Основні питання фінансового менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 1. Теоретичні аспекти міжнародного фінансового менеджменту (МФМ)

Розвиток МФМ

На початку 90-х років 20 ст. МФМ виокремився в самостійну навчальну дисципліну де основний аспект був зроблений на правових засадах злиття різних компаній , утворенні нових фірм та емісія різних видів цінних паперів.

У 30-х роках 20ст акцент у МФМ робився на банкрутстві та реорганізації, ліквідності акцій та регулювання ринку цінних паперів.

З 50-х років МФМ використовувався в якості стороннього спостерігача і знання в даній галузі не використовувались для управління фінансами.

На прикінці1950 років виникає напрям теоретичного аналізу де увага концентрується на прийнятті управлінського рішення відносно вибору активів і пасивів так щоб максимізувати прибутковість п-ства. зосередження уваги на вирішення питання прибутковості тривало до 90-х років однак масштабність розгляду даного питання збереглось і сьогодні:

1) інфляцію та наслідки її впливу на прийнятті ділових рішень

2) обмеження втручання держави(дерегулювання) в діяльність кредитно-фінансових установ,в наслідок чого з'явились тенденції до утворення великих багатогалузевих, обслуговуючих галузей економіки фінансових корпорацій

3) зростання масштабів використання програмно-комп'ютерних засобів для науково-дослідних розробок та інших електронних інструментів

4) зростаючу важливість світових ринків і фінансових операцій

Характерні риси міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес являє собою сукупність ділових операцій пов'язаний з перетинання нац. кордонів, рухом товарів, послуг, капіталів, працівників, трансфером технологій інформації даних і керівництвом виконавцями.

Основні риси міжнародного бізнесу:

1) отримання прибутку міжнародними корпораціями використовуючи переваги виходу за національні кордони.

2)отримання додаткових економічних умов які випливають з ресурсних особливостей зарубіжних ринків, їх місткість, правові особливості, специфіка міждержавних політичних та економічних відносин що регулюються відповідними формами міждержавної взаємодії

3) міжнародний бізнес варіаційно залежний від глибини рівня інтернаціоналізації: від разових поставок на зарубіжний ринок до розвинутої структури міжнар національних корпорацій.

4)у наслідок інтернаціоналізації будь-якому бізнесу стає максимально доступний глобальний бізнес сервіс пакета різноманітних послуг: від наукових, фінансових, транспортних до підбору інтернаціональних колективів.

5) врахування в бізнесі культурного фактору, тобто сукупності вимог і обмежень що накладаються культурою даної країни.

6) охоплення світової системи інформаційного ділового обміну, світового фінансового ринку глобальної структури технологічних нововведень.

7) рівень знань на міжнародному рівні володіє принципово вищою якістю ніж на будь-якому національному(бізнес)

8) міжнародний бізнес вбирає найкращі національні зразки

9) інформація - головний стратегічний ресурс, адаптація - головна стратегічна зброя

10) принципова відмінність міжнародного бізнесу полягаю в оберненій оцінці внутрішньодержавні ситуації:в негативній тенденції в економіці країни(галузі)можуть бути оцінені міжн. фірмою по іншому, оскільки саме ці тенденції можуть відкрити додаткові можливості для бізнесу.

11) на відмінно від вн. держ. конкуренції міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох неявних формах

Глобалізація - це об'єктивний соціальний процес змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік нац. політичних та соціальних систем нац. культур та навколишнього середовища. За умов глобалізацій міжнародні корпорації стають частиною трикутника в якому крім них діють місцеві фірми та інші міжн. конкуренти.

Кожній корпорації треба вести боротьбу в трьох напрямках:

1) з місцевим конкурентом даної країни

2) з іноземним конкурентом в даній країні

3) з іноземними конкурентами на зарубіжних ринках

Щоб отримати успіх в умовах глобалізації міжнародним корпораціям доводиться пропонувати, а місцевим фірмам сприймати не окремі дії компаній а цілий комплекс пропозицій - так звані пакети розвитку коші що містять основні аспекти бізнесу від досліджень і персоналу до реклами і капіталу, ця ідея була обґрунтована С. Роненом згідно з якою до пакета розвитку входять: капітал, технологія, інформація, кваліфікація та компетенція персоналу, рекламна та консалтингова підтримка, збутова мережа

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту поєднана зусиль національних і міжн. компаній різних країн у здійснені ділових операцій. З розвитком інтернаціоналізації форми міжн. бізнесу змінюються від простих (міжн. торгівля) до складних (міжн. корпорації з прямими іноземними інвестиціями).

До основних форм між нар. бізнесу можна віднести: експорт імпорт, ліцензування, управлінські контракти, спільні підприємства, міжн. Корпорації.

Найпоширенішими формами модернізованого експорту, які використовують учасники міжнародної торгівлі, є локальне складування і продаж(склади) локальне складання і продаж(деталі)

Для розуміння етапів інтерналізації використовують модель EPRG (етноцентризм-поліцентризм-регіоцентризм-геоцентризм)

Етноцентризм - підпорядкування зарубіжних операцій внутрішніми

Поліцентризм - урахування особливостей бізнес середовища кожної приймаючої країни

Регіоцентризм - зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні який містить групу приймаючих країн сусідів

Геоцентризм (глобалізм)- означає діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартир з філіями для розроблення стандартів і процедур що відповідають загальним та локальним завданням фірм. фінансовий менеджмент ринковий капітал

Транснаціональні корпорації як об'єкт міжнародного фінан. менеджменту

За визначенням ЮНКТАД транснаціональна корпорація - підприємство що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно правових форм і видів діяльності у двох та більше країнах та здійснює проведення взаємопов'язаної політики і спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень.

Основними характеристика транс нац.

Корпорації є:

1) наявність власників у різних країнах

2) міжнародний склад працівників (у тому числі менеджмент)

3) міжнародне мислення вищого керівництва

4) джерела прибутку в різних країнах

5) міжнародна структура активів та продаж на закордонних ринках

Для всіх міжнародних корпорацій характерним є рух товарів послуг капіталів технологій менеджменту інформації між національними економіками.

Організація бізнесу в міжнародних корпораціях ґрунтується на спеціалізації окремих відділень і материнської компанії на певних видах продукції чи видах діяльності.

