Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Науково-теоретичні аспекти управління якістю продукції в сучасних умовах
• 1.1 Якість продукції як економічна категорія: поняття та показники визначення
• 1.2 Необхідність формування системи управління якістю продукції в умовах конкурентного середовища
• 1.3 Нормативно-правове та методичне забезпечення системи управління якістю продукції
• Розділ 2. Сучасний стан управління якістю продукції на ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів»
• 2.1 Економіко-організаційна характеристика ПАТ «Житомирський КХП»
• 2.2 Фінансовий аналіз діяльності ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів»
• 2.3 Управління якістю продукції на підприємстві
• Розділ 3. Удосконалення процесу управління якістю продукції на ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів»
• 3.1 Удосконалення організації контролю за якістю зберігання хлібопродуктів на ПАТ «ЖКХП»
• Висновки і пропозиції

Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки України забезпечення високої якості продукції поставлено в ряд пріоритетних економічних проблем. В умовах насиченого ринку та підвищеної конкурентної боротьби управління якістю повинно стати головним елементом системи управління виробництвом в цілому.

Рівень розвитку підприємства та величина його прибутку залежить, в першу чергу, від якості продукції. Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Тому для кожного підприємства дуже важливо постійно підвищувати та удосконалювати рівень якості. В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, успіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, на скільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Отже, проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення залежить успіх і ефективність національної економіки.

Вступ України до Світової Організації Торгівлі висуває на перший план проблему якості продукції, що виробляється та реалізується на внутрішньому ринку країни та за її межами. Підвищення якості вітчизняної продукції буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, а як наслідок - підвищенню рівня життя та добробуту населення.

Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними доти, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі. Це обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці, проте на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, максимально задовольняти потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

Дослідженню проблеми управління якістю продукції присвячені наукові праці відомих зарубіжних та вітчизняних вчених: І. Ансоффа, Л. Водачека, З. Ш. Гейлера, А.В. Гличева, Д. Джуран, Л.В. Дікань, Ю.Б. Іванова, Д.С. Демиденко, В.Е. Ластовецького, Л.А. Матвєєва, В.Ю. Огвоздіна, Г.С. Одінцової, В.В. Окрепілова, Г.В. Осовської, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, В.М. Соколенко, С.А. Стукова, А. Субето, А. Фейгенбаума, З.Ю. Хамдамова, М.І. Шаповала та ін. Проте, варто зазначити, що недостатньо висвітленою залишається проблема дослідження та обґрунтування напрямів управління якістю для окремих галузей економіки України.

Метою написання даної роботи є дослідження проблеми на мікрорівні (безпосередньо на підприємстві), систематизований виклад основних принципів і методів з управління якістю продукції, визначити напрямки забезпечення на підприємстві необхідного рівня якості продукції. Пошук оптимальних шляхів її вирішення і впровадження результатів аналізу в практичну діяльність з ціллю підвищення ефективності процесу управління якістю продукції.

Мета написання диплому деталізується завданнями:

1. Вивчити теоретичні аспекти управління якістю;

2. Провести аналіз фінансово-економічної ситуації, що склалася на підприємстві;

3. Визначити стратегію розвитку і основні цілі діяльності підприємства;

4. Удосконалити організаційну структуру підприємства;

5. Розробити план інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства.

Об'єктом дослідження є процеси, що визначають забезпечення необхідного рівня якості продукції Публічного Акціонерного Товариства «Житомирський комбінат хлібопродуктів»

При написанні роботи були використані методи:

Загальні:

1. Індукції і дедукції;

2. Абстракції;

3. Метод узагальнення.

Спеціальні

1. Монографічний;

2. Економіко-математичний;

3. Статистичний;

4. Розрахунково-конструктивний;

5. Табличний.

Основними джерелами інформації для виконання роботи були законодавчі і нормативно-правові акти України,фінансова та економічна звітність підприємства, інформація з інтернету, інша економічна література.



Розділ 1. Науково-теоретичні аспекти управління якістю продукції в сучасних умовах

1.1 Якість продукції як економічна категорія: поняття та показники визначення

У сучасних умовах серед проблем, пов'язаних із забезпеченням ефективного розвитку підприємства чи організації, головною і вирішальною є проблема якості продукції, робіт і послуг. Найближчими роками в найкращому становищі опиняться ті підприємства, що зможуть забезпечити не тільки найвищу продуктивність праці, а й високу якість, новизну та конкурентоспроможність продукції.

Ряд вчених переконані, що якість - це, перш за все, філософська категорія [35, 38, 58]. Вважається, що вона вперше була проаналізована Аристотелем ще в ІІІ столітті до н.е., він провів диференціацію за ознакою «гарний - поганий». Існує, наприклад, філософське визначення якості, зроблене Гегелем у ХІХ ст.: «Якість є, в першу чергу, тотожна з буттям визначеність, так що дещо перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість». Досить цікавою є китайська версія трактування поняття якості: ієрогліф, який визначає якість, складається з двох елементів - «рівновага» і «гроші» (якість = рівновага + гроші), отже, якість тотожна поняттю «висококласний, дорогий» [32, с.45].

Існують аналогічні сучасні філософські визначення, представниками яких є видатні економісти такі, як Е. Демінг, Джуран та Шухарт. Так, всесвітньо відомий вчений у сфері менеджменту Е. Демінг, батько японського «дива» у сфері якості, розглядав якість, як економічну категорію, що визначає рівень виготовленої продукції та наданих послуг, пропонував запровадити нові методи покращення якості продукції. Згідно точки зору Джурана, якість - це ступінь задоволення споживача (для реалізації якості виробник повинен з'ясувати вимоги споживача і зробити свою продукцію такою, щоб вона задовольняла ці вимоги) [11, с. 37]. Шухарт розглядав необхідний мінімум показників якості, яким повинна відповідати промислова продукція, досліджував ті чинники, які формують якість у вузькому її розумінні, тобто як властивість, що реально задовольняє споживачів. Категорія якості розвивалася у міру того, як розвивалися, урізноманітнювалися і збільшувались суспільні потреби, зростали можливості виробництва для їх задоволення [37, с. 54].

У науковій літературі поняття якості трактується по-різному. Однак основне розходження в поняттях якості лежить між його розумінням в умовах командно-адміністративної і ринкової економіки. У командно-адміністративній економіці якість трактується з позиції виробника, а в ринковій економіці якість розглядається з позиції споживача [7, с. 258]. Ідея такого підходу до визначення якості продукції належить голландськими вченим Дж. Ван Етингеру і Дж. Сіттігу [29, с. 28]. Ними розроблена спеціальна область науки - кваліметрія. Кваліметрія - наука про способи виміру і класифікацію показників якості. Кваліметрія дозволяє давати кількісні оцінки якісним характеристикам товару. Кваліметрія виходить з того, що якість залежить від великого числа властивостей розглянутого продукту. Для того, щоб судити про якість продукту недостатньо тільки даних про його властивості. Потрібно враховувати й умови , у яких продукт буде використаний. На думку Дж. Ван Етингера і Дж. Сіттіга, якість може бути виражено цифровими значеннями, якщо споживач буде групувати властивості в порядку їхньої важливості. Вони вважали, що якість - величина вимірна і, отже, невідповідність продукту пропонованим до нього вимогам може бути виражене через постійну міру, якою звичайно є гроші.

Справедливо зазначає Пархоменко М.М., що якість продукції і послуг розвивалась в міру того, як розвивались і збільшувались потреби і вимоги суспільства і зростали можливості виробництва задовольнити ринок. Підвищення вимог до якості продукції супроводжувалось необхідністю постійного вдосконалення виробництва та роботи всього колективу підприємства, без чого взагалі неможливо досягти високих економічних показників підприємства і підтримувати їх рівень [36]. Особливо динамічно процес розвитку і зміни суті якості, її параметрів відбувався в останні десятиріччя, коли швидко змінювались поняття якості, вимоги і підходи до неї.

Науково обґрунтоване визначення поняття якості продукції має важливе значення для стандартизації продукції і впровадження системи управління якістю. Крім того, велика роль єдиного поняття якості продукції для договірної і правової практики. З правової точки зору якість продукції - це сукупність властивостей, що відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції і т.п., що додають їй здатність задовольняти споживача відповідно до її призначення (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їхнє порушення» від 08.04.1993 р. [40]).

Слід зазначити, що юридичне поняття якості продукції не завжди співпадає з його технічним поняттям. Якість, як техніко-економічна категорія, не залишається незмінною в процесі розвитку виробництва, науки і техніки, воно постійно розвивається і удосконалюється. Наприклад, крім традиційних показників, що характеризують надійність і довговічність виробів, «все частіше знаходять застосування такі показники, які враховують комплекс гігієнічних, антропометричних і психологічних властивостей людини, а також естетичну характеристику продукції» [39].

Згідно ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати споживачеві товар, якість якого відповідає договору, а якщо в договорі якість товару не обумовлена - цілям для яких товари такого роду звичайно використовуються, якщо ж для товару передбачені спеціальні вимоги - необхідно передати товар, що відповідає таким вимогам [56].

Якість товарів, що поставляються, регламентується Господарським кодексом України. Згідно ст. 268 останнього якість товарів повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості [8].

Кузьміна М.М. визначає поняття якості як сукупність властивостей продукції, юридично закріплених у стандартах, міжнародних договорах та актах національного законодавства і (або) передбачених умовами договору, що відповідають вимогам безпеки і належать до її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до призначення [25]. Багато в чому можна погодитись з вказаним визначенням, але, як відомого, стандарти сьогодні містять рекомендовану інформацію, що ж стосується обов'язкових вимог, то вони містяться в технічних регламентах, які і вбачається за необхідне виділити як визначенні.

На сучасному етапі якість продукції - це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Як економічна категорія, якість відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини.

Підвищення якості - одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін. В Україні проводиться активна політика з забезпечення якості продукції, в якій передбачено забезпечення безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання, реалізації, використання та утилізації продукції; встановлено державний контроль і нагляд за виробництвом.

Розглянувши усі елементи якості можливо сформулювати наступне поняття якості. Якість продукції - сукупність властивостей і характеристик продукції або послуг, які надають продукції, послугам здатність задовольняти обумовлені потреби суспільства, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у правових актах і технічно-нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Отже, визначено, що якість продукції - це сукупна характеристика основних властивостей, що визначають здатність задовольняти відповідні потреби найбільш прийнятним і економічним способом відповідно до призначення. Висока якість продукції (робіт, послуг) визначається різними чинниками, основними з який є чинники:

- технічного характеру (конструктивні, технологічні, метрологічні тощо);

- економічного характеру (фінансові, нормативні, матеріальні тощо);

- соціального характеру (організаційні, правові, кадрові тощо).

