Організаційно-методичні засади забезпечення розвитку систем управління промисловими підприємствами

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.5.012.32

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ЗЄНІНА-БІЛІЧЕНКО АНТОНІНА СЕРГІЇВНА

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпродзержинському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

РЕВЕНКО Надія Григорівна, кандидат економічних наук, професор, Дніпродзержинський державний технічний університет, завідувач кафедри менеджменту, маркетингу та економіки.

Офіційні опоненти:

ГОЛОВКОВА Людмила Степанівна, доктор економічних наук, доцент, Класичний приватний університет, завідувач кафедри менеджменту;

ЧИМШИТ Сергій Іванович, кандидат економічних наук, доцент, Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, доцент кафедри фінансів і маркетингу.

Захист відбудеться "22" березня 2011 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.01 в Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий "15" лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Томарева В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни в економічному устрої держави й сучасні тенденції розвитку її економіки потребують посиленої уваги до трансформаційних процесів в управлінні виробничими системами. Провідну роль у розвитку всіх виробничих ланок відіграє управління підприємствами. Від нього залежить ефективність використання ресурсів і перебігу процесів, своєчасність і якість організаційних змін, інноваційність структур, організаційних форм, схем і процесів, які забезпечують їх успіх на ринку. Це потребує своєчасного оновлення існуючих систем управління, забезпечення їх відповідності вимогам та умовам керованих об'єктів, підвищення рівня адаптованості систем управління до змін у навколишньому середовищі. Сучасний економічний стан підприємств і практична діяльність у цьому напрямі поки що не відповідають вимогам сьогодення та свідчать про відсутність своєчасної й системної модернізації управління з метою гармонізації параметрів його процесів і спрямованості результатів управлінських дій на підвищення якості й сталості розвитку керованих об'єктів. Недостатньо уваги приділяється ролі управління як складової та першочергового чинника збільшення конкурентоспроможності підприємств. Наслідком недооцінювання впливу систем управління на покращення стану підприємств є млявість практичної трансформації управлінських технологій, механізмів управління, що призводить до недовикористання управлінських резервів розвитку підприємств, зокрема інноваційної та творчої активності управлінського персоналу, участі всіх працівників у реалізації економічних і соціальних цілей.

Питанням вибору й обґрунтування ефективності систем загального та функціонального управління і їх структурних підрозділів, механізмам управління та їх інноваційному розвитку присвячені праці українських і зарубіжних учених: Г.Л. Азоєва, І. Ансоффа, О.В. Ареф'євої, О.С. Віханського, А.Е. Воронкової, І.М. Герчикової, Л.С. Головкової, В.Л. Горєлової, А.П. Градова, В.Л. Диканя, М.М. Єрмошенка, П.С. Зав'ялова, Ю.Б. Іванова, А.В. Козаченко, Ф. Котлера, М. Мескона, А.І. Наумова, В.М. Порохні, О.П. Пєшкової, А.А. Пилипенко, В.С. Пономаренка, М. Портера, О.І. Пушкаря, Н.Г. Ревенко, Ю.Б. Рубіна, С.Я. Салиги, Г.А. Семенова, І.В. Стародубровської, Р.М. Тихонова, Р.А. Фатхутдінова, О.Б. Чернеги, А.Ю. Юданова та ін.

Утім, криза, у якій перебуває українська економіка, свідчить, що проблема управління підвищенням сталості та розвитку промислових підприємств не вирішена, тому залишаються надзвичайно актуальними подальший пошук чинників впливу на здатність систем управління до ефективної цілеспрямованої дії, вищої самоактивності й адаптивності до викликів зовнішнього та внутрішнього середовища з урахуванням об'єктивних умов внутрішніх факторів і специфіки керованих об'єктів для їх системної модернізації та створення умов інноваційного розвитку й функціонування, нагромадження та відтворення ресурсів керуючої й керованої підсистем управління.

Значення й актуальність питань підвищення та забезпечення інноваційного розвитку систем управління промисловими підприємствами зумовили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з координаційним планом науково-дослідних робіт Міністерства освіти і науки України, затвердженим наказом № 37 від 23.02.2007 р., за напрямом "Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарських систем", пов'язана з планом науково-дослідних робіт Дніпродзержинського державного технічного університету і здійснена в рамках тем: "Дослідження і удосконалення системи управління виробничим і ресурсним потенціалом складних економічних систем в умовах ринку" (0197U015573), "Оцінка резервів росту існуючої системи управління ресурсами та затратами підприємства та розробка комплексної програми їх реалізації" (КДГМК "Криворіжсталь") (автором виконано розділ "Аналіз результатів управлінської діяльності", розроблено пропозиції й заходи зі складання "Програм і планів стратегічного розвитку"); "Дослідження, оцінка та розробка шляхів підвищення ефективності управління підприємством. Розвиток проекту систем управління ефективністю виробництва" (№ 026/012-8в-2623) (автором проаналізовано організаційний рівень виробництва й розроблено методику вибору постачальників за критерієм мінімізації тривалості виробничо-комерційного циклу); "Методичні рекомендації з удосконалення систем управління та створення самостійних структур на правах дочірніх підприємств на базі КП ДВУВКГ" (№ 0103U000814) (автором виконано розділ "Напрями реструктуризації підприємства", у якому здійснено напрями й заходи з удосконалення структури органу управління підприємством, виконано аналіз якості реалізації функцій управління та запропоновано заходи з підвищення якості й результативності процесів управління; "Розробка керівництва з питань управління експлуатацією мереж "ВАТ ДДТЕЦ" (№ 0105U004101) (автором розроблено модель регламенту функціональної матриці поділу праці між фахівцями апарату управління).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення організаційно-методичних засад розвитку систем управління як відносно самостійних суб'єкто-об'єктів промислових підприємств.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– узагальнити теоретичні основи функціонування й розвитку підприємств в умовах еволюційних змін і структурної перебудови економіки України;