Існує два види спеціалізації корпорації:

- горизонтальна інтеграція означає таку взаємодію відділень міжн. корпорації за якою виготовлення і продаж певної продукції на міжн. ринках закріплюється за певними відділеннями з урахуванням усіх витрат

- вертикальна інтеграція базується на спеціалізації окремих відділень за стадіями технологічного процесу й зосереджені в виготовленні кінцевої продукції в незначній кількості філій , які поставляють її на світові ринки.

Природа міжн. корпорацій віддзеркалюється теорією інтернаціоналізації обґрунтованою Пітером Баклі та Марком Кассон

Теорія інтернаціоналізації міжн. корпорацій полягає в тому що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш досконалі ніж ринки кінцевої продукції тому виготовлення проміжної продукції доцільно зосередити в середині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як в країні походження так і за кордоном.

Об'єднання корпорацій:

1) картель - одна з форм монополістичних об'єднань підприємств, які виробляють однотипну продукцію з метою проведення єдиної економічної політики, спільних дій щодо встановлення продажу однотипних товарів, тощо.

2) синдикат - одна з форм договірного об'єднання картельного типу підприємців окремої галузі виробництва з метою супротиву монополії шляхом захоплення ринку і спеціалізації виробництва, спільного збуту товарів за єдину ціну через єдину торгівельну організацію.

3) консорціум - одна з форм монополій об'єднаних на підставі угоди групи банківських або промислових монополій для здійснення спільних великомасштабних фін програм.

4) холдинг - добровільне об'єднання підприємств організацій з метою досягнення корпоративних інтересів на акціонерних засадах.

5) концерн - одна з форм капіталістичних монополій, яка являє собою велике об'єднання багатьох формально-самостійних промислових торгівельних фінансових підприємств на базі спільних виробничих фін - еоном та торгівельних інтересів, які пов'язані спільними договорами фін капіталом та виробничими фондами. Вони здійснюють діяльність на основі централізації функцій впровадження у виробництво досягнень НТП спільної інвестиційно-фінансової зовнішньоекономічної та іншої діяльності з метою завоювання панівного становища на ринку , послаблення конкурентів, одержання більшого прибутку.

6) Конгломерат - багатогалузеве об'єднання підприємств різної виробничої орієнтації(техн. Не пов'язані) на умовах широкої автономії економічної діяльності та децентралізованого управління.

Корпорації можуть створюватися на основі партнерства - добровільне об'єднання кількох організацій з метою ведення спільного бізнесу проектів програм де володіння управління і розподіл прибутків регулюється укладеним договором або контрактом.

Фінансова структура корпорації

Реальні фінансові потоки	Фінансові рішення
Дивіденди
Внутрішньо фірмові кредити	Фінансовий менеджер обере такий рух документації та інше, щоб в країні з найвищими податками була найменше додана вартість
Ліцензійні платежі	Стратегія прискорювання та затягування платежів
Платежі за експортно-імпортними платежами	Борг за капітал - віддання частини активів за кредитування
Інвестиції	Підрахування процентних ставок та умов
Відсотки від повернення кредиту	Інші механізми (страхування техн. Платежі та інше)

Цілі корпорацій

1) максимізація достатку акціонерів

Способи зростання акціонерного капіталу

- врандетні поглинання компанії - придбання акцій однієї компанії іншою компанією щоб покінчити з протидією менеджерів.

- боротьба за контроль - спроба підпорядкувати компанію шляхом схилення акціонерів голосувати за нову групу менеджерів.

2) соціальна відповідальність-піклування компанії про добробут суспільства в цілому

Соціальна відповідальність реалізується через соціальні програми такі як:

- практика пільгового найму

- навчання неповнолітніх

- виготовлення екологічно-безпечної продукції

- зменшення забруднення довкілля

3) максимізація ціни(курсу) акції

Максимізація курсу акції вимагає ефективного виробництва високоякісних товарів і послуг при найнижчій ціні(собівартості)

Вимагає виробництва такої продукції, які споживачі бажають купувати тому стимул до прибутку приводить до використання нових технологій випуску нової продукції і створення нових робочих місць .ІІІ, максимізація курсу акції робить необхідним ефективний і якісний сервіс відповідні запаси товарів і зручне розташування п-ства.



Тема 2. Аналізування фінансових звітів

Аналіз фінансових звітів включає:

1) порівняння показників діяльності компаній з показниками компаній даної галузі.

2) оцінка тенденції позиції компанії в майбутньому.

Вивчення даних питань допоможе керівництву визначити недоліки у функціонуванні компанії і заходи для їх усунення

Загалом фін звіти показують позиції компанії на певний момент часу і про її становище за деякий минулий період. Однак справжня цінність фін звітів полягає в тому, що вони є базою для прогнозування майбутніх доходів та дивідендів компанії. З точки зору інвесторів аналіз фін звітів потрібен лише для прогнозування майбутнього. З позиції менеджерів аналіз фінансових звітів корисний і для того щоб передбачити майбутні умови в яких опиниться компанія а також для планування заходів які вплинуть на розвиток майбутніх подій і діяльності компанії.

Вамртість компамнії (Enterprise value (EV), Total enterprise value (TEV) або Firm value (FV)) аналітичний показник, що являє собою оцінку вартості компанії з урахуванням всіх джерел її фінансування: боргових зобов'язань, привілейованих акцій, долі меншини[1] і звичайних акцій компанії.

Вартість підприємства = Вартість всіх звичайних акцій підприємства (розрахована за ринковою вартістю)

+ вартість боргових зобов'язань (розрахована за ринковою вартістю)

+ вартість частки меншості [1] (розрахована за ринковою вартістю)

+ вартість всіх привілейованих акцій підприємства (розрахована за ринковою вартістю)

- грошові кошти і їх еквіваленти



Готівкові засоби віднімаються тому, що при виплаті їх у вигляді дивідендів зменшується чиста вартість компанії для її можливого покупця.

EBIT (скор. від англ. Earnings Before Interest and Taxes) або операційний прибуток -- аналітичний показник, який дорівнює обсягу прибутку до вирахування відсотків за позиковими коштами і сплати податків.

Цей показник розраховується на основі фінансової звітності компанії і використовується інвесторами для оцінки прибутковості основної діяльності компанії.

