Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні аспекти організації та обслуговування робочих місць

1.1 Сутність організації робочих місць,класифікація і її елементи та їх характеристика

1.2 Планування робочих місць, спеціалізація

1.3 Оснащення робочих місць

1.4 Умови праці на робочому місці та фактори їх формування

2. Оцінка рівня організації та обслуговування робочих місць

2.1 Організація робочого місця слюсаря-складальника

2.2 Розрахунок параметрів обґрунтування кількості робочих місць на потоковій лінії збиральної ділянки механоскладального цеху

3. Заходи щодо удосконалення організаціїї робочих мсць та ефективність їх обслуговування

3.1 Заходи щодо удосконалення робочих місць

3.2 Ефект від впровадження заходів щодо удосконалення робочих місць

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Виникнення нових професій, активне впровадження засобів механізації і автоматизації робіт, поглиблення поділу кооперації та спеціалізації праці потребують відповідної організації робочих місць, їх планування, обладнання, що забезпечує оптимальні умови для трудової праці людей.

Робоче місце є первинним виробничим осередком, в якому здійснюється процес виробництва матеріальних цінностей.

Для ефективного функціонування цього процесу за окремим працівником або групою робітників повинна бути закріплена частина виробничої площі підприємства, на якій розташовано знаряддя праці (устаткування), при допомозі яких здійснюється виконання певної частини виробничого процесу.

Від організації кожного робочого місця - первинної ланки виробництва, залежить ефективна виробнича діяльність усього підприємства. На кожному робочому місці експлуатуються відповідні види виробничих фондів, тут знаходиться найбільш мобільна частина оборотних коштів, незавершене виробництво, формування витрат виробництва, визначається певний рівень продуктивності праці і якості продукції, виявляється рівень організаційно-технічного підготування виробництва тощо.

Важливою складовою організації праці на робочому місці є система його обслуговування. Вона передбачає своєчасне забезпечення робочого місця всім необхідним, включаючи технічне обслуговування, зокрема поладку, ремонт, регулювання обладнання, регулярне постачання необхідних видів енергії, інформації, тощо.

Серед основних завдань організації й обслуговування робочих місць можна виділити наступні:

1. Розкриття сутності та видів робочих місць.

2. Визначення вимог щодо організації робочих місць.

3. Забезпечення робочих місць відповідним рівнем оснащення.

4. Раціональне планування.

5. Створення сприятливих і конфортних умов праці.

Метою даної курсової роботи є дослідження організації робочих місць та якість їх обслуговування на підприємстві.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

- розглянути теоретичні та методичні аспекти організації робочих місць;

- дослідити організацію робочого місця слюсаря;

- розглянути сутність особливостей раціоналізації трудових процесів за рахунок раціонального обслуговування робочих місць;

- запропонувати щляхи удосконалення робочих місць;

- розглянути ефект від впровадження заходів щодо удосконалення робочих місць.

Методи дослідження - аналітичні розрахунки за методиками, оцінка організації робочих місць, описові, порівняльні та інші.



1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

1.1 Сутність організації робочих місць,класифікація і її елементи та їх характеристика

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце -- це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно [3, с.341].

Під робочим місцем слід розуміти частину виробничого (корисного) простору ділянки, цеху, підприємства або відділу управлінського підрозділу, оснащену засобами праці для виконання певної частини виробничого (управлінського) процесу одним або декількома робітниками працівниками [7, с.149-150].

Саме на робочому місці відбувається поєднання трьох основних елементів цього процесу і досягається його головна мета - виробництва предметів праці, надання послуг або техніко-економічне забезпечення і управління цими процесами. Від того, як організовані робочі місця, багато в чому залежить ефективність використання самої праці, знарядь і засобів виробництва і, відповідно, продуктивність праці, собівартість продукції, що випускається, її якість і багато інших економічних показників функціонування підприємства.

Робоче місце складається з наступних елементів:

- виробничої площі;

- основного устаткування;

- пристроїв для зберігання матеріалів, заготовок, готової продукції, відходів і браку;

- пристроїв для зберігання інструментів та оснащення;

- підйомно-транспортних пристроїв;

- пристроїв для безпеки і зручності роботи й ін.

Кожне робоче місце має свою специфіку, обумовлену типом організації виробництва на підприємстві та різновидами конкретної праці, яка використовується в умовах певного виду виробництва (заготівельного, прядильного, металообробного, сушильного, складального). На формування робочих місць підприємства впливає цілий ряд факторів. Серед них основними є такі: тип виробництва, рівень розподілу і кооперування праці, ступінь механізації й автоматизації виробничих і трудових процесів, кількість устаткування на робочому місці та ін. Це в значній мірі визначає класифікацію робочих місць, яка наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація робочих місць

Ознаки	Вид робочого місця
Тип виробництва (спеціалізація)	Спеціальне, спеціалізоване, універсальне
Розподіл і кооперація праці	Основного, допоміжного робітника, керівного працівника, технічного працівника (за функціями)
Місце виконання роботи	У закритому приміщенні, на відкритому спеціальному майданчику
Зміст роботи	Індивідуальне, групове (бригадне)
Ступінь механізації й автоматизації	Автоматизоване, механізоване, ручної роботи
Кількість устаткування	Багатомашинне, одномашинне
Рухливість	Стаціонарне (постійне), пересувне (маршрутне, зональне)
Час функціонування	Постійне, тимчасове
Режим роботи (кількість змін)	Однозмінне, двозмінне, трьохзмінне та ін.

