Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. Аналіз причин банкрутства великих і середніх банків в Україні за останні роки дає підставу дійти висновку, що вони полягають у необґрунтованій кредитній політиці, а саме: у низькій якості кредитного портфеля. Сюди входять такі показники, як завищена сума кредиту, недостатність інформації про діяльність позичальника, надання кредитів товариствам з обмеженою відповідальністю без достатнього забезпечення, відсутність або ненадійність гарантій та ін.

У будь-якому разі банк стикається з проблемою визначення та аналізу ряду показників діяльності клієнта, які б дали змогу сформувати якісні активи (платоспроможність, ліквідність, оборотність коштів, достатність власного капіталу, прибутковість, ефективність діяльності та ін.). Одним з найважливіших показників у разі виникнення кредитних відносин є кредитоспроможність.

Більшість вітчизняних методик оцінки кредитоспроможності не приділяє належної уваги проблемі оцінки галузевих особливостей функціонування позичальника - юридичної особи. Саме з цієї причини ми вирішили приділити увагу проблемі проведення аналізу впливу методичних підходів до оцінки кредитоспроможності підприємства.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів впливу методичних підходів до оцінки кредитоспроможності підприємства.

Об'єктом дослідження є: господарська ТОВ «АВК» та оцінка його кредитоспроможності.

Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

- висвітлити сутність і значення кредитоспроможності підприємства та системи критеріїв її оцінювання;

- дослідити сучасні концепції оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника;

- здійснити загальну характеристику діяльності ТОВ «АВК»

- проаналізувати фінансовий стан ТОВ «АВК» та оцінити його кредитоспроможність за різними банківськими методиками;

- дослідити проблеми використання сучасних методик оцінки кредитоспроможності вітчизняних підприємств та шляхи їх вирішення;

- обґрунтувати напрямки удосконалення методики рейтингової оцінки кредитоспроможності ТОВ «АВК».

Предметом дослідження є: сукупність теоретичних та методичних аспектів щодо здійснення оцінки кредитоспроможності підприємства.

Дослідженню питань щодо оцінки кредитоспроможності позичальників банківських установ присвячено праці багатьох зарубіжних авторів, зокрема В.Бівера, Л. Гапенські, П. Роуза, Дж. Ф.Сінкі. Дана тема знайшла відображення в працях багатьох вітчизняних науковців, серед яких В. Вітлінський, А. Мороз, В. Галасюк, В. Пернарівський, О.Дзюблюк, В. Кочетков, та ін. Однак проблему ще не можна вважати достатньо вивченою, оскільки й досі в теорії та практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, котрі комплексно характеризували б кредитоспроможність позичальників, окрім того, дотепер фінансово-кредитні установи майже не враховують галузеві аспекти при оцінці кредитоспроможності позичальників.

Методи дослідження: монографічний, аналітичний, табличний, статистичний, загальнонаукові.

В роботі використано статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, фінансова звітність ТОВ «АВК» за 2014 - 2016 рр., а також інформаційною базою виступили методики оцінки кредитоспроможності вітчизняних та іноземних комерційних банків, монографічні дослідження статей, роботи та наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів з обраної теми.

Розділ 1. Теоретико-методичні засади оцінки кредитоспроможності підприємства

1.1 Економічний зміст поняття «кредитоспроможність» підприємства та система критеріїв її оцінювання

У сучасних умовах господарювання фінансовий сектор, у тому числі i така його складова, як установи банків, є важливим інфраструктурним елементом, що забезпечує стрімкий розвиток ринкової економіки. 3 переходом до нових умов господарювання кредитні відносини стають активним фактором підвищення ефективності функціонування суб'єктів підприємницької діяльності. У процесі своєї діяльності суб'єкти господарювання можуть опинитися в ситуації недостатнього фінансування потреб за рахунок власних pecypciв, що призводить до залучення ними кредитних [2 c.45].

Одним iз суб'єктів кредитних відносин є банківська установа, яка акумулює кредитні ресурси i передає їx у тимчасове користування підприємству. Кредитування є найбільш дохідною статтею активу банку i одночасно -- це одна з найризикованіших операцій банків України на сучасному eтапі ix діяльності. Основним критерієм у формуваннi відносин між кредитором i клієнтом є кредитоспроможність позичальника.

Розвиток кредитної системи країни та орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш обґрунтованих підходів до проблем оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника. Значний внесок у розробку питань сутності та оцінки кредитоспроможності позичальників зробили такі сучасні закордонні економісти: Е. Бpiгхeм, Л. Гапенські, П.С. Роуз, Дж.Ф. Сінкі , Ж. Матук .

Слід зазначити, що серед вчених-економістів немає однозначного розуміння сутності поняття кредитоспроможності. Існують piзнi підходи щодо визначення даної категорії, які базуються на певних критеріях, що формують сутність кредитоспроможності, а саме: платоспроможність, дієздатність та правоздатність позичальника при здійсненні кредитної операції, його ділова репутація, наявність забезпечення кредиту, здатність позичальника генерувати грошовi потоки.

У навчальному посібнику «Статистика банківської діяльності» зазначається, що кредитоспроможність підприємства чи банку - це наявність передумов для отримання кредиту та здатність повернути його. Тому вона визначається наступними показниками, які характеризують позичальника: акуратність у розрахунках за раніше отримані кредити, його поточний фінансовий стан; здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.

У навчальному посібнику «Кредитування: теорія i практика» наведено наступне визначення кредитоспроможності позичальника ? це його здатність повністю i своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Kpiм того, на думку авторів, кредитоспроможність поняття більш вузьке, ніж платоспроможність, адже погашения позики ? це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприємство (фірма) [5 c. 58].

Отже, одна група авторів розуміє під кредитоспроможністю позичальника «...його здатність своєчасно i повно розраховуватися за своїми зобов'язаннями». Але це твердження не розкриває наявних розбіжностей між платоспроможністю i кредитоспроможністю відповідно до їхньої сутності. Так, поняття «платоспроможність» охоплює спроможність юридичної чи фізичної особи вчасно погасити вci види заборгованості, тоді як кредитоспроможність характеризує лише здатність погашення позичкової заборгованості. У даному розумінні кредитоспроможність - поняття вужче, ніж платоспроможність.

Інша група авторів вважає, що «...кредитоспроможністю є оцінювання банком позичальника з точки зору можливості й доцільності надання йому кредиту i визначає ймовірність повернення позик i виплати відсотків по них у майбутньому». Кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого, передусім, цікавить не спроможність позичальника «залучати» кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Кредитоспроможність прямо пов'язана з фінансово-господарським станом підприємства - сукупністю характеристик, які розкривають його забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для ефективного функціонування, ефективністю використання власних i залучених pecypciв, фінансово-господарськими зв'язками з іншими суб'єктами господарської діяльності, платоспроможністю, прибутковістю, фінансовою стабільністю та діловою активністю [10 c.100].

