Основні аспекти та аналіз проблем організації управління на прикладі Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ В СВІТІ І В УКРАЇНІ

1.1 Етапи розвитку менеджменту: поняття, принципи і характерні риси

1.2 Фактори впливу на становище менеджменту

1.3 Оцінка підходів до вирішення проблем управління на різних історичних етапах розвитку менеджменту в Україні

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ШЕПЕТІВСЬКОГО РАЙОННОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ЛІСОКОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика діяльності Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства

2.2. Аналіз функцій апарату управління

2.3 Оцінка управління підприємства

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НА ШЕПЕТІВСЬКОМУ РАЙОННОМУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ЛІСОКОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Необхідність в управлінській діяльності виникла на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були певним чином будувати свою діяльність. Так, у процесі полювання, пошуку рослинної їжі виникала потреба у створенні груп мисливців, збирачів плодів тощо. З`явилися перші лідери (вожді), виникала необхідність в управлінських (хоч і примітивних) функціях (розроблення плану полювання на мамонта, розташування мисливців під час полювання на хижаків, заохочення членів колективу шляхом поділу туші та ін.). Але ця управлінська діяльність здійснювалась не послідовно (щоразу мала різний характер), не продумано (не застосовувались єдині принципи та підходи, не брались до уваги закономірності та попередній досвід). Але це не дає підстав стверджувати, що наука про менеджмент зародилась у первісні часи. Навіть за рабовласницького ладу, феодалізму певних обґрунтованих підходів та механізмів менеджменту не було створено. Давньоруський князь чи французький король, як правило, управляв своїм князівством (королівством), приймаючи рішення на власний розсуд, без урахування відповідних принципів, прогнозів, не роблячи навіть спроб вивчити закономірності управлінського процесу, узагальнити набутий досвід, сформувати підходи, принципи тощо. менеджмент управління україна

З розвитком виробничо-господарської діяльності людей виникли перші організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак управління ними не ґрунтувалось на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях. Потреба в науці про менеджмент з`явилася наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., що було зумовлено появою машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв`язку з цим виникли проблеми планування їх діяльності, організовування робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівників, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо. Саме розвиток машинного виробництва зумовив необхідність дослідження економістами, соціологами, психологами та технологами закономірностей управління людьми, з`ясування тенденцій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних положень, інструкцій тощо. У процесі цих наукових досліджень сформульовано перші принципові положення, вироблено механізм та рекомендації щодо управління виробничо-господарською діяльністю.

Метою даної курсової роботи є аналіз проблем управління, що виникають на різних історичних етапах розвитку менеджменту в світі та Україні, та на прикладі Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства проаналізувати основні аспекти та принципи організації управління.

Головними завданнями даної роботи є: вивчення і систематизація теоретичних питань, що дозволяють удосконалювати систему управління; проведення аналізу діяльності підприємства і його систем управління, а також розробка пропозицій по удосконалюванню системи управління на підприємстві.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

Об`єктом дослідження є Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство.

Предмет дослідження - загальні проблеми, які виникають при вирішені питань щодо розвитку менеджменту та механізм управління на Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємстві.

Методи дослідження: статистичний, метод аналізу, метод порівняння.

Інформаційна база: підручники, навчальні посібники, статистичні дані, наукові статті, Закон України.

Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ В СВІТІ І В УКРАЇНІ

1.1 Етапи розвитку менеджменту: поняття, принципи і характерні риси

Будь-яким підприємством - чи то промисловим гігантом, чи сімейним магазином необхідно управляти. Коли говорять «управління підприємством», мають на увазі дії його керівника, які направленні на досягнення якоїсь певної мети.

Сьогодні керівників підприємств дедалі частіше називають словом «менеджер», а те, чим вони займаються, - менеджмент. Що ж означають слова «менеджер» та «менеджмент»? В сучасному значенні слова «менеджер» «менеджмент» з`явилися лише тоді, коли господарі підприємств зрозуміли, що дуже вигідно не самим керувати власним майном, а залучати до цього професіоналів, спеціально відібраних і навченій такій роботі. Саме їм, талановитим спеціалістам, які працюють за наймом, стали доручати головне завдання підприємства - отримання високого прибутку.

Отже, менеджер - це керівник-професіонал, який працює за наймом і спеціалізується на примноженні прибутку. А що ж означає термін «менеджмент»?

Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови дає таке тлумачення «менеджменту»:

а) спосіб, манера ставлення до людей;

б) влада і мистецтво управління;

в) особливий рід уміння та адміністративні навички;

г) орган управління, адміністративна одиниця [10, с.14].

У спрощеному розумінні менеджмент - це вміння добиватися поставлених цілей використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент - функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.

Менеджмент - це також галузь знань, які допомагають здійснити цю функцію [10, с.15-16 ].

Менеджмент тісно пов`язаний з таким терміном, як управління. Адже, управління - це вплив на колектив, який направлений на досягнення мети, і необхідні для цього взаємопов`язані заходи; організація, важелі та регулювання цього процесу за допомогою зворотного зв`язку; керівництво людьми, розробка, прийняття та реалізація рішень; найкращий розподіл ресурсів та цілеспрямована переробка інформації тощо. Все це в сукупності, в нерозривному зв`язку та взаємодії складає управління [10, с. 18].

Практика управління так само давня, як організації, а це означає, що вона справді дуже давня. Археологічні розкопки є свідченням того, що в давньому Шумері існував чітко визначений регламент управління у сфері бізнесу і державної діяльності. Вважають, що саме Шумерська держава поклала початок управлінської думки. Звідси береться відлік часу початку виникнення так званих управлінських революцій (Рис. 1.1).



Рис.1.1. Управлінські революції

Примітка: складено автором

Перша управлінська революція (близько 3 тис. років до н.е.), що одержала назву релігійно-комерційної, привела до утворення особливого прошарку «жерців-бізнесменів», діяльність яких була пов`язана з торговельними операціями. У Китаї використовувалися терміни і поняття, що стосуються управління: організація, функції, кооперація,спеціалізація, контроль.

Друга управлінська революція (1792-1750рр. до н.е.) пов`язується із діяльністю вавилонського царя Хаммурапі, що видав звіт законів управління державою для регулювання всього різноманіття взаємин між різними соціальними групами людей. У зводі законів Хаммурапі визначалася система державно-адміністративного управління Вавилонією, правила проведення торговельних операцій, комерційної діяльності і взаємин між людьми.

Третя управлінська революція відбулася за часів правління іншого царя Вавілонії - Навуходоносора ІІ (605-582рр. до н.е.) - і була спрямована на поєднання державних методів правління із контролем за діяльністю у сфері виробництва і будівництва.

Четверта управлінська революція (ХVII-XVIII ст.) пов`язана із зародженням капіталізму і початком індустріального прогресу європейської цивілізації. Для цього періоду характерним є відокремлення управління від фізичної праці й визнання його самостійною професійною діяльністю. Четверта управлінська революція заклала основи для формування менеджменту як науки, що одержала свій розвиток у так званих школах менеджменту.

П`ята управлінська революція (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) одержала назву «бюрократична». Теоретичною базою її була концепція бюрократизації управління. У її межах оформилась наукова школа менеджменту.

Шоста управлінська революція (від середини ХХ ст. до нашого часу) одержала назву «тихої управлінської революції», або нової управлінської парадигми. [9, с.54-55].

В історії менеджменту чітко окреслюється 6 основних етапів його розвитку:

1. розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва;

2. формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків;

3. побудова систем управління, орієнтованих на ринок;

4. активне застосування кількісних методів як важливих напрямів формалізації менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення;

5. формування системних та ситуаційних підходів;

6. комп`ютеризація управлінських процесів.

Перший етап характеризується підвищення ефективності організації шляхом удосконалення виробничих процесів та операцій. На цьому етапі менеджерів цікавлять технічні підходи, які включають не лише машини, станки, обладнання, всі види технологій, а й управлінські знання, організаційні структури, методи виробничого планування, механізми забезпечення підвищення кваліфікації та підготовки робочої сили. Цей етап характеризується розвитком школи наукового управління, класичної (адміністративної) школи управління та ін.

Школа наукового управління (1885-1920 р.). В її основі роботи Фредеріка Тейлора, Френка Гілбрейта і Лілії Гілбрейт. Вони займалися дослідження на рівні організації, продукування виробничого менеджменту. Ф. Тейлор розробив комплекс методів наукової організації праці, що базувались на засадах стандартизації прийомів і знарядь праці. Принципи наукового управління Ф.Тейлора:

- розподіл праці;

- мотивація;

- складання програм стимулювання;

- правила і стандарти менеджменту;

- складання завдань-інструкцій;

- вимірювання праці;

- роль профспілок;

- розвиток управлінського мислення.

Класична (адміністративна) школа управління (1920-1950 рр.). Головні її напрацювання стосуються ролі та функцій менеджерів. Анрі Файоль поділив процес управління на 5 основних функції: планування, організування, розпорядництво, координування та контролювання. А.Файоль сформулював 14 принципів менеджменту: 1) поділ праці; 2) повноваження та відповідальність; 3) дисципліна; 4) єдиновладдя; 5) єдність напряму діяльності; 6) підпорядкування особистих інтересів загальним; 7) винагорода персоналу; 8) централізація; 9) ієрархія управління; 10) порядок; 11) справедливість; 12) стабільність робочого місця; 13) ініціатива; 14) корпоративний дух.

Другий етап пов`язаний із визнанням людини пріоритетним фактором виробничо-господарської діяльності; зосередженням уваги на соціальних аспектах, які охоплювали різноманітні форми морального і матеріального стимулювання працівників, стилі управління, участь працівників у процесі прийняття управлінських рішень, організаційну культуру. На цьому етапі сформувались 2 основні школи: людських стосунків і поведінських наук.

Школа людських стосунків (1930-1950 рр.). Засновником її є Мері-Паркер Фолліт та Елтон Мейо. Представники цієї школи рекомендували здійснювати управління людьми шляхом впливу безпосередніх керівників на підлеглих, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі.

Школа поведінкових наук (з 1950 р. до сьогодення). Сформувалася завдяки напрацювання Кріса Аржириса, Ренсона Лайкерта, Дугласа Мак-Грегора та інших. Основу її становлять методи налагодження міжособистісних стосунків, підвищення ефективності людських ресурсів, формування колективів за психологічною сумісністю тощо.

На третьому етапі було виникнення на підприємствах проблем перевиробництва, спричинених незабезпеченим попитом. Системи управління людьми, створені орієнтованими на ринок управлінськими школами, почали застосовувати маркетингові концепції.

Особливість четвертого етапу полягає в широкому застосуванні в менеджменті математики. Представники цієї школи розглядають управління логічний процес, що може бути виражений в математичній формі. Розроблення концепцій управління ґрунтується на застосуванні математичного апарату, з допомогою якого досягається інтеграція математичного аналізу та суб`єктивних рішень менеджера.

П`ятий етап розпочався з розглядом організації як системи, діяльність якої постійно залежить від різноманітних обставин, що змінюються. В основі системного підходу - використання теорії систем, яка у менеджменті сформульована наприкінці 50-х років ХХ ст. усі організації є системами, які складаються з таких елементів як структура, завдання, технологія, люди, цілі, ресурси. Сформований у 60-ті роки ХХ ст. ситуаційний підхід спрямований на підбір прийомів менеджменту для розв`язання конкретних управлінських ситуацій з метою найефективнішого досягнення цілей організації.

Передумовою формування шостого етапу є розвиток інформаційних і комп`ютерних систем, інформаційних технологій. Характерною особливістю використання сучасних засобів обчислювальної техніки є застосування мережного оброблення даних, що забезпечує ефективне колективне використання обчислювальних та інформаційних ресурсів, поліпшення комунікацій, обміну інформацією; створює умови для функціонування розподілених систем оброблення даних [6, с. 22-28].

Узагальнюючи все вище сказане, можна зробити певний висновок, що будь-яке підприємство, не зважаючи на його розміри чи структуру, потребує управління. Процес управління тісно переплітається з такими поняттями як менеджер та менеджмент. Практика управління виникла давно, що сприяло виникненню управлінських революцій. Історія розвитку менеджменту включає в себе 6 етапів, що тісно переплітаються. Також розвитку менеджменту сприяли школи, які утворилися під час певних етапів. Далі ми розглянемо фактори, які впливали на становище менеджменту.

1.2 Фактори впливу на становище менеджменту

Еволюція систем менеджменту відбувалася відповідно до соціальних, політичних, економічних, культурологічних процесів кожного етапу розвитку суспільства. Загальні тенденції та зміни, які відбувалися у макросередовищі, породжували відповідні зміни у мікросередовищі, тому розвиток теорій, концепцій, систем менеджменту треба розглядати в історичному ракурсі, на загальному фоні викликів кожного періоду. Значні фактори впливу представлені на рис. 1.2.



Рис. 1.2. Фактори впливу на становище менеджменту

Примітка: складено автором

Значний вплив на формування основних напрямів і концепцій менеджменту мали культурологічні чинники, оскільки ціннісні орієнтації визначали головні елементи менеджменту, а домінуючий тип культури впливав на організаційну поведінку, теорії мотивації, прийняття управлінських рішень, систему комунікацій у менеджменті тощо.

Процес еволюційних змін у системах менеджменту охоплював зміни й розвиток типів організаційної поведінки, природи організації, прийняття управлінських рішень, зміни стилів лідера, теорій мотивації та інших основних категорій менеджменту. Наукові школи мали технічне або соціальне спрямування, тому вектор наукових досліджень спрямовувався на технічний чи людський фактор. Прихильники технічного напряму брали за основу показники продуктивності праці, якості, технології, навколо яких вибудовували свої концепції організації виробництва й управління. Для прихильників соціального підходу важливішими були здібності людини та їхній вплив на результати роботи, що стало основою їхніх теоретичних розробок і практичних рекомендацій.

Як відомо основи науки менеджменту закладали класична школа та наукова школа менеджменту кінця ХІХ - початку ХХ ст., які сформувалися в умовах розвитку виробництва, панування екстенсивних методів господарювання, створення масштабних організацій, що актуалізувало проблему зростання продуктивності праці та стимулювання робітників до високопродуктивної праці. Працю розглядали як засіб життєдіяльності працівників і була для них найбільшою цінністю, тому основні акценти в управлінні зверталися на раціоналізацію праці та розвиток культури праці та виробництва [2, с. 113].

Досягнути гармонізації інтересів можливо завдяки фактору організаційної культури, отже, вже тоді закладалася ідеологічна основа для формування організаційної культури на підприємстві.

Наукові ідеї Ф. Тейлора та А. Файоля знайшли своє логічне продовження у дослідженнях М. Вебера, який заклав основи для формування організації бюрократичного типу з чітко вираженою ієрархічною структурою та бюрократичною культурою, за якої домінували суворі правила, норми поведінки, рекомендації та інструкції. До певної міри такий тип культури та методів управління забезпечували дисципліну праці, однак на основі страху бути покараним і втратити роботу, а не власного усвідомлення та розвиненого почуття відповідальності [7, с. 27].

Враховуючи мотиваційний фактор, то змінилися цінності персоналу підприємства, для якого важливим стала не просто праця, а якість трудового життя, яке до певної міри визначалося статусом людини в суспільстві й задоволенням від соціальних і виробничих взаємовідносин. Завдяки синтезу категорій якості, мотивації, взаємовідносин культура праці переросла в культуру взаємовідносин (формальних і неформальних), в якій переважали функції мотивації, управління якістю, комунікаційна. Менеджери зрозуміли, що досягнути високих результатів виробництва можна за допомогою активної мотивації, форми якої вибиралися залежно від психологічного типу працівника. Отже, виникла потреба в пошуку розширення діапазону стимулів, які б зміцнювали і взаємовідносини на підприємстві. Так зародилася ідея залучення персоналу підприємства до управління шляхом консультування, спільного планування, розвитку самоініціативи під час вирішення поточних питань тощо.

Нові методи й стилі управління розвивали соціальні аспекти в управлінні, заохочували до творчої праці та не сковували ініціативу, що прискорило розвиток нових технологій, необхідних для швидкого відновлення післявоєнної економіки та заклало підґрунтя для початку інформатизації суспільства.

Істотні зміни відбувалися і в ринковому середовищі, в якому поруч із великими корпораціями з'являлися малі й середні підприємства, здатні гнучко реагувати на запити індивідуального споживача. Новостворені підприємницькі утворення відчували потребу в інших методах управління, ніж підприємства масштабного характеру, що шукали нові шляхи підвищення своєї конкурентоспроможності. Відповіддю на ці виклики була поява ще однієї школи менеджменту, яка пропонувала кількісний і системний підходи до управління.

Використання математичного моделювання в управлінському процесі вимагало розширення статистичної бази, відповідного інформаційного забезпечення для підвищення об'єктивності моделювання і наближення його до реального стану. Отже, основні дослідження кількісної школи велися в напрямках дослідження операцій, створення інформаційних систем, пошуку передових методів і способів прийняття управлінських рішень.

Посилення конкуренції на міжнародному ринку поставило перед теоретиками менеджменту завдання пошуку нового механізму управління, розвитку стратегічного мислення й планування, що змінило тип поведінки менеджерів, розширило функціональне поле менеджменту і привело до створення інноваційного й стратегічного менеджменту. Моделювання бізнесових процесів поступово переростає в імітаційне моделювання стратегії людського мислення, а на зміну механічним і раціоналістичним методам управління прийшли функціональні.

Пошук інновацій, які забезпечували б високу конкурентоспроможність підприємства, стимулював розвиток креативності, за якої головними цінностями стають творча праця та нові ідеї. Еволюція потреб привела до еволюції цінностей і появи нового виду культури - інноваційної, що повністю відповідало вимогам часу і закладало підвалини для подальшого прогрессу теорії й практики менеджменту. На розвиток нових теорій менеджменту сприятливо впливало зовнішнє середовище, оскільки розвиток економіки, підвищення ролі знання відбувалися паралельно з розвитком освіти й інтелектуалізації праці. Поява економіки знань, які стають із кінця 90-х років минулого століття особливою цінністю, поширення інтеграційних процесів і транснаціональних корпорацій, екологічні катастрофи та непрогнозовані кризові явища змінили умови функціонування підприємств, і змусили менеджерів працювати в умовах змін, відповідно змінюючи інструментарій менеджменту. Саме життя змушувало менеджерів вчитися, самовдосконалюватися, розширювати свою компетентність, оскільки недостатньо виявилося орієнтуватися в ситуації, треба було в цих умовах опановувати нову науку - науку управління змінами.

Сьогодні розвиток теоретичних аспектів менеджменту відбувається за безпосереднього досвіду й наукових здобутків представників суміжних галузей знань: соціологів, психологів, філософів, а також новітніх досягнень математичних, технічних, фізичних наук. Завдяки міждисциплінарним дослідженням сучасні теорії менеджменту збагатилися категоріально й методологічно і мають яскраво виражений гуманістичний характер.

Формування інтегрального соціокультурного середовища, гуманітарне спрямування інформаційних технологій засвідчують, що невдовзі треба очікувати на появу принципово нової школи менеджменту - етичної, соціально-орієнтованої, ідеологічною основою якої стане культура та духовність, основною цінністю - творчість і духовні здібності, а духовна культура займе особливий статус в суспільстві. У цьому плані українська наукова думка не повинна займати очікувальну позицію, а активно напрацьовувати свої теоретичні концепції в царині духовної економіки та менеджменту, використовуючи здобутки світової науки, специфіку національного менталітету та власний досвід трансформації й реформування економіки [4, с. 351-353].

Отже, можна зробити висновок, що значний вплив мали соціальні, політичні, економічні, культурологічні процеси кожного етапу розвитку суспільства. Процес еволюційних змін у системах менеджменту охоплював зміни основних категорій менеджменту. При цьому наукові дослідження спрямовувався на технічний чи людський фактор. Істотні зміни були помітні в ринковому, інноваційному, науковому та інших середовищах. Також , як відомо, менеджмент був присутній і на території України, і відповідно там також виникали певні проблеми управління, які потрібно було вирішувати на різних етапах розвитку.

1.3 Оцінка підходів до вирішення проблем управління на різних історичних етапах розвитку менеджменту в Україні

Розвиток управлінської науки в Україні протягом радянського і пострадянського часу охоплює 7 чітко окреслених періодів.

1. Жовтень 1917 р. - березень 1921 р. Основне завдання - розроблення форм і методів державного централізованого управління виробництвом, обґрунтуванням принципів централізму, організаційних методів управління, адміністрування та державного регулювання. Адже на цей період перед більшовиками постало завдання побудови принципово нового суспільства, після повалення в Росії Тимчасового уряду. Вони усвідомили необхідність теоретичного обґрунтування побудови нового соціального устрою. У цей період Ленін написав багато праць, у яких обстоював ідеї як професійного управління, так і самоврядування.

2. Квітень 1921 р. - 1928 р. Особливість періоду полягала у вдосконаленні адміністративного управління виробництвом, спробах застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, формальному вивченні можливостей участі працівників в управлінні. Адже хоч теоретико-методологічні дослідження майже не розвивалися, однак у цей період були закладені основи радянської управлінської науки. З одного боку, громадянська війна, занепад господарської діяльності орієнтували економічну думку на негайне вирішення практичних питань: нормування трудових операцій, запровадження хронометражу, організацію робочих місць тощо. З іншого - недостатній досвід управління ще не міг бути основою для всебічних теоретичних узагальнень. Це спонукало вивчення досвіду зарубіжної теорії, пошук фактичного матеріалу для теоретичних узагальнень.

3. 1929 - 1945 рр. Пов`язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, удосконаленням структур управління, методів добору і підготовки кадрів, планування та організації виробництва. На цьому етапі зусилля управлінської науки було в основному спрямовано на розв`язання прикладних проблем виробництва, передусім машинобудівної та інших галузей важкої промисловості. Відповідно, окреслилися провідні напрями досліджень: теорія соціалістичної організації виробництва, методи і форми організації виробництва на підприємствах, у тому числі проблеми внутрізаводського планування, диспетчеризації і обліку виробництва; організації первинних виробничих ланок - робочих місць, дільниць, цехів, обслуговуючих господарств і т.д.

4. 1946 - 1965 рр. Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної й територіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування. Цей період ознаменований різкими змінами в управлінні народним господарством країни після смерті Сталіна в 1953 р. Вони були пов`язані з посиленням матеріального стимулювання, вдосконаленням оплати праці, задіянням товарно-грошових важелів, упорядкуванням цін, особливо в сільському господарстві.

5. 1965 - 1975 рр. У цей час було здійснено спробу проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Нова модель госпрозрахунку передбачала зменшення кількості централізовано планових показників, забезпечення умов для самостійного вдосконалення виробництва і управління, підвищення ролі прибутку як мети діяльності і оцінного показника роботи підприємств. Обмежувалося безповоротне фінансування державою капітальних вкладень, розширювалися кредитні засади їх фінансування. Розробляли повну, часткову, бригадну та інші форми госпрозрахунку. Однак вони виявилися безуспішними, підтвердивши неефективність реформ у межах адміністративно-командної системи.

6. 1975 - 1984 рр. Характеризується усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, підтверджено необхідність радикальної зміни економічних відносин, корінних економічних реформ. Адже на даний період постали проблеми інфляції, падіння темпів економічного розвитку, приховане безробіття, тіньова економіка та ін. Правда, в Україні, де контроль партійно-державних і репресивних органів був значно сильнішим, такі теми публічно не обговорювалися.

7. 1985 р. - сьогодення. Особливістю є проведення економічних реформ, трансформація економічної системи. З огляду на суттєві ознаки управлінських дій та економічних процесів у цьому періоді виділяють 5 етапів:

1) робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;

2) застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу; розвиток орендних відносин;

3) впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, розширення економічної свободи;

4) впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління

5) початок та розвиток ринкових реформ (охоплює події, пов`язані з реформуванням національної економіки України) [6, с. 29-30].

Сучасна вітчизняна наука опинилась перед необхідністю переоцінити деякі теоретичні уявлення і концепції минулого, осмислити масштабні проблеми економіки і управління на етапі переходу до ринку, відмовитися від певних схем, критично оцінити зарубіжний досвід менеджменту. Нові реалії потребують цілісної, збалансованої концепції управління суспільним виробництвом як надійного чинника економічних і соціальних змін у суспільстві.

До проблем, які потребують глибокого наукового аналізу належать:

- загальні закономірності становлення і розвитку управління в умовах перехідної економіки;

- розроблення моделі управління економікою загалом та її ланками в умовах утвердження і стабілізації ринкових відносин в Україні;

- структурно-функціональне обґрунтування організаційної побудови підприємств;

- створення механізму взаємодії держави і підприємницьких організацій ;

- формування нової системи функцій і методів управління;

- розроблення засад стратегічного управління;

- дослідження механізмів ефективного поточного управління трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами виробництва;

- розроблення сучасної технології управління, становлення логістичних систем управління матеріальними потоками та ін. [13, с. 125].

Тривалий час вітчизняна управлінська наука була описовою, розвивалася вслід за практикою. На нинішньому етапі вона повинна випереджати практику, визначаючи способи ефективного управління господарюючими суб`єктами як на шляху до ринку, так і в процесі стабілізації ринкових відносин. Правда,пошуки вітчизняних учених на аналізі світових наукових досягнень, розробленні методології наукових досліджень процесів управління, узагальнені досвіду економічно розвинутих країн. Водночас вони одностайні у визнанні необхідності формувати українську модель менеджменту, синтезуючи раціональні елементи зарубіжної науки управління з актуальними напрацюваннями вітчизняних вчених.

Отже, як видно, на кожному етапі управління виникали певні свої завдання, поставали якісь питання, вирішувались проблеми. До кожної проблеми були знайдені певні шляхи їх вирішення чи ліквідації. Не завжди всі методи були ефективними, тому виникають певні питання щодо покращення концепції управління.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ШЕПЕТІВСЬКОГО РАЙОННОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ЛІСОКОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика діяльності Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства

Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство створене рішенням сесії Шепетівської районної ради № 2 від 26 травня 2000 р. і є спільною власністю територіальних громад Шепетівського району. Підприємство створене і діє в відповідності з Законами України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні», Лісовим, Земельним, Водним Кодексами України, з діючими нормативними актами та Статутом.

Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство є юридичною особою, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права та зобов'язання, може бути позивачем та відповідачем в суді. Дане підприємство здійснює свою діяльність на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування.

Підприємство самостійно визначає напрями діяльності, структуру виробництва та його обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України та Статуту. Воно має право створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них.

Завданнями підприємства є регулювання правових відносин з суб'єктами підприємницької діяльності Шепетівського району Хмельницької області з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства на основі їх науково-обгрунтованого раціонального використання.

Пріоритетним правом тимчасового користування лісом та лісозахисними смугами надається сільськогосподарським виробникам, на території яких вони знаходяться у відповідності вимог Лісового та Земельного Кодексів України. Підприємство може надавати у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду іншим суб'єктам підприємницької діяльності всіх форм власності (підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України.

Згідно з Довідкою АБ №344810 з Єдиною державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства за КВЕД є:

- лісівництво та лісозаготівля;

- мисливство;

- надання послуг у лісовому господарстві;

- лісопильне та стругальне виробництво;

- інші види оптової торгівлі;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Основні види продукції підприємства та їх зміну за 2009-2011рр. розвитку підприємства можна розглянути в таблиці 2.1.



Таблиця 2.1

Динаміка обсягу та структури виробництва основних видів продукції за 2009-2011рр.

Назва продукції	2009р.	2010р.	2011р.	Відхилення 2011р. від 2009р. (+,-), тис.грн	Відхилення 2011р. до 2009р., у %
	Обсяг продукції, тис.грн	Пит. вага, %	Обсяг продукції, тис.грн	Пит. вага, %	Обсяг продукції, тис.грн	Пит. вага, %
1.Пиловник сосни	637,61	36,95	674,33	37,19	1001,1	38,23	363,49	157,01
2.Пиловник дуба	253,66	14,7	277,78	15,32	453,02	17,3	199,36	178,59
3.Пиловник вільхи	288,35	16,71	258,75	14,27	324,97	12,41	36,62	112,7
4.Пиловник берези	215,01	12,46	247,68	13,66	380,75	14,54	165,74	177,08
5.Дрова сільськогосподарські	136,84	7,93	130,73	7,21	183,04	6,99	46,2	133,76
6.Дрова технологічні	157,37	9,12	168,09	9,27	222,58	8,5	65,21	141,44
7.Інші види продукції	36,75	2,13	55,85	3,08	53,16	2,03	16,41	144,65
Всього	1725,59	100	1813,21	100	2618,62	100	893,03	151,74

Отже, Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство спеціалізується на виготовленні таких видів продукції, як пиловник сосни, пиловник дуба, пиловник вільхи та пиловник берези. Також дане підприємство займається заготівлею дров ніч технологічних та сільськогосподарських цілей.

З даної таблиці видно, що в загальному виробництво товарної продукції за досліджуваний період зросло на 51,75% і складало 2618,62 тис.грн. в 2011 р., тоді як у 2009 р. - 1725,59 тис.грн. Таке зростання в основному пов'язане з нагромадженням обсягу виробництва пиловника сосни, який займає переважну частку в загальному обсязі товарної продукції підприємства.

Так, обсяг виробництва даного виду продукції у 2011 р. становив 1001,1 тис.грн., що на 57,01% більше проти 637,61 тис. грн. в 2009 р. Разом з тим. зросли обсяги пиловника дуба з 253,66 тис.грн. в 2009 р. з питомою вагою 14.7% до 453,02 тис.грн. в 2011 р. при питомій вазі 17,3%.

За досліджуваний період зросли також обсяги пиловника вільхи на 36,62 тис.грн., хоча і в 2010 р. спостерігалось незначне їх зменшення. При цьому питома вага даного виду продукції зменшилась і 12,41% у 2011 р. до 16,71% в 2009 р.

Основою оцінки діяльності господарюючих суб'єктів є аналіз їх техніко-економічних і фінансових результатів діяльності. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства можна провести за допомогою табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Основні техніко-економічні показники підприємства за 2009-2011рр.

ТЕП	2009р.	2010р.	У % до попереднього року	2011р.	У % до попереднього року
1. Чисельність персоналу, чол. в т.ч. управлінського	40 5	41 5	102,5 100	43 6	104,87 120
2. Фонд заробітної плати, тис.грн.	857,9	988,9	115,27	1281,7	129,61
3. Обсяги реалізації, тис.грн.	1725,59	1813,21	105,08	2618,62	144,42
4.Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1273,2	1387,0	108,94	1566,0	112,91
5.Прибуток підприємства, тис.грн.	8,7	3,9	44,83	191,1	4900
6. Рентабельність, %	0,68	0,28	41,18	12,2	4357,14

Аналізуючи дані табл. 2.2 відмітимо, що спостерігається збільшення персоналу з 40 осіб у 2009 р. до 43 осіб у 2011 р. Зважаючи на зростання чисельності ми спостерігаємо зростання фонду заробітної плати, а саме на 423,8 тис.грн у порівняні 2009 і 2011 років.

При аналізі роботи підприємства, слід врахувати також зростання собівартості реалізованої продукції. Так, величина даного показника у 2009 р. становила 1273.2 тис.грн.. в 2010 р. зросли до 1387.0 тис.грн., а в 2011 р. - збільшилась на 12,91% проти попереднього року і становила 1566.0 тис.грн. Таке зростання собівартості продукції пов'язане з нагромадженням обсягів виробництва та реалізації продукції. При цьому, позитивним є перевищення темпів зростання обсягу реалізованої продукції над темпами росту собівартості продукції протягом досліджуваного періоду.

Рівень рентабельності реалізованої продукції у 2009-2010 рр. зменшився на 58,82%, і становив 0,28% у 2010 р. проти 0,68% в 2009 р. Це пов'язано в першу чергу із зростанням собівартості реалізованої продукції. А в період 2010-2011 рр. даний показник зріс до 12,2%, що свідчить про те, що продукція підприємства користується попитом та забезпечує підприємству дохід. Аналогічна тенденція спостерігається з рівнем рентабельності витрат: в 2010 р. він становив 0.23% проти 0.57% в 2009 р.. а вже у 2011 р. зріс до 8.85%.

Також потрібно зазначити про зовнішнє та внутрішнє середовище даного підприємства. Щодо внутрішнього середовища, то можна зазначити що завданнями підприємства є регулювання правових відносин з суб'єктами підприємницької діяльності Шепетівського району Хмельницької області з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства на основі їх науково-обгрунтованого раціонального використання.

Працівниками підприємства є керівник-директор підприємства, головний бухгалтер, старший майстер лісу та спеціалісти.

Щодо зовнішнього середовища, то споживачами Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства є Шепетівкагаз, Водоканал та Шепстівське РЕМ.

Основними конкурентами Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства є МПП «Каштан». СТОВ «Поділля», с. Ленківці, ПП Адамовська Т.О., ПП. Алілуйко М.М., ТОВ БВК «Барановський ДОК», Укрінтех, м. Нетішин.

Підприємство створене і діє в відповідності з Законами України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні», Лісовим, Земельним, Водним Кодексами України, з діючими нормативними актами та Статутом.

Отже, можна зробити висновок, що Основними видами діяльності підприємства є лісівництво та лісозаготівля, мисливство, надання послуг у лісовому господарстві, лісопильне та стругальне виробництво, а також просочування деревини.

Проведений аналіз основних техніко-економічних показників свідчить, що діяльність підприємства є прибутковою, про що свідчить зростання чистого прибутку за досліджуваний період з 8,7 тис.грн. до 191,1 тис.грн.

Продукція підприємства користується попитом та забезпечує підприємству дохід.

2.2 Аналіз функцій апарату управління

Під структурою будь-якого підприємства розуміють його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними [12, с.22].

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, що виконуються у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства. Однак до складу підприємства входять не тільки виробничі підрозділи, а й відділ апарату управління.

Варто зазначити, що на Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємстві сформовано два рівні управління, що відповідають лінійному типу організаційної структури. Перший рівень управління - це директор підприємства, а другий рівень - головний бухгалтер та старший майстер лісу (рис.2.1).



Рис. 2.1. Загальна структура Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства.

Так, до складу апарату управління входить директор підприємства, головний бухгалтер, бухгалтер, інженер лісового господарства та інженер охорони і захисту лісу, а також старший майстер лісу.

Директор Шепетівського районного спеціального лісокомунального підприємства здійснює керівні функції по управлінню підприємством і призначається на посаді Шепетівською районною радою шляхом укладання контракту про наймання на роботу. Директор організовує роботу та ефективну взаємодію підприємницьких одиниць, направляє їхню діяльність на досягнення високих темпів розвитку підприємства в цілях найбільш повного задоволення потреб споживачів у відповідних видах продукції. Він забезпечує досягнення підприємством поставлених цілей, розроблення програми оновлення продукції, плану капітального будівництва, а також виконання всіх обов'язків перед державним бюджетом, постачальниками, замовниками та банками. Йому безпосередньо підпорядковані підрозділи апарату управління.

Функції та роботи які виконуються головними керівниками підприємства можна відобразити у таблиці 2.3.



Таблиця 2.3

Функції та роботи які виконуються головними керівниками підприємства

Посада працівника	Функції (види діяльності)
Директор	без доручення діє від імені підприємства, укладає угоди, контракти, договори, представляє підприємство в органах державної влади, судах та інших установах і організаціях; самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених Статутом до компетенції інших органів управління даним підприємством; видає доручення посадовим особам підприємства для здійснення дій від імені підприємств призначає на посаду та звільняє заступників керівника підприємства, керівників та спеціалістів підрозділу апарату, структурних підрозділів; від імені власника підписує колективний договір про його укладання та внесення змін, доповнень; укладає трудові договори, контракти з громадянами, вирішує питання звільнення працівників; представляє в фінансові органи звіти та довідки про результати господарської діяльності підприємства; видає накази та розпорядження в межах своєї компетенції, обов'язкові для виконання посадовими особами та іншими працівниками підприємства; накладає на порушників трудової дисципліни стягнення у відповідності з чинним Законодавством; забезпечує умови охорони праці на підприємстві, додержання техніки безпеки та виробничої санітари; вирішує інші питання, пов'язані з виробничо-господарською діяльністю підприємства.
Головний бухгалтер та бухгалтер	відповідають за облік виробництва, контроль за використанням засобів і дотриманням фінансової дисципліни, складання балансів і порівняльного аналізу, економічне прогнозування, розрахунки з робітниками та службовцями тощо. Крім того, на головного бухгалтера покладено функцію контролю та координації діяльності обслуговуючого персоналу підприємства
Інженер лісового господарства	виконує роботи з лісовідновлення, меліорації лісових масивів, ведення насіннєвого господарства і вирощування посадкового матеріалу
Інженер охорони і захисту лісу	забезпечення впровадження на протипожежних і лісозахисних роботах передової техніки, технології та організації праці; проведення перевірки стану охорони й захисту лісів сільськогосподарських підприємств, а також лісів, закріплених у довгострокове користування за організаціями, розташованими в районі діяльності підприємства; ведення необхідної технічної документації і звітності з охорони та захисту лісів; пожежонебезпечний період складання графіків чергування і контроль їх виконання
Старший майстер лісу	координує діяльність п'яти лісогосподарських дільниць, які розмішені на 6711 га землі
Майстри лісу, лісники	виконують роботи по охороні лісу та заготівлі лісопродукції.



У практиці управління лінійна організаційна структура використовується рідко, як правило, малими та середніми підприємствами, які здійснюють нескладне виробництво при відсутності широких зв'язків у кооперації. Можна зазначити переваги та недоліки даної структури управління.

Переваги лінійних організаційних структур :

- встановлення чітких та простих зв'язків між підрозділами;

- єдність та чіткість розпоряджень;

- узгодженість дій виконавців;

- особиста відповідальність керівника за результати роботи свого підрозділу;

- оперативність прийнятті рішень:

- отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень.

Недоліками лінійних організаційних структур є:

- високі вимоги до керівника, який повинен мати різносторонні знання і досвід;

- перевантаження інформацією, великий потік документів;

- відсутність спеціалістів по окремих функціях управління;

- невідповідність зростаючим вимогам сучасного виробництва.

Отже, на підприємстві сформовано два рівні управління, що відповідають лінійному типу організаційної структури. До складу апарату управління входить директор підприємства, головний бухгалтер, бухгалтер, інженер лісового господарства та інженер охорони і захисту лісу, а також старший майстер лісу. Відповідно кожен з них має свої обов`язки, відповідальні за свою роботу, але вони звітують і підпорядковуються найвищому своєму керівництву - директорові.

2.3 Оцінка управління підприємства

Для прискорення ведення документообігу на Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємстві, спрощення методів фіксування інформації та контролю господарських операцій було автоматизовано частину процесів, які відбувались на підприємстві. При цьому кардинально змінився характер та зміст управлінської роботи, скоротилася питома вага технічних процесів, заснованих на ручній праці. Спосіб обробки господарських операцій при ведені бухгалтерського обліку істотно вплинув на організаційну структуру фірми, а також на процедури та методи внутрішнього контролю. Перевіряти, корегувати та вести статистичну звітність стали набагато простіше, внаслідок чого працівники підприємства змогли використовувати свій час більш ефективно та набагато продуктивніше.

Проте, автоматизація діяльності була проведена частково і є незавершеною. Вона знаходиться в стані доопрацювання та виправлення помилок. На сьогодні, бухгалтерія має в своєму розпорядженні 2 персональних комп'ютери фірми Samsung, на яких установлено сучасне програмне забезпечення. Також, в бухгалтерії знаходиться 1 лазерний принтер фірми Саnon, телефон та факс. На автоматизованих робочих місцях використовується операційна система Windows версії ХР. Підготовка документів, різного роду електронні розрахунки створюються з використанням офісного пакету Microsoft Office. Також використовується безкоштовний програмний комплекс Open Office та інші.

Бухгалтерія працює за допомогою програмного комплексу "АБ ОФІС" 4.0, який дає змогу не тільки підвищити продуктивність праці і зменшити кількість персоналу, бухгалтерії, але й значно прискорити процеси проведення операцій і розрахунків, а також підвищити швидкість пошуку та аналізу інформації. Даний програмний пакет призначений для комплексної автоматизації оперативного та бухгалтерського обліку, а також аналізу господарської діяльності на малих та середніх підприємствах. Також на підприємстві використовується система електронного документообігу "М.Е. Doc", яка дозволяє створювати податкові накладні, звіти, акти, рахунки, договори та інші документи зашифровувати їх та підписувати електронним підписом, обмінюватись податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію, а також актами, договорами і контрагентами. Програма "Оцінка" використовується в веденні лісогосподарської діяльності підприємства.

Для працівників, допоміжних служб, керівників, спеціалістів на підприємстві встановлений погодинний робочий тиждень. Тривалість робочою дня адміністративного персоналу складає 8 годин. Початок робочого дня о 8.00 годині ранку, а закінчення - о 17.00 годині. Перерва для відпочинку і харчування з 12.00 до 13.00 години, в передсвяткові дні тривалість робочого дня скорочена на одну годину.

Оплата праці на Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємстві здійснюється з врахуванням складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Система управління на Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємстві базується на певних принципах, які в свою чергу визначають напрями розвитку системи управління. Дане підприємство концентрує зусилля працівників окремого підрозділу або всієї системи управління на вирішенні основних завдань підприємства, тобто підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, також безпосередня виготовлення продукції та надання інших послуг.

На підприємстві присутній чіткий розподіл праці. Виділяється праця директора, інженерів, старшого майстра і майстрів лісу, бухгалтерів та обслуговуючого персоналу.

Передбачається загальна методична основа проведення робіт з удосконаленням системи управління на різних її рівнях та різними спеціалістами.

На Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємстві детальнішого вивчення потребує питання ефективної системи управління продуктивністю праці і її оплати. Тут, як і на кожному підприємстві присутні проблеми з приводу механізації та автоматизації виробництва, впровадження нового обладнання. Застаріле обладнання приносить крім доходів і певні витрати підприємства, які спрямовані на їхній ремонт. З даних, які були наведені вище, видно, як змінювався прибуток підприємства, тобто його суттєве зменшення у 2010р. Ця проблема сприяла такому стану на підприємстві.

На підприємстві застосовуються матеріальні стимули до праці. Це передбачає формування та використання систем матеріальних стимулів та розподіл заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці. Базується на використанні матеріальних стимулів у формі різноманітних систем оплати праці, премій, надбавок, доплат, подарунків тощо. Це для підприємства є позитивним явищем, адже тут спостерігається не зменшення чисельності працюючих, а навпаки їх збільшення, звісно хоч і на невелику кількість. Але, відповідно, покращення належного вимірювання праці, удосконалення системи мотивації праці, стимулів до праці може створити ще кращі умови роботи на підприємстві. Це може стати причиною того, що підприємство буде привабливим для охочих працювати.

Управління на підприємстві відбувається зверху-вниз. Тобто директор приймає всі важливі рішення на підприємстві, видає всі накази, розпорядження. Така централізація в управлінні фактично підкреслює замкненість системи управління. При цьому присутнє строге дотримання принципів єдності та чіткості розпорядництва. Характерними рисами централізації є збільшення кількості рівнів в управлінській ієрархії, зосередження прийняття більшості рішень на верхніх рівнях управління, обмеження участі органів управління нижчих рівнів у прийнятті рішень.

...