Система управління запасами на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра менеджменту ім.проф. Й.С. Завадського

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Система управління запасами на підприємстві

Виконала:

Марченко Марина Русланівна

Перевірив:

Гудзинська Юлія Сергіївна

м. Київ -2018



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття системи управління запасами на підприємстві та їх функції

1.2 Види систем управління запасами на підприємстві

1.3 Методи визначення потреб у виробничих запасах

1.4 Необхідність існування запасів на підприємстві

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «МІСТО»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз системи управління запасами на підприємстві

2.3 Оцінка ефективності системи управління запасами на підприємстві

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Впровадження системи планування, обліку і контролю за станом запасів

3.2 Удосконалення логістичного управління запасами на основі методів АВС та ХYZ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У сучасних ринкових умовах діяльність підприємства тісно пов'язана з кінцевими результатами виробництва, найважливішими з яких є обсяг продажів і прибуток. Головне завдання підприємства в умовах ринку - організувати свою діяльність з метою задоволення кінцевих споживачів і отримання найбільшого прибутку. Необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниження її собівартості, зростанню прибутку, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства запасами необхідного асортименту і якості.

Актуальність обраної теми підтверджується тим, що зростання потреби підприємства в запасах може бути задоволений екстенсивним шляхом (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів і енергії) або інтенсивним (більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до зростання питомих запасів на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва та зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва. Завданнями системи управління запасами є:

1) оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня їх виконання та впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші показники;

2) оцінка рівня ефективності використання запасів;

3) виявлення внутрішньовиробничих резервів економії запасів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Джерелами інформації для оцінки запасів є план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на постачання сировини і матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів і про витрати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрату та залишках матеріальних ресурсів та ін

Основною метою роботи є розгляд теоретичних і практичних аспектів ефективності системи управління запасами на прикладі підприємства, що має велику кількість виробничих і товарних запасів. Таким чином, предметом дослідження є запаси організації, а об'єктом - підприємство ТОВ «Місто». Основними завданнями роботи є:

o Розгляд теоретичних аспектів управління запасів організації;

o Проведення оцінки управління запасами підприємства ТОВ «Місто» та ефективності їх використання;

o Виявлення основних напрямків щодо підвищення ефективності використання запасів підприємства.

Робота складається з трьох частин.

У першій частині роботи розглядаються теоретичні аспекти системи управління запасами підприємства.

У другій частині роботи на прикладі підприємства ТОВ «Місто», проводиться оцінка системи управління запасами, ефективність їх використання.

У третій частині роботи розробляються заходи щодо підвищення ефективності використання запасів підприємства.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття системи управління запасами на підприємстві та їх функції

Формування товарних запасів дозволяє підприємству забезпечувати стійкість асортименту товарів, здійснювати певну цінову політику, підвищувати рівень обслуговування покупців. Все це вимагає підтримки на кожному підприємстві оптимального рівня запасів по кожній товарній позиції. Система управління запасами - сукупність правил і показників, які визначають момент часу на обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Система управління запасами реалізує організаційну структуру і поточну політику безперервної роботи заводу. Система управління виробничими запасами проектується з метою безперервного забезпечення виробничої діяльності підприємства всіма потрібними ресурсами. Реалізація цієї мети досягається вирішенням таких завдань: облік поточного рівня запасу на складах різних рівнів; визначення розміру замовлення; визначення інтервалу між замовленнями.

Насамперед запаси забезпечують географічну спеціалізацію окремих господарських одиниць. Оскільки виробництво потребує енергії, сировину, воді і робочій силі, його часто доводиться розміщувати досить далеко від основних ринків збуту. Технологічні та інші потужності, необхідні для виробництва цих вузлів і компонентів, заради скорочення транспортних витрат зазвичай розташовують поблизу від джерел матеріальних ресурсів. Ця стратегія географічної ізоляції забезпечує економічність виробництва. Однак географічна ізоляція вимагає транспортування запасів комплектуючих до складальної лінії. Крім цього географічна ізоляція створює потребу в запасах, необхідних для виробництва продукції. Далі, вироблену в різних місцях продукцію збирають на складах для подальшого комплектування змішаних партій і відправки їх на адресу споживачів.

Друга функція запасів - урівноваження попиту і пропозиції - пов'язана з існуванням розриву в часі між виробництвом і споживанням. Найбільш явним прикладом є сезонне виробництво продукції, споживаної протягом усього року (наприклад, виноградний сік). Зворотний приклад являє собою антифриз, який виробляють цілий рік, але споживають тільки протягом одного сезону. Врівноважують запаси забезпечують економічність виробництва в умовах мінливого попиту. Подолання розриву в часі між виробництвом і споживанням - це важка проблема планування. У разі сезонності попиту виробникам, оптовикам і роздрібним торговцям доводиться створювати запаси товарів перед настанням піку сезонного попиту. Накопичення запасів дозволяє усунути залежність виробництва і споживання від фактора сезонності.

Третя функція запасів - захист від невизначеності. Це функція страхових або буферних запасів, яка полягає в згладжуванні коливань попиту або постачання.

Консолідація ресурсів - ще одна функція запасів, яка реалізується шляхом накопичення запасів незавершеної продукції на кордоні між різними стадіями виробничого процесу і тим самим забезпечує максимальну ефективність виробництва на окремому підприємстві. У процесі розподілу завчасно накопичені складські запаси дають можливість надсилати клієнтам великі партії товарів за мінімальними тарифами. Консолідація ресурсів дає можливість продавати вироблену та накопичену продукцію в потрібному асортименті. Таким чином, ця функція запасів «страхує» ділове підприємство від невизначеності. Функції запасів зумовлюють величину інвестицій у запаси, необхідну для виконання планів підприємства. При будь-якої конкретної стратегії виробництва і розподілу обсяг запасів можна скоротити тільки до рівня, що забезпечує реалізацію чотирьох функцій запасів. Запаси понад цього мінімального рівня вважаються надмірними. [9]

В таблиці 1.1 представлені види запасів на підприємстві:



Табл. 1.1 Види запасів

До теперішнього часу сформувалися такі концепції (тенденції) управління запасами:

ь Максимізації запасів. Тенденції максимізації запасів відстежуються в авторів літературних видань до 1980 року, розробляються вже тривалий час і, можна сказати, майже відійшли в минуле. Високий рівень запасів виправданий, якщо невідомий рівень споживання, проте, поставки і розподіл продукції стали більш організованими. Розвиток економіки поступово призвів до того, що товари стали отримуватися тоді, коли вони потрібні, а не коли є можливість їх купити. Ситуація необґрунтованого накопичення запасів мала місце в епоху застою в Радянському Союзі. Вітчизняна економіка 1970 - 1980 років XX ст. - яскравий приклад концепції максимізації запасів.

