Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 331.104:338.43

ВПЛИВ КОРПОРАТИВНОГО КОНФЛІКТУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛАЗАРЧУК Ольга Василівна

Вінниця 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Мороз Олег Васильович, Вінницький національний аграрний університет, директор Інституту аграрної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Ходаківський Євгеній Іванович, Житомирський національний агроекологічний університет, професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, професор Бурик Анатолій Федорович, Уманський національний університет садівництва, завідувач кафедри менеджменту організаці

Захист відбудеться «2» грудня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.854.03 у Вінницькому національному аграрному університеті за адресою: 21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, ауд. 2220

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького національного аграрного університету за адресою: 21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, ауд. 3214

Автореферат розісланий «1» листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Пчелянська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові реформи в Україні водночас як істотно розширили можливості розвитку сільськогосподарських підприємств, так і зумовили загострення цілого ряду проблем організаційно-економічного, управлінського і соціального змісту. Такими є зокрема і проблеми корпоративного управління, які відображають глибину і неоднозначність ринкових трансформацій, а також особливості і закономірності становлення постреформеної вітчизняної аграрної економіки. За цих умов формування моделі ефективності сільськогосподарських підприємств вимагає пошуку нових теоретико-методологічних концепцій. Одним з таких підходів, на думку автора, є парадигма використання потенціалу корпоративного конфлікту у підприємстві.

Проблеми сучасного АПК досліджувалися такими вітчизняними вченими, як Амбросов В., Бурик А., Гайдуцький А., Зіновчук В., Калетнік Г., Кваша С., Мазур А., Месель-Веселяк В., Пасхавер Б., Cаблук П., Федоров М., Ходаківський Є., Юрчишин В. та ін., на основі досліджень яких формувалася концепція аграрних реформ в Україні. Водночас конфліктологічний підхід можна віднести до відносно маловивчених, який історично базувався на різних поглядах щодо сутності і ролі конфлікту у функціонуванні соціально-економічних систем. Такими стали: концепція про розгляд конфлікту як відхилення від нормального стану системи, сформульована Парсонсом Т., Дюркгеймером Е., Мейо Е. та ін.; точка зору таких дослідників, як Маркс К., Варуфакіс Я., Вебер М., Паретто В., Дарендорф Р., Зіммель Г. та ін. про об'єктивність конфлікту при поясненні природи соціально-економічних об'єктів; загальна теорія конфлікту, пов'язана із діяльністю таких вчених, як Шелінг Т., Болдуінг К., Скотт Г. Джинні, Фейр Ш. та ін., які розглядали конфлікти передусім як конкуренцію за ресурси та ін. В більш пізні періоди конфліктологія стала предметом дослідження сучасної теорії корпоративного управління таких вчених, як Ансофф І., Воронкова А., Євтушевський В., Задихайло Д., Карачина Н., Козаченко Г., Луппол О., Мендрул А., Палига Є., Парсяк В., Пішпек С., Румянцев С., Сірко А., Чечетов М., Федулова Л., Хьюнг К. та ін. До безперечних здобутків досліджень зазначених авторів слід віднести формулювання сутності корпоративного управління на засадах конфліктності; окрім того, вивчено окремі види корпоративних конфліктів, що надало більш повне уявлення про особливості і технології їх регулювання. Окремо слід відзначити праці російських вчених Радигіна А., Архіпова С. та ін. щодо методичного оцінювання корпоративного конфлікту. Цінність робіт таких сучасних дослідників як Барінов В., Волостнов Н., Данелян А., Клейнер Г., Леонова Ю., Сізов Ю., Педько А., Полухіна А., Попова О., Фоміна Г., Яковлєва А. та ін. полягає в узагальненні накопиченого теоретичного, методологічного і методичного досвіду з конфліктології, зокрема щодо особливостей генезису, прояву та вирішення конфліктів у перехідний етап економіки.

Водночас складні трансформаційні процеси, що відбуваються на українських підприємствах, потребують доповнення існуючої конфліктологічної концепції аналізу корпоративного конфлікту на постприватизаційному етапі. Недостатньо вивченими є питання моделювання ефективності управління розвитком підприємства з урахуванням впливу корпоративного конфлікту, невирішеним залишається трактування окремих понять і дефініцій. Проблема є малодослідженою як з теоретико-методологічних і методичних позицій, так і з точки зору висвітлення реальних процесів, особливо щодо кризових в цілому тенденцій розвитку підприємств АПК. Звідси завдання наукового обґрунтування управління конфліктами, зокрема, щодо ролі і значення потенціалу корпоративного конфлікту як фактора ефективності функціонування підприємства на основі системного вдосконалення управлінського процесу, розроблення на цій основі принципів оцінювання та моделювання ефективності такого управління, а також формування, згідно з такими підходами, моделей розвитку підприємств, об'єктивно актуалізуються. Теоретична і практична значущість даної проблеми зумовили вибір теми дисертаційних досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження здійснювалися згідно з планами науково-дослідних робіт Вінницького національного технічного університету в рамках науково-технічної програми «Теорія трансформації сучасного ринку в Україні під впливом процесів глобалізації» (номер держреєстрації 0104U000739), яка виконувалася впродовж 2004-2006 рр., де автором розроблено теоретичні і прикладні аспекти ефективності корпоративного управління, а також програми «Теорія еволюційних процесів, стійкості та безпеки економічних систем» (номер держреєстрації 0107U002093), що виконувалася впродовж 2007-2009 рр., де автором обґрунтовано соціально-економічний ефект від реалізації концепції управління корпоративним конфліктом у підприємстві.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення концептуальних положень та системи практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління сільськогосподарськими підприємствами на основі реалізації потенціалу корпоративних конфліктів. Постановка цієї мети визначила задачі, які вирішувалися у роботі:

