Размещено на http: //www. allbest. ru/

ЗМІСТ

• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-РОЗПОРЯДЧИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТУРИЗМУ
• 1.1 Сутність та особливості адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством в туризмі
• 1.2 Визначення стратегічного потенціалу адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством в туризмі
• 1.3 Стратегічний підхід до роботи адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством в туризмі
• РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАКТИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-РОЗПОРЯДЧИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТУРИЗМУ НА ОСНОВІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА TUI
• 2.1 Організаційно-технологічна характеристика туристичного підприємства TUI
• 2.2 Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища туристичного підприємства TUI
• 2.3 Дослідження адміністративно-розпорядчих методів управління TUI
• РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-РОЗПОРЯДЧИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТУРИЗМУ
• 3.1 Сучасні підходи до формування адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством
• 3.2 Розроблення політики адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством TUI
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

На сьогоднішній день у світі функціонує безліч підприємств. Кожне підприємство являє собою систему, котра включає в себе сукупність елементів, зв'язаних в одне ціле. Кожне підприємство має потребу в чіткому та вмілому керівництві даними елементами. Це і стало поштовхом до створення цілої науки про управління підприємствами та постійної модернізації та покращення методів керівництва.

Туризм є однією з перспективних та динамічних галузей світової економіки. Сучасні умови функціонування підприємств даної галузі вимагають швидкого та своєчасного реагування на зміни зовнішнього середовища та утримання конкурентних позиції на національному та світовому туристичному ринку. Саме тому, визначення концептуальних підходів до формування механізму управління підприємствами з надання послуг міжнародного туризму є актуальним питанням, вирішення якого має забезпечити ефективність вдосконалення механізму управління та високі економічні результати їх діяльності.

В умовах жорсткої конкуренції на ринку, високий рівень сервісу є необхідним для утримання рентабельності компанії та її планомірного, стабільного розвитку. Управління підприємством в умовах ринкових відносин забезпечує орієнтацію підприємства на задоволення потреб ринку, на попит конкретних споживачів, на організацію реалізації тих товарів і послуг, які користуються попитом і приносять підприємству прибуток. Грамотне адміністрування та управління будь-яким підприємством дає можливість надавати гідний рівень сервісу та послуг, тому є дуже важливим для будь-якої компанії.

Об'єкт дослідження: туристичне підприємство TUI

Предмет дослідження: адміністративно-розпорядчі методи управління підприємством TUI

Мета роботи: Вдосконалити адміністративно-розпорядчі методи управління підприємством TUI

Завдання дослідження:

- Дослідити поняття адміністративно-розпорядчих методів управління підприємствами туризму

- Проаналізувати адміністративно-розпорядчу політику у туристичному підприємстві TUI

- Охарактеризувати дієві методи управління туристичними підприємствами

Методи дослідження:

- Метод пізнання- проаналізовано літературні джерела та праці видатних вітчизняних та зарубіжних науковців

- Аналітичний метод- глибоко та детально проаналізовано різні аспекти даної теми

- Статистичний - проаналізовано різноманітні статистичні данні

- Табличний - за допомогою таблиць було краще та детальніше проілюстровано різноманітні дані

- Узагальнення- визначено загальні поняття, які характеризують сферу туризму

При написанні даної курсової роботи було проаналізовано ряд праць науковців, щодо поняття «менеджмент» та «адміністрування», основними науковими працями є роботи наступних авторів: Друкер П. Ф., Кабушкин Н. І., Нечаюк Н. І., Бакуменко В. Д. Усаченко Л. М., Тимцуник В. І., Червякова О. В.

Курсова робота включає в себе 2 рисунки та 13 таблиць. Обсяг роботи- 61 сторінку.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-РОЗПОРЯДЧИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТУРИЗМУ

1.1 Сутність та особливості адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством в туризмі

Управління є однією з найважливіших частин функціонування будь-якого підприємства. Основою методів управління є організаційні відносини, які є складовою механізму менеджменту підприємств. Оскільки через них безпосередньо реалізується одна з найважливіших функцій управління - функція організації, то завданням цієї діяльності є координація дій підлеглих. Без управлінського впливу не можуть реалізуватися економічні методи управління, тому що він забезпечує чіткість, дисциплінованість і порядок роботи колективу. Визначення терміну «управління» різними дослідниками наведено у таблиці 1.1.

Табл. 1.1 Визначення терміну «управління» різними дослідниками

Автор	Визначення
Атаманчук Г.В. [7, с 18]	Управління у буквальному сенсі цього поняття починається тоді, коли у будь-яких взаємозв'язках, відносинах, явищах, процесах, є присутнім свідомий початок, інтерес та знання, мета та воля, енергія та дії людини. Управління є процесом і продуктом свідомості та волі людей, найважливішим напрямом дії їх розуму.
Мельтюхова Н.М. [17, с 68]	Управління - функція організованих систем (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує реалізацію мети і підтримку режиму діяльності, сталість і розвиток певних структурних елементів.
Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. [18, с. 11]	У найширшому розумінні поняття "управління" - це цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої технології для досягнення поставленої мети. Управління в широкому розумінні - це загальна система відносин і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому - це технологічна організація об'єкта управління. Тоді як менеджмент у широкому розумінні - загальні принципи соціального управління; влада і мистецтво управління людьми; у вузькому - управління виробництвом
Колпаков В.К., Кузьменко О.В. [14, с. 9]	В узагальненому вигляді управління - це діяльність суб'єкта, яка має прояв у цілеспрямованому, організуючому впливі на об'єкт управління та яка здійснюється з метою приведення його у бажаний для суб'єкта стан.
Лапуста М.Г. [16, с. 12]	У загальному розумінні "управління" визначається передусім як елемент, функція організованих систем (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей.

