Формування лідерських якостей у керівника підприємства

Для ефективного управління сервісною компанією необхідно використовувати різні методи стимулювання. Стимулюючій ролі заробітної плати працівників сфери туризму приділяється велика роль, але постійне підвищення заробітної плати не сприяє підтримці зайнятості на належному рівні та підвищенню продуктивності праці. Використання цього методу може бути корисним для досягнення короткочасного підвищення продуктивності. Згодом відбувається певне накладення або звикання до цього типу дій. Одностороння дія на працівників тільки монетарними методами не може призвести до тривалого підвищення продуктивності праці.

Другим за «стимулюючим» засобом підвищення зайнятості працівника сервісної компанії є цілі. Цілі зосереджують увагу та зусилля на конкретних сферах. Вони можуть служити еталоном, з яким можна порівнювати результати, а також механізмом виправдання витрат ресурсів і впливати на структуру організаційних систем, відображаючи глибинні мотиви особистості та організації.

Дослідження щодо використання цільових методів управління у сфері послуг виявили низку результатів [8, с. 164]:

- при переслідуванні конкретних, чітких і чітких цілей підвищується ймовірність підвищення мотивації діяти в заданому напрямку;

- важкі цілі самі по собі мають стимулюючу дію, необхідно, однак, дотримання умови, що мета буде прийнята індивідом;

- набір цілей з грошовою винагородою посилює ефект.

Значне місце в управлінській практиці займає цільовий метод (метод управління цілями). Проте необхідно враховувати низку характеристик цілей: цілі мають бути вимірними; справжній; контрольований; підтримується організацією; їх результати мають бути однозначними; мають бути чіткі терміни досягнення поставлених цілей; а також їх система рейтингу.

Залучення працівників до управління підприємством також підвищує їх мотивацію, оскільки в цьому випадку вирішується проблема їх відчуження від підприємства та його керівників.

Важливим фактором мотивації та стимулювання є створення сприятливої соціальної атмосфери, усунення статусних, адміністративних, психологічних бар'єрів між окремими групами працівників, між рядовими службовцями та працівниками апарату, розвиток довіри та взаєморозуміння в колективі, формування різноманітних неформальних, функціональних груп, що формує відчуття безпосередньої причетності до справ свого підприємства.

Поряд із зазначеним, моральне заохочення працівників, їх просування по службі, планування кар'єри, навчання та підвищення кваліфікації - важливі фактори стимулювання та мотивації персоналу обслуговуючих організацій.

Не менший вплив на забезпечення ефективності діяльності підприємства сфери послуг має дотримання трудової дисципліни, яка визначається як сукупність усвідомлених, закріплених нормами і правилами відносин, заснованих на взаємній відповідальності між людьми в процесі роботи.

«Правильний» стиль керівництва обслуговуючою компанією неможливо визначити заздалегідь, оскільки життєві управлінські ситуації нестандартні, а особистість керівника і підлеглих мають здатність змінюватися адекватно до зміни керованого середовища.

Вибір стилю управління підприємством у сфері послуг багато в чому залежить від того, яке завдання ставить перед собою керівник:

- керувати - керівник дає чіткі вказівки підлеглим і сумлінно стежить за виконанням покладених на нього завдань;

делегувати - керівник допомагає працівникам у виконанні поставлених завдань, поділяє з ними відповідальність за правильне прийняття рішень;

- керівництво - керівник керує і контролює виконання завдань, але обговорює рішення з працівниками, просить їх внести пропозиції і підтримує їх ініціативу;

- делегувати повноваження - керівник передає частину своїх повноважень виконавцям, покладає на них відповідальність за прийняття приватних рішень.

2.3 Удосконалення стилю керівництва на підприємствах

Сильне та ефективне лідерство організації допомагає створити атмосферу участі та колективної підтримки цілей організації, в якій її члени отримують стимул до усунення бар'єрів і досягнення запланованих результатів. Щоб лідерство було ефективним, необхідно вміло будувати стосунки з підлеглими. Наступні ключові елементи сприяють ефективному лідерству:

- ініціативність;

- обізнаність;

- захист своєї думки;

- прийняття рішень;

- вирішення конфліктів; - критичний аналіз своїх дій; - системно-ситуаційний підхід.

