Розвиток корпоративної соціальної відповідальності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи корпоративної соціальної відповідальності

1.1. Сутність і значення корпоративної соціальної відповідальності

1.2. Види і принципи формування корпоративної соціальної відповідальності

1.3. Моделі корпоративної соціальної відповідальності

РОЗДІЛ 2. Аналіз поширення корпоративної соціальної відповідальності

2.1. Світові тенденції розвитку корпоративної соціальної відповідальності як елемента конкурентоспроможності

2.2. Становлення інституту корпоративної соціальної відповідальності в Україні

РОЗДІЛ 3. ОБГУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

3.1. Нормативно-правова база розвитку корпоративної соціальної відповідальності в Україні

3.2. Впровадження моделей корпоративної соціальної відповідальності в умовах України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

корпоративний соціальний відповідальність конкурентоспроможність



ВСТУП

Актуальність теми. В сучасному глобалізованому світі, коли великі корпорації ведуть свою діяльність на багатьох міжнародних ринках, забезпечуючи робочими місцями мільйони людей, а національні уряди часто неспроможні оперативно вирішувати екологічні, економічні та соціальні проблеми, великий бізнес починає виконувати соціальні функції, які раніше відносились до сфери виключної відповідальності держави. З іншого боку, багаторічна практика розвинутих країн свідчить, що добровільна підтримка бізнес структурами проектів, спрямованих на захист довкілля, розвиток громад в ареалі присутності компанії, захист прав людини, налагодження відносин зі стейкхолдерами, тобто, діяльність, яку сьогодні прийнято називати корпоративною соціальною відповідальністю, має абсолютно вимірювані фінансові наслідки як для самої компанії, так і для держави і її громадян. Так, компанії забезпечують собі стійку довготривалу конкурентну перевагу, держава отримує стабільні податки, працевлаштоване населення та працюючу інфраструктуру, а громадськість відчуває стабільність життя та добробуту. В Україні успішно працюють іноземні транснаціональні корпорації, активно розвиваються великі національні підприємства. З іншого боку, наша держава не входить до списку найбагатших країн Європи. Тому запровадження практики корпоративної соціальної відповідальності є актуальним для сучасного українського суспільства на шляху до євроінтеграції країни.

Сучасні інтеграційні та глобалізаційні процеси супроводжуються підвищенням міжнародної конкуренції, необхідністю застосування прогресивних заходів та спрямування стратегічного вектора на досягнення бажаної конкурентоспроможності українських підприємств, що сприяє трансформації економіки та її адаптації до ринкових умов. Це можливо лише за допомогою використання прогресивного світового досвіду, ефективного діалогу між бізнесом, урядом та громадським суспільством задля вирішення соціальних проблем. Ми вважаємо, що такі зрушення можливі за допомогою впровадження та поширення корпоративної соціальної відповідальності.

Дотримання принципів корпоративної соціальної відповідальності передбачає вбудовування ідеї соціальної відповідальності у стратегію корпоративного управління компанією. Така діяльність відображається в системі економічних, екологічних та соціальних показників сталого розвитку, здійснюється через регулярний діалог із суспільством. Позитивні здобутки корпоративної соціальної відповідальності полягають в тому, що будь-які виробничі та економічні рішення приймаються з урахуванням соціальних та екологічних наслідків як для компаній, так і для суспільства. При такій побудові корпоративна соціальна відповідальність перетворюється на потужний фактор стратегічного розвитку, зміцнення ділової репутації та конкурентоспроможності, а також зростання ринкової капіталізації компаній.

Проблеми корпоративної соціальної відповідальності широко досліджуються закордонними вченими, серед яких Говард Боуен, Томас Бредгард, Кіт Девіс, Пітер Друкер, Джон Елкінгтон, Арчі Керолл, Філіп Котлер, Джеремі Мун, Едвард Фрімен. Крім того, різні аспекти корпоративної соціальної відповідальності знайшли відображення у працях українських дослідників, а саме: І. Акімова, Ю. Благова, А. Горошилова, Ф. Євдокимова, Г. Назарова, О. Осінкіна, Г. Попович, Ю. Саєнка та інших. Проте, корпоративна соціальна відповідальність є складною, багатофункціональною категорією, що потребує глибокого та комплексного підходу, активізації досліджень в цьому напрямі, стратегічна перспективність якої в сучасній глобальній економіці очевидна.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота виконувалась у відповідності до науково-дослідної теми «Формування науково-практичних засад ефективного розвитку та управління економічно діяльності підприємств в умовах зміцнення зовнішньоекономічних зв'язків» - номер державної реєстрації 0117U005022.

Мета дослідження - проведення аналізу національних проблем і методів вдосконалення корпоративної соціальної відповідальності та визначення перспектив подальшого розвитку корпоративної соціальної відповідальності для економіки України.

Відповідно до мети сформовано наступні завдання:

1. З'ясувати сутність та значення корпоративної соціальної відповідальності;

2. Охарактеризувати види та принципи корпоративної соціальної відповідальності;

3. Визначити шляхи становлення української моделі корпоративної соціальної відповідальності;

4. Проаналізувати тенденції розвитку корпоративної соціальної відповідальності;

5. Провести оцінку впливу державного регулювання на розвиток КСВ;

6. Обґрунтувати важливість моделі КСВ для вітчизняних підприємств;

7. Визначити перспективи розвитку корпоративної соціальної відповідальності національної економіки України.

Об'єктом дослідження є процес становлення корпоративної соціальної відповідальності в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади розвитку та перспективи побудови ефективної корпоративної соціальної відповідальності як для вітчизняних компаній, так і для суспільства в цілому.

