Державне управління лізинговим процесом в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

ЯНИШЕВ Денис Олександрович

УДК 351 : 35.073.513.1

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІЗИНГОВИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИЇВ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Запорізькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

- доктор економічних наук, доцент

ПРУШКІВСЬКИЙ Володимир Геннадійович,

Запорізький національний технічний університет,

директор економіко-гуманітарного інституту.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент

ІВАНИЦЬКА Ольга Михайлівна,

Київський університет ім. Бориса Грінченка,

завідувач кафедри управління навчальним закладом, менеджменту та економіки освіти Інституту лідерства та соціальних наук;

кандидат наук з державного управління, доцент

УЛЬЯНЧЕНКО Юрій Олександрович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

доцент кафедри економічної політики.

Захист відбудеться 19 травня 2010 р. о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 17 квітня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна з визначенням новітньої державної політики демонструє неабияке прагнення до створення розвинутого сучасного законодавства, ринкової економіки та інтеграції у світове співтовариство. Але в цьому процесі багато що залежатиме від того, наскільки вдасться забезпечити відповідність стандартів української економіки світовим стандартам. І вкрай важливо те, що економічні реформи, спрямовані на інтеграцію ринкової економіки України у світову економічну систему, повинні бути обов'язково підтримані відповідним рівнем державного управління. У цій площині набувають важливого значення поява, утворення і належний розвиток інститутів, які не були характерними для колишньої системи державного управління. Одним із таких інститутів є інститут лізингу. Лізинг є особливою, новою сферою державного управління і підприємницької діяльності. Він поширений за кордоном, а сьогодні досить активно розвивається і в Україні. Розвиток ринкових відносин та звернення учасників цивільного обороту до лізингу як до одного з найбільш ефективних і перспективних нетрадиційних джерел фінансування зумовили необхідність визначення основних засад державної політики на лізинговому ринку.

У силу зростання практичної ролі лізингу у відтворювальному процесі збільшується і науковий інтерес до цієї проблеми. Загальнотеоретичні аспекти лізингу досліджуються в роботах М.І. Бондаря, С.В. Дідура, А.Г. Загороднього, В.В. Іванишина, Р.Я. Москалика та ін. Важливу роль у розвитку вітчизняної науки і практики з питань лізингу зіграли праці закордонних учених, зокрема Н. Внукової, В. Газмана, В. Горемикіна, М. Міллера, Р. Капроні, Т. Кларка, В. Хойєра, Х. Шпіттлера.

Конкретно проблеми розвитку лізингу та особливості його державного регулювання розглядаються в роботах В.І. Артиша, О.С. Бєлоусової, М.М. Білинської, П.І. Гайдуцького, Б.М. Данилишина, О.І. Дація, А.О. Дєгтяра, О.М. Іваницької, В.В. Казімірського, М.Х. Корецького, В.Л. Осецького, В.Г. Прушківського, Р.П. Саблука, Ю.О. Ульянченка, В.М. Хобти, О.І. Шкуратова та ін.

Визнаючи безсумнівний внесок названих вчених і практиків у розробку питань розвитку і державного регулювання лізингу як інструмента інвестицій, слід зазначити, що низка питань вимагає подальшого дослідження у зв'язку з розширенням масштабів лізингової діяльності. Зокрема, залишаються малодослідженими питання сутності лізингу як об'єкта державного управління, формування оптимальної системи державного лізингу, а також розвиток системи державного управління лізинговим процесом на всіх рівнях.

