Визначення консалтингу в українській практиці часто акумулюють з усією сукупністю послуг з економіки та управління, які надаються підприємствам. У ринковій економіці консалтинг має форму підприємницької діяльності (бізнесу). Міжнародна практика визначає два головні підходи до визначення поняття «консалтинг». За першим підходом використовується функціональний погляд на консультування. Фриз Стееле під процесом консультування розуміє будь-яку форму надання допомоги щодо змісту процесу чи структури завдання або серії завдань, за якої консультант сам не відповідає за виконання завдання, але допомагає тим, хто відповідає за це [99]. Другий підхід розглядає консультування як певну професійну службу і виділяє ряд її характеристик. Леррі Грейнера і Роберта Метцгера визначають управлінське консультування як консультативну службу, що працює за контрактом і надає послуги організаціям за допомогою спеціально навчених і кваліфікованих осіб, які допомагають організації-замовнику виявити управлінські проблеми, проаналізувати їх, дають рекомендації щодо вирішення цих проблем і сприяють, у разі потреби, виконанню рішень” [95]. Зазначені підходи Ї взаємодоповнювальні. За визначенням консультантів з економіки та управління (FEACO Ї ФЕАКО) менеджмент-консалтинг Ї це надання незалежних порад і допомоги з питань управління, включаючи визначення і оцінку проблем і/або можливостей, рекомендацію відповідних заходів і допомогу в їх реалізації [94]. Такого ж визначення дотримується і Американська асоціація консультантів з економіки і управління (АСМЕ) та Інститут менеджмент-консультантів (ІМС). Російські дослідники визначають: „консалтинг Ї це комплекс знань, який пов'язаний з науковим пошуком, проведенням досліджень, проведенням експериментів з метою розширення наявних і отриманих нових знань, перевірки наукових гіпотез, встановлення закономірностей, наукових узагальнень, обґрунтування проектів успішного розвитку організації” [12].

В Україні використовують термінологію, відпрацьовану в Асоціації „Укрконсалтинг” за результатами досліджень українського ринку консалтингових послуг у 1996 р. „Бізнес-консалтинг Ї забезпечення клієнта спеціалізованим досвідом, методологією, технікою поведінки, професійними навичками або іншими ресурсами, що допомагають йому в оптимізації фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві (в організації) в межах діючої нормативно-законодавчої бази” [38].

Таким чином, консалтинг можна трактувати як вид діяльності, основним завданням якого є аналіз, обґрунтування перспектив розвитку і використання науково-технічних та організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної сфери та проблем клієнта, тобто Ї це надання, у разі потреби, допомоги у впровадженні спеціалізованих порад, що стимулюють вирішення завдань з оптимізації діяльності організації у конкретному зовнішньому оточенні за умови невтручання консультанта у процес прийняття рішення. Консалтинг вирішує питання управлінської, економічної, фінансової, інвестиційної діяльності організацій, стратегічного планування, оптимізації загального функціонування компанії, ведення бізнесу, дослідження та прогнозування ринків збуту, руху цін тощо.

Зазначені визначення охоплюють поняття «консалтинг» як надання різноманітних послуг підприємствам, враховуючи те, що головна мета консалтингу полягає у підвищенні компетентності керівництва, поліпшенні ефективності діяльності компанії в цілому та підвищенні продуктивності праці кожного працівника. На нашу думку, зміст поняття «консалтинг» повинен розглядатися як систематизована сукупність знань з надання високоякісних консалтингових послуг консалтинговими компаніями підприємствам-замовникам на основі забезпечення трансферу нагромадженого професійними консультантами обсягу знань та досвіду підприємствам-замовникам. Головне завдання консалтингових компаній -- це надання консалтингових послуг керівництву підприємств-клієнтів, а також розроблення і реалізація проектів для підтримання і розвитку їх конкурентних переваг. На підприємствах такі питання можуть вирішувати аналітичні відділи, але потребу у використанні консалтингу визначають виходячи з нагальних проблем. Досвід показує, що малі та середні підприємства зазвичай не мають аналітичної служби, а її функції виконують безпосередньо керівники підприємств. У разі виникнення проблем, пов'язаних з конкурентоспроможністю через нестачу фінансових ресурсів і можливостей, керівник малого чи середнього підприємства може прийняти рішення щодо консультативної підтримки консалтинговою фірмою. На великих підприємствах, на яких аналіз і управління здійснюються на основі технологій знань, завдання розвитку конкурентоспроможності вирішують за допомогою аналітиків і інформаційно-аналітичного центру, однак для вирішення деяких завдань стратегічного планування можуть залучатися як консалтингові компанії, так і спеціалізовані наукові інститути. У цьому разі наукові інститути виступають у ролі консалтингової компанії. Це пояснюється тим, що у команді аналітиків підприємства як фізично, так і теоретично не можуть бути представлені експерти всіх можливих сфер знань [12].

