Формування управлінської культури менеджера

Універсальний рецепт забезпечення необхідних змін і трансформацій в культурі управління змін був сформульований ще у VI ст. до н. е. китайським мислителем Лао-Цзи - “.... колесо часу не стоїть на місці, а ми мусимо поспішати за часом, пристосовуючи наші погляди до змінених умов”. Саме “пристосування” поглядів функціонуючих службовців до потреб і вимог сучасного суспільства, яке наймає останніх для власного обслуговування, є основою ефективності управління економічним і соціальним розвитком людських спільнот, вважаючи при цьому під ефективністю співвідношення між ресурсами, якими володіє та чи інша країна, і соціально-економічними здобутками її населення.

В зв'язку з цим, зростання ролі таких категорій як “культура управління” та “управлінська культура менеджера” в умовах суттєво демократизованого та інтелектуалізованого українського суспільства, яке уже встигло призабути заборони і обмеження “радянської культури управління”, є незаперечним. Використавши наведене в попередніх розділах поняття культура, можна прийти до висновку, що “культура управління” це - вироблена і визнана організацією та її частинами система цінностей, соціальних та внутрішньо-організаційних норм, установок, шаблонів та стереотипів поведінки, традицій, ритуалів і т.п., які примушують всіх членів організації (включаючи керівників і виконавців) поводити себе в організаційному оточенні так, а не інакше. В цьому ж контексті “управлінська культура менеджера” це - сформована ним і соціальним оточенням система особистих цінностей, норм, установок, стилів управління, традицій і ритуалів, дотримуючись яких він реалізує практичну управлінську діяльність.

Формування управлінської культури менеджера - процес складний і суперечливий, оскільки передбачає взаємодію цілого ряду елементів, а саме: загальної культури; соціальних якостей, що характеризують особу менеджера; культури управлінського мислення; культури мови та службового спілкування та ін. При тісному їх зв'язку кожен з них є автономним, що відбивається на загальному стані управлінської культури.

Українському суспільству сьогодні потрібна така «модель» керівника, яка б, за висловом професора С. Вовканича, вирішувала проблему “приведення сутнісних показників елітарності у відповідність посадовими”, тобто виключала непорядну поведінку посадових осіб за рахунок забезпечення їх інтелектуальної і духовної елітарності. В зв'язку з цим, ідеальним рівнем зрілості управлінської культури слід вважати абсолютно чітко і логічно сформульовану біблійну формулу вибору керівників “... людей здатних, богобоязних, людей надійних, некористолюбних”. Створена на основі цієї формули “соціальна модель” здатного, надійного, некористолюбного і богобоязного керівника, представлена у вигляді комплексної просторової графічно-цифрової моделі з координатами “ОНЗ” (“орієнтованість на завдання”), “ОНП” (“орієнтованість на партнерів”) і “ОНС” (“орієнтованість на себе”) на рис. 4.

Рис. 4. Графічно-цифрова інтерпретація біблійних вимог до керівників у вигляді комплексної просторової соціальної моделі керівника в координатах “ОНЗ” - “ОНП”и - “ОНС”

Реальний “соціальний портрет” керівника згідно цієї моделі може бути отриманий в результаті використання тестових методик, які дозволяють отримати комплексну оцінку реального рівня зрілості управлінської культури менеджера [15].

На підвищення особистої управлінської культури спрямовані розробки і рекомендації багатьох зарубіжних і вітчизняних експертів, з використанням порад яких уже практикуючий сьогодні управлінець, початкуючий службовець, студент, який тільки здобуває відповідний фах, можуть освоїти:

- мистецтво і вміння ефективно використовувати власний інтелект та інтелектуальні ресурси свої підлеглих (management of intellect application);

- мистецтво створювати ефективні робочі групи (team-building);

- вміння обирати стиль управління в залежності від ситуації (style of management);

- вміння формувати і підтримувати хороші людські стосунки, впливати на людей і завойовувати друзів (management of human relations);

- вміння адекватно поводити себе в конфліктах і ефективно розв'язувати їх (resolving conflict);

- вміння попереджувати стреси, боротися із ними і нівелювати негативні наслідки (stress-management);

- мистецтво і культуру управління часом (time-management);

- вміння ефективно працювати з документами (paper-management);

- вміння планувати особистий розвиток та службове зростання (management of professional-growing) тощо.

Логічним постає питання про шляхи розвитку управлінської культури. Підвищення культурного рівня керівників має здійснюватися через підвищення культури прийняття рішень, застосування контролю, делегування повноважень, взагалі у виконанні управлінських функцій; також через підвищення власного рівня культури спілкування, поведінки, використання влади, урахування сумісності працівників та їхніх індивідуальних особливостей; покращення стилю керівництва колективом, а саме: формування його демократичних рис.

Розвиток управлінської культури керівників установ передбачає використання сучасних форм та методів навчання.

Серед форм роботи щодо розвитку управлінської культури керівника можна виокремити такі: самоосвіта, участь у проблемних семінарах, конференціях, робота у спеціальних дослідницьких групах з проблем освітнього менеджменту, на курсах підвищення кваліфікації в інститутах післядипломної педагогічної освіти - участь у "круглих столах", дискусіях, ділових іграх, що дає можливість поєднати засвоєння менеджмент-знань з набуттям практичних управлінських вмінь та навичок.

Аналіз практичного досвіду та літературних джерел дозволив нам побудувати алгоритм розвитку управлінської культури керівника в контексті цільового управління, а саме:

1) Здійснення теоретичної підготовки керівника шляхом самоосвіти або організованого навчання (підвищення кваліфікації) з консультаціями науковців та керівників-практиків, які вже використовують цільове управління.

