Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості

В табл. 7 подані основні характеристики кожної фази в межах циклу розвитку підприємства. Кожна фаза характеризується своїм напрямом інноваційного розвитку.

Таблиця 7 Характеристики фаз розвитку підприємства в синергетичній еволюційній моделі інноваційного розвитку

У відповідності до теорії самоорганізації систем основною синергетичною закономірністю розвитку систем є послідовний їх перехід від стану організації до стану самоорганізації, який здійснюється в результаті складного і непередбачуваного впливу зовнішнього середовища на систему за умов її відкритості.

Цей вплив супроводжується внесенням енергії і ресурсів у систему і називається «потоком ентропії» (негентропія - НЕГ). Її перероблення всередині системи пов'язане з «виробництвом ентропії» (Е).

Зі збільшенням відкритості системи збільшується негентропія. Якщо зовнішні впливи ресурсного, енергетичного, інформаційного характеру на об'єкт слабкі або об'єкт має такі адаптаційні можливості за рахунок своїх ресурсів, які повністю перероблюють результати цих впливів і повертають систему у вихідний стан, то спостерігається відношення НЕГ/Е<<1.

В цьому випадку система знаходиться в стабільному стані. Зниження адаптаційних властивостей системи в часі або збільшення негентропії призводить до збільшення відношення НЕГ/Е до значення НЕГ/Е<1 (НЕГ/Е~0,1-0,5), що переводить об'єкт в стан середньої рівноваги.

Коли адаптаційний потенціал повністю вичерпується системою або зовнішній вплив за своєю величиною і інтенсивністю виходить за межі адаптації, відношення НЕГ/Е~1 і система переходить у стан сильної нерівновагі, при якому позитивне «виробництво ентропії» компенсується від'ємним «потоком ентропії».

Можливість втрати стійкого стану, за визначених умов, коли НЕГ/Е в силу тих чи інших випадковостей стане більше одиниці, призводить до біфуркації цілісної структури системи.

З цього моменту починається самоорганізація і самореконструювання функціональної структури системи. Але висока чутливість системи перед біфуркацією до флуктуацій може призвести не тільки до збільшення НЕГ/Е>1, Але й до зниження, коли НЕГ/Е<1. В цьому випадку система може повернутись до одного з станів, що розглядались раніше, але із прагненням і тенденцією наступного розвитку в сторону самоорганізації.

Проведене дослідження доводить правомірність введення в методику визначення типу кризи інноваційного розвитку характеристики «інноваційний адаптаційний потенціал», як відношення інноваційного клімату, як негентропійного фактору (НЕГ), до інноваційного потенціалу, як ентропійного фактору (Е):

, (1)

де НЕГ_j - j-та структурна компонента системи оцінки інноваційного клімату; Е_і - і-та структурна компонента системи оцінки інноваційного потенціалу.

Інноваційний адаптаційний потенціал - це категорія для визначення ступеня ворожості інноваційного клімату (зовнішнього середовища) по відношенню до інноваційного потенціалу підприємства. Інноваційний потенціал і інноваційний клімат лінійно визначають інноваційний адаптаційний потенціал і виступають лінійними функціями до переходу підприємства у фазу кризи. Таким чином, адекватну комбінаторику відображень точок траєкторії інноваційного розвитку підприємства можна представити у вигляді двохмірної матриці (табл. 8).

Для визначення слабких місць на підприємстві, його адаптаційних можливостей і проблем розвитку запропоновано алгоритм визначення критичних точок розвитку інноваційного потенціалу підприємств (рис. 2).

Таблиця 8 Комбінаторика відображень точок траєкторії інноваційного розвитку

В свою чергу, кожна з критичних точок визначає необхідність розроблення відповідної стратегії. Це дозволить спрямовувати зусилля підприємства на конкретних напрямах розвитку і визначити їх пріоритетність.

У сьомому розділі - «Розвиток інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості» - проведена оцінка інноваційного адаптаційного потенціалу на підприємствах хлібопекарної промисловості за якою відбулося обґрунтування стратегії інноваційного розвитку.

Рухаючись послідовно згідно фаз синергетичної моделі інноваційного розвитку, підприємство має можливості ефективно використати свій інноваційний потенціал і можливості, що надає інноваційний клімат.

На семи підприємствах хлібопекарної галузі на основі отриманих оцінок інноваційного потенціалу і інноваційного клімату було проведене дослідження інноваційного адаптаційного потенціалу (табл. 9). Інтегральні значення інноваційного адаптаційного потенціалу свідчать про те, що ознаки загального порушення рівноваги існували на Васильківському хлібозаводі у 2003 році, Хлібозаводі №10 і Васильківському хлібозаводі у 2004 році, Хлібозаводі №12 і Васильківському хлібозаводі у 2005 році, а у 2006 - на Хлібозаводі №2 і Васильківському хлібозаводі. Подальші дослідження інноваційного адаптаційного потенціалу згідно окремих компонент інноваційного потенціалу і інноваційного клімату дозволили нам ідентифікувати тип кризи інноваційного розвитку і виявити основні проблеми, які виникають в зв'язку з цим.

