Основи функціонування системи військово-соціального управління у збройних силах

Управлінське рішення як основа ефективного функціонування системи військово-соціального управління. Основні риси управлінських рішень, їх класифікація. Статус, службові повноваження командира як головного суб'єкта системи військово-соціального управління.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.01.2016
Размер файла 713,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Підстави для ухвалення рішення.

Інтуїтивні рішення. Чисто інтуїтивне рішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Просто людина робить вибір. Те, що називається осяянням або шостим почуттям, і є інтуїтивні рішення.

Рішення, засновані на судженнях. Такі рішення іноді здаються інтуїтивними, оскільки логіка їх не очевидна. Рішення, засноване на судженні - це вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Людина використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, вона обирає альтернативу, що принесла успіх у минулому.

Раціональні рішення. Головне розходження між раціональним і заснованим на судженні рішеннями полягає в тім, що перше не залежить від минулого досвіду. Раціональне рішення приймається за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.

Оцінка зовнішніх умов звичайно пов'язується з підготовкою визначеної дії, але в той же час є самостійною задачею. Оцінити зовнішні умови тільки шляхом умовиводу на підставі суджень неможливо. Звичайно немає повної гарантії правильного розпізнавання положення справ і обставин. Оцінка зовнішніх умов сама по собі містить всі основні ознаки підготовки й ухвалення рішення.

Ухвалення рішення про те, яку інформацію варто вважати щирою, називають інформаційним рішенням. Інформаційне рішення припускає перетворення інформації в таку форму, яка найбільшою мірою відповідає конкретній задачі керування.

Наприклад, керівникові підприємства протягом деякого часу надходить різноманітна інформація про стан робіт на різних ділянках. У результаті обробки цієї інформації і зіставленням її з більш ранньою керівник виробляє своє уявлення про виробничу ситуацію, тобто складає її уявну модель. Це і є інформаційне рішення.

Організаційне рішення - це вибір з альтернатив, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язок, щодо його посади. Його ціль - забезпечення руху до поставлених перед організацією цілей.

Організаційне рішення складається з визначення структури, розподілу функцій між підрозділами і посадовими особами, установлення підпорядкованості і схеми взаємин.

Особливістю організаційних рішень є їхня орієнтація на порівняно великий діапазон ситуацій. Навіть організації одноразового призначення можуть при виконанні поставленої задачі зіштовхнутися з різноманітними складностями. Тому їхніми необхідними якостями є адаптивність (здатність пристосовуватися до обставин) і стійкість до сторонніх впливів. До найбільш складних і відповідальних відносять рішення, що називають технологічними або управлінсько-технологічними. Клас технологічних рішень у виробничих організаціях містить у собі, зокрема: визначення мети, установлення готовності до проведення робіт і визначення їхнього головного напрямку, розподілу сил, засобів і способу проведення робіт, постановку задач підрозділам.

Найбільш відповідальним у класі технологічних рішень є визначення мети, на підставі чого будуються інші елементи рішення і критерій ефективності. Ціль при цьому є не зовнішнім фактором стосовно технологічного рішення, а частиною його змісту.

3.3 Роль керівника (командира) в процесі прийняття рішень

Вже неодноразово згадувалося вище про роль керівника в процесі ухвалення рішення. Можна виділити чотири основні функції керівника в цьому процесі:

1. Керівник повинен керувати процесом вироблення рішення;

2. Керівник висуває задачу для рішення, бере участь у її конкретизації і виборі критеріїв оцінки. Уміння правильно визначити і поставити задачу - найважливіший його обов'язок, творча частина його роботи.

3. Керівник виконує складну роботу з ухвалення рішення.

4. Керівник організує виконання рішення.

Можна виділити два основних типи працівників, що беруть участь у процесі підготовки й ухвалення рішення: аналітики (системні) і керівники. Більшість керівників у процесі спільної роботи з аналітиками над постановкою задачі виявляють такі проблеми і можливості, про існування яких не було відоме до того.

Як правило, аналітики домагаються ясної, логічної, математичної постановки задачі. Однак, така постановка в очах керівника може здаватися погано пристосованою до сфери його діяльності. Зі своєї сторони аналітик схильний недооцінювати роль інтуїції і минулого досвіду, він схильний загострювати увагу скоріше на виборі і застосуванні методів обґрунтування рішень, ніж на доцільності й ефективності їхнього використання. Керівник повинний приймати рішення, спираючись на варіанти, розроблені аналітиками, серед яких вибрати оптимальний найчастіше складно. Інтуїція ж керівника повинна використовуватися на додаток, а не як заміна результатів роботи аналітиків.

Аналітики розглядають ухвалення рішення як самостійний процес, для керівників ухвалення рішення є лише частиною всього процесу керування, де необхідно враховувати й об'єктивні, і суб'єктивні фактори, що впливають на рішення проблеми.

Керівник вибирає єдиний варіант рішення з запропонованих аналітиками. Він повинний вчасно одержати дані аналізу, навіть неповні. Не прийняте вчасно рішення - більш груба, помилка, яка має тяжкі наслідки, ніж рішення прийняте, але, яке має помилки.

Завжди є якийсь оптимум, деяка крапка, до якої треба вести дослідження і після якої настав час скористатися його плодами, прийняти рішення. Вибрати цей момент, вловити його не раніш і не пізніше - це вже справа, що вимагає іншого підходу, іншої підготовки й інших якостей, чим ті, котрі характерні для аналітика.

Рішення є безпосереднім продуктом праці керівника будь-якого рівня і рангу.

3.3.1 Роль командира як єдиноначальника

Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за:

бойову і мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу);

забезпечення державної таємниці;

бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу;

внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів;

всебічне забезпечення військової частини (корабля);

додержання принципів соціальної справедливості [11].

Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройних Сил України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всієї повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, корабля. (підрозділу) і кожного військовослужбовця;

наданні командиру (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України [11].

Управлінських повноважень розподіляються на: розпорядчі, контрольно-звітні, рекомендаційні, погоджувальні, координаційні

У військово-соціальній організації існують правила розподілу управлінських повноважень.

По-перше, повноваження повинні бути достатніми для досягнення цілей, які стоять перед даним суб'єктом військово-соціального управління та являються по відношенню до повноважень первинними, які визначають їх необхідний об'єм;

По-друге, повноваження кожного суб'єкта повинні бути пов'язаними з повноваженнями тих, з якими йому прийдеться співпрацювати, щоб забезпечити їх взаємодоповнення, збалансованість системи військово-соціального управління, і відповідно її ефективне функціонування;

По-третє, лінії повноважень в організації повинні бути чіткими, щоб кожен військовослужбовець точно знав, від кого він отримає повноваження, кому їх передає, перед ким відповідає, хто повинен відповідати перед ним;

По-четверте, повноваження повністю передаються виконавцю тільки командиром, за виключенням особливо обговорених випадків їх розподілення;

По-п'яте, виконавці повинні самостійно вирішувати проблеми, які виникають, не виходячи за рамки їх повноважень, і нести перед командиром повну відповідальність за свою діяльність і її результати.

3.4 Технології прийняття управлінських рішень, їх особливості та їх практичне використання

Вже неодноразово згадувалося, що процес ухвалення рішення - це нескінченна послідовність взаємопов'язаних кроків. І сукупність цих кроків буде різною для кожного виду проблем. Кожен вид проблеми вимагає свого шляху (напрямку) рішення. Однак повсякденний обсяг роботи керівника будь-якого рівня не дозволяє йому відводити окремий час для вироблення нових напрямків дій для кожної проблеми. Саме тут криється важливість і необхідність використання визначеної технології. Технологія дозволяє раціонально використовувати час і ресурси. Отже, потреба в технологіях з'являється тоді, коли виникає необхідність у раціональних (з погляду ефективності) діях у керуванні соціальними процесами.

Зовсім очевидним стає те, що об'єктивно кращою технологією ухвалення рішення бути не може. Тому проблема існування оптимальної, універсальної технології по прийняттю рішень вирішується виходячи з того, що кожна організація (фірма або підприємство) функціонує у визначеній сфері і зустрічається з проблемами, виникнення яких характерно для діяльності в цій сфері. Технології, що дозволяють вирішувати ці проблеми найбільше ефективно, будуть оптимальні для цієї організації.

В психології управління існують такі види технологій розробки та реалізації управлінських рішень:

1. Технологія "Управління за результатами";

2. Технологія "Управління на базі потреб та інтересів";

3. Технологія "Управління шляхом постійних перевірок і вказівок";

4. Технологія "Управління у виняткових випадках";

5. Технологія "Управління на базі штучного інтелекту";

6. Технологія "Управління на базі активізації діяльності персоналу";

Технологія "Управління за результатами" заснована на пріоритеті кінцевих результатів над плануванням і прогнозуванням. Основною функцією, яка реалізовується керівниками, є координація (коректування) дій і рішень у залежності від отриманого результату. Ця технологія реалізується в середніх і малих компаніях або в їхніх підрозділах, в яких:

§ проміжок між прийняттям рішень і результатом виконання мінімальний (година, кілька днів);

§ відсутні нездоланні труднощі швидкого придбання необхідних ресурсів або повернення не використаних;

§ професіоналізм керівника організації або керівника проекту досить високий;

§ виробництво переважно механізоване.

У залежності від ситуації і кінцевого результату керівник повинен постійно коректувати розміщення і навчання кадрів, технологію й організацію праці, номенклатуру і якість застосовуваних матеріалів, реалізацію продукції і прибутковість організації. Дія технології завершується по досягненні поставленої мети.

Технологія "Управління на базі потреб та інтересів" заснована на пріоритеті міжособистісних відносин. Взаємодія між керівником і підлеглим при реалізації даної технології може виникнути тільки за умови, що у виконанні завдання зацікавлені як сам керівник, так і підлеглий.

Умови застосування технології:

§ великий часовий інтервал між прийняттям або коректуванням рішення й отриманням результату;

§ переважно колективний характер роботи;

§ наявність тісних сімейних, побутових і виробничих зв'язків з більшістю організацій, розташованих у тому ж самому адміністративному регіоні: селі, селищі і т.д.

§ наявність ринку фахівців.

Дана технологія дозволяє керівнику безпосередньо, а не опосередковано впливати на потреби й інтереси працівників.

Технологія "Управління шляхом постійних перевірок і вказівок" заснована на пріоритеті контролю і керування персоналом.

При такій технології керування людина краще реалізує свої потреби в самовираженні, самопрояві, стабільності і порядку. Тверде керування нічого спільного не має з жорстоким і волюнтаристичним керуванням.

Дана технологія ефективно реалізується в невеликих організаціях, де авторитет і професіоналізм керівника поза сумнівами - у нових наукомістких організаціях, військових навчальних закладах.

Технологія "Управління у виняткових випадках" заснована на пріоритеті професіоналізму виконавців або відпрацьованої виробничої технології. Винятковий випадок - це набір ситуацій, що заважає виконавцю належним чином і у визначений строк виконати доручене завдання. Винятковий випадок не відноситься до форс-мажорних ситуацій. Дана технологія ефективно реалізується в невеликих організаціях або з жорстко регламентованою технологією, або з довірчою (функціональною) структурою керування.

Технологія "Управління на базі штучного інтелекту" заснована на пріоритеті відпрацьованої практики, статистики і сучасних економіко-математичних методів, реалізованих у виді баз знань або баз даних в середовищі сучасних комп'ютерних технологій. Штучний інтелект - це система сучасних інформаційних технологій, що моделюють деякі сторони розумової діяльності людини при підготовці і реалізації рішень. Технологія заснована на тому, що переважна більшість відхилень у роботі організації є штатними, тобто повторюваними з відомим набором рішень по їх усуненню. Позаштатні відхилення звичайно виникають на базі штатних, тому набір рішень по їхньому усуненню може бути отриманий шляхом кореляції штатних методів рішень за допомогою інформаційної системи. Дана технологія особливо ефективна для організацій, що часто змінюють номенклатуру продукції, що випускається, і для організацій, що мають великий обсяг складних типових процедур.

Технологія "Управління на базі активізації діяльності персоналу" заснована на пріоритеті стимулів та заохочень працівника. Вона ефективна, коли продуктивність праці і якість продукції, що випускається, в основному визначаються настроєм, психологією та станом здоров'я працівника, а також соціально-психологічним кліматом у колективі. Штат співробітників не обмежений. Технологія вимагає наявності системи спостереження за впливом стимулів і заохочень на діяльність кожного працівника і колективу в цілому.

У світовій практиці активізації діяльності персоналу успішно застосовується ряд теорій мотивації (спонукання) до ефективної праці. До них відносяться: теорія Х, теорія Y, теорія очікувань, теорія справедливості [9].

Висновки

Таким чином, прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість організацій і підприємств, державних установ і органів. Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують.

Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, безпосередньо спрямоване на досягнення цілей організації.

В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється керівниками різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень.

Удосконалювання процесу прийняття управлінських рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу, моделей і методів прийняття рішень.

Етапи побудови моделі такі: постановка задачі, визначення інформаційних обмежень, перевірка на вірогідність, реалізація висновків і відновлення моделі. Загальними проблемами моделювання є недостовірні передумови, інформаційні обмеження, погане використання результатів і надмірні витрати.

Формування наукового підходу до прийняття рішення спонукає розробити визначений план у вигляді взаємозалежних між собою процесів підготовки, обґрунтування, прийняття і введення рішення в дію.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.