– визначити роль, можливості й сучасні потреби в організаційно-управлінському забезпеченні підприємств як керованих об'єктів, обґрунтувати та запропонувати підходи до розгляду систем управління як відносно самостійних суб'єкто-об'єктів;

– сформувати концептуальний підхід до організаційно-технологічної побудови й інноваційного розвитку систем управління підприємств в умовах ринку;

– розробити методичні положення аналізу стану та тенденцій розвитку систем управління підприємствами, створення й обґрунтування аналітичної бази та вибору способів і моделей їх побудови з метою підвищення спроможності до діяльності в умовах змін зовнішнього середовища й керованих об'єктів;

– обґрунтувати методичні підходи до оновлення систем управління промисловими підприємствами з огляду на підвищення їх здатності до формування й реалізації стратегічних і поточних цілей розвитку;

– розробити та обґрунтувати структурно-технологічну модель визначення стратегічних пріоритетів і змістовно-структурних моделей розвитку системи управління в складі моделі стратегічного розвитку підприємства;

– запропонувати методичний підхід до вибору критерію оцінювання розвитку систем управління.

Об'єкт дослідження - процес функціонування систем управління промисловими підприємствами з погляду їх впливу на розвиток керованих об'єктів.

Предмет дослідження - теоретичні засади, наукові підходи та практичні рекомендації щодо вдосконалення систем управління промисловими підприємствами з метою забезпечення підвищення ефективності їх діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що підвищення якості методологічного й організаційного забезпечення та здійснення модернізації систем управління підприємствами підвищить їх відповідність сучасним вимогам керованих об'єктів і їх здатність до сприймання змін у середовищі, прискорить процеси реформування економіки країни.

Методи дослідження. У ході дослідження використано загальнонаукові й спеціальні прикладні методи та методичні підходи, насамперед: абстрактно-логічний підхід, систематизацію й узагальнення, системний підхід - для вивчення підприємства як складної соціально-економічної та виробничо-технічної системи; візуально-графічний - для наочного подання, побудови організаційних структур і схем управління процесів; функціональний аналіз - для розкриття внутрішньої будови систем управління підприємствами, диференціації функцій системи управління і її структурних елементів, опису змісту управлінських функцій; методи ідентифікації й екстраполяції - для визначення напрямів еволюційних, організаційно-правових змін і умов діяльності підприємств на ринку; емпіричні методи (спостереження, опитування, експертне оцінювання внутрішніх і зовнішніх зв'язків системи управління) - для опрацювання емпіричної й аналітичної інформації; структурний аналіз - для визначення елементів системи управління і їх взаємозв'язків; SWOT-аналіз - для виявлення сильних і слабких сторін функціонування структурних підрозділів системи управління; економіко-математичні методи (методи порівняння і групування, методи середніх величин та індексів, методи балансового зв'язку, графічні методи, методи комплексного оцінювання) - для аналізу результативності діяльності керованої й керуючої підсистем і їх залежності від показників досягнення цілей.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі, нормативні й інструктивні документи, які регламентують діяльність підприємств, аналітичні дані та звіти підприємств, дані Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні комплексу теоретичних, методичних і прикладних питань щодо формування й систематичного оновлення змістовно-функціональних, комунікативних і структурних елементів систем управління та моделей їх розвитку з метою підвищення результативності й ефективності впливу управління на кінцеві результати функціонування та досягнення цілей розвитку керованих підприємств.

У ході дослідження отримано такі результати:

вперше:

– обґрунтовано концептуальний підхід до розвитку систем управління промисловими підприємствами як відносно самостійних суб'єкто-об'єктів, що потребують побудови й постійного вдосконалення на засадах системного, функціонально-процесного та процесно-цільового підходів з урахуванням властивостей, функцій розвитку, існуючих вимог до управління з боку керованих об'єктів, використання обґрунтованих організаційно технологічних і аналітичних параметрів та структури системи управління, що дає змогу управляти кінцевими результатами й ефективністю діяльності керованих об'єктів у напрямі цілеспрямованого впливу на сталість функціонування, рівень розвитку та досягнення стратегічних і поточних цілей;

– розроблено концептуальну модель процесно-функціональної структури систем управління на основі наскрізного процесу реалізації функції цілепокладання й розвитку з виділенням інформаційно-аналітичних та управлінських компонент, що дає змогу обґрунтувати їх раціональний тип, урахувати багаторівневість та ієрархічність формування управлінських впливів, особливості й характеристики складових елементів, що підвищує гнучкість і рівень адаптивності систем управління до викликів зовнішнього середовища;

удосконалено:

– методичні засади аналізу стану й розвитку елементів та ресурсної бази потенціалу системи управління за рахунок використання технології системного аналізу до оцінювання управління як відносно самостійного суб'єкто-об'єкта підприємства на ґрунті вдосконалення інформаційних, процесних, аналітичних, організаційних елементів системи управління, діяльність яких спрямована на організаційно-управлінське забезпечення виробничої системи, що дає змогу посилювати управлінський вплив і створювати аналітичну базу для розробки й обґрунтування стратегічних управлінських рішень;

