Розвиток інструментів організаційно-економічного забезпечення створення та еволюції кластеризації в світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

РОЗВИТОК ІНСТРУМЕНТІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТВОРЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЇ КЛАСТЕРИЗАЦІЇ В СВІТІ

Колесник М.В. кандидат економічних наук, доцент

Остапенко Т.Г. кандидат економічних наук, доцент

Марченко В.М. доктор економічних наук, професор

Анотація

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що взаємопереплетення підприємницької діяльності відбувається все частіше на мезо- та мікрорівні. Господарські одиниці формують виробничу мережу, в якій виживати простіше. Але, як показує досвід, державне втручання в діяльність кластерів лише спонукає їх активність. Перша закономірність кластеризації визначається тим, що в цих утвореннях діє ефект синергії, коли підприємства об'єднуються і 'їх діяльність стає оптимальною та більш рентабельною. Також підприємства кластерів включаються до підприємницьких мереж та стають аспектом інклюзивних явищ в економіці. Експорт також більш ефективний саме з території промислового округу, коли підприємства об'єднуються і відправляють продукцію за кордон. Також нова класифікація округів передбачає такі їх форми: динамічні округи; зрілі округи; виразкові округи; віртуальні округи. Загалом організаційна модель округу являє собою еволюційний процес, що характеризується трьома фазами: спеціалізація виробництва; встановлення відносин між підприємствами; зрілість. Зазначено, що життєвий цикл округу повторює життєвий цикл підприємства. Особливо це спостерігається відносно конкурентного змісту найбільш турбулентного для округів. Окремо було надано характеристику текстильному округу Бьєлла та його історичному поступу. Вся проаналізована інформація стала основою для здійснення порівняння розвитку кластерів та спеціальних економічних зон, в результаті чого були зроблені висновки.

Ключові слова: кластеризація, самоорганізація, синергія, емерджентна властивість, спеціальні економічні зони, соціально-економічний розвиток.

Annotation

Kolesnyk Maksym, Ostapenko Tetiana National Aviation University Marchenko Valentyna National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”

DEVELOPMENT OF INSTRUMENTS OF ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC SUPPORT FOR THE CREATION AND EVOLUTION OF CLUSTERING IN THE WORLD

The novelty of the research topic lies in the fact that the intertwining of entrepreneurial activities is increasingly taking place at the meso and micro level. Business units form a production network in which it is easier to survive. However, experience shows that government intervention in clusters only encourages their activity. The first pattern of clustering is determined by the fact that these formations have a synergy effect, when enterprises unite and their activities become optimal and more profitable. Cluster enterprises are also included in business networks and become an aspect of inclusive phenomena in the economy. Exports are also more efficient from the territory of an industrial district when enterprises unite and ship products abroad. The new classification of districts also includes the following forms: dynamic districts; mature districts; ulcerated districts; and virtual districts. In general, the organizational model of a district is an evolutionary process characterized by three phases: specialization of production; establishment of relations between enterprises; maturity. It is noted that the life cycle of a district repeats the life cycle of an enterprise. This is especially true in relation to the competitive content of the most turbulent districts. The textile district of Biella and its historical development were characterized separately. This district is one of the oldest in the world. This is called Manchester of Italy. This area has Research institute of the problem of textile industry, which studies new types of wool materials, textile equipment and additional chemical solutions for producing final materials. Basic of business activity of this Biella district is small and medium companies, but big corporations are also exist. Today firms of Biella district collaborate with Chinese corporations, which are dislocated in this industrial region. All the analyzed information became the basis for comparing the development of clusters and special economic zones, and conclusions were made.

Key words: clustering, self-organization, synergy, emergent phenomenon, special economic zones, socio-economic development.

Постановка проблеми

Кластеризація як процес створення промислових округів передбачає формування територіальних об'єднань окремих підприємств, зазвичай малих та середніх. Кластери є результатом кластеризації та формою об'єднання економічної діяльності одиничних господарських структур. Територія наповнена економічним змістом є саме кластерним утворенням. У різних країнах світу процес кластеризації відбувається відмінно. Зазвичай це такі механізми створення, як «з низу» так і «з гори». Якщо кластери утворюються «з низу», то це засвідчує формування округів від підприємницького сектору, коли ядром розвитку в кластері є саме підприємства. «З гори» утворюються кластери, що формуються від держави, коли остання робить підґрунтя для функціонування округів, а підприємці вже вирішують, чи брати участь, чи ні. Актуальність даного дослідження визначається можливістю кластеризації національних економік з використанням різних механізмів утворення.

