Обслуговування споживачів у ресторані загального типу на 120 місць при готелі

Продукція в холодному цеху виготовляється не тільки з напівфабрикатів, що піддаються тепловій обробці, а й з продуктів, що відпускаються без додаткової обробки на кухні. Тому необхідно суворо розмежовувати виробництво різних виробів за видами використовуваної сировини або напівфабрикатів.

У холодних цехах великих підприємств обладнують окремі робочі місця для порціонування та оформлення холодних закусок, нарізання бутербродів, виготовлення солодких страв. Таке розмежування робочих місць дозволяє створити найбільш зручні умови роботи для кожного кухаря і дотримуватися правил санітарії.

У холодних цехах підприємств середньої потужності допускається поєднання робочих місць. Наприклад, для порціонування та оформлення солодких страв і нарізання бутербродів. У такому цеху рекомендується обов'язково встановити окремий стіл для нарізання сирих овочів і підготовки зелені.

У невеликих цехах обладнують загальне робоче місце, яке оснащується необхідними інструментами та інвентарем для приготування холодних закусок, бутербродів і т. ін.

Основним обладнанням на таких робочих місцях є виробничі столи. Фронт роботи одного кухаря повинен складати 1,5-1,8 м при ширині столів 0,85 м. Навколо столів групують необхідне обладнання: універсальний привід зі змінними механізмами, стелажі та ін. На столі встановлюють ваги і гірку для гарнірів, приправ і спецій. Набір гарнірів і приправ, а отже, і розмір гірки залежать від асортименту закусок.

Щоб інструмент і дрібний інвентар завжди були під рукою, доцільно над столом або, під його кришкою зробити кілька полиць або встановити поряд невеликий стелаж.

Для нарізання продуктів кухар може використовувати встановлені на сусідньому робочому столі слайсер або машину для нарізання відварених овочів.

Неподалік від виробничих столів ставлять стелаж для остигання напівфабрикатів, що надходять з гарячого цеху. Тут же зберігають запас столового посуду.

Дуже практичними є столи, сполучені з холодильною шафою, настінні холодильники і столи-стелажі. Таке обладнання незамінне при обмеженій площі цеху. Для цехів, що випускають великі партії холодних закусок, рекомендуються столи-стелажі з двома полицями посередині. На них можна вільно розмістити напівфабрикати, запас посуду, інструменти, розставити підготовлені до заправлення блюда. Довжина такого столу-стелажа складає близько 2 м, ширина при двосторонньому використанні - 1,5 м, ширина полиць - 0,5 м.

Для підвищення продуктивності праці і поліпшення якості приготування холодних страв рекомендується використовувати спеціальні столи для холодного цеху. До такого комплекту входять три основних вузли: власне стіл з гіркою та ємностями, охолоджувальна шафа, машинне відділення. Стіл виготовлений з неіржавіючої сталі, гірка має до десяти охолоджувальних ємностей для зберігання продуктів і напівфабрикатів (салату, зеленого горошку, зелені, нарізаних відварених овочів, яєць, майонезу та ін.). Кожна ємність закривається кришкою. У заглибленні столу розміщена охолоджена ємність з кришкою для зберігання приготовлених овочів.

Для нарізання і шаткування продуктів застосовується обробна дошка. Справа від кухаря встановлюють ваги. У столі є також охолоджувальна шафа для короткочасного зберігання відвареного м'яса, гастрономічних продуктів, заливних страв та ін. Шафа закривається дверцятами, усередині вона має дві знімні полиці і лампу, що включається при відкриванні дверей. Температура в охолоджувальних шафах і гірці підтримується автоматично.

Кухарям холодного цеху доводиться за короткий так виконувати різноманітні замовлення. Швидкому і кваліфікованому виготовленню холодних закусок сприяє застосування різних пристроїв, що полегшують працю. Це формувальні ложки для масла, пристрої для нарізання томатів і фруктів, яйцерізки, сирні ножі, часничні та багато іншого.

