Інноваційний розвиток підприємств поштового зв’язку: теорія, методологія, практика

Інноваційний розвиток підприємств поштового зв'язку: теорія, методологія, практика

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На початку XXI століття людство підійшло до переходу на новий рівень розвитку, який характеризується побудовою інформаційного суспільства та інноваційної економіки. Парадигма інноваційної економіки - це нова модель суспільно-економічної формації, заснована на інноваційному відновленні усіх сфер економіки і соціальної сфери на базі максимально ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

У проекті Стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів в основу нового стратегічного курсу покладено утвердження в Україні інноваційної моделі її економічного і соціального розвитку, підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу країни, забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення стабільного сталого розвитку і підвищення добробуту громадян. Таким чином, інноваційний розвиток є пріоритетним і стратегічним напрямом розвитку галузей і підприємств в інформаційному суспільстві.

Активізація процесів інноваційного розвитку створює об'єктивні передумови для активізації розвитку інформаційних технологій, пред'являючи підвищені вимоги до засобів і способів передавання інформації, наслідком чого є підвищена увага до галузі зв'язку. Інфраструктура зв'язку в інформаційному суспільстві відіграє провідну роль, створюючи фундаментальну платформу інноваційної економіки. Зростаючі обсяги інформаційних потоків, постійне удосконалення методів і підходів до управління, перманентна поява нових товарів і послуг, що потребують інформаційної підтримки, та інші фактори ставлять перед галуззю зв'язку задачі інноваційного відтворення техніко-економічних параметрів функціонування, як телекомунікаційного, так і поштового зв'язку.

Поштовий зв'язок відіграє важливу роль у вирішенні загального комплексу проблем, що поставлені перед галуззю зв'язку, оскільки є найбільш розповсюдженим, доступним і соціально-значущим видом зв'язку, здатним забезпечити інформаційними послугами усі прошарки населення. Підприємства поштового зв'язку розширюють сферу своєї діяльності, надаючи новітні послуги поштового зв'язку, що дозволяє їм, залишаючись конкурентоспроможними, зберігати соціальну складову поштового зв'язку.

Однак, незважаючи на розширення і диверсифікацію діяльності, економічна результативність у сфері надання послуг поштового зв'язку перебуває на порівняно низькому рівні. Подолання цієї ситуації породжує необхідність інноваційних змін у діяльності підприємств поштового зв'язку й обумовлює наявність нової науково-прикладної проблеми, пов'язаної з формуванням теоретичних і методологічних основ інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку з урахуванням специфіки галузі зв'язку.

Соціальна й економічна значущість поштового зв'язку в період побудови інформаційного суспільства й інноваційної економіки, а також недостатність теоретичних і практичних досліджень з цього питання обумовлює актуальність теми дисертації, пов'язаної з вирішенням науково-прикладної проблеми інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до основних положень Проекту Стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів; концептуальними основами Стратегії розвитку поштового зв'язку України на 2005-2015 роки; тематичними планами ОНПУ та ОНАЗ ім. О.С. Попова.

Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи Одеського національного політехнічного університету за темою:

0107U011998 «Управління інноваціями у вищих навчальних закладах у контексті глобалізації освіти» (особистий внесок автора полягає в дослідженні особливості глобалізаційних процесів і розробці методів управління інноваціями в сфері вищої освіти).

Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова за такими темами:

0101U008088 «Аналіз ринку послуг поштового зв'язку України» етап 2 «Аналіз стану і динаміки розвитку нових послуг поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» та інших операторів регіонів України» (особистий внесок автора полягає у дослідженні рівня конкуренції, проведенні прогностичного експерименту, а також у складанні рекомендацій щодо подальшого розвитку ринку послуг поштового зв'язку в Україні);

0104U005762 «Розробка методики проведення маркетингового дослідження в поштовому зв'язку» (особистий внесок автора полягає у розробці моделі маркетингу послуг поштового зв'язку, методології проведення дослідження окремо для населення й організацій, а також у прикладному дослідженні рівня конкуренції на ринку послуг поштових зв'язку).

Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи Українського науково-дослідного інституту радіо і телебачення. До основних тем НДР відносяться:

0105U002904 «Розподілення доходів між учасниками технологічних процесів з надання послуг зв'язку» (автором проведено аналіз підходів до розподілу доходів між учасниками технологічних процесів та розроблено методику розподілу доходів між філіями підприємства поштового зв'язку);

0105U004128 «Визначення попиту серед користувачів-держателів пластикових карток НСМЕП на послугу «Поштовий переказ через Інтернет» (особистий внесок автора полягає в аналізі ринку Інтернет-послуг в Україні, розробці методики і проведенні маркетингового дослідження попиту на новітні послуги, а також у розробці рекомендацій щодо подальшого розвитку послуги);

0106U013019 «Аналіз ринку послуг поштового зв'язку України за 2002-2006 роки» (особистий внесок автора полягає в аналізі стану і тенденцій розвитку поштового зв'язку в Україні й у світі; проведенні ситуаційного аналізу ринку послуг поштового зв'язку та розробці пріоритетних напрямів розвитку ринку; розробці проектів форм звітності операторів поштового зв'язку);

0109U001853 «Дослідження механізмів фінансової підтримки універсальних послуг поштового зв'язку» (особистий внесок автора полягає в науковому обґрунтуванні необхідності державної підтримки універсальних послуг, а також у розробці механізмів цієї підтримки).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування концептуальних теоретичних та методологічних основ, а також розробка і наукове обґрунтування практичних рекомендацій щодо інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку як важливої науково-прикладної проблеми.

