Теоретичні особливості визначення місії і цілей сучасної організації

Формування цілей організації. Критерії та класифікація організаційних цілей. Характеристика місії організації та форми її подання. Аналіз місії та цілей ТОВ "Агротранс". Економічна характеристика підприємства. Забезпечення реалізації місії організації.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.12.2015
Размер файла 158,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні особливості визначення місії і цілей сучасної організації
  • 1.1 Теоретичні аспекти формування цілей організації
  • 1.2 Критерії та класифікація організаційних цілей
  • 1.3 Характеристика місії організації та форми її подання
  • Розділ 2. Аналіз місії і цілей ТОВ " Агротранс"
  • 2.1 Економічна характеристика ТОВ " Агротранс"
  • 2.2 Фінансово-господарський стан ТОВ " Агротранс "
  • 2.3 Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища ТОВ "Агротранс"
  • Розділ 3. Шляхи вдосконалення формування цілей та місії організації
  • 3.1 Забезпечення реалізації місії організації
  • 3.2 Рекомендації в області агресивної ринкової стратегії
  • 3.3 Шляхи вдосконалення формування цілей та місії організації
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Будь-яке починання має мати якусь мету. Для організації процес вибору місії і формування цілей є дуже важливим фактором на шляху до успіху. Цільовий початок в діяльності організації виникає аж ніяк не тільки тому, що їй потрібно мати орієнтири, щоб не загинути у мінливому оточенні. У першу чергу цільове початок в діяльності організації виникає тому, що організація - це об'єднання людей, які переслідують певні цілі.

Люди створюють організації для того, щоб з їх допомогою вирішувати свої проблеми. Це означає, що з самого початку організації мають певну цільову орієнтацію. Люди входять в організації для того, щоб за рахунок цього одержувати для себе певний результат. І це також надає організації певну цільову орієнтацію. Нарешті, люди із зовнішнього оточення (покупці, громадськість, ділові партнери і т.п.) так само, як і ті, хто є господарями організації або працюють в організації, переслідуючи свої власні цілі при взаємодії з організацією, надають її існуванню певну спрямованість і тим самим розвивають цільове початок в діяльності організації.

Коли йде мова про цільове початку в поведінці організації і відповідно про цільове початку в управлінні організацією, то зазвичай кажуть про дві складові: місії та цілі. Встановлення того й іншого, а також вироблення стратегії поведінки, що забезпечує виконання місії і досягнення організацією своїх цілей, є однією з основних завдань вищого керівництва і, відповідно, становить дуже важливу частину стратегічного управління.

Найбільш важливе завдання керівника компанії полягає в тому, щоб визначити місію і цілі підприємства. Чітке визначення місії і цілей, є першим і найважливішим кроком на шляху до корпоративного планування і визначає всю подальшу роботу за систематичною розробці планів компанії. Ці плани розробляються відповідно до місії і основними цілями і повинні відповідати їм на всіх рівнях. Ось чому недостатньо серйозна розробка місії і цілей підприємства може призвести до стратегічних прорахунків у діяльності компанії.

Мета роботи - вивчити проблему формування мети і місії підприємства.

Об'єкт дослідження - ТОВ " Агротранс", що займається діяльністю у сфері рослинництва і у сфері тваринництва.

Перед роботою стоять наступні завдання:

- Вивчити теоретичні особливості визначення місії і цілей сучасної організації;

- Проаналізувати місію і мету ТОВ "Агротранс";

- Дати рекомендації з формування місії і цілей організації.

Розділ 1. Теоретичні особливості визначення місії і цілей сучасної організації

1.1 Теоретичні аспекти формування цілей організації

Державні органи, навчальні заклади та інші некомерційні організації не прагнуть одержати прибуток, але їх турбують витрати - саме це знаходить відображення в сукупності цілей, сформульованих як виконання конкретних завдань у межах відповідних бюджетних асигнувань.

Різноманітність напрямів діяльності великих організацій приводить до формування системи цілей. Так, щоб отримати прибуток, необхідно сформулювати цілі в таких напрямах діяльності, як частка ринку, розробка нової продукції, якість послуг, підготовка і добір керівників, соціальна відповідальність. Некомерційні організації також мають різноманітні цілі, але вони більше зорієнтовані на соціальну відповідальність. Орієнтація, що визначається метою, пронизує всі наступні рішення керівників. Мета має бути поставлена для кожного виду діяльності, котрий, на думку компанії, є важливим і виконання якого вона буде спостерігати й контролювати.

Одним із головних завдань менеджменту є визначення мети, заради досягнення якої організація створюється, функціонує і розвивається як цілісна система. Орієнтація на головну мету організації - вихідний момент у діяльності менеджера.

Реально існуюча система цілей організації передбачає відповідну класифікацію їх. Насамперед варто розрізняти загальні або глобальні цілі, що розробляються для організацій у цілому, і цілі специфічні, котрі розробляються щодо основних видів і напрямів діяльності на основі загальних цілей і орієнтирів.

Загальні цілі визначають концепцію розвитку фірми за основними напрямами і розробляються на тривалу перспективу. До складу загальних цілей входить генеральна мета або місія і кілька загальноорганізаційних цілей, які розкривають і конкретизують її зміст. Сьогодні як місія найчастіше розглядається задоволення тих чи інших суспільних потреб.

Місія дає уявлення про організацію, про її філософію, імідж. Вона сприяє встановленню відповідного внутрішньоорганізаційного клімату, створює основу для формулювання більш конкретних цілей - загальних і специфічних, а також вироблення стратегії і політики.

Загальноорганізаційні цілі можуть бути орієнтовані, наприклад, на досягнення фінансової стабільності, на забезпечення оптимальної рентабельності, завоювання тих або інших ринків, на розробку нових напрямів розвитку, нових видів діяльності фірми. У сучасних умовах загальні цілі формуються, як правило, в процесі діалогу вищого керівництва організації, керівників підрозділів, консультантів з питань управління, а також представників трудового колективу і профспілкової організації.

Специфічні цілі розробляються в межах загальних цілей щодо основних видів діяльності в кожному виробничому підрозділі фірми і можуть виражатися в кількісних та якісних показниках. На відміну від загальних специфічні цілі бувають двох типів: операційні й оперативні. Перші ставляться перед окремими працівниками, другі - перед підрозділами.

У реальних умовах визначені цілі мають бути конкретизовані і кількісно вимірювані за допомогою відповідних показників.

Діяльність менеджерів носить багатоплановий характер. Поряд із стратегічними цілями й завданнями їм доводиться вирішувати величезну кількість поточних і оперативних питань. Крім економічних перед ними стоять соціальні, організаційні, наукові й технічні завдання. Діяльність організації охоплює певні функціональні сфери (маркетинг, виробництво, фінанси, кадри, інновації), що відповідно пов'язано з досягненням певних цілей для кожної з них. Організація не може зосереджуватись на одній-єдиній цілі, а має визначати кілька найбільш вагомих орієнтирів, дій. Під час формулювання цілей особливу увагу звертають на такі напрями: прибутковість (обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, співвідношення прибутку й обсягу продажу тощо); ефективність (собівартість одиниці продукції, фондовіддача основних фондів тощо); продукція (зміна номенклатури й асортименту продукції, виготовлення нових виробів тощо); ринок (обсяг продажу, частка на ринку відповідних товарів тощо); виробнича потужність (приріст потужності організації загалом або її структурних підрозділів); персонал (зниження плинності кадрів, підвищення рівня кваліфікації працівників, поліпшення умов праці тощо).

В організації, яка має декілька (найчастіше три-чотири) рівнів управління, формується ієрархія цілей, яка є декомпозицією цілей вищих рівнів. Цілі вищого рівня мають узагальнюючий характер і триваліший горизонт їх реалізації, в свою чергу, цілі нижчого рівня є засобами досягнення цілей вищого рівня. Ієрархія цілей відіграє особливо важливу роль, тому що забезпечує орієнтацію всіх підрозділів на досягнення цілей найвищого рівня. У випадку правильної побудови ієрархії цілей кожний підрозділ і конкретний виконавець, досягаючи власної мети, сприяють досягненню загальної мети організації.

Будь-яка ціль складається з трьох елементів: певного показника, за яким перевіряють виконання критерію; засобу вимірювання або масштабу для оцінки величини показника і завдання - певного значення масштабу, якого організація прагне досягти. Наприклад, для основної економічної цілі організації показником може бути рентабельність капіталу; засобом вимірювання - середня рентабельність для певного періоду, а завданням - конкретне її значення, якого організація прагне досягти.

Визначення цілей є необхідним для успішного функціонування організації в перспективі, а їх неправильне формулювання може призвести до серйозних негативних наслідків. Досвід свідчить, що організації, менеджери яких визначають цілі для кожного базового показника діяльності та докладають максимальних зусиль для їх досягнення, мають більше шансів на успіх у конкурентній боротьбі. Отже, ціль є основою побудови критеріїв оцінки діяльності організації, виявлення проблем (різниця між бажаним і досягнутим рівнем) і прийняття відповідного управлінського рішення.

При формулюванні цілей дотримуються таких правил:

· Цілі повинні бути досяжними, тому що нереальна для досягнення ціль зумовлює демотивацію працівників і втрату ними основного орієнтира. Для того, щоб намічені цілі були стимулом організації у використанні наявного потенціалу, вони мають відповідати критерію: "важко, але можливо".

· Цілі повинні бути гнучкими: сформулювати їх потрібно так, щоб можна було забезпечити коригування відповідно до тих змін, які відбуватимуться в оточенні.

· Цілі мають підлягати вимірюванню: кількісний вимірник дає змогу оцінити рівень їх досягнення.

· Цілі повинні бути конкретними, чітко визначати терміни і виконавців. Чим конкретніша ціль, тим легше вибрати відповідну стратегію її реалізації.

· Цілі мають бути сумісними. Сумісність передбачає, що довгострокові цілі повинні відповідати місії, а короткострокові - довгостроковим. У великій організації має бути сумісність між цілями різних структурних підрозділів і рівнями управління. Якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожен підрозділ, досягаючи їх, поліпшує результати діяльності організації.

При формулюванні цілей мають бути враховані такі основні характеристики цілей:

· конфліктність - зв'язок між цілями такий, що досягнення однієї цілі заважає досягненню іншої;

· комплементарність - досягнення однієї цілі полегшує досягнення іншої;

· індиферентність - цілі не впливають одна на одну.

місія ціль організація економічний

Таким чином, цілі є обов'язковою умовою успішного функціонування та виживання організації в перспективі, але зробити правильний стратегічний вибір можна тільки за умови відповідно сформульованих цілей розвитку організації.

1.2 Критерії та класифікація організаційних цілей

За встановленою думкою, існує два типи цілей з тієї точки зору, який період часу потрібен для їх досягнення. Це довгострокові та короткострокові цілі. В принципі, в основі розділу цілей на ці два типи лежить часовий період, пов'язаний з тривалістю виробничого циклу. Цілі, досягнення яких припускається к кінцю виробничого циклу, - довгострокові цілі. Звідси виходить, що в різних галузях повинні бути різні часові проміжки для короткострокових та довгострокових цілей. Однак на практиці звичайно короткостроковими вважаються цілі, які досягаються на протязі одного року, і відповідно довгострокові цілі досягаються через два-три роки.

Розділ на довгострокові і короткострокові цілі має принципове значення, так як ці цілі суттєво відрізняються за змістом. Для короткострокових цілей характерна значно більша, ніж для довгострокових, конкретизація і деталізація в таких питаннях, як хто, що і коли повинен виконувати. Якщо виникає необхідність, між довгостроковими і короткостроковими цілями встановлюються ще й проміжкові цілі, які називаються середньостроковими.

Визначення цілей вимагається для кожного ключового результату, який менеджери вважають важливим для досягнення успіху. Існують два типа ключових результатів: ті, які відносяться до фінансової діяльності, і ті, які відносяться до показників стратегічної діяльності компанії.

В залежності від специфіки галузі, особливостей становища середовища, характеру та змісту місії в кожній організації встановлюються свої особисті цілі, особливі як по набору параметрів організації (бажане становище яких виступає у вигляді загальних цілей організації), так й по кількісній оцінці цих параметрів. Виділяють чотири сфери, стосовно до яких організації встановлюють свої цілі, виходячи з своїх інтересів. Цими областями являються:

· доходи організації;

· робота з клієнтами;

· потреби і добробут співробітників;

· соціальна відповідальність.

Наведемо найбільш типові цілі для будь-якої організації комерційного (бізнесового) профілю (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Опис цілей організації

№ п\п

Назви цілей

Показники, за допомогою яких цілі підлягають виміру

11

Прибутковість

Обсяг прибутку, доход на інвестований капітал, розмір виплати дивідендів на акцію, відношення прибутку до обсягу продаж, частка коштів, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і розрахунків з учасниками.

22

Ринки

Частка ринку (питома вага підприємства у галузі чи певному виді діяльності), обсяг реалізації в грошовому чи натуральному вимірнику, галузева ніша.

33

Рентабельність

Економічний ефект, фінансовий результат, або співвідношення між оптимальним результатом та сукупними витратами.

44

Продукція

Обсяги виробництва та продажу в розрізі окремих видів і найменувань продукції.

55

Фінансові можливості

Структура капіталу, його поділ на власний і залучений (перманентний), характеристики використання коштів, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, зобов'язань.

66

Виробничі потужності

Вартість основних фондів, фондовіддача й фондомісткість, амортизація, постійні витрати на одиницю продукції.

77

R&D

Співвідношення витрат на проведення досліджень, розробок та нововведень до корисного ефекту від їх впровадження, технологічний рівень застарілості продукції.

88

Зміни в структурі чи діяльності

Створення, виділення чи ліквідація спеціалізованих структурних підрозділів, злиття, продаж чи купівля, освоєння нових видів діяльності, ведення допоміжних виробництв.

99

Використання персоналу

Продуктивність праці, кількість та якість працівників основного і допоміжного виробництв, адміністрації.

Короткострокові цілі виводяться з довгострокових, являються конкретизацією та деталізацією довгострокових цілей. Вони "підпорядковані” їм та визначають діяльність організації в короткостроковій перспективі. Короткострокові цілі як би встановлюють віхи на шляху досягнення довгострокових цілей. Саме через досягнення короткострокових цілей організація крок за кроком рухається у напрямку досягнення своїх довгострокових цілей.

В будь-якій великій організації, яка має декілька різноманітних підрозділів та декілька рівнів управління, складається ієрархія цілей, яка представляє собою декомпозицію цілей більш високого рівня в цілі більш низького рівня. Особливість ієрархічної побудови цілей в організації полягає в тому, що, по-перше, цілі більш високого рівня завжди носять більш широкий характер і мають більш довгостроковий інтервал досягнення. По-друге, цілі низького рівня виступають свого роду засобами для досягнення цілей високого рівня. Ієрархія цілей в організації відіграє дуже важливу роль, так як вона встановлює структуру організації та забезпечує орієнтацію діяльності усіх підрозділів організації на досягнення цілей верхнього рівня. Якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожний підрозділ, в процесі досягнення своїх цілей, вносить необхідний внесок в діяльність організації по досягненню нею цілей організації в цілому.

Найважливішими цілями для стратегічного управління являються цілі росту організації. Дані цілі відображують співвідношення темпу зміни об'єму продаж та прибутку організації, темпу зміни об'єму продаж та прибутку по галузі в цілому. В залежності від того, яке це співвідношення, темп росту організації може бути швидким, стабільним або може спостерігатися скорочення. Відповідно цим темпам росту можуть встановлюватись цілі швидкого росту, ціль стабільного росту і ціль скорочення.

Ціль швидкого росту являється дуже привабливою, однак й дуже складною для досягнення. Організації, якщо в неї для досягнення даної цілі є всі необхідні перед посилання, належить віддати перевагу саме цій цілі росту. Для того, щоб справитися з швидким ростом, керівництво організації повинне володіти такими якостями, як глибоке розуміння ринку, вміння обрати найбільш підходящу частину ринку й сконцентрувати свої зусилля на цій частині ринку, вміння добре використовувати наявні в організації ресурси., вміння чуйно відчувати хід часу й добре контролювати у часі протікаючи в організації процеси. Стратегія організації повинна бути сформульована дуже ясно:

· Ціль стабільного росту припускає, що при її досягненні організація розвивається приблизно таким же темпом, як й галузь в цілому. Дана ціль не припускає експансії організації, значить, що організація прагне зберегти незмінною свою частку ринку.

· Ціль скорочення ставиться організацією тоді, коли за цілим рядом причин вона вимушена розвиватися більш повільним цих цілей одна за одною.

Визначення цілей вимагається для кожного ключового результату, який менеджери вважають важливим для досягнення успіху. Існують два типа ключових результатів: ті, які відносяться до фінансової діяльності, і ті, які відносяться до показників стратегічної діяльності компанії. Досягнення фінансових показників являється основою підтримання і покращення положення компанії на ринку в довгостроковій перспективі.

Таблиця 1.2

Особливі види фінансових і стратегічних цілей

Фінансові цілі

Стратегічні цілі

більш швидкий зріст доходів

більш швидкий зріст грошових надходжень

більш високі дивіденди

більш широкі границі отримання прибутку

збільшення прибутку на вкладений капітал

підвищення надійності облігацій і ставок по кредитам

збільшення припливу грошових засобів

підвищення ціни акцій

визнання міцного фінансового положення фірми

більш диверсифікована база для отримання прибутку

стабільний прибуток в періоди економічних спадів

збільшення частки ринку

більш високе й надійне положення в галузі

підвищення якості продукції

зниження витрат виробництва у порівнянні з основними конкурентами

розширення і покращення номенклатури продукції

підвищення репутації компанії серед клієнтів

покращення обслуговування клієнтів

визнання компанії лідером в області технологій та інновацій

підвищення конкурентноздатності на міжнародних ринках

збільшення можливостей зросту

повне задоволення запитів клієнтів

Фінансовим і стратегічним цілям належить найвищий пріоритет, так як вони направлені на досягнення ключових результатів, проблема виникає тоді, коли ситуація примушує зробити вибір між діями, пов'язаними з підвищенням короткострокових фінансових показників й зусиллями по зміцненню положення фірми у довгостроковій перспективі. Менеджери з добре розвиненим фінансовим передбаченням часто зосереджують свою увагу на короткострокових фінансових показниках, нехтуючи заходами, розрахованими на довгострокову перспективу й освоєння нових ринків. Це особливо характерно для ситуацій, коли у компанії низькі фінансові показники. Якщо компанія досягла добрих фінансових результатів, достатніх для того, щоб пережити фінансову кризу, важливість вирішення задач по зміцненню конкурентних позицій фірми в довгостроковій перспективі перевищує необхідність збільшення в короткостроковій перспективі фінансових показників. Компанія, яка постійно упускає можливості зміцнення своїх конкурентних позицій в довгостроковій перспективі (замість цього роблячи вибір на користь негайного покращення фінансових показників), ризикує підірвати свою конкурентоздатність, позбавляючись рушійної сили на ринку, загубити здатність протистояти своїм більш наполегливим конкурентам. Ризик особливо великий, коли конкуренти компанії націлені не зріст й надають велике значення досягненню лідирування в галузі в довгостроковій перспективі, ніж поточним прибуткам. Компанії-конкуренти, які підуть на більш низькі ціни й прибутки в довгостроковій перспективі заради щорічного збільшення частки ринку, можуть з часом зайняти на ринку лідируючі позиції за рахунок компаній, які більш зайняті своїми прибутками в короткостроковій перспективі. Прикладів цьому багато. Достатньо лише порівняти зусилля, докладаємі японськими компаніями для зміцнення їх ринкових позицій в довгостроковій перспективі, і їх американських та європейських конкурентів, повністю орієнтованих на прибутку, щоб побачити ту пастку, яку розставляють самі собі (європейські і американські) компанії, дозволяючи короткостроковим фінансовим задачам переважати над стратегічними задачами по завоюванню міцних конкурентних позицій в довгостроковій перспективі.