Аналізуючи всі наведені в таблиці визначення даного терміну, можна зробити висновок, що управління -- це свідома, цілеспрямована дія людей на суспільну систему в цілому або на окремі її ланки (сфери суспільного життя, галузі економіки, підприємства, колективи), що забезпечує їх оптимальне функціонування і розвиток на основі використання властивих суспільству об'єктивних закономірностей розвитку. Це соціальна функція, що виявляється у владно-організуючій діяльності, яка забезпечує узгодженість спільної праці та побуту людей для досягнення суспільно значущих цілей та завдань.

До основних компонентів управлінської системи належать:

- суб'єкт управління, тобто джерело управлінського впливу, той, хто управляє, виконує функції керівництва і впливає на об'єкт з метою переведення його у новий стан;

- об'єкт управління, тобто те, на що спрямовано управлінський вплив суб'єкта, що функціонує під цим впливом;

- управлінський вплив, тобто комплекс цілеспрямованих і організуючих команд, заходів, прийомів, методів, за допомогою яких здійснюється вплив на об'єкт і досягаються реальні зміни у ньому;

- зворотні зв'язки, тобто інформація для суб'єкта щодо результативності управлінського впливу та змін в об'єкті.

Функції управління -- це об'єктивно обумовлені загальні напрями або сфери діяльності, які у сукупності забезпечують ефективну кооперацію спільної праці.

Основними функціями управління є:

- планування - це процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань членів організації для досягнення загального результату;

- організація - це процес формування структури системи, розподілення завдань, повноважень та відповідальності між членами організації для досягнення загальної мети її діяльності;

- мотивація - це процес, що спонукає членів організації до спільних погоджених дій, які забезпечують досягнення поставленої мети;

- контроль - це процес вимірювання досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого з запланованим та коригуванням діяльності, які у сукупності забезпечують виконання підприємством своїх планів.

Зазначенні функції тісно пов'язанні між собою у єдиному процесі управління.

Неякісне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація або незадовільний контроль, негативно впливають на результати управління та діяльності підприємства в цілому.

Управління підприємством відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей підприємства.

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти заведено називати методами управління.

Процес управління - це складна динамічна система нерозривно пов'язана з інформацією і має зворотний зв'язок.

"Менеджмент" - це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами). Сьогодні у світі існує понад п'ятдесят визначень поняття "менеджмент". В його основі лежить англійське дієслово manage - керувати, яке походить від латинського manua - рука.

В таблиці нижче наведені визначення терміну «менеджмент» за різними авторами.

Табл. 1.2 Визначення терміну «менеджмент» різними дослідниками

Автор	Визначення
Друкер П. [11, с. 56]	Спеціальний інструмент, особлива функція, специфічний апарат, який забезпечує організації можливості у досягненні необхідних результатів. Він існує заради результатів яких установа досягає у зовнішньому середовищі. Він повинен: визначати яких саме результатів слід досягти; мобілізовувати ресурси організації для
	досягнення мети; надати будь-яка організації можливість досягти запланованого результату у зовнішньому середовищі, за межами організації. До кола уваги менеджменту входить все, що будь-яким чином впливає на продуктивність та результативність діяльності організації.
Дафт Р. [9, с. 30]	Ефективне і раціональне досягнення цілей організації за допомогою планування, організації, керівництва та контролю організаційних ресурсів.
Комарницький І.Ф. [15, с. 24]	Цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей організації. Процес менеджменту передбачає виконання функцій планування, організації взаємодії, мотивації, контролю праці робітників організації для досягнення певних цілей.
Нечаюк Л.І. Телеш Н.О. [18, с. 10]	Менеджмент визначається як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації та керують ними шляхом постановки цілей та розробки засобів їх досягнення. Кінцевою метою менеджменту є забезпечення прибутковості підприємства.
Роббінз С.П. Коултер М. [20, с. 35]	Процес координування та об'єднання професійної діяльності інших людей таким чином, щоб вона була ефективною і результативною.

Цілком очевидно, що концепти тлумачень визначень "управління" та "менеджмент" є схожими. Наприклад, можна стверджувати, що менеджмент це і є управління. Таке твердження має наукове підґрунтя, адже на переконання більшості дослідників "менеджмент" сприймається не лише як метод та процес управління (вплив однієї особи на іншу або групу осіб з метою спонукання до бажаних дій), а одночасно і як орган управління. Однак, менеджмент може мати прояв лише у ринкових умовах, в той час як процес управління не обмежується відповідними умовами (менеджмент персоналу; менеджмент людських ресурсів; менеджмент процесів тощо, але управління у надзвичайних ситуаціях, державне управління, управління військами). Крім того, тлумачення змісту менеджменту не завжди апелюють до процесу формування цілі діяльності відповідної організації (групи осіб), що обумовлює зосередження уваги перш за все на "досягнення цілей" або на "виконання поставлених завдань". Також слід звернути увагу, що менеджмент не ставить за мету збереження структури організації, а отже рівень компетенції менеджменту більше тяжіє до тактичної ланки управлінської діяльності.

У принципах менеджменту узагальнені виявлені об'єктивні закони і закономірності, виправданий досвід (практика) управління. Вони визначають спосіб діяльності й виступають як правило управлінської діяльності. Знання принципів менеджменту і застосування їх у практиці управління є обов'язковою умовою ефективної управлінської діяльності.

Сучасний процес управління базується на основних принципах менеджменту, ці принципи наведено в таблиці 1.3.

Табл. 1.3 Основні принципи менеджменту

Принцип менеджменту	Сутність принципа
Принцип цілеспрямованості	спрямовування діяльності будь-якої організації на досягнення загальних цілей та виконання поставлених планових завдань
Принцип урахування потреб та інтересів	задоволення потреб та інтересів працівників організації з метою досягнення загальних цілей;
Принцип науковості	передбачає побудову всієї системи управління на найновіших досягненнях управлінської науки. Спонукає органи управління впроваджувати інновації в управлінський процес;
Принцип системності	передбачає системний аналіз кожної управлінської дії, кожного рішення органів управління щодо діяльності організації як системи, яка складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних підсистем елементів;
Принцип взаємозалежності	передбачає взаємозалежність внутрішніх змінних організації (структура, цілі, ресурси, технології, працівники). При цьому на внутрішнє середовище організації постійно впливають чинники зовнішнього середовища та викликають відповідний вплив з її боку;
Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації управління	спрямований на те, щоб сформувати оптимальний рівень делегуванням вищим управлінським керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення сприятливого психологічного клімату в організації і високих кінцевих результатів її діяльності.
Принцип єдиноначальності	передбачає наявність єдиного органу управління, який здійснює керівництво та управлінську діяльність з метою досягнення загальної мети організації. Відповідно до цього принципу кожний співробітник має отримувати розпорядження тільки від одного керівника-управлінця і підпорядковуватись лише йому одному. При цьому кожний працівник повинен суворо відповідати за довірену йому ділянку роботи. Але усю повноту відповідальності за діяльність організації несе одна особа - керівник, управлінець;
Принцип мотивації	спонукає керівників-управлінців до підвищення ефективності програми мотивації;
Принцип правильного добору і розстановки кадрів	передбачає підбір кадрів тільки за діловими якостями на основі правил офіційного відбору.
Принцип економічності	передбачає збалансованість витрат, підвищення ефективності та продуктивності праці, максимізації прибутку при мінімальних витратах;
Принцип оптимального поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні	передбачає втручання держави в економічну діяльність суб'єктів ринку. Кожен учасник процесу управління повинен знати нормативні акти (закон, постанови, інструкції тощо), які стосуються його діяльності, і здійснювати її згідно з цими актами. Дотримання цього принципу стабілізує процес управління.

Усі названі принципи менеджменту взаємопов'язані. Їх не можна ділити на більш і на менш важливі. Упущення або недостатнє врахування одного із них у процесі управління може призвести до зниження ефективності управлінських рішень. Таким чином, закони, закономірності та принципи менеджменту формують засади управлінської науки, її розвиток в сучасних умовах.



1.2 Визначення стратегічного потенціалу адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством в туризмі

Важливою стороною управління виробництвом є керівництво людьми, адміністративна діяльність.

Адміністративні методи покликані забезпечити функціонування підрозділів, налагодження потоків інформації, організація процесу управління по вертикалі та горизонталі.

Об'єктивною основою використання адміністративних методів управління виступають організаційні відносини, що складають частину механізму управління. Оскільки через їхнє посередництво реалізується одна з найважливіших функцій управління - функція організації, задача організаційно-адміністративної діяльності складається в координації дій підлеглих.

Організаційно-адміністративні методи впливають на керований об'єкт через накази, розпорядження, оперативні вказівки, що віддаються письмово або усно, контроль за їхнім виконанням, систему адміністративних засобів підтримки трудової дисципліни і т.д. Вони покликані забезпечити організаційну чіткість і дисципліну праці. Ці методи регламентуються правовими актами трудового і господарського законодавства, основними цілями якого є правове регулювання трудових відносин, зміцнення законності, захист прав і законних інтересів підприємства і його працівників.

До предметного кола поняття «адміністрація» входять поняття адміністрація як органи виконавчої влади, управління, а також керівний персонал установи, підприємства, організації.

Адмініструвати - означає керувати установою, організацією, підприємством, управляти.

Адміністрація - керівництво фірми, підприємства, організації, апарат управління; коло осіб, уповноважених здійснювати оперативне управління, виступати в якості юридичної особи, офіційно представляти організацію, установа.

В адміністрацію фірми, підприємства, організації входять працівники апарату управління, службовці, конторські працівники, дирекція, які мають назву адміністративно-управлінський персонал. Тобто це працівники, зайняті в апараті управління підприємства, фірми, організації: керівник підприємства, установи, організації з його заступниками, керівники структурних підрозділів, не зайняті безпосередньо на виробництві, головні спеціалісти та їх заступники, інженери та інші спеціалісти, які зайняті в управлінському апараті.

Адміністрування в широку розумінні являє собою застосування визначених засобів впливу та притаманне всім членам адміністрації. Форми адміністрування використовуються не тільки всіма учасниками апарату управління, але й виробництва всередині та поза організацією. Адміністрування являє собою комплекс необхідних для будь-якого суб'єкта дій щодо формалізації, регламентування, контролю та забезпечення виконання запланованого. Таким чином, під адмініструванням пропонуємо розуміти управлінський процес дотримання комплексу право-утворюючих положень, обмежень, процедур та інших форм визначення дій персоналу, що забезпечують стабільний ріст підприємства чи організації. Згідно із системним підходом, під об'єктом адміністрування пропонуємо розуміти персонал, а згідно з процес ним підходом - взаємозв'язок, стосунки, функції, процедури, норми, документи, структури, органи, форми. Поняття терміну «адміністративний менеджмент» згідно думок різних науковців наведено в таблиці 1.4.



Табл. 1.4 Підходи науковців до розкриття дефініції «адміністративний менеджмент»

Автор	Визначення
Л.Ю. Гордієнко [13, с. 13]	Адміністративний менеджмент можна визначити як науку та практичну діяльність про адміністративну діяльність. До функцій адміністративного менеджменту належать також забезпечення діяльності адміністрації, що пов'язано з організацією роботи усіх підрозділів
С.С. Велещук [24]	Під адміністративним менеджментом, відповідно до його сучасного концептуального підходу, слід розуміти управлінську діяльність, яка передбачає встановлення, підтримку штатних параметрів функціонування організації шляхом чіткої формалізації, суворої регламентації, контролю і регулювання діяльності трудового колективу що направлена на вирішення зовнішніх завдань, досягнення цільових орієнтирів, забезпечення стійкості організації в зовнішньому середовищі
А.Н. Фомічов [23, с. 217]	Адміністративний менеджмент - один з основних напрямів сучасного менеджменту, який вивчає адміністративно-розпорядчі форми управління
Б.В. Новіков, Г.Ф. Сініок, П.В. Круш [8, c. 10]	Сучасний етап розвитку менеджменту об'єднує й ефективне ділове адміністрування, і менеджмент людських ресурсів, і менеджмент бізнесу для гармонійного розвитку суспільства
Д. Бодді, Р. Пейтона [19, с. 76]	Адміністративний менеджмент - управління, що спирається не стільки на особисті якості індивідів, скільки на інститути і встановлений порядок
І.С. Фоломкіна [22]	Адміністративний менеджмент - специфічна категорія і вид діяль- ності, що включає в себе всі інструменти і навички управління в умовах формальних організацій. Структурованість відносин у рамках таких організацій є специфічною відмінністю адміністративного управління як діяльності
В.Д Бакуменко Л.М. Усаченко, В.І. Тимцуник, О.В. Червякова [8]	Адміністративний менеджмент - суспільна наука управління, яка вивчає державне управління, управлінські процеси, взаємовідносини між органами виконавчої влади, а також їх взаємодію із зовнішнім середовищем
О.Р. Шарко [23]	Адміністративний менеджмент - тип менеджменту, націлений на організацію і забезпечення управлінського процесу в умовах ситуаційного управління
Теорія управління [10, с. 18]	Адміністративний менеджмент - це тип менеджменту, головною метою якого є розробка й ухвалення управлінських рішень, розподіл завдань між виконавцями та контроль їх виконання

Отже, термін «адміністрація» має декілька значень:

- органи виконавчої влади і управління;

- посадові особи управління, керівний персонал організації;

- розпорядники, відповідальні організатори, виконавці;

- підрозділ, що комплексно забезпечує процеси функціонування та управління в організації.

Основні функції адміністрування полягають у наступному:

- забезпеченні визначеності і стабільності складу, змісту, побудови і функціонування всіх організацій;

- забезпеченні можливості застосування універсального підходу до всього розмаїття форм прояву адміністративних відносин і дій в реальних ринкових умовах;

- уніфікації форм зовнішньої взаємодії організацій у діловому середовищі;

- створенні, супроводі або сприянні побудові процесів цілеспрямованої організації; конструктивному забезпеченні необхідних організаційних перетворень.

В організації адміністрація знаходиться на верхньому рівні управління і частково охоплює середній рівень.

Суб'єктом адміністративного менеджменту є посадова особа, яка має конкретний комплекс повноважень, який дозволяє йому досягати різних цілей.

Об'єктами адміністративного менеджменту є:

- відносини (установи, реєстрації, комунікації, субординації і так далі);

- зв'язки (компетенції, кооперації, функціональності, централізації, сегментації, звітності і так далі);

- функції (стратегічні, загальні, конкретні, прикладні, локальні, спеціальні, допоміжні і так далі);

- процедури (планування, розробки, пропозиції, затвердження, контролю виконання, стимулювання і так далі);

- норми (взаємозв'язку, надійності, відповідальності, підпорядкованості, повноважень, правочинів, розподілу, керованості і так далі);

- документи (статути, договори, положення, регламенти, норми, акти, правила, і так далі);

- структури (лінійні, функціональні, лінійно-функціональні, штабні, матричні, програмно-цільові, мережеві і так далі);

- органи (дирекції, департаменти, управління, філії, станції, виробництва, цехи, бригади і так далі);

- форми (угоди, корпорації, холдинги, товариства, компанії, кооперативи, товариства і так далі).

У 20-50-ті роки XX ст. найбільш відомими напрямами в теорії адмінісративного управління були «класична школа» і «школа людських стосунків». Яскравими представниками перших є А. Файоль, Л. Уайт, Л. Урвік, Д. Муні, Т. Вулсі. Метою класичної школи була розробка принципів адміністративного управління як на рівні держави, так і на рівні організації.

В класичній школі система адмініс тративного управління з'являється як регламентована зверху донизу ієрархічна організація лінійно-функціонального типу з чітким визначенням функції кожної посадової категорії.

Найбільш важливими тезисами класичної школи є:

- наука замість традиційних навичок;

- гармонія замість протиріч;

- співробітництво замість індивідуальної роботи;

- максимальна продуктивність на кожному робочому місці.

Перший етап у розвитку теорії адміністративного управління розпочався у Франції - А. Файоль (1841-1925) вперше запропонував раціональний підхід до організації промислового підприємства і вважав, що роботу керівника можна розділити на 5 функцій: планування, організація, управління, координація та контроль.

Другий етап у розвитку теорії адміністративного управління відбувався в період з 1920-1950 рр. Особливі успіхи в ці роки зробили американці: вони вважали, що наука адмініс тративного управління і наука управління приватними підприємствами можуть і мають бути зближені.

В період з 1864 по 1920 М. Вебер розробив ідеї побудови оптимальної організаційної структури. Розроблені принципи є досить універсальними:

- адміністративні установи організовані ієрархічно;

- кожна установа має свою власну сферу компетенції;

- цивільних службовців призначають, а не вибирають на основі професійної кваліфікації, як зазначено в дипломах чи за результатами іспитів;

- цивільні службовці одержують заробітну плату відповідно до рангу;

- для цивільного службовця ця робота є професією чи принаймні основним заняттям;

- службовець не володіє установою, в якій працює;

- службовець підкоряється дисципліні і знаходиться під контролем;

- зняття з посади ґрунтується на рішенні вищих інстанцій.

Сам М. Вебер вважав ідеальним адміністративне управління, побудоване на твердих бюрократичних принципах: авторитарна влада керівника, який приймає рішення, віддає розпорядження підлеглим і контролює їхнє виконання.

У сучасному світі До адміністрації підприємства, фірми прийнято відносити керівника (президента), його заступників (віце-президентів), виконавчих директорів, головного бухгалтера, провідних менеджерів.

В організації адміністрація знаходиться на верхньому рівні управління і частково охоплює середній рівень. Адміністрація - це підрозділ, який комплексно забезпечує процеси функціонування та управління в організації. На практиці під адміністрацією розуміється одноіменний підрозділ організації та склад керівників.

Офіційне виділення адміністрації в кожній організації є необхідним як для зовнішніх контрагентів, так і для членів організації. Склад, позиціонування та повноваження адміністрації різноманітні. Делегування керівником ряду функцій спеціально підібраним помічникам, їх спеціалізація на виконанні конкретних операцій зумовили формування при керівникові організації перших адміністративних підрозділів. Це визначило місце адміністрації в ієрархії управління. Положення керівника визначає її перший рівень, адміністрація займає другий рівень, далі йдуть фахівці, після - виконавці.

Фахівці та виконавці управлінських підрозділів верхнього рівня не тільки складають більшість співробітників адміністрації, а й на практиці багато в чому визначають зміст її діяльності. Це проявляється в процедурах, структурах, інструкціях взаємодії представників адміністрації організації із зовнішнім середовищем. Вся сукупність повноважень і зміст практичної діяльнос ті персоналу управління по їх здійсненню повністю відносяться до адміністрування. На нижньому рівні управління функції менеджменту та адміністрації об'єднуються і реалізуються керівником щодо своїх безпосередніх підлеглих. Тут менеджмент, адміністрація та керуюча система в цілому об'єднуються у своєму впливі на керовану систему організації.

Функції адміністративного менеджменту здійснюються тільки через діяльність менеджерів.

Менеджер - це спеціаліст, що професійно займається управлінською діяльністю в конкретній сфері функціонування підприємства. Це означає, що спеціаліст обіймає постійну посаду і вповноважений приймати управлінські рішення. Менеджер-адміністратор займає ключове положення у системі управління організації. Важливість ролі менеджера визначається тим, що він наділений повноваженнями приймати рішення і несе за них відповідальність перед власником майна організації. Володіючи реальною владою, менеджер-адміністратор впливає на трудовий колектив, а через нього на характер і результати функціонування самого об'єкту управління.

Менеджер є довіреною особою власника майна, він втілює його завдання (директиви) у конкретні дії , але у той же час як лідер колективу він виражає і його інтереси. Тобто менеджер вирішує подвійну задачу - задовольнити обидві сторони одержанням прибутку. Менеджери загального керівництва очолюють організації. Вони забезпечують безперервне функціонування виробництва, економічну та соціальну ефективність організації через апарат управління і діють на основі статуту, затвердженого власником майна. (Вони займають посади директорів, голів правління, президентів та ін., здійснюють управління організацією, виконують функції планування, організації, мотивації, і контролю у повному обсязі, координують і регулюють діяльність персоналу в цілях виконання всіх виробничо-технологічних, економічних і організаційних процесів.) Лінійні менеджери-адміністратори очолюють відносно відокремлені підрозділи. Через наданий йому апарат управління гарантує ефективну роботу всього підрозділу, координує діяльність підпорядкованого йому персоналу і приймає управлінські рішення відносно виконання завдань менеджера загального керівництва з питань виробничого, соціально-економічного, організаційного, технічного характеру. Вони діють на основі Положення, затвердженого вищим керівництвом організації, і займають посади керівників філій, представництв, виробничих підрозділів.

Для ефективного управління підприємством в умовах сучасної фінансово-економічної кризи менеджер повинен відповідати таким вимогам і мати такі характеристики:

- Стратегічне мислення, що дозволяє планувати діяльність підприємства з урахуванням майбутнього розвитку ринків;

- Здатність спостерігати за бізнес-середовищем, гнучкість, адаптованість: характеризуються здатністю визначати і реагувати на неочікувані зміни, вчасно змінювати плани і дії, виходячи з нових умов;

- Інноваційне мислення, вміння створювати «інноваційну атмосферу» в колективі, підтримуючи ініціативу співпрацівників, сприяючи розвитку їхнього потенціалу. Для формування даних навичок для менеджерів є необхідними: постійний саморозвиток, самонавчання, самовдосконалення;

- Вміння використовувати сучасні методи і технології в процесі управління підприємством. В першу чергу, це стосується інформаційних технологій;

- Здатність вирішувати нестандартні проблеми;

- Вміння працювати в команді.

В сучасних умовах ринкової економіки до менеджера ставляться високі вимоги щодо управління персоналом. Щоб досягти успіху в управлінні персоналом необхідно створити належні і необхідні умови для самовдосконалення та професійного становлення менеджерів. Необхідно на підприємствах здійснювати регулярні ротації менеджерів для кращого розуміння діяльності компанії та якісного підвищення рівня їхніх навичок і умінь. Потрібно сприяти позитивним змінам установок менеджерів з метою збереження корпоративного командного духу усіх працівників організації, що є ключовим чинником ефективності її функціонування. .

1.3 Стратегічний підхід до роботи адміністративно-розпорядчих методів управління підприємством в туризмі

Управлінські рішення є соціальною дією, що організовує і спрямовує діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.

Адміністрування стає безпосереднім інструментом менеджменту, разом з яким керівник використовує і широкий спектр інших (економічних чи психологічних) заходів впливу. Серед таких засобів впливу варто виділити цілу низку методів управління.

Методи управління - це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення встановлених цілей. За їх допомогою орган управління впливає на окремих працівників і підприємство у цілому. [12, с. 155]

Значення методів управління визначає їхню спрямованість на досягнення цілей у найбільш стислі строки за умов раціонального використання всіх видів ресурсів.

За змістом методи управління поділяються на три групи:

- економічні;

- адміністративні;

- соціально-психологічні.

Економічні методи покликані формувати економічні інтереси людей до ефективної праці.

Соціально-психологічні методи забезпечують здоровий психологічний мікроклімат в колективі, відносини між формальними і неформальними групами.

Організаційно-адміністративні методи від інших методів відрізняє чітка адресність директив, обов'язковість виконання розпоряджень і вказівок, невиконання яких розглядається як пряме порушення виконавської дисципліни і спричиняє визначені стягнення.

Адміністративні методи управління представляють собою сукупність засобів адміністративного впливу (на відносини працівників у виробництві). Здійснення цих методів гарантується діючою системою державних законів і нормативних актів. Адміністративні методи припускають організаційний і розпорядчий впливи.

В основі організаційного впливу лежать: організаційне регламентування, організаційне нормування і організаційне проектування. Організаційний вплив відображає статику системи управління і представляє собою комплекс заходів організаційного характеру.

Розпорядчий вплив відображає динаміку управління. Він здійснюється в процесі функціонування системи і направлений на забезпечення злагодженої роботи апарату управління, на підтримання виробничої системи в заданому режимі роботи чи перевід її в більш досконалий вигляд. Розпорядчий вплив виражається у вигляді усного чи письмового розпорядження і має форми наказу чи угоди.

До організаційно-розпорядчих методів відноситься і розстановка кадрів в організації у відповідності з інтересами і здібностями кожного працівника.

Адміністративні методи забезпечують прямий вплив суб'єкта управління на керований об'єкт. Вони характеризуються підпорядкуванням волі керованого волі керівника за схемою "влада - підпорядкованість".

В адміністративних методах найбільш яскраво виявляється владна природа управлінської діяльності. Використання їх дозволяє суб'єкту управління прямо впливати на підлеглих. Однак це не виключає необхідності врахування інтересів останніх. Застосування адміністративних методів дає найбільш позитивний результат у тому випадку, коли розпорядження відповідає матеріальним та духовним потребам керованих.

До адміністративних (розпорядчих) методів належать:

- формування організаційних структур органів управління,

- затвердження адміністративних норм і нормативів,

- видання наказів і розпоряджень,

- підбір і розстановка кадрів,

- розробка положень, посадових інструкцій,

- контроль за їх виконанням.

Для адміністративних методів характерна їх відповідність правовим нормам, що діють на визначеному рівні управління, а також актам і розпорядженням вищих органів управління.

Адміністративний вплив - це цілеспрямована зміна суб'єктом управління стану об'єкта.

Адміністративний вплив пов'язаний з трьома типами підпорядкування:

- змушене і нав'язане ззовні;

- пасивне;

- усвідомлене, внутрішньо обґрунтоване.

За допомогою адміністративних методів визначаються:

- місце колективів і окремих працівників у системі виробництва і управління;

- їх права, обов'язки і міра відповідальності;

- способи координації їх дій і взаємозв'язків у процесі виробництва і управління.

Адміністративні методи управління мають наступні особливості:

- впливають на волю підлеглих, що виявляється в однозначності розпоряджень, які віддаються, і в зобов'язанні виконання будь-якого адміністративного акту;

- носять безоплатний характер, що не передбачає стимулювання;

- вимагають наявності і використання контролю виконання;

- вимагають не найкращого вирішення проблем, а виконання строго визначених дій.

Адміністративні методи управління підрозділяються на:

- організаційні методи;

- розпорядницькі методи;

- дисциплінарні методи.

Організаційні методи орієнтовані на використання у типових ситуаціях.

До організаційних методів відносяться:

- регламентування;

- нормування;

- інструктування.

Сутність регламентування полягає у встановленні статусу і цілей функціонування, повноважень, прав і відповідальності, правил і критеріїв оцінки діяльності об'єкта регламентування.

Нормування як метод управління використовує норми, що мають конкретне числове вираження, і нормативи, що носять загальний, типовий характер і є основою для розробки норм.

Метою інструктування є ознайомлення працівників з умовами роботи, прийнятими рішеннями, задачами, що стоять перед ними, наслідками невиконання якого-небудь завдання.

Розпорядницькі методи спрямовані на досягнення поставлених цілей управління, дотримання внутрішніх нормативних документів або підтримку системи управління підприємством у заданих параметрах шляхом прямого адміністративного регулювання. Розпорядницькі методи застосовуються при необхідності втрутитися у процес виробництва і управління для усунення існуючих відхилень або для реалізації можливостей, що представилися.

Переваги та недоліки адміністративних методів управління наведені у таблиці 1.4.

Табл. 1.4 Переваги та недоліки адміністративних методів управління

Переваги	Недоліки
ефективні у примітивних ситуаціях	не сприяють розвитку творчого початку особистості
дозволяють встановити сувору дисципліну	призводять до концентрації влади
забезпечують обрану технологію виробництва і управління	вимагають обов'язкового оформлення всіх прийнятих рішень, що негативно впливає на час їх реалізації часто негативно оцінюються персоналом

Аналізуючи дані таблиці 1.4. можна зробити висновок про те, адміністративні методи управління є могутнім важелем досягнення поставлених цілей у випадках, коли необхідно підкорити колектив і спрямувати його на вирішення конкретних задач управління. Ідеальною умовою їх ефективності є високий рівень регламентації управління і трудової дисципліни. Це особливо актуально у великих багаторівневих системах управління, до яких відносяться великі підприємства.

Специфічними функціями управління у підприємствах туристичної сфери є такі:

- підготовка та прийняття рішення про пропозицію на ринок певного ексклюзивного турпродукту; координація виконання рішення з організації спільної взаємодії інших учасників туристичного ринку, які задіяні до надання певних туристичних послуг по даному ексклюзивному турпродукту;

- контроль за процесом надання турпослуг;

- контроль за виконанням прийнятих рішень тощо.

Зміст специфічних функцій управління підприємствами туристичної сфери дав можливість визначити особливості управління туристичними підприємствами, які полягають у наступному:

- вивчення попиту та потреб на турпослуги, турпродукти вимагає від туроператорів, які розробляють тури, різного інтелектуального наповнення з врахуванням того, чи даний тур пропонується вітчизняним або зарубіжним туристам, звідки саме прибули туристи, особливості національних культур різних держав;

- планування додаткових сервісних послуг вимагає також враховувати те, з яких саме країн прибули зарубіжні туристи, у чому особливості їхніх індивідуальних запитів та потреб;

- організація системи співробітництва туристичних підприємств із іншими учасниками туристичного ринку повинна організовуватися не як з підприємством - конкурентом, а як із підприємством - бізнес-партнером, що зумовлено еволюцією розвитку ринку та інтернаціоналізацією національних економік, впливом процесів глобалізації;

- збут турпослуг, турпродуктів повинен зазнати змін, а саме необхідності організації збуту їх також через мережу франчайзингу;

- координація дій персоналу туристичних підприємств, які здійснювали відправку туристів, повинні забезпечити більш чітку координацію дій із персоналом приймаючої сторони на випадок надзвичайних політичних станів чи надзвичайних подій;

- планування турів туроператорами вимагає враховувати особливості національних культур зарубіжних споживачів та забезпечувати їм максимально високий рівень внутрішнього комфорту та задоволення;

- стимулювання споживачів турпослуг, турпродуктів, а особливо постійних споживачів, необхідно здійснювати через прогнози «майбутньої пожиттєвої дохідності» споживачів турпослуг, турпродуктів;

- стимулювання персоналу туристичних підприємств необхідно здійснювати за результатами якісного аналізу та контролю у системі взаємовідносин їх і споживачів, забезпечуючи зворотній зв'язок із ними;

- контроль поставлених цілей туристичними підприємствами повинен забезпечувати взаємний баланс інтересів туристичних підприємств, споживачів турпослуг, турпродуктів і суспільства;

- контроль неекономічних показників діяльності підприємств туристичної сфери повинен передувати процесу остаточного прийняття управлінських рішень, через підвищення рівня його значущості в отриманні туристичними підприємствами вищого рівня економічної ефективності;

- контроль рекламно-інформаційної діяльності повинен попереджувати незадовільні соціальні результати, які можуть отримати споживачі турпослуг, турпродуктів, що повинно відповідати критеріям ситуаційного підходу в поєднанні із системним підходом; це буде основою нових можливостей туристичних підприємств отримувати синергетичні ефекти, а також бути джерелом різних новацій та забезпечення кращих економічних результатів діяльності всіх учасників туристичного ринку.

До основних факторів, які впливають на управлінську діяльність у туристичних підприємствах, відносяться такі:

- загострення проблеми ресурсів економічного розвитку;

- жорстка конкуренція та боротьба за ринки збуту, за споживача;

- глобалізаційні та інтеграційні процеси;

- інноваційні процеси та підготовка інноваційних менеджерів;

- соціально-економічні зміни у процесі світового господарства;

- процеси інтернаціоналізації національних економік;

- сучасні системи штучного інтелекту;

- сучасні експертні системи, які здатні обгрунтувати логіку вибору рішень;

- необхідність стратегічного ринкового управління підприємствами;

- синергізм співробітництва бізнес-одиниць, що може бути основою їх економічного синергізму, тощо

Загалом задача формування системи управління полягає в тому, щоб створити таку управлінську модель, яка найкраще відповідала б цілям організації. Оптимальна система управління дозволяє найбільш результативно впливати із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти ресурси підприємства і спрямовувати зусилля працівників таким чином, щоб максимально задовольнити потреби клієнтів і досягти цілей організації з найвищою ефективністю.



РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАКТИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-РОЗПОРЯДЧИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТУРИЗМУ НА ОСНОВІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА TUI

2.1 Організаційно-технологічна характеристика туристичного підприємства TUI

TUI Group є найбільшою в світі групою компаній в сфері туризму з 40-річним досвідом, утворена в 2014 році в результаті злиття двох холдингів: німецької TUI AG і британської TUI Travel PLC

TUI - абревіатура від німецької назви компанії Touristik Union International, яке компанія носить з 2002 року.

TUI Group обслуговує більше 30 млн клієнтів в рік і пропонує відпочинок в 180 країнах світу. TUI є однією з найприбутковіших туристичних компаній в світі.

До групи TUI входять туроператори, мережі турагентств, більше 300 готелів, 14 круїзних лайнерів, 6 авіакомпаній з найбільшим чартерним флотом в Європі - понад 130 літаків і ін. Тільки в Європі TUI має понад 3 000 офісів продажів. У концерн входять відомі ланцюжка готелів RIU, Club Magic Life, Suntopia, Iberotel, Robinson Club, Sol Y Mar Club, Coral Sea, Jaz Resort і багато інших

Штаб-квартира об'єднаної компанії TUI Group розташована в Німеччині, її акції котируються на Лондонській фондовій біржі.

Структура TUI зображена на рис. 2.1.



Рис. 2.1.

Компанія TUI в Україні є частиною найбільшого міжнародного туристичного холдингу TUI Group, з більш ніж 40-літнім досвідом роботи.

TUI Ukraine заснована в 2009 році на базі української компанії «Вояж Київ» і мережі туристичних агентств «Галопом по Європах». У 2013 році до складу компанії TUI Ukraine увійшов один з найсильніших туроператорів України - Turtess Travel, що забезпечило TUI лідерські позиції на українському ринку в якості найбільшого багатопрофільного туроператора.

Основна інформація про компанію TUI Ukraine наведена у таблиці 2.1.

Табл. 2.1 Основна інформація про TUI Ukraine

Повне найменування	Товариство обмеженої відповідальності Touristik Union International Ukraine
Дата реєстрації	2009
Код єдрпоу	36285831
Розмір статутного капіталу	31 576 000 грн.
Організаційно-правова форма	Товариство з обмеженою відповідальністю
Форма власності	Недержавна власність
Адреса	Адреса: 04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 23-А, 2 поверх
Веб сторінка	https://www.tui.ua/
Емейл	online@tui.ua
Акціонери підприємства	Станом на січень 2018 акціонерами компанії є: [25] 23% - Олексій Мордашов 3% - Riu 67% - інституціональні інвестори 7% - приватні інвестори Головні виконавчі директори - Фрідріх Юссен і Пітер Лонг.

Туристичне агентство “TUI” пропонує широкий спектр туристичних послуг

Населенню екскурсійні програми по Україні та Європі, лікувально-оздоровчий

відпочинок, зимовий гірськолижний відпочинок, сімейний відпочинок в Україні

та за кордоном, дитячі табори та молодіжні тури, екзотичні тури і т.ін.

TUI Ukraine обслуговує в рік понад 100 тисяч туристів і включає 250 турагентств (власних і уповноважених). Компанія пропонує пляжний, екскурсійний і гірськолижний відпочинок на масових туристичних напрямках, включаючи Туреччину, Єгипет, Іспанію, Болгарію, Чехію, Італію, Хорватію, Чорногорію, Грецію та інші країни.

Місією компанії TUI є «Створення відпочинку, який робить людей щасливішими.» [26]

Бачення компанії своєї роботи наведено нижче: [26]

- Вибір клієнтів №1 для якісного сімейного відпочинку;

- Компанія, що відрізняється гнучким диференційованим продуктом;

- Стабільна і ефективна компанія, яка використовує передові технології;

- Компанія, де кожен може реалізувати себе.

Серед своїх цінностей, компанія TUI виділяє: [26]

- Клієнтоорієнтовність;

- Командна робота;

- Повага до людей;

- Ефективність і результативність;

- Постійне вдосконалення.

Туристична компанія TUI пропонує широкий вибір туристичних послуг, які задовольнять потреби найвимогливіших клієнтів, при цьому гарантуючи високоякісне обслуговування своїх клієнтів. Кваліфіковані, креативні та динамічні спеціалісти, докладають максимум зусиль для того, щоб зробити відпочинок комфортним, безпечним та незабутнім.

Компанія пропонує своїм споживачам наступні типи відпочинку:

- Екскурсійний

- Гірськолижний

- Пляжний

- Екзотичний

- Екстримальний

- Новорічний

- Комбінований

- Індивідуальний

- Залізничний

- Весільний

- Дитячий

- Лікувальний

- Дайвінг-тур (поділяється на Daily дайвінг та Сафарі дайвінг)

- Релігійний

- Екотуризм

- Діловий

- Спортивний

- All inclusive (Все включено) (поділяється на Ultra al inclusive Deluxe, Elegance, VIP, High class All Inclusive)

Вивчаючи переваги українських туристів, TUI щорічно розробляє спеціальні концепції відпочинку.

Концепції відпочинку це новий формат відпочинку, де враховані інтереси всіх поколінь і сучасні тренди. Концепції відпочинку, їх сутність та особливості представлено у таблиці 2.2. [26]

Табл. 2.2 Концепції відпочинку

Назва	Цільова аудиторія	Особливості
SMART	Підходить для будь-якого типу аудиторії	Один з принципів роботи готелів SMART- дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Тут відмовляться від використання виробів із пластику, встановлять спеціальні урни для роздільного збору сміття, будуть розумно витрачати енергетичні та водні ресурси.
FUN&SUN	Родини з дітьми Сімейні пари	Окрема розважальна програма для дорослих та дітей
DAY&NIGHT CONNECTED	Молодь	передбачена насичена анімаційна культурна програма вдень і вночі. Вдень - активна спортивна програма і анімація. Ввечері - яскраві шоу-програми, виступи DJ, жива музика і запальні дискотеки.
Дитячі клуби TUI ТУКАН	Родини з дітьми	Програма розроблена з урахуванням віку та інтересів дітей: · Тукан Ясла 0 - 3 роки · Тукан міні 4 - 8 років · Тукан максі 8 - 12 років · Тукан тінейджери 13 років +

Створивши дані концепції відпочинку, компанія TUI задовольняє потреби широкого спектру аудиторії на різні типи відпочинку, що дозволяє їй залишатися одною з найвпливовіших компаній на ринку туристичних послуг України.

TUI належать понад 300 готелів на 210 000 місць в 24 країнах. Всі готельні бренди TUI славляться високими стандартами роботи, якістю обслуговування і турботою про навколишнє середовище.

Група TUI включає в себе такі добре відомі мережі, як: Aldemar, Barcelo, Barut, Best, Concorde, Coral Sea, Cornelia, Fiesta, Gloria, Grecotels, Grupotel, H10, Hillside, Hilton, Iberostar, Iberotel, IC Hotels, Jaz, Kempinski, Limak, Lopesan, Louis, Magic Life, Pegasos, Radisson, Riu, Rixos, Sheraton, Sol Melia, Sol Y Mar. Група TUI включає в себе шість власних авіакомпаній, що експлуатують 145 середньо- і далекомагістральних літаків, в тому числі що мають найбільший флот останніх Boeing 787 Dreamliner. Авіакомпанії TUIfly, Thomson, TUIfly Nordic, JetairFly, Corsair і ArkeFly обслуговують понад 180 напрямків по всьому світу.

Діяльність підприємства регулюється Законом України “Про підприємства”, статутом, а також іншими нормативними документами і законодавчими актами.

Підприємство є самостійним господарським об'єктом із правами й обов'язками юридичної особи. Підприємство має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, укладати угоди та інші акти з самостійними суб'єктами підприємницької діяльності, нести відповідальність стосовно до власних обов'язків.

Компанія TUI працює на базі ліцензії на туроператорську діяльність, виданої 13 березня 2014 року. Період дії Ліцензії з 20 березня 2014 року на необмежений термін. (дод А)

...