Функції менеджменту та їх використання в процесі управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Функції менеджменту основа процесу управління

1.1 Поняття функцій управління та їх класифікація

1.2 Механізм сучасного менеджменту

Розділ 2. Використання функцій менеджменту в управлінні підприємством

2.1 Планування діяльності господарства

2.2 Організаційна структура управління господарства

2.3 Мотивація діяльності працівників господарства

2.4 Контроль в процесі управління

Розділ 3. Взаємозв`язок функцій менеджменту в процесі управління

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на першихетапах становлення людського суспільства. Тому виникала потреба в перших, поки що примітивних, управлінських функціях Але ця управлінська діяльність здійснювалась непослідовно (кожний раз мала різний характер) та непродумане (не застосовувались єдині принципи та підходи, не враховувались закономірності та попередній досвід). З подальшим розвитком виробничо-господарської діяльності людей врешті-решт виникли певні організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак у кожному випадку застосовувались свої особливі підходи в управлінні, які не базувались на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Потреба в науці про менеджмент виникла в кінці XIX -- на поч. XX ст. пов'язана з появою великого машинного виробництва. Саме в цей періодформуються великі підприємства, на яких працюють десятки, сотні і навітьтисячі людей. Постають проблеми планування їх діяльності, організуванняробочих місць, створення ефективної системи формування зацікавленостіпрацівників в результатах роботи, розробки технологічних процесів,проведення точного обліку з метою забезпечення контролю тощо. Саме розвитокмашинного виробництва поставив перед економістами та технологами питання про необхідність дослідження закономірностей в управлінні людьми, виявлень тенденцій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу розробки стандартних положень, інструкцій тощо. Так, в цей період з'явились перші наукові дослідження у сфері управління. менеджмент мотивація управління

Менеджмент - це наука, яка спирається на об'єктивнізакони та закономірності, чіткі правила й технології. Зіншого боку, менеджмент має справу з людськимиспільнотами, якісуттєвовідрізняються одна відодної

вичками, традиціями, життєвимицінностями, інститутами, рівнемосвіти, суспільноюмораллютощо. За допомогою менеджменту людськесуспільство з хаотичногоперетворюється на високоорганізоване й ефективне. Тому припереходівідтеорії менеджменту до практики необхіднозастосовуватитакімоделі, яківідповідаютьмісцевимумовам.

Усю різноманітну діяльність, що забезпечує управління організацією (фірмою) як соціально-технічною системою, можна представити і вигляді процесу виконання обмеженого числа функцій.

Управління -- це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. Якщо більш детально розглядати процес управління, то його можна розділити на більшу кількість конкретних управлінських робіт. Серед деталізованих функцій управління виділяються: розробка, удосконалення конструкцій виробу та технологічна підготовкавиробництва; організація забезпечення виробництва інструментом, оснасткою і пристосуваннями; організація бухгалтерського обліку, фінансів і статистики; перспективне і техніко-економічне планування; оперативне планування і управління виробництвом; організація і планування матеріально-технічного забезпечення, кооперації і комплектації; комплектування кадрами, організація їх підготовки і підвищення кваліфікації; організація діловодства і кореспонденції, адміністративно-господарського обслуговування на підприємстві.

Тема курсового проекту: «Функції менеджменту та їх використання в процесі управління СФГ »

Мета - висвітлити зміст основних функцій управління.

Основними завданнями є: охаректиризувати основні функції управліннята розкрити їх суть на прикладі СФГ «Промінь»



Розділ 1. Функції менеджменту основа процесу управління

1.1 Поняття функцій управління та їх класифікація

Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій - одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.

Управління розглядається як процес взаємопов'язаних дій. Ці дії дуже важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов'язаних дій. Процес управління - це загальна сума всіх функцій, а саме:

· планування;

· організація;

· мотивація;

· контроль.

Ці чотири первинні функції об'єднані зв'язуючими процесами комунікації і прийняття рішення.

Функції управління - це конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація робіт.

Одним з основних компонентів, що складають зміст управління, є функції. Таким чином, для виконання тієї чи іншої відносно простої роботи необхідно заздалегідь визначити, що потрібно в підсумку одержати, як організувати справу, мотивувати і проконтролювати його виконання.

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним об'єктом чи видом діяльності - це сукупність функцій, зв'язаних єдиним управлінським циклом. У цьому суть процесу підходу до дослідження функцій менеджменту.Сутнісна характеристика менеджменту - це функція або вид діяльності по керівництву людьми.У процесі розвитку менеджменту сутність управління одержала трактування "впливу" на людей для узгодження й упорядкування їхніх дій у спільній праці за допомогою мотивації поведінки.Найбільш повний зміст менеджменту як процесу відбивають основні функції, що виступають загальною умовою управління соціальними і соціально-економічними процесами.Процес впливу буде реальним при його завершенні у виробничо-господарській діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії: мети, стратегії, методи, структури управління. Тому процес управління може бути розглянутий як процес взаємодії суб'єкта й об'єкта управління, де реалізуються ідеї суб'єкта, тобто менеджера.

Дана група функцій поєднується процесом вироблення і реалізації управлінського рішення, що має універсальні етапи у визначеній їхній послідовності, які можна трактувати як групи функцій менеджменту, тобто видів діяльності по виробленню і реалізації управлінських рішень.

Сутнісна особливість менеджменту обумовлює наявність менеджера - суб'єкта управління, професійного керуючого, що пройшов спеціальну підготовку, що дає йому право на виконання функцій по керівництву людьми.

