Теорія та історія культури механістичного менеджменту

організація являє собою цілісний соціальний організм, подібний до живого, де людина схожа на клітину, а адміністрація - на нервову систему;

цей організм може бути організований по-різному: від найпростіших форм, коли керівник зосереджує у своїх руках управління і виконання, до великих структур, у яких керівник взагалі позбавлений виконавчих обов'язків; механістичний менеджмент індустріалізм організаційний

процес організації - це створення структури підприємства відповідно до поставлених цілей, де для кожного компонента строго окреслено місце та функції, між частинами компанії відбувається гармонійна координація;

менеджер - це системний контролер, який задіяний у: плануванні, прийнятті рішень, їх коригуванні, виконанні; створенні впорядкованої структури; визначенні обов'язків, схем оплати праці так, щоб працівники належним чином їх виконували й отримували адекватну винагороду;

пошук принципів, які дозволяють побудувати формальну структуру організації і керувати нею раціональним чином, забезпечуючи передбачуваність ірраціональної сторони людської натури;

модель людини в адміністративній культурі менеджменту передбачає, що у процесі праці вона поводиться раціонально й діє так, як від неї вимагає формальний план, а мета полягає у максимізації заробітку;

в адміністративних справах немає нічого абсолютного, всі принципи є гнучкими, а мистецтво адміністрування полягає у правильному їх застосуванні з урахуванням певних обставин.

На думку А. Файоля, яким би не було підприємство - малим або великим, - у ньому завжди зустрічається шість груп функцій: 1) технічні (виробництво); 2) комерційні (купівля, продаж); 3) фінансові (залучення коштів і розпорядження ними); 4) страхові (страхування, охорона майна й осіб); 5) облікові (бухгалтерія, калькуляція, облік, статистика); 6) адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво, координування і контроль) (1992, с. 9-12), які перебувають у тісній залежності одна від одної. Наприклад, технічна функція не може здійснюватися без сировини, без можливості збуту, без капіталу, без страхових заходів та без передбачення.

Основну увагу Файоль приділяє розгляду шостої, адміністративної функції, оскільки, на його думку, жодна з п'яти попередніх не включає завдання вироблення програми роботи підприємства, підбору кадрів, координування зусиль, гармонізації дій. Він пише, що важливо не змішувати адміністративну функцію з управлінням. Управляти - означає забезпечувати дію шести істотних функцій. Адміністрування ж є лише однією із шести функцій. Отже, А. Файоль проводить розмежування понять «управління» і «адміністративна діяльність», останнє з яких має більш вузьке значення.

Кожній групі функцій відповідає спеціальна установка (технічна, комерційна, фінансова і т. д.), якою повинен володіти персонал, ґрунтуючись на сукупності певних якостей, які Файоль звів до шести груп: фізичні; розумові; моральні; загальний розвиток; спеціальні знання щодо виконання якоїсь однієї функції; досвід (1992, с. 12-13). У результаті багаторічних спостережень він дійшов таких висновків:

а) головною установкою робітника є технічна; в міру просування за ієрархічними щаблями відносна важливість адміністративної установки зростає, у той час як важливість технічної убуває;

б) головною установкою керівника малого підприємства є технічна; в міру переходу до більших підприємств зростає значення адміністративної й убуває значення технічної установок керівника.

Заключний висновок Файоля полягає в тому, що адміністративна установка виступає головною установкою для керівників вищих рівнів.

Таким чином, якщо функція адміністрування виконується належним чином, то очевидно так само добре іде справа й з іншими. Тому найперша умова, якій повинен задовольняти керівник, - бути гарним адміністратором. Друга умова полягає в тому, щоб він був компетентний у спеціальній технічній функції, характерній для певного підприємства.

Основу теорії адміністративної культури А. Файоля становлять принципи управління (1992, с. 15-48):

- поділ праці, метою якого є підвищення кількості та якості ви - робництва при витраті тих самих зусиль, а результатом - спеціалізація функцій та поділ влади;

влада як право віддавати розпорядження і сила, що змушує їм підкорятися; Файоль розрізняє авторитет влади, пов'язаний із займаною посадою, й особистий авторитет, заснований на розумі, досвіді і т. п.; особистий авторитет повинен бути необхідним доповненням до влади за посадою; влада немислима без відповідальності, тобто без санкції - нагороди або покарання, що супроводжує її дію;

дисципліна, під якою мається на увазі покора, старанність, дієвість, манера тримати себе, зовнішні знаки поваги;

єдність розпорядництва - означає, що працівникові може давати накази тільки один начальник; якщо це порушується, то наноситься шкода авторитету влади, підривається дисципліна, наступає хаос;

єдність керівництва, що зводиться до єднання дій, координування сил і формування зусиль, спрямованих на виконання однієї програми;

підпорядкування часткових інтересів загальним - означає, що інтереси працівника або групи працівників не повинні ставитися вище інтересів організації;

винагорода персоналу, яка є оплатою виконаної роботи, повинна бути справедливою; пропонується комбінувати поденну, поурочну й поштучну форми заробітку в поєднанні із преміями, участю в прибутках, додаванням натурою, виплатами заслуг і нематеріальними стимулами;