Наведена класифікація дає змогу глибше зрозуміти сутність організації робочого місця і сприяє ефективному його проектуванню.

Організація робочого місця -- це підпорядкована цілям виробництва система заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню, атестації й раціоналізації [3, с.342].

Організація робочого місця являє собою матеріальну основу, що забезпечує ефективне використання обладнання і робочої сили. Головною її метою є забезпечення високоякісного та ефективного виконання роботи у встановлені терміни на основі повного використання устаткування, робочого часу, застосування раціональних прийомів і методів праці, створення комфортних умов праці, що забезпечують тривале збереження працездатності працівників. Для досягнення цієї мети до робочого місця пред'являються технічні, організаційні, економічні та ергономічні вимоги.

З технічного боку робоче місце повинно бути оснащене прогресивним обладнанням, необхідної технологічної та організаційної оснащенням, інструментом, контрольно-вимірювальними приладами, передбаченими технологією, підйомно-транспортними засобами.

З організаційного боку наявне на робочому місці обладнання має бути раціонально розташоване в межах робочої зони; знайдено варіант оптимального обслуговування робочого місця сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, інструментом, ремонтом обладнання та оснащення, прибиранням відходів; забезпечені безпечні та нешкідливі для здоров'я робітників умови праці .

З економічного боку організація робочого місця має забезпечити оптимальну зайнятість працівників, максимально високий рівень продуктивності праці і якості роботи.

Ергономічні вимоги мають місце при проектуванні обладнання, технологічної та організаційної оснащення, планування робочого місця.

- процесу праці працівника, незалежно від того, які функції він виконує, властиві притаманні йому закономірності, що визначають:

- розміщення працівника в робочій зоні;

- положення робочої зони;

- послідовність, кількість і просторову протяжність складових трудовий процес трудових рухів;

- - послідовність входження людини в роботу;

- - поява, нарощування і зниження стомлюваності.

Ергономіка досліджує вплив, який чиниться на функціональний стан і працездатність людини різними чинниками виробничого середовища. Останні враховуються при проектуванні обладнання, організаційної та технологічної оснастки, при обгрунтуванні планування робочих місць. Правильне планування повинно передбачати таке розміщення працівника у зоні робочого місця і таке розташування в ній предметів, використовуваних у процесі роботи, які б забезпечили найбільш зручну робочу позу, найбільш короткі й зручні зони руху, найменш виснажливі положення корпусу, рук, ніг і голови при тривалому повторенні певних рухів.

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготовками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

- енергетична -- забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

- транспортно-складська -- доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

- підготовчо-технологічна -- розподіл робіт за робочими місцями;

- комплектування технічної документації;

- підготовка інструменту та допоміжних матеріалів;

- інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

- інструментальна -- зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

- налагоджувальна -- налагодження і регулювання технологічного устаткування;

- міжремонтна -- профілактичне обслуговування;

- контрольна -- контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

- облікова -- облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.

Таким чином, завдання організації праці в області організації робочих місць спрямовані на досягнення раціонального поєднання речових елементів виробничого процесу і людини, забезпечення на цій основі високої продуктивності і сприятливих умов праці.

1.2 Планування робочих місць, спеціалізація

У системі заходів щодо організації робочого місця істотне значення має його раціональне планування. Правильне планування робочого місця дозволяє усунути зайві трудові руху та непродуктивні витрати енергії робочого, ефективно використовувати виробничу площу при забезпеченні безпечних умов праці.

Під плануванням робочого місця розуміється взаємне просторове розташування на відведеній виробничої площі основного і допоміжного обладнання, технологічної та організаційної оснащення і самого робітника (або групи робітників).

Раціональне планування робочого місця забезпечує зручну робочу позу, можливість застосування передових прийомів і методів праці, мінімальні траєкторії рухів робітника і рухів предметів праці, дотримання суворої послідовності, при якій один елемент роботи плавно безпосередньо переходить в інший. При цьому розташування засобів і предметів праці має задовольняти основним вимогам, порушення яких веде до непродуктивних витрат робочого часу і енергії працівника, передчасного стомлення і зниження продуктивності праці, нераціонального використання виробничих площ.

При проектуванні планування робочих місць розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування. Зовнішнє планування робочого місця полягає у встановленні його місця розташування по відношенню до суміжних робочих місць у підрозділі, до робочого місця керівника (бригадира, майстра, начальника відділу тощо), до проходів, переходів, проїздів, під'їздів. Проектування зовнішнього планування доцільно проводити відразу для всіх робочих місць, що входять до підрозділу. В якості вихідних даних для такого планування служить виробнича площа, відведена для розташування персоналу підрозділу.

Визначаючи місце розташування конкретного робочого місця в рамках підрозділу, слід керуватися будівельними нормами і правилами, санітарними нормами проектування, стандартів безпеки праці. При цьому повинні вирішуватися наступні завдання:

- економне використання виробничих площ;

- раціональний взаємозв'язок між суміжними робочими місцями, а також з робочим місцем безпосереднього керівника;

- скорочення відстаней переходів робітників і транспортування матеріалів;

- ізоляція робочих місць зі шкідливими умовами праці від інших робочих місць;

- забезпечення безпеки праці.