– підхід до визначення критерію оцінювання розвитку підприємства як інтегрального показника діяльності системи управління й виробничої системи, що, на відміну від існуючих, дає можливість управляти процесом розвитку на основі кількісного оцінювання його рівня за окремими напрямами діяльності, які представлені показниками досягнення стратегічних і поточних цілей за певний період часу, що дає змогу планувати процеси прирощення, покращення та підвищення ефективності використання ресурсної бази системи управління, удосконалювати технології організації, управління й розвитку процесів на підставі об'єктивної оцінки якості їх економічних, соціальних, структурних та інших параметрів;

дістали подальший розвиток:

– чинники формування системного впливу управління на результати функціонування й розвитку керованих об'єктів, які виникають на теренах їх спільного призначення, збалансованості інтересів учасників, послідовності й наскрізного характеру формування показників результатів виробничих та інших процесів функціонування підприємства, реалізації можливостей стратегічного планування й оцінювання результатів досягнення поставлених цілей, що дає змогу вдосконалювати аналітичний інструментарій обґрунтування їх вибору, підвищувати гнучкість, керованість і результативність процесів розвитку, розробляти та обґрунтовувати інтегровані стратегії розвитку підприємств, у яких первинною ланкою повинен бути розвиток системи управління;

– методичні засади розробки й обґрунтування складових процесу визначення стратегічних пріоритетів і змістовно-структурних моделей стратегії розвитку систем управління в складі моделі стратегічного розвитку підприємства, що дає змогу інтегрувати потенціал системи управління й виробничої системи в напрямі досягнення стратегічних і поточних цілей розвитку;

– визначення економічної сутності понять предметної сфери дослідження, а саме "система управління", "потенціал розвитку системи управління", "ресурсна база системи управління", "функція цілепокладання й розвитку", які, на відміну від існуючих, здатні більш повно відобразити рівень розвитку системи управління шляхом порівняння базових і досягнутих показників діяльності підприємств, характеристик і властивостей системи управління, що розкривають отримання нею нової якості, спрямованої на збільшення синергетичного ефекту від взаємодії її елементів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені підходи, моделі, рекомендації й висновки, викладені в дисертаційній роботі, доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані промисловими підприємствами різних форм власності й різних організаційно-правових форм при розробці стратегії розвитку підприємств і їх систем управління. Вони становлять методичну та організаційну основу для побудови організаційних структур управління з огляду на орієнтацію управлінської діяльності на обґрунтування довгострокових і короткострокових цілей розвитку.

Рекомендації створюють внутрішню основу для обґрунтування подальшого розвитку теоретичних та практичних досліджень стану систем управління, рівня їх ефективності й результативності. Вони можуть бути використані при розробці та обґрунтуванні пілотних проектів модернізації виробничих систем у ході проектування систем управління.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичного, організаційного та інформаційного забезпечення розробки й реалізації стратегії розвитку системи управління промисловими підприємствами, а також заходів з формування та реалізації стратегічних і поточних цілей діяльності й розвитку підприємств, створення аналітичного інструментарію оцінювання розвитку, вибору методів, наскрізних показників, організаційних схем і технологій розробки управлінських рішень.

Результати дослідження впроваджені на ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (довідка про впровадження № 097/115 від 17.09.2010 р.); МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" (довідка про впровадження № 01/398 від 03.02.2010 р.), ВАТ "Дніпродзержинський вагонобудівний завод" (довідка про впровадження № 119-46 від 05.10.2010 р.), АТ "Спектр" (акт про впровадження № 87 від 20.10.2010 р.), ДП "Мега Пак" ТОВ "Клайм" (довідка про впровадження № 75 від 01.12.2010 р.), а також у навчальному процесі при розробці та викладанні лекцій і практичних занять з дисциплін "Менеджмент організацій", "Організація праці менеджера", "Основи менеджменту" в Дніпродзержинському державному технічному університеті (довідка № 108-02/265 від 28.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблені й обґрунтовані особисто автором. Внесок автора у статті, що виконані в співавторстві, відображено в списку опублікованих праць, поданому в авторефераті.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, у тому числі на міжнародних: "Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону" (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" (м. Черкаси, 2002 р.), "Проблемы эффективного функционирования предприятий в современных условиях" (м. Севастополь, 2003 р.), "Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи" (м. Харків, 2007 р.), "Проблеми розвитку підприємництва у ринковій економіці" (м. Жовті Води, 2008 р.), "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), "Сучасний стан і проблеми інвестиційного розвитку" (м. Донецьк, 2008 р.), "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (м. Львів, 2008 р.), "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, стратегічне управління, маркетинг: проблеми теорії та практики" (м. Кривий Ріг, 2009 р.), "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України" (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), "Проблеми математичного моделювання" (м. Дніпродзержинськ, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 наукових праць, у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 4,97 ум.-друк. арк., з них особисто автору належить 4,5 ум. -друк. арк. розвиток управління стратегічний структурна

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 240 сторінок, у тому числі основного тексту - 172 сторінки. Дисертація містить 26 рисунків, 33 таблиці, 4 додатки на 51 сторінці. Список використаних джерел (182 найменування) подано на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - "Теоретично-організаційні засади розвитку систем управління промисловими підприємствами" - визначено й розкрито зміст еволюційних змін у діяльності підприємств у процесах структурної перебудови економіки України; досліджено генезис концепцій, форм і процесів управління підприємством та доведено необхідність і можливість збільшення внеску системи управління як відносно самостійного суб'єкто-об'єкта підприємств у результати їх діяльності.