ь Оптимізації запасів. Вже в кінці XIX ст. розвиток економіки призвів до зростання промислового виробництва, що неминуче спричинило за собою великі обсяги багатономенклатурних запасів. Саме в той час почав розвиватися науковий підхід до управління запасами, який дозволив знаходити оптимальний рівень запасів при мінімальних витратах на його утримання. Складність полягала лише в тому, що вважати оптимальним. З 1915 року розвивається підхід оптимізації рівня запасу виходячи з оптимального розміру замовлення. У цей період відмінність між мінімізацією витрат і мінімізацією рівня запасів не брався до уваги. Упродовж 1920-х років багато компаній знижували запаси - часто до такого рівня, який призводив до зниження ефективності виробництва. 1930-і роки можна вважати початком розвитку концепції оптимізації запасів. Вона полягає у визначені доцільності утримання запасу в оптимальному (найчастіше по критерію мінімуму сукупних витрат на створення і зберігання запасів) розмірі. Дотепер ця концепція є широко визнаною і найчастіше вживаною. Прихильниками такої концепції є Стерлигова А.Н., Беляєв Ю.А., Бродецький Г.Л., Закоморний С.Н., Зеваков А.М., Петров В.В., Радіонов Р.А., Радіонов А.Р., Рижиков Ю.И., Хруцький Е.А. та ін.

ь Мінімізації запасів. Не так давно підприємства і організації дійшли висновку, що запаси - прояв марнотрацтва.

На противагу представникам концепції максимізацію запасів вони абсолютизували негативні наслідки високого рівня запасів, а саме:

1) збільшення поточних витрат, пов'язаних із зберіганням запасів, вналідок зростання вартості утримання складів, податкових виплат, страхових платежів, оплати обслуговуючого персоналу;

2) зниження часу реакції на вимоги споживача;

3) ускладнення процесу управління запсами;

4) зниження прибутку на інвестований капітал;

5) збільшення складських площ;

6) перевиробництво, яке може викликати застарівання продукції;

7) збільшення собівартості продукції. [12]

1.2 Види систем управління запасами на підприємстві

Управління запасами полягає у вирішенні двох основних завдань [14]:

o визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу;

o створення системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням відповідно до встановленої нормою.

Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметів праці, яке повинне знаходитися у виробничих або торговельних підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукції або реалізації товарів [14]. Завданням управління запасами при цьому є забезпечення мінімальних витрат на створення запасів при забезпеченні безперебійного функціонування. Для цього необхідно враховувати: поточні витрати з утримання запасів; витрати, пов'язані з оформленням і розміщенням замовлень; співвідношення ціни на закуповувані матеріальні цінності і їх обсягу; небезпека старіння і псування; розміри складських площ.

Параметри системи управління запасами:

· точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

· нормативний рівень запасів - розрахункова величина за пасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

· обсяг окремої закупівлі;

· частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

· поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

Застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

· система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

· система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

· система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

· система "Максимум-мінімум".

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління запасами: система управління запасами з фіксованим розміром замовлення і система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення. Інші системи управління запасами (система з установленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня і система "максимум-мінімум"), власне кажучи, є модифікацією цих двох систем.

Система з фіксованим розміром замовлення. Така система проста і є свого роду класичною. У цій системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають "точкою замовлення".

У процесі функціонування цієї технологічної системи інтервали постачання можуть бути різними залежно від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у логістичній системі. У вітчизняній практиці найчастіше виникає ситуація, коли розмір замовлення визначається згідно з якими-небудь частковими організаційними міркуваннями. Наприклад, зручність транспортування або можливість завантаження складських приміщень.

Регулюючими параметрами цієї системи є розмір замовлення і "точка замовлення".

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення повинен бути достатнім для безперебійної роботи в період логістичного циклу. При цьому страховий запас повинен залишитися недоторканним. У деяких випадках застосовують плаваючу (таку, що коливається) точку замовлення. Вона не фіксується заздалегідь, а момент подачі замовлення визначається з урахуванням виконання постачальником своїх зобов'язань або з урахуванням коливань попиту на вироблену продукцію і т.д.

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інтенсивності витрат (споживання) матеріальних ресурсів у проміжок часу між подачею замовлення і надходженням партії на склад у системі. Умовно припускається, що даний інтервал часу в заготівельному періоді постійний.

Система з фіксованим розміром замовлення іноді ще називається "двобункерною", оскільки в даному випадку передбачається, що запас зберігається ніби в двох бункерах. З першого бункера матеріальні ресурси витрачаються з моменту надходження чергової партії до моменту подачі замовлення, а з другого бункера - у період між подачею замовлення і його виконанням, тобто до моменту постачання.

Таким чином, ця система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

· великі втрати внаслідок відсутності запасу;

· високі витрати на зберігання запасів;

· висока вартість товару, який замовляється;

· високий ступінь невизначеності попиту;

· наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

· накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання. [13]

Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах системи, з тим щоб не пропустити моменту досягнення "точки замовлення". За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту - для торгового підприємства) необхідною умовою застосування даної системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, замовлення роблять у строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на однакові інтервали, наприклад, 1 раз на місяць, 1 раз на тиждень, 1 раз на 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюється зміна обсягу партії.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і на підставі цього визначається розмір партії постачання. Таким чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг партії), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого поповнюється запас, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Регулюючими параметрами цієї системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замовленнями або черговими надходженнями партій.