Розвиток інструментів створення та розвитку кластеризації у світі є проблемою інтегрування та інклюзії [12] окремих підприємств (від дрібних до великих) до еволюції національної економіки. І такі інструменти є організаційно-економічними. Як створити інклюзивні інструменти входження до економічного середовища окремої країни та використати синергічний механізм утворення кластерно-орієнтованої економіки - це питання, що пов'язані з важливими науковими та практичними завданнями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Присутні дослідження щодо розвитку та історії промислових округів в Італії, зокрема дослідження Антоніо Річчарді [1] та Даніеле Скіліро' [2]. Українські автори також досліджують проблеми кластерізації та формування промислових округів, до них належать: Юрчак О. [3], який визначає необхідні умови для формування кластерів в Україні, Ринейська Л. [4] досліджує глобальні підходи у створенні кластерів по всьому світі, Ємцев В. [6] аналізує кластури як форму квазіінтеграції та інклюзії економічного життя, Голік І. [7] визначає синергічний ефект від кластерних формувань, Ніжельська О. [8] окреслює мезорівень розвитку кластерів, Мицюк С. [10] оцінює розвиток кластерів в національній економіці як ефективний механізм підвищення конкурентоспроможності та Карапенян Е. і Квасовський О. [11] характеризують генезис та еволюцію концепції промислових кластерів. Оптимізацію бізнес-процесів та фактори формування інноваційної привабливості територіального кластера досліджено в роботах Смерічевського С.Ф. [14; 15].

Метою дослідження є визначення розвитку інструментів організаційно-економічного забезпечення створення і розвитку кластеризації у світі.

Методи досліджень

У ході дослідження були використані такі методи, як: системний аналіз, структурний підхід, індукції та дедукції, спостереження та порівняння тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження

Світовий досвід країн з розвиненою ринковою економікою констатують зростаючу роль кластерізації в світових, національних та регіональних процесах кооперації, які забезпечують формування унікальних та стійких конкурентних переваг учасників цих процесів. Процесам створення та розвитку кластерів приділяється суттєва увага науковців: як історичним, організаційним, інституційним, коопераційним процесам та інструментам їх саморозвитку, так і обґрунтуванню різних підходів в формуванні інструментів державної економічної політики, в тому числі управлінню розвитком кластерних об'єднань середніх і малих підприємств навколо провідних великих компаній і, в результаті, досягнення підвищення конкурентного потенціалу галузей та, відповідно, створенню нових робочих місць.

В Україні діють близько 50 кластерних ініціатив і кластерів, 22 з них на платформі European Cluster Collaboration Platform (ECCP). Також останніми роками спостерігається значна активізація на регіональному рівні. При цьому організаційно-економічне забезпечення створення та розвитку кластеризації в державі слабко організований на національному рівні та зростає, скоріше, стихійно, єдиної організації - репрезентанта кластерів в України немає [3].

Досліджуючи різний світовий досвід з кластеризації, можна констатувати, що, на нашу думку, зазначена траєкторія розвитку схожа з еволюційними процесом розвитку кластерів в Італії.

Кластеризація в Італії розвивається у вигляді індустріальних округів на основі промислових агломерацій італійського типу. При цьому виробничі малі та середні підприємства, як правило, концентруються у межах промислових районів та формують міжкорпоративні мережі, кластерна політика Уряду Італії спрямована на розвиток локальних виробничих систем та промислових округів через формування спеціальних центрів та посередницьких структур, покликаних підвищити технологічний рівень та інноваційні можливості дрібного та середнього бізнесу [4].

Так, наприклад, на думку Антоніо Руссо, додаткова цінність Італійського кластеру «ASP» полягає в інтегрованій системі методів. Інший італійський кластер «Vega» немає об'єктів, орієнтованих на підтримку відокремлених компаній, що розвиваються, а також спеціально відповідальних за взаємодію між дослідницькими центрами та кінцевими користувачами. В управлінні цими процесами багато питань залишається для самоорганізації та імпровізації. Але досвід кластеру «Vega» чітко демонструє, що діалог і взаємодія між цими структурами не є структурою, яка виникає спонтанно [5, с. 121-131].

Також, наприклад, Ємцев В.І., звертає увагу, що кластер можна вважати моделлю координації спільної діяльності, заснованої на прямих рівноправних зв'язках, промислових підприємств і організацій, сконцентрованих на компактній території [6].

Отже, головний критерій для формування подальшого порівняльного аналізу - інструменти та методи самоорганізації в кластері, як економічній системі. еобхідно уточнити, що дослідженню природи самоорганізації та оцінці ефекту синергії в процесі кластерізації економічних систем присвячено вагому кількість наукових праць. При цьому, як правило, в предметних дослідженнях, пояснення ефективності самоорганізації здійснюється за допомогою аналізу синергії, оскільки саме їй ефект в цьому процесі розвитку економіки забезпечує формування конкурентних переваг. Доцільно звернути увагу, що в наукових дослідженнях спостерігаються неточності в трактування самого терміну синергія. Термін синергія в предметних фахових публікаціях іноді наділяється властивостями іншої категорії - емерджентної властивості. Як правило, це відбувається у випадках аналізу систем коли емерджентні властивості пояснюються синергією. Проте термін «емерджентна» властивість походить від англійського дієслова «to emerge», що означає «з'являтись з не відкіля». Саме тому емерджентну властивість називають системною властивістю, під якою розуміють появу нової якості в сукупності елементів які шляхом інтегрування формують систему, наявність синергії тут є додатковою вимогою.

Наприклад, синергетичний ефект досягається за рахунок акумуляції ресурсів і розширення масштабів виробництва, оптимізації міжгалузевих зв'язків коли в результаті формування кластерів передбачається отримання більшого прибутку у складі об'єднання порівняно з результатами самостійного функціонування підприємств, що інтегруються. Взагалі синергетичний ефект передбачає досягнення структурованості економічної системи за рахунок ефективного управління і є результатом об'єднання підсистем, а позитивний ефект описується формулою 2 - 2 = 5 [7].

Також, зазначається, що синергетичні ефекти в сучасній економіці проявляються в процесі використання таких механізмів взаємодії підприємницьких структур, як підприємницькі мережі, стратегічні альянси, довгострокові контракти та ін. Вони дозволяють знижувати трансакційні витрати, зовнішні і внутрішні ризики, підвищувати інноваційність та конкурентоспроможність підприємницьких структур. При наймі, до найважливіших синергетичних ефектів кластерів можна віднести такі:

- ефект перетікання знань в кластері;

- ефект збільшення грошового потоку за рахунок додавання грошових потоків компаній, що входять в кластер;

- ефект спільного використання інфраструктурних об'єктів;

- ефект зниження трансакційних витрат [8, с. 3].

Але, на нашу думку, доцільно в цьому випадку звернути увагу на думку З.В. Юринець, яка досліджуючи види та закономірності розвитку економіки, зазначає, що варто обирати оптимальні пропорції розвитку, які у стратегічному наближенні дали б змогу рухатись холістично із синергетичним ефектом [9, с. 28].

При цьому, кластер, як стійке партнерство взаємозв'язаних підприємств, установ, організацій, окремих осіб, може мати потенціал, який перевищує просту суму потенціалів окремих складових. Цей приріст виникає як результат співпраці і ефективного використання можливостей партнерів на тривалому періоді, поєднання кооперації і конкуренції [10].

Уточнимо, що холізм (грец. oZog (holos) - цілий, увесь) розглядає цілісність економічних систем як наслідок творчої еволюції, тобто, застосовуючи зазначене до завдань нашого дослідження, «рухатись холістично», предметно до нашого дослідження, означає формування науково-практичного підходу та інструментів організаційно-економічного забезпечення створення та розвитку кластеризації на системних принципах, коли важливим є дослідження та формування кластерного об'єднання з дотриманням вимоги його цілісності як системи та, відповідно, ідентифікації нових системних (емерджентних) властивостей. Наведенні уточнення дозволяють констатувати, що емерджентні властивості кластера можуть бути як позивними, так і негативними, оскільки розвиток будь якої системи може відбуватись як в напрямку прогресу, так і регресу. А ефект синергії, на нашу думку, має розглядатись тільки як позитивний. При цьому він може бути притаманний емерджентній властивості, але не обов'язково.

Це важливо, оскільки, створюючи і оцінюючи самоорганізацію в кластері, необхідно щоб економічні інтереси усіх його учасників оптимально узгоджувались, щоб забезпечити в їх кооперативній діяльності синергію та, відповідно, така інтеграція діяльності прогресувала і забезпечувала ефективність застосування їх конкурентного потенціалу.

Постійна взаємодія між учасниками сприяє формальному і неформальному обміну знаннями та співробітництву. Утворення так званої-критичної маси компаній у кластері служить стимулюючим фактором для подальшого залучення до участі нових компаній, інвестицій, послуг і постачальників, а також формує власні професійні кадри [10].

Предметними до цієї тематики, на нашу думку, і важливими є висновки методологічного дослідження Едуарда Карапетян та Олександра Квасовського, які зазначають, що сучасна концепція кластеризації ввібрала в себе досягнення численних теоретичних підходів, одночасно виступаючи як “парасолькова” модель, яка створює систему координат і сьогодні вже не припускає тільки просторового трактування відносин, заснованих на територіальній близькості контрагентів. Вона потребує чіткого відокремлення загальних і специфічних рис локальних відносин, які виникають у різних соціально-економічних контекстах, і різних варіантів встановлення таких відносин [11]. Тому, для формування релевантних науково-практичних підходів до створення економічних інструментів організаційно-економічного забезпечення створення та розвитку кластерізації в Україні досвід Італії є оптимальним завдяки наявності еволюційних процесів самоорганізації.

Італійською мовою категорія «виробничі кластери» звучить distretti industriali, що дослівно перекладається українською як промислові округи. Антоніо Річчарді [1] пропонує таке визначення промислового округа: це типова організаційна модель італійської економіки, це територіальний простір з високою концентрацією промислових дрібних та середніх підприємств з високою виробничою спеціалізацією, що загалом характеризуються високою взаємозалежністю в їх виробничих циклах і високо інтегровані і їх соціально-економічну локацію, де їх приймають.

Промисловий округ відрізняється від промислових територій, які визначаються як території, де підприємства не взаємопов'язані.

Загалом в промислових округах незалежні підприємства інтегровані в мережу відносин взаємодії в тривалій перспективі. З цього погляду округ представляє безсумнівний послідовний аспект мережоутворюваної системи з потоком відносин (у тому числі і соціальних) та географічних добре лімітованих територіях.

Основна ознака промислових округів - це співробітництво між підприємствами, до якого можна віднести:

- поширення замовлень на виробництво;

- спільне надання послуг;

- використання спільних знайомств в економічній сфері;

- спільний розвиток інноваційних технологій.

Промислові окури представляють організаційну модель типову для італійської економіки, що вивчається у світі і що намагаються копіювати. На 2021 рік в Італії налічувалося 156 округів (12,5 млн жителів, 22,2% населення), основна частина яких розміщується в Центрі Італії та на Північному Сході [2].

215 млн. підприємств округів і приблизно 2 млн. зайнятих реалізовують 27,2 % від ВВП і 37,2% від щорічного експорту.

Система італійських округів базується на діяльності, що виготовляє продукцію Made in Italy, в таких сферах, як тексти лоно-швейна (28,8%), традиційне машинобудування (24,4%), меблі-дім (20,5%), взуттєва (12,8%). Ці сектори представлені у 135 округах, сюди додаються побутова техніка, машинні вироби, упаковка та виробництво продуктів харчування.

Більша частина італійських округів зародилася та поширилася під час економічного дива 50-х та 60-х рр. ХХ ст. В період гальмування зростання в 70-х, 80-х рр. промислові округи сталі осередком розвитку. В 90-х рр. округи стали поширюватися в Південних областях країни.

Підприємства мають певну автономію - у формуванні стратегії, акцент на певних функціях управління та рівні стабільності підприємства.

А. Річчарді виділяє чотири типи окружних підприємств [1]:

- «блоковані» підприємства малих та дрібних розмірів (фізичні особи), мають низький професійний рівень, спеціалізуються на стандартному виготовленні виробів та певній автономії на ринку;

- «причепні» представляють критичні функції виробництва, входять до мереж локальних постачальників, певна залежність від технологічних інновацій інших підприємств, не вдається експортувати та вдосконалювати продукти та технології, це постачальники виробів з меншою вартістю робочої сили;

- «спеціалізовані» підприємства показують просунуті виробничі компетенції, вони можуть реалізовувати унікальну продукцію, високий технологічний рівень і визначення власного бренду, розвивають незначну кількість фаз продуктового циклу;