Менеджмент ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ СИСТЕМИРИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Сутність ризик-менеджменту

1.2 Види підприємницьких ризиків

1.3 Оцінка нестабільності зовнішнього середовища

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

2.1 Характеристика діяльності СФГ

2.2 Оцінка ризику підприємництва

2.3 Організація управління ризиками

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ РИЗИКУ-МЕНЕДЖМЕНТУ

3.1 Методи аналізу фінансових ризиків

3.2 Удосконалення системи способів мінімізації ризиків

ВИСНОВКИІ ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Сучасний бізнес тісно пов'язаний з ризиками. І це не дивно, оскільки підприємництво, - основа бізнесу, по своїй природі дуже ризикована справа. Про це переконливо свідчить статистика банкрутств у будь-якій країні з ринковою економікою.

Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе процес вироблення мети ризику і ризикових вкладень капіталу, визначення імовірності настання події, виявлення ступеня і величини ризику, аналіз навколишнього оточення, вибір стратегії управління ризиком, вибір необхідних для даної стратегії прийомів управління ризиком і способів його зниження (тобто прийомів ризику-менеджменту), здійснення цілеспрямованого впливу на ризик.

Ризик-менеджмент виконує певні функції. Розрізняють два типи функцій ризик-менеджменту: функція об'єкта управління та функція суб'єкта управління. фінансовий ризик менеджмент

До функцій суб'єкта управління в ризик-менеджменті відносяться:

Прогнозування являє собою розробку на перспективу змін фінансового стану об'єктів в цілому і його різних частин.

Організація являє собою об'єднання людей, спільно реалізують програму ризикового вкладення капіталу на основі певних правил і процедур.

Регулювання являє собою вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості цього об'єкта у разі виникнення відхилення від заданих параметрів.

Координація являє собою узгодженість роботи всіх ланок системи управління ризиком, апарату управління і фахівців.

Стимулювання являє собою спонукання фінансових менеджерів, інших фахівців до зацікавленості в результаті своєї праці.

Контроль являє собою перевірку організації роботи зі зниження ступеня ризику.

Організація ризик-менеджменту являє собою систему заходів, спрямованихна раціональне поєднання всіх його елементів у єдину технологію процесу управління ризиком.

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозування ризику і прийомів його зниження. Стратегія ризик-менеджменту включає правила, на основі яких приймаються ризикове рішення і способи вибору варіанта рішення. У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила: максимум виграшу, оптимальна імовірність результату, оптимальне коливання результату, оптимальне поєднання виграшу і величини ризику.

Прийоми ризик-менеджменту є прийоми управління ризиком. Вони складаються з засобів вирішення ризиків і прийомів зниження ступеня ризику. Засобами дозволу ризиків є запобігання їх, уникнення, передача, зниження ступеня.

Уникнення ризику означає просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для інвестора найчастіше означає відмову від прибутку. Утримання ризику - це залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу. Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад страхової компанії. У даному випадку передача ризику сталася шляхом страхування ризику. Зниження ступеня ризику - це скорочення ймовірності та об'єму втрат.

Тема: Менеджмент ризику в СФГ.

Мета: Дослідити можливі ризики, які можуть виникнути в СФГ в менеджменті безпосередньо в наш час.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ СИСТЕМИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Сутність ризик-менеджменту

Ризик - це фінансова категорія. Тому на міру величину ризику можна впливати через фінансовий механізм. Такий вплив здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту і особливої стратегії. У сукупності стратегія і прийом утворюють своєрідний механізм управління ризиком, або ризик-менеджмент.

В основі ризик-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженні) міри ризику, мистецтво отримання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) в невизначеній господарській ситуації.

Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає функції підприємництва. Вона полягає в отриманні прибутку при прийнятному отриманні співвідношенні прибутку і ризику. Для підприємця являє собою систему управління ризиком і економічними відносинами, які дать у процесі цього управління. Ризик- менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління.

Під стратегією управління розуміються напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає певний набір правил і обмежень для прийняття рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах рішення які не суперечать прийнятій стратегії. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нові цілі ставлять задачу розробки нової стратегії.

Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш прийнятних в даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Ризик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).

Об'єктом управління в ризик-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу і економічні відносини між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику.

Це відносини між страхувальником і страховиком, позичальником і експедитором, між підприємцями (партнерами агентами) і т. ін.

Суб'єкт управління в ризик - менеджменту спеціальна група людей (фінансовий менеджмент фахівець зі страхування і інші), яка за допомогою різних прийомів і способів управлінського здійснює цілеспрямоване функціонування управління.

Інформаційне забезпечення функціонувати ризик-менеджменту складається з різного роду і інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової і т. ін.

Ризик - менеджмєнт виконує певні функції. Розрізняють два типии функцій ризик-менеджменту:

- об'єкта управління;

- суб'єкта управління.

До функцій об'єкта управління в ризик-менеджменті відноситься організація розв'язання ризику, ризикових вкладень капіталу, роботи по зниженню величини ризику, процесу страхування ризиків, економічних відносин і зв'язків між суб'єкті ми господарського процесу.

До функцій суб'єкта управління в ризик-менеджменті відносяться прогнозування, організація, регулювання, координація, стимулювання, контроль.

Прогнозування в ризик-менеджменті являє собою розробку на перспективу змін фінансового га новища об'єкта загалом і його різних частин.

Організація в ризик-менеджменті являє об'єднання людей, які спільно реалізуються.

1.2 Види підприємницьких ризиків

Вперше класифікація підприємницьких ризиків була представлена в працях Дж. Кейнса. На його думку, вартість товару повинна включати величину витрат, пов'язаних з підвищеним зносом обладнання, змінами ринкової кон'юнктури і цін, а також з руйнуваннями внаслідок аварій та катастроф, які він називав витратами ризику, необхідними для компенсації відхилень фактичної виручки товару від очікуваної величини.

Дж. Кейнс зазначав, що в економічній сфері доцільно виділяти три основних види підприємницьких ризиків.

Насамперед, це ризик підприємця або позичальника. Цей вид ризику виникає в тому випадку, коли в обіг направляються власні гроші і підприємець сумнівається, чи вдасться йому дійсно отримати ту вигоду, на яку він розраховує.

Другий вид підприємницького ризику - ризик кредитора. Він зустрічається там, де практикуються кредитні операції і пов'язаний з сумнівом в обґрунтованості наданої довіри у разі навмисного банкрутства або спроб боржника ухилитися від виконання власних зобов'язань. Сумнів може викликати також достатність забезпечення позички в разі мимовільного банкрутства позичальника, коли розрахунки на отримання передбачуваного доходу не виправдовуються.

Третій вид підприємницького ризику - ризик інфляції. Він пов'язаний з можливим зменшенням цінності грошової одиниці і дозволяє зробити висновок про те, що грошову позику завжди менш надійний, ніж реальне майно. Крім того, інфляція негативно відбивається на інвестуванні коштів (особливо в довгостроковій перспективі) і ставить боржників у привілейоване становище порівняно з кредиторами.

На думку Дж. Кейнса, всі ці види підприємницьких ризиків вимагають попередньої кількісної і якісної оцінки. При визначенні основних понять в галузі класифікації підприємницьких ризиків розрізняють власне підприємницькі ризики і систему підприємницьких ризиків. Останнє поняття значно ширше крім власне підприємницьких ризиків розглядаються питання менеджменту ризиками, страхування підприємницьких ризиків, розподілу ризику по суб'єктам, зміни ризикових умов та ін.

Власне підприємницькі ризики діляться на ризики на національному рівні (в межах економіки однієї країни) та міжнародні ризики (зачіпають економіку різних країн).

Ризики на національному рівні включають:

¦ ризики на макроекономічному рівні, що охоплюють економіку в цілому;

¦ ризики на мікроекономічному рівні, що зачіпають окремі підприємства-виробники, установи, організації або фізичні особи.

Зупинимося на характеристиці економічних ризиків макроекономічного рівня. Серед таких ризиків можна виділити загальнодержавний і локальний ризики. Суб'єктами загальнодержавного ризику виступають вищі органи державної влади. Поняття локального ризику пов'язано зі здійсненням більш приватних, специфічних завдань і проявляється на галузевому або регіональному рівнях управління господарством.

В цілому загальнодержавний ризик виникає при розробці стратегії розвитку економіки, прийняття концепції перетворень, виборі і реалізації різних варіантів і пріоритетів у розвитку країни. Визначення пріоритетних напрямків є головним і в даний час, оскільки при переході від суворо централізованої системи управління до розвитку ринкового господарства вибір пріоритетів і черговості вирішення завдань стає життєво важливою справою в масштабах країни.

Ризики класифікують за суб'єктами, видами та проявами. Суб'єктом ризику називається юридична або фізична особа, яка перебуває в ситуації ризику і усвідомлює це. Зазвичай виділяють три суб'єкти підприємницьких ризиків:

1) підприємства-виробники;

2) фізичні.Шукаючи (окремі індивідууми, одержувачі доходу);

3) інші суб'єкти (організації невиробничої сфери діяльності, включаючи урядові органи).

Видом підприємницького ризику називається групування ситуацій, близьких але усвідомлення ризику і поведінки в ризикових ситуаціях. У сучасній економічній літературі відзначаються істотні розбіжності з питання про кількість видів ризику. В деяких класифікаціях приводиться до 10-13 різних видів підприємницьких ризиків. При всій різноманітності підходів до класифікації ризиків можна виділити кілька основних його видів:

¦ виробничі (чисті);

¦ інвестиційні та інноваційні;

¦ фінансові;

¦ товарні;

¦ комплексні;

¦ банківські.

Останній вид ризиків виділяють в окрему позицію в силу важливості і специфічності окремих його проявів, але іноді досліджують у числі фінансових ризиків.

Під проявом підприємницького ризику розуміється поєднання окремого суб'єкта з окремим видом ризику. Прояв ризику є більш приватним поняттям виду ризику, так як з одного і того ж виду ризику може бути декілька проявів, конкретизують його. Крім того, але одного і того ж виду ризику для різних суб'єктів існують різні прояви підприємницьких ризиків.

Виділимо основні прояви ризиків за видами для найважливіших суб'єктів - підприємств-виробників. Серед виробничих ризиків основними проявами є ризики зупинки виробництва і неритмічність роботи підприємства, а також стихійних лих, катастроф і аварій (повеней, землетрусів, пожеж тощо). Виробничі ризики в свою чергу діляться на ризики в сфері промислового виробництва і в інших сферах (головним чином у сфері сільськогосподарського виробництва).

Інвестиційні ризики для підприємств-виробників проявляються в основному на стадіях підготовки проекту та його реалізації.

Основним проявом фінансових ризиків для підприємств-виробників є загроза банкрутства. До цього виду ризиків відносять фінансові ризики неотримання доходу і ризики по операціях з цінними паперами.

Товарні ризики для підприємств-виробників проявляються головним чином у ризиках дефіциту товару та відсутності попиту на нього.

Основним проявом комплексних ризиків є ризик інфляції.

В якості проявів банківських ризиків виступають ризики кредитні, процентні, ліквідності банку, але депозитних операцій і розрахунків, а також банківських зловживань.

Зрозуміло, подібна класифікація ризиків за їх видами та проявами умовна, так як неможливо, наприклад, встановити чіткі відмінності між інвестиційними і фінансовими ризиками.

Основні прояви ризиків у фізичних осіб полягають в наступному:

¦ при виробничих ризики - втрата працездатності;

¦ при фінансові ризики - невиконання зобов'язань та операції з цінними паперами;

¦ при товарних ризиків - безробіття.

Основними проявами ризиків для інших юридичних осіб є фінансовий, валютний ризик, товарний ризик попиту на суспільні послуги, комплексний ризик реакції фірм та споживачів на урядові заходи в економічній сфері і т. д.



Класифікація ризиків



1.3 Оцінка нестабільності зовнішнього середовища

При встановленні рівня нестабільності спочатку визначають, які з умов діяльності будуть найменше стабільними найближчими роками (5-7 років). На думку більшості дослідників, такими чинниками для українських організацій є політичні й економічні умови. Згідно з параметрами І. Ансоффа, ці умови можна оцінити на рівні 3,5 - 4 балів, тобто як несподівані, абсолютно нові, такі, що відбуваються швидше, ніж організації встигають адаптуватися, часто абсолютно непередбачувані, але, напевно, все ж таки при використанні елементів стратегічного управління їх можна оцінити як частково передбачувані за слабкими сигналами. ефективного виконання управлінських функцій необхідно розуміти дію зовнішніх сил та вживати заходи з нейтралізації їх негативної дії на організацію.

У ринковій економіці керівникам доводиться враховувати зміни зовнішнього середовища, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу щодо постачання ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання організації, менеджер зобов'язаний уміти виявляти суттєві чинники зовнішнього середовища. Більш того, він повинен запропонувати відповідні способи реагування на зовнішні дії. Адже вижити і ефективно функціонувати в мінливому середовищі може лише та організація, яка вчасно перебудується та пристосується до навколишнього середовища. Даючи визначення зовнішнього середовища, не потрібно намагатися обійняти неосяжне та враховувати абсолютно всі його чинники. Керівник повинен виділяти тільки ті аспекти зовнішнього середовища, які вирішальним чином впливають на успіх організації.

"Зовнішнє середовище організації включає такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації і джерела трудових ресурсів, що релевантні щодо операцій організації". Всі названічинники прямо і безпосередньо впливають на операції організації, тому їх можна віднести до середовища прямої дії.

Проте термін "зовнішнє середовище" включає ширший спектр чинників: економічні умови, споживачів, профспілки, конкуруючі організації, природні чинники, чинне законодавство та інші складові. Ці взаємопов'язані чинники впливають на функціонування організації, на її виробничу, інноваційну, комерційну, фінансову діяльність. Зовнішнє середовище та організація не просто співіснують, вони взаємодіють найактивнішим чином та взаємно проникають.

Чинники зовнішнього середовища поділяються на дві основні групи -- мікросередовище і макросередовищ, або прямої та непрямої дії. Зображена узагальнена схема функціонування організації, що розглядається з позицій її реальної або можливої взаємодії з основними економічними суб'єктами і середовищами. Чинники прямої дії представлені у вигляді прямокутників з прямими та зворотними зв'язками. Вони безпосередньо впливають на функціонування організації та випробовують на собі вплив її операцій. До цієї групи відносять постачальників трудових, фінансових, інформаційних, матеріальних та інших ресурсів, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, конкурентів, контактні аудиторії засобів масової інформації. Чинники непрямої дії представлені на схемі у вигляді широких стрілок односторонньої дії. До цієї групи належать економічні, природні, соціально-політичні, нормативно-правові та інші чинники.

У процесі проведення операцій організація вимушена в першу чергу враховувати вимоги зовнішнього середовища прямої дії. Так, продаючи свою продукцію на ринку, організація має враховувати купівельний попит на неї, а також позицію конкурентів. Організація, звичайно, прагне продати більше продукції за якомога вищими цінами, але чи буде вона куплена взагалі, якщо ціни виявляться неприйнятними для споживача або значно вищими за ціни на аналогічну продукцію конкурентів? Інтереси вступають у протиріччя і при покупці необхідних матеріальних ресурсів у постачальників, при отриманні кредитів в банках, визначенні рівня заробітної плати та умов праці, а також при виплаті різних податків до бюджету.

Окрім чинників прямої дії керівник повинен враховувати також зовнішнє середовище непрямої дії. Воно не робить прямого впливу на операції організації, оскільки при цьому узгоджуються інтереси обох сторін, немає альтернативи.

Середовище непрямої дії не впливає на стан організації в даний момент. Водночас такі чинники, як нові технології, економічний спад, інфляція, політичні зміни в сусідній державі, ставлення преси до певного бізнесу або конкретного бізнесмена позначаються на діяльності організації в майбутньому та можуть навіть виявитися вирішальними. Вплив чинників непрямої дії опосередкований через зміну чинників середовища прямої дії.

Зовнішнє середовище організації приклад, економічний спад призведе до скорочення кількості робочих місць, а отже, -- до зменшення доходів населення і попиту на вашу продукцію. Або застосування нової технології вашим конкурентом дасть йому виграш у формі продукції, що зміцнить його позиції на ринку та знизить ваші. Тому менеджер зобов'язаний передбачати вплив чинників середовища непрямої дії та вчасно реагувати на них. Таким чином, реакція організації на чинники прямої та непрямої дії різна. На зміни в чинниках прямої дії організація може реагувати подвійно.

Невід'ємними характеристиками розвиненості зовнішнього середовища є його в'язкість, взаємопов'язаність, складність, рухливість та невизначеність. Під в'язкістю зовнішнього середовища розуміється кількісна міра зусиль, необхідних для цілеспрямованого переміщення, концентрації та освоєння у виробництві одиниці матеріальних, фінансових і інформаційно-технологічних ресурсів. Чим вона вища, тим важче сконцентрувати ресурси в потрібний час у визначеному місці, щоб адекватно реагувати на зміни, що відбуваються, і тим важче здійснювати стратегічне управління.

Всі чинники зовнішнього середовища взаємопов'язані.

Ступінь взаємопов'язаності чинників -- це рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на інші. Особливо сильна взаємопов'язаність цінових чинників. Підвищення цін на ресурси, що постачаються, призводить до зростання цін на продукцію, зниження попиту та обсягів збуту. Зміна постачальників, якості ресурсів, що постачаються, також впливає на результати роботи організації, технологію переробки, використовувані трудові ресурси. Взаємопов'язаність чинників середовища особливо важлива для світового ринку, який поступово стає єдиним.

Під складністю зовнішнього середовища розуміється кількість чинників, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного чинника. Кількість чинників залежить від складності виробництва: кількості використовуваних початкових компонентів, технологій, рівня кваліфікації кадрів, асортименту та якості продукції, що випускається. Рівень варіантності або зміни чинників визначається зростанням та розвитком самого виробництва і навколишнього середовища.

Чинники зовнішнього середовища тією чи іншою мірою впливають на всі організації. Проте середовище організацій, що діють на міжнародному рівні, у різних країнах характеризується підвищеною складністю та невизначеністю. Економіка, культура, кількість та якість трудових ресурсів, закони, ступінь політичної стабільності відрізняються в різних країнах. І це потрібно брати до уваги. Якщо керівники вважають, що середовище іншої країни аналогічне до середовища їх країни, то є велика небезпека ухвалення помилкових рішень.

Після ознайомлення із загальною будовою організаційного середовища організація має виділити із сукупності її елементів ті, які для неї найважливіші, тобто критичні точки. Іншими словами, вже на початковому етапі організації слід встановити межі аналізу середовища.

Тобто для характеристики чинників зовнішнього середовища спочатку необхідно зробити їх відбір на основі логічного аналізу або експертного опитування керівників та фахівців організації, для чого слід дати за можливості повний перелік чинників, а потім зробити їх відбір. Наприклад, до повної сукупності чинників прямої дії увійшли: постачальники, споживачі, податкові органи та система, митні органи та система, органи соціального страхування і забезпечення, банки, конкуренти, біржа праці.

Одним з цікавих методів оцінки зовнішнього середовища, який дає змогу вибрати відповідний йому вид стратегічного управління, є шкала І. Ансоффа.

Характеристи-ка	Стадії
	Стабіль-ність	Реакція на зміни	Передбачен-ня	Дослідження	Творчість
Звичність подій	звичні	В межах екстра поля-ції досвіду	Неочікувані, ті що мають аналогії	Неочікувані та повністю нові
Темп зміни	Повільніший аніж реакція організації	Відповідає реакції організації	Швидший за реакцію організації
Передбачува-ність	За аналогією з минулим	Шляхом екстраполя-ції	Передбачу-вані значні проблеми та нові можливості	Часткова передбачува-ність за слабкими сигналами та не передбачу-вані зміни
Шкала нестабільності

Шкала для оцінки рівня нестабільності зовнішнього середовища.

При встановленні рівня нестабільності спочатку визначають, які з умов діяльності будуть найменше стабільними найближчими роками (5-7 років).

На думку більшості дослідників, такими чинниками для українських організацій є політичні й економічні умови. Згідно з параметрами І. Ансоффа, ці умови можна оцінити на рівні 3,5 - 4 балів, тобто як несподівані, абсолютно нові, такі, що відбуваються швидше, ніж організації встигають адаптуватися, часто абсолютно непередбачувані, але, напевно, все ж таки при використанні елементів стратегічного управління їх можна оцінити як частково передбачувані за слабкими сигналами.

І. Ансофф виділяє такі види стратегічного управління, що використовуються залежно від ступеня нестабільності зовнішнього середовища:

· управління на основі екстраполяції тенденцій (довгострокове планування), що застосовується в умовах порівняно невисокого ступеня нестабільності (оцінка нестабільності -- 2,5-3,0);

· управління на основі передбачення змін (стратегічне планування, вибір стратегічних позицій), що застосовується за середніх значень ступеня нестабільності (оцінка -- 3,0-3,5);

· управління на основі гнучких експертних рішень (ранжування стратегічних завдань; управління за слабкими сигналами; управління в умовах стратегічних несподіванок), що застосовується для умов істотної нестабільності зовнішнього середовища.

Таким чином, для середніх і великих соціально-економічних систем, що працюють в Україні в умовах ринку, можливий вибір виду стратегічного управління на основі слабких сигналів та гнучких експертних рішень.

Саме цей спосіб управління організацією дає змогу своєчасно запобігти негативним наслідкам до того, як вони стали необоротними, і спрямувати організацію на прийнятий і раціональний шлях розвитку.

Поширені й інші методи аналізу та оцінки зовнішнього середовища.

Для наших умов одним із найприйнятніших є метод "5 х 5м для визначення найбільш значимих елементів зовнішнього середовища, який запропонував М.Х. Мескон у 1984 році.

наліз зовнішнього середовища передбачає інтерпретацію статистичних показників та даних різних зовнішніх або внутрішніх досліджень. Зазвичай інформація розглядається на двох рівнях. По-перше, аналізуються дані, що характеризують стан макросередовища (чинники зовнішнього середовища непрямої дії, що знаходяться поза контролем організації, але роблять вагомий вплив на її діяльність). По-друге, досліджується інформація про мікросередовище організації (про операційне зовнішнє середовище прямої дії, споживачів, постачальників і конкурентів). Організації мають можливість певною мірою контролювати чинники мікросередовища.

Статичний аналіз чинників зовнішнього середовища необхідно доповнювати динамічним, що дає змогу виявити тенденції його розвитку і визначити рівень можливих змін.

Вивчення економічних, політичних і соціокультурних чинників, що формують операційне середовище організації.

Політичний-правовий Трудове законодавство Податкова політика Статус організації Політика приватизації дерегулювання законодавство про охорону довкілля громадський контроль за витратами директиви Європейського Союзу		Економічний Процентні ставки та рівень інфляції Довіра споживачів Цикл ділової активності Перспективи економічного зростання Рівення безробіття Чистий дохід після сплати податків Утримання із заробітної плати Конкуренція, альтернативні постачальники

Пест - аналіз

Соціокультурний Розвиток системи ціностей суспільства Зміни в способі житя(зміна складу сімей,ставлення до роботи та вільного часу) Зміна смаків та переваг споживачів (наприклад,щодо питання охорони довкілля) Рівень життя		Технологічний Потенціал нового продукту,створення ринку Альтернативні способи надання послуг Нові відкриття Рівеннь фінансування досліджень та розробок Зміна комунікаційних технологій Нові виробничі технології Рівень передачі технологій

Система чинників макросередовища для проведення ПЕСТ - аналізу перший крок в аналізі навколишнього середовища.

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

2.1 Характеристика діяльності СФГ

Селянсько фермерське господарство «Славута» розташоване у с.Герасимівка Семенівський - район Полтавська обл..Засновник господарства Зарицький Владислав Миколайович 1997 р-народження.

На балансі фермерського господарства «Славута» знаходиться тракторТ-150к, ЮМЗ-6Л,МТЗ-80,Т-70С, та інвентар в кількості 14-ти одиниць якими здійснюється обробка землі.

Збут продукції проводитиметься оптовим та роздрібним покупцям.

Крім цього отримання прибутку від господарської діяльності СФГ«Славута» для отримання певних прибутків від вирощування сільськогосподарських культур, за рахунок яких в подальшому будуть здійснюватися агротехнічні заходи щодо обробітку 50 га ріллі, для закупівлі високоякісного посівного матеріалу, мінеральних та мікродобрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, придбання зерносховищ, сільськогосподарської техніки, поліпшення технологій виробництва сільськогосподарської продукції.

У сфері надання послуг у обробці сільськогосподарських земель.

За рахунок прибутку будуть сплачуватися податки до бюджетів.

Господарство буде дотримуватися всіх сучасних технологічних процесів по вирощуванню культури.

Таблиця 2.1.1. Землекористування та сівозміна господарства, спеціалізованого на виробництві зернових та технічних культур.

Номер Поля	Культура	Площа
		га	%
1	Цукрові буряки	10	22.2
2	Озима пшениця	15	33.3
3	Кукурудза	20	44.4
Всього :		45	100

Висновок: По даних таблиці ми бачимо, що господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур, а саме кукурудзи яка займає найбільше серед інших 20 га - 44.4 % від загальної кількості площі господарських угідь, озима пшениця 15 га - 33,3 %, цукрових буряк займає найменше с.г угідь 10 га - 22.2 % . По даних в таблиці ми бачимо щозагальна кількість господарських угідь 100% становить 45 га.

Планування урожайності сільськогосподарських культур для господарства

Номер Поля	Культура	Середньозважена Урожайність , ц/га	Приріст, ц/га	Нормативна урожайність, ц/га
1	Цукрові буряки	280	12.6	292.6
2	Озима пшениця	40	1.8	41.8
3	Кукурудза	45	2.0	47

Висновок: В даних таблиці ми спланували урожайність с.г. культур. Нормативна урожайність найбільша у цукрового буряка вона становить 292,6 ц/га. Озима пшениця 41,8ц/га на кукурудзу ми плануємо урожайність 47 ц/га.

Таблиця 2.1.3. Розрахунок валового виробництва продукції рослинництва, потреба в насінні та кількості продукції на її особисті потреби у господарстві

Культура	Площа, га	Урожайність , ц/га	Валовий збір Основної продукції, ц	Валовий збір, ц Побічної продукції, ц
		Основної продукції	Побічної продукції	Первісно Оприбут- кована маса	Маса Після Доробки
Буряки	10	292.6	50	2926	2926	2926
Озима пшениця	15	41.8	50	627	627	750
Кукурудза	20	47	75	940	940	1500

Висновок: В даній таблиці ми розрахували валовий збір продукції: буряки 500 ц., озима пшениця 750 ц, кукурудза 1500 ц. маса після доробки становить в буряках 500, озима пшениця 627 ц, кукурудза 940 ц.

Культура	Площа, га	Потреба у насінні	Ціна, На 1 ц	Вартість на всю площу
		На 1 га	Всього, ц.
Цукровий буряк	10	0.6	60	42,2	2532
Озима пшениця	15	2.5	37.5	440	16500
Кукурудза	20	0.2	4	420	1680

Таблиця 2.1.4. Розрахунок потреб у насінні

Висновок: В розрахунках даної таблиці ми визначили потребу у насінні на площу підприємства під окремі культури. Загальна потреба на площу цукрового буряка 10 га становить 60 ц., озимої пшениці на 15 га - 37,5 ц.

Розрахунок затрат на продукцію рослинництва

Культура	Площа, га	Валове в-тво, ц. (після доробки)	Укрупнений норматив грошово-матеріальних затрат на 1ц, грн.	Всього затрат, грн	Собівартість продукції , грн
					основної	побічної
Цукрові буряки	10	2926	32	93632	86141.44	7490.56
Озима пшениця	15	627	180	112860	103831.2	9028.8
кукурудза	20	940	230	216200	198904	17296
Всього	45			422692	388876.64	33815.36

Висновок: При розрахунку даних таблиці по визначенню затрат на продукцію рослинництва, ми визначили затрати на виробництво цукрового буряку - 93632 грн. , собівартість на основну продукцію становить 86141, 44 грн,побічну 7490, 56 грн. Найбільше затрат має кукурудза 216200 грн. собівартість основной продукції. становить 198904 грн., побічної 17296 грн. Затратина озиму пшеницю були менш значним за кукурудзу 112860 грн. Загальні затрати господарства на виробництво продукції становить 422692 грн.

Рослинництво на плановий рік

№п/п	Культура	Валовий збір , ц	Вартість продукції	Реалізація
			Ціна	Вартість	Канали збуту
					Товарна біржа	Громадське харчування	Місцевий ринок
1	Цукрові буряки	2926	44.5	130207	91144,9	2641,4	13020,7
2	Озима пшениця	627	350	219450	109725	65839	43890
3	кукурудза	940	320	300800	120320	90240	90240
	Всього			650457	321189,9	158270,4	147150,7

Висновок: В даній таблиці ми розрахували загальну вартість продукції 650457 грн.. Найбільша вартість у кукурудзи 300800 грн. ми будемо реалізувати її на такі канали переробні підприємства 40 %, оптові торгівлі 30% споживча кооперація 30%. Найбільше на переробні підприємства ми будемо збувати цукровий буряк 70%, також озиму пшеницю 50 %, по цих даних ми бачимо що підприємство реалізує свою продукцію на канал збуту по переробці продукції а найменше в споживчу кооперацію.



Таблиця 2.1.7 Розрахунок прибутку

Культура	Затрати, грн.,	Виручка від реалізації, грн..	Прибуток, грн..
Цукрові буряки	93632	130207	36575
Озима пшениця	112860	219450	106590
Кукурудза	216200	300800	84600
Всього	422692	650457	227765

Висновок: Провівши розрахунки затрат продукції та виручки від реалізації в попередніх таблицях ми визначили прибуток від одержаної продукції, найбільший прибуток ми отримали від озимої пшениці 106590 грн., на другому місці є кукурудза 84600 грн., цукрові буряки становлять 36575грн.. загальна кількість прибутку по всіх культурах становить 227765грн.

2.2 Оцінка ризику підприємництва

Отже, ризик - це небезпека втрати повністю або частково ресурсів або доходів. Іншими словами, ризик має якісну й кількісну оцінку. Якщо відбувається та чи інша подія в ринковому середовищі то можливими можуть стати три економічні результати; негативний (програш, збитки,) нульовий і позитивний (виграш, вигода)



Класифікація ризиків

Як правило, всі види ризиків взаємопов'язані і впливають на діяльність підприємця.

В моєму підприємстві СФГ «Славута» я займаюсь вирощуванням культур, такі як цукровий буряк, озима пшениця, кукурудза. Моєму підприємству можуть загрожувати такі ризики, як погодні так і економічні.

З наведених видів ризику, що виділені за джерелами виникнення, найбільш керованим та передбачуваним є господарський ризик.

Господарський ризик пов'язаний з веденням господарської діяльності, а тому в деяких підручниках він також називається підприємницьким. У загальному випадку всі підприємницькі ризики можна розподілити на:

· маркетингові ризики;

· ризики зміни законодавства;

· ризики неплатоспроможності;

· ризики інфляційних процесів.

Порівняння визначень промислового й сільськогосподарського ризиків дозволяє виявити в них аналогії, які, у свою чергу, приводять до наступного висновку. Сільськогосподарський й промисловий ризики можуть бути об'єднані в один великий клас (чи вид) ризиків -- виробничий. І той і інший ризики пов'язаний зі збитками виробництву, що викликані різними видами небезпечних подій. При цьому порушується нормальний виробничий процес.

Особливості сільськогосподарського ризику визначаються специфікою виробництва в галузі. Якщо для промисловості найбільш серйозними порушеннями виробничого процесу є відмова машин й устаткування, аварійні ситуації, то для сільськогосподарського виробництва такими порушеннями є зміни в процесах органогенезу (росту й розвитку рослин) у рослинництві, що приводять до ушкодження й загибелі сільськогосподарських культур. У тваринництві порушення виробничих процесів приводить до хвороб й загибелі тварин.Небезпечні зміни виробничого процесу в промисловості й у сільському господарстві, крім різних джерел ризикових подій, мають й загальний. У якості його виступають несприятливі погодні умови.

Однак для промислових підприємств вони представлені, як правило, такими стихійними лихами, як землетрус, зсуви, урагани, смерчі, виверження вулкана. Для сільського господарства вони також небезпечні, але на відміну відпромисловості тут також має значення сполучення не особливо небезпечнихпогодних факторів, що можуть у значній мірі знизити корисний виробничий ефект.



На малюнкузображено узагальнену структуру ризиків, з якимизустрічається сільгоспвиробникпри вирощуванні сільськогосподарських культур

Слід детально розібратися які саме кліматичні ризики загрожують в сільському господарстві.

Для озимої пшениці,цукрового буряку і кукурудзи найбільшим ризиком є: вимирзання, заморозку, граду, зливи, бурі, урагану, посухи, повені, селю, пожежі, вимокання, випрівання, якщо це сталося внаслідок стихійного лиха.

Озимій пшениці можить загрожувати. Вимерзання вважається повна загибель посівів або пошкодження окремих рослин сільськогосподарської культури внаслідок дії низьких температур. Найбільш поширені випадки загибелі та пошкодження озимих і багаторічних трав посіву минулих років взимку при незначному сніговому покриві. Тому при визначенні причини загибелі посівів у період перезимівлі необхідно встановити за даними гідрометеослужби не лише термін значного пониження температури, а й висоту снігового покриву.

Вимоканням вважається загибель або пошкодження рослин внаслідок довготривалого стояння води на поверхні ґрунту, або надлишкового його зволоження. Загибель рослин у таких випадках виникає від нестачі кисню, що призводить до удушення рослин. Загиблі від вимокання рослини мають блідо-жовте, а при тривалому стоянні води -- темно-буре забарвлення.

Випрівання - це загибель озимих культур під дією товстого шару снігу.

Особливо небезпечний глибокий сніг, який випав на свіжу або талу землю.

Льодова кірка. Великої шкоди озимим завдає льодова кірка, яка утворюється внаслідок тривалих відлиг. Вона буває висячою і притертою. При висячій кірці є невелика відстань між нею і поверхнею ґрунту. Рано навесні при значній сонячній радіації рослини під кіркою починають інтенсивно дихати, внаслідок чого дуже виснажуються. Кірку руйнують важкими рубчастими котками. Більш небезпечною для озимих є притерта льодова кірка, коли лід щільно вкриває всю поверхню ґрунту, а іноді проникає навіть у зону розміщення вузла кущення. Наявність її при значному пониженні температури у більшості випадків призводить до повної загибелі озимих. У боротьбі з нею ефективне снігозатримання. Якщо кірка утворюється навесні під час танення снігу, по полю розкидають торф, попіл, перегній.

Відлиги, особливо інтенсивні, шкідливі для зимуючих культур. Під час відлиг при наявності снігового покриву талі води можуть утворювати льодову кірку; за відсутності снігового покриву може поновитися вегетація, що значно знижує морозостійкість рослин.

Під час заморозків температура повітря знижується до 0° і нижче. Заморозки викликають не лише затримку або передчасне припинення вегетації і формування зерна, а й призводять до часткової або повної загибелі урожаю. Особливо негативно впливають на рослини довготривалі заморозки, навіть коли вони не дуже інтенсивні. Короткочасні заморозки багато рослин переносять порівняно легко.

Посуха. Відсутність дощів протягом довготривалого періоду призводить до значного пониження вологості ґрунту і повітря. В результаті чого порушується нормальна життєдіяльність рослин, значно знижується урожайність сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Посуха може виникати протягом усього вегетаційного періоду рослин. Розрізняють три види посухи: весняна, літня й осіння.

Випадання граду найчастіше усього супроводжується громовицею, бурею. Найчастіше град випадає в Автономній Республіці Крим. Град випадає вузькою смугою у 10-20 км. Він спричиняє різноманітні пошкодження у вигляді перелому стебел, повного або часткового збивання колосків у зернових культур, збивання листків, плодів і цвіту у багаторічних та виноградних насаджень, розщеплення стебел, часткове пошкодження стебел, листків, пагонів і плодів. Механічне пошкодження рослин, наявність темних плям на стеблах є переконливими доказами градобою. За величиною градових плям та їх частотою можна судити про інтенсивність цього лиха.

Бурею вважається сильний вітер, швидкість якого не менше 15,3 м/сек. (8 балів за шкалою Бофорта). Буря завдає механічного пошкодження рослинам у вигляді ламання стебел, листя. Окрім того, на підвищених місцевостях вона часто видуває поверхневий шар ґрунту, оголює кореневу систему рослин, а у низинах - засипає рослини мілкими частками (пилом) землі. Доказами про наявність бурі свідчать такі ознаки, як пошкодження дерев, дахів, тинів, ожередів і т. ін. Необхідно мати на увазі, що інколи видування поверхневого шару та засипання рослин виникає внаслідок звичайних вітрів, які віють ("гуляють") довготривалий час.

Таке явище не належить до переліку страхових подій, при настанні яких Страховик (якщо це не передбачено договором страхування) зобов'язанийвідшкодуватизбитки, понесеніСтрахувальником. Уцьомувипадкуслідправильноічіткорозмежуватипошкодженнябуреювідпошкодженьпосівівзвичайнимидовготривалимивітрами.

Злива - інтенсивний, короткочасний дощ, при якому випало опадів більше 30 мм за період часу менше однієї години.

Внаслідок зливи відбувається вимивання рослин, оголення кореневої системи, ламання стебел, збивання цвіту і плодів, вилягання рослин. На схилах, в результаті сильних потоків води, як правило, утворюються глибокі канави (вимоїни), а на низинних місцях полів часто спостерігається замулення посівів, утворення на поверхні значного шару нанесеної землі. Таких ознак достатньо для установлення наявності пошкоджень від зливи.

Ураган - це вітер руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого перевищує ЗО м/сек. Вітер руйнівної сили і значної тривалості наносить суттєву шкоду посівам сільськогосподарських культур, особливо садам, виноградникам та ягідникам. Посіви культур вилягають, колоски при дозріванні вимолочуються, зерно осипається, можливе ламання рослин соняшника та виривання їх із землі з корінням. Ураган оббиває плоди у садах, ягоди винограду та ягідних культур. Він пошкоджує самі дерева, лозу винограду, кущі та насадження ягідних культур.

Повінь - це затоплення посівів сільськогосподарських культур внаслідок стихійного лиха - розливу річок під час дощових та додощових паводків, заторів, запорів, вітрових нагонів, прориву на штучних водоймищах дамб, внаслідок стихійного лиха. Довготривалі дощі, часті зливи також можуть спричинити затоплення посівів. В такому випадку ґрунт перезволожений, поверхневі води з'єднуються з підґрунтовими водами і утворюється суцільний водостій на поверхні посівів. За таких умов, коли рослини повністю залиті водою, вони гинуть.

На тих посівах, що частково підтоплені, у подальшому інтенсивно розвиваються різного роду хвороби, які пошкоджують рослини і, як наслідок - загибель посівів, і недоотримання урожаю. У такому випадку обов'язково проводиться огляд посівів безпосередньо на місці, про що складається акт довільної форми. Окрім того, слід отримати довідку від гідрометеослужби про стан погодних та метеорологічних умов, що мали місце у даному регіоні за вегетаційний період.

Пожежа - це виникнення та/або поширення вогню поза межами місць спеціально призначених для його розведення та підтримування, і здатного поширюватися самостійно; удар блискавки, а саме: перехід розряду блискавки на рослини чи дерева та кущі з виникненням пожежі; вибух з виникненням пожежі.

Поразка блискавкою та дія підземного вогню у системі гідрометеослужби визначається терміном "гроза", як небезпечне метеорологічне явище.

Також в моєму господарстві, можить виникнути фінансовий ризик він пов'язаний з банком. Наприклад я хочу взяти кредит 100000 грн для закупівлі техніки а банк в останій момент мені відмовив, також ще можить виникнути ризик із зміною валюти брав 100000 грн по 10 грн 1 долар а курс змінивсь став 1 долар 24 грн тоді господарство можить збанкрутуватись.

2.3 Організація управління ризиками

У системи управління інноваційної діяльністю управління ризиками є компонентом підсистеми розробки й реалізації управлінські рішення. Отже, управління ризиками здійснюється не зниження ризиків, а заради підвищення якості й обгрунтованості управлінського рішення. Місце "управління ризиками" у процесі розробки й реалізації управлінські рішення показано на мал.1.

Процес розробки й реалізації управлінського рішення слід забезпечувати відповідниминормативно-методическими документами, матеріально-технічними, фінансовими, трудовими, інформаційними ресурсами. Досягнення високої якості процесу необхідно, щоб щоб забезпечити компоненти теж були високої якості.

До функцій Управління ризиками зараховуємо:

· маркетинг;

· оптимізацію ризику;

· планування робіт з управлінню ризиками;

· організацію виконання плану;

· облік контроль;

· мотивацію досягнення результатів;

· регулювання процесу управління ризиками.

Зовнішнє середовище

Зворотний зв'язок

Місце управління ризиками у процесі розробки й реалізації управлінські рішення.

До економічних питань управління ризиком зараховуємо такі:

· дослідження зовнішніх і враження внутрішніх чинників ризику;

· аналіз професіоналізму суб'єкта ризику;

· аналіз параметрів об'єкта ризику;

· розробку пропозицій з поліпшенню параметрів об'єкту і суб'єкта ризику;

· економічного обгрунтування ефективності робіт з управлінню ризиком;

· стимулювання досягнення результатів.

До організаційних питань управління ризиками зараховуємо такі:

· формулювання принципів організації управління ризиками;

· розробку організаційної структури управління ризиками;

· вибір моделей управління ризиками;

· збір, узагальнення і переробку інформації;

· захист результатів оптимізації ризиків на вченій (технічному) раді;

· коригування матеріалів і здачу їх замовнику.

До принципам організації управління ризиками зараховуємо такі:правову регламентацію управління ризиками з допомогою єдиного федерального нормативно-методичного документа по ризикам. По великим федеральним об'єктах важливо як економічно обгрунтовувати і оптимізувати ризик, а й поділити його між учасниками інноваційного проекту чи іншого об'єкта;

· забезпечення високого наукового рівня процесу управління ризиками шляхом аналізу дії економічних законів функціонування ринкових відносин

· також законів організації, наукових підходів і принципів;

· забезпечення адаптивності управлінських процесів до змін чинників зовнішньою і внутрішньою середовища;

· забезпечення порівнянності альтернативних варіантів управлінські рішення;

· автоматизацію управління;

· регламентацію процесів;

· виконання принципів раціональної організації управлінських наукових і виробничих процесів;



РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ РИЗИКУ - МЕНЕДЖМЕНТУ

3.1 Методи аналізу фінансових ризиків

Фінансовий ризик -- ризик, пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів).

Фінансові ризики насамперед пов'язані зі змінами на фінансовому ринку та змінами в економіці. Це можуть бути зміни процентних ставок, валютних курсів, зміни в діяльності галузі або конкретного позичальника. До фінансових ризиків відносять:

кредитний -- ризик розглядається як ризик непогашення кредиту і несплати процентів за ним,

процентний -- ризик виникає у разі зміни процентних ставок за кредитними ресурсами, що надаються,

валютний -- ризик можливий у разі зміни курсів валют, а також політичної ситуації, коли курси валют незмінні, а можливості вільного обігу валют обмежені. Ці ризики пов'язані з переоцінкою статей балансу закордонних філій підприємств у національну валюту та при зворотних операціях,

галузевий -- пов'язаний зі специфікою діяльності окремих галузей, проявляється в змінах інвестиційної якості та курсової вартості цінних паперів і відповідних втратах інвесторів,

ліквідності та структури капіталу -- ризик, пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості,

операційний -- ризик пов'язаний із помилкою або неправильною організацією, неправильним вибором методу проведення тієї чи іншої фінансової операції. До цього виду ризику відносять і можливі помилки менеджерів,

ризик країни -- сукупність політичних, економічних та трансфертних ризиків і пов'язаний з дійсними та очікуваними політичними й економічними умовами в країні і впливом цих умов на здатність уряду країни, окремих корпорацій та фізичних осіб виконувати У процесі управління фінансовими ризиками дуже важливо правильно визначити розмір можливих фінансових втрат, які можуть з'явитися під час реалізації ризикової події за окремими фінансовими ризиками. Розмір можливих фінансових втрат, як правило, визначається характером здійснюваних фінансових операцій та обсягом залучених для їх реалізації активів підприємства.

Для управління фінансовими ризиками необхідно провести аналіз факторів, які впливають на рівень ризиків підприємства, щоб виявити зобов'язання по зовнішньому боргу.

Усі фактори, що впливають на загальний рівень фінансових ризиків, поділяються на внутрішні та зовнішні.

Фінансові ризики підрозділяються на 4 види:

- Ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей;

- Ризики, пов'язані з капітальними вкладеннями (інвестиційні ризики);

- Ризики, пов'язані зі зміною попиту на продукцію підприємства;

- Ризики, пов'язані із залученням позикових коштів як джерела фінансування.

До ризиків, пов'язаних з купівельною спроможністю грошей, відносяться інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризик ліквідності.

Інфляційний ризик - це можливість знецінення грошей при зростанні інфляції більш швидкими темпами, ніж темпи зростання номінальної суми одержуваних грошових доходів.

Дефляційний ризик виникає у разі, якщо зростає купівельна спроможність грошей і відповідно знижуються ціни. З точки зору підприємця це може погіршити економічні умови діяльності й знизити дохід, наприклад у випадку, якщо ціни на сировину, матеріали, послуги знижуються в меншій мірі, ніж ціни на продукцію (роботи, послуги) даного підприємства.

Валютні ризики виражаються в небезпеці валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої при проведенні валютних операцій.

Ризик ліквідності пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів і товарів з-за зміни оцінки їх якості та споживчої вартості.

Інвестиційні ризики - це ризик упущеної вигоди, ризик зниження прибутковості, ризик прямих фінансових втрат.

Ризик упущеної вигоди у неотриманні будь-якого доходу, який можна було б отримати. Наприклад, капітал не вкладено під відсоток, а замість цього спрямований в інвестиційний проект, ефективність якого може виявитися нижче, ніж рівень банківського відсотка; не укладенодоговір страхування і в результаті не відшкодовані втрати при настанні страхового випадку і т. д.

Ризик зниження прибутковості може виникнути, якщо зменшаться відсотки або дивіденди з портфельних інвестицій, вкладами, кредитам. Цей ризик можна розділити на процентний і кредитний.

Процентний ризик - це небезпека для кредитних установ, що виникає при перевищенні процентних ставок, виплачуваних ними по залучених засобах, над ставками за наданими кредитами. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі зміною рівня дивідендів по акціях, процентних ринкових ставок по облігаціях і інших цінних паперів.

Цей вид ризику при швидкому зростанні відсоткових ставок в умовах інфляції має значення і для короткострокових цінних паперів.

...