Перевагою цієї системи є відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах системи. Недолік же полягає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках, якщо:

o умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

o витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

o втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системою можна замовляти один із багатьох товарів в одного і того самого постачальника, товари, на які рівень попиту відносно сталий, малоцінні товари і т. д.

Розглянуті вище основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід цілком достатній.

Однак на практиці частіше трапляється складніші ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійного постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систематичних збоїв у постачанні та споживанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випадків розробляються інші системи управління запасами, які будуть розглянуті нижче.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлений час, а й за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто "точки замовлення").

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше від настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час ця система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

Як і в системі з фіксованими інтервалом між замовленнями, обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

Перевагою цієї системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система "мінімум-максимум". Як і в системі з фіксованим інтервалом між замовленнями, тут використовується сталий інтервал між замовленнями. Система "мінімум-максимум" зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в цій системі замовлення виникають не через задані інтервали, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими від установленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, ця система працює лише з двома рівнями запасів - мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Крім перерахованих систем управління запасами, в практичній діяльності вітчизняних підприємств часто застосовується система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: "замовляти" або "не замовляти"; якщо замовляти, то яку кількість одиниць товару.

1.3 Методи визначення потреб у виробничих запасах

Для безперервної роботи підприємств слід завжди мати в наявності достатню кількість матеріалів кожного виду. Іншими словами, підприємство повинне знати норму витрачання кожного матеріалу, що йде на виготовлення продукції. Існують три методи визначення потреби в матеріалах; один з них заснований на прогнозуванні збуту, інші -- на минулому досвіді.

Метод прогнозування збуту. На багатьох виробничих підприємствах визначення потреб виробництва ґрунтується безпосередньо на прогнозуванні збуту. На кожний вид продукції, що випускається, готується перелік потрібних для виробництва матеріалів, сировини, напівфабрикатів чи перелік деталей (з позначенням їх кількості). Щоб визначити загальну потребу в матеріалах, необхідно норму витрат на кожний виріб помножити на заплановану кількість виробів. В результаті визначається загальна потреба в матеріалах із кожного виду виробів.

Метод обліку досвіду минулого. Цей метод визначення виробничих потреб заснований скоріше наданих обліку минулого, ніж на прогнозуванні збуту. Якщо будь-який матеріал витрачався протягом минулого року чи іншого репрезентативного періоду з розрахунку 100 одиниць на місяць, то досить ймовірно, що в найближчому майбутньому він буде використовуватися тими ж темпами. Якщо ж рівень виробництва очікується більш високим чи, навпаки, більш низьким, ніж за минулий період, то отримані дані відповідно коригуються за допомогою коефіцієнтів у вигляді відсотків змін, що передбачаються.

Загалом метод, заснований на досвіді минулого, не настільки точний, як метод прогнозування збуту. Зміни в асортименті і конструкції виробів можуть негативно вплинути на результати, розраховані цим методом. До того ж він не враховує належним чином зрушення в рівнях виробництва.

Об'ємно-вартісний метод. Багато підприємств використовує цей метод для того, щоб визначити, які запаси повинні контролюватися методом прогнозування збуту, а які -- методом обліку минулого досвіду. В об'ємно-вартісному аналізі кількість матеріалів кожного виду, витрачена в минулому році, множиться на його ціну для того, щоб визначити його так звану «доларову активність».

У більшості випадків об'ємно-вартісний аналіз показує, що найбільшу доларову активність (70--80%) проявляє дуже невелика (10 --20%) кількість видів товарних запасів. Як завжди, найбільша за вартістю частина запасів зосереджується на небагатьох, дуже активних товарних рахунках. [2]

Такий підхід дуже важливий, оскільки найбільш активні виробничі запаси повинні контролюватися більш суворо, ніж менш активні. Потреба в них повинна визначатися більш точним методом прогнозування збуту, в той час як потреба в малоактивних товарах може визначатися менш точним і більш дешевим способом обліку минулого досвіду. Кількість видів активних запасів звичайно невелика, але з точки зору доларової активності вони відіграють головну роль, виступаючи тими запасами, які невеликою мірою впливають на вартість запасів. Товари цих видів потрібно замовляти часто -- можливо, кожного місяця, для того, щоб зменшити суму капіталу, вкладеного в запас, і прискорити їх оберненість. Оскільки витрати, пов'язані з необхідністю прискорення процесів, звичайно є виправданими, заготівельні періоди за вказаними видами товарів повинні бути максимально скорочені. Цим товарам потрібно приділяти якомога більше уваги, і вони повинні контролюватися за допомогою ефективної системи обліку.

Контроль має бути зосереджений там, де він себе виправдовує, -- на дорогоцінних виробничих запасах. Якщо витрачається менше часу на контроль дешевих товарів, тоді буде можливим більше часу приділяти тій ділянці, яка дійсно компенсує виробничі затрати.

Якщо бажано розподілити запаси більше, ніж на дві класифікаційні групи, нерідко застосовують добре відому систему аналізу «ABC». При використанні цієї системи запаси поділяються на групи А, В і С. Група А об'єднує найбільш активні в доларовому відношенні види запасів, В -- запаси середньої активності і С -- запаси з найбільш низьким рівнем доларової активності. Для класифікації за групами А, В, С застосовують такий же метод, як і при об'ємно-вартісному аналізі. Річна норма споживання кожного виду товарів множиться на ціну, потім товари розміщуються по спадаючій доларовій активності. Група А як «найбільш активна» підлягає найретельнішому контролю, групі В приділяють меншу увагу, а група С обслуговується «найменш активно».

Вирішення питання найкращого управління запасами часто полягає саме в тому, щоб менше контролювати дешеві товари і зосереджувати всю увагу на найбільш дорогоцінних.

Визначення потреби у виробничих запасах може бути розраховане на основі рекомендованих формул. Так, кількість перехідних запасів визначають за формулою:

V=HT,

де V -- обсяг виробничих запасів;

H -- середня норма продажу цих запасів на певний період часу;

T -- час на транспортування.

