Трансформація діяльності операторів ринку освітніх послуг на засадах корпоративного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 005:378.012:658.017

Спеціальність: 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ТРАНСФОРМАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ОПЕРАТОРІВ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ НА ЗАСАДАХ

КОРПОРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Драгомирова Ірина Михайлівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Європейському університеті (м. Київ).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Парсяк Володимир Никифорович, Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова (м. Миколаїв), кафедра економіки підприємства та організації виробництва

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Вакульчик Олена Михайлівна, Академія митної служби України (м. Дніпропетровськ), кафедра обліку і аудиту

кандидат економічних наук, доцент Кравчук Ірина Ігорівна, Житомирський національний агроекологічний університет (м. Житомир), кафедра менеджменту організацій

Захист дисертації відбудеться "17" червня 2009 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.063.01 в Європейському університеті за адресою: 03115, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 16_в.

З дисертацією можна ознайомиться в бібліотеці Європейського університету за адресою: 03115, м. Київ, вул. Депутатська, 15/17.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.е.н., доцент О.П. Луцій.

Анотації

Драгомирова І.М. Трансформація діяльності операторів ринку освітніх послуг на засадах корпоративного менеджменту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами. - Європейський університет, Київ, 2009.

Доведено необхідність застосування корпоративного управління як економічного рушія діяльності ВНЗ. Обґрунтовано доцільність поширення на ВНЗ концептуальних засад теорії інституціонального розвитку - гаранта руху навчального закладу до визначеної мети, підвищення якості освітнього процесу. Уточнено визначення освітніх послуг як особливого товару, систематизовано засоби запобігання їх морального зношування. Розроблено методи рейтингової оцінки діяльності співробітників навчальних підрозділів, для матеріальної мотивації інтерпренерної активності. Узагальнено організаційно-правові типи корпорацій, поширених серед ВНЗ. Запропоновано теоретичні засади застосування системного підходу до ВНЗ - об'єктів корпоративного менеджменту, включаючи трансформацію їх організаційного дизайну. Визначені засади якісної оцінки рівня корпоративної культури ВНЗ.

Ключові слова: корпорації, корпоративні відносини, менеджмент, вища школа, системний підхід, конкурентоспроможність, інституціоналізм, організаційний дизайн, мотивація, корпоративна культура.

Драгомирова И.М. Трансформация деятельности операторов рынка образовательных услуг на базе корпоративного управления. - Рукопись

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями - Европейский университет, Киев, 2009.

Установлено, что процессы трансформации, происходящие в Украине, обозначили перед экономической наукой ряд актуальных проблем по определению средств и методов построения нового общественного строя. Концепция, закладываемая в его основание, должна быть свободна от наслоений прошлого, не подтвердивших своей жизнеспособности и, одновременно, наследовать динамику развития стран с успешной рыночной экономикой. Поэтому, особое значение приобретает разработка механизмов управления непроизводственной сферой и, в частности, теми её операторами, которые призваны удовлетворять потребности отдельных личностей, социальных групп и общества в целом.

Исследованы теоретические, методические и прикладные аспекты распространения корпоративного управления на деятельность операторов рынка образовательных услуг. Обоснована возможность применения положений теории институционального развития как гаранта повышения качества учебного процесса. Выявлено, что высшие учебные заведения (ВУЗ) являются открытыми, детерминированными системами; носят многоуровневый динамичный характер, зависят от внешнего регулирования. Это наделяет их способностью к самосохранению и саморазвитию.

Доказано, что отношения, которые складываются в структурах корпоративного типа, разделяются на две группы. Первые возникают в ходе выполнения сотрудниками ВУЗа обязанностей, возложенных на них по поводу оказания образовательных услуг. Другие формируются среди собственников средств производства, между ними и наёмным менеджментом. Исследованы состав и структура ВУЗов, стоимость активов, находящихся в их собственности, и финансовых потоков, проходящих через учреждения образования. На основе результатов проведенного анализа сформулирован вывод: рассматриваемый рынок является привлекательным для инвесторов и способен соперничать с некоторыми видами деятельности, относящихся к категории прибыльных.

Продемонстрировано, что эффективность корпоративного управления зависит от созданной институциональной базы структурирования интересов субъектов учебного процесса. Очерчены виды конкуренции, распространённой среди ВУЗов, способы предупреждения морального устаревания образовательных услуг. Установлено, что приоритетным заданием менеджмента является поддержание на надлежащем уровне их конкурентной способности. Установлено, что приоритетным заданием менеджмента является поддержание на надлежащем уровне их конкурентной способности. На достижение этой цели должно сосредоточить все имеющиеся ресурсы, а также непрерывно мобилизовывать новые, более совершенные. корпоративний управління економічний

Определены принципы, которым призвана отвечать внутренняя архитектура ВУЗов. Её предназначение состоит в: улучшении рыночных позиций организации, номенклатуры образовательных услуг, учебных технологий; создании условий для внедрения инноваций, способных повысить ценность выпускаемых специалистов для работодателей с одновременным уменьшением значений удельных показателей затрат; достижении гармоничных взаимоотношений между организационными составляющими ВУЗа, как системы, для противостояния негативным влияниям внешней среды.

Обосновано, что объектом управления в ВНЗ являются не только процесс передачи знаний, структурные подразделения, но и организационные отношения между ними и между людьми, привлечёнными к учебно-воспитательной и научно-исследовательской работе. Создано систему стимулов, предполагающих активизацию инициативы сотрудников ВНЗ по качественному развитию их продуктивной деятельности. Предполагается, что отказ от жёсткой концентрации власти и приверженность демократическим принципам менеджмента сопровождается усилением центробежных сил, разрушительное влияние которых необходимо сбалансировать. Есть основания утверждать, что средством противостояния указанным негативным проявлениям является корпоративная культура, систематизация, характеристика элементов в диссертационной работе. Разработаны методы качественной оценки состояния корпоративной культуры ВНЗ, базирующиеся на обработке первичной информации, полученной от его сотрудников с помощью специально разработанной анкеты.

