Державне управління системою охорони здоров'я на регіональному рівні

Рис. 5. Схема формування стратегічного плану соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням вирішення медико-соціальних проблем

Виходячи з результатів дослідження й вимог, що висуваються стратегічним плануванням до використання програмно-цільового методу, серед медикосоціальних проблем, що потребують невідкладного розв'язання на регіональному рівні, виділено зростання захворюваності населення.

Як засіб вирішення цієї проблеми запропоновано цільову програму “Покращення здоров'я населення”, що включає такі основні розділи:

1. Створення системи моніторингу стану здоров'я населення, що передбачає причинно-наслідковий аналіз чинників, що формують здоров'я населення.

2. Аналіз стану здоров'я населення для розробки програми конкретних заходів.

3. Моніторинг факторів зовнішнього середовища, що справляють найбільш несприятливий вплив на здоров'я.

4. Перелік конкретних заходів зі зниження патогенної дії климато-екологічних факторів на здоров'я населення.

5. Перелік конкретних заходів зі збільшення техногенної екологічної безпеки.

6. Перелік організаційних заходів з підвищення якості медичної допомоги населенню в комплексі з профілактикою, лікуванням, реабілітацією.

7. Перелік заходів з формування ідеології та навичок здорового способу життя серед керівників, працівників освіти й охорони здоров'я, дітей і молоді.

Таким чином, викладені підходи до формування плану соціально-економічного розвитку гарантують урахування медико-соціальних проблем як основні орієнтири розвитку регіону, забезпечують їх комплексне розв'язання на основі інтеграції діяльності різних відомчих служб, а також сприяють коректному використанню програмно-цільового методу й сучасних вимог до управління комплексними цільовими програмами.

Встановлено, що ефективне реформування системи охорони здоров'я в цілому, а також на регіональному рівні регіонів повинно здійснюватися на сучасній інноваційній основі, що забезпечує конкурентоспроможність галузі й підвищення її ролі у вирішенні соціальних проблем суспільства. З урахуванням того, що діяльність галузі базувалася (і в найближчій перспективі базуватиметься) на державній власності, нововведення повинні поширюватись за допомогою централізованих механізмів, що, проте, не виключають особистої зацікавленості безпосередніх авторів медичних “ноу-хау”. Безумовно, регіональні структури системи охорони здоров'я безпосередньо або за допомогою уповноважених структур повинні сприяти масштабному впровадженню нововведень. З урахуванням виявлених недоліків в організації інноваційного процесу, а також імперативної вимоги його “вписування” в загальний контекст стратегічного управління реформуванням охорони здоров'я запропоновано таку регіональну структурну модель управління інноваційним процесом у системі охорони здоров'я, що включає шість основних блоків:

1. Визначення проблем і постановка пріоритетних цілей регіональної системи охорони здоров'я. Формування стратегії розвитку регіону здійснюється на основі комплексного організаційного аналізу рівня й динаміки здоров'я населення, стану системи охорони здоров'я, проблем; визначення шляхів їх розв'язання за результатами спеціальних досліджень, за допомогою експертних оцінок і методів прогнозування з урахуванням напрямів державної політики, вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду, оцінки ресурсних можливостей.

2. Інвентаризація наявних у регіоні нових технологій діагностики й лікування на основі організації їх пошуку та врахування в установах охорони здоров'я. Класифікація інновацій за ступенем їх новизни, цільовою спрямованістю, апробованістю, ступенем упровадження. Пошук і відбір технологій здійснюється експертним шляхом з урахуванням медичної, соціальної та економічної значущості нововведення, фінансових умов, можливостей тиражування на ширшому колі об'єктів. Оцінювання доцільності створення організаційної структури, що забезпечує централізований моніторинг нововведень.

3. Організаційне оформлення функції управління впровадженням медичних нововведень (на рівні департаменту охорони здоров'я або у складі уповноваженої організації). Розробка регламенту діяльності структури.