На робочих місцях у достатній кількості повинні бути формочки для желе, заливних страв, пудингів, мусів, паштетів (круглі і чотирикутні), ножі середні і малі, гастрономічні і карбовочні, ножі-виїмки для фігурного нарізання овочів, шпажки, тертки, розливальні ложки, цідилки, шовкові і волосяні сита, вінчики, каструлі, лотки, обробні дошки. Обробні дошки повинні мати маркування»; ХЦ»; (холодний цех) для вареного м'яса, риби, оселедця, відварених, квашених і маринованих овочів. Для зберігання маринованих і солоних овочів у цеху призначені фаянсові (порцелянові) миски, пластмасовий або емальований посуд.

Кількість інструмента та інвентаря обумовлюється об'ємом і асортиментом продукції, що випускається. На робочих місцях завжди повинен бути запас столового посуду (тарілок, оселед-ниць, салатниць, ікорниць, скляних вазочок, соусників, овальних блюд, склянок, креманок, розеток), у якому здійснюється відпуск страв і закусок.

На робочому місці, де готовлять бутерброди, нарізають продукти - ковбасні вироби, сири, хлібобулочні вироби і т. ін. Іноді відразу порціонують та оформляють солодкі страви. Робоче місце обладнують слайсерами, сирорізками, виробничими столами, вагами, стелажем і навісними полицями для інвертаря. Тут застосовуються також пристрої для нарізання масла, соковижималка, універсальний привід із збивальним механізмом, холодильні шафи. Фронт роботи для кожного кухаря повинен складати не менше 1,2 м.

Обладнують робоче місце так: зліва від виробничого столу ставлять ковбасорізку, справа - стелаж і холодильну шафу. Важільний ніж для хліба монтують на правому краї столу. Тут же повинні бути ваги. Робоче місце оснащується обробними дошками, вінчиками, ступкою з пестиком. Для нарізання продуктів використовують гастрономічні, сирні, хлібні і поварські ножі.

Інструмент і дрібний інвентар зберігають на полиці, у ящику під кришкою столу або в спеціальній шафі. На полиці розміщують необхідний для роботи посуд.

Хлібобулочні вироби, а також прянощі для солодких страв і запас посуду зберігають на стелажі.

На великому підприємстві, яке постачає продукцією холодного цеху доготовочні підприємства, може бути встановлена механізована лінія для приготування салатів та вінегретів.

Продукція холодного цеху, як правило, відразу ж після виготовлення відправляється на роздачу або в буфети, магазини кулінарних виробів. Холодні закуски та іншу продукцію відпускають у такій кількості, яка може бути швидко реалізована. Наприклад, м'ясні і рибні закуски, киселі і компоти зі свіжих ягід і фруктів, вінегрети, салати, бутерброди, м'ясну і рибну гастрономію, студень і т. ін. варто відпускати в кількості не більше ніж на годину роботи. Цю умову слід враховувати при підготовці чергової партії продукції. Регулярне поповнення буфетів гарантує відпускання блюд і закусок у свіжому, привабливому вигляді.

Для більшої частини продукції холодного цеху час зберігання (включаючи виготовлення) при звичайній температурі обмежується однією годиною. Враховуючи це, слід забезпечити швидке виготовлення і відпускання продукції. Щоб прискорити цей процес треба чітко організувати роботу кухарів, механізувати приготування напівфабрикатів і оснастити цех необхідним інвентарем і пристроями.

Холодні закуски готують із заздалегідь підготовлених продуктів у міру реалізації, тому велике значення має своєчасна підготовка продуктів і напівфабрикатів. М'ясні, рибні та овочеві напівфабрикати, а також холодні соуси, маринади зберігають окремо в холодильних шафах або в охолоджуваних приміщеннях. Заправлення та оформлення виробів, як правило, здійснюються перед самою відпуском.

Для подовження термінів зберігання рекомендується відпускати продукти в зовнішні буфети в незаправленому вигляді. Заправляє й оформляє салати та вінегрети буфетниця. Такий порядок спрощує постачання буфетів, віддалених від цеху, дозволяє відпускати одночасно більше продукції холодного цеху. Для доставки виробів у зовнішні буфети використовують спеціальні лотки, судки, контейнери з полицями.

Організація роботи в холодному цеху. Режим роботи холодного цеху встановлюється залежно від типу підприємства і режиму його роботи. При тривалості робочого дня 11 годин і більше працюють по ступінчастому, двобригадному або комбінованому графіку. Загальне керівництво цехом здійснює бригадир або відповідальний працівник з кухарів VI чи V розряду.

Бригадир організовує виконання виробничої програми відповідно до меню. З вечора приготовляють трудомісткі страви: студні, заливні страви, киселі, компоти і т. ін.

Час на підготовку роботи на початку робочого дня використовується для підбирання посуду, інвентаря, одержання продуктів відповідно до виробничого завдання. При чіткій організації виробництва це має складати не більше 20 хв. Кухарі одержують завдання відповідно до їх кваліфікації. Бригадир слідкує за дотриманням правил технології приготування холодних і солодких страв, графіком їх випуску, щоб уникнути перебоїв в обслуговуванні відвідувачів.

У холодних цехах з великим обсягом роботи здійснюється поопераційний розподіл праці з урахуванням кваліфікації кухарів.

Кухарі Ш розряду займаються підготовкою продуктів, що входять до складу страв (приготування овочів, смаження м'ясних і рибних напівфабрикатів, нарізання овочів, обробка оселедця).

Кухарі IV розряду готують заправки, порціонують і оформляють холодні страви масового попиту (салати овочеві, рибні, м'ясні, вінегрети, студні, риба під маринадом та ін.) та солодкі.

Кухарі V розряду приготовляють і оформляють складні страви (заливне, фарширована риба, галантина, асорті рибне і м'ясне желе, муси та ін.).

По закінченні робочої зміни кухарі звітують про роботу, а бригадир або відповідальний кухар складає звіт про реалізацію страв за день у торговельний зал, буфети і філії.

Організація роботи мийного відділення

Мийна кухонного посуду призначена для миття наплитного посуду (котлів, каструль, листів та ін.), кухонного і роздавального інвертаря, інструментів. Приміщення мийної повинне мати зручний зв'язок з виробничими цехами (холодним, гарячим). Тут встановлюють підтоварники для використаного посуду, стелажі для чистого посуду та інвертаря, мийні ванни з трьома відділеннями - для замочування, миття і дезінфекції використаного посуду та його споліскування.

Залежно від обсягу робіт миття посуду здійснюється однією або двома мийницями. Для очищення його від залишків їжі використовують дерев'яні лопатки, металеві щітки, шкребки. Миють посуд щітками, застосовуючи миючі засоби. Після обробки інвентар, кухонний посуд і внутрішньоцехову тару просушують і зберігають у спеціальному місці на стелажах на висоті не менше 0,5-0,7 м від підлоги. Зручне зберігання кухонного посуду та інвентаря полегшує роботу кухарів і скорочує час, призначений для відбору посуду та інвентаря для тієї чи іншої виробничої операції.

2.4 Аналіз ефективності роботи обладнання

В сучасних умовах наукової організації праці пропонується вважати таку організацію праці, яка дозволяє найкращим чином з'єднати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, а також безперервне підвищення продуктивності праці.

Таким чином, одним з технологічних принципів виробництва продукції громадського харчування є принцип ефективного використання обладнання, який передбачає максимальний вихід продукції і апаратів і мінімальне їх простоювання в неробочому стані.

Раціональна організація виробництва включає забезпечення високопродуктивним секційним обладнанням виробничих цехів підприємств громадського харчування, які відповідають вимогам стандартів РЕВ по модулю, і розміщення обладнання по ходу технологічного процесу відповідно до організованими місцями.

Типи і кількість одиниць обладнання визначається за нормами оснащення, які дані в залежності від потужності цеху і специфіки виробництва.

Відповідно до функцій, які виконуються підприємствами громадського харчування, обладнання для їх оснащення підрозділяється на технологічне (механічне, теплове, холодильне, немаханічне), підйомно-транспортне та торгівельне.

Рівень торгово-технологічного, виробничого обладнання, його технічний стан, укомплектованість обладнанням і відповідність за типом підприємства визнаний задовільним, укомплектованим. Устаткування кухні використовується на повну потужність.

Для успішного функціонування підприємства громадського харчування необхідно правильно підібрати і розмістити обладнання, а також забезпечити робочі місця необхідним обладнанням, інвентарем та інструментами. Розміри виробничого обладнання повинні бути такими, щоб корпус і руки працюючого знаходилися в зручному положенні. Це дозволить виключити можливість виробничих травм. Підбір обладнання рекомендується проводити відповідно до норм оснащення підприємств громадського харчування.

Коефіцієнт роботи обладнання розраховують за формулою

Ки=, (1)

де T - час роботи обладнання, хв;

t - час роботи підприємства, хв.

Були проведені розрахунки ефективності використання обладнання (механічного і теплового) за наведеною вище формулою. Всі дані, отримані при аналізі зведені в таблицю.

Аналіз ефективності використання обладнання

За даними таблиці видно, що практично все встановлене обладнання в цехах використовується малоефективно, тому що спостерігаються значні відхилення в бік зменшення часу експлуатації, тобто простої устаткування. Це не стосується тільки плити електричної гарячого цеху, яка використовується оптимально. Як зауважили кухарі обладнання використовується ефективно в дні проведення банкетів.

3. Удосконалення структури виробництва на підприємстві

Удосконалення виробничої структури підприємства є найважливішою передумовою прискорення технічного переозброєння, раціоналізації його організації, інтенсифікації та прискорення процесу виробництва.

Зі зміною спеціалізації виробництва виникає необхідність в організації нових цехів або ділянок, запровадження нового обладнання або методів виготовлення продукції зумовлює зміну пропорцій між окремими ланками. Всі ці зміни в структурі здійснюються за заздалегідь розробляються проектам.

Робота з удосконалення структури підприємств проводиться в період реконструкції, технологічного переозброєння, зміни профілю та поглиблення спеціалізації підприємства.

Проектування вдосконалення виробничої структури підприємства проходить ті ж стадії, за якими проводиться будь-яка проектна робота. Основна увага економістів при цьому зосереджується на оцінці економічної ефективності передбачуваних робіт.

У процесі проектування визначається істота передбачуваних змін у структурі підприємства, склад його цехів, дільниць, обслуговуючих господарств, їх масштаби, характер розміщення, ретельно обговорюються ці зміни з широким колом фахівців і з колективом трудящих, використовуються дані галузевих науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій. Після схвалення вищих органів управління проектний матеріал передається для детальної розробки у відповідні проектні організації. Подальша робота економічної служби в області вдосконалення структури підприємства полягає у контролі та аналізі розробок проектних організацій, розрахунку економічної ефективності в цій галузі.

Вихідним моментом при проектуванні структури підприємства є характеристика виробничого процесу. Перш за все визначають ту частину основного процесу виробництва та номенклатури допоміжних господарств, яка включається в рамки одного підприємства. При цьому необхідно враховувати, що відділення від діючих підприємств ряду допоміжних (інструментальний, енергетичні), заготівельних виробництв і виготовлення деталей загальногалузевого і міжгалузевого застосування, пов'язаних один з одним стійким кооперуванням, є найважливішим напрямом вдосконалення структури діючих підприємств.

Наступною стадією проектування структури підприємства є визначення масштабів однорідних виробничих процесів, перш за все в основному виробництві. Одночасно на основі аналізу масштабів виготовлення різних видів продукції з урахуванням її конструктивної і технологічної однорідності виявляється раціональний рівень спеціалізації виробничих підрозділів. Відправними моментами при цьому є поглиблення спеціалізації і забезпечення оптимального розміру виробництва по приватних виробничих процесів.

Наступною стадією проектування є пов'язування і коректування спеціалізації та масштабів виробничих підрозділів.

У тому випадку, коли масштаби виробництва однорідної продукції невеликі, доводиться йти на певну деспеціалізації підрозділів; коли ці масштаби більше оптимального - постає питання про раціональну централізації виробництва, тобто виникає можливість дублювання виробничих підрозділів.

На цій стадії здійснюється вибір організаційної структури підприємства. Вона включає: визначення ступеня раціональної централізації виробництва, вибір адміністративних структурних одиниць - цехів, дільниць і т.д.

Наступна стадія проектування структури - визначення форм і напрямів взаємозв'язку між виробничими підрозділами підприємства. В основі цієї роботи лежить аналіз та визначення послідовності і масштабів виробництва, узгодження темпів приватних виробничих процесів і забезпечення їхньої пропорційності. Найважливішим шляхом вирішення цього питання є використання методів раціональної організації виробництва. На цій стадії роботи проводиться коригування рівня спеціалізації окремих підрозділів, Кооперовані зв'язку є базою для остаточного вибору організаційної структури і планування підприємства.

Серед основних шляхів вдосконалення виробничої структури нині називають такі:

1) Укрупнення підприємств і цехів (це дозволить в більш широких масштабах упроваджувати нову високопродуктивну техніку, постійно вдосконалювати технологію, поліпшувати організацію виробництва);

2) Пошук і реалізацію більш досконалого принципу побудови виробничої структури (для проектованих підприємств) і використання резервів поліпшення структури (для діючих підприємств);

3) Раціоналізацію співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами;

4) Поліпшення планування підприємства (відповідність генерального плану підприємства обраним основним технологічним процесам);

5) Розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва;

6) Уніфікацію і стандартизацію процесів і обладнання.

Оскільки процес переходу до нової виробничої структурі більш складний, ніж створення нової організаційної структури, слід визначити:

o принципи і методи вдосконалення, відповідно до яких буде поліпшуватися виробнича структура;

o фактори внутрішнього та зовнішнього середовища, які потрібно прийняти до уваги (виробнича структура повинна змінюватися відповідно до змін зовнішнього середовища);

o тенденції вдосконалення виробничої структури.

Питання про вибір і поліпшення виробничої структури підприємства (об'єднання) повинен вирішуватися як при будівництві нових підприємств, так і при реконструкції діючих.

У перспективі підприємства повинні перейти до такої виробничій структурі, де відсутні заготівельні та інструментальні цехи, де скорочено кількість механічних і ремонтних цехів. Однією із сучасних тенденцій удосконалення виробничої структури в даний час продовжує залишатися формування гнучких виробничих процесів. Виробнича структура підприємства, що складається з гнучких модулів, націлених на мінливі потреби, відбиває новий характер виробництва як клієнто-орієнтованого, що відповідає новим тенденціям створення досконалої виробничої структури. На це спрямовані і такі способи і форми її зміни, як реінжинірингу бізнес-процесів, загальна система управління якістю за міжнародними стандартами ISO 9000 (серія міжнародних стандартів ISO, що регламентують управління якістю на підприємствах) у її різних модифікаціях.

Якість використання наявних можливостей, ресурсів і сприятливої ??ринкової обстановки зв'язане на підприємстві з механізмом планування виробництва. Побудова оптимального з точки зору можливої ??зміни ринкової ситуації плану є запорукою реалізації внутрішньої стійкості підприємства у зовнішньому економічному середовищі. Саме тому слід звернути особливу увагу на матеріал з планування виробництва.

Дотримання раціонального співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами та ділянками повинно бути спрямоване на підвищення питомої ваги основних цехів за кількістю зайнятих робітників, вартості основних фондів, розміром займаних площ.

Раціоналізація планування передбачає вдосконалення генерального плану підприємства.

Висновок

Розвиток виробничих та організаційних структур підприємства не можна розглядати ізольовано від структур управління, тому що виробнича та організаційна структури - це лише об'єкт управління. Раціональна структура апарату управління є основою планомірного та ритмічного функціонування виробничої та організаційної структури.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах. Склад цих підрозділів саме і характеризує виробничу структуру підприємства. Існує декілька принципів класифікації виробничих структур.

В залежності від підрозділу, на закладі якого будується структура, розрізняють цехову, безцехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

За цехової виробничої структури основним виробничим підрозділом є цех, тобто адміністративне відокремлена частина підприємства, у якій виконується певний комплекс робіт у відповідності з внутрішньозаводською спеціалізацією. За характером своєї діяльності цехи поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні.

Основні цехи виготовляють продукцію, що призначена для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства.

Допоміжні цехи виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства.

Обслуговуючі цехи та господарства виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів.

Побічні цехи займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва.

У структурі деяких підприємств ~ існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.

На невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами застосовується безцехова виробнича структура. Основою її побудови є виробнича дільниця, як найбільший структурний підрозділ підприємства. Виробнича дільниця - це сукупність територіальне відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

На великих підприємствах декілька однотипних цехів можуть бути об'єднані у корпус. У цьому випадку корпус стає основним структурним підрозділом підприємства. Така виробнича структура дістала назву корпусної.

На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловість), використовується комбінатська виробнича структура, її основу становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат).

Виробнича структура - сукупність виробничих підрозділів підприємства із зазначенням їхнього складу, співвідношення та зв'язків між ними.

Виробничий підрозділ - структурна одиниця підприємства, яка виконує конкретну функцію виробництва та відповідає за неї.

Цех - організаційно та (чи) технологічно відокремлений структурний підрозділ, що прямо чи опосередковано бере участь у перероблені предмета праці на готову продукцію та складається із сукупності виробничих дільниць.

Відділення - структурний підрозділ цеху, який містить декілька виробничих дільниць, займає відокремлену територію та здійснює закінчену частку виробничого процесу з переробки предмета праці.

Виробнича дільниця - структурний підрозділ підприємства чи цеху, що об'єднує групу робочих місць, організованих за предметним, технологічним чи предметно-технологічним принципом спеціалізації.

Сучасне економічне становище, яке склалося на великих підприємствах, вимагає від управлінського обліку пошуку так званих прихованих резервів. З розвитком ринкових відносин ця тенденція буде поширюватися на всі підприємства. Тому побудова аналітичних рахунків на рівні виробничої дільниці є вимогою часу. Сьогодні вирішити це питання дозволяють сучасні автоматизовані системи, які мають вже досконаліше програмне забезпечення, яке відповідає вимогам національних стандартів.

Список використаної літератури

1. А.Д. Виварец «Економіка підприємства», Москва, 2007 р;

2. В.Я. Горфинкель, В.А. Швандер «Економіка підприємства», Москва, 2004 р;

3. Н.А. Сафронов «Економіка організації (підприємства)», Москва, 2006 р;

4. Л.М. Чечевіцина «Економіка підприємства», Ростов-на-Дону, вид. «Фенікс», 2008 р;

5. Н.І. Новицький «Організація виробництва на підприємствах» навчально-методичний посібник, Москва, 2004 р;

6. А.П. Калачова «Організація роботи підприємства», Москва, 2000 р;

7. Л.Я. Аврашко, В.В. Адамчук, О.В. Антонова «Економіка підприємства», Москва, 2001 р;

8. В.П. Грузинів, В.Д. Грибов «Економіка підприємства. Навчальний посібник», Москва, 2004 р;

9. А.І. Єгоров, Е.А. Єгорова, М.Т. Саврук під ред. Д.е.н. Саврукова «Економіка промислового підприємства», Москва, 2007 р;

10. Інтернет ресурс: http://www.economists.com.ua/economics-24, www.wikipedia.ru

11. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А.В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 350 с.

12. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 487 с.

13. Економіка підприємства: Підручник/ ред.: Й.М. Петрович. - 2-ге вид., виправл. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 579 с.

14. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П.В. Круш, В. І. Подвігіна, Б.М. Сердюк та ін. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 777 с.

15. Єгупов Ю. Організація виробництва на промисловому підприємстві: навчальний посібник / Юрій Єгупов,; Мін-во освіти і науки України, Одеський держ. економічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

16. Організація і планування на підприємстві: навчальний посібник / Г.А. Семенов, В.К. Станчевський, М.О. Панкова та ін; М-во освіти і науки України, Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління», Європейський університет управління, безпеки та інформаційно-правових технологій. Запорізька філія. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 527 с.

17. Пуцентейло П.Р. Ефективність виробництва в підприємницьких структурах // Економіка АПК. - 2005. - №6. - С. 51-57.

18. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 435 с.

19. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. - К.: А.С.К., 2006. - 687 с.

20. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». - 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 324 с.

21. Семернікова І. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Ірина Семернікова, Наталія Мєшкова-Кравченко. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - 311 с.

22. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб. - 3-є вид. - К.: Каравела, 2006. - 583 с.

Размещено на Allbest.ru