Таким чином, замовлення консалтингових послуг являє собою своєрідну оренду знань на певний час, яких потребують вітчизняні підприємства на певному етапі розвитку. Тому консалтинг пропонується розглядати як метод впровадження наукових знань в економіку.

В узагальненому вигляді консалтингові послуги умовно поділяють на чотири напрями (рис.1.1). Розглядаючи основні напрями консалтингу, автор виявив диференційованість підходів до видового розподілу консалтингових послуг. Річ у тім, що різні консалтингові компанії по-різному класифікують основні види консалтингу, здебільшого ґрунтуючись на власному досвіді та специфіці послуг, які вони надають. Аналогічне спостерігається у наукових дослідженнях: кожний автор пропонує аналіз цієї проблеми, виходячи з власного, часом суб'єктивного погляду, який стосується конкретної галузі економіки.

Отже, щоб виявити загальні напрями консалтингу, доцільно розглянути трактування, пропоновані компаніями бувшої „великої п'ятірки” [63]. За цими тлумаченнями можна зробити висновок, що взятий за взірець перелік послуг, які пропонують відомі компанії, дуже неоднорідний та специфічний. Крім того, цей перелік недостатньо структурований і систематизований, оскільки передусім розрахований на кінцевого споживача, а не на аналітика, який вивчає проблеми консалтингу. Однак, якщо вилучити з переліку ряд послуг для тих чи інших сфер економіки (охорони здоров'я, медичного обслуговування, комунікацій, державного сектора сфери послуг, комунальних послуг) і зосередити увагу на послугах як напрямах консалтингової діяльності, то можна простежити певну загальну тенденцію.

Беручи до уваги класифікацію консалтингових послуг, наведену в Європейському довіднику консультантів [93], ми пропонуємо тлумачення консалтингу за видами послуг та напрямами діяльності у загальному вигляді, яке наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Класифікація консалтингу за видами послуг та напрямами діяльності

Існує два основні види класифікації консалтингових послуг [46]:

- предметна класифікація (з погляду предмета консультування);

- методологічна класифікація (з погляду методу консультування)

Предметна класифікація більш поширена, оскільки вона зрозуміліша споживачам консалтингових послуг. Відповідно до неї консалтингові послуги поділяють залежно від тих розділів (елементів) менеджменту, на які вони спрямовані: загальний менеджмент, фінансовий менеджмент, виробничий менеджмент і т.ін.

Відповідно методологічну класифікацію професійно орієнтовано на консультантів залежно від методів їх роботи, класифікаторами яких є експертне, процесуальне і навчальне консультування [46].

Більш повну методологічну класифікацію консалтингових послуг наведено в табл.1.2.

Таблиця 1.2 Методологічна класифікація консалтингової діяльності [76]

Слід зазначити, що класифікації, які публікують національні та міжнародні асоціації консультантів, часто поєднують предметний і методологічний підходи, включаючи до переліку консалтингових послуг й інші професійні послуги, що не входять до категорії консалтингових. (рис.1.2.)

При цьому спостерігається тісний взаємозв'язок з менеджмент-консалтингом.

Прикладом такого „синтетичного” підходу є класифікація Європейського довідника-покажчика консультантів з економіки і управління, що видається під егідою ФЕАКО. У цю класифікацію включено, з одного боку (предметного), такі послуги, як забезпечення інформаційними технологіями, промисловий інжиніринг, навчання менеджментові (тренінг), відносини з громадськістю тощо, тобто професійні послуги, а з другого боку такі види консультування, як навчальний консалтинг, тобто метод консультування [62]. В Україні немає загальновизнаного класифікатора консалтингових послуг, а декілька існуючих Ї неповні і необ'єктивні.

Розглянемо класифікацію послуг в Україні, що ґрунтується на найбільш розширених видах консультаційної діяльності [76].

1). Управлінський консалтинг. Змістом управлінського консультування є допомога керівникам у вирішенні управлінських проблем. [7]

Діагностика стану підприємства Ї це початкова стадія процесу управлінського консультування як для розроблення будь-якого інвестиційного проекту, так і для будь-яких інших заходів, запланованих на підприємстві. Цей вид послуг поряд з такими послугами, як стратегічне планування, реструктуризація, розроблення управлінських рішень, управління організаційними заходами та інноваційний консалтинг, мають відносно постійний попит як в Україні, так і за її межами. Що стосується антикризового управління, то це, здебільшого, специфіка постсоціалістичного табору і країн, що розвиваються.

Такі послуги, як управління корпоративними фінансами й управлінський облік також є відносно новими й актуальними під час переходу на західні стандарти управління фінансовими ресурсами. В основі реалізації майже всіх послуг лежить аналіз існуючих й очікуваних фінансових потоків підприємства. Найбільш ефективна і рекомендована методика Ї це адаптований до російських умов ефективний інструментарій „Business Toolkits”, підготовлений групою іноземних компаній, зокрема Arthur Andersen, Carana Corporation, Deloitte Touche Tohmatsu International, а також фахівцями International Executive Service Corps [76]. Новим і перспективним видом консалтингу в Україні є аутсорсинг. Аутсорсинг Ї особливий вид оренди (одна фірма орендує у другої її спеціалістів, для обслуговування власних потреб, разом з тим «орендуючи» гарантії). Такий тип взаємодії підприємства-замовника з консалтинговою компанією є найбільш віддаленим від «класичного» консалтингу, найбільш «матеріальним» з точки зору вигоди, і тому, на сьогодні, користується значним попитом. Лідером щодо попиту на даний вид послуг, на Україні, є бухгалтерський аутсорсинг [19]

2) Інвестиційний консалтинг. В умовах низького рівня річних обсягів інвестицій, через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою (зокрема, навіть зміст поняття «інвестиція» в законах трактується по-різному [26,25,24], не розвиненим фондовим ринком та фінансово-кредитною системою. Високим податковим тиском, неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформацій заощаджень населення до інвестування, актуальними завданнями, на сьогодні, є розвиток інвестиційної діяльності та створення привабливого інвестиційного середовища [43]. Враховуючи зазначене, попит на інвестиційний консалтинг в Україні стрімко зростає.

Одним з базових видів інвестиційного консалтингу є фандрайзинг (пошук інвестування), стає популярним в Україні і лізинг, тобто, за законом України Ї підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [27].

Найперспективніший вид консалтингових послуг в Україні Ї управління проектами. Натепер в Україні немає достатньої кількості спеціалістів у сфері управління проектами, ще менше професіоналів, які можуть не тільки аналізувати теоретичні питання, але й впроваджувати позитивний досвід, накопичений в процесі практичної взаємодії з вітчизняними корпоративними структурами. Вміння ефективно управляти проектом стає ключовою конкурентною перевагою будь-якого підприємства [6].

3) Аудитинг. За законом України «Про аудиторську діяльність», аудит Ї це незалежна перевірка бухгалтерської звітності, обліку первинної документації й іншої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства з метою визначення відповідності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам [22,23]. Появі і розвитку аудиту в Україні сприяла недосконалість структури зовнішнього фінансового контролю командно-адміністративної системи управління. Незадовільний стан обліку і внутрішнього контролю на рівні підприємств і організацій, недостатній профілактичний вплив фінансового контролю на усунення негативних явищ, незадовільна діяльність власних ревізійних комісій, організацій Ї усе це призвело до необхідності реорганізації системи фінансового контролю в країні. Аудит в Україні набув законного права на своє існування з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125/ХII [30].

Поряд з поширеними аудиторськими послугами є досить перспективний вид послуг Ї бюджетування. Бюджетування Ї це процес планування майбутніх господарських операцій підприємства, оформлення його результатів у виді системи бюджетів. Найважливішою складовою системи бюджетів підприємства є рух грошових коштів, що дозволяє планувати і контролювати фінансові потоки підприємства. Ефективне управління грошовими потоками дозволяє покращити оперативне управління з точки зору збалансованості вкладень і витрат грошових коштів, збільшить продажі і оптимізувати витрати, за рахунок великих можливостей маневрування ресурсами, удосконалити управління борговими зобов'язаннями, скоротити витрати на відсотки з боргових зобов'язань, мати можливість швидкого реагування на зміни в ринковому середовищі [89]. Трудомісткий процес впровадження системи бюджетування, окрім змінних витрат, вимагає висококваліфікованих спеціалістів в цій сфері і комп'ютерної техніки. Як правило українські підприємства не можуть самостійно провести зазначені роботи Ї залучення консалтингової компанії є надійним і дешевшим заходом [69].

4) Фондовий консалтинг Ї один із стабільних консалтингових ринків. Принципово новим видом фондового консалтингу є консультаційні послуги щодо нематеріальних активів [76].

5) Управління якістю. Україна в світовому процесі впровадження стандартів якості, знаходиться на початковій стадії, але активність підприємств щодо впровадження і сертифікації ISO 9000 зростає. Однією з найважливіших передумов розуміння змісту і значення системи якості Ї широке інформування про неї, наявність у керівників професійних знань [17]. Окрім того, у запровадження системи якості зацікавлене і вище керівництво держави, що підтверджується Наказом Президента України «Про заходи з підвищення якості вітчизняної продукції» [52].

6) Інжиніринг передбачає надання на підставі контракту на інжинірингові послуги, однією стороною іншій, комплексу або окремих видів послуг виробничого, комерційного та науково-технічного характеру. Інжиніринг має суттєві принципові відмінності від торгівлі науково-технічними знаннями. Головна з них полягає в тому, що об'єктом купівлі продажу при реалізації ліцензій є певні знання, а при реалізації інжинірингу Ї послуги з використання знань [35].

7) Інформаційно-технологічний консалтинг. Унаслідок росту попиту на інформаційну техніку й інформаційні технології цей вид послуг набуває дедалі більшого значення. Новими і досить перспективними є послуги з моделювання бізнес-процесів та їх реінжинірингу, що орієнтований на корінну перебудову всієї діяльності підприємства [76].

8) Маркетинговий консалтинг. Проведення маркетингових досліджень повинне делегуватись тільки спеціалістам, які мають відповідну підготовку і досвід [16]. На практиці, в багатьох вітчизняних компаніях функція контролю належить керівнику і, якщо бізнес при цьому не тільки існує, а й розвивається, то така структурна організація підприємства, на цьому етапі, є можливою. Створення відділу маркетингу на невеликих підприємствах є недоцільним, достатньо мати в штаті одного маркетолога, а у випадку виникнення проблем звертатись до послуг бізнес-консультантів [48].

9) Реклама і відносини з громадськістю. Мета цього виду послуг Ї створення в уяві громадськості позитивного і разом з тим особливого іміджу товару або фірми. Перспективним підвидом можна вважати консалтинг у сфері передвиборних технологій [76].

10) Кадровий консалтинг (рекрутмент) Ї це послуги з підбору й оцінки кадрів. Кадровий консалтинг Ї один з найпоширеніших в Україні вид послуг, оскільки не потребує особливої кваліфікації консультантів у цій сфері. Новим видом послуг кадрового консалтингу є консалтинг у сфері конфліктології. Головними причинами відсутності застосування на підприємствах практичної конфліктології є недооцінення ролі конфлікту в колективі, що породжує неефективні моделі організаційної поведінки, що в свою чергу впливає на формування сучасної корпоративної культури [73].

11) Навчання. Консультування з навчання є стандартною послугою в Україні, що раніше мало назву підвищення кваліфікації керівного складу. Сьогодні надання послуг з навчання э додатковим джерелом отримання знань, оскільки існує безліч джерел підвищення інтелектуального рівня: аудіо, відео продукція, книги, інтернет, що є дешевшими засобами отримання знань, окрім того вони не потребують витрат на командировки та безпосередньо на оплату тренінгів, семінарів, однак, послуги з навчання залишаються прибутковим видом бізнесу, оскільки консалтингові компанії володіють необхідною продукцією в потрібний час, надають інформацію, що відповідає вимогам підприємств-замовників [40].

12) Безпека організації. Економічна безпека підприємства Ї це забезпечення захищеності господарських відносин, розвиток економічного потенціалу компанії, підвищення рівня добробуту всіх її співробітників і формування основ захищеності фірми від різних небезпек і погроз, джерелом зародження і розвитку яких виступають внутрішні і зовнішні протиріччя [76].

В Україні спостерігається значне підвищення зацікавленості до інформаційної безпеки, що пов'язане зі світовими тенденціями, зміною внутрішніх умов ведення бізнесу: український ринок вступив в фазу оптимізації і підвищення конкурентоспроможності. Акценти в сфері захисту інформації зміщуються від впровадження окремих заходів до комплексних систем захисту, що ґрунтуються на аналізуванні ризиків і фінансових витрат, правилах користування інформацією працівників підприємства [34]. Захист інформації Ї найактуальніший і найпоширеніший вид послуг з безпеки. Стандарт BS7799, розроблений Британським Інститутом Стандартів (BSI) за підтримки Shell, National Westminster Bank, Midland Bank, Unilever, British Telecommunications, Marks & Spencer, Logica [87] визначає загальну організацію, класифікацію даних, системи доступу, напрями планування, відповідальність співробітників, використання оцінки ризику і тобто у контексті інформаційної безпеки. В Україні немає аналогів BS 7799, тому перевага віддається саме цій системі, оскільки вона випробувана і показує позитивні результати.

13) Юридичний консалтинг Ї це одна з основних складових консалтингу і взагалі професійних послуг. Юристи надають послуги як у формі порад, так і безпосереднім веденням справ своїх клієнтів. Вони також можуть надавати експертні висновки про відповідність дії або документа юридичним нормам [76].

Розширення сфери використання консультаційних послуг зумовлює тенденцію до спеціалізації консультантів за певним їх видом. За характером надання послуг консультантів поділяють на такі:

- радників (внутрішній консультант) Ї консультанти, які зараховані до штату організації (підприємств);.

- зовнішніх консультантів Ї фахівці, що залучаються ззовні та працюють на договірних засадах;

- експертів Ї консультанти, що залучаються для оцінювання конкретної проблеми або результатів діяльності.

Класичний розподіл консультантів за спеціалізацією ґрунтується на двох визначених підходах до консультування [82]:

1) експертному (консультування ґрунтується на знаннях певних сфер економіки та управління);

2) дженераліському або універсальному Ї (консультування, ґрунтується на узагальнених знаннях про основні закони управління).

Для точнішого розподілу консультантів за спеціалізацією, яка на сьогодні визначальна, подамо іншу класифікацію (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Класифікація спеціалізацій консультантів

Співробітники консалтингової компанії за дисциплінарною ознакою можуть консультувати як окремого працівника, так і організацію; вони Ї носії професійних знань і особисто продають професійний погляд на організацію. Товаром може бути аналіз ситуації з погляду певної наукової дисципліни, рекомендації чи навчання.

Визначальний фактор діяльності консультантів за видами організаційної діяльності Ї аналіз відповідної сфери діяльності, надання рекомендацій та пропозицій щодо вирішення проблем у межах компетентності консультанта.

Консультантами за видами проблем можуть бути економісти, юристи, психологи і навіть лікарі з базовою освітою, однак вони не беруть на себе відповідальність за поліпшення ефективності організації чи налагодження фінансової, маркетингової, кадрової або іншої діяльності організації. Їхній товар Ї вирішення конкретної проблеми [28].

Дещо інший вигляд матиме спеціалізація консультантів, якщо за визначальні критерії взяти їх знання та навики [28]:

- науковий підхід Ї консультант спеціалізується на впровадженні наукових знань у практику організації;

- емпіричний підхід Ї консультант спеціалізується на застосуванні методик, надбаних у процесі роботи з іншими підприємствами;

- унікальний підхід Ї ґрунтується на індивідуалізації кожної організації, що потребує окремого підходу.

На противагу спеціалізації консультантів існує й універсальний підхід до вирішення проблем організації. Універсалами вважаються консультанти, які надають допомогу з усіх напрямів діяльності організації або представляють організацію як ціле і вважають, що ні один напрям, ні одна проблема не повинні і не можуть бути ефективно вирішені за межами загального цілісного аналізу організації. Однак сутність полягає не у протиставленні універсалів і спеціалістів, а у комбінуванні їх навиків і вмінь для досягнення вагомого сумарного ефекту в трансфері знань підприємницьким структурам [85].

1.2 Особливості взаємодії консалтингових компаній та підприємств замовників в контексті світових економічних тенденцій