Реалізація поставленої мети визначила необхідність вирішення таких задач:

- розкрити нові закономірності суспільних процесів побудови інформаційного суспільства й інноваційної економіки, дослідити роль поштового зв'язку в контексті вищезазначених процесів;

- виділити нові наукові поняття й удосконалити понятійний апарат, що використовується для вивчення інноваційних процесів, з позиції їх актуалізації під впливом процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві й економіці;

- теоретично обґрунтувати взаємозв'язок і взаємовплив процесів глобалізації, побудови інформаційного суспільства й інноваційної економіки на розвиток галузі зв'язку, зокрема, поштового зв'язку;

- дослідити специфічні зв'язки і закономірності розвитку світового ринку послуг поштового зв'язку в контексті структурних змін, що відбуваються у глобальному поштовому просторі;

- дослідити основні тенденції розвитку поштового зв'язку в Україні у взаємозв'язку з загальноекономічними процесами, довести залежність між цими процесами, а також створити модель, що відбиває дану залежність;

- використовуючи методичний апарат процесного підходу, сформувати модель процесу інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку;

- обґрунтувати і розробити методичний апарат реалізації процесного підходу до формування стратегії інноваційного розвитку, розробити науково-методичні підходи до оцінки ефективності стратегії;

- розробити науково-методичні підходи до діагностики достатності інноваційного потенціалу та методичні засади виділення стратегічних орієнтирів інноваційного розвитку;

- теоретично обґрунтувати та сформувати стратегію інноваційного розвитку підприємства поштового зв'язку із застосуванням нових науково-методичних підходів, розробити прикладні організаційно-економічні механізми реалізації стратегії інноваційного розвитку державного підприємства поштового зв'язку, провести оцінку ефективності розробленої стратегії.

Об'єкт дослідження - інноваційний розвиток підприємств поштового зв'язку як процес та економічне явище в умовах формування інформаційного суспільства та інноваційної економіки.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні і прикладні аспекти, а також стратегія та організаційно-економічні механізми інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає сукупність методів, прийомів і принципів наукового дослідження, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблеми інноваційного розвитку галузей і підприємств.

Для вирішення поставлених задач дисертаційної роботи використовувалися наступні методи: системний підхід (при аналізі процесів формування інформаційного суспільства та інноваційної економіки, а також основних тенденцій розвитку світового ринку послуг поштового зв'язку); метод узагальнення (для класифікації особливостей інформаційного суспільства); статистичне групування (для систематизації техніко-економічних особливостей поштового зв'язку); методи моделювання (для моделювання інноваційного розвитку підприємства поштового зв'язку); експертних оцінок (у ході формування підходів до оцінки ефективності стратегії); економічного аналізу (при проведенні аналізу економічної результативності діяльності підприємства); метод попарних порівнянь (для формування складових стратегій інноваційного розвитку); методи прогнозування та графічної візуалізації.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що їх сукупність являє собою нове вирішення науково-прикладної проблеми інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку, що набуває особливого значення й актуальності в період формування інформаційного суспільства й інноваційної економіки.

У дисертаційній роботі сформульовано такі, найбільш суттєві, наукові результати, що виносяться на захист.

Вперше:

- встановлено закономірність, яка доводить випереджальне зростання доходів поштового зв'язку над рівнем добробуту населення (який відображено показниками рівня ВВП на душу населення та середньої заробітної плати), науковим підґрунтям якої є теорія пропорційно-випереджувального розвитку зв'язку відносно до розвитку економіки країни; методом кореляціно-регресійного аналізу розроблена багатофакторна математична модель експонентного виду, яка відображає встановлену закономірність, та дозволяє визначати перспективи розвитку поштового зв'язку у взаємозалежності з розвитком економіки країни;

- з позицій урахування специфіки поштового зв'язку та із застосуванням теоретичних основ процесного підходу до моделювання складних систем побудовано модель процесу інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку; з метою переходу поштового зв'язку до інноваційно-активного типу розвитку науково обґрунтовано необхідність уведення до складу моделі етапу формування стратегії інноваційного розвитку; визначено результуючий ефект від функціонування моделі;

- розроблено теоретичні основи діагностики достатності інноваційного потенціалу підприємств поштового зв'язку, задля чого науково обґрунтовано та розроблено етапи процесу діагностики, сформовано багатокритеріальну систему індикаторів, до складу якої (з огляду на особливості поштового зв'язку) уведено науково-дослідна, інтелектуальна, фінансово-інвестиційна, технологічна, ринкова та кадрова складова; сформовано прикладний інструментарій розрахунку кількісних значень за кожной складовою; сформовано методичні засади та (з позиції системного підходу) виконано синтез критеріїв оцінки рівня розвитку підприємств, які використовуються для визначення стратегічних орієнтирів інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку;

- теоретично обґрунтована методологія формування стратегії інноваційного розвитку підприємства поштового зв'язку, яка, використовуючи положення системного аналізу, шляхом інтеграції стратегічних цілей та стратегічних орієнтирів, та, ураховуючи існуючі обмеження та результати ситуаційного аналізу, надала можливість розробити стратегію інноваційного розвитку державного підприємства поштового зв'язку України; доведено, що реалізація розробленої стратегії дозволить отримати сінергетичний ефект, який складається з економічної, екологічної, організаційної та соціальної складової; для отримання кількісних значень очікуваного ефекту сформовано науково-методичний підхід та система критеріїв оцінки результативності стратегії.