· розкрити теоретико-методологічні основи причин, природи, динаміки корпоративних конфліктів у підприємстві як об'єкта управління, технологій і форм їх регулювання, уточнити зміст відповідного категорійного апарату основних положень теорії конфліктів;

· здійснити соціально-економічний аналіз особливостей корпоративних конфліктів та їх регулювання у сільськогосподарських підприємствах в умовах різноманітних їх станів, у т.ч. кризовому;

· методологічно обґрунтувати та розробити методичні підходи до оцінювання корпоративних конфліктів у сільськогосподарських підприємствах;

· розробити аналітичну та економічну модель ідентифікації впливу корпоративного конфлікту на ефективність управління з врахуванням особливостей сільськогосподарських підприємств, взаємозв'язку основних економіко-господарських показників підприємств, гостроти конкуренції, стану ринку, зміни структури корпоративної власності;

· розробити систему стратегічно орієнтованих заходів, спрямованих на забезпечення ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств на основі реалізації потенціалу корпоративних конфліктів.

Об'єктом дослідження є процес оцінювання та використання корпоративних конфліктів як соціально-економічного явища в межах сільськогосподарських підприємств за умов кризового (трансформаційного) стану. Предметом дослідження є особливості, закономірності і механізми забезпечення ефективності діяльності підприємств на основі регулювання корпоративного конфлікту.

Методи дослідження. Основним інструментарієм дослідження вибрано системне моделювання ефективності трансформації корпоративних відносин у вітчизняних підприємствах. Теоретичною основою дослідження стали методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних економічних досліджень, фундаментальні положення сучасної економічної теорії, концептуальні засади теорії менеджменту з проблем корпоративного управління, наукові дослідження, положення і розробки провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі економіки підприємства й організації виробництва.

Використовувались методи: аналізу і синтезу (для деталізації об'єкта і предмета дослідження); монографічний - для поглибленого вивчення теоретико-методологічних і прикладних аспектів категорії «корпоративний конфлікт»; системно-структурного аналізу - при виявленні факторів впливу корпоративних конфліктів на ефективність управління підприємствами; групування - для визначення типів підприємств за особливостями конфліктів, змістом, ефективністю управління та функціонування в цілому; історичний - для вивчення генезису категорії «корпоративний конфлікт», а також закономірностей трансформації корпоративного управління у підприємствах - об'єктах дослідження; середніх і відносних величин - для визначення рівня ефективності мікроекономічних процесів; порівняння - для зіставлення фактичних даних за окремі періоди; економіко-математичного аналізу і моделювання - для опису моделі впливу потенціалу корпоративних конфліктів на ефективність управління розвитком підприємств та прийняття відповідних багатоваріантних рішень; кореляційно-регресійного аналізу та математично-статистичний - для оцінювання зв'язку між показниками досліджуваного об'єкта та достовірності результатів досліджень; соціологічних та експертних опитувань - при вивченні думок різних груп агентів - учасників корпоративних відносин у підприємствах та ін.

Методологічну основу дисертаційної роботи складають фундаментальні підходи до дослідження теорії конфліктів, сформульовані у працях засновників і класиків конфліктології: Боулдінга К., Дарендорфа Р., Зіммеля Г., Маркса К., Парсонса Т. та ін. Особливе значення для розкриття теми дисертації мали такі положення, як визнання об'єктивності і закономірностей реалізації корпоративного конфлікту та конфліктності загалом як невід'ємного елемента функціонування і розвитку інституту підприємства, багатофункціональності корпоративного конфлікту і його здатності виконувати конструктивні соціально-економічні функції, а також керованості та врегульованості таких конфліктів. Інформаційною базою дослідження слугували відповідні Закони України, Укази Президента України, законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, дані міжнародної статистичної звітності, документи міжнародних організацій, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних учених з проблем корпоративного управління, а також дані статистичного, бухгалтерського, оперативного, управлінського обліку сільськогосподарських підприємств - об'єктів дослідження, нормативно-правова база їх функціонування, результати опитувань та інтерв'ювання, у т.ч. рейтинги, публікації у засобах масової інформації, спостереження, усна інформація, отримана в результаті особистих контактів, електронні бази даних і знань.