Чистий прибуток

+ Витрати по податку на прибуток

- Відшкодований податок на прибуток

(+ Надзвичайні витрати)

(- Надзвичайні доходи)

+ Відсотки сплачені

- Відсотки отримані

= EBIT

EBITDA (скор. від англ. Earnings before Interest, Taxes, Depreciation and Amortization) -- аналітичний показник, що дорівнює обсягу прибутку до вирахування витрат за відсотками, сплати податків та амортизаційних відрахувань.

Показник розраховується на підставі фінансової звітності компанії і використовується для оцінки того, наскільки прибуткова основна діяльність компанії. Показник використовується при проведенні порівняння з галузевими аналогами, дозволяє визначити ефективність діяльності компанії незалежно від її заборгованості перед різними кредиторами і державою, а також від методу нарахування амортизації.

Обчислюється як:



Чистий прибуток

+ Витрати по податку на прибуток

- Відшкодований податок на прибуток

(+ Надзвичайні витрати)

(- Надзвичайні доходи)

+ Відсотки сплачені

- Відсотки отримані

= EBIT

+ Амортизаційні відрахування по матеріальних і нематеріальних активах

- Переоцінка активів

= EBITDA

Амортизація витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів робить істотний вплив на величину показника "прибуток". Так, наприклад, якщо компанія витратила $99 млн. на покупку нових комп'ютерів для своїх співробітників і вирішує списати ці витрати протягом трьох років, то в перший рік показник "витрати" враховуватиме третину реальних витрат на покупку комп'ютерів -- $33 млн., а, значить, зменшить показник "прибуток". У подальші два роки показник "прибуток" також буде зменшений з урахуванням третини витрат на покупку комп'ютерів. Показник EBITDA не враховує амортизацію і, за твердженням його прихильників, реальніше відображає прибутковість компанії.

До критиків використання EBITDA в звітності відноситься відомий інвестор Уоррен Баффет, якому належить вислів: "Невже менеджери думають, що капітальні витрати несе зубна фея? (Does management think the tooth fairy pays for capital expenditures?) Теоретично, компанія може витратити мільярдні суми на покупку нової техніки, але ці реальні витрати не будуть враховані публікованим показником EBITDA.

На думку критиків показники "прибуток" і "операційний потік платежів" реалістичніше відображають стан справ в компанії, EBITDA це штучний, ускладнений показник.

Міжнародні аудиторські правила (GAAP і IAS) прямо не рекомендують використовувати EBITDA, як така, що порушує базові принципи обліку, проте на практиці вона достатньо широко поширена.

Проблема з EBITDA полягає в тому, що вона змішує здоровий глузд з умовностями бухгалтерського обліку.

Функція її полягає в тому, щоб показати, скільки грошей компанія може теоретично направити на обслуговування свого боргу, тому що амортизація -- це не реальні платежі, а при нульовому прибутку податок на прибутку в теорії теж буде нульовим. Проте відомо, що в довгостроковому періоді капіталовкладення 95% американських компаній приблизно рівні амортизації.

Іншими словами, EBITDA зручний інструмент аналізу при переділі власності, оскільки дозволяє визначити "ефект дешевших грошей (дешевого кредиту)", тобто ефективність зміни власника на нового, здатного забезпечити нижчу ставку кредиту за позиками підприємства.

Відносні фінансові показники застосовують для визначення взаємозв'язків між рахунками фінансових звітів.

1. Показники ліквідності

Коефіцієнт ліквідності = величина оборотного капіталу/короткотермінові боргові зобов'язання

Оборотний капітал: готівка, цінні папери, рахунки до отримання, товарно-матеріальні запаси

Поточні пасиви: рахунки до сплати, короткотермінові прості векселі, поточні виплати за строками боргових довготермінових зобов'язань, накопичених заборгованостей по сплаті податків, та інші витрати(ЗП)

Найбільш розповсюдженим критерієм платоспроможності за короткотерміновими борговими зобов'язаннями є даний показник. Рекомендованими значеннями є середньогалузеві показники.

Коефіцієнт критичної оцінки = (величина оборотного капіталу - товарно-матеріальні запаси)/короткотермінові боргові зобов'язання.

Товарно-матеріальні запаси є найменш ліквідними компонентами поточних активів компанії, отже вони є тими активами, які завдадуть найбільших втрат у випадку їх продажу за готівку.

2. Показники управління активами:

Відносний показник управління активами показують наскільки ефективно підприємство керує активами.

Коефіцієнт обіговості товарних запасів = обсяги продажу/ величину товарних запасів.

При аналізуванні коефіцієнту обіговості товарних запасів виникають такі проблеми:

1) продаж відбувається за ринковими цінами, тому якщо товарні запаси зберігаються, будучи обчисленими за ціною собівартості, то розрахована величина обіговості товарних запасів перевищує дійсне значення показника обіговості. Отже було б більш раціонально використовувати величину вартість проданих товарів у чисельнику формули.

2) збут товарів відбувається на протязі всього року, а в той час як величина товарно-матеріальних запасів фіксується на якийсь момент часу

Визначити середню вартість товарно-матеріальних запасів доцільно на основі підсумування місячних даних та розділивши на 12. Якщо даних за місяць нема то визначають первинні та граничні показники і ділять на 2.



Кількість днів до отримання заборгованості (середній період стягнення боргів) даний показник використовується для визначення оціночних показників та рахунків до оплати і розраховується = щоденної величини збуту згідно з рахунками до оплати / середню величину щоденного збуту.

Кількість днів до отримання заборгованості:

Кдноз = Дебіторська заборгованість / (Виручка / 365)

Коефіцієнт обігу основного капіталу = обсяг збуту/ вартість основного капіталу.

Головною проблемою пов'язаною із коефіцієнтом обігу основного капіталу є використання його при порівнянні з коефіцієнтами інших компаній.

Величина основного капіталу відображається на основі вартості його придбання, інфляція призводить до того, що вартість багатьох основних засобів, які придбані в минулому суттєво зменшуються.

