Основи нормування праці на виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки українивідокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж інженерії, управління та землевпорядкування національного авіаційногоуніверситету»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Організація виробництва»

на тему: «Основи нормування праці на виробництві»

Студента(ки) ІІІ курсу групи ОВ-32

Спеціальності «Менеджмент»

ОПП «Організація виробництва»

Елізи Сорокіної

Керівник Галина Канова

Київ 2023



Зміст

Вступ

1. Основи організації праці

1.1 Загальні форми організації праці

1.2 Складові виробничого процесу

1.3 Виробничий цикл та його структура

2. Загальні положення організації праці

2.1 Поділ та кооперування праці

2.2 Сутність та завдання нормування праці

2.3 Методи нормування праці

3. Нормування праці на підприємстві ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен»

3.1 Аналіз фінансово-економічного стану ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен»

3.2 Застосування прогресивних методів менеджменту для покращення організації ефективної операційної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Основи нормування праці, є дуже важливою темою для вивчення, оскільки вона дозволяє оптимізувати робочий процес та забезпечити ефективне використання людських ресурсів на виробництві. Коректно встановлені нормативи робочого часу та обсягів виробництва дозволяють збільшити продуктивність праці, покращити якість продукції та зменшити витрати на виробництво.

У світі постійно зростає конкуренція на ринку товарів та послуг, тому ефективне використання ресурсів на виробництві стає все важливішим для забезпечення конкурентноспроможності підприємства. Тому знання "Основ нормування праці на виробництві" є важливим фактором для успішного функціонування підприємства в умовах сучасного ринку.

Актуальність: ефективне нормування праці є одним з ключових факторів успіху будь-якого виробництва. Нормування праці - це процес встановлення норм, які визначають, скільки роботи повинен виконувати працівник протягом певного періоду часу. Це може включати в себе изначення кількості виробів, які повинен виготовити робітник, скільки часу він повинен провести на певному робочому місці або скільки рухів він повинен виконувати під час роботи.

Завдання дослідження: вивчення принципів та методів визначення нормативів робочого часу та обсягів виробництва продукції на основі аналізу трудових процесів і технологій.

Об?єкт і предмет дослідження: трудові процеси та технології, які використовуються на виробництві для виробництва продукції або надання послуг.



1. Основи організації праці

1.1 Загальні форми організації праці

Організація праці - це процес планування, координації і контролю за роботою в організації з метою забезпечення максимальної ефективності та продуктивності працівників. Основою організації праці є розуміння того, як взаємодіє працівник зі своєю роботою, які процеси виконання роботи та які принципи дозволяють досягти максимального результату.

Організація праці включає такі елементи, як розробка та створення робочих місць, деякі вимоги до структури та дизайну робочого місця, навчання та розвиток персоналу, створення ефективних комунікаційних процесів, контроль якості та результативності роботи та вдосконалення робочих процесів.

Організація праці передбачає раціональне використання ресурсів, зокрема часу та працівників, для досягнення поставлених цілей. Це можна досягнути за допомогою розподілу робіт та встановленням рівня відповідальності за їх виконання, раціональним плануванням робочого дня, визначенням пріоритетів та організацією робочих процесів з урахуванням особистих потреб працівників.

Важливим елементом організації праці є також створення сприятливого робочого середовища для працівників. Це можна досягти за допомогою встановлення правил поведінки на робочому місці, забезпечення комфортних умов праці, регулярного взаємодії з колегами та керівництвом та створенням атмосфери взаємоповаги та співпраці. [5]

Крім того, організація праці включає в себе визначення оптимального розміру робочих груп та структурування організації в цілому. Важливим елементом є також встановлення системи мотивації та стимулювання працівників, що дозволяє досягати більшої ефективності та високих результатів.

Організація праці також передбачає розвиток технологій та впровадження новітніх методів та інструментів для автоматизації та оптимізації робочих процесів. Це дозволяє зменшити витрати на робочу силу, збільшити продуктивність та якість виробництва.

Основна мета організації праці полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивність працівників, оптимізувати робочі процеси та зменшити витрати на виробництво. Це досягається за допомогою постійного контролю та вдосконалення робочих процесів та навчання працівників новим методам та технологіям.

Існує кілька загальних форм організації праці, які використовуються в різних галузях та видів діяльності. Основні з них такі:

Індивідуальна організація праці - це коли один працівник самостійно виконує всі необхідні завдання та роботи. Ця форма організації праці є досить поширеною, особливо в професіях, де потрібна висока кваліфікація та індивідуальні здібності, наприклад, в медицині, архітектурі, творчих професіях тощо.

Колективна організація праці - це коли кілька працівників працюють разом над однією задачею, яка розбивається на окремі етапи. Ця форма організації праці широко використовується в багатьох виробничих сферах, де необхідна співпраця та координація дій працівників для досягнення спільної мети.

Лінійно-функціональна організація праці - це коли працівники поділяються на дві групи: лінійні та функціональні. Лінійні працівники виконують безпосередньо виробничі завдання, а функціональні - забезпечують підтримку виробництва, наприклад, фінансові, кадрові та інші послуги. Ця форма організації праці часто використовується в бізнесі та промисловості.

Групова організація праці - це коли працівники об'єднуються в робочі групи, щоб виконати спільну задачу. Ця форма організації праці часто використовується в освіті, наукових дослідженнях, творчих проектах та інших видів діяльності, де потрібна взаємодія та співпраця між працівниками.

Кооперативна організація праці - це коли працівники об'єднуються в кооператив, щоб спільно виробляти товари або надавати послуги. Кооператив може мати свої власні правила, засновників, керівництво та члени. Ця форма організації праці досить поширена у сільському господарстві та інших видів малих та середніх підприємств.

Самостійна організація праці - це коли працівник самостійно керує своєю роботою та розподіляє свій час. Ця форма організації праці досить поширена в інформаційних технологіях, вільних професіях та у сфері надання послуг. [1]

Кожна з цих форм організації праці має свої переваги та недоліки, і вибір певної форми залежить від конкретної ситуації та виду діяльності. Організація праці має на меті підвищення продуктивності праці, зниження витрат та покращення якості продукту або послуги.

Окрім традиційних форм організації праці, таких як лінійна, функціональна, матрична та комбінована організація, існують ще кілька загальних форм, які можуть використовуватися в різних виробничих та організаційних контекстах. Розглянемо деякі з них:

Проектна організація. Ця форма організації праці використовується для виконання конкретного проекту або завдання. У проектній організації відбувається створення команди, яка працює над проектом, і після завершення проекту команда розпадається. Ця форма організації забезпечує гнучкість та ефективність у виконанні проектів. [9]

Клієнт-орієнтована організація. У цій формі організації праці фокус зосереджується на задоволенні потреб клієнтів. Клієнт-орієнтована організація відповідає на запити та потреби клієнтів шляхом зміни своїх процесів та структури. Це може включати перепроектування продукту або послуги, зміну способу взаємодії з клієнтами та інші заходи для поліпшення якості та ефективності роботи.

Віртуальна організація. Віртуальна організація - це організація, яка працює з використанням технологій інформаційно-комунікаційного зв'язку та мережевих структур. У віртуальній організації працюють люди, які можуть знаходитись в різних частинах світу, але вони підключені до спільно ї мережі та забезпечують виробничий процес з використанням спільних ресурсів та інформації. Ця форма організації дозволяє зменшити витрати на оренду приміщень та інші видатки, пов'язані з утриманням офісу, а також дозволяє працювати з висококваліфікованими спеціалістами з усього світу.

Самоорганізуюча організація. У самоорганізуючій організації зосереджується увага на самоорганізації та саморегулюванні колективу, що працює разом. У такій організації кожен працівник має можливість приймати рішення та виконувати свої завдання без додаткового контролю з боку керівників. Ця форма організації може забезпечити збільшення продуктивності праці та підвищення мотивації працівників.

Гнучка організація. У гнучкій організації зосереджується увага на гнучкості та швидкості реагування на зміни в ринкових умовах. У такій організації використовуються гнучкі методи управління та виробництва, які дозволяють швидко змінювати стратегію та напрямки діяльності компанії з мінімальними витратами.

Крім цих загальних форм, існують також спеціалізовані форми організації праці, які застосовуються в різних галузях промисловості, науки та інших сферах діяльності. Важливо пам'ятати, що вибір форми організації праці повинен відповідати конкретним потребам та умовам виробництва.

1.2 Складові виробничого процесу

Виробничий процес є складним комплексом дій і операцій, що відбуваються на підприємстві з метою виготовлення продукції. Він складається зі значної кількості етапів та складових частин, які повинні бути організовані та взаємопов'язані з метою досягнення найкращого результату.

Складові виробничого процесу можна розділити на такі групи:

Планування: цей етап передбачає визначення потреб в сировині, матеріалах, обладнанні, робочій силі та інших ресурсах, необхідних для виробництва продукції. На цьому етапі також встановлюється термін виробництва, розподіляються завдання між робочими групами, оцінюються ризики та можливості.

Забезпечення сировиною та матеріалами: на цьому етапі здійснюється закупівля необхідної сировини та матеріалів. Важливо враховувати якість, кількість та вартість замовлення.

Підготовка виробництва: цей етап передбачає підготовку виробничого приміщення та обладнання, налаштування і налагодження обладнання, підготовку робочих місць, підготовку інструкцій та робочих технологій.

Виробництво: це основний етап виробничого процесу, на якому здійснюється виробництво продукції за певною технологією.

Контроль якості: на цьому етапі здійснюється перевірка якості виготовленої продукції.

Упакування та транспортування: на цьому етапі здійснюється упакування виготовленої продукції та її транспортування до складу або клієнта.

Зберігання на складі: на цьому етапі здійснюється зберігання готової продукції на складі до моменту її продажу.

Продаж та реалізація: останній етап виробничого процесу передбачає продаж та реалізацію продукції на ринку. [3]

Кожен з цих етапів має свої власні складові, які необхідно організувати та керувати, щоб досягти найбільш ефективного результату виробництва. Наприклад, на етапі виробництва необхідно контролювати якість виробленої продукції, вчасно забезпечувати робочі місця матеріалами, здійснювати технічне обслуговування та ремонт обладнання.

Загалом, успішне виробництво продукції залежить від того, як добре організовані та забезпечені кожен з етапів та складових виробничого процесу. Для цього необхідно використовувати сучасні технології, а також мати кваліфікованих фахівців, які зможуть правильно керувати виробничим процесом та забезпечити високу якість продукції. [8]

Кожен з етапів виробничого процесу має прямий зв'язок з попереднім та наступним етапом. Наприклад, якість входящих матеріалів впливає на якість виробленої продукції, а кількість виробленої продукції на етапі виробництва впливає на необхідну кількість матеріалів та комплектуючих, що потрібно забезпечити на етапі збирання комплектуючих.

Крім того, ефективне керування виробничим процесом передбачає взаємодію та координацію між всіма складовими процесу. Наприклад, ефективне планування виробництва передбачає врахування кількості замовлень та наявності матеріалів на складі. Це допомагає забезпечити своєчасне виробництво та доставку продукції.

Організація складів є важливим елементом виробничого процесу, оскільки від цього залежить якість зберігання та доступність матеріалів та готової продукції. Для організації складів застосовуються різні методи та технології, такі як системи автоматизації складів, використання спеціальних програмних засобів для контролю за складськими запасами, використання різних видів контейнерів та упаковок для зберігання матеріалів. [7]

Ефективне управління виробничим процесом передбачає наявність якісної системи управління, що дозволяє керувати всіма складовими виробничого процесу. Для цього використовуються різні методи та технології, такі як Lean Manufacturing, Six Sigma, Total Quality Management та інші. Ці методи дозволяють покращити ефективність виробничого процесу шляхом визначення та усунення непотрібних операцій та процесів, зменшення відходів та підвищення якості продукції.

Управління якістю є однією з найважливіших складових виробничого процесу. Для забезпечення якості продукції використовуються різні методи та технології, такі як стандартизація виробничих процесів, контроль якості виробленої продукції та використання систем управління якістю.

Особливу увагу приділяють контролю якості виробленої продукції, оскільки від цього залежить задоволеність клієнтів та конкурентоспроможність компанії на ринку.

Складові виробничого процесу є важливими елементами виробничої діяльності. Ефективне керування виробничим процесом передбачає взаємодію та координацію між всіма складовими процесу. Організація складів, управління виробничим процесом та управління якістю є важливими складовими виробничого процесу, які дозволяють покращити ефективність та якість виробництва. Для досягнення цих цілей використовуються різні методи та технології, що дозволяють забезпечити ефективне функціонування виробничого процесу.

Для покращення ефективності та якості виробництва застосовуються сучасні технології, такі як автоматизація виробничих процесів, використання роботів та інші інноваційні рішення. Автоматизація виробничих процесів дозволяє зменшити відходи та помилки виробництва, підвищити точність та швидкість виконання операцій, знизити витрати на оплату працців та збільшити продуктивність роботи. [7]

Для зберігання матеріалів та продукції використовуються сучасні системи управління складом, які дозволяють забезпечити точну та швидку інформацію про наявність товарів на складі та їх розташування. Це дозволяє зменшити час на пошук товарів та забезпечити швидку доставку товарів клієнтам.

1.3 Виробничий цикл та його структура

Виробничий цикл - це процес створення продукту або послуги від початку до кінця. Він складається з кількох етапів, кожен з яких має свої особливості та вимоги до ресурсів.

