Операційний менеджмент

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тести

«Операційний менеджмент»

з навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «бакалавр»

напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації

Міністерства агарної політики та продовольства України

Тема 1. Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту

1. «Операційний менеджмент» - це:

+ усі види діяльності, пов'язані з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації або покупців;

- організаційне формування, що функціонує на ринку в системі продуктивних сил та виробничих відносин, у якому відбувається безпосереднє об'єднання робочої сили із засобами виробництва;

- усі види діяльності, пов'язані з цілеспрямованим впливом на об'єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переведення з одного стану в інший для досягнення певних цілей;

- планування, організація, контроль усіх видів діяльності, щодо переміщення, складування, які забезпечують проходження матеріальних потоків.

2. Формування ефективної системи управління операціями у виробництві, сервісі є:

+ метою операційного менеджменту;

- предметом операційного менеджменту;

- основним завданням операційного менеджменту;

- об'єктом операційного менеджменту.

3. Операції у різних сферах людської діяльності - це:

- мета операційного менеджменту;

- предмет операційного менеджменту;

- основне завдання операційного менеджменту;

+ об'єкт операційного менеджменту.

4. Побудова управлінських систем, що забезпечують виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату від функціонування будь-якої операційної системи, - це:

- предмет операційного менеджменту;

- об'єкт операційного менеджменту;

+ основне завдання операційного менеджменту;

- спрямованість операційного менеджменту.

5. Ефективність і раціональність в управлінні будь-якими операціями - це:

- предмет операційного менеджменту;

- об'єкт операційного менеджменту;

- основне завдання операційного менеджменту;

+ спрямованість операційного менеджменту.

6. Закономірності планування, створення і ефективного використання операційної системи організації - це:

+ предмет операційного менеджменту;

- об'єкт операційного менеджменту;

- основне завдання операційного менеджменту;

- спрямованість операційного менеджменту.

7. Визначення, яке не відображає сутності «операційного менеджменту», - це:

- діяльність, пов'язана з управлінням процесом перетворення вхідних величин на вихідні результати;

- управління всіма видами діяльності, що пов'язані з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації або покупців;

+ діяльність, пов'язана з безперервним плануванням і контролем ходу операційного процесу, результатом якого є вироблена продукція компанії (фірми, організації, установи, підприємства тощо);

- діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляється основна продукція чи послуга компанії (фірми, організації, установи, підприємства тощо).

8. У контексті операційного менеджменту, з понять «виробництво» чи «операції» термін:

- «операції» є складовою частиною виробничого менеджменту і тому він вужчий за термін «виробництво»;

+ «операції» набагато ширший за термін «виробництво», оскільки термін «операції» включає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг;

- «операції» застосовується тільки у сфері послуг і тому є вужчим поняттям;

- термін «виробництво» ширший за термін «операції», оскільки застосовується тоді, коли йдеться про виробничі процеси.

9. В операційному менеджменті виділяють такі операції як види діяльності:

- виробництво, забезпечення, постачання, сервіс;

- сервіс, виробництво, збут, товаропросування;

+ виробництво, постачання, транспортування, сервіс;

- виробництво, товаропросування, транспортування, сервіс.

10. Сукупність дій (правил) для вирішення поставленого завдання - це:

- методи операційного менеджменту;

+ сутність поняття «алгоритм»;

- спрямованість операційного менеджменту;

- процес управління операціями.

11. Вид алгоритмів управління операціями, якому належить така характеристика: «якщо отриманий проміжний результат від проведення дій (дії) буде незадовільним, є необхідність повернутись до однієї з попередніх дій для поліпшення отриманого раніше результату», - це:

- лінійний;

+ циклічний;

- розгалужений;

- адаптивний.

12. Алгоритм управління операціями, сутність якого полягає в тому, що «від самого початку визначається лише перший крок, перша дія (акт), а в подальшому вибір кожної наступної дії залежить від результатів попередньої дії алгоритму», - це:

- лінійний;

- циклічний;

- розгалужений;

+ адаптивний.

13. Алгоритм управління операціями, який містить так звані «рівнобіжні дії», що дозволяють збільшити кількість структур і людей, які одночасно виконують поставлену задачу, - це:

- лінійний;

- циклічний;

+ розгалужений;

- адаптивний.

14. Алгоритм управління операціями, що відтворює процес керування, який складається з ланцюжка послідовних дій, до того ж кожна з яких залежить від результату попередньої, а не залежить від результатів наступних етапів, називається:

+ лінійний;

- циклічний;

- розгалужений;

- адаптивний.

15. Система наукових знань, що формує теоретичну базу практики управління операційною системою, - це:

- основне завдання операційного менеджменту;

- спрямованість операційного менеджменту;

+ концепція операційного менеджменту;

- методологія операційного менеджменту.

16. На концепцію теорії операційного менеджменту не впливає:

+ місце розташування організації;

- ієрархічна структура організації;

- культура;

- ринок.

17. Цілеспрямованість управління, функціональна спеціалізація в сполученні з універсальністю, послідовність управлінських процесів є сутністю:

- завдань операційного менеджменту;

+ принципів операційного менеджменту;

- елементів операційного менеджменту;

- засобів операційного менеджменту.

18. Основними принципами раціональної організації операційних процесів є:

- пропорційність, прямоточність, паралельність, комплексність, безперервність;

- пропорційність, прямоточність, цілеспрямованість, паралельність, ритмічність, безперервність;

+ пропорційність, прямоточність, паралельність, ритмічність, безперервність;

- пропорційність, прямоточність, паралельність, ритмічність, адаптивність.

19. До основних функцій операційного менеджменту відносять:

- аналіз, прогнозування, мотивацію і контроль;

- облік, аналіз, організацію, мотивацію;

+ планування, організацію, мотивацію і контроль;

- аналіз, облік, прогнозування, планування, організацію, мотивацію і контроль.

20. Методи операційного менеджменту - це:

- способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції менеджменту і забезпечується реалізація його цілей та завдань;

+ система правил і процедур виконання різних завдань управління для вироблення раціональних управлінських рішень;

- способи впливу керівної системи на керовану для виконання певних завдань;

- способи виконання функцій операційного менеджменту.

21. Сутність засобів і прийомів прямого керівного впливу на організаційні відносини між працівниками в процесі функціонування системи (виробництво продукції, надання послуг) для керування її станом відповідно до умов, що змінюються, - це сутність:

+ організаційних методів операційного менеджменту;

- адміністративних методів операційного менеджменту;

- економічних методів операційного менеджменту;

- соціально-психологічних методів операційного менеджменту.

22. Сукупність прийомів і засобів, що забезпечують використання об'єктивних економічних законів та інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових відносин для досягнення її цілей - це сутність:

- організаційних методів операційного менеджменту;

- адміністративних методів операційного менеджменту;

+ економічних методів операційного менеджменту;

- соціально-психологічних методів операційного менеджменту.

23. Способи впливу на колективи людей, які базуються на використанні наукових досягнень соціальної загальної психології в управлінні виробництвом, - це сутність:

- організаційних методів операційного менеджменту;

- адміністративних методів операційного менеджменту;

- економічних методів операційного менеджменту;

+ соціально-психологічних методів операційного менеджменту.

24. Методи, які реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддає розпорядження, є сутністю:

- організаційних методів операційного менеджменту;

+ адміністративних методів операційного менеджменту;

- економічних методів операційного менеджменту;

- соціально-психологічних методів операційного менеджменту.

конкуренція алгоритм операційний гнучкість

Тема 2. Операційна стратегія як основа проектування операційної системи

25. Стратегія, з наведених нижче, яка ґрунтується на місії компанії та передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації, для досягнення стратегічної конкурентної переваги, - це:

- операційна;

- фінансова;

+ корпоративна;

- ринкова.

26. Стратегія, що полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії, - це:

+ операційна стратегія;

- фінансова стратегія;

- корпоративна стратегія;

- ринкова стратегія.

27. Операційні можливості - це:

+ портфель можливостей, які необхідні для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції і послуг;

- можливості і шляхи надходження інформації для прийняття рішень;

- складові частини загального процесу планування, які забезпечують відповідність операційних завдань завданням ширшої організаційної структури;

- портфель можливостей, необхідний для здійснення операційної діяльності підприємства.

28. Стратегічні компоненти операційного менеджменту - це:

+ конструкція товару, структура та зміст процесу, вибір місця розташування, людські ресурси, постачання;

- запаси, управління якістю, технологія, надійність та ремонт обладнання;

- виробничі потужності, вертикальна інтеграція, технологічні процеси, масштаб виробництва;

- виробнича інфраструктура, управління виробництвом, використання виробничого персоналу.

29. Сукупність стратегій, які визначають інтеграційні взаємодії виробничих підрозділів для ефективного впливу на споживача продукції, постачальників, конкурентів, належать:

- до стратегічних рішень;

+ до структурних рішень;

- до тактичних рішень;

- до технологічних рішень.

30. Сутність стратегій, що визначають динаміку техніки і технологій виробництва і впливу на них ринкових факторів, а також стратегій, що формують технологічний профіль підприємства, належать:

- до стратегічних рішень;

- до структурних рішень;

- до тактичних рішень;

+ до технологічних рішень.

31. Коли фірма робить щось краще, ніж її конкуренти, тобто зберігає конкурентоспроможність, що дозволяє їй залучати та зберігати споживачів, - це:

- вихід на ринок;

- захоплення ринку;

+ виражена компетентність;

- змістовна компетентність.

32. До основних типів операційних пріоритетів належать:

- товарна продукція всіх підрозділів підприємства;

- ресурси, використані в процесі обслуговування і управління виробництвом;

- основні фонди підприємства;

+ витрати виробництва, якість і надійність продукції, термін виконання замовлення тощо.

33. «Переможці замовлення» - це:

+ критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній;

- критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу;

- засоби та предмети праці, що має підприємство та використовує у виробничому процесі;

- предмети та засоби праці, які беруть участь тільки в одному виробничому циклі.

34. «Кваліфікатори замовлення» - це:

- предмети праці, що беруть участь у виробничому процесі та переносять свою вартість на вартість виробленої продукції;

- критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній;

+ критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу;

- засоби та предмети праці, що має підприємство.

35. Сервісна стратегія починається з:

- аналізу фактично досягнутих результатів роботи;

+ визначення пріоритетів, що досягаються та на основі яких фірма буде конкурувати на ринку;

- аналізу поточних результатів роботи;

- порівняння виконання запланованих робіт з фактичними результатами.

36. Стратегія конкуренції організації, що передбачає зниження повних витрат виробництва товару або послуги для створення стійкої переваги за витратами над конкурентами, які пропонують низькі ціни, а потім використання її як основи для боротьби з конкурентами називається:

- стратегія широкої диференціації;

+ стратегія лідерства за витратами;

- стратегія оптимальних витрат;

- сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.

37. Стратегія конкуренції організації, яка передбачає забезпечення оптимальних витрат і ціни відносно виробників продукції з аналогічними рисами і якістю, - це:

- стратегія широкої диференціації;

- стратегія лідерства за витратами;

+ стратегія оптимальних витрат;

- сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.

38. Стратегія конкуренції організації, що спрямована на надання товарам компанії специфічних рис, які відрізняють їх від товарів фірм-конкурентів, що сприяє залученню більшої кількості покупців, отримала назву:

+ стратегія широкої диференціації;

- стратегія лідерства за витратами;

- стратегія оптимальних витрат;

- сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.

39. Етап життєвого циклу, на якому операційна система сформована як цілісність, - це:

- зародження та формування операційної системи;

+ зростання ефективності;

- стабільності;

- спадаючої ефективності.

40. Основна мета, з якою проводиться аналіз конкурентів підприємства, - це:

- визначення їх сильних та слабких сторін;

- визначення їхніх цілей та завдань;

+ визначення їхніх цілей, стратегій, сильних і слабких сторін;

- визначення їх операційної стратегії.

41. У стратегії організації найчастіше розглядають такі основні елементи:

- споживачі продукції;

- виробники і споживачі продукції;

- виробники та конкуренти;

+ споживачі (покупці) продукції та конкуренти.

42. Планування операційної стратегії полягає у розробці:

+ стратегій;

- цілей;

- місії;

- тактики і політики.

43. Під місією організації розуміють:

- причину створення організації;

+ чітко виражену причину існування організації;

- основні завдання організації;

- тактику організації.

44. Оцінкою операційної стратегії є:

- порівняння результатів роботи з цілями;

+ порівняння результатів роботи з місією і цілями організації;

- порівняння витрат із прибутками;

- порівняння досягнутих результатів за певний період.

Тема 3. Операційна система організації: поняття, склад та види

45. Сутність системного підходу до операційного менеджменту полягає:

- у сукупності взаємодіючих частин в організації;

- у сукупності суб'єкта та об'єкта управління;

- у сукупності взаємозв'язаних елементів (частин);

+ у сукупності взаємозв'язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого.

46. Функція системи характеризує:

+ прояв властивостей систем у даній сукупності відносин і являє собою спосіб дії при взаємодії із зовнішнім середовищем;

- зовнішнє середовище підприємства, фактори прямого впливу;

- вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення поставлених цілей;

- ритмічну виробничо-господарську діяльність.

47. Операційна функція - це дії, результатом яких є:

+ вироблені товари та надані послуги;

- визначення перспективи розвитку системи;

- реалізація планів і програм шляхом кооперації праці та знарядь праці;

- виявлення загроз, що насуваються, помилок, відхилень від встановлених норм, нормативів та стандартів.

48. Метасистема являє собою:

- показники характеристики зовнішнього середовища (складності, взаємозв'язку та невизначеності);

- показники характеристики зовнішнього середовища підприємства в цілому;

- сукупність зовнішніх елементів, фактори прямого та непрямого впливу;

+ сутність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи в часовому періоді.

49. Сутність поняття «операційна система» - це:

- відкрита система, яка перетворює вхідні величини (ресурси) на вихідні (продукція, послуги);

+ центральна ланка будь-якої організації, створена на основі раціонального поділу праці та поєднання у часі та просторі виробничих ресурсів, через неї реалізується операційна функція;

- система управління, яка включає керівну підсистему (суб'єкт управління) та керовану підсистему (об'єкт управління);

- відкрита система, основне завдання якої полягає у переробці ресурсів, що надходять, на кінцеву продукцію.

50. Сутність терміна «композиція» трактується як:

- порядок, що встановлює в системі рівні і ранги підсистем та їхніх елементів;

+ об'єднання елементів, підсистем різноманітних рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему;

- щось ціле, єдність закономірно розташованих частин, що знаходяться у взаємозв'язках;

- компоненти рівнів ієрархії у взаємозв'язках.

51. Ситуаційний підхід до виробництва - це:

- прийоми менеджменту для вирішення тих чи інших поставлених завдань;

- підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій;

- підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних цілей організації;

+ конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для найефективнішого забезпечення досягнення цілей виробничої системи.

52. Головною ознакою гетерогенних операційних систем є:

- однозначна відповідність між процесами і продуктами;

+ багатоваріантність продукту та технологічних процесів;

- багатоваріантність технологічних процесів;

- багатоваріантність продукту і його характеристик.

53. Основні ознаки, якими характеризується відкрита система:

- взаємодія із внутрішнім середовищем.

- взаємодія з структурними підрозділами всієї системи;

- взаємодія з виробниками товарів;

+ взаємодія із зовнішнім середовищем.

54. Основні ознаки, якими характеризується закрита система:

+ жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, яке оточує систему;

- жорсткі фіксовані межі;

- жорсткі фіксовані межі та її дії, незалежні від інших систем;

- жорсткі фіксовані межі дії.

55. За типом середовища операційні системи поділяють на:

- жорсткі та гнучкі;

- радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні;

+ промислові, технічні, транспортні, освітні тощо;

- прості, складні та надскладні.

56. За характером руху в часовому масштабі операційні системи поділяють на:

- детерміновані, стохастичні, змішані;

+ дискретні, аперіодичні, періодичні;

- жорсткі та гнучкі;

- радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні.

