Імідж сучасного керівника підприємства

Вертикальний розподіл праці, тобто відокремлення роботи по координації від безпосереднього виконання завдань, необхідно для успішної групової роботи. При такому управлінні, особа яка знаходиться на вищій сходинці влади, може мати в своєму підпорядкуванні декількох керівників середньої ланки, що представляють різні функціональні області. Ці керівники середньої ланки, в свою чергу, мають декілька підлеглих з числа лінійних керівників.

Ще одним напрямком розподілу праці в організації є формулювання задач. Задача - це визначена робота, серія робіт, або частина роботи, котра повинна виконуватися раніше встановленим способом в попередньо обумовлені строки. З технічної точки зору задачі переписуються не робітнику а його посаді. На основі рішень керівництва про структуру кожна посада включає ряд задач, котрі розглядаються як необхідний вклад в досягнення цілей організації. Вважається, якщо задача виконується таким способом і в такі строки, як це передбачалося, організація буде діяти успішно.

Задачі організації діляться на три категорії . Це робота з людьми, предметами, інформацією. Наприклад, на заводському конвеєрі робота людей складається з роботи з предметами. Задача майстра - це робота з людьми. В той же час задача корпорації пов'язана з інформацією.

Ми не будемо характеризувати задачі кожної посади в “Райффайзен Банк Аваль”, а наведемо як приклад задачі директора даного товариства.

Для здійснення поточного керівництва діяльністю товариством призначається директор.

Директор має право без доручення здійснювати дії від імені товариства.

Говорячи про технології слід зазначити, що люди визначають кінцеву ефективність даної технології, коли вони роблять свій споживчий вибір. В середині організації люди є важливим вирішальним елементом при визначенні відносно відповідності конкретної задачі і змісту операції вибраній технології. Ніяка технологія не може бути виконана без співробітництва людей, котрі є п'ятим елементом внутрішнього середовища організації. Керівництво, взагалі досягає цілі організації через інших людей. Тобто люди є центральним фактором в будь якій моделі управління.

Відомості про елементи системи внутрішнього контролю “Райффайзен Банк Аваль” містять дані таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. “Райффайзен Банк Аваль”

Аналогічно організаційної структурі управління як сукупності взаємопов'язаних впорядкованих ієрархічних рівнів та ланок існує також соціальна структура , яка характеризує персонал організації як сукупність груп, класифікованих за статтю, віком, національним і соціальним складом, рівнем освіти, сімейним станом.

Проводячи аналіз соціальної структури персоналу необхідно по-перше, користуючись звітами по складу персоналу охарактеризувати його загальну вікову структуру ( таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3.Характеристика вікової структури персоналу “Райффайзен Банк Аваль”за 2012-2014рр.

Вікові категорії	2012	2013	2014
	Кількість, чол..	Питома вага, %	Кількість, чол..	Питома вага, %	Кількість, чол..	Питома вага, %
Молодь віком 15-28 років	41	12,74	63	16,46	60	13,97
30-40років	185	57,45	215	56,13	250	58,13
41-50 років	96	29,81	105	27,41	120	27,9
Перед пенсійні роки	-	-	-	-	-	-
Пенсійні роки	-	-	-	-	-	-
разом	322	100.00	383	100.00	430	100.00

Дані таблиці свідчать про те, що основна маса робітників підприємства це люди середнього віку ( 30-40 і 41-50 років), які мають достатній досвід і одночасно певний мобілізаційний потенціал. Збільшення цієї вікової групи у динаміці говорить про те, що віддається перевага працівникам с досвідом , які є достатньо надійними у плані зміцнення стабільності персоналу. Молодь, яка потребує часу та коштів на навчання, в основному має прагнення до кар'єрного росту, що призводить до нестійкості життєвих позицій, творчому пошуку, частої зміні роботи. Це обумовлює можливу плинність кадрів. Перед- пенсійний та пенсійний вік також має свої недоліки стосовно його використання на виробництві. Працівник цього віку вже не має достатньої працездатності, він націлений на завершення трудової діяльності, його більш цікавить матеріальне заохочення, яке б збільшило пенсійні нарахування. І хоча така політика є дещо дискримінаційною у соціальному плані, її застосування виправдано більш високою віддачею та економічним ефектом від групи на яку зорієнтовано підприємство.

Важливим моментом для визначення соціальної структури є характеристика загальної освітньої структури ( таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4. Характеристика освітньої структури персоналу “Райффайзен Банк Аваль”за 2012-2014 рр.

Рівень освіти	2012	2013	2014
	Кількість, чол..	Питома вага, %	Кількість, чол..	Питома вага, %	Кількість, чол..	Питома вага, %
Початкова	-	-	-	-	-	-
Неповна середня	-	-	-	-	-	-
Вища (1-2 освітній рівень)	296	91,92	294	76,76	350	81,39
Вища (3-4 освітній рівень)	26	8,08	89	23,24	80	18,61
разом	322	100.00	383	100.00	430	100.00

За даними, наведеними в таблиці, рівень освіти є високим і з часом частка персоналу, яка має вищу освіту зростає.

2.2 Аналіз іміджу керівника ТОВ “Аваль-сервіс”

Директором даного підприємства є Лавренчук Володимир Миколайович

. На нашу думку він являється також і лідером, можна сказати, що успішним лідером.

Його імідж ґрунтується на:

* чіткому визначенні цілей. Він бачить те, до чого прагнуть, що мають робити. Він передає це бачення своїм працівникам так, щоб ті відчули бажання досягти поставлених цілей;

* умінні спілкуватись і слухати. Керівник уміє чітко висловлюватися і є водночас і гарними слухачем.

* надійності та досвіді. досконало знає свій бізнес і хоче викликати у своїх працівників ініціативу.

* довірі, яка неможлива без чесності та щирості без довіри він не може вести за собою інших.

При управлінні вважає суттєвим таке:

Мати сміливу позицію: знаходити можливості, експериментувати й ризикувати.

Вміти виробляти спільне з працівниками бачення цілей, самому уявляти майбутнє, залучати до справи інших.

Давати змогу діяти іншим: стимулювати співпрацю; підтримувати інших.

Моделювати шляхи досягнення цілей: показувати приклад; планувати окремі маленькі перемоги.

Надихати до праці інших:

визнавати значущість праці кожного окремого працівника;

відзначати досягнення працівників.