Структура виробничого циклу складається з наступних етапів:

Розробка продукту або послуги: на цьому етапі визначається, який продукт або послуга буде створюватися, які вимоги до нього мають бути дотримані, які ресурси та технології необхідні.

Планування виробництва: на цьому етапі визначається, які ресурси будуть використовуватися для виробництва продукту або послуги, які будуть потрібні обладнання та матеріали, який буде графік роботи та які будуть витрати на цей етап.

Закупівля ресурсів та матеріалів: на цьому етапі здійснюється пошук та закупівля необхідних ресурсів, матеріалів та обладнання для виробництва продукту або послуги.

Виробництво: на цьому етапі здійснюється сам процес виробництва продукту або послуги, включаючи обробку матеріалів, збірку, тестування та інші процеси.

Контроль якості: на цьому етапі здійснюється перевірка продукту або послуги на відповідність вимогам, визначеним на етапі розробки.

Пакування та доставка: на цьому етапі вироблений продукт або послуга пакується та доставляється до клієнта або на склад. [3]

Кожен з цих етапів має свої вимоги та завдання, які необхідно виконувати для успішного виробництва продукту або послуги. Наприклад, на етапі розробки необхідно визначити вимоги до продукту, його функції та характеристики, а також встановити параметри технології виробництва. На етапі планування необхідно розрахувати бюджет та визначити потребу в ресурсах.

Окрім того, важливо зазначити, що виробничий цикл може бути різним для різних продуктів або послуг. Наприклад, виробництво автомобілів буде мати іншу структуру виробничого циклу, ніж виробництво одягу. Тому важливо адаптувати структуру виробничого циклу до конкретного продукту або послуги, щоб забезпечити ефективність та якість виробництва.

У підсумку, можна сказати, що виробничий цикл та його структура є важливими складовими виробничого процесу. Він складається з кількох етапів, кожен з яких має свої вимоги та завдання, що необхідно виконувати для успішного виробництва продукту або послуги. Важливо адаптувати структуру виробничого циклу до конкретного продукту або послуги, щоб забезпечити ефективність та якість виробництва. [1]

Крім того, важливо зазначити, що виробничий цикл може бути лінійним або нелінійним. Лінійний виробничий цикл означає, що кожен етап виробництва є послідовним і не може початися, поки не буде завершений попередній етап. Наприклад, виробництво автомобілів може бути лінійним, де кожен етап виробництва залежить від попереднього і не може початися, доки попередній етап не буде завершений.

Нелінійний виробничий цикл означає, що кожен етап виробництва може бути виконаний паралельно з іншими етапами. Наприклад, виробництво веб-сайту може бути нелінійним, де розробка дизайну може відбуватися паралельно з розробкою контенту та програмуванням.

Структура виробничого циклу може також відрізнятися в залежності від обсягу виробництва. Наприклад, для невеликих серій продукції, структура виробничого циклу може бути менш складною, тоді як для масового виробництва структура може бути більш складною, включаючи додаткові етапи, такі як контроль якості та упаковка.

У підсумку, структура виробничого циклу є важливою складовою виробничого процесу, яка забезпечує ефективність та якість виробництва продукту або послуги. Виробничий цикл може бути лінійним або нелінійним та може відрізнятися в залежності від обсягу виробництва.



2. Загальні положення організації праці

2.1 Поділ та кооперування праці

Поділ та кооперування праці - це дві основні стратегії, що застосовуються в організаціях для підвищення продуктивності та ефективності працівників. Ці стратегії базуються на розумінні, що кожен працівник має свої вміння та здібності, які можуть бути оптимально використані в рамках організації.

Поділ праці - це розподіл різних видів робіт між працівниками з метою підвищення ефективності та продуктивності виробництва. При поділі праці кожен працівник займається виконанням своєї частини робіт, що відповідає його професійним навичкам та кваліфікації. Такий підхід дозволяє зменшити час, необхідний для виробництва товару або послуги, та знизити витрати на оплату праці. Поділ праці може бути здійснений за різними критеріями, такими як процес виробництва, рівень складності робіт, функції та обов'язки, або згідно зі стадіями виробництва. [2]

Кооперування праці - це колективне виконання робіт, коли кожен працівник виконує свою частину робіт з метою досягнення загальної мети. У кооперуванні праці важливою є організація спільної роботи, забезпечення взаємодії між працівниками та розвиток командної роботи. Цей підхід дозволяє підвищити якість виконання робіт та забезпечує більш ефективне використання ресурсів організації.

Однією з переваг поділу праці є зниження часу на виробництво товару або послуги та зниження витрат на оплату працівників. Також поділ праці дозволяє працівникам бути більш спеціалізованими та ефективними у своїй роботі. Однак, недоліками поділу праці можуть бути зниження мотивації працівників, нерівномірність розподілу робіт та неефективність у виконанні певних функцій.

Кооперування праці дозволяє збільшити взаємодію та комунікацію між працівниками, що сприяє підвищенню якості виконання робіт та зменшенню кількості помилок. Крім того, кооперування праці може забезпечити розвиток лідерських якостей та взаємодії між працівниками. Однак, недоліком кооперування праці може бути зниження ефективності роботи внаслідок неузгодженості між працівниками або занадто довгий процес прийняття рішень.

Успішне використання стратегій поділу та кооперування праці залежить від того, як вони впроваджуються в організації. Необхідно забезпечити грамотний розподіл робіт та функцій між працівниками, забезпечити взаємодію та комунікацію між працівниками та розвивати командну роботу. Крім того, важливо забезпечити підтримку та мотивацію працівників для успішного впровадження цих стратегій. [4]

Узагалі, поділ та кооперування праці - це важливі стратегії, що можуть допомогти організаціям підвищити продуктивність та ефективність працівників, забезпечити якісну виконання робіт та знизити витрати на оплату праці. Однак, успішне впровадження цих стратегій залежить від того, як вони будуть розроблені та впроваджені в організації. Крім того, необхідно забезпечити підтримку та мотивацію працівників для успішного використання цих стратегій.

У сучасному світі зростає конкуренція на ринку, що вимагає від організацій підвищувати ефективність та продуктивність своєї діяльності. Використання стратегій поділу та кооперування праці може стати одним зі засобів для досягнення цих цілей. Однак, варто пам'ятати про те, що впровадження цих стратегій потребує підтримки та мотивації працівників, а також грамотного розроблення та впровадження в організацію. Таким чином, успішне використання поділу та кооперування праці може стати одним з ключових факторів успіху організації.

Поділ праці в організації передбачає розподіл робочих обов'язків та функцій між працівниками з метою підвищення ефективності та продуктивності. Наприклад, виробничий процес може бути розділений на кілька етапів, і кожен етап може бути виконаний різними працівниками з різними навичками та компетенціями. Це дозволяє досягнути високої якості продукту та зменшити час, необхідний для його виготовлення. Поділ праці може також сприяти підвищенню мотивації працівників, оскільки вони можуть бути більш задоволені виконаною роботою та отриманою винагородою.