Удосконалено:

- підходи до мотивації персоналу підприємств поштового зв'язку шляхом формування багаторівневого мотиваційного механізму, що дозволяє інтегрувати моральні і матеріальні мотиваційні фактори; запропоновано новий підхід до преміювання персоналу з урахуванням рейтингової оцінки дирекції та із застосуванням кваліметричних оцінок корисності роботи персоналу;

- методичний підхід до оцінки якості послуг поштового зв'язку, що відрізняється від існуючого застосуванням багатофункціональних критеріїв якості з ієрархічною структурою;

- організаційна структура державного підприємства поштового зв'язку шляхом утворення двох базових структур - державної поштової компанії і холдингової компанії з профільно-орієнтованих підприємств, що дозволяє підвищити економічну результативність діяльності поштового зв'язку при збереженні державного контролю над соціально-значущими послугами.

Одержало подальший розвиток:

- трактування взаємозв'язку і взаємовпливу процесів глобалізації, побудови інформаційного суспільства та інноваційної економіки, а також ролі поштового зв'язку у цих процесах;

- класифікація особливих рис інформаційного суспільства шляхом узагальнення їх за інформаційно-технологічними, економіко-правовими, соціально-інтерфейсними та глобалістичними ознаками;

- понятійний апарат термінів «інновація» і «стратегія інноваційного розвитку», який, на відміну від традиційного технократичного трактування, наголошує на превалюванні організаційно-економічних аспектів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертаційній роботі теоретичні положення і практичні рекомендації надають можливість вивести поштовий зв'язок у цілому, і підприємства поштового зв'язку зокрема, на новий рівень розвитку, характерний для інформаційного суспільства, шляхом реалізація стратегії інноваційного розвитку.

Теоретичні висновки і науково-прикладні розробки використано для:

- розробки методики розподілу доходів між учасниками технологічних процесів з надання послуг зв'язку УДППЗ «Укрпошта», а також для розробки методики проведення маркетингового дослідження в поштовому зв'язку (акт впровадження від 24.07.2008 р.);

- розробки методичних рекомендацій формування тарифів на телекомунікаційні послуги концерну РРТ (акт впровадження від 20.10.2008 р.);

- проведення ситуаційного аналізу розвитку світового і національного ринків послуг поштового зв'язку і визначення пріоритетних напрямів подальшого розвитку поштового зв'язку в Україні в рамках науково-дослідних робіт ДП УНДІРТ (акт впровадження від 12.09.2008 р.).

Основні наукові і методологічні положення роботи використовуються у навчальному процесі ОНПУ (довідка про впровадження від 22.04.2009 р.), а також у навчально-методичних матеріалах з дисциплін «Економіка підприємства галузі зв'язку», «Менеджмент», «Маркетинг» Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова та у Коледжі зв'язку й інформатизації ОНАЗ (довідка про впровадження від 12.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід, а також теоретичні і прикладні результати, одержані особисто автором у ході вирішення науково-прикладної проблеми інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані тільки ті ідеї та положення, що є результатом власної роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначено в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи були представлені в доповідях на наукових конференціях, зокрема, на: Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень» (28 жовтня-04 листопада 2002 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна наукова - 2003» (10 -12 червня 2003 р., м. Дніпропетровськ); Сьомій Міжнародній науково-практичній конференції «Наука й освіта - 2004» (10-25 лютого 2004 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Науково-технічні пріоритети економічного розвитку в галузі зв'язку: нові стратегії та технології» (27-29 травня 2004 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки - 2005» (15-27 квітня 2005 р., м. Дніпропетровськ); Третій міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал - 2006» (18-29 вересня 2006 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-технічній конференції «Перспективи розвитку в Україні технологій радіодоступу до 2015 р.» (4-6 травня 2006 р., м. Одеса); Науково-практичній конференції «Перспективні технологічні та ринкові напрями розвитку телекомунікаційних послуг у новітніх безпроводових системах зв'язку» (22-24 березня 2007 р., м. Одеса); П'ятій міжнародній науково-теоретичній конференції «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (17 квітня 2007 р., м. Тернопіль); П'ятому міжнародному семінарі «Математичне моделювання й інформаційні технології» (22-23 травня 2007 р., м. Одеса); Першій міжнародній науково-практичній конференції «Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти» (24-25 травня 2007 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука в інформаційному просторі» (29-30 жовтня 2007 р., м. Дніпропетровськ); Третій міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (29-30 жовтня 2008 р., м. Дніпропетровськ).

