Розвиток інструментів організаційно-економічного забезпечення створення та еволюції кластеризації в світі

- «лідери» це підприємства вищого рівня, загалом структуризовані і представлені на зростаючих ринках, з високими технологічними можливостями, індивідуальне позиціонування на ринку, навички в сфері досліджень і інновацій.

Конкурентні переваги округів:

- спеціалізація виробничих фаз;

- економія на масштабах та пізнання;

- зниження вартості і зростання продуктивності;

- поширення виробничих потужностей між різними об'єктами;

- гнучкість;

- можливість швидко використовувати обсяги та якість продукції і винаходити в округах адекватні виробничі потужності;

- територіальна наступність та продуктивність;

- створення та передача знань та інновацій;

- можливість покращувати продукти та процеси.

Доведено, що поширення виробничих потужностей між різними виробничими одиницями передбачає реалізацію підвищених рівнів гнучкості. Така гнучкість визначається у термінах потужностей щодо швидкого удосконалення обсягів та якості виробництва (з аналогічними витратами - чи нижчими - щодо стандартизованих виробництв), так і у термінах можливостей знайти в окрузі відповідь більш сприятливу між потужностями виробництва поширеними та визначеними.

Це факт, що в окрузі можуть бути присутні ресурси спеціалізованої праці, дотичні до підвищеної мобільності між окремими господарськими одиницями. Це представляє динаміку в промисловому окрузі у своєму комплексі і представляє свою точку сили щодо міжнародної конкуренції.

Близькість територіальна та виробнича, підприємств презентує процеси створення та передачі знань та інновацій. Одна з детермінант успіху округів представлена інноваційною потужністю підприємств, не такою інтенсивною, як потужність впровадження радикальних інновацій з посередництвом інвестицій у дослідження і розробки для удосконалення власних продуктів та процесів, для розвитку власних виробничих традицій, завдячуючи знанням щодо ринку, можливостей отримати матеріали та виробниче обладнання, щодо швидкості обігу інформації, щодо міжособистісних контактів та прямого спостереження, з можливостями покращення використання робочої сили.

Все це стає основою соціально-економічного та виробничого розвитку території, яка формується між різними акторами: індивідуумами, сім'ями, підприємствами та інституціями. Все це має впливати на локальну появу нових підприємств.

Така модель територіальної організації виробництва передбачає приклад важливості відносин побудови клімату довіри щоб подолати інтенсифікацію економічних відносин на локальному рівні. Промислова атмосфера, народжена в окрузі, визначає покращення знаннєвих комплексів технологічного характеру і локального управління [2].

Такі запаси «ноу-хау» гарантує керування комунами таких підприємств. Ці обставини сформували категорію «ефект округу», який інтерпретується як вищі ефекти з підприємств округу в даній галузі та локалізацію за межами округу.

Блага присутності в окрузі є чисельними для підприємств малих розмірів і в основному для підприємств історичних округів.

Один важливий ефект конкурентних переваг округів - це різна оцінка ризику підприємств стосовно податків щодо банківського обслуговування на різних територіях. На територіях, що не мають промислових округів, банківські видатки вищі, а там, де є промисловий округ ставки банківського обслуговування нижчі.

Експорт також більш ефективний саме з території округу, коли підприємства об'єднуються і відправляють продукцію за кордон.

Нова класифікація округів передбачає такі їх форми:

a) динамічні округи;

b) зрілі округи;

c) в иразкові округи;

d) віртуальні округи.

Загалом організаційна модель округу являє собою еволюційний процес, що характеризується трьома фазами:

1) спеціалізація виробництва;

2) встановлення відносин між підприємствами;

3) зрілість.

Життєвий цикл округу повторює життєвий цикл підприємства. особливо це спостерігається відносно конкурентного змісту найбільш турбулентного для округів. Це не дозволяє визначити готові рішення щодо конкурентного процесу. Зауважимо, негативні характеристики еволюції округу можуть бути такі: затримки в технологічному розвитку, слабкість маркетингової політики, неможливість налагодити контроль якості, слабкі послуги для кінцевих клієнтів, знижена увага до фінансового управління, низький рівень планування співробітництва між підприємствами.

Особливо, структура округу характеризується позначками слабкості більш за все у функціях, які визначають організаційний розмір та рівень впровадження інновацій. Малий розмір підприємства не дозволяє отримати необхідний рівень інвестувань. Якщо в цих обмеженнях додаються деякі кон'юнктурні особливості, як наприклад, конкуренція з боку деяких азіатських виробників та східноєвропейських підприємств, вони актуалізують передачу «ноу-хау» з боку таких же підприємств в деяких округах. Деякі хронічні проблеми цієї системи викликані сталістю поколінь власників даних підприємств та проблемами сталого розвитку у світі та рециклінгу товарів [13], що виготовляються в окрузі.

Діяльність округів та їх зовнішньоекономічні операції підтримуються на державному рівні та на рівні місцевих громад.

Округи Італії створювалися з низу, коли підприємства однієї галузі та на одній території об'єднувалися і така співпраця дозволяла вирішувати низку проблем. Таке об'єднання відбувалося більш тісними зв'язками, ніж у звичайних асоціаціях підприємців. Підприємці створювали кластери як набір споріднених та підтримуючих галузей. Що можна простежити на прикладі текстильної галузі Італії. кластеризація промисловий округ кооперація

Саме текстильне виробництво передбачає існування таких підтримуючих галузей як сільське господарство, яке відповідальне за вирощування тварин - постачальників вовни, яку треба обробити, то тут залучається продукція хімічної промисловості. Це товари та реагенти з дублювання та фарбування. Вовну готову для виготовлення тканин необхідно розрізати згідно лекал та зробити плетіння для виготовлення готової тканини. За це відповідальні текстильні верстати, а це вже машинобудування. У тканині має бути якісне переплетення, за що відповідальна машинна основа. Звісно тканина має бути красивою, ошатною та зручною, дизайн чого також є запорукою успіху. Дизайном займаються самі підприємці, або замовляють послуги дизайну на відповідних агенціях, типу ПЕНІН-ФАРІНА, яка продукує дизайн етикеток та автомобілів для ФІРРАРІ.

Всі ці споріднені та підтримуючі галузі формують округи та кластери як виробничі пучки. Відносини в цих кластерах дуже переплетені і конкуренція з боку міжнародних виробників є не дуже продуктивною. Так, Італія є другим виробником у світі взуття та другим глобальним експортером цієї продукції. Але конкурувати з італійцями в цій галузі є проблемним питанням, адже в Італії є всі передумови для формування внутрішнього попиту та цей попит формує попит міжнародний. Якщо тканину з України, наприклад, куплять в Італії, то можна буде продавати ці вироби деінде.

Прикладом текстильного кластеру є текстильний округ Бьєлла, який називають «містом вовни» чи «столицею текстилю». Округ Бьєлла є одним з найстарших промислових районів світу, він виділяється у текстильно-швейному секторі, особливо вовняного.

Розвиток округа Бьєлла був обумовлений особливими характеристиками території, такими як його положення у підніжжі Альп, що сприяло розведенню овець, від яких виробники отримували вовну для виробництва пряжі та тканин, а також наявність особливо прісних водотоків, які віддавали перевагу миттю овечої вовни з невеликою кількістю миючих засобів.

Основне виробництво - тканини для одягу, пряжа для текстилю і трикотажу. Округ має й іншу особливість: його спеціалізація, що поширюється на всі фази виробничого процесу, включаючи і допоміжні процеси вовняного текстильного ланцюга, так і механіко-текстильне виробництво, включає виробництво машин для текстильної промисловості. Ці характеристики зробили округ Бьєлла одним з найважливіших центрів галузі у всьому світі. Виробнича структура округа нараховує близько 1575 підприємств, сконцентрованих у 82 муніципальних утворень, на яких зайнято більше 17000 осіб.

Тканина та пряжа в основному з найтоншої мериносової вовни та інших цінних матеріалів, таких як кашемір, альпака і мохер. В окрузі є декілька великих провідних міжнародних компаній, так і більшість малих та середніх підприємств, деякі з яких працюють на більш великі компанії, а також утворюють суміжні галузі, а інші працюють на компанії розмішені за межами округу як в Італії, так і за кордоном.

Історія текстильної промисловості Бьєлли йде паралельно з історією об'єднання Італії. Текстильна діяльність в округу Бьєлла бере свій початок у до римські часи, а перші законодавчі акти, що регулювали текстильну діяльність, посходять до середньовіччя. Потім між 16 і 17 століттями розвивається територіальна диференціація: долина Ельво спеціалізується на «тонких тканинах», у той час як долини Строна і Сессера виготовляють «грубі і звичайні тканини». На цьому етапі система все ж знаходиться у сімейному управлінні, але постать купця-підприємця починає закріплюватися, поглинаючи виробництво домашних майстрів. Але саме Пьєтро Селла, син Ланьєрі, першим в Італії ввів механічний ткацький верстат на початку 19 ст.

Саме тоді діяльність людини почала змінювати ландшафт, засіваючи його велетенськими багатоповерховими будівлями, прорізаними довгими правильними рядами квадратних вікон. А навколо - дериваційні канали, водогони, електростанції, робітничі поселення зі школами і клубами після роботи, так що місто Бьєлла було визначено як італійський Манчестер.

До перших фабрик з виробництва пряжі та тканин додалися майстерні текстильного машинобудування і мережа поставок тонкої вовни. Так склалася вузько спеціалізована промисловість.

Не зважаючи на кризу, в П'ємонті не втратили конкурентоспроможності власної продукції. Фактично Бьєлла залишається батьківщиною італійського текстилю: біля 40% всіх тонких тканин,що виготовляються у світі, мають походження з Бьєлли. Якість пряжі - це той козир, який дозволив округу вийти з кризи і залишатися конкурентоспроможним і сьогодні. В епоху глобалізації вовняні фабрики Бьєлли мали різні долі, і як втрачені, і як діючі, що можна досліджувати слідкуючи по шляху промислової археології, який поєднує Бьєллу з Боргосезією, важливим ринком «Страда-делла-ляна» (шлях шерсті - укр.).

Великі люксові бренди, які зробили цей округ успішним: Ermenegildo Zegna, Loro Piana, Lanificio Fratelli Ceutti, Piacenza, Colombo Lanificio.

Ці бренди доповнюються міжнародними торговими марками, такими як Xinao Textile, китайської вовняної компанії, що зарекомендували себе на Далекому Сході та в США. Сьогодні ця компанія орієнтується на Європу і обирає Верроне (Бьєлла) і розміщує своє виробництво в самому серці вовняного району.

З 30 жовтня 2019 року місто Бьєлла входить до мережі творчих місць ЮНЕСКО. Столиця вовни офіційно входить в мережу для творчості в секторі «Ремесла і народне мистецтво», тобто «ноу-хау», які з покоління у покоління виражають і розвивають безпомилкову якість у створенні тканин.

Історичні кластери, чи як їх ще називають «округи» відрізняються від вільних економічних зон. Так кластери - це округи, що формуються від підприємців малого та середнього бізнесу. Для Італії осередком кластерів є сімейний бізнес, діяльність якого була підтримана на державному рівні. Маленькому бізнесу легше було виживати, утворюючи синергічні об'єднання - «округи». Це такі підприємницькі альянси, які розвивали бізнес на основі об'єднання малих підприємств.

Китай, який бажав створити кластерізовану економіку, сформував вільні (спеціальні) економічні зони (СпецЕЗ), як територіальні осередни, що сформовані «з гори». Для України кластерізація є також актуальним явищем, в якому треба підтримати створення кластерів «з гори». Проте досвід формування СпецЕЗ для нашої держави був невдалим.

Треба розглянути порівняння кластерів та СпецЕЗ для розуміння відмінностей та формування ефективної державної політики щодо формування промислових округів в Україні.

Як видно з таблиці ініціатива щодо створення кластерів походить з активності підприємств, які об'єднуються. Територія наповнюється змістом у зв'язку з активізацією діяльності підприємств однієї галузі. У СпецЕЗ діяльність підприємств є автономною, але їх регулювання повністю підпорядковується державній політиці. Проте така державна політика може торкатися стимулів для об'єднання підприємств «з низу». Це як об'єднання власників багатоквартирних будинків: об'єднуємося та маємо перспективу, але можемо не об'єднуватися і «жити» окремо. У будьякому разі, створення підприємницьких альянсів може бути прописане у державному законодавстві і може сприяти формуванню промислових кластерів.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз розвитку кластерів та СпецЕЗ

Джерело: складено авторами

Висновки

В результаті дослідження було зроблено такі висновки:

1. Кластерізація національних економік базується на синергічному ефекті та мережевому підсиленні, коли поєднання підприємств відбувається раціонально та викликане поточними потребами цих осередків бізнесу для об'єднання «з низу».

2. Було досліджено умови формування кластерів в Італії, коли дрібні, малі та середні підприємства об'єднувалися для спільного розв'язання нагальних потреб. Підприємства кластерні та некластерні відрізняються не входженням останніх у об'єднавчі альянси, виживати їм важче.

3. Прослідковано умови розвитку кластерів в Італії та їх еволюцію, коли вже на державному рівні підтримуються ініціативи активізації кластерів на місцях. Італійський уряд пропонує підтримувати кластерний бізнес на рівні малих та середніх підприємницьких структур.

4. Проаналізовано історію та сучасність такого важливого для італійської легкої промисловості округу, як округ Бьєллезе. Цей кластер має довгу історію та наймає провідні позиції на світових ринках вовняних тканин, що відображене у експортному потенціалі регіону.

5. Досвід Бьєллезе засвідчує, що кластери відрізняються від спеціальних економічних зон, які зазвичай створюються за ініціативи держави. Як результат аналізу, подано порівняльну таблицю характеристик кластерів та СпецЕЗ.

Список використаних джерел

1. Ricciardi Antonio. I dastretti industriali italiani: recenti tendenze evolutive. URL: http://www.antonioricciardi.it

2. Schiliro' Daniele. I distretti industriali in Italia quale modello di sviluppo locale: aspetti evoluttivi, potenzialita' e criticita'. URL: http://www.centridiricerca.unicatt.it/cranec-crn0803.PDF

3. Юрчак О. Що необхідно для розвитку кластерів в Україні. URL: https://gmk.center/ua/opinion/shho-neobhidno-dlyarozvitku-klasteriv-v-ukraini/

4. Ринейська Л.С. Кластери у сучасній глобальній економіці. Ефективна економіка. 2016. № 5. URL: http://www.economy. nayka.com.ua/?op=1&z=4971

5. Antonio Russo (2012) Governing the innovation. The case of Italian clusters. URL: https://www.researchgate.net/ publication/339042860_Governing_the_innovation_

6. Ємцев В.І. Кластери як сучасна форма квазіінтеграції на мезорівні URL: https://dspace.nuft.edu.ua/jspui/ bitstream/123456789/9142/1/3.pdf

7. Голік І.Л. Синергетичний ефект діяльності кластерних формувань. Ефективна економіка. 2015. № 5. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4053

8. Ніжельська О.С. Підвищення галузевої, регіональної, та національної конкурентоспроможності на основі розвитку кластерів. І Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Проблеми та перспективи інноваційного соціально-економічного розвитку в умовах глобалізації: регіональний вектор», 2012. URL: http://www.fei.idgu.edu.ua/conference/dokl/d34.pdf

9. Юринець З.В. Інноваційні стратегії в системі підвищення конкурентоспроможності економіки України: дис.... докт. екон. наук: спец. 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Львів, 2016. 519 c. URL: https://www. lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/11/dis_yurynets.pdf

10. Мицюк С. Розвиток кластерів в національній економіці як ефективний механізм підвищення конкурентоспроможності. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/rozvitok-klasteriv-v-natsionalniy-ekonomitsi-yak-efektivniy-mehanizm-pidvischennya-konkurentospromozhnosti

11. Карапетян Е., Квасовський О. Генезис та еволюція концепції промислових кластерів. Вісник ТНЕУ. 2014. № 1. С. 36-48. URL: http://visnyk.wunu.edu.ua/images/docs/journal/vtneu_2014_1/5.pdf

12. Ostapenko T., Britchenko I., Marchenko V Definition of conceptual basics of nanoeconomics of inclusive society environment. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. 2021. Vol. 5/13 (113). Р 34-43.

13. Ostapenko T., Kolesnyk M. Nanoeconomics and innovative marketing as factors of sustainable development in global environment. Baltic Journal of Economic Studies. 2021. Vol. 7, No. 3 (June). P 159-167. DOI: https://doi.org/10.30525/2256-0742/2021-7-3159-167

14. Смерічевський С.Ф., Командровська В.Є., Колесник М.В. Інноваційний кластер як засіб оптимізації бізнес процесів. International Scientific Conference The Modern Trends in the Development of Business Social Responsibility. Conference Proceedings, May 19th, 2017. Lisbon, Portugal: Baltija Publishing. Р. 284-286.

15. Rimgaile Vaitkiene, Смеричевский С.Ф., Колесник М.В. Развитие открытых инноваций как маркетингового фактора формирования инновационной привлекательности территориального кластера. Проблеми та перспективи розвитку економіки України: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 7 квітня 2017 року). Київ: НАУ, 2017. С. 15-17.

References

1. Ricciardi Antonio. I dastretti industriali italiani: recenti tendenze evolutive. Available at: http://www.antonioricciardi.it

2. Schiliro' Daniele. (2008) I distretti industriali in Italia quale modello di sviluppo locale: aspetti evoluttivi, potenzialita' e criticita'. Available at: http://www.centridiricerca.unicatt.it/cranec-crn0803.PDF

3. Yurchak O. Shcho neobkhidno dlya rozvytku klasteriv v Ukrayini [What is necessary for the development of clusters in Ukraine]. Available at: https://gmk.center/ua/opinion/shho-neobhidno-dlya-rozvitku-klasteriv-v-ukraini/

4. Ryneyska L.C. (2016) Klastery u suchasniy hlobal'niy ekonomitsi [Clusters in the modern global economy]. Effective economy, no 5. Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4971

5. Antonio Russo (2012) Governing the innovation. The case of Italian clusters. Available at: https://www.researchgate.net/ publication/339042860_Governing_the_innovation_

6. Yemtsev V.I. Klastery yak suchasna forma kvaziintehratsiyi na mezorivni. [Clusters as a modern form of quasi-integration at the meso level]. Available at: https://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/9142/1/3.pdf

7. Holik I.L. (2015) Synerhetychnyy efekt diyal'nosti klasternykh formuvan [Clusters as a modern form of quasi-integration at the meso level]. Effective economy, no 5. Available at: http://www.economy.nayka.com.ua

8. Nizhel's'ka O.S. (2012) Pidvyshchennya haluzevoyi, rehionalnoyi, ta natsional'noyi konkurentospromozhnosti na osnovi rozvytku klasteriv. [Increasing sectoral, regional, and national competitiveness based on the development of clusters]. Proceedings of the I International Scientific and Practical Internet Conference "Problems and Prospects of Innovative Socio-Economic Development in the Conditions of Globalization: Regional Vector". Available at: http://www.fei.idgu.edu.ua/conference/dokl/d34.pdf

9. Yurynets Z.V (2016) Innovatsiyni stratehiyi v systemi pidvyshchennya konkurentospromozhnosti ekonomiky Ukrayiny [Innovative strategies in the system of increasing the competitiveness of the Ukrainian economy]. Lviv. 519 p. Available at: https://www. lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/11/dis_yurynets.pdf

10. Mytsyuk S. Rozvytok klasteriv v natsional'niy ekonomitsi yak efektyvnyy mekhanizm pidvyshchennya konkurentospromozhnosti [Development of clusters in the national economy as an effective mechanism for increasing competitiveness]. Available at: https://cyberleninka.ru/article/n/rozvitok-klasteriv-v-natsionalniy-ekonomitsi-yak-efektivniy-mehanizm-pidvischennyakonkurentospromozhnosti

11. Karapetyan E., Kvasovskyy O. (2014) Henezys ta evolyutsiya kontseptsiyi promyslovykh klasteriv [Genesis and evolution of the concept of industrial clusters]. TNEUBulletin, no. 1, pp. 36-48. Available at: http://visnyk.wunu.edu.ua/images/docs/journal/ vtneu_2014_1/5.pdf

12. Ostapenko T., Britchenko I., Marchenko V. (2021) Definition of conceptual basics of nanoeconomics of inclusive society environment. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, no 5/13 (113), pp. 34-43.

13. Ostapenko T., Kolesnyk M. (2021) Nanoeconomics and innovative marketing as factors of sustainable development in global environment. Baltic Journal of Economic Studies. vol. 7, no. 3 (June), pp. 159-167. DOI: https://doi.org/10.30525/2256-0742/20217-3-159-167

14. Smerichevskyi S.F., Komandrovska V.ye., Kolesnyk M.V. (May 19, 2017) Innovatsiynyy klaster yak zasib optymizatsiyi biznes protsesiv [Innovation cluster as a means of optimizing business processes]. Proceedings of the International Scientific Conference The Modern Trends in the Development of Business Social Responsibility. Portugal, Lisbon. Lisbon: Baltija Publishing, pp. 284-286

15. Rimgaile Vaitkiene, Smerichevskyi S.F., Kolesnyk M.V. (April 7, 2017) Razvytye otkrytykh ynnovatsyy kak marketynhovoho faktora formyrovanyya ynnovatsyonnoy pryvlekatel'nosty terrytoryal'noho klastera [Development of open innovations as a marketing factor in the formation of innovative attractiveness of the territorial cluster]. Proceedings of the Problems and prospects of development of the Ukrainian economy: All-Ukrainian scientific and practical conference. Kyiv: NAU, pp. 15-17.

Размещено на Allbest.ru