Міжнародні стандарти системи освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

освіта стандарт навчальний технічний

Якість продукції - це сукупність властивостей, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням. Поліпшення якості продукції - найважливіше завдання кожного об'єднання, підприємства, цеху і дільниці. Вироби наших об'єднань (підприємств) повинні задовольняти вимоги світових зразків.

Рівень якості продукції є найважливішим показником всієї роботи підприємства. Якість продукції залежить від ступеня використання досягнень науки і техніки, досконалості конструкції і технології, що використовується при виробництві цієї продукції, а так само і від культури виробництва, сумлінності та вміння конструкторів, технологів, організаторів виробництва і робітників. Систематичне поліпшення якості продукції, забезпечує підвищення ефективності виробництва.

Якість продукції закладається на стадії розробки (в кресленнях, стандартах, технічних умовах та інших документах), забезпечується на стадії виготовлення (раціональним технологічним процесом), зберігається на стадії обігу (під час доставки, транспортування до споживача) і реалізації, підтримується на стадії експлуатації.

Концепція Загального Управління Якістю (Total Quality Management - TQM) допомагає вирішити проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності управління виробництвом, зацікавленості працівників, збільшення випуску готової якісної продукції. Основна суть TQM полягає в тому, що ключовим поняттям у бізнесі є якість робіт, спрямоване на найбільш повне задоволення потреб клієнтів. І цим якістю необхідно управляти. Природно, що за простій суттю ховається кропітка робота по створенню системи, здатної ефективно управляти якістю, так і за створення умов, при яких якість буде поставлено на чільне виробничого процесу. Сучасна концепція управління якістю бере свої витоки з праць Ст. Шехарта (Walter Shewhart), який ввів поняття циклу безперервних технологічних змін на підставі статистичного контролю якості. Це був знаменитий цикл PDCA («Plan - Do - Check - Act": "Планувати - Виконувати - Контролювати Діяти»), відомий також як "цикл Шехарта". Вперше він був застосований в лабораторіях Белла (США) в 30-х роках. Суть даного циклу зводиться до наступним положенням:

1. При виявленні помилок у виконанні операцій, проаналізувати їх, знайти рішення проблеми.

2. Виконати розроблені для поліпшення вирішення проблеми на невеликій ділянці робіт. Це скоротить можливі порушення у звичайної діяльності на етапі вирішення питання.

3. Проконтролювати, чи досягли тестові зміни бажаного результату. Необхідно проводити безперервний контроль за змінами, щоб гарантувати, що в будь-який момент часу буде відомо якість "на виході" і можна визначити знову виникаючі проблеми.

4. У разі досягнення бажаного результату щодо виправлення помилок на ділянці робіт, запровадити зміни у великих масштабах, залучаючи інші особи, чия співпраця буде потрібно при впровадженні змін. Подібні зміни повинні бути звичайними протягом всієї діяльності організації.

Бурхливий розвиток теорії управління якістю припало на кінець 40-х - 50-х років. В цей час А. Фидженбаум (Armand V. Feigenbaum) ввів поняття «Загального Контролю Якості» (Total Quality Control), що складається з етапів розробки якості, підтримки якості і поліпшення якості, а також поняття «Вартості Якості».

В. Е. Демінг (W. Edwards Deming) розширив область застосування циклу Шехарта і статистичних методологій управління виробництвом на сферу продажів і надання послуг.

В цей час ним були сформульовані знамениті «Чотирнадцять принципів управління якістю». Ці принципи містили в собі наступні положення:

1. Постійно вдосконалюйте товари або послуги.

2. Прийміть нову філософію: відмовтеся від низької якості у всьому.

3. Відмовтеся від масового контролю.

4. Відмовтеся від партнерських відносин, заснованих на ціні продукції: встановіть довгострокові партнерські відносини; зменшіть кількість постачальників.

5. Постійно удосконалюйте систему виробництва та обслуговування.

6. Встановіть на підприємстві сучасне навчання.

7. Вбудуйте сучасні методи керівництва: функції керівництва повинні бути зміщені від контролю кількісних показників до якісних.

8. Усуньте страх: сприяйте тому, щоб співробітники висловлювалися відкрито.

9. Усуньте бар'єри між підрозділами підприємства.

10. Відмовтеся від гасел, транспарантів і настанов для робітників.

11. Відмовтеся від кількісних оцінок роботи.

12. Підтримуйте почуття професійної гордості в працівників.

13. Вбудуйте на підприємстві систему освіти і самовдосконалення співробітників.

14. Приймайте будь-яку роботу, корисну для здійснення змін.

Починаючи з 1950 року, Демінг почав впроваджувати свої принципи на японських підприємствах. Вважається, що саме діяльність Демінга багато в чому сприяла появі недорогих високоякісних японських товарів. У 1951 році в Японії була заснована премія Демінга. Іншими найбільш відомими в області управління якістю з'явилися наступні події. Публікація в 1951 році Джозефом Юраном (Joseph M. Juran) книги "Керівництво з управління якістю". Юран розробив ідею трилогії якості: планування якості, поліпшення якості та управління якістю.

Поки діяли перша і друга версії стандартів ISO серії 9000 (1987 і 1994рр.) система менеджменту якості базувалася на 20 стандартах, які розглядали бізнес не через процеси, а функціонально. Ці елементи розрізали організацію по вертикалі , приписували певні вимоги певних функцій, тобто структурних підрозділів підприємства.