Методи дослідження. Теоретико-методичною основою дипломної роботи є загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Для реалізації мети і визначених завдань використані наступні методи: методи аналізу та синтезу при дослідженні теоретико-методологічних основ розвитку та становлення концепції корпоративної соціальної відповідальності, розробці механізму формування корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємствами; індуктивно-дедуктивний метод при дослідженні змісту та сутності категорії «корпоративної соціальної відповідальності», розробки методики оцінки рівня корпоративної соціальної відповідальності; методи порівняння та групувань; графічний метод для схематичного зображення узагальнень.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної науки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, що стосуються різних аспектів прояву корпоративної соціальної відповідальності підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та розробці теоретико-методичних положень

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, викладені в дипломній роботі можуть використовуватися в практиці управління соціально-економічним розвитком підприємства на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях з метою удосконалення соціально-визначеного підходу в розвитку національної економіки України. Основні ідеї та висновки представлені в роботі, які можуть бути використані для ведення соціально-відповідального бізнесу в практиці функціонування вітчизняних підприємств.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були представлені й обговорені на конференціях і семінарах, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми і тенденції розвитку сучасної економіки в умовах інтеграційних процесів: теоретичні та практичні аспекти» (м. Херсон, 2 - 3 листопада 2017 р.), Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Актуальні процеси економічного розвитку в сучасних умовах» (м. Херсон, 23 - 24 березня 2018 р.), магістерські студії.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1.1 Сутність і значення корпоративної соціальної відповідальності

Корпоративна соціальна відповідальність являє собою особливу форму соціально орієнтованої діяльності бізнесу, яка активізувалася у відповідь на становлення постіндустріального суспільства (50-ті роки ХХ ст.. - по наш час). Проте, одним з перших соціальних реформаторів та прибічників ідеї соціальної відповідальності бізнесу був англійський філософ, педагог та промисловець Роберт Оуен, який ще у першій половині ХІХ століття розробив план поліпшення умов праці робітників і зробив спробу втілити його в життя на одній із власних прядильних фабрик Шотландії. Науковець запропонував радикальні теоретичні програми перебудови капіталістичного суспільства в цілому, в основу яких було покладено теоретичну систему, провідною ідеєю якої стало формування соціального середовища, сприятливого для ефективної праці та всебічного розвитку людини.

Р. Оуен проголошував, що людина - продукт середовища і що змінити її можна, лише змінивши середовище, в якому вона існує. Під таким середовищем він розумів суспільно-економічні відносини, що впливають на поведінку людини, а відповідно до його основних складових відомий реформатор відносив інституціональні (ідеологія, мораль, право, освіта) та економічні компоненти. Він вважав, що функції з формування нового середовища має взяти на себе держава, силою своєї влади спонукаючи до створення прогресивних інституціональних і економічних форм. Р. Оуен запевняв, що за допомогою виховання та законодавства, яке відповідає названим принципам, можна створити нове суспільство, позбавлене будь-яких проблем. З цією метою з власної ініціативи він створив спілку банкірів та підприємців, проводив з ними "виховну роботу", закликаючи до свідомої перебудови соціального середовища[7].

Отже, Роберт Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітительства й законодавства, а також теоретично обґрунтував структуру прогресивної економічної системи майбутнього.

Проте, перші наукові підходи до розуміння сутності корпоративної соціальної відповідальності, її принципів та методів зароджуються у 50-х роках ХХ століття. Американський вчений, нобелівський лауреат М. Фрідмен вважав, що справа бізнесу є тільки бізнес, «існує одна і тільки одна соціальна відповідальність ділового світу - використати свої ресурси і займатися діяльністю, спрямованою на збільшення прибутків, при умові дотримання правил гри, займатися відкритою і вільною конкуренцією, без обману і шахрайства» [7]. Підхід М. Фрідмена сьогодні застосовується в Європі, тобто соціальна відповідальність підприємства полягає у зростанні і максимізації прибутку.

Американський економіст Г. Боуен у своїй праці «Соціальна відповідальність бізнесмена», поклав початок інтенсивного обговорення проблеми соціальної відповідальності бізнесу. Він розглядав соціальну відповідальність як «реалізацію політики з ухвалення рішень або проведення лінії поведінки, які були б бажаними з позиції цілей та цінностей суспільства», отже бізнес має усвідомлювати свій вплив і відповідальність перед суспільством [9, С. 25-30].

Інший американський вчений К. Девіс уперше обґрунтував, що проблема соціальної відповідальності повинна розглядатися в управлінському контексті. Він підкреслював, що ця відповідальність має відношення до тих «рішень і дій бізнесменів, які здійснюються з причин, що принаймні частково виходять за межі прямого економічного або технічного інтересу фірм», причому «деякі соціально відповідальні рішення в бізнесі можуть бути в ході тривалого, складного процесу аналізу пояснені як такі, що надають гарний шанс для одержання фірмою довгострокового економічного ефекту» [12].

У 1984 році П. Друкер сформулював власне поняття корпоративної соціальної відповідальності поклавши в його основу сумісництво прибутковості і відповідальності. Ідея полягає в тому, що бізнес зобов'язаний «конвертувати» соціальну відповідальність у нові можливості. Потрібно перетворювати соціальні проблеми в економічні можливості та економічну вигоду.

Ситуація зростаючого добробуту об'єктивно обумовила необхідність перегляду цінностей економічного зростання як головної рушійної сили соціального прогресу - у суспільства зросли вимоги не тільки до кількісних, але і до якісних характеристик рівня життя.

Протягом останніх 10 років одним з пріоритетних напрямків розвитку бізнесу, особливо, великого, є розбудова етичної поведінки із певними зацікавленими групами впливу, яка в сучасній науковій літературі охоплюється поняттям «корпоративна соціальна відповідальність» [15, С. 115-118].