Врахування всіх вказаних факторів вимагає комплексного підходу до забезпечення якості. Властивості, які визначають якість продукції, можуть характеризуватися:

Ё параметрами якості (кількісна характеристика якості);

Ё ознаками якості (якісні характеристики).

Параметри та ознаки якості об'єднані в показники якості. Показник якості продукції - це кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, що становлять її якість, відповідно до визначених умов її створення, експлуатації і споживання. Багато показників якості продукції є функціями її параметрів. Залежно від характеру розв'язуваних завдань щодо оцінювання якості продукції, показники можна класифікувати за різними ознаками (табл. 1.1).



Таблиця 1.1. Класифікація показників якості продукції

№ п/п	Ознака класифікації показників	Групи показників якості продукції
1.	За кількістю властивостей, які характеризуються	Одиничні Комплексні Інтегральні
2.	За способом вираження	У натуральних одиницях (кг, мм та ін.). У вартісному вираженні В умовних одиницях (балах)
3.	За етапом визначення значень показників	Прогнозні Проектні Виробничі Експлуатаційні
4.	За властивостями, які характеризуються	Призначення Надійності Економічності Ергономічні Естетичні Технологічності Стандартизації й уніфікації Патентно-правові Екологічні Безпеки Транспортабельності

Джерело: адаптовано [9, с. 63-78]

За час ринкових трансформацій економіки України значно зросла увага, яка приділяється до якості продукції, чинників її формування, засобів контролю та ін. В даний час однією із серйозних проблем для українських підприємств є створення такої системи якості та її управління, що дозволяє забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції, здатної відповідати зарубіжним аналогам. Якість є важливим інструментом у боротьбі за ринки збуту, оскільки складається з технічного рівня продукції і корисності товару для споживача через функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні та інші властивості (табл. 1.2).



Таблиця 1.2. Основні характеристики показників якості продукції, залежно від її властивостей

Групи показників	Зміст та основні характеристики
1	2
Показники призначення, які складаються з підгруп:	Група показників призначення характеризує ступінь відповідності виробу його цільовому призначенню, а також властивості, що визначають основні функції, для виконання яких виріб призначений; вони визначають сферу застосування даного виробу.
- класифікаційні	- характеризують належність даної продукції до відповідної класифікаційної групи, оскільки будь-яка сукупність однорідної продукції має свою класифікацію.
- функціональні	- показники характеризують корисний ефект від експлуатації або вживання продукції, а також прогресивність технічних рішень, які були реалізовані в даній продукції. До функціональних показників можна віднести: питому потужність, продуктивність машин, точність виконання операцій та інші.
- конструктивні	- показники характеризують основні проектно-конструкторські рішення, зручність монтажу та установки, можливість агрегатування та взаємозамінності продукції. До конструктивних показників відносять: коефіцієнт блочності, рівень механізації та автоматизації роботи виробу, питомі розміри та інші.
- показники складу та структури	- характеризують в оброблених матеріалах кількість домішок хімічних елементів та структурний стан цих матеріалів. До показників складу матеріалу можна віднести відсотковий вміст компонентів.
Показники надійності, які включають:	Надійність - це властивість виробу зберігати в установлених часом межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виробу виконувати відповідні функції в заданих режимах і умовах використання, технічного обслуговування, ремонтів, зберігання, транспортування і інших дій.
- безвідмовність	- властивість виробу безупинно зберігати працездатність протягом заданого часу або наробітку в певних умовах.
- довговічність	- властивість виробу зберігати в часі працездатність, із необхідними перервами для технічного обслуговування і ремонту, до його граничного стану, застереженого технічною документацією.
- ремонто-придатність	- властивість виробу, що полягає в його пристосованості до підтримки і відновлення працездатного стану шляхом виявлення та усунення дефекту й несправності технічною діагностикою, обслуговуванням або ремонтом.
- збереженість	- властивість виробів безупинно зберігати значення встановлених показників його якості в заданих межах протягом тривалого зберігання і транспортування.
Показники технологічності	Характеризують властивості виробів, що спричиняють оптимальний розподіл витрат матеріалів, коштів, праці й часу під час підготовки виробництва й виготовлення, а також під час експлуатації, ремонтів та утилізації.
Ергономічні показники	характеризують машину в системі «людина-машина» і враховують її пристосованість до антропометричних, біомеханічних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, що проявляється у виробничих процесах.
Естетичні показники	характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання й стабільність товарного вигляду виробу. Відповідність виробу вимогам технічної естетики характеризується такими показниками: інформаційною виразність, раціональністю форми, цілісністю композиції, досконалістю виготовлення, стабільністю товарного вигляду.

Джерело: складено на підставі [50]

Таким чином, у ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість - це комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг і ін. Проте, найважливішою складовою всієї системи якості виробництва є якість продукції.