Коефіцієнт обігу загальної вартості майна = обсяг збуту/ величину загальної вартості засобів(майна)

Коефіцієнт оборотності активів:

Кобок = Виручка /Вартість активів

3. Показники керування боргами

Показник використання позичкових коштів відображає ступінь використання джерел фінансування шляхом отримання позики

Розмір використання позичених коштів призводить до таких висновків:

- Мобілізуючи капітал компанії шляхом позик;власники акцій можуть здійснювати її контроль , обмежуючи в той же час свої інвестиції

- Кредитори слідкують за часткою акціонерного капіталу, або власними фондами компанії, що забезпечують їм певну межу захисту (у випадку коли акціонери забезпечують невелику частину фінансування та ризик переходить на кредиторів)(чим більша позика, кредитний ризик зростає)

- Якщо фірма отримує більші прибутки з інвестицій що були профінансовані за допомогою позичкових коштів , ніж вона сплачує за %; то прибуток на власний капітал збільшується і виникнення ефективного фінансового левереджа (при використанні позичкових коштів для підвищення прибутку)

Фінансовий левередж збільшує розмір очікуваного прибутку з двох причин акціонерів

- Використання позик зменшує величину суми податків, що сплачуються. Оскільки % виплати по %вирахування з цієї суми залишають істотну величину прибутку від основної діяльності підприємства в руках акціонерів

- Якщо очікуваний рівень прибутку (норма прибутку на капітал) перевищує суму виплат % за позику , то тоді компанія може використовувати позичені кошти для придбання активів і сплачувати % за позику і мати суму для виплати коштів своїм акціонерам.

Відношення загальної суми боргу до сукупних активів:

Загальна сума боргу / загальна величина активів

Коефіцієнт покриття відсотків:

Кпв = EBIT / Витрати на сплату %



4. Показники рентабельності:

Рентабельність чистого прибутку:

Рчп = (Чистий прибуток + %)/ Виручка

Рентабельність активів:

Ра = (Чистий прибуток + %)/ Активи

Рентабельність власного капіталу:

Рвк = Чистий прибуток / Власний капітал

Відсоток виплат:

%в = Дивіденди/Прибуток на акцію

Співвідношення капіталізації 1:

- %в

Співвідношення капіталізації 2:

Співвідношення капіталізації 1* Рентабельність власного капіталу

Норма прибутковості = прибуток до вирахування% і податків/ загальна вартість майна(сума балансу). (спочатку з прибутку вираховують дивіденди а потім податки).

Відносні показники ринкової вартості

Коефіцієнти ринкової вартості показують зв'язок ціни акцій компанії по відношенню до доходу на неї та чистим активом на одну акцію (вартість капіталу що припадає на одну акцію за даними бухгалтерського обліку).

Дані коефіцієнти служать для керівництва компанії показником того , що думають інвестори про минулий стан та перспективи розвитку.

1) Коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку на неї показує скільки інвестори бажають платити за отримання одного долару оголошеного прибутку -

коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку = ціна за одну акцію/ прибуток на одну акцію.

2) Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку даний показник є свідченням того, як акціонери оцінюють діяльність компанії. Компанії з відносно високим рівнем доходу (показник норми прибутку на акціонерний капітал) на відмінно від компанії з низьким доходом звичайно продають свої акції за ціною яка перевищує балансову вартість.

- Балансова вартість однієї акції=величина акціонерного капіталу/кількість акцій в обігу;

- Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості=величина ринкової вартості однієї акції/ балансова величина вартості однієї акції.

Таблиця Дюпон призначена відобразити взаємозв'язки між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та лівереджем.

Рівняння Дюпон розраховується на основі коефіцієнту прибутковості після вирахування % та податків = коефіцієнт прибутковості по збуту*коефіцієнт обороту загальної вартості (сума балансу)=(чистий прибуток/величину збуту) *(величина збуту/загальна вартість майна)



Якщо компанія фінансується тільки за рахунок власного акціонерного капіталу то коефіцієнт прибутковості після вирахування податків і% і коефіцієнт прибутковості власного акціонерного капіталу є однаковим , оскільки розмір загальної вартості майна = власному акціонерному капіталу,однак через те Ю, що коефіцієнт прибутковості після сплати податків і% являє собою відношення чистого доходу, який належить акціонерам,до загальної вартості майна то даний прибуток переходить до рук акціонерів.

Коефіцієнт прибутковості на власний акціонерний капітал = коефіцієнт прибутковості після сплати % і податків* мультиплікатор акціонерного капіталу=(чистий дохід/загальну вартість майна)*(загальна вартість майна/ власний акціонерний капітал)

Рівняння дюпон коефіцієнт прибутковості власного капіталу=коефіцієнт прибутковості по збуту*коефіцієнт обігу загальної суми майна*мультиплікатор акціонерного капіталу=(чистий дохід/величина збуту) *( величина збуту/загальна сума майна) * (загальна сума майна/ власний акціонерний капітал).

Для визначення коефіцієнту прибутковості використовують ще один алгоритм коефіцієнт прибутковості на величину капіталу інвесторів= (чистий дохід+дохід по%)/(величина боргу+ величина акціонерного капіталу) чисельник показує кошти, які повертаються до інвесторів, а знаменник відображає величину загальної кількості грошей які вклали інвестори.

Обмеження при використання аналізу фінансових показників:

- Багато компаній здійснюють свою діяльність через значну кількість підрозділів та в різних галузях у таких випадках важко визначити групу змістовних середніх показників в галузі з метою порівняння це робить аналіз відносних фінансових показників придатнішим для малих компаній;

- Більшість компаній бажають бути кращими ніж середні тому досягнення середніх показників не обов'язково є добрим результатом, інколи краще орієнтуватися на показники лідера галузі;

- Інфляція значно видозмінює дані балансових звітів оскільки включені до них дані відрізняються від реальних;

- Сезонні фактори також впливають на дані аналізу відносних показників;

- Компанії можуть використовувати прийом покращення звітності

- Різні методи бухгалтерського обліку можуть змінити результати порівняльного аналізу( різні методи нарахування амортизації, різні способи оцінки товарно-матеріальних запасів;



Тема 3. Фінансове оточення корпорації

3.1 Види фінансових ринків

Види фінансових ринків

- ринки наявних товарів у вигляді майна

- ринки наявного товару у вигляді фінансових коштів мають справу з акціями облігаціями…

- ринки наявних товарів, що наявно оплачуються (ф'ючерсні) це такі ринки на яких товари купуються і продаються з доставкою "на місці"

- ринки короткострокового капіталу - ринки з борговими зобов'язаннями зі строком погашення не менше одного року

- іпотечні ринки

Ринки: світові регіональні, місцеві та первинні

Первинні ринки - на яких корпорації здобувають капітал шляхом випуску в обіг нових цінних паперів

Вторинні - ринки на яких цінні папери продаються інвесторами після випущення в обіг корпораціями.