Зараз система управління якістю базується на процесному підході. Процес, продовжуючи попередню аналогію «розрізає» організацію не вздовж, а «впоперек». Це створює ряд переваг порівняно з функціональним підходом.

Насамперед процес реалізує одне з ключових положень вчення Демінга про менеджмент, яке говорить « Ламайте бар'єри між підрозділами».

Вирішення проблем підвищення якості продукції вітчизняних виробників для української економіки є актуальною задачею. Інтеграція у світове господарство в якості гідного партнера не може відбуватися без досягнення відповідного рівня якості послуг і продукції. Рішення завдань постійного поліпшення якості продукції неможливий без впровадження загальної системи менеджменту управління. Але при формуванні технологій підвищення якості необхідно врахувати особливості українського рівня споживання та організації виробництва.

Безсумнівно, реформування системи управління, технологічного процесу зажадає витрати як інтелектуального, так і матеріального порядку, які на початковому етапі можуть принести збитки, але із зміцненням конкурентних позицій на споживчому ринку буде відбуватися наростання обсягів продажів і прибутку.



РОЗДІЛ 1 Характеристика Міжнародного Стандарту ISO 9001:2008

Цей Європейський стандарт був прийнятий CEN 8 листопада 2008року. У відповідності з міжнародними угодами be obtained /CENELEK його члени зобов'язані прийняти вимоги даного стандарту як національного без яких - не будь змін. Оновлення переліку бібліографічних посилань на національні стандарти повинно бути з участю центрального комітету CEN або членів CEN.

Справжній стандарт існує в трьох версіях (англійська, французька, німецька мови).

Переклади на інші мови повинні бути під наглядом представника CEN і повинні отримати схвалення центрального комітету аналогічної офіційної версії.

Представниками CEN є національні організації зі стандартизації таких країн як Австрія, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Великобританія.

EN ISO 9001:2008 був підготовлений Технічним Комітетом ISO /TS 176 «Управління якістю і забезпечення якості».

Цей Європейський стандарт має отримати статус національного стандарту шляхом публікації ідентичного тексту не пізніше травня 2009.

Звертається увага на можливість того, що деякі елементи цього Міжнародного Стандарту можуть бути предметом патентних прав. CEN не несе відповідальності за визначення прав власності в тій чи іншій частині стандарту.

Цей документ замінює EN ISO 9001:2000.

Відповідно CEN/ CENELEK міжнародною угодою національні організації зі стандартизації таких країн зобов'язані запровадити справжній Європейський Стандарт: Австрія, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Великобританія.

Текст ISO 9001:2008 був схвалений CEN як EN ISO 9001:2008 без яких - не будь змін. ISO 9001 та ISO 9004 розроблено як доповнюючі один одного стандарти СМЯ, але можуть використовуватися незалежно один від одного.

ISO 9001 визначає вимоги до СМЯ, які можуть використовуватися для внутрішнього застосування організаціями. Він зосереджений на результативності системи менеджменту якості при виконанні вимог споживача.

Цей Міжнародний стандарт не містить вимог, специфічних для інших систем управління, типу властивих менеджменту навколишнього середовища, гігієни та охорони праці. Однак цей Міжнародний Стандарт дає змогу організації узгодити або інтегрувати її власну систему управління якістю з відповідними вимогами систем управління. Організація може адаптувати існуючу систему(и) управління, щоб встановити СМЯ, виконуючи вимоги цього Міжнародного Стандарту.

Всі вимоги даного Стандарту є загальними і застосовуються до всіх організацій, незалежно від типу, розміру і виробленого продукту.

Якщо які - не будь вимоги не можу бути застосовані, виходячи з природи організації і її продукції, вони можуть розглядатися як виключення.

Станом на 01.01.2014 р. за даними ISO сертифіковані понад 1100 тисяч систем управління якістю (ISO 9001) та понад 170 тис. систем екологічного управління (ISO 14001).

Станом на 01.01.2011 р. в Україні сертифіковано близько 2400 систем управління по ISO 9001 і близько 150 систем за ISO 14001 (приблизно 3% від загального числа підприємств України).



1.1 Характеристика системи освіти в Україні та за кордоном

Система освіти -- це своєрідна ієрархічна структура навчальних закладів, яка дозволяє людині освоїти знання, вміння та навички в процесі навчання.

Система освіти індивідуальна для кожної країни. Говорячи про освіту важливо знати, що всі освітні заклади підпорядковуються певній системі. Існуюча в Україні система освіти - це сукупність всіх навчальних та навчально-виховних закладів, які ведуть свою діяльність в сфері здобуття освіти, а також спеціалізуються на підготовці чи перепідготовці кадрів.

До системи освіти входять не лише заклади освіти, але й і різні науково-методичні установи та науково-виробничі підприємства, сюди ж можна включити державні й місцеві органи управління освітою, а також ті інстанції, які ведуть діяльність в сфері самоврядування в освітній галузі.

Структура системи освіти доволі проста і зрозуміла. Складовими компонентами такої структури виступають дошкільна та позашкільна освіта, входить сюди також освіта загальна, середня та професійно-технічна, не оминають увагою вищу та післядипломну освіту, а також аспірантуру та докторантуру. Нарівні з іншими видами до структури системи освіти входить і самоосвіта.

Для порівняння хочу розглянути систему освіти Великої Британії

Британська система освіти має право називатися самою традиційною і найякіснішою. Склавшись багато століть тому, система освіти в Британії і сьогодні не змінилася. За законом всі британські діти зобов'язані вчитися з 5 до 16 років. Для того, щоб вступити до університету, студентам необхідно скласти іспити A-level.

Програма A-Level була спеціально розроблена для студентів, що бажають отримати вищу освіту у Великобританії. «А» означає «advanced» - «просунутий». Метою цієї програми є підготовка до вступу в Британські університети A-Level дозволяє успішно здати іспити в усі університети світу. Програму A-Level ще називають «золотим стандартом» завдяки тому, що саме вона забезпечує найкращу підготовку до вступу в університети. Тільки при наявності високих оцінок, отриманих при здачі A-Level, студенти можуть бути зараховані на такі високоспеціалізовані курси, як медичні, а також отримати можливість бути зарахованими у найпрестижніші вузи, такі, як University of Oxford, University of Cambridge, Imperial College и London School of Economics на заздалегідь обраний факультет.

Все більш популярною в Британських школах стає програма IB. Освітня програма International Baccalaureate (Міжнародний бакалавр) була створена в Швейцарії в кінці 60-х років в якості універсальної шкільної програми з загальним навчальним планом, яка дозволяла б навчальним закладам однієї країни вважати освіта, отримана в іншій країні, еквівалентним національному.

Сьогодні IB Diploma (так званий диплом IB, по суті атестат про закінчення школи) стали визнавати провідні університети світу в США, Канаді, Ірландії, Великобританії, Бельгії, Франції, Норвегії, Швеції та деяких інших країнах. Абітурієнтів з такими атестатами приймають в університети без вступних іспитів. Обумовлюються тільки прохідний бал і вимоги до оцінок в атестаті з певним набором предметів.

В інших країнах, наприклад, в Іспанії, диплом IB визнається поряд з національним, проте не звільняє від здачі вступних іспитів. Таким чином, студент, який отримав ступінь бакалавра міжнародного має достатню кваліфікацію, щоб вступити практично в будь-який ВУЗ світу. Програма IB в першу чергу розрахована на те, щоб дати учням знання та вміння, які знадобляться в житті будь-кому, незалежно від обраної професії, а також прищеплює навички соціальної адаптації. В рамках програми головний акцент робиться на академічні досягнення, вміння критично мислити. Програма розвиває навички самостійної роботи. Завдяки такому підходу у учнів зростає інтерес до знань, отже, підвищується успішність.). Система освіти Англії завершується вищою освітою, яка, як і в більшості країнах поділяється на програму бакалавра (3-4 роки) і програму магістра (1-2 роки).

Державний стандарт базової і повної середньої освіти України визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні.

Державний стандарт охоплює базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

Так, як я працюю в професійно - технічному навчальному закладі, то приведу коротку характеристику системи освіти в професійно - технічних навчальних закладах.

Законодавство України про професійно-технічну освіту базується на Конституції України і складається з Закону України "Про освіту" та інших нормативно-правових актів.

Законодавство України в галузі професійно-технічної освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів і установ професійно-технічної освіти.

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Законодавство України в галузі професійно-технічної освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів і установ професійно-технічної освіти. Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України.

Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах. (Частина перша статті 3 в редакції Закону N 1158-IV (1158-15) від 11.09.2003 )

Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників. (Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV (1158-15) від 11.09.2003 ).

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері професійно-технічної освіти, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері професійно-технічної освіти

Державний нагляд (контроль) у галузі професійно-технічної освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та органами управління освітою. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, визначаються Законом України "Про освіту".

(Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV (1158-15) від 11.09.2003; в редакції Закону N 5460-VI (5460-17) від 16.10.201)

Професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

До професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю;професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище - завод; центр професійно-технічної освіти;центр професійної освіти;навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. (Стаття 18 в редакції Закону N 1158-IV (1158-15) від 11.09.2003 )

До основних повноважень та напрямів діяльності професійно-технічного навчального закладу належать: організація навчально-виховного процесу, вибір форм та методів навчання; навчально-виробнича, навчально-виховна, навчально-методична, фінансово-господарська та виробничо-комерційна діяльність; розробка робочих навчальних планів з професій та робочих навчальних програм з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм, визначення регіонального компоненту змісту професійно-технічної освіти, які затверджуються в установленому порядку; розробка правил прийому учнів до навчального закладу основі типових правил прийому; формування разом з органами управління професійно-технічною освітою планів прийому учнів, слухачів з урахуванням державного замовлення, потреб ринку праці та потреб громадян у професійно-технічній освіті і замовлень підприємств, установ, організацій; організація харчування учнів з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей-інвалідів/інвалідів I-III групи та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (1768-14); (Абзац сьомий статті 22 в редакції Закону N 76-VIII (76-19) від 28.12.2014)



1.2 Контроль як функція управління

Тенденції розвитку освіти в Україні зумовили необхідність розгортання інноваційних процесів в освітній системі. особливого значення набуває проблема якості сучасної освіти та управління процесом її відстеження. Нормативно - правові документи ( Національна доктрина розвитку освіти у ХХI столітті, Концепція загальної середньої освіти (12 - річна школа) ) окреслюють проблеми якості освіти на сучасному етапі:

- якість освіти є національним пріоритетом;

- висока якість освіти передбачає органічний зв'язок освіти і науки, педагогічної теорії й практики;

- модернізація системи освіти спрямована на забезпечення її якості відповідно до найновіших досягнень вітчизняної і світової науки, культури та соціальної політики.

Одним із шляхів вирішення цих проблем є впровадження моніторингу в освітню систему. Моніторинг призначений не тільки відстежувати результати діяльності освітньої системи, але й активно впливати на якість її функціонування.

Таким чином, якість освіти, моніторинг якості освіти стають об'єднуючими прогресивними факторами само організованої загальноосвітньої системи, в якій основою всіх перетворень має стати реальне знання потенційних можливостей дітей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості.

Сучасна освіта - достатньо складна система, яка має свою власну структуру, статут, контингент учителів та учнів, вимагає високоорганізованої системи управління. однією з актуальних проблем на даному етапі реформування сучасної освіти є організація оптимального управління якістю освіти, як окремого навчального закладу, так і мережі навчальних установ району. Особливо складно реалізувати цей процес в останньому випадку, тому що поняття « якість освіти» є різним стосовно рівнів освіти, типів і видів освітніх установ, по - різному розуміється суб'єктами освітньої діяльності. У педагогічній літературі якість освіти визначається як інтегративне поняття, що включає в себе кілька компонентів: умови здійснення, організацію і зміст освітнього процесу; результативність освіти і її оцінювання, ціну досягнення результативності.

Компетентісний підхід до аналізу освітніх результатів на рівні школи може стати фактором формування нових цілей шкільної освіти, оскільки даний підхід передбачає перехід від оцінки якості знань до оцінки якості освіти. Аналіз якості знань є підставою для оцінки ефективності засобів реалізації цілей загальної освіти, тоді як аналіз якості  є підставою для оцінки власне цілей освіти.

Особливості компетентісного підходу до визначення освітніх результатів полягає ось у чому:

- визначення цілей освіти: випереджальне ціле покладання , спрямоване на формування в учнів адаптаційних якостей, розвиток в учнів здібностей до рішення проблем, критичної рефлексії і вибору;

- вибір змісту освіти: відображення в змісті не тільки структури наукового знання, але й більш повного спектра явищ культури ; введення в зміст освіти мета предметних категорій;

- вибір освітніх технологій: освітні технології, що передбачають суб'єктивну позицію учня на етапах постановки цілей  своєї діяльності, вибору засобів діяльності й оцінки отриманих результатів.

- організація освітнього процесу: модульний принцип організації, форми організації освіти поза предметом і поза уроком, над предметні програми, проектна діяльність та інші відкриті форми роботи;

- оцінка освітніх результатів та їх аналіз: основний критерій аналізу - відповідність соціальним та індивідуальним сподіванням.

Перехід від аналізу, заснованого на обліку успішності, до компетентісного підходу до аналізу результатів можливий при зміні об'єктів, критеріїв,форм і процедур оцінки. Аналіз якості освіти вимагає використання різноманітних матеріалів і джерел даних, отриманих на різних рівнях освітніх систем.

Основна мета контролювання як функції управління - встановити припустимі відхилення планової діяльності від стандартів.

За М. М. Мартиненко, контролювання - це процес людської діяльності, спрямований на встановлення корисності факту, що здійснився. Факт - це інформація, що відображає дійсний стан справ, результати діяльності, стан здійснення процесів. Функція контролю спрямована на встановлення помилок та обмеження їх нагромадження у діяльності.

Завдання контролю:

- забезпечення планового перебігу діяльності, досягнення цілей та прогнозованих результатів;

- забезпечення відповідності стандартам якості діяльності та її результатів;

- забезпечення ефективної діяльності, конкурентоспроможності організації;

- забезпечення гарантованості виконання рішення.

- забезпечення зворотного зв'язку у процесі комунікацій під час діяльності.

Контроль - одна з операційних функцій управління. Вона направлена на реалізацію основної мети управління - забезпечення стабільності, оптимальності функціонування закладу освіти та переведення його на більш високий якісний рівень.

Проте контроль, як самостійний вид діяльності має свої специфічні цілі. Він покликаний забезпечувати цілеспрямованість і стабільність діяльності школи та його педагогічного колективу через постійне відстеження стандартів. Саме нерозуміння цього призводить до перебільшення значення контролю в системі управлінської діяльності або до його формалізації.

Перевірка - це один із складників контролю, який виконує завдання функції: перевірити дотримання стандартів, планів, норм, досягнення прогнозованих результатів. Перевірка передбачає облік та оцінку. Облік - це процес отримання та фіксація  даних. Для нього характерне кількісне вимірювання. А відтак, і оцінка за його наслідки теж буде кількісною. Таким чином, перевірка передбачає встановлення відповідності стандарту, фіксацію відхилення та оцінку діяльності об'єкта.

Контроль значно ширше, ніж перевірка. Він містить якісну оцінку, яка виробляється на підставі кількісної. На відміну від перевірки контроль має особливість - перспективність, спрямованість на удосконалення. Таким чином, контроль передбачає порівняння реального стану із нормою та вироблення на цій основі рекомендацій щодо переведення об'єкта на вищий якісний рівень. Складність функції контролю призводить до її плутання із перевіркою, а звідси випливає формальна фіксація кількісних показників без глибокого їх аналізу, встановлення об'єктивних причин ситуації, що склалась на момент перевірки, без змістової оцінки діяльності суб'єктів перевірки, виявлення резервів та невикористаних потенціалів.

Під час створення системи контролю слід скористатись певними принципами:

- принцип результативності. Забезпечується тільки тоді, коли організація досягає поставлених цілей з мінімальним коригуванням;

- принцип адресності. Інформація про результати контролю важлива за умов потрапляння її до осіб, які можуть впливати на ці результати;

- принцип об'єктивності. Інформація, отримана в результаті контролю повинна об'єктивно відображати стан об'єкта контролю;

- принцип сприйняття контролю. Застосована система контролю повинна бути зрозуміла суб'єктам контролю;

- принцип своєчасності. Забезпечується не швидкістю або частотою перевірок, а адекватним відображенням об'єкта контролю у часі за допомогою відповідних вимірів;

- принцип гнучкості. Контрольовані параметри, що відіграли провідну роль у минулому, сьогодні вже могли втратити свою актуальність. Система управління не може обмежуватись чітким розподілом сфер контролю, добіркою методів контролю.

Принцип економічності. Якщо витрати на систему контролю перевищують прибуток від неї, від такої системи треба відмовитись.

Мета обліку полягає у формуванні кількісної інформації про діяльність, явища, процеси, факти. Облік забезпечує функцію контролю інформацією про реальні дані, які можна виміряти і представити у певних шкалах.

Облікова інформація визначається керівником. Відтак, він встановлює, яка саме йому інформація потрібна, у який термін її надати, у якій формі узагальнення представити.

Під час облікової діяльності керівник повинен дотримуватись таких принципів:

- суттєвості інформації. Досягнення чітким визначенням задач облікової роботи;

- вірогідності інформації. Забезпечується науково обґрунтованими процедурами та методами збору інформації;

- порівняльності інформації. Передбачає зіставлення інформації ( за періодами, за шкалою вимірювання, за стандартами та реальними показниками);

- доступності інформації. Означає без перешкод дізнатись про поточний стан справ; уточнити стандарти ( нормативи, плани,норми); знайти облікові данні попередніх перевірок.

Процес обліку зумовлений специфікою організації, завданнями контролю та особливостями збору та обробки інформації.

Функція контролю найчастіше викликає опір персоналу, породжує конфлікти в колективі. Відтак, під час реалізації цієї функції необхідно дотримуватися загальновизнаних правил та рекомендацій.

- завжди пам'ятайте, що контроль треба розглядати, як позитивну діяльність, яка необхідна для ефективної роботи людей, використання ресурсів та досягнення результатів;

- підтримуйте розвиток самоконтролю, залучення персоналу до контролюючої діяльності;

- зосереджуйте увагу на результатах, а не процесі роботи персоналу;

- регулярно аналізуйте контроль на відповідність ситуації;

- залучайте персонал до планування контролю, розробки методів перевірок;

- пам'ятайте, що незначне відхилення від стандартів - це норма;

- спостерігайте за відхиленням, будьте впевнені в оцінці недоліків;

- зверніть увагу на підлеглих, які не бажають, щоб їх контролювали: скоріш, за все вони не впевнені у собі або бояться відповідальності за результати роботи.



РОЗДІЛ 2 Загальна характеристика підприємства

Засновано центр (училище) в 1929 році на базі машинобудівного заводу ім. Леніна. При цьому заводі була організована школа ФЗУ з метою підготовки кваліфікованих робітників. Термін навчання був 1,5 та 2 роки. 

Училище неодноразово реорганізовувалось:

2 жовтня 1940року училище було перетворено в школу ФЗО №7,  з липня 1944 року училище згідно з наказом Головного управління трудових резервів при СКН СРСР № 1/40 від 24.06.44 перетворено в школу ФЗО №34 Дніпропетровського обласного управління трудових резервів на виробничій базі Нікопольського заводу будівельних машин ім. Леніна.

В 1945 році наказом начальника обласного управління трудових резервів № 211 від 14.05.45. ФЗО №34 було реорганізовано в ремісниче училище № 5 Дніпропетровського обласного управління трудових резервів з підготовкою кваліфікованих робітників для базового заводу ім. Леніна. Згідно з наказом Головного управління трудових резервів при Раді Міністрів СРСР 18.08.55 ремісниче училище № 5 реорганізовано в технічне училище № 7 і згідно з наказом начальника Головного управління трудових резервів від 24.12.55 № 439 ТУ № 7 діяло на базах заводу ім. Леніна і Південнотрубного заводу.

Наказом начальника Головного управління професійно-технічної освіти при Раді Міністрів УРСР № 93 від 10.08.60 і наказом начальника Дніпропетровського обласного управління професійно - технічної освіти

№ 226 від 16.05.63 з 1 вересня 1963 року ТУ № 7 реорганізовано в міське професійно-технічне училище № 34 Дніпропетровського управління професійно-технічної освіти, діючого на двох виробничих базах: Нікопольський машинобудівний завод ім. Леніна і Нікопольський Південнотрубний завод.

1968 року відповідно до наказу Державного комітету Ради Міністрів СРСР з професійно-технічної освіти № 52 від 12.08.67 і наказу начальника обласного управління професійно-технічної освіти № 302 від 25.09.67 Нікопольське міське професійно-технічне училище № 34 переведено на трирічний термін навчання з одночасним отриманням середньої освіти.

З 1 липня 2007 року Наказом № 513 від 19.06.07 Міністерства освіти і науки України ПТУ № 34 переіменовано в Державний професійно-технічний навчальний заклад «Нікопольський центр професійної освіти». 

На даний час ДПТНЗ «НЦПО» є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до державної системи освіти. Форма власності - державна. Підпорядкованість - Міністерству освіти і науки України. Фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету та позабюджетних надходжень. Основні завдання в галузі освітньої та професійної діяльності здійснюються на основі Статуту ДПТНЗ «Нікопольського центра професійної освіти», який розроблено відповідно до типового Статуту «НЦПО», узгоджений головним управлінням освіти і науки обласної Держадміністрації і затверджений Міністерством освіти і науки України та зареєстрований виконкомом Нікопольської міської Ради рішенням № 321 від 05.08.07.



Рис.1 - блок - схема організаційна структура НЦПО

2.1 Характеристика ДСПТО 8211 - DJ.28.52.2007

Державний стандарт професійно-технічної освіти ДСПТО 8211.1. -DJ.28.52-2007

Професія : Верстатник широкого профілю, код професії: 8211.1

Державний стандарт професійно-технічної освіти для підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професії «Верстатник широкого профілю» 2-8 розрядів (класів, категорій) розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1135 та ст.32 Закону України «Про професійно-технічну освіту» (103/98 -ВР) і є обов'язковим для виконання усіма професійно-технічними навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють підготовку (підвищення кваліфікації) кваліфікованих робітників незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Державний стандарт професійно-технічної освіти містить: освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника професійно-технічного навчального закладу; типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників; типові навчальні програми з навчальних предметів, виробничого навчання, передбачених типовим навчальним планом; критерії кваліфікаційної атестації випускників;перелік основних обов'язкових засобів навчання; список рекомендованої літератури.

У професійно-технічних навчальних закладах першого атестаційного рівня тривалість професійної підготовки на 2 розряд складає 1210 години, на 3 розряд - 686 годин, на 4 розряд - 462 годин, на 5 розряд - 386, на 6 розряд - 368 годин, на 7 розряд - 336 годин, на 8 розряд - 328годин.

У професійно-технічних навчальних закладах другого та третього атестаційних рівнів тривалість професійної підготовки встановлюється відповідно до рівня кваліфікації, яку набуває учень, що визначається робочим навчальним планом.

Нормативні терміни навчання на другому ступені професійно-технічної освіти не повинні перевищувати: для осіб, які мають повну загальну середню освіту, - 1,5 року; для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, - 4 роки; для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки що не здобувають повної загальної середньої освіти, - 2 роки.

При організації перепідготовки за робітничими професіями термін професійного навчання встановлюється на основі термінів, передбачених для первинної професійної підготовки робітників з відповідної професії, при цьому навчальна програма перепідготовки може бути скорочена до 50% за рахунок виключення раніше вивченого матеріалу за наявності у слухача документа про присвоєння робітничої професії.

У разі необхідності зазначені терміни навчання можуть бути подовжені за рахунок включення додаткового навчального матеріалу відповідно до вимог сучасного виробництва, конкретного робочого місця, замовників робітничих кадрів тощо.

Типовим навчальним планом передбачено резерв часу для вивчення предметів за потребою ринку праці («Техніка пошуку роботи», «Ділова етика і культура спілкування»).

Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускника складені на основі кваліфікаційної характеристики з Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП, випуск 42 „Оброблення металу”, частина 2, Робітники книга 3, „Точіння, свердлування, фрезерування, інші види оброблення металів та матеріалів”, 2005 рік), досягнень науки і техніки, впровадження сучасних технологічних процесів, передових методів праці, врахування регіональних особливостей галузі, потреб роботодавців і містять вимоги до рівня знань, умінь та навичок.

Професійно-практична підготовка здійснюється у навчальних майстернях, лабораторіях, навчально-виробничих дільницях та безпосередньо на робочих місцях підприємств.

Професійно-технічний навчальний заклад, підприємство, установа, організація мають право, відповідно до змін у техніці, технологіях, організації праці тощо, самостійно визначати варіативний компонент змісту професійно-технічної освіти у робочих навчальних планах (до 20 відсотків у межах загального часу) та робочих навчальних програмах (до 20 відсотків навчального предмета і виробничого навчання). Зміни затверджуються згідно діючої нормативної бази.

Навчальний час учня, слухача визначається обліковими одиницями часу, передбаченого для виконання навчальних програм професійно-технічної освіти.

Обліковими одиницями навчального часу є: академічна година тривалістю 45 хвилин; урок виробничого навчання, тривалість якого не перевищує 6 академічних годин;навчальний день, тривалість якого не перевищує 8 академічних годин; навчальний тиждень, тривалість якого не перевищує 36 академічних годин; навчальний рік, тривалість якого не перевищує 40 навчальних тижнів.

Навчальний (робочий) час учня, слухача в період проходження виробничої та передвипускної (переддипломної) практики встановлюється залежно від режиму роботи підприємства, установи, організації згідно з законодавством.

Після завершення навчання кожний учень/слухач повинен уміти самостійно виконувати всі роботи, передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою, технологічними умовами і нормами, встановленими у відповідній галузі.

До самостійного виконання робіт учні/слухачі допускаються лише після навчання і перевірки знань з охорони праці.

Кваліфікаційна пробна робота проводиться за рахунок часу, відведеного на виробничу практику. Перелік кваліфікаційних пробних робіт розробляється професійно-технічними навчальними закладами відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик.

Критерії кваліфікаційної атестації випускників визначаються 12-ти бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень учнів, слухачів. Присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» відповідного розряду можливе за умови отримання учнем/слухачем не менше чотирьох балів за критеріями кваліфікаційної атестації.

Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу другого та третього атестаційних рівнів, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особам, які достроково випускаються з професійно-технічного навчального закладу та за результатами проміжної кваліфікаційної атестації їм присвоєна відповідна робітнича кваліфікація, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка.

2.2 Перелік та аналіз нормативно - правових документів підприємства

В своїй роботі я керуюсь Державним стандартом професійно - технічної освіти, згідно стандарту я використовую такі нормативно - правові документи: Положення про організацію навчально - виробничого процесу у професійно - технічних навчальних закладах; порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно - технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики; порядок працевлаштування випускників ПТНЗ, підготовка яких проводилася за державним замовленням; положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно - технічну освіту; типове положення про атестацію педагогічних працівників; інструкція з ведення журналу обліку теоретичного та практичного навчання учнів ПТНЗ; посадова інструкція майстра виробничого навчання.

Положення про організацію навчально - виробничого процесу у професійно - технічних навчальних закладах (затверджено Міністерством освіти і науки України, наказ №419 від 30 травня 2006р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.06.2006р. за №711/12585)

Загальні положення

Навчально-виробничий процес у професійно-технічному навчальному закладі (далі - ПТНЗ) - це система організаційно-педагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію змісту і завдань ступеневої професійно-технічної освіти відповідно до державних стандартів.

Навчально-виробничий процес у ПТНЗ ґрунтується на принципах гуманістичної особистісно орієнтованої педагогіки, демократизму, незалежності від політичних, громадських, релігійних об'єднань, спільній діяльності педагогічних працівників, учнів, слухачів, батьків, колективів підприємств, установ та організацій (далі - підприємства), може включати природничо-математичну, гуманітарну, фізичну, загальнотехнічну, професійно-теоретичну, професійно-практичну підготовку, а також виховну роботу з учнями, слухачами.

Це Положення визначає єдину систему планування, організації та обліку навчально-виробничого процесу, порядку проведення поточного, тематичного, проміжного і вихідного контролю рівня знань, умінь та навичок учнів, слухачів, їх кваліфікаційної атестації.

Планування навчально-виробничого процесу

Організація діяльності педагогічного колективу щодо забезпечення навчально-виробничого процесу здійснюється відповідно до плану роботи ПТНЗ на навчальний рік.

План роботи на навчальний рік є первинним документом, що визначає основні напрями діяльності ПТНЗ і проблеми, над якими працюватиме колектив у поточному навчальному році, та включає такі розділи:

"Вступ" - дається стислий аналіз результатів і проблем навчально-виробничої, навчально-виховної, навчально-методичної, фінансово господарської, виробничо-комерційної діяльності та виконання обсягів державного замовлення на підготовку робітничих кадрів (прийом, випуск) та підсумків їх працевлаштування.

"Організаційні заходи" - плануються основні заходи щодо організаційного забезпечення діяльності ПТНЗ, у тому числі з ознайомлення та вивчення контингенту учнів, слухачів нового набору, укладання угод з фізичними та юридичними особами на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітничих кадрів, організації роботи приймальної комісії, підготовки та здачі в архів навчально-планувальної документації за минулий рік тощо.

"Теоретична підготовка" - плануються заходи щодо вдосконалення організації та методики викладання теоретичних навчальних предметів, пошуків найбільш ефективних і оптимальних методів навчання, розробки дидактичних матеріалів для комплексного методичного забезпечення занять (уроків).

"Професійно-практична підготовка" - плануються заходи щодо забезпечення і вдосконалення організації виробничого навчання та виробничої практики, розробки відповідних планів, дидактичних матеріалів для комплексного методичного забезпечення занять (уроків), підбір навчально-виробничих робіт тощо.

"Виховна робота" - плануються заходи, спрямовані на поєднання навчання з національно-патріотичним вихованням, впровадженням принципів загальнолюдської моралі і духовності, розвитком творчих здібностей, талантів та забезпеченням соціального захисту учнів, слухачів.

"Фізична підготовка" - плануються заходи, спрямовані на забезпечення та розвиток фізичного здоров'я, комплексного підходу до формування гармонійних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки учнів до активного життя і професійної діяльності.

"Контроль за організацією навчально-виробничого процесу" - плануються заходи щодо здійснення контролю за станом навчальної, навчально-виробничої, навчально-виховної роботи, визначення рівня знань, умінь та навичок учнів, слухачів відповідно до вимог робочих навчальних планів та робочих навчальних програм.

"Методична робота" - плануються заходи з аналітичної, організаційної, пошукової, дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності з метою удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників, підвищення ефективності навчально-виробничого процесу, оновлення змісту професійно-технічної освіти, а також розробка навчально-планувальної документації, планування роботи педагогічної ради, методичних комісій, методичного кабінету ПТНЗ.

"Підвищення кваліфікації педагогічних працівників" - плануються заходи щодо підвищення кваліфікаційного рівня педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, стажування на виробництві і у навчальних закладах та контролю за періодичністю навчання.

"Охорона праці" - плануються заходи щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці й навчання, промислової санітарії і протипожежного захисту в ПТНЗ та контроль за дотриманням вимог охорони праці під час професійно-практичної підготовки учнів, слухачів на підприємстві чи в сфері послуг.

"Удосконалення навчально - матеріальної бази" - плануються заходи щодо оснащення навчальних майстерень, кабінетів, лабораторій, полігонів, автодромів, трактородромів, спортивних і побутових приміщень обладнанням та устаткуванням, забезпечення сировиною і паливно-мастильними та іншими матеріалами, інструментами та дидактичними засобами навчання.

"Професійно - орієнтаційна робота" - плануються заходи щодо професійної орієнтації населення на підготовку та отримання робітничої професії у ПТНЗ, проведення консультацій з питань організації професійного відбору, допрофесійної підготовки та прийому громадян на навчання.

"Фінансово-господарська та навчально - виробнича діяльність" - плануються заходи, спрямовані на забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку ПТНЗ.

Основними навчально-методичними документами з планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ є:

- робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійно-технічної освіти;

- робочі навчальні програми з навчальних предметів та професійно-практичної підготовки, що передбачені робочими навчальними планами;

- поурочно-тематичні плани з навчальних предметів;

- перелік навчально-виробничих робіт з професії на семестр чи курс навчання;

- плани виробничого навчання навчальних груп на місяць;

- плани навчально-виробничої діяльності на півріччя;

- плани занять (уроків);

- розклад занять.

Робочі навчальні плани за професіями для певного ступеня професійно-технічної освіти (далі - робочі навчальні плани) - це документи, розроблені у відповідності з типовими навчальними планами підготовки кваліфікованих робітників з кожної професії (далі - типові навчальні плани), що містять код і назву професії згідно з державним переліком професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ код і професії, спеціальності (спеціалізації) за державним класифікатором професій ДК 003:2005, освітній рівень вступника до ПТНЗ, обмеження щодо їх віку і статі, медичних показників, термін і ціль навчання, графік навчально-виробничого процесу, зведені дані загального фонду навчального часу в тижнях, перелік обов'язкових навчальних предметів, видів навчальних робіт, кількість годин відведених на них, послідовність їх вивчення, обсяг навчального часу на обов'язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти, загальний фонд навчального часу, форми, періодичність, терміни контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів, критерії їх кваліфікаційної атестації, перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів, вимоги до основних обов'язкових засобів навчання та планований рівень професійної кваліфікації випускника.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти розробляє на основі Державного стандарту професійно-технічної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1135 (1135-2002-п), державні стандарти з конкретних професій (далі - державні стандарти), затверджує типові навчальні плани та типові навчальні програми, які визначають структуру обов'язкової компоненти змісту професійно-технічної освіти і є обов'язковими для використання і виконання в ПТНЗ незалежно від форм власності та підпорядкування.

ПТНЗ на основі типових навчальних планів, а також вимог державних стандартів, розробляють робочі навчальні плани, в яких відображають зміни у відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, і погоджують їх з основними замовниками кадрів.

Робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки - це документ, що визначає зміст і обсяг професійних знань, умінь, навичок учнів, слухачів та способи і методи їх формування, включає завдання особистісно-орієнтованого навчання. ПТНЗ на основі типових навчальних програм розробляють робочі навчальні програми, у яких відображаються зміни, притаманні відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, на підставі пропозицій замовників кадрів.

Поурочно-тематичні плани з навчальних предметів складаються викладачами відповідно до робочих навчальних програм, розглядаються і схвалюються на засіданні методичної комісії і затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої (навчальної) роботи за напрямком змісту навчального предмета та є документом багаторазового використання.

Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає завдання, які виконують учні, слухачі з метою оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, що передбачені робочою навчальною програмою професійно-практичної підготовки.

Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на семестр, курс підготовки майстром виробничого навчання та погоджується зі старшим майстром.

Перелік навчально-виробничих робіт з професії розглядається і схвалюється на засіданні методичної комісії та затверджується заступником керівника з навчально-виробничої роботи ПТНЗ.

Для всіх навчально-виробничих робіт, унесених до переліку, додається технологічна та технічна документація, що розробляється відповідними методичними комісіями ПТНЗ на основі державних стандартів.

Під час проведення виробничого навчання безпосередньо на виробництві чи в сфері послуг у переліку навчально-виробничих робіт зазначається загальна характеристика робочих місць або найменування робіт, які учні, слухачі повинні виконувати з кожної теми чи розділу робочої навчальної програми професійно-практичної підготовки.

Плани занять (уроків) розподіляються на:

план заняття (уроку) теоретичного навчання; план уроку виробничого навчання.

План уроку виробничого навчання є особистим робочим документом майстра виробничого навчання і складається ним за довільною формою відповідно до робочої навчальної програми з професійно-практичної підготовки, плану виробничого навчання на місяць з дотриманням педагогічних та методичних вимог на кожний день занять з виробничого навчання в майстернях ПТНЗ або на виробництві.

...