Стратегічні цілі компанії важливі ще по одній причині - вони описують стратегічний намір фірми зайняти визначене місце в бізнесі. Стратегічним наміром крупної компанії може бути завоювання лідируючих позицій в галузі на національному або світовому рівні. Стратегічним наміром невеликої компанії може бути досягнення домінування на визначеному ринковому сегменті. Стратегічній намір компаній, пов'язаних з високими технологіями та інноваціями, формулюється як прагнення лідирувати в області винаходів та розробки нових товарів, задовольняючих зростаючі запити клієнтів. До таких компаній відносяться, наприклад, Xerox, Apple Computer, Microsoft, Merck та Sony.

Концепція стратегічного наміру розрахована на довгострокову перспективу. Компанії, які придбали визнання та вагу на своїх ринках, майже завжди починали з формулювання стратегічних намірів, які відповідали їх тодішнім можливостям та положенню на ринку. Але вони поставили перед собою довгострокові обширні стратегічні цілі й наполегливо, а інколи й захопливо їх добивалися на протязі 10-20 років. В 1960-і рр. японська фірма Komatsu, сьогоднішній лідер по виробництву землерийного обладнання, була в три рази менше від компанії Caterpillar, незначно представлена на ринках за межами Японії і більшою частиною свого прибутку зобов'язана виробництву невеликих бульдозерів. Стратегічний намір компанії Komatsu був `'оточити компанію Caterpillar'' більш широкою номенклатурою випускаємої продукції і конкурувати з Caterpillar в міжнародному масштабі. До кінця 1980-х рр. Komatsu була другою компанією в галузі з великими об'ємами продаж в Європі, Азії та Північній Америці, а номенклатура випускаємої нею продукції включала поряд з промисловими роботами та напівпровідниками великий вибір землерийного обладнання.

Часто стратегічний намір компанії служить закликом для менеджерів та працівників прикласти всі зусилля для досягнення намічених цілей. Стратегічним наміром компанії Canon в області копіювального обладнання було `'перемогти Xerox''. Стратегічним наміром космічної програми уряду США Apollo було висадити людину на Місяць до того, як це зробить Радянський Союз. У всіх наведених прикладах чітко виражене прагнення перемогти - зайняти місце лідера галузі, залишитися лідером галузі (або добитися великого домінування на ринку) або збільшити шанси на зайняття більш міцного положення в бізнесі. Вміло скерована компанія, стратегічні цілі якої набагато перевищують поточні можливості, потенціально являється більш серйозним конкурентом, ніж компанія зі скромними стратегічними намірами.

Компанії потрібні як довгострокові, так і короткострокові цілі. Довгострокові цілі служать вирішенню двох задач. По-перше, планування виробничих показників на п'ять і більше років вперед дає уяву про те, які міри треба застосувати зараз, щоб досягнути запланованих на довгострокову перспективу показників. Крім того, компанія не може очікувати закінчення третього або четвертого року свого п'ятирічного стратегічного плану, щоб почати завойовувати конкурентоздатну ринкову позицію, яку вона хоче зайняти через п'ять років. По-друге, чітко визначені цілі на довгострокову перспективу будуть спонукати менеджерів зважувати вплив сьогоднішніх рішень на довгострокові показники. Без оцінки пливу сьогоднішніх дій на досягнення запланованих показників цілком природнім для людини буде прийняття рішень на основі того, що потрібно робити в даний момент часу і не турбуватися про майбутнє. Проблема, яка випливає із недалекоглядності рішень, в тому, що вони ставлять під удар позиції компанії в довгостроковій перспективі.

Короткострокові цілі докладно пояснюють результати, які потрібно досягти в близькому майбутньому. Вони визначають як швидкість, з якою компанія буде розвиватися, так і рівень показників діяльності, який запланований на найближчий час. Короткострокові цілі можуть співпадати з довгостроковими, коли компанія вже здійснює свою діяльність на рівні показників, запланованих на довгострокову перспективу. Наприклад, якщо компанія поставила перед собою ціль безперервного щорічного збільшення доходів на 15% і на поточний момент виконала цю задачу, довгострокові і короткострокові задачі компанії співпадають. Більш важлива ситуація - коли короткострокові задачі відрізняються від довгострокових. Це виникає тоді, коли менеджери намагаються підвищити показники діяльності компанії і не можуть тільки за один рік досягнути запланованих на довгострокову перспективу показників. В такому випадку короткострокові цілі служать сходинами на шляху досягнення кінцевої цілі.

1.3 Характеристика місії організації та форми її подання

Місія - визначення переліку поточних і перспективних напрямків діяльності підприємства, виділення пріоритетів у стратегії, тобто тих основоположних принципів і норм ведення діяльності, які будуть визначати образ організації в перспективі. Відмінною особливістю місії є те, що вона повинна бути виконана після закінчення певного періоду часу.

Термін виконання місії повинен бути доступним для огляду і досить невеликим. Як показує практика, найчастіше цей термін становить п'ять років. Робиться це для того, щоб покоління працівників, присутніх при прийнятті положення про місію, могло побачити результати своєї праці.

Слід розрізняти широке і вузьке розуміння місії. У широкому розумінні місія розглядається як констатація філософії і призначення, сенсу існування підприємства. Філософія підприємства визначає цінності, вірування, принципи, відповідно до яких підприємство має намір здійснювати свою діяльність. Саме призначення визначає дії, які підприємство має намір здійснювати, і те, якого типу підприємством воно має намір бути. Філософія підприємства зазвичай рідко змінюється. Хоча вона може змінюватися, наприклад, зі зміною власника. Що стосується другої частини місії, то вона може змінюватися в залежності від глибини змін, які можуть відбуватися на підприємстві і в середовищі його функціонування. У вузькому розумінні місія - сформульоване твердження щодо того, для чого або з якої причини існує підприємство, тобто місія розуміється як твердження, що розкриває сенс існування підприємства, в якому проявляється відмінність даного підприємства від йому подібних.

Положення про місію підприємства є першим ступенем переосмислення бізнесу. Положення про місію - вираз бачення свого бізнесу, своєї компанії. Місія допомагає досягти ясності мети всередині компанії, служить фундаментом для прийняття всіх важливих рішень, вносить елемент обов'язковості при досягненні цілей підприємства, призводить до розуміння і підтримки компанії у зовнішньому середовищі в досягненні її цілей.

Найважчим у всьому процесі планування є формулювання положення про місію, здійснюване на першій ступені роботи зі створення або вдосконалення бізнесу. Робити це потрібно до того, як процес планування закінчиться в цілому. Найчастіше положення про місію неодноразово переписується, у міру того, як змінюються знання про конкурентів і про інші елементи зовнішнього середовища. Положення про місію функціонує як засіб комунікації, для того щоб допомогти підприємству досягти переваги перед конкурентами. Положення передає наміри підприємства, цілі та вказівки людям, залученим в даний бізнес. Воно діє як каталізатор активності кожного, хто залучений в конкретний бізнес:

· власник підприємства;

· співробітники;

· постачальники;

· споживачі.

Якщо положення про місію допомагає отримати підтримку від усіх перерахованих вище людей, то воно виконує свою функцію успішно. Маючи таку підтримку, положення про місію допомагає домогтися переваги перед конкурентами. Можна сказати, що створюється команда, що володіє певною силою.

Особливе значення місії для діяльності підприємства полягає в тому, що місія є базисом, точкою опори для всіх планових рішень підприємства, подальшого визначення її цілей і завдань. Місія створює впевненість, що підприємство має несуперечливі, ясні, порівнянні мети; допомагає зосередити всі зусилля працівників на вибраному напрямку, об'єднує їх дії; створює розуміння і підтримку серед зовнішніх учасників підприємства (акціонерів, держави, фінансових фірм і т.д.) і всіх, хто зацікавлений в її успіху.

Єдиних вимог до складання положення про місії не існує. Кожне підприємство формулює його самостійно. Але є пункти, які обов'язково повинні знайти своє відображення в положенні про місію. Нижче наводяться два зразкових варіанта положення про місію.

1. Опис поточного стану справ на підприємстві:

· опис споживачів, з якими в даний час працює підприємство;

· опис пропонованих підприємством продуктів і послуг;

· опис цілей підприємства (куди воно хоче прийти?);

· опис філософії компанії (які цінності та погляди лежать в основі ділової практики компанії?);

· опис суспільного іміджу підприємства (як воно хоче виглядати в очах громадськості?).

2. Опис продуктів і / або послуг, пропонованих підприємством:

· характеристика ринку (підприємство визначає своїх основних споживачів, клієнтів, користувачів);

· цілі підприємства, виражені в термінах виживання, зростання, прибутковості;

· технологія (характеристика обладнання, технологічних процесів, інновацій у галузі технології);

· філософія (вираз базових поглядів і цінностей підприємства, які є основою для створення системи мотивації);

· внутрішня концепція, в рамках якої підприємство описує власне враження про себе, вказуючи джерела сили, основні слабкості конкурентоспроможності, фактор виживання;

· зовнішній образ підприємства, його імідж, що підкреслює економічну і соціальну відповідальність підприємства перед партнерами, споживачами і суспільством в цілому.

Місія повинна передати враження, яке підприємство хоче провести на зовнішній світ.

Формування місії притаманне високорозвиненому бізнесу. Кращим вважається поєднання короткого гасла, що визначає основний напрям дій фірми, з добре опрацьованим текстом місії, що включає всі перелічені пункти.

Ф. Котлер вважає, що місія повинна вироблятися з урахуванням наступних п'яти чинників:

1) історія фірми, в процесі якої вироблялася філософія фірми, формувалися її профіль і стиль діяльності, місце на ринку тощо;

2) існуючий стиль поведінки і спосіб дії власників та управлінського персоналу;

3) стан довкілля підприємства;

4) ресурси, які вона може привести в дію для досягнення своїх цілей;

5) відмітні особливості, якими володіє підприємство.

При розробці місії насамперед доцільно ознайомитися з історією та традиціями фірми, якщо вона вже існує. Для новостворюваної фірми таку ж роботу слід виконати щодо перспективних фірм даної галузі. Необхідно уявити, хоча б у загальних рисах, характер середовища проживання фірми.

Далі слід остаточно з'ясувати основний напрямок діяльності, визначити загальний характер поведінки фірми. Потім розробляється місія-призначення фірми. І, нарешті, можна приступити до розробки місії-орієнтації фірми, попередньо уточнивши, яку форму вона прийме: ціннісних орієнтацій, набору девізів, переліку правил або принципів, філософії, програмної заяви.

Якість сформульованих місій можна встановити за ступенем їх відповідності наступним критеріям:

· наскільки місія сприяє створенню сприятливого клімату на фірмі;

· наскільки вдало виділено основний напрямок діяльності фірми;

· чи вказана категорія клієнтів (споживачів) фірми;

· чи вказана задовольняє потреби;

· чи існують відмінні ознаки, що дозволяють виділяти цю фірму серед інших фірм даної галузі;

· чи допомагає місія об'єднувати співробітників на ефективну роботу в інтересах фірми;

· чи допомагає місія організовувати цільове управління;

чи добре визначена суспільна корисність фірми.

У таблиці наведені фактори, що впливають на формулювання місії. (табл 1.3

Таблиця 1.3

Фактори, що впливають на формулювання місії

Традиційні чинники

Нові фактори

Орієнтація на ефективність

Орієнтація на передбачення

Функціональність

Інтегрованість, перехресні функції

Ієрархічність

Спрощеність, уповноваженого

Місцеві, регіональні, національні

Глобальні

Автономність, вертикальна інтеграція

Зв'язок із загальною мережею

Використання машин

Використання інформаційних технологій

Орієнтованість на акціонера

Орієнтованість на акціонера

Негнучкість і фіксованість

Гнучкість, адаптивність і здатність до навчання

Стимули, які диктуються продуктом

Стимули, які диктуються споживачем

Орієнтація на ціну і якість продукту

Орієнтація на додану вартість і на якість

Використання монетарних заходів

Використання часу

Ефективність і стабільність

Інновації та підприємництво

Місія-призначення дає уявлення про основні властивості фірми: виді діяльності, особливості та корисності.

У зв'язку з цим висувається ряд конкретних вимог до змісту формулювання місії-призначення, в якій повинні бути вказані:

· основний напрямок діяльності фірми;

· основна категорія клієнтів;

· потреби клієнтів, задовольняються продукцією фірми;

· відмітна ознака, що підкреслює особливість фірми, що дозволяє зацікавленим особам виділяти цю фірму серед інших;

· сторона діяльності фірми, якої вона звернена в зовнішнє середовище, завдяки якій видно, в чому громадська корисність фірми.

Ключовими питаннями для оцінки якості формулювання місії-призначення можуть бути наступні: якою діяльністю займається фірма? хто клієнти фірми? які потреби клієнтів задовольняє фірма? чим відрізняється ця фірма від інших фірм даної галузі? що фірма дає суспільству?

У той же час місія-призначення не повинна:

· бути залежною від поточного стану фірми, форм і методів її роботи, оскільки в цілому місія-призначення висловлює спрямованість у майбутнє;

· бути звернена у внутрішнє середовище фірми, на внутрішні проблеми, наприклад, підвищення прибутку: прибуток як місія може істотно обмежити спектр можливих напрямків розвитку;

· бути ні занадто вузькою, ні занадто широкою. У першому разі є ризик втратити частину ринку, у другому - мати малу частку ринку і слабкі конкурентні позиції.

Стратегічне бачення - погляди менеджерів компанії на те, якими видами діяльності організація збирається займатися і який довгостроковий курс.

Стратегічне бачення необхідно керівництву компанії, щоб зняти всі сумніви щодо довгострокових перспектив розвитку компанії. Добре обґрунтоване стратегічне бачення - це обов'язкова умова для забезпечення ефективного стратегічного лідерства. Менеджер не може працювати ефективно в якості лідера або розробника стратегії без ясної концепції свого бізнесу. Стратегічне бачення і місія-призначення завжди вкрай індивідуальні. Вони як би виділяють одну компанію з інших, наділяючи її власними відмінними рисами.

Існують три аспекти у формуванні стратегічного бачення і обґрунтування місії компанії: перший - розуміння, в яких сферах бізнесу працює компанія, другий - пояснення стратегічного бачення і місії компанії; третій - своєчасне рішення про те, коли змінювати стратегічний курс і місію компанії.

Щоб мати управлінську цінність, стратегічне бачення компанії, визначаючи сфери діяльності й місії, має досить повно і конкретно визначати реальну область ділових інтересів компанії.

Диверсифіковані компанії формулюють свою місію і визначають сфери діяльності в більш загальному вигляді, ніж вузькоспеціалізовані фірми.

Багато фірм не задовольняються формулюванням лише місії-призначення.

Наступним кроком уточнення характеру поведінки фірми є виявлення цінностей, яких дотримується керівництво фірми і які доводяться до всього персоналу. Ці цінності можуть бути виражені у вигляді орієнтацій, програмних заяв, кредо, правил поведінки, набору девізів і т.п.

Ця форма представлення місії фірми - місія-орієнтація. Для організації стратегічного управління фірмою необхідні формулювання як місії-призначення, так і місії-орієнтації. Поведінка фірми знаходиться під впливом цінностей.

У таблиці узагальнено пропозиції дослідників за видами ціннісних орієнтацій, які мають вплив на прийняття управлінських рішень, та зв'язків цих орієнтацій зі специфічними типами цільових уподобань. (табл. 1.4)

Таблиця 1.4

Ціннісні орієнтації

Області

Категорії цінностей

Цілі

Теоретичні

Істина. Знання. Раціональне мислення.

Довгострокові дослідження і розробки.

Економічні

Практичність. Корисність. Накопичення багатства.

Зростання. Прибутковість. Результати.

Політичні

Влада. Визнання.

Загальний обсяг капіталу, продажів, кількість працівників.

Соціальні

Хороші людські відносини. Відсутність конфлікту.

Соціальна відповідальність. Непряма конкуренція.

Естетичні

Художня гармонія. Склад. Форма і симетрія.

Дизайн вироби. Привабливість.

Релігійні

Згода у Всесвіті.

Етика. Моральні проблеми.

Місія-політика фірми - це концентрація самих основних цілей розвитку фірми, що дає вже більш чітке уявлення про її поведінку в найближчий період і на перспективу. Серед безлічі цілей, що залучаються для формулювання місії-політики, особливо виділяють фінансові і стратегічні. Фінансові цілі обов'язкові, так як при нестачі фінансових коштів компанія може залишитися без ресурсів, необхідних для її роста. Стратегіческіе цілі спрямовані на зміцнення конкурентних позицій компанії на ринку і виражаються в забезпеченні високих темпів зростання, збільшення частки ринку, поліпшення якості продукції та послуг, у досягненні низького рівня витрат, підвищення репутації фірми, у використанні передових технологій.

Розділ 2. Аналіз місії і цілей ТОВ " Агротранс"

2.1 Економічна характеристика ТОВ " Агротранс"

Підприємство ТОВ "Агротранс", виробнича діяльність якого проаналізована у даній курсовій роботі, розміщене у селі Будичани Чуднівського району, який знаходиться в південно-західній частині Житомирської області. Район межує з Любарським, Романівським, Житомирським, Бердичівським районами та Вінницькою областю. Адміністративний центр району розташований за 55 км від обласного центру і зв'язаний з ним автошляхом республіканського значення Житомир-Старокостянтинів. Характеристика шляхів сполучення з адміністративними центрами, базами постачання та реалізації продукції - дороги першого класу з асфальтовим покриттям. Через територію господарства не проходять важливі автомобільні шляхи та на ній не розміщені залізнодорожні станції. Тому господарство не має дуже сприятливих шляхів сполучення для реалізації продукції та зв'язку з постачальниками.

Територія підприємства розташована в межах Приднiпровської рiвнини. Клiмат помiрно-континентальний з вiдносно вологим i теплим лiтом та м'якою зимою. Середня температура січня - 6°С, а липня - +20°С. Середньорiчна сума опадiв - 582 мм. Товщина снігового покриву - 3-12 см. Кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва, але в окремі роки спостерігається значне зрідження озимих посівів після зимівлі, а також пошкодження окремих сільськогосподарських культур у весняно-літній період під впливом посушливо-суховійних та інших несприятливих метеорологічних умов.

У пiвнiчнiй частинi району домiнують дерново-пiдзолистi, свiтло-сiрi, сiрi пiдзолистi грунти, а в центральнiй та пiвденнiй частинi району - темно-сiрi пiдзолисті й чорноземнi ґрунти. У районі значні поклади гранітів, піску, торфу.

Отже, з вище наведених даних можемо зробити висновок, що природні умови досліджуваного господарства сприятливі для виробництва сільськогосподарської продукції.

Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів:

1) земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці, зокрема, паливо і енергія);

2) праця (робоча сила);

3) капітал у виробничій формі (засоби праці);

4) підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці - по управлінню виробництвом та його організації).

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

В економіці сільського господарства замість терміна "земля" користуються терміном "земельні угіддя", так як кожна ділянка землі якісно відрізняється від іншої.

До сільгоспугідь відносяться:

· Рілля - це сільськогосподарські землі, що систематично обробляються та використовуються для посіву сільськогосподарських культур.

· Сіножаті - це сільськогосподарські угіддя, постійно зайняті багаторічними травами, систематично скошуваних для заготівлі сіна. Підвиди сінокісні угідь: заливні суходільні, заболочені.

· Пасовища - це сільськогосподарські угіддя, постійно зайняті багаторічними травами та такі, що систематично використовуються в основному для випасу тварин.

· Багаторічні насадження - це площі під плодово-ягідними культурами, виноградниками, технічними та іншими багаторічними культурами. У загальну площу багаторічних насаджень включають умовно розраховану площу з окремо розташованими деревами та чагарниками [10].

Раціональне використання земельних ресурсів має велике значення для розвитку національної економіки. Кожне підприємство має ефективно використовувати землю, бережно ставиться до неї, підвищувати її родючість, не допускати ерозії ґрунтів, заболочування, заростання бур'янами і т.д. Для цього проводиться глибокий аналіз у кожному господарстві. При аналізі складу угідь, та розміру і структури вивчаються показники, що характеризують види земельних угідь та їх площу в гектарах.

Підприємство ТОВ "Агротранс" володіє значними площами сільськогосподарських угідь, так як займається діяльністю у сфері рослинництва і у сфері тваринництва. Загальна земельна площа, за даними на 2014 року складає 1151 га і представлена ріллею. Ґрунтовий покрив в основному складається з південних чорноземів звичайних середньо - і мало гумусних.

Таблиця 2.1

Склад і структура земельних угідь ТОВ "Агротранс"

Угіддя

2012 р.

2014 р.

2014 р. у % до 2012 р.

Площа, га

Питома вага, 60%

Площа,210.6 га

Питома вага,80 %

у загальній земельній площі

в с. - г. угіддях

у загальній земельній площі

в с. - г. угіддях

Всього с. - г. угідь, га

62.1

65.4

70.2

70,6

У тому числі: рілля

79,1

81,1

81,1

87,1

Інші с. - г. угіддя, га

18,9

18,9

18,9

-

-

-

-

За даними таблиці 2.1 можна зробити висновок, що у структурі сільськогосподарських угідь спостерігаються незначні коливання. Майже всю питому вагу займає рілля. Бачимо, що у 2014 році порівняно з 2012 роком її обсяг зменшився на 12,9 %. Всього сільськогосподарські угіддя скоротилися на 29,4 % за рахунок здання в оренду.

Невід'ємною складовою структури підприємства є трудові ресурси, ефективність використання яких також було досліджено. Трудові ресурси - це населення у працездатному віці (чоловіки - від 16 до 60 років, жінки - від 16 до 60 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоров'я можуть брати участь у процесі виробництва. Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою. (табл. 2.2)

Із переходом до ринкової економіки аналіз трудових відносин стає вагомішим, оскільки робоча сила має вартісну оцінку та є конкурентною на ринку праці. Зростання виробництва продукції сільського господарства може бути досягнуте або за рахунок збільшення кількості застосовуваних ресурсів, або за рахунок підвищення ефективності їх використання. Важливу роль у цьому зв'язку відводять раціональному використанню трудових ресурсів.

Трудові ресурси - особливий і надзвичайно важливий вид економічних ресурсів, оцінка якого визначається чисельністю працівників, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Планування і аналіз трудових ресурсів є одним із напрямків економічної роботи на підприємстві, мета якого - виявити підвищення ефективності.

Таблиця 2.2

Ефективність використання трудових ресурсів

Показники

2012р

2013р

2014р

Всього по підприємству

в т. ч.

в т. ч

в т. ч.

в рослин.

в тварин.

в рослин.

в тварин.

в рослин.

в тварин.

Коефіцієнт використання фонду роб. часу одним прац.

0.87

0.87

0.87

0.88

0.88

0.88

0.87

0.87

0.87

Вартість валової продукції, тис. грн

1254.4

1243.5

10.9

2811.9

2460.2

351.7

3368.5

3363.4

5.1

Вартість валової продукції, грн.

40464.5

44410.7

2.1

87871.9

84834.5

66.4

112.9

127.8

1.5

Збиток, тис. грн

829.4

870.6

+41.2

Отримано збитку на 1 прац., грн.

19548.4

20821.4

7666.7

25918.8

+13733

Необхідною умовою ефективного ведення сільськогосподарського виробництва є досягнення високого рівня продуктивності праці, економічна суть якої полягає у зменшення її кількості на виробництво одиниці продукції.

Одним із резервів підвищення продуктивності праці є мотивація праці. Мотивація праці є соціально-економічною основою активізації зусиль персоналу підприємства, що спрямовані на підвищення результативності їх трудової діяльності. Необхідність формування нової мотиваційної системи пов'язана з тим, що в умовах колишнього соціально-економічного механізму, який протягом тривалого часу діяв в аграрній сфері, утворилась суперечність між інтенсивними перетвореннями матеріально-майнових факторів виробництва та екстенсивними змінами у відновлення робочої сили. Це суттєво підірвало мотиваційну основу трудової поведінки і діяльності працівників сільського господарства.

Аналізуючи таблицю 2.2, можна сказати, що практично усі показники наявності та використання трудових ресурсів на підприємстві зменшилися. Так загальна чисельність працівників у 2014 році порівняно з 2012 роком зменшилася на 45,2%, або на 14 працівників, у тому числі в рослинництві на 46,4%, або на 13 працівників, а в тваринництві на 33,3%, або на одного працівника.

Відповідно зменшилася кількість відпрацьованих люд. - год. на 45%, або на 24415 люд. - год. порівняно з 2012 роком: у галузі рослинництва - на 46,1%, або на 22210 люд. - год., у галузі тваринництва даний показник зменшився на 33,3%, або на 1780 люд. - год.

Нормативи тривалості робочого часу щорічно розробляються Міністерством соціальної політики України. Так на 2012 встановлено норматив при 40-годинному робочому тижні - 251 день і - 2004 год, на 2013 - 250 днів і 1996 годин, на 2014 - 251 день і 2001 година. Виходячи з цього розраховуються коефіцієнти використання фонду робочого часу, які знаходяться на досить високому рівні. У 2012 році коефіцієнт використання фонду робочого часу за кількістю відпрацьованих люд. - год. в досліджуваному підприємстві становив 0,87 і за останні 3 роки не змінився. В підприємстві використовується не весь робочий час, а це означає, що трудовий колектив не повністю зайнятий роботою.

Незважаючи на те, що загальна чисельність працівників зменшилась на 45,2% вартість валової продукції суттєво збільшилась на 2108,9 тис грн. Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Найбільш загальним показником продуктивності праці є виробництво валової продукції в розрахунку на одного працівника за рік. Цей показник основний, вартісний, прямий. В ТОВ "Агротранс" він знаходиться на досить високому рівні - 40,5 тис грн в 2012 році, і має тенденцію до збільшення, так як до 2014 року він зріс аж до 198 тис грн, а це майже в 5 раз більше.

2.2 Фінансово-господарський стан ТОВ " Агротранс "

Експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства займається оцінкою різних сторін діяльності підприємства з метою виявлення "вузьких місць", можливостей і небезпек для підприємства, вироблення оптимальних оперативних і стратегічних рішень.

Діагностика фінансово-господарського стану підприємства викликана нагальною необхідністю: підприємство не може позволити собі вести справи, не маючи уявлення про співвідношення доходів та витрат, не знаючи факторів, які дозволяють домагатися перевищення доходів над витратами.

Темпи виробництва продукції, рівень продуктивності праці в аграрних підприємствах і підвищення економічної ефективності господарської діяльності значною мірою визначаються та залежать від забезпеченості основними засобами. Недостатня кількість засобів може призвести до зменшення обсягів виробництва продукції, низької продуктивності праці, зниження темпів розширеного відтворення і, навпаки, наявність "зайвих" і невикористовуваних основних засобів зумовлює омертвіння, збільшує витрати на їх збереження та на продукцію, а в кінцевому підсумку - зниження економічної ефективності діяльності підприємства. Тому доцільно, щоб забезпеченість підприємства основним капіталом була раціональною. Показники, які характеризують її рівень, - це капіталоозброєність праці й капіталозабезпеченість.

Капіталоозброєність - співвідношення між початковим обсягом інвестицій і кількістю працюючих. Показник характеризує інтенсивність виробництва й тісно пов'язаний з іншим показником - механоозброєністю, тобто вартістю активної частини основного капіталу у розрахунку на одного працюючого.

Капіталозабезпеченість - це середньорічна вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Він набуває важливого значення при обґрунтуванні нормативної потреби інвестицій в основний капітал, впровадженні нових технологічних рішень, системи машин та обладнання.

Таблиця 2.3

Показники забезпеченості підприємства виробничими ресурсами

Показники

Підприємство

2014 р. у % до 2012 р.

...

Подобные документы

  • Сутність і етапи формулювання місії організації. Вимоги до правильного формулювання цілей. Етапи розроблення стратегії підприємства. Загальне призначення будь-якої організації. Створення нових цінностей протягом часу. Схема формування цілей організації.

    презентация [800,6 K], добавлен 22.04.2011

  • Теоретичні засади поняття місії корпорації, її значення в діяльності організації. Загальна характеристика підходів щодо порядку розробки та оцінки місії корпорації. Особливості впровадження корпоративної місії на прикладі підприємства "ТНК-ВР Коммерс".

    курсовая работа [46,0 K], добавлен 24.12.2010

  • Обґрунтування та формування бачення бізнесу та місії підприємства. Опис існуючих загальних цілей та організаційних цінностей підприємства й пропозиції з їх удосконалення. Особливості організаційних норм та існуючої організаційної культури підприємства.

    контрольная работа [39,5 K], добавлен 19.10.2012

  • Основні напрями та особливості діяльності підприємства в сучасних умовах. Визначення цілей та місії підприємства на ринку, оцінка його ресурсів та їх достатності. Необхідність та етапи вдосконалення технології. Зовнішнє, внутрішнє середовище організації.

    реферат [20,9 K], добавлен 19.02.2011

  • Характеристика підприємства як суб’єкта господарювання. Аналіз цілей і видів діяльності. Визначення місії, перспективних цілей, факторів макро- та мікро середовища. Аналіз сильних та слабких сторін підприємства. Дослідження проблеми, шляхи її вирішення.

    курсовая работа [119,4 K], добавлен 11.02.2011

  • Характеристика ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" - одного з перших енергопостачальних підприємств України з приватним капіталом. Опис місії та цілей організації. Оцінка зовнішнього та внутрішнього середовища. Визначення типу організаційної структури.

    контрольная работа [200,6 K], добавлен 13.10.2010

  • Загальна характеристика підприємства ПАТ "Укртелеком". Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища на ринку телекомунікацій. Проведення SWOT-аналізу. Визначення стратегій і місії підприємства зв'язку. Формулювання та визначення цілей організації.

    курсовая работа [120,4 K], добавлен 24.08.2014

  • Обґрунтування доцільності створення фірми, аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища. Формулювання місії та визначення цілей організації. Вибір організаційної структури та інфраструктури приватного підприємства, розподіл та технології управління.

    курсовая работа [101,0 K], добавлен 09.04.2014

  • Дослідження підприємства як суб'єкта господарювання. Визначення місії та перспективних цілей діяльності підприємства за допомогою "дерева цілей". Проведення SWOT-аналізу діяльності ЖКУВП "Біатрон-3" з метою вибору стратегії розвитку підприємства.

    курсовая работа [742,1 K], добавлен 07.09.2010

  • Обґрунтування піраміди стратегій диверсифікованої організації. Загальна характеристика підприємства "Логістик-плюс", оцінка його цілей, бачення та місії. Проведення внутрішнього (управлінського) аналізу фірми. Вибір базових конкурентних стратегій.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 03.05.2015

  • Загальна характеристика Рубіжанського хімічного заводу "Заря". Опис місії, цілей, зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Визначення типу організаційної структури управління. Об’єм реалізації готової продукції хімічного заводу "Заря".

    реферат [36,3 K], добавлен 25.03.2010

  • Розробка місії, цілей та стратегії управління підприємством, концепції менеджменту окремих видів підприємств. Особливості функціонального управління підприємствами невиробничої сфери. Аналіз управління товарними запасами в торговельному підприємстві.

    курсовая работа [84,9 K], добавлен 10.04.2013

  • Формування місії і цілей ПП "Вікторія-транс". Дослідження стратегічних чинників зовнішнього середовища. Інтегральна оцінка конкурентних переваг підприємства. Портфельний аналіз за методом Мак Кінсі. Опис способу виходу підприємства на зовнішній ринок.

    курсовая работа [231,7 K], добавлен 16.02.2015

  • Аналіз ринку та прогноз його розвитку на декілька років. Визначення місії та головних цілей досліджуваного підприємства. Організаційна структура та операційна діяльність компанії. Аналіз зовнішнього і проміжного середовища. Проведення SWOТ-аналізу.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 23.05.2019

  • Характеристика ТОВ "Гігант". Аналіз його внутрішнього середовища. Вибір організаційної структури. Формулювання місії, визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей. Оцінка ризиків по видам діяльності. Розробка технології управління підприємством.

    курсовая работа [340,6 K], добавлен 10.02.2012

  • Оцінка організаційного, виробничого, маркетингового і фінансового зрізів підприємства "Радмір". Визначення впливу чинників макро- та мікросередовища на розвиток фірми. Визначення її цілей і місії, сильних та слабких сторін на основі SWOT-моделі.

    курсовая работа [370,4 K], добавлен 29.01.2010

  • Мотивація як процес спонуки себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації. Чинники, що впливають на спрямованість і енергійність дій працівників. Теорії мотивації в роботах А. Маслоу, Ф. Герцберга, Д. Макклелланда.

    реферат [27,5 K], добавлен 14.03.2010

  • Визначення поняття "корпоративна місія". "Зухвалі цілі", які сприяють успішній діяльності компанії. Основні принципи організації та її підрозділу. Поняття колективізму та індивідуалізму корпоративної місії. Індивідуальна професійна місія особистості.

    курсовая работа [7,3 M], добавлен 13.09.2010

  • Понятійні категорії та класифікація процесу управління проектами. Формування ресурсного забезпечення для їх реалізації в організації. Економічна ситуація на євроринку газу. Розробка організаційних заходів щодо управління процесами планування проектів.

    дипломная работа [385,3 K], добавлен 26.05.2013

  • Тип організації, її структура на прикладі ТМ "Фанні". Характеристика роботи фінансового менеджера. Дерева цілей та схема документообігу. Баланс та фотографія робочого часу. Вибір пріоритетних справ менеджера. Оцінка результативності діяльності персоналу.

    курсовая работа [71,1 K], добавлен 20.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.