Кооперування праці означає співпрацю працівників з метою досягнення спільної мети. Наприклад, у випадку колективного проекту, кожен працівник може внести свій внесок до спільної роботи, щоб досягнути мети. Кооперування праці може також допомогти зменшити час, необхідний для вирішення задач, оскільки кожен працівник може внести свій внесок, замість того, щоб працювати окремо.

Успішне впровадження стратегій поділу та кооперування праці може бути важливим чинником успіху організації, оскільки ці стратегії дозволяють підвищити ефективність та продуктивність роботи, зменшити витрати на оплату праці та підвищити мотивацію працівників. Однак, для успішного впровадження цих стратегій необхідно грамотно розробити та впровадити їх в організації, забезпечити достатню кількість працівників з необхідними навичками та компетенціями, а також забезпечити ефективну комунікацію між працівниками.

Навіть якщо поділ та кооперування праці є ефективними стратегіями, їх впровадження може бути складним процесом. Наприклад, під час поділу праці можуть виникати проблеми з обміном інформацією та координацією роботи між працівниками, а також з визначенням того, який працівник повинен виконувати які завдання. Кооперування праці може також призвести до проблем з обміном інформацією та координацією роботи, а також до конфліктів між працівниками.

Для розв'язання цих проблем можуть використовуватися різні підходи, такі як тренінги з комунікації, програми підвищення компетенцій управління та співпраці, а також розробка ефективних процедур та систем обміну інформацією. [6]

Отже, поділ та кооперування праці є ефективними стратегіями управління працівниками та досягнення мети організації. Проте, їх впровадження може бути складним процесом та вимагати зусиль з боку керівництва та працівників. Для успішного впровадження цих стратегій необхідно грамотно розробити та впровадити їх в організацію, забезпечити ефективну комунікацію між працівниками та розв'язувати виникаючі проблеми шляхом використання різних підходів та методів. [8]

2.2 Сутність та завдання нормування праці

Нормування праці є однією з найважливіших складових управлінням робочим процесом в будь-якій організації. Його завданням є встановлення нормативів часу, кількості та якості виконання роботи, які повинні бути відповідним чином виконані працівниками. Цей процес допомагає досягати ефективної організації праці та досягнення поставлених цілей.

Сутність нормування праці полягає в тому, що воно спрямоване на раціоналізацію виробничих процесів та оптимізацію використання ресурсів. За допомогою встановлення нормативів часу, кількості та якості виконання роботи, організація може забезпечити раціональне використання робочого часу та ефективне використання ресурсів.

Основні завдання нормування праці полягають у встановленні нормативів часу, кількості та якості виконання роботи, що дозволяє забезпечити оптимальну тривалість робочого дня та запобігає перевтомленню працівників. Крім того, встановлення нормативів допомагає забезпечити якість виробництва та виконання завдань в строк.

Іншим завданням нормування праці є оптимізація використання ресурсів, зменшення часу та зусиль, які потрібні для виконання завдання, та допомога в зниженні витрат на оплату праці. Нормування праці також допомагає забезпечити ефективність виробництва та дотримання вимог до якості виробів. Це допомагає збільшити прибуток організації та її конкурентнтоспроможність на ринку. [10]

Одним зі завдань нормування праці є забезпечення здоров'я та безпеки працівників. Правильне розподілення робочого часу та забезпечення необхідних перерв на відпочинок допомагає запобігти перевтомленню та виснаженню працівників. Крім того, встановлення нормативів якості виконання робіт допомагає зменшити ризик травм та нещасних випадків на робочому місці.

Нормування праці також є важливим елементом підвищення продуктивності праці та раціоналізації виробництва. Встановлення нормативів дозволяє контролювати та підвищувати ефективність виробництва та допомагає підвищити продуктивність працівників шляхом удосконалення їхньої техніки та методів роботи.

Усі ці завдання нормування праці допомагають досягти ефективної організації виробничого процесу, підвищення продуктивності праці, зниження витрат на оплату праці та підвищення прибутковості організації.

Однак, для успішного впровадження системи нормування праці, необхідно враховувати кілька чинників, таких як тип виробництва, рівень технологічності, особливості працівників та їхніх професійних навичок. Також важливим елементом є постійний моніторинг та корекція встановлених нормативів з урахуванням змін в умовах виробництва та потреб споживачів.

Отже, нормування праці є важливим елементом управління виробничим процесом, яке допомагає досягти ефективної організації виробництва, забезпечити здоров'я та безпеку працівників, знизити витрати на оплату праці та підвищити прибутковість організації. Важливо пам'ятати, що успішне впровадження системи нормування праці потребує ретельного аналізу технології виробництва та особливостей працівників, а також постійного моніторингу та корекції встановлених нормативів. [9]

У сучасному світі, де продуктивність праці та ефективність виробництва стають все більш важливими, нормування праці є необхідною умовою для досягнення успіху. Це допомагає підвищити якість та швидкість виконання робіт, зменшити витрати на оплату праці та забезпечити безпеку та здоров'я працівників. Відповідно, розумне використання системи нормування праці може допомогти підвищити продуктивність та ефективність виробництва та забезпечити успіх підприємства.

За допомогою системи нормування праці можна визначити оптимальний режим роботи для кожного працівника, що дозволяє досягати максимальної продуктивності при мінімальному ризику виникнення травм та інших захворювань, пов'язаних з професійною діяльністю. Однак, при встановленні норм часто виникає проблема визначення об'єктивних параметрів виробничого процесу, а також врахування індивідуальних особливостей кожного працівника.

Система нормування праці складається з кількох етапів. Першим етапом є аналіз технологічного процесу, під час якого встановлюються оптимальні параметри виробництва. На другому етапі визначаються потреби у робочій силі та встановлюються норми виробничого часу та трудових операцій. На третьому етапі проводять моніторинг роботи працівників та коригують встановлені норми залежно від результатів роботи.

Основним завданням нормування праці є забезпечення оптимального використання робочого часу та підвищення продуктивності праці. Це досягається шляхом зменшення втрат часу, забезпечення рівномірності та стабільності виробничого процесу, а також оптимізації використання ресурсів. Крім того, система нормування праці дозволяє підвищити мотивацію працівників та забезпечити їхню ефективність та задоволеність від роботи.

Загалом, нормування праці є важливим елементом управління виробництвом та підприємством в цілому. Воно допомагає забезпечити ефективне використання робочого часу та ресурсів, зменшити витрати на оплату праці та підвищити якість виробництва. Крім того, нормування праці є важливим елементом організації безпечної праці та забезпечення здоров'я працівників. [2] нормування праця операційний фінансовий

Однак, варто зазначити, що нормування праці має свої недоліки та обмеження. Наприклад, визначення норм виробничого часу та трудових операцій може бути складним та часомірним процесом, а також може відбуватись без урахування індивідуальних особливостей працівника. Крім того, встановлені норми можуть стимулювати працівників до виконання роботи з мінімальними затратами часу та зусиль, що може негативно впливати на якість виробництва та безпеку праці.

Таким чином, нормування праці є важливим інструментом управління виробництвом, який дозволяє забезпечити оптимальне використання ресурсів та підвищити продуктивність праці. Однак, варто забезпечувати урахування індивідуальних особливостей кожного працівника та контролювати дотримання встановлених норм, щоб забезпечити безпечність та якість виробництва.

Нормування праці також дозволяє розробити оптимальні технології виробництва, що зменшує втрати матеріальних ресурсів та енергії. Крім того, воно допомагає підвищити мотивацію працівників, оскільки встановлення чітких стандартів та показників оцінки результативності їхньої роботи забезпечує більшу прозорість та справедливість у відносинах між працівниками та роботодавцями. [4]

Одним з завдань нормування праці є визначення нормальних параметрів роботи, що забезпечують оптимальну продуктивність працівника без перенапруження та витрат енергії. Для цього враховуються фактори, які впливають на продуктивність, такі як складність трудових операцій, характеристики обладнання та матеріалів, фізичні характеристики працівника тощо.

Ще одним важливим завданням нормування праці є забезпечення безпеки та здоров'я працівників. Встановлення норм робочого часу та інших показників продуктивності дозволяє уникнути перенапруження та зменшити ризик виникнення травм та захворювань, пов'язаних з професійною діяльністю.

Нормування праці є важливим інструментом управління виробництвом, який дозволяє забезпечити оптимальне використання ресурсів та підвищити продуктивність праці. Водночас, воно повинно здійснюватись з урахуванням індивідуальних особливостей кожного працівника та контролюватись для забезпечення безпеки та якості виробництва.

2.3 Методи нормування праці

Методи нормування праці - це засоби визначення показників продуктивності працівників, що дозволяють встановити норми виконання робіт та обліковувати час, потрібний для їх виконання. Методи нормування праці використовуються в більшості галузей промисловості, торгівлі та послуг для забезпечення ефективності виробництва та оптимізації робочого процесу.

Один з найпоширеніших методів нормування праці - це метод часової норми. Цей метод передбачає вимірювання часу, потрібного для виконання трудових операцій та обчислення середнього часу, який потрібен працівникові для виконання роботи. Часова норма встановлюється на основі середнього часу, необхідного для виконання робіт, з урахуванням виконання робіт відповідно до технологічних норм та вимог якості виробів.

Інший метод нормування праці - це метод норми виробітку. Цей метод визначається на основі кількості продукції, яку можна виготовити за певний час. Норма виробітку визначається на основі аналізу продуктивності працівників та швидкості виконання роботи з урахуванням вимог якості виробів.

Метод нормування праці на основі норм обслуговування використовується у сфері послуг та торгівлі. Цей метод включає визначення кількості клієнтів, які можуть бути обслужені працівником за певний час. Норми обслуговування встановлюються на основі рівня обслуговування, необхідного для клієнтів, та часу, який необхідно для обслуговування кожного клієнта. [5]

Іншим методом нормування праці є метод «раціоналізації трудових операцій». Цей метод полягає в розбитті складної операції на простіші етапи та зведенні часу на кожний етап до мінімуму. Таким чином, зменшується час виконання операції в цілому.

Для розрахунку норми використовують ще один метод, який називається метод «стандартного часу». Цей метод передбачає, що для кожної операції визначається час її виконання при нормальних умовах, коли робітник не турбується додатковими факторами, такими як втома чи розмови з колегами. В цьому методі враховуються часи на підготовку до роботи, перерви на відпочинок та інші фактори.

Крім того, для визначення норми використовують метод «нормативів та норм», який базується на встановленні стандартів якості та кількості продукції, що випускається за один робочий день. Цей метод часто використовується в промисловості та виробництві. [10]

У сучасних умовах все більшу популярність здобуває метод «відкритої норми», який передбачає участь робітника у встановленні норми виконання роботи. За цим методом робітник сам визначає час, необхідний для виконання роботи відповідно до встановленої якості та кількості продукції. Такий підхід дає можливість стимулювати робітників до більш високої продуктивності та забезпечує більшу відповідальність за результат своєї роботи.

Існує декілька методів нормування праці, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Один з найпоширеніших методів - це часовий метод нормування праці. Цей метод базується на вимірюванні часу, необхідного для виконання конкретної роботи, і він широко використовується в промисловості. Часовий метод може бути прямим або зворотнім.

У прямому методі час витрачений на виконання конкретної роботи заміряється за допомогою хронометра або іншого пристрою. Робочі, які беруть участь у дослідженні, повинні бути кваліфіковані, досвідчені та вміти працювати зі швидкістю, яка відповідає нормальному ритму роботи. Зворотний метод полягає в тому, що робочий розподіляє час для виконання роботи на окремі етапи. Потім цей час порівнюється з часом, необхідним для виконання кожного з етапів. Цей метод дозволяє встановити причини затримок та інших проблем у процесі виконання роботи.

Інший метод - це метод нормативів витрат матеріалів та інструментів. Цей метод використовується для визначення кількості матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи. Цей метод вимагає детального знання робочого процесу та враховує різні умови виконання роботи, такі як зміни у температурі, вологості тощо.

Іншим методом нормування праці є функціональний метод, який базується на визначенні норм часу на виконання окремих функцій у складі професійної діяльності. Він використовується в першу чергу для робіт зі складною структурою та при виконанні різноманітних професійних функцій, що мають різну трудомісткість.

Функціональний метод нормування праці передбачає розбиття робіт на окремі функції і встановлення нормативів часу на виконання кожної з них. Для цього проводять аналіз трудомісткості кожної функції та її впливу на загальну тривалість виконання роботи. Далі визначається загальна кількість часу, необхідного для виконання всіх функцій, і на цій основі встановлюється норматив часу на виконання роботи. [3]

Крім того, існують інші методи нормування праці, такі як метод «Ідеального робітника», метод «Експертних оцінок», метод «Рейтингування», метод «Регресійного аналізу» та інші. Кожен з цих методів має свої особливості та переваги, тому вибір методу залежить від конкретної ситуації та потреб підприємства.



3. Нормування праці на підприємстві ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен»

3.1 Аналіз фінансово-економічного стану ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен»

Аналіз фінансово-економічного стану досліджуваного підприємства доцільно почати з проведення структурно-динамічного аналізу джерел формування активів підприємства, тобто аналіз джерел коштів, які вкладено в майно підприємства (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Аналіз пасивів підприємства ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2018-2020 роки, тис. грн.