Суть останнього елемента базується на припущенні, що жоден стиль керівництва не є універсальним, тобто не може бути однаково ефективним у всіх ситуаціях, тому керівники повинні змінювати свій стиль керівництва зі зміною ситуації. Ця теорія була розроблена в ситуаційних моделях лідерства і може служити важливим інструментом для вдосконалення лідерства в організації за допомогою використання різних стилів лідерства.

Найвідомішими ситуаційними моделями, як уже зазначалося, є: ситуаційна модель Ф. Фідлера, теорія життєвого циклу П. Герсі та К. Бланшара, модель «шлях - мета» Т. Мітчелла та Р. Хауса. , модель прийняття рішень В. Врума - Ф. .Джеттона .

Модель Ф. Фідлера. Ця модель була першою ситуаційною моделлю. Він фокусується на ситуації та визначає три фактори, які впливають на поведінку лідера:

* взаємовідносини між керівником і підлеглими; * структура завдання; * службові повноваження.

На думку Фідлера, незважаючи на те, що в кожній ситуації лідер може використовувати різні стилі лідерства, манера поведінки лідера залишається незмінною.

Теорія життєвого циклу П. Герсі і К. Бланшара представлена на рис. 2.

Відповідно до цієї теорії стиль керівництва залежить від зрілості підлеглих, яка визначається здатністю і бажанням виконувати поставлені керівником завдання. За рівнем цих параметрів виділяють чотири ступені зрілості працівника:

1. люди не можуть і не хочуть працювати; вони або некомпетентні, або невпевнені в собі;

2. люди не вміють, але хочуть працювати; у них є мотивація, але немає умінь і навичок;

3. люди вміють, але не хочуть працювати; їх не приваблює те, що пропонує менеджер;

4. Люди здатні і бажають робити те, що пропонує їхній лідер.

Залежно від рівня співробітників, керівників просять застосовувати чотири основні стилі лідерства: вказівний (S1), підтримуючий (S2), спільний (S3) і делегування (S4).

Модель шлях-ціль Т. Мітчелла і Р. Хауса. Ця модель стверджує, що лідерство включає три основні завдання для ефективного використання стилів лідерства:

1. пояснення підлеглим, як краще і зручніше досягти поставлених цілей;

2. координаційно-керівна діяльність, визначення проміжних цілей для полегшення орієнтації в роботі;

3. залежно від обставин чергувати інтенсивність і полегшення навантаження підлеглих у процесі роботи.

Рис. 2. Ситуаційна теорія П. Герсі та К. Бланшара

Відповідно до цієї моделі поєднання різних стилів, максимальна гнучкість у діях і постійний вибір дозволять досягти кращих результатів. Існує чотири можливі стилі лідерства:

1. Директивне управління - керівник визначає мету, результативні характеристики, стандарти виконання і здійснює суворий контроль.

2. Доброзичливе керівництво - приділяє максимум уваги підлеглим, намагається підтримувати сприятливий мікроклімат, атмосферу довіри та взаємоповаги.

3. Менеджмент орієнтований на виробничі досягнення - на основі планування, контролю якості та модернізації виробничого процесу.

4. Управління ґрунтується на участі - прагне до активного залучення підлеглих у процеси розробки та прийняття управлінських рішень.

Модель прийняття рішень У. Врума - Ф. Єттона зосереджена на процесі прийняття управлінських рішень. Його автори вважають, що в залежності від участі співробітників у процесі прийняття управлінських рішень виділяють п'ять стилів керівництва:

ШІ (автократичний) - лідер приймає рішення індивідуально на основі наявної у нього інформації;

А ІІ (автократичний) -- керівник одноосібно приймає рішення на основі інформації, отриманої від підлеглих;

KI (advisory) - керівник обговорює проблему з тими співробітниками, яких вона стосується (не збираючи їх разом); потім він приймає рішення незалежно від їхніх рекомендацій;

К II (консультативна) - керівник збирає співробітників, з якими обговорює проблему, вислуховує їхні ідеї та пропозиції; самостійно приймає рішення незалежно від своїх рекомендацій;

Г ІІ (група) - керівник представляє проблему групі, яка обговорює її, висуваючи ідеї та пропозиції; обговорення триває до досягнення згоди; голова не має переваги голосу.

Одним із основних факторів, що забезпечують ефективне управління персоналом на сучасному етапі, є орієнтація керівника на взаємини з підлеглими і, зокрема, акцент на психологічній складовій цих взаємин. Сучасний лідер повинен тонко реагувати на настрої і думки, що панують у групі, він повинен вміти переконувати і шукати підтримки своїх рішень у колег, вищого керівництва і підлеглих.

Тому ефективна комунікація та вміння спонукати людей до дій мають вирішальне значення для лідерства.

Сучасні лідери мають риси, яких не було у їхніх попередників, зокрема:

* орієнтація на людей - більше часу витрачається на спілкування з людьми і менше на бюрократичну роботу;

* дух суперництва - претендувати на успіх може лише лідер, який здатний протистояти жорсткому тиску з боку конкурентів;

* зовнішня перспектива - пошук ресурсів для підвищення ефективності діяльності організації здійснюється не тільки всередині організації, а й поза нею;

* орієнтація на системи - складність сучасних відносин висуває на перший план менеджерів, здатних комплексно розуміти діяльність організації, незалежно від кількості її складових;

* прагматизм, гнучкість і вміння працювати з невизначеністю - кожна дія керівника повинна випливати з мети і не відхилятися від наміченого курсу. Проте засоби, за допомогою яких ця мета буде досягнута, повинні постійно змінюватися залежно від мінливих умов середовища, яке характеризується високим ступенем невизначеності;

* орієнтація на довгострокові цілі - тільки ті лідери, які здатні бачити на багато років вперед, врешті-решт досягають успіху.

ВИСНОВКИ

Таким чином, як видно з вищесказаного, стилі лідерства, засновані на таких поняттях, як влада і вплив, можна варіювати в рамках трьох основних підходів:

- з позиції особистісних рис; - з позиції поведінки людини; - ситуаційний підхід.

Уміле використання менеджерами різного рівня всіх знань і навичок кожного зі стилів управління дозволить йому істотно збільшити свій технічний арсенал, що, в свою чергу, дасть йому перевагу у відносинах з іншими менеджерами незалежно від їх розташування - або всередині або за межами компанії . .

На досліджуваному підприємстві керівник часто використовує демократичний стиль керівництва, який дозволяє йому особисто вирішувати лише найважливіші питання, економлячи багато часу, створюючи доброзичливу атмосферу в колективі, сприяючи розвитку та процвітанню колективу та особистості. працівників.

Тому використання різних стилів керівництва в мінливому ринковому середовищі є обов'язковим для керівника будь-якого рівня, який прагне виконувати поставлені перед ним завдання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абільмажинова Д.Ж. Стиль керівництва як фактор його ефективності // Нова наука: досвід, традиції, інновації. - 2016. - No10-1. - С. 3-6.

2. Духіна Т. Н. Проблема вибору стилів керівництва в управлінській культурі: теоретичний аналіз // Історична та суспільно-педагогічна думка. - 2016. - No 1-2. - С. 140-144.

3. Ермізіна Ю.А. Характеристика та особливості стилів керівництва // Молодий вчений. - 2017. - № 30. - С. 32-34.

4. Кім С. А. Теорія управління. - М . : Дашков Ко, 2016 .-- 240 с.

5. Латфуллін Г. А., Нікітін А. С., Серебрянников С. С. Теорія управління. - СПб: Пітер, 2016 . -- 464 с.

6. Манушина А.Ю., Чаусов Н.Ю. Стиль керівництва та його вплив на ефективність управлінської діяльності // Гуманітарні дослідження. - 2018. - № 1. - С. 20.

7. Мещерякова С. А. Використання поведінкових теорій лідерства в розвитку ефективного стилю керівництва та їх оцінка // Вісник Самарського державного економічного університету. - 2015. - № 1. - С. 101-105.

8. Севастьянова О. В., Бахталієв А. С. Проблема вибору оптимального стилю керівництва // Проблеми сучасної науки і освіти. - 2017. - № 4. - С. 38-40.

9. Севостьянова Н. С., Кисловець О. В. Вплив стилю керівництва на розвиток організації // Економіка та сучасний менеджмент: теорія і практика. - 2016. - № 60. - С. 120-124.

10. Шелестова А. Т., Храпова Є. В. Порівняння стилів керівництва // Алея науки. - 2018. - № 1. - С. 166-169.

11. Азімов Т.А., Безнощук Л.Ю. Порівняння стилів керівництва // Молодий вчений. - 2016. - № 11. - С. 590-593.

12. Шкляєв А. Є., Ніжегородцев Р. М. Матриця стилів лідерства як інструмент стратегічного управління людськими ресурсами // Інновації та інвестиції. - 2015. - № 8. - С. 215-219.10. Духіна Т. Н. Проблема вибору стилів лідерства в управлінській культурі: теоретичний аналіз // Історична та суспільно-педагогічна думка. - 2016. - No 1-2. - С. 140-144.

13. Ермізіна Ю.А. Характеристика та особливості стилів керівництва // Молодий вчений. - 2017. - № 30. - С. 32-34.

14. Кім С. А. Теорія управління. - М . : Дашков Ко, 2016 .-- 240 с.

15. Костіна Н.Б., Дуран Т.В., Калугіна Д.А. Теорія управління. - М . : Інфра-М, 2017 .-- 252 с.

16. Латфуллін Г. А., Нікітін А. С., Серебрянников С. С. Теорія управління. - СПб: Пітер, 2016 . -- 464 с.

17. Манушина А.Ю., Чаусов Н.Ю. Стиль керівництва та його вплив на ефективність управлінської діяльності // Гуманітарні дослідження. - 2018. - № 1. - С. 20.

18. Мещерякова С. А. Використання поведінкових теорій лідерства в розвитку ефективного стилю керівництва та їх оцінка // Вісник Самарського державного економічного університету. - 2015. - № 1. - С. 101-105.

19. Арутюнова М.В., Ніжарадзе С.Є., Абузярова М.І. Вплив різних стилів керівництва на продуктивність управлінської діяльності в організації // Електронний науковий журнал. - 2016. - No 11-2. - С. 65-68.

20. Базарбаєв А. С. Стиль керівництва та його вплив на поведінку співробітників організації // Зб. стаття: Питання вдосконалення системи державного управління в сучасній Росії. - М . : МАКС Прес, 2017 .-- С. 53-59.

21. Балашов А. П. Основи теорії управління. - М . : Інфра-М, 2015 .-- 288 с.

22. Бженікова З. М. До питання про класифікацію стилів керівництва // Сучасні тенденції розвитку науки і техніки. - 2015. - No 3-3. - С. 19-20.

23. Волкова В.М., Ананьішнев В.М., Ананьішнев В.М. Стилі керівництва // Сб. ст. : Актуальні проблеми соціології. Збірник робіт аспірантів і студентів ІПССО МГПУ. - М . : Перо, 2017 .-- С. 81-87.

24. Галаніна О. Н. Довіра співробітників до стилю лідерства в організаціях // Управління сталим розвитком. - 2016. - № 2. - С. 54-59.

25. Дудник Т. А., Руденко К. А. Сучасний керівник: особистісні якості та стиль керівництва // Теорія і практика сучасної науки. - 2016. - № 4. - С. 245-248.

26. Костіна Н.Б., Дуран Т.В., Калугіна Д.А. Теорія управління. - М . : Інфра-М, 2017 .-- 252 с.

Размещено на Allbest.ru