Серед морально-психологічних якостей Володимиру Миколайовичу притаманні високі життєві ідеали, чесність і правдивість, справедливість і об'єктивність, розсудлива воля і мужність, розвинуте почуття обов'язку і відповідальності, інтелігентність і толерантність та ін.

Важливою рисою у керівника є тактовність у взаємовідносинах з колегами по роботі і, що особливо важливо, з підлеглими. Він постійно демонструє емоційну стриманість, ввічливість і безмежну терпеливість. Ні за яких обставин не може адекватно відреагувати на грубощі підлеглих та інші нетактовні дії.

У Володимира Миколайовича розвинута комунікативна здібність, яка знаходить свій прояв у налагодженні сприятливих взаємовідносин між працюючими, що забезпечує успішну колективну діяльність та знаходження в ній свого місця кожним учасником трудового процесу.

Володимиру Миколайовичу властиві певні педагогічні якості: уміння здійснювати навчання підлеглих, розвивати у них потрібні професійні навички; організовувати загальнокультурне, естетичне і фізичне виховання молодих працівників; чітко і логічно формулювати розпорядження, аргументувати свої погляди.

Яскравою рисою керівника є його гуманізм -- розвинуте почуття справедливості, людяності, пошани до людей і їх гідності, турбота про добробут людей, постійне здійснення заходів, спрямованих на підвищення задоволеності праці усіх підлеглих.

Також Володимиру Миколайовичу притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприємництва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність і воля, цілеспрямованість та ін.

Діловитість насамперед проявляється у здатності знаходити (в рамках компетентності, наданих повноважень і наявних засобів) оптимальний підхід до ситуацій, що виникають і самим коротким шляхом досягають мети.)

У Володимира Миколайовича також розвинуті організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувавши його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цілей.

Керівник банку демонструє самостійність в роботі та надає достатню автономність підлеглим, створює їм умови для успішного виконання службових обов'язків без втручання зверху.

Добра теоретична підготовка і досвід практичної роботи є передумовою того, що Володимир Миколайович володіє:

1) мистецтвом керівництва, навичками роботи з людьми;

2) політичною культурою;

3) комплексним, системним підходом до роботи;

4) здібністю генерувати ідеї, трансформувати їх в практичні дії;

5) творчою уявою, сучасним економічним мисленням; 6) комп'ютерною грамотністю;

7) правильним стилем життя і роботи, культурою ділового спілкування;

8) іноземною мовою - англійською.

В процесі професійної діяльності керівник розвиває управлінські уміння:

1. мислить масштабно, вирішує стратегічні проблеми;

2. діагнозує організаційну систему, інтерпретує ситуацію і робить правильні висновки;

3. оперативно приймає і реалізовує нестандартні рішення;

4. раціонально організовує свою працю і працю підлеглих, забезпечує високу трудову дисципліну;

5. об'єктивно підбирає, оцінює і розставляє кадри;

6. забезпечує самоорганізацію трудового колективу, створює сприятливий психологічний мікроклімат;

7. встановлює ділові відносини з іншими керівниками;

8. володіє собою в будь-якій ситуації;

Просуванню на вищий рівень керівництва Володимиру Миколайовичу сприяють три головних фактори:

1. Особисте бажання зайняти високу посаду.

2. Уміння працювати з людьми.

3. Готовність ризикувати і брати відповідальність на себе.

І зв'язано це з:

- інтенсивним нагромадженням досвіду керівної роботи,

- виконанням різноманітних керівних функцій до 35-літнього віку,

- здатністю генерувати більше ідей у порівнянні з колегами,

- умінням при необхідності легко змінювати стиль керування,

- гарною технічною і технологічною підготовкою,

- сімейною підтримкою,

- спеціальною управлінською і психологічною підготовкою.Як висновок можна сказати, що ефективність управління директора банку реалізувалася в тому, що він створив відкритий і щирий колектив. В даному колективі співробітництво і комунікації здійснюються гнучко та цілеспрямовано, ролі та норми не мають чітких контурів. Діяльність колективу спирається на особистий внесок кожного, члени групи здатні виявляти ініціативу, спрямовані на нове, прагнуть постійно розвивати себе. Вся діяльність спрямована на пристосування до змін, оскільки статичний стан вважається незадовільним.

Керівник „Райффайзен Банк Аваль” дотримується спортивно-елегантного стилю, його костюм може складатися зі спортивної куртки і підхожих до неї штанів, але на всі ділові зустрічі він одягає піджак.

Володимир Миколайович дуже проста людина у спілкуванні, йому притаманна виражена та колоритна невербальна мова. Також він має здатність професійно вирішувати конфлікти, чим формує позитивний мікроклімат в колективі.

Отже, в даному підрозділі ми розглянули основні аспекти іміджу керівника банку, і зрозуміли, що директору “Райфайзен Банк Аваль” притаманний позитивний імідж, що добре впливає на діяльність трудового колективу підприємства. Але не існує такого аспекту діяльності, який би не потребував вдосконалення, тому в наступному розділі ми спробуємо розглянути основні напрямки удосконалення іміджу керівника “Райфайзен Банк Аваль”.

Розділ 3. Основні напрямки удосконалення іміджу керівника ТОВ «Райфайзен Банк Аваль»

3.1 Розробка програми паблик рілейшнз щодо формування позитивного іміджу керівника «Райфайзен Банк Аваль»

В даному підрозділі ми зосередимо увагу саме на методиці розробки програми паблик рілейшнз з метою створення позитивного іміджу керівника Райфайзен Банк Аваль», при цьому дана методика буде ґрунтуватися на зарубіжному досвіді.

Система паблик рілейшнз за час свого існування накопичила величезний досвід використання різноманітних акцій і подій для створення сприятливого ставлення до окремих осіб. Зокрема, при виконанні програм піармени широко використовують метод створення спеціальних подій. Вони закладають створення подій у програми для того, щоб ініціювати новини, особливо в тих випадках, коли буденна діяльність організації не дає стільки інформації, скільки було б бажано. Тому програми мають бути орієнтовані на подію. «Центральна подія, - зазначає Дж. Гендрікс, - може зробити програму більш цікавою, ефективною і такою, що заслуговує на пресу. Для кращого поширення іміджу клієнта серед громадськості ця подія має бути істотною, як правило, серйозною та організованою в інтересах громадськості. Найбільша ефективність досягається тоді, коли подія залучає велику кількість людей і передбачає присутність принаймні однієї іменитості» .

Сутність методу створення спеціальних подій можна було помітити на прикладі діяльності того ж Бернайза при організації святкування ювілею Едісона. Він, зокрема, наголошував, що афоризм Наполеона: «Обставини? Я створюю їх!» - дуже влучно передає сутність роботи радника з питань паблик рілейшнз. Щоправда, той же Дж. Гендрікс попереджає, що «потрібно уникати порожніх псевдоподій; вони інколи наносять репутації клієнта більше шкоди, ніж користі». (Там само).

Цікаве та своєрідне тлумачення методу створення спеціальних подій висловлює відомий американський історик і соціолог Даніель Бурстін. Аналізуючи широкий спектр суспільних явищ, він зупиняється на «революції в засобах масової комунікації», яка призвела до того, що «виробництво ілюзій, які формують наш досвід, стало бізнесом Америки, іноді найчеснішим, необхідним і респектабельним бізнесом» . Він зазначає, - що якщо раніше вистачало спонтанних подій і просто повідомлялося про те, що і де трапилося, а за новини відповідали Бог або Диявол, то протягом останніх ста років (особливо у XX столітті) обставини різко змінилися. Спонтанні події сьогодні вже не задовольняють підвищеного попиту на інформацію, а тому аксіомою стає твердження: якщо новин не вистачає, їх потрібно створювати. Так виникають організовані події, які автор називає «псевдоподіями». У цьому зв'язку Д. Бурстін із певним сарказмом наводить приклад, яким користувався свого часу Бернайз: здавалося б, якщо готель бажає підняти свій престиж, то його необхідно насамперед відремонтувати, переобладнати, завезти нові меблі тощо. Але натомість затівається святкування ювілею готелю із запрошенням іменитих персон і, зрозуміло, в такому випадку престиж готелю залежатиме від того, яку пресу отримає ця подія.

До акцій або спеціальних подій (заходів), які широко використовуються у практиці паблик рілейшнз, можна віднести:

* спеціальні дні, вечори, тижні, місячники;

* торговельні шоу, експозиції, виставки, ярмарки, фестивалі;

* зустрічі, семінари, «круглі столи», конференції, з'їзди, симпозіуми, конгреси, народне віче;

* роковини, ювілеї, пам'ятні дати;

* спеціальні нагороди, привітання, проводи на пенсію;

* дні відкритих дверей, екскурсії по підприємству, зустрічі з ветеранами;

* мітинги, публічні дебати, тематичні зустрічі;

* колективні обіди, вечері, кава, чай, бенкети, фуршети;

* змагання, вікторини;

* паради, конкурси краси;

* події та заходи, організовані спонсорами для громадськості;

* спонсорські премії, іменні стипендії, пожертви;

* створення благодійних і просвітницьких фондів;

* прийоми, презентації;

* концертні й театральні турне;

* . візити, поїздки відібраних людей як винагорода за їхні заслуги;

* пікніки, виїзди на природу;

* виставки дарів природи, самостійно вирощених квітів, продукції присадибних ділянок;

* церемонії відкриття нових будівельних майданчиків, закладання першого каменя у фундамент;

* демонстрації готової продукції, пересувні експозиції продукції;

* візити заслужених і видатних людей, церемонії зустрічей і проводів;

* вибори офіційних посадових осіб;

* звіти про вирішення проблем, повідомлення статистичних даних;

* оголошення результатів опитувань громадської думки, соціологічних досліджень;

* церемонії відкриття фестивалів, спартакіад та інших масштабних подій;

* оголошення нових призначень на відповідальні посади;

* проголошення нового політичного курсу, програм, змін у політичному курсі, програмах діяльності;

* повідомлення, прес-конференції про важливі події в житті та діяльності організації, окремої особи;

* ПР-персоналії (щодо олімпійських чемпіонів, «міс краси» тощо);

* посвячення;

* випускні шкільні вечори, шкільні збори, концерти, олімпіади;

* вечори танців, дискотеки, бали;

* кінофестивалі, демонстрації мод;

* виставки домашніх тварин (собак, кішок, птахів);

* спортивно-оздоровчі заходи, туристичні походи, лижні прогулянки, аматорські змагання;

* зустрічі з відомими спортсменами, ветеранами спорту;

* колективне відвідування музеїв, виставок, концертів, театральних вистав;

* зустрічі з видатними людьми, церемонії роздавання автографів;

* участь у громадських заходах, прибирання місць громадського користування, парків, вулиць, дитячих майданчиків тощо;

* догляд громадян похилого віку;

* публічні слухання, зустрічі з депутатами;

* зустрічі та конференції з участю лідерів громадської думки;

* спеціальні освітні програми: як бути дбайливим, здоровим тощо;

* спеціальні програми для політичних лідерів;

* урочисті події, святкування державних, національних, релігійних свят;

* тематичні заходи та святкування національних історичних подій;

* заходи щодо знаменних дат з історії й культури інших країн і народів.

Зрозуміло, наведений перелік спеціальних ПР-заходів або подій неповний. Крім того, в кожній країні, місцевості, де, як правило, склалися певні історичні або політичні традиції, такі заходи можуть набувати особливого забарвлення. У цілому ж спеціальні події надзвичайно корисні з точки зору забезпечення «заслуженої» преси. Якщо зміст організованих подій, масштаби, склад їх учасників і запрошених гостей такий, що все це заслуговує бути новиною, то, без сумніву, засоби масової інформації не зможуть їх замовчати. Вони вестимуть репортажі з місця подій, друкуватимуть фотоматеріали, витяги з прес-релізів, де обов'язково будуть згадані ініціатори спеціальної події, тобто організація отримає заслужене позитивне висвітлення, що надто важливо для реалізації ПР-програми.

Організовані заходи та спеціальні події є головним засобом реалізації програми, але водночас вони становлять лише підводну частину ПР-айсберга. Комунікація - це, здебільшого, видима частина, яка є каталізатором інтерпретації та підтримки запрограмованих дій. Виходячи з теорії комунікаційного процесу, детальніше зупинимося на принципах застосування цієї теорії на практиці, у ході реалізації ПР-програми.

У ході реалізації програми першими елементами комунікаційного процесу є її тема (головна ідея, лейтмотив) та інформаційні повідомлення, що своїм змістом мають охоплювати ціль програми та бути ретельно складеними й узгодженими з кожною запланованою акцією або спеціально організованою подією.

Головна ідея або тема програми - це, в основному, стала думка (формулювання), що має бути привабливою і такою, що запам'ятовується. Найкращою формою подання теми є коротке гасло або вислів не більш як із п'яти слів. Зрозуміло, що це не завжди легко зробити і не всі ПР-програми потребують формулювання тем або коротких гасел, проте, якщо така можливість є, то це варто зробити. Вдало підібрана та сформульована тема може стати складовою програми, що найбільше запам'ятається людьми.

Повідомлення - це більш мінливий жанр документів, які, не втрачаючи зв'язку з головною темою програми, завжди адресуються конкретним групам громадськості. Щоразу, складаючи повідомлення, варто дотримуватися певних принципів. Поміж них можна назвати такі:

* перш ніж розпочати складання повідомлення, потрібно досконало вивчити суть проблемної ситуації та позицію керівництва організації щодо неї;

* необхідно знати потреби, інтереси й турботи груп цільової громадськості.

Отже, щоб правильно скласти повідомлення, треба поставити себе на місце тих, кому ви його адресуєте.

Однак немає універсальних правил, дотримання яких може гарантувати абсолютну впевненість у тому, що ваші повідомлення кожного разу будуть бездоганними. Навіть якщо б такі правила існували, їх використання без знання конкретної ситуації могло б призвести до небажаних наслідків. Це може трапитися, якщо ви, скажімо, закликаючи до чогось, не берете до уваги певні національні або релігійні традиції, не звертаєте уваги на час і місце, коли і де ви це робите. Наприклад, повідомлення не досягне бажаного ефекту, якщо прес-реліз «Райфайзен Банк Аваль» про, здавалося б, перспективні для громадськості плани буде розміщений у газеті поряд з інформацією про причетність банківського бізнесу до махінацій, які шкодять національним інтересам країни. Те ж може трапитися, якщо, наприклад, одстоювати необхідність поглиблення ринкових реформ в Україні перед аудиторією пенсіонерів, які через інфляцію втратили всі свої заощадження і вже довго не отримують пенсії. Отже, щоб досягти бажаного результату, повідомлення треба складати з урахуванням ситуації, часу, місця та аудиторії. Разом із тим для плідного спілкування потрібно вибирати відповідні прийоми та засоби інформації.

Сучасні технічні досягнення сприяють дедалі ширшим можливостям для спілкування з невеликими за складом, але впливовими групами людей із особливими інтересами. Тому слід брати до уваги ці обставини й активно використовувати спеціальні канали комунікації, які дозволяють ефективніше впливати на громадську думку. При цьому завжди потрібно пам'ятати, що способи комунікації чи акції, які коли-небудь або де-небудь добре спрацьовували, не обов'язково будуть ефективними сьогодні або в іншому місці. Як кажуть, одяг із чужого плеча рідко коли вам підійде. Але навіть якщо й підійде, він уже буде не модним.

Однак спільним знаменником усіх проблем паблик рілейшнз є люди, тому зближення їхніх точок зору і думок потребує постійного спілкування з ними. На це мають бути спрямовані прес-релізи, які плануються, рекламні оголошення, зустрічі та всі інші контакти організації. Отже, комунікаційні зусилля повинні бути безперервними. Особливе значення для засвоєння та запам'ятовування має постійне повторювання у простій і дохідливій формі повідомлень організації, ретельний вибір методів, часу та місця їх поширення, використання різноманітних каналів інформації, всебічні підходи до проблеми. Як уже неодноразово наголошувалося, щоб досягти конкретних результатів, конче необхідно конкретні повідомлення націлювати на конкретну аудиторію.

Існують перевірені часом прийоми, які дозволяють долати розбіжності між позицією комунікатора (організації) та установками цільової аудиторії або громадськості. Наведемо деякі з них:

* використовуйте засоби інформації, які найбільше наближені до позиції аудиторії;

* використовуйте джерело комунікації, яке має найбільшу довіру в аудиторії щодо конкретного питання;

* зводьте до мінімуму розбіжності між позиціями комунікатора та аудиторії;

* шукайте ототожнення себе з аудиторією за допомогою лексики, гумору тощо - тобто поза проблемою, яка роз'єднує вас;

* доводьте, що позиція комунікатора збігається з думкою більшості людей, при цьому показуючи, що ця більшість людей перебувають в аудиторії;

* показуйте розбіжності між групами в аудиторії, якщо це допоможе досягти позитивної реакції. Можна зробити і навпаки;

* модифікуйте повідомлення в інтересах організації.

Ефективність комунікаційної складової реалізації ПР-програми значно залежить від того, які саме форми комунікації використовуються для поширення повідомлень. Звичайні засоби комунікації, що використовуються в паблик рілейшнз, як правило, класифікують на неконтрольовані та контрольовані.

Використання неконтрольованих засобів означає надсилання новин про певну особу до засобів масової інформації або спеціалізованих каналів. Тому відповідальні за роботу цих каналів видавці або головні редактори стають для піарменів цільовою громадськістю, від якої залежить можливість поширення повідомлення про організацію. Мета такої форми комунікації в тому, щоб отримати позитивне висвітлення акцій і подій, які влаштовує керівник організації.

Типовими формами поширення новин про життя керівника організації через засоби масової інформації є прес-релізи, статті, фотоматеріали та прес-конференції. Вони називаються неконтрольованими тому, що піармен, надіславши повідомлення до засобів масової інформації, втрачає контроль за його дальшим поширенням. Редактор або інші працівники каналу новин можуть без погодження з піарменом, на власний розсуд, надрукувати його повністю, частково або взагалі не звернути на нього увагу; може трапитися й так, що, відклавши повідомлення піармена, редактор надішле до організації кореспондента, щоб той самостійно підготував матеріал про її керівника.

Оскільки ні організація, ні піармен не сплачують каналу інформації вартості публікації або іншої форми поширення повідомлення, як це буває при розміщенні реклами, доля поданого матеріалу цілком залежить від волі працівників засобів інформації.

На відміну від неконтрольованих контрольованими засобами комунікації є ті, що поширюють інформацію про організацію за її рахунок. У цьому випадку форма, зміст матеріалу, місце його розміщення повністю у розпорядженні організації, яка готує повідомлення. Формами контрольованих засобів інформації можуть бути брошури, бюлетені новин, звіти; такі форми аудіо- та відеоматеріалів, як кінострічки, слайди тощо; міжособистісне спілкування типу промов, мітингів, засідань, інтерв'ю та інше. До контрольованих засобів можна також включити інституційну рекламу розраховану на зміцнення іміджу керівника організації; рекламу пропагандистського змісту, що обстоює точку зору керівника організації з якого-небудь спірного питання, та інші форми рекламних матеріалів.

ПР-рекламування (не розраховане на стимулювання торгівлі):

* друковані та радіо- або телеоголошення;

* звернення до громадськості, заяви про місію організації або інституту, заяви про позицію з певних суперечливих питань;

* рекламування організації поштою;

* зовнішнє оформлення: афіші, вивіски, логотипи, символіка;

* інституційна реклама у збірниках «Жовті сторінки»;

* рекламні оголошення в транспорті і на транспортних засобах, із використанням авіації, повітряних куль;

* реклама за допомогою спеціальних виробів: на календарях, попільничках, ручках, олівцях, коробках сірників, записничках та інших канцелярських товарах або текстильних виробах;

* трюки або хитромудрі витівки, що привертають увагу.

3.2 Формування позитивного особистого іміджу керівника «Райфайзен Банк Аваль»

Перш ніж приступити до створення свого особистого ділового іміджу, керівнику «Райфайзен Банк Аваль»необхідно досить реалістично усвідомити, хто він для навколишніх і який його нинішній образ у їхніх очах. Рідко хто може вірогідно описати самого себе. Найчастіше власна самооцінка буває абсолютно негативною чи зовсім позитивною. Це, як правило, самообман. Потрібно навчитися непредвзято оцінювати самого себе.

Важливо з'ясувати думку людей, з якими спілкується керівник. Не слід вирішувати, який образ бажано виявити світу чи як повинен змінити свій теперішній імідж керівник, поки добре не усвідомить, яким його бачать інші. Цих «інших» у діловому житті будуть представляти різні групи людей з колег, партнерів, клієнтів, відвідувачів. І хоча існує потреба в стабільному іміджі, усе-таки потрібно представлятися цим різним групам у відповідному образі, що в підсумку допоможе чітко визначити різні аспекти іміджу для різних категорій людей. Тому не слід демонструвати той самий імідж для різних людей.

З цього випливає, що керівник «Райфайзен Банк Аваль»не повинен поводитися у всіх ситуаціях і з усіма однаково. Так, стиль поведінки, обраний в повсякденному спілкуванні з колегами, може не принести успіху при розмові, наприклад з партнерами.

Тому насамперед треба враховувати, на яку групу людей необхідно зробити гарне враження в тій чи іншій ситуації. Потрібно також чітко усвідомити, що саме вражає в інших і заодно прикинути, чи під силу адаптувати подібні якості до власного іміджу.

При створенні ділового іміджу необхідно враховувати чекання людей. Якщо вони вважають, що належить їм проходити в двері першим, ви так і повинні проходити, навіть якщо це суперечить природній ввічливості. Якщо ви хочете, щоб вас поважали, треба поводитися так, як, на думку людей, ви повинні поводитися у вашому положенні. Якщо ви станете поводитися навпаки, усі почнуть конфузитися, не знаючи, чого ж від вас можна чекати далі. Значна частина іміджу повинна ясно вказувати, що ви незмінно враховуєте чекання навколишніх.

Потрібно вирішити, як би хотілося, щоб люди поводилися з вами на різних рівнях, і визначите, як варто поводитися з ними. Керівнику «Райфайзен Банк Аваль»потрібно бути уважним, не занадто відхилятися в поведінці від групи до групи. Якщо буде часто змінювати свою поведінку від неофіційної до надофіційної, то він буде мимоволі спантеличувати людей, викликаючи в них занепокоєння, - адже вони перестануть розуміти, як реагувати у тій чи іншій ситуації.

Але належить робити не тільки те, що потрібно для пристосування особистого іміджу до різних груп людей. Необхідно ще ясно розуміти, який аспект роботи потрібно поліпшити і кому повинно бути адресоване таке поліпшення, а також установити, чи призведе воно до позитивних змін.

Щоб створити капітал на власних перевагах, треба насамперед виявити їх у себе, щоб «змусити працювати». Чим більше керівник «Райфайзен Банк Аваль»сконцентрується на них, тим швидше будуть усунуті слабкості і недоліки.

У роботі усе важливо. Але тільки її окремі аспекти важливі для інших. Тому, якщо керівник «Райфайзен Банк Аваль»бажає, щоб його діяльність цінували, то потрібно бути упевненим, що різним групам навколишніх людей він представляє саме ту її сторону, що більше всього цікавить не тільки його, але і їх.

Змінюючи свій імідж убік більшого професіоналізму, керівнику «Райфайзен Банк Аваль»варто мати на увазі, що він не моделюється за єдиним планом, для його створення немає однакових шляхів. Його варто створювати в багатьох напрямках. Для керівництва потрібно проектувати його як би нагору, для колег -- у сторони, для рядового персоналу - униз, для широкої публіки і клієнтів - назовні, для себе - усередину. Іншими словами, потрібно пристосовувати свій імідж і до ситуації, і до людей, що беруть участь у ньому.

Діловий імідж варто будувати на щирому «я». Основа його привабливості для людей, з якими зустрічаєтеся, полягає в тому, що вони повинні бачити особистість, а не якусь штучну модифікацію особистості. Ви, звичайно, можете радикально змінити імідж, відірвати його від природного «я», але це буде продовжуватися дуже недовго. Вас видадуть непередбачені дріб'язки.

Якщо ж керівник «Райфайзен Банк Аваль»створите обновлений імідж на вашому щирому «я», тоді те нове, що побачать у вас люди, буде сприйняте ними як розширення суті вашої особистості. Вони не вважатимуть таке недоречним, хоча і помітять зміни. Так що не бійтеся вносити у свій імідж зміни, що необхідні в першу чергу. Який би імідж ви не намагалися виявити навколишнім, він, насамперед, повинен бути відображенням вашої внутрішньої суті і міцно базуватися на ній, і ґрунтувався винятково на кращих рисах щирої особистості.

Усупереч представленню, начебто загальний образ остаточно складається по витіканню досить тривалого часу, більшість людей складе думку в перші ж хвилини зустрічі і потім лише небагато буде коректувати його, дізнаючись про більше. В міру більш глибокого дізнавання перше враження може або зміцніти і затвердитися, або навпаки, розвіятися.

Якщо воно виявиться оманним, наступить розчарування, і вже ніякий зовнішній блиск, чемність і люб'язності, що марнуються, не врятують репутацію.

Звідси нескладно зробити висновок, що при створенні позитивного ділового іміджу необхідно твердо дотримувати встановлених рамок обраного образа і зрештою змусити його стати невід'ємною частиною внутрішньої суті. Тому стабільність такого іміджу повинна постійно підтримуватися всіма наявними, способами і насамперед створенням і збереженням свого доброго імені, професійної честі і політичного кредо. Важливо не тільки вирішити, який імідж ви хотіли б знайти для себе і своєї роботи, але також бути послідовним у його повсякденній демонстрації.

Побудова ділового іміджу припускає наявність ясних цілей такої роботи. Створення його навмання може спрацювати на короткий час, але довгострокового ефекту ви не одержите, результат може виявитися навіть несприятливим. Вам потрібно створити імідж, що буде відповідати не тільки вашої внутрішньої суті, але і довгостроковим політичним цілям.

Імідж, як і сама особистість людини, дуже багатогранний, оскільки в різних ділових ситуаціях людей з'являється перед навколишніми в досить різних іпостасях. Однак при всьому своєму розходженні це - лише різні точки зору на ту саму особистість. У кожній конкретній ситуації і для різних груп людей діловий імідж повинен бути адекватний і складатися з можливо більшого числа конкретних форм його вираження. Навколишнім людям не байдуже, як виглядає певна особистість, якою мірою вона знає і дотримується правил й умовностей ділового етикету, володіє мистецтвом усної і письмової мови, з яких етичних принципів виходить у своїй діяльності, як використовує засоби і прийоми поведінкової техніки і тактики, якою мірою піклується про власне здоров'я.

Таким чином, якщо говорити більш узагальнено, то діловий імідж полягає в єдності всіх зазначених вище форм його вираження. Саме їхнє гармонічне сполучення і сталість прояву роблять стабільними довіру і повагу до ділової людини з боку його колег, партнерів і клієнтів, створюють у них впевненість у компетентності, діловитості, моральної і фізичної надійності. Тому розглянемо ці форми ділового іміджу більш докладно, і в першу чергу ті з них, що дозволяють скласти навколишнім перше враження.

Дуже часто люди на кожну конкретну діяльність проектують масу стереотипів, розповсюджених серед широкої публіки. Відомо, наприклад, що клієнтура завжди схильна бачити прямий зв'язок зовнішнього вигляду з чесністю і якістю обслуговування. Особливо це стосується одягу, оскільки наше положення і спосіб життя ніде так відверто не виявляються, як у манері підносити себе через одяг. Від того, як людина себе одягне, буде значною мірою залежати відношення до неї з боку навколишніх людей.

Одяг є як би зовнішньою формою вираження ділового іміджу, він позв'язаний з характером і способом життя людини. Тому дуже важливо переконатися, що одяг відповідає ситуації, інакше імідж буде тьм'яним, і ніхто не стане сприймати його усерйоз.

Стиль одягу завжди повинний відповідати конкретної ділової ситуації. Якщо, наприклад, керівник «Райфайзен Банк Аваль»буде постійно дотримувати в одязі або неофіційного, або офіційного стилю, незалежно від ситуації, то колеги і клієнти будуть не настільки довірчі, як могли б. Найпростіший спосіб зміни вашого іміджу - зняти піджак.

Потрібно постійно намагатися дотримуватися норм ділової етики.

Етика - це, як відомо, сукупність принципів людського поводження. Поширюючи це визначення на певні сфери діяльності, можна затверджувати, що ділова етика являє собою сукупність принципів поводження людей, зайнятих у цих сферах діяльності.

Така етика дозволяє розглядати й оцінювати ділові відносини суб'єктів, а також їхнє особисту поведінку з погляду відповідності загальноприйнятим у діловому світі принципам поводження. Апелювання до таких принципів допомагає гідно виконувати громадянський обов'язок.

У зв'язку з цим представляється доцільним виділити в діловій етиці ті моральні цінності, що є її структуроутворюючими компонентами. Перша і найважливіша цінність -- чесність і порядність у ділових відносинах.

Вимога чесності в бізнесі випливає з природи таких відносин. Обман не може бути основою для нормального економічного процесу. Навпаки, він створює погрозу для комерційних інтересів. Людей, що йдуть на обман, у діловому світі завжди засуджували. У кінцевому рахунку ті, хто допускає неправду і фальсифікацію, більше втрачають, чим виграють.

Чесність і порядність як основа ділової практики є наслідком тривалого розвитку ділових відносин у суспільстві в цілому, у ході якого вироблялися оптимальні етичні і моральні норми.

Звичайно, і в промислово розвитих країнах не обходиться без збоїв, зловживань, елементарної непорядності і виникаючих на цьому ґрунті скандалів. І проте головне в ділових відносинах -- чесність, порядність, прагнення не обманути партнера, а укласти взаємовигідну комерційну угоду, щоб разом рухатися далі по шляху розвитку і процвітання.

Ділова етика базується і на такій загальнолюдській цінності, як воля. Це означає, що кожна людина повинна цінувати не тільки волю своїх дій, але і волю дій іншої людини, що виражається в неприпустимості втручання в його справи, обмеження навіть у дріб'язках його інтересів.

Іншим основним принципом ділових взаємин є терпимість, що означає усвідомлення неможливості перебороти «знаскоку» слабості і недоліки партнерів, клієнтів і підлеглих. Терпимість допомагає гасити конфліктні ситуації в самому їхньому зародку.

Того, хто помиляється без наміру, треба прощати. Ні в якому разі, якщо ви хочете розположити до себе вашого співрозмовника, не приймати його «виклик», а тим більше не провокувати на подальше розгортання конфлікту.

Терпимість народжує взаємна довіра, вона допомагає усувати нерозуміння і невдоволення на самому їхньому початку. Особливо важливо виявляти терпимість у наш важкий час, коли цілком закономірні масова нервозність людей і їхня побутова агресивність. Соціально-економічні труднощі провокують загальний соціальний невроз.

Ділові взаємини завжди чреваті різного роду непорозуміннями і конфліктами і тому, як ніякі інші, вимагають тактовності і делікатності. Такт у такому спілкуванні - це не тільки розуміння відповідності цілей і норм поведінки, але й уміння застосовувати ці норми до конкретної людини. Тактовність припускає, насамперед, орієнтацію на гуманність і шляхетність, уважність і люб'язність. Бути тактовним - це значить у будь-якій ситуації сприймати свого партнера, чи клієнта підлеглого як найкоштовнішу людську особистість з обліком її біосоціальних характеристик: статі, віку, національності, темпераменту, звичок і т.п.

Загальне правило такту - створювати найбільше сприятливі умови для спілкування в житті оточуючих людей, враховувати й усувати ті можливі незручності, що можуть виникати через нашу поведінку. При цьому не слід перевищувати і міру інтересу до зручностей іншої людини, тому що це може створити для нього нові незручності, оскільки ви стиснете його у виборі чи вчинку дії. Такт в однаковій мірі охоплює всі сторони поводження і є зовнішнім вираженням нашої уваги до людей.

Під делікатністю розуміється ввічливість і уважність у спілкуванні, уміння щадити самолюбство своїх колег. Делікатність - це особлива, властива деяким людям форма прояву коректності і щирості при спілкуванні. Від такту вона відрізняється іншою забарвленістю, більшим ступенем уваги, привітності і люб'язності до конкретної людини.

Такт варто дотримувати у всіх випадках, делікатність припускає ситуацію, у якій ми спілкуємося з людьми, гідними нашої поваги й уваги. Інакше кажучи, делікатність недоречна, коли мова йде про людину, що зробила невартий учинок, і не завжди можлива стосовно незнайомих чи малознайомих людей.

Делікатність припускає м'яке й уважне ставлення до людей, привітність і турботу про їх. Але головною властивістю делікатності є уміння тонко відчувати, тонко сприймати стан навколишніх і виявляти турботливу обережність стосовно настроїв і нестатків іншої людини, уміння вчасно і непомітно прийти до нього на допомогу, якщо він робить помилку чи потребує підтримки і розуміння.

Делікатність - це щонайперший робочий інструмент ділового спілкування, мистецтво володіння яким неоціненно для справи. Вона допомагає з найменшими морально-психологічними витратами вирішувати найскладніші задачі. Особливо велика ціна делікатності при спілкуванні з закордонними колегами.

Коли зустрічаються представники закордонних фірм, розбіжності в оцінці тих чи інших явищ цілком природні. Чужі звичаї і представлення можуть показатися дивними, манери поведінки зайво манірними чи, навпаки, вульгарними. Але з первісного враження, до того ж, як правило, поверхневого, ні в якому разі не повинне народжуватися неповага.

У той же час делікатність не повинна бути надмірною, перетворюватися в підлесливість, приводити до нічим не виправданого вихваляння побаченого чи почутого.

Поряд з терпимістю і делікатністю, ділова етика орієнтується на таку загальнолюдську моральну якість, як справедливість, що припускає об'єктивну оцінку особистісно-ділових якостей людей і їхньої діяльності, визнання їхньої індивідуальності, відкритість критиці, самокритичність.

До загальних моральних якостей, що характеризують ділову людину, можна віднести його вимогливість до себе, самовіддачу в роботі, а також принциповість і повага до думки інших.

У ділових людей усього світу існує таке поняття, як ділова обов'язковість. У США, наприклад, існує поняття «техаське рукостискання», коли сторони просто домовляються, що будуть разом займатися якою-небудь справою. І якщо хтось порушив умови договору, ніхто більше не буде вести з ним справи.

Формула успіху тут простий: успіх = професіоналізм + порядність. За кордоном дуже цінують перевірених роками партнерів, а новачків з підозрою вивчають і часто викреслюють зі своїх записних книжок імена тих, хто з першої зустрічі повівся не за правилами.

У бізнесі є золоте правило: піклуйся про своїх клієнтів, а ринок подбає про тебе. Про справедливість цього правила свідчить успіх американських підприємців. Наприклад, «Дженерал Моторс» один раз витратила 3,5 млн. доларів на одні тільки поштові витрати, але пішла на це, щоб попередити 6,5 млн. власників автомобілів про дефекти в кріпленні двигунів. Так створюється професійна репутація виробника.

Для репутації важливо усе: культура мови, манера поведінки, одяг, інтер'єр офісу і т.д.

В даний час кожна поважаюча себе компанія ставить перед собою цілі, відмінні від одержання прибутку. Основний постулат ділової етики при цьому може бути виражений девізом, під яким виходила газета ділових кіл дореволюційної Росії «Біржові відомості»: «Прибуток вище усього, але честь вище прибутку».

Для ділової людини характерна постійна перебудова своєї справи, внесення змін і поліпшень, здатність почати все спочатку, уміння переборювати відсталість і рутину навколишнього середовища і т.д. Якщо додати до всіх цих якостей необхідність постійно ризикувати і відповідати за всі, то стане зрозуміло, чому лише деякі погоджуються переносити таке велике навантаження. Такі люди працюють звичайно по 20 годин на день, що є для них зовсім нормальним. Вони працюють, коли усі сплять, подорожують, коли інші сидять за столом, планують, коли інші розважаються.

Усі вищезгадані загальнолюдські цінності і професійні ділові якості взаємозалежні і відтворюють у цілому модель морального вигляду сучасної ділової людини, що:

-- поважає себе як особистість і з повагою відноситься до іншим, виявляючи в ділових взаєминах терпимість, делікатність і тактовність; довіряє не тільки собі, але й іншим;

переконана, що честь вище прибутку, цінує свою професійну репутацію і тому вважає, що для ділових відносин обов'язкові чесність, порядність, справедливість, обов'язковість і компетентність;

визнає необхідність конкуренції, але розуміє і необхідність співробітництва;

цінує не тільки волю своїх дій і переконань, але і волю своїх конкурентів;

вміє і не боїться ризикувати і брати на себе всю відповідальність за прийняті рішення.

Висновки

Вдалий діловий імідж впливає не тільки на сприйняття вас навколишніми, але і на ваше сприйняття самого себе. Якщо ви виглядаєте добре, це додає вам сміливість бути самим собою і почувати себе більш упевненим. Іншими словами, ваш вигляд впливає на вас у тім же ступені, у якій він впливає і на навколишніх вас людей.

Не тільки в комерційній діяльності, але й у будь-яких інших професіях, що вимагають особистого контакту, вдалий імідж стає вирішальним фактором. Такий імідж дуже важливий і для службової кар'єри. Сучасні дослідження показують, що імідж або підвищує, або руйнує шанси знайти роботу, не говорячи вже про просування по службовим сходам.

Таким чином, усе вищесказане дозволяє затверджувати, що діловий імідж варто вважати важливою складовою частиною культури ділового спілкування, а володіння їм - істотною особистісною і професійною характеристикою будь-якого серйозного бізнесмена і політика.

Суть створення такого іміджу полягає в тому, щоб змусити інших людей бачити вас таким, яким ви побажаєте, і піднести себе так, щоб вони сприйняли ваш образ позитивно. Основна мета цих зусиль полягає в тому, щоб гранично використовувати всі те гарне, що у вас закладено, і навчитися уникати тих негативних проявів, що принижують вашу професійну, політичну і чисто людську репутацію. Щоб реалізувати на практиці цю мету і навчитися виражати все найкраще, що у вас є, необхідно, насамперед, усвідомити основні принципи побудови ділового іміджу.

Створення іміджу є невід'ємною складовою частиною ділової активності будь-якого підприємства або особи. Брошури, рекламні проспекти, візитні картки, пакувальний матеріал, бланки листів і поштових конвертів, інтер'єр офісу і штаб-квартири, стиль одягу (а в деяких компаніях - уніформа персоналу) - зразковий перелік компонентів іміджу.

Потрібно, щоб одяг відповідав сфері діяльності. Продуманий стиль в одязі може істотно поліпшити імідж будь-якої особи. Великі компанії з більш формальною системою спілкування та ієрархією в керуванні почувають себе зручніше й впевненіше у використанні персоналом офіційного ділового костюма, гарного зовнішнього вигляду і відповідних аксесуарів.

У невеличких фірмах імідж найманого робітника може бути простіший, не такий суворий, як у великих організаціях. Керівник невеличкої фірми повинен бути доступний для своїх колег і підлеглих, його костюм може складатися зі спортивної куртки і підхожих до неї штанів, але на всі зустрічі, особливо поза фірмою, він повинен одягати піджак.

Компоненти позитивного іміджу конкретної особи:

1. Наявність якостей вдалої особистості;

2. Наявність стратегічного мислення;

3. Наявність навичок подолання конфліктів;

4. Наявність навичок вдалого слухання та уміння грамотно, розмовляти;

5. Наявність навичок невербального спілкування;

6. Обов'язкове користування візитними картками;

7. Вдалий зовнішній вигляд;

8. Уміння спілкуватись з засобами масової інформації.

Тому потрібно завжди пам'ятати, що одним із важливих аспектів загального сприйняття й оцінки керівника організації є враження, яке він справляє, або його імідж (образ). Незалежно від бажань як самого керівника організації, так і фахівців зв'язків із громадськістю імідж - об'єктивний фактор, який відіграє істотну роль в оцінці будь-якого соціального явища чи процесу. Поняття «імідж» походить від латинського ітадо, що пов'язане з латинським словом ітіїагі, тобто «імітувати». Відповідно до тлумачного словника Вебстера імідж -це штучна імітація або подання зовнішньої форми якого-небудь об'єкта, особливо особи.

Імідж - мислене уявлення про людину, товар чи інститут, який цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою пабліситі, реклами або пропаганди. Слід зазначити, що серед різних авторів, у тому числі в Україні, які останнім часом активно «накинулися» на проблеми науки і мистецтва паблик рілейшнз, особливо почала обговорюватися думка, що саме створення іміджу (імідж-мей-керство) і є головним завданням, навіть основою основ даної системи.

Безумовно, працюючи над тим, щоб налагодити плідні й взаємовигідні відносини між організацією та різноманітними групами громадськості, піармени дійсно намагаються подати її соціальному оточенню у привабливому, в тому числі й спрощеному, вигляді. У своїй практичній діяльності вони виходять з того, що сприйняття, іміджу багато в чому визначається тим, що той або інший соціальний інститут або і навіть окрема особа робить і говорить. Тобто імідж можна спрямовано формувати, уточнювати або переробляти за допомогою модифікації діяльності, вчинків і заяв соціального суб'єкта.

Однак це зовсім не дає підстав однозначно стверджувати, що створення іміджу - надзавдання системи паблик рілейшнз. Більшість фахівців цієї сфери взагалі з радістю відмовилися б від використання поняття «імідж», оскільки він часто викривлено сприймається та застосовується громадськістю. Якщо бути відвертими, то фахівці сфери паблик рілейшнз проти того, щоб їх називали імідж-мейкерами. Як зазначав основоположник науки паблик рілейшнз Едуард Бернайз, слово імідж немов засвідчує, що фахівці сфери паблик рілейшнз мають справу з тінями та ілюзіями. У дійсності ж їх цікавлять установки та дії, зміна яких підпорядкована вирішенню соціальних питань . Але це не означає, що піармени не розуміють природи іміджу і причин, які впливають на його формування. Вони добре розуміють і силу впливу іміджу керівника організації на сприйняття його громадськістю.

В останні роки в зв'язку зі швидким розвитком ринкових і демократичних відносин у нашій країні значна частина населення усе більш активно утягує в сферу політики і підприємництва. З'явилося багато людей, основним видом професійної діяльності чи формою вторинної зайнятості яких став бізнес і діяльність політична, що дозволяють максимально реалізувати творчі здібності і ділові якості.

Однак ці здібності і якості дають найбільший ефект лише при наявності належного ділового іміджу, тобто того позитивного представлення, що в очах навколишніх людин створює про себе сам і яке виступає як зовнішнє відображення його особистості і показник ділових і чисто людських якостей.

...