Система ресурсного забезпечення регіонального управління: концептуальні засади розбудови і механізми функціонування

Ресурси регіонального управління - це ті елементи ресурсного простору, які має можливість використати публічна влада як засіб досягнення цілей та реалізації регіональних інтересів згідно з повноваженнями щодо розпорядження тим чи іншим видом ресурсів. Вони формуються з ресурсів суб'єкта управління, об'єкта управління та середовища функціонування системи регіонального управління.

Як показав аналіз причин виникнення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади, відсутність загальноприйнятої класифікації ресурсів на фоні численних підходів до їх поділу є ключовим питанням в узгодженні дій суб'єктів регіонального управління стосовно використання тих чи інших видів ресурсів для досягнення поставлених цілей. Проблема ускладнюється також тим, що за різними підходами один і той же ресурс має різну оцінку, або вартість, а інколи й внутрішню структуру. В зв'язку з цим виникає необхідність в такій класифікації ресурсів, щоб забезпечити максимально повний облік можливих напрямків їх використання і взаємодії, а з іншого боку - не потонути «у безодні деталізації».

Метою класифікації ресурсів регіонального управління є упорядкування за різними ознаками множини ресурсів у типи задля забезпечення суб'єктів управління інформацією щодо доцільності використання даного ресурсу для вирішення конкретного завдання. В основу систематизації ресурсів регіонального управління покладено загальнонауковий метод типологічної класифікації, за яким множину ресурсів поділено на певні класи таким чином, щоб у межах кожного класу варіація ознаки, за якою класифікуються ресурси, була мінімальною, а між класами - максимальною.

Для цього було розглянуто множину ознак, за якими можуть класифікуватися ресурси, виділено найбільш суттєві з них і надано змістовну інтерпретацію всім можливим класам ресурсів, які можуть бути встановлені за кожною ознакою. В основу класифікації покладено наступні градації: типи ресурсів - вищий щабель класифікації, який відображає групування ресурсів за визначеними характеристиками в ракурсі «доцільність використання»; класи ресурсів - основний щабель класифікації, де дано змістовну інтерпретацію всім можливим групуванням ресурсів за варіаціями ознак у межах визначених характеристик; види ресурсів - низовий щабель класифікації, який відображає подальшу деталізацію класів ресурсів.

Розроблена описова класифікація ресурсів регіонального управління спрямована на змістовну інтерпретацію класифікаційної ознаки - доцільність до застосування даного ресурсу в якості засобу досягнення цілі. Визначення типів ресурсів у межах запропонованих ознак: доступність, комбінативність, просторове розміщення, часовий формат, конкурентноздатність, робить можливим надалі встановлювати якісні та кількісні градації доцільності застосування кожного виду ресурсів задля досягнення різноманітних цілей.

Особливості відтворення, мобілізації і конвертації ресурсів регіонального управління не тільки разюче відрізняють регіональну владу від центральної, а й відображають специфіку політичних відносин центр-регіон через синтез балансу сил та інтересів. Адже, ресурси регіонального управління - це багаторівнева система взаємопов'язаних і субординованих елементів системи регіонального управління, що використовуються суб'єктами управління як засіб досягнення цілей. І саме тут доречно зауважити, що специфіку політичних відносин між центром і регіоном формує, насамперед, нерівнозначність (за впливовими можливостями) власних ресурсів органів влади. Мається на увазі, що можливості реалізації центром своїх інтересів забезпечені примусовими, адміністративними, силовими, нормативними, фінансовими та іншими ресурсами влади, у той час, як засобами реалізації регіональних інтересів (окрім дефіцитних матеріально-фінансових) є мотиваційні, культурно-інформаційні, інтелектуальні, морально-психологічні ресурси, які є дієвими тільки за умов легітимності регіональної влади, що в свою чергу безпосередньо залежить від її економічної легітимності. Адже, економічна легітимність регіональної влади жорстко регулюється центром, з одного боку через правові й адміністративні рамки місцевого оподаткування, а з іншого - через трансферні цільові ресурси, рівень яких орган регіональної влади не може змінювати і рішення щодо яких ухвалює інший, а не зацікавлений орган влади.

Як показав аналіз, ресурси регіонального управління в системі політичних відносин «центр-регіон» виконують кілька ролей в залежності від джерела ресурсів і повноважень суб'єкта використання забезпечуючи тим самим спроможність інституту регіональної влади регулювати та реалізовувати регіональні інтереси.

Проте, зазначена спроможність безпосередньо залежить від можливостей (сил) регіональної влади розпоряджатися регіональними ресурсами. Отримання регіональною владою таких можливостей дозволить стверджувати про наявність балансу сил у системі політичних відносин «центр-регіон». Наголосимо, що прагнучи до врівноваження балансу сил з центром регіони вимагають не рівноправності у відносинах з центром (що означало б розпад держави), а можливостей для реалізації усвідомлених інтересів регіональної спільноти у межах даної держави.

Існування проблеми ресурсної дефіцитності суб'єктів регіонального управління проявляється в дисбалансі політичних відносин «центр-регіон» та впливає на ступінь легітимності органів регіональної влади. Запровадження децентралізованої моделі управління - розширення кола питань, якими опікуватиметься регіональна влада - вимагатиме зростання відповідальності за прийняття рішень та їх втілення, що потребує нових концептуальних принципів організації ресурсного забезпечення регіонального управління.

Ресурсне забезпечення регіонального управління - це система державних заходів, спрямованих на створення матеріальних, правових, інституційних умов перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління.

Принципи ресурсного забезпечення регіонального управління - це основоположні ідеї, положення, настанови, як віддзеркалюють об'єктивні закономірності та обґрунтовані напрями реалізації державних заходів зі створення умов перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління. Водночас вони є впливовими чинниками, що зумовлюють модель регіонального управління, засади якої закріплюються в законодавстві. Виступаючи теоретичною основою ресурсної моделі регіонального управління, принципи допомагають усвідомити сутність ресурсного забезпечення, відмітні риси й особливості державних заходів зі створення умов розвитку ресурсної основи регіонального управління.

Отже, зміст концепції ресурсного забезпечення регіонального управління полягає в реалізації наступних принципів: знання потреб, інтересів та ресурсних можливостей регіонів; узгодженість цілей і ресурсів у системі регіонального управління; законодавче закріплення меж компетенції суб'єктів управління щодо права прийняття рішень з розпорядження регіональними ресурсами; створення умов для реалізації регіональних інтересів власними силами; економічна легітимність регіональної влади; обґрунтування необхідності державного втручання при реалізації регіональних інтересів; стандартизація процесу ресурсного забезпечення регіонального управління; процедурне забезпечення узгодженості дій суб'єктів регіонального управління щодо раціонального перерозподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей. Сформульовані принципи є повністю взаємопов'язаними один з одним, і лише в такій якості забезпечують впорядкованість державних заходів щодо ресурсного забезпечення регіонального управління. У цих принципах знаходить своє висвітлення об'єктивна вимога закономірностей розвитку регіональної влади з урахуванням сучасного змісту концепції демократичного врядування.

Дієвість системи ресурсного забезпечення регіонального управління визначається специфічною сукупністю організаційного та інституційного механізмів, направлених на реалізацію конкретної мети, а ефективність всієї системи ресурсного забезпечення комплексним механізмом, що спрямований на здійснення режимних заходів з метою інституційної регламентації дій суб'єктів регіонального управління в процесі перерозподілу ресурсів.

Існуючі на сьогодні підходи до ресурсного забезпечення повноважень регіональної влади не враховують специфіку взаємовідносин суб'єкт-об'єкт в системі регіонального управління, не розкривають можливих суперечностей стосовно використання тих чи інших ресурсів різними суб'єктами для здійснення різноманітних заходів. Вирішення цього інституційного питання, на наш погляд, є можливим за умови чіткого визначення цілей і ресурсів кожної структури управління та процедури їх узгодження, як ключового елемента організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління.

У четвертому розділі - «Організаційний механізм ресурсного забезпечення регіонального управління» - розкрито специфіку співвідношення «цілі-ресурси» в системі регіонального управління; визначено компетенцію кожного суб'єкта регіонального управління в аспекті розпорядника ресурсів та запропоновано типологію розпорядників, що дозволяє окреслити межі компетенції та рівень відповідальності за використання ресурсів; розроблено процедуру узгодження дій суб'єктів регіонального управління стосовно адекватного та доцільного використання ресурсів для забезпечення реалізації поставлених цілей; запропоновано інформаційну модель організаційного механізму ресурсного забезпечення.

Вирішення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади безпосередньо залежить від здатності суб'єктів регіонального управління узгоджено діяти в процесі перерозподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей. Аналіз специфіки суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин у системі регіонального управління показав, що суперечності стосовно використання тих чи інших ресурсів різними суб'єктами для здійснення різноманітних заходів обумовлені недосконалістю інституційного ресурсу в організаційному аспекті - вирішення компетенційних спорів між місцевими органами державної влади і органами місцевого самоврядування. Це вимагає розробки адекватного організаційного механізму, застосування якого враховувало б багатогранність відносин у системі ресурсного забезпечення регіонального управління стосовно адекватного та доцільного використання ресурсів для забезпечення реалізації поставлених цілей.

Питання взаємоузгодження цілей і ресурсів у системі регіонального управління потребує формування інформаційно-аналітичної «цілереалізуючої» системи, у межах якої відбувається поетапне подолання інституційної причини «ресурсної залежності» регіональної влади. Процедура узгодження дій суб'єктів регіонального управління стосовно адекватного та доцільного використання ресурсів для забезпечення реалізації поставлених цілей потребує чіткої послідовності дій: визначення структури ресурсних можливостей регіональної системи; аналіз регіональної ситуації; формування дерева цілей регіонального управління; визначення меж компетенції суб'єктів управління; структуризація функцій суб'єктів управління за обсягом управлінського впливу; аналіз ресурсного потенціалу (можливостей) суб'єктів управління; цільова оцінка ресурсних можливостей суб'єктів управління; обґрунтування доцільності та адекватності використання тих чи інших ресурсів різними суб'єктами. Кожний етап формує відповідний інформаційно-аналітичний блок в «цілереалізуючій» системі, де і відбувається ув'язка цілей і ресурсів як по вертикалі, так і по горизонталі.

Найскладнішим блоком «цілереалізуючої системи» є організаційно-адміністративний (блок ІІІ), де відбувається узгодження дій суб'єктів регіонального управління стосовно використання тих чи інших видів ресурсів.

Першим етапом узгодження дій суб'єктів регіонального управління є визначення меж компетенції (сфери пріоритету) суб'єктів регіонального управління стосовно прийняття управлінського рішення щодо розпоряджання ресурсами. Аналіз показав, що практично всі суб'єкти мають рівні повноваження з управління ресурсами, що знаходяться в їх віданні за законом. Проте, не слід ототожнювати рівність компетенції суб'єктів управління з розпорядження ресурсами та рівність видів ресурсів. Відсутність у суб'єктів регіонального врядування владних засобів ставить його в нерівні умови з державним управлінням у питаннях реалізації регіональних інтересів, робить його «пасивним ресурсоотримувачем», що вимагає пошуку і формування дієвих та впливових ресурсів регіонального управління. Ця нерівність найчіткіше простежується в рівнях ресурсного забезпечення суб'єктів регіонального управління, які виконують функції державного управління на регіональному рівні, та суб'єктів регіонального врядування, що полягає саме в сфері владних повноважень і розподілу частки ресурсів із вертикальних потоків.