Перелік основних фінансових документів учасників та характеристика цінних паперів

Фінансові документи	Вид ринку	Основні учасники	Ступінь ризику	Термін погашення	ставка
Казначейські векселі США	грошовий	Продаються казначейством США для фінансування федеральних витрат	Нема ризику несплати	До 30 років	4%(3,3)
Акцептовані банком векселі	Грошовий	Зобов'язання компаній, які гарантовані банком	Низька при наявності гарантії банку	До 180 днів	3-4%
Короткотерміновий комерційний вексель	грошовий	Випускається фінансово гарантованими великими компаніями для великих інвесторів	низький	До 270 днів	3,5
Вкладний сертифікат який передається	Грошовий	Випускається великими інвестиційними банками для великих інвесторів	низький	До 1 року	2,9
Термінові депозити в євро	грошовий	Випускається банками ЄС	За невиплату відповідає банк емітент	До 1 року	3,5
Споживчі пільгові позики	грошовий	Видаються Банками кредитними спілками для окремих осіб	різний	різний	Різний
Казначейські білети та облігації США	Довготермінових позик	Випускається урядом США	Відсутній, але ціна може зменшуватися при зростанні ставки %	Від 2 -30 років	6,3(8)
Облігації влади штату	Довготермінового позикового капіталу	Владою штату для приватних осіб та інституційних інвесторів	Ризик більший ніж в цінних паперах США.Звільняється від більшості податків	До 30 років	5,5
Промислові облігації	Довготермінового позикового капіталу	Корпораціями для приватних осіб та інституційних інвесторів	Залежить від стійкості емітента	До 40 років	7,1-7,7
Привілейовані акції	Довготермінового позикового капіталу	Корпораціями для приватних осіб та інституційних інвесторів	Білший ніж у промислових облігаціях але менший ніж у звичайних	необмежений	6-8
Звичайні акції	Довготермінового позикового капіталу	Корпораціями для приватних осіб та інституційних інвесторів	ризиковані	необмежений	10-15

3.2 Фінансові інструменти

В науковій літературі до цих пір немає конкретного визначення гібридного фінансового інструменту. Інтернет сайт з Енциклопедії ризику [11] вказує на те, що цей термін здебільшого означає фінансові інструменти, що поєднують характеристики ринку акцій та облігацій. Як приклад, подається конвертована облігація, як борговий інструмент з вбудованим опціоном, що дає право обміняти її на акції корпорації-емітента.

Б. Сен визначає гібридні цінні папери як папери, конструкції яких поєднують в собі компоненти декількох елементарних ринків. Проте, - зазначає вчений, - визначення самого елементарного ринку носить тимчасовий характер, оскільки ринки постійно змінюються в сторону ускладнення. Тому в кожний даний момент часу, робить висновок науковець, відмінність елементарного цінного паперу від гібридного певною мірою є умовною. [4, c. 520-523]

В той же час Я. Гідді розглядає гібридний фінансовий інструмент як складову частину фінансових інновацій, що являє собою різні форми комплектації та розщеплення переважно базових інструментів, таких як облігації, акції та валюта. [12]

Український дослідник гібридного капіталу, професор В.І. Міщенко розглядає гібридний фінансовий інструмент як інструмент банківського капіталу з метою управління його рівнем, а також управління структурою балансу взагалі. [3, c. 32-33]

Отже, в результаті дослідження думок вчених-економістів відносно гібридних фінансових інструментів, можна зробити наступні узагальнення:

- гібридний фінансовий інструмент є елементом фінансової інновації;

- гібридний фінансовий інструмент є контрактом, що об'єднує компоненти елементарних фінансових інструментів та деривативів;

- гібридний фінансовий інструмент є фактором впливу на рівень банківського капіталу та на структуру балансу;

- гібридний фінансовий інструмент може застосовуватись в практиці з метою фінансування проектів та управління ризиками.

Окрім згаданих вище властивостей, гібридний продукт може включати такі важливі деривативні елементи як виконання контрактів в різний момент часу, чи містити різні форми умов виконання чи невиконання зобов'язань. Ця обставина значною мірою розширює сучасну тенденцію інженерної техніки інноваційних інструментів, розширює коло їх видів і сферу застосування.

В широкому розумінні під гібридністю фінансового інструменту розуміють інноваційну техніку створення нового контракту, що містить властивості декількох різнорідних договорів, приурочених до певного часу, події чи вимоги з метою управління ризиками чи забезпеченням грошового потоку. А результатом застосування інноваційної техніки стає гібридний фінансовий інструмент чи гібридний продукт.

При створенні гібридного фінансового продукту беруть за основу метод LEGO як базис, а функціональний метод - як допоміжний спосіб розширення властивостей гібрида. Сутність цілей інвестора підпорядкована одній меті: створення оптимального рівня ризику та покращення показників ефективності міжнародних проектів.

Відповідно до моделі оцінки довгострокових активів (CAPM), чим вищий рівень доходності активу, тим більший рівень ризику несе інвестор в даний актив. [8, c. 195-217] Рівень доходності, в свою чергу, може залежати від кількості джерел грошового притоку (відтоку) та якості наповнення кожного конкретного джерела. Фінансовий інструмент, будучи набором прав та зобов'язань, є джерелом створення грошового потоку, а отже і засобом впливу і на рівень доходності, і на рівень ризику.

Характерним критерієм гібридного фінансового інструменту, що відрізняє його від первинного чи похідного, як зазначає Бідіут Сен, є кількість змінних, які характеризують гібридність. Елементарні інструменти є інструментами з однією змінною доходності. Доходність може визначатися в будь-яких термінах - процента, товару, валютного обміну чи акцій. Зіставлення декількох фінансових інструментів, що мають більше однієї змінної доходності визначається методикою LEGO-конструювання і утворює гібридний фінансовий інструмент.