Отже, до сьогоднішнього дня не сформовано загальновизнаного підходу до визначення сутності поняття «корпоративна соціальна відповідальність», тому доцільним є наведення різних підходів до його розуміння, які розроблені у світовому бізнес-середовищі (Табл.1.1)

Таблиця 1.1. Основні підходи до визначення сутності поняття «корпоративна соціальна відповідальність»

№	Автор	Визначення корпоративної соціальної відповідальності
1	Європейський Альянс корпоративної соціальної відповідальності [17]	концепція залучення соціальних і екологічних напрямків у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між усіма зацікавленими сторонами
2	Джим Райлі [8]	зобов'язання, яке передбачає переслідування довгострокових цілей, які корисні для суспільства
		Продовження табл. 1.1
3	Лорд Холм і Річард Уаттс [7]	постійна прихильність бізнесу щодо ведення справ на засадах етики і розробки власного внеску в економічний розвиток, в той же час покращуючи якість життя своїх працівників та їх сімей і суспільства в цілому
4	Найл Фіцджеральд [9]	корпоративна соціальна відповідальність є безкомпромісним бізнес-рішенням. Не тому, що це хороша практика, а тому, що люди змушують нас зробити це, оскільки це добре для нашого бізнесу

Джерело: складено автором на основі джерел [7, 8, 9, 17]

В Україні по-різному тлумачать поняття «корпоративної соціальної відповідальності», проте, здебільшого використовують два підходи до її визначення. Вузьке розуміння представляє перелік проектів і програм, що здійснюються українськими компаніями по розвитку людського капіталу на благодійній основі, але це не відповідає міжнародним стандартам. На противагу цьому підходу існує комплексний підхід, що майже не отримав розвитку в Україні, і визначає корпоративну соціальну відповідальність у формі звітів по корпоративній соціальній відповідальності чи стійкому розвитку у відповідності із міжнародними стандартами. Важливою умовою успіху у цій області є принцип добросовісної відповідальності бізнесу по корпоративній соціальній відповідальності в умовах гнучких мотиваційних механізмів та помірного регулювання зі сторони законодавчої і виконавчої влади [17]. Тому уряд повинен підтримати практику звітності, розглядати питання пільгового оподаткування форм корпоративної соціальної діяльності, створювати відповідні урядові рекомендацій і проводити діалог влади та бізнесу про основні напрями та зміст корпоративної соціальної відповідальності. При цьому питання про соціальну відповідальність самих органів влади є актуальною і гострою проблемою.На офіційному сайті Конфедерації роботодавців України розміщене таке визначення: корпоративна соціальна відповідальність - це добровільна ініціатива власників компанії або засновників організації з розробки і реалізації певних соціально спрямованих, неприбуткових заходів, які мають на меті якісне удосконалення зовнішнього для компанії або організації середовища [19, С.285]. Основний аспект у цьому визначенні робиться на таких положеннях:

- добровільність соціально відповідальної діяльності компанії;

- зовнішня спрямованість такої діяльності.

Ширший зміст закладено у визначення, запропоноване Форумом соціально відповідального бізнесу України, відповідно до якого соціальна відповідальність бізнесу розглядається як:

1) відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів;

2) активна соціальна позиція компанії, що полягає у гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі з суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем [44].

В сучасних умовах корпоративна соціальна відповідальність компанії носить багаторівневий характер, що обумовлено складністю та мінливістю ринкового середовища. Базовий рівень передбачає виконання таких зобов'язань: виплата заробітної плати, своєчасна сплата податків, також, по можливості створення нових робочих місць. Другий рівень соціальної відповідальності являє собою забезпечення працівників умовами роботи й життя: підвищення кваліфікаційного рівня працівників, профілактичне лікування, будівництво житла та розвиток соціальної сфери. Третій рівень є вищим рівнем та передбачає благочинну діяльність.

Отже, корпоративна соціальна відповідальність являє собою добровільну ініціативу власника компанії або засновників організації з розробки і реалізації певних соціально-спрямованих, неприбуткових заходів, що мають на меті якісне покращення зовнішнього для компанії або організації середовища.

Корпоративна соціальна відповідальність можлива за умови досягнення стійкого розвитку самостійних і відповідальних компаній та організацій, що відповідає їх довгостроковим інтересам, сприяє досягненню соціального миру, безпеки, благополуччя громадян, збереженню навколишнього середовища, дотриманню прав людини.

Реалізація корпоративної соціальної відповідальності повинна відбуватись за умови не втручання держави та її відповідних органів до оперативної діяльності компанії. Надмірна регламентація такої діяльності позбавляє корпоративну соціальну відповідальність духу добровільності, соціально-спрямованої діяльності компанії або організації [16].

Одним зі шляхів розробки та регулювання корпоративної соціальної відповідальності є діалог держави, громадських організацій та представників бізнесу. Тому, політика соціальної відповідальності може бути вироблена і впроваджена в результаті соціального діалогу, і в цьому процесі ключова роль належить саме організаціям роботодавців.

Конфедерація бере активну участь для захисту інтересів власників, що стосується управління сферою корпоративної соціальної відповідальності і формування адекватної реакції на виклики профспілок, місцевих співтовариств та влади [20, С.4].

Таким чином, корпоративна соціальна відповідальність - це відповідальність компанії перед усіма людьми та організаціями, з якими вона співпрацює в процесі життєдіяльності, та перед суспільством в цілому. Завдяки корпоративній соціальній відповідальності налагоджуються зв'язки між підприємствами та суспільством, оскільки концепція корпоративної соціальної відповідальності зазнала значних змін, трансформувавшись від повного заперечення ідеї соціальної відповідальності підприємства до визнання відповідальності підприємства за розвиток суспільства на рівні з державою.

1.2 Види і принципи формування корпоративної соціальної відповідальності

Принципи корпоративної соціальної відповідальності є новою системою поліпшення конкурентоспроможності підприємств, яка складає необхідність встановлення тісних зв'язків міжгалузевих корпоративних об'єднань й представників держави та суспільства. Впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності дозволить знизити витрати, операційні ризики, збільшить виручку, стимулює інноваційний розвиток, полегшить доступ на товарні ринки та ринки капіталу, покращить репутацію. Вибір підприємством курсу на корпоративну соціальну відповідальність - стратегічно важливий вибір, оскільки він поширюється на зміцнення іміджу і ділової репутації підприємства, на розвиток персоналу підприємства, на постачальників та покупців товарів та послуг.

Корпоративну соціальну відповідальність поділяють на дві великі групи: внутрішню та зовнішню. Окремо виділяють такий показник, як сплата податків та внесків на соціальне страхування. Більшість дослідників вважає, що компанія тільки тоді є соціально відповідальною, коли вона повною мірою сплачує всі встановлені законодавством податки та є законослухняною.

До внутрішньої соціальної відповідальності вчені відносять ділову практику щодо власного персоналу, тобто все, що стосується розвитку людських ресурсів на підприємстві чи фірмі. Тому внутрішня соціальна відповідальність включає наступні види діяльності компаній:

- безпека праці, тобто забезпечення таких умов праці, які виключають можливість дії на працівників різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

- стабільна виплата заробітної плати;

- виробнича демократія, тобто це участь працівників у прийнятті управлінських рішень на підприємстві;

- підтримка серед персоналу соціально значущої заробітної плати, яка б давала змогу утримувати сім`ю, дітям - здобувати освіту та, крім цього, забезпечувати стабільний споживчий попит;

- додаткове медичне та соціальне страхування працівників;

- розвиток людських ресурсів через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікаційного рівня працівників;

- соціально відповідальна реструктуризація - розроблення програм, спрямованих насамперед на здійснення реструктуризації в інтересах персоналу компанії [30, С.34-41].

Таким чином, можна визначити, що внутрішня корпоративна соціальна відповідальність - постійний обов'язок бізнесу дотримуватися етики та сприяти економічному розвитку, покращуючи при цьому стандарти життя працівників та їхніх родин.

Зовнішня складова соціальної відповідальності, як правило, не регулюється чинним законодавством, а відбувається на основі вже існуючих в країні традицій. До даної групи соціальної відповідальності можна віднести:

- природоохоронну діяльність та ресурсозбереження - це програми, що здійснюються за ініціативою компанії для зменшення шкідливого впливу діяльності людини на довкілля;

- розвиток місцевої територіальної громади - програми, що реалізуються на добровільних засадах і спрямовані на внесення вкладу у справи громади;

- добросовісна ділова практика - програми, що сприяють утвердженню та поширенню чесних ділових стосунків між постачальниками, бізнес-партнерами і клієнтами компанії;

- готовність компанії брати участь у виході з кризових ситуацій;

- випуск якісної продукції - відповідальність перед споживачами товарів та послуг.

Корпоративна стратегія - це стратегія, що описує загальний напрямок розвитку підприємства, його виробничо-збутової діяльності. Корпоративна стратегія поширюється на все підприємство, охоплює всі напрямки його діяльності, тому формується вищим керівництвом підприємства. Існують такі стратегії реалізації корпоративної соціальної відповідальності:

- стратегія реагування - ґрунтується на принципі «поки каміння з неба не почне падати…»;

- стратегія захисту - пов'язана зі спробами виправдатися перед суспільством чи своїми споживачами;

- стратегія пристосування - взяття на себе соціальної відповідальності «примусово» чи з прагнення змінитися;

- активна стратегія - взяття відповідальності без будь-якого зовнішнього тиску [35, С. 22-35].

Виділяють чотири основні типи корпоративних соціально відповідальних компаній:

1. Компанії з місто утворюючими підприємствами (сировинні та хімічні компанії). Такі компанії, як правило, мають повний набір корпоративних програм, спрямованих на вирішення проблем персоналу, а також такі компанії широко співпрацюють з органами влади на територіях розташування (підтримка соціальної інфраструктури та фінансування соціальних проектів);

2. Не сировинні компанії з активами, що залишилися ще після розпаду колишнього СРСР (в основному, це підприємства великого машинобудування). Вони реалізують корпоративні соціальні програми, здебільшого поглиблено розвивають лише окремі соціальні напрями, зумовлені нагальними потребами, і співпрацюють з органами влади на територіях своєї присутності в рамках разових акцій, хоча й прагнуть до системної співпраці;

3. Іноземні компанії (виробники тютюну, пивовари, хіміки). Соціальної інфраструктури практично не мають. Добровільно реалізують благодійні програми та невеликі програми, пов'язані з благоустроєм територій, на яких вони присутні;

4. Нові компанії. Серед них відповідальних перед суспільством майже немає. Такі компанії будуть брати на себе відповідальність лише за відповідної політики влади або вирішення бізнесових проблем.

Крім того, необхідно сформулювати основні принципи корпоративної соціальної відповідальності. Зокрема, український дослідник Корчагін О. В. виділяє наступні:

1) налагодження тісних та довгострокових відносин зі споживачами, робітниками, постачальниками та іншими діловими партнерами;

2) отримання репутації надійної організації, яка відповідально відноситься до соціальних та екологічних проблем;

3) орієнтація на споживача, лідерство у якості, сервісному обслуговуванні та надійності;

4) прискорення розробки високоякісних товарів і послуг та скорочення термінів їх просування на світовий ринок;

5) новаторство, безперервне удосконалення;

6) формування банку кваліфікованої та мотивованої на високу продуктивність робочої сили [39, С. 345].

У свою чергу, іноземний дослідник Д. Вуд окреслив такі принципи корпоративної соціальної відповідальності, які, на нашу думку, більш цілісно охоплюють основні сфери корпоративної соціальної відповідальності:

- інституціональний принцип легітимності: суспільство забезпечує бізнесу легітимність і наділяє його владою. У довгостроковій перспективі цю владу втрачають ті, хто, з точки зору суспільства, не використовує її відповідально.