Актуальність проблем державного управління лізинговим процесом, значення його вивчення і невирішеність низки теоретичних і практичних питань визначили тему даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Запорізького національного технічного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур” (номер держреєстрації 0107U003197). Роль автора полягає в удосконаленні державного управління лізинговим процесом в Україні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління лізинговим процесом в Україні.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- проаналізувати стан досліджень теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями, що враховуються сучасною науковою галуззю “Державне управління”;

- дослідити сутність лізингу як об'єкту державного управління;

- удосконалити класифікацію видів лізингу з метою розробки заходів державного регулювання лізингової діяльності;

- узагальнити і систематизувати засоби, форми і методи державного управління лізинговим процесом;

- визначити основні особливості та сучасний стан лізингового процесу;

- проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку державного управління лізинговим процесом;

- розширити організаційні форми управління лізинговим процесом у державній лізинговій політиці;

- удосконалити систему організації державного лізингу в аграрному секторі;

- удосконалити систему державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні;

- розробити заходи з удосконалення державної підтримки лізингового процесу.

Об'єктом дослідження є специфічні механізми державного управління економікою України.

Предметом дослідження є державне управління лізинговим процесом в Україні.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення державного управління, праці класиків економічної теорії, вітчизняних учених і фахівців із питань лізингу. При підготовці дисертації використані матеріали дослідження автора, законодавчі і нормативні акти з питань економічної реформи й інвестиційного розвитку, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Національного банку України, НАК “Украгролізинг”, Асоціації лізингодавців України, інші літературні джерела з проблематики дослідження.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); порівняння та аналогії (визначення ролі держави в регулюванні лізингових процесів та узагальненні досвіду зарубіжних країн щодо реалізації державної лізингової політики); статистико-економічний (дослідження сучасного стану й аналіз тенденцій розвитку державного управління лізинговим процесом); структурний (виявлення основних компонентів системи державного управління лізинговим процесом); економіко-математичний (моделювання потоку коштів лізингоодержувача по лізингу); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка шляхів удосконалення державного управління лізинговим процесом); соціологічних досліджень (анкетування, експертного опитування, вторинного аналізу) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

удосконалено:

- класифікацію видів лізингу, що на відміну від існуючої ґрунтується на розподілі всіх його видів на три основні групи за критеріями: організаційно-правовими, фінансово-економічними та технічними і дає змогу виробити ефективні заходи щодо державного регулювання лізингової діяльності з урахуванням її різновидів;

- систему організації державного лізингу в аграрному секторі за рахунок зміни порядку надання бюджетної підтримки, яка на відміну від існуючої припускає компенсацію державних коштів безпосередньо лізингоодержувачам у межах договору з комерційними лізинговими компаніями, що сприяє розвитку конкурентного середовища лізингового процесу;

- систему державного управління лізинговим процесом на регіональному рівні шляхом забезпечення ефективного державного контролю за цільовим використанням фінансових ресурсів, поєднанні функцій лізингодавця та інвестиційної організації в особі банка, що дозволить скоротити кількість посередників і наблизитися до джерела фінансування;

дістали подальшого розвитку:

- визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає комплекс виробничих, інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими учасниками, який вимагає формування ефективної системи державного управління;

- визначення державного управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю;

- узагальнення і систематизація засобів (державна реєстрація суб'єктів лізингу, ліцензування окремих лізингових операцій, амортизаційна політика, державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, утворення державних лізингових компаній та фондів), форм (ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензування діяльності з надання фінансових послуг, нормативно-правове регулювання, нагляд, застосування заходів впливу) та методів (приписів, автономних рішень, координації та рекомендації) державного управління лізинговим процесом;

- організаційні форми управління лізинговим процесом в державній лізинговій політиці шляхом створення лізингових компаній за участю лізингоодержувачів, що впливають на формування структури інвестиційної програми підприємств через запровадження основних механізмів управління лізингом і формування системи лізингових проектів.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо активізації лізингової діяльності аграрних підприємств використані в роботі Міністерства аграрної політики України при розробці завдань і заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (довідка №37-09-05/19 від 25.06.2009 р.). Пропозиції автора щодо удосконалення системи державного регулювання розвитку лізингу в аграрному секторі економіки України були використані Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (довідка №366/06-09 від 25.06.2009 р.).

Низка рекомендацій автора прийняті до використання Рівненською обласною державною адміністрацією при формуванні Плану соціально-економічного розвитку і складанні Програми розвитку малого бізнесу на 2007-2010 роки (довідка № 5622/0/01-28/09 від 07.07.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Запорізького національного технічного університету при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” (довідка № 37-51/4152 від 22.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях та форумах: „Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), „Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009), “Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи” (м. Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,7 обл.-вид. арк., з них 4 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 209 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів та висновків. Містить 15 таблиць, 21 рисунок та додатки. Список використаних джерел включає 188 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан завдання, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну доцільність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Теоретичні засади державного управління лізинговим процесом” - визначено сутність лізингу як об'єкта державного управління, досліджено теоретичні основи державного управління лізинговим процесом, обґрунтовано необхідність державного управління лізинговим процесом.

Проаналізовано стан досліджень теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями, теорії інституціоналізму, інвестиційної теорії Дж. М. Кейнса, інвестиційні теорії неокласичної економічної школи (П. Самуельсон, Р. Солоу), які включають у поле наукового аналізу поведінку індивідуального інвестора у міжнародній інвестиційній діяльності, що не охоплена кейнсіанською та інституціональною теоріями. Сьогодні проблемам розвитку лізингу та державного управління лізинговою діяльністю присвячено багато робіт вітчизняних вчених, зокрема В.І. Артиша, О.С. Бєлоусової, М.М. Білинської, П.І. Гайдуцького, Б.М. Данилишина, О.І. Дація, О.М. Іваницької, М.Х. Корецького, Р.П. Саблука, В.М. Хобти та ін. Проте відсутність уваги до аналізу питань теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями у сучасних наукових дослідженнях обумовлена недооцінюванням або й ігноруванням ролі держави в регулюванні відносин між суб'єктами лізингового процесу. Сьогодні лізинговий процес зазнає впливів, які виходять за суто економічні межі. Тому інвестиційні рішення приймаються суб'єктами лізингових відносин вже не тільки на основі економічних параметрів, але й з урахуванням соціальних, політичних, національних, культурних тощо чинників. Тому співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингового процесу має бути оптимальним та включати комплекс правових, організаційних, економічних засобів.

У ході дослідження виявлено, що діапазон визначень лізингу досить широкий: від спрощеного поняття, коли він трактується як угода, за якою одна сторона здає іншій у лізинг майно за встановлену плату, до більш складного, що включає в себе всі елементи кредитних, інвестиційних, торгових, страхових та інших операцій. Значного поширення набуло визначення, засноване на ототожненні лізингу й оренди. Часто лізинг розглядають як форму підприємницької діяльності. Кожне з наявних у економічній літературі визначень лізингу є обмеженим. Водночас трактування поняття лізингу важливе не тільки як наукова категорія. Виходячи з цього, правомірно розуміти лізинг у більш широкому змісті: як відносини між прямими і непрямими учасниками лізингової угоди, куди крім вищезгаданих прямих учасників входять банки, страхові компанії, посередники, брокери й інші структури, що беруть участь у здійсненні лізингових угод. Особливе місце у цій системі посідає держава і її органи управління. Участь держави визначається установленням відповідних нормативно-правових правил здійснення лізингових операцій, а у випадку з державним лізингом вона формує державний лізинговий фонд. При широкому розумінні сутності лізингу схема взаємин між його учасниками виглядає у такий спосіб. Виходячи з цього, сформульовано більш точне визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає комплекс виробничих, інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими учасниками, який вимагає формування ефективної системи державного управління.

Дане трактування поняття лізингу дає можливість розглядати його не тільки як наукову категорію, а й водночас і розуміти його практичну цінність для всіх учасників лізингових відносин. Особливо важливим є визначення ролі державного управління лізинговим процесом, враховуючи комплекс відносин, що відбуваються у ньому.

Результати проведеного дослідження показали, що в Україні поки не розроблено єдиної класифікації видів, різновидів і форм лізингу не існує, що має важливе теоретичне та практичне значення. Слід зазначити, що існуючі класифікації видів лізингу неповні, окремі види рідко зустрічаються, а деякі є підвидом, різновидом інших видів. Таким чином, можна стверджувати, що відпрацювання систематизованого підходу до ознак класифікації лізингу має не лише важливе науково-теоретичне, а й практичне значення. Для диференціації видів лізингу застосовуються різні ознаки: форма організації операції, тривалість відносин, особливості об'єктів лізингу, склад учасників операції, обсяг обов'язків сторін та ін. Тому удосконалено класифікацію лізингу за наступними критеріями, які пропонуємо об'єднати у три групи: організаційно-правові (форма організації операції, склад учасників, термін угоди, тривалість операції, територіальне розміщення, метод використання); фінансово-економічні (фіскальні умови, рівень окупності, ризик лізингодавця, режим амортизації, система лізингових платежів); технічні ознаки (об'єкт лізингових відносин, стан майна, обсяг обслуговування лізингового майна, виробниче призначення, відношення до технології, ступінь складності). Дана класифікація дає змогу виробити ефективні заходи щодо державного регулювання лізингової діяльності з урахуванням її різновидів.

Не зважаючи на існуючу дискусію щодо оптимального рівня втручання держави в економічні процеси, теорія і практика господарювання вказує на необхідність участі держави у господарському житті суспільства. Перетворення лізингу в ефективний інструмент розвитку вітчизняної економіки багато в чому залежить від форм регулювання лізингової діяльності з боку держави та саморегулювання суб'єктів лізингового процесу. Визначено, що державне управління лізинговим процесом можна визначити як здійснюваний державою за допомогою системи засобів (правових, організаційних, економічних тощо) нормативно-організаційний вплив на відносини лізингу з метою їх упорядкування, охорони та розвитку, контролю та нагляду за лізинговою діяльністю. Співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингової діяльності має бути оптимальним. Для цього потрібен комплекс організаційно-правових заходів щодо створення розвинутої інфраструктури в сфері лізингу, правові механізми стимулювання розвитку лізингової діяльності та ефективна система захисту прав та законних інтересів суб'єктів лізингу, а також суспільних і державних інтересів у цій сфері. Виходячи з вище сказаного, дано авторське визначення поняття державне управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю. Дане визначення дає можливість зрозуміти функції держави, без здійснення яких практично неможливий ефективний розвиток лізингової діяльності, можна виділити наступні: планування (державне планування та розроблення програм розвитку лізингу); регулятивна (спрямована на створення правових норм, правил та умов функціонування і розвитку лізингової діяльності); виконавча (спрямована на забезпечення застосування встановлених норм у відносинах між господарюючими суб'єктами, що включає міри заборони, дозволу та примусу); контролююча (здійснюється уповноваженими державними органами та суб'єктами лізингової діяльності з метою захисту прав їх учасників).

Установлено, що сучасне оновлення техніки є великою науковою проблемою, яку необхідно вирішити всіма можливими заходами. Запропоновано заходи державної підтримки, які реалізуються у межах цінової, податкової та фінансово-кредитної політик. Цінова політика полягає у розробці і застосуванні системи гарантованих закупівельних і заставних цін для лізингоодержувачів. Цінові відносини необхідно розглядати у системі всього виробничого процесу від придбання матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва, до кінцевої її реалізації. Визначено, що яка б організація кредитного обслуговування сільськогосподарських товаро-виробників не була б запропонована (в тому числі і лізинг), в умовах диспаритету цін вона не забезпечить повернення позик. Паралельно з введенням граничних цін необхідно встановити економічні санкції за перевищення і стимули за зниження їх рівня. При здійсненні лізингу ціноутворення повинно сприяти стимулюванню виробника і підтримувати доходність лізингоодержувача при використанні техніки у лізинг. Держава, зі свого боку, виходячи з вищевикладеного, повинна надати державні гарантії для реалізації лізингових проектів. Податкова політика є важливим важелем впливу держави на розвиток лізингу. Система оподаткування повинна стимулювати інші галузі народного господарства в інвестуванні лізингу. У здійсненні лізингових операцій необхідно підтримувати таке саме співвідношення. У зв'язку з цим необхідна розробка диференційної системи оподаткування і пільг для суб'єктів лізингових відносин. Фінансова політика на державному і регіональному рівні по відношенню до лізингового бізнесу зводиться до безпосереднього інвестування проектів. Політика списання боргів і покриття збитків в аграрному секторі залишається, тому спостерігається низький взаємозв'язок між виділенням інвестицій і кінцевим результатом виробництва. Вважаємо за необхідне змінити способи фінансування, які діяли при директивно-централізованій системі, на методи державної підтримки, що включають: взаємну відповідальність держави і суб'єктів лізингу (основа цього - вибірковий принцип виділення засобів); створення мережі банків АПК.