Рис. 1. Схема реалізації цілей інвестора за допомогою управління ключовими показниками проекту із застосуванням гібридних фінансових інструментів

Складено автором на основі джерел: [6, c. 260-261], [10], [11], [14], [15], [16]

Загальновідомо, що стандартний набір традиційних інструментів характеризується своєю елементарною природою, оскільки вони передбачають одне джерело отримання прибутку. Також елементарними можуть виступати деякі деривативи, наприклад, форвардний контракт на акції чи простий процентний своп. Якщо до параметрів додаються додаткові умови, як наприклад, виплата тіла облігації в одній валюті, а купонних платежів - у іншій за обумовленим валютним курсом, інструмент стає гібридним, оскільки поєднуються властивості двох інструментів: облігації та іншої валюти, курс якої зафіксований в момент укладання контракту. Отже, рівень оптимізації доходності і ризиків для гібридних фінансових інструментів залежить від умов, прописаних у контракті, що і складатиме основу поєднання вже відомих властивостей.

Капітальні цінні папери з фіксованим доходом є одними з сучасних цінних паперів, що з'явилися на противагу традиційним способам залучення капіталу і належать до категорії часових гібридних фінансових інструментів. Першочерговим завданням таких інновацій став не лише пошук коштів для проекту, а й оптимізація податкового навантаження на платежі по кредитам.

Привілейовані цінні папери зі щомісячним (англ. - MIPS) та щоквартальним (англ. - QUIPS) доходами вперше були створені американським фінансистом, податковим партнером "Sullivan&Cromwell", та випущені інвестиційним банком "Goldman Sachs" у 1993-му році. Номінальна вартість MIPS зазвичай складає 25 дол. США. [17]

MIPS (QUIPS) є борговими зобов'язаннями у формі привілейованих акцій, що випускаються дочірньою компанією, кошти від продажу яких цілеспрямовано у формі кредиту надаються материнській компанії, платежі за кредитом якої - суть позбавлені податкового навантаження процентні доходи для інвестора, виплата по яким відбувається щомісячно (щоквартально).

Корпорація створює, як правило, за кордоном дочірню компанію - товариство з обмеженою відповідальністю - функція якої полягає у випуску привілейованих акцій. Дохід від продажу акцій надається материнській компанії або у формі кредиту, або у формі покупки боргових інструментів - облігацій. Виплати будь то по кредиту, будь то по облігаціям не оподатковуються, тобто материнська компанія платить суму, що не включає податкове навантаження. Платежі відбуваються або щомісячно, або щоквартально і обов'язково приурочені до виплати дочірньою компанією інвесторам дивідендів по привілейованим акціям. Такі виплати є дещо вищими, ніж виплати за звичайними привілейованими акціями, тому на сьогоднішній день на світовому ринку цінних паперів 70% привілейованих цінних паперів складають MIPS. [16]

TOPrS передбачає створення трасту для інвесторів, яким материнська компанія гарантує платежі. Таким чином, така форма гібриду боргового та акціонерного капіталу дозволяє, з одного боку, корпорації залучити кошти акціонерів опосередковано, з іншого - отримати податкове відрахування з платежів по кредиту.

Подієві гібридні фінансові інструменти належать, як правило, до одного із сучасних способів фінансування пулу активів - сек'юритизації ризиків. Розрізняють сек'юритизацію банківських та страхових ризиків.

До банківської сек'юритизації за категорією гібридності належить кредитно-дефолтний своп (англ. - CDS), однак його застосування в управлінні міжнародними проектами наразі є не надто поширеним у зв'язку з тим, що емісія таких цінних паперів здійснювалася зі спекулятивною метою.

Під сек'юритизацією страхових ризиків розуміють залучення страховою (або перестрахувальною) компанією грошових коштів для фінансування страхових резервів та підвищення власної фінансової стійкості шляхом продажу премій за договорами страхування іншій юридичній особі, яка розміщує на фінансових ринках цінні папери, джерела виплат по яким виступають дані премії. [2, с. 8-9]

З визначення випливає, що цінні папери, якими в практиці найчастіше виступають облігації, прив'язані до страхових ризиків. В іноземній літературі такі цінні папери часто називають ILS (англ. - Insurance Linked Securities) - тобто цінні папери, прив'язані до страхування. Облігації, що сек'юритизують премії за договорами страхування від ризиків настання катастрофічних подій - стихійних лих (ураганів, землетрусів, паводків, лісових пожеж, тощо) називають катастрофічними, або облігаціями катастроф.

В основі катастрофічних облігацій лежить передача катастрофічних ризиків за допомогою гібридизації двох елементарних інструментів: звичайної облігації та договору страхування. Страхова компанія передає пул катастрофічних ризиків спеціально утвореній компанії. Остання проводить емісію катастрофічних облігацій і продає їх інвесторам, гарантією купонних виплат яким виступають страхові платежі.

Якщо катастрофічна подія не настає, договір по ILS діє як звичайна облігація, яка передбачає періодичну виплату купонних платежів та основної суми в кінці терміну погашення. Якщо ж трапляється страховий випадок, тобто страхувальник потерпає катастрофічних збитків від дій стихії, власник облігації припиняє отримувати купонні платежі, а основна сума облігації іде на покриття збитків, заподіяних стихійним лихом.

Найбільш чисельною є категорія поведінкових гібридних фінансових інструментів, найпоширеніші серед яких є конвертовані облігації, лізингові контракти та реальні опціони.

Конвертовану облігацію можна розглядати як комбінацію звичайної облігації та опціону на її конвертацію на певну кількість акцій еквівалентної вартості. Важлива особливість конвертованої облігації полягає в тому, що премія за опціон не утримується в разі виконання контракту. Конвертація може відбуватися за модифікаційною ознакою часу, події, або поведінки. Однак, сама характеристика цього фінансового інструменту виражає здебільшого поведінковий аспект: базисом є рішення інвестора відносно конвертації, а надбудовою - додаткові умови відносно часу і обставин виконання. Тому доцільніше віднести конвертовані облігації до категорії гібридних поведінкових фінансових інструментів.

Одним із найбільш вживаних фінансових гібридів є операційний лізинг. При операційному лізингу орендатор бере у користування майно не на повний термін його експлуатації, а по досягненні визначеного в договорі часу або повертає його орендодавцю, або викупає його за залишковою вартістю.

Якщо умова викупу визначена як зобов'язання, то операційний лізинг розглядається як гібрид договору оренди та форвардного контракту на дане майно. Якщо ж умова викупу прописана в договорі як право, проте не зобов'язання, то операційний лізинг визначається як комбінація договору оренди та реального опціону на придбання майна.