1.2 Необхідність формування системи управління якістю продукції в умовах конкурентного середовища

В умовах конкурентної боротьби для створення й випуску конкурентоспроможного товару на підприємстві необхідно забезпечити належний рівень якості продукції та виробництва. З розвитком технологій і наукомістких виробництв стали порівнювати витрати на забезпечення якості з очікуваним від цього ефектом. Розрахунковий рівень якості, таким чином, став залежати від економічної доцільності величини витрат на його досягнення. Поняття якості поступово трансформувалося в економічну категорію. Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Тобто якість і конкурентоспроможність - два неподільних поняття і параметри, які формуються синхронно упродовж усього життєвого циклу продукції шляхом управління її якістю (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Система загального управління якістю

Джерело: побудовано на основі [49]

Забезпечення високої якості продукції на будь-якому підприємстві ґрунтується на постійному вдосконаленні діяльності та ефективному управлінні якістю; проведенні досліджень і проектуванні нової продукції; матеріальному забезпеченні її виготовлення та передачі на склад для зберігання; відвантаження та транспортування споживачам, а також обслуговування в процесі експлуатації аж до утилізації. Всі ці питання успішно вирішуються в складі так званої тотальної системи управління якістю. Підприємство повинне управляти процесами, необхідними для гарантування відповідності продукції вимогам споживача.

Стислий опис чотирьох загальних вимог до системи управління якістю включає:

1. Відповідальність керівництва. Вище керівництво організації повинне продемонструвати свої зобов'язання з: створення і підтримки усвідомлення важливості виконання вимог споживача; розробки політики і цілей у галузі якості та планування; розробки системи управління якістю; проведення аналізу з боку керівництва; забезпечення наявності ресурсів.

2. Управління ресурсами. Організація повинна визначити ресурси і вчасно забезпечити засобами, необхідними для розробки і підтримки в робочому стані системи управління якістю. У реальному вигляді, тобто наочно, повинні бути виражені вимоги до інформації, інфраструктури і виробничого середовища. Це дозволяє, зокрема, говорити і про такі показники якості, як умови гігієни, виробничої етики, використовуваних методів роботи й ін.

3. Випуск продукції. Процеси, що необхідні для випуску потрібної продукції, їхня послідовність і взаємодія повинні бути визначені, сплановані та впроваджені. При визначенні таких процесів організація повинна розглянути питання вихідних даних планування якості.

4. Вимірювання, аналіз та поліпшення. Організація повинна визначити, спланувати і впровадити в життя процеси виміру, моніторингу, аналізу й удосконалення з метою гарантування відповідності системи управління якістю, процесів і продукції визначеним вимогам. Мають бути визначені тип, місце, терміни і частота вимірів, а також вимоги до реєстрації даних. Необхідно періодично оцінювати ефективність впроваджених вимірів. Організація повинна визначити і використовувати відповідні статистичні засоби.

Результати аналізу даних і діяльності з удосконалення повинні служити вхідними даними для процесу аналізу з боку керівництва. Задовольняючи свої зростаючі потреби, сучасний споживач постійно підвищує вимоги до якості продукції. Рішення та дії споживача стосовно якості продукції характеризуються такими особливостями:

· порівняно з ціною перевага віддається якості товару;

· рекламація кожного дефекту;

· вимогливість до постійного поліпшення якості;

· відмова від контролю продукції на виході;

· вимога забезпечення якості продукції у процесі її виготовлення;

· чуйність сприйняття зміни в технологічному процесі у виробника;

· активна кооперація з виробником для забезпечення необхідної якості продукції;

· віддавання стійкої переваги певній продукції, якщо забезпечена її якість.

З метою забезпечення якості продукції, незалежно від того, де вона перебуває - на етапі виробництва й одержання сировини, переробки, товарообігу або споживання, ? всі ці елементи варто об'єднати єдиною системою. Впровадження сучасних систем контролю якістю позначає відхід від оцінки вже готового продукту на користь забезпечення відповідних умов на всіх етапах її виробництва. На даний час існує поняття систем управління якістю, основне призначення яких полягає в забезпеченні вимог клієнтів до якості готового продукту. Відповідно до світових тенденцій варто виділити два види систем: обов'язкові й факультативні.

Обов'язкові системи управління якістю. Вперше проблемі якості почали приділяти увагу міжнародні організації по охороні здоров'я, об'єднані в ООН. В 1962 р. Кодована продовольча комісія FAO/WНО, що складається із Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (FAO - Food and Agrsculture Organization) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (WНО - Wоrld Health Organization), видала документ за назвою «Codex Alimentarius», в якому зазначені вага норми, яким повинні відповідати продовольчі продукти [4, 11]. В цьому документі втримувалися перші світові загальні правила по гігієні продуктів. Кодекс був і є дотепер основою при створенні більш докладних норм і законів в різних країнах і регіонах.

Факультативні системи управління якістю. Безпека продукції - це ще не все. Клієнт очікує від неї таких властивостей, як гарний смак, запах і консистенція, харчова цінність, гарне впакування, доступність і багато інших. Виробник повинен так організовувати роботу й використати свої ресурси, щоб досягти необхідних результатів. Тут немає місця яким-небудь порушенням, тому що це пов'язане із втратою клієнтів. Виправданим являється такий спосіб, в якому систематично продукт зберігав би свої якісні властивості і його випуск був повторюваним.

Для графічної ілюстрації основних етапів розвитку системи управління якістю доцільно використати відому фігуру «Знак якості» (рис. 1.2).

Рис. 1.2. «Зірка» якості продукції

На зображеній «Зірці якості» дві верхні межі - так званий «дах». Ліва площина «даху» - це система мотивації якісної роботи, права - система навчання персоналу. Ліва бічна грань зображує систему взаємин з постачальниками, права бічна грань - систему взаємин зі споживачами. У центрі зірки відображають цілі системи управління якістю, а внизу вказується час, коли та чи інша система була чітко сформульована в документах і/чи книгах, статтях (для конкретної системи якості) [62, с.17].

Таким чином, якість продукції має бути об'єктом управління на всіх стадіях життєвого циклу виробу (створення, виготовлення, обіг, експлуатація), а також повинні здійснюватися дії, спрямовані на встановлення, забезпечення й підтримку необхідного рівня якості. Загальна схема формування процесу управління якістю продукції надана на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Схема формування процесу управління якістю продукції

Джерело: складено на основі [58]

Аналізуючи дану схему, можна зробити однозначний висновок: формування й управління якістю продукції являють собою комплексну систему, що поєднує всі стадії життєвого циклу виробу і здійснює такі спеціальні функції:

1. Прогнозування потреб, технічного рівня і якості продукції (довгострокове (10-20 років) і короткострокове (до 1 року) з метою виявлення вимог споживачів до номенклатури, кількості і якості продукції на період її виробництва і експлуатації).

2 Планування поліпшення якості продукції (розробка заходів щодо підвищення якості продукції і їх зв'язок з матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами).

3 Нормування вимог до якості продукції (шляхом установлення в нормативно-технічній документації регламентованих значень показників якості продукції). При цьому система нормованих показників якості повинна відповідати таким вимогам:

- характеризувати основні властивості продукції, що спричиняють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до призначення;

- характеризувати технічний рівень продукції, в т.ч. ступінь використання новітніх досягнень на всіх стадіях життєвого циклу виробу;

- містити показники стабільності якості;

- мати економічні показники, що характеризують витрати на створення, виготовлення, обіг і експлуатацію даної продукції.

4. Атестація продукції, технологічних процесів і робочих місць (система організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, спрямованих на градацію продукції за категоріями якості, сортами і класами).

5. Організація розроблення і поставки продукції на виробництво (функція спрямована на забезпечення створення й освоєння в оптимальний термін виробництва продукції відповідної вищої категорії якості, а також удосконалення продукції, що випускається, відповідно до потреб поліпшення її якості).

6. Організація технічної підготовки виробництва (створення спеціалізованих виробництв, застосування високопродуктивного устаткування, передових методів організації виробництва).

7. Організація метрологічного забезпечення якості продукції (єдність і необхідна точність виміру параметрів продукції: матеріалів, заготівель, деталей, складальних одиниць, комплектуючих виробів, готової продукції, а також режимів технологічних процесів, характеристик обладнання, оснастки, інструменту).

8. Організація матеріально-технічного забезпечення якості продукції (своєчасне забезпечення матеріальними й енергетичними ресурсами необхідної якості).

9. Спеціальна підготовка й навчання кадрів.

10. Забезпечення запланованого рівня якості продукції, що передбачає: раціональну організацію виробничого процесу, процесів зберігання продукції, ритмічність виробництва, впровадження методів активного контролю, дотримання технологічної дисципліни, підтримку точності засобів технологічного оснащення, контролю та випробувань.

11. Стимулювання поліпшення якості продукції (моральне й матеріальне стимулювання та застосування санкцій).

12. Контроль і випробування якості продукції.

13. Державний нагляд за впровадженням і дотриманням стандартів, технічних умов і забезпеченням єдності вимірів.

14. Правове забезпечення управління якістю продукції (використання засобів та норм юридичного впливу на осіб, відповідальних за якість продукції, що випускається, а також на партнерів-постачальників матеріалів та комплектуючих).

15. Інформаційне забезпечення управління якістю продукції (містить відомості про якість кращих вітчизняних і закордонних зразків аналогічної продукції, про основні техніко-економічні показники продукції, в т.ч. про трудомісткість, ціну, про санкції за випуск продукції з порушенням вимог нормативно-технічної документації, про поводження продукції в період експлуатації).

Отже, управління якістю містить у собі методи і види діяльності стратегічного і оперативного характеру, що використовуються для виконання вимог щодо якості. До складу процедур управління якістю входять контроль якості, розробка і реалізація заходів коригувального впливу. Основне призначення підсистеми управління якістю на підприємстві - виявляти кожне відхилення від встановлених вимог до якості продукції і послуг, застосовувати рішення щодо подальшого використанню продукції, яка має відхилення чи дефекти, не допускати появи повторних відхилень чи дефектів за рахунок своєчасної розробки і реалізації заходів коригувального впливу.

якість продукція конкурентний хлібопродукт

1.3 Нормативно-правове та методичне забезпечення системи управління якістю продукції

Стратегія якості в будь-якому підприємстві повинна передбачати постійну, безупинну й особисту участь вищого керівництва у питаннях, пов'язаних із якістю. Це одне з основних і обов'язкових умов успішного впровадження системи управління якістю (TQM) і є запорукою успішної роботи фірми у питаннях забезпечення якості. Якщо керівник не переймається необхідністю TQM для успіху в конкурентній боротьбі за споживача, то, як показує світова практика, «боротьба за якість» залишиться тільки гаслом. Керівник повинний включати аспекти якості в меті компанії і підтримувати її діяльність фінансуванням якості, моральними стимулами й можливостями ресурсів керівництва.

Досягнення конкурентоздатності продукції будь-якої галузі неможливо без управління її якістю. Управління якістю базується на стандартизації і сертифікації продукції. Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. Як свідчить досвід, на перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні [10, 24].

Стандарт - нормативно-технічний документ, що встановлює основні вимоги до якості виробленої продукції. Стандарти ISO серії 9000 прийняті в якості національних у різних модифікаціях у більш ніж у 100 країнах світу. Зміст стандартів цих країн майже аналогічно і усі вони включають вимоги до системи якості компанії як основна умова для досягнення стабільної якості продукції, що випускається.

Система якості організації, що саме і піддається сертифікації на відповідність ISO 9000 - це сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення загального керівництва якістю. Таким чином, система якості містить у собі чотири компоненти: структуру організації, методики, процеси і ресурси.

Організаційна структура - це зобов'язання, повноваження і взаємини, представлені у вигляді схеми, за якою організація виконує свої функції. При цьому під організацією розуміють компанію, корпорацію, фірму, підприємство чи установу їхні підрозділи (об'єднані чи ні), суспільні чи приватні, що мають адміністрацію і виконують самостійні функції.

Методика - це встановлений спосіб здійснення діяльності. Для системи якості методики документуються і тому стандарт ISO 8402 «Управління якістю і забезпечення якості. Словник», випущений у 1994 р., рекомендує їх називати «письмовою» методикою чи «документальною» методикою, яка включає: мету й область діяльності; що повинне бути зроблене і ким; коли, де і як це повинно бути зроблено; які матеріали, документи і яке устаткування повинні бути використані; яким чином це повинно бути проконтрольовано і зареєстровано [13].

Процес - це сукупність взаємозалежних ресурсів і діяльності, що перетворить вхідні елементи у вихідні. Ресурси в системі якості можуть включати персонал, засоби обслуговування, устаткування, технологію і методологію.

Тому, система якості - це інструмент для управління і забезпечення якості продуктів організації. Стандарти ISO вимагають, щоб система якості (усі її чотири компоненти) були представлені в документах. Наявність документації - необхідна умова при сертифікації системи якості постачальника. Основними цілями випуску стандартів ISO серії 9000 були:

- зміцнення взаєморозуміння і довіри між постачальниками і споживачами продукції з різних країн світу при висновку контрактів;

- досягнення взаємного визнання сертифікатів на системи якості, видаваних акредитованими органами по сертифікації з різних країн світу на основі використання ними єдиних підходів і єдиних стандартів при проведенні сертифікаційних перевірок (аудитів);

- надання сприяння і методичної допомоги організаціям різних масштабів з різних сфер діяльності в створенні ефективно функціонуючих систем якості.

Для контрактних ситуацій, а також для цілей сертифікації в стандартах ISO серії 9000 передбачене застосування трьох базових моделей систем якості, вимоги до яких регламентовані в стандартах ISO 9001, 9002 і 9003:

Ю ISO 9001 є найбільш повним із трьох стандартів, що регламентують базові моделі систем якості, і охоплює всю діяльність компанії, розглядаючи процеси забезпечення якості продукції від її розробки до експлуатації;

Ю ISO 9002 враховує лише процеси виробництва й іспиту продукції і представляє систему якості як модель для забезпечення якості при виробництві продукції і наступного використання споживачем;

Ю ISO 9003 розглядає тільки іспит готової продукції і представляє систему якості як модель для забезпечення якості остаточного контролю й випробовування готової продукції.

Для сертифікації на відповідність обраному стандарту ISO серії 9000 в організації, що підлягає сертифікації, повинна бути спроектована і функціонувати система якості, основним призначенням якої є задоволення запитів споживачів. Відповідність функціонуючої системи якості вимогам обраного стандарту ISO 9000 дозволить організації досягати і підтримати очікуваний споживачем рівень якості при оптимальних витратах.

Сформульовані вище положення і принципи, регламентовані стандартами ISO серії 9000, дозволяють спроектувати надійно й ефективно функціонуючу систему якості. Сертифікація системи якості організації на відповідність ISO 9000 не означає сертифікації продукції, що випускається цією організацією. У ряді європейських країн, коли виробник (у рекламних цілях) намагається представити результати своєї сертифікації як сертифікацію продукту, то він карається державою. Варто завжди пам'ятати, що сертифікація на відповідність стандарту серії ISO 9000 означає тільки те, що процес виробництва постачальника здатний випускати продукт із тією якістю, що постачальник попередньо обіцяє споживачу. Разом з тим, сертифікація системи якості мінімізує, але не виключає ризик споживача в одержанні неякісної продукції при виготовленні визначеної чи партії конкретного екземпляра продукції.

У той же час робота виробника в умовах TQM дозволить не тільки уникнути конфліктних ситуацій між постачальником і споживачем, що враховуються стандартами ISO серії 9000, але й врахувати точку зору виробника на різні елементи стратегії TQM.

Стандарти якості призначені в першу чергу для захисту кожного індивідуального споживача, якому байдужа точка зору постачальника на концепції TQM, але він хоче мати максимальну гарантію того, що продукт, який поставляється йому, - якісний, тобто відповідає тому, що обіцяє постачальник. Таку гарантію і забезпечують стандарти ISO серії 9000.

Сертифікація організації на відповідність стандартам ISO серії 9000 створює довіру споживача до процесу виробництва і сервісу, а також впевненість у тому, що він одержить продукт тієї якості, яку йому обіцяли. Крім цього робота виробника відповідно до ISO 9000 сприяє зниженню його витрат, поліпшенню якості і скороченню термінів постачання продукту споживачу. Деякі відмінності між ISO 9000 і TQM, приведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Основні переваги та відмінності Стандартів ISO 9000 і TQM

ISO 9000	TQM
Немає необхідності фокуса на визначеного споживача.	Фокус на визначеного споживача.
Не інтегровано в корпоративну стратегію.	Інтегрована стратегія компанії.
Фокус на технічні системи і процедури.	Фокус на філософію, концепції, інструменти і методологію
Залучення всіх співробітників не обов'язкове.	Підкреслює необхідність залучення всіх співробітників.
Не фокусує на безупинному поліпшенні	Безупинне поліпшення і TQM є синонімами, у результаті чого TQM представляється безупинним і не закінчується подорожжю в якість.
Відповідальність за якість повинна бути визначена і документально оформлена, але часто відповідальність за якість покладається на відповідні підрозділи, наприклад відділ якості.	Кожен співробітник відповідає за якість.
Можливість фокуса на підрозділи.	Організація всіх підрозділів, функцій і рівнів.
В основному статичний.	Має на увазі зміну процесу і культури

Джерело: складено на основі [3]

ISO 9000 - система управління якістю, у якій особлива увага приділяється написанню формальних процедур і робочих інструкцій для допомоги працівникам. Передбачається, що всі працівники виконують процедури правильно (належним чином), щоб забезпечити якісне виконання роботи. Внутрішні і зовнішні перевірки проводяться для того, щоб визначити, чи виконують робочі вимоги, і якщо ні, то приймаються міри. Таким чином, у центрі уваги виявляються технічна система і способи управління нею.

Але організація - це більше, ніж технічна система. Це також соціальна система. Це люди, поведінка людей і їхня взаємодія у середині групи. Це відносини, прагнення і мотивації людей у робочих ситуаціях. Якість продукції і послуг, як і якість процесів, може розвиватися тільки завдяки приділенню уваги до цієї соціальної системи. Технічна система повинна з'єднуватися із соціальної для побудови (створення) якості. TQM поєднує ці дві системи завдяки використанню адміністративних процесів, що зосереджені на доходах клієнтів, працівниках і доходах власників акцій організації.

Нині в Україні існує багато публікацій методичного характеру щодо розроблення та впровадження систем управління якістю, які практично доступні вітчизняному користувачу: публікації ISO, закордонні джерела, їхні переклади, методичні розробки організації Держспоживстандарту, інших установ та громадських організацій України [41, 43].

Методи визначення числових значень показників якості промислової продукції підрозділяються на дві групи:

* за способами одержання інформації;

* за джерелами одержання інформації.

Залежно від способу одержання інформації методи визначення числових значень показників якості продукції поділяються на: вимірювальний, реєстраційний, органолептичний і розрахунковий. Залежно від джерела інформації, методи визначення значень показників якості продукції розподіляються на: традиційний, експертний, соціологічний (маркетинговий).

Вимірювальний метод визначення числових значень показників якості продукції заснований на інформації, одержуваній під час використанні технічних засобів виміру. Вимірювальним методом визначають більшість показників якості. Наприклад, масу виробу, форму й розміри, механічні й електричні напруги, число обертів двигуна, швидкість транспортних засобів та інші одиничні показники якості.

Реєстраційний метод заснований на використанні інформації, одержуваної шляхом підрахунку певних подій, предметів або витрат. Цим методом визначають, наприклад, число відмов під час експлуатації виробів, заданий час, витрати на створення та експлуатацію виробів, число різних частин складного виробу (усього, стандартними, уніфікованими, оригінальними, захищеними патентами й т.п.). Реєстраційним методом визначають, наприклад, показники довговічності, безвідмовності і збереженості, а також показники стандартизації й уніфікації, патентно-правові показники й ін.

Органолептичний метод використовує інформацію, одержану в результаті аналізу відчуттів від органів відчуття людини: зору, слуху, нюху, болючих відчуттів, дотику й смаку. При цьому методі значення показників знаходять шляхом аналізу отриманих відчуттів і образних сприйняттів з урахуванням наявного досвіду, і виражаються вони в балах. Очевидно, що точність і вірогідність значень показників якості, обумовлених даним методом, залежать від здатностей, кваліфікації й навичок осіб, які визначають відповідні параметри властивостей, що входять до складу характерних властивостей продукції. При цьому методі не виключається використання деяких технічних засобів (крім вимірювальних і реєстраційних), що підвищують можливості органів відчуттів людини. Органолептичним методом визначають такі показники якості, як ергономічні й естетичні.

Розрахунковий метод ґрунтується на використанні теоретичних або емпіричних залежностей для визначення числових значень показників якості виробів. Цим методом користуються під час проектування й конструювання техніки, коли розроблюваний виріб ще не може бути об'єктом експериментальних досліджень. Як правило, розрахунковий метод використовують для прогнозування або визначення оптимальних (нормативних) значень, наприклад, показників продуктивності, трудомісткості, надійності й ін.

Експертний метод визначення значень показників якості продукції використовують тільки у тому випадку, коли ті або інші показники якості не можуть бути визначені іншими, більш об'єктивними методами. Експертний метод рішення завдань заснований на використанні узагальненого досвіду й інтуїції фахівців-експертів. Експертний метод оцінки рівня якості технічної продукції використовується в тих випадках, коли неможливо або дуже важко застосувати методи об'єктивного визначення значень одиничних або комплексних показників якості такими методами, як інструментальний, емпіричний або розрахунковий.

Під час оцінки рівня якості, тобто технічного рівня однорідних виробів, варто використовувати диференціальний, комплексний, змішаний або інтегральний методи. Для оцінки технічного рівня (рівня якості) різнорідних виробів застосовують метод на основі індексації якості. Іноді у відношенні оцінки однорідних або різнорідних виробів використовують метод експертних оцінок якості.

Диференціальний метод оцінки якості виробів складається в зіставленні одиничних показників якості оцінюваних виробів з відповідними показниками базового зразка. У той же час при диференціальному методі оцінки технічного рівня (якості) промислової продукції кількісно оцінюються окремі властивості виробу, що дозволяє приймати конкретні рішення з керування якістю даної продукції. При диференціальному методі оцінки якості машинобудівної продукції розраховують окремі відносні показники рівня якості, оцінюваної продукції за формулами [50, с. 12-18]:

, (1.1)

Або

, при і = 1, 2, …, n, (1.2)

де Рі - значення i-го показника якості оцінюваної продукції;

Pібаз - значення i-го показника якості базового зразка;

п - кількість прийнятих для оцінки показників якості.

Комплексна оцінка рівня якості передбачає використання комплексного показника якості. Цей метод застосовують у тих випадках, коли найбільш доцільно оцінювати якість складних виробів тільки одним числом.

Рівень якості за комплексним методом визначається відношенням комплексного показника якості оцінюваного виробу Q_оц до комплексного показника базового зразка Q_6aз, тобто

(1.3)

Середньозважений арифметичний показник якості обчислюють за формулою

(1.4)

Середньозважений геометричний показник якості обчислюють за формулою



(1.5)

де:

P_i - значення і-го показника якості продукції;

a_і - коефіцієнт вагомості і-го показника якості продукції;

n - число показників якості продукції.

Сума всіх коефіцієнтів вагомості дорівнює одиниці, тобто

. (1.6)

Для оцінки рівня якості різнорідної продукції використовуються індекси якості. Під індексом якості продукції розуміють комплексний показник рівня якості різнорідної продукції, що дорівнює відносному значенню середньозважених показників якості оцінюваної й базової продукції.

Отже, проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства.



Розділ 2. Сучасний стан управління якістю продукції на ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів»

2.1 Економіко-організаційна характеристика ПАТ «Житомирський КХП»

Підприємство є правонаступником за всіма правами та обов'язками Публічного акціонерного товариства «Житомирська реалізаційна база хлібопродуктів», заснованого відповідно до наказу регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 18.05.1998 р.

За формою власності ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» - колективне підприємство, що засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, а також іншого статутного товариства або громадської організації.

Створення та функціонування підприємств в Україні регулюється господарським, податковим, інвестиційним, митним, валютним та іншими законодавствами, що регламентує окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні. Товариство керується в своїй діяльності Господарським кодексом України.

Предметом діяльності підприємства є:

· закупівля сільськогосподарської продукції, зерна, дикорослих плодів і ягід у юридичних та фізичних осіб;

· зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, зерна, лікарських трав і рослин, ягід і т.п.;

· здійснення зовнішньоекономічної діяльності в порядку встановленому чинним законодавством України;

· розробка, виробництво і реалізація товарів для тварин;

· оптова та роздрібна торгівля.

Аналіз основних показників господарської діяльності ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» за 2011-2013 рр. представлений в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Основні показники господарської діяльності ПАТ «ЖКХП»

Показники	Одиниця виміру	2011 р.	2012 р.	2013р.	Відхилення 2013 р. до 2011 р. +/-
Виручка	тис. грн.	2291,9	3029,7	2415,4	123,5
Чистий дохід	Тис .грн.	1923,5	2710,3	2013,9	89,4
Валовий прибуток	тис. грн.	-60,2	-354,7	-23,3	36,9
Чистий прибуток	тис. грн.	-346,6	-687,1	-84,8	261,8

Джерело: розраховано на основі річних звітів ПАТ «ЖКХП»

Проаналізувавши основні показники діяльності ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» бачимо, що в 2013 році обсяги виручки від реалізації збільшилися на 123,5 тис. грн., при цьому чистий дохід збільшився на 89,4 тис. грн. на цю зміну вплинуло підвищення собівартості продукції. В 2012 році в порівняні з 2011 роком значно збільшилась сума збитку на 340,5 тис. грн., це означає, що у підприємства досить застаріле обладнання, що негативно впливає на формування собівартості продукції, а також недостатньо коштів для покриття витрат виробництва. Однак в 2013 вдалося зменшити збитки на 261,8 тис. грн. порівняно з 2011р.

Публічне акціонерне товариство «Житомирський комбінат хлібопродуктів» формально можна поділити на 3 підрозділи, які географічно знаходяться в різних місцях та мають власну специфіку.

1. Основна база по зберіганню зернових знаходиться в м. Житомирі , пров. Іподромний. База може прийняти на зберігання до 30 тисяч тонн зерна, а також здійснює очистку та сушку зерна.

2. Млин - переробка зерна на борошно плановою продуктивністю 100 тонн зерна на добу. Знаходиться: м. Житомир,вул. Перемоги 82.

...