Як об'єкти аналізу досліджувалися сільськогосподарські підприємства Таращанського району Київської області та Жмеринського району Вінницької області; детальні дослідження та апробація рекомендацій автора здійснювалися у ТОВ «Рапсодія» Липовецького району Вінницької області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у встановленні нових закономірностей щодо ефективності діяльності підприємств з огляду на вплив корпоративного конфлікту, що передбачало виявлення і систематизацію відповідних факторів та зв'язків в об'єкті дослідження. Основним науковим результатом є обґрунтування системи заходів, що дозволяють підвищити ефективність діяльності підприємств на основі використання потенціалу корпоративного конфлікту. До результатів, які мають наукову новизну різного ступеня, можна віднести:

вперше: корпоративний конфлікт сільськогосподарський підприємство

· обґрунтовано аналітичні та економіко-математичні підходи до моделювання ефективності корпоративного управління, в основу яких покладено економічну формалізацію (оцінювання реальних та потенційних втрат і вигод за різних сценаріїв) фактора корпоративного конфлікту, що передбачає орієнтування на суб'єктну диференціацію основних груп - учасників корпоративних відносин у підприємстві, а також характеристики владного, організаційного впливу та відповідні мотиви;

удосконалено:

· методологічні підходи до забезпечення ефективності корпоративного управління у сільськогосподарських підприємствах, основу яких, на відміну від традиційних підходів, складає більш ефективна реалізація соціально-економічних функцій підприємств, у т.ч. з більш високим рівнем умотивованості основних груп - учасників виробничих відносин;

· методологічні і методичні принципи типізації та оцінювання ролі корпоративних конфліктів у системі управління з огляду на різний стан сільськогосподарських підприємств, які, на відміну від існуючих аналогів, доповнено системою критеріїв економічного, організаційного, владного змісту і, відповідно, системою показників оцінювання ефективності такого управління, де передбачено групування таких конфліктів за ознаками різної вмотивованості та цільових спрямувань груп - учасників корпоративних відносин (враховано також інтереси сільської громади), джерел, проявів та наслідків таких конфліктів і визначено - як інституційний регулятор управління конфліктами - соціально-економічний механізм регулювання діяльності підприємств;

набули подальшого розвитку:

· економічна інтерпретація стратегій розвитку сільськогосподарських підприємств на основі реалізації потенціалу корпоративного конфлікту для підприємств різного рівня ефективності, в основу формалізації якої, на відміну від інших підходів, покладено ступінь реалізації виробничих і соціальних функцій підприємства та співвідношення основних показників ефективності його діяльності (обсягів виробництва, рентабельності, ефективності менеджменту, інших кількісних та структурних характеристик), а також характеристик конфліктності;

· трактування категорій: корпоративний конфлікт, що ґрунтується на сутності корпоративних відносин у системі управління підприємством, яке, на відміну від традиційних підходів, ознаки корпоративності конфлікту охоплює саме за диференціацією учасників конфлікту на групи, об'єднані спільними інтересами, а також станом конфліктності між ними; даний підхід дає можливість оцінити ефективність управління таким конфліктом, що передбачає врахування реальних і потенційних втрат внаслідок недосконалого управління; управління корпоративним конфліктом - як трансформацію конфлікту до іншого стану чи форми, які можуть бути визнаними більш конструктивними; технології управління корпоративним конфліктом - як сукупності методів і прийомів управлінського впливу на основні системні елементи діяльності підприємства та його економічні, виробничі і соціальні функції, наслідком чого є якісна видозміна характеристик конфлікту; при цьому конструктивність трактується як стан системи/підприємства, коли інтереси відповідних учасників корпоративних відносин є більш узгодженими порівняно із попереднім станом і що має конкретну економічну реалізацію.

Практичне значення одержаних результатів полягає, насамперед, в обґрунтуванні концепції трансформації сільськогосподарського підприємства через видозміну корпоративного конфлікту як методологічну основу пояснення причин кризового стану підприємств, потенціалу та перспектив його розвитку; принципово новим, у даному разі, є розгляд можливостей управління корпоративним конфліктом (на основі авторської методики) як стратегієутворювального фактора, з чим обґрунтовано перспективи розвитку підприємств на постприватизаційному етапі у тісному взаємозв'язку з збалансованим розвитком сільських громад. Отримані результати дослідження можна розглядати як внесок у розвиток сучасної концепції ефективності управління підприємством на основі підвищення соціально-економічної ефективності корпоративного управління. Сформульовані та обґрунтовані положення і рекомендації є підґрунтям для розв'язання типових проблем управління у сільськогосподарських підприємствах та, за певної адаптації, у підприємствах інших галузей, а також в контексті видозміни регіональних політик розвитку аграрного соціуму. Економічний ефект від впровадження розроблених рекомендацій на основі результатів дослідження формується, передусім, на основі підвищення ефективності діяльності підприємств за рахунок оптимізації і зростання виробничих функцій, продуктивності праці та вмотивованості персоналу, а також забезпечення розвитку сільських громад.

До результатів, що мають безпосередньо практичне значення, належать пропозиції щодо вдосконалення системи корпоративного управління, які впроваджені у виробництво у підприємствах Липовецького (довідка № 144 від 30.11.2009 р.), Немирівського (довідка від 01.06.2009 р. № 01-32-654) районів Вінницької області, а також використано у роботі Головного управління агропромислового розвитку Вінницької обласної держадміністрації (довідка від 05.06.2009 р. № 8-3/833) та впровадження у навчальний процес Вінницького національного технічного університету (довідка від 26.06.2009.)

Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки та рекомендації дослідження є особистим здобутком автора і є його внеском у розвиток теорії корпоративного управління, зокрема, щодо побудови моделі ефективності такого управління на основі використання потенціалу корпоративного конфлікту. Конкретний особистий внесок автора у спільні наукові праці відзначено у переліку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації ввійшли до щорічних наукових звітів автора як аспіранта ВНТУ. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на таких конференціях: «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки Вінниччини» (м. Вінниця, 2004), «Наука і освіта 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004), «Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці» (м. Житомир, 2005), «Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва» (м. Вінниця, 2006, 2008), «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки» (м. Донецьк, 2008), «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2008), «Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст» (м. Вінниця, 2008), «Проблеми формування конкурентоспроможності підприємств за умов нестабільності світової економіки» (м. Вінниця, 2009).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 наукових робіт загальним обсягом 4,1 друк. арк. Основні положення і результати дисертації відображено у 11 статтях у фахових виданнях (загальним обсягом 2,8 друк. арк., де частка автора - 1,5 друк. арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінки, у т.ч. 168 сторінок основного тексту, який включає 28 таблиць на 33 сторінках та 25 рисунків на 23 сторінках. Список використаної літератури налічує 202 найменування на 19 сторінках. Робота містить 5 додатків на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - «Методологічні та прикладні основи теорії корпоративного конфлікту у підприємстві» - розкрито основні джерела конфліктів як фактора розвитку сучасних сільськогосподарських підприємств України, здійснено аналіз теоретичних та методичних аспектів ефективності корпоративного управління та управління конфліктами на мікроекономічному рівні, а також розкрито економічну сутність корпоративного конфлікту у підприємстві.

Встановлено, зокрема, що ринкові реформи в аграрному секторі мали неоднозначні наслідки перш за все щодо сільськогосподарських підприємств, що обумовило загалом і кризові тенденції у галузі. Підкреслено історичність формування сучасної ситуації у сільському господарстві, з огляду на роль традицій соціоекономічного співіснування та взаємозалежності українського села і сільськогосподарського підприємства, а також особливості приватизаційних та постприватизаційних процесів в АПК. Аналізування перебігу ринкового реформування сільськогосподарських підприємств засвідчило виключно радикальні зміни, зумовлені насамперед фактором конфліктного розвитку ситуації, причому як її об'єктивних складових (причиною яких є природна конфліктна функція будь-якої організації), так і суб'єктивними елементами (психологічними, ментальними, та ін.). Основу такої конфліктності складають: різна спрямованість мотивів, очікувань, сподівань, полюсів економічної влади груп агентів, що визначають конфігурацію сучасного вітчизняного сільськогосподарського підприємства як, насамперед, підприємства корпоративного типу, не зважаючи на різноманіть задекларованих організаційно-правових форм в АПК. В сукупності все це обумовлює характер і спрямованість розвитку сільських територій та аграрного соціуму в цілому. Із корпоративного характеру і змісту трансформаційних процесів під час аграрних реформ, а також останніх змін в сільськогосподарському виробництві, продиктованих переважним розвитком потужних агрокорпорацій, випливає необхідність наукового обґрунтування сутності, ролі та можливостей використання фактора корпоративного конфлікту як логічної складової загальної теорії корпоративного управління.

Обґрунтовано, що для визначення «корпоративного конфлікту» ключовим є опис структури, своєрідного каркаса груп економічних агентів, які відбивають інтереси конфліктуючих сторін (суб'єктів), що об'єднані за цією ознакою у відповідні групи агентів і переслідують інтереси корпоративного змісту. Звідси поняття корпоративного конфлікту за своїм змістом будується на принципах корпоративних відносин в рамках підприємства. Такі відносини є результатом взаємодії учасників діяльності підприємства, кожен з яких має певні права (визнані формально, неформально чи у певному співвідношенні цих форм) та реальні можливості здійснювати функціональний вплив своєї діяльності на ефективність діяльності підприємства в цілому і при цьому намагається реалізувати свої права.

Дослідження теорії конфліктів засвідчили еволюційність основних постулатів конфліктологічної парадигми, які трансформувалися у такому напрямку: 1) створення загальної теорії конфлікту як конкуренції за ресурси; 2) діалектична теорія конфлікту (об'єктивна) та конфліктного функціоналізму, де конфлікт розглядається як позитивна функція для збереження соціально-економічних систем; 3) концепція про розгляд конфлікту як відхилення від нормального стану системи; 4) конфліктологія в рамках сучасної теорії корпоративного управління. Позиція автора полягає в тому, що конфлікт розглядається як невід'ємний соціально-економічний елемент функціонування репрезентативної організації і водночас потенційно є джерелом як негативного, так і позитивного змісту, що потребує розробки механізмів його регулювання. Звідси обґрунтовано об'єктивність фактора конфлікту у діяльності будь-якої організації, а також концепцію розвитку підприємства та прийняття оптимальних управлінських рішень на основі аналізу внутрішньоорганізаційного конфлікту.

Доведено, що система корпоративних відносин, яка є передумовою типізації і форми прояву організаційних конфліктів, в основі своїй побудована на чітко визначених характеристиках прав, за якими групи агентів здійснюють вплив на підприємство. На прикладі сучасних сільськогосподарських підприємств України було виділено: 1) вплив, обумовлений правом власності на певні активи, які використовуються підприємством (специфікою аграрного сектору України є власність на земельні та майнові паї); 2) вплив, обумовлений економічною владою груп агентів (насамперед вищого менеджменту), які визначають управління діяльністю підприємства у сфері контролю за розподілом ресурсів та впливом на стратегічний розвиток; 3) вплив, обумовлений інвесторами або мажоритарними корпоративними власниками, що визначає стратегію та фінансове забезпечення діяльності підприємства. Даний принцип розподілу економічної влади було використано при побудові методології аналізу конфліктів та визначення їх ролі як стратегієутворювальних факторів розвитку підприємств.

У другому розділі - «Вплив корпоративних конфліктів на діяльність сільськогосподарських підприємств» - висвітлено результати ідентифікації окремих типів корпоративних конфліктів у підприємствах - об'єктах дослідження, а також функціональні наслідки корпоративних конфліктів в процесі реформування сільськогосподарських підприємств.

Окремим етапом дослідження стала типізація корпоративних конфліктів у підприємствах - об'єктах дослідження, що розглядалося як підґрунтя для опису моделі корпоративного конфлікту та її інтерпретацій. Узагальнення методичних підходів та реалізація останніх дали підстави для визначення таких принципів типізації: 1) за типом (механізмом) корпоративного контролю; 2) за характером корпоративної стратегії; 3) за організаційною ефективністю.

В роботі запропоновано методичний підхід до оцінювання корпоративного конфлікту у підприємстві, який передбачає такі основні етапи: типізацію підприємств, опис характеристик конфліктів та їх безпосереднього оцінювання; в рамках такого підходу визначені критерії типізації і оцінювання. Відповідно розроблена методика передбачає здійснення ряду етапів аналітичних узагальнень, де виділено відповідні критерії та оцінювальні показники, а також типи і різновиди класифікації ситуації та підприємств на основі кількісних і якісних оцінок, а також результатів експертних опитувань, об'єднаних у комплексну систему оцінювання. Особливістю авторського підходу є те, що, на відміну від аналогів, такий підхід дозволяє створити емпіричну базу даних аналізування.

Водночас використання зазначеної методики дає можливість виділити ті елементи корпоративних відносин, які несуть підвищений конфліктогенний потенціал, а також оцінити наслідки трансформаційних процесів і здійснити опис реальної ситуації у сільськогосподарському виробництві. Математично підтверджено початкову гіпотезу про те, що характер і особливості системи корпоративної власності у підприємствах безпосередньо визначають суть корпоративних конфліктів та характер і ефективність управління. Встановлено, що ефектоутворювальними на даний час є такі тенденції, які у сукупності відображають динаміку трансформаційних процесів: 1) формування нових типів підприємств (переважно потужних агрокорпорацій), обумовлене процесами концентрації корпоративної власності; 2) посилення економічної влади мажоритарних акціонерів корпорацій та зовнішніх інвесторів; 3) загострення корпоративних конфліктів загалом, посилення на цьому фоні водночас тенденцій як деструктивних, так і конструктивних процесів у підприємствах різних груп ефективності. На основі аналізу зазначених тенденцій було розроблено матрицю «рівень конфліктності - співвідношення конструктивність/деструктивність конфліктів у підприємствах», яка є ключовим елементом аналізування впливу корпоративного конфлікту на ефективність діяльності підприємства. Сформовано емпіричну базу даних щодо динаміки підприємств, визначено фактори економічного зростання та занепаду, а також стратегії розвитку підприємств різних груп ефективності (рис. 1).

Рис. 1 Розміщення підприємств - об'єктів дослідження у матриці

У третьому розділі - «Обґрунтування стратегій розвитку сільськогосподарських підприємств на основі впливу фактора корпоративного конфлікту» - висвітлено авторський підхід до математичної інтерпретації корпоративного конфлікту в межах територіально-орієнтованої моделі організації сільськогосподарського виробництва, представлено розроблену автором аналітичну модель типового корпоративного конфлікту, методичні підходи і безпосередньо авторську методику оцінювання корпоративних конфліктів, а також результати такого оцінювання на прикладі сільськогосподарських підприємств.

Визначені автором принципи управління конфліктами будувалися на визнанні об'єктивності як позитивних, так і негативних їх функцій, а також можливостей вибору у процесі прийняття управлінських рішень альтернатив, наслідками яких може бути перехід до конструктивних (позитивних) та деструктивних (негативних) наслідків для організації. В дисертаційній роботі узагальнено, структуровано і класифіковано типи корпоративних конфліктів за різних (виробничо-фінансових, економіко-господарських та соціальних) станів сільськогосподарських підприємств. Представлено концептуальну позицію автора щодо опису конфліктогенної парадигми в економічному аналізі, основних (домінантних) факторів природи і ролі конфлікту у підприємстві, а також моделювання конфлікту у підприємстві. Опис суті зазначеної концепції передбачає, що ефективність функціонування, підприємства (Еф), на відміну від традиційних трактувань, розглядається як результуючий показник залежно від впливу корпоративного конфлікту. В даному разі слід оперувати двома рівнями ефективності підприємства: 1) реалізованим, тобто результуючим (фактичним) показником; 2) потенційним, тобто таким, якого підприємство могло б досягти за інших умов без впливу фактора корпоративного конфлікту. Ефективність розглядається як співвідношення фактично отриманого (у разі реалізованої ефективності) чи розрахункового (у разі потенційної ефективності) результату до витрат на його досягнення:

Еф. реаліз. = Еф. потенційна • f(КК), (1)

де Еф. реаліз. - реалізований стан ефективності організації;

Еф. потенційна - максимально (потенційно) можливий стан ефективності організації;

f (КК) - функціональний вплив корпоративного конфлікту.

Економічний ефект такої трансформації підприємства слід оцінити з точки зору зміни конфліктності у підприємстві за сумарним індексом конфліктності (С. ін. конф.):

(2)

За змістом даного індексу управління корпоративним конфліктом повинно здійснюватися з метою максимізації його значення. Відображення у часі такої максимізації буде свідчити про позитивні зміни - посилення конструктивності та послаблення деструктивності конфлікту. Звідси запропоновано оцінювати економічний індекс конфліктності, який покликаний відображати зміни у часі економічних характеристик підприємства та показників, що відбивають стан конфліктності. Технічно такий індекс повинен обраховуватися за співвідношенням між динамікою темпів економічних показників підприємства (що найбільшою мірою відображають його економічну ефективність - дохідність, прибутковість, рентабельність) та змістовними характеристиками конфліктності. Останнє оцінюється за змінами кількісних (бальних) та якісних (за співвідношення конструктивності і деструктивності) характеристик конфліктності.

В роботі обґрунтовано прикладне значення конфліктологічного підходу, яке полягає у можливості ідентифікувати функціональну роль корпоративного конфлікту щодо економічних характеристик конкретного підприємства (територіально-виробничого комплексу) через: 1) адекватне оцінювання конфлікту; 2) моделювання можливих сценаріїв розвитку конфлікту; 3) прогнозування ролі та потужності впливу конфлікту. Таким чином, вищий менеджмент підприємства повинен мати відповідну інформацію про конфлікт у підприємстві, що вимагає створення відповідної системи моніторингу. Така інформація дасть уявлення про можливість досягти потенційної ефективності функціонування підприємства, а, звідси, про можливість управляти корпоративним конфліктом. Авторська концепція формування моделі ефективності управління корпоративним конфліктом наведена на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Концептуальний підхід до формування моделі ефективності управління корпоративним конфліктом

Враховуючи невід'ємність як виробничих, так і соціальних функцій окремого підприємства і впливу корпоративного конфлікту на обидві функції, а також особливий характер тісної взаємозалежності між сільськогосподарським підприємством та місцевою (сільською) громадою, загальна функція, яка характеризує вплив корпоративного конфлікту, може бути подана у вигляді комплексного відображення змін показників підприємства і громади (табл. 1). Доведено, що управління конфліктом може бути здійсненим за рахунок усунення чи мінімізації до певних прийнятних меж причин конфлікту, зміни умов, в яких даний конфлікт має місце, пошуку компромісного варіанта, видозміни конфлікту і т.п.

Таблиця 1

Соціально-економічні критерії і показники, що вибрані як індикатори оцінювання наслідків корпоративного конфлікту

В ідеальному варіанті ефективна технологія регулювання конфліктами повинна реалізовуватися у напрямку переходу до нового стану економічної системи, який визначався б можливістю набуття ознак саморегуляції; в іншому випадку матиме місце лише перехід до нової форми конфлікту, що ситуації принципово не змінює. Така концепція управлінського впливу на конфлікт, графічно відображена на рис. 3, є ключовою для здійснення будь-яких модернізацій. Важливим моментом, який характеризує особливості ідеалістичного підходу до регулювання конфліктами, є ефект саморегуляції при переході до нового стану.