Реальний опціон на контрактацію є опціонним контрактом, що засвідчує право, проте не зобов'язання однієї сторони виконати форвардний контракт на реальні активи за визначеними умовами в майбутньому в обмін на премію за опціон іншій стороні, яка має лише зобов'язання виконати такий контракт на вимогу контрагента.

Гібридність цього опціону визначається поєднанням в поведінковому відношенні двох похідних фінансових інструментів - реального опціону та форвардного контракту. Реальний опціон на укладення контракту надає право менеджеру проекту продати певну кількість продукції за визначеною ціною в майбутньому, якщо ринкова ціна продукту буде нижчою від зазначеної у контракті, або якщо попит на такий продукт буде невисоким. Таким чином, загальна величина NPV з урахуванням всіх сценаріїв розвитку проекту стає вищою внаслідок заміни негативного сценарію на закріплене у форвардному контракті право.

Мезонінне фінансування є формою залучення капітальних активів в міжнародний інвестиційний бізнес-проект, за яким кредитор надає цілеспрямовано без вимоги застави майна девелоперу обумовлену суму кредиту з правом субординованого погашення боргу не першої черги та правом участі в прибутку інвестиційного проекту. Цілеспрямованість означає, що девелопер всю суму кредиту використає на розвиток бізнес-проекту. На відміну від звичайного кредиту, інвестор не має права вимагати заставу, проте, має право, а не зобов'язання в обумовлений час в майбутньому за обумовленою ціною придбати або пакет акцій даної корпорації, що реалізує проект, або певну кількість готового продукту чи майна, чи іншим чином стати співвласником або управляючим проектом. [14]

Одним з інноваційних фінансових інструментів, що увійшов в практику фінансового ринку, є свопціон. За визначенням Дж.К. Халла свопціон є "опціоном на свопи процентних ставок". По суті, свопціон є комбінацією опціону на укладення контракту по свопу та власне свопом, за яким покупець має право, проте не зобов'язання виконати умови обміну платіжними умовами за свопом, а продавець має зобов'язання виконати свопціон на вимогу покупця. Обмін платіжними умовами по базовому активу означає фактично право покупця свопу платити відсотки за фіксованою ставкою, якщо вона не буде вищою за встановлений в контракті рівень. Якщо відсоток по фіксованій ставці буде вищим за встановлений рівень, покупець виконає право на виконання свопціону: тобто стане платити за базовим активом за плаваючою ставкою, а отримувати дохід за фіксованою. [6, с. 260-261]

Наведена в Рис. 1. Класифікація гібридних інструментів є наочною, однак не вичерпною. З одного боку, гібридний фінансовий інструмент є продуктом фінансового інженера, який створює його з певною конкретною метою.

З іншого - інвестиційний проект як сукупність заходів передбачає управління системою ризиків, які трапляються на кожному етапі його реалізації.

В світовій практиці управління проектами виділяють передінвестиційну, інвестиційну та операційну стадії. [10, c. 204; 324; 440]

На передінвестиційній стадії ми виділили дві найголовніші групи ризику: інвестиційні та виробничі.

Інструменти за часовим аспектом, а саме привілейовані цінні папери з фіксованим доходом, дають девелоперу проекту не лише залучати кошти на більш вигідних умовах завдяки посереднику (емітенту), а й задовольняти інтерес інвестора без податкового навантаження. Платежі за проданими емітентом облігаціями мають в часовому відношенні співпадати з виплатою інвесторам платежів за привілейованими акціями. Такі платежі мають бути постійними і періодичними: раз в місяць (MIPS), або раз в квартал (QUIPS).

Конвертовані облігації завдяки опціонному механізму дають інвестору гнучкість у прийнятті рішень відносно участі в статутному капіталі корпорації, яка реалізує проект.

Поведінка інвестора буде обумовлена рівнем успішності проекту, тобто інвестор конвертує облігації в акції в тому разі, якщо вартість акціонерного капіталу матиме тенденцію до зростання, і ціна еквіваленту облігації перевищить суму тіла та купонних платежів.

Види ризиків	Гібридні фінансові інструменти
Передінвестиційна стадія	Часові	Подієві	Поведінкові
Інвестиційні ризики
Ризик залучення капітальних активів	MIPS, QUIPS	-	Конвертовані облігації
Ризик нестачі початкових інвестицій	MIPS, QUIPS	-	Конвертовані облігації
Виробничі ризики
Ризик вибору постачальників обладнання	-	-	Лізинговий контракт
Ризик вибору закупівлі сировини та обладнання	-	-	Реальний опціон на контрактацію

Рис. 2. Розподіл гібридних фінансових інструментів за видами ризиків на передінвестиційній стадії управління проектом

Складено автором на основі джерел: [10], [11], [15], [16]

Виробничі ризики, пов'язані із закупкою необхідного обладнання та сировини, можна мінімізувати, застосувавши реальний опціон на укладення контрактів з постачання, наприклад, за фіксованою ціною. Така ціна може бути нижчою за середньоринкову, зважаючи на обсяги закупок та прогнозований рівень інфляції, що складеться на момент постачання. В той же час за допомогою лізингового договору можна закріпити безперебійність поставок обладнання та його експлуатації, враховуючи практику середньо- та довгострокових орендних відносин.

На інвестиційній стадії представлені найбільш типові фінансові, виробничі та форс-мажорні ризики.

Інколи трапляється ситуація, що в ході реалізації інвестиційного проекту необхідно взяти кредит на поточні виробничі потреби. Однак, банк може відмовити у наданні кредиту чи змінити умови кредитування. В такому разі, якщо компанія з управління міжнародним проектом є учасником трасту, вона може отримати довгострокове фінансування за привілейованими акціями TOPrS. Іншою альтернативою поточного фандрайзингу може стати мезонінне фінансування, хоча процедура його отримання є тривалішою і дорожчою за звичайний банківський кредит.