централізація як явище природного порядку, що полягає в тому, що як у живому, так і в соціальному організмі сприйняття сходяться в одному центрі - у мозку або в дирекції - звідки виходять накази, що приводять в рух весь організм; масштаби централізації або децентралізації - питання розумної міри;

ієрархія - ряд керівних посад, починаючи з вищих і закінчуючи нижчими, колія, по якій проходять всі команди та звіти; однак рішення проблем шляхом звернення до цієї колії не завжди виявляється швидким, і тому для уникнення втрати часу пропонується використовувати делегування підлеглим прав і відповідальності зі здійснення комунікацій;

порядок матеріальний і соціальний; формула матеріального порядку - певне місце для кожної справи й будь-яка річ на своєму місці; формула соціального порядку - певне місце для кожної особи й кожна особа на своєму місці;

справедливість - результат поєднання доброзичливості з правосуддям; головним у поводженні з персоналом повинна бути вимога справедливості й рівності, не забуваючи про дисципліну;

сталість складу персоналу, яка залежить від системи планування кадрів і застосовуваних методів управління; навіть краще мати посереднього працівника, ніж видатного, який збирається покинути організацію;

ініціатива - можливість складання і реалізації плану, свобода пропозиції та її здійснення, що є одним із найсильніших стимулів, який визначає поведінку працівників, забезпечує мотивацію і задоволеність роботою;

можливість прояву ініціативи повинна бути надана всім за рахунок делегування повноважень;

- єднання персоналу, корпоративний дух, що є силою, яка забезпечує створення та підтримку в організації певної гармонії.

У запропонованих принципах немає нічого негнучкого й абсолютного. Автор підкреслював, що майже ніколи не доводиться застосовувати один і той самий принцип у тотожних умовах. Мистецтво адміністрування саме і полягає в тому, щоб правильно застосувати їх у різних і мінливих обставинах. Це важке мистецтво, яке потребує вдумливості, досвіду, рішучості та почуття міри.

Загалом, хоча виділені принципи носять розпорядчий характер, вони допускають гнучку інтерпретацію. А. Файоль писав: «без принципів ми у темряві, в хаосі; без досвіду й міри, навіть із найкращими принципами, ми теж у скрутному становищі. Принцип - це маяк, що допомагає орієнтуватися: служити він може тільки тим, хто знає шлях у порт» (1992, с. 49).

Файоль виходив із того, що дотримання універсальних принципів управління неминуче приведе до успіху. Запропоновані ним принципи на поч. ХХ ст. сприяли впорядкуванню управлінського процесу в багатьох західних компаніях. Вони залишаються корисними й досі.

Вагомим внеском А. Файоля в управлінську культуру є створення нового функціонального підходу, виділивши п'ять основних елементів адміністрування, які визначають сферу діяльності, компетенції та міру відповідальності менеджера (1992, с. 53-82):

Передбачення. За Файолем, передбачити - означає обчислювати майбутнє і підготовляти його. Передбачення майбутнього організації та визначення заходів, необхідних для переходу в цей новий стан, - найістотніший елемент і початковий пункт управління. Головним проявом і засобом передбачення служить програма дій (план), яка повинна ґрунтуватися на ресурсах, природі операцій та можливостях майбутнього, визначити які наперед дуже важко. На думку А. Файоля, план повинен відповідати вимогам єдності (загальний план має підтримуватися планами підрозділів), безперервності (одночасне використання короткострокового й довгострокового планування), гнучкості (можливість корегування і адаптації плану до змін) та точності. Акцент Файоля на необхідності планування був унікальним для свого часу. Відповідно до його концепції необхідне складання денних, тижневих, місячних, річних, п'яти - і десятирічних прогнозів, які повинні постійно корегуватися.

Організація. Організувати, за А. Файолем, означає забезпечити підприємство всім тим, що необхідне для його нормального функціонування: сировиною, обладнанням, грошима, персоналом. Файоль детально аналізував принципи побудови соціального організму підприємства, органи якого виконують шість істотних функцій. У малій фірмі вони можуть бути представлені одним службовцем; на великому підприємстві вони вкрай ускладнені, розділені й вимагають великої кількості працівників. Отже, на думку Файоля, форма, яку приймає підприємство, насамперед залежить від кількості співробітників.

Розпорядництво. Цей елемент управління з'являється після того, як організація сформована і її потрібно привести в дію. Метою розпо- рядництва є залучення підлеглих у коло інтересів підприємства. А. Файоль вважає, що для цього керівник повинен пам'ятати наступні правила: добре знати своїх підлеглих і трудові угоди з ними; усувати нездатних; подавати гарний приклад; робити періодичні огляди підприємства; влаштовувати наради зі своїми головними співробітниками для досягнення єдності управління; не завантажувати себе дрібницями; встановити серед персоналу дух дієвості, ініціативи та свідомості обов'язку.

Координування. Координувати - означає узгодити всі операції таким чином, щоб забезпечити функціонування та успіх підприємства. Цей елемент управління покликаний збалансувати різні аспекти діяльності підприємства. З цією метою А. Файоль пропонує проводити щотижневі наради начальників служб. Учасники нарад не займаються складанням плану, а стежать за його виконанням в існуючих умовах. У результаті таких нарад кожен структурний підрозділ уточнює, що йому потрібно робити, відбувається узгодження дій між підрозділами.

Контроль. Контроль полягає у перевірці, чи все протікає згідно з програмою, згідно з наказами та встановленими принципами. Метою контролю є виявлення слабких сторін і помилок, щоб можна було їх виправити й уникнути повторення. Контроль зачіпає все - персонал, обладнання, товарно-матеріальні цінності, фінансові ресурси, робочі операції і т. д. На думку А. Файоля, для того щоб контроль був дійовим, потрібно, щоб він був проведений вчасно й супроводжувався санкцією. Не менш важливо також, щоб його висновки були своєчасно розглянуті і враховані в подальшій діяльності. Файоль зазначав, що контроль вимагає неослабної уваги й часто великого мистецтва. Можна сказати, що контроль пов'язує всі елементи адміністрування й завершує круговий цикл управлінської діяльності.

Таким чином, усі елементи - передбачення, організація, розпоряд- ництво, координація і контроль - є обов'язковою частиною управлінського процесу. Всі вони розглядаються Файолем не як окремі, виконувані незалежно одна від одної дії, а як невід'ємні складові діяльності керівника. Випадання хоча б одного із них призводить до порушення механізму управління. Всі елементи управління точно вивірені, суворо структуровані та є основою теорії культури адміністрування.

До числа найбільш відомих послідовників А. Файоля можна віднести: Л. Гулика, Л. Урвіка, Дж. Муні й А. Рейлі.

Американський дослідник Лютер Гулик у своїй статті «Нотатки з теорії організації», що відкриває збірку «Доповіді про науку управління» (1937 р.), розширив функції адміністрації Файоля, виділивши сім функцій керівника вищої ланки: планування, організація, управління персоналом, керівництво, координація, звітність, бюджетування. Таким чином, три елемента адміністративної діяльності, такі як планування, організація і координація, були запозичені з теорії Файоля; поняття «розпорядництво» було замінено поняттям «керівництво»; замість функції «контроль» з'явилися такі напрямки діяльності, як складання бюджету та звітність; із функції «організація» була виділена функція «управління персоналом».

На думку Л. Гулика, «якщо ці сім елементів можуть бути обов'язками керівника вищої ланки, значить, вони можуть бути перетворені на окремі підрозділи» (Gulick, 1937, р. 43). Необхідність та можливість їх створення визначається розміром підприємства. У більш пізніх роботах Гулик додав ще один елемент - «оцінка» (Gulick, 1948).

Л. Гулик виділив два способи координації: 1) за допомогою роз - поряджень, які йдуть від верхніх структур до нижніх; 2) за допомогою ідей, розумної цілеспрямованості в думках і бажаннях тих, хто працює разом як команда, щоб кожен сам добровільно хотів узгоджувати своє завдання зі спільною справою. Водночас він визначив обмежуючі фактори координації: розмір і час; масштаб контролю; можливості єдиноначального управління; технічна ефективність.

В основу розподілу функцій можуть бути покладені різні критерії. На думку Гулика, виробничі одиниці можуть об'єднуватися за чотирма ознаками, які роблять різний вплив на координуючу функцію: 1) за метою адміністративної діяльності; 2) за процесом; 3) за людьми або предметами; 4) за місцем перебування. Якщо діяльність підрозділу всередині організації визначається більш ніж одним із перерахованих принципів, то виникає небезпека збільшення розбіжностей між підрозділами, особливо там, де відбувається перетин їх повноважень. Тому завдання керівника полягатиме в ослабленні цих протиріч із метою забезпечення стабільності компанії.

Також Л. Гуликом було виділено десять принципів організації: поділ праці, спеціалізація; департаменталізація на основі мети, процесу, місця; координація за допомогою ієрархії, ідеї, комісій; децентралізація; єдність командування; штаб і лінія; делегування; діапазон управління.

Хоч основну увагу Гулик приділяв розробці цілісної управлінської теорії, він дійшов висновку про те, що всебічно розробленої теорії управління так і не існує. Те, що було замість неї, він називав «більш-менш достовірними й частково підтвердженими припущеннями» (Gulick, 1937, р. 45), а не доведеною теорією. А це свідчить про те, що менеджмент більшою мірою є мистецтвом, ніж наукою.

Значний внесок у формування теорії адміністративної культури менеджменту здійснили американські вчені Джеймс Муні і Алан Рейлі. У праці «Прогресивна індустрія» (1931 р.) і другому, більш повному, виданні цієї праці, що вийшло в 1939 р. під назвою «Принципи орга - нізації», вони дали визначення поняття «організація». На їхню думку, організація є формою об'єднання людей для досягнення спільної мети. На основі аналізу еволюції різних організаційних форм вони дійшли висновку, що для людства характерна схильність до організаційної діяльності, в спільній діяльності люди досягають більшого ефекту, ніж поодинці. Тому організація - це універсальне явище: «Вік організації дорівнює віку людського суспільства» (Mooney & Reiley, 1931, р. 39).

На думку Дж. Муні й А. Рейлі, організаційна структура починається там, де двоє або більше людей об'єднують свої зусилля для досягнення поставленої мети. Однак вони особливо підкреслювали, що сама по собі комбінація людей і мети ще не становить організаційну структуру. Цілі організації співвідносяться у них із концепцією доктрини, яка, крім визначення мети, включає процедури її досягнення. Досягнення ж спільної мети вимагає взаєморозуміння всіх членів організації. Тому обов'язком вищого керівництва має стати забезпечення таких умов, за яких призначення організації усвідомлюється її членами. Таким чином, у рамках теорії адміністративної культури відбувся перехід від управління за завданнями до управління за цілями.

У праці «Прогресивна індустрія» увага акцентується на трьох принципах (Mooney & Reiley, 1931):

Координація. «Координація - це впорядкована організація групових зусиль із метою забезпечення єдності дій для досягнення спільної мети» (р. 210). Вона досягається не тільки за рахунок єдиноначальності, а й за рахунок солідарності працівників. Відповідно до підходу Муні та Рейлі, координація виступає першим і найважливішим принципом організації, оскільки потенційно містить у собі всі інші.

Ієрархія. Принцип ієрархії або вертикального поділу праці вказує на те, що влада й повноваження повинні зростати пропорційно одне одному. Кожен службовець повинен бути пов'язаний із керівником усієї організації чітко визначеною владною вертикаллю, якою надходять розпорядження (р. 251). Водночас Муні та Рейлі висловлювались про необхідність делегування повноважень. У протилежному випадку керівник прирікає себе на виконання надмірного кола обов'язків, що знижуватиме ефективність його праці. У той же час зайве делегування може призвести до відмови від влади та відповідальності й може підірвати основу єдиноначальності.

Функціональність. Цей принцип указує на важливість спеціалізації у виділенні підрозділів і ролей. Функціональному принципу підпорядковується горизонтальний поділ праці, при якому завдання розподіляються відповідно до різних обов'язків.

Згодом у книзі Муні та Рейлі «Принципи організації» розгляда - ється ще один принцип організації (Mooney & Reiley, 1939):

Лінійний і штабний персонал. Представники лінійного персоналу пов'язані один з одним відносинами «керівник - підлеглий», тоді як штабні - виконують обов'язки консультантів та радників. Лінійний персонал - це ті, чиї позиції входять до складу ієрархічної вертикалі, на відміну від пов'язаних із нею менш жорстко штабістів. Штабні служби існують як допоміжні щодо лінійного персоналу (р. 137).

Дж. Муні й А. Рейлі були переконані в тому, що виведені ними логічним шляхом принципи організації подібні фізичним законам.

Вагомий внесок у систематизацію теорії культури адміністративного менеджменту зробив англійський вчений Ліндал Урвік. Найзначимішою в цьому відношенні є його праця «Елементи адміністрації» (1944 р.). У цій роботі він одним із перших зробив спробу синтезу й інтеграції принципів адміністрування, сформульованих різними авторами, і довів, що всі вони пов'язані загальної логікою. Основна увага в роботі приділяється формуванню організаційної структури й моделі адміністративного менеджменту. Пропонована Л. Урвіком модель є спробою синтезувати та відтворити на новому рівні запропоновані А. Файолем, Дж. Муні, А. Рейлі та іншими дослідниками адміністративні принципи.

На його думку, спочатку абсолютно неупереджено слід розробити відповідну організаційну структуру, а потім уже здійснити всі необхідні заходи, щоб знайти відповідних людей або добитися їх відповідності структурі (Urwick, 1944, р. 68). Таким чином, Урвік проголошував один із основоположних принципів культури механістичного менеджменту - про необхідність відповідності людей організаційній структурі.

Л. Урвік висунув принцип загальної мети, який передбачає, що організація повинна бути побудована таким чином, щоб всі елементи структури прагнули до її досягнення. З цього приводу він писав: «Доти , поки ми не маємо спільних цілей, немає причин для того, щоб люди прагнули до узгодження своїх дій взагалі або щоб хто-небудь намагався їх координувати» (Urwick, 1944, р. 83). Загальна мета утворює основу для координації зусиль різних відділів й осіб усередині організації.

Важливими елементами ефективної адміністрації, за Урвіком, є принципи єдиноначальності, делегування й застосування трьох методів створення функціональних підрозділів: унітарний (кожна служба працює у своєму регіоні або зі своїм списком клієнтів), серійний (кожна служба відповідальна за одну з операцій у загальному технологічному процесі) або суб'єктний (служби групуються навколо окремих людей, що володіють необхідною спеціалізацією і можливостями).

Л. Урвік вважав, що для підвищення ефективності управління вищі менеджери повинні неухильно дотримуватися принципу відповідності влади й відповідальності. Також, як і більшість представників адміністративної культури, він розглядав принцип діапазону контролю. На його думку, жоден керівник не може безпосередньо контролювати більше 5-6-ти підлеглих, робота яких взаємозалежна. Конкретна межа залежить від рівня керівництва - на верхніх рівнях це число не повинно перевищувати три, в той час як на нижніх їх може бути вдвічі більше.

Досить багато уваги Л. Урвік приділяв аналізу специфіки управлінської діяльності та її відмінності від інженерно -технічної. На його думку, керівник повинен володіти знаннями в галузі управління виробництвом і доповнювати їх загальною технічною підготовкою.

Третім напрямом у культурі механістичного менеджменту є бюрократична система управління, якою пронизані практично всі сфери життєдіяльності суспільства. Вона ґрунтується на раціональному, безособовому управлінні, використанні формальних засобів (правил, процедур), які не схильні до суб'єктивізму менеджера. Існування бюрократичної культури управління передбачає наявність стабільного середовища, жорсткої ієрархії, раціональних структур й індивідів, які беззаперечно виконують розпорядження та відповідають запропонованим їм ролям. Жодні відступи від формально встановлених процедур і правил неприпустимі.

У зв'язку з тим, що бюрократична культура управління детально описана у статті «Еволюція теорії менеджменту: від бюрократії до адхократії», яка автором (Коваленко, 2018) опублікована в попередньому випуску цього журналу, залишається тільки додати, що в основі цього напряму культури менеджменту, як і у двох інших (культура наукової організації праці та управління; культура адміністративного менеджменту), єдина, спільна основа - механіцизм, що, з одного боку, забезпечує високу ефективність їх застосування в умовах індустріалізму, а, з іншого, в умовах становлення постіндустріального суспільства, коли стабільність порушилася, бюрократія виявилася нездатною до існування в наддинамічному середовищі.

Висновки та обговорення результатів Conclusions and discussion of results

Дослідження феномену механістичного менеджменту в контексті культурно-історичної думки, яке спрямовувалося на виявлення базових детермінант генезису та формування основних напрямів розвитку цієї управлінської культури, дозволило дійти таких висновків:

Об'єктивними передумовами становлення культури механістичного менеджменту послужили: по-перше, наука Нового часу і механіцизм, що випливає з картини світу Ньютона - уявлення будь-якої реальності як машини, а також атомізм, раціоналізм і соціальний дарвінізм як «природний закон» про міжвидову боротьбу за існування; по-друге, протестантська етика, яка виправдовувала діяльність, спрямовану на наживу й накопичення багатств поза розумними потребами; по-третє, політекономія, яка представила господарство у вигляді машини, що діє за законами ньютонівської механіки; по-четверте, великі науково-технічні відкриття, що вимагали нових форм та способів організації виробництва.

На фоні цього сформувалися й отримали теоретичне обґрунтування три самостійних напрями культури механістичного менеджменту: культура наукової організації праці та управління; адміністративна культура; бюрократична культура. Їх об'єднує спільний методологічний підхід до розгляду процесів управління, а саме механіцизм.

Засновники культури наукової організації праці та управління, будучи інженерами-механіками, перенесли свої знання про діяльність технічних механізмів у сферу управління. Саме технічна освіта засновників цього напряму визначила його специфіку. Вони вважали, що, ґрунтуючись на спостереженнях і вимірах трудових процесів, використовуючи логіку й аналіз, можна значно вдосконалити багато робочих операцій та домогтися найефективнішого їх виконання. Так на рубежі XIX-ХХ ст. у США з'явилася культура управління, заснована на інженерних розрахунках і дослідах.

Із розвитком промисловості у перші десятиліття ХХ ст. в Європі виникла культура адміністративного менеджменту, засновниками і популяризаторами якої були вже не тільки інженери, а також, частково, й економісти. Відмінності цієї культури, порівняно з попередньою, полягають у наступному: організація розглядається не чисто механістично, а з елементами подоби живого організму; раціоналізації підлягає переважно соціальна структура організації, а не матеріальна; людина вважається первинним елементом виробництва, а не одним із його елементів; основний акцент робиться на діяльності апарату управління, виконанні ним функцій загального керівництва, а не на діяльності робітника й цеховому виробництві.

Бюрократія, порівняно з іншими напрямами культури механістичного менеджменту, має набагато тривалішу історію. Однак її наукове осмислення як основної форми організації життєдіяльності суспільства розпочалося також тільки в епоху індустріалізму. Ця культура менеджменту ґрунтується на жорсткій ієрархії, раціональному, безособовому управлінні, використанні формальних засобів, які не схильні до суб'єктивізму керівника.

Незважаючи на те, що суспільство вступило в постіндустріальну еру, вказані напрями культури механістичного менеджменту не втрачають своєї актуальності. На сьогоднішньому етапі здійснюються спроби корегування механістичних концепцій шляхом їх теоретичної добудови, ув'язування й адаптування до нових організаційних реалій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні об'єктивних передумов, які спричинили виникнення культури механістичного менеджменту, а також в узагальненні особливостей основних напрямів цієї культури управління в умовах індустріального суспільства.

Практичне значення результатів дослідження вбачається у розширенні уявлень про теорію та історію світової культури, включивши в них раніше практично не досліджувані в культурно-історичному контексті ідеї механістичного менеджменту.

Перспективами подальших наукових розвідок у цьому напрямі може бути розроблення способів інтеграції вищерозглянутих трьох напрямів механістичного менеджменту в єдину концепцію, придатну для застосування в нових умовах розвитку суспільства.



Література

1. Бэкон Ф. Сочинения : в 2 -х т. Пер. с англ. Москва : Мысль, 1978. Т. 2. 576 с.

2. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. Пер. с нем. Москва : Директ-Медиа, 2016. 178 с.

3. Вебер М. Хозяйство и общество. Пер. с нем. Москва : Высшая школа экономики, 2010. 456 с.

4. Гайденко П. П. Научная рациональность и философский разум. Москва : Прогресс-Традиция, 2003. 528 с.

5. Гейзенберг В. Избранные труды. Пер. с нем. Москва : Эдиториал, 2001. 616 с.

6. Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. Пер. з англ. Київ : Дух і Літера, 2000. 600 с.

7. Декарт Р. Рассуждение о методе. Пер. с фр. Москва : Академический проект, 2017. 205 с.

8. Друкер П. Управление в обществе будущего. Пер. с англ. Москва : Вильямс, 2007. 320 с.

9. Дункан Дж. Основополагающие идеи в менеджменте. Пер. с англ. Москва : Дело, 1996. 420 с.

10. Кант И. Критика чистого разума. Пер. с нем. Москва : Эксмо, 2016. 784 с. Коваленко Є. Я. Еволюція теорії менеджменту: від бюрократії до адхократії. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурноїдіяльності. 2018. Вип. 2. С. 26-62. Лейбниц Г. Сочинения : в 4-х т. Пер. с нем. Москва : Мысль, 1983. Т. 1. 636 с.

11. Мартинишин Я. М., Коваленко Є. Я. Смисли в культурі управління. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2017. № 4. С. 26-31.

12. Мартинишин Я. М., Коваленко Є. Я. Формування сучасної системи управління життєдіяльністю суспільства. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності. 2018a. Вип. 1. С. 7-24.

13. Мартинишин Я. М., Коваленко Є. Я. Мистецтво управління й освітні технології підготовки менеджерів соціокультурної діяльності. Біла Церква : Вид. Пшонківський О. В., 2018b. 374 с.

14. Мертон Р. Бюрократическая структура и личность. Социальная теория и социальная структура. Пер. с англ. Москва : АСТ, 2006. С. 323-337. Милль Дж. Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии. Пер. с англ. Москва : Эксмо, 2007. 1040 с. Минцберг Г. Создание эффективной организации. Пер. с англ. Санкт - Петербург : Питер, 2011. 502 с.

15. Ньютон И. Математические начала натуральной философии. Пер. с лат. Москва : Наука, 1989. 688 с.

16. Сенге П. Преображение. Потенциал человека и горизонты будущего. Пер. с англ. Москва : Олимп-Бизнес, 2014. 304 с.

17. Сен-Симон А. Сочинения : в 2-х т. Пер. с фр. Москва : АСТ, 2015. Т. 1. 956 с.

18. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Пер. с англ. Москва : Эксмо, 2016. 1056 с.

19. Тейлор Ф. У. Управление фабрикой. Пер. с англ. Москва : Контроллинг, 1992. 152 с.

20. Файоль А. Общее и промышленное управление. Пер. с фр. Москва : Контроллинг, 1992. 112 с.

21. Федюкин В. К. История техники и технологий. Москва : Политехника, 2007. 416 с.

22. Флорида Р. Большая перезагрузка. Пер. с англ. Москва : Классика XXI, 2012. 240 с.

23. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. Пер. с англ. Москва : АСТ, 2014. 352 с.

24. Babbage Ch. On the Economy of Machinery and Manufactures. Cambridge : Cambridge university press, 2009. 343 р.

25. Downs A. Inside Bureaucracy. Boston : Little, Brown, Inc., 1967. 292 р.

26. Emerson H. The twelve principles of efficiency. New York : The Engineering magazine, 1912. 423 р.

27. Gantt H. L. Industrial Leadership. New York : Nabu Press, 2014. 166 р.

28. Gantt H. L. Organizing for Work. New York : Productivity Press, 2017. 120 р.

29. Gantt H. L. Studies of workers to skills of industrial labour and collaboration. New York : Productivity Press, 2016. 148 р.

30. Gilbreth F. B. Motion Study. New York : Hard Press Publishing, 2013. 228 р.

31. Gilbreth F. B., Gilbreth L. M. Applied Motion Study. New York : Filiquarian Legacy Publishing, 2012. 186 р.

32. Gilbreth F. B., Gilbreth L. M. Fatigue Study. New York : Forgotten Books, 2010.254 р.

33. Gouldner A. Patterns of Industrial Bureaucracy. Glencoe : The Free Press, 1954.282 p.

34. Grozier M. Le Phenomene bureaucratique. Paris : Ed. du Seuil, 1963. 234 р.

35. Gulick L. Administrative Reflections from World War II. Tuscaloosa : University of Alabama Press, 1948. 139 р.

36. Gulick L. Notes on the Theory of Organization. Papers on the Science of Administration. New York : Institute of Public Administration, 1937. P. 3-45.

37. Hamel G. The Future of Management. Boston : Harvard Business School Press, 2007. 255 р.

38. Marshall A. Elements of Economics of Industry. London : Forgotten Books, 2015.448 р.

39. Mooney J., Reiley A. Onward Industry!: The Principles of Organization and Their Significance to Modern Industry. New York : Harper & Brothers, 1931. 564 р.

40. Mooney J., Reiley A. The principles of organization. New York : Harper & Brothers, 1939. 223 р.

41. Owen R. Outline of the Rational System of Society. London : Nabu Press, 2015.128 р.

42. Pink D. A whole new mind why right brainers will rule the future. New York : Riverhead Books, 2015. 329 p.

43. Trentowski B. Stosunek filozofii do cybernetyki czyli sztuki rz^dzenia narodem. Poznan : Zupanski, 1843. 268 s.

44. Ure A. The Philosophy Manufactures. London : Charles Knight, 1835. 480 p. Urwick L. The elements of administration. New York : Harper & Brothers, 1944. 132 p.

References

1. Babbage, Ch. (2009). On the Economy of Machinery and Manufactures. Cambridge: Cambridge university press.

2. Bacon, F. (1978). Sochineniia [Works], (Trans. in Eng.). (Vol. 2). Moscow: Mysl' (in Russ.).

3. Descartes, R. (2017). Rassuzhdenie o metode [Discourse on method], (Trans. in Fr.). Moscow: Akademicheskii proekt (in Russ.).

4. Downs, A. (1967). Inside Bureaucracy. Boston: Little, Brown, Inc.

5. Drucker, P. (2007). Upravlenie v obshchestve budushchego [Managing in the Next Society], (Trans. in Eng.). Moscow: Vil'iams (in Russ.).

6. Duncan, J. (1996). Osnovopolagaiushchie idei v menedzhmente [Fundamental ideas in management], (Trans. in Eng.). Moscow: Delo (in Russ.).

7. Emerson, H. (1912). The twelve principles of efficiency. New York: The Engineering magazine.

8. Fayol, H. (1992). Obshchee i promyshlennoe upravlenie [General and Industrial Management], (Trans. in Fr.). Moscow: Kontrolling (in Russ.).

9. Fediukin, V. K. (2007). Istoriia tekhniki i tekhnologii [The history of engineering and technology], Moscow: Eksmo (in Russ.).

10. Florida, R. (2012). Bol'shaiaperezagruzka [Big reboot], (Trans. in Eng.). Moscow: Klassika XXI (in Russ.).

11. Ford, Н. (2014). Moia zhizn', moi dostizheniia [My life, My achievements], (Trans. in Eng.). Moscow: AST (in Russ.).

12. Gaidenko, P. P. (2003). Nauchnaia ratsional'nost' i filosofskii razum [Scientific rationality and philosophical mind], Moscow: Progress-Traditsiia (in Russ.).

13. Gantt, H. L. (2014). Industrial Leadership. New York: Nabu Press.

14. Gantt, H. L. (2016). Studies of workers to skills of industrial labour and collaboration. New York: Productivity Press.

15. Gantt, H. L. (2017). Organizing for Work. New York: Productivity Press.

16. Geizenberg, V. (2001). Izbrannye trudy [Selected works], (Trans. in Germ.). Moscow: Editorial (in Russ.).

17. Gilbreth, F. B. (2013). Motion Study. New York: Hard Press Publishing.

18. Gilbreth, F. B., & Gilbreth, L. M. (2010). Fatigue Study. New York: Forgotten Books.

19. Gilbreth, F. B., & Gilbreth, L. M. (2012). Applied Motion Study. New York: Filiquarian Legacy Publishing.

20. Gouldner, A. (1954). Patterns of Industrial Bureaucracy. Glencoe: The Free Press.

21. Grozier, M. (1963). Le Phenomene bureaucratique [The Phenomenon of Bureaucracy]. Paris: Ed. du Seuil (in Fr.).

22. Gulick, L. (1937). Notes on the Theory of Organization. Papers on the Science of Administration. New York: Institute of Public Administration, 3-45.

23. Gulick, L. (1948). Administrative Reflections from World War II. Tuscaloosa: University of Alabama Press.

24. Hamel, G. (2007). The Future of Management. Boston: Harvard Business School Press.

25. Hobbes, T. (2000). Leviafan, abo Sut', budova i povnovazhennia derzhavy tserkovnoi ta tsyvil'noi [Leviathan, or the Nature, structure and powers of state ecclesiastical and civil]. (Trans. Eng.). Kyiv: Dukh i Litera (in Ukr.).

26. Kant, I. (2016). Kritika chistogo razuma [Critique of pure reason]. (Trans. in Germ.). Moscow: Eksmo (in Russ.).

27. Kovalenko, Y. Y. (2018). Evoliutsiia teorii menedzhmentu: vid biurokratii do adkhokratii [Evolution of management theory: from bureaucracy to adhocracy]. Visnyk Kyivskoho natsional'noho universytetu kul'tury i mystetstv. Seriia: Menedzhment sotsiokul'turnoi diial'nosti [Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Management of social and cultural activity], 2, 26-62 (in Ukr.).

28. Leibniz, G. (1983). Sochineniia [Works]. (Trans. in Germ.). (Vol. 1). Moscow: Mysl' (in Russ.).

29. Marshall, A. (2015). Elements of Economics of Industry. London: Forgotten Books.

30. Martynyshyn, Y. M., & Kovalenko, Y. Y. (2017). Smysly v kul'turi upravlinnia [The measures in management culture]. Visnyk Natsional'noi akademii kerivnykh kadriv kul'tury i mystetstv [Herald national academy of managerial staff of culture and arts], 4, 26-31 (in Ukr.).

31. Martynyshyn, Y. M., & Kovalenko, Y. Y. (2018a). Formuvannia suchasnoi systemy upravlinnia zhyttiediial'nistiu suspil'stva [Formation of the modern system management of life society]. VisnykKyivs'koho natsional'noho universytetu kul'tury i mystetstv. Seriia: Menedzhment sotsiokul'turnoi diial'nosti [Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Management of social and cultural activity], 1, 7-24 (in Ukr.).

32. Martynyshyn, Y. M., & Kovalenko, Y. Y. (2018b). Mystetstvo upravlinnia j osvitni tekhnolohii pidhotovky menedzheriv sotsiokul'turnoi diial'nosti [Art of management and educational technologies of preparation of managers of social and cultural activity]. Bila Tserkva: Vydavets O. V. Pshonkivskyj (in Ukr.).

33. Merton, R. (2006). Biurokraticheskaia struktura i lichnost' [Bureaucratic structure and personality]. Sotsial'naia teoriia i sotsial'naia struktura [Social Theory and Social Structure]. (Trans. in Eng.). Moscow: AST, 323-337 (in Russ.).

34. Mill, J. (2007). Osnovy politicheskoi ekonomii s nekotorymi prilozheniiami k sotsial'noi filosofii [Principles of political economy with some applications to social philosophy]. (Trans. in Eng.). Moscow: Eksmo (in Russ.).

35. Mintzberg, H. (2011). Sozdanie effektivnoi organizatsii [Creation of an effective organization]. (Trans. in Eng.). St. Petersburg: Piter (in Russ.).

36. Mooney, J., & Reiley, A. (1931). Onward Industry!: The Principles of Organization and Their Significance to Modern Industry. New York: Harper & Brothers.

37. Mooney, J., & Reiley, A. (1939). The principles of organization. New York: Harper & Brothers.

38. Newton, I. (1989). Matematicheskie nachala natural'noi filosofii [Mathematical principles of natural philosophy]. (Trans. in Lat.). Moscow: Nauka (in Russ.).

39. Owen, R. (2015). Outline of the Rational System of Society. London: Nabu Press.

40. Pink, D. (2015). A whole new mind why right brainers will rule the future. New York: Riverhead Books.

41. Saint-Simonians, A. (2015). Sochineniia [Works]. (Trans. in Fr.). (Vol. 1). Moscow: AST (in Russ.).

42. Senge, P. (2014). Preobrazhenie. Potentsial cheloveka i gorizonty budushchego [Transformation. The potential of man and the horizons of the future]. (Trans. in Eng.). Moscow: Olimp-Biznes (in Russ.).

43. Smith, A. (2016). Issledovanie o prirode i prichinakh bogatstva narodov [An inquiry into the nature and causes of the wealth ofnations]. (Trans. in Eng.). Moscow: Eksmo (in Russ.).

44. Taylor, F. W. (1896). A Piece-Rate System. Retrieved from http://wps.prenhall. com/wps/media/objects/107/109902/ch17_a3_d2.pdf.

45. Taylor, F. W. (1992). Upravlenie fabrikoi [Management of the factory]. (Trans. in Eng.). Moscow: Kontrolling (in Russ.).

46. Taylor, F. W. (1997). The Principles of Scientific Management. New York: Harper & Brothers.

47. Trentowski, B. (1843). Stosunek filozofii do cybernetyki czyli sztuki rzqdzenia narodem [The Relationship of philosophy to Cybernetics it is the art to lead the people]. Poznan: Zupanski (in Pol.).

48. Ure, A. (1835). The philosophy manufactures. London: Charles Knight.

49. Urwick, L. (1944). The elements of administration. New York: Harper & Brothers.

50. Weber, M. (2010). Khoziaistvo i obshchestvo [Economy and society]. (Trans. in Germ.). Moscow: Vysshaia shkola ekonomiki (in Russ.).

51. Weber, M. (2016). Protestantskaia etika i dukh kapitalizma [The protestant ethic and the spirit of capitalism]. (Trans. in Germ.). Moscow: DirektMedia (in Russ.).

Размещено на Allbest.ru

...