У залежності від використання тих або інших засобів організаційної техніки можна виділити трьох основних напрямку механізації й автоматизації управлінської праці: механізація окремих операцій; механізація груп операцій і процедур керування; створення систем комплексної механізації й автоматизації процесів, усіх функцій керування.

Таким чином, організаційною технікою, або технікою керування, прийнято називати сукупність засобів, службовців для раціональної організації й автоматизації управлінських робіт із метою підвищення оперативності, ефективності і культури керування.

Ступінь механізації управлінської праці різноманітна. Так, на етапі збору і передачі інформації праця робітників системи керування по своєму змісту є переважно технічною, допоміжною. На етапі аналізу й опрацювання інформації переважають логічні операції. Хоча номенклатура засобів оргтехніки винятково широка (від авторучок і резинок до друкарських-множних і ЕОМ), у залежності від характеру роботи з інформацією їх можна об'єднати в такі основні групи.

Засоби виготовлення документів.

Упорядкування документів - один із найбільше масових процесів в апараті керування. Дослідження показують, що витрати на створення документів ручним засобом багаторазово перевищують витрати на цей процес із застосуванням комплексу технічних засобів.

Основна частина документів, утворюваних в апараті керування, виготовляється на друкарських машинках (застосовується і комп'ютерний набір). За своїм характером машинописні роботи потребують значної уваги. Подальший розвиток машин здійснюється шляхом оснащення їх приставками. Поряд із друкарськими машинками в останні роки застосовуються пишучи автомати - устрій, що автоматизує процес упорядкування текстових документів.

Значно підвищують продуктивність управлінської праці реєстратори інформації, що одночасно створюють первинні документи і машинний носій інформації.

Диктофонна техніка рятує апарат керування від необхідності готувати рукописні чернетки документів, забезпечує більш рівномірне завантаження друкарок, підвищує продуктивність їхньої праці на 40 - 50 %. Крім того, пришвидшується час проходження й опрацювання інформації , що надходить.

Засоби копіювання і розмноження документів.

Сучасна копіювально-множна техніка подана різноманітними устроями. Найбільше прогресивними методами є електрографія і мікрофільмування. Мікрофільмування прискорює пошук інформації , що зберігається , і заощаджує до 90 - 95 % площі архівних помешкань. Найбільше часто використовуються ксерокси різноманітних модифікацій.

Засоби опрацювання інформації.

Машини й устаткування цієї групи механізують роботи, пов'язані з прийомом і опрацюванням документів. Їх можна використовувати окремо, а також об'єднувати в комплекси. Сюди входять устрої для скресання і заклеювання конвертів, фальцювальні машини й устрої, адресувальні і штемпельні засоби, засоби скріплення і документів і ін. У умовах АСУ засоби опрацювання інформації забезпечують керування ходом рішення задач по заданих алгоритмах і здійснюють обмін інформацією з устроями запровадження-висновка, із зовнішніми устроями , що запам'ятовують, із лініями зв'язку. Сюди входять також обчислювальні машини, комплекси і процесори з оперативною пам'яттю різноманітних типів ЕОМ.

Засоби збереження, угруповання і пошуку документації.

Практика керування потребує організації централізованого збереження інформації. Для цієї цілі використовується спеціальне устаткування для збереження документів (блоки підвісного збереження, спеціальні шафи, секційні і рухливі стелажі), різноманітні комп'ютерні системи.

Засоби передачі інформації.

Ці засоби повинні забезпечувати передачу інформації і можливість функціонування інших систем керування організацією.

Вони входять у число основних систем технічної бази керування. Це системи фахового радіозв'язку (радіостанції, радіотелефони) і радіотелефонні системи, директорські комп'ютери, автоматичні номеронабирачі, автовідповідачі і різноманітні селекторні устрої.

Засоби обчислювальної техніки.

Цю групу засобів складають лічильно-клавішні механічні й електронні машини. Використовуються комп'ютерні моделі лічильно-вирішальних систем.

Більшість транспортно-пасажирських фірм, готельних ланцюгів і турменеджерів встановили в останні роки електронні системи бронювання місць у готелі. Різноманітні товариства і країни можуть підключитися до міжнародних систем. Любе турбюро може мати доступ до множини інтегрованих систем бронювання (система START/ TRAVISWISS). Високорозвиненими системами бронювання авіаліній є ГАЛІЛЕО, АМАДЕУС і САБРЕ: до них підключаються багато тур-фірм. Через подібні системи бронюються авіаквитки, автомобілі напрокат і місця в готелях у будь-якій частині світу. Поряд із бронюванням через комп'ютер вони роблять розрахунок тарифів і видачу квитків.

Тенденція, що розширюється, до стирання меж у виробництві засобів телекомунікації, ЕОМ і технічного устаткування фірм, падіння цін, ріст ноу-хау, а також значні технологічні нововведення (збільшення обсягу пам'яті ЕОМ, модернізація електронних перекладачів і т.п.) роблять свій вплив і на структуру інформаційних систем у туризмі. Нові системи повинні вибиратися з урахуванням вищезгаданої відповідності.

3.7 Нормування праці

Серед мір, спрямованих на раціоналізацію управлінської праці, особливе місце займає його нормування. Безпосередньою задачею нормування праці є визначення трудомісткості робіт і необхідної для їхнього виконання чисельності робітників. Без обґрунтованих норм неможлива раціоналізація процесів поділу і кооперації праці, розробка прогресивних технологій, удосконалювання методів роботи апарата керування.

Починалася множина спроб точно визначити, скількома людьми може ефективно керувати одна людина. Число, що називають різні автори, варіюється в межах від трьох до п'ятнадцятьох. Через велику розмаїтість умов і проблем координації жодна окремо зазначений розмір не може рахуватися правильною відповіддю при будь-яких обставинах. Це породжує конфліктні ситуації, веде до нераціонального використання знань і досвіду робітників апарата керування.

Особливості управлінської праці помітно зменшують можливості впровадження в практику роботи норм і нормативів. Проте зміни у функціях керівництва, викликані переходом до ринкової економіки, свідчать про те, що значна частина управлінських робіт піддається нормуванню.

Для нормування управлінської праці застосовують розрахункові (аналітичні) і дослідницькі методи. Найбільше поширення одержали аналітичні методи, за допомогою яких аналізується використання робочого часу висококваліфікованими спеціалістами. Зміст їх праці можна прийняти за еталон, а структуру їхнього робочого дня вважати нормативом.

Що стосується дослідницьких методів, то вони допомагають визначити трудомісткість конкретних видів робіт з урахуванням спеціалізації організації й утримання праці. Розробка науково обґрунтованих норм праці дозволяє більш об'єктивно оцінити працю кожного робітника апарата керування, ефективніше використовувати матеріальні стимули. Проте, оскільки сфера керування включає велику розмаїтість видів робіт навіть у межах однієї функції керування, не може бути і промови про створення яких-небудь універсальних норм витрат праці.

Підхід до нормування окремих видів робіт повинний бути диференційованим. Так, з урахуванням специфіки праці менеджера рекомендується доцільним виділити такі види норм:

норми керованості (число робітників, котрими найбільше ефективно може керувати начальник) - для керівників;

укрупнені нормативи чисельності (типові структури апарата керування), тобто чисельність робітників, необхідна для повного і якісного виконання робіт у визначених організаційно-технічних умовах, - для спеціалістів;

часу й обслуговування (визначаються в залежності від трудомісткості робіт) - для технічних виконавців.

Нормативи чисельності і норми керованості можуть розроблятися для широкого кола керівників. За допомогою нормативів чисельності визначається загальна чисельність робітників по функції керування, а, використавши норми керованості, можна зробити оптимальне розставляння робітників.

Існує декілька методів визначення норм управлінських робіт. Найбільше поширеним методом нормування є метод аналогів. Тут установлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями. Цей метод доцільно використовувати для визначення обсягів робіт тих категорій апарата керування, праця котрих узагалі не піддається скільки-небудь задовільному урахуванню через відсутність критеріїв регламентації термінів виконуваної ними роботи.

У практиці зустрічаються також методи прямого нормування, що використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт.

У порівнянні з методами прямого нормування управлінської праці більш широке застосування знайшли методи непрямого нормування, що враховують вплив різноманітних чинників на навантаження службовців. За допомогою цих методів встановлюються укрупнені нормативи чисельності різноманітних категорій робітників. Норма обслуговування передбачає якісне обслуговування даним робітником апарата керування визначеного числа працюючих. Вона встановлюється для спеціалістів і технічних виконавців, що мають нерівномірне навантаження в різноманітні періоди часу.

3.8 Сприятливий режим і умови праці

Продуктивність управлінської праці знаходиться в прямої залежності від стана робочих місць і умов, у яких трудиться менеджер. Значення аналізованої проблеми посилюється в зв'язку з появою нових організацій ринкового типу, коли відбуваються істотні якісні зміни в системі керування економічними і соціальними процесами.

Раціональна організація робочого місця менеджера забезпечує створення в управлінській діяльності максимальних зручностей і сприятливих умов праці, підвищує змістовність роботи. Система обслуговування робочого місця менеджера повинна мати різноманітні засоби зв'язку й автоматизованої системи інформації.

В даний час у практиці керування широко впроваджується автоматизоване робоче місце керівника (АРМ). До складу АРМ, як правило, входять ПЕОМ, календар, діалогові устрої, електронний щоденник, потужний калькулятор із великою ємністю пам'яті, засіб для створення і збереження особистої і службової кореспонденції, система контролю за виконанням доручень.

При організації робочих місць апарата керування необхідно також дотримувати ряду економічних і естетичних вимог:

Матеріальна і моральна зацікавленість.

Менеджер повинний сформувати систему мотивів, що спонукають співробітників систематично покращувати режим і умови їхньої праці.

Зручність меблів.

Завдання полягає в тому, щоб габарити і форму меблів вибрати з урахуванням антропометричних даних особистості і зручно розмістити її на робочому місці. Кабінет збирається з уніфікованих елементів на металевій основі і дозволяє одержати численні варіанти оформлення при раціональному використанні площі. Є й інші проекти офісних меблів.

Наявність засобів оргтехніки.

Робоче місце повинно бути обладнано відповідною оргтехнікою, повинна бути створена технологія її ефективного використання.

· Сприятливі санітарно-гігієнічні і естетичні умови праці.

У помешканні повинні бути оптимальними температурний режим, освітлення, вологість повітря, цвіт стін, меблів і т.п.

Раціональний режим праці і відпочинку.

У менеджера ненормований робочий день. Це дає йому можливість установити гнучкий графік виходу на роботу з урахуванням стомлюваності людини. На основі детальних спостережень було встановлене чергування періодів вищої працездатності і стомлення управлінських робітників протягом робочого дня.

Найбільше відповідальним моментом у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо створення сприятливих умов для праці керівників і спеціалістів організації. Вони можуть розроблятися на різноманітних рівнях керування (нижчому, середньому і вищому). На основі вивчення різноманітних аспектів трудового процесу складається комплексний план раціональної організації праці. У цьому плані відбиваються заходи відповідно до основних напрямків раціональної організації праці, прийнятій у фірмі.

Висновок

Сучасна економічна реформа в Україні, яка здійснюється у напрямі ринкових перетворень, докорінно змінює характер, принципи та процес управління. Суттєво змінюються й вимоги до професійного та кваліфікаційного рівня менеджерів.

Ми уявляємо собі менеджера як члена туристської організації, що здійснює управлінську діяльність. Це головна фігура організації. Проте не всі менеджери грають однакову роль на фірмі. Це пов'язано з тим, що туристські організації відрізняються одна від однієї, і тому задача і функції, виконувані менеджерами, не ідентичні.

Незважаючи на те що менеджери туристських організацій грають різноманітні ролі, необхідно виділити головні з них - ті, що вирішують усі менеджери, незалежно від типу їхньої туристської організації і видів що обслуговуються ними мандрівників.

Список використаної літератури

Основи менеджменту. Б.М.Андрушків, О.Є.Кузьмін. - Львів: Видавництво «Світ», - 1995.

Н. І. Кабушкін. Менеджмент туризму. Мінськ, 1999.

“Ефективний менеджер: Мотивація вашого колективу”, ум. посібник “The Open University”

Кногрринг В.И. Искусство управления: Учебник .- М.: Издательство БЕК, 1997г.

Кремень М.А. Управление коллективом. М., 1997г.

Старобинский Н.Е. Как управлять персоналом. М., 1997г.

Управление организацией: Учебник/ под.ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцева, Н.А.Соломатина. - М.: ИНФРА - М, 1998г.

Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. М.: Интел-Синтез, 1996г.

Айгистова, Забаев, Сеселкин. Введение в бизнес туроперейтинга. - М.: Российская международная академия туризма, 1996.

Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса. - Одесса,: Черноморье, 1997.

Кирилов, Волкова. Маркетинг в туризме. - С-П.: С-Петербургский университет, 1996.

Маркетинг в туризме. - М.: Российская международная академия туризма, 1996.

Размещено на Allbest.ru