Теоретико-методологічне забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний економічний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

Теоретико-методологічне забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства

Виконала Піддубна Людмила Іванівна

Харків - 2010

АНОТАЦІЯ

Піддубна Л.І. Теоретико-методологічне забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Харківський національний економічний університет, Харків, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації конкуренції й транзитивного стану економіки. Обґрунтовано системну концепцію і розроблено системно-праксеологічну модель міжнародної конкурентоспроможності підприємства на підставі розширення й уточнення об'єкта та предмета дослідження до координат системи міжнародної економічної діяльності підприємства та її результативного континууму. Визначено передумови формування та сутність міжнародної конкурентоспроможності підприємства як поняття, що відображає наявність позитивно-релевантних властивостей потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства, адекватних властивостям потенціалу розвитку зовнішнього ринку і відбиває стан його ресурсно-факторної, технологічної, управлінської, інтелектуальної, фінансово-економічної, інформаційної та інституційної компонент. конкурентоспроможність стратегічний управління

Обґрунтовано концепцію розвитку управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства й розроблено його комплексне методологічне і методичне забезпечення, що містить концептуальну модель системи управління та методичні розробки щодо її структурно-функціонального синтезу, інформаційного забезпечення та оцінювання ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Ключові слова: міжнародна конкурентоспроможність підприємства, системна концепція, системно-праксеологічна модель, потенціал зовнішньоекономічної взаємодії підприємства, потенціал розвитку зовнішнього ринку, система управління, ефективність.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світова фінансова та економічна криза, що з особливою глибиною вразила українську економіку, спровокувавши різке зниження обсягів експорту країни (понад 40 % у 2009 р.), актуалізувала потребу подальшого розвитку теоретико-методологічного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Проблематику досліджень у вирішенні цього завдання істотно корегує системна трансформація середовища і механізмів світогосподарської взаємодії, що має своїм підґрунтям глобалізаційну парадигму розвитку, поширене застосування інституційних технологій досягнення конкурентних переваг, злиття політичних та економічних функцій у міжнародних конкурентних перегонах і формування на цій основі нового суб'єктного складу міжнародної конкуренції та нової системи перерозподілу світового доходу.

З огляду на характер і глибину змін, що зазнає сучасний механізм світогосподарської взаємодії, та з урахуванням незадовільного стану і тенденції погіршення міжнародних конкурентних позицій вітчизняних підприємств проблема поглибленої розробки та розвитку теоретико-методологічного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства є актуальною в науково-дослідницькому і практичному аспектах.

Дослідженню проблем міжнародної конкуренції та обґрунтуванню теоретичних основ і методології аналізу міжнародної конкурентоспроможності підприємства присвячено наукові праці таких всесвітньо відомих вчених, як І. Ансофф, М. Бест, Дж. Данніг, П. Друкер, П. Кругман, М. Портер, С. Прахалад, А. Стрикленд, А. Чандлер, Ф. Хайєк, Г. Хамелл, Й. Шумпетер.

На формування наукових поглядів щодо змісту й особливостей глобальної конкуренції та авторського підходу до розвитку теоретико-методологічного забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства вплинули роботи таких представників вітчизняної і зарубіжних наукових шкіл глобалістики та конкурентоспроможності як Л. Антонюк, Б. Асхайм, Я. Базилюк, Д. Белл, І. Булєєв, А. Воронкова, А. Гальчинський.

Ефективне вирішення проблем синтезу організаційних систем управління із застосуванням кібернетичного підходу та засобів економіко-математичного моделювання здійснено у працях таких вітчизняних і зарубіж-них вчених, як Ст. Бір, Ф. Бурков, В. Волкова, А. Денісов, В. Забродський, Т. Клебанова, Л. Колесніков, Ю. Лисенко, М. Месарович, В. Петренко,

І. Пригожин, О. Пушкар, І. Прангішвілі, В. Христиановський, Ю. Черняк.

Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць вітчизняної та зарубіжної шкіл конкурентоспроможності, слід зазначити, що певне коло завдань теоретико-методологічного забезпечення міжнародної конкуренто-спроможності підприємства залишається недостатньо розробленим. Посилення державно-регулятивного впливу на ринкові механізми формування конкурентних переваг і модифікація на цій основі якісного змісту міжнародної конкурентоспроможності, з одного боку, знецінюють традиційний механізм управління, в якому морально застарівають як теоретичні моделі, так і методи зміни станів об'єкта управління, а з іншого - актуалізують проблему формування адекватного умовам глобальних регулятивних трансформацій теоретико-методологічного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Потребують поглибленого теоретичного обґрунтування із розширенням об'єкту і предмету дослідження, включенням в аналіз інституційного чиннику та крізь призму системної організації міжнародної економічної діяльності сутнісний бік і закономірності формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Особливо актуальним є завдання розвитку методологічного забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства в контексті посилення його впливу на середовище міжнародного бізнесу, інтегрованого використання потенціалів державно-регулятивного і корпоративного рівнів управління та зниження ризиків у прийнятті рішень щодо моделей конкурентної поведінки підприємства на зовнішніх ринках.

Зростаюча гострота проблеми прориву до світового рівня конкуренто-

спроможності та відсутність достатнього теоретико-методологічного і методичного підґрунтя для розробки й впровадження дійових систем управління міжнародною конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її логіко-структурну побудову, мету, об'єкт, предмет і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планами наукових досліджень Харківського націо-нального економічного університету у 2002 - 2009 рр., зокрема, за темами: «Розробка концепції управління підприємством на принципах маркетингу» (№ ДР 0102U002702); «Розробка та обґрунтування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства» (№ ДР 0106U010590); «Розробка та обґрунтування науково-методичних засад комплексної оцінки ефективності управління конкурентоспроможністю підприємства» (№ ДР 0108U003499); «Організаційно-економічний механізм підвищення технологічної конкурентоспроможності підприємства» (№ ДР 0109U004369). Особистий внесок дисертанта, який у виконанні зазначених тем був відповідальним виконавцем, полягає в: розробці методологічного і методичного забезпечення синтезу сис-теми управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства; обґрунтуванні ідеї та підходів до формування її адаптивного механізму; обґрунтуванні методичних підходів до оцінювання станів зовнішніх ринків та ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічного і методичного забезпечення та практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства в контексті посилення його впливу на середовище міжнародного бізнесу й ефективної адаптації до умов глобальної конкуренції. Для досягнення зазначеної мети поставлені та вирішені такі завдання:

- узагальнити методологічні підходи до обґрунтування сутності та концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства із визначенням причин їх значної диференціації;

- розвинути теоретико-методологічну базу дослідження та обґрунтувати системну концепцію міжнародної конкурентоспроможності підприємства;

- розробити системно-праксеологічну модель міжнародної конкурентоспроможності підприємства;

- виявити передумови і з'ясувати механізм прогресуючої інституціоналізації міжнародної конкурентоспроможності підприємства із виділенням основних її інституційних моделей і технологій забезпечення;

- розробити методичний підхід до оцінки рівня готовності підприємства до умов конкуренції на зовнішньому ринку;

- розвинути методичні підходи до порівняльного аналізу міжнародних конкурентних позицій промислових підприємств та оцінки рівня їх експортної конкурентоспроможності (на прикладі підприємств машинобудування Харківської області);

- систематизувати підходи до обґрунтування теоретичних засад, функціонального змісту й особливостей управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства;

- обґрунтувати концепцію розвитку управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства в контексті положень теорії багаторівневих ієрархічних структур, стратегічного й адаптивного підходів до управління;

- розвинути методичне забезпечення структурно-функціонального синтезу керуючої системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства із застосуванням засобів імітаційного моделювання;

- обґрунтувати напрямки розвитку інформаційного забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства;

- розвинути науково-методичні підходи до оцінки ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства;

- обґрунтувати методичний підхід до оцінки стану зовнішнього ринку за рівнем сприятливості/ворожості для підприємства.

Об'єкт дослідження - процеси формування міжнародної конкурентоспроможності промислових підприємств в умовах глобалізації конкуренції та посилення її інституційного регулювання.

Предмет дослідження - теоретичні засади формування та методологічне і методичне забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю машинобудівного підприємства.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети і вирішення поставлених у роботі завдань використано систему загальнонаукових методів і прийомів дослідження: методи діалектичної логіки - єдності історичного і логічного, аналізу і синтезу - для розкриття онтологічних і гносеологічних основ та обґрунтування причин значної диференціації визначень і концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства; системно-структурний, стратегічний і праксеологічний підходи - для обґрунтування авторської концепції й розробки системно-праксеологічної моделі міжнародної конкурентоспроможності підприємства; процесний підхід - для функціонально-результативної декомпозиції процесу управління міжнародною конкурентоспро-можністю підприємства; порівняння, узагальнення і формалізації - для аналізу та оцінки рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємств машинобудування та розрахунків індексів їх товарної диверсифікації експорту. Серед спеціальних методів дослідження використано: інформаційно-кібер-нетичний та імітаційного моделювання - для моделювання розвитку системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства; експертний і розрахунково-аналітичний - для оцінки стану і перспектив розвитку ресурсного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства; регресійний аналіз і статистичний метод розпізнавання образів - для оцінки рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства та стану сприятливості/ворожості зовнішнього ринку; просторово-часовий і метод багатовимірного статистичного аналізу - для оцінки рівня готовності підприємства до міжнародної конкуренції та визначення актуального, оптимального і домінуючого рівнів його міжнародної конкурентоспроможності.

Інформаційною базою дослідження є нормативні акти, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність підприємств України, матеріали Держкомстату України, інформаційно-аналітичні звіти комітетів Верховної Ради України і міністерств, результати обстеження підприємств, монографії, збірники наукових праць, дані звітів, інформаційних і аналітичних бюлетенів, тижневиків, а також ресурси Інтернету та щорічники вітчизняних і міжнарод-них організацій, статистичні звіти підприємств машинобудування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових теоретичних, методологічних положень і методичного забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства з метою його застосування як дійового засобу конкурентної боротьби на світових ринках та адаптації підприємств машинобудування до змін зовнішнього середовища.

Основні положення дисертаційної роботи, що отримані особисто автором і визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

- розроблено системну концепцію міжнародної конкурентоспроможності підприємства, що базується на розширенні масштабу, уточненні об'єкта і предмета та застосуванні нового методологічного апарату дослідження і, на відміну від існуючих, визначає екзогенне походження та системну сутність міжнародної конкурентоспроможності підприємства у площині закономірностей, принципів і методів формування результатів міжнародної економічної діяльності підприємства. Це дозволяє уточнити науковий статус теорії міжнародної конкурентоспроможності підприємства як економічного знання із чітко окресленими об'єктом, предметом і методом, зростаюча роль якого визначається ускладненням процесів формування й відтворення результатів міжнародної економічної взаємодії та розвитку;

- розроблено й обґрунтовано теоретичну модель міжнародної конкурентоспроможності підприємства на підставі визначення формально-праксеологічних передумов взаємодії виробничої та ринкової систем міжнародної економічної діяльності підприємства в термінах простору їх станів, що відображають спільні властивості потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства і потенціалу розвитку зовнішнього ринку. Це дозволило визначити міжнародну конкурентоспроможність підприємства як наукове поняття, що виражає інтегративну властивість потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства забезпечувати його життєздатність як суб'єкта міжнародної економічної діяльності;

- обґрунтовано концепцію синтезу системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства із застосуванням комплексу положень теорії багаторівневих ієрархічних структур, стратегічного й адаптивного підходів до управління, що на підставі гнучкого інтегрування державно-регулятивного і корпоративного контурів управління, зростання інформаційної потужності та послідовного зниження невизначеності у формуванні алгоритму зміни стану об'єкта управління забезпечує ефективну адаптацію під-приємства до широкого спектру змін середовища міжнародного бізнесу і до-зволяє підвищити якість управлінських рішень;

- розроблено методичний підхід до оцінювання станів зовнішніх ринків, що, на відміну від існуючих, базується на статистичному методі розпізнавання образів за альтернативною схемою «сприятливий - ворожий» і забезпечує оперативне на стадії розробки управлінських рішень діагностування та ранжирування зовнішніх ринків за рівнем їх привабливості для підприємства;

удосконалено:

- методологію інституційного аналізу міжнародної конкурентоспроможності підприємства, що, на відміну від існуючих, базується на розкритті дуалістичних тенденцій і суперечливостей глобалізації, коли поруч із виробничо-технологічними поширеного застосування набувають інституційні засоби посилення конкурентних позицій і державно-регуляторного впливу на розподіл витрат і доходів на світових ринках, формальних та неформальних методів державної підтримки підприємств на внутрішніх і зовнішніх ринках. Це дозволило підтвердити гіпотезу автора щодо тенденції прогресуючої інституціоналізації міжнародної конкурентоспроможності підприємства із виділенням основних її сучасних інституційних моделей - англосаксонської, західноєвропейської та азіатської, що формуються в руслі доктрини багатовимірного підходу до управління світогосподарськими процесами та в контексті стратегічної тріади «держава - підприємство - зовнішній ринок»;

- методичне забезпечення синтезу керуючої системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства як єдиного розпізнавально-адаптивного комплексу, що, на відміну від існуючих підходів, базується на застосуванні методів імітаційного моделювання, ітеративній циклічній процедурі функціонального узгодження «графів задач» керуючої та виробничої систем із «графом показників» об'єкта управління і дозволяє мінімізувати структурно-функціональну складність системи управління та розширювати межу її ефективності в умовах зовнішніх збурень;

- методичний підхід до оцінки рівня готовності підприємства до умов конкуренції на зовнішніх ринках, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на побудові аналітичної конструкції «простір готовності» та визначенні за векторною величиною «радіус області адекватності» актуального, оптимального і домінуючого рівнів міжнародної конкурентоспроможності підприємства і дозволяє враховувати можливості опору змінам у нарощуванні потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства та застосуванні нових моделей його конкурентної поведінки на зовнішніх ринках;

- методичний підхід до оцінювання ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, що, на відміну від існуючих, базується на прямому визначенні ефекту управлінського впливу за критерієм прирощення рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Кількісне значення критерію ефективності управління пропонується визначати на підставі оцінки поточного стану і можливостей розвитку потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства та з урахуванням стану сприятливості/ворожості зовнішнього ринку. Розроблено методичне забезпечення процесу оцінювання на підставі побудови структурно-логічних схем і карт оцінки та використання програмного комплексу «Оцінка перспектив розвитку експортного потенціалу підприємства».

дістали подальшого розвитку:

- систематизація підходів до обґрунтування концептуальних засад управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства в контексті змін головних чинників впливу на результативність міжнародного бізнесу (масштаб інтернаціоналізації, ринкова частка підприємства, швидкість прий-няття стратегічних рішень, упровадження світових стандартів якості, досягнення високого рівня досконалості). З позицій універсальності наукових концепцій ринку і менеджменту, технологій і методів управління обґрунтовано наявність спільних рис між управліннями національною та міжнародною конкурентоспроможністю підприємства і водночас їх істотних відмінностей, що зумовлюються розбіжностями національного та міжнародно-правового режимів регулювання внутрішніх і зовнішніх ринків і більшою функціонально-технологічною складністю міжнародної економічної діяльності як процесу транскордонної взаємодії, спрямованого на вилучення потенціалу розвитку зовнішнього ринку. Запропоновано функціонально-результативну декомпозицію процесу управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, яка, на відміну від існуючих, ураховує узгодження вхідних і вихідних параметрів мережі процесів і аналіз їх ефективності та забезпечує оперативність виявлення відхилень і прийняття корегувальних дій, що дозволяє впроваджувати безперервне підвищення якості окремих процесів і системи менеджменту міжнародної конкурентоспроможності підприємства;

- методичний підхід до порівняльного аналізу міжнародних конкурентних позицій підприємств машинобудування крізь призму понять «експортний потенціал» та «експортна конкурентоспроможність», що, на відміну від існуючих підходів, ураховує сучасні форми і засоби їх включення у систему світогосподарської взаємодії та базується на визначенні індексу диверсифікації експорту як частки основних товарних експортних груп підприємства у світовому експорті в релевантних секторальних групах, що є підґрунтям для оцінки рівня експортної конкурентоспроможності підприємства;

- підхід до розвитку інформаційного забезпечення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, що, на відміну від існуючих, базується на побудові інформаційної моделі та розкритті механізму впливу інформаційного ресурсу на рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства і передбачає створення інформаційно-аналітичної бази управління із функціональними підсистемами регулятивно-правової, нормативно-довідкової, науково-аналітичної та методико-практичної інформації, що дозволяє підвищувати аналітичну цінність інформаційного ресурсу для суб'єктів процесу управління та розробки управлінських рішень;

- підхід до обґрунтування причин значної диференціації дефініцій і концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства, відмінності якого полягають у виявленні предметно-методологічних проблем, що обумовлюють: звуження предмета дослідження до предметного поля теорії міжнародної конкуренції; неадекватність методології предмета дослідження в контексті глибини пізнання сутності й закономірностей формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства; гносеологічну обмеженість аналізу існуючих дефініцій з метою виявлення загальної компоненти і пізнання глибинної сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій щодо формування адаптованої до широкого спектру змін середовища системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства. Їх упровадження в практику експортної діяльності підприємств машинобудування дозволило: підвищити якість управлінських рішень щодо розробки програм розвитку експортного потенціалу на підставі визначення цільових сегментів зовнішніх ринків і врахування ресурсних можливостей їх засвоєння; розширити географічну структуру й підвищити рівень товарної диверсифікації експорту; знизити витрати на маркетинговий супровід експорту та локалізувати негативний вплив фінансової й економічної кризи на результати їх експортної діяльності.

Науково-методичні розробки та рекомендації щодо удосконалення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства використано в практичній діяльності державних установ і промислових підприємств, що підтверджується відповідними документами: Головного управління промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації. Результати дослідження покладено в основу підручника з навчальної дисципліни «Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства», що викладається для магістрів за спеціальностями «Міжнародна економіка», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» і використовуються в Інституті післядипломної освіти Харківського національного економічного університету (довідка № 84/04-241 від 19.11.09).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що отримані в дисертаційній роботі і виносяться на захист, здобуто особисто автором та відображено в наукових публікаціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, ідеї та висновки, які є результатом самостійної роботи автора. Внесок автора в роботи, виконані у співавторстві, наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету, поставлено завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, подано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів та наведено дані щодо їх апробації та публікації.

У розділі 1 - «Теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності підприємства» - проаналізовано еволюцію наукових концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства, узагальнено підходи до обґрунтування її сутності та визначено причини їх значної диференціації.

Проблематика результативності міжнародної економічної діяльності підприємств перетворилася в один із найважливіших напрямків сучасних наукових досліджень, охоплюючи як «вертикальний», так і «горизонтальний» спектри проблем забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств, товарів, технологій, персоналу та систем менеджменту.

Найважливіша проблема, з якою стикаються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, пов'язана із розробкою дієздатних систем управління, що мають відображати глибинну сутність і закономірності формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Результати дослідження становлення та еволюції наукових концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства дозволили дійти висновку, що загальною рисою наукових пошуків у цій царині є, з одного боку, поглиблений аналіз, а з іншого - дедалі більш поляризований спектр тлумачень її сутності. Відповідно до методології дослідження та світогосподарської практики це наукове поняття поступово наповнювалося новим змістом - від спрощених теоретичних конструкцій до більш досконалих міждисциплінарних дефініцій, хоча дотепер не сформовано усталеного підходу до обґрунтування сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

У роботі доведено, що становлення та еволюція концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства зумовлюються ускладненням процесів формування результатів сучасного економічного розвитку, що викликало потребу формування нового категоріального апарату їх осмислення і методів оцінки. Дослідження вчених Гарвардської школи конкурентоспроможності дозволили ідентифікувати зміст і масштаби проблем глобальної конкуренції, актуалізувати перегляд класичної теорії порівняльних переваг та спрямувати науковий пошук на обґрунтування нових засобів та технологій досягнення міжнародних конкурентних переваг підприємств.

Основні наукові концепції, що поступово сформувалися в західних конкуруючих школах конкурентоспроможності - еволюціоністська (С. Коен, Дж. Воронофф), глобалістська (А. Спенс, С. Кастельс), культурологістська (А. Рапкін, В. Сандгольц), коаліційна ( І. Накатані, Б. Скотт), соціально-державна (Дж. Харт, Ч. Джонсон), інституційна ( М. Бест, А. Чандлер), поведінкова (М. Портер), інноваційна (Г. Хамелл, К. Прахалад, Б.- О Лундвалл) - істотно розширили аналітичний інструментарій і методологічну базу дослід-ження, охоплюючи політичні, соціальні, економічні, інноваційно-техноло-гічні, культурологічні, організаційно-управлінські та інституційні аспекти міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Новітній етап розвитку наукового знання міжнародної конкуренто-спроможності підприємства пов'язаний із формуванням української і російської шкіл конкурентоспроможності, в яких предметом аналізу стають не тільки принципи й методи конкуренції та оцінки її результатів, а й системно-структурні аспекти економічного розвитку, коли в центрі уваги знаходяться просторові, часові та інституційні «розриви» у взаємодії виробничої і ринкової систем, а дослідницький інтерес зосереджується на з'ясуванні системної сутності та багатовимірного відображення міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Методологічно більш досконалі її моделі сформовано в дослідженнях вчених вітчизняної (І. Булєєв, А. Воронкова, В. Геєць, Ю. Іванов, Б. Кваснюк, М. Кизим, О. Кузьмін, Д. Лук'яненко, В. Пономаренко,

О. Тищенко) та російської шкіл конкурентоспроможності (М. Гельвановський, С. Ємельянов, Н. Калюжнова, Г. Куліков, Р. Фатхутдінов), у яких більшість науковців розвиток теорії міжнародної конкурентоспроможності підприємства пов'язують із системним вектором дослідження, що, однак, потребує істотного корегування її базових положень і методології аналізу.

У роботі доведено, що основні причини значної диференціації дефініцій і концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства мають предметно-методологічний характер і обумовлюються: звуженням об'єкта дослідження до внутрішнього простору ринку, а предмета - до ринково-детермінованих критеріїв формування результатів міжнародної економічної діяльності підприємства; неадекватністю методології предмету дослідження, що не забезпечує достатньої глибини пізнання сутності й системних закономірностей формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства; гносеологічною обмеженістю аналізу існуючих дефініцій і виявлення загальної їх компоненти з метою подальшої фундаменталізації теорії міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Акцентовано увагу на невідповідність теорії міжнародної конкурентоспроможності підприємства тим філософсько-методологічним критеріям, які дають змогу відрізняти її від теорії міжнародної конкуренції, і що в сучасному об'єкт-предметному оформленні її науковий статус залишається невизначеним.

У розділі 2 - «Системна концепція міжнародної конкурентоспроможності підприємства» - із застосуванням міждисциплінарного підходу обґрунтовано системну концепцію і розроблено системно-праксеологічну модель міжнародної конкурентоспроможності підприємства, за якою її економічний зміст відображає спільність властивостей потенціалів зовнішньо-економічної взаємодії підприємства та розвитку зовнішнього ринку.

На підставі вивчення, аналізу та узагальнення новітніх досліджень вчених вітчизняної і зарубіжної шкіл конкурентоспроможності та принципового висновку М. Портера щодо важливості розгляду «економічного розвитку в цілому» для поглибленого осмислення проблеми конкурентоспроможності автором розроблено системну концепцію міжнародної конкурентоспроможності підприємства, новизна якої визначається розширенням масштабу, уточненням об'єкта, предмета і методології дослідження (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика базової (Гарвардська школа) і авторської концепцій міжнародної конкурентоспроможності підприємства (МКП)

Авторська концепція міжнародної конкурентоспроможності підприємства базується на таких теоретичних і методологічних положеннях:

1) міжнародна конкурентоспроможність підприємства як економічний феномен об'єктивно виникає на ґрунті зростання ролі зовнішніх імперативів економічного розвитку й розширення континууму його результатів, у якому аналітична цінність традиційних критеріїв їх оцінки стає обмеженою;

2) теоретичне обґрунтування сутності і закономірностей формування між-народної конкурентоспроможності підприємства виходить за межі пізнавальних можливостей теорії міжнародної конкуренції і вимагає розширення дослідницького поля до координат системи міжнародної економічної діяльності, що включає як виробничо-технологічний базис формування результатів, так і ринковий механізм (міжнародну конкуренцію) їх реалізації;

3) пізнання закономірностей, принципів і методів формування та відтворення результатів міжнародної економічної діяльності є предметом теорії міжнародної конкурентоспроможності підприємства, а її методом - системний і праксеологічний підходи та дослідницький процес за схемою «структура системи міжнародної економічної діяльності - взаємодія підприємства і зовнішнього ринку - результат» (див. табл. 1);

4) міжнародна конкурентоспроможність підприємства має екзогенне походження і відносну оцінку, що зумовлюється зміною принципів оцінювання та нелінійністю вхідних-вихідних результатів у взаємодії виробничої та ринкової систем міжнародної економічної діяльності підприємства;

5) ключову роль у формуванні міжнародної конкурентоспроможності відіграє потенціал зовнішньоекономічної взаємодії підприємства із наявністю позитивно-релевантних властивостей, адекватних властивостям потенціалу розвитку зовнішнього ринку;

6) на рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства істотно впливає інституційно-регулятивний механізм конкурентної поведінки суб'єктів у їх суперництві за вилучення й розподіл потенціалу розвитку зовнішнього ринку. Дієвість, характер і вектор впливу інституційного фактора на міжнародну конкурентоспроможність підприємства визначаються рівнем збалансованості та узгодженості в ньому міждержавних інтересів.

У роботі вперше із застосуванням системного і праксеологічного підходів досліджено механізм формування результатів взаємодії виробничої та ринкової систем міжнародної економічної діяльності підприємства, доведено, що, з одного боку, процеси конкуренції породжують відтік із ринкової системи внутрішніх результатів та її ентропійний розпад, а з іншого - за принципами гомеостатики та нелінійності оцінки здійснюється приплив до неї

зовнішніх результатів функціонування виробничої системи, що компенсують результативний дисбаланс. На основі формалізованого опису гомеостазу системи міжнародної економічної діяльності підприємства в термінах простору станів її виробничої та ринкової систем розроблено системно-праксеологічну модель міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Системно-праксеологічна модель міжнародної конкурентоспроможності підприємства включає:

1) підприємство (виробничу систему), функціонування якого пов'язане із входженням у зовнішній ринок для збуту результатів діяльності (товарів, послуг), що зумовлюється зміною принципів їх оцінки і нелінійністю їх вхідного значення для зовнішнього ринку (рис. 1-а);

2) зовнішній ринок, функціонування якого пов'язане із витоком частини внутрішніх результатів і потребою припливу зовнішніх результатів, які виконують ключову роль у підтримці гомеостазу ринкової системи (рис. 1-в);

3) міжсередовищний простір, що містить інституційно-регулятивний механізм, роль якого виконують міжнародні правила і норми конкурентної взаємодії суб'єктів міжнародної економічної діяльності (рис. 1-б).

Складовими елементами системно-праксеологічної моделі міжнародної конкурентоспроможності підприємства є також структура, стан і простори станів підприємства та зовнішнього ринку, що пов'язані вхідними-вихідними процесами. При певній комбінації факторів виробництва стан підприємства (S) у момент часу t є відображенням ефективності внутрішніх бізнес-проце-сів. Сукупність станів формує простір станів підприємства (S₁, S₂, ..., S_n), а обмеженням у його функціонуванні є простір станів зовнішнього ринку. Зняття цього обмеження здійснюється у перебігу взаємодії потенціалів під-приємства та зовнішнього ринку і є сутнісно необхідною передумовою реалізації мети підприємства - його входження у зовнішній ринок.

Сутнісно необхідною (формально-праксеологічною) передумовою реалізації мети і забезпечення життєздатності підприємства як суб'єкта міжнародної економічної діяльності є наявність позитивно-релевантних властивостей потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії, адекватних властивостям потенціалу розвитку зовнішнього ринку, що зумовлює формування спільного простору їх взаємодії (рис. 1-б). Категоріальний зміст цих властивостей потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства виражає наукове поняття «міжнародна конкурентоспроможність підприємства».

Маючи системну сутність, міжнародна конкурентоспроможність інтегрує всі властивості потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства і відображає стан його ресурсно-факторної, технологічної, інформаційної, управлінської, інтелектуальної, фінансово-економічної та інституційної компонент. Це дозволяє визначити міжнародну конкурентоспроможність підприємства як наукове поняття, що виражає інтегративну властивість потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства забезпечувати його життєздатність як суб'єкта міжнародної економічної діяльності.

У роботі, на відміну від традиційних поглядів, зроблено висновок щодо екзогенної природи міжнародної конкурентоспроможності підприємства та її імперативної ролі як норми, або «способу буття», суб'єктів світових ринків і водночас як передумови їх ринково-конкурентної взаємодії.

У розділі 3 - «Фактори, показники і методи оцінки міжнародної конкурентоспроможності підприємства» - узагальнено підходи до аналізу факторів, удосконалено підходи до дослідження інституційної компоненти міжнародної конкурентоспроможності підприємства, розроблено методичний підхід до оцінки готовності підприємства до міжнародної конкуренції.

У роботі на підставі системно-функціонального аналізу розроблено під-хід до визначення позитивно-релевантних властивостей потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства та їх структурування за схемою «сприяє - гальмує» або «сприятливий - ворожий». Доведено доцільність його застосування у формуванні програм розвитку експортного потенціалу під-приємства та його адаптації до умов конкуренції на зовнішньому ринку.

Дослідженням установлено, що механізм формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства неможливо осмислити не приймаючи до уваги її інституційну компоненту і, насамперед, сукупність правил та норм регулювання міжнародної економічної діяльності. Якщо в межах національного ринку правила і норми конкурентної поведінки є результатом «арбітражної» державної регуляторної політики, то в міжнародному середовищі вони мають міждержавні витоки і відображають національні інтереси країн із їх протиріччями та асиметріями в потенціалах реалізації, що створює передумови злиття політичних та економічних функцій і формування на цій основі стратегічного трикутника «держава - підприємство - зовнішній ринок».

Аналіз і узагальнення світової практики дозволили виділити основні інституційні моделі міжнародної конкурентоспроможності підприємств - англосаксонську, західноєвропейську та азіатську, загальною рисою яких є дерегулювання ринкових механізмів формування конкурентних переваг, а їх відмінності визначаються рівнем державного втручання. Із застосуванням моделі Д. Істона розкрито механізм державного регулювання рівня відкритості національної економіки як поширений засіб впливу на міжнародну конкурентоспроможність «своїх» і «чужих» економічних суб'єктів.

Дослідження суперечливостей глобалізації конкуренції в контексті посилення державно-регуляторного впливу на розподіл витрат і доходів на світових ринках підтвердило гіпотезу автора щодо тенденції прогресуючої інституціоналізації міжнародної конкурентоспроможності підприємства, що формується в руслі доктрини багатовимірного підходу до управління світогосподарськими процесами й зумовлює потребу синтезу систем управління міжнародною конкурентоспроможністю українських підприємств з інтегрованим використанням потенціалів державного та корпоративного рівнів управління.

У роботі обґрунтовано доцільність і можливість застосування методології просторового аналізу до оцінки рівня готовності підприємства до міжнародної конкуренції. Розроблено методичний підхід, що базується на побудові аналітичної конструкції «простір готовності» та визначенні за векторною величиною «радіус області адекватності» актуального, оптимального і домінуючого рівнів міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Доведено, що актуальний рівень міжнародної конкурентоспроможності відображає реальний стан потенціалу зовнішньоекономічної взаємодії підприємства, оптимальний - його адекватність властивостям потенціалу розвитку

зовнішнього ринку, домінуючий - зону (область) простору готовності, за якою засоби формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства є недоступними для конкурентів. Поняття «радіус області адекватності» визначається як векторна величина, що відображає якість простору готовності у площині множини допустимих значень показників міжнародної конкурентоспроможності підприємства, а актуальний рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства (МКП^акт)

Підприємство є актуально готовим до конкуренції на зовнішньому ринку, якщо значення всіх показників (y_і ) його міжнародної конкурентоспроможності належать області адекватності д, а радіус області адекватності відповідає допустимим значенням усіх окремих показників y_і^доп.

Критерій оптимального рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства (МКП^опт).

Підприємство є оптимально готовим до конкуренції на зовнішньому ринку за умови існування хоча б одного показника його міжнародної конкурентоспроможності y_і в області д, а радіус області адекватності за цим показником є оптимальним за критерієм мінімізації відхилення його реального і цільового значень.

Конкурентна позиція підприємства на зовнішньому ринку є домінуючою, якщо всі значення показників його міжнародної конкуренто-спроможності y_і належать області адекватності д, а радіус області адекватності є оптимальним за всіма показниками.

У роботі доведено, що критерій домінування є окремим випадком критерію оптимальності, а останній - критерію актуального рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства, оскільки область адекватності за критерієм актуальності є декартовою множиною <y₁^I, y₁^II> x <y₂^I, y₂^II> і за критерієм оптимальності вироджується у множину , а за критерієм домінування - в точку домінування, тобто МКП^дом МКП^опт МКП^акт. Практичне застосування пропонованого підходу дозволяє визначити проблемні ситуації, коли за межею простору готовності методи і засоби підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства є іррелевантними й породжують опір і навіть протилежний результат.

У розділі 4 - «Аналіз і оцінка сучасного стану міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств» - обґрунтовано підхід до порівняльного аналізу й оцінки міжнародних конкурентних позицій вітчизняних підприємств, що враховує засоби і масштаби інтернаціоналізації діяльності та рівень диверсифікації експорту, визначено головні причини, що обумовлюють тенденцію зниження їх експортної конкурентоспроможності.

У роботі обґрунтовано, що в умовах домінування експорту як сучасного етапу інтернаціоналізації бізнесу українських підприємств методично більш коректною є оцінка їх міжнародної конкурентоспроможності крізь поняття «експортний потенціал» та «експортна конкурентоспроможність», де перше виступає як синтезований ресурс розвитку, а друге відображає частку світового доходу, що привласнюється підприємством.

У контексті розвитку тези, за якою структура торгівлі машинобудівною продукцією є найважливішим індикатором якості зовнішньоекономічних зв'язків, проведено аналіз і виявлено причини зниження конкурентності експорту машинобудівних підприємств Харківської області (табл. 2).

Таблиця 2. Зовнішня торгівля підприємств машинобудування Харківської області у 2004-2009 рр.

Динаміка змін у зовнішньоторговельних операціях підприємств машинобудування області в докризовий період (див. табл. 2) свідчить про тенденцію випереджального зростання обсягів імпорту машинотехнічної продукції (із 325,2 млн дол. у 2004 р. до 1031,8 млн дол. у 2008 р.), що при негативній динаміці коефіцієнта покриття імпорту експортом (1,12 у 2004 р. і 0,73 у 2008 р.) спричинило перехід від позитивного до від'ємного сальдо торгівлі, яке у 2008 р. досягло 277,3 млн дол. Трикратне скорочення імпорту дозволило відновити позитивне сальдо експортно-імпортних позицій (+258,0 млн дол. у 2009 р.), проте цей ефект не знімає проблеми конкурентоспроможності експорту і, насамперед, у торгівлі з країнами ЄС, де коефіцієнт покриття імпорту експортом машинобудівної продукції у 2008 р. складав лише 0,09.

У роботі визначено найголовніші причини погіршення міжнародних конкурентних позицій підприємств машинобудування області - зростання розривів у рівнях технологічності й диверсифікації експорту та низька ефективність управління їх міжнародною конкурентоспроможністю. Доведено, що деструктивні зміни у трансформаційний період у високотехнологічних секторах і низька інноваційна активність підприємств машинобудування посилили консервацію неефективної структури їх експорту, переважна частка якого відповідає технологіям ІІІ-ІУ технологічних укладів (табл. 3).

Таблиця 3. Структура експорту машинобудівних підприємств Харківської області за технологічними укладами (2004-2009 рр.), %

У 2009 р. частка експортованої продукції, виробленої за технологіями ІІІ-І V технологічних укладів, складала 95,7 % (див. табл. 3), а продукцію, що відповідає V технологічному укладу, експортували лише два підприємства області - ДНВП «Об'єднання «Комунар» (бортові прилади систем управління для ракетно-космічної галузі) та ДП «ХМЗ «ФЕД» (авіаційні агрегати). Незважаючи на зростання частки експорту ІТ-технологій, за цим показником підприємства області суттєво відстають від конкурентів розвинених країн.

У роботі доведено, що нейтралізація негативних впливів глобальної конкуренції потребує застосування ефективної стратегії диверсифікації експорту вітчизняних машинобудівних підприємств. Розроблено методичний

підхід до визначення індексу диверсифікації експорту підприємства, що включає: поділ експортних груп товарів за кодами SITC; виділення основних товарних груп експорту підприємства та визначення їх частки, відповідно, у загальному обсязі експорту підприємства, країни та світового експорту; розрахунок індексу міжнародних порівняльних переваг як відношення частки певної групи товарного експорту підприємства до його частки у світовому експорті однорідної продукції, що є підставою для визначення рейтингу та оцінки рівня експортної конкурентоспроможності підприємства.

За пропонованим підходом визначено індекси диверсифікації експорту найпотужніших підприємств машинобудування Харківської області, встановлено, що при відсутності істотних зрушень у динаміці рівня товарної диверсифікації їх експорту, який у 2009 р. у середньому складав 0,4, чіткою є тенденція до нарощування частки спеціалізованого експорту. Так, у 2009 р. на дві товарні групи (84 і 85 - за кодом УКТЗЕД) припадало понад 70 % машинотехнічного експорту області, а у світовому експорті їх частка не перевищувала 0,2-0,3 %, що корелюється із рейтингом Міжнародного торговельного центру ООН, за яким Україна у 2009 р. у секторах металообробної техніки, спеціалізованих машин і дорожньо-транспортних засобів займала, відповідно, 74, 76 і 80 місця. За індексом міжнародних конкурентних переваг лідерами машинобудівного комплексу області є ВАТ «Турбоатом» і ВАТ «Електроважмаш», питома вага яких у світовому експорті енергетичного обладнання складає 2,69 %, що є результатом активного застосування специфічних активів цих підприємств (нових технологій, міжнародного маркетингу, іміджу й управлінського досвіду). Вразливою є географічна структура експорту підприємств області, які ведуть жорстку боротьбу за розширення ринків збуту в умовах модифікації самих критеріїв конкурентоспроможності, коли такі характеристики машин і обладнання, як технологічна новизна, якість, надійність, екологічність, відтісняють на другий план роль цінового чинника.

На підставі аналізу систем управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств машинобудування доведено, що підґрунтям головних вад і суперечностей, які обумовлюють їх низьку ефективність, є недотримання принципів проектного менеджменту і вимог системоутворення у функціональному узгодженні керуючої та керованої підсистем. Обґрунтовано, що складність розробки подібних систем управління зумовлюється тим, що в них одночасно вирішуються три види задач, повного збігу яких у межах однієї системи не існує: глобальної, що відображає стратегію та алгоритм інтег-рації економіки країни у світове господарство; координаційної, що відображає спосіб впливу на корпоративний рівень управління; управлінської, що забезпечує вироблення доцільного алгоритму зміни станів об'єкта управління. Зволікання з розробкою стратегії інтеграції економіки України у світове господарство на загальнодержавному рівні зумовлює формування «організаційно-усіченої» системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, в якій за дисфункції державно-регулятивного рівня знижуються її адаптаційні якості та потенціал ефективності, а ціновий чинник стає визначальним у формуванні конкурентних переваг підприємства.

У розділі 5 - «Категоріальний апарат і особливості управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства» - систематизовано підходи до обґрунтування теоретичних засад управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, визначено його відмінності від управління національною конкурентоспроможністю підприємства, розроблено концептуальну модель і функціонально-результативну декомпозицію процесу управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.