Санітарними нормами передбачено, що на кожного робітника повинно припадати не менше 4,5 м ² виробничої площі при висоті приміщення 3,2 м. Об'єм виробничого приміщення на кожного працюючого повинен бути не менше 15 м. При визначенні площі робочого місця повинні враховуватися габарити устаткування, норми промислової санітарії і техніки безпеки, ширина проходів і проїздів. Площа універсального робочого місця проектується дещо більшою, ніж для місця спеціалізованого, так як вона повинна дозволяти встановлювати додаткове обладнання та пристосування.

Взаємодіючі робочі місця слід розміщувати в безпосередній близькості один до одного, а маршрут руху предмета праці між робочими місцями в підрозділі повинен бути найкоротшим. Між робочими місцями однієї ділянки повинно бути передбачено зоровий зв'язок. Підходи до робочих місць повинні бути не тільки найкоротшими, а й, по можливості, не повинні перетинатися з транспортними шляхами. Входи і виходи в приміщенні повинні бути вільні, добре доступні для огляду та безпечні. Внутрішнє планування робочого місця являє собою розміщення технологічного оснащення та інструменту в робочій зоні, інструментальних шафах і тумбочках, правильне розташування заготовок і деталей на робочому місці. Вона повинна забезпечити зручну робочу позу, короткі та малоутомітельние руху, рівномірне і по можливості одночасне виконання трудових рухів обома руками.

Для дотримання цих умов користуються поруч вироблених практичних правил:

1) для кожного предмета має бути відведене певне місце;

2) предмети, якими користуються під час роботи частіше, повинні розташовуватися ближче до робочого і по можливості на рівні робочої зони;

3) предмети необхідно розміщувати так, щоб трудові руху робочого звести до рухів передпліччя, кистей і пальців рук;

4) все, що береться лівою рукою, розташовується зліва, все, що правою, - праворуч, матеріали та інструменти, які беруться обома руками, розташовуються з того боку, куди під час роботи звернений корпус робітника.

Внутрішнє планування робочого місця повинне забезпечити такий оперативний простір, при якому робітник може вільно формувати робочі зони з урахуванням зон досяжності при різних робочих позах, як в горизонтальній, так і у вертикальній площинах.

Зона досяжності - простір, обсяг якого обмежений можливими траєкторіями руху рук робітника. Оптимальна зона обмежується траєкторіями рухів напівзігнутих рук, здійснюваних без нахилів корпусу при вільно опущених плечах. Максимальна зона - траєкторії руху витягнутих рук. Зони досяжності визначаються виходячи з антропометричних даних передбачуваних працівників.

Крім того, при проектуванні внутрішнього планування робочого місця необхідно враховувати зону огляду, в межах якої робітник повинен чітко бачити всі предмети, що знаходяться на його робочому місці. Для сприйняття засобів відображення інформації в горизонтальній площині рекомендується кут 30-40 °. У вертикальній площині оптимальний кут огляду становить по 15 ° вгору і вниз по відношенню до горизонтальної. Внутрішнє планування робочого місця означає розміщення на його площі всіх предметів оснащення, їх раціональну компоновку по відношенню один до одного і до працівника. При внутрішньому плануванню вирішуються такі завдання:

- забезпечення найменших витрат робочого часу на виконання робіт, які закріплені за робочим місцем;

- мінімізація фізіологічних зусиль і нервово-психічної напруженості працівника;

- зручність виконання роботи та обслуговування обладнання;

- хороший огляд в активній робочій зоні всіх частин обладнання, приладів, механізмів;

- оптимізація маршрутів пересування працівника по робочому місцю;

- раціоналізація робочої пози (положення) працівника;

- створення сприятливих умов праці;

- безпека праці.

Проведення робіт при внутрішньому плануванню доцільно здійснювати в такій послідовності:

1) Визначити місце розташування основного, а потім допоміжного обладнання і тари.

2) Встановити місце розташування виконавця у процесі праці по відношенню до обладнання та його робочу позу.

3) скомпонувати на основному обладнанні засоби інформації (контрольно-вимірювальні прилади) та органи управління (кнопки, педалі, важелі, клапана, вимикачі тощо).

4) встановити засоби безпеки.

5) встановити організаційну оснастку.

6) розмістити предмети технологічної оснастки, робочу документацію,

довідкову та спеціальну літературу.

7) встановити місцеве освітлення, засоби зв'язку, сигналізації.

8) розмістити господарські кошти.

При плануванні повинна враховуватися можливість її порівняно швидкої і легкої зміни, забезпечуватися зручність демонтажу устаткування. Розміщення основного обладнання на робочому місці, перш за все, визначається особливостями праці на ньому: видом і типом виробництва, функціями і чисельністю працівників, рівнем спеціалізації і механізації праці, кількістю обладнання та іншими ознаками, що характеризують робоче місце. Основне обладнання повинно бути розміщено таким чином, щоб забезпечувався найкоротший шлях переміщення предмету праці як в горизонтальних, так і у вертикальних площинах. При цьому потрібно враховувати прийняті будівельні модулі, встановлені норми відстаней між обладнанням та елементами будівель в залежності від розмірів та виду обладнання, санітарні та гігієнічні норми, стандарти безпеки, антропометричні дані про виконавців.

При багатоверстатній роботі слід встановлювати мінімально допустиму відстань між обслуговуваними верстатами. Компонування обладнання повинна забезпечувати хороший огляд його життєво важливих частин, вільний доступ до місць розташування тих з них, які вимагають періодичних оглядів, налагодження та ремонтів. Необхідно правильно орієнтувати положення основного устаткування по відношенню до вікон і штучним джерел загального освітлення.