Фінансово-господарський стан підприємства може бути стійким чи дуже добрим; недостатньо стійким чи задовільним; нестійким чи сумнівним; кризовим чи незадовільним, що залежить від багатьох факторів:

? виду діяльності;

? виду pecypciв, що використовуються у процесі виробництва;

? ефективності управління підприємством;

? кон'юнктури ринку;

? загальної економічної ситуації у країні тощо.

Зазначені фактори впливають i на кредитоспроможність позичальника.

До основних критеріїв оцінювання кредитоспроможності позичальника належать такі:

1) забезпеченість позичальника власними коштами щонайменше на 50% від загальної суми витрат, які він здійснює;

2) репутація позичальника (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

3) оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезонності та ін.);

4) економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність або потенційна можливість джерел для фінансування та капіталовкладень);

5) ринкова кон'юнктура (перспективи розвитку ринку даного товару чи послуги, позиціювання товару чи послуги позичальника, темпи зростання ринку, сезонність та iншi фактори, що впливають на його розвиток) .

Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру: ефективність системи управління; ринкова позиція позичальника i його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі; професіоналізм керівництва; склад засновників; історія погашення кредиторської заборгованості в минулому.

Кредитоспроможність як складне та багатоаспектне явище дозволяє банківській установі визначити коло показників, які враховуються при оцінці конкретного позичальника [15 c.200].

Таким чином, достовірність оцінки кредитоспроможності позичальника впливає як на результат кредитної угоди, так i на ефективність кредитнoї діяльності банку в цілому. Kpiм того, точність оцінки важлива i для позичальника, оскільки від неї залежить прийняття рішення про отримання кредиту.

1.2 Сучасні концепції оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника

Надаючи кредити, банк оцінює кредитоспроможність позичальників. Від результатів цього аналізу залежить, чи отримає позичальник кредит у повному обсязі. У сучасних умовах банківські установи розробляють різні підходи до оцінки та аналізу кредитоспроможності клієнтів, причому кожен банк окремо розробляє власну систему оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, виходячи з конкретних пріоритетних напрямків роботи банку, його спеціалізації, конкурентоспроможності, рівня економічної та політичної стабільності держави.

Відсутність науково-обґрунтованих методів оцінки кредитоспроможності позичальника і ризику неповернення кредиту можуть стати причиною погіршення якості кредитного портфеля. Це, в свою чергу, може призвести до погіршення фінансового стану чи банкрутства банківської установи. За даними американських аналітиків, 30-40% прострочених кредитів виникають внаслідок недостатньо глибокого аналізу фінансового стану позичальника на попередній стадії переговорів.

Оптимізація кредитного портфеля має передбачати підвищення ефективності групи заходів, метою яких є уникнення ситуацій банку щодо неповернення основної суми боргу за виданими позичками та нарахованих відсотків. Отже, кредитоспроможність є тим фактором, оптимізація якого дозволить максимально мінімізувати кредитний ризик [8 c. 89].

Під кредитоспроможністю позичальника банку прийнято розуміти його здатність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями перед банком. Кредитоспроможність підприємства формується як результат його фінансово-економічної діяльності і і відображає правильність використання фінансових ресурсів. Поняття кредитоспроможність можна розглядати таким чином: з одного боку, це оцінка платоспроможності клієнта банку в найближчій перспективі, з іншого - ступінь ризику банку, пов'язаного з можливістю неповернення кредиту в строк, який зазначено в кредитному договорі. За цими двома напрямками можна і ранжувати позичальників за їхньою надійністю, і залежно від цього визначити розмір кредиту, відсоткову ставку за кредитом, строк надання.

Кредитоспроможність позичальника залежить від багатьох факторів, тому оцінити та розрахувати кожний з них дуже не просто. Більшість показників, які аналізуються на практиці, базуються на даних минулих років чи на якусь конкретну дату. Але ж за цих умов не враховується вплив інфляції.

Складність складають виявлення та кількісна оцінка таких показників, як репутація позичальників. На сучасному етапі розвитку економічної науки використовується велика кількість методів та підходів щодо оцінки кредитоспроможності, які не виключають один одного, а доповнюють - оцінюючи кредитоспроможність позичальника відповідно до реальності.

Згідно з класифікацією, яка запропонована професором І. В. Вишняковим, підходи до оцінки кредитоспроможності можна поділити на класифікаційні моделі та моделі на базі комплексного аналізу. З класифікаційних моделей виділяють прогнозні (дозволяють ранжувати позичальників залежно від загрози їх банкрутства) та рейтингові (дозволяють групувати позичальників залежно від їх категорії, яка ґрунтується на розрахованій групі фінансово-економічних показників).

Рейтингові оцінки дозволяють спрогнозувати здійснення в строк майбутніх платежів за кредитом, ліквідність і реальність оборотних активів, оцінити загальний фінансовий стан позичальника, а також дають можливість ви-значити межі зниження обсягу прибутку, в яких здійснюється погашення кредиту. Перевагами рейтингових моделей є їх простота, здатність розрахувати оптимальне значення за частковими показниками, здатність ранжування позичальників за результатами, комплексний підхід до оцінки кредитоспроможності (використовувані показники характеризують підприємства з різних боків діяльності позичальника) [12 c.138].

Прогнозні моделі, які ми отримуємо завдяки використанню статистичних методів, використовуються для оцінки «якості» потенційних позичальників. При множинному дискримінантному аналізі використовується дискримінантна функція (Z), яка враховує коефіцієнти регресії та фактори, які характеризують фінансовий стан позичальника, в тому числі фінансові показники.

Коефіцієнти регресії розраховуються за вибіркою підприємств, які вже збанкрутілі, чи вижили останнім часом. Якщо Z - оцінка підприємства знаходиться ближче до показника середньої фірми - банкрута, то за умови подальшого погіршення її фінансового стану вона збанкрутує. Складність полягає в тому, що не завжди можна знайти достатню кількість збанкрутілих підприємств однієї галузі для розрахунку коефіцієнта регресії. Найбільш відомі моделі множинного дискримінантного аналізу - це моделі Альтмана та Чессера, М.А. Федотової, Р.С. Сайфуліна, О.О. Терещенко.