У ринкових умовах повинні закріплюватися не тільки функції, але і ресурси, зв'язані з виконанням даних функцій і прийняттям рішень, конкретні види відповідальності за результативність менеджменту.

Для менеджерів знання взаємозв'язку і взаємодії груп функцій менеджменту створює умови прийняття правильних рішень в області формуванні і функціонування систем менеджменту.

Важлива особливість функцій менеджменту, обумовлена специфікою української економіки, полягає в потребі високого ступеня адаптивності до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

Під адаптивністю розуміється здатність збереження якісної визначеності функції менеджменту при змінах соціально-економічного середовища. У систему адаптивних елементів системи менеджменту включається вся сукупність засобів впливу: цільові, регулюючі, координуючі, що активізують, мотивуючі, контролюючі, само організуючі. Звідси випливає, що система засобів впливу і взаємодії по кожній функції повинна мати гнучкість і забезпечувати менші втрати ресурсів при зміні соціально-економічних і організаційно-технічних факторів.

Функції управління мають специфічний характер, особливий зміст і можуть здійснюватися самостійно, бути як не зв'язаними між собою, так і нерозривно зв'язаними.

Основні функції менеджменту

Основні функції менеджменту характеризуються повнотою змісту, стійкістю структури, системністю й універсальністю використання в різних сферах діяльності. Головна їхня особливість у тому, що кожна основна функція менеджменту являє собою окремий процес управління по виробленню методів активізації і засобів впливу на персонал і його діяльність для досягнення загальних результатів соціально-економічної системи.

Функції цікаві тим, що в систематизованому виді можуть дати повне представлення про процеси мотивації, впливи і взаємодії від зародження ідеї до їхньої реалізації, оцінки результату і появи наслідків.

Основні функції характеризують вплив, обумовлюючи його визначальні засоби, реалізація яких може забезпечити необхідний результат.

Стратегія управління розробляється на тривалий період, але може розроблятися і на поточний період при корінних поворотах у господарській політиці. Стратегія управління властива як великим, так і малим підприємствам, будь-яким формам господарювання.

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту, сутність і зміст функцій, їхній взаємозв'язок, а також функції процесу в системі менеджменту.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи організація підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління потрібно приділяти достатню увагу.

Функція планування

Функція планування припускає рішення про те, якими повинні бути мета організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. По суті - це підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як цього домогтися. План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього стану організації. Стадії процесу планування в основному універсальні. Що ж стосується конкретних методів і стратегії, то вони істотно розрізняються. Звичайно організація формує єдиний план для управління її загальною діяльністю, але в її рамках окремими менеджерами застосовуються для досягнення конкретних цілей і задач організації різні методи. У такий спосіб складена карта шляху, по якому повинна пройти організація за конкретний період часу.

Планування, як основна функція менеджменту являє собою вид діяльності по формуванню засобів впливу, що забезпечують єдиний напрямок зусиль усіх членів фірми на досягнення загальних цілей.

Планування як процес управління включає розробку і реалізацію засобів впливу: концепцію, прогноз, програму, план. Кожне з засобів впливу має свою специфіку й умови використання.

Концепція - іде, теоретичнііметодологічніосновиїїрозробки, обґрунтування, методийумовиреалізації. Будь-яка теоретична економічна проблема до її втілення в економіці проходить стадію формування концепції.

Прогноз - наукове передбачення можливого стану фірми, корпорації, економіки, суспільства в цілому. Прогнози в бізнесі розробляються по складних соціально-економічних проблемах, як правило, на довгостроковий чи середньостроковий період. Найчастіше прогноз використовується в стратегічному управлінні.

Програма - закінчений комплекс завдань, заходів, робіт, об'єднаних загальною метою, що має конкретний кінцевий результат, що вимагає залучення значних ресурсів, здійснюваний сукупністю взаємодіючих органів, організацій, обличчя різних функціональних сфер економіки.

Єдиного методу планування, який би відповідав кожній ситуації, не існує. Тип планування й акцент, що робить менеджер у процесі планування, залежить від його положення в організаційній ієрархії фірми, тобто процес планування здійснюється відповідно рівням організації. Так, стратегічне планування (вищий рівень) - це спроба глянути в довгостроковій перспективі на основні складові організації.

На середньому рівні управління займаються тактичним плануванням, тобто визначаються проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і задач. Тактичне планування по своїй суті подібно зі стратегічним.

Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно називається оперативним плануванням. Це - основа основ планування.

Усі три типи планів складають загальну систему, що називається генеральним, чи загальним планом, чи бізнес-планом функціонування організації.

Планування припускає використання всіх методів, тактик і процедур, що менеджери використовують для планування, прогнозування і контролю майбутніх подій.За допомогою функції планування у визначеній мірі зважується проблема невизначеності в організації. Планування допомагає краще справитися з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати. Тому варто пам'ятати, що невизначеність - це одна з основних причин, по якій планування може допомогти організації краще керувати в умовах невизначеності, більш ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища.

Функція організації діяльності

Функція організації складається у встановленні постійних і тимчасових взаємин між усіма підрозділами організації, визначення порядку й умови її функціонування. Це процес об'єднання людей і засобів для досягнення поставлених організацією цілей.

Ціль планування - це дозволити невизначеність. Проте як би важливим не було планування - це тільки початок. Організація, що має велику кількість різних планів і не має цільної схеми структури перетворення їх у життя, приречена на неуспіх. Справа в тім, що функції планування й організації тісно зв'язані між собою. У деякому змісті планування й організація поєднуються. Планування готує сцену для того, щоб реалізувати мету організації, а організація як функція управління створює робочу структуру, головним компонентом якої виступають люди.Оскільки концепція організації складається в зведенні воєдино усіх фахівців фірми, завдання полягає в тім, щоб визначити місію, роль, відповідальність, підзвітність для кожного з них.Таким чином, організація - це друга функція управління.

Сучасні організації:

· Велика кількість надзвичайно потужних великих комерційних і некомерційних організацій.

· Велика кількість керівників, невелика кількість керівників середньої ланки.

· Чітко окреслені управлінські групи, управлінська робота відокремлюється від виробничої діяльності, існує як окремий вид праці, що потребує спеціальної управлінської освіти.

· Велика кількість компетентних людей, здатних приймати важливі для організації рішення.

· Наголос на колективну роботу і раціональність.

Функція мотивації

Поведінка людини завжди мотивована. Вона може працювати ретельно, з наснагою й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи. Поведінка особистості може мати будь-які інші прояви. В усіх випадках варто шукати мотив поведінки.

Мотивація - це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистісних цілей і цілей організації. Традиційний підхід ґрунтується на вірі в те, що співробітники - усього лише ресурси, активи, якими повинні змусити ефективно працювати.

Прагнення людини реалізувати себе у своїй справі безперечно. Так уже вона улаштована. Так, де управління й організація праці надають співробітникам такі можливості, їхня праця буде високоефективна, а мотиви до праці - високими. Значить мотивувати співробітників - це торкатися їхніх важливих інтересів, дати їм шанс реалізуватися в процесі трудової діяльності.

Різні теорії мотивації розділяють на дві категорії: змістовні і процесуальні.

Теорії змістовної і процесуальної мотивації пов'язані зі значеннями: споживання і винагорода.Споживи - це усвідомлена відсутність чого-небудь, що спричиняє спонукання до дії. Споживи можна задовольнити винагородами. Винагорода - це те, що людина вважає для собі цінним.Змістовні теорії мотивації насамперед стараються споживи, спонукаючи людей до дії, особливо при визначенні об'єму і змісту роботи.Процесуальні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. У них аналізується те, як людина розповідає зусилля для досягнення різних цілей і як вибирає конкретний вигляд поведінки. Процесуальні теорії не оспорюють існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не тільки ними.

Функція контролю

Контроль - це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією менеджменту. У самому загальному виді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їх функції складаються в посередництві між планами і діяльністю, тобто система контролю забезпечує зворотний зв'язок між чеканнями, визначеними первісними планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І той, хто має сучасні і поточні системи контролю, має більше шансів вижити.

Для менеджменту характерно велика кількість не тільки різних видів планів, але і видів і систем контролю. Усі системи контролю завжди базувалися на ідеї зворотного зв'язку, а саме: вони зіставляють реальні досягнення з прогнозними даними. У результаті установлюються відхилення від того, щоб або виправити негативні впливи, або підсилити дію, якщо результати позитивні.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління, який дає змогу вчасно виявити проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на коригування ходу та змісту робіт в організації до того часу, коли проблеми набудуть ознак кризи.

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати різні плани і цілі менеджменту.Безсумнівно, що в майбутніх контрольних системах будуть використані нові пристосування і нові досягнення, однак базис, на якому вони створюються, залишиться тим же.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу управління організацією. На практиці такого кінцевого пункту не існує взагалі, тому що кожна управлінська функція спонукувана інший. Виникає свого роду поступовий круговий рух. Наприклад, інформація, отримана в процесі контролю, може використовуватися на етапі планування, організації і мотивації співробітників.

Менеджери високого рівня велику частину свого робочого часу витрачають на здійснення функцій плануванні і контролю, а більш низького рівня більше зайняті підбором кадрів, організацією їхньої праці. Однак на всіх рівнях управління вони у визначеній мірі використовують і виконують усі чотири функції управління: планування, організації, мотивації і контролю. Менеджерів на всіх рівнях оцінюють по двох основних критеріях: результативності (тобто можливості досягти бажаного результату) і ефективності (можливості досягнути результату з найменшими витратами).

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним видом діяльності - це сукупність функцій, зв'язаних єдиним управлінським циклом. Основні функції мають самостійність і випливають одна за іншою поки кожна конкретна не виконається.

1.2 Механізм сучасного менеджменту

Однією з найголовніших складових успіху економічно розвинутих країн світу є використання менеджменту, тобто науково обґрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо.

В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови організації, знизити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля всіх працівників на досягненні поставлених цілей. В організаціях усе більшого значення набуває діяльність керівників нової формації - менеджерів. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку, успіху в конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та результативних стратегій.

Для менеджменту в даний час є характерним:

· широка господарська самостійність, що забезпечує волю прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві результати функціонування підприємства на ринку;

* постійне коригування цілей і програм залежно від стану ринку, змін у зовнішньому середовищі;

* орієнтація на досягнення запланованого кінцевого результату діяльності підприємства;

* оцінювання керування в цілому тільки на підставі реально досягнутих кінцевих результатів;

* використання сучасної інформаційної бази для різноманітних розрахунків під час прийняття управлінських рішень;

* проведення глибокого економічного аналізу кожного управлінського рішення;

* здатність розумно ризикувати і керувати ризиком.

Менеджмент - інтеграційний процес планування, організації, мотивації та контролю, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації всіх галузей економіки та управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення, координуючи діяльність працівників.

На сучасному етапі розвитку національної економіки України використання надбань вітчизняного та зарубіжного менеджменту дасть змогу підприємцям та управлінцям забезпечити зростання ефективності діяльності організацій, підвищити якість інституційних та структурних змін, сприяти формуванню гнучкості шляхом нарощення здатності до адаптивності в умовах жорсткої конкуренції.

Менеджмент - найважливіше поняття в ринковій економіці. Його вивчають економісти, підприємці, фінансисти, банкіри і всі, хто займається бізнесом. Нині теорії менеджменту пронизали все економічне життя ринкової економіки і стали необхідними в науковій і практичній діяльності.

Нині під менеджментом розуміють управління будь-яким соціальним об'єктом, володіння майстерністю управління, високий професіоналізм, що поєднує в одній особі власника й організатора виробництва, який забезпечує його високу ефективність і продуктивність.

У цілому, сучасний менеджмент характеризується:

· зміною змісту планування;

· всебічним дослідженням факторів успішної діяльності;

· орієнтацією управління на досягнення стабільних успішних результатів;

· розвинутою теорією і практикою маркетингу;

· розробкою ефективних технологій прийняття рішень;

· широким застосуванням математичних методів і досягнень інформатики в управлінні;

· розвинутою мережею розрахункових систем і засобів комунікацій;

· активною участю персоналу в управлінні;

· дедалі більшим звертанням до здорового глузду, простих істин, які доступні для розуміння і використання широкими масами.

Особливістю сучасного менеджменту передусім є те, що однією з головних його функцій стає підприємницька. Підприємництво перетворюється в ядро менеджменту. Успішна підприємницька діяльність неможлива, якщо не впроваджуються новації. Сучасний менеджер, як уже зазначалося, має бути новатором,протистояти консерватизму, орієнтувати підприємство на постійні зміни, вдосконалення технологічного та організаційного процесу залежно від кон'юнктури ринку.

Суть сучасного менеджменту зводиться до добре налагодженої системи з короткою ієрархією і чіткими відносинами відповідальності.

Ефективне становлення ринкових відносин в Україні багато в чому визначається формуванням сучасних управлінських відносин, підвищенням керованості економіки. Саме менеджмент, управління забезпечує зв'язаність, інтеграцію економічних процесів у суспільстві.



Розділ 2. Використання функцій менеджменту в управлінні підприємством

2.1 Планування діяльності господарства

Засновниками селянського (фермерського ) господарства «Промінь» , що розташоване у селі Ялосовецьке, Хорольського району, Полтавської області, є Мушинський Андрій Андрійович та Мушинська Анастасія Андріївна.

Основними напрямками діяльності господарства - є вирощування зернових технічних та інших сільськогосподарських культур. В плановому році я буду займатися вирощуванням озимої пшениці , соняшника та картоплі.

Озима пшениця - високоврожайна зернова культура . На Україні є райони ,де збирають по 40 - 45 ,а в окремих господарствах - по 60 - 70 ц/га озимої пшениці. Озима пшениця краще , ніж жито , та овес переносити високі температури. Вона вимоглива до вологи , особливо в період з'явлення сходів і кущення .

Серед озимих культур пшениця є найбільш вимоглива до ґрунтів. Кращими для неї є чорноземи , а також каштанові , темно - сірі і сірі опідзолені ґрунти , чисті від бур'янів та добре забезпечені вологою і поживними речовинами.

В даному випадку будуть використовуватися сорти озимої пшениці :

· Миронівська 808. Зерно крупне ,маса 1000 зернин 45-55 г. Добре кущиться , характеризується відносно високою зимостійкістю , середньо стійка проти вилягання обсипання.

· Альбатрос одеський . Рослини заввишки 75-108см . Маса 1000 зернин 33,8-43,3 г . Сорт середньоранній , вегетаційний період 287 - 303 дні . Борошномельні та хлібопекарські якості добрі та відмінні .



Таблиця 2.1

Землекористування господарства, спеціалізованого на виробництві с-г культур

Номер Поля	Культура	Площа
		Га	%
1	Соняшник	15	30
2	Картопля	5	10
3	Озима пшениця	30	60
Всього	50	100

Аналізуючи таблицю 2.1 ми бачимо, що господарство буде вирощувати соняшник на площі по 15 га, це становить по 30 % від загальної площі, картоплю на площі 5 га ( 10%), а озиму пшеницю на площі 30 га, що становить 60 %від загальної площі.

Таблиця 2.2

Планування урожайності сільськогосподарських культур для господарства «Промінь» ц/га

Номер Поля	Культура	Середньозважена Урожайність , ц/га	Приріст , ц/га	Нормативна урожайність , ц/га
1	Соняшник	17	2,25	18.25
2	Картопля	170	10	170
3	Озима пшениця	45	2,4	47.4

В таблиці 2.2 розраховано нормативну урожайність культур, отже урожайність соняшнику буде становити 18.25 ц/га, картоплі - 170 ц/га, озимої пшениці 47.4 ц/га.

Соняшник -- основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 -- 52 % олії, а селекційних -- до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Картопля - цінний продукт харчування. В її бульбах міститься багато крохмалю, білок, жир та інші речовини, необхідні для людини. З продуктів харчування ні один не має такого широкого і різноманітного застосування в кулінарії, як картопля. Це цінна кормова культура, картоплиння використовують на корм тваринам у свіжому і засилосованому вигляді. Картопля - основна сировина для крохмально-патокової й спиртової промисловостей.

Таблиця 2.3

Розрахунок валового виробництва продукції рослинництва

Культура	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц
Соняшник	15	18.25	273.75
Картопля	5	170	850
Озима пшениця	30	47.4	1422
Всього	50	-	-

З таблиці 2.3 ми бачимо, що валовий збір соняшнику становить 273.75ц, картоплі 850 ц. а озимої пшениці -1422 ц.

Таблиця 2.4

Розрахунок затрат на продукцію рослинництва

Культура	Площа, га	Валове в-тво, ц.	Укрупнений норматив грошово-матеріальних затрат на 1ц, грн	Всього затрат , грн
Соняшник	15	273.75	820	224475
Картопля	5	850	200	170000
Озима пшениця	30	1422	340	483480
Всього	50			877965

В таблиці 2.4 розраховано затрати на вирощування культур. Для вирощування соняшника господарство витратить 224475 грн., картоплі 170000 грн., озимої пшениці - грн., а всього затрати становитимуть 877965 грн.

Таблиця 2.5

Виручка від реалізації продукції рослинництва

№П/п	Культура	Валовий збір, ц	Вартість продукції
			Ціна	Вартість
1	Соняшник	273.75	970	265537.5
2	Картопля	850	250	212500
3	Озима пшениця	1422	380	568800
	Всього			1046837.5

З таблиці 2.5 ми бачимо, що від реалізації соняшника СФГ отримає 265537.5грн. виручки, від реалізації картоплі 212500 грн., а озимої пшениці568800 грн., а загальна виручка становитиме 1046837.5 грн.

Таблиця 2.6

Фінансові результати діяльності господарства

Культура	Валове в-тво, ц.	Всього затрат, грн	Вартість, грн	Прибуток, грн
Соняшник	182.5	224475	265537.5	41062.5
Картопля	1700	170000	212500	42500
Озима пшениця	1422	483480	568800	85320
Всього		877965	1046837.5	168872,5

Отже з таблиці ми бачимо, що господарство від своєї діяльності отримає прибуток в розмірі 168872,5 грн, зокрема від реалізації соняшнику 41062.5 грн, картоплі -42500грн., і озимої пшениці 85320 грн.

2.2Організаційна структура управління господарства

Для забезпечення своїх потреб кожна людина займається конкретною роботою. З метою поліпшення і використання створюються трудові колективи (організаційні формування), які діють на основі встановлених правил і процедур. Координація управлінської роботи та формування рівнів управління здійснюються за допомогою вертикального розподілу праці. У діяльності керуючого господарством можна визначити характерні спільні риси, до яких належать функції управління, як об'єктивно обумовлені напрямки, які в сукупності забезпечують ефективну кооперацію спільної роботи. Вони тісно пов'язані між собою у єдиному процесі управління.

Для вирощування сільськогосподарських культур, мені потрібні будуть працівники. Далі я розрахую потребу в працівниках для свого СФГ.

Таблиця 2.7

Розрахунок потреби в працівниках

Культура	Площа,га	Затрати праці на 1га посіву, люд-год	Затрати часу на всю площу, люд-год	Потреба в працівниках, чол.
Соняшник	15	10	150	-
Картопля	5	106	530	-
Озима пшениця	30	20	600	-
	50		1280	5

Отже для виконання сільськогосподарських робіт на площі 50 га. мені потрібно 5 працівників, 2 працівники це члени фермерського господарства, а 3 будуть наймані сезонні працівники.

Кожній організаційній будові господарства відповідає певна структура управління, яка визначається системою взаємопідлеглості та характером відносин між управлінськими працівниками різних рівнів управління.

Під структурою управління розуміють сукупність ланок і окремих працівників апарату управління, що виконують різноманітні функції управління, їх взаємозв'язок та взаємодія, що ґрунтуються на виробничій та організаційній структурі підприємства. У сучасному сільськогосподарському виробництві існують різні системи взаємовідносин між управлінськими працівниками, до яких насамперед слід віднести лінійну, лінійно-штабну, лінійно-функціональну, матричну, продуктову (дивізіональну). Різні типи систем взаємовідносинміж управлінськими працівниками схематично відображають відповідні структури управління.

Лінійна структура управління -- характеризується лінійним адміністративним підпорядкуванням між керівниками і підлеглими.
Лінійні структури управління в сільському господарстві були поширені на ранніх етапахколективних форм господарювання при низькому рівні спеціалізації та ведення виробництва. Всучасному сільськогосподарському виробництві лінійні структури управління характерні длявиробничих підрозділів незначних розмірів. У цьому випадку кожний працівник одержує вказівкилише від одного керівника. Наприклад, бригадири бригад (ферм) безпосередньо підпорядкованікерівнику відповідного відділку, а керівники відділків -- керівнику господарства. Працівники, щоочолюють виробничі підрозділи, називаються лінійними керівниками.

Перевагою лінійної структури управління є чіткий розподіл обов'язків і завдань, анедоліком -- відсутність висококваліфікованих спеціалістів відповідних галузей, що впливає на якість рішень лінійних керівників.

Лінійно-штабна структура управління характеризується наявністю спеціалістів відповідного профілю, підпорядкованих керівникам структурних підрозділів, які допомагають їм при розробці управлінських рішень, але розпорядчими функціями не наділені. Лінійно-штабні структури управління в сільськогосподарському виробництві зустрічаються рідко, їх недоліком є недостатнє використання спеціалістів, які виступають лише в ролі помічників лінійних керівників.

Матричну структуру управління застосовують при програмно-цільовому управлінні. Длянеї характерний розподіл повноважень та підпорядкування спеціалістів по вертикалі -- керівникувідповідних функціональних підрозділів, а по горизонталі -- керівнику проекту або програми,спрямованої на кінцевий результат. Це вимагає певного вкладу функціональних спеціалістів увиконання програмно-цільового завдання. Матричні структури управління створюють на основііснуючих лінійно-штабних або лінійно-функціональних, вони мають тимчасовий характер, оскільки після виконання програми розпадаються. Такі структури вимагають врахуванняіндивідуальних можливостей спеціалістів.