1.4 Необхідність існування запасів на підприємстві

Об'єктивна необхідність утворення запасів пов'язана з характером процесів виробництва та відтворення. Основною причиною утворення запасів є розбіжність у просторі і в часі виробництва і споживання матеріальних ресурсів [15].

Необхідність утворення запасів особливо важлива у зв'язку з безперервним поглибленням поділу праці. Підвищення продуктивності праці відбувається внаслідок розширення та поглиблення процесів спеціалізації і кооперування, в результаті яких в процесі виготовлення кінцевого продукту бере участь все більше число підприємств. Необхідність переміщення між ними засобів виробництва призводить до утворення все більшої кількості запасів як за величиною, так і по номенклатурі.

Освіта запасів пов'язане також з необхідністю забезпечення не безперервно процесу виробництва на всіх його стадіях. В процесі виконання договорів поставки продукції і при її транспортуванні можуть відбуватися відхилення від запланованих термінів і розмірів партій поставки. В теж час харчування виробництва повинно здійснюватися регулярно. Тому від наявності та стану запасів в першу чергу залежить ритмічна робота підприємства.

Наявність запасів дозволяє безперебійно забезпечувати виконання встановленої виробничої програми. Відсутність на підприємстві матеріалів внаслідок вичерпання запасів порушує ритм роботи виробничого процесу, призводить до простоїв обладнання або навіть до необхідності перебудови технологічного процесу.

Однією з причин створення запасів є також можливість коливання попиту (непередбачуване збільшення інтенсивності вихідного потоку). Попит на яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою часткою ймовірності.

Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, або вихідних матеріалів для його виготовлення в разі роботи підприємства «на замовлення» , не виключена ситуація, коли платоспроможний попит не буде задоволений, тобто клієнт піде з грошима і без покупки [15].

Знижки за покупку великої партії товарів також можуть стати причиною створення запасів.

В сучасних умовах господарювання в Україні однією з основних проблем фінансово-господарської діяльності підприємств є проблема зростання цін. Значне подорожчання матеріальних ресурсів, необхідних для виробничого процесу несприятливо позначається на функціонуванні підприємства, веде до перебоїв у постачанні аж до зупинки виробничого процесу. Таким чином, вкладення вільних коштів у виробничі запаси є одним з можливих способів уникнення падіння купівельної спроможності грошей [8].

З іншого боку, підприємство, яке зуміло передбачати інфляційні процеси в економіці, створює запас з метою одержання прибутку за рахунок підвищення ринкової ціни. В даному випадку мова йде про спекулятивний характер створення запасів [15]. виробничий запас логістичний контроль

Процес оформлення кожного нового замовлення на поставку матеріалів і комплектуючих супроводжується рядом витрат адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори і т.п .). Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу замовленої партії і, відповідно, підвищенню розміру запасу [11].

Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів призводять до того, що підприємство створює запаси даної продукції щоб уникнути проблем у постачанні в несприятливі періоди. В основному це стосується продукції сільського господарства.

Крім того, накопичення запасів часто є вимушеним заходом зниження ризику недопоставки (недоставки) сировини і матеріалів, необхідних для виробничого процесу підприємства. Відзначимо, що в цьому зв'язку підприємство, що орієнтується на одного основного постачальника, знаходиться в більш уразливому становищі, ніж підприємство, яке будує свою діяльність на договорах з декількома постачальниками [11].

Однак політика накопичення матеріальних запасів веде до значного відтоку грошових коштів підприємства з обороту. Залежність ефективності виробництва від рівня і структури запасів полягає в тому, підприємство несе певні витрати на забезпечення схоронності запасів.

У сучасних роботах з економіки підприємства та логістиці виділяють такі основні види витрат, пов'язані зі створенням та утриманням запасів
[5]:

· комерційні витрати - відсотки за кредит; страхування; податки на капітал, вкладений в запаси;

· Витрати на зберігання - утримання складів (амортизація, опалення, освітлення, заробітна плата персоналу і т.д.); операції з переміщення запасів;

· Витрати, пов'язані з ризиком втрат внаслідок: старіння, псування, продажу за зниженими цінами, уповільнення темпів споживання даного виду матеріальних ресурсів;

· Втрати, пов'язані з упущеною вигодою від використання вкладених у виробничі запаси засобів в інші альтернативні напрямки: збільшення виробничої потужності; зниження собівартості продукції; капіталовкладення в інші підприємства.

При цьому довготривале утримання запасів, часом навіть надмірної їх величини призводить до утворення на російських підприємствах так званих
«неліквідів» (запасів, які не можуть бути використані ні на самому підприємстві, ні реалізовані стороннім споживачам [12].

Таким чином, при багатьох позитивних моментах створення запасів підприємство несе значні витрати по їх формуванню та змістом.

У зв'язку з цим необхідно з'ясувати чи існує можливість функціонування підприємства в умови відсутності запасів або при їх мінімальній величині. Для цього розглянемо західний досвід управління запасами.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «МІСТО»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ «Місто» створено відповідно рішення установчих зборів учасників, згідно протоколу №1 від 01 лютого 2000 р. Діяльність підприємства регулюється Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю України, та іншим чинним законодавством.

Засновниками Товариства є фізичні особи Іваненко Володимир Андрійович та Похиленко Василій Олексійович. Повна назва підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто». Місце розташування Товариства: Україна, 69006, Україна, м. Запоріжжя, вул. Піщева, 119 (в районі Північного шосе).

Джерелом формування майна товариства є грошові та майнові внески учасників; доходи від реалізації продукції, послуг, і інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків, та інше.

Головна мета, з якою було створено товариство, - отримання прибутку шляхом найбільш повного задоволення потреб громадян, підприємств у товарах та послугах, які надає Товариство.