Наукові результати дисертаційної роботи обговорювалися на науково-практичних семінарах кафедри «Менеджменту зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності» Одеського національного політехнічного університету в 2006-2008 рр., а також кафедри «Економіки підприємства та корпоративного управління» ОНАЗ ім. О.С. Попова в 2004-2008 рр.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 56 наукових праць, у тому числі 4 монографії (1 без співавторів), 3 статті у спеціалізованих наукових журналах (1 стаття без співавторів), 27 статей у спеціалізованих збірниках наукових праць (14 статей без співавторів), 9 статей в інших виданнях, 13 тез доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг опублікованих робіт складає 65,7 др. арк., у тому числі 46,4 др. арк. - належить особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 360 сторінок (в тому числі 320 сторінок основного тексту) складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 224 найменувань на 23 сторінках, 5 додатків обсягом 17 аркушів. Дисертаційна робота має 33 рисунки, обсяг яких складає 23 сторінки, і містить 33 таблиці, обсяг яких складає 14 сторінок.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі автором розглянуто стан науково-прикладної проблеми інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку, обґрунтовано її актуальність, визначено мета й задачі дослідження, наукова новизна і практична цінність одержаних результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи «Розвиток поштового зв'язку в глобальному інформаційному просторі» визначено основні риси інформаційного суспільства як нової концепції розвитку людства. Виділено роль та основні задачі поштового зв'язку у контексті глобалізації світової економіки. Досліджено основні тенденції розвитку світового поштового ринку та ринку послуг поштового зв'язку України. Також у розділі надано огляд розвитку наукової думки за темою дослідження.

Інформаційне суспільство - це нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Концептуальними основами інформаційного суспільства є превалювання інформації і знань в економіці, соціальному і політичному житті суспільства, у результаті чого формується нова парадигма інноваційної економіки.

Аналіз попередніх досліджень з питання розвитку інформаційного суспільства і власні дослідження дозволили автору класифікувати особливі риси інформаційного суспільства за наступними узагальненими ознаками:

1. Інформаційно-технологічні (забезпечення ефективної інформаційної взаємодії людей, їх доступу до світових інформаційних ресурсів).

2. Економіко-правові (домінування в економіці новітніх технологій, що базуються на масовому використанні ІКТ).

3. Соціально-інтерфейсні (зростання ролі ІКТ у системі суспільного виробництва; збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства; суттєва зміна характеру і змісту трудової діяльності людини).

4. Глобалістичні (формування глобального інформаційно-комунікаційного простору країни як частини світового інформаційного простору; прозорість сучасного глобального інформаційного простору).

Автором також проаналізовано і виділено негативні тенденції, пов'язані з формуванням інформаційного суспільства, до яких віднесено: значне посилення впливу засобів масової інформації та ІКТ на виробничу і соціальну сфери; актуалізація проблеми захисту інформації; складність адаптації населення до життя в інформаційному середовищі тощо.

Виділено особливі риси інформаційного суспільства та негативні тенденції дозволяють пролонгувати як основні параметри подальшого розвитку інформаційного суспільства в цілому, так і сфери ІКТ.

Процес побудови інформаційного суспільства й інноваційної економіки тісно пов'язаний з процесами світової і загальноєвропейської глобалізації. Аналіз літературних джерел, присвячених аналізу глобалізаційних процесів як феномену сучасного розвитку, дозволив автору узагальнити і виділити характерні ознаки глобалізації: зростання обсягів міжнародних трансакцій у торгівлі, фінансовій та інвестиційній сферах; активізація процесів переміщення інформації, ідей і культурних цінностей, пов'язаних з технологічним обміном; інтернаціоналізація господарських зв'язків різних підсистем світової економіки; лібералізація та уніфікація освіти тощо.

У роботі проаналізовано нові закономірності проходження суспільних процесів і простежено взаємозв'язок і взаємовплив процесів глобалізації, побудови інформаційного суспільства й інноваційної економіки. Доведено, що на сьогодні суспільство перебуває на хвилі, що підіймається (з огляду на теорію значних циклів господарської кон'юнктури М.Д. Кондратьєва), що супроводжується інноваційним відновленням виробничої і соціальної сфер на базі активізації використання сучасних ІКТ, що приводить до висновку про необхідність і закономірність інноваційних змін у діяльності підприємств.

Доведено, що галузь зв'язку відіграє ключову роль у процесі формування інформаційного суспільства й інноваційної економіки. Визначено, що, відбувається поступове злиття різних видів зв'язку в єдину модель, в якій різні види зв'язку, доповнюючи і розширюючи можливості один одного, стають невід'ємними елементами і матеріально-технічною базою інформаційного суспільства. В результаті чого поштовий зв'язок, поряд з телекомунікаційним, зазнаючи інноваційних змін, стає матеріально-технічною базою процесу формування інформаційного суспільства і відіграє важливу роль в успішній реалізації даного процесу.

Установлено, що на розвиток світового поштового простору впливають різні фактори - демографічний, економічний і технологічний, - які чинять різноспрямований вплив на його розвиток, однак статистичні дані свідчать, що результуючий ефект від впливу даних факторів схиляється в бік превалювання позитивних тенденцій.

Світовий поштовий ринок продовжує свій розвиток, незважаючи на наявність факторів негативного впливу.

У результаті проведеного аналізу основних тенденцій розвитку світового ринку поштового зв'язку виділено загальні для більшості країн тенденції розвитку поштового зв'язку. Це активізація комерційної діяльності і розвиток конкуренції в поштовому секторі; активне розповсюдження фінансових послуг і послуг із застосуванням ІКТ; інноваційне відновлення організаційної структури, послуг і видів діяльності.

Тенденції розвитку українського ринку послуг зв'язку корелюють з основними світовими тенденціями в галузі зв'язку. Процес розвитку галузі зв'язку є частиною державної політики України, що спрямована на створення конкурентного середовища і механізмів його інноваційного розвитку.

Аналіз динаміки і структурних зрушень, що відбуваються на ринку послуг зв'язку України, довів поступове зниження частки доходів від послуг поштового зв'язку, а також від послуг стаціонарної телефонії при суттєвому зростанні доходів від надання послуг мобільного зв'язку (практично в три рази). Незважаючи на скорочення частки доходів, поштовий зв'язок продовжує свій розвиток, забезпечуючи послугами зв'язку все населення країни та залишаючись найбільш доступним видом зв'язку за ціновою і технологічною ознаками. Статистичні дані свідчать про зростання рівня споживання послуг поштового зв'язку.

На підставі аналізу діяльності поштового зв'язку як елемента національної економіки та ураховуючи теорію пропорційно-випереджувального розвитку зв'язку відносно до розвитку економіки країни було виділено закономірності його розвитку у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками. Методом кореляційно-регресійного аналізу одержані математичні моделі, що відображує тенденції і динаміку деяких загальноекономічних показників, а також взаємозв'язок розвитку поштового зв'язку з деякими загальноекономічними параметрами. Одержано багатофакторну модель залежності рівня доходів поштового зв'язку на душу населення від рівня ВВП на душу населення і рівня середньої заробітної плати, яка має вигляд експонентної залежності. Ця модель дозволяє стверджувати, що існує певна закономірність, яка характеризує випереджальний розвиток поштового зв'язку над розвитком показників добробуту населення та дозволяє прогнозувати розвиток поштового зв'язку в контексті розвитку країни.

З огляду на емпіричні закономірності коливання економічної кон'юнктури, загальносвітові тенденції глобалізації, формування інформаційного суспільства й інноваційної економіки, активізацію впливу ІКТ на розвиток більшості сфер економіки, а також суттєву роль поштового зв'язку в економіці і соціальній сфері, автор пропонує гіпотезу, що подальший розвиток поштового зв'язку можливий тільки шляхом переходу до інноваційно-активного типу розвитку.

У роботі проведено критичний аналіз існуючих досліджень щодо інноваційного розвитку економіки в цілому, а також галузі зв'язку. Визначено, що сформульовано теоретичні основи інноваційної діяльності, методологічний апарат реінжинірингу інноваційного підприємництва й оцінки ефективності інновацій. У той самий час, у проведених наукових дослідженнях з різних позицій вирішується питання подальшого розвитку галузі зв'язку в цілому і поштового зв'язку зокрема, однак не дослідженими залишаються питання інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку як цілісної і самостійної науково-прикладної проблеми.

В другому розділі дисертації «Інноваційна діяльність як пріоритетний напрям розвитку підприємств у сучасних умовах» досліджено поняття інновації та інноваційного процесу. Визначено правові аспекти та основні засади державного регулювання інноваційної діяльності. Розроблено модель процесу інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку. Сформовано науково-методологічний та процесний підходи до вибору та формування стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку.

Процеси побудови інформаційного суспільства, глобалізації світового ринку і формування інноваційної економіки обумовлюють першочергову роль і значущість інноваційної діяльності, оскільки тільки її результати дозволяють створити продукцію і послуги, які б задовольняли зростаючі вимоги ринку і забезпечували високий рівень прибутку. За статистичними даними - 25% приросту виробництва у розвинених країнах пов'язано з прямими матеріальними інвестиціями капіталу, приблизно 35% - підвищенням кваліфікації робочої сили і понад 40% економічного зростання є результатом використання наукових винаходів або застосування технологічних інновацій. Таким чином, інноваційна діяльність є пріоритетним напрямом розвитку більшості держав, сфер економічної діяльності й окремих підприємств.

Синтез визначень інновації надав можливість виділити суттєві розбіжності у понятійному апараті щодо даного терміна: з позиції результуючого ефекту та з позиції процесного підходу. Нова парадигма інноваційної економіки обумовлює необхідність удосконалення поняття «інновація» з позиції його актуалізації і нового змістовного наповнення шляхом відходу від традиційного технократичного розуміння цього терміну.

Авторський погляд на проблему визначення поняття «інновація» полягає в тім, що інновація являє собою пріоритетний спосіб економічного розвитку підприємств і сфер економічної діяльності в умовах формування глобального інформаційного й економічного простору, що базується на максимально ефективному використанні ресурсного потенціалу, прогресивних методах і технологіях організації й управління підприємством та орієнтовано на реінжиніринг виробничої й управлінської діяльності з метою підвищення економічної ефективності. Це трактування наголошує на превалюванні організаційно-економічних аспектів над технократичним.

Інноваційна діяльність в Україні декларується як пріоритетний напрям розвитку і регламентується державними нормативно-правовими актами. Проте, для інноваційного відновлення держави й економіки, що декларовані в нормативно-правових документах, необхідні системоутворюючі трансформаційні перетворення, які забезпечать становлення і розвиток інститутів і механізмів формування політики держави у відношенні інноваційної діяльності в усіх сферах економіки країни. Базовим системоутворюючим елементом переходу сфер економічної діяльності та окремих підприємств до інноваційно-активного типу розвитку є модель інноваційного розвитку, що має такий загальнотеоретичний вигляд:

ФД>ПД>Р>Пр>Б>ОС>ПВ>М>Зб

де ФД - фундаментальне (теоретичне) дослідження; ПД - прикладні дослідження; Р - розробка; Пр - проектування; Б - будівництво; ОС - освоєння; ПВ - промислове виробництво; М - маркетинг; Зб - збут.

Для формування моделі процесу інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку виділені найбільш характерні особливості поштового зв'язку, що впливають на структурні елементи моделі, а саме нематеріальний характер виробленої продукції і невід'ємність процесу виробництва від процесу збуту (споживання послуг). З урахуванням вищеозначених особливостей поштового зв'язку, а також використовуючи методичні основи процесного підходу, автором сформульована така модель процесу інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку (рис. 1).

Рис. 1. Модель процесу інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку

1. Першим етапом є фундаментальне дослідження, яке, в разі його потреби, доцільно проводити на базі наукових організацій.

2. Етап прикладного дослідження. На цьому етапі здійснюється корегування одержаних наукових результатів відповідно до особливостей підприємств поштового зв'язку.

3. Інтеграцією фундаментальних і прикладних досліджень є розробка інноваційного продукту (нової послуги або технології надання послуг) та визначення основних техніко-економічних параметрів і характеристик інновації. На цьому етапі розробляється стратегія впровадження інновацій, доцільність впровадження якої обумовлена необхідність переходу підприємств поштового зв'язку до інноваційно-активного типу розвитку.

4. На четвертому етапі відбувається підготовка матеріальної бази для впровадження інновації у виробництво, визначаються необхідні матеріальні і кадрові ресурси, а також обсяги необхідних інвестицій.

5. Етап впровадження інновацій у процес надання послуг тісно пов'язаний з двома наступними процесами - маркетинговою діяльністю і безпосереднім наданням послуг. Визначається той сегмент споживчого ринку, на якому концентруються потенційні споживачі, розробляється маркетингова політика, формуються робочі місця та здійснюється навчання персоналу.

6. Етап маркетингу є однією із центральних ланок ринкової діяльності підприємств. Маркетингова діяльність, як елемент інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку, вимагає серед іншого розробки індивідуальної моделі маркетингу послуг.

7. Етап безпосереднього надання послуг споживачам полягає в тому, що інноваційна послуга впроваджується в діяльність підприємств, задля чого починає функціонувати виділене на етапі впровадження робоче місце і спеціально навчений персонал, тобто відбувається дифузія інновацій.

8. На останньому етапі моделі здійснюється оцінка результатів впровадження інновації за сукупністю техніко-економічних критеріїв, до яких відносяться: збільшення обсягу наданих послуг, оптимізація технологічних процесів, підвищення рівня якості послуг і обслуговування тощо. поштовий зв'язок стратегія інновація

Центральною складовою та характерною ознакою моделі від існуючої є наявність етапу формування стратегії інноваційного розвитку.

У роботі досліджено теоретико-методологічні підходи до процесу формування стратегії та удосконалено термінологічний апарат, що застосовується у ході вивчення поняття «стратегія». На думку автора, стратегія - це система, що складається із взаємозалежних елементів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку суб'єкта економічної діяльності в конкурентних умовах завдяки найбільш ефективному використанню наявного ресурсного потенціалу. Стратегія інноваційного розвитку являє собою науково-обґрунтовану систему розвитку суб'єкта підприємницької діяльності, що, використовуючи наявний ресурсний потенціал, здатна забезпечити стабільний інноваційно-активний розвиток суб'єкта в конкурентному середовищі.

Розроблено процесний підхід до формування стратегії інноваційного розвитку, що базується на теоретичних положеннях системного аналізу та складається з таких етапів:

1. Визначення місії і ролі підприємств поштового зв'язку в загальній економічній системі держави.

2. Формулювання стратегічних цілей підприємств поштового зв'язку з урахуванням наявної ресурсної бази.

3. Ситуаційний аналіз і прогноз розвитку підприємств поштового зв'язку, що дозволяє виділити існуючі обмеження діяльності підприємств.

4. Діагностика достатності інноваційного потенціалу підприємств поштового зв'язку шляхом оцінки достатності ресурсних складових.

Розроблений процесний підхід до формування стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку потребує розробки методологічного апарату реалізації кожного з визначених етапів.

Третій розділ дисертації «Методологічний апарат реалізації процесного підходу до формування стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку» присвячено розробці методологічного апарату формування стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку, задля чого обґрунтовано вибір методів та моделей ситуаційного аналізу та прогнозування. Удосконалено науково-методичні підходи до діагностики достатності інноваційного потенціалу та виділення стратегічних орієнтирів. Розроблено методи оцінки ресурсних складових. Сформовано науково-методичні підходи до оцінки ефективності стратегії інноваційного розвитку.

Ситуаційний аналіз і прогноз дозволяє виділити обмеження (F_limit), що стримують подальший розвиток підприємства. У роботі виділено обмеження та проведена їхня класифікація за такими групами: фінансові, кадрові, технологічні, регуляторні та ринкові.

У розділі розроблено теоретичні основи діагностики достатності інноваційного потенціалу, які враховують специфічні особливості поштового зв'язку і дозволяють прийняти рішення про доцільність інноваційного розвитку шляхом реалізації таких етапів:

1. На першому етапі відбувається виділення ресурсних складових, які найбільш повно характеризують підприємство поштового зв'язку і формують його інноваційний потенціал.

2. На наступному етапі відбувається формування сукупності індикаторів, що характеризують кожну ресурсну складову інноваційного потенціалу. Для цього розроблено та багатокритеріальну систему індикаторів, які характеризують рівень розвитку ресурсних складових, а також прикладний інструментарій їхнього розрахунку.

3. На третьому етапі визначаються вагові значення кожного індикатора в рамках ресурсної складової. Визначення вагових значень кожного з виділених індикаторів здійснюється методом експертних оцінок.

4. Далі відбувається розрахунок кількісних значень кожного індикатора на підставі застосування розроблених підходів і методів їхнього розрахунку.

5. На п'ятому етапі відбувається корекція одержаних кількісних значень індикаторів з урахуванням їхніх вагових значень, а також визначається інтегральна оцінка кожної ресурсної складової.

6. Далі визначається рівень загального (сумарного) інноваційного потенціалу підприємства поштового зв'язку.

7. Одержана оцінка інноваційного потенціалу порівнюється з критичним (мінімально-припустимим) значенням, що дорівнює 0,5.

8. Одержана оцінка інноваційного потенціалу вище мінімально-припустимої свідчить про достатність інноваційного потенціалу і про доцільність та можливість формування стратегії інноваційного розвитку.

У математичному вигляді інноваційний потенціал підприємств поштового зв'язку (F_potential) представлений у виді функціонала:

F_potential = ,

де: m - кількість груп ресурсних складових; n - кількість індикаторів у кожній групі ресурсних складових; v_j - вагове значення j-го індикатора; Y_j - індикатор, що характеризує ресурсну складову.

Для формування стратегії інноваційного розвитку підприємств необхідне виділення стратегічних орієнтирів, що дозволяють сформулювати адекватну стратегію інноваційного розвитку. З позиції системного підходу виконано синтез аналітичних складових, на підставі аналізу яких можливе виділення стратегічних орієнтирів.

До існуючого переліку складових уведено параметр «Співвідношення темпів росту продуктивності праці і заробітної плати», який є найбільш важливим для підприємств зі значною часткою ручної праці, тобто, для підприємств поштового зв'язку.

Методичні засади визначення стратегічних орієнтирів інноваційного розвитку наведено у табл. 1.

Таблиця 1 Методичні засади визначення стратегічних орієнтирів інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку

За кожним з параметрів здійснюється оцінка діяльності підприємств з метою визначення рівня розвитку - екстенсивного, інтенсивного або інноваційного. Для здійснення даної оцінки розроблено критерії, що характеризують рівень розвитку підприємства. Кожному параметру поставлений у відповідність певний стратегічний орієнтир (F_orient).

Виділені стратегічні орієнтири є основою для визначення складових стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку.

Процес формування стратегії інноваційного розвитку і її функціональних складових здійснюється в залежності від цілей і стратегічних орієнтирів підприємств. Типологія і складові стратегії залежать від рівня і масштабів рішень, що приймаються у ході функціонування стратегії. У залежності від ознаки «рівень прийняття рішень» розрізняють корпоративну, ділову, функціональну й операційну стратегії. Оскільки інноваційний розвиток є пріоритетним напрямом розвитку підприємств поштового зв'язку, стратегія інноваційного розвитку формується як корпоративна стратегія. У той самий час, різноплановість функціональних задач підприємств поштового зв'язку в сучасних умовах обумовлює об'єктивну необхідність формування функціональних стратегій, метою яких є управління функціональними напрямами діяльності підприємств. У свою чергу, сформовані функціональні стратегії повинні містити в собі набір операційних стратегій, які мають вигляд організаційно-економічних механізмів реалізації функціональних стратегій.

У роботі науково обґрунтовано, що для інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку необхідно обрати корпоративну стратегію нарощування, у рамках якої на підставі використання і нарощування власного інноваційного потенціалу досягаються позитивні результати інноваційного розвитку. Корпоративна стратегія нарощування інноваційного потенціалу (F_strategy) являє собою стратегічно-орієнтовану систему, що складається із сукупності взаємозалежних складових елементів - функціональних стратегій.

Методологічний апарат реалізації процесного підходу до формування стратегії інноваційного розвитку наведений на рис. 2.

Вибір функціональних стратегій (f ⁿ_strategy) здійснюється шляхом приведення у відповідність поставлених стратегічних цілей і виділених стратегічних орієнтирів методом попарних порівнянь. У рамках кожної функціональної складової розробляються операційні стратегії, які є організаційно-економічними механізмами реалізації функціональних стратегій (F_mechanism).

Інтегральним результатом реалізації стратегії інноваційного розвитку є інноваційне відновлення підприємств поштового зв'язку, яке відображується синергічним ефектом, до складу якого входить соціальна, економічна, організаційна й екологічна складова.

У математичному вигляді ефект від впровадження стратегії (F_effect) представлений у вигляді функціонала:

F_effect = max,

де: i - вид ефекту, що досягається; j - фактор по кожному і-му виду ефекту; m - кількість видів ефекту; n - кількість факторів по кожному виду ефекту; Pij - фактор, що характеризує вид ефекту, що досягається.

Рис. 2. Методологічний апарат реалізації процесного підходу до формування стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку

Для досягнення концептуального завершення методологічного апарату реалізації процесного підходу до формування стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку розроблено науково-методичні підходи щодо оцінки результативності стратегії, а також сформовано критеріальну систему оцінок результативності стратегії.

Науково-методичні підходи до оцінки результативності стратегії полягають у визначенні кількісних значень одержаного соціального, економічного, організаційного й економічного ефекту. Розроблено такі підходи:

1. Перший підхід. Якщо в ході реалізації стратегії досягаються принципово нові результати, які не мають аналогів у даній сфері економічної діяльності, ефективність відбивається за допомогою інтегрального показника:

П_ес= В_зні К_дрі ,

де: П_ес - інтегральний показник ефективності стратегії за першим підходом; В_зні - значимість і-го фактора, що використовується для оцінки; К_дрі - коефіцієнт досягнутого рівня і-го фактора; n - кількість факторів оцінки.

За кожним із факторів експертним шляхом визначається числове значення його вагомості (В_зні). Коефіцієнт досягнутого рівня і-го фактора визначається розрахунковим шляхом за формулою:

К_дрі = ,

де: - досягнутий рівень і-го фактора після впровадження стратегії; - існуюче значення і-го фактора до впровадження стратегії.

2. Другий підхід. Якщо в ході реалізації стратегії інноваційного розвитку здійснюється удосконалення або оптимізація існуючих технологій, конструктивних організаційних та інших рішень, оцінка ефективності здійснюється на основі порівняння досягнутих у результаті реалізації стратегії параметрів з існуючими до реалізації стратегії. У цьому випадку інтегральний показник визначається за формулою:

П_ес= В_ві К_пфі ,

де: П_ес - інтегральний показник ефективності стратегії; В_ві - ступінь впливу і-го фактора на ефективність економічної діяльності підприємства; К_пфі - відносний коефіцієнт підвищення і-го фактора; m - кількість факторів, що використовуються для оцінки.

Відносний коефіцієнт підвищення фактора визначається як відношення досягнутого значення і-го фактора в результаті впровадження стратегії до значення і-го фактора щодо впровадження стратегії.

Якщо поліпшення фактора пов'язане зі зменшенням його кількісного значення, значення К_пфі розраховується зворотним відношенням.

Ступінь впливу і-го фактора на результативність економічної діяльності підприємства поштового зв'язку установлюються експертним шляхом.

Загальна оцінка ефективності стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку є сумою одержаних інтегральних оцінок. Чим ближче одержана оцінка до 0, тим менш ефективною є розроблена стратегія. Вибір підходу, у відповідність з яким буде проводитися оцінка, здійснюється експертним шляхом.

Для оцінки ефективності стратегії інноваційного розвитку підприємств поштового зв'язку в роботі сформована критеріальна система показників, що містить у собі всі види ефекту, який досягається у разі реалізації стратегії.

Четвертий розділ дисертації «Формування стратегії інноваційного розвитку (на прикладі державного підприємства поштового зв'язку України)» присвячено визначенню підходів до формування місії та стратегічних цілей підприємства поштового зв'язку, а також аналізу стану і тенденції розвитку підприємства поштового зв'язку. Здійснено прогноз розвитку державного підприємства поштового зв'язку в умовах структурних змін, що відбуваються на ринку послуг зв'язку. Проведено ситуаційний аналіз розвитку конкуренції в сфері надання послуг поштового зв'язку. Визначено існуючі обмеження та стратегічні орієнтири, виконано діагностику достатності інноваційного потенціалу, а також визначення стратегічних орієнтирів. Сформовано стратегію інноваційного розвитку підприємства поштового зв'язку.

Визначено, що місія державного підприємства поштового зв'язку полягає у наданні на всій території України універсальних послуг поштового зв'язку певного рівня якості за тарифами, що регулюються державою, а також фінансових, транспортних та інших загальнодоступних послуг.

Комплекс стратегічних цілей (F_purposes) підприємства поштового зв'язку сформульовано у такий спосіб:

- підвищення якості надаваних послуг й обслуговування відповідно до вимог ВПС у сфері якості, сертифікація послуг за стандартами ISO ( );

- активізація маркетингової діяльності, формування сучасного асортименту послуг, подальший розвиток нових послуг на базі ІКТ, а також фінансових послуг ( );

- активізація процесів підвищення освітнього і науково-технічного рівня працівників, омолодження персоналу, формування корпоративної культури й ефективного мотиваційного середовища ( );