57. Операційні системи за структурною ознакою поділяють на:

+ радіальні, радіально-вузлові, деревоподібні;

- дискретні, аперіодичні;

- прості, складні, надскладні;

- сублокальні, локальні, глобальні, суперглобальні.

58. Підсистема операційної системи, що виконує функцію перетворення вхідних величин (праця, капітал, інформація, енергія тощо) на вихідні результати (товари, роботи, послуги) носить назву:

- забезпечення;

+ переробна;

- планування та контролю;

- облікова.

59. Підсистема планування та контролю - це сфера, яка:

- безпосередньо пов'язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;

+ одержує інформацію про стан переробної підсистеми та підсистеми забезпечення, опрацьовує цю інформацію та видає рішення про те, як має працювати переробна підсистема;

- безпосередньо не пов'язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;

- створена на основі раціонального (вертикального та горизонтального) поділу праці.

60. Тип виробництва, який має таку змістову характеристику: «носить неповторюваний характер, кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, за завданнями, що виконуються, за розміщенням тощо», - це:

+ проектний (одиничний);

- індивідуальний;

- серійний;

- масовий.

61. Дрібносерійне (замовне) виробництво - це:

+ виробництво малими партіями різноманітного асортименту різної продукції;

- випуск продукції окремими серіями, групами, які можуть бути і великими, і дрібними;

- виробництво характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів в одиничних кількостях;

- виробництво, пов'язане зі створенням одиничних, унікальних зразків.

62. Тип виробництва, який передбачає виготовлення одиничної продукції у великих обсягах протягом тривалого періоду часу, носить назву:

- проектний;

- індивідуальний;

+ масовий;

- серійний.

63. Операційні системи за способом організації виробництва поділяють на:

- виробництво за роботами (проектами);

- організація серійного виробництва;

- організація потокового виробництва (безперервний виробничий процес);

+ усі відповіді правильні.

64. До основних типів операційних систем належать:

- дискретний та корпоративний;

- безперервний та з фіксованим обсягом замовлень;

- масовий, багатосерійний, середньосерійний, дрібносерійний, одиничний;

+ дискретний та безперервний.

Тема 4. Операційна діяльність: ресурси, процеси та результати

65. Керовані фактори виробництва, що мають вартісні властивості і перетворюючі можливості, необхідні для забезпечення функціонування та розвитку виробничих процесів для досягнення запланованих результатів, - це:

- персонал;

- інформація;

- матеріали;

+ ресурси.

66. З наведених переліків ресурсів як вхідних чинників операційної діяльності найбільш точним та найповнішим є:

- трудові, матеріальні, фінансові і технічні;

- технічні, технологічні, кадрові, просторові, фінансові, інформаційні;

+ трудові, матеріальні, фінансові, технологічні, інформаційні;

- трудові, фінансові, інформаційні.

67. Сукупність взаємопов'язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, унаслідок яких ресурси перетворюються на готові вироби (послуги), - це сутність:

- процесу планування продукту (послуг);

+ операційного процесу;

- технологічного процесу;

- виробничого процесу.

68. Операційні процеси за формою організації поділяються на:

- жорсткі та багатоваріантні;

- основні, допоміжні та обслуговуючі;

+ послідовні, паралельні та послідовно-паралельні;

- детерміновані, стохастичні та змішані.

69. За розміщенням у просторі операційні процеси поділяються на:

+ групові, потокові та предметні;

- дискретні, аперіодичні, періодичні;

- радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні;

- основні, допоміжні та обслуговуючі.

70. За роллю операційні процеси поділяють на:

- жорсткі та багатоваріантні;

- лінійні, циклічні, розгалужені та адаптивні;

- симетричні, асиметричні, з обходом через ранг (рівень);

+ основні, допоміжні та обслуговуючі.

71. За типом операційні процеси поділяють на:

- процеси переробки та складальні;

- процеси переробки, тестування та складальні;

- процеси виготовлення, тестування та складальні;

+ процеси переробки, виготовлення, тестування та складальні.

72. Тип організації руху матеріального потоку із застосуванням одного чи кількох технологічних процесів - це:

- структура операційного процесу;

+ структура виробничого потоку;

- безперервний потік;

- серійне виробництво.

73. Основою матриці продукт / процес є:

+ взаємозалежність життєвих циклів продукту і технологічного процесу;

- запуск продукту у виробництво;

- збільшення ступеня відпрацювання продукту із зростанням його випуску, що вимагає забезпечення якості і нововведень;

- ефективна спеціалізована технологія.

74. Підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають цілісність операційної системи, якісну її визначеність і характеристики її сутності, - це:

- виживання;

- існування;

+ функціонування;

- розвиток.

75. Сукупність параметрів та умов функціонування, що забезпечують передбачене технологією створення продукту, а також збереження і поточне відтворення елементів операційної системи, - це:

- виживання;

- існування;

- функціонування;

+ розвиток.

76. Збіг або достатня наближеність фактичних і планових параметрів операційної системи, що функціонують у межах її реальної потужності, - це:

- оптимальний режим;

+ нормальний режим;

- перехідний режим;

- режим руйнування.

77. Внутрішня здатність системи забезпечити необхідну технологічну переробку ресурсів носить назву:

- номінальна потужність;

+ операційна потужність;

- вхідна потужність;

- вихідна потужність.

78. Кінцевим завданням управління режимом операційної системи є:

+ оптимальне співвідношення поточної та довгострокової ефективностей;

- перехід системи до нового оптимального рівня;

- оптимізація поточної ефективності;

- перехід системи до попереднього стану.

79. Не є формою організації виробництва:

- предметна;

- потокова;

+ проектна;

- групова (технологічна).

80. Календарний період часу, упродовж якого виріб, що оброблюється, або партія виробів проходить усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюється на завершений продукт, - це:

- технологічний цикл;

+ операційний цикл;

- життєвий цикл;

- нормальний режим функціонування.

81. Поєднання операцій, під час якого кожна наступна починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції, носить назву:

- зворотне;

- паралельне;

+ послідовне;

- паралельно-послідовне.

82. Поєднання операцій, під час якого кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну і оброблюється, носить назву:

- зворотне;

+ паралельне;

- послідовне;

- паралельно-послідовне.

83. Поєднання операцій, під час якого обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно, - це:

- зворотне;

- паралельне;

- послідовне;

+ паралельно-послідовне.

Тема 5. Управління процесом проектування операційної системи

84. Метою проектування операційної системи є:

- необхідність оновлення операційної системи;

+ одержання максимального ефекту від використання системи на одиницю застосованих ресурсів;

- необхідність зміни базових технологій і поколінь машин та оновлення об'єктів інфраструктури;

- усі відповіді правильні.

85. Сервісний план - це:

- один із засобів, за допомогою якого забезпечується єдиний напрямок зусиль членів організації для досягнення її цілей;

+ чітке розмежування між високим ступенем контакту з клієнтом і тими операціями, за якими клієнт спостерігати не може;

- встановлення цілей і завдань розвитку об'єктів операційної системи, встановлення шляхів та засобів їх досягнення;

- розроблення можливих варіантів сервісних гарантій.

86. Підхід, побудований на основі виділення і формалізованого опису послідовних або паралельних функцій, необхідних для одержання потрібного результату, це:

- процесний підхід;

+ функціональний підхід;

- галузевий підхід;

- організаційний підхід.

87. Основні підходи до побудови операційних систем:

- процесний, системний, ситуаційний;

+ функціональний, галузевий, організаційний;

- функціональний, організаційний;

- ситуаційний, системний.

88. В основу ієрархічної побудови операційних систем покладено:

- множину допустимих структур системи;

- спеціалізацію робіт;

+ базову технологію;

- структуризацію.

89. Технологія - це:

- засіб перетворення вхідних елементів;

+ метод перетворення ресурсів операційної системи, у процесі якого створюється товар або послуга для споживача;

- вихідні елементи (кінцеві результати праці) операційної системи;

- засіб перетворення вхідних елементів операційної системи.

90. Фаза створення нового продукту, до якої належить цикл «проектування-модель-тестування», - це:

- розробка концепції;

- планування продукту;

+ інженерне проектування продукту і процесу;

- пілотне виробництво і нарощування обсягу.

91. Для забезпечення якнайменшої вартості під час проектування продукції (послуг) застосовують:

- конструкторський аналіз процесу складання;

- аналіз процесу;

+ функціонально-вартісний аналіз;

- аналіз беззбитковості виробництва.

92. В операційних маршрутних картах відображено:

+ маршрути руху заготовок за операціями технологічного процесу;

- зміни продукції в міру послідовного виготовлення на відповідному виробничому устаткуванні;

- порядок з'єднання окремих компонентів у процесі складання;

- відомості про структуру виробничого потоку.

93. До нових технологій у виробництві не належать:

- системи технічного забезпечення;

- системи програмного забезпечення;

- автоматизовані системи планування і управління виробництвом;

+ система розпізнавання зразків.

94. Вигоди від впровадження нових технологій:

- збільшення асортименту продукції;

- поліпшення характеристики і якості продукції;

- скорочення тривалості операційного циклу;

+ усі відповіді правильні.

95. Ризиками освоєння нових технологій є:

- виробничі і технологічні ризики;

- організаційні ризики;

- ризики, пов'язані з навколишнім середовищем і ринкові ризики;

+ усі відповіді правильні.

96. В систему масового обслуговування входять такі компоненти:

+ вихідна генеральна сукупність користувачів сервісної системи;

- канал обслуговування;

- нескінченна генеральна сукупність;

- кінцева генеральна сукупність.

97. Основними характеристиками черг є:

- довжина черги;

- кількість черг (хвостів);

- дисципліна черги;

+ усі відповіді правильні.

98. Потужність операційної системи - це:

+ здатність операційної системи до виконання кількості операцій за одиницю часу;

- запланований обсяг виробництва продукції чи надання послуг;

- «мінімальний вихід» операційної системи за визначений час;

- «фізична норма» вироблення продукції чи послуг.

99. Нормативна потужність операційної системи - це:

- потужність, що відповідає найбільш потужному компоненту;

+ вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи;

- кількість операцій, що можуть бути виконані за певного зняття чинника невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи;

- кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані.

100. Оптимальна потужність операційної системи - це:

+ рівень, що дозволяє використовувати головну ланку операційної системи зі збереженням 10-30% резерву потужності;

- кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані;

- вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи;

- кількість операцій, що можуть бути виконані за певного зняття чинника невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи.

101. Трендове проектування дозволяє:

- виявити причинно-наслідкові зв'язки між прогнозованими величинами і чинниками, що визначають їхній рівень;

+ встановити лінію тренда по серії точок попередніх даних і потім проектувати лінію в майбутнє для середньо- і довгострокових прогнозів;

- прогнозувати потужності операційних систем за відомих обмежень;

- змінних витрат і доходу.

102. Під час розрахунків виробничих потужностей враховують:

- власне та орендоване обладнання;

+ весь парк діючого обладнання;

- лише власне обладнання;

- лише орендоване обладнання.

103. Середньорічна потужність підприємства розраховується:

- як потужність на кінець планового періоду, скоригована на приріст потужності в поточному періоді і зменшення потужності за рахунок вибуття;

+ як потужність на кінець планового періоду, скоригована не тільки на приріст, зменшення потужності, але й на строки її введення (вибуття);

- як середньоарифметичне вихідної і вхідної потужностей;

- як потужність на початок планового року, скоригована на строки її введення.

104. З наведених чинників не сприяють підвищенню ефективності використання виробничих потужностей підприємства:

- збільшення змінності роботи обладнання;

- підвищення частки активної частини в загальному обсязі основних фондів;

- підвищення ступеня оновлення устаткування;

+ зниження серійності випуску продукції.

105. Чинники, що впливають на ефективність використання виробничих потужностей, які можна віднести до регульованих підприємством, - це:

- темпи науково-технічного прогресу;

- конкурентне середовище підприємства;

+ асортимент та серійність випуску продукції;

- вартість придбання основних фондів.

106. Концепція фокусування потужностей (Capacity Focus) реалізується через:

+ механізм «завод у заводі» (Plant Within Plant - PWP);

- ефект масштабу;

- забезпечення умов для зростання економічної ефективності діяльності підприємства і одержання необхідного обсягу прибутку;

- механізм техніко-економічних розрахунків.

107. Гнучкість виробничих потужностей означає:

+ здатність підприємства швидко збільшувати або зменшувати обсяг виробництва;

- здатність підприємства підтримувати запланований обсяг виробництва продукції;

- здатність підприємства забезпечувати умови для зростання обсягу випуску продукції за цілковитого використання виробничого обладнання;

- здатність підприємства забезпечувати підвищення ступеня оновлення устаткування.

108. Фаза пропускної здатності сервісних підприємств, на якій сервісний бізнес ретельно обмірковується й організовується:

+ підприємницька фаза;

- організаційна фаза;

- фаза росту;

- фаза зрілості.

109. Фаза пропускної здатності сервісних підприємств, на якій сервісна фірма вже охоплює велику частину свого потенційного ринку і втрачає більшість своїх вихідних унікальних характеристик:

- підприємницька фаза;

- організаційна фаза;

- фаза росту;

+ фаза зрілості.

110. Під час складання плану розміщення устаткування не слід враховувати:

- доступний простір;

- безпеку;

- доступ;

+ плинність кадрів.

111. Функціональне (технологічне) розміщення - це:

- приписування устаткування і робочої сили до якогось одного продукту;

+ групування устаткування, що виконує схожі функції;

- групування продуктів за технологічними осередками, ґрунтуючись на схожості їхніх технологічних процесів;

- розміщення устаткування за принципом обслуговування нерухомого об'єкта.

112. «Сервісний ландшафт» - це:

+ фізичне середовище, де надаються послуги, яке впливає на споживачів і обслуговуючий персонал;

- планування шляху руху клієнтів і групування товарів;

- фізичне середовище, де створені умови для спілкування і командної роботи компанії;

- складські приміщення, які мають вигляд великих магазинів і вимагають наявності співробітника, що стежить за цінами та асортиментом інших фірм.

113. Планування трудового процесу - це:

- планування навчання робітників для виконання робіт, що вимагають високої кваліфікації;

+ трудова діяльність окремого працівника або групи у визначених виробничих умовах;

- залучення працівників до планування й організації роботи;

- організаційні заходи, що гарантують значні стимули.

114. Методи дослідження діяльності у виробничому процесі:

- побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху;

+ побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу;

- побудова карт видів діяльності, діаграм «робітник - машина»;

- побудова карт видів діяльності, діаграми «робота бригади».

115. Методи дослідження діяльності за взаємодії робітника з обладнанням:

- побудова карт видів діяльності, діаграми «робота бригади»;

+ побудова карт видів діяльності, діаграм «робітник - машина»;

- побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху;

- побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу.

116. Потоковий метод організації робіт - це організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі:

+ безупинної і рівномірної роботи трудових колективів;

- циклічної роботи трудових колективів;

- інтуїтивної роботи трудових колективів;

- математичного програмування дій трудових колективів.

117. Лінійне програмування - це:

- алгебраїчна процедура, в результаті якої аналітик, послідовно виконуючи низку повторюваних операцій, прогресивно наближається до оптимального рішення;

+ математичні методи, які використовують для розподілу обмежених ресурсів підприємства між його конкуруючими потребами;

- визначення оптимального маршруту послідовного переміщення продукції в ході її обробки;

- математичні методи поетапного виконання операцій.

Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи

118. Сутністю сукупного планування є:

- перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду;

- перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду;

+ перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньострокового періоду;

- перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.

119. Виробнича стратегія, що передбачає узгодження темпу виробництва з обсягом замовлень чи наймання (звільнення) робочої сили залежно від зміни обсягу замовлень, носить назву стратегії:

- гнучкого використання робочого часу;

+ відстеження;

- постійного рівня виробництва;

- оптимальних витрат.

120. Виробнича стратегія, при якій змінною величиною, що компенсує коливання попиту, є робочий час за змінної чисельності працівників носить назву:

- відстеження;

- постійного рівня виробництва;

+ гнучкого використання робочого часу;

- оптимальних витрат.

121. Система, яка складається з оперативно-календарного планування та регулювання виробництва, включає комплекс методів, організаційних форм та техніко-економічних розрахунків із доведення до кожного виконавця виробничого завдання підприємства, - це:

- стратегічне управління;

+ оперативне управління;

- управління виробництвом;

- диспетчеризація.

122. Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:

- переробки, забезпечення, планування та контролю;

+ функціональну, елементну та організаційну;

- жорсткі та гнучкі;

- локальні та глобальні.

123. Позамовна система оперативного управління ґрунтується на:

+ встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання;

- узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду;

- формуванні квартальної та місячної подетальних програм і графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення;

- узгодженості роботи всіх ланок виробництва.

124. Система безперервного контролю і оперативного регулювання ходу виробництва для забезпечення виконання виробничого завдання (плану) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного виробничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та підприємстві в цілому називається:

- оперативне управління;

- оперативно-календарне планування (ОКП);

+ диспетчеризація;

- оперативний аналіз.

125. Виробнича система «точно в термін» є:

+ «витягаючою», адже дільниці, розміщені на наступних етапах виробничого циклу, ніби витягують необхідну їм продукцію з попередньої дільниці;

- «виштовхуючою», адже дільниці, розміщені на попередніх етапах виробничого циклу, ніби виштовхують свою продукцію на наступні дільниці;

- випереджаючою, адже вона створює умови для задоволення всіх потреб, які можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища;

- простою, гнучкою, економічною, надійною.

126. Традиційна система організації виробництва за своєю сутністю є:

- витягаючою;

+ виштовхуючою;

- такою, що не передбачає проведення оперативно-календарного планування (ОКП);

- такою, що потребує обов'язкового створення запасів сировини та готової продукції.

127. Виробнича інфраструктура - це комплекс:

- основних та обслуговуючих виробництв;

+ обслуговуючих та допоміжних виробництв;

- основних та допоміжних виробництв;

- основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв.

128. За своєю сутністю «ремонт» - це:

- заміна зношених частин устаткування;

+ процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання;

- процес усування дрібних несправностей засобів праці;

- процес підвищення технічного рівня устаткування.

129. Капітальний ремонт - це:

- мінімальний за обсягом ремонт, за якого заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання;

- часткова заміна основних вузлів обладнання;

+ повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів;

- гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.

130. Основними елементами структури ремонтного господарства з переліченого є:

- допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо);

- служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці);

- обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо) та допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо);

+ допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо), служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці).

131. Організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті за мінімальних затрат на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення і утилізацію є метою функціонування:

+ інструментального господарства;

- ремонтного господарства;

- складського господарства;

- транспортного господарства.

132. Згідно із загальновизнаною класифікацією ремонтів їх поділяють на:

+ малі (поточні), середні та капітальні;

- середні та малі;

- капітальні та середні;

- поточні, малі та капітальні.

133. Основними елементами структури енергетичного господарства є:

- інженерні мережі, споживачі енергії, тепло-, силове господарство, електросилове господарство;

- дільниця контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, електромонтажний цех, дільниця в цехах складського господарства, водопостачання та каналізація;

+ теплосилове господарство, водопостачання та каналізація, газове господарство, електросилове господарство, слабкострумове господарство, інженерні мережі, споживачі енергії, дільниця контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, електроремонтний цех та дільниці в цехах, складське господарство;

- теплосилове господарство, електросилове господарство, слабкострумове господарство, інженерні мережі, споживачі енергії.

134. Норми енерговикористання є:

- цехові та загальнозаводські;

- загальнозаводські, інструментальні та базові;

+ диференційні та укрупнені (середні);

- на вид продукції, на виробництво 1000 грн продукції.

135. До транспорту безперервної дії належить:

- підйомні механізми;

- залізничний транспорт;

+ конвеєри;

- безрейковий транспорт.

136. Системи перевезення вантажів поділяються на:

- лінійну та функціональну;

- перервну та безперервну;

- внутрішню та зовнішню;

+ маятникову та кільцеву.

137. Матеріальні склади - це склади для зберігання:

- напівфабрикатів власного виготовлення;

+ запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;

- готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації;

- сировини та матеріалів, призначених для забезпечення безперебійного виробничого процесу.

138. За призначенням матеріальні склади поділяються на:

+ постачальницькі, виробничі, збутові;

- універсальні та спеціальні;

- автоматизовані, механізовані, з переважанням ручних процесів;

- закриті, відкриті, напівзакриті.

139. Матеріальні склади за номенклатурою матеріальних ресурсів, що зберігаються, поділяють на:

- постачальницькі, виробничі, збутові;

+ універсальні та спеціальні;

- автоматизовані, механізовані, з переважанням ручних процесів;

- закриті, відкриті, напівзакриті.

140. Контроль у системі операційного менеджменту - це:

+ процес визначення якості та коригування виконуваної підлеглими роботи для забезпечення виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства;

- спостереження за роботою персоналу;

- вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання певних завдань;

- спостереження за виконанням персоналом окремих завдань.

141. Залежно від місця організації контролю на тому чи іншому етапі виробництва він поділяється на:

- суцільний та вибірковий;

- попередній, поточний, заключний;

+ вхідний, операційний, приймальний;

- внутрішньо-цеховий та загальногосподарський.

142. Залежно від охоплення контрольованої продукції контроль може бути:

+ суцільний та вибірковий;

- попередній, поточний, заключний;

- вхідний, операційний, приймальний;

- внутрішньо-цеховий та загальногосподарський.

143 .До основних форм попереднього контролю належать:

+ графічні форми планування та контролю, сітьове планування та управління (СПУ);

- перспективні плани оптимального розвитку та розміщення виробництва;

- графічні форми планування технологічних операцій;

- оперативне планування та регулювання.

144. «Критичні точки контролю» - це критерії, що виділяються для:

- контролю, і які є факторами нарощування обсягів виробництва;

+ контролю, і які є обмежувальними факторами (норми затрат, капітальні нормативи, нормативи доходів тощо);

- планування реалізації продукції та організації виробництва;

- контролю, і які є факторами ризику (рівень збитковості, нормативи витрат матеріалів).

145. Сукупність речових елементів, що надійшли у формі товару для використання в процесі виробництва і входять як матеріальна складова в собівартість виготовленої продукції є ніщо інше як:

- нематеріальні активи;

+ матеріальні ресурси;

- напівфабрикати;

- МШП.

146. Пріоритетом споживача називають:

+ принцип формування та функціонування системи управління матеріальними ресурсами, який передбачає задоволення індивідуальних та суспільних потреб в матеріальних ресурсах на суспільно-необхідному рівні за найменших витрат;

- реалізація опрацьованих планів та програм шляхом кооперації людей та знарядь праці;

- будь-який управлінський процес, який будується відповідно до вимог принципу послідовності;

- оптимальне поєднання централізованого регулювання керованої підсистеми з її саморегулюванням, забезпечення відповідності прав, обов'язків та відповідальності.

147. Запаси, що забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, є:

+ поточними;

- підготовчими (буферними);

- гарантійними (страховими);

- перехідними.

148. Максимально-бажаний запас - це запас, який:

- забезпечує безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками;

- виділяється із виробничих запасів за необхідності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві;

+ визначає економічно доцільний в певній системі управління запасами рівень запасу і застосовується як орієнтир під час розрахунку обсягу замовлення;

- являє собою залишки матеріалів на кінець звітного періоду.

149. Запаси ресурсів залежно від цільового призначення поділяють на:

- сезонні, заготівельні, подетальні;

+ підготовчі, сезоні, гарантійні;

- фіксовані, інтервальні, оперативні;

- гарантійні, комплексні, повиробничі.

150. Управління запасами - це:

+ вид виробничої діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів;

- вид виробничої діяльності, направлений на розв'язання конкретних управлінських функцій для збереження запасів;

- вид виробничої діяльності, об'єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали тощо);

- вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.

151. Системою з фіксованим обсягом замовлень є система в якій:

- замовлення створюються у визначені моменти часу через рівні інтервали;

+ замовлення зафіксоване і незмінне за будь-яких умов;

- пряме поповнення запасу за невеликого обсягу серії запасу;

- замовлення зафіксовано, але воно змінюється зі зміною умов виробництва.

152. «Витягаюча» система управління запасами «Канбан» дозволяє:

- усунути з виробничих підрозділів організації склади сировини, матеріалів, тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів;

+ мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, усунути із виробничих підрозділів організацій склади сировини, матеріалів тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів;

- мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, підвищити продуктивність праці;

- підвищити продуктивність праці, збільшити обсяг реалізації продукції та вивчити потреби споживачів.

153. Матеріально-технічне постачання підприємства - це:

+ постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріально-технічних ресурсів;

- своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів;

- форма постачання сировиною та матеріалами підприємства;

- постачання на склади підприємства необхідних матеріалів.

154. Розрізняють такі форми матеріально-технічного постачання підприємства:

- активна та пасивна;

+ транзитна та складська;

- загальна та конкретна;

- зовнішня та внутрішня.

155. Норми витрачання матеріалів поділяють на:

+ зведені та специфічні;

- загальні та специфічні;

- одиничні та укрупнені;

- конкретні та комплексні.

156. На підприємствах можуть використовуватися такі способи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ):

- «традиційний» і «Канбан»;

- заготівельний, калібрувальний, кріпильний;

- пасивний, активний, повиробничий, подетальний;

+ активний і пасивний.

157. Оперативна діяльність щодо збуту продукції поділяється на:

- аналіз, облік, роботу;

+ планування, роботу;

- планування, контроль, роботу;

- планування, облік, контроль, роботу.

158. Жодного відношення до особливостей JIТ-закупок «точно в термін» не має:

- зменшення розмірів партій;

- надійна поставка за графіком;

- малий час виконання замовлення та висока надійність;

+ зростання чисельності виробничого персоналу.

Тема 7. Основи управління проектами

159. Проект - це:

- план довгострокових фінансових вкладень;

- програма дій з використання фінансових ресурсів;

+ завдання з певними вихідними даними і плановими результатами, що зумовлюють спосіб його рішення;

- комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу за встановлених ресурсних обмежень.

160. Взаємовиключні проекти - це:

- проекти, прийняття та відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів;

+ проекти, реалізація яких недоцільна під час прийняття рішень про здійснення іншого проекту, оскільки прибутковість першого знижується до нульового рівня;

- проекти, отримання вигід від яких зумовлено прийняттям іншого проекту;

- проекти, що збільшують рентабельність один одного, до того ж зростання прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигід.

161. Замінні проекти - це:

- проекти, що збільшують рентабельність один одного, до того ж зростання прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод;

- проекти, отримання вигід від яких зумовлене прийняттям іншого проекту;

- проекти, прийняття чи відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів;

+ проект А, рентабельність якого залежить від реалізації проекту В, оскільки його дохідність починає знижуватися у разі прийняття проекту В.

...