Стрімкі перетворення в суспільному розвитку змінюють і якісно наповнюють існуючі види діяльності, спонукають до пошуку нових центрів формування спроможностей виробничих ланок промислових підприємств. Вони перебудовуються в нові організаційно-правові форми господарювання, які в умовах ринку працюють під впливом численних факторів макро- і мікросередовища. Визначення цих проблем безпосередньо залежить від ефективності функціонування систем управління, їх спрямування на досягнення цілей підприємств. З огляду на задоволення потреб підприємств у якісному управлінні, спрямованому на досягнення поставлених цілей, підвищується значущість і випереджальна роль розвитку системи управління. Поняття "система управління" розглянуто як сукупність взаємопов'язаних ресурсних складових і елементів управління, зв'язків і процесів їх взаємодії, які перебувають під впливом змін у керованій системі й середовища, характеризуються конкретними динамічними властивостями та потребують постійного розвитку крізь призму інноваційності. Процеси формування системи управління й розвитку повинні мати випереджальний характер щодо керованих об'єктів і формувати її як відносно самостійну складову - суб'єкто-об'єкт операційно-виробничої системи. Можливості впливу системи управління на керований об'єкт забезпечуються шляхом розвитку її потенціалу як особливого чинника підвищення ефективності діяльності підприємства. Він визначається як спроможність та інтегрована адаптаційна здатність систем управління акумулювати й створювати, реалізовувати та нарощувати інноваційний базис стратегічного й поточного розвитку керованого об'єкта. Рівень потенціалу системи управління залежить від якості її ресурсів. У складі ресурсних елементів розглядаються кадрові, інформаційні, фінансові, інноваційні, нормативно-законодавчі, інституційні та матеріально-технічні. Процеси розвитку системи управління як самостійного суб'єкто-об'єкта, що спрямовуються на досягнення цілей, повинні мати властивості стратегічної визначеності, спрямованості й урегульованості координаційних та інших управлінських впливів, бути забезпеченими кадрами, фінансовими й матеріальними ресурсами, мати часову обмеженість.

Інноваційна спрямованість та збільшення результативності системи управління забезпечується завдяки врахуванню об'єктивних залежностей очікуваного результату діяльності системи від існуючих чинників, виходячи із закону гармонізацій, пропорційних співвідношень її елементів і параметрів з показниками досягнення цілей розвитку підприємств. Оцінювання рівня розвитку підприємств і систем управління запропоновано здійснювати шляхом розрахунку інтегрального показника ефективності досягнення поставлених цілей розвитку, який розраховується як співвідношення індексів зростання результуючих показників діяльності підприємств та індексів показників ефективності використання споживаних ресурсів для досягнення цілей розвитку. Для його розрахунку використовуються обґрунтовані й формалізовані показники діяльності та показники досягнення цілей розвитку, що мають фіксовані величини своїх очікуваних результатів.

Запропоновано ідентифікацію властивостей системи управління до властивостей керованого об'єкта в їх загальноприйнятому розумінні та побудову інноваційних систем управління з урахуванням зазначеного здійснювати за допомогою системного аналізу й синтезу, системного, функціонального, структурного та процесного підходів. Властивості систем управління розглянуто за трьома групами, у тому числі властивості, що характеризують сутність і складність системи; властивості, що характеризують зв'язок системи із зовнішнім середовищем; властивості, що характеризують цілепокладання й рух системи до її розвитку. Це дасть змогу якісно оновлювати та ідентифікувати управлінську діяльність за функціональними ознаками, у тому числі: за функціями системи управління, за загальними функціями управління, за функціями управління ресурсами й функціями управління різними видами діяльності. Функції самої системи управління як суб'єкто-об'єкта управління, а саме їх виникнення та реалізація, залежать не тільки від місії підприємств, а й від умов їх існування, їх середовища та необхідності адаптації підприємств до змін і нових викликів, що спонукає до постійного перегляду змісту функцій самої системи управління як суб'єкто-об'єкта. Так з'являються в ній нові функції. Виокремлено такі з них, як функція захисту пріоритетних виробництв, функція зміни стратегії й тактики діяльності в процесах трансформації суспільства, функція цілепокладання та розвитку, аналітична функція, функція стратегічного планування й інші, реалізація яких має забезпечуватись системами управління інноваційного типу. Розроблений концептуальний підхід до розвитку систем управління як суб'єкто-об'єкта підприємства подано на рис. 1.

У другому розділі - "Аналіз стану й розвитку систем управління промисловими підприємствами" - розглянуто стан методичного забезпечення аналізу, оцінювання результатів діяльності систем управління, змісту комунікативних зв'язків, технологій планування процесів співпраці керуючої та керованої підсистем; визначено методичні підходи до здійснення аналітичної функції управління; запропоновано систему показників і параметрів для оцінювання управлінських впливів з використанням BSC-концепції.

Дієве управління процесами керованих об'єктів і їх господарських систем потребує своєчасної, повної та якісної аналітичної інформації про стан і результати перебігу їх процесів, можливості та здатність системи управління в умовах господарювання, що змінюються, забезпечувати досягнення вищої результативності й ефективності, конкурентні переваги, здійснювати структурну та технологічну диверсифікацію виробництва, вирішувати ситуаційні завдання тощо.

Предметну область аналізу системи управління подано схемою, методами, видами аналізу, змістом його показників, характеристиками складових керованої і керуючої підсистем. Основи методичних засад аналізу включають визначення цілей, завдань та етапів аналізу, їх змістовних складових і меж системи вимірюваних параметрів, їх характеристики, критеріальні показники та інформаційні джерела для побудови аналітичного інструментарію й отримання результатів аналізу.

В аналітичному просторі аналізу систем управління визначено тісний зв'язок між показниками результатів керованого об'єкта як об'єкта управлінського впливу, наскрізні процеси їх формування та взаємозалежності; показано необхідність їх системного планування, обліку й аналізу.

Рис. 1. Концептуальний підхід до розвитку систем управління як суб'єкто-об'єкта підприємства

Доведено необхідність посилення уваги та зосередженості управління на функції стратегічного й поточного планування, методах їх реалізації, у тому числі методі побудови дерева стратегічних і поточних цілей, концептуальних принципах BSC-аналізу, визначення причинно-наслідкових зв'язків між попередніми й результуючими показниками досягнення цілей. Це дає змогу виявити прогалини в системі планування та управління, нечіткість меж співпраці, взаємовідповідальності й взаємоповноважень керівників і учасників процесів.

Аналіз стану та тенденцій розвитку систем управління на ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", МП "Дніпродзержинський сталеливарний завод", ВАТ "Дніпровагонмаш", АТ "Спектр" за 2006-2008 рр. засвідчив зниження темпів їх економічної, інвестиційної та інноваційної діяльності, невпорядкованість комунікаційних мереж між управлінськими й виробничими підрозділами, необґрунтованість чисельного складу управлінських підрозділів, обмеженість планованих показників первісним виробничим ланкам, нечіткість ступеня відповідальності органів управління за результати виробничої діяльності, відсутність інноваційних управлінських заходів з підвищення результативності діяльності та зниження показника економічної ефективності витрат на управління (гривень прибутку/гривень витрат на управління) (табл. 1).

Таблиця 1. Економічна ефективність витрат на управління

Недоліки організаційних структур підприємств на сучасному етапі їх існування є типовими та свідчать про замкненість структурних підрозділів на перших керівників, їх перевантаження, неповне й нетворче вирішення їх безпосередніх завдань, перехрещення прав та обов'язків окремих підрозділів, стихійність здійснюваних організаційних змін і організаційних заходів, звуженість горизонтів стратегічних рішень.

Центром розробки модернізаційних заходів з удосконалення системи управління підприємствами визначено планово-економічні управління (далі - ПЕУ), які розробляють і акумулюють стратегічні, перспективні, поточні плани діяльності підприємства. Вони мають постійні тісні зв'язки з усіма структурними підрозділами управлінської й виробничої систем. Проведений SWOT-аналіз показав, що за найсприятливіших умов та використання своїх найсильніших сторін ПЕУ реалізують свій потенціал на 70-75 %. Водночас аналіз засвідчив імовірність впливу загроз на 55 %, а за несприятливих обставин негативний вплив може виявитись більше ніж 100 %. Загальний резерв у збільшенні участі ПЕУ в результатах досягнення цілей підприємства становить близько 29 %.

Аналіз показників діяльності підприємств (обсяг виробництва, продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність продукції, фондоємність витрат на утримання системи управління, зниження економічної ефективності адміністративних витрат на управління) засвідчив, що на негативні тенденції змін показників безпосередньо впливають низькі темпи інноваційно-інвестиційної діяльності в керуючій і керованій системах, недостатнє інформаційно-аналітичне забезпечення процесів управління виробничою діяльністю. Це зумовлює необхідність своєчасних модернізаційних заходів у системах управління з метою підвищення сили управлінського впливу на результати діяльності підприємств.

Наявність невикористаних резервів у діяльності структурних підрозділів системи управління із забезпечення цілей розвитку підприємств свідчить про невідкладність модернізації систем управління та визначення їх як головних чинників сталості й розвитку керованих об'єктів.

У третьому розділі - "Організаційно-технологічні підходи та моделі модернізації систем управління як суб'єкто-об'єктів промислових підприємств" - методично обґрунтовано визначення стратегічних пріоритетів розвитку й концептуальну побудову змістовної і структурно-технологічної моделі розробки стратегії розвитку; визначено складові та зміст процесно-цільової й структурної моделей побудови та вдосконалення системи управління, умов їх використання; розроблено організаційну схему реалізації моделей з використанням наскрізних показників результатів досягнення стратегічних і поточних цілей сталості та розвитку підприємств.

Комунікативно-трансформаційні процеси в суспільстві підвищують роль самоорганізації систем управління й керованих ними виробничих систем, формують нові вимоги до механізмів їх співпраці та регулювання, зумовлюють необхідність використання багатьох комбінацій спільної організації діяльності для досягнення поставлених цілей, поглиблюють відповідальність і визначають ключову роль системи управління в забезпеченні напрямів розвитку підприємства. Необхідність посилення впливу системи управління на темпи розвитку керованих систем стає її ключовим призначенням, визначає її якісно нову роль на ринку й мотивує необхідність розвитку випереджальними темпами порівняно з об'єктом управління. Стратегію розвитку систем управління запропоновано розглядати як пріоритетну складову загальної стратегії розвитку підприємства й визначати її на змістовному оновленні, поліваріантності, гнучкості та підвищенні здатності пристосування керованого об'єкта до змін у середовищі.

Методичний підхід до розробки стратегії розвитку управління передбачає уявлення системи управління як цілісності із чітко визначеними пріоритетами в її розвитку, що відображають потреби підприємства в організаційно-управлінському забезпеченні його діяльності, гарантують здатність систем управління протидіяти викликам зовнішнього середовища. Запропоновану технологічну модель визначення стратегічних пріоритетів розвитку систем управління подано на рис. 2. Вона побудована з використанням типових елементів стратегічного аналізу й планування та охоплює всі аспекти її обґрунтування та побудови.

Рис. 2. Структурно-логічна модель визначення стратегічних пріоритетів розвитку системи управління промисловими підприємствами

Зміст, етапи й алгоритм побудови моделі розвитку системи управління у складі моделі стратегічного розвитку підприємства подано на рис. 3.

Вона стає підґрунтям для складання та обґрунтування послідовності стратегічного шляху розвитку підприємств, що передбачає такі заходи: визначення стратегічних цілей. завдань і ключових питань розвитку управління; їх імплементація в систему функцій та завдань лінійних і функціональних керівників та підрозділів у системі управління; упровадження процесно-цільового й процесно-функціонального підходу в технології управління, конкретизація параметрів, показників і меж реалізації організаційно-управлінського забезпечення функціонування й розвитку керованих об'єктів у здійсненні ними бізнес-процесів і інноваційного розвитку; конкретизація інноваційного змісту в діяльності кожного структурного підрозділу системи управління з огляду на використання сучасних методів менеджменту. Удосконалення інформаційно-комунікативних технологій на основі оновлення інформаційно-аналітичної та нормативної бази щодо вибору й обґрунтування стратегічних і поточних управлінських рішень здійснюється з використанням адаптаційно-мотиваційних механізмів якості та результативності праці.

Рис. 3. Змістовно-структурна модель стратегії розвитку системи управління у складі моделі стратегічного розвитку промислового підприємства

Балансування співвідношення прав та відповідальності суб'єктів управління в системі менеджменту підприємства на основі сумісності й поєднання стратегічних і поточних цілей, розвитку, завдань та показників діяльності здійснюється шляхом використання наскрізної системи показників і критеріїв успішності діяльності, обґрунтування типу організаційної структури аналізу управління з огляду на забезпечення її гнучкості, мобільності й адаптивності до вимог і викликів зовнішнього середовища існування.

Цей процес повинен супроводжуватись удосконаленням системи стимулювання управлінської діяльності за якість і результативність здійснення функцій управління з погляду забезпечення підвищення інноваційного рівня завдань, що вирішуються. При цьому підвищується рівень знань і навичок управлінського персоналу відповідно до сучасних вимог забезпечення якості управлінської праці.

Цільовим орієнтиром для запровадження функції цілепокладання й розвитку є якісне оновлення принципів організаційно-управлінської побудови системи управління, у тому числі дотримання принципу орієнтації діяльності на кінцевий результат досягнення цілей, принципу забезпечення конкурентних переваг керованих об'єктів, інноваційності та креативності рішень, а при побудові процесу її реалізації - принципів логістики. Результати досягнення, обрані цілі розвитку підприємства та стратегії їх реалізації визначаються за показниками рівня позитивних змін за рахунок виконання показників цілей розвитку системи управління й керованих ними об'єктів - прирощення ресурсів системи управління, розширення сегментів ринку продукції підприємства, збільшення конкурентних переваг, підвищення економічної стійкості, темпів соціального розвитку, інноваційної та інвестиційної активності. У результаті реалізації концептуальної моделі розвитку систем управління як суб'єкто-об'єктів промислових підприємств запропоновано процесно-функціональну модель реалізації функції цілепокладання та розвитку, яка дає можливість застосувати сучасні інновації впровадження інформаційних систем управління.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі подано теоретичне обґрунтування й вирішення завдань щодо вдосконалення організаційно-методичних засад забезпечення розвитку систем управління промисловими підприємствами. Основні висновки полягають у такому:

1. Встановлено, що традиційні схеми організаційної побудови систем управління та технології формування управлінських впливів вичерпали свої можливості й уже не спрацьовують у процесах формування та досягнення цілей розвитку підприємств в умовах ринкового господарювання. Це знижує можливість впливу систем управління на забезпечення кінцевих результатів функціонування й розвитку керованих об'єктів. Окремі заходи з покращення діяльності систем управління та вирішення проблем їх розвитку як системних суб'єкто-об'єктів промислових підприємств, методичні підходи до їх реалізації не мають усталеного характеру, не охоплюють усіх управлінських ланок і потребують постійного вдосконалення. Для підвищення гнучкості та швидкої адаптації систем управління до вимог середовища, забезпечення сталості функціонування й динамічного розвитку керованих об'єктів необхідні нові підходи до їх побудови та своєчасного оновлення на основі розробленого концептуального підходу щодо розвитку систем управління як суб'єкто-об'єкта підприємств.

2. Удосконалено організаційно-методичні й аналітичні засади розробки та обґрунтування стратегії розвитку систем управління підприємствами, що виражається в розгляді систем управління як відносно самостійних суб'єкто-об'єктів і розвитку понятійного апарату предметної області дослідження, а саме понять "система управління", "потенціал системи управління", "функція цілепокладання й розвитку підприємства", "інтегральний показник розвитку підприємства", а також у стратегії, цілях, програмах, планах, методах, процесах і результатах перетворення систем управління.

3. Визначено шляхи оновлення систем управління з метою підвищення їх ролі та впливу на результати діяльності підприємств з урахуванням показників досягнення їх стратегічних і поточних цілей, викликів зовнішнього середовища, раціональної взаємодії ресурсів підприємств, їх структурних компонентів, умов ринку та інших чинників. Це дасть змогу узгодити вирішення проблем стратегічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності, інноваційно-інвестиційного оновлення підприємств з процесами їх поточного господарювання.

4. Розроблено методичні положення щодо аналізу систем управління, що враховує декомпозицію функцій управління за рівнями ієрархії, їх цілеспрямованість; уточнює наскрізні показники досягнення цілей; формує умови безупинності процесів розвитку й адаптації елементів системи управління до вимог зовнішнього середовища; виявляє чинники розвитку систем управління і їх рушійні сили через властивості елементів, види діяльності та процеси реалізації управлінських впливів. У складі елементів організаційно-технологічної моделі аналізу системи управління використано технологію системного аналізу; побудову дерева цілей підприємства; визначення специфічних особливостей, змісту, взаємозв'язків і способів поєднання елементів системи управління між собою та з керованими об'єктами; використання сучасних технологій менеджменту.

5. Визначено чинники, що сприяють трансформації керованих об'єктів за рахунок удосконалення систем управління, а саме: наповнення функцій управління якісно новим змістом, оновлення технологій і методів проектування процесів управління й діяльності структурних підрозділів, запровадження управлінської звітності з виконання планів та здійснення наскрізного аналізу результатів функцій інтегрованого процесу управління в русі управлінського циклу, більш щільне сполучення й одночасне планування стратегічних і поточних цілей розвитку керуючої та керованих підсистем підприємства, недопущення старіння знань і навичок усіх категорій управлінського персоналу, використання інноваційних та інформаційних технологій.

6. Доведено, що кінцевою метою управлінського забезпечення ефективного функціонування підприємств і їх сталого розвитку має бути досягнення ними визначених цілей, у тому числі: цілей стратегічного розвитку, цілей поточного розвитку, цілей підприємства, підрозділів і фахівців підприємства. Модель системи управління підприємством та її окремих елементів необхідно будувати, виходячи з необхідності забезпечення їх адекватності вимогам внутрішнього та зовнішнього середовища, а саме: чітко визначати процеси реалізації функцій управління в організаційно-управлінському полі підприємства; мати ознаки цілісності й спільності з виробничими, обслуговуючими та допоміжними процесами; давати змогу створювати змістовий, інформаційно-аналітичний, структурний образ передачі й використання кінцевого управлінського продукту у вигляді показників обсягу та терміну виконання робіт, їх ресурсного забезпечення, показників результатів і мотиваційних стимулів їх досягнення. Процеси оновлення системи управління повинні ґрунтуватися на цілісній концепції стратегічного розвитку підприємства, бути його невід'ємною складовою.

7. Запропоновано систематичне оновлення системи управління здійснювати з метою підвищення її гнучкості, інноваційності й ефективності за рахунок введення в неї обґрунтованих процесних технологій реалізації завдань і функцій управління, їх цілепокладання та сумісності зі стратегічними цілями комплексного розвитку підприємства.

8. Розроблені структурно-логічні моделі аналітичного, організаційного, технологічного й інформаційного забезпечення стратегічного планування, що слугують виокремленню стратегічних векторів удосконалення систем управління, сприяють становленню й розвитку стратегічного аналізу, обґрунтуванню цілей розвитку підприємства, дають змогу оцінити характер і рівень змін підприємств у їх русі до власного благополуччя та розвитку, створюють передумови підвищення якості систем управління відповідно до вимог керованих об'єктів і змін у середовищі, що посилює управлінський вплив на процеси керованого розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Зєніна-Біліченко А.С. Формування управлінського потенціалу промислових підприємств як інноваційне джерело їх розвитку / А.С. Зєніна-Біліченко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2009. - № 4. - С. 76-82. - 0,82 др. арк.

2. Зєніна-Біліченко А.С. Реалізація функції цілепокладання і розвитку підприємств в системі управління [Електронний ресурс]/ А.С. Зєніна-Біліченко // Ефективна економіка. - 2010. - № 9. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua. - 0,5 др. арк.

3. Зєніна-Біліченко А.С. Розвиток системи управління як пріоритетний напрям стратегії розвитку підприємств / А.С. Зєніна-Біліченко // Науковий вісник Національного гірничого університету. - 2010. - № 9-10. - С. 111-116. - 0,3 др. арк.

4. Зенина-Биличенко А.С. Эффективное использование производственного потенциала промышленных предприятий как фактор развития региональной економики / Н.Г. Ревенко, А.С. Зенина-Биличенко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - Вип. 166. - С. 98-105. - 0,5 др. арк. Особистий внесок: розглянуто управлінський потенціал у складі виробничого потенціалу промислових підприємств як каталізатор розвитку економіки як окремих підприємств, так і регіональної економіки.

5. Зєніна-Біліченко А.С. Методичний підхід до побудови процесу розвитку потенціалу системи управління / Н.Г. Ревенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - Вип. 252. - Т. VI. - С. 1394-1402. - 0,52 др. арк. Особистий внесок: визначено методичний підхід до побудови й реалізації процесів розвитку систем управління.

6. Зєніна-Біліченко А.С. Організація управлінського забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств / Н.Г. Ревенко, Г.В. Запорожець, А.С. Зєніна-Біліченко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2010. - № 5. - С. 190-195. - 0,7 др. арк. Особистий внесок: визначено складові організаційно-управлінського забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств.

Статті в інших виданнях:

7. Зєніна-Біліченко А.С. Оцінювання результатів управління промисловими підприємствами за критерієм досягнення цілей розвитку керованих об'єктів / О.Ю. Бобровська, А.С. Зєніна-Біліченко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. - Вип. 262 : в 12 т. - Т. ІІІ. - С. 557-563. - 0,37 др. арк. Особистий внесок: запропоновано показники оцінювання результатів діяльності систем управління за інтегральними показниками та критеріями досягнення цілей розвитку підприємств.

8. Зєніна-Біліченко А.С. Методичний підхід до аналізу і оцінки результативності діяльності управління в системі управлінського консультування / Н.Г. Ревенко, С.І. Тарасенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. - Вип. 265. - Т. ІІI. - С. 571-581. - 0,7 др. арк. Особистий внесок: сформульовано концептуальний підхід до побудови й здійснення аналітичного обстеження системи управління та визначено систему результуючих показників оцінки.

9. Зенина-Биличенко А.С. Оценка результатов деятельности первичных производственных звеньев промышленных предприятий / А.С. Зенина-Биличенко // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: матеріали Міжнародного форуму молодих вчених (Харків, 2007 р.). - Х. : ХНТУСГ, 2007. - С. 94-95. - 0,08 др. арк.

10. Зєніна-Біліченко А.С. Управлінський потенціал виробничих систем як інноваційний базис виходу підприємства із кризи / А.С. Зєніна-Біліченко // Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, стратегічне управління, маркетинг: проблеми теорії та практики: матеріали ІІІ Міжвузівської науково-практичної конференції студентів, молодих вчених та спеціалістів (Кривий Ріг, 29 квітня 2009 р.) / редкол.: Л.М. Варава (гол. ред.). - Кривий Ріг: Діоніс, 2009. - Вип. 3. - С. 122-123. - 0,08 др. арк.

11. Зєніна-Біліченко А.С. Методичні підходи до управління розвитком управлінського потенціалу промислових підприємств / А.С. Зєніна-Біліченко // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: матеріали міжнар. наук. -практ. конф. (Дніпропетровськ, 2009 р.). - Д. : Національний гірничий університет, 2009. - Т. 3. - С. 57-58. - 0,11 др. арк.

12. Зєніна-Біліченко А.С. Економіко-математичне моделювання управлінських рішень промислових корпорацій / А.С. Зєніна-Біліченко // Проблеми математичного моделювання: тези доповідей Міждержавної науково-методичної конференції (Дніпродзержинськ, 2010 р.). - Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2010. - С. 58-60. - 0,125 др. арк.

13. Зенина-Биличенко А.С. Классификация бизнес-процессов как предпосылка их управленческого обслуживания / А.С. Зенина-Биличенко, Н.Г. Ревенко // Проблемы эффективного функционирования предприятий в современных условиях: материалы всеукраинской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых (Севастополь 20-25 апреля 2003 г.). - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2003. - С. 147-148. - 0,135 друк. арк. Особистий внесок: запропоновано класифікаційні ознаки виокремлення бізнес-процесів з метою створення системи їх управлінського обслуговування.

14. Зєніна-Біліченко А.С. Аналітичні засади підвищення якості управління підприємствами регіону як фактор підвищення фінансової стійкості / Н.Г. Ревенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону: матеріали Третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 2002 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - Т. 2. - С. 36-37. - 0,128 др. арк. Особистий внесок: запропоновано аналітичні засади підвищення якості управління підприємствами.

15. Зєніна-Біліченко А.С. Методичні засади аналізу і контролю первинних ланок підприємства / Н.Г. Ревенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: матеріали І-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції (Черкаси, 20-22 листопада 2002 р.). - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 118-119. - 0,117 др. арк. Особистий внесок: обґрунтовано методичний підхід і складові елементи процесу аналізу й контролю первинних ланок підприємства.

16. Зєніна-Біліченко А.С. Організаційні технології як чинник ефективності управління підприємством / Н.Г. Ревенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Проблеми розвитку підприємництва у ринковій економіці : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Жовті Води, 2008 р.). - Жовті Води: Наука і освіта, 2008. - Т. 4. - С. 339-341. - 0,176 др. арк. Особистий внесок: визначено роль і можливості впливу досконалих організаційних технологій з підвищення ефективності управління підприємством.

17. Зєніна-Біліченко А.С. Інноваційні технології в системі менеджменту підприємства / Н.Г. Ревенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: матеріали науково-практичній конференції (м. Дніпропетровськ, 22 травня 2008 р.). - Д. : Національний гірничий університет, 2008. - С. 95-97. - 0,17 др. арк. Особистий внесок: наведено докази й напрями запровадження інноваційних технологій у систему менеджменту підприємства як чинника підвищення їх якості.

18. Зєніна-Біліченко А.С. Побудова логістичних ланцюгів інформаційного забезпечення систем управління підприємством / Н.Г. Ревенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Маркетинг та логістика в системі менеджменту: тези доповідей VII Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 2008 р.). - Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2008. - С. 376-377. - 0,23 др. арк. Особистий внесок: обґрунтована необхідність запровадження принципів логістики в інформаційну систему управління підприємствами.

19. Зєніна-Біліченко А.С. Менеджмент-освіта як інноваційна і пріоритетна галузь розвитку суспільства / Н.Г. Ревенко, А.С. Зєніна-Біліченко // Менеджер: матеріали науково-практичної конференції "Менеджмент у невиробничій сфері". - Донецьк, 2009. - № 3 (49). - С. 142-143. - 0,25 др. арк. Особистий внесок: доведено роль менеджерської освіти в забезпеченні інноваційного розвитку суспільства.