Розташування працівника визначається характером його праці і перш за все тим, наскільки часто йому за родом своєї роботи необхідно буде переміщатися по робочому місцю. Тут можуть бути роботи, що вимагають постійного переміщення працівника, роботи без переміщення працівника і роботи, комбіновані - з переміщенням і без нього.

У кожному з робочих положень можлива велика кількість робочих поз, що представляють взаєморозташування частин тіла-корпусу, рук, ніг і голови людини, незалежне від орієнтації та місця розташування тіла в просторі і від ставлення до опори. Неправильно встановлювати робочу позу в положенні тільки стоячи або тільки сидячи, оскільки будь-яка статична поза несприятливо позначається на працездатності людини. Тривалі статичні м'язові навантаження призводять до швидкого стомлення працівника. Дуже несприятливі, наприклад, постійні робочі пози стоячи з великим (більше 15 °) нахилом тулуба, напівлежачи з піднятими вгору руками і головою.

У будь-якому випадку, якщо в силу характеру праці від працівника потрібне постійне робоче положення, що викликає значні статичні навантаження, для нього слід проектувати можливість зміни положення. Для людини, що працює стоячи, повинна бути передбачена можливість частину роботи виконувати сидячи, і навпаки. При встановленні робочої пози необхідно враховувати висоту робочої поверхні, відстань спостережуваного об'єкта від очей, кут зору і зоровий фокус, висоту сидіння. При проектуванні розміщення засобів відображення інформації (контрольно-вимірювальних приладів, екранів телевізорів, мнемосхем та ін) враховуються оптимальні кути огляду і зон спостереження в полі зору працівника. Велике значення має вибір розмірів і компонування знаків та їх елементів на контрольно-вимірювальних приладах, вибір кольору знаків і фону, на яких вони зображені.

Розміщення і компонування органів та засобів дистанційно управління виробничими процесами встановлюється з урахуванням робочої пози, зон досяжності та інших характеристик. Вирішуючи питання розміщення на робочому місці засобів інформації і органів управління, проектувальники керуються певними принципами. Ось деякі з них:

1 принцип частоти: в оптимальній зоні видимості і досяжну повинні знаходитися ті засоби інформації та управління, до яких найбільш часто звертається працівник протягом робочої зміни

2 принцип важливості: у зазначених зонах слід розміщувати ті засоби інформації та управління, які найбільш важливі для точного управління виробничим процесом;

3 принцип технологічності: засоби управління та інформації потрібно розташовувати в такій послідовності, щоб звертатися ним по черзі, дотримуючись ходу технологічного процесу;

4 принцип спряженості: у безпосередній близькості один від одного слід розташовувати ті засоби інформації та органи управління, які взаємопов'язані.

Установка на робочому місці засобів безпеки залежить від того, яку небезпеку представляють ті чи інші засоби праці. В одному випадку достатньо встановити попереджає про небезпеку знак. В іншому випадку необхідно захистити або ізолювати джерело небезпеки. У третьому випадку необхідно ізолювати або огороджувати безпосередньо працівника.

Розробка планування робочого місця здійснюються на основі проведеного аналізу або під час атестації робочого місця в наступній послідовності:

- визначається загальне місце розташування даного робочого місця на ділянці у відповідності зі спеціалізацією і характером виконуваних робіт;

- уточнюється розміщення основного обладнання в зоні робочого місця щодо технологічного і транспортного потоку, джерела світла, електропостачання і т.п.;

- здійснюється прив'язка допоміжного обладнання, постійно бере участь у технологічному процесі, до основного технологічного устаткування;

- встановлюється раціональне розташування виконавця у процесі праці по відношенню до основного технологічного і допоміжного обладнання;

- визначаються місця розміщення організаційної та технологічної оснастки, тари з матеріалами і готової продукції з урахуванням їх мінімальних відстаней до виконавця;

- оцінюється ступінь раціональності планування робочого місця.

В організації робочих місць велике значення має їх спеціалізація. Під спеціалізацією робочого місця розуміється закріплення за ним певного кола робіт або операцій за ознакою їх технологічної однорідності, складності, точності обробки, конфігурації та інші [1, с.71] .

Скорочення номенклатури оброблюваних деталей або кількості виконуваних операцій на робочому місці, тобто звуження його спеціалізації, сприяє вдосконалення трудових прийомів, підвищенню виробничих навичок і культури праці, а також продуктивності праці. Основою спеціалізації робочих місць є уніфікація виробів і їх конструктивних елементів, а також типізація технологічних процесів.

Ці та інші заходи дозволяють скоротити номенклатуру оброблюваних виробів, підвищити рівень серійності і зменшити кількість переналагоджень обладнання.

Чим вище спеціалізація виробництва, тим більшою мірою з'являється можливість пристосувати кожне робоче місце за плануванням і оснащення до конкретної роботи, створити для робочого найбільш сприятливі умови праці, що враховують загальні виробничі вимоги для даного виду робіт і фізіологічні особливості кожного конкретного виконавця.

Високий рівень спеціалізації робочих місць досягається в масовому виробництві, де повторюваність виконуваних робіт і великий обсяг своєї продукції дають можливість закріпити за робочим місцем 1 -2 деталеопераціі протягом тривалого періоду. Таке робоче місце економічно вигідно оснащувати спеціальним високопродуктивним обладнанням, пристосуваннями та інструментом, впроваджувати прогресивні системи обслуговування робочих місць.

Найбільш несприятливі умови для спеціалізації спостерігаються в одиничному виробництві, де відбувається постійна зміна виконуваних робіт, що випускається. Постійна зміна характеру виконуваних робіт змушує застосовувати універсальне устаткування, різноманітні технологічні пристосування, інструменти.

1.3 Оснащення робочих місць та вимоги до нього

Важливим фактором організації робочого місця є його оснащення.

Оснащення робочих місць визначається їх виробничим профілем, ступенем механізації й автоматизації технологічних процесів. Оснащення включає основне і допоміжне устаткування, інвентар, тару для заготовок, пристрої охорони праці, пристрої для збирання відходів і предмети інтер'єру [1, с. 72-73]. Основні елементи оснащення робочого місця подані в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Основні елементи оснащення робочого місця

Тип оснащення	Елементи оснащення
Основне технологічне оснащення	Верстати, машини, агрегати, автоматичні лінії, пульти дистанційного керування та ін.
Допоміжне оснащення	Складальні, зварювальні, випробувальні стенди, рольганги, пристрої для переміщення матеріалів, інші засоби транспортування, підйомні пристрої та крани тощо
Організаційне оснащення	Засоби для розміщення і зберігання пристроїв, інструментів, допоміжних матеріалів, запасних частин і документації, виробнича тара і меблі, засоби сигналізації і зв'язку, освітлення і догляду за устаткуванням, предмети виробничого інтер'єру тощо
Технологічне оснащення	Пристрої та інструменти (різальний, вимірювальний, допоміжний)

робочий місце цех організація

Конкретні види обладнання, які можуть бути найрізноманітнішими, повинні відповідати особливостям кожного робочого місця і забезпечувати раціональне використання робочого часу, економію фізіологічних зусиль, безпеку праці, комфортність і ефективність роботи.

Типовими основними видами оснащення є наступні:

- основне технологічне обладнання, яке призначене для виконання основної роботи на даному робочому місці. Це можуть бути верстати, механізми, агрегати, апарати, конвеєрні лінії, рахункова і обчислювальна техніка, персональні комп'ютери, друковано-розмножувальна техніка, пульти управління тощо;

- допоміжне обладнання - індивідуальні підйомно-транспортні пристрої, транспортери, візки, рольганги, склизу для переміщення матеріалів та ін;

- технологічне оснащення - робочі та обмірні інструменти, пристосування, запасні частини, канцелярське приладдя для службовців, змінні приналежності типу картриджів і т.п. для друкарсько-розмножувальної техніки;

- робоча документація і спеціальна література - інструкції, технологічні карти, правила техніки безпеки, картотеки, справи, довідники, посібники та ін;

- організаційна оснастка, до якої відносяться робочі меблі (столи, верстаки, стільці, крісла, шафи, тумбочки, стелажі, полиці), годинник, засоби для розміщення технологічного оснащення та робочих документів (ложементи, пюпітри, картотеки), пристосування типу підставок, приставок до столів, підлокітників, підніжних решіток, упорів;

- засоби безпеки - огорожі, екрани, засоби індивідуального захисту (окуляри, респіратори, рукавички, спеціальні одяг і взуття), засоби протипожежного захисту, витяжна вентиляція, що попереджають про небезпеку написи і графіка ін;

- засоби освітлення (загального для всього приміщення та місцевого для робочої поверхні або простору);

- засоби зв'язку з іншими робочими місцями і з місцем керівника;

- засоби сигналізації (звукові, світлові, знакові) про несправності, аварійних ситуаціях;

- робоча тара для сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, відходів виробництва (контейнери, піддони, коробки, ящики);

- кошти для підтримки на робочому місці нормального мікроклімату;

- господарські засоби для догляду за обладнанням і робочим місцем (щітки, ганчір'я, совки, віники, маслянки, урни для сміття та ін).

Можуть бути й інші види обладнання. Головна вимога до перерахованого обладнання і оснастки - якість і забезпечення високої продуктивності.

Засоби оснащення поділяються на постійні та тимчасові. До предметів постійного користування відноситься все, що повинно знаходитися на робочому місці, незалежно від характеру виконуваної роботи:

- обладнання;

- постійно використовувані пристосування та інструменти;

- підйомно-транспортні пристрої;

- допоміжні матеріали і інструменти по догляду за устаткуванням;

- інвентар постійного користування та ін

Змінні, на відміну від постійних, надаються робочого місця для проведення разових, або випадкових робіт:

- пристосування для даної операції;

- робітники і обмірні інструменти;

- тара для обробки, зберігання та передачі такої конкретної продукції.

До кожного різновиду елементів оснащення робочих місць пред'являються певні вимоги.

Основне і допоміжне устаткування повинне забезпечувати:

- зручність його обслуговування, налагодження і ремонту;

- раціональну робочу позу (краще змінну) виконавця;

- безпеку експлуатації й ремонту;

- можливість застосування прогресивних прийомів і методів праці;

- зручність і легкість управління;

- економію фізіологічних зусиль працівників і зниження нервово- психічного навантаження на них.

Розміщення організаційного оснащення має відповідати послідовності виконуваних робіт і бути підпорядковане зручності користування нею. Необхідно передбачати роздільне зберігання документації, ріжучих, обмірних і допоміжних інструментів, запасних частин і пристосувань. Столи й стелажі, на яких зберігаються предмети праці, повинні розташовуватися так, щоб відповідати по висоті або бути трохи вище рівня обробки деталей, а висота столів або стелажів для готової продукції - відповідати рівню її обробки або бути трохи нижче його.

При виборі робочих меблів необхідно рахуватися з антропометричними даними і підлогою працівників, мати регульовані по висоті сидіння і регульовані по куту нахилу спинки сидінь. Висота робочої поверхні столів вибирається з урахуванням характеру роботи та статі працівників. Наприклад, для жінок, які виконують дуже тонкі зорові роботи, висота поверхні столу рекомендується у розмірі 930 мм, а при збірці великих деталей - 630 мм. Для чоловіків ця висота буде дорівнює відповідно 1020 і 680 мм.

Меблі за своїми габаритами не повинні захаращувати робоче місце, а її кількість має потребу в обґрунтуванні, при цьому слід керуватися необхідністю раціонального використання виробничої площі.

Кількість полиць в шафах і стелажах, скриньок в тумбочках і столах повинно бути достатнім для розміщення технологічного оснащення, робочої документації, предметів господарського вжитку. Якщо підлоги в приміщенні не мають дерев'яного або лінолеумного покриття, то в місцях, де безпосередньо виконують свої виробничі функції працівники, слід встановлювати дерев'яні підставки для ніг.

Велике значення має вибір засобів освітлення. При висвітленні робочих місць необхідно забезпечити достатній рівень загального освітлення, спеціальне освітлення робочої поверхні або простору, однаковість освітлення різних приладів, контраст між робочими елементами і фоном, відсутність сліпучого дії світла.

1.4 Умови праці на робочому місці та фактори їх формування

Умови праці -- це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини (рис. 1.1).

Умови праці -- це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).



Рисунок. 1.1 Класифікація умов праці.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

- фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утримуванням вантажів, натисненням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

- нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене;

- робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва). Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

- монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;

- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

- забруднення повітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини). Ступінь забруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

- виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

- вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхів за хвилину). Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

- освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або осліплююча.

Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокремлено, і його вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації робочого місця.

На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності і господарювання), де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводиться атестація робочих місць. Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.

Атестація робочих місць передбачає: .

- виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

- санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

- установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

- визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

- з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

- зі шкідливими і важкими умовами праці;

- зі шкідливими умовами праці.

Ці дані заносяться до Карти умов праці.

Естетичні чинники - архітектурно-планувальні рішення інтер'єру та екстер'єру, естетично виразна форма і колір засобів праці, спецодягу, відповідне оформлення зон відпочинку тощо.

Соціально-психологічні чинники - соціально-демографічна структура колективу, сукупність інтересів, ціннісних орієнтації працівників, стиль керівництва в підрозділах і на підприємстві в цілому, масштаб і характер діяльності громадських організацій. Ці чинники формують морально-психологічний клімат у колективі.

Ергономіка досліджує вплив на функціональний стан людини різних факторів навколишнього середовища: складу повітря, шуму, вібрацій, освітлення, метеорологічних умов і т. д. Щодо перерахованих факторів ергономіка визначає "зони" комфорту і розвиває можливості ефективного захисту організму людини від шкідливого впливу середовища. Оточуючі людину виробничі умови зводяться до чотирьох типів:

- нестерпні умови, коли організм людини не може існувати тривалий час;

- некомфортні, коли суттєво відхиляються від норми один або два елементи зовнішнього середовища (ливарні, ковальські, термічні, гальванічні та ін. цехи шкідливого виробництва);

- комфортні, коли всі елементи трудової обстановки перебувають в достатній відповідності з людським фактором;

- висококомфортні, коли всі елементи перебувають в найкращій відповідності з людським фактором.

Для прикладу в таблицях 1.3 і 1.4 подані деякі психофізичні параметри та нормативи умов продуктивної праці.

Таблиця1 .3 - Психофізичні параметри продуктивної праці

ЗОНА	Температура в період року, 0С	Вологість, %	Загазованість СО, мг/л	Шум, дБ	Освітлення, ЛК	Обсяг повітря, м3/чол.
	теплий	холодний
Неприпустимі умови	Більш
	+38	+10	90	0,03	120	30	20
Фізіологічна межа	+38	+10	60	0,03	120	30	20
Несприятливі умови	+32	+15	40	0,02	100	50	25
Психологічна межа	+22	+18	20	0,01	80	100	35
Сприятливі умови	+18	+20	12	-	20	150	50

Таблиця 1.4 - Нормативи умов праці

Показник	Умови праці
	нормальні	ненормальні
Колір устаткування	ясно-зелений	сірий, чорний
Колір стін і стелі	ясно-зелений	коричневий, чорний, синій, сіро-брудний
Стан скління	чисте	забруднене
Захаращування робочих місць і проходів	ні	значне
Підйом тяжкості, кг	до 10	20-50
Положення тіла працівника	сидячи	нагнувшись
Нахил тіла робітника вперед і назад, градус	0	5-20
Повторюваність одноманітних дій протягом години	до 130	300-600
Фізичне зусилля при управлінні, кг	1	8-10

На кожному робочому місці на працездатність впливають, здебільшого, декілька факторів, а не всі, і їх вплив можна подати через інтегральну оцінку умов праці. Крім особистих факторів, вплив яких неможливо врахувати прямими показниками, а лише через показники приросту виробітку за одиницю часу в разі незмінних умов виробничого середовища і якісного стану робочої сили.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.



2. ОЦІНКА РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

2.1Організація робочого місця слюсаря-складальника

Робочим місцем називається певна ділянка виробничої площі цеху, закріплена за даним робітником і оснащена необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями, допоміжним обладнанням і приладдям.

Раціональна організація праці і робочого місця слюсаря має важливе значення для підвищення продуктивності праці, поліпшення якості виготовлюваної продукції і зниження її собівартості.

Великий вплив на продуктивність праці слюсаря має оснащеність робочого місця підйомно-транспортними пристроями. Від їх наявності залежить не тільки час на встановлювання і знімання деталей, монтаж і демонтаж вузлів, але також і час, що його робітник витрачає на відпочинок. Раціональна організація робочого місця слюсаря передбачає найзручніші для високопродуктивної праці планування і розміщення різних засобів праці, гарантує безпеку роботи, додержання чистоти, порядку і нормальних умов роботи на робочому місці, організацію безперебійного обслуговування його всім необхідним. Постійне удосконалення робочого місця і утримання його в необхідному порядку е невід'ємною ознакою передових методів праці. Увагу, яку передові слюсарі приділяють організації свого робочого місця, обумовлено новим стилем роботи. Приклад вдалого планування і організації робочого місця показано на рисунку 2.1 [11].

Раціональна організація робочого місця, найбільш правильне розміщення інструменту і заготовок, усування зайвих рухів, що гальмують продуктивну працю, застосування раціональних трудових прийомів -- усе це методи висококультурної праці працівників виробництва, невід'ємна ознака організації праці.

Рисунок 2.1 - Робоче місце слюсаря-складальника

Інструменти і пристрої треба розкладати на верстаку в такому порядку, щоб усе те, що беруть лівою рукою, лежало на лівій частині верстака, а те, що беруть правою рукою,-- на правій. Інструменти і пристрої, якими слюсар користується частіше, треба класти ближче і, навпаки, те, чим користуються рідше,-- далі. Таке розміщення повинно бути постійним, щоб слюсар під час роботи міг брати потрібний інструмент, пристрій чи заготовку, не витрачаючи зайвого часу на відшукування їх. Зберігати інструмент потрібно у висувних ящиках верстака в такому порядку, щоб різальний і вимірювальний інструмент -- напилки, мітчики, свердла, косинці, штангенциркулі, мікрометри та інші -- не псувався від корозії, випадкових ударів і подряпин. Для цього у висув ному інструментальному ящику слюсарного верстака роблять по перечні полички завширшки 100--150 мм. Кожне відділення повинно призначатися для одного виду інструменту. В одному з інструментальних ящиків верстака, вздовж його бокових сторін, прибивають по 3--4 східчастих планки, на які кладуть напилки; при цьому напилки великих розмірів розміщують на нижніх сходинках, а малих -- на верхніх [11].

Дно ящика ділять на кілька кліток для зберігання свердел, розверток, мітчиків і плашок. На решті площини ящика зберігають більш грубий інструмент, як-от молотки, зубила, крейцмейселі та ін ( див. рисунок 2.2).

Рисунок 2.2 - Раціональне розміщення інструменту на слюсарному верстаку

Після закінчення роботи напилки необхідно очистити від металевих ошурок і бруду дротяною щіткою, витерти чистою ганчіркою або салфеткою. Робочі частини різального і вимірювального інструменту необхідно змащувати тонким шаром вазеліну.

Для піднімання деталей (вузлів) вагою понад 16 кг треба застосовувати спеціальні підйомники або мостові крани. Найбільш зручними є підйомні засоби, що встановлюються для обслуговування одного або кількох робочих місць. До них належать: монорейка з електроталлю, поворотний кран з пневматичним підйомником (рисунок 2.3), пересувні візки з підйомниками і інші.

Рисунок 2.3 - Місцеві підйомні засоби

Керування такими підйомними засобами здійснюється з підлоги. Досить потягнути вниз рукоятку 6, щоб відкрити пусковий кран 5 для подавання повітря по шлангу 3 в циліндр 1. При цьому вантаж піднімається. Для його опускання кран переключають переміщенням рукоятки 7 вниз. Підйомник може переміщатися на роликах 2 по консолі 4 і разом з нею повертатися на потрібний кут.

Електроталь (тельфер) являє собою електричну лебідку, яка не тільки піднімає вантаж, а й переміщує його по монорейці, розташованій під стелею цеху. Вона складається з візка, електродвигуна підйому, редуктора, електромагнітного гальма, барабана для намотування троса і обойми з гаком. Кнопки керування тельфером розташовані на рівні грудей робітника.

Найдосконалішим способом доставляння деталей на одне робоче місце і передавання їх на інше є механічний. Для цього потрібні спеціальні транспортуючі пристрої: конвейєри, рольганги тощо, які широко застосовуються на заводах серійного і масового виробництва (автомобільних, тракторних, заводах комбайнів і інших) [11].

Професія слюсаря є однією з найбільш поширених. Слюсарні роботи потрібні не тільки в машинобудуванні, а й у багатьох інших галузях промисловості та сільського господарства. Вони дуже різноманітні: слюсарі -складальники збирають різні машини і механізми , слюсарі - ремонтники виконують технічне обслуговування та ремонт машин і механізмів, слюсарі - інструментальники виготовляють інструменти , штампи і пристосування , слюсарі з монтажу техніки , приладів і комунікацій займаються встановленням обладнання , підведенням до нього енергії та іншими монтажними роботами .

З ростом механізації та автоматизації значення слюсарних професій зростає так як від діяльності слюсарів значною мірою залежать якість продукції, що виготовляється та безперебійна робота засобів механізації та автоматизації виробничих процесів .

2.2 Розрахунок параметрів обґрунтування кількості робочих місць на потоковій лінії збиральної ділянки механоскладального цеху

Потокове виробництво -- це найбільш ефективна форма організації виробництва по масовому випуску продукції, що забезпечує високе зростання продуктивності праці, безперервність виробничого процесу і найвищий рівень якості.

При організації потокового виробництва необхідно враховувати тривалість замовлення, обсяг випуску, визначити категорію якості і технічний рівень виробничих ланок. При потоковому виробництві частіше використовують потокові лінії.

Потокова лінія -- це група робочих місць, що розташовані в строгій послідовності операцій технологічного циклу, за якими закріплені певні операції. Декілька потокових ліній складають цех.

Основні характеристики потокової лінії:

1. Закріплення за кожним робочим місцем тільки однієї операції по виготовленню деталей або збору продукції.

2. Розташування робочих місць по ходу лінії.

3. Після закінчення операції на наступне робоче місце деталі передають по одній.

4. Синхронізація продовження кожної операції технологічного процесу на потоковій лінії. Тобто операції повинні бути кратні такту лінії.

5. Механізація передачі деталей та виробів з одного робочого місця на інше.

6. Замкнутий характер виробництва, який включає всі роботи з виготовлення деталей та виробів.

При організації потокових ліній розраховуються:

- такт;

- число робочих місць та робочих на потоковій лінії;

- синхронізація операцій;

- швидкість руху та довжина робочої стрічки конвеєру;

- виробничі нормативи.

Розрахуємо основні показники на прикладі збиральної ділянки механоскладального цеху за такими даними:

Потокова лінія працює 230 днів на рік у 2 зміни.

Тривалість зміни - 8,2 год.

Простої обладнання на ремонті становлять 5 % режимного фонду робочого часу.

Норма випуску продукції - 60 тис. шт./рік.

Технологічний брак - 6%.

Норми часу на виконання операцій становлять, хв.:

- токарна - 12,3;

- свердлильна - 13,7;

- фрезерна - 2,5;

- шліфувальна - 8,4;

- полірувальна - 7,2;

- зубонарізна - 26,8;

Визначити кількість робочих місць на окремих операціях та коефіцієнт завантаження потокової лінії.

1. Визначаємо дійсний фонд робочого часу потокової лінії, год/рік:

2. Визначимо норму запуску виробів на потокову лінію, шт./рік:

Отже, приймаємо 63 830 шт./рік.

3. Визначимо такт однопредментої потокової лінії, хв.:

Приймаємо за 3,4 хв.

4. Розрахуємо кількість робочих місць:

,

де

Тц - норма часу на виконання операції;

r - такт потокової лінії.

;

;

=0,74, приймаємо 1;

5. Коефіцієнт завантаження робочих місць:

Отже, підприємству потрібно 24 робочі місця. Робочі місця використовуться на 87 %.

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство не завантажує робочі місця повною мірою і можливе більш повне використання наявних робочих місць. Адже підприємство має 24 робочі місця і використовує їх на 87 %.



3. ЗАХОДИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇЇ РОБОЧИХ МСЦЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ОБСЛУГОВУВАННЯ

3.1 Основні напрямки удосконалення робочих місць

У даному розділі надано пропозиції щодо удосконалення організації робочого місця слюсаря.

Модернізація технологічного, підйомно-транспортного та іншого виробничого обладнання, а саме пропонуємо наступне:

1) впровадження систем (пристроїв) автоматичного і дистанційного керування та регулювання виробничим обладнанням, технологічними процесами, підйомними і транспортними пристроями, застосування промислових роботів у небезпечних і шкідливих виробництвах з метою забезпечення безпеки;

2) удосконалення технологічних процесів з метою усунення впливу на працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

3) впровадження систем автоматичного контролю та сигналізації рівнів небезпечних і шкідливих виробничих факторів на робочих місцях;

4) впровадження та вдосконалення технічних пристроїв, що забезпечують захист працівників від ураження електричним струмом ;

5) встановлення запобіжних, захисних пристроїв, а також пристроїв сигналізації для забезпечення безпечної експлуатації та аварійного захисту парових, водяних, газових та інших виробничих комунікацій та споруд ;

6) механізація та автоматизація технологічних операцій (процесів), пов'язаних з отруйними, агресивними, легкозаймистими та горючими рідинами, використовуваними у виробництві ;

7) зниження до нормативних рівнів шкідливих речовин у повітрі робочої зони, несприятливо діючих механічних коливань (шум, вібрація, ультразвук тощо) і випромінювань (іонізуючого, електромагнітного, лазерного, ультрафіолетового та ін.) на робочих місцях;

8) впровадження нових і вдосконалення існуючих засобів колективного захисту працівників від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

9) удосконалення організації робочих місць;

10) оптимізація темпу роботи, режиму праці та відпочинку.

...