2) Пролонговане навчання керівника у складі колективу його установи. Це передбачає: по-перше, більш глибоке усвідомлення керівником засвоєної раніше інформації; по-друге, виступ керівника в ролі учителя - науковця й практика - для колективу, в якому він працює.

3) Використання набутих теоретичних знань та практичних умінь на практиці.

Засвоєння та ефективне використання як вищеназваних, так і багатьох інших корисних для управлінця вмінь і технологій є фундаментальною умовою формування сучасної культури управління людьми в організаціях, а значить і ефективної роботи цих організацій на користь суспільства.

культура управління менеджер

Висновки

Користуючись багаточисельними літературними джерелами, я теоретично проаналізувала процес формування управлінської культури сучасного менеджера. Дана робота присвячена характеристиці діяльності менеджера, ролі менеджера у виборі та розробці тактики управління господарською діяльністю та пошуку шляхів підвищення її ефективності.

В ході проведення дослідження мною було розкрито теоретичну сутність особистості менеджера, культури управління та управлінської діяльності за допомогою висвітлення різних наукових підходів до пояснення їх змісту. Особлива увага була приділена розкриттю теоретичної сутності поняття "менеджер", визначенню основних характеристик та рис сучасного менеджера.

При дослідженні функцій менеджера в організації та його ролі було з'ясовано, що основними ролями керівника в організації є:

- міжособистісні;

- інформаційні;

- ролі з прийняття рішень.

Значна увага в роботі була приділена висвітленню вимог до особистих якостей керівника, для чого були досліджені різні підходи класиків економічної думки та сучасних науковців.

При дослідженні рівня сформованості управлінської культури менеджера на прикладі ТзОВ «Універсальна бурова техніка» мною було простежено трансформацію виконуваних менеджером функцій, проаналізовано як змінився розподіл робочого часу менеджера підприємства за функціональними сферами з інтервалом у 10 років. Значну увагу у роботі було звернено на проведення оцінки рівня сформованості культури управління менеджера на основі спеціально розробленої кваліметричної моделі.

На основі проведеного дослідження було визначено найтиповіші помилки менеджерів та запропоновано основні правила і положення, яких слід дотримуватися менеджеру у своїй роботі для підвищення рівня управлінської культури. Застосування на практиці вказаних заходів дозволить менеджеру ефективно використовувати власний робочий час, сприятиме створенню нормальної робочої атмосфери у колективі і підвищенню продуктивності праці персоналу, а, отже, збільшить ефективність управлінської діяльності.

Головним висновком, що я зробила, було те, що на відміну від минулого часу, коли кращими менеджерами вважались люди з диктаторськими нахилами, в наш час вимоги до менеджера кардинально змінилися. Стара система мислення оперувала принципами необмеженого зростання, що розумілося тільки в кількісних термінах - максимальні прибутки. Нова система мислення оперує поняттям рівноваги, що відповідає такому стану суспільства, при якому задоволення сьогоднішніх потреб не повинно зменшувати шанси майбутніх поколінь на гідне життя.

Керуючи людьми менеджер повинен мати позитивний зв'язок із своїм персоналом. Він повинен бути лідером, щоб вести за собою підлеглих. А для цього необхідно мати авторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції. Він повинен бути дипломатом, щоб налагоджувати стосунки, як з партнерами, так із співробітниками.

Менеджер повинен бути вихователем з високими моральними якостями. Він повинен бути новатором, який розуміє роль науково-технічних досягнень. Загалом, сучасний менеджер повинен бути справжньою людиною у вищому розумінні цього слова - володіти знаннями, культурою, мати рішучий характер та професійні здібності.

Список використаних джерел

1. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у становленні особистості громадянина // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. - К.: Любіть Україну, 1999. - с.14-15.

2. Виханский О.С. Человек в организации // О.С. Виханский, А.И. Наумов. - Менеджмент - М. Гардарики, 2000.

3. Жигалов В.Т. // Основи менеджменту і управлінської діяльності / В.Т. Жигалов, Л.М. Шимановська - К.: Вища школа, 1994. - 312с.

4. Зиновьев И.Ф. Формирование и реализация кадрового экономического потенциала в аграрной сфере: [монография] / И.Ф. Зиновьев. - Симферополь: Феникс, 2009. - 379 с.

5. Основи соціального управління // Іванов В.М. - К.: Любіть Україну, 2001.

6. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. - Київ: Ніка-Центр, 2000. - 332 с. (Серія „Новітня психологія”. Вип.6).

7. Маслов В.І. Психологічна основа моделі компетентності директора школи // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2003. - № 1. - С.12

8. Наумов М. Организационная культура как фактор долгосрочной конкурентоспособности // Управление компанией. - 2002. - № 7. - С. 23 -25.

9. Підвищення рівня управлінської культури керівників ПТНЗ на засадах цільового управління // Валерій Медведь. - К, 2005.[3]

10. Приходько В.М. Культура управління як об'єкт моніторингових досліджень / В.М. Приходько // Педагогічний альманах: зб. наук. пр. - К.; Херсон: РІПО, 2007. - Вип. 2. - С. 208-216.

11. Теоретичні і методологічні основи культури управління // Кондрашова І.В. - К., 2009.

12. Універсальна бурова техніка

13. Характеристика діяльності менеджера у процесі управління

14. Чжень-Лунь. Об управлении // Древнекитайская философия. Эпоха Хань. - М.: Наука. Гл. ред. Восточн. лит., 1990. - 372 с.

15. Дзвінчук Д.І. Менеджмент організацій: Конспект лекцій // Д.І. Дзвінчук, В.І. Малімон, В.П. Петренко. - Івано-Франківськ. - 2007 р. - 211 с.

Размещено на Allbest.ru