Ключевые слова: корпорация, корпоративные отношения, менеджмент, высшая школа, системный подход, конкурентоспособность, институционализм, организационный дизайн, мотивация, корпоративная культура.

Dragomyrova I. M. Transformation of the activity of operators of the market of educational services on the basis of the corporative management. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Economic Science Degree in speciality 08.00.04 - Economics and Management of Firms. - European University, Kiev, 2009.

The necessity of usage of corporative management as an economic stimulus of activity of higher educational establishments in terms of their financial independence has been proved. The expedience of expansion of conceptive principles of the theory of institutional development at higher educational establishments as a guarantee of incentive achievement and increase of quality of educational process at any educational establishment has been grounded. The definition of educational services as a specific product has been specified and the methods of prevention of their moral destruction have been systematized. The methods of rate evaluation of professional activity of employees of educational subdivisions have been worked out for material motivation of their entrepreneurial activity.

The structural and legal types of corporations widespread among higher educational establishments have been generalized. Theoretical principles of implementation of a systematic approach at higher educational establishments as an object of corporative management including the transformation of their organization design have been offered.

Key words: corporation, corporative relations, management, higher school, systematic approach, competitiveness, institutionalism, organization design, motivation, corporative culture.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Фундаментальні соціально-економічні перетворення, які відбуваються в Україні, спричинили бурхливий розвиток нематеріальної складової життєдіяльності суспільства. Це пояснюється посиленням тут роль базових компонентів ринкових відносин: плюралізму форм власності, конкуренції, свободи підприємницького та споживацького вибору, обмежених лише нормами чинного законодавства, державними та міжнародними стандартами. Не є виключенням і вища освіта, спрямована на забезпечення наукової, загальноцивілізаційної, практичної підготовки кадрів, які в процесі реалізації фахового та креативного потенціалу спроможні визначати темпи, рівень науково-технічного й соціально-економічного прогресу; оновлювати власні знання, бути професійно мобільними з огляду на зміни, що супроводжують рух людства до вищих ступенів його розвитку.

Вітчизняна "індустрія знань" стрімко нарощує потужності: чисельність вищих навчальних закладів (ВНЗ) III-IV рівнів акредитації збільшилася у порівнянні із 2000 р на 11,1 % (приватних - на 23,9 %), студентів, які у них навчаються, - на 855,6 тис. осіб. Аналогічна динаміка спостерігається щодо фахівців вищої кваліфікації, більшість з яких в той чи інший спосіб залучено до співпраці у академіях, університетах, інститутах, коледжах. Нагромаджена кількість вимагає переходу до нової якості подальшого розвитку ВНЗ, адекватної викликам й загрозам, створеним ринковим середовищем.

Потреба в цьому більшає, оскільки подальша відкритість, зникнення бар'єрів на шляху вільної міграції людей спричиняють загострення конкуренції між вітчизняними ВНЗ всередині країни; між ними та закордонними центрами освіти. Ознаки цього (у вигляді відтоку молоді на навчання за кордон) спостерігаються вже тепер. До поглиблення протистояння у недалекому майбутньому кожний навчальний заклад має готуватися невідкладно. Визначити за допомогою відповідного наукового апарату обсяги й межі актуальних проблем, окреслити шляхи вирішення їх за допомогою поширення на ВНЗ теорії і методів корпоративного управління склали наукове завдання дисертаційного дослідження.

Окремі економічні та управлінські аспекти діяльності організацій й, зокрема, закладів освіти набули дотепер глибокого та всебічного висвітлення. Так, використанню нових методів менеджменту, мотивації праці в корпоративних системах присвячені, наприклад, змістовні публікації Буркінського Б., Геєця В., Лукінова І., Румянцева З., Романової Л., Чумаченка М., Чухна А.

Загальнометодологічні та теоретичні питання корпоративного управління викладені, зокрема, у працях Ансоффа І., Вакульчик О., Вінслава Ю., Воронова А., Герасимчука В., Гриньова В, Козаченко Т., Кравчук І., Мочерного Н., Назарової Г., Парсяка В., Поважного О., Попова О, Хміля Ф., Цикало В. На розробці теоретичних і методологічних питань забезпечення конкурентоспроможності організацій, включаючи ВНЗ, зосередилися Амоша А., Арефєва О., Безчасний Л., Долішній М., Кремень В., Луговий Ф., Оболенська Т. та інші. Водночас, поза увагою більшості вчених залишилося осмислення теоретичних та методичних засад використання технологій корпоративного управління як засобу реакції ВНЗ на виклик ринкової стихії.

Головна гіпотеза дослідження: в умовах соціально-економічних трансформацій, які охопили й сферу освіти, змінюються вимоги до управління вищими навчальними закладами, оскільки традиційні технології й методи менеджменту стримують їхній розвиток та адаптивні спроможності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до реалізації положень Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні", Державної програми "Освіта. Україна XXI століття", "Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті" та "Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр." Вона є складовою плану науково-дослідних робіт Європейського університету (тема: "Управління проектами трансформації приватних вищих навчальних закладів", номер державної реєстрації - 0107U011339); тематичних планів науково-дослідної роботи на лабораторії "Економічні проблеми розвитку малого (середнього) підприємництва" Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (тема: "Економічна мотивація співробітників вищих навчальних закладів в умовах академічного капіталізму", номер державної реєстрації - 0109U001074).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад застосування корпоративного менеджменту в сфері надання освітніх послуг вищими навчальними закладами країни, незалежно від їхньої форми власності. Відповідно до поставленої мети в роботі розв'язувалися такі завдання:

- з'ясувати економічну природу корпорацій, систематизувати їх види;

- окреслити особливості та матеріальні передумови застосування корпоративного управління вищими навчальними закладами;

- визначити категоріальну інтерпретацію інституції як важливої методологічної передумови поширення корпоративних відносин на сферу надання освітніх послуг;

- оцінити наслідки застосування корпоративного менеджменту для посилення ринкових позицій ВНЗ;

- обґрунтувати необхідність та сформувати теоретичне підґрунтя під реформуванням організаційної структури вищих навчальних закладів;

- розробити систему економічної мотивації співробітників ВНЗ в середовищі корпоративних відносин;

- уточнити роль, головні складові корпоративної культури ВНЗ та запропонувати методи її якісного вимірювання.

Об'єкт дослідження: корпоративні складові діяльності операторів ринку освітніх послуг, а також система і функції управління ними на внутрішньоорганізаційному рівні.

Предмет дослідження: теоретико-прикладні аспекти формування корпоративних відносин в освітній сфері та побудови впорядкованої системи економічних методів університетського менеджменту, яка гармонізує стосун-

ки між власниками ВНЗ та персоналом, залученим до роботи в них.

Методологічна основа дослідження: діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ; системний підхід до аналізу наслідків впливу перетворень, які відбуваються в країні, на вектори розвитку та форми ринкової поведінки ВНЗ; комплексність в осмисленні функцій корпоративного управління з використанням здобутків провідних наукових шкіл, вітчизняних та зарубіжних вчених з питань теорії та практики інноваційного університетського менеджменту. Дослідження ґрунтується на з'ясуванні природи процесів, які супроводжують трансформації вітчизняної вищої школи, кореляції між її внутрішньою організацією і економічними наслідками для ВНЗ в цілому, його підрозділів та співробітників.

Впродовж роботи використовувалися методи: історико-економічний - при аналізі еволюції поглядів на місце та роль вищої світи у формуванні інтелектуальних передумов розвитку економіки країни на інноваційних засадах; структурно-функціональний - при дослідженні системи корпоративного управління в сфері діяльності закладів освіти й узагальнені практики інтеграції творчого потенціалу операторів ринку з метою досягти синергетичного ефекту; порівняльного аналізу - для визначення генезису ринку освітніх послуг внаслідок трансформаційних перетворень; монографічний - при осмисленні наукових напрацювань попередників, які відображені у законодавчих і нормативних актах, літературних джерелах та спеціальній періодиці; опитування та спостереження - для перевірки висунутих робочих гіпотез та теоретичних припущень щодо передумов, напрямків поточного розвиту й перспектив поширення корпоративних відносин у ВНЗ; моделювання - при вирішенні задач, пов'язаних з пошуком відповідності методів університетського менеджменту результатам, які очікують від їх застосування. Для розв'язання інших задач, обумовлених метою дисертаційного дослідження, використовувалися також методи класифікації та типології, абстрактно-логічний, графічних побудов, рейтингового аналізу тощо.

Інформаційна база дослідження: Закони України; Укази Президента України; нормативні акти та звітність Міністерства освіти і науки, Державного комітету статистики України; результати власних соціологічних опитувань; економічні відомості із професійної періодики й мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному теоретичному обґрунтуванні доцільності розповсюдження корпоративних відносин на вітчизняну освітню сферу і розробці методичних засад формування механізму та технологій університетського менеджменту для посилення здатності ВНЗ долати негативні впливи ринку. Основні результати, що містять наукову новизну і виносяться на захист:

а) вперше:

- систематизовано засоби запобігання менеджментом ВНЗ морального зношування освітньої послуги як специфічного товару, що відкриває нові можливості для нарощування їхньої конкурентної спроможності;

- обґрунтовано доцільність поширення на ВНЗ концептуальних засад теорії інституціонального розвитку як передумови підвищення якості освітнього процесу;

б) удосконалено:

- модель економічних взаємин між учасниками освітнього процесу з урахуванням наслідків розповсюдження ринкових відносин на невиробничу сферу;

- рейтингову оцінку професійної діяльності співробітників навчальних підрозділів, для застосування матеріальної мотивації їхньої інтерпренерної активності;

- визначення категорій "корпорація", її організаційно-правових типів, які мають перспективи поширення серед ВНЗ, й "корпоративна культура" - засобу протидії менеджеризму в умовах демократизації управління, а також методи її якісного оцінювання;

в) дістали подальшого розвитку:

- зміст, функції та характеристика ролі корпоративного менеджменту для забезпечення довготривалих переваг ВНЗ на ринку освітніх послуг, що динамічно розвивається;

- формулювання матеріальних та соціально-економічних передумов застосування у ВНЗ технологій корпоративного управління як економічного рушія діяльності закладів освіти з огляду на посилення їхньої фінансової самостійності;

- теоретичні засади застосування системного підходу до ВНЗ як об'єктів корпоративного менеджменту, включаючи трансформацію їх організаційного дизайну.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретико-прикладні розробки дисертації доведено до рівня методичних рекомендацій щодо поширення корпоративних відносин на освітню сферу та формування системи корпоративного менеджменту вищими навчальними закладами. Кордони їх впровадження можуть бути розширені, оскільки набуті результати враховують універсальні закономірності життєдіяльності ВНЗ безвідносно до рівня їх акредитації та форми власності. Результати дисертаційного дослідження, що мають прикладний характер, знайшли використання в практиці управління Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова (акт № 1705/1 від 03.12. 2008 р.), Чорноморським державним університетом ім. Петра Могили (акт № 3/1-1 від 30.01.2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні цілісного комплексного дослідження теоретичних засад поширення корпоративних відносин на сферу надання освітніх послу та функціонування системи внутрішньо організаційного менеджменту, пристосованої до особливостей ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться автором на захист, одержані самостійно. Рукопис містить посилання на публікації, розрахунки, методики, які виконані та надруковані у співавторстві.

Апробація результатів дисертації відбулася на наступних міжнародних та всеукраїнських наукових форумах: Міжнародна науково-практична конференція "Наука: теорія та практика" (м. Прземишль - Польща, 16-31 вересня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Современные достижения в науке и образовании" (Ізраїль, м. Натанія, 9-17 вересня 2007 р.); Шоста міжнародна науково-практична конференція "Менеджмент малого и среднего бизнеса: управление знаниями" (м. Севастополь, 24-28 вересня 2007 р.); V Всеукраїнська науково-практична конференція "Корпоративна культура організацій - XXI століття" (м. Краматорськ, 2007 р.); XIII міжнародна науково-практична конференція "Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: проблеми науки, практики і освіти" (м. Київ, 22-23 листопада, 2007 р.); Всеукраїнські наукові економічні читання "Розвиток економічної науки та практики в умовах світових трансформацій" (м. Миколаїв, 17-20 червня 2008 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Формування ефективного механізму корпоративного управління - сучасний стан та перспективи" (м. Миколаїв, 23 квітня 2009 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць. З них: 8 - статі у наукових фахових виданнях з переліку, затвердженого ВАК України; 7 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій - 4,0 д. а., з яких 3,45 д. а. належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Загальний обсяг дисертаційної робота викладений на 146 сторінках. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (159 найменувань). Рукопис містить 25 таблиць, 23 рисунки, 13 формул та 11 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Теоретичні засади застосування операторами ринку освітніх послуг технологій корпоративного менеджменту" - досліджено економічну природу корпорацій; теоретичні передумови використання системного підходу до вищих навчальних закладів як об'єктів корпоративного управління; його зміст та функції у сфері, яка розглядається.

В умовах глибоких суспільно-господарських трансформації, що відбуваються в Україні, особливого значення набуває наукове опрацювання та впровадження інноваційних механізмів управління невиробничою сферою, які б забезпечували адекватне задоволення потреб окремих людей, соціальних груп та суспільства в цілому. Визначений імператив повною мірою стосується ВНЗ з наступних причин:

по-перше, досконалість саме невиробничої сфери стає своєрідним індикатором рівня розвитку будь-якої країни, показником гуманізації суспільних відносин;

по-друге, незадовільний рівень державного піклування про розвиток вищої освіти призвів до того, що не лише приватні але й державні ВНЗ вимушені розглядати доходи від надання освітніх послуг як джерело (інколи - єдине) модернізації матеріально-технічної бази, вдосконалення та оновлення технологій освітнього процесу;

по-третє, розвинені країни з успіхом залучають до системи вищої освіти науково-прикладні технології і науково-комерційні проекти;

по-четверте, багато фахівців, вимушені визнати, що "вітчизняній вищій

освіті бракує якості". Пояснення - низький рівень управлінської роботи. Суттєвого вдосконалення потребують не лише важелі державного (громадського) впливу на ВНЗ, але й засоби корпоративного менеджменту на рівні навчальних закладів.

В цьому контексті є актуальним з'ясування сутності категорії "корпорація". Тим більше, що панівна економічна парадигма, зазвичай обмежується застосуванням корпоративних відносин виключно у виробничій сфері. Пропонується наступне визначення: корпорації - формалізована інтеграція активів, які належать визначеним власникам, заради створення нового або нарощування існуючого потенціалу організації та збільшення на цьому підґрунті ефекту, передбаченого стратегією руху до мети, що окреслена засновниками.

Створюючи корпорації, інвестори назавжди чи на узгоджений термін втрачають можливості поточного впливу на використання своїх внесків до стартових бізнес-активів, чи тих, які придбані корпорацією впродовж господарської діяльності. З цього випливає: корпоративні права - підтверджена приналежність певних суб'єктів до кола власників статутного капіталу корпорації, що мають привілеї на отримання у погоджених обсягах результатів проекту, заради здійснення якого корпорація створювалася.

Оператори, що надають освітні послуги, є відкритими, соціально-економічними, цілеспрямованими, детермінованими системами із наступними атрибутами: складові (підсистеми, елементи), їх зв'язки і взаємодія. Вони носять багаторівневий характер з відповідними щаблями організаційної ієрархії; мають динамічний і гнучкий характер, що наділяє їх здатністю до самозбереження і саморозвитку; не вільні від зовнішнього регулювання, спроможні адекватно реагувати на обмежувальні дії негативних чинників. Зв'язок корпоративних систем із зовнішнім середовищем є тісним і двостороннім, може носити позитивний й від'ємний характер.

Сигнали від системи вищого порядку мають бути не лише помічені закладом освіти, але й прогнозовані, реакція на них - якомога швидкою та адекватною. Це умова оновлення ВНЗ, пристосування кожного з них до нових цивілізаційних викликів та суспільних вимог: і в змістовній частині навчальних планів й робочих програм; і щодо методів й засобів організації навчального процесу; і по відношенню до правових форм діяльності та внутрішніх механізмів економічної мотивації розвитку, набуття здатності до самовпорядкування. Характерно, що наявності елементів та зв'язків між ними недостатньо для руху системи в бажаному напрямі. Для підтримання її організаційної досконалості потрібне запровадження заходів із збалансування та вдосконалення. Відповідну місію здатне виконати корпоративне управління.

Для того, щоб якнайкраще зрозуміти його природу проаналізовано відносини, які виникають у структурах корпоративного типу. Їх об'єднано у дві групи. Перша - такі, що виникають впродовж виконання співробітниками обов'язків, покладених на них з приводу надання освітніх послуг. Вони мають уніфікований характер, безвідносно до спеціальності або напряму освіти. Друга група - відносини корпоративні, які формуються і підтримуються між власниками засобів виробництва (з приводу розподілу корпоративних прав; найбільш доцільних напрямів використання доходу від надання освітніх послуг; впливу на чинники навчального процесу і, перш за все, на найманих працівників ВНЗ) та між власниками й менеджментом (з приводу осмислення місії навчального закладу, формування корпоративної культури, визначення норм ділової етики, критеріїв та процедур матеріальної мотивації персоналу).

Ґрунтуючись на викладених міркуваннях, робимо висновок, що визначення корпоративного менеджменту включає в себе дві складові:

1. Упорядкування - за допомогою відповідної формалізації - взаємин між засновниками (власниками) щодо справедливого розподілу серед них корпоративних прав та ефекту, отриманого від діяльності корпорації.

2. Вплив на найманих працівників, здійснюваний засновниками (власниками) корпорації для використання її нарощеного потенціалу, специфічними засобами, структура та зміст яких обумовлені відокремленням прав власності щодо інтегрованих активів від обов'язків підтримання поточної життєдіяльності організації з максимально можливою ефективністю.

З цього випливає, що корпоративне управління є виключною прерогативою власників корпорацій, а менеджмент лише виконує затверджені ними управляючі рішення (з позицій системного підходу - здійснює управляючий вплив на найманих працівників, залучених до розв'язання актуальних для корпорації поточних й довготермінових задач).

У другому розділі - "Аналіз передумов формування та наслідків впровадження корпоративного менеджменту у вищих навчальних закладах" - окреслені інституціональні аспекти застосування його операторами корпоративного менеджменту; визначено генезис ринку освітніх послуг в контексті трансформаційних перетворень в Україні; з'ясовано вплив корпоративного менеджменту на конкурентну спроможність вищих навчальних закладів.

Ефективність корпоративного управління залежить від створення інституційного підґрунтя для структуризації та визначення пріоритетів всередині інтересів носіїв корпоративних відносин (від засновників ВНЗ та уповноважених ними виконавчих органів), з одного боку, та найманих працівників, з іншого. Різновиди інституцій систематизовані на рис. 1, де вони об'єднані за джерелом походження. Відповідно ж до особливостей видів діяльності, інституції розподіляються на організаційні (окреслюють форми корпорації в сфері освіти), економічні (регламентують рух фінансових коштів, формування бюджетів на календарні періоди, а також з приводу здійснення навчальних проектів або програм) та внутрішньонормативні (положення про діяльність органів управління, правила матеріальної та позаекономічної мотивації персоналу тощо).

Було визнано за необхідне знайти підтвердження справедливості наукової гіпотези про доцільність поширення корпоративного управління у практиці діяльності ВНЗ. З цією метою досліджено:

- номенклатуру та структуру закладів освіти, які склалися впродовж терміну від набуття Україною незалежності до сьогодення;

- вартість активів, які перебувають у власності засновників навчальних

закладів, обсяги фінансових потоків, що проходять крізь освітні установи.

Рис. 1. Інституції, яким підпорядковується діяльність ВНЗ

Узагальнення відомостей Державного комітету статистики України, засвідчило: впродовж останніх років кількість ВНЗ ІІІ та ІV рівнів акредитації сягнула 350 (табл. 1). Їхня чисельність зростала як за рахунок державних (комунальних) ініціатив, так і завдяки приватним інвесторам. Про це свідчить, зокрема, індекс зростання чисельності ВНЗ, обрахований за період, який розглядається (на 2006/07 н.р. він склав: щодо загальної їх кількості - 1,11; щодо ВНЗ з державною та комунальною форми власності - 1,05; а для приватних - 1,24).

Таблиця 1 Кількість ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації

Показники	Навчальні роки
	2000/01	01/02	02/03	03/04	04/05	05/06	06/07
Кількість закладів всього, в тому числі за формами власності (%)	315 (100)	318 (100)	330 (100)	339 (100)	347 (100)	345 (100)	350 (100)
Державні та комунальні	223	225	232	235	233	232	236
Частка до загальної кількості,%	70,8	70,8	70,3	69,3	67,1	67,2	67,4
Приватні	92	93	98	104	114	113	114
Частка до загальної кількості,%	29,2	29,2	29,7	30,7	32,9	32,8	32,6

Висновок: ринок освітніх послуг є надзвичайно привабливою сферою інвестування і здатен в цьому сенсі позмагатися із деякими видами діяльності, які відносяться до категорії прибуткових. Водночас, звертає на себе увагу, що темпи зростання ВНЗ поступово уповільнюються. Це означає:

а) в країні створені передумови для досягнення балансу між попитом на освітні послуги та відповідною пропозицією. Більш того, слід очікувати, що відомі демографічні наслідки, з якими стикається наша країна, вже найближчим часом призведуть до зміни ситуації: ринок освітніх послуг набуде ознак ринку споживача, на якому покупець домінуватиме над продуцентом;

б) дефіцит платоспроможного попиту призводить до загострення конкуренції між операторами "ринку знань", наслідками якої стане часткове або повне згортання активності деяких з них. Ті ж, які залишаться, збережуть чи навіть посилять власні позиції виключно завдяки покращенню усіх складових, що у сукупності позначаються на якості їхньої роботи, включаючи якість менеджменту;

г) в середовищі навчальних закладів поширюються доцентрові сили, які спонукають власників та уповноважених ними керівників до побудови специфічних відносин між діючими операторами ринку: від створення контрактних корпорацій до приєднання, поглинання та злиття з метою зменшення (особливо в умовах поточної фінансово-економічної кризи) транзакційних витрат. Характерно, що впродовж лише 2005/2006 н.р. 31 ВНЗ було реорганізовано. Головним чином шляхом перетворення у структурні підрозділи установ вищого акредитаційного рівня.

З'ясовано, що ринкова вартість нерухомості, якою володіють ВНЗ, складає 281 790 210 430 тис. грн. (без урахування ціни земельних ділянок). Видатки державного бюджету у 2006 р. склали 147573,6 млн. грн. (в тому числі на вищу освіту - 8487,3 млн. грн.); загальнонаціональні витрати фізичних осіб на оплату освітніх послуг ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації - 20649830 тис. грн. Вартість високоліквідних активів, які перебувають на балансі навчальних закладів; обсяги наданих послуг та фінансові потоки, що проходять крізь них, обумовлюють ризики власників при делегуванні частини повноважень менеджменту.

Збільшується ймовірність появи ділків від освіти, які не лише спотворюють розроблену власниками концепцію ВНЗ, його місію, але й руйнують долі людей. Тож вага питання має не лише економічний але й соціальний вимір. Надання операторами ринку повноцінної освіти громадянам - умова, аби країна (через залучення людського капіталу високого ґатунку до динамічного зростання національного багатства) була здатна вибороти належне місце у світі; суспільні групи _підвищити можливості для соціальних впливів, а люди - отримати шанс створити гідні умови власного життя.

В цьому контексті знаходимо ще одне підтвердження гіпотези про необхідність впровадження корпоративного управління ВНЗ як інструменту забезпечення відповідності якості освіти в Україні міжнародним вимогам, засобу протидії небезпеці менеджеризму, гармонізації внутрішньо організаційних стосунків у навчальних закладах.

Пріоритетним завданням менеджменту є підтримання на належному рівні конкурентоспроможності ВНЗ, використовуючи наступні стратегії: а) пропозиція аналогічних щодо якості та змісту освітніх послуг за ціною, яка не перевищую ціну провідного конкурента; б) створення у навчальному закладі атмосфери навчання, застосування освітніх, управлінських технологій, які б призвели до підготовки фахівців, здатних оперувати інформацією, засобами праці, організаційними прийомами у спосіб, який призводить до отримання їх роботодавцем додаткового ефекту: нарощування обсягів виробництва, збільшення продажів, зменшення витрат на виготовлення та маркетинг виробів тощо; в) підтримання популярності ВНЗ завдяки відомому бренду.

В боротьбі за лідерство на ринку освітніх послуг найскладнішою є протидія моральному зношуванню другого роду, оскільки вона потребує реформування світогляду співробітника ВНЗ за вектором академічного капіталізму - діяльності найманого персоналу із збільшення надходжень у навчальний заклад фінансових коштів, інших матеріальних чи нематеріальних активів. В цьому контексті проблема доцільного витрачання менеджментом ресурсів закладу, поступається більш нагальній - пошуку капіталу, необхідного для зростання та розвитку (впродовж обмеженого терміну й стрімкої динаміки ринкової кон'юнктури).

За таких обставин в центральну фігуру закладу освіти перетворюється викладачі, оскільки саме вони є джерелами знань, необхідних організації. Головним завданням адміністрації стає підтримування генерованих співробітниками продуктивних ініціатив й компетентне супроводження їхнього втілення у життя (правове забезпечення, техніко-економічне обґрунтування, управління проектами у часі та просторі тощо).

У третьому розділі - "Прикладні аспекти імплементації корпоративного менеджменту у вищих навчальних закладах" - розроблено умови адаптації організаційного дизайну ВНЗ до застосування технологій корпоративного управління; запропоновано теоретико-методичне підґрунтя для впровадження економічної мотивації структурних підрозділів та співробітників освітніх установ; опрацьовано методичний підхід щодо формування корпоративної культури вищого навчального закладу.

Дослідження внутрішньої побудови сучасних ВНЗ засвідчили: вона несе в собі бюрократично-кланові властивості і є функціональною за типом. Виявлені рудименти - не безневинні, оскільки перешкоджають логічним метаморфозам університецького менеджменту. Для окреслення шляхів та засобів реформуванні організаційної структури сформульовано принципи, яким має відповідати нова архітектура організації ВНЗ. Ключовими умовами здійснення принципу децентралізації є:

а) визначення задач та прав, делегованих центрам доходів (ЦД), які однаково та однозначно розуміють власник, топ-менеджмент, керівник ЦД та його співробітники;

б) виділення ЦД частини зароблених ним грошових коштів у справедливих розмірах, які відповідають обсягам отриманих доходів та складності задач, що розв'язувалися;

в) доведення до підрозділу норм і нормативів довготривалої дії, які регламентують корпоративні взаємини усіх зацікавлених сторін.

Принцип дебюрократизації наділяє навчальний заклад властивістю змінюватись, а його персонал співпрацювати на партнерських началах із створенням самовпорядкованих команд, згуртованих завдяки спільним діям на підґрунті інституціональної єдності та розумної достатності.

Спираючись на розроблені принципи, пропонується запровадження у ВНЗ організаційних структур тензорного типу, які об'єднують в собі: підсистему вертикального адміністрування із забезпеченням умов для ефективної поточної діяльності і розвитку навчального закладу як конкурентоздатного оператора ринку освітніх послуг (центри витрат); підсистему, утворену інноваційними підрозділами, що здійснюють навчальну та наукову діяльність, надають додаткові послуги, забезпечуючи збільшення доходної частини бюджету (ЦД). Останні розподілено на дві класифікаційні групи (рис. 2).

Перша означає, що у ВНЗ пріоритет віддано підрозділам і співробітникам, які мають безпосереднє відношення до навчальної (наукової) діяльності, і здатні сприяти її зростанню та розвитку. Висновки: а) покращення навчального процесу набуває рис закономірної циклічності і поширюється на усі його базові складові ("вхід", "вихід", власне процес, система управління); б) впровадження культури безперервних вдосконалень навчального процесу безпосередньо пов'язане із підвищенням його якості, що забезпечує академічну й економічну ефективність діяльності закладу; в) якими б не були здобутки ВНЗ, завжди знайдеться інший заклад освіти, який спромігся дістатися більшого та кращого. Тож, обов'язковим є запровадження у практику менеджменту процедур бенчмаркенгу.

Щодо другої класифікаційної групи, визнано доцільним застосування специфічних технологій управління: процесної та проектної. Різниця між ними полягає у рівні автономії команд, які виконують навчальні чи науково-дослідні функції, по відношенню до адміністративної та технологічної інфраструктури. У другому випадку він більший: і щодо підбору складу команд, і щодо вибору методів вирішення проблеми, процедур планування й контролю за виконанням робіт, використання ресурсів закладу (приміщень, обладнання, програмного забезпечення). Не кажучи про випадки, коли ініціатива здійснення проекту, знайдення інвестора - виключна заслуга певної особи, а за організаційною формою він є віртуальним. Теж стосується і ступеня ризику: при виконанні проектів він підвищений.

Об'єктом управління в закладі освіти є не лише навчальний процес, структурні підрозділи, але й організаційні відносини між ними і між людьми, які залучені до навчально-виховної та науково-дослідної роботи. Відсутність зв'язку між зусиллями останніх та персоніфікованим матеріальним заохоченням негативно позначається на настроях співробітників. В цьому контексті виникає декілька важливих проблем. Перша пов'язана із досягненням розумного співвідношення між централізацією та самостійністю основних та базових навчальних підрозділів. Вона вирішується наступним чином:

- отримані грошові кошти концентруються на розрахунковому рахунку ВНЗ з подальшим їх обліком на субрахунках кожного із ЦД; у затвердженому вченою радою внутрішньому нормативному акті визначаються напрями використання та обсяги розподілу грошей між ними;

- на початок кожного навчального року (або проекту), з використанням відповідної нормативної бази складається бюджет структурного підрозділу (проекту), який узгоджує перспективи розвитку із фактичними фінансовим можливостями;

запроваджується подвійний контроль за використанням грошових коштів. З боку адміністрації - в частині дотримання бюджету; з боку виконавців - в частині позацільового використання адміністрацією ВНЗ грошових коштів з субрахунків;

- окреслюється коло обставин нездоланної сили, з настанням яких адміністрації дозволено терміново витрачати кошти центрів доходів не за погодженим призначенням аби розв'язати несподівані задачі. На цей випадок затверджується процедура секвестру видаткової частини бюджету.

Інша проблема полягає у визначені ваги підрозділів навчального закладу щодо обґрунтованості їхніх претензій на частку фінансових ресурсів за результатами академічної діяльності. Пропозиції з цього приводу продемонстровані на рис. 3. У схемі реалізовано принцип "перекинутої піраміди", на верхівку якої возведенні висококваліфіковані фахівці, а керівництво розташоване на нижніх рівнях ієрархії.

Це демонструє прагнення найповніше залучити до справи компетенцію, досвід, знання, професіоналізм спеціалістів, які складають головний капітал і основу потенціалу ВНЗ. Беззаперечним є пріоритет тих, завдяки кому освітні послуги користуються попитом та проектної діяльності у порівнянні із процесною. Відповідно до визначених пріоритетів, затверджуються нормативи розподілу коштів між підрозділами ВНЗ.

Створення системи стимулів передбачає активізацію ініціативи співробітників щодо якісного розвитку їх продуктивної діяльності. Для того, аби це прагнення не слабшало, значення базових нормативів () піддається корегуванню.

По відношенню до ЦД, що спеціалізуються на наданні споживачам навчальних послуг за процесною формою, воно здійснюється так:

, (1)

де - значення нормативу розподілу після внесення коректив за підсумками оцінки результатів діяльності; - чисельність абітурієнтів, які поступили на перший курс для навчання за -ю спеціальністю на контрактних умовах, осіб; - ліцензійний обсяг набору на -у спеціальність, осіб; - коефіцієнт, який враховує ефективність використання коштів, отриманих від споживачів освітніх послуг -ї спеціальності:

, (2)

де - кількість осіб, які у навчальному році, що минув, отримали освітньо-кваліфікаційний рівень магістра (спеціаліста) за -ю спеціальністю; - коефіцієнт, який враховує якість фахової підготовки за -ю спеціальністю:

, (3)

де - кількість випускників -ї спеціальності, які працевлаштувалися за фахом у перший рік після закінчення ВНЗ, осіб.

Командний метод роботи творчих колективів має особливість: важливою є діяльність кожного їх учасника. Тому набуває актуальності вимірювання того, чиє саме збільшення підсумкового позитивного результату виявилося найбільш суттєвим. Виходячи з наведеної гіпотези, запропоновано рейтингову оцінку результатів діяльності співробітників ПЦД (рис. 4).

Особа, яка досягла найкращого результату, отримує максимальну оцінку - 100 балів. Позиції інших визначаються у порівнянні з ними:

, (4)

де Пij - позиція і-го співробітника за j-м напрямом діяльності; Зіj - значення показника, яке характеризує результат роботи і-го співробітника за j-им напрямом діяльності;

Зmax j - значення показника, яке визначає найкращий результат, здобутий співробітником ПЦД за j-им напрямом діяльності; Вj - вага j-го напряму діяльності ВНЗ.



Оскільки визначення рейтингу відбувається за декількома видами діяльності виникає необхідність визначення підсумкової позиції і-го спів робітника пріоритетного центру доходу ():

, (5)

де - позиція і-го співробітника за j-м напрямом діяльності; n - кількість напрямів діяльності, за якими оцінюють роботу співробітників ПЦД.

Останній етап обліково-аналітичного фрагменту алгоритму - визначення частки співробітника у мотиваційному фонді ():

, (6)

де m - кількість співробітників ПЦД, які за результатами спільної роботи претендують на винагороду.

А в подальшому - суми винагороди (Ві), яка припадає на неї:

, (7)

де ФМС - фонд мотивації співробітників ПЦД, грн.

На створеному теоретичному підґрунті розроблено алгоритм, а за його допомогою програмний продукт - зручний засіб мотивації співробітників до дій за вектором, бажаним для менеджменту, інструмент аналізу підсумків навчального або календарного року, аутопланування діяльності кожною особою, небайдужою до власного добробуту.

Відмова від жорсткої концентрації влади і прихильність поширенню демократичних принципів менеджменту супроводжуються ризиками нарощування відцентрових сил, руйнівний вплив яких необхідно збалансовувати. Традиційні адміністративно-розпорядчі методи за нових обставин в нагоді не стануть. Не варто перебільшувати і значення матеріальної мотивації: можливості закладу освіти в цьому сенсі ніколи не сягнуть рівня бізнесової організації; суто прагматичні цінності не були і, вочевидь, не набудуть домінуючих властивостей для спільнот, які переймаються інтелектуально-креативною діяльністю.

В той же час, спостереження за практикою менеджменту в закладах освіти засвідчують: втягуючись у трудові відносини, їх основні фігуранти (керівники та підлеглі на усіх щаблях управлінської ієрархії) дотримуються певних морально-етичних цінностей, приймають участь (вимушено або за покликом душі) в обрядах, які склалися. Це фактично означає, що кожний навчальний заклад має характерний лише для нього локальний культурний простір з особливим колоритом та відповідною персоніфікацією. Він спричиняє помітний вплив на зміст та форму морально-психологічних критеріїв щодо ідентифікації ставлення особистості до професійної реальності і до самої себе як частини організаційної системи. Ідеально, коли люди відчувають себе і не абсолютно залежними, і не анархічно вільними, але інтегрованими у життя організації на принципах партнерства, взаємної довіри; підпорядкованими спільно розробленим рішенням, колективно узгодженим та спланованим діям.

Засобом протистояння відцентровим силам, які супроводжують трансформаційні процеси у ВНЗ, одним із важливих інструментів мотивації їх співробітників є корпоративна культура. В дисертаційній роботі окреслено елементи, через які вона виявляє його загальний стиль, забезпечує необхідну гнучкість й адаптивність. Елементи корпоративної культури мають з розумною періодичністю змінюватись. Сутнісні та формальні трансформації необхідні, аби цінності та принципи, що є основними компетенціями творчих особистостей, етико-психологічні настанови щодо професійної реальності із засобу мотиваційного впливу не перетворилися на перешкоду, яка ускладнює рух шляхом до підвищення конкурентної спроможності ВНЗ. Виходячи з цього, запропоновано метод стратифікації та шкалу якісного оцінювання рівня корпоративної культури навчального закладу. Він надає топ-менеджменту можливості своєчасно оцінювати результативність зусиль щодо втілення у життя настанов власників відносно вдосконалення управління людським потенціалом через розвиток ділових здібностей співробітників, спираючись на визначені норми поведінки та організаційні цінності, які створюють орієнтири для конструктивних дій.

Висновки

Виконане дослідження, що ґрунтується на наукових здобутках попередників, первинній інформації, узагальненій за допомогою відповідних методів, має результатом наступні висновки:

1. Об'єктивні процеси, пов'язані із перетвореннями у ставленні держави до вищої школи, підвищенням вимог суспільства до якості освіти з урахуванням наслідків глобалізації світової економіки, радикальними змінами освітніх технологій, загостренням конкурентної боротьби на ринку освітніх послуг обумовлюють необхідність реформ в системі управління ВНЗ, в тому числі за рахунок залучення позитивних практик матеріального виробництва.

2. Корпоративні відносини виникають на підґрунті розмежування прав власності на активи організації й делегованих обов'язків щодо поточного управління нею. Подальше їх поширення обумовлене, по-перше, встановленням трудових відносин між керівником ВНЗ та найманими працівниками, залученими до участі у освітніх процесах та програмах, а, по-друге, інтеграцією із зовнішніми партнерами, які підсилюють позиції закладу освіти у конкурентному протистоянні на ринку освітніх послуг. Корпоративні відносини набувають певних організаційно-правових форм, не змінюючи своєї сутності.

3. В більшості ВНЗ відсутня система управління, адекватна наслідкам трансформацій українського суспільстві, і така, що допомагала б створенню сприятливого підґрунтя для вирішення завдань з інноваційного розвитку країни, її людського капіталу. Вона не здатна розвинутися із фактично директивно-адміністративного галузевого управління освітою, але має шанси бути розбудованою на принципово нових засадах в контексті прогресивних світових тенденцій та міжнародних вимог, заснованих на впровадженні економічних впливів, притаманних корпоративному управлінню.

4. Корпоративний менеджмент - невід'ємна частина корпоративних відносин, за допомогою якої упорядковуються взаємини між власниками організації щодо розподілу між ними корпоративних прав, а також здійснюється вплив на усі верстви найманого персоналу для забезпечення належної якості освіти, привабливості ВНЗ з боку роботодавців та безпосередніх замовників освітніх послуг.

5. Вищий навчальний заклад являє собою відкриту детерміновану систему, яка має активні, тісні та двосторонні стосунки із зовнішнім середовищем (органами державного управління, замовниками освітніх послуг, осередками освіти із альтернативною пропозицією на аналогічному ринковому сегменті). В цьому контексті важливе значення для ВНЗ набуває самоорганізація на підґрунті поєднання академічних традицій та економічних властивостей корпорації. Окреслений дуалізм означає, що менеджмент має рахуватись із особливостями внутрішньосистемних елементів аби визначити специфіку їхніх матеріальних інтересів та здійснювати мотиваційні впливи, відповідні поточній ситуації.

...