Показники		Роки		Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
	2018	2019	2020	2018/19	2019/20	2018/19	2019/20
Капітал разом	1060868	1070350	1075884	9482	5534	0,89	0,52
Власний капітал, у т.ч.	530434	535175	537942	4741	2767	0,89	0,52
Зареєстрований (пайовий) капітал	175833	175833	175833	0	0	0	0
Резервний капітал	3904	4455	4651	551	196	14,11	4,40
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350697	354887	357458	4190	2571	1,19	0,72
Відстрочені податкові зобов'язання	43652	36932	33656	-6720	-3276	-15,39	-8,87
Інші довгострокові зобов'язання	0	0	170318	0	170318	-	-
товари, роботи, послуги	109809	67990	25983	-41819	-42007	-38,08	-61,78
розрахунками з бюджетом	8611	3859	3410	-4752	-449	-55,19	-11,64
розрахунками зі страхування	1534	1879	2328	345	449	22,49	23,90
Поточні забезпечення	4187	4672	7253	485	2581	11,58	55,24
Інші поточні зобов'язання	636	1587	4414	951	2827	149,53	178,13

Джерело: розраховано автором на основі фінансової звітності ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен».

Впродовж 2018-2020 років відбувається незначне зростання капіталу підприємства: у 2019 році порівняно з 2018 роком на 9 482 тис. грн., або на 0,89%, а у 2020 році порівняно з 2019 - на 5 534 тис. грн., або на 0,52%. Зростання капіталу відбулося за рахунок зростання власного капіталу (на 4 741 тис. грн. у 2019 році та на 2 767 тис. грн. у 2020 році відповідно), резервного капіталу (на 551 тис. грн. у 2019 році порівняно з 2018 роком, або на 14,1%, та на 196 тис. грн. у

2017 році, або на 4,4%), а також за рахунок нерозподіленого прибутку (на 4 190 тис. грн. у 2016 році та на 2 571 тис. грн. у 2020 році).

В структурі довгострокових зобов'язань щороку знижуються відстрочені податкові зобов'язання: у 2019 році порівняно з 2018 роком знизились на 6 720 тис. грн., або на 15,4%, а у 2020 році порівняно з 2019 роком на 3 276 тис. грн., або на 8,9%. Щодо інших довгострокових зобов'язань, то у 2020 році вони з'явились у розмірі 170 318 тис. грн.

У структурі поточної кредиторської заборгованості зменшились заборгованості за товари, роботи та послуги (на 41 819 тис. грн. у 2016 році порівняно з 2018 роком, або на 38,1%, та на 42 007 тис. грн. у 2020 році, або на 61,8%), за розрахунками з бюджетом (на 4 752 тис. грн. у 2019 році порівняно з 2018 роком, або на 55,2%, та на 449 тис. грн. у 2020 році, або на 11,64%). Проте зросла заборгованість підприємства за розрахунками зі страхування - на 345 тис. грн. у 2019 році, або на 22,5%, та на 449 тис. грн. у 2020 році порівняно з попереднім, тобто на 23,9%. Також значно зросли інші поточні зобов'язання - на 951 тис. грн. у 2019 році порівняно з 2018 роком, а у 2020 році - на 4414 тис. грн.

Проаналізувавши пасиви підприємства ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», можна зробити висновок, що основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, а не позикові кошти.

Далі проведемо аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, а також визначимо чистий оборотний капітал (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Аналіз показників ліквідності підприємства ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2018-2020 роки, тис. грн.

Показники	Нормативне значення		Роки	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
		2018	2019	2020	2018/19	2019/20	2018/ 19	2019/20
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,5-2,0	0,78	0,95	1,78	0,17	0,83	22,05	87,31
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,7-1,5	0,71	0,85	1,63	0,13	0,78	18,88	91,60
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,1-0,2	0,0017	0,0015	0,1293	-0,0002	0,128	-10,94	8543,60
Чистий оборотний капітал, тис. грн.	-	-28950	-4280	40602	24670	44882	85,22	1048,64

Джерело: розраховано автором на основі фінансової звітності ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен».

З розрахунків можемо зробити висновок, що коефіцієнти покриття та швидкої ліквідності з кожним роком зростають.

Коефіцієнт покриття показує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов'язання з найбільш легко реалізованої частини активів - оборотних коштів, і у підприємства достатньо високий показник у 2020 році - 1,78 при нормативному значенні 1,5-2,5, порівняно з 2015 та 2016 роками, де значення було значно нижче за нормативне - 0,78 та 0,95 відповідно.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, його значення вважається достатнім якщо перевищує 0,5, тому можемо зробити висновок, що підприємство не має проблем з погашенням поточних зобов'язань, адже значення цього коефіцієнта у 2018 році становить 0,71 і з кожним роком зростає. У 2019 році значення зросло на 18,9% і становить 0,85, а у 2017 році значення коефіцієнта зросло майже вдвічі - на 91,6% і становить 1,63. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності у 2018 році становить 0,0017, що не підпадає під нормативне значення і означає, що підприємство не могло б вчасно погасити заборгованості у випадку, якщо це потрібно зробити негайно. Тільки у 2020 році значення цього показника є нормативним і можна стверджувати, що підприємство ефективно розпоряджається своїми фінансовими ресурсами.

Чистий оборотний капітал показує різницю між поточними активами та поточними пасивами. Цей показник характеризує величину оборотного капіталу, вільного від поточних фінансових зобов'язань. У 2018 та 2019 роках величина показника була від'ємною (-28950 та -4280), що свідчить про неспроможність підприємства вчасно розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями, а також про недостатню фінансову стійкість, оскільки відбувається фінансування певної частини необоротних активів за рахунок поточних зобов'язань. Проте у 2019 році порівняно з попереднім величина чистого оборотного капіталу збільшилась на 24670 грн., або на 85,22%, що свідчить про покращення політики управління оборотними активами. Вже у 2020 році величина чистого оборотного капіталу становить 40 602 тис. грн. і це означає, що підприємство має змогу виплатити короткострокові фінансові зобов'язання за рахунок оборотних активів.

Коефіцієнти поточної, швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності зростають з кожним роком, що свідчить про наявність вільних коштів, а отже, підприємство має високу мобільність управління і зможе швидко зреагувати в кризових ситуаціях.

Далі проведемо дослідження джерел фінансування, напрямів фінансування та управління фінансами. Результати розрахунків наведені у табл. 1.3.

Таблиця 1.3 - Джерела фінансування діяльності підприємства ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2018-2020 роки, тис. грн.

Показники	Роки
	2018	2019	2020
Власний капітал, тис. грн.	530 434	535 175	537 942
Необоротні активи, тис. грн.	603 036	576 387	701 314
Власні обігові кошти, тис. грн.	-28 950	-4 280	40 602
Довгострокові зобов'язання, тис. грн.	43 652	36 932	203 974
Короткострокові зобов'язання підприємства, тис.грн.	130 994	86 910	51999
Кво (наявність власного оборотного капіталу)	-72 602	-41 212	-163 372
Кп (наявність перманентного капіталу)	-28 950	-4 280	40 602
Загальна величина капіталу для формування запсів і затрат, тис. грн.	102 044	82 630	92 601
Тип фінансової стійкості	Нестійкий фінансовий стан	Нестійкий фінансовий стан	Нормальна стійкість

Джерело: розраховано автором на основі фінансової звітності ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен».

З розрахованих показників можна зробити висновок, що у 2018 та 2019 роках компанія знаходилась в нестійкому фінансовому стані, це означає, що підприємство потребує залучення додаткових коштів, тобто платоспроможність на низькому рівні. Проте вже в 2020 році підприємство має нормальну стійкість, тобто ефективність використання фінансових ресурсів зросла, як власних, так і позикових. В цьому стані у компанії висока прибутковість виробничої діяльності.

Наступним кроком є проведення аналізу фінансової стійкості досліджуваного підприємства (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 - Аналіз показників фінансової стійкості підприємства ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2018-2020 роки, тис. грн.

Показники	Нормативне значення		Роки		Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
		2018	2019	2020	2018/ 19	2019/ 20	2018/ 19	2019/20
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)	> 0,6	0,75	0,81	0,68	0,06	-0,13	7,95	-16,56
Коефіцієнт фінансової залежності	< 2,0	1,33	1,23	1,48	-0,10	0,24	-7,36	19,85
Коефіцієнт фінансового ризику	< 1,0	0,33	0,23	0,48	-0,10	0,24	-29,72	105,63
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,1 і вище	-0,05	-0,01	0,08	0,05	0,08	-85,35	-1043,77
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами	0,1 і вище	-0,71	-0,50	-1,76	0,21	-1,27	-29,90	253,73
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	-	0,07	0,06	0,29	-0,01	0,23	-11,48	353,91
Коефіцієнт фінансового левериджу	-	0,08	0,07	0,38	-0,01	0,31	-16,14	449,46

Джерело: розраховано автором на основі фінансової звітності ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен».

Аналізуючи дані табл. 1.4 можемо зазначити, що підприємство має достатньо високе значення коефіцієнта фінансової незалежності: у 2018 році - 0,75 при нормативному значенні 0,6. Це означає, що компанія здатна профінансувати 75% активів за рахунок власного капіталу, генерує прибуток і є платоспроможною. У 2019 році значення цього показника становить 0,81, тобто порівняно з попереднім роком зросло на 8%. Проте у 2020 році значення знизилось до 0,68, тобто на 16,6%. Це означає, що у підприємства є певний ризик і зниження фінансової стійкості в середньостроковому періоді.

Значення показника фінансової залежності з 2018 по 2020 роки знаходиться в нормативних межах, тому фінансові ризики компанії невисокі. Так, фінансова залежність ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» у 2019 році знизилась порівняно з 2018 роком, тобто в 2018 році на кожну гривню власних коштів припадає 1,33 гривні фінансових ресурсів, так як у 2019 році - 1,23 гривні. Щодо 2020 року, то значення показника зросло до 1,48, тобто в порівнянні з 2016 роком майже на 20%.

Щодо коефіцієнта фінансового ризику, то у 2018 на 0,33 гривні позикових коштів припадає одна гривня, вкладена у власний капітал підприємства. У 2019 році значення цього показника покращилось - 0,23, а у 2020 році на 1 гривню вкладену у власний капітал припадає 0,48 грн. позикових коштів, тобто це свідчить про посилення залежності компанії від позикових ресурсів, відповідно фінансова стійкість підприємства знижується.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу у 2018 та 2019 роках має від'ємне значення, це призводить до зниження фінансової стійкості підприємства та означає що власний капітал та кошти, залучені на довгостроковій основі, спрямовані на фінансування необоротних активів, тому для фінансування оборотних активів необхідно звертатися до позикових джерел фінансування.

Вже в 2020 році значення коефіцієнта становить 0,08 - це означає, що 8% власного капіталу підприємства перебуває в мобільній формі. Тобто 8% власних коштів направлені на фінансування поточної діяльності компанії. Значення цього показника у 2020 році підвищилось порівняно з попередніми роками, проте ще не досягло прийнятного значення.

З 2018 року до 2020 значення коефіцієнта забезпечення власними оборотними коштами є від'ємним, тому можемо стверджувати, що підприємство фінансово залежне від позикових коштів і зовнішніх кредиторів. Крім того, у 2020 році порівняно з попереднім роком значення показника значно погіршилось - з 0,5 до -1,8. Це означає, що компанія не може сформувати власний оборотний капітал, бо не має достатньої кількості ресурсів для довгострокового фінансування, а також залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування посилюється.

Значення коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень в динаміці показує, що у підприємства посилюється залежність від зовнішніх інвесторів, тобто все більша частина основних засобів та інших необоротних активів фінансується за рахунок позикових коштів, а не власних.

Щодо коефіцієнта фінансового левериджу, то порівняно з 2018 та 2019 роками у 2020 році значення цього показника суттєво збільшилось (з 0,07 у 2019 році до 0,38 у 2020 році), що означає поступове збільшення ризику вкладення капіталу в компанію зі сторони зовнішніх кредиторів.

Отже, проаналізувавши всі показники фінансової стійкості підприємства ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» можемо зробити висновок, що впродовж 2018-2020 рр.. фінансова стійкість та стабільність компанії дещо погіршилась. Кондитерська фабрика стає більш залежною від позикових коштів, підприємство може розпоряджатися лише незначною часткою власних коштів для ведення господарської діяльності, а також втрачає довіру зовнішніх інвесторів.

Наступним кроком є проведення аналіз ділової активності підприємства (табл. 1.5).



Таблиця 1.5 - Аналіз показників ділової активності підприємства ПрАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2015-2017 роки, тис. грн.

Показник	2018	2019	2020	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
				2018/19	2019/20	2018/19	2019/ 20
Коефіцієнт оборотності власного капіталу ...

Подобные документы

• Організація праці

  Сутність і задачі організації праці, значення розподілу, відтворення і розвитку форм робочої сили між галузями, забезпечення зайнятості населення. Управління організацією праці на підприємстві. Робочий час, його класифікація і основи нормування праці.
  
  реферат [34,0 K], добавлен 15.08.2009
  

• Суть нормування праці та його роль у сучасних умовах господарювання

  Основні засоби забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. Особливості нормування праці за кордоном. Процесна орієнтація нормування праці. Методи встановлення норм. Досвід США та країн Західної Європи в нормуванні праці.
  
  курсовая работа [52,4 K], добавлен 03.12.2012
  

• Автоматизація нормування технологічних процесів у відділі організації праці і заробітної плати державної акціонерної холдингової компанії "Артем"

  Сутність нормування праці. Організаційно-економічна характеристика холдингової компанії "Артем". Методика нормування токарської операції. Обґрунтування застосування САПР "Вертикаль". Організація впровадження програмного забезпечення на підприємстві.
  
  дипломная работа [4,0 M], добавлен 14.10.2012
  

• Наукова організація праці

  Сутність та завдання наукової організації праці на сучасному етапі, напрямки: вдосконалення нормування праці, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів. Розгляд принципів професійно-кваліфікаційного розподілу праці. Основні задачі соціального захисту.
  
  контрольная работа [63,7 K], добавлен 19.10.2012
  

• Місце та роль нормування праці в системі управління промисловим підприємством

  Ефективність використання трудового та виробничого потенціалу в умовах сучасних соціально-економічних змін. Нормування праці як найважливіший елемент управління підприємством, методи і тенденції. Дослідження стану організації виробництва в Україні.
  
  статья [24,2 K], добавлен 16.08.2013
  

• Умови праці та способи їх оптимізації, нормування й оплата праці в АПК

  Показники санітарно-гігієнічних та психофізіологічних умов праці, їх характеристика та вплив на працездатність людини. Суть нормування праці, способи вивчення трудових процесів і затрати робочого часу. Організація оплати праці, її форми та системи.
  
  курсовая работа [134,4 K], добавлен 17.05.2012
  

• Наукова організація праці

  Поняття, завдання наукової організації праці. Складові основи наукової організації праці, сукупність досягнень науки, техніки, передового виробничого і комерційного досвіду. Режим праці і відпочинку. Особливості наукової організації управлінської праці.
  
  курс лекций [798,8 K], добавлен 05.11.2011
  

• Організація та нормування праці в операційному менеджменті

  Організація, планування і мотивація праці. Поняття і значення наукової організації праці. Обслуговування робочих місць. Методика планування трудових ресурсів і складання відповідних балансів. Календарне планування з використанням діаграми Гантта.
  
  контрольная работа [180,3 K], добавлен 25.07.2009
  

• Організація праці в Україні і за кордоном

  Дослідження організації праці на національному рівні. Фактори покращення результативності праці. Сутність управління з позиції функціонального підходу, резерви підвищення ефективності. Різноманітні моделі організації праці: досвід деяких країн світу.
  
  статья [14,4 K], добавлен 19.09.2017
  

• Виробничi системи

  Характерні риси розвитку соціально-економічних систем. Основні принципи організації виробничого процесу. Формування виробничої структури підприємства. Організація трудових процесів і значення нормування праці. Основи оперативного керування виробництвом.
  
  лекция [90,5 K], добавлен 03.07.2009
  

• Мотивування персоналу

  Винагороди як складова процесу мотивації, поняття та загальна характеристика їх типів: внутрішніх і зовнішніх, особливості їх застосування для спонукання людей до ефективної діяльності. Організаційно-економічний механізм удосконалення нормування праці.
  
  контрольная работа [37,8 K], добавлен 20.09.2014
  

• Планування чисельності працюючих і фонду оплати праці

  Чисельність працівників. Нормування праці і тарифна система. Фонд заробітної плати. Планування чисельності працюючих і фонду оплати праці КП "Радіостанція "Голос Києва". Аналіз фінансово-господарської діяльності, зовнішнього середовища підприємства.
  
  курсовая работа [456,8 K], добавлен 12.02.2008
  

• Соціально-економічна та управлінська діяльність ремонтно-екіпірувального депо вантажних вагонів станції Красноармійськ

  Характристика діяльності вагонного депо Красноармійського державного підприємства "Донецька Залізниця". Знайомство з структурою виробничих підрозділів. Вивчення проблем, що виникають у діяльності організації. Оплата, нормування і стимулювання праці.
  
  отчет по практике [65,6 K], добавлен 04.03.2014
  

• Форми і методи мотивації праці працівників підприємства

  Визначення теоретичних основ мотивації праці персоналу підприємства, їх форми, методи і основні види. Характеристика соціально-економічного стану країни. Механізм преміювання робітників організації та удосконалення шляхів їх підвищення на ЗАТ"Геркулес".
  
  курсовая работа [139,0 K], добавлен 12.02.2011
  

• Співвідношення форм та методів здійснення оплати праці для підприємств різного спрямування

  Форми і способи нарахування зарплати, її поняття та функції. Фонд заробітної плати та чисельності працюючих і оцінка використання робочого часу та продуктивності праці. Шляхи покращення ефективності від застосування різних форм та систем оплати праці.
  
  курсовая работа [80,2 K], добавлен 13.10.2010
  

• Організація праці менеджера

  Види розподілу та кооперації праці в організації. Види управлінських документів. Оцінка різних періодів свого життя та розрахунок психологічного віку. Особливості раціональної організації праці менеджерів. Сутність методу редизайну управлінської праці.
  
  контрольная работа [414,7 K], добавлен 25.09.2012
  

• Умови праці на підприємстві: стан, проблеми та заходи покращення

  Класифікація умов праці та їх вплив на працездатність людини. Державна регуляція стану умов праці. Аналіз витрат робочого часу працівників, стан травматизму на підприємстві. Проект покращення умов праці. Організаційно-економічний механізм його реалізації.
  
  курсовая работа [219,0 K], добавлен 16.09.2015
  

• Аналіз сучасної системи мотивації праці в організації

  Система мотивації як складова управління персоналом. Особливості організації оплати праці. Заробітна плата як елемент мотивації. Аналіз виробничо-господарської та фінансової діяльності, діючих систем мотивації, менеджменту та маркетингу на ПП "КуДі".
  
  дипломная работа [68,2 K], добавлен 22.06.2010
  

• Удосконалення форм організації праці у діючому підприємстві готельного господарства

  Сутність, завдання та форми організації праці у готельному підприємстві. Загальна характеристика та кадровий потенціал готельного комплексу "Поділля". Аналіз процесу управління та резерви вдосконалення роботи досліджуваного готельного комплексу.
  
  курсовая работа [58,5 K], добавлен 27.11.2010
  

• Удосконалення організації праці в соціальній сфері України (професорсько-викладацький склад) на прикладі Харківського національного економічного університету

  Вимоги до організації трудового процесу. Форми поділу праці. Суміщення професій та спеціальностей. Система класифікації робочих місць за допомогою бальної оцінки. Стан конкурентоспроможності персоналу підприємства. Заходи вдосконалення системи управління.
  
  дипломная работа [261,7 K], добавлен 14.09.2016
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам