Стратегії управління ресурсами підприємства та особливості їх вибору

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Згідно з визначенням «стратегічного набору» необхідною є координація стратегій різного типу. Підприємство може досягти загальних цілей за умови збалансованості стратегій, обґрунтованості взаємодії окремих видів у «стратегічному наборі», що сприяє їх взаємному «підсиленню», тобто досягненню ефекту синергії.

«Сила» загальних стратегій підприємства збільшується за допомогою збалансованості «портфеля», де відображено напрямки його діяльності. Окремі напрямки діяльності реалізуються ефективно, коли функціональні та ресурсні стратегії узгоджені та пристосовані одна до одної та до стратегій вищого рівня. Координація між окремими видами стратегій -- це «концептуальний клей», що поєднує окремі види діяльності -- як виробничі (бізнесові), так і управлінські.

Одним з важливіших видів стратегій на підприємстві є ресурсна стратегія або стратегія ресурсозабезпечення. На даний момент проблемам організації ресурсозабезпечення присвячено наукові праці О. Ареф'євої, Г. Астапової, Л. Буриченка, О. Бурова, І. Вовк, Ю. Драчука, О. Жулавського, В. Загорулька, В. Ільчука, В. Кишневського, В. Коби, В. Костенка, Г. Кривова, Р. Лепи, В. Ліра, В. Матвєєва, С. Пілецької, С. Подрєзи, В. Прохорової, Є. Сича, І. Сотник, Ю. Сосюрка, І. Тарасенко, Г. Франчука, С. Харічкова, С. Шкарлета, Л. Черняк та інших дослідників. [10]

Об'єкт дослідження - процес ресурсозбереження у виробничій діяльності підприємства.

Предмет дослідження - теоретичні, науково-методичні та практичні підходи щодо формування та дії складових економічного механізму ресурсозбереження на підприємствах.

Мета роботи - формування економічного механізму ресурсозбереження на підприємствах на основі встановлення взаємозв'язку між ресурсним забезпеченням та ефективністю виробництва.

Виходячи з актуальності дослідження,слід зазначити завдання пр. виконанні даного дослідження:

- Визначити теоретичні засади ресурсозабезпечення та ресурсних стратегій;

- Порівняти та дослідити види ресурсів на підприємстві та зазначити місце кожного з видів у «ресурсному портфелі» підприємства;

- Виявити особливості ресурсозабезпечення та ресурсозбереження умовах сучасного економічного розвитку та розробити можливі шляхи підвищення ресурсного забезпечення;

- Розробити можливі ресурсні стратегії для обраного підприємства та спрогнозувати подальші перспективи розвитку та досліджень.

Також слід зазначити що послідовність застосування принципів ефективного функціонування підприємств визначає основний зміст і структуру, мету, задачі дослідження, його методологію і методику, застосований науковий інструментарій. Теоретичною і методологічною основою дослідження є наукові праці класиків економічної науки, праці і публікації провідних вчених і фахівців з проблем управління ресурсами, корпоративного управління на основі права трудової власності, підвищення ефективності ресурсозабезпечення, а також законодавчі і нормативні акти України.

Ресурсні стратегії суттєво залежать від ситуації на відповідних ринках. Нині спостерігається інтенсивна пропозиція різних ресурсів і, як наслідок, основна увага в ресурсних стратегіях приділяється вибору найпривабливіших ринків, що характеризуються широким набором варіантів «ціна -- якість», поєднанням взаємодоповняльних ресурсів, географічною різноманітністю тощо.

ресурсозабезпечення запас стратегія



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА СУТНІСТЬ РЕСУРСНОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ СТАРТЕГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРИЄМСТВА

1.1 Поняття, сутність та зміст ресурсних стратегій підприємства

Одна з головних цілей стратегічного управління на підприємстві -- забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності та їх ефективного використання для якнайкращого досягнення поставлених стратегічних цілей.

На початку виконання дослідження цілесообразним буде надання визначення таким термінам як «ресурси» та «стратегія».

У сучасній українській енциклопедії ресурси (від франц. ressource - допоміжний засіб) розглядають як цінності, засоби, можливості, грошові засоби, джерела засобів доходів [5, с. 71], і які є фактором внутрішніх резервів економічного розвитку організації за умови їх ефективного використання, що дозволяє забезпечити не тільки потреби організації, але й потреби суспільства.

Поняття "стратегія" етимологічно походити від грецького слова strategia (stratos - військо и ago- веду), за допомогою якої описували найважливішу частину військового мистецтва. Якщо ж звернута до економічної сфера діяльності, то під стратегією звичайно розуміють Довгострокові плани керівництва фірми, спрямовані на зміцнення її позицій, й досягнення перспективних цілей. Окрім цього, існує і таке розуміння стратегії, як Довгострокові намірі керівників підприємств відносно маркетингу, виробництва, фінансів, комерції, персоналу та ін. Зміни визначення терміна "стратегія" відбувалися разом зі змінами зовнішнього середовища фірми. [13]

Якщо узагальнити перше и друга Поняття, то ресурсні стратегії -- це тип забезпечувальних стратегій «стратегічного набору» підприємства , в яких визначаються стратегії поведінки підприємства, форми та методи постачання, політика створення страхових запасів; систем розподілу і поповнення ресурсів які і є фактором внутрішніх резервів економічного розвитку організації за умови їх ефективного використання, що дозволяє забезпечити потреби організації або суспільства. [6]

Якщо зосередити увагу на сутності самого поняття «ресурсна стратегія підприємства», то отримуємо наступне : ресурсна стратегія підприємства - це упорядкована в часі система пріоритетних напрямів, форм , методів, засобів , правил, прийомів використання ресурсного, науково-технічного та виробничо-збутового потенціалу підприємства з метою економічно ефективного вирішення поставлених завдань і підтримки конкурентної переваги . [14]

Що стосується змісту вищезазначеного поняття, то ресурсна стратегія визначається як забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності і їх ефективного використання для найкращого до осягнення поставлених стратегічних цілей і може здійснюватися у відповідній формі на основі розробки ресурсних стратегій, які сприяють вирішенню наступних завдань:

· визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх необхідних видів;

· розрахунок допустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрати ресурсів різних типів;

· визначення « зон стратегічних ресурсів», можливостей їхнього використання шляхом балансування обсягів і складу , термінів постачання з динамікою використання;

· розробка заходів щодо раціонального транспортування , зберігання і використання ;

· використання підходів з позиції логістики щодо системи реалізації ресурсних стратегій

Узагальнюючи різні визначення предмет дослідження, то можно казати про те що поняття «ресурсна стратегія» розглядаються як тип стратегій, сутність цього ж поняття - це упорядкована система керування ресурсами, а зміст розуміється як процес раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності.

На цьому етапі, розуміючи теоретичні зачади досліджуваного поняття, слід зазначити що ресурсне забезпечення стратегічної діяльності підприємства має здійснюватись у відповідній формі на основі розробки ресурсних стратегій, які сприяють розв'язанню таких завдань:

· визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх необхідних видів;

· розрахунок припустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів;

· визначення «зон стратегічних ресурсів», можливостей їх використання балансуванням обсягів і складу, термінів постачання з динамікою використання;

· розробка заходів щодо раціонального транспортування, зберігання та використання;

· використання підходів з позиції логістики щодо системи реалізації ресурсних стратегій.

1.2 Типи ресурсних стратегій та їх особливості

Вирішення задач управління підприємством потребує розгляду основних видів ресурсів, виявлення типологічних ознак кожного з них. Існує широка класифікація ресурсів підприємства за різними ознаками та природою.

За економічною природою ресурсі підприємства можна розглядати як фактори виробництва, що складаюсь основні компоненти продуктивних сил. Деякі автори групують ресурси за часом виникнення, або за еволюцією розвитку суспільно-економічних відносин: базові та похідні.

Такжо ресурси можуть поділятися за формою використання на застосовані та пожиті. За походженням - природні та економічні. Природні ресурси як економічна категорія є частиною природного середовища, яку використовують для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства. Їх поділяють на невичерпні та вичерпні. Економічні ресурси включають у себе ресурси, створені людиною в процесі її виробничої практики.

На стратегічні й тактичні поділяють ресурси підприємства за рівнем управління. [15]

Таблиця 1.1 Класифікація ресурсів підприємства

Ознака класифікація	Види ресурсів у межах класифікації	Пояснення
За економічною природою	1.Як особистий фактор виробницта 2.Як речовий фактор виробницта	Складаюсь основні компоненти продуктивних сил
За часом виникнення	1.Базові 2.Похідні	До базових відносятьс притаманні будь-якому виробництву, похідні - ті, що приєдналися до базових на економічному щаблі виробництва
За фрмою використання	1.Застосовані 2.Пожиті	Перші складають ресурсний потенціал, другі - поточні виробничі затрати
За походженням	1.Природні 2.Економічні	-
За ступенем реалізації	1.Потенційні 2.Умовні 3.Функціонуючі	Розрізняють за ознакою можливості їх використання
За можливістю відтворюватися	1.Відтворювані 2.Невідтворювані	Перші створені й відновлювані природою та суспільством, другі - корисні копалини, що використовуються як сировина
За рівнем управління	1.Тактичні 2.Стратегічні	-
За елементос складу	1.Матеріальні 2.Природні 3.Інформаційні 4.Трудові 5.Фінансові	-

Узагальнюючи інформацію яка надана у таблиці, та зіставляючи її з існуючими ресурсними стратегіями, була розроблена власна класифікація ресурсних стратегій за ознакою матеріальності.

Слід нагадати що, ресурсні стратегії -- тип забезпечувальних стратегій «стратегічного набору», в яких визначаються стратегії поведінки підприємства, форми та методи постачання, політика створення страхових запасів; систем розподілу і поповнення ресурсів. [6] Виходячи з цього був проведен розподіл стратегій.

В залежності від розглянутої класифікації нище приведена загальна інформація щодо різних типів стратегій та їх особливості

Фінансова ресурсна стратегія.

У першу чергу слід зазначити, що фінансові ресурси - це це грошові кошти , що знаходяться в розпорядженні держави , об'єднань, підприємств, організацій та установ. До складу фінансових ресурсів входять прибуток, амортизаційні відрахування , внески в бюджет державного соціального страхування, кошти населення , що мобілізуються державою у фінансову систему. [16]

Створюючи фінансові стратегії, підприємства стикаються з протиріччям у розумінні їх місця в „стратегічному наборі”:

1) з погляду власників, фінансові стратегії - основні, оскільки мають забезпечувати їхній добробут. Головне для власників - нагромадження доходів і прибутків для виплати дивідендів акціонерам, зниження ризику та підвищення доходності підприємства. Орієнтація при цьому (наприклад, у акціонерів) на короткострокову прибутковість, яка дає „швидкі гроші”;

2) з погляду керівників і працівників підприємства, головне - це подальше функціонування підприємства, тому фінансові стратегії належать до ресурсних і відіграють роль засобів у реалізації інших стратегій та розвитку підприємства взагалі, визначають можливості самоінвестування тощо.

Крім того, фінансові стратегії нерідко вступають у протиріччя з загальними та продуктовими стратегіями.

Стратегіями використання фінансових ресурсів можуть бути:

-- капітальні вкладення у „цільові ринки” (забезпечення маркетингових стратегій): географічні; певного товару;

-- інвестування в реальний основний капітал (забезпечення виробничих стратегій): для створення (придбання) нових потужностей; для модернізації виробництва; на придбання устаткування, інструментів і приладів; в акції;

-- зменшення/збільшення оборотного капіталу в результаті стратегічних вкладень;

-- інвестиції, пов'язані з розвитком окремих підсистем підприємства: НДР; маркетингу; систем управління тощо.

Іншим напрямком використання фінансових ресурсів є виплата дивідендів, погашення кредиторської заборгованості, формування стратегічних фондів.

Фінанси як ресурс дуже тісно пов'язані зі стратегіями ціноутворення. Керівникам підприємства найчастіше доводиться балансувати такі взаємообумовлені види стратегій: загальні - цінові - фінансові (передусім стратегії інвестування). Тут можливі такі співвідношення: максимальні обсяги продажу типової продукції (лідирування за рахунок зниження витрат) > зниження цін (за рахунок зменшення собівартості на основі низьких питомих витрат) > зростання прибутків за рахунок розширення масштабів виробництва (нагромадження власних коштів для самоінвестування).

Загалом розробка та здійснення фінансових стратегій - це узгодження фінансових потоків між стратегіями, що створюють прибутки, та тими, які потребують додаткових вкладень у вигляді інвестицій. Тому всі стратегії у „стратегічному наборі” мають фінансово-економічні характеристики, передусім - очікувані результати та витрати, дисконтовані з урахуванням змін у зовнішньому середовищі (насамперед на рівень інфляції).

Трудова ресурсна стратегія

Трудові ресурси -- поняття дуже складне; воно охоплює різноманітні групи працівників залежно від їхньої ролі у процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо. Вимоги, що висуваються до кожної з груп працівників -- різні, тому під час забезпечення підприємства трудовими ресурсами застосовується диференційований підхід.

Безумовним фактором забезпечення функціонування будь-якого підприємства є залучення персоналу з певними кількісними, структурними та якісними характеристиками.

Зміст управління трудовими ресурсами залежить від обраної концепції, що відбиває ставлення до персоналу: теорії людських (трудових) ресурсів; та теорії людського капіталу.

Успішні підприємства під час розробки стратегій із забезпечення трудовими ресурсами поєднують обидва підходи, що виявляється у створенні «персонал-стратегії» (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Системний підхід до забезпечення підприємства трудовими ресурсами (загальний зміст ресурсної складової «персонал-стратегії»)

Специфіка трудових ресурсів полягає в тому, що забезпечення ними підприємства пов'язано з роботою з конкретними особами, які мають не лише професійно-кваліфікаційні характеристики, а й досвід, рівень культури, виховання, статево-вікові відмінності.

Необхідні прямі та непрямі витрати (інвестиції) у відповідні заохочення персоналу для забезпечення ефективного функціонування підприємства постійно зростають і охоплюють:

· заробітну плату, витрати на соціальні потреби (соціальне страхування та пенсійне забезпечення);

· витрати на пошук, наймання і підготовку (перепідготовку) працівників, які тим вищі, чим кваліфікованіші кадри потрібні для здійснення процесу виробництва та управління;

· витрати на створення робочих місць з певними умовами праці, обладнанням, що постійно вдосконалюється з розвитком науково-технічного прогресу та міжнародної конкуренції.

Варто зазначити, що західна практика стратегічного управління свідчить, що більшість, але не всі (!) підприємства розробляють стратегії стосовно трудових ресурсів, чого не можна сказати про східні (японські та корейські) фірми, де personnel-strategy -- одна з головних.

Енергетична ресурсна стратегія

Стратегії стосовно енергетичних ресурсів пронизують усю виробничу діяльність держави, починаючи з міжурядових домовленостей, стратегій енергопостачання окремих регіонів галузей, підприємств і відомств. Вони мають форму енергетичних програм і мають забезпечити взаємозв'язок і взаємопогодженість дій різних суб'єктів господарювання. Розробка та впровадження ресурсних енергетичних стратегій з огляду на специфічні особливості енергопостачання в Україні має специфічні особливості, які полягають у необхідності врахування кожним підприємством державної політики в цій сфері. Енергетичний ринок України в тому вигляді, в якому він нині існує, -- не ефективний, не прозорий і потребує від кожного підприємства ретельної уваги. Основний його недолік -- відсутність урахування інтересів виробників під час формування потоків і взаємовідносин між виробниками, постачальниками та споживачами, що призводить до дефіциту енергії та боргів за її постачання.

Матеріально-ресурсна стратегія

Основна мета будь-якої ресурсної стратегії полягає в тому, щоб урахувавши усі вимоги продуктових і функціональних стратегій, забезпечити підприємство сировиною, матеріалами, паливом, запасними частинами, обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами

Для цього підприємство визначає поточну та перспективні потреби в ресурсах, а також передбачає необхідні заходи щодо їх забезпечення.

Орієнтовну потребу в матеріальних ресурсах на плановий період можна визначити скориставшись методом динамічних коефіцієнтів.

П_пл = Фр * К_п * К_н,,

де Фр - фактичний обсяг витрат матеріалів на виготовлення продуктів-аналогів за попередній період;

К_п - коефіцієнт зростання/зменшення обсягу виготовлення продукту в плановому періоді порівняно з попереднім періодом;

К_н - коефіцієнт збільшення/зниження норм витрат на одиницю продукції, згідно з розробленими для цього заходами.

Для України, економіка якої характеризується як надвитратна, дуже актуальним є останній коефіцієнт, який, з одного боку, підвищує „вихід” готового продукту з одиниці сировини, а з іншого - стимулює розвиток і впровадження досягнень НТП у виробництво.

Технологічна ресурсна стратегія

Продуктові стратегії визначають, що саме передбачається виготовляти на підприємстві. Вони ж визначають галузеву приналежність підприємства, задають вимоги до техніки і технології виготовлення продукції певного типу. Отже, кількість, структура та види обладнання й устаткування визначаються галуззю, продукцією, передбаченою до виготовлення продуктовими стратегіями, а також технологією переробки ресурсів у готову продукцію.

Існує тісний зв'язок між забезпеченням технікою та виробничими стратегіями. Потребу в обладнанні для розширення підприємства згідно з визначеними темпами приросту обсягів виробництва (виконання планових обсягів робіт) можна визначити за такою формулою:

,

де Н_в - норма часу на виготовлення одиниці продукції (виконання одиниці робіт);

О_пл - плановий обсяг виробництва;

Ч_д- число днів у плановому періоді;

С - число змін роботи у плановому періоді;

Д - тривалість робочої зміни;

К_в - коефіцієнт використання обладнання з урахуванням ремонту та налагодження;

Квн - середній коефіцієнт виконання норм.

Інформаційна ресурсна стратегія

Інформація нині стає новим джерелом доданої вартості, невід'ємною складовою виробничого потенціалу підприємства, оскільки існує та впроваджується у вигляді результатів наукових розробок, проектів і конструкторських рішень, а також у вигляді знань, навичок і досвіду персоналу підприємства. Інформація як ресурс має найбільшу цінність у такому вигляді:

-- даних про ринки збуту, потреби та іншої маркетингової інформації;

-- науково-технічних розробок нових продуктів, матеріалів, технологій тощо;

-- методик сучасних форм і методів планування, контролю, аналізу тощо;

-- розробок відносно організації виробництва, праці та управління;

-- пакетів програм для обробки економічної, науково-технічної, соціально-політичної інформації, для підтримки системи прийняття рішень на виробництві;

-- документів (законів, інструкцій тощо), які регулюють діяльність підприємства та його зв'язки із середовищем;

-- банки даних і знань загального та спеціального спрямування тощо.

Інформацію не можна віднести до жодної зі звичних груп матеріальних ресурсів, однак без неї неможливо поєднати всі ресурси в систему певного типу з характерними ознаками - виробниче підприємство конкретної галузі, наукову організацію чи державну установу, - що різняться комбінацією ресурсів.

Інформація регулює споживання ресурсів, заміну одних іншими, а також їх економію, оскільки містить передовий досвід функціонування процвітаючих підприємств. Інформаційні ресурси стратегії все більше відіграють вирішальну роль у підвищенні конкурентоспроможності підприємств.

Для успішного та стабільного розвитку підприємства, цілесообрзаного керування організацією, ресурсами та персоналом, керівник або група керівників повинні у повній мірі розуміти та мати навики керування системою ресурсів, яка включає у свій рахунок такі ресурси: інформаційні, матеріально - сировинні, технологічні, енергетичні, трудові та фінансові ресурси. ( див. рис.1.2)

Рис.1.2 Принципова схема структури та взаємозв'язку ресурсів підприємства

В залежності від напрямку спеціалізації та ринку збуту керівництво підприємства повинні розуміти важливість того чи іншого ресурсу та його місце у загальній ресурсній стратегії підприємства.

Для кожного за напрямку ресурсів розробляються ресурсні стратегії, які, як зазначалося, є певною системою обмежень і змістом стратегічних заходів, що розробляються підприємством з метою їх подолання. Окремо варто розробляти заходи щодо:

· зниження потреби в ресурсах;

· підвищення якості ресурсів;

· підвищення рівня використання ресурсів;

· оптимізації витрат часу та грошей на розробку та здійснення ресурсних стратегій.

Матеріальні ресурси є обмеженими і часто їх забезпечення супроводжуються проблемою дефіциту, тому необхідним є їх ефективне і раціональне використання, поглиблення переробки та заміна штучно створеними аналогами. Стратегічне управління матеріальними ресурсами передбачає зниження матеріаломісткості продукції, збільшення виходу продукції, скорочення та ліквідацію втрат, використання вторинних ресурсів і відходів.

Капіталоємні галузі (машинобудівна, будівельна галузь) вимагають значних технологічних та технічних ресурсів, які, з одного боку, відіграють прогресивну роль у розвитку організації і забезпечують йому конкуренту перевагу, з другого боку - за умови нестачі чи неефективного використання обмежують подальший розвиток. Управління даною складовою ресурсного забезпечення діяльності організації передбачає постійний процес оптимізації використання та заміни техніко-технологічної складової потенціалу.

Трудоємні галузі (електроніка, легка, харчова промисловість) базуються на використанні значних трудових ресурсів. Управління трудовими ресурсами базується на твердженні, що працівник - важливий фактор виробництва в сучасних умовах, який дає змогу пристосувати його діяльність до вимог зовнішнього середовища. Стратегічне управління трудовими ресурсами передбачає добір кадрів, навчання, перекваліфікацію, заміщення, оцінку, звільнення, мотивацію праці.

Інформаційноємні галузі (банківська галузь, консалтинг, інформаційні системи) вимагає постійної і достовірної інформації про окремі тенденції розвитку економіки не тільки країни, але і світу та висококваліфікованих працівників. Інформаційні ресурси і комунікації виступають у ролі зв'язучої ланки між організацією і зовнішнім середовищем. Достовірна, вчасна, релевантна інформація є запорукою успішного функціонування організації, оскільки дозволяє виявляти зміни, що відбуваються в її робочому середовищі та вчасно на них реагувати.

Енергетичноємні галузі (енергетична галузь, галузь кольорової металургії) вимагають значних затрат енергетичних ресурсів (вугілля, електроенергія, торф). В сучасних умовах необхідним є дослідження енергомісткості виробництва і складання бюджету в межах існуючих обмежень.

Разом з тим, важливий напрямок розвитку організацій, для яких пріоритетними є даний вид ресурсу - пошук альтернативних джерел постачання, що забезпечує зменшення залежності від факторів політичного, економічного та міжнародного впливів.

Фінансові ресурси є необхідною умовою розвитку будь-якої організації і управління ними зорієнтоване, у першу чергу, на забезпечення стабільних і життєво важливих фінансових потоків, пошук зовнішніх джерел фінансування за умови необхідності, оптимізації структури капіталу. В сучасних умовах інноваційні ресурси забезпечують організації конкурентні позиції та виживання у довгостроковій перспективі.

Таким чином, ресурсний потенціал організації кожної галузі характеризується наступним: структурою необхідних і доступних ресурсів залежно від галузевої належності, характеру виробництва, місцезнаходження; системою прийняття рішень щодо ресурсного забезпечення розробки та виконання ресурсних стратегій, залежних від форм власності та рівня управління підприємством; оптимальним співвідношенням ресурсів для досягнення певних цілей розвитку. Для, прикладу, впровадження інновацій в організації супроводжується додатковим залученням фінансових ресурсів, кваліфікованих кадрів, інформаційних ресурсів тощо.



РОЗДІД ІІ. ПРОЦЕС РЕСУРСОЗАБЕСПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

2.1 Розроблення напрямків ресурсозабезпечення для підприємства «Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе» та приклад формування запасів ресурсів

Основна мета будь-якої ресурсної стратегії полягає в тому, щоб, урахувавши всі вимоги продуктових і функціональних стратегій, забезпечити підприємство сировиною, матеріалами, паливом, запчастинами,обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами.

Основою для розрахунків потреб у ресурсах є:

· продуктові стратегії, де визначено необхідні типи та обсяги виробництва

продукції для заповнення «стратегічної прогалини»;

· функціональні стратегії, де визначено потреби в ресурсах для створення, підтримки, розвитку та скорочення діяльності окремих функціональних підсистем підприємства;

· необхідний рівень резервів для забезпечення безперервного функціонування підприємства;прогнози та аналіз тенденцій створення та впровадження досліджень, відносно нових матеріалів, технологій, виробничих процесів, а також розвідки нових покладів корисних копалин;

· методи обґрунтування раціонального використання матеріальних ресурсів з урахуванням змін у їхній структурі, заміни дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, використання внутрішніх резервів, вторинної сировини та відходів;

· методи обґрунтування раціональних норм використання ресурсів та їх економії.

Для даного дослідження та формування навичок вироблення ресурсної стратегії було обране українське підприємство Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе. Це Найбільше в Україні та країнах СНД підприємство з виробництва уніфікованих гусеничних і колісних сільськогосподарських тракторів загального призначення. [17]

На сьогодні продукція ХТЗ представлена широкою гамою тракторів потужністю від 35 до 190 к.с. Це колісні та гусеничні трактори загального призначення, орно-просапні, трактори малої потужності, які агрегуються (поєднуються) з більш ніж 250 найменуваннями сільгоспмашин та знарядь. Крім тракторів завод випускає дорожньо-будівельну та спецтехніку (на базі тракторів), гусеничні тягачі, гарячоштамповані заготівлі, складноріжучий інструмент і технологічне оснащення, лиття, товари народного споживання, запасні частини. Вироблена заводом техніка використовується в сільському господарстві, житлокомунгоспі, будівництві, промисловому виробництві, для транспортування великих вантажів. Значна частина техніки йде на експорт.

За 75 років роботи в цехах підприємства було виготовлено близько трьох мільйонів тракторів. Серед усіх тракторних заводів колишнього СРСР ХТЗ -- єдиний завод з воріт якого виходили моделі всіх існуючих класів -- від маленьких садово-городніх потужністю 8 кінських сил і до надпотужних 190 сильних гусеничних і колісних тягачів.

У загальному вигляді потреби в матеріальних ресурсах можна розрахувати так:

П = О · Ч Н + Зп - Зо,

де О - обсяги виробництва певного продукту згідно з обраною продуктово-товарною стратегією;

ЧН - прийняті норми витрат сировини (матеріалу) на одиницю продукції, що забезпечують необхідний рівень конкурентоспроможності;

Зп -нормативний перехідний виробничий запас продукту, необхідний для забезпечення безперервного виробництва;

Зо -очікуваний запас даного виду продукту на початок планового періоду.

Потреби в матеріальних ресурсах підприємства «Харківський тракторний завод імені С.Орджонікідзе» станом на ІІ квартал 2015 року складають Показник був розрахован у гривневій валюті та у приблизних цінах на одиницю виробленої продукції ( обрана модель колесного трактору ХТЗ 3514 з умовною ціною 200 000 у.о.):

П = 200 шт*50 000грн + 15 000грн - 4 000грн = 10 011 000грн

Дане підприємство має намір скоротити витрати на матеріальні ресурси не скорочуючи обсяги виробництва та розробити оптимальну стратегію ресурсного забезпечення.

Слід зазначити, що діяльність організації, що направлена на зменшення норм витрат на одиницю продукції, неможлива без розвитку і впровадження сучасних засобів виробництва та технологій. Забезпечення високої якості продукту потребує відповідних фінансових витрат. Визначаємо місцезнаходження обраного продукції заводу матриці залежності „ресурсомісткість -якість” стосовно продукту споживання. (див. рис. 2.1) [5]

Якість продукту

Низька Висока

1.Продукт низької якості, дешевий	2.Продукт якісний та відносно дешевий
3.Продукт низької якості та дорогий	4. Продукт високої якості, висока ціна

Рис.2.1 Матриця «ресурсомісткість - якість» продукту

Продукція, яка виробляється на ХТЗ знаходиться у сегменті 2 - продукт якісний та відносно дешевий. Отже, задача розробки ресурсної стратегії буде полягати у скороченні витрат на виробництво, але при цьому залишити якість та ціну на бажаному рівні.[7]

Стратегія ресурсозбереження складається з комплексу заходів та методів, які забезпечують зниження витрачання сукупних ресурсів на одиницю корисного ефекту продукту. При розробці стратегії ресурсозбереження треба звертати увагу на комплексне використання певних ресурсів для виробництва різних продуктів. Економія, що може бути притаманна одному, продукту можливо буде дефіцитом ресурсу для іншого продукту.

У ході дослідження була розроблена схема основних напрямків економії ресурсів.

Як видно із матриці для трьох перших ситуацій, необхідно розробляти стратегії економії ресурсів для зниження ресурсомісткості продукту. Організація може вибрати різні напрями економії ресурсів (рис. 2.2) залежно від умов їх придбання та можливостей використання у виробничому процесі.

Найважливішими видами ресурсів, відносно яких насамперед слід передбачати стратегію їх економії, є енергетичні та інші імпортні ресурси. Кожне підприємство має здійснювати дослідження щодо впровадження імпортозамінних ресурсів, які зменшують залежність від зовнішніх джерел постачання, економлять валюту тощо. Приймаючи рішення щодо змісту ресурсних стратегій, потрібно враховувати ще й доступність ресурсів та їх значення для виробництва.

2.2 Вибір алгоритму економії ресурсів підприємства машинобудівної галузі та розрахунок економічної вигоди від її застосування

Слід зазначити, що для розробки алгоритму на підприємствах машинобудівної галузі рекомендується здійснювати вивчення технічної і економічної інформації з об'єкту реформування; розробку структурно-функціональної схеми; аналіз функцій об'єкту і витрат; видачу рекомендацій за такими етапами:

1) визначення потреби в ресурсах;

2) визначення рівня ефективності використання ресурсів;

3) визначення показників матеріалоємності продукції;

4) визначення зв'язків з постачальниками;

5) визначення ефективності виконання плану ресурсного забезпечення підприємства;

6) формування чи модернізація системи управління запасами підприємства.

Особливістю управління ресурсами є те, що організації кожної галузі відрізняється специфічною структурою ресурсного потенціалу. Так матеріалоємні галузі (видобувна та переробна галузь промисловості) потребують значних матеріальних ресурсів, які складають переважаючу частку у витратах виробництва. [4]

У якості практичної частини дослідження був розроблені напрямки можливих шляхив економії ресурсів для підприємства ХТЗ. (див.рис.2.2)

Потреби у матеріальних ресурсах станом на ІІ квартал 2015 р. підприємства Харківський Тракторний Завод становили 10 011 000грн. Задача автора роботи полягає у тому, аби запропонувати єффективні шляхи зменшення матеріальних витрат.

Для цього були розраховані основні показники можливих шляхів економії. (див.рис.2.2)

Матеріалоємкість продукції визначається як відношення використаних у виробництві матеріальних ресурсів до обсягу виготовленої продукції:

МЄ = М/Q, де (2.2)

М - матеріальні витраті,

Q - об'єм виготовленої продукції.

Отже, необхідно зосередити увагу на зменшенні матеріалних витрат у процесі виробництва ХТЗ. (див.табл.2.1)

Таблиця 2.1 Шляхи зменшення матеріальних витрат на виробництві та їх кількісні вирази

Напрямок економії ресурсів	Можливі шляхи його застосування на виробництві	Кількісне значення застосування напрмк
І.1. Зниження матеріаломісткості продукції	Зниження матеріальних затрат	- 1,5%
І.2 Удосконалення конструкцій, технологій	Удосконалення технологій за даними підприємства призвели до зменшення витрат на 0,2% від базового показника.	- 0,2%в
І.3. Впровадження безвідхідних технологій	Даний етап потребує великих фінансових затрат, тому обраному підприємству не пропонується впровадження безвідхідних технологій.	-
І.4 Використання нових матеріалів	Після пошуку нових постачальників матеріалів, етапу переговорів, заключення контрактів та першого етапу поставок, матеріальні затрати знизилися на 0,25% від базового показника.	- 0,25%
І. 5 Комплексне використання сировиннх ресурсів	Комплексне використання і раніше використовувалося на ХТЗ,так як виробництво є багатопрофільним, і ресурси імпортуються партіями одночасно для декількох напрямків.	-
Перший шлях ресурсної стратегії призвів до економіїї матеріальних ресурсів заводу на 0,45% у порівнянні з базовим періодом розрахунків.
ІІ.1Збільшення виходу готової продукції	Даний етап можливий тільки у випадку розширення кола споживачив продукції.	-
ІІ.2Скорочення та ліквідація витрат	Скорочення витрат потребує комплексного впливу зі сторони адміністративного апарату заводу, та ніяк не залежить від економії ресурсів	-
ІІ.3. Ліквідація браку	Цілесообразна ліквідація браку призвела до економії ресурсів у 0,05%( дані підприємства)	- 0,05%
ІІ. 4 Контроль за збереженням ресурсів	Контроль за збереженням ресурсів на підприємстві машинобудівної галузі не є процесом важким. Тому перетворення даного етапу не має особливого значення.	-
ІІ. 5 Підвищення переробки, транспортування	Покращення логістичних зв'язків заводу призвели до економії ресурсів у 0,3%.	- 0,3%
Друга сторона стратегії зменшення витрат призвела до їх зменшення на 0,35% у зрівняні з базовим періодом.
ІІІ.1Використання вторинних ресурсів	Вторинні ресурси та їх використання знизило витрати на 0,25%	- 0,25%
ІІІ.2 Утилізація відходів виробництва		-
ІІІ.3Використання побутових відходів	Даний етап є неможливим на виробництві машинобудівної галузі.	-
ІІІ. 4Повторне використання тари та матеріалів	Є неможливим.	-
Третій етап призвів до результатів - 0,25%.
Широке використання та нормування ресурсів

Після розрахунків зниження матеріалоємності продукції. Цілесообразним продовженням буде дослідження та аналіз використання матеріальних ресурсів. (табл. 2.2)

Показник	Попередній період	Звітний період	Аболютне відхилення	Відносне відхилення
1.Обсяг виготовленої продукції, тис.грн	6 953,0	8 994,0	+2 041,0	129,5
2.Матеріальні витраті на виробництво,тис.грн	743,7	732,5	-11,55	98,5
3.Сбівартість виготовленої продукції, тис.грн	6 297,0	8103,0	+1806,0	128,7
4.Собівартість реалізованої продукції, тис.грн	6 283,2	8229,6	+1946,4	131
5. Вмробничи матеріальні запаси, тис.грн	115,3	102,1	-13,2	88,6
Розрахункові показники
6.Матеріалоємкість	0,107	0,106	-0,001	99,1
7.Матеріаловіддача	9,35	9,43	+0,08	100,9

На основі отриманих розрахунків проведений факторний аналіз розрахованих показників.

Співвідношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних ресурсів становить:

К = 129,5 / 98,5 = 1,314

Тобто обсяг продукції зростає швидше ніж матеріальні витрати, які направлені на її виготовлення. І саме застосування приведеної схеми щодо зниження матеріальних витрат призвело до позитивного співвідношення, що вказує на правильність його застосування на практиці.

Раціональне та економне використання ресурсів підприємств має неабияке економічне значення. Це обумовлене високою собівартістю продукції українських підприємств поряд з зарубіжними конкурентами. Ресурсозбереження, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві, знижувати собівартість та, як результат, підвищувати його конкурентоспроможність.



РОЗДІЛ ІІІ. ОЦІНКА СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ РЕСУРСОЗАБЕСПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОКОНАЛЕННЯ

3.1 Ефект застосування схеми економії матеріальних ресурсів підприємства «Харківський тракторний завод імені С.Орджонікідзе» та можливі шляхи розвитку даного напрямку

Останнім часом у зв'язку зі зростанням цін на паливно-енергетичні ресурси та в умовах світової фінансової кризи зростає інтерес у використанні відходів. Також, актуальним є визначення особливостей ресурсозбереження як напряму підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання. На думку Сотник І. М., під ресурсозбереженням слід розуміти організаційну, економічну, технічну, наукову, практичну, інформаційну діяльність, методи, процеси, комплекс організаційно-технічних заходів, що супроводжують усі стадії життєвого циклу об'єктів і спрямовані на забезпечення мінімальної витрати речовини та енергії на цих стадіях у розрахунку на одиницю кінцевого продукту, виходячи з існуючого рівня розвитку техніки і технології та з найменшим, впливом на людину і природні системи. [9]

Розглядаючи ресурсозбереження як комплексне використання всіх економічних ресурсів на кожному етапі виробництва (від розробки до реалізації продукції), слід враховувати, що їх економія може бути забезпечена лише за умови вдосконалення техніки, технологій, організації праці і виробництва, що можливе лише при наявності відповідного рівня моральної і матеріальної зацікавленості як працівників, так і менеджерів, підвищення їх відповідальності за результати своєї праці. У процесі послідовної і комплексної реалізації організаційних, економічних і технічних заходів, направлених на економію й раціональне використання економічних ресурсів, досягається економічний ефект, що дозволяє підприємству встановлювати конкурентоспроможну ціну і досягати конкурентних переваг. [3]

Найважливішими напрямами ресурсозбереження в контексті підвищення економічної ефективності є: зниження енерго- і матеріаломісткості продукції; скорочення і ліквідація втрат сировини та енергії; поліпшення якості продукції; ресурсозабезпечення виробництва за рахунок розширення залучення вторинних ресурсів у господарський обіг.

Економія ресурсів є відносним скороченням витрат ресурсів, яке виражається в зниженні їх питомих втрат на виробництво одиниці кінцевої продукції, виконання робіт і надання послуг установленої якості з урахуванням різних обмежень. Таким чином, економія ресурсів є кількісним результатом процесу раціоналізації використання і, з урахуванням сфер діяльності підприємства, може набувати форми як прямої, так і непрямої економії.

Рис.3.1 Ефект від ресурсозбереження

Що стосується обраного дослідженого підприємства, то застосування модельної схеми можливих шляхів економії матеріальних ресурсі Харківським тракторним заводом у реальному середовищі може призвести до позитивної динаміки на шляху зменшенні витрат.

Особливу увагу слід приділити керівництву різних рівнів на декілька моментів:

· Підвищення екологічності продукції;

· Якісна утилізація виробництва

· Повторне використання тари та продукції

· Впровадження безвідходного виробництва.

Кожен з запропонованих заходів має стратегічний напрямок керування, довгострокову стратегію використання, та не аби який економічний ефект. Розумне зосередження фінансових коштів на цих факторах у майбутньому приведуть українське виробництво тракторів на успішний світовий ринок.

3.2 Переваги та недоліки сучасної системи ресурсозабезпечення підприємства машинобудівної галузі

Проведене дослідження ефективності процесу ресурсозабезпечення підприємств машинобудівної галузі дало змогу виявити переваги та недоліки сучасної системи ресурсозабезпечення та ресурсовикористання промислових підприємств. [11] (див.табл.3.1)

Переваги	Недоліки
1. Процес ресурсозабезпечення є вивченим	1. Несприйняття керівниками підприємств процесу ресурсного забезпечення як основної складової ефективної господарської та підприємницької діяльност
2. Відпрацьована роками технологія	2. Виробничі підприємства старої формації в сучасному ринковому середовищі не звертають увагу на такий важливий аспект, як управління життєвим циклом підприємств
3. Показники процесу управління ресурсами знаходяться в межах норми.	3. Відсутня зручна система нормування витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції
4. . План матеріально-технічного забезпечення виконується досить рівномірно	4. Перевикористання матеріальних ресурсів дуже значне
5. Вибір постачальників матеріальних ресурсів підприємств є відносно ефективним	5. Організація руху матеріальних ресурсів підприємств невдосконалена.
6.Вихідні дані процесу ресурсозабезпечення підприємств дають змогу вирахувати параметри та запропонувати найкращу її інтерпретацію.	6. Низький рівень застосування сучасних інформаційних систем
	7. Служби ресурсного забезпечення машинобудівних підприємств представлені достатньо обмежено та недосконало
	8. Недостатній рівень фінансових ресурсів для своєчасної закупівлі матеріальних ресурсів.
	9. Проблеми та невдоволення працівниками служб ресурсного забезпечення внутрішнім механізмом ресурсозабезпечення підприємства

Перевагами є те, що:

1. Оскільки всі підприємства машинобудівної галузі не є новоствореними, тобто мають певну історію, процес ресурсозабезпечення є вивченим та обґрунтованим процесом з точки зору нормативної бази підприємства.

2. Відпрацьована роками технологія виробництва дозволяє швидко визначити потрібні норми витрат та види ресурсів на кожен виріб.

3. Проведений аналіз свідчить про те, що показники процесу управління ресурсним забезпеченням підприємств знаходяться в межах норми: відхилення є незначними.

4. План матеріально-технічного забезпечення підприємств хоча і виконується за старими схемами періоду СРСР, але виконується досить рівномірно, через що простоїв в виробництві через нестачу матеріальних ресурсів не виникає.

5. Вибір постачальників матеріальних ресурсів підприємств є відносно ефективним, підприємства тяжіють до безпосередніх виробників продукції, а не до посередників.

6. Хоча на підприємствах відсутня чітко визначена модель управління запасами, вихідні дані процесу ресурсозабезпечення підприємств дають змогу вирахувати параметри та запропонувати найкращу її інтерпретацію.

Але поряд з зазначеними перевагами процесу ресурсозабезпечення та ресурсовикористання промислових підприємств існує ряд суттєвих недоліків:

1. Найбільш значимим, на нашу думку, є не сприйняття керівниками підприємств та їх підрозділів процесу ресурсного забезпечення як основної складової ефективної господарської та підприємницької діяльності. Зазвичай, головна увага на виробничих підприємствах, які були створені ще за часи командної системи та залишили стару формацію управлінського складу, основна увага приділяється збуту продукції, як головному посереднику в отриманні грошових коштів. Діє така схема: отримали кошти > розрахувались з боргами (постачальники, працівники, комунальні служби, бюджет) > на ті кошти, що залишились, терміново докупили матеріали та сировину, яких не вистачає > виробництво продукції > прагнення швидкого збуту. Також велика увага приділяється правильному веденню бухгалтерських документів задля уникнення негативних наслідків аудиторських перевірок. Третьою сходинкою хвилювань керівників є якість готової продукції, яка саме на підприємствах машинобудування «бажає бути» набагато кращою. Але все ще діє стара схема: коли споживачі невдоволені та починають відмовлятися від продукції, підприємство швидко намагається змінити ситуацію та починає посилено контролювати технологічний процес виробництва, без скарг же споживачів, все протікало б як і раніше, є план - робимо. Отже, в цьому трикутнику збут - бухгалтерія - якість, зовсім не має місця процесу ефективного ресурсного забезпечення з застосуванням наукових основ та сучасних інформаційних технологій.

2. Як головний недолік з першого висновку випливає те, що виробничі підприємства старої формації в сучасному ринковому середовищі не звертають увагу на такий важливий аспект, як управління життєвим циклом підприємств. Але на даний час вже існують певні методики управління цим процесом, розроблені вітчизняними авторами, тому варто увагу керівників та фінансистів підприємств звернути на цей напрямок перспективних розробок сучасності.

3. На підприємствах відсутня зручна система нормування витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції - існують лише великі книги обліку ще з радянських часів, доцільно було б розробити певну програму обліку та контролю цих норм.

4. Через використання застарілого обладнання на підприємствах, перевикористання матеріальних ресурсів дуже значне (до речі норми витрат більш як 60% зберігаються з часів 80-х років XX ст.).

5. Організація руху матеріальних ресурсів підприємств свідчить про неоднозначність результатів за кожним видом сировини та матеріалів, що потребує більш детальних досліджень працівниками служб ресурсного забезпечення.

6. Низький рівень застосування сучасних інформаційних систем та технологій, зокрема Інтернет.

7. Служби ресурсного забезпечення машинобудівних підприємств, як правило, представлені достатньо обмежено та недосконало, хоча вони є основною ланкою ефективної господарської діяльності підприємства.

8. В більшості випадків через недостатній рівень фінансових ресурсів матеріальні ресурси закуповуються невеликими партіями в місцевих постачальників-посередників, ціни в яких значно вищі, але продукція продається малими партіями.

9. Показники та коефіцієнти ефективності ресурсного забезпечення підприємства обчислюються та досліджуються не безпосередньо в відділі забезпечення, а в планово-економічному відділі, тому працівники служб ресурсного забезпечення часто необізнані про реальний стан справ процесу, який підпорядкований саме їм.

10. Існують певні проблеми та невдоволення працівниками служб ресурсного забезпечення внутрішнім механізмом ресурсозабезпечення підприємства. З цього приводу була розроблена анкета опитування працівників та керівного складу служби ресурсного забезпечення підприємств. Результати анкетування наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Результати анкетування працівників служби ресурсного забезпечення підприємств

Питання анкети	Підприємства
	ТОВ «Вінницький завод Пневматика»	ВАТ «Вінницький агрегатний завод»	ВАТ «Будмаш»
Який час Ви працюєте у сфері ресурсного забезпечення підприємств	від 3 до 5 років	від 3 до 5 років	від 3 до 5 років
Чи влаштовує Вас розмір Вашої заробітної плати	Ні	Ні	ні
Назвіть на Вашу думку 3 головних проблеми процесу ресурсного забезпечення підприємства, на якому Ви працюєте	недостатнє фінансування процесу ресурсного забезпечення; недостатність людей в відділі для ефективної праці; нечіткі та неоднозначні вказівки керівництва з приводу придбання ресурсів;	низький рівень застосування сучасних інформаційних систем та технологій; недостатнє фінансування процесу ресурсного забезпечення; відсутність ефективних програм аналізу та контролю планів ресурсного забезпечення	відсутність ефективних програм обчислення норм використання матеріальних ресурсів; низький рівень застосування сучасних інформаційних систем та технологій; недостатність людей в відділі для ефективної праці;
Чи знаєте Ви, що таке життєвий цикл підприємства та як управління ним безпосередньо може вплинути на процес ресурсозабезпечення	ні	Ні	ні
Який напрямок процесу ресурсозабезпечення підприємства є найбільш ефективним на Вашому підприємстві	висока якість виконання планів матеріально-технічного забезпечення підприємств	висока якість виконання планів матеріально-технічного забезпечення підприємств	хороші відносини з постачальниками матеріальних ресурсів підприємства
Який напрямок процесу ресурсозабезпечення підприємства є найбільш слабким на Вашому підприємстві	неефективний процес ресурсозбереження на підприємстві	неефективний процес ресурсозбереження на підприємстві	низький рівень ефективності використання ресурсів підприємства
Оцініть за п'ятибальною шкалою важливість процесу ресурсного забезпечення для ефективності господарської діяльності підприємства	5	5	4
Чи цікавить Вас застосування новітніх наукових розробок щодо процесу ресурсного забезпечення для застосування на Вашому підприємстві	так	Так	не замислювався над цим

Проведене анкетування дало змогу визначити, що:

- час праці у сфері ресурсного забезпечення підприємств на всіх підприємствах в середньому складає від 3 до 5 років;

- всіх працівників не влаштовує розмір їхньої заробітної плати;

- трьома головними проблемами процесу ресурсного забезпечення підприємства є: недостатнє фінансування процесу ресурсного забезпечення, недостатність людей в відділі для ефективної праці, низький рівень застосування сучасних інформаційних систем та технологій;

- з 75 опитаних працівників трьох підприємств, лише 17 (8 з яких керівники) знають що таке життєвий цикл підприємства та як управління ним безпосередньо може вплинути на процес ресурсного забезпечення;

- найбільш ефективним напрямком процесу ресурсозабезпечення підприємства є висока якість виконання планів матеріально-технічного забезпечення підприємства;

- найбільш слабким напрямком процесу ресурсозабезпечення підприємства є неефективний процес ресурсозбереження на підприємстві, що дістало подальшого дослідження в наступному підрозділі роботи;

- оцінка важливості процесу ресурсного забезпечення для ефективності господарської діяльності підприємства була однозначно високою - 4-5.

- працівників служб ресурсного забезпечення підприємств безперечно цікавить застосування новітніх наукових розробок щодо процесу ресурсного забезпечення, що безумовно дає підстави для майбутнього використання методичних розробок автора.

11. Хоча вибір постачальників матеріальних ресурсів підприємств є відносно ефективним, доцільним є застосування анкетування для нових постачальників для виявлення та вибору найкращих. [9]

...