Таблиця 9 Інтегральні значення інноваційного адаптаційного потенціалу підприємства НЕГ_заг/Е_заг

В табл. 10 показані основні напрями інноваційного розвитку промислових підприємств у відповідності із типом кризи інноваційного розвитку, яка визначається за алгоритмом визначення типу кризи інноваційного розвитку підприємства.

Таблиця 10 Обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу підприємства

Виявлення характеру і виду кризи дозволяє виявити на якій фазі інноваційного розвитку знаходиться підприємство і обрати адекватний напрям інноваційного розвитку. Вибір найбільш ефективного напрямку інноваційного розвитку еволюційно визначає пріоритети інноваційного розвитку підприємства, що дозволить зосередити свої зусилля на відповідних ключових елементах даного напрямку. Рухаючись послідовно згідно фаз синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку, підприємство має можливості ефективно використати свій інноваційний потенціал і можливості, що надає інноваційний клімат.

Ресурсний тип кризи був виявлений на Хлібозаводі №2; Булочно-кондитерському комбінаті; Васильківському хлібозаводі, він притаманний тим підприємствам, які знаходяться на першій фазі інноваційного розвитку підприємства. Напрями інноваційного розвитку притаманні підприємствам на цій фазі розвитку такі: розширення меж ринку, охоплення нових його сегментів, вихід на нові регіони, найбільш раннє закріплення на ринку і швидке створення нової інновації з метою балансування в умовах неминучого затоварювання попередньою інновацією і досягнення найкращої ефективності використання ресурсів. Рекомендовано конкурентну стратегію - стратегію лідерства за витратами. А особливістю цієї конкурентної стратегії у хлібопекарній галузі є збільшення обсягів продаж. Це інновація визначення ринку або його окремого сегменту, а саме розробка нових пропозицій, які оточують існуючий продукт або послугу. Визначення ринку відображує вигоду, яку підприємство може отримати від існуючих взаємовідносин із споживачами запропонував їм додаткові продукти і послуги, які підтримують існуючі пропозиції або пошук зовсім нових ринкових сегментів для існуючих пропозицій. Для цього потрібно розуміти ситуації, з якими стикаються споживачі при використанні даного продукту або послуги, і проводити пошук шляхів підвищення ефективності виробництва а також задоволення суміжних потреб, які не охоплені існуючим набором продукції, що випускається.

Продуктовий тип кризи був виявлений на Хлібозаводі №11, він притаманний тим підприємствам, які знаходяться на другій фазі інноваційного розвитку підприємства. Напрями інноваційного розвитку притаманні підприємствам на цій фазі розвитку такі: покращання, які будуються на існуючій технології, продуктах або послугах, ринковій стратегії, пошук шляхів підвищення техніко-технологічного рівня, можливостей подальшого зростання продуктивності праці, модернізація або модифікація техніки і технології. Рекомендовано конкурентну стратегію - стратегію оптимальних витрат. А особливістю цієї конкурентної стратегії у хлібопекарній галузі є стратегія зниження витрат; оптимізація ланцюга цінностей; скорочення кількості товарних груп і моделей товарів. Якщо диференціація пропозиції можлива, тоді її метою буде створення пропозиції з найбільш низькими витратами на одиницю продуктивності, а не на одиницю продукції - це зможе принести більшу цінність для споживача, яку конкуренти не зможуть відтворити. Форма диференціації пропозиції повинна акцентувати увагу споживачів на цінності пропозиції, а не на ціні. На цьому етапі це дозволить отримати найбільший ефект від інноваційної діяльності.

Техніко-технологічний тип кризи не був виявлений на досліджуваних підприємствах, він притаманний тим підприємствам, які знаходяться на третій фазі інноваційного розвитку підприємства. Якщо можливості для диференціації пропозицій обмежені, то можна добитися диференціації процесу. Інновація процесу часто призводить до інновації моделі бізнесу - тобто підприємство розуміє, що воно може працювати по-іншому завдяки зниження термінів розробки, витрат або покращення якості процесу. Інновації процесу відрізняються тим, що отримані в результаті їх здійснення конкурентні переваги зберігаються довше. Конкуренти часто копіюють зв'язані інновації продуктів або послуг, але дуже повільно повторюють інновації процесів. Інновація процесу дуже важлива стратегія зростання по відношенню до темпів зростання прибутку і цінності. Витрати і ризик на створення інновації-процесу нижчі, вона швидко може приносити прибуток.

Організаційно-управлінський тип кризи був виявлений на Хлібозаводі №12; №10 і Дослідному хлібозаводі, він притаманний тим підприємствам, які знаходяться на четвертій фазі інноваційного розвитку підприємства. Напрями інноваційного розвитку притаманні підприємствам на цій фазі розвитку такі: пошук шляхів підвищення якості організації і управління, впровадження нових методів і функцій організації і управління на підприємстві, впровадження нових методів організації виробництва, маркетингу, системи управління, нових фінансових інструментів, нових форм активізації персоналу (стимулювання творчої діяльності, використання нових знань, поліпшення умов безпеки праці, охорони здоров'я тощо). Рекомендовано конкурентну стратегію - сфокусовану стратегію на базі низьких витрат і широкої диверсифікації. А особливістю цієї конкурентної стратегії у хлібопекарній галузі є стратегії зливання і поглинання; виходу на міжнародний ринок; удосконалення або створення нових конкурентних можливостей. Якщо можливості для диференціації пропозиції і процесу обмежені, то можна добитися покращання процесу виробництва і реалізації продукції за рахунок удосконалення системи організації і управління.

Формування концепції управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості дасть змогу покращити їх фінансові і ринкові показники діяльності та забезпечити конкурентоспроможність.

Висновки

Проведені дослідження дозволили зробити висновки та сформулювати пропозиції теоретичного, методичного і практичного спрямування щодо розв'язання наукової проблеми управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості.

1. Вивчення існуючих точок зору дало можливість автору запропонувати визначення інноваційного потенціалу через категорію «інтелектуальний потенціал». Основою для визначення інтелектуального потенціалу виступає інтелектуальний капітал, який розглядається як інтелектуальні ресурси, що втілені у сукупності наукових та загальних знань працівників, їх досвіді, знаннях, вміннях і навичках, які створюють продукти інтелектуальної діяльності, що можуть належати як його власнику, так і іншим суб'єктам господарювання, та дозволяють отримувати додаткову вартість. Інтелектуальний капітал разом із фізичним і фінансовим капіталом створюють унікальні можливості ведення інноваційної діяльності для кожного конкретного підприємства. Інтелектуальний потенціал підприємства - це можливості, які надані інтелектуальними ресурсами в часі і просторі, які можуть бути використані для розв'язання поставленої задачі, досягнення певної мети.

Це дозволило розглядати інноваційний потенціал як сукупність організованих у певних соціально-економічних формах інтелектуальних, фізичних, фінансових ресурсів і інноваційних продуктів, які можуть під дією зовнішніх чинників інноваційного середовища спрямовуватись на реалізацію ефективної інноваційної і інтелектуальної діяльності і дозволяють генерувати інноваційну активність, метою якої є задоволення нових потреб суспільства шляхом комерціалізації інновацій. Структура інноваційного потенціалу розглядається через ресурсну, продуктову, техніко-технологічну, організаційно-управлінську структурні компоненти; кожна структурна компонента характеризується визначеним колом економічних показників.

2. Економічний зміст, оцінку і напрями розвитку інноваційного потенціалу визначають інноваційна діяльність і інноваційний процес. Характеризуючи підходи до розмежування понять «інноваційний процес» і «інноваційна діяльність» автор прийшов до висновку, що вони не можуть ототожнюватись, оскільки інноваційний процес - це спосіб організації комплексу взаємопов'язаних між собою напрямів наукової, технологічної, організаційної, фінансової і комерційної діяльності, який спрямований на створення і впровадження на ринку нового або удосконаленого продукту, створення нового або удосконаленого технологічного процесу, використання в практичній діяльності нової або удосконаленої організаційно-економічної форми для забезпечення прибуткової роботи підприємця, забезпечення його конкурентноздатності і досягнення визначеної мети. Інноваційна діяльність - це види робіт, які спрямовані на практичне використання наукового, науково-технічного результату і інтелектуального потенціалу з метою отримання нової або радикально покращеної продукції, технології її виробництва і задоволення платоспроможного попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування. Це дозволило визначити класифікаційні ознаки видів інноваційної діяльності на підприємстві в системі побудованого інноваційного процесу.

3. Дослідження еволюції систем формування моделей інноваційних процесів дозволило розробити методичний підхід, який дозволяє розглядати їх з позиції таких основних характеристик: мотиваційне забезпечення; інтелектуальні ресурси і організаційно-управлінські структурні характеристики. З огляду на це інноваційний процес може бути представлений у вигляді трьох послідовних фаз еволюції знання: фази виробництва нового знання - інвенціальної фази; фази комерціалізації нового знання - імітаційної фази; фази практичного використання нового знання - фази адаптації. За цими фазами еволюції було здійснене моделювання інноваційного процесу. В основу моделювання покладено теорію мультиплікатора. Кожна підсистема інноваційного процесу характеризується системою показників, які в цьому разі поділяються на витратні (на вході) і результативні (на виході).

4. В роботі уточнено класифікацію видів інноваційної діяльності в системі побудованого на підприємстві інноваційного процесу із врахуванням виду діяльності, що відображається у вигляді затрат на технологічну продуктову або процесову інноваційну діяльність, а саме: витрати на придбання або формування релевантних знань, які є новими для фірми; витрати на доведення нових знань до можливості їх впровадження у виробництво (дослідно-конструкторські роботи зі створення інноваційного продукту); витрати на підготовку до виробництва; підготовку кадрів; маркетинг і організацію виробництва.

5. Оцінку інноваційного потенціалу пропонується проводити з урахуванням рівня інноваційної активності, яка розглядається як ступінь залежності товару або результатів роботи підприємства від інноваційної діяльності, швидкість та інтенсивність здійснення інноваційної діяльності та впровадження її результатів.

На основі аналізу існуючих методик оцінки інноваційного потенціалу, їх переваг і недоліків, запропоновано авторську методику оцінки, яка вписується в загальну систему формування напрямів розвитку інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості.

6. В дослідженні інноваційний клімат розглядається як сукупність всіх складових, зміна властивостей яких впливає на функціонування підприємства і чиї властивості змінюють його поведінку, - це ступінь протидії або сприяння інноваційному розвитку. Клімат проявляється через вплив на інноваційний потенціал. В роботі запропоновано систематизацію атрибутів-показників інноваційного середовища на мікро- і макрорівні.

Інноваційне мікросередовище розглядається через фактори ринкової кон'юнктури, які структуруються в три компоненти: інтереси і уподобання споживачів; рівень розвитку ринків; конкуренція і баланс конкурентних сил. Оцінка інноваційного клімату на макрорівні здійснюється з огляду на те, що вплив його структурних компонент на інноваційний розвиток повинен бути однаковим для всіх підприємств. Оцінка інноваційного клімату на макрорівні здійснюється шляхом аналізу загального рівня економічної свободи за методикою The Heritage Foundation. Запропонований методичний підхід оцінки інноваційного клімату, який базується на основних положеннях методу таксонометричного аналізу за визначеним набором показників-атрибутів ринкової кон'юнктури в межах окремих структурних компонент, дозволяє врахувати галузеві особливості інноваційного розвитку підприємств.

7. Інноваційний розвиток підприємства розглядається на основі поєднання еволюції і циклічності процесів, тоді як життєвий цикл розвитку підприємства розглядається як послідовність фаз, які в своїй сукупності складають весь період еволюційного розвитку підприємства. Визначено, що на кожній фазі принципово змінюються напрями і інтенсивність розвитку, головні стратегічні зусилля, вимоги до розвитку персоналу взагалі і кожної особистості зокрема: спрямування маркетингової діяльності, вимоги до розвитку конкурентоспроможності підприємства, можливості формування потенціалу; тип організаційного механізму, фінансові, інвестиційні, конкурентні і головне - інноваційні стратегії розвитку.

В еволюційній моделі інноваційного розвитку розглядаються чотири фази розвитку підприємства. Кожна з яких включає періоди-інтервали, що повторюються і характеризується своїми особливостями в обґрунтуванні напрямів інноваційної діяльності. Перша фаза визначається ефективністю використання ресурсів на підприємстві. Друга - розвитком продуктового портфелю підприємства, тобто продуктовою диференціацією, тут головне місце займають продуктові інновації. Третя - орієнтується на вичерпання технологічних можливостей підприємства, а це визначає спрямованість підприємства на техніко-технологічні інновації. Четверта - це орієнтація на організацію, тобто ключовими на цьому етапі виступають організаційні інновації. Що дає можливість зробити висновок, що кожне підприємство на будь-якій стадії розвитку не може освоювати будь-яку інновацію.

8. Визначення синергетичних законів і закономірностей еволюції розвитку інноваційного процесу дозволило обґрунтувати і пояснити можливість їх перенесення в площину теорії управління розвитком інноваційного потенціалу промислового підприємства. У відповідності до теорії самоорганізації систем основною синергетичною закономірністю розвитку систем є послідовний їх перехід від стану організації, в якому спостерігається нормальне функціонування системи з цілісною структурою, до стану самоорганізації. Вплив інноваційного клімату на інноваційний потенціал супроводжується внесенням енергії і ресурсів у систему - «потоком ентропії» (НЕГ), перероблення яких всередині системи пов'язане з «виробництвом ентропії» (Е).

9. Для визначення напряму розвитку інноваційного потенціалу визначається фаза синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку, на якій знаходиться підприємство. Перехід від фази до фази супроводжується вичерпанням можливостей розвитку на основі імперативів попередньої фази. Кожна фаза характеризується типом кризового стану інноваційного розвитку підприємства. Для обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу пропонується використовувати оцінку інноваційного адаптаційного потенціалу (відношення інноваційного клімату, як негентропійного фактору, до інноваційного потенціалу, як ентропійного фактору). Інноваційний адаптаційний потенціал - це показник, що дозволяє визначати ступінь ворожості інноваційного клімату (зовнішнього середовища) по відношенню до інноваційного потенціалу підприємства, і виражається у прагненні знизити міжсистемний обмін в економічному розвитку, здійснити економічний вплив для вирішення практичних питань щодо вибору напрямів інноваційного розвитку підприємства.

10. На основі розрахунків інноваційного адаптаційного потенціалу побудовано алгоритм визначення критичних точок розвитку інноваційного потенціалу в контексті життєвого циклу підприємств і проведено їх ідентифікацію, що дозволяє визначити слабкі місця на підприємстві, їх адаптаційні можливості та проблеми розвитку. Кожна із критичних точок визначає необхідність розроблення відповідної стратегії, дозволяє сконцентровувати зусилля підприємства на конкретних напрямах розвитку і визначати їх пріоритетність.

11. За типом кризового стану визначено стратегічні напрями розвитку інноваційного потенціалу підприємства в еволюційній синергетичній моделі згідно конкурентних стратегій розвитку підприємства та їх особливостей у зрілих галузях. Процес формування стратегії інноваційного розвитку підприємства за окремими фазами синергетичної еволюційної моделі розвитку підприємства визначається за допомогою таких імперативів: загальна соціально-економічна ціль, інноваційні задачі і рівень факторів інноваційного розвитку. Це дозволить пов'язати в єдину систему фазу, на якій знаходиться підприємство, можливості його розвитку, цілі і задачі. Обґрунтування оптимальних, адекватних типу інноваційної кризи і фази синергетичної еволюційної моделі напрямів інноваційного розвитку дуже важливе для підвищення ефективності, конкурентоспроможності і подовження життєвого циклу підприємств хлібопекарної галузі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Федулова І.В. Передумови інноваційного розвитку промислових підприємств України: [монографія]. / І.В. Федулова - К. : НУХТ, 2009. - 272.

2. Федулова І.В. Обґрунтування напрямів інноваційного розвитку підприємств хлібопекарної галузі: [монографія]. / І.В. Федулова - К. : НУХТ, 2009. - 512 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Федулова І.В. Торгівля ліцензіями на винаходи і ноу-хау / І.В. Федулова // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія : Економічні науки. - Черкаси : ЧДТУ, 2003. - № 8. - С. 125-132 (0,42 друк. арк.)

4. Федулова І.В. Розробка інноваційної програми підприємства агропромислового комплексу / І.В. Федулова // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. - Т.3, № 189. - С. 914-919 (0,25 друк. арк.)

5. Федулова І.В. Фактори аналізу попиту на нововведення / І.В. Федулова // Наукові праці НУХТ. Економічні науки. - К. : НУХТ, 2005. - № 17 - С.305-306 (0,21 друк. арк.)

6. Федулова І.В. Особливості стратегій інноваційного розвитку / І.В. Федулова // Наукові праці НУХТ. Економічні науки. - К. : НУХТ, 2005. - № 17 - С.207-210 (0,21 друк. арк.)

7. Федулова І.В. Проблеми створення інноваційних механізмів функціонування підприємств / І.В. Федулова // Вісник Київського національного університету технології та дизайну. Збірник наукових праць. - К. : КНУТД, 2005. - № 4. - С. 67-70 (0,21 друк. арк.)

8. Федулова І.В. Інноваційний маркетинг на підприємстві / І.В. Федулова // Наукові праці Національного університету харчових технологій. - К. : НУХТ, 2006. - № 19. - С. 46-49 (0,5 друк. арк.)

9. Федулова І.В. Інвестиційні стратегії інноваційного розвитку / І.В. Федулова // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. - Т. 4, № 214. - С. 1186-1193 (0,5 друк. арк.)

10. Федулова І.В. Теоретичні положення з визначення категорій інноваційний процес і інноваційна діяльність / І.В. Федулова // Проблеми науки. - 2007. - № 8. - С. 2-7 (0,46 друк. арк.)

11. Федулова І.В. Сучасні підходи до визначення сутності інноваційного менеджменту / І.В. Федулова // Економіка проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. - Т. 3, № 226. - 254 с. - С. 703-711 (0,42 друк. арк.)

12. Федулова І. Синергетична еволюційна модель інноваційного розвитку підприємства / І.В. Федулова // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. - Донецьк : ДЕГІ, 2007. - № 2(23). С. - 103-107 (0,46 друк. арк.)

13. Федулова І.В. Теоретичне обґрунтування сутності інноваційного потенціалу / І.В. Федулова // Галицький економічний вісник. - 2007. - № 4(15). - С. 43-51 (0,46 друк. арк.)

14. Федулова І.В. Аналіз досвіду удосконалення інноваційного процесу/ І.В. Федулова // Наукові праці Національного університету харчових технологій: економіка. - К. : НУХТ, 2007. - № 21. - С. 127-129 (0,42 друк. арк.)

15. Федулова І. Дослідження сучасного стану та тенденцій інноваційної активності підприємств харчової промисловості / І.В. Федулова // Економічний простір. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2008. - № 12/1. - С. 146-154 (0,42 друк. арк.)

16. Федулова І. Сутність і зміст інноваційної активності як економічної категорії / І.В. Федулова // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - К., 2008. - № 3(82). - С. 52-59 (0,63 друк. арк.)

17. Федулова І. Роль держави в регулюванні інноваційної діяльності/ І.В. Федулова // Наукові праці Національного університету харчових технологій. - К. : НУХТ, 2008. - № 24. - С. 111-114 (0,42 друк. арк.)

18. Федулова І. Моделювання інноваційного процесу на основі теорії мультиплікатора / І.В. Федулова // Наукові праці Національного університету харчових технологій: економіка. - К. : НУХТ, 2008. - № 26. - С. 154-157 (0,46 друк. арк.)

19. Федулова І. Інноваційний адаптаційний потенціал підприємства / І.В. Федулова // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. - К., 2008. - № 10(89). - С. 59-64 (0,46 друк. арк.)

20. Федулова І. Дослідження методик оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств / І.В. Федулова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2008. - № 4. - С. 240-244 (0,63 друк. арк.)

21. Федулова І.В. Визначення точок біфуркації еволюційної синергетичної моделі інноваційного розвитку підприємств / І.В. Федулова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2008. - № 5. - С.190-196 (0,58 друк. арк.)

22. Федулова І. Сутність концепції інноваційного менеджменту з позиції управління знаннями / І.В. Федулова // Наукові праці Одеського національного університету харчових технологій. - Одеса, 2008. - № 33. - С. 224-230 (0,67 друк. арк.)

23. Федулова І. Факторне прогнозування витрат на інноваційну діяльність у харчовій промисловості / І.В. Федулова // Економічний простір. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2008. - № 18. - С. 22-33 (0,54 друк. арк.)

24. Федулова І. Обґрунтування напрямків інноваційного розвитку промислового підприємства / І.В. Федулова // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії. Збірник наукових праць. Економічні науки. - Чернівці : БДФА, 2008. - № 4 (13). - С. 239-249 (0,42 друк. арк.)

25. Федулова І.В. Визначення криз інноваційного розвитку на промисловому підприємстві / І.В. Федулова // Наукові праці Національного університету харчових технологій: економіка. - К. : НУХТ, 2009. - № 24. - С. 141-145 (0,42 друк. арк.)

26. Федулова І.В. Питання формування структури інноваційного потенціалу/ І.В. Федулова // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. - Житомир : ЖДТУ, 2009. - № 1(47). - С. 210-214 (0,46 друк. арк.)

27. Федулова І.В. Інтегральна оцінка інноваційного клімату підприємства / І.В. Федулова // Проблеми науки. - 2009. - № 5. - С. 21-27 (0,5 друк. арк.)

28. Федулова І.В. Циклічність інноваційного розвитку промислового підприємства / І.В. Федулова // Проблеми науки. - 2009. - № 6. - С. 8-15 (0,46 друк. арк.)

Статті у інших виданнях:

29. Федулова І.В. Аналіз ринку при освоєнні нових продуктів / І.В. Федулова // Разом в Європі: регіональні стратегії формування економіки знань в умовах євроінтеграції. - Тернопіль : ТІСІТ, 2005. - С. 285-288 (0,21 друк. арк.)

Матеріали конференції та тези доповідей:

30. Федулова І.В. Проблеми створення інноваційних механізмів функціонування підприємств / І.В. Федулова // Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення : наук.-практ. конф., 21-23 вер. 2005 р. : тези доп. - К. : КНУТД, 2005. - С.17-18 (0,08 друк. арк.)

31. Федулова І.В. Стратегії інноваційного розвитку / І.В. Федулова // Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення : всеукр. наук.-практ. конф., 19-20 трав. 2005 р. :. тези доп. - К. : НУХТ, 2005. - С. 43-44 (0,08 друк. арк.)

32. Федулова І.В. Сутність інноваційного процесу / І.В. Федулова // Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку : ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 бер. 2007 р. : тези доп. - К. :НУХТ, 2007. - С. 39-40 (0,08 друк. арк.)

33. Федулова І.В. Сутність інноваційної активності / І.В. Федулова // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва : міжнар. наук.-практ. конф.,14-15 груд. 2007 р. : збірн. матер. - Харків : ХНАДУ, 2007. - Ч. 1. - С. 183-185 (0,08 друк. арк.)

34. Федулова І.В. Вибір напрямків інноваційного розвитку підприємства / І.В. Федулова // Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів : матер. всеукр. наук.-практ. конф., 9-10 лист. 2007 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2007. - Т. 6. - С. 29-31 (0,08 друк. арк.)

35. Федулова І.В. Сутність концепції інноваційного менеджменту з позиції управління інтелектуальним капіталом / І.В. Федулова // Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку : ІУ між нар. наук.-практ. конф., 3-4 квіт. 2008 року : тези доп. - К. : НУХТ, 2008. - С. 59-60 (0,13 друк. арк.)

36. Федулова І.В. Інноваційні цикли розвитку підприємства / І.В. Федулова // Реформування економіки України: стан та перспективи : ІІІ між нар. наук.-практ. конф., 20-21 лист 2008 р. : збірн. матер. - К. : МІБО КНЕУ, 2008. - С. 162-165 (0,13 друк. арк.)

37. Федулова І. Формування інтелектуального капіталу як невід'ємної частини інноваційного менеджменту / І.В. Федулова // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави : ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 29-30 жовт. 2008 р. : тези доп. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2008. - Т. 5. - С. 50-53 (0,21 друк. арк.)

38. Федулова І.В. Інноваційна сприйнятливість підприємств до змін / І.В. Федулова // Проблеми економіки підприємств в сучасних умовах : У міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 бер. 2009 р. : тези доп. - К. : НУХТ, 2009 - С. 112-113 (0,08 друк. арк.)

Анотація

Федулова І.В. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за фахом 08.00.04 - економіка і управління підприємствами (харчова промисловість) - Національний університет харчових технологій, Київ, 2009 р.

Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних основ управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості і обґрунтування напрямів здійснення цього розвитку в контексті синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку підприємства.

У роботі обґрунтовані методичні й теоретичні положення дослідження сутності і оцінювання інноваційного потенціалу і інноваційного клімату з метою застосування їх для обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу на підприємствах хлібопекарної промисловості. З цією метою запропоновано авторські методики їх оцінки за визначеною структурою і системою означених показників-атрибутів.

Інноваційний розвиток підприємства розглядається на основі поєднання еволюції і циклічності процесів. З цією метою запропоновано синергетичну еволюційну модель інноваційного розвитку підприємства, яка розглядається як послідовність чотирьох фаз. На кожній фазі принципово змінюються напрями і інтенсивність розвитку, головні стратегічні зусилля, вимоги до розвитку персоналу взагалі і кожної особистості окремо, спрямування маркетингової діяльності, вимоги до розвитку конкурентоспроможності підприємства, можливості формування потенціалу; тип організаційного механізму, фінансові, інвестиційні, конкурентні і головне - інноваційні стратегії розвитку.

За допомогою теорії самоорганізації систем, основною синергетичною закономірністю розвитку яких є послідовний їх перехід від стану організації, в якому спостерігається нормальне функціонування системи з цілісною структурою, до стану самоорганізації, запропоновано методологічні положення обґрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу на основі інноваційного адаптаційного потенціалу.

Проведене дослідження показало, що перехід від фази до фази супроводжується вичерпанням можливостей розвитку на основі імперативів попередньої фази, що характеризується типом кризового стану інноваційного розвитку підприємства. Для цього пропонується використовувати інноваційний адаптаційний потенціал, як відношення інноваційного клімату, як негентропійного фактору, до інноваційного потенціалу, як ентропійного фактору.

На основі розрахунків інноваційного адаптаційного потенціалу було побудовано алгоритм визначення критичних точок розвитку інноваційного потенціалу в контексті життєвого циклу підприємств і проведено їх ідентифікацію, що дозволило визначити слабкі місця на підприємстві, їх адаптаційні можливості і проблеми розвитку. В свою чергу кожна з критичних точок визначає необхідність розроблення відповідної стратегії. Це дозволить спрямовувати зусилля підприємства на конкретних напрямах розвитку і визначити їх пріоритетність.

За типом кризового стану визначено стратегічні напрями розвитку інноваційного потенціалу підприємства в еволюційній синергетичній моделі згідно конкурентних стратегій розвитку підприємства та їх особливостей у зрілих галузях. Процес формування стратегії інноваційного розвитку підприємства за окремими фазами синергетичної еволюційної моделі розвитку підприємства формуються за допомогою таких імперативів: загальна соціально-економічна ціль, інноваційні задачі і рівень факторів інноваційного розвитку. Це дозволить пов'язати фазу, на якій знаходиться підприємство, можливості її розвитку і еволюційну зміну цілей і задач в процесі розвитку підприємства. Обґрунтування оптимальних, адекватних типу інноваційної кризи і фази синергетичної еволюційної моделі напрямів інноваційного розвитку дуже важливе для підвищення ефективності, конкурентоспроможності і подовження життєвого циклу підприємств хлібопекарної галузі.

Ключові слова: знання, інформація, інтелектуальний капітал, інтелектуальні ресурси, інноваційний процес, інноваційна діяльність, інтелектуальний потенціал, інноваційний потенціал, інноваційний клімат, синергетична еволюційна модель інноваційного розвитку, інноваційна криза розвитку, напрями інноваційного розвитку.

Аннотация

Федулова І.В. Управление развитием инновационного потенциала предприятий хлебопекарной| промышленности - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических|экономичных| наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (пищевая промышленность) - Национальный университет пищевых технологий, Киев, 2009 г.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических основ|оснований| управления развитием инновационного потенциала предприятий хлебопекарной промышленности и обоснования направлений осуществления этого развития в контексте синергетической эволюционной модели инновационного развития предприятия.

В работе обоснованы методические и теоретические положения исследования сущности и оценивания инновационного потенциала и инновационного климата с целью применения их для обоснования направлений развития инновационного потенциала на предприятиях хлебопекарной промышленности. С этой целью предложены авторские методики их оценки на основе рассмотренной структуры и системы определенных показателей-атрибутов.

Инновационное развитие предприятия рассматривается на основе сочетания эволюции и цикличности процессов. С этой целью предложена синергетическая эволюционная модель инновационного развития предприятия, которая|какая| рассматривается как последовательность четырех фаз. На каждой фазе принципиально изменяются направления и интенсивность развития, главные стратегические усилия, требования к|до| развитию персонала вообще и каждой личности отдельно, направления|устремления| маркетинговой деятельности, требования к|до| развитию конкурентоспособности предприятия, возможности формирования потенциала; тип организационного механизма, финансовые, инвестиционные, конкурентные и главное|головное| - инновационные стратегии развития.

Каждая фаза включает периоды-интервалы, которые повторяются, и характеризуется своими особенностями направлений инновационной деятельности. Первая фаза определяется эффективностью использования|употребления| ресурсов на предприятии. Вторая - развитием продуктового портфеля предприятия, то есть продуктовой дифференциацией, здесь|тут| главное место занимают продуктовые инновации. Третья - ориентируется на исчерпывание технологических возможностей предприятия, а это определяет направленность предприятия на технико-технологические инновации. Четвертая - это ориентация на организацию, где ключевыми инновациями выступают организационные. Можно сделать|совершить| вывод, что каждое предприятие на определенной стадии развития не может осваивать любую инновацию.

С помощью|посредством| теории самоорганизации систем, основной синергетической закономерностью развития которых|каких| является последовательный их переход от состояния|стана| организации, в котором|каком| наблюдается нормальное функционирование системы с целостной|цельной| структурой, к|до| состоянию|стану| самоорганизации, предложены методологические положения обоснования направлений развития инновационного потенциала на основе инновационного адаптационного потенциала. Проведенное исследование показало, что переход от фазы к|до| фазе сопровождается исчерпанием возможностей развития на основе императивов предыдущей|предварительной| фазы, что характеризуется типом кризисного состояния|стана| инновационного развития предприятия. Для этого предлагается использовать инновационный адаптационный потенциал, как отношение инновационного климата, как негентропийного| фактора, к|до| инновационному потенциалу, как ентропийного| фактора. На основе расчетов инновационного адаптационного потенциала был построен алгоритм определения критических точек развития инновационного потенциала в контексте жизненного цикла предприятий и проведена их идентификация, что позволило определить слабые места на предприятии, их адаптационные возможности и проблемы развития. В свою очередь каждая из|с| критических точек определяет необходимость разработки соответствующей стратегии. Это позволит направлять|устремлять| усилие предприятия на конкретных направлениях развития и определить их приоритетность.

За типом кризисного состояния|стана| определенно стратегические направления развития инновационного потенциала предприятия в эволюционной синергетической модели в соответствии с конкурентными стратегиями развития предприятия и их особенностей в зрелых отраслях. Процесс формирования стратегии инновационного развития предприятия по отдельным фазам синергетической эволюционной модели развития предприятия формируются с помощью|посредством| таких императивов: общая социально-экономическая цель, инновационные задачи и уровень факторов инновационного развития. Это позволит связать|повязать| фазу, на которой|какой| находится предприятие, возможности ее развития и эволюционное изменение|смену| целей и задач в процессе развития предприятия. Обоснование оптимальных, адекватных типу инновационного кризиса и фазы синергетической эволюционной модели направлений инновационного развития очень важно для повышения эффективности, конкурентоспособности и продления жизненного цикла предприятий хлебопекарной| отрасли.

Ключевые слова: знание, информация, интеллектуальный капитал, интеллектуальные ресурсы, инновационный процесс, инновационная деятельность, интеллектуальный потенциал, инновационный потенциал, инновационный климат, синергетическая эволюционная модель инновационного развития, инновационный кризис развития, направления инновационного развития.

Annotation

І.V. Fedulova. Management of innovative potential development on the baking industry enterprises - Handwriting.

Thesis For acquisition of doctor of economics scientific degree, on specialty 08.00.04 - economics and management of enterprises (food industry) - National University of Food Technologies, K2009.

Thesis Is devoted to elaboration of theoretical - methodological basis of the innovative potential development on the baking industry enterprises and reasoning of realization ways of this development in the context of synergetic evolutional model of innovative enterprise development.

Methodical and theoretical regulations of essence research and evaluation of innovative potential and innovative climate are substantiated in the paper, with the purpose of using them for grounding the directions of innovative potential development on the baking industry enterprises. To this effect, author methods of their evaluation by defined structure and system of denoted indexes-attributes are proposed.

Innovative development of enterprise is examined on the basis of combination of evolution and recurrence of processes. The synergic | evolutional model of innovative development of enterprise, which is examined as sequence of four phases, is offered to this effect.

Directions and intensity of development, main strategic efforts, requirements of personnel progress and each personality separately, direction of marketing activity, requirements for enterprise competitiveness development, possibilities to form a potential; type of organization mechanism, financial, investment, competitive and main -innovative development strategies, are principally changed on every phase.

Through the self-organization of systems theory, the main synergic pattern of development of which is gradual transfer of them from the organization state, in which normal functioning of system with holistic structure, to the state of self-organization, the methodological regulations of development ways grounding of innovation potential on the basis of innovative adaptation potential.

This research has showed that transition from a phase to the phase was accompanied by exhausting of possibilities of development on the basis of imperatives of previous phase that is characterized by the type of innovative development crisis state, of enterprise. For this purpose, it is suggested to use innovative adaptation potential, as proportion of innovative climate, as negentropy factor, to innovative potential, as entropy factor.

On the basis of calculations of innovative adaptation potential the algorithm of determination of critical points of development of innovative potential was built in the context of enterprises life cycle and made their authentication, that allowed to define weak points on an enterprise, their adaptations possibilities and development problems. In the turn, each of critical points identifies the need to elaborate the proper strategy.

It will allow to send efforts of enterprise on concrete directions of development and to define their priority.

By the type of the crisis state the strategic directions of development of innovative potential of enterprise in an evolutional synergic model in accordance to competitions strategies of development of enterprise and their features in mature industries were worked out.

Process of enterprise innovative development strategy forming, by the particular phases of synergic evolutional model of enterprise development is formed by means of such imperatives: general social-economics purpose, innovative tasks and level of innovative development factors. It will allow to link a phase on which an enterprise is, possibilities of its development and evolutional changing of aims and tasks in the process of enterprise development.

Substantiation of optimal, adequate to an innovative crisis and phase of synergic evolutional model of innovative development directions is very important for the increasing of efficiency, competitiveness and lengthening of baker industry enterprises life cycle.

Keywords: knowledge, information, intellectual capital, intellectual resources, innovative process, innovative activity, intellectual potential, innovative potential, innovative climate, synergic evolutional model of innovative development, innovative crisis of development, directions of innovative development.