Рис. 3 Концепція стратегічного управління конфліктами у підприємстві

Обґрунтовано принципи ефективності управління корпоративними конфліктами як стратегієутворювального фактора розвитку підприємств (на прикладі ТОВ «Рапсодія»); наведено результати відповідної апробації рекомендацій автора. Концептуально авторська модель ідентифікації (оцінювання, моделювання, прогнозування) корпоративного конфлікту будувалася на одній з ключових гіпотез теорії ігор та оптимуму Парето про можливість вибору альтернативи, за якої можлива максимізація виграшу всіх учасників конфлікту, що матиме місце при наявності відповідної цільової системи управління всіма підсистемами підприємства за умови використання потенціалу конфлікту та одночасної нейтралізації його негативних наслідків. В теоретичному контексті це може мати місце лише при адаптації траєкторії розвитку підприємства до принципово нового - ідеального стану. Такий стан може бути оцінений за комплексними показниками, що відображають стан виробничих і соціальних функцій підприємства; економічне підґрунтя подібних змін на прикладі ТОВ «Рапсодія» відображено у табл. 2.

Таблиця 2

Динаміка соціально-економічних показників діяльності ТОВ «Рапсодія»

* - відношення чистого прибутку до суми активів

Кількісні параметри індексів, що відображають динаміку залежностей між корпоративним конфліктом і ефективність ТОВ «Рапсодія», наведено у табл. 3.

Таблиця 3

Залежність між характеристиками корпоративного конфлікту і ефективністю ТОВ «Рапсодія» та територіально-орієнтованої моделі (ТОМ) виробництва в цілому

Автором також розроблено і представлено у роботі економетричні моделі розвитку сільськогосподарських підприємств з урахуванням фактора конфліктності; виконана декомпозиція моделі на функціональні моделі і відповідні мережі - матеріальні, фінансові, соціальні та ін.; для окремих функцій територіальної структури побудовані робочі моделі з урахуванням конфліктності складових на прикладі конкретної конфліктної ситуації; за результатами моделювання сформульована концепція збалансованого і оптимального розвитку. Загальна постановка задачі передбачала узгодження рішень між економічними агентами тих груп, взаємодія яких принципово відображає конфліктогенний потенціал сучасної практики функціонування сільськогосподарського підприємства та місцевої громади (реальними власниками, менеджментом, персоналом підприємств, представниками сільської громади, селянами-власниками земельних і майнових паїв, представниками державної влади та ін.).

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і науково-прикладне вирішення питань оцінювання та управління потенціалом корпоративного конфлікту сільськогосподарського підприємства як стратегієутворювального фактора; розроблені методичні засади і практичні рекомендації є основою для підвищення ефективності управління підприємствами. За результатами дослідження можна зробити такі висновки:

1. На ефективність інституту підприємства безпосередньо чи опосередковано впливають аспекти його діяльності, обумовлені станом і проявами конфліктогенної взаємодії реципієнтних груп соціоекономічних агентів. Тому для обґрунтування моделі ефективності підприємства об'єктивно необхідно використовувати інструментарій теорії конфліктів. При цьому ідентифікація такої моделі повинна здійснюватися з огляду на реальний стан і динаміку можливої трансформації зовнішньо- та внутрішньоорганізаційних елементів, які визначають потенціал корпоративного конфлікту як стратегієутворювального фактора.

2. Реформування аграрного сектору економіки України, маючи безпосередній і визначальний вплив на сільськогосподарські підприємства, реалізовувалося через видозміни механізму корпоративного управління та обумовлювало специфіку генезису, прояву, реалізації і регулювання відповідного конфліктогенного потенціалу. Встановлена тенденція усталеного поглиблення корпоративних конфліктів у сільськогосподарських підприємствах, що у переважній більшості випадків супроводжувалося порушенням структури ефективного розподілу і реалізації економічної влади та мало наслідком деформацію мотивації всіх сторін конфлікту. Відмічено трансформацію таких конфліктів від переважно організаційно-економічних до соціально-культурних на фоні процесу видозміни інституту колективного сільськогосподарського підприємства та зростання впливу нового типу підприємства, який суб'єктно, фінансово, владно відображений роллю мажоритарних власників корпоративних активів потужних агрокорпорацій (холдингів).

3. Системоутворювальними факторами ринкових трансформацій в аграрному секторі стали концентрація корпоративної власності, а також формування на основі цього різних типів моделей розподілу влади у корпоратизованих підприємствах. Це супроводжувалося зростанням ролі власників великих корпоративних капіталів та зменшенням влади інших учасників корпоративних відносин, нівелюванням при цьому функціональної ролі та ігноруванням інтересів сільських громад, персоналу підприємств, селян - власників паїв, зростанням ролі перерозподільної функцій, а також згортанням відтворювальної і соціально-інтегративної функції корпоративних відносин, тощо.

4. Основною проблемою розвитку підприємств АПК дедалі все більше стає невідповідність між економічними та соціальними складовими, що проявляється насамперед у неефективному стратегічному і поточному управлінні та у відсутності системного вдосконалення мотиваційної моделі. Значення цих обмежувальних факторів зростатиме й у суто економічному змісті, визначаючи втрати всіх сторін - учасників корпоративних відносин. Звідси перспективи розвитку полягають у створенні інноваційної моделі розвитку на основі ефективного корпоративного управління, зростання в межах цієї моделі ефективності використання людського капіталу, техніко-технологічної модернізації, соціально та економічно обґрунтованого інвестування, інших оптимізаційних факторів системного змісту. Переваги такої моделі полягають у можливості вирішувати різноаспектні завдання, пріоритетними з яких є захист інтересів всіх учасників виробничих відносин, досягнення усталеного зростання фінансового результату функціонування підприємств та водночас забезпечення збалансованого розвитку місцевих громад в межах територіально-орієнтованої моделі виробництва.