4. Сприяння організації масштабного впровадження нововведень у системі охорони здоров'я (правова регламентація впровадження, навчання персоналу нововведення, розробка та використання організаційно-економічних механізмів, соціально-психологічна адаптація нововведення). Правова регламентація передбачає визначення кола учасників інноваційного процесу, розподіл функцій, прав і обов'язків між ними, у разі потреби здійснюється перегляд штатного розкладу та норм робочого часу, порядок оплати праці, введення нових форм договірних відносин, а також формування програм навчання фахівців нових технологій. Розробляються система контролю за ходом упровадження, показники аналізу якості та оцінювання ефективності впровадження, форми мотивації учасників; визначаються права й відповідальність керівників органів і установ охорони здоров'я за розпорядження цільовим ресурсним забезпеченням, а також коштами, заощадженими в результаті запровадження нововведення. Регламентація інноваційної діяльності здійснюється за допомогою нормативно-розпорядної документації всіх рівнів, що беруть участь, і ланок управління. Навчання персоналу передбачає інтенсивне цілеспрямоване освоєння теоретичних знань і практичних навичок як за допомогою традиційних форм післядипломної освіти, так і за допомогою відкриття навчально-методичних центрів з організації інтенсивного навчання всіх груп персоналу, введення системи поетапної підготовки учасників, організації навчання в установах охорони здоров'я за місцем упровадження, самостійної роботи співробітників зі спеціально розробленими навчальними модулями й подальшим обговоренням тактики застосування отриманих знань. Організаційно-економічні механізми впровадження передбачають розробку та введення матеріальних і моральних стимулів, що поширюються на колективи установ і окремих учасників. Соціально-психологічна адаптація колективу до роботи в нових умовах здійснюється на основі використання навичок групової роботи, що дає змогу знижувати або усувати насторожене або негативне ставлення колективу до нововведення шляхом роз'яснення його переваг і нових можливостей поліпшення роботи. Доцільне формування в установах охорони здоров'я робочих координаційних груп, що постійно діють, з найбільш активних прихильників інноваційної діяльності. Як інструмент для оцінювання й корекції інноваційної сприйнятливості колективу можна використовувати результати соціологічних досліджень.

5. Врахування впровадження (контроль за ходом упровадження, оцінювання ефективності впровадження) здійснюється в рамках бізнес-планування нововведення й моніторингу реалізації нововведення за допомогою традиційної системи обліку і звітності, а також спеціально розроблених систем контролю, передбачених планом упровадження. Контроль за ходом упровадження передбачає рівні його проведення, зміст заходів, перелік показників, методику їх розрахунку, кількісну оцінку, способи й періодичність отримання інформації. Оцінювання ефективності впровадження здійснюється експертним шляхом відповідно до критеріїв, передбачених розробниками нововведення.

6. Діагностика нового стану системи. На завершальному етапі інноваційного процесу передбачається проведення оцінювання змін у системі охорони здоров'я та діагностики нового стану, що дає змогу визначити проблеми, які потребують розв'язання.

У п'ятому розділі - “Вдосконалення механізмів управління якістю в системі охорони здоров'я” - надано рекомендації з узагальнення підходів до методології управління системою охорони здоров'я шляхом удосконалення механізмів управління якістю в системі охорони здоров'я.

Визначено, що політика щодо якості медичних послуг - це основні напрями й мета медичної установи в галузі якості, офіційно сформульовані адміністрацією лікарні. Політика, спрямована на постійне підвищення якості медичних послуг, може включати такі напрями: безперервне підвищення якості лікувально-діагностичного процесу з урахуванням потреб населення; поступовий перехід від інспекційного масового контролю до самоконтролю; визначення провідної ролі комплексного, процесного, системного й ситуаційного підходів в управлінні якістю лікувально-діагностичного процесу; клініко-економічний аналіз індикаторів якості лікувально-діагностичного процесу; широка підтримка керівництвом лікарні досягнень у галузі якості медичних послуг.

Для досягнення високої якості медичних послуг обов'язкове виконання таких умов: наявність висококваліфікованих кадрів; використання високотехнологічних видів лікування й діагностики; інформаційне забезпечення лікувально-діагностичного процесу на основі управлінського обліку; наявність автоматизованого інформаційно-технічного комплексу (територіального інформаційно-аналітичного центру); цивілізовані (реальні) тарифи за пролікованого пацієнта; диференційована оплата праці медичного персоналу лікарні; навчання медичного персоналу управління якістю медичних послуг.

Пріоритетом управління ризиками в медицині є управління якістю лікувально-діагностичного процесу. Головними інструментами ризик-менеджменту в охороні здоров'я є модулі структурних стандартів якості медичних послуг, а також моделі кінцевих результатів праці. Витрати, пов'язані з дефектами якості медичних послуг, можуть бути сполучені з випадками цивільно-правової відповідальності при пред'явленні виробникам медичних послуг судових позовів від позивачів (потерпілої сторони). Заходи щодо передачі ризику означають передачу відповідальності за нього третім особам при збереженні існуючого рівня ризику. До них належать страхування, а також різного роду фінансові гарантії, поручництва. Новизна й актуальність проблеми управління ризиками визначила необхідність підготовки не тільки фахівців у галузі аналізу ризику, управління ризиком і безпекою, а й підготовку керівних кадрів з найважливіших питань теорії та практики управління ризиками. Дієва й ефективна система управління якістю медичних послуг значною мірою знижує ризик лікарських помилок.

Ліцензування медичної діяльності є процесом, у результаті якого медичні організації будь-яких організаційно-правових форм одержують право (дозвіл) займатися медичною діяльністю. Медична діяльність передбачає виконання медичних робіт і послуг з надання долікарської, швидкої й невідкладної, амбулаторно-поліклінічної, санаторно-курортної, стаціонарної (у тому числі дорогої спеціалізованої) медичної допомоги за відповідними медичними спеціальностями, включаючи проведення профілактичних медичних, діагностичних і лікувальних заходів, медичних експертиз, застосування методів традиційної медицини, заготівлі органів і тканин у медичних цілях.

ВИСНОВКИ

державний управління соціальний здоров'я

Дисертаційне дослідження надало можливість отримати нові результати в галузі державного управління, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему щодо формування механізмів державного управління системою охорони здоров'я на регіональному рівні на основі розроблення узгоджених теоретико-методологічних засад наукового вивчення цього суспільного явища та побудови теоретичної моделі організаційно-економічного механізму. Це дає змогу сформулювати такі принципові положення та висновки:

1. Розвиток системи охорони здоров'я є невід'ємною складовою рівня і якості життя населення та виконує найважливішу роль в економічному розвитку країни, забезпечуючи відтворення і якість трудових ресурсів, що створюють базу для соціально-економічного зростання. Подальше ефективне функціонування та розвиток сфери охорони здоров'я в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів є найважливішим завданням органів влади всіх рівнів, тому питання вдосконалення управління охороною здоров'я з боку держави, особливо в умовах економічної кризи, є актуальними. Головним напрямом удосконалення управління системою охорони здоров'я стає відновлення планування в галузі, забезпечення його цілісності за рахунок єдиних методичних і методологічних підходів до планування на базі системи норм та нормативів обсягів допомоги й фінансових витрат (тарифів на одиницю медичної допомоги). Державне регулювання цього процесу реалізувалося в забезпеченні громадян безоплатною медичною допомогою.

2. Реалізація принципу стратегічного управління ресурсним потенціалом системи охорони здоров'я області дала змогу оцінити стан матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів медичних установ, проаналізувати діяльність усіх учасників системи управління ресурсами. Комплексний аналіз ресурсного потенціалу системи охорони здоров'я свідчить про необхідність поєднувати стратегічне й поточне планування галузі, забезпечувати взаємозв'язок обсягу медичних послуг, що надаються, і рівня витрат, тобто ефективності використання ресурсів. Створення структури єдиного інформаційного простору через об'єднання локальних інформаційних мереж усіх суб'єктів системи охорони здоров'я області дає змогу аналізувати рух і планування ресурсного потенціалу галузі з урахуванням потреб населення в медичній допомозі, визначати обсяги фінансових коштів для реалізації програми державних гарантій надання безкоштовної медичної допомоги населенню.

3. Актуальність і важливість створення кодифікованого акта - Медичного кодексу України - пояснюється багатьма обставинами, основними з яких є: необхідність комплексного реформування вітчизняної системи охорони здоров'я, у тому числі її законодавчого забезпечення як фундаменту для всіх інших перетворень; відсутність науково обґрунтованої концепції законотворчої діяльності в цій сфері; прагнення забезпечити підвищення рівня правової освіти медичних і фармацевтичних працівників; сприяння й допомога юристам при розгляді та вирішенні так званих “медичних” справ; неузгодженість у окремих законів у сфері охорони здоров'я з галузевим законодавством; необхідність чіткої регламентації правового статусу медичних працівників і пацієнтів; потреба в правовому регулюванні різних систем охорони здоров'я (державної, комунальної, приватної).

4. У межах моделі організаційно-економічного механізму державного управління ресурсним потенціалом системи охорони здоров'я виділено основні напрями розвитку ресурсного потенціалу охорони здоров'я: впровадження комплексної системи збереження й зміцнення здоров'я населення області з метою виходу на рівень світових стандартів з надання медичної допомоги всіх профілів; завершення реструктуризації мережі закладів охорони здоров'я з переважним розвитком позагоспітального сектора медичного обслуговування та багаторівневої системи стаціонарної допомоги, організація центрів здоров'я в містах і районах; створення інтегрованої системи управління системою охороною здоров'я населення з використанням сучасних інформаційних технологій; підвищення зацікавленості населення в охороні здоров'я, посилення громадського контролю в цій сфері; створення безперервної системи гігієнічного виховання населення; сприяння формуванню відповідального ставлення людини до власного здоров'я; вдосконалення нормативно-правової бази системи охорони здоров'я, що забезпечує реалізацію прав громадян на охорону здоров'я та встановлює відповідальність органів місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій за дотримання й гарантію цих прав; технічне переоснащення лікувально-профілактичних установ, перепідготовка кадрів охорони здоров'я, вдосконалення організації діяльності ЛПУ для забезпечення широкого впровадження нових медичних технологій і ефективного їх використання; доведення структури медичної допомоги до державних нормативів з урахуванням потреб населення, зумовлених специфічними особливостями регіону; забезпечення відповідності державної і муніципальної мережі ЛПУ вказаним нормативам, розвиток недержавного сектора охорони здоров'я; перехід до фінансування охорони здоров'я за подушовими нормативами з метою забезпечення доступності і якості медичної допомоги.

5. У результаті дослідження розроблено види організаційних структур інноваційної спрямованості в управлінні регіональною охороною здоров'я. Посилення державного регулювання створює умови для приведення організаційних структур управління охороною здоров'я в регіонах у відповідність із цілями єдиної державної політики в галузі охорони здоров'я населення, завданнями поточного і стратегічного управління діяльністю галузі при збереженні та врахуванні регіональних особливостей стану й розвитку охорони здоров'я. В умовах стратегічного управління охороною здоров'я процес оновлення організаційних структур відбувається залежно від досягнення одних цілей і при переході на наступний рівень стратегічних рішень. Таким чином, динамічність розвитку системи охорони здоров'я зумовлює необхідність постійного вдосконалення організаційних структур, що повинно здійснюватися на основі сучасних принципів теорії управління. Технологія оптимізації організаційних структур управління регіональною охороною здоров'я детально розглянута в розроблених за участю автора методичних рекомендаціях, що включають визначення основних принципів оптимізації організаційних структур управління, характеристику п'яти етапів процесу організаційного проектування (вивчення й оцінювання структури, проектування або модернізація; створення та впровадження; експлуатація, оцінювання ефективності функціонування; модернізація й удосконалення).

6. Реформування системи охорони здоров'я та запропонований механізм її фінансового забезпечення дасть змогу оптимізувати надання первинної медико-санітарної допомоги та забезпечити її пріоритетний розвиток на засадах сімейної медицини. Для цього необхідно створити відділи охорони здоров'я у структурі районних державних адміністрацій і покласти на них функцію замовника та платника за медичні послуги на основі укладених договорів державної закупівлі відповідних медичних послуг; акумулювати кошти на надання первинної медико-санітарної допомоги на рівні районних бюджетів та збільшити обсяги її фінансування щодо обсягів фінансування вторинної медичної допомоги; розмежувати послуги первинної та вторинної медичної допомоги й забезпечити підвищення ролі первинної медико-санітарної допомоги в системі охорони здоров'я шляхом створення на рівні міст і районів центрів первинної медико-санітарної допомоги та лікарень загального профілю; поступово реорганізувати заклади охорони здоров'я в комунальні некомерційні підприємства і створити об'єднання таких підприємств; провести оптимізацію мережі дільничних лікарень шляхом прийняття рішення щодо перепрофілювання медичних закладів (10-25 ліжкових дільничних лікарень) у заклади медико-соціальної допомоги, передання їх у підпорядкування відповідним органам соціального захисту, утворення амбулаторій загальної практики/сімейної медицини; створити міжтериторіальні господарські об'єднання медичних закладів (лікарень) у формі комунальних корпорацій з подальшою спеціалізацією лікарень-учасників корпорацій; перепрофілювати частину лікарень-учасників таких об'єднань у заклади медико-соціальної допомоги (лікарні соціального догляду, лікарні сестринського догляду, реабілітаційні центри, денні стаціонари, хоспіси); підвищити ефективність і якість надання швидкої та невідкладної медичної допомоги.

7. У межах Концепції розвитку системи охорони здоров'я необхідно прискорити внесення змін: до Основ законодавства про охорону здоров'я України щодо деталізації визначення рівнів та обсягів надання медичної допомоги; до ст. 49 Конституції України з метою відміни заборони скорочувати наявну мережу державних та комунальних медичних закладів; до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” з метою передачі повноважень щодо забезпечення функціонування первинної медико-санітарної допомоги на рівень районів та міст.

Також потрібно законодавчо закріпити гарантований рівень медичної допомоги за рахунок бюджетних коштів; визначити перелік та сферу застосування платних послуг.

9. Враховуючи, що основним важелем державного регулювання процесу розвитку охорони здоров'я є програмно-цільове планування й контроль над реалізацією сформованих програм, подальше вдосконалення системи управління охороною здоров'я зводиться до утворення горизонтальних зв'язків шляхом створення програмно-цільових груп управління й побудови на цій основі матричної організаційної структури. При цьому всі програмно-цільові групи формуються на постійній або тимчасовій основі на період реалізації відповідної програми з висококваліфікованих фахівців лінійних підрозділів.

10. Запропоновані підходи до формування плану соціально-економічного розвитку регіону гарантують урахування медико-соціальних проблем як основних орієнтирів розвитку регіону, забезпечують їх комплексне розв'язання на основі інтеграції діяльності різних відомчих служб, а також сприяють коректному використанню програмно-цільового методу й сучасних вимог до управління комплексними цільовими програмами. На підставі методології SWOТ-аналізу проведено оцінювання причинно-наслідкових зв'язків між умовами зовнішнього середовища та можливостями розвитку системи медичної допомоги населенню, що дало змогу обґрунтувати найбільш оптимальні шляхи вирішення поставленого завдання.

11. На підставі використання результатів аналізу діяльності системи охорони здоров'я визначено її сильні і слабкі сторони, можливості і загрози зовнішнього середовища, що впливають на розвиток системи. Усі чинники проранжировано на підставі експертної оцінки їх значущості. SWOТ-аналіз дав змогу виявити найбільш сильні сторони системи охорони здоров'я Запорізької області та визначити критерії оцінювання організаційних структур управління закладами охорони здоров'я в умовах реформування. Зусилля органів місцевого самоврядування в системі охорони здоров'я на регіональному рівні мають бути спрямовані на: забезпечення медичними кадрами, забезпечення ліжками, розвиток найбільш масових видів спеціалізованої допомоги, удосконалення системи надання медичної допомоги населенню, будівництво окремих об'єктів системи охорони здоров'я, реалізацію цільових програм за пріоритетними напрямами, підготовку управлінського персоналу, високу оперативну активність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Авраменко Н.В. Державне управління системою охорони здоров'я на регіональному рівні: сучасний стан, шляхи вдосконалення: монографія / А.В. Авраменко. - Запоріжжя: КПУ, 2010. - 194 с.

2. Авраменко Н.В. Проблеми фінансування цільових програм у галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 1. - С. 11-17.

3. Авраменко Н.В. Розвиток державної політики України в галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Актуальні проблеми державного управління та самоврядування: зб. наук. праць. Серія: Державне управління. - 2008. - Т. 9. - Вип. 99.- С. 321-336.

4. Авраменко Н.В. Концепція розвитку ресурсного потенціалу системи охорони здоров'я на регіональному рівні / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 1. - С. 11-17.

5. Авраменко Н.В. Управління інноваційним процесом у системі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 2. - С. 12-21.

6. Авраменко Н.В. Фінансове забезпечення процесів реформування системи охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 3. - С. 9-15.

7. Авраменко Н.В. Розвиток системи управління охороною здоров'я / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 2. - С. 5-10.

8. Авраменко Н.В. Механізми фінансування системи охорони здоров'я України / Н.В. Авраменко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Магістр, 2009. - Вип. 2 (25). - С. 187-192.

9. Авраменко Н.В. Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку / Н.В. Авраменко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Магістр, 2009. - Вип. 3 (26). - С. 214-222.

10. Авраменко Н.В. Аналіз тенденцій розвитку системи охорони здоров'я в Україні / Н.В. Авраменко // Економіка та держава. - 2009. - № 8 (80). - С. 45-47.

11. Авраменко Н.В. Особливості реформування системи державного управління охороною здоров'я / Н.В. Авраменко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними. Серія: Державне управлінняпроцесами: зб. наук. праць. - 2009. - Т. 10. - Вип. 132. - С. 317-329.

12. Авраменко Н.В. Міжгалузева взаємодія у державному управлінні охороною здоров'я населення / Н.В. Авраменко // Державне будівництво та державне управління: зб. наук. праць. Серія: Державне управління. - 2009. - Т. 10. - Вип. 139. - С. 274-279.

13. Авраменко Н.В. Механізми фінансування системи охорони здоров'я України / Н.В. Авраменко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - X.: Магістр, 2009. - Вип. 2 (25). - С. 187-192.

14. Авраменко Н.В. Міжнародний досвід реформування галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 3. - С. 169-175.

15. Авраменко Н.В. Вплив світової економіки на розвиток державної політики України в галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - X.: Магістр, 2009. - Вип. 3 (26). - С. 214-223.

16. Авраменко Н.В. Пріоритети державної політики соціальних гарантій у галузі охорони здоров'я України / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 4. - С. 135-138.

17. Авраменко Н.В. Аналіз тенденцій розвитку системи охорони здоров'я в Україні / Н.В. Авраменко // Економіка та держава. - 2009. - № 8. - С. 45-47.

18. Авраменко Н.В. Система державного контролю в галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Держава та економіка: розподіл функцій та особливості сучасної взаємодії. Серія: Державне управлінняпроцесами: зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Вип. 135. - С. 6-12.

19. Авраменко Н.В. Розвиток правових механізмів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2010. - № 3. - С. 129-133.

20. Авраменко Н.В. Досвід організації надання медичної допомоги населенню екологічно небезпечного регіону з питань охорони репродуктивного здоров'я та планування сім'ї / Н.В. Авраменко // Економіка та держава. - 2010. - № 8. - С. 128-130.

21. Авраменко Н.В. Вітчизняний та зарубіжний досвід державного управління в сфері контролю за якістю медичної допомоги / Н.В. Авраменко // Економіка и держава. - 2010. - № 12. - С. 78-80.

22. Авраменко Н.В. Удосконалення системи державного регулювання в галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2010. - № 1. - С. 175-180.

23. Авраменко Н.В. Виникнення механізмів державного регулювання системи охорони здоров'я України / Н.В. Авраменко // Економіка та держава. - 2011. - № 1. - С. 96-99.

24. Авраменко Н.В. О роле мобильных бригад в комплексном решении задач семейной медицини (опыт работы в Ореховском районе) / Н.В. Авраменко, С.А. Гриневич // Запорожский медицинский журнал. - 2006. - № 5. - С. 58-60.

25. Авраменко Н.В. Репродуктивне здоров'я: Основні проблемні питання і нормативні державні документи в Україні / Н.В. Авраменко, А.В. Жарких, С.А. Бондаренко, Д.Є. Барковський // Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України, як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації та лікарів-інтернів (протокол № 4 від 30.11.2005 р.). - Запоріжжя, 2006.

26. Авраменко Н.В. Опыт выездных врачебных бригад в комплексном решении задач семейной медицини / Н.В. Авраменко // Матеріали IV з'їзду спеціалістів з соціальної медицини та організаторів охорони здоров'я. - Житомир, 2008. - Т. 2. - С. 14-16.

27. Авраменко Н.В. Програмно-цільовий підхід в управлінні системою охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики: матеріали наук.-практ. конф.: тези доп., (2-3 жовтня 2008 р.) / [відп. ред. В.Я. Малиновський]. - Луцьк: СПД Гадяк Ж.В., 2008. - С. 92-94.

28. Авраменко Н.В. Основні напрями інституційних перетворень в системі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного самоврядування: матеріали наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 30 вересня 2008 р.). - Д.: Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 69-70.

29. Авраменко Н.В. Державна політика та механізми державного управління в галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність: матеріали IV Міжнародної науково-методичної конференції, (Мелітополь, 4-6 вересня 2009 р.). - Мелітополь: МІДМУ КПУ, 2009. - С. 132-135.

30. Авраменко Н.В. Правові важелі державного управління реформуванням охорони здоров'я України / Н.В. Авраменко // Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін: міжнародна науково-практична конференція (Тернопіль, 22-23 жовтня 2009 р.). - Тернопіль: ТНЕУ, 2009. - С. 201-204.

31. Авраменко Н.В. Поняття охорони здоров'я в Україні / Н.В. Авраменко // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (10 квітня 2009 р.): у 2 ч. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - Ч. 2. - С. 303-305.

32. Авраменко Н.В. Державно політика в галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір: зб. наук. праць учасників IX Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів: у 2 ч. / [за заг. ред. А.А. Ткача]. - Мелітополь: МІДМУ “КПУ”, 2009. - Ч. 1. - С. 83-86.

33. Авраменко Н.В. Моделі медичного страхування в спектрі реалізації державної політики охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства: збірник матеріалів семінару. - Запоріжжя: КПУ, 2009. - С. 33-34.

34. Авраменко Н.В. Класифікація цільових програм у галузі охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: VI регіональна наук.-практ. конф. Дніпр НАДУ-2 (14 травня 2009 р.). - Дніпропетровськ, 2009. - С. 26-27.

35. Авраменко Н.В. Системний аналіз державної політики у сфері охорони здоров'я / Н.В. Авраменко // Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність: матеріали V міжнародної наукової конференції (Мелітополь, 3-4 вересня 2010 р.). - Мелітополь: МІДМУ КПУ, 2010. - С. 144-145.

36. Авраменко Н.В. Роль государства в развитии рынка медицинских услуг / Н.В. Авраменко // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования соцмально-экономического развития: материалы XI междунар. науч. конф. (Минск, 14-15 октября 2010 г.): в 5 т. - Мн.: НИЭИ М-ва экономики Респ. Беларусь, 2010. - Т. 3. - С. 3-5.

37. Авраменко Н.В. Європейський досвід управління охороною здоров'я / Н.В. Авраменко // Державне управління та місцеве самоврядування: тези X Міжнародного наукового конгресу. - X.: Вид-во ХарРТ НАДУ, 2010. - С. 320-322.

Размещено на Allbest.ru