Предметом діяльності ТОВ «Місто» є:

v оптова та роздрібна торгівля товарами народного споживання та виробничо - технічного призначення;

v реалізація товарів народного споживання, продукції промислово - технічного призначення, продуктів громадського харчування;

v надання посередницьких, інформаційних, консультаційних, рекламних послуг;

v консультація з питань комерційної діяльності і управління;

v складування;

v оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування, в тому числі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

На момент створення підприємства воно, згідно Статуту, мало Статутний фонд у розмірі 20500 (двадцять тисяч п'ятсот) гривень, поділений на 100 часток по 205 гривень, розподілений порівну (по п'ятдесят часток) між учасниками Товариства. Підприємство має резервний (страховий) фонд, розмір якого складає 25% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань у резервний фонд складає 5% від суми чистого прибутку. Також у підприємстві створено фонд соціально - культурного розвитку. ТОВ «Місто» несе відповідальність по зобов'язанням усім своїм майном, на яке згідно з законом може бути звернено стягнення по вимозі кредиторів.

Вищім органом Товариства є загальні збори учасників, які мають кількість голосів, пропорційну до розмірів їх паїв. При проведенні загальних зборів трудового колективу і присутності на них не менш 2/3 складу трудового колективу, з'являється правомочність вирішувати питання відкритим голосуванням за більшістю голосів. На підприємстві виробничі, трудові та економічні стосунки трудового колективу з адміністрацією, питання охорони праці та соціального розвитку регулюються колективним договором.

Місце розташування підприємства було обрано таким, що відповідає вимогам для великого збутового підприємства - великі площі, відносно однакова відстань до будь-якого району міста Запоріжжя, недорога оренда складських та офісних приміщень в цьому районі (район заводів). Необхідно зауважити, що таке місце розташування підприємства обрано не далекоглядно, як показує досвід. Деякі клієнти вважали б за краще проводити зустрічі та переговори в офісі, що був би розташований у центрі міста, також це сприяло б створенню та підтримці відповідного іміджу фірми.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, які затверджені правлінням товариства і зареєстровані в торгово-промислові палаті, печатку зі своєю назвою. Воно є самостійним господарським об'єктом з правами і обов'язками юридичної особи, має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своєї обов'язків.

Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокуповування, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ТОВ «Місто» за 2016-2017 рр. наведена у табл. 2.1

Таблиця 2.1 Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ТОВ «Місто»

Показники	2015	2016	2017	2016 у % до 2008	2017 у % до 2009
Дохід від реалізації продукції (товарів, робот, послуг), тис. грн.	15288,0	17985,9	19784,5	117,7	110,0
Податок на додану вартість, тис. грн.	2473,6	2910,2	3201,2	117,7	110,0
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робот, послуг), тис. грн.	12688,8	14927,5	16419,9	117,7	110,0
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робот, послуг), тис. грн.	8110,0	14239,2	15662,4	175,6	110,0
Валовий прибуток, тис. грн.	586,0	688,3	757,5	117, 5	110,1
Рентабельність, %	3,8	3, 9	3,8	102,6	97,4
Адміністративні витрати, тис. грн.	377,5	473,3	530,6	125,4	112,1
Фінансові результати від звичайної діяльності до податкообкладання, тис. грн.	61,2	68,3	75,9	111,6	111,1
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток, тис. грн.	41,6	46,2	50,8	111,1	110,0
Чистий прибуток, тис. грн.	41,6	46,2	50,8	111,1	110,0

Дохід від реалізації продукції ТОВ «Місто », у 2016 р. склав 17985,9 тис. грн., що на 17,7% більше за попередній рік, а у 2017 р. - 19784,5 тис. грн., що склало 110% від 2016 р. Чистий прибуток, виріс з 46,2 тис. грн. у 2016 р. (що склало 11,1% від рівня 2015 р.) до 50,8 тис. грн. і зріс, таким чином, на 10%. Зростання собівартості продукції та зниження асортименту також обумовили зменшення рівня зростання прибутків і рентабельності. Собівартість продукції у 2017 р. виросла на 10%.

2.2 Аналіз системи управління запасами на підприємстві

Підприємство є офіційним дистриб'ютором виробників торговельних марок, збутом яких займається. Дистриб'ютор (від англійського distributor - розповсюджувач) - це, як відомо, розподільник (комерційний посередник), що пов'язує ланку між виробниками і споживачами товарів і послуг. Дистриб'юторами можуть бути супермаркети, оптовики (як у випадку об'єкта дослідження), дилери, брокери тощо. У маркетингу фірма, що здійснює функції торгового посередника в організації руху товару для виробника товару. Дистриб'ютор може бути або дочірнім підприємством продуцента, або самостійною фірмою, що діє на договірній підставі (особливо на зовнішніх ринках).

З метою оцінки фінансового стану підприємства, проведемо оцінку даних. Для цього розрахуємо основні фінансові показники.



Таблиця 2.2 Фінансові показники діяльності підприємства ТОВ «Місто», в динаміці, за 2015 - 2017 рр.

Фінансовий показник	2015	2016	2017	2016 у % до 2015	2017 у % до 2016
1. Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності або автономії)	0,063	0,062	0,065	98,41	104,84
2. Коефіцієнт структури капіталу (фінансування)	14,78	14,78	14,81	100,0	100,2
3. Коефіцієнт зносу основних засобів	0,1357	0,1358	0,1357	100,07	99,93
4. Чистий оборотний капітал	519,4	577,0	634,7	111,09	110,0
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,318	0,318	0,317	100,0	99,7
6. Коефіцієнт оборотності активів	5,96	5,88	5,85	98,66	99,49
7. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	46,17	48,36	48,13	104,74	99,52
8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	87,72	92,80	92,35	105,80	99,52
9. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,2876	0,2871	0,2857	99,83	99,51
10. Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,0040	0,0031	0,0025	77,31	81,86
11. Коефіцієнт рентабельності продукції	0,0132	0,0146	0,0259	177,4	110,61

Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності або автономії) в динаміці за даними табл. 2.2 майже не змінюється, коливаючись з 2015 р. по 2017 р. в межах 0,063 - 0,065. Він зменшився на 1,6% у порівнянні даних 2016 і 2015 рр., на кінець 2017 р. порівняно з 2016 р. питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність зросла на 4,8%.

Рівень залежності підприємства від привернутих засобів, згідно розрахованого коефіцієнта структури капіталу, залишається протягом аналізує мого періоду незмінним. Доля основних засобів, списаних на витрати у поточному періоді, згідно розрахованого коефіцієнт зносу основних засобів, за роками, теж залишається постійною. Розмір чистого оборотного капіталу (тис. грн.), наявність і величина якого свідчать про здатність підприємства оплачувати свої поточні зобов'язання і розширювати подальшу діяльність, у 2016 р., порівняно із 2015 р. зріс на 11,1%, а у 2017 р. порівняно з 2016 р. - на 10%. Він склав, відповідно, 519,4; 577,0; 634,7 тис. грн.

Ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, за показниками коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами, залишалася незмінною у 2016 р. порівняно з 2015 р. і у 2017 р. порівняно з 2016 р. (-0,3%). Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача), що характеризує ефективність використання основних фондів і показує рівень продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів, зріс на 4,74% у 2016 р. порівняно з 2015 р., хоча у 2017 р. порівняно з 2016 р. склав усього 99,52% рівня. Оборотність активів підприємства у 2015 р. склала 5,96, у 2016 р. - 5,88 у зв'язку із зменшенням асортименту продукції і у 2017 р. - 5,85.

Рентабельність діяльності підприємства знижувалася і склала у 2016р. від 2015 р. лише 77,31%, а у 2017 р. від 2016 р. - 81,86%. Зниження показнику уповільнюється. Рентабельність продукції підприємства у 2016 р. від 2015 р. зросла і склала 177,4%, а у 2017 р. від 2016 р. зниження росту - 110,61%. З вищенаведеного слідує, що показники рентабельності є доволі низькими. Підприємство розвиваються не так швидко, як могло б. Хоча доходи постійно зростали, і рівень їх приросту склав 17,7% у 2016 р., порівняно із 2015 р., і 10% у 2017 р., порівняно із 2016 р., приріст зменшився, намітилася тенденція до застою. Також необхідно пам'ятати про чинник інфляції, рівень якої зводить нанівець всі темпи росту прибутків підприємства ТОВ «Місто».

Прибутки зросли, але зрослі й собівартість продукції. Підприємство повинно прорахувати можливі шляхи здійснення собівартості та прорахувати неперспективні товари з метою підвищення рентабельності діяльності підприємства. Приріст валового прибутку у 2016 р., від 2015 р. склав 11,1% і 10,0% у 2017 р. від 2016 р. Як і інші показники фінансового стану підприємства, рівень приросту прибутку теж знизився, що показує необхідність застосування нових методів управління підприємством, зокрема, маркетингового управління, бо діяльність підприємства тісно з ним пов'язана.

Адміністративні витрати підприємства зросли й склали, відповідно, 377,5 тис. грн. у 2015 р., 473 тис. грн. у 2016 р. і 530,6 тис. грн. у 2017 р. Темп їх приросту зменшився з 25,4% до 12,1% , що є наслідком більш продуманої кадрової політики.

Щоб оцінити якість управління кадровим потенціалом підприємства, оглянемо динаміку основних показників з управління персоналом ТОВ «Місто - Д» за 2015 - 2017 рр., а зокрема: кількість працюючих на підприємстві працівників, та їх склад - кількість та динаміка кадрів адміністративно - управлінського апарату, виробничих кадрів; рівень середньої заробітної плати і продуктивність праці. Дані наведені у табл. 2.2.1

Таблиця 2.2.1 Динаміка основних показників з управління персоналом підприємства

Показник	2015	2016	2017	2016 у % до 2015	2017 у % до 2016
Кількість працюючих, чол.	57	57	55	100,0	96,5
В т. ч. адмінистративно-управлінського персоналу, чол.	41	37	37	90,2	100,0
Виробничого персоналу, чол.	16	18	18	112,5	100,0
Середня заробітна плата, грн.	389,7	420,5	497,3	107,9	118,3
Продуктивність праці, тис.грн./чол.	268,21	315,54	359,72	117,7	114,0

Згідно наведених даних, кількість працівників підприємства знизилася лише на 2 особи. При цьому кількість працівників адміністративно - управлінського персоналу склала у 2015 - 2017 рр. 41, 37 і 37 чоловік, відповідно. Організаційна структура наведена на рис. 2.2 Кількість виробничого персоналу за той же період часу складала 16, 18 і 18 чоловік. У зв'язку з інфляцією та зростанням середньої заробітної платні по Україні, на підприємстві підвищилась середня заробітна плата з 389,7 у 2015 р. до 420,5 у 2016 р. і 497,3 у 2017 р.

Динаміка зростання заробітної плати склала 107,9% у 2016 р. від 2015 р. і 118,3 у 2017 р. від 2016 р. Продуктивність праці мала невелике збільшення у 2015 - 2017 рр. відповідно - 268,21 тис грн./чол. У 2015 р., 315,54 тис. грн./чол. У 2016 р. і 359,72 тис.грн./чол. у 2017 р. Динаміка склала, таким чином, 117,7% у 2016 р. від 2015 р. і 114,0% у 2017 р. від 2016 р.

На підприємстві працює 55 працівників. Ще 16 працівників - у Запорізькій філії і 19 працівників - у Мелітопольській. Необхідно провести аналіз кадрового складу працівників, згідно з рівнем їх освіти та кваліфікації в динаміці та відсоткове співвідношення працівників із вищою, середньо спеціальною та середньою освітою на підприємстві.

З порівняльної характеристики кадрового складу працівників можна побачити, що відсоток працівників з вищою освітою на 31.12.14 р. складав 17,5%, на 31.12.15 р. - 28,13%, а на 31.12.16 р. вже 38,20%. Але рівень освіти працівників, що займаються маркетинговою діяльністю недостатньо високий.

Рис. 2.2 Організаційна структура ТОВ «Місто» (з філіями)



Майно підприємства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

ь грошові і майнові внески засновників;

ь доходи, одержані від господарської діяльності, реалізації продукції і послуг;

ь доходи від акцій, цінних паперів, депозитних внесків і внесків в капітал інших підприємств;

ь кредити банків і інших кредитних організацій;

ь інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство здійснює облік всієї своїй діяльності, контроль за ходом виробництва продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність в порядку встановленому законодавством.

Витрати на утримання запасів є одним із основних елементів логістичних витрат. Причому, оскільки у дистриб'юторів оптової та роздрібної торгівлі на запаси припадає відносно більша частина активів, то й їх витрати на утримання запасів складають відносно більшу частку в загальних (сумарних) логістичних витратах порівняно до виробничих підприємств.

Відповідно до загальновизнаних підходів за основні структурні елементи витрат, пов'язаних із утриманням запасів, розглядають: вартість капіталу, податки, страхування, знос і списання, витрати на зберігання (складування).

Для розрахунку параметрів системи управління запасами на підприємстві ТОВ «Місто» з фіксованими розмірами замовлення розв'яжемо задачу:

Таблиця 2.2.2 Розрахунок парметрів системи управління запасами з фіксованими розмірами замовлення

Номер по порядку	Показник	Порядок розрахунку	Значення
1	Потреба, шт	-	3000
2	Оптимальний розмір замовлення , шт	ОРЗ=	60
3	Час поставки, дні	-	4
4	Можлива затримка поставки, дні	-	1
5	Очікуване денне споживання, шт/ день	[1]:[15]	8,22
6	Термін витрачання замовлення, дні	[2]:[5]	7,30
7	Очікуване споживання за час поставки, шт	[3]*[5]	32,88
8	Максимальне споживання за час поставки, шт	([3]+[4])*[5]	41,1
9	Гарантійний запас, шт	[8]-[7]	8,22
10	Пороговий рівень запасу, шт	[9]+[7]	41,1
11	Максимальний бажаний запас, шт	[9]+[2]	68,22
12	Термін витрачання запасу до порогового рівня, дні	[11]-[10]:[5]	3,30
13	Витрати на організацію 1го замовлення, грн	-	12,25
14	Витрати на зберігання 1шт комплектуючих, грн	-	20
15	Число робочих днів в році	-	365

Оптимальний розмір замовлення:

ОРЗ=,

- витрати на зберігання 1шт комплектуючих;

Д - потреба в матеріалах;

- витрати на організацію одного замовлення.

ОРЗ= = 60

Таблиця 2.2.3 Розрахунок параметрів системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями

Номер по порядку	Показник	Порядок розрахунку	Значення
1	Потреба, шт	--	1750
2	Інтервал часу між замовленнями, днів	I=	9,04
3	Час постачання, днів	--	9
4	Можлива затримка поставки, днів	--	2
5	Очікуване денне споживання, шт/ день	[1] : [12]	7,74
6	Очікуване споживання за час постачання	[3] • [5]	69,66
7	Максимальне споживання за час постачання, шт	([3] + [4]) • [5]	85,14
8	Гарантійний запас, шт	[7] - [6]	15,48
9	Максимально бажаний запас, шт	[8] + [2] • [5]	18
10	Витрати на організацію 1го замовлення, грн	--	12
11	Витрати на зберігання 1шт комплектуючих, грн	--	8,51
12	Число робочих днів в році	--	226

Розрахунок параметрів системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями:

I=,

N - к-сть робочих днів у році;

Д - потреба в матеріалах;

ОРЗ - оптимальний розмір замовлення.

ОРЗ= = = 70

I= = 9,04

Висновок: розрахунок параметрів системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями полягає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість продукції, а за умови прискорення інтенсивності споживання продукції (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

· умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

· витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

· втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

2.3 Оцінка ефективності системи управління запасами на підприємстві

Визначення у кількісному вигляді ефективності роботи персоналу проводиться за допомогою показника рентабельності, і формули рентабельності. Дані витрат і прибутку занесені у табл. 2.3.

Таким чином, витрати мали тенденцію до зростання, і склали 120893,5 грн. у 2017 р. порівняно із 110882,5 грн. у 2016 р. і 108256,25 у 2015 р. Найсуттєвіші витрати були пов'язані із вартістю рекламної продукції (друкована реклама, стенди, оформлення вітрин тощо), ствоpренням акційних та подарункових наборів товару «два в одному» і знижками на продукцію. Перший вид витрат склав у 2017 р. 45937,4 грн., і зросли порівняно із 2016 р. - 45751,7 грн. Витрати, пов'язані зі знижкою, склали 45937,4 грн. у 2017 р.

Таблиця 2.3 Витрати ТОВ «Місто» за 2015 - 2017 рр.

Вид витрат	Сума витрат, грн.
	2015 рік	2016 рік	2017 рік
1	2	3	4
1. Додаткові виплати робітникам	3990,0	4260,0	4620,0

Подобные документы

• Управління ресурсами та запасами

  Поняття матеріальних ресурсів підприємства та основні принципи управління ними в організації. Ціль створення виробничих запасів на підприємстві, правила та методики управління ними. Сутність диспетчеризації виробництва та організація на підприємстві.
  
  контрольная работа [34,6 K], добавлен 24.05.2009
  

• Удосконалення системи управління персоналом підприємства

  Сутність, завдання, цілі та основні показники системи управління персоналом. Аналіз системи управління персоналом на підприємстві КП "СЄЗ Київського району міста Донецька". Дослідження організаційних аспектів управління персоналом на підприємстві.
  
  курсовая работа [6,2 M], добавлен 21.04.2015
  

• Впровадження сучасних методів управління на підприємстві (за матеріалами СО "ВВЕМ" ВАТ "АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" м. Вінниця)

  Сутність і класифікація методів управління. Ознаки та принципи організаційно-виробничого планування. Аналіз показників господарсько-фінансової діяльності енергетичного підприємства. Впровадження енергозберігаючих технологій, менеджменту знань та якості.
  
  дипломная работа [800,4 K], добавлен 08.10.2012
  

• Удосконалення управління інформаційними потоками на підприємстві

  Інформаційне забезпечення процесу управління. Комунікаційні процеси на підприємствах. Дослідження і застосування CASE-технологій для проектування інформаційної системи. Організація і удосконалення системи документообігу на підприємстві ТОВ "ІМПЕРІЯ".
  
  курсовая работа [603,8 K], добавлен 25.11.2011
  

• Моделі управління запасами в прийнятті управлінського рішення

  Розробка і реалізації фінансової політики керування запасами. Цілі створення запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів. Основні етапи формування політики управління запасами на підприємстві, моделі їх зберігання.
  
  реферат [357,1 K], добавлен 24.01.2010
  

• Організація системи управління ризиками на підприємстві

  Визначення, класифікація та порядок організації роботи з ризиками на підприємстві. Методичні аспекти побудови системи управління ризиками на ВАТ "Севастопольський морський завод". Розробка управлінських рішень щодо методів управління наявними ризиками.
  
  курсовая работа [810,9 K], добавлен 22.02.2011
  

• Управління персоналом як наука і як функція менеджменту

  Значення менеджменту як науки і навчальної дисципліни. Необхідність комплексного вирішення кадрових проблем, удосконалення форм і методів кадрової роботи для розвитку ефективної системи управління на підприємстві. Зарубіжний досвід управління персоналом.
  
  контрольная работа [28,3 K], добавлен 27.01.2014
  

• Система управління витратами на підприємстві

  Економічна сутність витрат та їх класифікація. Характеристика системи управління витратами. Значення ефективності системи управління витратами для успішного функціонування підприємства у сучасних умовах. Планування матеріальних та трудових ресурсів.
  
  дипломная работа [206,8 K], добавлен 02.01.2010
  

• Кадрове планування

  Значення, цілі та завдання кадрового планування на підприємстві. Принципи, методи та етапи кадрового планування на підприємстві. Стратегічні напрями розвитку системи кадрового планування на ТОВ "Фарм-Холдинг". Характеристика системи управління персоналом.
  
  курсовая работа [59,4 K], добавлен 12.05.2014
  

• Система управління персоналом

  Визначення оцінки людських ресурсів, її основні цілі, функції та сфери діяльності. Психологічний компонент та порядок проведення оцінювання кадрів. Система управління персоналом і характеристика її підсистем. Методи планування потреб працівників.
  
  контрольная работа [50,8 K], добавлен 03.08.2010
  

• Система управління персоналом в сільськогосподарському підприємстві

  Сутність та структура системи управління персоналом на підприємстві сільського господарства, використовувані методи та прийоми. Організаційно-економічна характеристика ТОВ "ОБРІЙ" LTD, існуючий стиль керівництва. Шляхи удосконалення управління персоналом.
  
  курсовая работа [55,5 K], добавлен 30.09.2014
  

• Основні напрямки удосконалення управління персоналом організації

  Концепція управління персоналом на підприємстві. Аналіз системи управління персоналом ЗАТ "Діанет". Стратегії управління персоналом підприємства. Шляхи удосконалення системи управління персоналом ЗАТ "Діанет". Пропозиції щодо покращення.
  
  дипломная работа [100,6 K], добавлен 10.09.2007
  

• Використання методів економічного управління на підприємстві

  Діюча система економічних методів менеджменту: система пільг та оподаткування, цінове регулювання, економічні та матеріальні санкції, метод госпрозрахунку, матеріальне стимулювання. Реалізація способів управління: планування та комерційного розрахунку.
  
  курсовая работа [303,0 K], добавлен 30.09.2014
  

• Організація системи управління ризиками на виробничому підприємстві

  Розкриття суті і дослідження основних етапів процесу управління ризиками на підприємстві. Критерії оцінки міри ризику в діяльності фірми. Аналіз системи управління ризиками у ВАТ "Більшовик". Мінімізації фінансових і управлінських ризиків на підприємстві.
  
  дипломная работа [1,6 M], добавлен 24.05.2013
  

• Використання кількісних методів для розробки і обґрунтування управлінських рішень

  Мистецтво управління як основний фактор прийняття управлінських рішень. Сутність управлінського рішення та його роль в процесі управління. Загальна характеристика управління на основі кількісних і якісних методів. Способи прогнозування на підприємстві.
  
  курсовая работа [644,9 K], добавлен 13.06.2011
  

• Стратегічне управління інноваційною діяльністю підприємств

  Сутність та об’єкт інноваційної діяльності підприємств. Види планування та особливості їх застосування до цієї сфери. Визначення методів управління інноваційним процесом на підприємстві. Розробка проекту розвитку підприємства. Аналіз його ефективності.
  
  курсовая работа [174,9 K], добавлен 06.06.2016
  

• Контролювання — вид управлінської діяльності

  Поняття та зміст контролю. Об'єктивність та необхідність контролю. Види контролю, зворотній зв'язок при контролі. Етапи контролю та забезпечення ефективності. Впровадження Інформаційно-управлінської системи контролю. Система контролю виробничих процесів.
  
  реферат [4,2 M], добавлен 26.10.2008
  

• Основні засади управління операційними системами

  Класифікація операційних систем, суть стратегічного управління, виражена компетентність і конкурентні переваги. Поняття агрегатного планування та дезагрегування. Управління запасами залежного і незалежного попиту, види моделей, їх переваги та недоліки.
  
  курсовая работа [91,9 K], добавлен 18.11.2009
  

• Управління проектами на підприємстві

  Управління проектами як система управління. Характеристики системи управління. Поняття проект та його характеристика. Функції управління проектами. Управління проектами як форма підприємництва. Проблеми управління проектами. Застосування методів кайдзен.
  
  курсовая работа [81,8 K], добавлен 22.06.2007
  

• Посадовий аналіз у системі управління підприємством

  Поняття посади, посадового аналізу, процес проектування і функціонування посад. Нормативно-правове регулювання, регламентація посадових прав, обов’язків. Впровадження системи грейдингу як методу удосконалення системи управління персоналом на підприємстві.
  
  дипломная работа [235,2 K], добавлен 12.03.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам