Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет харчових технологій

УДК 330.341.1: 664.6

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (харчова промисловість)

Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості

Федулова Ірина Валентинівна

Київ - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Мостенська Тетяна Леонідівна, декан факультету економіки і менеджменту Національного університету харчових технологій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бутнік-Сіверський Олександр Борисович, завідувач кафедри економіки, обліку та фінансів інституту післядипломної освіти Національного університету харчових технологій; доктор економічних наук, професор Мендрул Олександр Гаррійович, професор кафедри економіки підприємств Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана; доктор економічних наук, професор Онишко Світлана Василівна, професор кафедри фінансових ринків та фінансових послуг Національного університету державної податкової служби України.

Захист відбудеться «2» жовтня 2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.058.01 у Національному університеті харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

З дисертацією можна ознайомитись к бібліотеці НУХТ.

Автореферат розіслано «21» серпня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Марченко В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Загальна тенденція розвитку ринкових економічних систем свідчить, що найбільших комерційних успіхів досягають економічні суб'єкти, які функціонують на засадах інноваційної діяльності. Ефективна діяльність, забезпечення високих темпів розвитку і підвищення рівня конкурентоспроможності продукції значною мірою визначається рівнем інноваційної активності підприємств та діапазоном інноваційної діяльності.

Необхідність інноваційного розвитку національної економіки пред'являє нові вимоги до змісту, організації, форм і методів управління інноваційним потенціалом підприємств. Переорієнтація українських підприємств на інноваційну модель розвитку повинна здійснюватись еволюційним шляхом через трансформацію всього соціально-економічного середовища.

Питання управління розвитком інноваційного потенціалу особливо актуальні для вітчизняних підприємств, на яких цей процес знаходиться на стадії формування. Невирішеність окремих теоретичних і практичних проблем в інноваційній сфері діяльності підприємств обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Проблеми інноватики знаходять своє відображення в чисельних публікаціях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Значною мірою це обумовлено підвищенням значення інноваційної діяльності як важливого фактора забезпечення ефективності промислових підприємств в умовах ринкових відносин. Про зростаючий інтерес до проблем управління і організації інноваційних процесів свідчить значна кількість наукових публікацій на цю тему останнім часом. Серед зарубіжних дослідників цю проблему розробляли Й. Шумпетер, Г. Менш, Б. Твіс, К. Фрімен, Р. Фостер, А. Кляйнкнехт, Е. Менсфілд, М. Портер, П. Друкер, Б. Санто, Р. Уотерман.

Серед російських науковців виділимо А Анчишкіна, В. Аньшина, С. Валдайцева, С. Глазьєва, А. Горбунова, Г. Гольдштейна, Л. Гохберга, А. Дагаєва, Н. Завліна, С. Ільєнкову, Д. Львова, Ю. Морозова, Л. Оголеву, А. Тріфілову, А. Прігожина, Р. Фатхутдінова, Ю. Яковця та інших.

Серед вітчизняних науковців питаннями інноваційного розвитку займались В. Александрова, Ю. Бажал, О. Бутник-Сіверський, В. Василенко, В. Геєць, В. Гріньов, М. Данько, О. Дацій, В. Денисюк, Г. Добров, С. Ілляшенко, Н. Краснокутська, Б. Маліцький, О. Мендрул, С. Онишко, М. Пашута, І. Павленко, Л. Федулова, Д. Черваньов та інші.

Але не дивлячись на широту розкриття інноваційних проблем залишається ще коло нерозкритих питань, особливо питання всебічної оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства, його ефективного формування і управління з метою впровадження сучасних методів стратегічного управління і планування діяльності підприємств. Актуальною є проблеми формування і управління інноваційним потенціалом для тих промислових підприємств, які характеризуються значною кількістю факторів, що впливають на їх діяльність, зокрема, для підприємств хлібопекарної промисловості.

В теперішній час зберігається висока невизначеність при впровадженні інновацій, яка пов'язана із необхідністю виявлення методів і механізмів впливу на інноваційну активність промислових підприємств України. Це пояснюється, по-перше, наявністю значної кількості факторів, які впливають на інноваційний процес; по-друге, відсутністю єдиної інноваційної політики, яка реалізується в системі державних і регіональних законодавчих актів; по-третє, низьким рівнем достовірності та недостатністю статистичної інформації з інноваційної діяльності; по-четверте, нестабільністю економічного середовища і недостатнім досвідом топ-менеджерів і персоналу щодо розвитку в умовах інноваційної економіки. Відповідно, моделювання, управління і обґрунтування адекватних оптимальних напрямів розвитку інноваційного потенціалу промислових підприємств у нестабільному ринковому середовищі є актуальною і складною задачею.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт Національного університету харчових технологій на тему: «Розвиток інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської сировини» (номер державної реєстрації № 01070000477).

Мета дослідження - розроблення теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості.

Завдання дослідження:

Визначено зміст сучасних поглядів на інноваційний потенціал промислових підприємств з позиції управління знаннями та інтелектуальним капіталом, їх місця в системі обґрунтування стратегічних напрямів його розвитку на промислових підприємствах.

Визначено систему управлінських впливів у процесі управління знаннями на підприємстві, як основні питання, які потрібно вирішувати для побудови інноваційної системи знань.

Обґрунтовано теоретичні положення розвитку та формування структури інноваційного процесу, визначено можливість його моделювання на основі теорії мультиплікатора з метою оцінки ступеня впливу витрат в різних підсистемах інноваційного процесу на результат від інноваційної діяльності.

Уточнено класифікацію видів інноваційної діяльності в системі побудованого на підприємстві інноваційного процесу.

Обґрунтовано методологічні і методичні підходи до діагностики і оцінки інноваційного потенціалу, розроблена система відповідних критеріїв та показників зазначеної методики.

Визначено сутність інноваційного клімату промислового підприємства і розроблено методику його оцінки на основі дослідження ринкової кон'юнктури з метою подальшого використання в системі обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу підприємства, розроблена система відповідних критеріїв і показників оцінювання інноваційного клімату.

Уточнено дію синергетичних законів і закономірностей розвитку інноваційного потенціалу підприємства, як послідовний перехід від стану рівноваги, в якому спостерігається нормальне функціонування системи з цілісною структурою, до стану сильної нерівноваги через стани слабкої і середньої нерівноваги.

Обґрунтовано синергетичну еволюційну модель розвитку інноваційного потенціалу промислового підприємства на основі циклів економічної динаміки підприємства, критичних точок інноваційного розвитку і синергетичних законів самоорганізації нерівноважних систем.

Обґрунтовано методологічні і методичні підходи до визначення і оцінки інноваційного адаптаційного потенціалу як рівня стійкості системи у окремих фазах циклу моделі інноваційного розвитку промислового підприємства.

Запропоновано алгоритм ідентифікації точок критичних станів інноваційного розвитку промислових підприємств на траєкторії їх життєвого циклу.

Запропоновано методичні підходи щодо обґрунтування стратегічних напрямів розвитку інноваційного потенціалу залежно від рівня інноваційного адаптаційного потенціалу і визначеного типу критичного стану в розрізі концепції синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку промислового підприємства.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процес управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів та обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості.

Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження сучасних поглядів на управління інноваційним розвитком промислових підприємств з позиції управління знаннями та інноваційним капіталом, їх місця в системі обґрунтування стратегічних напрямів інноваційного розвитку на промисловому підприємстві застосовувалися системний і аксіологічний підходи. Категоріальний апарат розроблено на основі методу узагальнення та наукової абстракції.

При дослідженні змісту, структури і еволюції розвитку інноваційних процесів використовувалися системний, аксіологічний і антропологічний підходи, методи діалектичного і комплексного дослідження об'єктів, що взаємодіють, і які дозволяють ідентифікувати, аналізувати і моделювати інноваційний процес на промисловому підприємстві.

Для аналізу проблеми розвитку ринку хліба і хлібобулочних виробів України та характеристики інноваційного розвитку підприємств харчової і хлібопекарної промисловості використовувалися економіко-статистичні методи, а саме: методи дослідження динаміки процесів, усереднення тенденцій, трендові методи, кореляційно-регресійний аналіз.

При дослідженні інноваційного потенціалу та інноваційного клімату і визначення їх місця в системі інноваційного процесу використовувалися методи аналізу і синтезу, дослідження явищ від абстрактного до конкретного і від загального до часткового. При побудові методики оцінки інноваційного потенціалу та інноваційного клімату використовувалися економіко-статистичні та таксонометричні методи дослідження, методи інтегральних узагальнень.

При обґрунтуванні синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку використовувались системний аналіз і системний підхід, поєднання історичного і логічного аналізу, життєциклічні підходи до моделювання економічних процесів, синергетичні методи самоорганізації складних систем.

Розрахунки здійснювались на персональному комп'ютері з використанням програмних пакетів Мicrosoft Excel for Windows.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регулюють головні напрямки інноваційної, інвестиційної, фінансово-господарської діяльності підприємств України, нормативно-правові акти, рекомендаційні та статистичні матеріали Міністерства агропромислової політики та Міністерства економіки з питань інноваційного розвитку України. Основу аналітичного дослідження склали статистичні дані Державного комітету статистики з інноваційної діяльності та розвитку народного господарства України, а також статистичні матеріали промислових підприємств і дані, що отримані автором під час досліджень. У роботі використовувались рекомендації вітчизняних експертів, публікації міжнародних організацій, дані інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, монографічна і довідкова література, у тому числі зарубіжна.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати наукового дослідження у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему обґрунтування напрямів інноваційного розвитку підприємств хлібопекарної промисловості.

Основні наукові результати, які мають наукову новизну, такі:

уперше:

запропоновано синергетичну еволюційну модель інноваційного розвитку підприємства з позиції законів і закономірностей синергетичного розвитку як послідовність фаз (стадій), які в своїй сукупності складають весь період еволюційного розвитку підприємства і кожна з яких характеризується своїми параметрами рівноваги і розвитку. В еволюційній моделі інноваційного розвитку розглядаються чотири фази розвитку підприємства, в кожній з яких принципово змінюються напрями розвитку, головні стратегічні зусилля, вимоги до розвитку персоналу взагалі і кожної особистості зокрема, спрямування маркетингової діяльності, вимоги до розвитку конкурентоспроможності підприємства, фінансові, інвестиційні, конкурентні та інноваційні стратегії розвитку;

запропоновано і розроблено методичні положення щодо визначення економічної сутності, формування і оцінки інноваційного адаптаційного потенціалу, який дозволить визначати рівень рівноваги (нерівноваги) розвитку, тип кризової ситуації і еволюційну фазу життєвого циклу підприємства на траєкторії інноваційного розвитку, тобто показує загальну ворожість зовнішнього середовища, яка спричиняє порушення рівноваги внутрішнього середовища і визначає його наміри щодо виходу із небажаного стану;

запропоновано алгоритм ідентифікації критичних точок розвитку інноваційного потенціалу підприємства згідно синергетичної еволюційної моделі;

удосконалено:

теоретико-методологічний підхід моделювання інноваційного процесу на основі теорії мультиплікатора за допомогою системи показників, які характеризують витрати і результати трьох послідовних фаз еволюції знання: фази виробництва нового знання - інвенціальної фази; фази комерціалізації нового знання - імітаційної фази; фази практичного використання нового знання - фази адаптації підсистем інноваційного процесу. Застосування теорії мультиплікатора для аналізу інноваційного процесу дозволяє визначити коефіцієнти, які показуватимуть як витрати на різних фазах інноваційного процесу впливають на результат від інноваційної діяльності всього процесу;

теоретичні та методичні положення визначення економічної сутності інноваційного потенціалу на промисловому підприємстві, найбільш суттєвими положеннями яких є: сукупність інноваційних можливостей і властивостей здійснення розвитку підприємства на основі інноваційної діяльності, в результаті якого поєднується внутрішній потенціал підприємства та його інноваційна активність; структура інноваційного потенціалу розглядається через ресурсну, продуктову, техніко-технологічну і організаційно-управлінську структурні компоненти; для кожної структурної компоненти визначене коло економічних показників;

методичний підхід до оцінювання інноваційного потенціалу, який базується на комплексному врахуванні всіх складових, що визначають його структуру. Проведено адаптацію запропонованої методики на підприємствах хлібопекарної галузі. Відмінністю запропонованого підходу від існуючих є інтегруючий характер взаємозв'язку інноваційного потенціалу з інноваційною активністю підприємства і здійснена адаптація запропонованої методики для подальшого використання при обґрунтуванні напрямів інноваційного розвитку підприємств хлібопекарної промисловості;

теоретико-методичний підхід до оцінювання інноваційного клімату промислового підприємства, як сукупності всіх складових, зміна властивостей яких впливає на функціонування підприємства, і чиї властивості змінюють його поведінку. Методичні положення оцінки інноваційного клімату базуються на основних положеннях методу таксонометричного аналізу за визначеним набором показників-атрибутів ринкової кон'юнктури в межах окремих структурних компонент із врахуванням особливостей хлібопекарної промисловості. Відмінністю від існуючих підходів є інтегруючий характер взаємозв'язку окремих складових і адаптація методики для подальшого використання при обґрунтуванні напрямів розвитку інноваційного потенціалу;

теоретико-методологічні положення обґрунтування стратегічних напрямів розвитку інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості в залежності від рівня інноваційного адаптаційного потенціалу, типу кризової ситуації і фази життєвого циклу розвитку підприємства згідно синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку;

дістали подальшого розвитку:

методологічний підхід до визначення системи управлінських впливів у процесі побудови економіки знань на підприємстві, як основні питання, які потрібно вирішувати для побудови інноваційної системи знань, які поєднують в собі не тільки технологічні, але й управлінські, економічні, психологічні аспекти;

теоретичний підхід до визначення класифікаційних ознак видів інноваційної діяльності в системі побудованого на підприємстві інноваційного процесу з коментарями щодо того, яким чином даний вид діяльності повинен знаходити своє відображення у вигляді затрат на технологічну продуктову або процесову інноваційну діяльність, які виступають основою для визначення інноваційного потенціалу;

синергетичні закони і закономірності з позиції розвитку інноваційного потенціалу підприємства згідно синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку, як послідовний перехід від стану рівноваги, в якому спостерігається нормальне функціонування системи з цілісною структурою, до стану сильної нерівноваги через стани слабкої і середньої нерівноваги. Цей вплив описано через внесення енергії та ресурсів у систему, тобто інноваційний потенціал (потік ентропії - Е) та інноваційний клімат (негентропія - НЕГ). Застосування цих законів виступає передумовою обґрунтування і подальшого використання категорії «інноваційний адаптаційний потенціал».

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих теоретико-методологічних висновків і рекомендацій для розробки стратегічних напрямів інноваційного розвитку на досліджуваних підприємствах хлібопекарної галузі.

Сформульовані у дисертаційній роботі результати наукових досліджень щодо оцінки інноваційного клімату, інноваційного потенціалу, інноваційного адаптаційного потенціалу, визначення типу кризової ситуації в інноваційному розвитку промислового підприємства і визначення на її основі в системі синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку фази і обґрунтування притаманних їй напрямів розвитку інноваційного потенціалу знайшли відображення в діяльності на дочірніх підприємствах ВАТ «Київхліб»: «Дослідний хлібозавод» (довідка №25/678-9-8 від12.03.2009р.), Хлібокомбінат №11(довідка №1000-01/49 від 07.07.2009р.), Хлібокомбінат №12 (довідка №194/789-5-7 від 19.03.2009р.), Васильківський хлібозавод (довідка №111/534-10-7 від 8.04.2009р.).

Теоретико-методичні положення обґрунтування стратегічних напрямів розвитку інноваційного потенціалу на підприємствах хлібопекарної промисловості прийняті до практичного використання на ВАТ «Київхліб» (довідка №1782-01-09 від 7.04.2009р.). Результати досліджень використані при розробці стратегії інноваційного розвитку в Об'єднанні підприємств хлібопекарної промисловості «Укрхлібпром» (довідка №67 від 22.04.2009р.). Методики оцінки інноваційного потенціалу, інноваційного клімату і інноваційного адаптаційного потенціалу прийняті до впровадження при підготовці нормативно-правових актів з інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості у Міністерстві аграрної політики України. Матеріали дисертаційного дослідження прийнято до використання в навчальному процесі у викладанні курсу лекцій з дисциплін: «Інноваційний менеджмент», «Управління інноваціями», «Інноваційні стратегії», «Управління інноваційними проектами», при виконанні курсових та дипломних робіт у Національному університеті харчових технологій.

Особистий внесок здобувача. Усі відображені в дисертації висновки та положення наукової новизни одержані автором самостійно. У дисертації не були використані ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці. Із таких праць дисертантом були використані лише положення, які становлять його особистий внесок.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і методичні положення, практичні результати дослідження висвітлювались автором на конференціях: Міжнародній науково-технічній конференції «Розроблення та виробництво продуктів функціонального харчування, інноваційні технології та конструювання обладнання для перероблення сільгоспсировини, культура харчування населення України» (Київ, НУХТ, 2003р.); Науково-практичній конференції “Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення” (Київ, КНУТД, 2005р.); Міжнародній науковій конференції “Разом в Європі: маркетингові стратегії регіонального розвитку” (Тернопіль, ТІСІТ, 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення» (Київ, НУХТ, 2005р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку» (Київ, НУХТ, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» (Харків, ХНАДУ, 2007р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів» (Дніпропетровськ, ПДАБА, 2007р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів» (Донецьк, ДЕГІ, 2007р.); ІУ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку» (Київ, НУХТ, 2008р.); УІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (Київ, КНУ ім. Т.Шевченка, 2008р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (Дніпропетровськ, ПДАБА, 2008р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування економіки України: стан та перспективи» (Київ, МІБО КНЕУ, 2008р); У Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку» (Київ, НУХТ, 2009р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості організації менеджменту інноваційної діяльності в умовах регіону» (Тернопіль, ТДТУ ім. Івана Пулюя, 2009р.); Міжнародній конференції «The Structural Changes in Rural Areas and Agriculture in the Selected European Countries» (Warsaw, Institute of Agricultural and Food Econovics. Nftional Research Institute, 2009).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором самостійно у 38 роботах, зокрема статей у фахових виданнях - 26; монографії - 2.

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, сутність і стан проблем управління розвитком інноваційного потенціалу на промислових підприємствах, визначено мету, задачі і наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, наведена інформація щодо впровадження та апробації результатів дослідження.

Перший розділ - «Сучасні погляди на управління інноваційним потенціалом промислових підприємств» - присвячений дослідженню розвитку сутності категорії «інноваційний потенціал» з позиції побудови економіки знань на підприємстві та на основі визначення ролі інтелектуального капіталу в процесі його формування. Розглянуто стратегічні напрями розвитку інноваційного потенціалу промислових підприємств, класифікацію інноваційних стратегій та їх місце в системі управління інноваційним потенціалом.

Інновація залежить від двох умов: інтелектуального потенціалу людини і її здатності збирати, накопичувати і переробляти зростаючі потоки інформації. Генерація знання розглядається як творення знання шляхом переробки інформації на основі загальновідомого знання. Джерелом генерації нового знання виступає інтелектуальна активність людини. Знання відтворюється в інновації, які впроваджуються у виробничий процес. Фактори виробництва утворюють систему виробничого процесу, яка може сприяти або ні інноваційній діяльності. Структура інноваційного виробництва складається з руху двох типів факторів виробництва: уречевлених та неуречевлених, які виступають основою визначення інноваційного потенціалу.

Заміна праці знаннями перетворює суспільне виробництво із матеріального в інноваційне. Інноваційне виробництво - це виробництво, в основі якого лежить використання нових знань (або нове використання знань), які відтворені у технології, ноу-хау, нових комбінаціях виробничих факторів, структурі організації і управління виробництвом, і дозволяють отримувати інтелектуальну ренту і різні переваги перед конкурентами. Таким чином, інноваційне виробництво - це характер виробничої діяльності, при якому центральна роль у виробничому процесі переміщується з механічного використання інформації до інтелектуального, творчого. Результатом інноваційного виробництва виступає матеріальний продукт і інтелектуальний капітал, тобто знання, які використовуються в організації для отримання конкурентних переваг.

Здійснений огляд наукових поглядів на визначення інтелектуального капіталу дав можливість під ним розуміти інтелектуальні ресурси, що втілені у сукупності наукових та загальних знань працівників, їх досвіді, знаннях, вміннях і навичках, які створюють продукти інтелектуальної діяльності, що можуть належати як його власнику, так і іншим суб'єктам господарювання, та дозволяють отримувати додаткову вартість.

Інтелектуальний потенціал підприємства - це можливості, які надані інтелектуальними ресурсами в часі і просторі, які можуть бути використані для розв'язання поставленої задачі. При цьому зовсім не означає, що ці можливості будуть будь-коли реалізовані.

На рис. 1 подано процес формування інноваційного потенціалу, який показує його структурні навантаження.

Таким чином знання трансформуються в інтелектуальні ресурси (інтелектуальні активи), які, в свою чергу, трансформуються в інтелектуальний капітал. Інтелектуальний капітал разом з інтелектуальною працею і інтелектуальними продуктами виступає інтелектуальним ресурсом для наступного обороту капіталу у процесі виробництва і створює новий інтелектуальний капітал. Інноваційний потенціал виражає міру готовності до здійснення ефективної інноваційної діяльності і спрямований на впровадження у виробництво інноваційної продукції з метою задоволення потреб і отримання прибутку. Для цього використовуються інтелектуальні ресурси, які виступають як засоби виробництва. В системі оцінки інноваційного потенціалу інтелектуальні ресурси як і фізичні і фінансові активи трансформуються із вартісної оцінки в кількісну. Інтегральний критерій оцінки і розвитку інноваційного потенціалу повинен давати можливість оцінювати всі види інноваційних перетворень на підприємстві.

Враховуючи все викладене, доцільно розглядати інноваційний потенціал, як сукупність організованих у певних соціально-економічних формах інтелектуальних, фізичних, фінансових ресурсів і інноваційних продуктів, які можуть під дією зовнішніх чинників інноваційного середовища спрямовуватись на реалізацію ефективної інноваційної і інтелектуальної діяльності і дозволяють генерувати інноваційну активність, метою якої є задоволення нових потреб суспільства шляхом комерціалізації інновацій.

Узагальнення існуючих підходів дозволило нам розглядати структуру інноваційного потенціалу через такі структурні компоненти: ресурсну; продуктову; техніко-технологічну; організаційно-управлінську.

Стратегія розвитку інноваційного потенціалу виступає частиною інноваційної стратегії, вона визначає пріоритетні напрями інноваційного розвитку і шляхи їх втілення у виробництво задля отримання додаткової вартості продукції. Напрям розвитку інноваційного потенціалу потрібно розглядати як певний шлях або рух, що ґрунтується на реалізації інновацій з метою кількісно-якісних змін на підприємстві. Вибір напряму розвитку інноваційного потенціалу за своєю методологічною сутністю подібний до розробки стратегії інноваційного розвитку, яка, в свою чергу, повинна базуватись на ринковій і технологічній конкурентних стратегіях.

У другому розділі - «Зміст, структура та моделювання інноваційних процесів» - розглядається економічна сутність категорій «інноваційний процес» і «інноваційна діяльність», еволюція моделей інноваційного процесу та його моделювання на основі теорії мультиплікатора.

В сучасній науковій літературі відсутній єдиний підхід до визначення категорій «інноваційна діяльність» і «інноваційний процес». На думку одних авторів ці поняття тотожні, а інші вважають, що вони мають різний зміст. Однак і останні не мають єдиної точки зору: одні вважають, що інноваційний процес включає інноваційну діяльність, інші навпаки. Узагальнення існуючих точок зору дозволило автору дістати наступних висновків.

Інноваційний процес - це спосіб організації комплексу взаємопов'язаних між собою напрямів наукової, технологічної, організаційної, фінансової і комерційної діяльності, який спрямований на створення і впровадження на ринку нового або удосконаленого продукту, створення нового або удосконаленого технологічного процесу, використання в практичній діяльності нової або удосконаленої організаційно-економічної форми для забезпечення прибуткової роботи підприємця, забезпечення його конкурентноздатності і досягнення визначеної мети.

Інноваційна діяльність - це види робіт, які спрямовані на практичне використання наукового, науково-технічного результату і інтелектуального потенціалу з метою отримання нової або радикально покращеної продукції, технології її виробництва і задоволення платоспроможного попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування.

Еволюція систем формування різних моделей інноваційних процесів розглядається з позиції таких основних характеристик: мотиваційне забезпечення; інтелектуальні ресурси і організаційно-управлінські структурні характеристики. Логічний аналіз показав, що інноваційний процес може бути представлений у вигляді трьох послідовних фаз еволюції знання: фази виробництва нового знання - інвенціальної фази; фази комерціалізації нового знання - імітаційної фази; фази практичного використання нового знання - фази адаптації. На фазі виробництва нового знання відбувається перетворення нового знання в економічну і управлінську категорію. Інвенціальна фаза закінчується, коли завершується трансформація знання в продукт і з'являється інтелектуальна власність на результат (шляхом отримання правових охоронних документів або їх тимчасової відсутності внаслідок низької конкуренції через новизну продукції). Фаза комерціалізації нового знання забезпечується шляхом дифузії або імітації інновації в економіку. Імітація потрібна через обмеженість можливостей щодо задоволення зростаючого попиту однієї компанії, наявності правових, адміністративних і культурних бар'єрів на шляху розповсюдження продукції, дій антимонопольного законодавства, тобто залежить від неоднорідності соціально-економічного середовища. Дифузія потреб завжди передує імітації у вигляді інформації, бар'єрів для розповсюдження якої завжди менше ніж для товарної продукції і послуг.

За трьома фазами еволюції знання було здійснено моделювання інноваційного процесу на основі теорії мультиплікатора. Кожна підсистема інноваційного процесу характеризується системою показників, які поділяються на витратні (на вході) і результативні (на виході) (табл. 1).

Таблиця 1 Систематизація показників, які характеризують витрати і результати підсистем інноваційного процесу

Обчислені значення мультиплікаторів для визначення впливу витрат окремих підсистем, а саме, створення, комерціалізації і практичного використання нового знання на обсяг реалізації інноваційної продукції, відповідно, такі: М₁=-6,8; М₂=5,9; М₃=-3,1. Це говорить про те, що витрати підсистеми створення нового знання і підсистеми практичного використання нового знання не здійснюють позитивного впливу на результат інноваційного процесу, а саме, на обсяг реалізації інноваційної продукції. Витрати підсистем створення і практичного використання нового знання використовуються неефективно і потребують більш серйозного обґрунтування їх величин і напрямів вкладень. Витати на комерціалізацію нового знання позитивно впливають на обсяг реалізації інноваційної продукції, а саме їх зростання на 1 гривню визиває зростання обсягу інноваційної реалізованої продукції на 5,9 грн. Така віддача свідчить про те, що на сьогоднішній момент в Україні підсистема комерціалізації нового знання працює ефективно.

У третьому розділі «Сучасний стан інноваційної діяльності підприємств харчової та хлібопекарної промисловості» - було проведене дослідження сучасного стану та результативності інноваційної діяльності харчової і хлібопекарної промисловості і факторне прогнозування витрат на інновації у харчовій промисловості.

Рівень інноваційної активності підприємств харчової промисловості можна охарактеризувати як низький і такий, що має тенденцію до зниження. Так, кількість підприємств, що впроваджують інновації, і тих, що здійснювали інноваційну діяльність, - за 1998-2007 роки зменшилася удвічі. Така ж тенденція характерна і для підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію. Обсяг реалізованої інноваційної продукції у харчовій промисловості за 2000-2007 роки зріс майже у 2,5 рази, але склав у 2007 р. всього 5,3% від загального обсягу реалізованої промислової продукції і 11,3% до загального обсягу реалізованої інноваційної продукції промисловості. Такі обсяги не свідчать про інноваційну активність галузі.

З метою аналізу результативності інноваційної діяльності харчової промисловості і визначення її місця в економічному розвитку промисловості нами було проведено аналіз динаміки індикаторів інноваційної активності підприємств (табл. 2).

Таблиця 2 Динаміка індикаторів інноваційної активності підприємств харчової промисловості

¹ До 2003 р. - відвантажена інноваційна продукція.

Загальні результати аналізу свідчать про низький внесок інноваційної складової у розвиток національної економіки як в цілому по промисловості, так і по харчовій промисловості зокрема. Це відбувається не тільки через нестачу відповідних обсягів фінансування, але й через недостатню державну підтримку інноваційної діяльності, зокрема освіти, науки, досліджень і розробок; невирішеність багатьох питань у патентно-ліцензійній сфері; недосконалість механізмів економічної моральної мотивації винахідництва; відсутність належної законодавчої та інституційної бази розвитку інноваційного підприємництва.

Проведений факторний аналіз витрат на інновації дозволив виявити чутливість окремих факторів до загальної суми витрат на інноваційну діяльність. Зміни загальної суми витрат на інноваційну діяльність показали такий рівень чутливості при зростанні відповідного фактору на 1%: швидкість зміни витрат на дослідження і розробки - 0,6%; швидкість зміни витрат на придбання нових технологій - 0,06%; швидкість зміни витрат на виробниче проектування - 1,08%; швидкість зміни витрат на придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів - 0,96%; швидкість зміни витрат на маркетинг і рекламу - 0,88%; швидкість зміни інших витрат - 0,21%; питома вага витрат на створення і придбання нового знання - 1,31%; витрати на придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів - 1,73%; витрати на маркетинг і рекламу - 2,43%.

Аналіз інноваційної діяльності підприємств хлібопекарної галузі дозволив сформулювати такі основні висновки: в інноваційній діяльності у 2007 році приймала участь 16,6% інноваційно-активних підприємств хлібопекарної промисловості; обсяг реалізованої інноваційної продукції галузі постійно знижується при відсутності інноваційних змін; питома вага інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції хлібопекарної галузі становила у 2007 році 3,1%; в структурі інноваційної продукції у 2007 році - продукція, що є новою для ринку склала - 56,7% загального обсягу продукції, але її обсяг незначний і має тенденцію до зниження; невеликі за обсягом витрати на інноваційну діяльність спрямовані в основному на придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів, що не забезпечує інноваційне відтворення в галузі; майже відсутні витрати на придбання нових технологій і дослідження і розробки; основні проблеми, які гальмують інноваційну діяльність в галузі стосуються нестачі фінансових ресурсів на підприємствах; основні результати інноваційної діяльності, на які спрямовують свої зусилля підприємства, це розширення асортименту продукції; збереження і розширення традиційних ринків збуту; забезпечення відповідності сучасним правилам і стандартам.

За таких умов неможливий інноваційний розвиток підприємств хлібопекарної промисловості і проблема не стільки у відсутності фінансування, скільки у відсутності стимулів до розвитку галузевої науково-технічної діяльності. Для аналізу масштабів загального вкладу результатів інноваційної діяльності хлібопекарної промисловості у національну економіку розглянуто її індикатори інноваційної активності (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка індикаторів інноваційної активності хлібопекарної промисловості

[Розраховано за даними Держкомстату України]

Хлібопекарна галузь характеризується як традиційна із тривалими життєвими циклами продукції, а це потребує спрямування основних зусиль на створення продуктових інновацій, які в свою чергу в подальшому призведуть до процесових інновацій на найбільш високому рівні техніко-технологічного розвитку підприємств.

У четвертому розділі «Теоретико-методологічні засади оцінювання інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості» - розглядаються основні питання оцінювання інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості.

Зроблений огляд теоретичних підходів дав можливість визначити, що інноваційна активність визначає внутрішні якісні суб'єктивні можливості проводити інноваційну діяльність, рівень інтенсивності інноваційних процесів на виробництві, ступінь залежності продукту або підприємства від інноваційної діяльності. Це робить можливим приводити оцінку інноваційного потенціалу за допомогою показників інноваційної активності.

Розглянуті існуючі методичні положення оцінки інноваційного потенціалу, які базуються на комплексному підході до оцінки всіх складових, які визначають його структуру, дозволили побудувати авторську методику. Перевагами запропонованої методики є: комплексний підхід до оцінки всіх складових, які визначають структуру інноваційного потенціалу; врахування коефіцієнтів вагомості окремих систем і підсистем структури інноваційного потенціалу, які розраховуються не на основі експертних опитувань, а на основі ентропії окремих значень показників, що дозволяє нам уникнути суб'єктивізму в системі оцінок; використання даних публічної і статистичної звітності підприємств; використання стандартних комп'ютерних програм; порівняння показників оцінки із аналогічними середньогалузевими.

За запропонованою методикою було проведене дослідження інноваційного потенціалу на підприємствах хлібопекарної промисловості (табл. 4).

Таблиця 4 Загальний інноваційний потенціал на досліджуваних підприємствах

Також було проведене дослідження інноваційного потенціалу на підприємствах по окремих його структурних компонентах, яке виступає основою для обґрунтування напрямів інноваційного розвитку досліджуваних підприємств. інноваційний потенціал хлібопекарний промисловість

У п'ятому розділі - «Сутність та оцінювання інноваційного клімату підприємств хлібопекарної промисловості» - було проведене дослідження сутності категорії «інноваційний клімат», аналіз існуючих методик оцінки інноваційного клімату, на основі яких запропонована авторська методика його оцінки.

В дослідженні інноваційний клімат розглядається як сукупність всіх складових, зміна властивостей яких впливає на функціонування підприємства і чиї властивості змінюють його поведінку, - це ступінь протидії або сприяння інноваційному розвитку. Він проявляється через вплив на інноваційний потенціал, тобто через інноваційне сприйняття.

З точки зору інтенсивності взаємодії в оточенні ділової організації, інноваційний клімат умовно поділяють на локальний (мікрорівень) і на макрорівень. Для підприємства складовими локального інноваційного клімату виступають галузь і регіон. Локальний інноваційний клімат, згідно цілей дослідження, потрібно досліджувати з точки зору тих можливостей, які він надає підприємству для проведення успішної інноваційної діяльності і подолання тих бар'єрів, які перешкоджають їй.

Пропонується розглядати локальне інноваційне середовище на основі факторів ринкової кон'юнктури, які структуруються в три компоненти: інтереси і уподобання споживачів; рівень розвитку ринків; конкуренція і баланс конкурентних сил. При оцінці інноваційного клімату на макрорівні потрібно виходити із того, що вплив структурних компонент на вибір напряму інноваційного розвитку підприємства повинен бути однаковим для всіх підприємств. В роботі запропоновано систематизацію атрибутів-показників інноваційного клімату на мікро- і макрорівні.

Запропоновані методичні положення оцінки інноваційного клімату базуються на основних положеннях таксонометричного аналізу за визначеним набором показників-атрибутів ринкової кон'юнктури в межах окремих структурних компонент. Відмінністю від існуючих підходів є інтегруючий характер взаємозв'язку окремих складових і адаптація методики для подальшого використання в методиці обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу підприємств. В якості оцінки інноваційного клімату на макрорівні пропонується використовувати аналіз загального рівня економічної свободи за методикою The Heritage Foundation.

Для аналізу локального інноваційного клімату було проведено аналіз розвитку ринку хліба і хлібобулочних виробів і інноваційного розвитку хлібопекарної галузі.

В процесі аналізу розвитку ринку хліба і хлібобулочних виробів були визначені такі основні проблеми: державне регулювання цін на хліб, яке призводить до падіння рентабельності продукції; висока конкуренція на ринку, яка передбачає значних зусиль в напрямку диверсифікації продуктового ряду і впровадження нової продукції на ринку; залежність рентабельності виробництва продукції галузі від валового збору зернових культур, виробництва борошна і цін на них, які, в свою чергу, останнім часом поступово зростають; для зарубіжних інвесторів український ринок хліба не привабливий; для оновлення обладнання потребуються значні інвестиції, а власних коштів підприємствам хлібопекарної промисловості за існуючого рівня рентабельності не вистачає для адекватного відтворення виробництва; існує потреба в державних заходах щодо здешевлення середньострокових і довгострокових кредитів для технічного оновлення галузі; низькі бар'єри входу в галузь для дрібних підприємств створюють більш жорстку конкуренцію для промислових виробників хлібної продукції.

Результати аналізу локального інноваційного клімату підприємств хлібопекарної галузі показано в табл. 5.

Оцінка інноваційного клімату на макрорівні згідно досліджень The Heritage Foundation свідчить про те, що Україна відноситься до «здебільшого невільних» країн. Найнижчі значення компонентів в Україні - це монетарна політика, державні втручання, право власності, регулювання і тіньовий ринок. Найвищі значення мають торговельна політика і ціна та зарплата.

Таблиця 5 Локальний інноваційний клімат підприємств хлібопекарної галузі

Загальна тенденція розвитку інноваційного клімату для підприємств хлібопекарської галузі свідчить про те, що з 2001 до 2005 року відбувалося зростання цього показника, а у 2006-2007 роках - падіння (табл. 6).

Таблиця 6 Загальна інтегральна оцінка інноваційного клімату за 2000-2007 роки

Всі значення інтегральної оцінки інноваційного клімату за весь період дослідження свідчать про його середній рівень.

У шостому розділі - «Синергетична еволюційна модель інноваційного розвитку промислових підприємств» - були розглянуті теоретичні положення щодо обґрунтування синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку підприємства. Була запропонована категорія «інноваційний адаптаційний потенціал» та визначена її економічна сутність. У контексті життєвого циклу підприємства було запропоновано методику визначення критичних точок розвитку інноваційного потенціалу.

В еволюційній моделі інноваційного розвитку нами розглядаються чотири фази розвитку підприємства. Кожна фаза включає періоди-інтервали, що ...