- організаційний принцип публічно-правової відповідальності: організації у бізнесі відповідальні за ті результати, які відносяться до сфер їх первинної і вторинної взаємодії з суспільством.

- індивідуальний принцип свободи управлінського вибору: менеджери є моральними агентами. У кожній сфері корпоративної соціальної відповідальності вони зобов'язані використовувати наявну у них свободу вибору задля досягнення соціально-відповідальних результатів [34, С.28].

Таким чином, корпоративна соціальна відповідальність як політика й концепція стратегічного розвитку підприємства поширюється на: формування й зміцнення іміджу й ділової репутації; корпоративний розвиток (проведення реструктуризацій і організаційних змін за участю представників вищого менеджменту підприємств, їхнього персоналу й громадських організацій); екологічну політику й використання природних ресурсів; управління розвитком персоналу; здоров'я, безпеку й охорону праці, дотримання прав людини; взаємодію з місцевими органами влади, державними структурами й громадськими організаціями для вирішення загальних соціальних проблем; соціальні аспекти взаємодії з постачальниками й покупцями своєї продукції й послуг.

1.3 Моделі корпоративної соціальної відповідальності

В сучасній науковій літературі існує ряд моделей соціальної відповідальності бізнесу, що відображають основні тенденції формування системи корпоративної соціальної відповідальності у компаніях різних країн. На теперішній момент більшість дослідників виділяють три моделі соціальної відповідальності: американську, європейську та японську.

Насамперед розглянемо американську модель соціальної відповідальності. Вона поширена в таких країнах, як США, Канада, країни Латинської Америки, а також англомовних країнах Африки. Для неї характерна другорядна роль держави у формуванні соціальної відповідальності.

Американська модель є найбільш лібералізованим варіантом соціальної політики держави, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. Саме через це американська економіка є однією з найменш регульованих державою. Держава регулює соціально-трудові відносини на рівні підприємства і значно менше - на рівні галузі та регіону через прийняття законодавчих і нормативних актів [27].

Американські корпорації у своїй діяльності більшу увагу приділяють зовнішній соціальній відповідальності, тому основний акцент роблять на поведінці корпорацій на ринку, розбудові позитивних відносин підприємства з регіональною та місцевою владою, на охороні навколишнього середовища.

Американська модель соціальної відповідальності передбачає максимальну самостійність корпорацій у визначенні свого суспільного внеску. Держава підтримує й стимулює цей напрям діяльності бізнесу через просвітництво та створення системи стимулів, а саме через пільги чи субсидії, не втручаючись у формування програм соціальної відповідальності. Відповідальна соціальна діяльність і благочинність корпорацій стимулюються відповідними податковими пільгами, що встановлені на законодавчому рівні. Крім благодійництва, важливим напрямом соціальної відповідальності американських корпорацій є заходи з охорони навколишнього середовища. Наприклад, якщо загальнонаціональні екологічні витрати США становлять приблизно 3% валового національного прибутку, то 70-90% витрат припадає на приватний сектор [40].

Отже, основний акцент в американській моделі соціальної відповідальності робиться на зовнішні сфери її прояву: благодійництво, поведінку корпорацій на ринку, охорону навколишнього середовища. Американська модель соціальної відповідальності ініціюється самими компаніями і передбачає максимальну самостійність корпорацій у визначенні свого суспільного внеску. Характерною ознакою моделі є другорядна роль держави у формуванні соціальної відповідальності.

Досліджуючи американську модель, можемо виокремити специфічні риси, а саме:

- добровільний характер участі бізнесу у вирішенні соціальних проблем;

- соціальна діяльність компанії має чітко окреслені напрями;

- компанії контролюють цільове використання витрачених коштів та очікують на конкретні результати;

- втручання держави відбувається через заохочення соціально відповідальної діяльності;

- пріоритетом є вирішення соціальних проблем на рівні місцевої громади та окремого регіону [28].

Другою моделлю соціальної відповідальності є європейська модель. Вона принципово відрізняється від американської. Сьогодні соціальну відповідальність в Європі розглядають як один із механізмів підвищення конкурентоспроможності й водночас як добрий засіб зростання стандартів життя громадян [41].

Більшою мірою європейська модель соціальної відповідальності орієнтована на три сфери прояву соціальних ініціатив, а саме: економіку, зайнятість та охорону навколишнього середовища. Порівнюючи її з американською моделлю, можна сказати, що перша ставить за мету прибутковість, а європейська відносить до неї додаткові питання відповідальності перед працівниками і місцевими співтовариствами. Відповідно соціальна відповідальність поширюється на умови праці, заробітну плату, випуск якісної продукції та надання послуг, охорону навколишнього середовища, зайнятість у конкретному регіоні, реалізацію соціальних ініціатив населення.

Розглядаючи європейську модель, також важливо зазначити, що характерною її ознакою є помітна роль держави. Загальновідомо, що європейська модель економіки характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучених коштів держави та підприємців. Європейська модель розглядає державу як інститут, що приводить у виконання прийняті правила поведінки. Натомість у США таке втручання держави трактується як порушення свободи діяльності [27].

В Європі соціальна відповідальність є складовою стратегій розвитку держав. Саме тому більшість країн ЄС уже розробили або розробляють національні стратегії соціальної відповідальності. Просуваючи соціальну відповідальність, уряди країн Європи передусім намагаються, щоб урядові установи подавали правильний приклад самі. Згідно з цим, голландські урядові установи приділяють особливу увагу умовам, за яких вироблені товари, які вони купують, до 2% закупівель, зроблених державою, мають бути екологічно чистими. Це сприяє заохоченню компаній виробляти товари і послуги екологічно безпечним способом [41].

У різних країнах Європи встановлено різні пріоритети і цінності, які визначають, як саме працює бізнес. Тому європейська модель соціальної відповідальності поділяється на три різновиди (табл.1.2).

Таблиця 1.2. Різновиди європейської моделі соціальної відповідальності

Різновид	Місце поширення	Характеристика
Перший	Країни Центральної Європи: Австрія, Німеччина, Франція	Особливістю є втручання держави в соціально-трудові відносини, за автономії підприємців та профспілок.
Другий	Країни Північної Європи: Бельгія, Норвегія, Швеція	Характерна активна участь держави в регулюванні соціально-трудових відносин на всіх трьох рівнях.
Третій	Великобританія, частково Ірландія	Передбачає поєднання елементів американської і континентальної моделей.

Джерело: складено автором на основі джерела [26]

Незважаючи на певні відмінності країн Європейського континенту в застосуванні концепції соціальної відповідальності, схожого між ними більше, аніж відмінного. Характерною ознакою європейських країн є розуміння соціальної відповідальності як частини міжнародної репутації держави, а також національних компаній, представлених за кордоном. І саме через це запровадження соціальної відповідальності є невід'ємною частиною і для діяльності державних органів влади [26].

За європейської моделі соціальної відповідальності, на нашу думку, держава виступає в ролі інституту, який визначає правила поведінки і стежить за їх дотриманням; також тут має місце проведення економічного обґрунтування соціальних заходів і контроль за їх ефективністю. Спостерігається високий рівень інтеграції соціальної діяльності у загальну стратегію розвитку компанії, існує високий рівень уваги з боку громадськості. У європейській моделі благодійні заходи не є поширеними, що зумовлено високим рівнем податків, відсутністю пільг та інших стимулів.

На думку вітчизняного науковця А.М.Колота, можна виокремити новий різновид моделі соціальної відповідальності, а саме британську модель. Це, так би мовити, поєднання американської та європейської моделей, що увібрало в себе кращі елементи та досягнення провідних компаній цієї країни [40].

Принциповим моментом британської моделі соціальної відповідальності є яскраво виражена активність самого бізнесу у створенні проектів у сфері соціальної відповідальності, що за своєю суттю цілком відповідає принципу добровільності [41]. Загальною рисою цієї моделі є, передусім, активна підтримка бізнесу з боку держави й добре розроблена система заходів соціального забезпечення та охорони здоров'я. У Великобританії ініціатором вияву соціальної відповідальності з боку підприємницьких структур виступають здебільшого урядові органи. Останнім доручена і координація зусиль щодо впровадження соціальної відповідальності у практику. Участь влади в розвитку соціальної відповідальності виявляється в налагодженні партнерства з власниками підприємств, які беруть участь у фінансуванні проектів, стимулюванні учасників. Про увагу до соціальної відповідальності бізнесу у Великобританії свідчить той факт, що в уряді створюють посаду міністра з корпоративної соціальної відповідальності. Загалом процес розвитку британської моделі соціальної відповідальності має поступальний характер. Найважливішою подією стало скликання найбільшої асоціації для ініціатив у сфері соціальної відповідальності - «Бізнес у громаді», яка стимулювала створення державно-приватних партнерств, завдяки чому влада разом із приватними підприємствами вирішувала найгостріші соціальні проблеми [27].

Останнім часом дослідники виділяють японську модель соціальної відповідальності. Найхарактернішою її рисою є активна роль держави. У зв'язку з тим, що держава тривалий час брала участь у стратегічному плануванні бізнесу, частково підхід до соціальної відповідальності японської моделі нагадує європейський, оскільки роль держави теж є дуже впливовою. Водночас японський бізнес більше, ніж європейський, зосереджується на внутрішніх програмах, завдяки яким компанія стає для працівника сім'єю.

Соціальна відповідальність корпорації в Японії активно підтримується культурними традиціями країни. Тому японська модель відповідальності передбачає соціальну згуртованість на рівні компанії і ділову згуртованість на рівні індустріальної групи. Управління бізнесом орієнтоване не лише на отримання прибутку, воно також повинно базуватися на правильному сприйнятті буття, суспільства і навколишнього світу, усвідомленні своєї відповідальності перед суспільством і прагнення до прогресу цивілізації взагалі.

Основні риси японської системи соціальної відповідальності визначає низка концепцій, яких немає в американській моделі. Найважливішими з них є колективне прийняття рішень, відповідальність перед працівниками та соціальна відповідальність керівництва.

Так, Японія першою у світі стала розвивати так званий менеджмент із «людським обличчям». У бідній на природні ресурси країні традиційно культивується принцип «Наше багатство - людські ресурси», відповідно до якого створюються умови для ефективнішого їх використання [1, С.21]. До найбільш поширених напрямів соціальної відповідальності перед працівниками належать такі, як:

- система довічного найму;

- допомога в придбанні житла;

- стимулювання сімейних династій;

- навчання спеціалістів;

- фінансова допомога при народженні дітей, а потім їх навчанні;

- щедрі вихідні допомоги;

- корпоративні пенсії.

Протягом останніх років соціальна відповідальність у Японії набирає обертів, охоплює всю структуру управління в компанії, не обмежуючись внутрішнім спрямуванням [34]. Тут підприємства реорганізовують свої структури через заснування офісу соціальної відповідальності бізнесу, що їх традиційно контролювали відповідні відділи, такі як відділ інвестицій та відділ управління навколишнього середовища. Певна кількість японських корпорацій заснували департаменти соціальної відповідальності бізнесу, які розповсюджують інформацію про соціальну відповідальність, приділяючи значну увагу зацікавленим партнерам та публікуючи звіти.

На нашу думку, у формуванні соціальної відповідальності японський бізнес більшою мірою зосереджується на внутрішніх програмах. В японській моделі соціальної відповідальності, значним є вплив держави, розповсюджена практика серед компаній володіння об'єктами соціальної інфраструктури; забезпечення соціально-побутових благ на колективній основі; поширеність соціально-побутових ініціатив, що спрямовані на задоволення потреб працівників.

Отже, в результаті розвитку країн світу та бізнесу сформувалися такі моделі корпоративної соціальної відповідальності: американська, європейська, японська та британська. Ми вважаємо, що при побудові власної моделі корпоративної соціальної відповідальності краще використати європейський досвід, оскільки він має такі риси як участь держави у регулюванні соціально-трудових відносин, досягнення найбільшої якості та здорового робочого місця, що є важливим у період наявної політично-економічної кризи.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОШИРЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

2.1 Світові тенденції розвитку корпоративної соціальної відповідальності як елемента конкурентоспроможності

У 2000 р. ООН започаткувала корпоративну ініціативу сталого розвитку у світі, яким став Глобальний договір, що базується на принципах у галузі прав людини, праці, навколишнього середовища та боротьби з корупцією. За даними на кінець 2017 р. підписантами Глобального договору є більше 9 500 компаній та 3 000 некомерційних організацій, що представляють більше ніж 160 країн та діяльність яких підтримується 76 місцевими мережами [50, c. 13]. З них тільки 105 страхових компаній, з них 39 - це компанії із страхування життя та 66 - компанії з ризикових видів страхування. У регіональному розрізі структура учасників глобального договору виглядає таким чином: Франція- 12 учасників, Мексика 10, Аргентина 9, Швеція та Японія по 6, Іспанія та США - по 5. Інші країни представлені незначною кількістю учасників [51].

Активізація даного тренду пов'язана із зростанням очікування трансформації цінностей бізнесу з боку суспільства. Все більше людей усвідомлює важливість соціальної та екологічної компонент повсякденного життя. Змінюються стандарти для бізнесу: зростає пріоритетність впровадження принципів КСВ в діяльність компаній. Все більше керівників компаній у своїй діяльності оперують такими поняттями як корпоративне громадянство, корпоративний сталий розвиток, відповідальне інвестування, соціальні інновації.

Мюррей Р., Каулер-Гріц Й, і Мулган Ж. вважають, що джерелом соціального тренду є нова соціальна економіка, яка має такі характеристики [44, с.4-5]:

- інтенсивне використання розподілених мереж для підтримання та управління відносинами, яке допомагає широкосмуговим, мобільним та іншими засобами зв'язку.

- розмиті кордони між виробництвом і споживанням.

- наголос на співпраці та на повторних взаємодіях, догляді та підтримці, а не одноразовому споживанні.

- сильна роль цінностей та місій.

Резюмуючи позитивне значення КСВ, Галбрікс Й. зазначає: «По-перше, завдяки встановленій справедливості, соціально відповідальна діяльність, як видається, є засобом зменшення плинності кадрів. По-друге, задовольняючи потреби юристів клієнтів, КСВ, ймовірно, підвищить рівень задоволеності клієнтів. Нарешті, діяльність з КСВ забезпечує видимі сигнали, за якими зацікавлені сторони виводять різні позитивні характеристики фірм, створюючи, таким чином, можливість підвищити загальну репутацію фірми» [40, с. 411].

Дискусії щодо доцільності впровадження КСВ ведуться з моменту започаткування цього напряму. Теорії стейкхолдерів, достатності/недостатності ресурсів, опортунізму менеджменту, синергетичної дії по-різному трактують взаємозв'язок між соціальною відповідальністю та фінансовою ефективністю підприємств, проте сходяться у спільній тезі щодо результативності впливу КСВ на фінансову ефективність (табл. 2.1). Інша справа, що ефективність може бути різною та не відповідати очікуванням стейкхолдерів.

Таблиця 2.1 Теоретичні підходи до визначення взаємозв'язку між КСВ та фінансовою ефективністю діяльності компаній

Теорія / представники	Інструментарій	Цінність
Теорія стейкхолдерів / Фріман, Дональдсон, Прістон	Балансування цілей, задоволення вимог стейкхолдерів	Зростання фінансової ефективності, конкурентоспроможності
Сигнальна /репутаційна теорія /Фомбран, Шенлі, Гревал, Каянд, Робертс, Джонс, Мюррелл	Формування репутації	Гарантія захисту інвестицій
Теорія (не)достатності ресурсів/ Крафт, Хейг, Водекк, Грейвс	Інвестування вільних інвестиційних ресурсів в репутаційні проекти	Підвищення рівня КСВ
Теорія опортунізму менеджменту/ Прістон, О'Банон	Згортання та ініціація соціальних проектів	Коригування фінансового результату
Теорія заміщення / Фрідман	Витрати на соціальні проекти	Безповоротні неокупні витрати компанії
Теорія синергетичної дії / Прістон, О'Банон, Водекк, Грейвс, Раянс, Орліцкій, Шмідт,	Соціальні проекти	Взаємний вплив КСВ та фінансової ефективності

Джерело: складено авторами на основі [48]

Протягом останніх п'ятдесяти років відбулася суттєва трансформація цінностей КСВ та її ролі у суспільстві. Починаючи з боротьби за права жінок, споживачів, навколишнє середовище, КСВ пройшло через стадії корпоративної соціальної відповідальності, реагування та результативності, яка, в свою чергу знайшла прояв у етиці бізнесу, управлінні відносинами з зацікавленими групами, корпоративному громадянстві та сталому розвитку (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Еволюція та поширення КСВ



У західних країнах соціальна відповідальність бізнесу функціонує як стійкий соціальний інститут, вона раціональна та ефективна, це відрізняє її від благодійності та філантропії. [29, с. 137-138]. Україна приєдналася до Глобальної угоди ООН, і саме соціально-активні компанії поклали початок практиці реалізації проектів, спрямованих на сталий розвиток. Однак, як вважає Н.П. Борецька, з одного боку, підприємці практично не одержують замовлень соціального характеру, з іншого - у них недостатньо фахівців, які можуть розробити соціальну стратегію компанії. Саме відсутність соціального замовлення на корпоративну соціальну відповідальність зумовлює особливості її розвитку в нашій країні [23, с. 80].

Отже має місце тенденція імплементації напрацьованого передового досвіду у практику вітчизняних компаній. Це підтверджує і Б. Краснянський, який зазначає, основні світові тренди у сфері розвитку вітчизняного бізнесу, а саме: корпоративна відповідальність охоплює весь ланцюжок створення вартості (компанії встановлюють вимоги для постачальників та підрядників); принцип прозорості, котрий вимагає у компаній публікації нефінансової звітності; принципи прозорості, що висуваються компаніям при публікації не фінансової звітності; суттєвий вплив відповідальної поведінки компанії на мотивацію персоналу; кооперування компаній з метою вирішення проблем суспільства; просування ідей КСО на споживачів з метою оптимізації споживання [27].

В Україні зроблено чимало для становлення та розвитку інституту соціальної відповідальності. Так У 2009 р. відбулися Парламентські слухання, де було зазначено ряд проблем, що перешкоджають розвитку КСВ в Україні: обмежене заохочення КСВ; викривлена роль засобів масових інформації; низька організаційна спроможність груп впливу в Україні; обмежена культура співпраці; необхідність адаптації міжнародних політик СВБ до українських умов; відсутність достатньої кількості ознайомлених, зацікавлених та компетентних у КСВ менеджерів. Серед майбутніх напрямів розвитку КСВ визначено: підвищення стратегічності; покращення системності; поглиблення фаховості [30]. Була створена робоча група з створення проекту Концепції національної стратегії КСВ в Україні. Проте у силу різних причин стратегія досі не прийнята.

У науковій літературі ведеться активна дискусія з приводу моделі КСВ Керолла А., яка передбачає наявність економічних, правових, етичних і дискреційних (філантропічних) очікувань стейкхолдерів по відношенню до бізнесових структур [38]. Для нашого дослідження особливий інтерес становить модифікація моделі Керолла, яку розробив Масуд Н. та яка дістала назву міжнародної моделі піраміди КСВ (рис. 2.2).

Рис. 2.2 - Міжнародна модель піраміди КСВ

Джерело: складено автором на основі [43]

В межах цієї піраміди виділяють чотири види відповідальності: економічну, глокальну, правову та етичну, благодійну. Новим елементом є глокальні стимулятори КСВ, які включають в себе: умови навколишнього середовища, соціокультурні питання, використання технологій та політичні права. Автор пропонує такий підхід як найбільш прямий шлях для поліпшення перспектив спільноти та одночасного виробництва товарів та послуг, які приносять прибуток акціонерам, та доход уряду шляхом сплати податків.

Міжнародна Піраміда поєднує роль акціонерів та менеджерів у дотриманні соціальної відповідальності, яка втілює постійне зобов'язання бізнесу поводитись юридично, етично та благодійно, одночасно сприяючи економічному розвитку в усьому світі. Це передбачає увагу до проблем охорони навколишнього середовища, суспільства в цілому, з урахуванням соціокультурних питань, використанні технологій та дотримання політичних прав осіб. Якщо цю піраміду адаптувати до цілей страхування, то, на нашу думку, в основу слід покласти законодавчу та етичну відповідальність. При цьому законодавство охоплюватиме не тільки національні аспекти, але і міжнародні вимоги, оскільки страхування носить міжнародний характер, надаючи страховий захист суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності та перестраховуючи ризики за кордоном.

Наступний щабель слід відвести глокальній відповідальності як відповіді на потреби суспільства у передачі на страхування ризиків, пов'язаних із завданням шкоди життю та здоров'ю особи, навколишньому середовищу, ризики інноваційної діяльності, політичні ризики тощо. На третьому та четвертому щаблях відповідно розміщуватимуться економічна та філантропічна складова. Такий підхід дозволить поглибити розуміння цінностей КСВ у сфері страхових відносин. Звичайно на кожний елемент міжнародної піраміди здійснює вплив низка факторів, що регламентують попит з боку стейкхолдерів на балансуванні економічних інтересів.

Для більш глибинного розуміння сутності соціальної відповідальності, розділимо фактори впливу за рівнями економіки (рис. 2.3).



Рис. 2.3 - Фактори впливу соціальної відповідальності

Джерело: розроблено автором на основі [25, 29, 32,33]

Як слідує з приведеного рис. 2.3, компанії приймають активну участь у розбудові соціальної держави, переймаючи на себе частину функцій держави. Так в Україні досі не відпрацьований механізм державного медичного страхування. Натомість компанії впродовж тривалого часу активно вдосконалюють програми добровільного медичного страхування, засновують приватні медичні установи, інвестують у сучасне медичне обладнання тощо.

Як було зазначено вище, що компанії залучені до участі у міжнародних операціях. Тож у цьому контексті партнерство у Глобальному договорі ООН посилює їх статус серед іноземних контрагентів та дозволяє здійснювати операції з перестрахування на кращих умовах.

Рис. 2.4 - Кількість компаній в світі, які надають нефінансову звітність за стандартами GRI

Джерело: розроблено автором на основі [83]

На думку експертів, найбільші українські приватні компанії значно збільшили рівень розкриття інформації щодо КСВ, що свідчить про їх намір проводити свою діяльність прозоріше. Найчастіше розкривають інформацію про КСВ у сфері трудових відносин, екології, бізнес-профілю і своєї продукції, проте менше - про антикорупційні питання і діалоги з акціонерами компаній. На жаль, серед лідерів відсутні страхові компанії [31].

...