Відповідно, другим етапом узгодження дій суб'єктів регіонального управління є структуризація функцій суб'єктів управління за ознакою «обсяг управлінського впливу» з метою визначення - які види ресурсів забезпечують виконання яких функцій. Визначено чотири рівні функцій: функції державного управління, як вплив на регіональну систему в цілому; функції виконавчої влади, як адміністративне управління державними справами; функції конкретного органу публічної влади на регіональному рівні, що зумовлені потребами життя суспільства; функції індивідуальних акторів (окремих суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян), які діють на відповідній території й відповідно до своїх статутів займаються проблемами регіонального розвитку.

Структуризація функцій суб'єктів регіонального управління показала, що існує певний клас ресурсів, який забезпечує виконання значної більшості функцій - це владні, фінансові, матеріальні, кадрові та інформаційні ресурси, що надаються державою. У зв'язку з тим, що формування цих ресурсів відбувається з єдиного джерела - державного бюджету, вертикальний ресурсний потік характеризується чітко визначеним законодавством обсягом. І це домінуюче питання в узгодженні дій суб'єктів управління - раціональний розподіл обсягу державних ресурсів між всіма суб'єктами відповідно до функцій, напрямів і методів їх використання в межах сфери пріоритету.

Основним питанням в узгодженні дій суб'єктів управління при розподілі ресурсів із горизонтального потоку є відповідне ресурсне забезпечення делегованих повноважень, подолання розриву між юридичною відповідальністю та фінансовими можливостями. Головною рисою відносин при розподілі горизонтального ресурсного потоку є можливість мобілізації ресурсів різних суб'єктів для реалізації регіональних інтересів на основі узгодження цілей. Але, лише за умови наявності інформації скільки і яких ресурсів є в розпорядженні суб'єктів управління та скільки їх потрібно для забезпечення реалізації всіх функцій, можливе визначення механізмів їх мобілізації та перерозподілу в системі регіонального управління.

Таким чином, головним фактором дієвості організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління є наявність єдиної інформаційної бази даних для проведення цільової оцінки ресурсів регіонального управління та визначення основних видів управлінських рішень щодо альтернативних режимів ресурсозабезпечення. Для вирішення зазначеної методичної проблеми запропоновано інформаційну модель механізму, яка складається з двох блоків: 1) управлінського ядра, представленого суб'єктами управління, ресурсами управління та управлінськими рішеннями, що пов'язані між собою ресурсними можливостями реалізації функцій управління; 2) інформаційно-методичного середовища, складовими якого є блоки: цілепокладання; «ресурсні можливості»; нормативно-правовий; аналітичний; комунікаційний з єдиною системою класифікації і кодування, що у сукупності забезпечують взаємодію між всіма елементами механізму.

Прийняття управлінського рішення щодо альтернативи ресурсного забезпечення регіонального управління має бути інституційно забезпечено єдиною і взаємопов'язаною системою прав, правил і процедур, що регламентують дії тих, хто зацікавлений у використанні різноманітних ресурсів, циркулюючих у регіональному ресурсному просторі.

У п'ятому розділі - «Ресурсний режим як інституційний механізм ресурсного забезпечення регіонального управління» - досліджено основні складові ресурсного режиму; обґрунтовано структуру стандартів у сфері ресурсного забезпечення регіонального управління; розроблено структурно-функціональну модель режиму збору і накопичення ресурсів; запропоновано теоретичний конструкт формування режиму відтворення організаційної здатності як нематеріального ресурсу суб'єктів управління.

Ресурсні режими різняться між собою у тій мірі, в якій вони формалізовані документально. В залежності від того, які засоби домінують в режимі регулювання дій суб'єктів, зацікавлених у використанні різноманітних ресурсів, вони можуть бути або стимулюючими (що створюють сприятливі умови для задоволення конкретної групи інтересів), або обмежуючими (що націлені на комплексне стримування). Ресурсний режим є однією з форм регуляторного режиму і йому властиві такі ознаки: він встановлюється органами державної влади і місцевого самоврядування та забезпечується ними; регламентує конкретні суб'єкт-суб'єктні відносини; представляє собою особливий порядок регулювання, що складається з сукупності економіко-правових і організаційно-розпорядчих засобів; створює відповідну міру сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів суб'єктів. Тобто, ресурсний режим - це стійке нормативне регулювання суспільних відносин у сфері ресурсокористування, основними складовими якого є права власності, правила і процедури.

Права власності складають найважливішу категорію прав, вбудованих в ресурсні режими. Права власності на ресурси завжди включають обмеження на їх використання з боку власників. Варто зауважити, що винятковість прав на використання ресурсів обов'язково повинна бути відображена в системі формальних правил (законів та інших нормативних актів).

Правила - це конкретні настанови до дії або стандарти, що визначають перелік заходів (кроків), які учасники окресленої групи можуть здійснювати (або не здійснювати) за конкретних обставин. Ресурсні режими звичайно містять правила кількох типів: правила взаємовідносин між суб'єктами різноманітних прав і другими групами зацікавлених осіб (акторів), на яких розповсюджується дія режиму; правила користування (стандарти), які актори, що використовують ресурси, мають прийняти (найчастіше ці правила обмежують діяльність тих, хто реалізовує права власності); правила-обов'язки, що визначають міру і ступінь відповідальності за нанесення шкоди іншим при використанні ресурсів.

Структура прав і правил відіграє ключову роль в обмежені діяльності тих, хто зацікавлений у використанні ресурсів. Але, навіть добре розроблена система прав і правил не в змозі усунути необхідність застосування процедур соціального вибору при визначенні напрямів використання ресурсів. До основних проблем соціального вибору відносяться: проблеми, що виникають при конфліктах інтересів різноманітних акторів, зацікавлених в різних ресурсах; проблеми, пов'язані з обмеженою пропозицією ресурсів, що підлягають розподілу між зацікавленими групами користувачів; проблеми, як наслідок конфліктів, пов'язаних з базовими елементами ресурсного режиму.

Раціональний перерозподіл ресурсів між суб'єктами регіонального управління, їх еквівалентний обмін та ефективна мобілізація з різних джерел не можливі без чіткого визначення показників та норм ресурсної забезпеченості реалізації функцій. У лаконічній формі зазначені характеристики відображаються у стандарті - документі, де з метою добровільного багаторазового використання встановлюються вимоги та правила, спрямовані на досягнення впорядкування процесу ресурсного забезпечення. Особливе значення має: по-перше, встановлення у стандарті нормативів ресурсного забезпечення суб'єктів управління, що виступають основою формування нормативів бюджетного фінансування функцій управління та розрахунку фінансових коштів, необхідних для реалізації регіональних інтересів; по-друге - встановлення матеріальних, правових, інституційних правил перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління.

Режим збору та накопичення ресурсів - це система правил і процедур, які регламентують дії суб'єктів регіонального управління у межах трьох процесів: перерозподіл ресурсів; мобілізація ресурсів; еквівалентний обмін ресурсами. Через багатоманітність організаційних зв'язків на регіональному рівні, перерозподіл ресурсів системи регіонального управління відбувається у двох напрямах: 1) вирівнювальний перерозподіл ресурсів, у межах якого відбувається перерозподіл фінансових ресурсів з місцевого бюджету, направлений на забезпечення єдиного стандарту доступу до бюджетних послуг на всій території регіону за аналогією з діючою методикою міжбюджетного трансферту на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує; 2) стимулюючий перерозподіл ресурсів, спрямований на мотивацію регіональних органів влади до нарощення податкового потенціалу (обсягу капітальних вкладень) на власній території. Здатність суб'єктів регіонального управління мобілізувати одвічно обмежені ресурси з різних джерел безпосередньо залежить від організації цього процесу суворо у межах юридичного поля з урахуванням прав усіх власників, забезпечуючи необхідний баланс приватних і публічних інтересів.

Ураховуючи все вищезазначене, режим збору та накопичення ресурсів як інституційну регламентацію (комбінацію стимулів і обмежень) дій суб'єктів регіонального управління в процесі ресурсного забезпечення досягнення цілей, представлено у вигляді структурно-функціональної моделі, що відображає правила поведінки («гри»), які визначають способи взаємодії між суб'єктами - узгодження, координація, контроль, делегування повноважень, установлення договірних відносин та інші організаційні дії

Організаційна здатність - це складна зв'язка індивідуальних здібностей, ресурсів і акумульованих знань, які дозволяють керівнику координувати діяльність і використовувати ресурси. Це ресурс на основі комбінації знання і дії, що існує в колективній пам'яті персоналу. Здатність відрізняється від інших ресурсів тим, що вона розвивається в процесі використання. З огляду на це, даний ресурс має використовуватися і розвиватися як сталий елемент управління, а не використовуватися «час від часу». Саме тому режим розвитку організаційної здатності повинен мати стимулюючий характер.

Запровадження ресурсних режимів у практичну діяльність органів регіональної влади потребує їх нормативного закріплення, насамперед, у регіональному стандарті, де чітко встановлюються нормативи ресурсного забезпечення.

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано нові підходи до вирішення актуальної проблеми теорії і практики державного управління - формування цілісної концепції ресурсного забезпечення регіонального управління на основі чіткого визначення місця і ролі ресурсів регіонального управління в балансі політичних відносин «центр-регіон» та розроблення механізмів узгодження дій суб'єктів регіонального управління щодо збору, накопичення, відтворення та відповідальності за використання ресурсів.

1. Доведено, що одночасний вплив процесів глобалізації, регіоналізації, гуманізації та екологізації на демократизацію суспільного життя й децентралізацію державного управління актуалізував не лише проблеми функціонування демократії у глобалізованому світі, зокрема ролі інформації як ресурсу влади, але й зумовив виникнення низки концепцій та моделей, що розкривають, з одного боку, залежність між інформацією, демократією та ресурсним забезпеченням суб'єктів політичної влади, а з іншого - глибинні зміни ролі регіональних органів влади у реалізації завдань державної регіональної політики та їх «ресурсну залежність» в питаннях реалізації регіональних інтересів. Відтак, функціонування регіонів у сучасному геополітичному просторі потребує формування нових науково-обґрунтованих підходів до ресурсного забезпечення регіонального управління, нагальність яких і обумовлена впливом загальносвітових трансформаційних процесів на форму організації управлінських систем.

2. Виникнення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади є наслідком зростаючої кількості «аномалій» сучасної організації вітчизняної системи регіонального управління: регіональні органи влади не мають повноцінного законодавчого підґрунтя стосовно ресурсного забезпечення виконання делегованих і власних повноважень; відсутність інвентаризації і аудиту реальної ресурсної бази регіону позначається на мірі відповідності ресурсного потенціалу поставленим цілям; оцінка ресурсів відбувається у формі констатації фактичних даних, що не дає змогу передбачити особливості реалізації запропонованого курсу регіональної політики; відсутність законодавчого визначення матеріальної основи регіонального управління - регіональної власності, впливає на ступінь легітимності регіональної влади. Відтак, реалії сьогодення - це залежність органів регіональної влади від тих, хто надає матеріально-фінансові ресурси для реалізації регіональних інтересів. Адекватним методологічним підґрунтям розв'язання цієї проблеми є ресурсний підхід, спрямований на створення і розвиток унікальних організаційних ресурсів.

3. Аналіз еволюції основних ідей ресурсного підходу показав, що на кожному етапі становлення методології ресурсної теорії у межах проаналізованих наукових напрямів, в залежності від поставленої мети, першочерговості набувають ті чи інші ресурси, але всі теоретичні позиції об'єднані концептуальною ідеєю ресурсного підходу - визначення «здатності» як такого виду ресурсів, що робить унікальною спроможність системи будь-якого рівня (від локального - орган влади (організаційне навчання) до глобального - держава (стратегічна інформація)) у використанні її ресурсів на основі накопичення недоступного іншим знання. Зростання наукового інтересу до імплементації ресурсного підходу в політичних, економічних, соціальних дослідженнях та теоріях управління створює методологічне підґрунтя доцільності його використання і у теорії регіонального управління.

4. Незважаючи на двохсотлітній досвід дослідження економічною теорією категорії «ресурс», науковці до сьогодні мають різні уявлення про його сутність. Наявність різноманітних модифікацій поняття «ресурс» у сучасних наукових публікаціях є відображенням багатоманітності підходів до визначення його технологічної, економічної та соціально-політичної сутності. Ресурс, як управлінська категорія, не тотожна її трактуванню у економіко-технологічному сенсі, що пов'язано з наступним:

- результати управлінської діяльності на практиці ніколи не співпадають абсолютно з визначеними цілями, так як реальні зв'язки завжди багатоманітніші того ідеального образу, який уявляє собі суб'єкт управління в момент формулювання цілі. До того ж, у системі регіонального управління місцева влада є і суб'єктом управління, і об'єктом управлінського впливу з боку інших елементів керуючої підсистеми, що безпосередньо впливає на результат досягнення цілі;

- існує розбіжність між наявними у системі ресурсами і засобами досягнення цілей. З одного боку, в залежності від поставленої мети відбувається вибір ресурсів її досягнення, з іншого - та сукупність ресурсів, яку обрав суб'єкт і обумовлює реальне досягнення цілі. Неправильний вибір засобів означає неможливість досягнення мети;

- забезпечення різноманітних аспектів функціонування регіональної системи представляє собою чітко визначений технологічний процес - послідовність перетворення вхідних ресурсів (засобів) у визначений вид кінцевого продукту чи послуги, що безпосередньо забезпечує потреби суспільства. Щоб не порушити стабільності всього відтворювального циклу (найважливіших залежностей і пропорцій регіонального відтворення) на досягнення цілей регіонального управління може бути направлена тільки обмежена частка наявних ресурсів регіональної системи. Це потребує від суб'єктів управління чіткого обґрунтування доцільності використання конкретного ресурсу для вирішення поставленого завдання.

Таким чином, ресурси як управлінська категорія - це така сукупність матеріальних можливостей і організаційних здатностей суб'єкта управління, адекватне використання яких забезпечує якісну діяльність управлінської структури.

5. Аналіз ролі ресурсів регіонального управління у формуванні балансу політичних відносин центр - регіон дозволяє стверджувати наступне:

- особливості відтворення, мобілізації і конвертації ресурсів регіонального управління не лише разюче відрізняють регіональну владу від центральної, а й відображають специфіку політичних відносин центр-регіон через синтез балансу сил та інтересів;

- прагнучи до врівноваження балансу сил з центром регіони вимагають не рівноправності у відносинах з центром (що означало б розпад держави), а можливостей для реалізації інтересів регіональної спільноти у межах даної держави. Отримання регіональною владою таких можливостей дозволяє говорити про наявність балансу сил. Дисбаланс відносин між центром та регіонами - це результат неспівпадіння їх інтересів на регіональному рівні та зміщення у бік центру можливостей (сил) стосовно розпорядження регіональними ресурсами;

- регіональна власність, партнерство бізнесу і влади, політична об'єктивація регіону, як ресурси регіонального управління, здатні відігравати ключову роль в балансі відносин «центр-регіон», забезпечуючи регіони економічними, політичними та інституційними можливостями для реалізації регіональних інтересів.

6. Сутність ресурсного забезпечення регіонального управління полягає в організації процесу формування його ресурсів - багаторівневої системи взаємопов'язаних і субординованих елементів ресурсного простору, які має можливість використати публічна влада як засіб досягнення цілей згідно повноваженнями щодо розпоряджання ними. Перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління регулюється системою державних заходів через створення матеріальних, правових та інституційних умов. Дієвість та впорядкованість державних заходів забезпечують принципи ресурсного забезпечення регіонального управління, що визначають вимоги до організації процесу відтворення і мобілізації ресурсів, напрями й межі прийняття управлінських рішень з розпорядження та раціонального перерозподілу ресурсів регіонального управління.

7. Ресурсне забезпечення регіонального управління є системою, що складається з чотирьох взаємодіючих, але відносно самостійних підсистем: а) керуючої - розмежування за рівнями суб'єкта регіонального управління функцій адміністрування, регулювання, фінансування та їх реалізація через відповідні інституційні, організаційно-правові та фінансові механізми управління; б) функціональної - вертикальний та горизонтальний перерозподіл ресурсів шляхом розподілу наявних засобів між суб'єктами управління з урахуванням різних видів їх діяльності та компетенції через механізми вирівнювання, стимулювання, інвестування, регулювання тощо; в) цільової - формування ієрархії цілей, перекладання цілей на «мову» ресурсів та визначення «власних цілей» функціональних механізмів; г) забезпечуючої - створення умов перетворення вихідних рішень в результат через фінансове, інформаційне та кадрове забезпечення взаємопов'язаних дій окремих елементів системи. Дієвість кожної підсистеми визначається специфічною сукупністю механізмів, направлених на реалізацію конкретної цілі, а ефективність всієї системи комплексним механізмом, що забезпечує взаємодію підсистем системи ресурсного забезпечення.

8. Питання про механізми є однією з центральних проблем державного регулювання будь-яких суспільних відносин. В аспекті дослідження категорія «механізм» розкривається через специфічні процедури організації процесу відтворення, мобілізації, перерозподілу ресурсів і розпоряджання ними з чітко визначеним порядком їх взаємодії. Механізм, у загальному визначенні, - це послідовність взаємопов'язаних дій суб'єктів управління, узгоджених із наявною сукупністю засобів і регламентуючих методів, що забезпечує перетворення вихідних рішень в результат. Будь-який механізм завжди конкретний, оскільки спрямований на результат через регламентування та взаємозв'язок окремих дій шляхом використання доступних ресурсів. Механізм ресурсного забезпечення регіонального управління - це режим взаємодії всіх суб'єктів управління в процесі відтворення, мобілізації, використання і перерозподілу ресурсів, згідно з компетенцією щодо розпорядження ними.

9. Режим, як доведений до детальних процедур і закріплений в нормативних актах регламент дій суб'єктів регіонального управління щодо раціонального використання і перерозподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей - це форма функціонування інституційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління. Проте, враховуючи специфіку взаємовідносин суб'єкт-об'єкт в системі регіонального управління, можливі суперечності стосовно використання тих чи інших ресурсів різними суб'єктами для здійснення різноманітних заходів, функціонування цього механізму можливе за умови чіткого визначення цілей і ресурсів кожної структури управління та процедури їх узгодження, що є ключовим елементом організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління. Таким чином, інституційний та організаційний механізми у сукупності формують комплексний інституційно-організаційний механізм ресурсного забезпечення, який можна розглядати як специфічну управлінську підсистему системи регіонального управління, що складається з елементів: цілі, що планується досягти завдяки введенню даного режиму; множина суб'єктів, на яких поширюється дія даного режиму; сукупність норм, правил, обмежень і умов (необхідних і достатніх), що необхідні для досягнення задекларованих цілей; множина ресурсів, задіяних в процесі реалізації даного режиму; множина алгоритмів і процедур (у межах заданих інституціональних і часових обмежень), необхідних для досягнення поставлених цілей.

10. Реалізація можливостей регіональної влади безпосередньо залежить від вирішення компетенційних спорів між місцевими органами державної влади і органами місцевого самоврядування при виборі напрямів і методів використання ресурсів, що потребує визначення компетенції кожного суб'єкта управління в аспекті розпорядника ресурсів. Із врахуванням характеру управлінського впливу та повноважень суб'єктів регіонального управління, запропоновано типологію розпорядників, яка дозволяє окреслити межі компетенції і рівень відповідальності суб'єктів регіонального управління стосовно використання ресурсів:

- автоном - суб'єкт регіонального управління, який приймає остаточне рішення стосовно вибору напрямів і методів використання регіональних ресурсів та несе повну відповідальність за їх відновлення;

- санкціонер - суб'єкт регіонального управління, який приймає альтернативні рішення стосовно використання того чи іншого ресурсу (враховуючи чинну регіональну ситуацію і пріоритет регіональних інтересів) і несе відповідальність за доцільність та адекватність використання ресурсів при вирішенні конкретного завдання;

- координатор - суб'єкт регіонального управління, який у межах своїх повноважень може частково (у відповідних масштабних і часових межах) змінювати рішення автономів і санкціонерів у інтересах досягнення цілей більш високого рівня та несе відповідальність за компенсацію ресурсів, що були вилучені з регіонального відтворювального процесу;

- контролер - суб'єкт регіонального управління, який виконує функції спостерігача за відповідністю використання ресурсного потенціалу регіону затвердженій раніше програмі.

11. Регламентуючою основою організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління є процедура узгодження дій суб'єктів регіонального управління стосовно адекватного та доцільного використання ресурсів для забезпечення реалізації поставлених цілей. Практична реалізація даної процедури можлива на основі запропонованої структури інформаційної бази даних щодо ресурсних можливостей регіонального управління, що необхідна для проведення всебічної оцінки й прийняття науково-обґрунтованих рішень.

Багатоманітність комбінацій ресурсів регіонального управління, їх внутрішня складність, належність до різних власників, часові параметри тощо обумовлює необхідність їх чіткого упорядкування. Класифікація ресурсів регіонального управління, яка пропонується автором, виходить з такої фундаментальної риси «ресурсу управління», що він є засобом досягнення цілей через реалізацію суб'єктами управління системи функцій. Саме суб'єкт регіонального управління визначає доцільність застосування того чи іншого елементу ресурсного простору як засобу досягнення цілі, виходячи з наступних характеристик: доступність; комбінативність; просторове розміщення, часовий формат, конкурентоспроможність.

12. Функціонування інституційного механізму потребує відповідної регламентації, спрямованої на упорядкування процесу ресурсного забезпечення. Стандарт ресурсного забезпечення регіонального управління, як складова ресурсного режиму, - це правовий документ, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до ресурсної забезпеченості регіонального управління, спрямованість дій держави зі створення матеріальних, правових, інституційних умов перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління, в якому, з метою добровільного багаторазового застосування, встановлюються принципи ресурсного забезпечення та певні характеристики ресурсного простору регіонального управління, правила перерозподілу ресурсів та відповідальність за їх використання і відновлення.

13. Режим збору та накопичення ресурсів - це один із варіантів розширення можливостей регіонального управління за рахунок збільшення кількості матеріально-фінансових ресурсів. Проте, в умовах дефіцитності ресурсів, суб'єкт управління, який приймає рішення, повинен мати чітке уявлення про альтернативні варіанти ресурсного забезпечення та режими його реалізації: перерозподіл ресурсів, мобілізацію ресурсів, еквівалентний обмін ресурсами. Запровадження режиму збору та накопичення ресурсів має забезпечити вирішення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади шляхом: регламентування на регіональному рівні відносин власності, відокремлення регіональної власності від інших видів власності; створення єдиних і несуперечливих «правил гри» (стандартів) для всіх суб'єктів регіонального управління в процесі перерозподілу ресурсів; розробки процедури приватно-державного партнерства, що дозволить об'єднати засоби держави і приватних структур для реалізації регіональних програм через «пільгове» регулювання діяльності останніх; налагодження тісної співпраці органів публічної влади з найбільшими бізнесовими групами та асоціаціями малого і середнього бізнесу.

14. Режим відтворення організаційної здатності як нематеріального ресурсу регіонального управління забезпечує спроможність органу влади ефективніше використовувати матеріально-фінансові ресурси та розширювати традиційну структуру нематеріальних ресурсів через розвиток в процесі поточної організаційної діяльності трьох основних складових: людського капіталу, що відображає рівень професійної компетентності персоналу - знання і трудові навички, набуті людиною в процесі навчання та трудової діяльності; організаційного капіталу, що об'єднує корпоративну культуру, управлінські та інформаційні технології, інтелектуальну власність тощо; символічного (іміджевого) капіталу, що відображає здатність органу влади відповідати вимогам споживачів та розвивати партнерські відносини. Запровадження режиму відтворення організаційної здатності забезпечує вирішення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади у двох взаємопов'язаних напрямах: організаційне навчання та підвищення управлінської і професійної компетентності персоналу шляхом запровадження системи менеджменту знань з метою розвитку організаційного знання; модернізація організаційних рутин через запровадження процесного підходу до управління з метою ефективного використання ресурсів.

15. Прийняття управлінських рішень щодо формування ресурсної основи регіонального управління (для реалізації управлінських функцій) та раціонального перерозподілу ресурсів між усіма суб'єктами (для реалізації регіональних інтересів) потребує чіткого уявлення з питань: джерела формування основних ресурсів, їх визначення та закріплення; особливості використання окремих груп ресурсів; взаємозамінність ресурсів (межі заміщення одного ресурсу іншим) та повнота використання (співвідношення обсягу ресурсів, що фактичного використовуються, до наявного обсягу) окремих груп ресурсів; умови залучення та варіанти мобілізації ресурсів із різних джерел. Така інформація є основою для розробки державних заходів із формування нормативів бюджетного фінансування функцій управління та розрахунку фінансових коштів, необхідних для реалізації регіональних інтересів і, водночас, підґрунтям для визначення матеріальних, правових, інституційних правил перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління.

16. У контексті поставленої проблеми важливого значення набувають подальші наукові дослідження з питань: цільової оцінки ресурсів регіонального управління; формування «ресурсного портрету» кожного регіону України на підставі запропонованої структури інформаційної бази даних щодо ресурсних можливостей регіонального управління; доведення до детальних процедур і закріплення в нормативних актах режимів перерозподілу, мобілізації та еквівалентного обміну ресурсів; розробки системи стандартів ресурсного забезпечення регіонального управління; обґрунтування нормативно-правових засад регламентування відносин власності на регіональному рівні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Безверхнюк Т.М. Ресурсне забезпечення регіонального управління: теоретико-методологічні засади : [монографія] / Т.М. Безверхнюк. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. - 318 с. (рецензія - Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць ОРІДУ НАДУ. - 2009. - № 2. - С.197-198).

2. Безверхнюк Т.М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні : [монографія] / Безверхнюк Т.М., Саханенко С.Є., Топалова Е.Х. ; за заг. ред. Т. М. Безверхнюк. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - 328 с. (особистий внесок: вступ; розділ 1 (с. 5-70); розділ 2 (с. 71-85); розділ 3.5. (с. 167-194); розділ 4.5. (с. 267-279)).

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Безверхнюк Т.М. Місце і роль комунікацій в інформаційному забезпеченні регіонального управління / Т.Безверхнюк // Зб. наук. пр. Дон ДУУ. - Серія «Державне управління». - Т. V. - Вип.42. - Донецьк : ДонДУУ, 2004. - С. 212-219.

4. Безверхнюк Т.М. Аналіз методологічних підходів до визначення та класифікації проблемних територій / Т.Безверхнюк // Теорія та практика державного управління. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - Вип. 3 (12). - С. 262-269.

5. Безверхнюк Т.М. Потенціал території як фактор регіонального розвитку / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 4 (24). - С. 41-47.

6. Безверхнюк Т.М. Територіальна організація об'єктів управління: інструменти і методи / Т.Безверхнюк // Зб. наук. пр. Дон ДУУ. - Серія «Державне управління». - Донецьк : ДонДУУ, 2005. - Т. VI. - Вип. 52. - С.122-130.

7. Безверхнюк Т.М. Складові потенціалу регіонального розвитку / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць : У 2 ч. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - Ч.1. - № 2 (28). - С.117-126.

8. Безверхнюк Т.М. Ресурси регіонального розвитку: визначення та підхід до класифікації / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДнРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 1 (23). - С. 160-167.

9. Безверхнюк Т.М. Поняття «регіон» та «регіоналізація» в контексті пріоритетних завдань державної регіональної політики / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 2 (26). - С. 115-122.

10. Безверхнюк Т.М. Геоінформаційні системи як інструмент вирішення завдань державної регіональної політики / Т.Безверхнюк // Менеджер. -Донецьк : ДонДУУ, 2006. - № 3 (37). - С. 169-175.

11. Безверхнюк Т.М. Геополітичний ресурс регіонального розвитку / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 3 (27). - С. 156-162.

12. Безверхнюк Т.М. Державне управління на регіональному рівні та державне регулювання регіонального розвитку: змістовне наповнення й ресурсне забезпечення / Т.Безверхнюк // Теорія та практика державного управління. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - Вип. 3 (15). - С. 146-153.

13. Безверхнюк Т.М. Визначення ресурсів реалізації цілей та інтересів державного управління на регіональному рівні / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 4 (28). - С. 74-79.

14. Безверхнюк Т.М. Сучасні парадигми регіонального управління: плюралізм методологічних підходів / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 1 (29). - С.51-58.

15. Безверхнюк Т.М. Від моделі регіону до моделі регіонального управління: методологічний дискурс / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДнРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 1 (27). - С. 179-186.

16. Безверхнюк Т.М. Аналіз впливу загальносвітових трансформаційних процесів на формування концептуальних положень розвитку теорії регіонального управління / Т.Безверхнюк // Вісник державної служби. - 2007. - № 2 - С. 49-53.

17. Безверхнюк Т.М. Ресурси регіонального управління: сутність поняття / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 2 (30). - С. 56-63.

18. Безверхнюк Т.М. Концептуальні підходи до формування ресурсної парадигми регіонального управління / Т.Безверхнюк // Зб. наук. праць Дон ДУУ. - Серія «Державне управління». - Донецьк : ДонДУУ, 2007. - Т.VIII. - Вип. 79. - С. 42-51.

19. Безверхнюк Т.М. Багатовимірність поняття «регіональний розвиток» в аспекті регіонального управління / Т.Безверхнюк // Теорія та практика державного управління. -Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - Вип. 3 (18). - С. 257-268.

20. Безверхнюк Т.М. Роль принципів «європейського регіоналізму» в організації вітчизняної системи регіонального управління / Т.Безверхнюк // Теоретичні та прикладні питання державотворення : електронне наукове фахове видання Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. - Вип. 1-2007. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/index.html.

21. Безверхнюк Т.М. Аналіз методологічних підходів до визначення предметної області регіонального управління / Т.Безверхнюк // Вісник НАДУ. - 2007. -№ 2. - С. 180-188.

22. Безверхнюк Т.М. «Ресурсна залежність» регіональної влади: аналіз причин виникнення проблеми / Т.Безверхнюк // Економіка та держава. - 2007. - № 12. - С. 60-62.

23. Безверхнюк Т.М. Аналіз співвідношення цілі-ресурси в системі регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 3 (31). - С. 107-112.

24. Безверхнюк Т.М. Визначення меж компетенції суб'єктів регіонального управління при виборі методів і напрямів використання ресурсів / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 4 (32). - С. 78-83.

25. Безверхнюк Т.М. Принципи регіонального управління: порівняльний аналіз вітчизняного та європейського досвіду / Т.Безверхнюк // Ефективність державного управління : зб. наук. праць. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Вип.13. - С. 13-20.

26. Безверхнюк Т.М. Ресурсний підхід як методологічне підґрунтя формування сучасної концепції регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 1 (33). - С. 9-14.

27. Безверхнюк Т.М. Інституційно-організаційний аспект ресурсного забезпечення регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 3 (33). - С. 113-122.

28. Безверхнюк Т.М. Просторово-часова характеристика ресурсів регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 2 (34). - С. 10-17.

29. Безверхнюк Т.М. Описова класифікація ресурсів регіонального управління / Т.Безверхнюк // Теоретичні та прикладні питання державотворення : електронне наукове фахове видання Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. - Вип. 3-2008. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/index.html.

30. Безверхнюк Т.М. Основні поняття концепції ресурсного забезпечення регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 4 (36). - С. 4-13.

31. Безверхнюк Т.М. Місце і роль ресурсів регіонального управління в балансі сил, інтересів та політичних відношень «центр-регіон» / Т.Безверхнюк // Теорія та практика державного управління. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - Вип. 1 (24). - С. 138-146.

32. Безверхнюк Т.М. Принципи ресурсного забезпечення регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 1 (37). - С. 6-8.

33. Безверхнюк Т.М. Інституційно-організаційний механізм ресурсного забезпечення регіонального управління: сутність та структура Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 2 (38). - С. 36-39.

Тези доповідей та матеріали конференцій, конгресів і форумів

34. Безверхнюк Т.М. Ресурсно-екологічний чинник соціально-економічного розвитку півдня України / Т.Безверхнюк // Україна: географічні проблеми сталого розвитку : зб. наук. праць : у 4 т-х. - К. : ВГЛ “Обрії”, 2004. - Т.2. - С. 336-338.

35. Топчієв О.Г., Безверхнюк Т.М. Проблеми й перспективи сталого регіонального розвитку України (у контексті державної регіональної політики) / О.Топчієв, Т.Безверхнюк // Державна стратегія управління місцевим і регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації : щорічна міжнародна науково-практична конференція, 24 листопада 2004 р. : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. - т.2. - С. 8-11.