ВИСНОВКИ

державний управління лізинг процес

У дисертації висвітлено теоретико-методологічні положення і практичні рекомендації щодо удосконалення державного управління лізинговим процесом в Україні. Отримані результати дають можливість сформувати висновки, що мають теоретичні і практичні значення, а також свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань.

1. Проаналізовано стан досліджень теорії та практики лізингової політики як напряму державного управління інвестиціями, які включають у поле наукового аналізу поведінку індивідуального інвестора у міжнародній інвестиційній діяльності, що не охоплена кейнсіанською та інституціональною теоріями. Відсутність уваги до аналізу цих питань у сучасних наукових дослідженнях обумовлена недооцінюванням або й ігноруванням ролі держави у регулюванні відносин між суб'єктами лізингового процесу. Визначено, що інвестиційні рішення повинні прийматися суб'єктами лізингових відносин вже не тільки на основі економічних параметрів, але з урахуванням соціальних, політичних, національних, культурних та інших чинників. Тому співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингового процесу має бути оптимальним та охоплювати комплекс правових, організаційних, економічних засобів.

2. Досліджено, що існуючі визначення сутності лізингу у літературі та нормативно-правових актах є обмеженими, тому що вони, як правило, відображають одну сутнісну сторону цього явища. Тому правомірно розуміти лізинг у більш широкому змісті: як відносини між прямими і непрямими учасниками лізингової угоди, що потребують державного управління. Виходячи з цього, сформульовано більш точне визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає комплекс виробничих, інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими учасниками, який вимагає формування ефективної системи державного управління. Дане трактування поняття лізингу дає можливість розглядати його не тільки як наукову категорію, а й водночас розуміти його практичну цінність для всіх учасників лізингових відносин та визначити роль державного управління лізинговим процесом, враховуючи комплекс відносин, що відбуваються у ньому.

3. Установлено, що у науковій літературі описано багато видів лізингових операцій, проте, у роботах різних авторів має місце узагальнення і зміщення понять, через що класифікувати лізингові операції є нелегким завданням. Визначено, що вже існуючі класифікації видів лізингу все таки неповні, окремі види рідко зустрічаються, а деякі є підвидом чи різновидом інших видів. Обґрунтовано необхідність систематизації та класифікації видів лізингу, що ґрунтується на розподілі всіх його видів на три основні групи критеріїв: організаційно-правові, фінансово-економічні та технічні. Дана класифікація дає можливість зрозуміти економічну природу тих чи інших сторін лізингу і виробити ефективні заходи по регулюванню лізингової діяльності з урахуванням її різновидів.

4. У результаті дослідження підходів до оптимального рівня втручання держави в економічні процеси, зроблено висновки про необхідність участі держави у господарському житті суспільства. Співвідношення ринкових і державних регуляторів лізингової діяльності слід оптимізувати. Для цього потрібен комплекс організаційно-правових заходів щодо створення розвинутої інфраструктури у сфері лізингу, правові механізми стимулювання розвитку лізингової діяльності та ефективна система захисту прав та законних інтересів суб'єктів лізингу. Виходячи з цього, удосконалено поняття державного управління лізинговим процесом як форми державного впливу на лізингові відносини, здійснюваної за допомогою правових, організаційних, економічних засобів, яка полягає у встановленні та застосуванні форм і методів, спрямованих на планування, упорядкування, розвиток, контроль і нагляд за лізинговою діяльністю. Дане визначення дає можливість зрозуміти функції держави, без здійснення яких практично неможливий ефективний розвиток лізингової діяльності.

5. Визначено та систематизовано засоби (державна реєстрація суб'єктів лізингу, ліцензування окремих лізингових операцій, амортизаційна політика, державне фінансування програм лізингу, пільгове кредитування, надання державних гарантій, утворення державних лізингових компаній та фондів), форми (ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензування діяльності з надання фінансових послуг, нормативно-правове регулювання, нагляд, застосування заходів впливу) та методи (приписів, автономних рішень, координації та рекомендації) державного управління лізинговим процесом. Продумане і раціональне застосування вищезазначених засобів, форм і методів державного управління лізинговим процесом сприятиме розвитку лізингу в Україні, збільшенню ринкових саморегульованих процесів, залученню приватних інвестицій у цю сферу господарювання, зменшенню частки державного фінансування лізингових проектів та оновленню основних засобів за рахунок лізингу.

6. Визначено основні особливості розвитку лізингової діяльності серед яких: амортизаційні відрахування, прибуток тощо, які б мали інвестуватися у техніку та обладнання, у підприємствах використовуються на фінансування оборотного капіталу; незадовільний фінансовий стан підприємств; дві сфери здійснення лізингового процесу (у межах першої сфери лізингові відносини будуються на основі державного лізингу, інша сфера характеризується вільним ринком лізингових послуг на комерційній основі); нерівноправний доступ до ринку лізингових послуг. Установлено, що головними причинами обмеженого використання лізингу в Україні є недосконалість законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово-економічний стан багатьох підприємств, їх неспроможність своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується низкою лізингових компаній, та інше.

7. Проведено аналіз сучасного стану державного управління лізинговим процесом в Україні. Визначено, що у промисловості тільки починається формування законодавчої бази щодо стимулювання розвитку лізингу, в агропромисловому комплексі на сьогодні існує чітка тенденція розроблення лізингового законодавства саме у забезпеченні стимулювання розвитку лізингу у даній галузі економіки. Створена в Україні система державного управління лізингом не повною мірою відповідає вимогам, що висуваються до цілісної системи. Існують елементи системи, між якими склалися певні зв'язки. Проте функції окремих елементів, що мають забезпечувати управлінський вплив (органів законодавчої і виконавчої влади), сформульовані нечітко, носять непрямий характер. Виявлено, що стан законодавчого регулювання лізингового процесу є незадовільним як через велику кількість невирішених колізій, що досить яскраво проявляються під час правозастосування тих або інших норм, так і через відсутність єдиних підходів до визначення природи лізингу як складного інституту у науковій площині.

8. Визначено, що організаційні форми управління лізинговим процесом (дочірні компанії, спільні компанії разом з іншими підприємницькими структурами, з іншими банками, з виробниками техніки та обладнання, з лізингоодержувачами, за участю іноземного інвестора) не завжди відповідають економічним інтересам учасників, зокрема лізингоодержувачам. Забезпечення більш високого рівня ефективності лізингових операцій досягається самостійними лізинговими підрозділами підприємств. При цьому обов'язково враховуються особливості їх структури та тенденцій розвитку. Виходячи з цього, удосконалено організаційні форми управління лізинговим процесом у державній лізинговій політиці шляхом створення лізингових компаній за участю лізингоодержувачів, які впливають на формування структури інвестиційної програми підприємств через запровадження основних механізмів управління лізингом і формування системи лізингових проектів.

9. Обґрунтовано, що одним із напрямів розвитку лізингової діяльності є вдосконалення існуючої форми організації лізингового процесу з метою підвищення ефективності лізингу для аграрних підприємств. На сьогодні, державна підтримка аграрних підприємств надходить до них побічно, через НАК „Украгролізинг”, а бюджетні асигнування надаються лізингодавцю. Запропонована система організації державного лізингу в аграрному секторі за рахунок зміни порядку надання бюджетної підтримки, яка на відміну від існуючої припускає компенсацію державних коштів безпосередньо лізингоодержувачам у межах договору з комерційними лізинговими компаніями. При такій системі побудови лізингових відносин можливий розвиток конкурентного середовища, створення сприятливих умов для аграрних підприємств і досягнення мультиплікативного ефекту лізингової діяльності.

10. Із метою удосконалення регіональної системи державного управління лізинговим процесом запропоновано поєднання функції лізингодавця і інвестиційної організації в особі банку, що скорочує кількості посередників і наближує до джерела фінансування. У запропонованій схемі лізингових відносин є ціла низка переваг. При такій схемі, по-перше, скорочується ціла ланка - посередник, а це транспортні витрати, витрати на послуги і менший процент орендної плати згідно з лізинговим договором. По-друге, банк, вкладаючи свої грошові кошти, здійснює більш ретельний підбір лізингоодержувачів. Саме сполучення функцій лізингодавця і кредитної організації в особі банку відрізняє дану схему взаємовідносин суб'єктів лізингу з існуючою схемою, яка скорочує ланку посередника в особі лізингової компанії, що значно зменшить відсотки за користування кредитними ресурсами.

11. Запропоновано заходи державної підтримки, які реалізуються у межах цінової, податкової та фінансово-кредитної політик. Основними з них є: збільшення поставок техніки для села з одночасним підвищенням платоспроможності господарства; використання державних центрів підтримки у вигляді машино-технічних станцій; пільгове кредитування господарств у формі лізингу на матеріально-технічне переоснащення. Розвиток лізингу не можливий без формування ефективного та надійного державного регулювання, оскільки саме держава здатна цілеспрямовано стимулювати розвиток лізингу, як канал ресурсозабезпечення підприємств, і у такий спосіб досягати значного економічного ефекту. Інструментами такого впливу є пільгове оподаткування інвестицій в основні фонді і пріоритетне кредитування лізингодавців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Янишев Д. О. Вдосконалення чинного законодавства в напрямку підвищення ефективності лізингових операцій / Д. О. Янишев // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. - Т. IХ. Вип. 114. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - С. 160-170.

Янишев Д. О. Методичні підходи визначення ефективності лізингу для держави / Д. О. Янишев // Наук. вісник Академії муніц. Управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. Вип. 3(9). Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С. 299-309.

Янишев Д. О. Удосконалення нормативно-правової та інформаційної бази з лізингу / Д. О. Янишев // Наук. вісник Академії муніц. управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. Вип. 2(8). Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С. 294-304.

Янишев Д. О. Формування державної політики розвитку лізингу в Україні / Д. О. Янишев // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Функціонування механізмів державного управління” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. - Т. ІХ, вип. 112. - Донецьк, ДонДУУ, 2008. - С. 140-147.

Янишев Д. О. Аналіз податкової та законодавчої бази сучасного ринку лізингу / Д. О. Янишев // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук. конф., 20 берез. 2009 р.: тези допов.: [У 3-х частинах]. - К. : РВПС України НАН України, 2009. - Ч. 3. - С. 259-260.

Янишев Д. О. Відсутність дієвої державної політики щодо розвитку лізингу в Україні / Д. О. Янишев // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: наук.-практ. конф., 10 квіт. 2009 р. : тези допов. - К. : ВПЦ АМУ, 2009. - С. 257-258.

Янишев Д. О. Національне законодавство з лізингу та його відповідність міжнародним стандартам / Д. О. Янишев // Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи: міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів, 30 червня 2009 р. : тези допов. - К.: ННЦ „ІАЕ”. - 2009. - С. 313-317.

АНОТАЦІЇ

Янишев Д.О. Державне управління лізинговим процесом в Україні. - Рукопис.