5. Методологічна база дослідження корпоративних конфліктів повинна враховувати як універсальні закономірності їх реалізації, так і особливості їх прояву і видозміни у вітчизняних сільськогосподарських підприємствах. Рівень конфліктності як фактор, що визначає характер еволюції підприємств на сучасному етапі реформ, обумовлений: 1) системністю, мірою завершеності та результативністю реформування аграрного сектору; 2) глибиною і гостротою соціальних протиріч; 3) ступенем ефективності економічних механізмів та соціальних інститутів аграрного соціуму; 4) рівнем соціального оптимізму; 5) сформованістю структури підприємства нового типу, яке здійснювало б ефективні виробничі та соціально-економічні функції. Доведено можливість управління розвитком підприємства на основі цілеспрямованого використання потенціалу корпоративного конфлікту та його видозмін з деструктивної до конструктивної форми.

6. Стратегія управління корпоративними конфліктами на сучасному етапі розвитку сільськогосподарських підприємств передбачає перехід від домінування короткострокових (найчастіше неузгоджених) цілей стосовно окремих груп агентів до найбільш прийнятного сценарію довгострокового розвитку. Обгрунтовано зміст управлінських технологій, побудованих на використанні потенціалу корпоративного конфлікту, які у підприємствах - об'єктах дослідження впродовж 2000-2008 рр. забезпечили збільшення рентабельності виробництва з - 34 % до 25 % та дохідності - з 2,7 млн. грн. до 18,0 млн. грн.; при цьому основними факторами послаблення деструктивних функцій конфлікту стали збільшення частки оплати праці у загальних витратах з 8 до 29 %, мотивувальної частки оплати праці - до 40 %, збільшення частки персоналу високої кваліфікації - з 21 до 87 %; економетрично обґрунтовано характер зазначених залежностей та, відповідно, потенціал економічного ефекту при цілеспрямованому управлінні корпоративним конфліктом в межах окремого підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Леонтьєва О. В. Прогнозування показників бурякоцукрового комплексу / Б. Є. Грабовецький, О. В. Леонтьєва // Вісник Харківського національного аграрного університету. 2004. № 4. С. 18-22. (Автором методично обґрунтовано принципи прогнозування показників сільськогосподарського виробництва).

2. Леонтьєва О. В. Дивідендна політика як складова забезпечення інтересів учасників корпоративного управління / Н. П. Карачина, Є. О. Мороз, О. В. Леонтьєва // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 190: Том І. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. С. 227-232. (Автором досліджено зміни конфліктогенного потенціалу підприємств за рахунок дивідендної політики).

3. Леонтьєва О. В. Контролінг як основа ефективного розвитку підприємства / М. С. Заюкова, О. В. Леонтьєва, О. О. Мевш // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Серія «Економіка. Проблеми управління регіональним економічним та соціальним розвитком» Випуск 2 (26), Частина 2. Рівне: УДУВГП, 2004. С. 233-237. (Автором сформульовано підходи до оцінювання ролі конфліктів на вітчизняних підприємствах у системі контролінгу).

4. Лазарчук О. В. Методологічний опис ефективності корпоративного управління на основі функції корпоративного конфлікту / О. В. Лазарчук // Економіка: проблеми теорії та практики: - Випуск 236: Т.ІІ. Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. С. 467-474.

5. Лазарчук О. В. Методологічні аспекти моделювання економічної поведінки підприємств / Н. П. Карачина, О. В. Лазарчук, Н. І. Ганзієнко // Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2008. № 1. С. 14-19. (Автором запропоновано принципи моделювання поведінки підприємств з використанням окремих положень теорії конфліктів).

6. Лазарчук О. В. Категорія «антикризовий потенціал підприємства» в процесі аналізу ефективності підприємств / О. В. Мороз, І. В. Шварц, О. В. Лазарчук // Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2008. № 2. С. 9-12. (Автором обґрунтовано ефективність антикризової політики на сучасних підприємствах з врахуванням фактору корпоративного конфлікту).

7. Лазарчук О. В. Соціально - економічний зміст корпоративного конфлікту у підприємстві / О. В. Мороз, О. В. Лазарчук // Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2008. № 3. С. 22-27. (Автором проаналізовані основні функції та характер корпоративних конфліктів у підприємствах Вінниччини).

8. Лазарчук О. В. Функціональний зміст корпоративного конфлікту в управлінні підприємством на основі використання апарату теорії ігор / Н. П. Карачина, А. А. Шиян, О. В. Лазарчук // Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2008. № 4. C. 72-79. (Автором обґрунтовано принципи типізації корпоративних конфліктів у підприємствах).