Размещено на http://www.allbest.ru/

УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(економіка торгівлі та послуг)

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

З ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЛЯ підприємств

МОРОЗ АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти та науки України

Захист відбудеться “15” квітня 2010 року о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.840.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у Львівській комерційній академії за адресою: 79005, м. Львів, вул. Туган-Барановського, 10.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Львівської комерційної академії за адресою: 79005, м. Львів, вул. Туган-Барановського, 10.

Автореферат розісланий “___” березня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к.е.н. В.І. Блонська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Результативність діяльності підприємств значною мірою залежить від підготовленості кадрів усіх професій, спеціальностей та різного рівня кваліфікації, що працюють на будь-якому підприємстві. З цієї причини формування системи надання освітніх послуг, є важливою передумовою високопродуктивної праці персоналу підприємства. В цьому контексті система надання освітніх послуг стає складовою кадрової підготовки, підґрунтям інноваційного розвитку підприємств та економіки загалом. Реалізувати систему надання освітніх послуг можливо лише через заклади сфери освіти, здійснюючи цільову підготовку кадрів для пріоритетних напрямків розвитку економіки та їх кадрове супроводження на довготривалій основі.

Особливого значення регулювання освітньої сфери набуває в ринкових умовах, де необхідно враховувати різноманітні форми власності, тенденцію розширення сфери малого та середнього підприємництва. Некерований процес підготовки кадрів для різних ринкових форм господарювання може призвести до втрати позицій підприємств на світовому ринку, до уповільнення розвитку малого і середнього бізнесу, в той час як диверсифікація , та реструктуризація підприємств потребують перебудови самої системи надання освітніх послуг, підготовки та перепідготовки кадрів, її орієнтації на інноваційні пріоритети.

Питанням підготовки кадрів приділяється достатньо уваги як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками. У найбільш широкій постановці названі проблеми узагальнено як «концепцію розвитку людського потенціалу» такими вченими як М. Десаї, К. Гріффін, А. Сен, М. Уль-Хак, Дж. Ходжсон. Цю концепцію людського капіталу висунули Г. Беккер і Т. Шульц, а в Росії вона розвинута в працях С. Валентей, Л. Нестерова. В Україні стратегію людського розвитку, яка набула назви економіки знань, досліджували А. Гальчинський, В. Геєць, Е. Лібанова, Н. Власенко, А. Ревенко. Зміст і форми підготовки та перепідготовки кадрів досліджували В. Граждан, О. Грішнова, В. Гриньова, В. Данюк, А. Колот, С. Новіков, М. Савлук, як фактор конкурентних переваг підприємства - І. Отенко. Питання вбудовування української системи кадрової підготовки в загальноєвропейську і світову системи вивчали В. Андрущенко, Б. Данилишин, М. Згуровський, Б. Клименко, В. Куценко, Ю. Рудавський, М. Степко, Л. Товажнянський. Ринкові аспекти діяльності вищих навчальних закладів знайшли відображення в роботах А. Войчака, Л. Балабанової, Т. Оболенської, А. Павленка, О. Барановського, Т. Боголіб, І. Алєксєєва, А. Турила, Л. Федулової. Спрямованість дослідження на взаємодію вищих навчальних закладів з виробничо-господарськими структурами в аспекті безпосереднього надання послуг - визначає інтерес до досліджень Б. Мізюка, І. Копича, В. Єлейка, Ю. Дайновського, Ф. Хміля.

Разом з тим постановка проблеми у контексті формування системи надання освітніх послуг для великих підприємств, виробничо-господарських структур типу промислово-фінансових груп з урахуванням прогнозованого характеру корпоративної культури вимагає поглибленого дослідження і розв'язання, особливо з огляду на пропозиції щодо реформування вищої освіти відповідно до Болонської конвенції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з виконанням держбюджетних науково-дослідних робіт, передбачених планом НДР Національного університету “Львівська політехніка”. Серед цих робіт найважливішими є: “Розробка фінансових та організаційних засад участі підприємств, кредитних і фінансових установ у діяльності промислово-фінансових груп” (№ ДР 0198U007150), яка фінансувалася Міністерством освіти України і відповідала науковому напряму Координаційного плану № 68 “Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарчих систем”, затвердженого наказом Міносвіти України від 13 лютого 1997 р. № 37; “Розробка системи корпоративного управління в умовах реформування економіки” (№ ДР 0100U000517, 1999-2001 рр.); “Формування умов забезпечення інвестиційної привабливості підприємств та механізмів залучення іноземних інвестицій” (№ ДР 0102U001182, 2002-2004 рр.). Особисто дисертанту належать результати щодо формування теоретичних і методичних підходів визначення кадрової підготовки виробництва, державного регулювання підготовки і перепідготовки кадрів з метою покращання економічних показників діяльності підприємств та соціального становища в регіоні і державі в цілому; використання процесу і методів кадрової підготовки виробництва як засобів впливу на інноваційний розвиток підприємств і виробничо-господарських комплексів; планування і регулювання процесів підготовки та перепідготовки кадрів у ВНЗ університетського типу в інтересах великих і малих підприємств, фінансово-кредитних установ, використання ПФГ як чинника реалізації кадрової підготовки виробництва на засадах наступності корпоративної культури для різних секторів економіки.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад формування системи надання освітянських послуг вищими навчальними закладами для підприємств, зокрема з підготовки та перепідготовки фахівців.

Відповідно до мети дослідження необхідно було вирішити такі основні завдання:

1. Дослідити зміст системи надання освітніх послуг як форми «кадрової підготовки виробництва», процес співпраці підприємств і виробничо-господарських комплексів типу ПФГ з вищими навчальними закладами і державними органами управління.

2. Визначити сучасний зміст системи надання освітніх послуг за умов ринкової трансформації економіки та її впливу на освітню сферу.

3. Виявити особливості прояву інтересів на різних рівнях та у сферах економіки щодо системи надання освітніх послуг для суб'єктів господарювання на базі вищих навчальних закладів.

4. Розробити підходи для використання особливостей процесу інноваційного розвитку економіки на засадах інтегрування наукового сектору університетів з промисловими підприємствами (в тому числі ПФГ).

5. Розробити планово-організаційні засади формування взаємозв'язків між корпоративною культурою підприємства і корпоративною культурою навчальних закладів, які готують фахівців для певного підприємства.

6. Розробити комплекс рекомендацій для державного управління сферою освіти в інтересах суб'єктів господарювання, в тому числі за рахунок визначення можливих джерел фінансування освітньої галузі.

Об'єктом дослідження є процес взаємодії підприємств і вищих навчальних закладів в системі надання освітніх послуг з метою підготовки кадрів.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти надання освітніх послуг вищими навчальними закладами підприємствам з підготовки кадрів.

Теоретичною та методичною основою проведеного дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних вчених, Закони України, Укази Президента України, постанови і нормативні матеріали Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, міністерств і відомств.

Методи дослідження, що використані в дисертації:

-діалектичний метод і методи аналізу та синтезу, по-перше, для дослідження: взаємозв'язків між системою надання освітніх послуг як формою кадрової підготовки і науково-технічною підготовкою виробництва, соціально-економічним розвитком підприємств, окремих видів бізнесу; по-друге, для визначення взаємовпливів диверсифікації бізнесу і системи надання освітніх послуг; по-третє, для визначення впливу організаційно-фінансових факторів на систему надання освітніх послуг; по-четверте, для вивчення промислово-фінансової групи як одного з осередків корпоративної культури, що визначає вимоги до підготовки і перепідготовки кадрів; по-п'яте, для дослідження системи надання освітніх послуг як складової науково-технічної підготовки виробництва і чинника реалізації інноваційного розвитку підприємств; по-шосте, для дослідження індивідуальних і групових факторів планування і регулювання системи надання освітніх послуг; по-сьоме, для визначення ролі та змісту діяльності державних органів влади та управління щодо функціонування системи надання освітніх послуг.

-статистичні методи для обґрунтування висновків щодо стану і перспектив розвитку освітньої системи України.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання розроблення теоретико-методологічних засад надання освітніх послуг з боку вищих навчальних закладів для потреб диверсифікованих підприємств з метою формування корпоративної культури в процесі навчання. Наукова новизна результатів виконаного дослідження полягає у такому:

вперше:

-розроблено концепцію співпраці підприємств і вищих навчальних закладів як основи для створення системи надання освітянських послуг з кадрової підготовки виробництва, що складається з двох підсистем: підготовки і перепідготовки кадрів, дано визначення місії цієї системи, що полягає, по-перше, у наданні особі професійно-орієнтованої компоненти знань, яка формує її як фахівця з певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, по-друге, у переформуванні у особи отриманої раніше корпоративної культури щодо професії та спеціальності та її уточнення відповідно до умов замовника, по-третє, у гармонізації підготовки і перепідготовки кадрів різних спеціальностей за ознакою спільності корпоративної культури;

дістали подальший розвиток:

-визначення поняття «кадрова підготовка виробництва» як форма системи надання освітніх послуг, в якому, на відміну від відомих, відображено не лише зміст, але й призначення, місце проведення, комплексність і масштабність, а також джерела фінансування системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів;

-класифікація рівнів, сфер та видів інтересів в системі надання освітніх послуг, яка, на відміну від відомих, враховує та інтегрує інтереси трьох зацікавлених сторін: замовників - суб'єктів господарювання, виконавців - вищих навчальних закладів, суспільства - в особі органів державного управління;

удосконалено:

-організаційно-економічні засади створення комплексу для реалізації процесу інноваційного розвитку економіки на базі інтегрування університетів, зокрема їх наукового сектору, з промисловими підприємствами, в тому числі ПФГ;

-положення щодо взаємозв'язку корпоративної культури підприємства і навчальних закладів, які готують фахівців для певного підприємства. Визначено наступність міжпрофесійної корпоративної культури технічних університетів і великих підприємств, які є споживачами результатів діяльності системи надання освітніх послуг;

-положення щодо напряму державного управління сферою освіти в інтересах суб'єктів господарювання, коли держава законодавчо визначає можливі джерела фінансування освітньої галузі і бере на себе частину витрат на підготовку кадрів для забезпечення фінансової стабільності господарюючих суб'єктів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні методичних рекомендацій щодо формування системи надання освітніх послуг для потреб підприємств, її узгодження із завданнями науково-технічної підготовки виробництва; використання кадрової підготовки виробництва для інноваційного розвитку підприємств і виробничо-господарських комплексів, що впроваджено у ВАТ «Геотехнічний інститут» (Довідка від 13.10.2006 р. № 01-04/462); планування і регулювання системи надання освітніх послуг у співдружності підприємств, фінансово-кредитних установ і вищих навчальних закладів, що використано МОН України (Акт від 28.09.2006 р.). Ідеї та основні положення дисертаційної роботи використовувалися при виконанні держбюджетних тем: «Розробка системи корпоративного управління в умовах реформування економіки» (Акт від 27.10.2006 р.); «Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (Акт від 05.12.2006 р.); «Формування умов забезпечення інвестиційної привабливості підприємств та механізмів залучення іноземних інвестицій» (Акт від 24.11.2006 р.).

Певні ідеї, положення та висновки досліджень увійшли до навчальних посібників: 1) Алєксєєв І.В., Мороз А.С., Романів Є.М., Хома І.Б. Фінансовий аналіз: техніка розрахунків та моделювання економічних ситуацій: Навч. посібник. - Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2003. - 152 с. (ISBN 966-96071-7-5). 2) Партин Г.О., Мороз А.С. Бухгалтерський облік. Львів: ДУ ЛП, 1999. - 96 с. Матеріали досліджень використовуються при підготовці фахівців у Національному університеті «Львівська політехніка» (Акт).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднені на 21 наукових, науково-практичних і науково-технічних конференціях та семінарах, серед яких основними є: Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи вищої освіти України» (6-8 жовтня 1999 р., м. Львів), Міжнародна науково-практична конференція «Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості й залучення» (м. Ширгісвальде (Німеччина), 2000 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Банківська і фінансово-кредитна система та їх роль у сучасних умовах» (м. Львів, 24 березня 2000 р.), III та IV міжнародні конференції «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів 2000 та 2002 рр.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Фінансово-економічні та інституціональні проблеми розвитку промислових підприємств» (м. Краматорськ, 24-25 травня 2007 р.), «Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку» (м. Львів, 2000 р.), «Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства» (м. Львів, 2007 р.), науково-практична конференція «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах Євроінтеграції» (19-20 жовтня 2007 р.), а також на 6 щорічних науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу НУ «Львівська політехніка» (підсекції «Економіка, фінанси і бухгалтерський облік» та «Фінанси»).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 31 друкованій праці загальним обсягом 10,3 д.а., в тому числі 3 колективних монографії, 12 статей у фахових виданнях (вісім статей одноосібних і чотири у співавторстві), 16 статей в інших виданнях, матеріалах і тезах наукових та науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, 3 додатки. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок. Основний її зміст викладено на 195 сторінках, з яких 19 сторінок займають 20 таблиць і 3 рисунки. Список використаних джерел містить 191 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, висвітлено питання публікації та апробації результатів, зазначено особистий внесок здобувача у дослідженні проблеми.

У першому розділі “Досвід і проблеми системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств” розглядаються питання призначення освітніх послуг з позицій сфер матеріального і нематеріального виробництва, змісту поняття “кадрова підготовка виробництва”, її сучасного стану та актуальних проблем розвитку, досліджуються етапи та чинники диверсифікації бізнесу і планування та регулювання освітньої сфери як системи надання послуг для кадрової підготовки виробництва.

Реалізація ефективного виробничого процесу поряд з вирішенням складних питань з матеріально-технічного характеру включає в себе таку важливу складову як підготування кадрів певних професій та кваліфікації для підприємств та інтегрованих з ними науково-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних організацій, установ фінансово-кредитної сфери та інших. В стратегії кожної організації провідне місце відводиться кадровій політиці, в рамках якої потрібно виділити кадрову підготовку. Вона за призначенням є складовою науково-технічної підготовки виробництва а за змістом є навчанням кадрів новим професіям та спеціальностям і їх перепідготовкою для умов використання новітніх технологій, завдяки чому формується корпоративна культура. Кадрова підготовка може проводитися (1) на самому підприємстві, коли мова йде про перепідготовку та про підвищення кваліфікації на існуючих технологічних засадах; (2) у корпоративних або галузевих центрах підготовки та перепідготовки кадрів для набуття майбутніми працівниками певних професійних навичок та корпоративних ознак професійної діяльності; (3) у вищих навчальних закладах та відповідних науково-дослідних центрах при них, у бізнес-інкубаторах тощо для освоєння новітніх технологій. Вона має на меті задоволення потреб великих диверсифікованих підприємств, підприємств середнього і малого бізнесу і реалізується за кошти державних бюджетних і позабюджетних фондів, зацікавлених суб'єктів підприємництва і фізичних осіб.

Аналіз статистичних даних свідчить, що упродовж 1990-2008 рр. Уряд України намагався підтримувати фінансування закладів освіти на прийнятному рівні. Зміна величини коштів, які виділялись державою на фінансування освітянської галузі у співвідношенні до ВВП, коливались від 3,79% (1990 р.) до 6,28% (2008 р.). Обсяг надання освітніх послуг, зокрема на Львівщині, неухильно зростав, як за питомою вагою у загальному обсязі послуг (вона зросла для вищої освіти з 2,7% у 2000 р. до 3,8% у 2005-2007 рр., 3,5% у 2008 р.), так і за загальним обсягом наданих послуг, які зросли у 8,5 рази з 47,8 млн. грн. у 2000 р. до 408,9 млн. грн. у 2008 р.

Відбувається перебудова усіх ланок господарства, сфери матеріального та нематеріального виробництва. Необхідність зміни самого підходу до підготовки та перепідготовки кадрів з точки зору ринкових потреб означає врахування вимог замовників освітніх послуг до змісту, терміну, характеру навчання фахівців, що диктується масштабами виробництва, формою власності, специфічною корпоративною культурою тощо.

Диверсифікація бізнесу є передумовою початку диверсифікації сфери освіти в умовах спочатку перехідної, а нині кризової економіки. Важливим аспектом побудови освітньої системи має стати наступність у підготовці та перепідготовці кадрів, формування певних навчальних традицій, систем корпоративної культури, що поєднує навчальні заклади із підприємствами, установами та організаціями.

Дані дослідження свідчать про збільшення кількості вищих закладів освіти, які ведуть підготовку за напрямами економічного спрямування: у 1986 - 1992 рр. частка ВНЗ з підготовки економічних кадрів зросла на 9,03%, а у 1992-1996 рр. - на 20%. Зокрема, збільшення кількості ВНЗ, що навчають студентів за напрямом “Економіка і підприємництво”, становить у порівнянні з 1986 р.: 29 ВНЗ у 1992 р., та 65 ВНЗ у 1996 р. Для напряму “Менеджмент і адміністрування” таке зростання складає відповідно: у 1992 р. - 33 ВНЗ та у 1996 р. - 36 ВНЗ. Загальна кількість вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку з економічних спеціальностей збільшилася у порівнянні з 1986 р. на 33 у 1992 р. та на 43 у 1996 р. У 2003 р. кількість таких ВНЗ зросла на 348, однак у подальші п'ять років (2004-2009 рр.) відбувалося скорочення навчальних закладів і нині цей процес продовжується. Зокрема, на Львівщині кількість вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації зросла більше, ніж у 2 рази, з 12 у 1990/1991 н.р. до 28 у 2005/2006 і 2006/2007 н. рр., і дещо зменшилась - до 26 у 2008/2009 н.р. Дослідження статистичних даних щодо зміни чисельності студентів ВНЗ III-IV рівнів акредитації свідчить про зростання питомої ваги студентства серед загальної чисельності учнівської молоді Львівщини упродовж останніх дев'яти років, а також стабільної питомої ваги студентів області серед українського студентства (див. табл. 1).

Таблиця 1. Динаміки питомої ваги студентів ВНЗ III-IV рівнів акредитації у загальній кількості осіб, що навчаються у Львівській області

* - Примітка: розраховано автором за даними Статистичного щорічника Львівської області.

З огляду на причинно-наслідкову залежність між наданням освітніх послуг і кадровою підготовкою виробництва можна стверджувати, що управління наданням освітніх послуг для підготовки кадрів у ВНЗ різних рівнів акредитації має відбуватися як в інтересах замовників, так і в інтересах виконавців цих замовлень. З державних позицій обидві площини є важливими, як з точки зору розвитку сфер матеріального і нематеріального виробництва, так і з точки зору реалізації різних напрямів державної політики: економічного, науково-технічного, освітнього.

Мезо- та макрорівні повинні розглядатися переважно як суб'єкти, що представляють економічні та соціальні інтереси окремої громади, суспільства загалом. Головним для цих рівнів є завдання загального розвитку економіки, запобігання соціальним збуренням. Державний чинник має відігравати роль координатора сфери послуг з підготовки кадрів: визначати вимоги до освітніх закладів, прогнозувати та регулювати розвиток економіки, визначаючи пріоритетні напрямки інвестицій, фінансувати підготовку резерву робочої сили та підтримувати конкурентне середовище у сфері надання освітніх послуг.

Фактори мікроекономічного рівня конкретизують вимоги до спеціальностей і кваліфікації фахівців, які мають готуватися в університетах країни. Походження технологій (іноземні чи вітчизняні) визначає потребу у навчанні та перепідготовці кадрів, звернення до відповідних науково-дослідних та проектно-конструкторських і технологічних установ, корпоративної культури, що формується на підприємствах. Проте не слід відкидати підготовку кадрів за кордоном, якщо це економічно вигідно. Водночас, може бути доцільною в Україні підготовка фахівців для інших країн (табл. 2).

Таблиця 2. Варіанти розвитку ВНЗ та їх фінансування в умовах трансформації економіки України*

* Примітка: розроблено автором.

Зацікавленість держави у підтримці окремих вищих навчальних закладів (в тому числі фінансово) визначається великим впливом їхніх випускників на ключові галузі економіки країни, на збереження темпів економічного зростання, на розвиток міжнародної співпраці, що формується в процесі міжнародного поділу праці, в тому числі за рахунок трансферу технологій. Характеристика сторін, які взаємодіють у системі надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств подана на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Зміст і результати взаємодії сторін в процесі формування системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств (розроблено автором)

Незважаючи на певні критичні зауваження, результати дослідження теорії та практики підготовки кадрів для підприємств дозволяють стверджувати, що в Україні склалася і функціонує система надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств, під якою пропонується розуміти комплекс спланованих освітніх та науково-дослідних програм, сформованих у співпраці підприємств та вищих навчальних закладів, закріплених відповідними угодами, які мають на меті підготовку фахівців певних професій, спеціальностей та кваліфікації і враховують необхідність виховання визначеної корпоративної культури.

У другому розділі “Аналіз елементів системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств” розглядаються проблеми участі у системі надання освітніх послуг з кадрової підготовки виробництва поряд з університетами також великих підприємств та промислово-фінансових угруповань. Місія підсистем зазначеної системи: підготовки та перепідготовки кадрів; організаційно-фінансові чинники її розвитку: склад інформації, засади формування нормативної бази, зокрема методи планування фінансового забезпечення освітніх послуг для кадрової підготовки виробництва.

У своїй сукупності замовники і виконавці освітніх послуг з кадрової підготовки виробництва складають відповідну систему, в якій формуються свої специфічні відносини з приводу визначення вимог до підготовки і перепідготовки кадрів, встановлюються певні правові та економічні зобов'язання щодо надання освітніх послуг.

Потреба у співпраці навчальних закладів з підприємствами, зокрема з промислово-фінансовими групами (ПФГ) також зумовлена новими вимогами до підготовки спеціалістів, що висуваються часом. Науково-технічний прогрес, запровадження прогресивних технологій, технічне переозброєння великих промислових підприємств вимагає підвищення якості підготовки працівників з вищою спеціальною освітою у навчальних закладах різних рівнів акредитації. Провідні підприємства національної економіки, які можуть виступати головними підприємствами ПФГ, найбільше зацікавлені у високій якості професійної підготовки майбутніх працівників, оскільки саме вони є замовниками науково-дослідних робіт і випускників навчальних закладів. Співпраця з освітніми установами може підтримуватися іншими учасниками ПФГ, зокрема банками та фінансовими установами.

Успішне функціонування управлінського персоналу та ефективність управління виробництвом все більше залежать від знань та навичок керування людьми та колективами, окремими групами, від володіння культурою спілкування. Неперервність процесу удосконалення організаційних структур управління, методів прийняття управлінських рішень, організації праці та процесу виробництва, соціально-психологічних аспектів управління викликає потребу у систематичному підвищенні кваліфікації працівників підприємств.

Визначення відмінностей у характеристиках систем надання освітніх послуг з «підготовки» та «перепідготовки» кадрів дозволяє дати означення місій кожної з підсистем, враховуючи їх особливості, як з точки зору економічної доцільності певного виду організації професійної підготовки, так і з точки зору організації надання послуг з певного виду навчання.

Місією системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів є надання особі базової компоненти освіти, яка формує її як фахівця певного кваліфікаційного рівня на тривалу перспективу, а також формування у неї відповідної для даної професії та спеціальності корпоративної культури. В той же час місія системи надання освітніх послуг з перепідготовки кадрів це надання особі професійно-орієнтованої компоненти знань на коротку або середню перспективу, а також переформовує у неї отриману раніше корпоративну культуру щодо професії та спеціальності, уточнює її відповідно до умов конкретного підприємства, установи, організації.

З точки зору державного регулювання організації надання освітянських послуг, визначення відповідних місій необхідне для чіткого розуміння та гармонізації як цілей, так і меж тих результатів, що можна досягнути й слід очікувати. Базою для цього процесу у сучасних умовах слід обирати навчальні заклади університетського типу.

Одним з найважливіших аспектів планування і організації кадрової підготовки виробництва є аналіз та формування відповідної нормативної бази, зокрема планування витрат. Склад витрат для освітнього закладу є досить типовим і може відрізнятися лише у зв'язку із специфікою професійної підготовки фахівців. Головним чином відрізнятимуться витрати матеріального характеру, пов'язані із забезпеченням практичних, лабораторних занять, практикумів, що вимагає максимального наближення до специфіки певного виду економічної діяльності.

Щодо методів визначення нормативів витрат, то загальновідомими є статистичний та аналітичний. Перший метод базується на узагальненні статистичних даних за декілька періодів і виведенні певної середньої величини витрат з урахуванням необхідності їх збільшення через інфляційні процеси та удосконалення матеріально-технічної бази. Другий метод полягає у визначенні складових витрат та їх аналітичному розрахунку в залежності від певних параметрів (обсягів витрат матеріалів, годин роботи студента на окремому виді устаткування тощо) в розрахунку на одного студента чи на академічну групу.

В роботі проведено аналіз даних щодо можливості застосування статистичного методу визначення нормативів поточних (табл. 3) та капітальних витрат у вищих навчальних закладах на прикладі 12 інститутів (15 напрямів підготовки) Національного університету «Львівська політехніка».

Дані про фактичні витрати наведені в розрахунку на одного студента, оскільки важливим є саме такий вимір, а загальна сума витрат на напрям підготовки, що враховує контингент студентів, залежатиме від масштабу надання освітніх послуг. Важливими факторами витрат є також: вимоги початкового етапу розвитку напряму; динаміка замовлень з боку підприємств регіону на фахівців певного профілю тощо.

Таблиця 3. Поточні витрати на одного студента Національного університету «Львівська політехніка» за напрямами підготовки у 1999-2008 рр. *

*Досліджено та розраховано автором.

**Поточні витрати без стипендіальних виплат.

Дані, подібні до наведених, можна прийняти за типові для університету аналогічного спрямування, де поряд з домінуючими напрямами технологічної підготовки ведеться підготовка кадрів економічного та гуманітарного профілю. підготовка кадри виробництво освіта

Дослідження можливостей використання аналітичного методу для визначення нормативів витрат на освітні послуги з кадрової підготовки виробництва дозволило узагальнити підходи і запропонувати формулу для визначення витрат на інвестиції у машини, верстати, механізми, інше устаткування та обладнання, комп'ютерну техніку:

 , (1)

де - норматив витрат на інвестиції в розрахунку на одного студента i-ої програми (напряму) підготовки, тис. грн.;

- вартість інвестицій в розрахунку на одного студента i-ої програми (напряму) підготовки, тис. грн.;

- частка вартості інвестицій, яка припадає на одного студента i-ої програми (напряму) підготовки, частка од.

В ринкових умовах можуть виникати складності з визначенням окремих складових формули (1), що пов'язані з відмінностями у видах устаткування, обладнання, комп'ютерної техніки чи програмного забезпечення, фінансовими обмеженнями, які накладаються бюджетним фінансуванням; регіональною специфікою, пов'язаною з можливою віддаленістю ВНЗ від підприємства-постачальника устаткування та інші фактори.

У третьому розділі «Планування, організування і регулювання в системі надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств» пропонуються планові та організаційні заходи з надання освітніх послуг підприємствам для рівнів: «підприємство - ВНЗ» і «державні органи управління - ВНЗ».

Надання освітніх послуг з підготовки кадрів для виробництва з урахуванням корпоративної культури, притаманної усім працівникам великого виробничо-господарського комплексу, має здійснюватися у ВНЗ університетського типу, де можуть навчатися і перенавчатися фахівці різних професій, спеціальностей і де формується та панує єдиний корпоративний клімат.

Надання послуг з підготовки кадрів має враховувати індивідуальні та групові вимоги до працівників, які в майбутньому мають працювати на певному підприємстві. Спланувати й організувати освітні послуги у ВНЗ з урахуванням зазначених вимог кадрової підготовки можливо, оскільки прийнятним для університету є сприйняття певних ідей щодо організації виробничого процесу на підприємстві, закладання у навчальні програми та плани відповідних орієнтирів щодо організаційно-економічного і технологічного спрямування диверсифікованого підприємства, специфіки етичних відносин між працівниками, а також між підлеглими та керівниками. Для максимального наближення навчального процесу до умов практичної діяльності підприємство має приймати студентів на виробничі практики, а науково-педагогічних працівників на стажування.

Індивідуальні фактори кадрової підготовки виробництва є важливими через те, що колективи складаються з окремих особистостей, а тому їх підготовка є висхідним моментом. Лише маючи набір фахівців можна говорити про створення якоїсь фахової групи, про її переформування, вдосконалення тощо.

Проведені нами дослідження дозволяють запропонувати доповнення складу етапів формування корпоративної культури колективу з урахуванням впливу індивідуальних факторів особистості. Запропонований нами додатковий етап має бути на першому місці, оскільки формування колективу розпочинається на етапі навчання його майбутніх членів в університеті, а формування трудового колективу буде містити таких п'ять етапів.

Перший етап - університетський, на якому відбувається індивідуальна підготовка фахівців та їх виховання на певних корпоративних засадах. Формуються професійні навички і корпоративна єдність людей. Другий етап - на підприємстві, коли з певної кількості корпоративно єдиних людей формується номінальна група. Особам, які входять до неї, надалі доводиться спільно діяти для досягнення загальних цілей, які ще не стали мотивом спільної діяльності членів майбутнього колективу. Третій етап - утворення колективу, коли формується його активне ядро, куди входять корпоративно єдині особи, які не тільки усвідомили цілі колективу й активно діють у напрямі їх досягнення, а й впливають на інших учасників колективної діяльності. Четвертий етап - виникнення корпоративної єдності, що доповнюється ідейним співробітництвом між мікрогрупами, які сприймають цілі і завдання колективу як свої особисті. Змінюються відносини між керівником і колективом. П'ятий етап - колектив досягає зрілості загалом і зрілості особистостей, які входять до нього, відбувається усвідомлення єдності інтересів кожного працівника і колективу, завершується формування зрілого колективу.

Соціально-економічні вимоги, що мають враховуватись при плануванні та організуванні надання освітніх послуг, за своїм змістом повинні задовольнити усі рівні бізнесу кадрами, а також забезпечити мобільність у випадку втрати роботи у великих корпораціях та їх переходу на роботу у малі підприємства, тобто сприяти недопущенню зростання рівня безробіття як в окремому регіоні, так і в державі загалом та підвищувати якість самого підприємницького середовища. Врахування водночас соціальних та економічних вимог є важливим аспектом планово-організаційної роботи для освітньої сфери при підготовці кадрів для диверсифікованих підприємств.

Важливим аспектом є планування складу джерел фінансування, через що слід поетапно змінювати ситуацію з фінансуванням ВНЗ, до чого має прилучитися державний чинник. В роботі пропонується трьохетапна послідовність. На першому етапі має відбуватися перехід від переважно державного фінансування ВНЗ до переважно приватного фінансування за рахунок фізичних та юридичних осіб. На другому етапі мають створюватися спеціальні доброчинні освітні фонди, які мали б надавати кредити студентам, на умовах середньострокового або довгострокового кредитування, джерелами надходжень коштів можуть бути добровільні внески фізичних та юридичних осіб. Важливим аспектом заохочення таких внесків з боку держави могло б стати звільнення від оподаткування тої частки доходів, яка скеровується громадянами чи підприємствами у такі фонди. На третьому етапі мають створюватися освітні банки, завдяки чому має зникнути проблема отримання коштів ВНЗ для надання освітніх послуг.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення завдання із формування системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств, в якій вищими навчальними закладами університетського типу здійснюється підготовка і перепідготовка фахівців для підприємств з урахуванням їх диверсифікованого характеру, що визначає зміст замовлення на фахівців за складом професій та спеціальностей, кваліфікаційними рівнями та корпоративною культурою.

1. Одним з аспектів успішної економічної діяльності підприємств є своєчасна підготовка кадрів. Визначення змісту, класифікації видів та напрямів реалізації кадрової підготовки виробництва має сприяти правильній побудові системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів для підприємств у навчальних закладах країни.

2. Ринкова трансформація економіки призвела до розшарування підприємств, появи поряд з великими диверсифікованими підприємствами (типу промислово-фінансових груп і транснаціональних корпорацій) малих і середніх суб'єктів господарювання. В наслідок цього існує потреба у плануванні і регулювання сфери освіти. Виникла ціла низка нових завдань розвитку вищої школи, зокрема забезпечення своєчасного перенавчання та перекваліфікації кадрів, що пов'язано зі змінами ринкового характеру, появою резерву робочої сили, безробіттям, а також розвитком підприємництва. В Україні є досвід такої роботи, зокрема підготовки та перепідготовки кадрів. Проте цей досвід вимагає вдосконалення та збагачення відповідно до нових вимог.

3. Розвиток ринкових відносин вимагає від освіти нових підходів щодо організації навчання спеціалістів різних професій, спеціальностей, кваліфікації та зміни професійної структури підготовки кадрів. Значно підвищився попит на фахівців економічного та юридичного профілю. Проте є вже ознаки перевиробництва фахівців цих профілів підготовки, про неналежне державне регулювання сферою освіти. Ринкові умови викликали диверсифікацію виробництва, що у свою чергу вимагає диверсифікації у сфері освіти, планування підготовки кадрів на державному рівні, при дотриманні орієнтації на великі, зокрема диверсифіковані підприємства, державного регулювання освітньої сфери.

4. Підготовка кадрів для підприємств ведеться в основному вищими навчальними закладами. У своїй сукупності замовники і виконавці кадрової підготовки виробництва складають відповідну систему, в якій формуються свої специфічні відносини. Ця система є сукупністю двох підсистем: підготовки кадрів і перепідготовки кадрів. Їх функціонування відбувається на різних організаційних засадах, з різними формами юридичного оформлення відносин замовників і виконавців, з різноманітними схемами фінансування, коли джерелами фінансування відповідної програми можуть бути як кошти суб'єктів господарювання, зацікавлених фізичних осіб, так і державні бюджетні та позабюджетні кошти.

5. Значною мірою ефективність функціонування системи надання освітніх послуг для підприємств залежить від правильного розуміння її місії, під якою запропоновано розуміти, по-перше, надання особі професійно-орієнтованої компоненти знань, яка формує її як фахівця з певним рівнем освіти на коротку або середню перспективу, а по-друге, переформування у неї отриманої раніше корпоративної культури щодо професії та спеціальності, її уточнення відповідно до умов замовника, конкретного підприємства.

6. Важливим аспектом функціонування системи надання освітніх послуг з підготовки кадрів є її планування і організація, для чого запропоновано сформувати відповідну нормативну базу, основу якої складають показники співвідношення витрат на підготовку фахівців різних професій і спеціальностей. Такі співвідношення доцільно використовувати, по-перше, при здійсненні державного регулювання підготовки кадрів, по-друге, при оцінці підприємствами-замовниками структури своїх витрат на підготовку кадрів різних професій та кваліфікації.

7. Становлення корпоративної культури суттєво впливає як на прийняття конкретних управлінських рішень, так і на результативність виробничої діяльності підприємства в цілому. З позицій організації системи надання освітянських послуг зазначені питання є важливими як для менеджерів персоналу на підприємствах, так і для організаторів освітньої галузі. Кадрова підготовка виробництва з урахуванням корпоративної культури має здійснюватися у ВНЗ університетського типу, де можуть навчатися і перенавчатися фахівців різних професій та спеціальностей і де необхідно створити передумови для формування єдиної корпоративної культури, її репродукції і передачі новим поколінням з метою її постійної відтворюваності. Працівники підприємства звикають до звичайних методів економічного, організаційно-розпорядчого і соціального впливу, сталість якого є передумовою чіткої визначеності у міжособових стосунках. Отже корпоративна культура визначає ефективність діяльності підприємств та їх угруповань і вимагає відповідної уваги з боку вищих навчальних закладів.

На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:

-керівникам підприємств брати до уваги результати дисертаційного дослідження в контексті системності та комплексності кадрової підготовки виробництва, враховуючи потенційні можливості власної взаємодії з ВНЗ у системі надання освітніх послуг з підготовки кадрів;

-Міністерству економіки України використовувати результати дослідження при розробленні нормативних документів та рекомендацій щодо удосконалення підготовки інженерних кадрів та фахівців, які працюють на підприємствах різних видів економічної діяльності, з урахуванням вимог корпоративної культури підприємств;

-Міністерству освіти і науки України при плануванні підготовки фахівців інженерних спеціальностей та фахівців, які працюють на підприємствах різного профілю, застосовувати теоретичні та методологічні положення дисертації щодо урахування вимог корпоративної культури підприємств - замовників.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

Монографії

1. Управління ресурсним забезпеченням промислово-фінансових груп: [монографія] / [Алєксєєв І.В., Колісник М.К., Мороз А.С.]. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. - 132 с. // Мороз А.С. Кадрове забезпечення ПФГ (розділ 5). - С. 78-126. - (Особистий внесок автора: викладено концептуальний підхід, обґрунтування співробітництва підприємств та фінансово-кредитних установ у складі промислово-фінансових груп з вищими навчальними закладами у сфері підготовки кадрів.).

2. Проблеми фінансово-кредитного регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур: [монографія] / [Кузьмін О.Є., Алєксєєв І.В., Колісник М.К. та ін.]; за заг ред. О.Є. Кузьміна, І.В. Алєксєєва. - Львів: Видавництво національного університету «Львівська політехніка», 2007. - 152 с. // Алєксєєв І.В., Мороз А.С. Фінансові джерела кадрового забезпечення інноваційного розвитку (розділ 1). - С. 5 - 16. - (Особистий внесок автора: проаналізовано та обґрунтовано засади вибору джерел фінансування підготовки кадрів для підприємств інноваційного спрямування.).

3. Трансформація підприємств: економічна оцінка та побудова систем менеджменту: [монографія] / [Кузьмін О.Є., Мороз А.С., Подольчак Н.Ю., Шуляр Р.В.]. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. - 336 с. // Мороз А.С. Мотивування працівників, залучених до трансформації (частина підрозділу 3.4). - С. 289-298. - (Особистий внесок автора: викладено підходи до оплати праці у ВНЗ.).

Статті у фахових виданнях

4. Мороз А.С. Аналіз макроекономічних та мікроекономічних факторів надавання послуг з кадрової підготовки виробництва / Алєксєєв І.В., Мороз А.С. // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб. наук. пр. Вісник НУ “Львівська політехніка”. - Львів: НУ ЛП, 2007. - № 577. - С. 461 - 465. - (Особистий внесок автора: проаналізовані варіанти розвитку економіки, наукових установ і ВНЗ в умовах трансформації економіки. Визначено джерела фінансування освітньої галузі з урахуванням участі держави.).

5. Мороз А.С. Гармонізація сфер формування і використання корпоративної культури підприємств / Мороз А.С. // Економіка розвитку. - 2004. - № 3 (31). - С.74-79.

6. Мороз А.С. Диверсифікація бізнесу та регулювання сфери освіти у перехідній економіці / Мороз А.С. // Вісник НУ ЛП № 436. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів: НУ “ЛП”, 2001. - С. 483 - 490.

7. Мороз А.С. Формування нормативно-фінансової бази планування та організування кадрової підготовки виробництва / Алєксєєв І.В., Мороз А.С. // Економічні науки. Серія “Економіка та менеджмент”. Зб. наук. пр. Луцького держ. техн. ун-ту. - Луцьк: ЛДТУ, 2006. - Випуск 3(10). - Ч. 1. - С. 5-15. - (Особистий внесок автора: визначено характеристики методів аналізу і проаналізовано структуру витрат на підготовку фахівців різних спеціальностей та запропоновано формулу для визначення нормативу витрат в розрахунку на одного студента для використання в процесі формування джерел фінансування освітньої галузі.).

8. Мороз А.С. Вплив системи «освіта-кадрова підготовка виробництва» на стратегії розвитку виробничо-господарських структур / Алєксєєв І.В., Мороз А.С., Волошин О.П. // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. Зб. наук. пр. - Краматорськ: Донбаська державна машинобудівна академія, 2007. - № 2(8). - 352 с. - С. 14-17. - (Особистий внесок автора: сформульовано й обґрунтовано необхідність створення умов взаєморозуміння між численними працівниками великих промислових угруповань на засадах спільної корпоративної культури, база якої закладається у вищих навчальних закладах.).

9. Мороз А.С. Маркетингові підходи до формування корпоративної культури підприємств / Мороз А.С. // Вісник НУ “ЛП” № 526. Логістика. - Львів: НУ “ЛП”, 2005. - С. 139 - 144.

10. Мороз А.С. Соціальні та економічні фактори управління освітньою галуззю як сферою формування інновативно-корпоративної культури / Мороз А.С. // Регіональні перспективи. - 2004. - № 6(43). - С. 78 - 81.

11. Мороз А.С. Рівні формування кадрового потенціалу інноваційного розвитку економіки / Мороз А.С. // Економіка розвитку. - 2005. - № 3 (35). - С.31-33.

12. Мороз А.С. Роль економічних кадрів у розвитку підприємництва / Мороз А.С. // Вісник НУ ЛП № 417. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. Львів: НУ ЛП, 2001, с. 156-159.

13. Мороз А.С. Проблема підготовки економічних кадрів для промислово-фінансових груп (ПФГ) / Мороз А.С. // Вісник ДУ ЛП № 368. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. Львів: ДУ ЛП, 1999, с. 180 - 185.

14. Мороз А.С. ПФГ як інвестор освітньої галузі в системі регулювання економіки / Алєксєєв І.В., Мороз А.С. // Розвідка і розробка нафтових і газових родовищ. № 36 (том 7). Державний міжвідомчий науково-технічний збірник. Серія: Економіка підприємства і організація виробництва. Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1999. - С. 309 - 312. - (Особистий внесок автора: обґрунтовано необхідність організації співробітництва промислово-фінансових груп і ВНЗ з приводу підготовки кадрів, в тому числі організація фінансування освітніх закладів з боку ПФГ.).

15. Мороз А.С. Інвестування освіти через промислово-фінансові групи як засіб регулювання економіки / Мороз А.С. // Вісник ДУ “ЛП” № 384. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів: ДУ “ЛП”, 2000. - С. 276 - 281.

Публікації в інших виданнях

16. Мороз А.С. Фінансові проблеми освітньої галузі в контексті державотворення в Україні / Алєксєєв І.В., Мороз А.С. // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал). - Львів: ЛФ УАДУ; Кальварія, 1999. - Вип. 2. - 240 с. - С. 111 - 117. - (Особистий внесок автора: проведено аналіз перспектив співпраці освітніх закладів з фінансово-кредитними установами.).