Види ризиків	Гібридні фінансові інструменти
Інвестиційна стадія	Часові	Подієві	Поведінкові
Фінансові ризики
Ризик неотримання банківського кредиту	TOPrS	-	Мезонін
Ризик зміни процентної ставки позикодавця	-	-	Процентний свопціон
Ризик зміни валютних курсів	-	-	Валютний свопціон
Виробничі ризики
Ризик зміни постачальників та їх зобов'язань відносно обсягів, якості та строків виконання робіт	-	-	Реальний опціон (РО) на контрактацію
Форс-мажорні ризики	-	ILS

Рис. 3. Розподіл гібридних фінансових інструментів за видами ризиків на інвестиційній стадії управління проектом

Складено автором на основі джерел: [6, c. 260-261], [14], [15], [16]

Якщо проект є масштабним і довгостроковим, то компанія все гостріше відчуває валютні і процентні коливання на ринках країн-партнерів, а також на внутрішньому ринку. Тому застосування процентних та валютних свопціонів дозволить знизити втрати внаслідок підвищення чи зниження вартості однієї валюти відносно іншої, а також внаслідок зміни ставок міжнародних кредитів.

При форс-мажорних обставинах проект може втратити частину ресурсів, або взагалі припинитися. Такий ризик трапляється рідко, однак наслідки шкоди, заподіяні внаслідок непередбачуваних обставин може бути значним. Найчастіше серед форс-мажорних обставин зустрічаються ризики природних катастроф, які важко передбачити. На допомогу можуть прийти катастрофічні облігації (ILS), які не лише страхують на випадок стихійних лих, а й забезпечують грошовий потік від купонних виплат облігацій.

Економічний смисл такого гібридного інструменту полягає в тому, що, з одного боку, інвестор бере на себе ризик з невеликою ймовірністю настання страхового випадку, і, натомість, отримує більший дохід по облігації, а з іншого боку, страхувальник отримує більш гарантований страховий захист, підкріплений вартістю тіла облігації.

Найбільше ризиків трапляється на операційній стадії проекту, коли діяльність менеджерів пов'язана із закупівлею, збутом, фінансування поточної діяльності, тощо. Окрім перелічених вище різновидів ризиків виникають ризики нестачі робочого капіталу, збутові ризики та ризики, пов'язані за перервою у виробництві. Серед гібридного фінансового інструментарію на цій стадії зазвичай широко застосовують широкий діапазон опціонних контрактів у поєднанні з матеріальними активами. (див. Рис. 4).

Види ризиків	Гібридні фінансові інструменти
	Часові	Подієві	Поведінкові
ОПЕРАЦІЙНА СТАДІЯ
Фінансові ризики
Ризик зміни процентної ставки	-	-	Процентний свопціон
Ризик затримки чи відмови у пролонгації кредиту	-	-	Конвертовані облігації
Ризик зміни валютних курсів	-	-	Валютний свопціон
Ризик нестачі робочого капіталу компанії	-	-	Опціон на отримання кредиту
Виробничі ризики	-	-
Ризик зупинки виробничого процесу внаслідок перебоїв з поставками	-	ILS	РО на контрактацію
Форс-мажорні ризики	-	ILS	-
Збутовий ризик	-	-	РО на контрактацію

Рис. 4. Розподіл гібридних фінансових інструментів за видами ризиків на операційній стадії управління проектом

Складено автором на основі джерел: [6, c. 260-261], [11], [14], [15], [16]

Реальний опціон на контрактацію може використовуватись не лише як інструмент управління ризиком збуту, але і закупівлі сировини та обладнання, управління ціновими параметрами в інтересах проекту.

Таким чином, його можна віднести і до гібридного інструменту управління грошовим потоком.

1. Управління інвестиційними ризиками в системі реальної економіки за допомогою фінансових інновацій є малодослідженим, складним і водночас актуальним процесом.

2. Гібридні фінансові інструменти є інноваційними продуктами, які створюються з метою управління ризиками міжнародних бізнес-проектів, де використання набору традиційних фінансових інструментів є малоефективним.

3. Гібридні фінансові інструменти створюються за допомогою методики конструювання LEGO, а також за допомогою функціонального методу; ці методи передбачають поєднання властивостей елементарних та похідних фінансових інструментів, що відповідають цілям інвестора: оптимізації рівнів ризику та доходності.

4. Кожному виду ризику в системі їх класифікації за видами стадій інвестиційних проектів відповідає той чи інший гібридний продукт, який доцільно застосовувати в залежності від проблем, що виникають в ході реалізації міжнародних проектів.

5. Гібридні фінансові інструменти доцільно розподіляти за ознаками часу, події та поведінки, які відображають їх інноваційну сутність.



Тема 4. Вартість капіталу

4.1 Вартість капіталу

У ринковій економіці розміщення капіталу відбувається в залежності від факторів цінової системи. Ставка % це ціна сплачена за використання позиченого капіталу, тоді як у випадку використання капіталу у формі акцій інвестори очікують отримати дивіденди і прибуток від продажу акцій при зростанні їх ринкової вартості.

Основними факторами, які впливають на вартість грошей є:

- Можливість одержання прибутку - доходи отримані в економіці на інвестиції, які вкладені у виробничі засоби;

- Тимчасова перевага споживачів - мати витрати на будь-які блага в теперішньому часі вигідніше, ніж робити це в майбутньому;

- Ризик - можливість того, що будь-яка угода не буде виконана;

- Інфляція - тенденція до зростання цін протягом певного часу.

Короткотермінові ставки % мають тенденцію зростати особливо швидко під час бумів(швидкий підйом) і падати під час рецесії. Короткотермінові % ставки реагують на зміни економічних умов в той час як довготермінові % ставки в основному відображають довготермінові інфляційні очікування, в результаті короткотермінові % ставки інколи бувають вищими, а інколи нижчими довготермінових % ставок. Взаємозв'язок між довго термін і коротко термін % ставками має назву структура % ставок.

Розмір ставки відсотка (k) за борговим цінним папером визначається таким рівнянням:

K = k?+ІП+ПРНЗ+ПЛ+ПРДЗ



де

K - ставка відсотка за борговим цінним папером,

k* номінальна ставка відсотка,

kср - номінальна ставка (вільну від ризику ставку %).

ІП - інфляційна премія, дорівнює середньому розміру рівня очікуваної інфляції протягом терміну придатності цінного паперу.

Очікуваний у майбутньому рівень інфляції не обов'язково дорівнює існуючому в даний час рівню інфляції.

ПРНЗ - премія за ризик невиконання (по борговим зобов'язанням). Премія за ризик невиконання по борговим зобов'язанням ця премія відображає можливість того, що емітент не сплатить % чи суми позики поцінному паперу у встановлений час чи обсязі.

...