Окрім моделей прогнозування вірогідності банкрутства позичальника, можуть бути використані спрощені моделі оцінки кредитоспроможності, які ґрунтуються на певній групі показників. При класифікації кредитів може бути використана модель CART. Це не параметрична модель, основні переваги якої полягають у здатності широкого використання, доступності для розуміння та легкості розрахунків, але ж при побудові використовуються складні статистичні методи. Недоліки класифікаційних моделей полягають в тому, що вони зосереджені на кількісних показниках, тобто не враховується вплив «якісних» показників, висока чутливість до недостовірності даних, громіздкість при використанні статистичних галузевих даних, вільний вибір системи показників. Ці моделі лише частково можуть дати висновки кредитним експертам про можливість надання кредиту позичальнику [7 c.254].

У рамках комплексних моделей аналізу можливе використання як кількісних, так і якісних характеристик позичальника. У практиці банків США використовується методика «CAMPARI» (яка полягає у виділенні з кредитної заявки та прилеглих фінансових документів найбільш вагомих факторів, які визначають діяльність позичальника, в їх оцінці та уточненні при особистій зустрічі з позичальником), та правило шести «Сі»: character - характер, capacity - здатність, cash - грошові кошти, collateral - забезпечення, conditions - умо-ви, control - контроль. На перший погляд ці системи оцінки кредитоспроможності позичальника прийнятні для використання в сучасній практиці, вони всебічно і максимально комплексно характеризують позичальника. Але є цілий ряд проблем. Зупинимось більш докладно на системі оцінки кредитоспроможності «Шість Сі». Перший показник «характер клієнта» - це репутація клієнта, ступінь його відповідальності за погашення боргу, чіткість уявлення про цільове призначення кредиту, відповідність мети кредиту кредитній політиці банку. Але ж з боку західних фахівців у сфері банківського менеджменту цей показник відображається в кредитній історії позичальника, меті отримання кредиту, досвіді клієнта в складанні прогнозів, та наявності гарантів кредитора. Як бачимо, цей показник у західній практиці більш деталізований, а увага приділяється рейтингові позичальника і його фінансово-аналітичним здібностям у сфері планування бізнесу.

Стосовно наступного показника «Сі» - здатність позичальника до запозичення коштів, вона означає наявність у позичальника юридичних прав на подання до банківської установи заявки на отримання кредиту та підпису кредитного договору, тобто визначення повноважень у представника суб'єкта господарської діяльності на здійснення такого роду операцій. Щодо тлумачення цього показника з боку західних фахівців, то воно дещо відрізняється: крім підтвердження юридичного статусу позичальника, повинен бути опис історії юридичного статусу, характеристика виробленої продукції, основних постачальників та споживачів [13 c. 211].

Здатність заробляти гроші для погашення кредиту (третє «Сі») в результаті здійснення поточної діяльності характеризується розрахунком фінансових коефіцієнтів, які відображають ступінь ліквідності балансу, прибутковістю діяльності, величиною грошових потоків, достатністю власного капіталу, доцільністю вкладання капіталу в діяльність, яка кредитується.

Сучасні методики оцінки кредитоспроможності, які використовуються в банківських установах, характеризуються такими коефіцієнтами: абсолютна ліквідність, проміжне покриття, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт незалежності та ін. Проблемою є вироблення кількісних нормативів для порівняння, тому що є розкид значення показників, який обумовлений галузевим принаджуванням, а нормативи, що наведені в економічній літературі, бажані значення фінансових коефіцієнтів не містять галузевих особливостей і специфіки діяльності підприємства. У зв'язку з відсутністю єдиної нормативної бази реальна оцінка фінансового стану підприємства - позичальника неможлива, тому що не має порівняльних найкращих показників, мінімально допустимих для конкретної галузі.

З огляду на недоліки у практиці вітчизняної банківської сфери, а також на роль кредитоспроможності позичальників як основного методу мінімізації кредитного ризику, вдосконалення цієї сфери аналітичної роботи може здійснюватись у двох напрямах: з одного боку, істотне розширення базового складу показників до рівня, який би дав усебічну характеристику різноманітним аспектам діяльності клієнта, а з другого - це активне використання аналізу грошового потоку підприємства, що дає можливість оцінити обороти коштів позичальника [2 c.10].

Під забезпеченням кредиту (четверта «Сі») розуміють вартість активів позичальника і конкретне вторинне джерело погашення боргу (застава, гарантія, поручительство), передбачене у кредитному договорі. Досвід кредитування в західних країнах свідчить, що при аналізі забезпечення кредиту слід звертати особливу увагу на такі характеристики: термін служби, стан і структура активів позичальника. Тут велику роль відіграє фактор, пов'язаний з технологією. Якщо активи позичальника технологічно застаріли, то їх цінність як забезпечення буде невелика, оскільки їх важко буде перетворити в грошові засоби у випадку недостатності доходів позичальника для погашення заборгованості за кредитом.

До умов (п'ята «Сі»), в яких відбувається кредитна операція, відносять поточну або прогнозну економічну ситуації в країні, регіоні та галузі, політичні фактори. Ці умови визначають ступінь зовнішнього ризику банку і враховуються при вирішенні питання про стандарти банку для оцінки грошового потоку, ліквідності балансу, достатності капіталу, рівня менеджменту позичальника.

Контроль за законодавчими основами діяльності позичальника (шоста «Сі») відповідно до стандартів банку та його кредитної політики. Це зумовлює звернути увагу кредитного експерта на виконання таких умов: наявність законодавчої та нормативної баз для функціонування позичальника; вплив очікуваних змін у законодавстві на діяльність позичальника; відповідність даних у кредитній заявці про позичальника стандартам банку, які зафіксовані в кредитній політиці банку.

Викладені критеріальні складові кредитоспроможності клієнта банку визначають зміст способів її оцінювання. [5 c.88]. До цих способів належать:

? збір інформації про клієнта;

? оцінка менеджменту;

? аналіз грошового потоку;

? оцінка фінансової стійкості бізнесу клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів;

? оцінка ділового ризику;

? спостереження за роботою клієнта на місці.

Крім того, результатом аналізу кредитоспроможності позичальника має бути визначення класу кредитоспроможності. Сьогодні немає єдиного, у тому числі галузевого, класифікатора кредитоспроможності й надійності підприємств.

Отже, оцінка кредитоспроможності позичальника - це надзвичайно важливе та актуальне на сьогодні питання, якому приділяється значна увага з боку працівників банків, проте вона потребує подальшої роботи. Тому надалі вивчення та оптимізація кредитних вкладень комерційними банками України буде відчутним поштовхом у покращенні економічної ситуації в країні.



1.3 Методологічний інструментарій визначення кредитоспроможності підприємств

При наданні кредитів будь-який банк зустрічається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, а її результати істотно впливають як на умови конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить, в якому обсязі буде наданий кредит, і чи буде він наданий взагалі [15 c.89].

Результатом неякісної та недостовірної оцінки кредитоспроможності позичальників може стати погіршення якості кредитного портфеля банку, яке може спричинити необхідність зайвого резервування. У кращому випадку це призведе до погіршення фінансового стану банку, у гіршому - до банкрутства.

В цілому мета оцінки кредитоспроможності полягає в якісній характеристиці позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачати здатність і готовність клієнта повернути узяті ним у борг засоби відповідно до умов кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень у сфері кредитування між банком і позичальником [13 c.46].

Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які її характеризують, залежить від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення. Методики аналізу і система показників кредитоспроможності потенційного позичальника, що використовуються комерційними банками, досить різноманітні. Умовно їх можна розбити на класифікаційні (статистичні) методи оцінки та комплексний аналіз кредитоспроможності (див. рис. 1).

Рис. 1. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

Необхідно зазначити, що кожна з цих методик має свої переваги та недоліки (див. табл. 1).

Таблиця 1.1. Переваги та недоліки методик оцінки кредитоспроможності

Назва методики	Сутність методики	Переваги	Недоліки
Класифікаційні (статистичні методики)	Оцінюються всі показники, які характеризують кредитоспроможність позичальника. Ці показники можуть бути проаналізовані, як в даний момент, так і за певний період (в динаміці)	Широка вживаність та об'єктивність	Необхідність наявності значного масиву вихідних даних. Метод не враховує слабоформалізовані якісні чинники кредитоспроможності та умови кредитування. Неможливість застосування до умов української економіки.
Комплексного аналізу	Визначається значимість кожного з показників кредитоспроможності позичальника (значимість визначається в балах)	Дозволяє швидко і з мінімальними витратами праці обробити великий обсяг кредитних заявок окремих фізичних осіб, суттєво зменшуючи за рахунок цього рівень операційних банківських витрат, пов'язаних з кредитною діяльністю.	Використання цього методу пов'язане із деякими складностями: бальні системи оцінки кредитоспроможності клієнта повинні бути статистично ретельно вивірені і вони вимагають постійного оновлення інформації, що може бути коштовним для банку. Тому невеликі банки, як правило, не розробляють власних моделей аналізу кредитоспроможності клієнтів через високу вартість їх підготовки і обмежену інформаційну базу. До того ж стандартний характер цих моделей не передбачає врахування специфічних особливостей окремих позичальників.

До класифікаційних (статистичних) методів оцінки належать бально-рейтингові системи оцінки та моделі прогнозування банкрутства; моделі комплексного аналізу (на основі «напівемпіричних» методологій, тобто які базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту): Правило «6С», PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, Система 4FC.

Застосування класифікаційних методів оцінки кредитоспроможності позичальника ставить за мету напрацювання стандартних підходів для об'єктивної характеристики позичальників, пошуку кількісних критеріїв для поділу майбутніх клієнтів на основі наданих ними матеріалів на надійних і ненадійних, тобто таких, які підпадають під ризик банкрутства, і тих, для кого загроза банкрутства малоймовірна.

Бально-рейтингова оцінка дозволяє прогнозувати своєчасність здійснення майбутніх платежів, ліквідність і реальність оборотних активів, оцінити загальний фінансовий стан підприємства і його стійкість, а також дає можливість визначити межі зниження обсягу прибутку, в яких здійснюється погашення частки фіксованих платежів [11 c.15].

Перевагами бально-рейтингових моделей є простота, можливість розрахунку оптимальних значень за окремими показниками, здатність ранжирування підприємств за результатами, комплексний підхід до оцінки кредитоспроможності (використовуються показники, що відображають різні аспекти діяльності позичальника).

Далі розглянемо більш детально моделі комплексного аналізу. У зарубіжних країнах із розвинутою ринковою економікою банки застосовують досить складну систему показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Вона диференційована залежно від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності) та від періодичності і розміру грошових надходжень на рахунки підприємства. Узагальнення кількісних та якісних характеристик позичальника здійснюється за допомогою таких моделей комплексного аналізу: Правило «6С», PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, система 4FC, Правило «5С» поганих кредитів.

Ці методики оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих та ділових якостей клієнта.

Розглянемо, які методи оцінки кредитоспроможності позичальника використовують вітчизняні комерційні банки за допомогою таблиці 2.

Таблиця 2. Методики визначення кредитоспроможності позичальника комерційними банками України

Назва комерційного банку	Методика визначення кредитоспроможності
ПАТ «АКБ «КИЇВ»	Бально-рейтингові методи (аналіз показників, кредитний скоринг, рейтинговий метод)
ПАТ «Укрсоцбанк»	Рейтингові методи оцінки кредитоспроможності позичальника
АТ «Ощадбанк»	Бально-рейтингові методи
ПАТ «Мегабанк»	Бально-рейтингові методи з коригуванням на ділову репутацію позичальника
ПАТ КБ «ПриватБанк»	Рейтингові методи оцінки кредитоспроможності позичальника
ПАТ «Промінвестбанк»	Бально-рейтингові методи на основі кількісної оцінки фінансового стану та якісного аналізу ризиків
ПАТ АБ «Укргазбанк»	Бально-рейтингові методи в залежності від типу позичальника (рейтинговий метод - для суб'єктів малого підприємництва; аналіз показників, кредитний скоринг, прогнозування - для юридичних осіб)
ПАТ «Райфайзен Банк «Аваль»	Бально-рейтингові методи з врахуванням об'єктивних та додаткових факторів діяльності підприємства (специфіка діяльності, наявність нерухомості,)
ПАТ «УкрСиббанк»	Бально-рейтингові методи, прогнозування
ПАТ КБ «Правекс-банк»	Бально-рейтингові методи оцінки кредитоспроможності позичальника. Особлива увага приділяється оцінці вартості забезпечення за кредитною угодою

Отже, методи, які застосовуються в практиці вітчизняних банків непогано оцінюють фінансові показники, однак є суттєві проблеми з ефективним використанням якісних характеристик позичальника при оцінці його діяльності, які не мають кількісного вираження (характеристика бізнесу, ринкова позиція позичальника, ділова репутація та ін.).

Для здійснення якісної оцінки кредитоспроможності необхідно доцільно використати також аналіз зовнішнього середовища за таких напрямків, як галузевий і конкурентний аналіз. За допомогою цього аналізу можливо визначити рівень кредитного ризику операції при дослідженні запропонованого до кредитування заходу [7 c.21].

Мінімізувати кредитний ризик банку можливо лише на основі комплексного багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку, з урахуванням позабалансових ризиків, що дозволить створити надійну базу даних для подальшої рейтингової оцінки конкретного позичальника.

Також слід зазначити, що банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.

Як показує практика, така ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями особливо можлива тільки до підняття банками процентної ставки за кредит. І при прийнятті рішення про підвищення процентної ставки за кредит банки вдруге не перераховують кредитоспроможність клієнта, яка не завжди відповідає умовам: що загальна сума утримань з доходу позичальника не повинна перевищувати 50 відсотків його доходу.

Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати, що комерційні банки самі створюють ризик щодо неповернення позики клієнтом [2 c.10].

Отже, кредитні операції банків є найбільш прибутковими операціями банку, але і найбільш ризикованішими. Тому, оцінка кредитоспроможності є важливим фактором, який може мінімізувати кредитний ризик. Проаналізувавши вищезазначені методики оцінки кредитоспроможності позичальника, можна зробити висновок, що не існує єдиної досконалої методики. Кожна з методик має свої переваги та недоліки. Тому одним із напрямів удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника, пропонуємо врахування ризиків за позабалансовими операціями. Ці операції часто використовуються для зменшення витрат, що пов'язані з вимогами обов'язкових резервів, достатності капіталу та іншими нормативами, які банки висувають до суб'єктів господарювання.



Розділ 2. Практичні аспекти оцінки кредитоспроможності ТОВ «АВК»

2.1 Загальна характеристика ТОВ «АВК»

АВК - один із лідерів українського кондитерського ринку. Компанія входить в трійку найбільших кондитерських брендів України і в топ-100 світових брендів. Компанія успішна 25 років і постійно розвивається. Компанія АВК входить до топ 100 кондитерських компаній світу.

Уже чверть століття національна кондитерська компанія АВК працює для свого споживача в Україні та за кордоном. АВК виробляє шоколадні та жувально-желейні цукерки, печиво та вафлі, зернові та солоні снеки, карамель і круасани та іншу кондитерську продукцію. Піклуючись про здоров'я споживачів, кондитери розробили найширший серед українських виробників сегмент дієтичних продуктів. Кондитерські шедеври нашого бренду знають і полюбляють у понад 50 країнах світу. Солодощі виробляються на фабриці у м. Дніпро на найсучаснішому високотехнологічному обладнанні, суворо дотримуючись міжнародних стандартів якості.

Також використовується глобальний тренд private label - залучаючи найкращі виробничі майданчики інших країн, зокрема Чехії, Бельгії, Німеччини, Нідерландів та Іспанії. Сьогодні АВК - це понад 3500 професіоналів кондитерської справи, які щодня працюють над створенням нових солодких шедеврів [4 c. 9].

На даний час компанія визначила шляхи удосконалення своєї дiяльностi, а саме:

? постiйний пошук нових технологiй виробництва продукцiї;

? аналiз своєї дiяльностi в порiвняннi з конкурентами та вимогами споживачiв;

? впровадження iнформацiйних технологiй для вдосконалення виробничих процесiв;

? пiдвищення рiвня професiйної квалiфiкацiї персоналу для вдосконалення виробничих процесiв;

? пiдвищення рiвня професiйної квалiфiкацiї персоналу, постiйне навчання.

Асортименту продукції підприємства є: шоколадні вироби; цукристі вироби; вироби з борошна; сезонна пропозиція; солоні снеки; кава; Виробничі потужності компанії сертифіковані за міжнародним стандартом ISO 22000. «Візитівками» «АВК» є такі торгові марки, як «Королівський Шедевр», «Domior», «Вечір Золотий», «Хто сказав Му?», «Труфальє», «Королівський Шарм», «Шоколадна ніч», «Трюфель оригінальний», «КреАмо», «Шоколад без цукру «АВК», «Гулівер», «Жувіленд» тощо.

Реалiзацiю готової продукцiї товариство здiйснює через власні фiрмовi магазини, нацiональнi та регiональнi мережi супер- та гiпермаркетiв та роздрiбнi магазини бiльшостi регiонiв України за прямими договорами.

Управління підприємством здійснює генеральний директор Авраменко Володимир Федорович .

Директор підприємства:

? несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства;

? діє від імені підприємства, тобто представляє його в усіх установах та організаціях;

? порядкує коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

? укладає договори, видає доручення, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки;

? несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

В підпорядкування директору підпадають бухгалтерія та фінансовий відділ підприємства.

Директор підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержанням порядку ведення обліку, його достовірність та статистичну звітність.

Бухгалтерію очолює головний бухгалтер, який веде бухгалтерський облік, складає звітність про фінансово-господарську діяльність, подає до державних органів декларації та розрахунки по податкам.

Фінансовий відділ є самостійним структурним підрозділом апарату управління на правах відділу та в адміністративному відношенні підпорядковується безпосередньо генеральному директору [10 c.11].

Основними завданнями фінансового відділу є:

? виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками підприємства;

? організація розрахунків;

? контроль за використанням власних і позикових коштів;

? організація фінансового менеджменту.

2.2 Комплексний аналіз фінансового стану підприємства ТОВ «АВК»

Значна кількість чинників, що впливає на фінансову стійкість підприємства, обумовлює значною мірою відсутність в економічній літературі єдиного підходу до її визначення та оцінки. Передумовою оцінки фінансової стійкості майже в усіх методичних підходах визнається проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану. Різні системи показників оцінки фінансового стану і стали причиною існування не одного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості [15 c.77]. Ми будемо аналізувати фінансову стійкість за допомогою абсолютних і відносних показників. Аналіз фінансової стійкості ТОВ «АВК» будемо проводити на основі фінансової звітності 2014-2016 рр.

Таблиця 2.1. Аналіз абсолютних показників

Показник	2014	2015	2016	Відхилення (+,-)
				2015-2014	2016-2015	2016-2014
Наявність власних оборотних коштів	668574	-62989	-2027027	-731563	-1964038	-2695601
Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат	1489295	1145090	-202299	-344205	-1347389	-1691594
Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат	2549094	2855157	2097419	306063	-757738	-451675

Наявність власних оборотних коштів розраховуємо (НВОК) показник показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу. З розрахунків можна побачити, що на кінець 2016 року показник знизився на 2695601. Це є негативною тенденцією, адже підприємство може повністю погасити свої поточні зобов'язання. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД) розраховуємо за формулою 1.2. З розрахунку видно, що у 2015 році знизилась кількість позикових джерел на 344205, порівняно з 2014р, що оцінюється також негативно.

Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат значно скоротилась на протязі звітного періоду і це все свідчить про суттєве зниження фінансової стійкості ТОВ «АВК»

Проведемо аналіз власних оборотних коштів ТОВ «АВК» (табл. 2.2)

Таблиця 2.2. Аналіз власних оборотних коштів

№ пор.	Показник	2013	2014	2015	Відхилення (+,-)
					2014-2013	2015-2014	2015-2013
1	Загальна сума поточних активів	1728373,00	1647078,00	272691,00	-81295,00	-1374387,00	-1455682,00
2	Загальна сума короткострокових зобов'язань	1059799,00	1710067,00	2299718,00	650268,00	589651,00	1239919,00
3	Величина власних оборотних коштів	668574,00	-62989,00	-2027027,00	-731563,00	-1964038,00	-2695601,0
4	Частка в сумі поточних активів, %:
	- власного капіталу (рядок 3: рядок 1) 100	38,68	-3,82	-743,34	-42,51	-739,52	-780,02
	- позикового капіталу (рядок 2: рядок 1) 100	61,32	103,82	843,34	42,51	739,52	782,02	-782,02

Як ми бачимо з розрахунку показників табл. 2.2, частка власного капіталу в сумі поточних активів в 2014 році становила 38,68%, а на кінець 2016 року знизилась на 780,02%, що відповідає -743,34 %. Також зросла частка позикового капіталу з 61,32 % на початок 2015 року до 103 % на кінець року, що свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і погіршення його фінансового стану. Зниження власних оборотних коштів свідчить про збиткову діяльність ТОВ «АВК».

Проведемо аналіз відносних показників ТОВ «АВК» згідно коефіцієнтного підходу (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Аналіз відносних показників фінансової стійкості

№ пор.	Показник	Рівень показника	Відхилення (+, -)	Нормативне значення
		2014	2015	2016	2015-2014	2016-2015	2016-2014
1	Коефіцієнт фінансової автономії	0,360	-0,032	-0,555	-0,392	-0,522	-0,908	Критичне значення - 0,5, збільшення
2	Коефіцієнт фінансової залежності	0,649	1,034	1,552	0,393	0,526	0,901	Критичне значення - 2, зменшення
3	Коефіцієнт фінансового ризику	1,815	-34,036	-2,831	-35,848	31,207	-4,654	?0,5, критичне значення - 1
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,150	14,823	2,658	14,976	-12,182	2,795	> 0 - збільшення
5	Коефіцієнт довгострокового залучення коштів	0,441	0,411	0,444	-0,022	0,030	0,012	0,4

Розрахувавши коефіцієнти фінансової стійкості, можна зробити такі висновки:

1. Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності), який характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність в 2014 році є наближеним до нормативу та відбувається спад даного коефіцієнта в 2015 р. на 0,392, що є негативною тенденцією. Адже, чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство.

2. Щодо коефіцієнта фінансової залежності, то він збільшився, що означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, зниження фінансової незалежності. Відхилення в 2016 році становить 0,901 порівняно з 2014 р.

3. Коефіцієнт фінансового ризику свідчить про кількість одиниць залучених коштів, які припадають на кожну одиницю власних. З таблиці видно, що даний коефіцієнт зменшується і в 2016 р. становить ? 2,831, що свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зменшення фінансової стійкості.

4. Коефіцієнт маневрування власного капіталу ? це відношення власних коштів до власного капіталу. Він показує, ту частину власного оборотного капіталу, яка перебуває в обороті, тобто може вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. В 2014 році цей коефіцієнт склав ? 0,150, а у 2016 ? 2,658, тобто спостерігається зростання показника, що єпозитивною тенденцією.

5. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень за звітний період зріс. Це означає посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, що є негативною тенденцією.

6. Як ми бачимо, коефіцієнт довгострокового залучення коштів зменшився на 0,012 у 2016 році. Це є негативною тенденцією і свідчить про більшу залежність підприємства від зовнішніх факторів.

7. Розрахувавши коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, ми бачимо, що в кінці звітного періоду спостерігається зменшення частки власного капіталу, що оцінюється негативно.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами формування (табл.2.4).

Таблиця 2.4. Показники забезпечення запасів джерелами формування

№	Показник	2014	2015	2016	Відхилення(+,-)
					2015-2014	2016-2015	2016-2014
1	Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (?НВОК)	250848	-427300	152201,00	-678148	579501,00	-98647,00
2	Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (?ВДПД)	1071569	-566610	-464695	-1638179	101915,00	-1536264,00
3	Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (?ЗВОД)	2131368	2490846	1976929	359478	-513917,00	-154439,00

Проаналізувавши показники забезпечення запасів джерелами формування можна зробити такі висновки:

1.У 2015 році спостерігалася значна нестача власних оборотних коштів у розмірі 427300 тис. грн. На кінець звітного періоду ситуація покращилась ? власні оборотні кошти збільшилися на 579501 тис. грн. Можна прогнозувати, що в наступному році підприємство вийде в плюс.

2. Зменшились власні і довгострокові позикові джерела формування запасів і затрат, що оцінюється негативно. В 2015 році нестача становила 566610 грн. Протягом звітного періоду показник збільшився на 101915.

Загальна величина основних джерел формування запасів перебуває у достатній кількості як на початок звітного періоду, так і на кінець.

Отже, на ТОВ «АВК» спостерігається погіршення показників забезпечення запасів джерелами формування на кінець звітного періоду, власні оборотні кошти зменшились.

Проаналізувавши абсолютні показники фінансової стійкості ТОВ «АВК» видно, що на підприємстві погіршився стан фінансової діяльності. Адже розрахунки показників фінансової стійкості свідчать про зменшення власних оборотних активів, довгостроково залучених коштів, загальної величини основних джерел формування запасів і затрат, що є негативним фактом для подальшої, більш ефективної, фінансової діяльності підприємства.

Проведем аналіз показників фінансової стійкості, визначених за інтегральним показником (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Показники фінансової стійкості, визначені за інтегральним підходом

Назва показника	Роки	Відхилення(+,-)
	2014	2015	2016	2015-2014	2016-2015	2016-2014
1. Коефіцієнт покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами (Зв.о.к)	-0,361	-3,495	-31,972	-3,128	-28,486	-31,609
2. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу (Км.а.н)	0,366	-0,069	-5,508	-0,422	-5,443	-5,862
3. Iндекс постійного активу (Кп. а)	1,084	0,932	?0,153	-0,157	-1,089	-1,233
4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд.з.п.к)	0,572	0,436	? 0,147	-0,141	-0,574	-0,717
5. Коефіцієнт накопичення зносу (Кн.з)	0,077	0,121	0,088	0,057	-0,032	0,016
6. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	1,813	-34,028	-2,832	-35,843	31,207	-4,651

Зв.о.к характеризує частку матеріальних оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних коштів. Спостерігається його значне зниження у 2016 році, що є негативною ознакою.

Коефіцієнт накопичення зносу збільшився в 2015 порівняно з 2014 р. на 0,05, що свідчить про застаріння основних засобів за рахунок їх зносу.

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів зменшився у кінці звітного періоду на 4,64, що є негативною тенденцією, адже відбувається зменшення власних коштів.

Отже, ТОВ «АВК» у звітному році, порівняно з попереднім, має погіршений запас фінансової стійкості щодо основної операційної діяльності, без урахування доходів і витрат від інших видів діяльності. При потребі погасити негайно свої зобов'язання в компанії можуть виникти труднощі, у зв'язку з недостатньою кількістю власних коштів.

2.3 Оцінка рівня кредитоспроможності ТОВ «АВК» за різними банківськими методиками

Кредитоспроможність суб'єкта господарювання - це наявність у нього передумов для отримання кредиту та його вчасного повернення у термін, передбачений угодою. Кредитоспроможність ТОВ «АВК» характеризується такими рисами:

? репутація , яка визначається своєчасністю розрахунків за раніше отримані кредити, якість поданих звітів, відповідальність і компетентність керівництва;

? стійкий фінансовий стан і здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію;

? можливість, за необхідності, мобілізувати грошові кошти з різних джерел.

Паралельно з цим, банк здійснює оцінку прибутку, який він отримає при кредитуванні конкретних витрат позичальника, і порівнює його з середньою прибутковістю банку. Рівень прибутків банку має бути пов'язаний з мірою ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір прибутку, що отримує позичальник, з погляду можливості сплати банку процентів при здійсненні нормальної фінансової діяльності й визначає ступінь ризику, який він хотів узяти на себе в цій ситуації [1 c.12].

Банк розглядає також:

? мету використання кредитних ресурсів;

? суму кредиту, яку оцінюють, беручи з основу проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними і позиковими коштами;

? погашення кредиту, яке досліджують шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій і використання заставного права;

? забезпечення кредиту, тобто вивчення статуту і положення з погляду визначення прав банку брати в заставу під видану позику активи позичальника.

Під час аналізу кредитоспроможності використовують низку показників, найважливіші з яких - норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність.

Схематично процес оцінювання комплексу умов, що визначають кредитоспроможність позичальника, можна виразити як: «солідність» клієнта, прибутковість діяльності позичальника, мету отримання кредиту, суму кредиту, умови погашення позики, забезпеченість кредиту [9 c.17].

Під час аналізу кредитоспроможності клієнта, залежно від виду кредиту, що видається, і мети дослідження розрізняють оперативну і загальну кредитоспроможність.

Загальне оцінювання проводять на основі аналізу динаміки норми прибутку на вкладений капітал (рентабельність), яку визначають відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву за балансом.

(2.1)

Розрахунок показника рентабельності власного капіталу ТОВ «АВК» наведений в (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Аналіз рентабельності власного капіталу ПАТ «АВК»

Розрахувавши показник рентабельності власного капіталу ТОВ «АВК» можна зробити висновок, що у 2015 році рентабельність різко знизилась на 8472,31% в порівнянні з 2014 роком. Це зумовлено досить високим рівнем збитку, що і стало основною причиною зниження цього показника. У 2016 р. даний показник зріс в порівнянні з 2015 роком на 1215,32. Причиною цього стало скорочення рівня збитку в звітному періоді.

Отже, враховуючи рівень рентабельності власного капіталу дане підприємство є не кредитоспроможне.

Однак точну оцінку кредитоспроможності можна дати лише на основі кількісного аналізу коефіцієнтів. Аналіз коефіцієнтів кредитоспроможності здійснюють у кілька етапів: визначення коефіцієнтів кредитоспроможності й класу позичальника.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткотермінових зобов'язань підприємства може бути негайно погашена за рахунок грошових коштів клієнта; характеризує можливість суб'єкта господарювання мобілізувати грошові кошти для покриття короткотермінової заборгованості; чим вище значення цього коефіцієнта, тим надійніший позичальник.

Залежно від величини коефіцієнта абсолютної ліквідності прийнято розрізняти:

? кредитоспроможний суб'єкт господарювання - КАЛ > 1;

? обмежено кредитоспроможний - КАЛ від 1 до 1,5;

? некредитоспроможний - КАЛ < 1,0.

Слід мати на увазі, що всі банки використовують показники кредитоспроможності, однак кожен формує власну кількісну систему оцінювання позичальника, поділяючи їх на три категорії: надійний (кредитоспроможний), нестійкий (обмежено кредитоспроможний), ненадійний (некредитоспроможний). Позичальник, визнаний надійним, кредитується на загальних умовах; у цьому разі може бути застосований і пільговий порядок кредитування. Якщо позичальник є нестійким клієнтом, то при укладанні кредитного договору передбачаються норми контролю за його діяльністю і поверненням кредиту (гарантія, щомісячна перевірка забезпечення, умови заставного права, підвищення процентних ставок та ін.). Якщо позичальник - ненадійний клієнт, то кредитувати його недоцільно. Банк може надавати позику тільки на особливих умовах, передбачених у кредитному договорі [13 c.211].

Коефіцієнт покриття поточної ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти.

Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу відображає, яка частина функціонуючого капіталу «заморожена» у виробничих запасах.

Наведені коефіцієнти розраховуються на початок і кінець кредитного періоду, тоді ж проводиться оцінювання їх динаміки і порівняння з нормативами, встановленими банком.

Проведем аналіз коефіцієнтів ліквідності ТОВ «АВК» (табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Аналіз показників ліквідності ТОВ «АВК»

Показник	Норматив	2014 рік ...

Подобные документы

• Оцінка інноваційного потенціалу Харківського електромеханічного заводу

  Аналіз фінансового стану ДП ХЕМЗ, основна продукція підприємства. Багатофакторний аналіз показників, які застосовуються для оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Впровадження удосконаленої системи показників з оцінювання інноваційного потенціалу.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 28.02.2012
  

• Стратегічний аналіз підприємства на прикладі ТОВ "УГМК"

  Характеристика ТОВ "УГМК", аналіз стану фінансово-господарської діяльності, позиція на українському ринку. Аналіз структури управління, шляхи удосконалення організації управління персоналом. Інноваційна діяльність і стратегія розвитку підприємства.
  
  курсовая работа [484,4 K], добавлен 22.11.2011
  

• Удосконалення методів аналізу діяльності підприємства у сфері послуг морського транспорту

  Наукові основи економічного аналізу. Види аналізу діяльності та його інформаційне забезпечення. Розгляд фінансового стану фірми. Відбір критеріїв діагностики ймовірності банкрутства. Суть використання показників ймовірності банкрутства підприємства.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 13.01.2022
  

• Методи економічної оцінки інновацій

  Оцінка інноваційних проектів та визначенням ступеня впливу їх на добробут власників або інвесторів. Відмінність фінансового та економічного підходів до оцінки проекту, фактори впливу. Матриця економічної ефективності та привабливості інновацій.
  
  контрольная работа [1,3 M], добавлен 19.08.2009
  

• Шляхи вирішення проблеми оцінювання персоналу на підприємстві ПАТ "Оболонь"

  Характеристика діяльності підприємства. Аналіз кадрового потенціалу підприємства. Визначення проблеми оцінювання персоналу на ПАТ "Оболонь" та шляхи її вирішення. Економічна доцільність запропонованих заходів. Роль керівника в організації колективу.
  
  курсовая работа [166,8 K], добавлен 20.04.2013
  

• Аналіз портфеля бізнесів підприємства

  Розробка стратегії підприємства в системі координат матриці SPACE. Методика оцінки стратегічного потенціалу і конкурентного статусу підприємства. Поняття диверсифікації діяльності. Оцінка конкурентної позиції підприємства і обґрунтування поведінки.
  
  курсовая работа [107,9 K], добавлен 08.12.2013
  

• Стратегічний аналіз (на прикладі ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар""

  Розгляд підприємства як об’єкта управління. Місія і стратегічні цілі компанії. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища. Матриця SWOT-аналізу фірми. Суть конкурентоспроможності підприємства. Портфельний аналіз та стратегічний набір організації.
  
  практическая работа [626,8 K], добавлен 25.11.2021
  

• Організація оцінювання персоналу та її ефективність (на прикладі компанії маркетингових досліджень ІП "ГФК Юкрейн (GfK Ukraine)")

  Місце оцінювання в системі управління персоналом, його критерії. Аналіз показників, методів і процедури оцінки персоналу в ІП "ГФК Юкрейн". Пропозиції щодо підвищення ефективності організації оцінювання працівників за профілями основних компетенцій.
  
  магистерская работа [4,4 M], добавлен 02.07.2010
  

• Основи менеджменту

  Характеристика операційного важелю і його зв’язок з бізнес-ризиком компанії. Розрахунок коефіцієнту операційного левериджу. Задача по оцінці інвестиційного проекту. Аналіз фінансового стану компанії. Визначення величини оборотних активів підприємства.
  
  контрольная работа [21,8 K], добавлен 24.05.2014
  

• Ефективність інвестування у кадровий персонал

  Управління професійним навчанням у сучасній компанії, теоретичні основи оцінки ефективності інвестицій в персонал. Шляхи інвестування мотивації, навчання, розвитку співробітників. Удосконалення системи керування персоналом та оцінки навчання компанії.
  
  научная работа [1,1 M], добавлен 24.09.2010
  

• Аналіз сучасних підходів до формування концепції іміджу керівника в діяльності підприємства

  Теоретична основа процесу формування позитивного іміджу сучасного керівника. Паблік рілейшнз як наука про формування позитивного іміджу. Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Аваль-сервіс". Основні напрямки удосконалення іміджу керівників.
  
  дипломная работа [127,4 K], добавлен 26.03.2011
  

• Управління конкурентоспроможністю підприємства при виході на зовнішній ринок

  Сутність та стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Методичні аспекти оцінки міжнародної конкурентоспроможності організації на прикладі ВАТ "Юність". Аналіз стану потенційних ринків збуту. Вивід нового товару на міжнародний ринок.
  
  дипломная работа [1,7 M], добавлен 27.03.2011
  

• Оцінка надійності ділових партнерів підприємства

  Надійність ділового партнера - запорука своєчасності виконання всіх договірних зобов’язань. Методи оцінки конкурентних переваг торговельного підприємства. Показники фінансової стійкості - джерело даних про рівень платоспроможності ділового партнера.
  
  статья [15,3 K], добавлен 27.08.2017
  

• Аналіз особливостей культури підприємства

  Суть і роль культури організації, загальносистемні та часткові показники оцінки її рівня. Шляхи покращення культури на КП "Водоекотехпром". Загальна інформація по підприємству, аналіз організаційної структури та основних техніко-економічних показників.
  
  курсовая работа [160,5 K], добавлен 20.10.2012
  

• Управління соціальним розвитком підприємства (за матеріалами ДП мережа маркетів "Фуршет", м. Київ)

  Концептуальні засади управління соціальним розвитком підприємства, методичні підходи до оцінки його рівня. Аналіз стану соціального розвитку ЗАТ "Фуршет". Ресурсне забезпечення реалізації програми соціального розвитку торговельного підприємства.
  
  дипломная работа [407,7 K], добавлен 19.01.2014
  

• Специфічні моменти підготовки бізнес-плану виробництва інноваційних товарів

  Сутність інновації та особливості інноваційної політики. Етапи формування інноваційної моделі, підготовка та розробка бізнес-проекту. Методичні основи оцінки економічної ефективності та впровадження новацій. Аналіз фінансового стану підприємства.
  
  дипломная работа [224,1 K], добавлен 14.09.2016
  

• Формування виробничого потенціалу підприємства

  Техніко-економічна характеристика підприємства ТОВ "Інтерстрой". Аналіз використання: виробничого потенціалу, потужності й площі. Аналіз забезпеченості підприємства технологічним устаткуванням. Удосконалення використання основних фондів підприємства.
  
  курсовая работа [57,2 K], добавлен 13.06.2012
  

• Шляхи удосконалення стратегічного управління підприємством

  Стратегічне управління та його роль у діяльності підприємства. Аналіз стану та розробка стратегічного плану підприємства ТОВ "АЛІСА". Посилення контролю за впровадженням системи управління. Підвищення продуктивності праці як засіб збільшення прибутку.
  
  дипломная работа [233,9 K], добавлен 13.11.2011
  

• Розробка політики формування інвестиційної привабливості підприємства у системі управління вартістю

  Інвестиційна привабливість підприємства: поняття та фактори впливу. Особливості оцінки інвестиційної привабливості підприємств. Аналіз показників ТОВ "Юріта"; обґрунтування політики інвестиційної привабливості, визначення заходів щодо її покращення.
  
  дипломная работа [339,6 K], добавлен 19.11.2014
  

• Менеджмент ВАТ "Донцемент"

  Характеристика підприємства, видів діяльності, здійснювані на підприємстві. Аналіз плану виробництва продукції. Основні виробничі фонди підприємства. Доходи та витрати підприємства від здійснюваних видів діяльності. Оцінка фінансового стану.
  
  отчет по практике [91,4 K], добавлен 30.08.2006
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам