2015 рік

2016 рік

Абсолютне відхилення

2015-2014

2016-2015

2016-2014

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2 -0,35

0,28

0,16

0,00

-0,12

-0,16

-0,27

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,8-1

1,54

0,74

0,07

-0,80

-0,67

-1,47

3. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної платоспроможності)

1,5 - 2

2,14

0,92

0,12

-1,22

-0,79

-2,02

4. Коефіцієнт критичної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття)

0,8 - 1

3,23

1,07

0,08

-2,16

-0,99

-3,15

Розрахувавши коефіцієнти ліквідності, можна зробити такі висновки:

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності починаючи з 2014 року знизився. В 2014 році він знаходився в межах норми і становив 0,28. Два наступні роки цей коефіцієнт бува від'ємний і це негативне явище, оскільки характеризує спроможність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання. За даним показником підприємство є не кредитоспроможне.

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності вказує на те, що у періоді з2014 по 2016 роки у підприємства не достатньо ліквідних активів для своєчасного розрахунку за зобов'язаннями.

3) Починаючи з 2015 року коефіцієнт поточної ліквідності є низьким і становив відповідно 0,92 і 0,12. Показник нижче нормативного свідчить про проблемний стан платоспроможності, адже оборотних активів недостатньо для того, щоб відповісти за поточними зобов'язаннями. Це веде до зниження довіри до компанії з боку кредиторів, постачальників, інвесторів і партнерів. Крім цього, проблеми з платоспроможністю ведуть до збільшення вартості позикових коштів і, як результат, до прямих фінансових втрат.

4) Аналогічна ситуація і з коефіцієнтом критичної ліквідності (показники вищі норми). Цей коефіцієнт показав, що при потребі підприємство не зможе погасити свої поточні зобов'язання.

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

Найпоширенішими нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман - Z - моделі.

Z»= 6,56Х1 + 3,26Х2 + 6,72Х3 + 1,05Х4 + 3,25 (2.2)

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z. Похибка ? Z = 0,65.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства (табл.2.8).

Таблиця 2.8. Розрахунок ймовірності банкрутства за моделлю Альтмана

№ фактору	Показник	2014	2015
Х1	робочий капітал/ активи	0,23	-0,02
Х2	(нерозподілений прибуток+резервний капітал) / активи	0,09	-0,39
Х3	операційний прибуток / активи	0,11	0,09
Х4	Власний капітал/ позиковий капітал	0,55	-0,03
Х5	чистий дохід / активи	1,04	0,98
Z =	6,33	2,41

Отже, за даними моделі Альтмана, ми спостерігаємо, що підприємство перебуває у зоні безпеки у 2014 та 2015 роках.

Модель Спрінгейта була побудована у 1978 році за допомогою покрокового дискримінантного аналізу методом, який розробив Едуард І. Альтман. У процесі створення моделі з 19 фінансових коефіцієнтів в остаточному варіанті залишилося тільки 4:

Z= 1,03А+ 3,07В + 0,66С + 0,4D (2.3)

Якщо Z<0,862, то підприємство є потенційним банкрутом. Це пояснюється тим, що Альтман виводив дискримінантну функцію за показниками підприємств 50-60-х років, до того ж вона орієнтована на використання для великих компаній і корпорацій, а модель Спрінгейта не накладає таких обмежень, і розроблена вона трохи пізніше з урахуванням та усуненням певних недоліків моделі Альтмана. Модель Спрінгейта більш об'єктивно відображає фінансовий стан (табл.2.9).

Таблиця 2.9. Розрахунок ймовірності банкрутства за моделлю Спрінгейта

фактор	Показник	2014	2015
А	Робочий капітал / Активи	0,23	-0,02
В	Прибуток до сплатиподатків та процентів / Активи	0,07	-0,40
С	Прибуток до сплати податків / Короткострокова заборгованість	0,23	-2,18
Д	Обсяг продажу / Активи	1,04	0,98
Z=	1,02	-2,29

З даних розрахунків випливає, що ймовірність банкрутства підприємства у 2014 році була низька, а у 2015 році ймовірність банкрутства зросла, що пов'язано з великим розміром збитку ТОВ «АВК».

Умовам діяльності українських підприємств більше відповідає універсальна дискримінантна модель (табл 2.9). Ця модель була побудована на основі кількох методик прогнозування банкрутства:

Z=1,5Х + 0,08Х2 +10X3 + 5Х4 + 0,ЗХ5 + 0,1Х6 (2.4)

Таблиця 2.10. Розрахунок ймовірності банкрутства за універсальною дискримінантною функцією

фактор	Показник	2014	2015
Х1	Cash flow / зобов'язання	0,06	0,10
Х2	валюта балансу / зобов'язання	1,55	0,97
Х3	Прибуток / валюта балансу	0,11	-0,40
Х4	Прибуток / чистий дохід	0,10	-0,41
Х5	Виробничі запаси / чистий дохід	0,08	0,08
Х6	Чистий дохід / валюта балансу	1,04	0,98
Z =	1,91	-5,64

За даними цієї моделі, ми спостерігаємо, що в 2014 р. фінансова рівновага на підприємстві порушена, але при переході на антикризове управління банкрутство не загрожує. Інша ситуація в 2015 році ? підприємство є напів-банкрутом . Дані трьох модель ймовірності банкрутства можна згрупувати у (табл. 2.11).

Таблиця 2.11. Розрахункова ймовірність банкрутства ТОВ «АВК» за різними моделями

Методика	Результат
	2014	2015
Модель Альтмана	Зона безпеки	Ймовірність банкрутства можлива
Модель Спрінгейта	ймовірність банкрутства не висока	ймовірність банкрутства підприємства дуже висока.
Універсальна дискримінантна функція	фінансова рівновага порушена, але при переході на антикризове управління банкрутство не загрожує	підприємство є напівбанкрутом

За проведеним аналізом виділено «слабкі місця» в діяльності досліджуваного підприємства та запропоновано рекомендації щодо підвищення його фінансової стійкості.

Таким чином, для підвищення рівня фінансової стійкості та покращення фінансового стану підприємству можна надати такі рекомендації:

1) збільшити частку та обсяг грошових коштів в структурі активів підприємства з метою підвищення ліквідності та платоспроможності;

2) скоротити обсяги дебіторської заборгованості, вести жорсткий контроль за її своєчасним погашенням, оптимізувати політику розрахунків на підприємстві;

3) скорочувати обсяги непокритих збитків, підвищувати рентабельність діяльності за рахунок розширення обсягів надаваних послуг та оптимізації структури витрат;

4) підтримувати рівень власного капіталу не нижче 50%, забезпечити формування структури капіталу, що мінімізує рівень фінансового ризику вкладень в діяльність підприємства;

5) забезпечити стабільність фінансових показників (зокрема, структури активів та капіталу) з метою недопущення подальшого виникнення та розвитку кризових явищ в діяльності.

Застосування вказаних методик надає можливість не лише оцінювати ймовірність настання банкрутства підприємства, але й виявляти слабкі місця в його діяльності та розробляти обґрунтовані рекомендації щодо покращення його фінансового стану і підвищення рівня його фінансової стійкості.



Розділ 3. Удосконалення методичного забезпечення оцінки кредитоспроможності підприємств

3.1 Проблемні аспекти оцінки кредитоспроможності позичальників ? юридичних осіб вітчизняними банками

Кредитні операції приносять банківським установам значну частину прибутку, причому вони пов'язані з кредитним ризиком і ризиком втрати ліквідності та платоспроможності, а у кінцевому підсумку - з ризиком банкрутства. Знизити кредитний ризик банку допомагає грамотно розроблена методика оцінки кредитоспроможності. Проблема оцінки потенційних та фактичних позичальників, їх фінансовий стан з точки зору спроможності своєчасно повернути суму основного боргу та відсотків є однією з актуальних проблем банківської діяльності [15 c.62].

З іншого боку, на сучасному етапі розвитку економіки України особливо важливе значення має проблема оцінки кредитоспроможності підприємств-позичальників. Багато підприємств у нашій країні в даний час зазнають труднощів, пов'язаних з отриманням банківських кредитів. Однією з перших стадій при отриманні банківського кредиту є оцінка кредитоспроможності позичальника, і в залежності від її результатів підприємство може одержати позикові кошти за зниженою ставкою відсотка, за звичайною, за завищеною, або отримати відмову у кредитуванні. Усі юридичні особи прагнуть одержати позикові кошти за їх мінімальною вартістю, тому на сьогодні проблема вдалого управління своєю кредитоспроможністю для підприємств є актуальною.

У процесі кредитування суб'єктів господарювання важливого значення набуває оцінка кредитоспроможності позичальника, оскільки саме від того, як буде проведено оцінку, за якими показниками вона буде здійснена, залежатиме в цілому можливість отримання підприємством кредиту та умови його обслуговування. Сутність кредитоспроможності не може бути розкрита тільки через фінансово-господарське становище позичальника або систему умов, що визначають здатність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі в передбачені строки. Повинне бути бажання своєчасно і в повному обсязі виконувати умови кредитного договору, що свідчить про наявність необхідних моральних якостей позичальника [2 c.53].

Кредитоспроможність - складне, багатоаспектне поняття, що вимагає класифікації. В явному вигляді у спеціальній літературі така класифікація не дається, хоча багато визначень характеризують окремі види кредитоспроможності. Їх систематизація є важливим завданням, оскільки дозволяє банку визначити перелік показників, які враховуються при оцінці конкретного позичальника. Пропонується виділити наступні види кредитоспроможності:

? за терміном запозичення коштів: комерційна (короткострокова) кредитоспроможність, інвестиційна (довгострокова) кредитоспроможність;

? за статусом кредитора: кредитоспроможність, що оцінюється приватною особою; кредитоспроможність, що оцінюється підприємством; кредитоспроможність, що оцінюється кредитною організацією; кредитоспроможність, що оцінюється державою;

? за національною приналежністю позичальника: кредитоспроможність національного позичальника; кредитоспроможність іноземного позичальника;

? за статусом позичальника: кредитоспроможність корпоративного позичальника; кредитоспроможність індивідуального позичальника;

? за масштабами діяльності позичальника: кредитоспроможність позичальника великого бізнесу; кредитоспроможність позичальника середнього бізнесу; кредитоспроможність позичальника малого бізнесу;

? за галузевою приналежністю позичальника: кредитоспроможність промислового підприємства; кредитоспроможність підприємства, що працює у сфері торгівлі і послуг; кредитоспроможність фінансової організації тощо. Специфіку того або іншого аспекту кредитоспроможності необхідно враховувати при ухваленні конкретного кредитного рішення. Наприклад, методичні рекомендації, що розробляються на підприємстві для аналізу кредитоспроможності контрагентів, повинні будуватися на зовнішніх джерелах інформації більшою мірою, ніж банківські методики оцінки кредитоспроможності корпоративних позичальників. При оцінці довгострокової кредитоспроможності більше уваги необхідно приділяти таким чинникам, як: інфляційні очікування, макроекономічні прогнози, стан виробничих потужностей і ринку збуту позичальника; при оцінці короткострокової кредитоспроможності - структурі балансу, доходам її витратам, грошовим потокам. Оцінка кредитоспроможності малого підприємства неприйнятна без аналізу кредитоспроможності його основних власників. При оцінці великих компаній повинні враховуватися особливості їх організаційних структур управління, роль у групі бізнесу тощо. Отже, кредитоспроможність клієнта у банківській практиці є одним з основних об'єктів оцінки при визначенні доцільності кредитних відносин [5 c.34].

Банк, визначаючи кредитоспроможність позичальника, застосовує комплексну оцінку. Її здійснюють у ході аналізу всіх елементів кредитоспроможності. Сучасні підходи до методології аналізу кредитоспроможності позичальників банками базуються на комплексному застосуванні кількісних і якісних показників. Серед методів і моделей оцінки кредитоспроможності позичальників банками, які широко застосовуються, можна виділити такі групи: класифікаційні (статистичні методи оцінки), до яких належать бальні системи оцінки (рейтингові методики) і моделі прогнозування банкрутств; моделі комплексного аналізу (на основі «напівемпіричних» методологій, тобто тих, які базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту: «правила 6 С», CAMPARI, PARTS, PARSER тощо).

Українські банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника. У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників - юридичних осіб - у сучасних умовах складається з двох основних етапів: аналізу фінансового стану потенційного позичальника; аналізу якісних показників діяльності підприємства [6 c.33].

Я провела порівняльний аналіз структури методик провідних банківських установ (табл. 3.1). З табл. 3.1 видно, що фінансовим показникам приділяється більше уваги в методиках ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ КБ «Приватбанку», ПАТ «Правекс-Банк» та ПАТ Промінвестбанку. Тільки в методиці ПАТ «Укрсоцбанк» у більшій мірі враховуються якісні фактори, ніж показники фінансового стану.

Таблиця 3.1. Порівняльна характеристика методик оцінки кредитоспроможності позичальника вітчизняних банків, %

Частка у структурі підсумкового показника	АКБ «Укрсоцбанк»	АППБ «Аваль»	КБ «Приватбанк»	АКБ «Правекс-Банк»	Промінвестбанк
Фінансові показники	10,94	76,79	98,27	53,33	65,10
Якісні фактори	89,06	23,21	1,73	46,67	34,90
У тому числі: кредитна історія	4,80	3,41	0,00	4,00	20,30
Забезпечення	3,43	0,00	0,00	26,67	0,00

У методиці ПАТ «Укрсоцбанк» клас позичальника пропорційно залежить від внутрішнього кредитного рейтингу, рівня забезпечення та інших параметрів кредитної угоди. Як видно з аналізу методик оцінки кредитоспроможності українських банків (табл. 3.1), велика увага приділяється саме кредитній історії позичальника (її не враховує лише методика ПАТ КБ «Приватбанк»).

Для зменшення кредитного ризику банку доцільно сформувати бюро кредитних історій. Тому для більш об'єктивної оцінки кредитоспроможності необхідно банківській установі використовувати достовірну інформацію щодо суми минулих кредитів позичальника, прострочок, непогашення кредиту та відсотків за ним, або дострокового повернення кредитних коштів.

Отже, банку при розробці методики оцінки кредитоспроможності позичальника необхідно враховувати не тільки кредитний ризик, але й сучасний розвиток підприємств, а також зростання конкуренції на ринку кредитних послуг. Безперечно, що завищення класу позичальника призводить до зростання рівня кредитного ризику банківської установи, а з іншого боку, заниження класу позичальника призводить до зниження попиту на кредитні ресурси з боку суб'єктів господарювання. Тому при розробці методики оцінки кредитоспроможності позичальника необхідно максимально врахувати особливості його фінансово-господарської діяльності.

3.2 Шляхи поліпшення методики оцінки кредитоспроможності позичальників

В сучасних умовах нестабільності економіки, в тому числі банківської системи, характерними є високі фінансові ризики та прострочення погашення зобов'язань вітчизняними підприємствами. Через це банки мають встановлювати підвищені вимоги до об'єктивності оцінки кредитоспроможності суб'єктів господарювання, знижуючи таким чином свої кредитні ризики. Оцінка кредитоспроможності суб'єктів господарювання має враховувати не лише показники, що використовуються для оцінки діяльності підприємства, а також і прогнозування економічної ситуації та нестабільність зовнішнього середовища.

Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен із них взаємно доповнює один одного. Найчастіше в науковій літературі виділяють такі методи оцінки кредитоспроможності:

? метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів;

? метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків; метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику;

? прогнозні методи оцінки кредитоспроможності (зокрема, модель Бівера).

Характерною ознакою для вітчизняних методик оцінки кредитоспроможності залишається уніфікований підхід до визначення коефіцієнтів та встановлення їх значень, не враховуючи термін надання кредиту. Варто відзначити, що недоліками коефіцієнтного методу є переоцінка ролі кількісних чинників і недооцінка міжособистісних відносин, висока чутливість до викривлення та недостовірності вихідних даних (зокрема фінансової звітності, що найбільш характерно саме для українських підприємств-позичальників), порівняна громіздкість [12 c.15].

Однак кількісні характеристики є більш об'єктивними за якісні, при використанні яких виникають певні проблеми. Також достатня увага не приділяється аналізу зовнішнього середовища суб'єкта господарювання, діяльність на фінансові результати якого значною мірою залежать від зовнішніх змін. На якість оцінки кредитоспроможності позичальника також впливає недостатність достовірної та повної кредитної інформації про позичальника. Тому, сучасна практика оцінки кредитоспроможності підприємств потребує вдосконалення, а оцінка має бути комплексною з урахуванням всіх аспектів діяльності суб'єктів господарювання.

Відсутність науково-обґрунтованих методів оцінювання кредитоспроможності позичальника і ризику повернення кредитів, а також відсутність спеціалістів, компетентних щодо підготовки й прийняття рішень про можливість та умови кредитування, можуть бути наслідком погіршення якості кредитного портфеля. Це призводить до погіршення фінансового стану чи й банкрутства банку. Так, за даними американських аналітиків, 30-40% протермінованих кредитів виникає внаслідок недостатньо глибокого аналізу фінансового стану позичальника на попередній стадії переговорів.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів у банку має базуватися на певних принципах. Система таких принципів передбачає:

1) забезпечення достовірності оцінки, ґрунтованої на залученні до оцінювання кредитоспроможності всіх необхідних інформаційних даних;

2) визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника. Розраховані на базі показників коефіцієнти мають визначати суттєві особливості діяльності підприємства. Ці коефіцієнти мусять у якомога меншому ступені дублювати один одного;

3) диференційований підхід до оцінювання кредитоспроможності щодо кожної групи позичальників (юридичних та фізичних осіб, галузі діяльності й ін.), за надання їм різних видів кредитів (короткотермінових або довготермінових та ін.);

4) забезпечення поточного і прогнозованого оцінювання кредитоспроможності клієнтів;

5) використання сучасних наукових методів, моделей і передового практичного досвіду такого оцінювання, залучення у необхідних випадках висококваліфікованих експертів, упровадження сучасних інноваційних технологій здійснення оцінки тощо.

Важливою умовою отримання адекватної, релевантної та повної оцінки кредитоспроможності, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо можливості залучення позикового капіталу суб'єктами господарювання, нині є врахування впливу системи зовнішніх та внутрішніх факторів функціонування позичальника - юридичної особи, які визначають індивідуальну специфіку та стан конкурентного середовища ведення бізнесу. Їх ігнорування або неповне відображення зумовлює зростання обсягів проблемних кредитів навіть за наявності у позичальника достатнього забезпечення кредиту ліквідним майном, задовільної кредитної історії та відповідності фінансових показників нормативним вимогам [12 c.11].

Галузеві особливості діяльності суб'єктів господарювання зумовлюються специфічними рисами фінансово-господарської діяльності, такими як використання ресурсів, виробничий процес та специфіка готової продукції. Тому галузевий ризик завжди пов'язаний із циклічними коливаннями, стадіями життєвого циклу, іншими особливостями галузей

Останнім часом банківська система характеризується нестабільністю та низка банків визнані неплатоспроможними, через що якісна оцінка кредитоспроможності позичальника перед прийняттям рішення про надання кредиту набуває особливої важливості. Труднощі із об'єктивністю визначення кредитоспроможності підприємств виникають у зв'язку з недостатністю інформації, яку мають банківські аналітики для своїх розрахунків.

Найпоширенішою методикою до оцінки кредитоспроможності є метод рейтингової оцінки, який дозволяє спрогнозувати здійснення в строк майбутніх платежів за кредитом, ліквідність оборотних активів, оцінити загальний фінансовий стан позичальника, а також дає можливість визначити межі зниження обсягу прибутку, в яких здійснюється погашення кредиту [3 c.50].

Перш за все має бути налагоджений механізм надання достовірної та актуальної інформаційної бази до банку про діяльність підприємства та його можливі ризики. Банківські аналітики мають вміло поєднувати якісні та кількісні показники та індивідуально обирати методи оцінки, враховуючи специфіку діяльності підприємства, його галузеві особливості. Оскільки у кредитуванні зацікавлені як підприємства, так і банки, то банки мають допомагати суб'єктам господарювання встановлювати обґрунтований розмір та термін кредиту, а також прогнозувати діяльність підприємства і оцінювати ризики щодо його неповернення, враховуючи як внутрішнє, так і зовнішнє середовище.

Також перспективним шляхом удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків є розробка та подальше вдосконалення єдиної рейтингової системи.

Отже, всі ці заходи дають змогу суттєво поліпшити рівень оцінки кредитоспроможності позичальників, забезпечити вдосконалення її методики, а завдяки цьому поліпшити безпосередньо процес кредитування, принципи прийняття рішення, вдосконалити механізми управління кредитним портфелем банків, принципи кредитної політики та методи формування резервів адекватно до ймовірності дефолту позичальників та їхніх окремих кредитних операцій.

кредитоспроможність комерційний банк фінансовий



Висновки

У сучасних умовах господарювання фінансовий сектор, у тому числі i така його складова, як установи банків, є важливим інфраструктурним елементом, що забезпечує стрімкий розвиток ринкової економіки. 3 переходом до нових умов господарювання кредитні відносини стають активним фактором підвищення ефективності функціонування суб'єктів підприємницької діяльності. У процесі своєї діяльності суб'єкти господарювання можуть опинитися в ситуації недостатнього фінансування потреб за рахунок власних pecypciв, що призводить до залучення ними кредитних.

Під кредитоспроможністю позичальника банку прийнято розуміти його здатність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями перед банком. Кредитоспроможність підприємства формується як результат його фінансово-економічної діяльності і і відображає правильність використання фінансових ресурсів. Поняття кредитоспроможність можна розглядати таким чином: з одного боку, це оцінка платоспроможності клієнта банку в найближчій перспективі, з іншого - ступінь ризику банку, пов'язаного з можливістю неповернення кредиту в строк, який зазначено в кредитному договорі. За цими двома напрямками можна і ранжувати позичальників за їхньою надійністю, і залежно від цього визначити розмір кредиту, відсоткову ставку за кредитом, строк надання.

При наданні кредитів будь-який банк зустрічається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, а її результати істотно впливають як на умови конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить, в якому обсязі буде наданий кредит, і чи буде він наданий взагалі.

Характеризуючи підприємство ТОВ «АВК» - один із лідерів українського кондитерського ринку. Компанія входить в трійку найбільших кондитерських брендів України і в топ-100 світових брендів. Компанія успішна 25 років і постійно розвивається. Компанія ТОВ «АВК» входить до топ 100 кондитерських компаній світу.

Характеризуючи фінансовий стан ТОВ «АВК» можна зробити висновки, що у звітному році, порівняно з попереднім, має погіршений запас фінансової стійкості щодо основної операційної діяльності, без урахування доходів і витрат від інших видів діяльності. При потребі погасити негайно свої зобов'язання в компанії можуть виникнути труднощі, у зв'язку з недостатньою кількістю власних коштів.

Застосування різних методик оцінки кредитоспроможності підприємства надає можливість не лише оцінювати ймовірність настання банкрутства підприємства, але й виявляти слабкі місця в його діяльності та розробляти обґрунтовані рекомендації щодо покращення його фінансового стану і підвищення рівня його фінансової стійкості.

Банку при розробці методики оцінки кредитоспроможності позичальника необхідно враховувати не тільки кредитний ризик, але й сучасний розвиток підприємств, а також зростання конкуренції на ринку кредитних послуг. Безперечно, що завищення класу позичальника призводить до зростання рівня кредитного ризику банківської установи, а з іншого боку, заниження класу позичальника призводить до зниження попиту на кредитні ресурси з боку суб'єктів господарювання. Тому при розробці методики оцінки кредитоспроможності позичальника необхідно максимально врахувати особливості його фінансово-господарської діяльності.

Отже, всі ці заходи дають змогу суттєво поліпшити рівень оцінки кредитоспроможності позичальників, забезпечити вдосконалення її методики, а завдяки цьому поліпшити безпосередньо процес кредитування, принципи прийняття рішення, вдосконалити механізми управління кредитним портфелем банків, принципи кредитної політики та методи формування резервів адекватно до ймовірності дефолту позичальників та їхніх окремих кредитних операцій.

Список використаної літератури

1. Алавердов А.Р. Стратегический менеджмент в коммерческом банке. - М.: Маркет ДС, 2007. - 576 с.

2. Агапова Т. Н. Кластеризация заемщиков с многомерными характеристиками // Финансы и кредит. - 2004. - № 4 (142). - С. 12-15.

3. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєкно, І.М. Парасій-Вергуненко; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004. - 600 с.

4. Андрушків, Т. Прoблеми oцінки кредитoспрoмoжнoсті пoзичальників банками в періoд рoзвитку екoнoмічнoї кризи [Текст] / Т. Андрушків, Н. Андрушків // Наука мoлoда. - 2008. - № 10. - С. 91-95.

5. Атлас М.С. Кредитный механизм и его роль в повышении эффективности общественного производства. - М.: Финансы и статистика, 1981. - 256 с.

6. Бoндаренкo, С. Сравнительный анализ метoдик oценки кредитoспoсoбнoсти заемщика [Текст] / С. Бoндаренкo // Финансы и кредит. - 2008. - № 24. - C. 12-18.

7. Бoрдюг, В. Теoретичні oснoви oцінки кредитoспрoмoжнoсті пoзичальника банку [Текст] / В. Бoрдюг // Вісник університету банківськoї справи Націoнальнoгo банку України. - 2008. - № 3 - С. 112-115.

8. Банкoвский менеджмент [Текст]: учебнoе пoсoбие / А. А. Кириченкo ; Мин-вo oбразoвания Украины, Центр кoммерческoй диплoматии Ин-та экoнoмики, управления и хoз. права. - К.: Надра, 1998. - 464 с. - ISBN 966-70-21-13-0.

9. Банківська енциклoпедія [Текст] / ред. А. М. Мoрoз. - К.: Ельтoн, 2008. - 328 с. - ISBN 5-87272-013-0.

10. Банківське кредитування / За ред. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2008. - 648 с.

11. Банківський менеджмент: Навч. посіб / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. - К.: Основи, 1999. - 671 с.

12. Банківські операції: Підручник / За ред. В. І. Міщенка, Н. Г. Слав'янської. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

13. Банковское дело: современная система кредитования / Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: КНОРУС, 2008. - 264 с.

14. Банковское дело: Учебник. / Под ред. проф. В.И. Колесникова, проф. Л.П. Кроливецкой. - МС.: Финансы и статистика, 1996. - 420 с.

15. Бугель, Ю. Oснoвні шляхи вдoскoналення сучасних метoдів oцінки кредитoспрoмoжнoсті пoзичальника [Текст] / Ю. Бугель // Банківська справа. - 2007. - № 4. - С. 54-60.

16. Буркальцева Д. Механізми кредитування екoнoміки в умoвах трансфoрмації перетвoрень / Д. І. Буркальцева // Банківська справа. - 2008. - № 4 (82). - С. 67-75.

Размещено на Allbest.ru

...