Державне управління лізинговим процесом в Україні

Засади державного управління лізинговим процесом. Сучасний стан державного управління лізинговим процесом в Україні. Шляхи удосконалення державного управління лізинговим процесом. Засади формування оптимальної системи лізингу в аграрному секторі.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 14.07.2015
Размер файла 49,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

ЯНИШЕВ Денис Олександрович

УДК 351 : 35.073.513.1

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІЗИНГОВИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИЇВ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Запорізькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

- доктор економічних наук, доцент

ПРУШКІВСЬКИЙ Володимир Геннадійович,

Запорізький національний технічний університет,

директор економіко-гуманітарного інституту.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент

ІВАНИЦЬКА Ольга Михайлівна,

Київський університет ім. Бориса Грінченка,

завідувач кафедри управління навчальним закладом, менеджменту та економіки освіти Інституту лідерства та соціальних наук;

кандидат наук з державного управління, доцент

УЛЬЯНЧЕНКО Юрій Олександрович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

доцент кафедри економічної політики.

Захист відбудеться 19 травня 2010 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 17 квітня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна з визначенням новітньої державної політики демонструє неабияке прагнення до створення розвинутого сучасного законодавства, ринкової економіки та інтеграції у світове співтовариство. Але в цьому процесі багато що залежатиме від того, наскільки вдасться забезпечити відповідність стандартів української економіки світовим стандартам. І вкрай важливо те, що економічні реформи, спрямовані на інтеграцію ринкової економіки України у світову економічну систему, повинні бути обов'язково підтримані відповідним рівнем державного управління. У цій площині набувають важливого значення поява, утворення і належний розвиток інститутів, які не були характерними для колишньої системи державного управління. Одним із таких інститутів є інститут лізингу. Лізинг є особливою, новою сферою державного управління і підприємницької діяльності. Він поширений за кордоном, а сьогодні досить активно розвивається і в Україні. Розвиток ринкових відносин та звернення учасників цивільного обороту до лізингу як до одного з найбільш ефективних і перспективних нетрадиційних джерел фінансування зумовили необхідність визначення основних засад державної політики на лізинговому ринку.

У силу зростання практичної ролі лізингу у відтворювальному процесі збільшується і науковий інтерес до цієї проблеми. Загальнотеоретичні аспекти лізингу досліджуються в роботах М.І. Бондаря, С.В. Дідура, А.Г. Загороднього, В.В. Іванишина, Р.Я. Москалика та ін. Важливу роль у розвитку вітчизняної науки і практики з питань лізингу зіграли праці закордонних учених, зокрема Н. Внукової, В. Газмана, В. Горемикіна, М. Міллера, Р. Капроні, Т. Кларка, В. Хойєра, Х. Шпіттлера.

Конкретно проблеми розвитку лізингу та особливості його державного регулювання розглядаються в роботах В.І. Артиша, О.С. Бєлоусової, М.М. Білинської, П.І. Гайдуцького, Б.М. Данилишина, О.І. Дація, А.О. Дєгтяра, О.М. Іваницької, В.В. Казімірського, М.Х. Корецького, В.Л. Осецького, В.Г. Прушківського, Р.П. Саблука, Ю.О. Ульянченка, В.М. Хобти, О.І. Шкуратова та ін.

Визнаючи безсумнівний внесок названих вчених і практиків у розробку питань розвитку і державного регулювання лізингу як інструмента інвестицій, слід зазначити, що низка питань вимагає подальшого дослідження у зв'язку з розширенням масштабів лізингової діяльності. Зокрема, залишаються малодослідженими питання сутності лізингу як об'єкта державного управління, формування оптимальної системи державного лізингу, а також розвиток системи державного управління лізинговим процесом на всіх рівнях.

Актуальність проблем державного управління лізинговим процесом, значення його вивчення і невирішеність низки теоретичних і практичних питань визначили тему даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Запорізького національного технічного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур” (номер держреєстрації 0107U003197). Роль автора полягає в удосконаленні державного управління лізинговим процесом в Україні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління лізинговим процесом в Україні.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- проаналізувати стан досліджень теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями, що враховуються сучасною науковою галуззю “Державне управління”;

- дослідити сутність лізингу як об'єкту державного управління;

- удосконалити класифікацію видів лізингу з метою розробки заходів державного регулювання лізингової діяльності;

- узагальнити і систематизувати засоби, форми і методи державного управління лізинговим процесом;

- визначити основні особливості та сучасний стан лізингового процесу;

- проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку державного управління лізинговим процесом;

- розширити організаційні форми управління лізинговим процесом у державній лізинговій політиці;

- удосконалити систему організації державного лізингу в аграрному секторі;

- удосконалити систему державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні;

- розробити заходи з удосконалення державної підтримки лізингового процесу.

Об'єктом дослідження є специфічні механізми державного управління економікою України.

Предметом дослідження є державне управління лізинговим процесом в Україні.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення державного управління, праці класиків економічної теорії, вітчизняних учених і фахівців із питань лізингу. При підготовці дисертації використані матеріали дослідження автора, законодавчі і нормативні акти з питань економічної реформи й інвестиційного розвитку, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Національного банку України, НАК “Украгролізинг”, Асоціації лізингодавців України, інші літературні джерела з проблематики дослідження.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); порівняння та аналогії (визначення ролі держави в регулюванні лізингових процесів та узагальненні досвіду зарубіжних країн щодо реалізації державної лізингової політики); статистико-економічний (дослідження сучасного стану й аналіз тенденцій розвитку державного управління лізинговим процесом); структурний (виявлення основних компонентів системи державного управління лізинговим процесом); економіко-математичний (моделювання потоку коштів лізингоодержувача по лізингу); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка шляхів удосконалення державного управління лізинговим процесом); соціологічних досліджень (анкетування, експертного опитування, вторинного аналізу) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

удосконалено:

- класифікацію видів лізингу, що на відміну від існуючої ґрунтується на розподілі всіх його видів на три основні групи за критеріями: організаційно-правовими, фінансово-економічними та технічними і дає змогу виробити ефективні заходи щодо державного регулювання лізингової діяльності з урахуванням її різновидів;

- систему організації державного лізингу в аграрному секторі за рахунок зміни порядку надання бюджетної підтримки, яка на відміну від існуючої припускає компенсацію державних коштів безпосередньо лізингоодержувачам у межах договору з комерційними лізинговими компаніями, що сприяє розвитку конкурентного середовища лізингового процесу;

- систему державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні шляхом забезпечення ефективного державного контролю за цільовим використанням фінансових ресурсів, поєднанні функцій лізингодавця та інвестиційної організації в особі банка, що дозволить скоротити кількість посередників і наблизитися до джерела фінансування;

дістали подальшого розвитку:

- визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає комплекс виробничих, інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими учасниками, який вимагає формування ефективної системи державного управління;

- визначення державного управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю;

- узагальнення і систематизація засобів (державна реєстрація суб'єктів лізингу, ліцензування окремих лізингових операцій, амортизаційна політика, державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, утворення державних лізингових компаній та фондів), форм (ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензування діяльності з надання фінансових послуг, нормативно-правове регулювання, нагляд, застосування заходів впливу) та методів (приписів, автономних рішень, координації та рекомендації) державного управління лізинговим процесом;

- організаційні форми управління лізинговим процесом в державній лізинговій політиці шляхом створення лізингових компаній за участю лізингоодержувачів, що впливають на формування структури інвестиційної програми підприємств через запровадження основних механізмів управління лізингом і формування системи лізингових проектів.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо активізації лізингової діяльності аграрних підприємств використані в роботі Міністерства аграрної політики України при розробці завдань і заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (довідка №37-09-05/19 від 25.06.2009 р.). Пропозиції автора щодо удосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в аграрному секторі економіки України були використані Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (довідка №366/06-09 від 25.06.2009 р.).

Низка рекомендацій автора прийняті до використання Рівненською обласною державною адміністрацією при формуванні Плану соціально-економічного розвитку і складанні Програми розвитку малого бізнесу на 2007-2010 роки (довідка № 5622/0/01-28/09 від 07.07.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Запорізького національного технічного університету при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” (довідка № 37-51/4152 від 22.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях та форумах: „Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), „Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009), “Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи” (м. Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,7 обл.-вид. арк., з них 4 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 209 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів та висновків. Містить 15 таблиць, 21 рисунок та додатки. Список використаних джерел включає 188 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан завдання, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну доцільність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Теоретичні засади державного управління лізинговим процесом” - визначено сутність лізингу як об'єкта державного управління, досліджено теоретичні основи державного управління лізинговим процесом, обґрунтовано необхідність державного управління лізинговим процесом.

Проаналізовано стан досліджень теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями, теорії інституціоналізму, інвестиційної теорії Дж. М. Кейнса, інвестиційні теорії неокласичної економічної школи (П. Самуельсон, Р. Солоу), які включають у поле наукового аналізу поведінку індивідуального інвестора у міжнародній інвестиційній діяльності, що не охоплена кейнсіанською та інституціональною теоріями. Сьогодні проблемам розвитку лізингу та державного управління лізинговою діяльністю присвячено багато робіт вітчизняних вчених, зокрема В.І. Артиша, О.С. Бєлоусової, М.М. Білинської, П.І. Гайдуцького, Б.М. Данилишина, О.І. Дація, О.М. Іваницької, М.Х. Корецького, Р.П. Саблука, В.М. Хобти та ін. Проте відсутність уваги до аналізу питань теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями у сучасних наукових дослідженнях обумовлена недооцінюванням або й ігноруванням ролі держави в регулюванні відносин між суб'єктами лізингового процесу. Сьогодні лізинговий процес зазнає впливів, які виходять за суто економічні межі. Тому інвестиційні рішення приймаються суб'єктами лізингових відносин вже не тільки на основі економічних параметрів, але й з урахуванням соціальних, політичних, національних, культурних тощо чинників. Тому співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингового процесу має бути оптимальним та включати комплекс правових, організаційних, економічних засобів.

У ході дослідження виявлено, що діапазон визначень лізингу досить широкий: від спрощеного поняття, коли він трактується як угода, за якою одна сторона здає іншій у лізинг майно за встановлену плату, до більш складного, що включає в себе всі елементи кредитних, інвестиційних, торгових, страхових та інших операцій. Значного поширення набуло визначення, засноване на ототожненні лізингу й оренди. Часто лізинг розглядають як форму підприємницької діяльності. Кожне з наявних у економічній літературі визначень лізингу є обмеженим. Водночас трактування поняття лізингу важливе не тільки як наукова категорія. Виходячи з цього, правомірно розуміти лізинг у більш широкому змісті: як відносини між прямими і непрямими учасниками лізингової угоди, куди крім вищезгаданих прямих учасників входять банки, страхові компанії, посередники, брокери й інші структури, що беруть участь у здійсненні лізингових угод. Особливе місце у цій системі посідає держава і її органи управління. Участь держави визначається установленням відповідних нормативно-правових правил здійснення лізингових операцій, а у випадку з державним лізингом вона формує державний лізинговий фонд. При широкому розумінні сутності лізингу схема взаємин між його учасниками виглядає у такий спосіб. Виходячи з цього, сформульовано більш точне визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає комплекс виробничих, інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими учасниками, який вимагає формування ефективної системи державного управління.

Дане трактування поняття лізингу дає можливість розглядати його не тільки як наукову категорію, а й водночас і розуміти його практичну цінність для всіх учасників лізингових відносин. Особливо важливим є визначення ролі державного управління лізинговим процесом, враховуючи комплекс відносин, що відбуваються у ньому.

Результати проведеного дослідження показали, що в Україні поки не розроблено єдиної класифікації видів, різновидів і форм лізингу не існує, що має важливе теоретичне та практичне значення. Слід зазначити, що існуючі класифікації видів лізингу неповні, окремі види рідко зустрічаються, а деякі є підвидом, різновидом інших видів. Таким чином, можна стверджувати, що відпрацювання систематизованого підходу до ознак класифікації лізингу має не лише важливе науково-теоретичне, а й практичне значення. Для диференціації видів лізингу застосовуються різні ознаки: форма організації операції, тривалість відносин, особливості об'єктів лізингу, склад учасників операції, обсяг обов'язків сторін та ін. Тому удосконалено класифікацію лізингу за наступними критеріями, які пропонуємо об'єднати у три групи: організаційно-правові (форма організації операції, склад учасників, термін угоди, тривалість операції, територіальне розміщення, метод використання); фінансово-економічні (фіскальні умови, рівень окупності, ризик лізингодавця, режим амортизації, система лізингових платежів); технічні ознаки (об'єкт лізингових відносин, стан майна, обсяг обслуговування лізингового майна, виробниче призначення, відношення до технології, ступінь складності). Дана класифікація дає змогу виробити ефективні заходи щодо державного регулювання лізингової діяльності з урахуванням її різновидів.

Не зважаючи на існуючу дискусію щодо оптимального рівня втручання держави в економічні процеси, теорія і практика господарювання вказує на необхідність участі держави у господарському житті суспільства. Перетворення лізингу в ефективний інструмент розвитку вітчизняної економіки багато в чому залежить від форм регулювання лізингової діяльності з боку держави та саморегулювання суб'єктів лізингового процесу. Визначено, що державне управління лізинговим процесом можна визначити як здійснюваний державою за допомогою системи засобів (правових, організаційних, економічних тощо) нормативно-організаційний вплив на відносини лізингу з метою їх упорядкування, охорони та розвитку, контролю та нагляду за лізинговою діяльністю. Співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингової діяльності має бути оптимальним. Для цього потрібен комплекс організаційно-правових заходів щодо створення розвинутої інфраструктури в сфері лізингу, правові механізми стимулювання розвитку лізингової діяльності та ефективна система захисту прав та законних інтересів суб'єктів лізингу, а також суспільних і державних інтересів у цій сфері. Виходячи з вище сказаного, дано авторське визначення поняття державне управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю. Дане визначення дає можливість зрозуміти функції держави, без здійснення яких практично неможливий ефективний розвиток лізингової діяльності, можна виділити наступні: планування (державне планування та розроблення програм розвитку лізингу); регулятивна (спрямована на створення правових норм, правил та умов функціонування і розвитку лізингової діяльності); виконавча (спрямована на забезпечення застосування встановлених норм у відносинах між господарюючими суб'єктами, що включає міри заборони, дозволу та примусу); контролююча (здійснюється уповноваженими державними органами та суб'єктами лізингової діяльності з метою захисту прав їх учасників).

Метою державного управління лізинговим процесом визначається реалізація єдиної державної політики у сфері здійснення лізингової діяльності; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення суб'єктами лізингу фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; захист прав учасників лізингового ринку; інтеграція в європейський та світовий лізинговий ринок; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на лізинговому ринку; контроль за прозорістю та законністю лізингових операцій. Основними засобами державного управління лізинговим процесом визначаються: державна реєстрація суб'єктів лізингової діяльності; ліцензування; визначення умов, порядку та обмежень здійснення лізингової діяльності; амортизаційна політика; державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, дотацій та субсидій; створення державних лізингових компаній та державних лізингових фондів. Монополізм державних компаній перешкоджає приходу на цей ринок ефективних конкурентних компаній. Ці компанії діють на неринкових засадах, та їх діяльність є здебільшого неефективною. Актуальною залишається проблема управління та контролю за діяльністю державних лізингових компаній, в першу чергу щодо використання бюджетних коштів. Методом державного управління лізинговим процесом визначається сукупність способів та прийомів впливу держави через уповноважені державні органи на учасників лізингових правовідносин з метою створення та забезпечення умов здійснення лізингової діяльності у відповідності до основних засад соціально орієнтованої економіки. Для державного управління лізинговим процесом в Україні на сучасному етапі характерним є поєднання різних методів державного регулювання з перевагою економічних методів, властивих диспозитивному регулюванню (державне фінансування лізингових проектів у пріоритетних сферах інноваційного розвитку, надання дотацій та субсидій суб'єктам лізингу тощо). Формами державного управління лізинговим процесом визначаються: ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ; нагляд за діяльністю фінансових установ; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; погодження лізингу державного майна органом, що здiйснює управлiння цим майном; визначення особливостей відображення лізингових операцій у бухгалтерському обліку та звітності.

У другому розділі - “Сучасний стан державного управління лізинговим процесом в Україні - досліджено основні особливості та сучасний стан лізингового процесу, сучасний стан та тенденції розвитку державного управління лізинговим процесом, організаційні форми управління лізинговим процесом у державній лізинговій політиці.

Сьогодні в Україні у сфері економіки складається загальний стан, що, з одного боку, спонукає до використання лізингових відносин, з іншого боку - заважає їх розвитку. У структурі лізингових угод в останні роки за галузями економіки переважає транспортна галузь, будівництво, сільське господарство. До проблем розвитку лізингової діяльності належать: скорочення обсягів ліквідних засобів і труднощі, що виникають на фінансових ринках; мала рентабельність більшості підприємств і, як наслідок цього, обмежені можливості виділення фінансових засобів для придбання виробничих ресурсів. Крім того, з розвитком ринкових відносин загострюється конкуренція між товаровиробниками, що збільшує потребу в інвестиціях. До сприятливих обставин слід насамперед віднести сприяння держави розвитку лізингу (хоч і слабке). Значне зростання цін на сільськогосподарську продукцію, стабільний попит на дану продукцію і прогнози значної врожайності привели до зростання частки сільського господарства. Установлено, що головними причинами обмеженого використання лізингу в Україні є недосконалість законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово-економічний стан багатьох підприємств, їх неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується низкою лізингових компаній, та інше.

У зв'язку з новизною лізингу в Україні існуюча інформація про державне управління не тільки не дає змогу визначити напрями удосконалення, але навіть не сприяє чіткому уявленню про сформований механізм. Тому, виходячи з основних діалектичних принципів, було розглянуто структуру і систему управління лізингом, функціонування яких забезпечується роботою механізму. Структуру державного управління побудовано з урахуванням того, що лізингова діяльність як об'єкт управління не має чітких територіальних меж і може бути властива будь-якому підприємству або організації, що не виключені зі складу суб'єктів чинним законодавством. Формування елементів структури, які безпосередньо та непрямо беруть участь у здійсненні лізингу, було виконано виходячи з їх складу та ролі, системи сформованих взаємозв'язків, спрямованості і ступеня впливу на розвиток лізингової діяльності та її ефективність. Дослідження структури управління лізингом дозволило зробити висновок про наявність в Україні певних її елементів, що повинні і можуть займатися питаннями регулювання лізингової діяльності. Проте оцінка системи, яка відповідно до вимог діалектики повинна подавати більш високий рівень організації в порівнянні зі структурою, показала, що тільки ряд класичних вимог до неї виконується. Це не дає змогу сформувати нові інтегровані якості, більш дійові порівняно з окремо взятими утворюючими компонентами; не забезпечує появу синергічного ефекту, що посилює дію всієї системи.

На успішність розвитку лізингу більш за все впливає якість відповідного законодавства та послідовність його втілення у господарську практику. Перший закон про лізинг в Україні був прийнятий у 1997 році та спрямовувався на регламентацію лізингових відносин як відносин господарсько-правової спрямованості. У цьому законі суб'єкти лізингу визнавалися суб'єктами господарювання, а лізингова діяльність - господарською. У 2003 році Закон України “Про лізинг” було викладено у новій редакції “Про фінансовий лізинг” із відповідним акцентом у назві цього акту на фінансовому лізингу. Лізинг на сьогоднішній день є найефективнішим інструментом розвитку економічних відносин. Але, незважаючи на наявність Закону України “Про фінансовий лізинг”, нормативно-правова база у сфері лізингу залишається не розробленою та має колізійний характер, як загалом це характерно для постсоціалістичних країн, у тому числі і для України. На даному етапі стимулювання лізингу забезпечується: 1) в літакобудуванні - Законом “Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні” для деяких підприємств літакобудівної галузі, серед яких державне підприємство “Укравіалізинг”, запроваджено: пільговий режим оподаткування; пільговий режим митного оформлення матеріалів, комплектуючих виробів і обладнання, що використовуються для потреб розробки, виробництва авіаційної техніки та надання послуг цими підприємствами); 2) в будівництві суден рибопромислового флоту - Національною програмою будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 роки передбачене створення довгострокової системи кредитування вітчизняного промислового суднобудування відповідно до Закону “Про лізинг”; 3) в аграрному секторі з метою створення ринкових умов матеріально-технічного і сервісного забезпечення сільськогосподарського виробництва, постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 р. № 225 було утворене державне лізингове підприємство “Украгролізинг”, яке стало правонаступником прав та обов'язків, що випливали з договорів, укладених дирекцією державного лізингового фонду як розпорядником його коштів.

Загалом сучасний стан державного управління лізинговим процесом характеризується: у промисловості - робляться лише перші кроки в розробленні законодавства щодо стимулювання розвитку лізингу; в агропромисловому комплексі - на сьогодні простежується чітка тенденція розроблення лізингового законодавства саме в забезпеченні стимулювання розвитку лізингу в даній галузі економіки.

Визначено, що комерційним банкам невигідно безпосередньо надавати лізингові послуги, оскільки їх обсяг обмежується розміром власних коштів банку, а також банк перебуває у жорстких законодавчих та нормативних рамках. У зв'язку з цим банки, шукаючи виходу з такого становища, почали виступати засновниками (інвесторами), створюючи дочірні лізингові компанії, у статутному фонді яких їм належить контрольна частка. Це допомагає банкам нарощувати обсяги лізингових послуг через дочірні лізингові компанії, контролюючи їх діяльність. Практика доводить, що організаційні форми лізингових компаній (дочірні компанії, спільні компанії разом з іншими підприємницькими структурами, з іншими банками, з виробниками техніки та обладнання, з лізиногоодержувачами, за участю іноземного інвестора) не завжди відповідають економічним інтересам учасників, зокрема товаровиробників. Як правило, забезпечення більш високого рівня ефективності лізингових операцій досягається самостійними лізинговими підрозділами підприємств. При цьому обов'язково враховуються особливості їх структури та тенденцій розвитку. Запропоновано створити в складі лізингового підрозділу підприємства наступні структурні підрозділи, виходячи з напрямків його діяльності, а саме: по проведенню маркетингових досліджень; аналізу та проектному інвестуванню лізингових операцій; обслуговуванню проектів; договірно-правовій роботі та експертизі. Така організація, як правило, є найбільш доцільною для самостійних лізингових підрозділів підприємств та незалежних лізингових компаній при проведенні операцій за умови насичення ринку і необхідності боротьби за споживача. Відбір інвестиційного проекту по здійсненню лізингової операції слід здійснювати за критеріями порівняльної економічної ефективності, що враховують вартісні показники, які змінюються по порівнюваних проектах: наведені витрати; термін окупності інвестицій; коефіцієнт ефективності інвестицій.

У третьому розділі - “Шляхи удосконалення державного управління лізинговим процесом” - визначено засади формування оптимальної системи державного лізингу в аграрному секторі, удосконалено системи державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні, розроблено заходи з удосконалення державної підтримки лізингового процесу.

Одним з напрямів розвитку лізингової діяльності є вдосконалення існуючої форми організації лізингового процесу в аграрному секторі за участю держави для підвищення ефективності лізингу для аграрних підприємств ? потенційних лізингоодержувачів. Оскільки раніше була доведена необхідність і обґрунтованість державної підтримки ринку лізингових послуг і неможливість в існуючих ринкових умовах висновку подібних договорів без державного фінансування, вважаємо за необхідне дати рекомендації з підвищення ефективності даної підтримки за рахунок зміни порядку надання бюджетних ресурсів. У даний час державна підтримка аграрних підприємств надходить до них побічно через НАК “Украгролізинг”, а бюджетні асигнування надаються лізингодавцю. На основі цього запропонована система організації державного лізингу в аграрному секторі за рахунок зміни порядку надання бюджетної підтримки, яка на відміну від існуючої припускає компенсацію державних коштів безпосередньо лізингоодержувачам у межах договору з комерційними лізинговими компаніями. При такій схемі побудови лізингових відносин можливий розвиток конкурентного середовища, створення сприятливих умов для аграрних підприємств по придбанню дорогих сільськогосподарських машин і досягнення мультиплікативного ефекту лізингової діяльності. Розроблений порядок надання бюджетних коштів передбачає компенсацію коштів (а саме відсотків за користування кредитними ресурсами) державою безпосередньо лізингоодержувачам по договорах лізингу з комерційними лізинговими компаніями за затвердженою номенклатурою сільськогосподарських машин. Сільгоспвиробник звертається у комерційну лізингову компанію з метою укладання договору лізингу на поставку техніки, згідно з яким лізингові платежі компенсуються лізингоодержувачам за рахунок бюджетних коштів. Тільки при такій схемі побудови лізингових відносин за участю держави можливий розвиток конкурентного середовища в сфері надання лізингових послуг, створення сприятливих умов для сільгоспвиробників по придбанню у користування дорогих сільськогосподарських машин і досягнення мультиплікативного ефекту лізингової діяльності. У такий спосіб будуть створені рівні умови для діяльності лізингових компаній, що спеціалізуються на аграрному лізингу, а лізингоодержувачі стануть платоспроможними на ринку лізингових послуг. За запропонованою системою, фінанси повинні виділятися з бюджету в період, що відповідає періоду сплати лізингових платежів тим або іншим лізингоодержувачем. Таким чином, виділення коштів з бюджету відкладається на більш тривалі строки.

Із метою вдосконалення лізингової діяльності розроблено систему державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні, яка сприяє забезпеченню ефективного контролю за цільовим використанням фінансових ресурсів.

Дана схема передбачає поєднання функцій лізингодавця та інвестиційної організації в особі банка з метою скорочення кількості посередників і наближення до джерела фінансування. Функції лізингового відділу в банку може виконувати відділ кредитування інвестицій. У запропонованій схемі лізингових відносин є низка переваг: по-перше, скорочується ціла ланка - посередник, а отже скорочуються транспортні витрати, витрати на послуги і стає меншим відсоток орендної плати згідно з лізинговим договором; по-друге, банк, вкладаючи свої грошові кошти, здійснює більш ретельний підбір лізингоодержувачів. Дослідження показали, що лізинг вигідний із матеріальної точки зору порівняно з банківським кредитом, що підтверджується розрахунками потоку грошових коштів одного і того самого підприємства у двох випадках: при покупці техніки на умовах лізингу та кредиту. Визначено, що про доцільність кредиту порівняно з лізингом можна говорити при кредитній ставці менше 8,9 %.

Установлено, що сучасне оновлення техніки є великою науковою проблемою, яку необхідно вирішити всіма можливими заходами. Запропоновано заходи державної підтримки, які реалізуються у межах цінової, податкової та фінансово-кредитної політик. Цінова політика полягає у розробці і застосуванні системи гарантованих закупівельних і заставних цін для лізингоодержувачів. Цінові відносини необхідно розглядати у системі всього виробничого процесу від придбання матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва, до кінцевої її реалізації. Визначено, що яка б організація кредитного обслуговування сільськогосподарських товаро-виробників не була б запропонована (в тому числі і лізинг), в умовах диспаритету цін вона не забезпечить повернення позик. Паралельно з введенням граничних цін необхідно встановити економічні санкції за перевищення і стимули за зниження їх рівня. При здійсненні лізингу ціноутворення повинно сприяти стимулюванню виробника і підтримувати доходність лізингоодержувача при використанні техніки у лізинг. Держава, зі свого боку, виходячи з вищевикладеного, повинна надати державні гарантії для реалізації лізингових проектів. Податкова політика є важливим важелем впливу держави на розвиток лізингу. Система оподаткування повинна стимулювати інші галузі народного господарства в інвестуванні лізингу. У здійсненні лізингових операцій необхідно підтримувати таке саме співвідношення. У зв'язку з цим необхідна розробка диференційної системи оподаткування і пільг для суб'єктів лізингових відносин. Фінансова політика на державному і регіональному рівні по відношенню до лізингового бізнесу зводиться до безпосереднього інвестування проектів. Політика списання боргів і покриття збитків в аграрному секторі залишається, тому спостерігається низький взаємозв'язок між виділенням інвестицій і кінцевим результатом виробництва. Вважаємо за необхідне змінити способи фінансування, які діяли при директивно-централізованій системі, на методи державної підтримки, що включають: взаємну відповідальність держави і суб'єктів лізингу (основа цього - вибірковий принцип виділення засобів); створення мережі банків АПК.

ВИСНОВКИ

державний управління лізинг процес

У дисертації висвітлено теоретико-методологічні положення і практичні рекомендації щодо удосконалення державного управління лізинговим процесом в Україні. Отримані результати дають можливість сформувати висновки, що мають теоретичні і практичні значення, а також свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань.

1. Проаналізовано стан досліджень теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями, які включають у поле наукового аналізу поведінку індивідуального інвестора у міжнародній інвестиційній діяльності, що не охоплена кейнсіанською та інституціональною теоріями. Відсутність уваги до аналізу цих питань у сучасних наукових дослідженнях обумовлена недооцінюванням або й ігноруванням ролі держави у регулюванні відносин між суб'єктами лізингового процесу. Визначено, що інвестиційні рішення повинні прийматися суб'єктами лізингових відносин вже не тільки на основі економічних параметрів, але з урахуванням соціальних, політичних, національних, культурних та інших чинників. Тому співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингового процесу має бути оптимальним та охоплювати комплекс правових, організаційних, економічних засобів.

2. Досліджено, що існуючі визначення сутності лізингу у літературі та нормативно-правових актах є обмеженими, тому що вони, як правило, відображають одну сутнісну сторону цього явища. Тому правомірно розуміти лізинг у більш широкому змісті: як відносини між прямими і непрямими учасниками лізингової угоди, що потребують державного управління. Виходячи з цього, сформульовано більш точне визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає комплекс виробничих, інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими учасниками, який вимагає формування ефективної системи державного управління. Дане трактування поняття лізингу дає можливість розглядати його не тільки як наукову категорію, а й водночас розуміти його практичну цінність для всіх учасників лізингових відносин та визначити роль державного управління лізинговим процесом, враховуючи комплекс відносин, що відбуваються у ньому.

3. Установлено, що у науковій літературі описано багато видів лізингових операцій, проте, у роботах різних авторів має місце узагальнення і зміщення понять, через що класифікувати лізингові операції є нелегким завданням. Визначено, що вже існуючі класифікації видів лізингу все таки неповні, окремі види рідко зустрічаються, а деякі є підвидом чи різновидом інших видів. Обґрунтовано необхідність систематизації та класифікації видів лізингу, що ґрунтується на розподілі всіх його видів на три основні групи критеріїв: організаційно-правові, фінансово-економічні та технічні. Дана класифікація дає можливість зрозуміти економічну природу тих чи інших сторін лізингу і виробити ефективні заходи по регулюванню лізингової діяльності з урахуванням її різновидів.

4. У результаті дослідження підходів до оптимального рівня втручання держави в економічні процеси, зроблено висновки про необхідність участі держави у господарському житті суспільства. Співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингової діяльності слід оптимізувати. Для цього потрібен комплекс організаційно-правових заходів щодо створення розвинутої інфраструктури у сфері лізингу, правові механізми стимулювання розвитку лізингової діяльності та ефективна система захисту прав та законних інтересів суб'єктів лізингу. Виходячи з цього, удосконалено поняття державного управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю. Дане визначення дає можливість зрозуміти функції держави, без здійснення яких практично неможливий ефективний розвиток лізингової діяльності.

5. Визначено та систематизовано засоби (державна реєстрація суб'єктів лізингу, ліцензування окремих лізингових операцій, амортизаційна політика, державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, утворення державних лізингових компаній та фондів), форми (ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензування діяльності з надання фінансових послуг, нормативно-правове регулювання, нагляд, застосування заходів впливу) та методи (приписів, автономних рішень, координації та рекомендації) державного управління лізинговим процесом. Продумане і раціональне застосування вищезазначених засобів, форм і методів державного управління лізинговим процесом сприятиме розвитку лізингу в Україні, збільшенню ринкових саморегульованих процесів, залученню приватних інвестицій у цю сферу господарювання, зменшенню частки державного фінансування лізингових проектів та оновленню основних засобів за рахунок лізингу.

6. Визначено основні особливості розвитку лізингової діяльності серед яких: амортизаційні відрахування, прибуток тощо, які б мали інвестуватися у техніку та обладнання, у підприємствах використовуються на фінансування оборотного капіталу; незадовільний фінансовий стан підприємств; дві сфери здійснення лізингового процесу (у межах першої сфери лізингові відносини будуються на основі державного лізингу, інша сфера характеризується вільним ринком лізингових послуг на комерційній основі); нерівноправний доступ до ринку лізингових послуг. Установлено, що головними причинами обмеженого використання лізингу в Україні є недосконалість законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово-економічний стан багатьох підприємств, їх неспроможність своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується низкою лізингових компаній, та інше.

7. Проведено аналіз сучасного стану державного управління лізинговим процесом в Україні. Визначено, що у промисловості тільки починається формування законодавчої бази щодо стимулювання розвитку лізингу, в агропромисловому комплексі на сьогодні існує чітка тенденція розроблення лізингового законодавства саме у забезпеченні стимулювання розвитку лізингу у даній галузі економіки. Створена в Україні система державного управління лізингом не повною мірою відповідає вимогам, що висуваються до цілісної системи. Існують елементи системи, між якими склалися певні зв'язки. Проте функції окремих елементів, що мають забезпечувати управлінський вплив (органів законодавчої і виконавчої влади), сформульовані нечітко, носять непрямий характер. Виявлено, що стан законодавчого регулювання лізингового процесу є незадовільним як через велику кількість невирішених колізій, що досить яскраво проявляються під час правозастосування тих або інших норм, так і через відсутність єдиних підходів до визначення природи лізингу як складного інституту у науковій площині.

8. Визначено, що організаційні форми управління лізинговим процесом (дочірні компанії, спільні компанії разом з іншими підприємницькими структурами, з іншими банками, з виробниками техніки та обладнання, з лізингоодержувачами, за участю іноземного інвестора) не завжди відповідають економічним інтересам учасників, зокрема лізингоодержувачам. Забезпечення більш високого рівня ефективності лізингових операцій досягається самостійними лізинговими підрозділами підприємств. При цьому обов'язково враховуються особливості їх структури та тенденцій розвитку. Виходячи з цього, удосконалено організаційні форми управління лізинговим процесом у державній лізинговій політиці шляхом створення лізингових компаній за участю лізингоодержувачів, які впливають на формування структури інвестиційної програми підприємств через запровадження основних механізмів управління лізингом і формування системи лізингових проектів.

9. Обґрунтовано, що одним із напрямів розвитку лізингової діяльності є вдосконалення існуючої форми організації лізингового процесу з метою підвищення ефективності лізингу для аграрних підприємств. На сьогодні, державна підтримка аграрних підприємств надходить до них побічно, через НАК „Украгролізинг”, а бюджетні асигнування надаються лізингодавцю. Запропонована система організації державного лізингу в аграрному секторі за рахунок зміни порядку надання бюджетної підтримки, яка на відміну від існуючої припускає компенсацію державних коштів безпосередньо лізингоодержувачам у межах договору з комерційними лізинговими компаніями. При такій системі побудови лізингових відносин можливий розвиток конкурентного середовища, створення сприятливих умов для аграрних підприємств і досягнення мультиплікативного ефекту лізингової діяльності.

10. Із метою удосконалення регіональної системи державного управління лізинговим процесом запропоновано поєднання функції лізингодавця і інвестиційної організації в особі банку, що скорочує кількості посередників і наближує до джерела фінансування. У запропонованій схемі лізингових відносин є ціла низка переваг. При такій схемі, по-перше, скорочується ціла ланка - посередник, а це транспортні витрати, витрати на послуги і менший процент орендної плати згідно з лізинговим договором. По-друге, банк, вкладаючи свої грошові кошти, здійснює більш ретельний підбір лізингоодержувачів. Саме сполучення функцій лізингодавця і кредитної організації в особі банку відрізняє дану схему взаємовідносин суб'єктів лізингу з існуючою схемою, яка скорочує ланку посередника в особі лізингової компанії, що значно зменшить відсотки за користування кредитними ресурсами.

11. Запропоновано заходи державної підтримки, які реалізуються у межах цінової, податкової та фінансово-кредитної політик. Основними з них є: збільшення поставок техніки для села з одночасним підвищенням платоспроможності господарства; використання державних центрів підтримки у вигляді машино-технічних станцій; пільгове кредитування господарств у формі лізингу на матеріально-технічне переоснащення. Розвиток лізингу не можливий без формування ефективного та надійного державного регулювання, оскільки саме держава здатна цілеспрямовано стимулювати розвиток лізингу, як канал ресурсозабезпечення підприємств, і у такий спосіб досягати значного економічного ефекту. Інструментами такого впливу є пільгове оподаткування інвестицій в основні фонді і пріоритетне кредитування лізингодавців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Янишев Д. О. Вдосконалення чинного законодавства в напрямку підвищення ефективності лізингових операцій / Д. О. Янишев // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. - Т. IХ. Вип. 114. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - С. 160-170.

Янишев Д. О. Методичні підходи визначення ефективності лізингу для держави / Д. О. Янишев // Наук. вісник Академії муніц. Управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. Вип. 3(9). Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С. 299-309.

Янишев Д. О. Удосконалення нормативно-правової та інформаційної бази з лізингу / Д. О. Янишев // Наук. вісник Академії муніц. управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. Вип. 2(8). Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С. 294-304.

Янишев Д. О. Формування державної політики розвитку лізингу в Україні / Д. О. Янишев // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Функціонування механізмів державного управління” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. - Т. ІХ, вип. 112. - Донецьк, ДонДУУ, 2008. - С. 140-147.

Янишев Д. О. Аналіз податкової та законодавчої бази сучасного ринку лізингу / Д. О. Янишев // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук. конф., 20 берез. 2009 р.: тези допов.: [У 3-х частинах]. - К. : РВПС України НАН України, 2009. - Ч. 3. - С. 259-260.

Янишев Д. О. Відсутність дієвої державної політики щодо розвитку лізингу в Україні / Д. О. Янишев // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: наук.-практ. конф., 10 квіт. 2009 р. : тези допов. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С. 257-258.

Янишев Д. О. Національне законодавство з лізингу та його відповідність міжнародним стандартам / Д. О. Янишев // Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи: міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів, 30 червня 2009 р. : тези допов. - К.: ННЦ „ІАЕ”. - 2009. - С. 313-317.

АНОТАЦІЇ

Янишев Д.О. Державне управління лізинговим процесом в Україні. - Рукопис.

...

Подобные документы

  • Основні фактори менеджменту та принципи господарського управління ресторанами. Модель процесу обслуговування в ресторані. Аналіз особливостей системи управління процесом обслуговування споживачів ресторану "Прага", шляхи вдосконалення та їх ефективність.

    дипломная работа [598,8 K], добавлен 10.03.2010

  • Визначення "формування репутації підприємства". Засади управління цим процесом. Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на цю сферу. Основні чинники та етапи підвищення репутації підприємства, характеристики факторів впливу на створення його іміджу.

    статья [104,5 K], добавлен 21.09.2017

  • Суть програмно-цільового і системно-комплексного методу управління. Сучасний стан системи державного управління охороною здоров’я на рівні регіону. Напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму управління охороною здоров’я населення.

    дипломная работа [158,5 K], добавлен 08.09.2010

  • Положення системного підходу в управлінні; процес адаптації промислових підприємств до умов недетермінованості ринкових відносин, зміст перетворюючих чинників управління виробничим процесом. Фактори та методи управління у системі мереженої організації.

    автореферат [49,0 K], добавлен 11.04.2009

  • Методи управління персоналом в органах державного управління. Мотиваційна криза держслужбовців. Аналіз сучасних методів оцінки персоналу в органах державного управління. Сучасні інформаційні технології кадрового менеджменту на державній службі.

    дипломная работа [446,8 K], добавлен 25.01.2011

  • Дослідження правових аспектів стратегічного управління інвестиційним процесом. Аналіз інвестиційного середовища та прогнозування кон'юнктури інвестиційної діяльності. Огляд стратегії залучення фінансових коштів, здійснення контролю за їх використанням.

    реферат [788,3 K], добавлен 12.12.2011

  • Аналіз тенденцій розвитку світової економічної системи. Іноземний досвід державного регулювання інноваційних процесів та управління діяльністю малих і середніх підприємств, можливості його адаптації та шляхи використання в ринковій економіці України.

    реферат [40,5 K], добавлен 15.11.2010

  • Управління кар’єрою та мобільністю персоналу підприємства. Аналіз існуючої системи стимулювання діяльності робочих дільниці. Розробка ефективної системи формування заробітної плати робітників-відрядників, її обгрунтування і визначення ефективності.

    курсовая работа [149,9 K], добавлен 13.04.2012

  • Характеристика та класифікація напрямків технічного розвитку підприємства, поняття і зміст категорії управління процесом. Організація технологічної підготовки виробництва. Характеристика системи управління процесами технічного розвитку ВАТ "Галактон".

    курсовая работа [889,5 K], добавлен 21.03.2012

  • Сутність та об’єкт інноваційної діяльності підприємств. Види планування та особливості їх застосування до цієї сфери. Визначення методів управління інноваційним процесом на підприємстві. Розробка проекту розвитку підприємства. Аналіз його ефективності.

    курсовая работа [174,9 K], добавлен 06.06.2016

  • Англо-американська модель корпоративного управління. Децентралізоване управління виробничим процесом як основа організаційної структури американської корпорації. Особливості планування в компаніях США. Специфіка управління персоналом у фірмах США.

    реферат [27,5 K], добавлен 11.02.2010

  • Класифікація інновацій, управління інноваційним процесом. Роль науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських і технологічних робіт в менеджменті фірми як суб'єкта ринку. Розробка і виведення товару на ринок. Огляд ринкової ситуації і генерація ідей.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 29.07.2012

  • Порівняльний аналіз понять "рішення" та "управлінське рішення", їх головні ознаки. Механізм управління виробничим процесом, місце у ньому управлінського рішення. Сутність основних законів управління. Технологія прийняття рішення у процесі управління.

    реферат [68,9 K], добавлен 18.01.2010

  • Концепція управління персоналом на підприємстві. Аналіз системи управління персоналом ЗАТ "Діанет". Стратегії управління персоналом підприємства. Шляхи удосконалення системи управління персоналом ЗАТ "Діанет". Пропозиції щодо покращення.

    дипломная работа [100,6 K], добавлен 10.09.2007

  • Сутність та проблеми впровадження системи управління якістю на підприємствах. Загальна характеристика концепції загального управління якістю (TQM) в Україні. Сучасний стан системи стандартів з якості, перспективні напрямки підвищення її ефективності.

    контрольная работа [32,6 K], добавлен 11.07.2010

  • Сутність та зміст поняття "Корпоративне управління", його призначення та методики, сучасний стан та перспективи подальшого розвитку. Особливості корпоративного управління на сьогодні. Суть ефективного корпоративного у правління в Україні, її досягнення.

    реферат [24,0 K], добавлен 28.03.2011

  • Принципи формування суспільства на основі створення системи управління. Визначення "посада прогодує" як наслідок неповаги до чужої праці та застосування технократичної системи управління. Методологічні засади організації доцільної трудової діяльності.

    реферат [22,8 K], добавлен 12.02.2010

  • Основні чинники впливу на систему управління. Структура управління акціонерним товариством. Організаційні засади проведення загальних зборів. Роль і функції наглядової ради. Виконавчі органи в акціонерних товариствах. Збори учасників товариства.

    реферат [42,0 K], добавлен 24.12.2010

  • Теоретичне обґрунтування набору та відбору персоналу на підприємство та їх структурні складові. Діагностика стану системи управління підприємством. Зовнішні та внутрішні джерела залучення персоналу. Визначення вимог, яким повинен відповідати працівник.

    курсовая работа [475,0 K], добавлен 23.01.2012

  • Процес інформаційно-аналітичної діяльності та основні принципи організації її в системі управління. Вимоги до інформаційно-аналітичного документу в умовах прийняття управлінських рішень. Інформаційна діяльність в Україні в сфері державного управління.

    курсовая работа [45,1 K], добавлен 17.11.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.