Основні переваги матричних структур: створюється можливість для розвитку як функціональної спеціалізації, так і для виконання цільових проектів (програм); ефективніше використовуються працівники функціональних підрозділів; програми забезпечуються висококваліфікованими спеціалістами. Недоліки -- подвійне їх підпорядкування (керівнику підрозділу та керівнику програми), а також одночасні взаємовідносини керівника функціонального підрозділу з кількома керівниками програм, що ускладнює координацію робіт між ними. Незважаючи на це, матричні структури управління є перспективними при впровадженні досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду у виробництво.

Лінійно-функціональна структура управління -- найбільш поширена система нині і характеризується наявністю двох типів підпорядкування: лінійного і функціонального. У лінійно-функціональних структурах управління загальна кількість лінійних зв'язків залишається такою ж, як і в лінійно-штабних, але значно зростає функціональна підлеглість спеціалістам відповідних служб: агрономічної, зоотехнічної, інженерної, планово-економічної, бухгалтерської тощо. Це призводить до дублювання діяльності, зниження активності лінійних керівників, неузгодженості дій спеціалістів окремих функціональних служб.

Однією з важливих характеристик усіх структур управління є відповідність її типу виробництва і організаційним формам господарювання. Залежно від цього структури управління сучасними агарними підприємствами можна класифікувати на територіальні (багатогалузеві),
цехові (галузеві) і комбіновані (змішані).

На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробничаструктура, трудомісткість та складність управлінської роботи, а також вимоги ринку та ін.Розмаїття та особливості виробництва обумовлюють необхідність застосування різних видів і типів організаційних структур управління.

В фермерському господарстві «Промінь» найголовніший це голова СФГ потім бухгалтер та робітники.

Схема 2.1 Структура управління СФГ"Промінь"

Система управління СФГ є простою і гнучкою, щоб забезпечувати ефективність і конкурентоспроможність функціонування підприємства.
Вона повинна мати невелику кількість рівнів управління, наявність нечисленних підрозділів, які мають висококваліфікованих працівників; якість продукції і всі процедури роботи повинні бути орієнтовані на споживача. СФГ "Промінь" має лінійну структуру управління.

2.3 Мотивація діяльності працівників господарства

В умовах соціально-економічного розвитку, що склалися в Україні, неефективне використання людських ресурсів, від яких значною мірою залежить піднесення вітчизняної економіки, підвищення добробуту та якості життя громадян, призводить до зниження продуктивності праці, відсутності відповідного прибутку, скорочення бюджету й ВВП.

У зв'язку із цим важливим завданням є створення належних умов для спокійної, ритмічної, продуктивної роботи індивідів і колективів для розкриття та розвитку здібностей, творчого потенціалу. Актуальними залишаються проблеми визначення найбільш дієвих у цей період важелів впливу на персонал, розробки й упровадження стимулювальних систем, які встановлюють тісний зв'язок між оплатою праці робітника й ефективністю його діяльності, кваліфікацією, діловими якостями, особистою ініціативою, дають змогу модифікувати поведінку в необхідному для підприємства напрямі, що забезпечить досягнення високих виробничих результатів

Побудова ефективної системи мотивації на підприємстві є важливим стратегічним завданням. Вона безпосередньо впливає на продуктивність виконання праці,а отже, і на конкурентоспроможність підприємства в умовах ринку. Крім того мотивація - найважливіший фактор залучення робочої сили вищої якості, збереження найцінніших кадрів, розвитку персоналу організацій в умовах оновлення виробництва та швидких змін зовнішнього середовища.

Суть мотивації полягає в розробці такої системи стимулювання, яка б забезпечила виробництво високоякісної продукції і прибутковість своєї роботи, але для цього, перш за все, треба зацікавити кожного конкретного працівника в результативній, високопродуктивній праці. Дана система включає в себе оплату праці, створення нормальних умов для відтворення трудової енергії, робочої сили, тобто забезпечення працівника житлом, послугами охорони здоров'я, освіти та іншого.

Основна мета процесу мотивації - це отримання максимальної віддачі від використання трудових ресурсів, що дає змогу підвищити загальну результативність і прибутковість діяльності підприємства. Жодна система управління не може добре функціонувати, якщо не буде розроблено ефективної моделі мотивації, яка спонукає конкретного робітника та колектив до досягнення особистих та загальних цілей

Оплата праці є мотивуючим фактором, тільки якщо вона безпосередньо пов'язана з результатами праці. Робітники повинні бути впевнені в існуванні стійких зв'язків між отриманою матеріальною винагородою та продуктивністю праці. Але спеціальні дослідження показали, що працівників заохочує не сама зарплата, а реальна можливість її зростання, справедливе призначення працівникам премій, тощо .

Система мотивації персоналу включає не лише економічні стимули, а й нематеріальні, такі як можливість подальшого професійного розвитку, особисте визнання, збагачення особистих знань та навичок, що надає певний рівень самостійності у вирішенні виробничих завдань та впевненість у майбутньому.

В результаті аналізу нематеріальної мотивації трудової активності персоналу підприємств слід констатувати, що найбільш ефективним способом нематеріального стимулювання персоналу є залучення працівників до управління справами виробництва, що особливо актуальне у корпоративних організаціях .

Також важливе значення відіграють умови трудової діяльності. Вони можуть бути привабливими, близькими до комфортних. Тоді людина працює з великим задоволенням, адже умови, взаємодіючи з потужними силами, сприяють формуванню сильної трудової мотивації у працівників.

Тому не менш важливою складовою мотивації працівників є організаційно - мотивувальні чинники. До найважливіших організаціних мотиваційних чинників належить: підтримання сприятливих санітарно-гігієнічних умов праці; сприяння адміністрації безперервному навчанню, самовдосконаленню, духовному та культурному розвитку працівників; залучення працівників до участі в управлінні виробництвом; підтримання у трудовому колективі сприятливого соціально-психологічного клімату; створення сприятливих умов для відпочинку й оздоровлення працівників; високий рівень організації робочих місць.

В СФГ «Промінь» я як керівник буду здійснювати мотивування діяльності працівників гарною заробітною платою та грошовими преміями зокрема при збиранні врожаю.

Отже мотивація не є простим елементом. Для забезпечення її ефективності необхідно об'єднати в єдину систему зусилля, здібності робітників, результати їх праці, винагороду і задоволення.

2.4 Контроль в процесі управління

Основна завдання контролю полягає в установці стандартів, якими слід керуватися при виконанні завдань, вимірі фактично досягнутих результатів і проведенні коригувань у тому випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених стандартів. Виконання менеджерами функції контролю починається одночасно з виконанням функції планування в процесі вироблення цілей і завдань організації. Контроль є невід'ємною частиною процесу управління в будь-якій організації.

В ринкових умовах контроль виступає важливим засобом організації і регулювання всіх видів діяльності. Проникаючи у всі сфери правовідносин, він зачіпає інтереси мільйонів людей, тисяч організацій. У цьому зв'язку стає необхідною організація контролю, яка забезпечувала б прийняття оперативних управлінських рішень. Контроль, виявляючи слабкі сторони, дозволяє оптимально використовувати ресурси, вводити в дію резерви, а також уникати кризових ситуацій. Було прийнято низку нових законів, указів і постанов по питань перебудови системи управління, у тому числі і контролю, але відсутність стратегії реформування органів контролю, непослідовність дій і грубі помилки не дозволили створити ефективно функціонуючу систему фінансового контролю в Україні.

Система контролю складається з наступних елементів: суб'єкт контролю (хто контролює); об'єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють); принципи контролю; метод (методики) контролю (за допомогою чого контролюють); техніка і технологія контролю; процес контролю; збирання та оброблення вихідних даних для проведення контролю; результат контролю і витрати на його здійснення; суб'єкт, який приймає рішення за результатами контролю.

Вся сукупність перерахованих елементів може також відноситися і до внутрішньофірмового контролю як найважливішої складової частини загальної системи фінансово-господарського контролю.

Я як голова СФГ буду здійснювати контроль діяльності господарства загалом та окремих його елементів. Зокрема від того як я організую внутрішній контроль СФГ, залежить не тільки збереження матеріальних і грошових коштів господарства, але і вся його фінансово-господарська діяльність. Правильно організований контроль дозволяє не тільки своєчасно виявити недоліки в діяльності підприємства, але й вчасно вжити заходів до їх усунення. В умовах економічної кризи, що супроводжується посиленням ринкової конкуренції, необхідно для свого виживання приділяти підвищену увагу побудові ефективної системи внутрішнього контролю.

Процес управління організацією включає наступні основні стадії:

- планування - збір та обробка інформації, вироблення управлінського рішення;

- організація і регулювання реалізації управлінського рішення;

- збір, вимірювання, реєстрація і обробка інформації, що стосується виконання управлінського рішення;

- аналіз інформації, отриманої на стадії обліку, на окремі компоненти, їх вивчення і оцінка для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Кожна з перерахованих стадій чергується зі стадіями контролю. Потім слідує новий цикл безперервного процесу управління організацією. Отже, стадія контролю в процесі управління має двоїсту роль. З одного боку, стадії контролю незмінно чергуються з іншими стадіями в процесі управління, як би проникаючи в кожну стадію. З іншого боку, контроль забезпечує оптимальний процес управління на кожній стадії.

У зв'язку з тим, що на будь-якій стадії процесу управління неминучі різні відхилення дійсного стану від запланованого, то для того, щоб своєчасно мати інформацію про відхилення, що перевищують допустимі значення, необхідний внутрішній контроль.

Головною особливістю внутрішньофірмового контролю є його подвійна роль в процесі управління організацією. В результаті глибокої інтеграції контролю та інших елементів процесу управління практично неможливо визначити коло діяльності та відповідальності для працівника таким чином, щоб він ставився до якогось одного елементу управління без його взаємозв'язку і взаємодії з контролем. Будь-яка управлінська функція обов'язково інтегрована з контрольної. Внутрішньофірмовий контроль, здійснюваний легітимними особами є невід'ємним елементом кожної стадії процесу управління, відокремленої стадією процесу управління, відокремленої стадією процесу управління на всіх інших стадіях.



Розділ 3. Взаємозвязок функцій менеджменту в процесі управління

Реалізацію діяльності підприємств і організацій у будь-якій сфері називають функціонуванням, тобто коли відбувається процес планування діяльності (на день, місяць, рік і т. ін.); організуються ресурси, необхідні для виконання планів. У виробничому процесі відбувається перетворення ресурсів і виконання певних завдань. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінити ступінь досягнення поставлених цілей (сформульованих планів) завдяки вирішенню відповідних завдань, ефективність засобів (технологій) їх реалізації, внести певні корективи. Така повсякденна робота передбачає виконання низки конкретних управлінських дій, які на практиці циклічно повторюються -- це функції управління.

Функції управління можна охарактеризувати як вид діяльності, необхідний для організації і керівництва тим чи іншим об'єктом управління. Іншими словами, функції управління -- це види управлінської праці, пов'язані з впливом на об'єкт управління, які здійснюються спеціальними прийомами і засобами, а також супутня організація роботи.

Функції менеджменту по-різному виявляються на різних стадіях управлінської діяльності та є діями, спрямованими на вирішення проблеми, яка виникає. При цьому на кожній стадії управління реалізуються всі функції, але провідною з них є однойменна зі стадією, а інші відіграють роль допоміжних. Функції становлять один з основних компонентів, що визначає зміст управління, а стадії -- послідовність реалізації функцій у межах одиничного управлінського циклу. Таким чином, процес управління є послідовним ланцюгом циклічно повторюваних функцій -- видів діяльності суб'єкта, які визначають зміст управління: планування, організацію, мотивацію, контроль.

Втім є підстави і для більшої деталізації та класифікації функцій менеджменту на основі суттєвих ознак подібності і відмінності:

-- відносна відособленість управлінських дій від інших у процесі управління, певною мірою їх самостійність;

-- однорідність управлінських дій за складом, їх взаємопов'язаність і спрямованість на досягнення однієї мети;

-- стабільність дій, які включаються до функції управління, тобто вони мають бути не одноразовими, а такими, що періодично повторюються.

У такому разі фахівці пропонують альтернативно виокремлювати: інформаційно-аналітичну функцію, планування організації, функції координації, регулювання, контролю і керівництва.

Інформаційно-аналітична функція включає всі дії щодо оперування інформацією і передбачає збирання, обробку, аналіз і оцінку інформації з метою підвищення ефективності діяльності у певній сфері. Ця функція цілком відповідає зазначеним критеріям: управлінські дії, які її утворюють, відносно відособлені в процесі управління і не є суто технічними. Вони однозначно однорідні, оскільки збирання, обробка, аналіз і оцінювання пов'язані єдиним предметом (інформацією) і спрямовані на досягнення однієї мети -- створення умов для реалізації інших функцій управління. Ці дії стабільні, оскільки є атрибутами кожної стадії будь-якого управлінського циклу.

Функція зумовлена тим, що всі операції, дії і заходи в будь-якій організації реалізуються на основі інформації, яка потрапляє із зовнішнього середовища й акумулюється в самій організації. Суб'єкт управління також потребує інформації, яка буде основою для подальших управлінських дій і на стадії прийняття рішення, і на стадії його реалізації. Саме тому інформаційно-аналітичну функцію становлять насамперед дії зі збирання інформації, яка потім підлягає аналізу. Аналіз інформації, в свою чергу, -- це емпіричне дослідження, результатами якого є оціночні висновки про ситуацію, що склалася. Інструментами такого дослідження є загальні і спеціальні наукові методи, які дають змогу сформулювати репрезентативні і достовірні висновки, а у випадку, коли не вдається зібрати повну інформацію про ситуацію, -- гіпотетичні.

Функція планування полягає у визначенні й обґрунтуванні системи в цілому та її окремих ланок напрямів діяльності, цілей і завдань, а також шляхів їх реалізації. Ця функція покликана забезпечити цілеспрямовану діяльність і передбачає формулювання мети і розробку програми її досягнення. Основою для планування стають результати реалізації інформаційно-аналітичної функції, на основі яких усі суб'єкти управління на всіх рівнях менеджменту визначають і обґрунтовують цілі та завдання, розробляють проекти планів, що розглядаються і затверджуються в подальшому. Отже, планування реалізується шляхом вибору оптимальних варіантів дій у необхідному напрямі.

Організаційна функція виражається у формуванні і пристосуванні суб'єкта та об'єкта менеджменту до виконання поставлених завдань. Для цього вживають заходів із залучення фінансових, технічних, кадрових та інших ресурсів, а також орієнтують їх на вирішення поставленого завдання. Завдання, які стоять перед організацією, можна успішно вирішити тільки тоді, коли ефективно і правильно використовувати усі ресурси.

Функція координації має забезпечувати узгодженість дій для успішного досягнення мети. В процесі координації насамперед встановлюється і підтримується пропорційність у діяльності різних елементів системи на всіх стадіях процесу управління. Реалізується вона шляхом уточнення функцій, узгодження цілей і завдань, планів і дій. Це один з основних засобів підвищення ефективності діяльності, оскільки дає змогу зосередити зусилля в необхідному напрямі, уникати паралелізму і дублювання.

Функція регулювання реалізується з метою підтримки динамічної рівноваги системи під час діяльності будь-якої організації у будь-якій сфері. Регулювання сприяє адаптації організації до постійних змін ситуації, забезпечує запобігання відхиленням від запланованих дій та їх усунення.

Досить часто функцію регулювання включають до організаційної. Втім слід пам'ятати про суттєву відмінність управлінських дій за кожною з функцій: організаційна функція забезпечує конструювання (створення) системи та підготовку для виконання поставлених завдань, встановлення необхідних для цього відношень між її структурними одиницями, а регулювання спрямоване на своєчасну корекцію дій виконавців. Значну роль при регулюванні відіграє зв'язок між суб'єктом і об'єктом управління, оскільки добре налагоджена система обміну інформацією дає змогу не тільки усувати відхилення в діяльності, а й запобігати їм. Регулювання здійснюється здебільшого шляхом розпорядницької діяльності суб'єкта у формі наказів, вказівок, розпоряджень.

Функція контролю -- це система спостереження і перевірки для виявлення відхилень від плану досягнення певної мети в процесі будь-якої діяльності. Невід'ємним складником контролю є облік змін у процесі діяльності.

...