Шляхи імплементації зарубіжного досвіду розробки стратегій управління розвитком малого та середнього бізнесу

- підвищення культури підприємництва і ділових відносин;

- активізація процесів зародження нових підприємств, створення умов для їх прискореного розвитку і подальшого розвитку;

- поліпшення доступу до фінансових ресурсів;

- розвиток підприємництва в депресивних районах і в окремих соціальних групах;

- залучення підприємництва до активного використання державних служб (інформація, маркетинг, держзамовлення, фінансування, експорт і т.п.);

- розробка ефективних заходів державної політики і регулювання підприємницької діяльності;

- підвищення рівня дослідження ринку малого і середнього бізнесу та оцінки його стану. Крім цього, у Великобританії діє жорстка система контролю над діяльністю підприємств, яка протидіє різного роду неправомірним діям зі сторони бізнесу [9, с. 117-118].

Отже, основні завдання державної стратегії розвитку малого та середнього бізнесу у Великобританії полягають у:

- консультуванні нових та вже існуючих підприємств малого та середнього бізнесу;

- наданні фінансової підтримки підприємствам малого та середнього бізнесу;

- впровадженні регіональних програм сприяння дрібним підприємствам;

- стимулюванні експортної діяльності дрібних підприємств.

США. Серед основних елементів державного регулювання підприємництва в США можна виділити такі:

1. Розгорнута система антимонопольного регулювання, в тому числі регулювання природних монополій, яка здійснюється для захисту конкуренції та обмеження монополістичних тенденцій.

2. Прогнозування та стратегічне планування, яке забезпечує основу для всіх управлінських рішень, в тому числі, прогнозування в системі державного регулювання.

3. Стимулювання передових технологій, фундаментальної науки та проведення інноваційної політики держави, яка має на меті об'єднання науково-технічної та інвестиційної політики. Майже 50% витрат на НДДКР у країні здійснюється державою.

4. Підтримка розвитку малих і середніх підприємств, що включає пільгове оподаткування; стимулювання та фінансування науково-технічних розробок (у США на сектор малого підприємництва припадає близько 50% науково-технічних розробок); здійснення фінансово-кредитної допомоги малому бізнесу через надання малим підприємствам гарантованих позик тощо [10, с. 27-28].

Отже, основні завдання державної стратегії розвитку малого та середнього бізнесу у США полягають у:

- нарощенні експортного потенціалу підприємств малого та середнього бізнесу;

- наданні допомоги в процесі передачі технологій;

- покращенні конкурентоздатності продукції вітчизняних виробників в порівнянні з імпортом;

- покращенні доступності до довгострокового кредитування, спрямованого на реконструкцію, купівлю устаткування, виробництво нової продукції тощо;

- розповсюдженні інформаційних даних стосовно різних державних, регіональних та приватних програм, спрямованих на покращення конкурентоздатності підприємств малого та середнього бізнесу;

- забезпеченні моніторингу та представленні інтересів підприємств малого та середнього бізнесу на торгових переговорах.

Японія. Японія відноситься до країн із жорсткою системою регулювання бізнесу. Справами малого бізнесу займається відповідне управління Міністерства торгівлі і промисловості. У країні діє 4-ланкова система підтримки малого підприємництва - центральний уряд, місцеві органи влади, крупний бізнес та самостійні об'єднання малих підприємств. Місцеві та центральні органи влади стимулюють становлення і розвиток підприємств малого бізнесу за допомогою субсидій, позик, кредитних гарантій, податкових пільг, надання допомоги в навчанні кадрів та полегшення доступу до інформації (субсидії надаються виключно на науково-технічні програми).

Стратегія розвитку малих підприємств розробляється на національному рівні. Відповідно до цієї стратегії уряди регіонів готують конкретні плани на перспективний період, які узгоджуються центральним урядом у частині відповідності загальній стратегії та виділеному бюджетному фінансуванню. Плани підлягають систематичному коригуванню відповідно до змінних умов. Обов'язковим при плануванні є забезпечення взаємодії центральних, регіональних, місцевих органів влади та відповідних структур підтримки малого бізнесу [11, с. 118].

Головною функцією держави в країні є стимулювання, спрямування та прискорення структурних змін в економіці, які необхідні для довгострокового зростання. Взаємовідносини підприємництва та держави в значній мірі є відносинами співробітництва, на відміну від США. Серед основних елементів державного регулювання підприємництва можна виокремити такі:

1. Довгострокове планування, яке носить індикативний характер, та програмування національної економіки, що створює ефективні умови для розвитку.

2. Фінансування та бюджетне субсидування фундаментальних досліджень та програм розробки новітніх технологій, які здійснюються державними інститутами і дослідницькими центрами разом із приватними компаніями.

3. Підтримка розвитку малого та середнього бізнесу, що включає пільгове кредитування, підтримку технічних проектів, налагоджену інфраструктуру підтримки малих і середніх підприємств, систему захисту від зловживань з боку великих суб'єктів підприємництва тощо. Важливо зазначити, що малі підприємства значно залучені у державні проекти.

4. Захист конкурентного середовища шляхом обмеження монополістичних тенденцій та доступу великих фірм на ринок.

5. Грошово-кредитне регулювання, в тому числі гнучке варіювання облікової ставки, особливо під час криз в економіці [12, с. 29].

Отже, основні завдання державної стратегії розвитку малого та середнього бізнесу в Японії полягають у:

- впровадженні гнучкого управління економікою;

- посиленні сприяння інноваційній діяльності підприємств малого та середнього бізнесу;

- покращенні стабільного розвитку систем економічної безпеки підприємств малого та середнього бізнесу;

- покращенні умов праці і системи соціального забезпечення в бізнес сфері;

- покращенні мобільності трудового забезпечення у сфері послуг;

- покращенні доступності до фінансового забезпечення і акціонерного капіталу;

- активізації співпраці структур сприяння та розвитку підприємств малого та середнього бізнесу.

Стосовно України, то негативними факторами для ведення бізнесу у нашій країні визначено (в порядку зменшення): інфляцію, корупцію, політичну нестабільність, високі податкові ставки, складність податкового законодавства, нестабільність урядів, ускладнений доступ до фінансів, неефективну державну бюрократію, регулювання валютного ринку, недостатню освіченість працівників, погану етику робочої сили, недостатню здатність до інновацій, обмежувальне регулювання ринку праці, невідповідну якість інфраструктури, злочинність та крадіжки, низьку якість охорони здоров'я [13, с. 172].

Таким чином, із врахуванням проведеного дослідження зарубіжного досвіду розробки стратегій управління розвитком малого та середнього бізнесу можна навести такі пропозиції стосовно стратегічного розвитку малих та середніх підприємств у вітчизняних умовах: забезпечення ефективної фіскальної політики, зокрема із застосуванням податкових пільг; формування на рівні регіонів нашої держави конкурентоздатної бізнес сфери за рахунок унеможливлення монополізму «привілейованих» суб'єктів господарювання; активізація інноваційного та кооперативного розвитку малого та середнього бізнесу; активізація розвитку найбільш пріоритетних сфер малого та середнього бізнесу, які формують конкурентоздатність як державного, так і регіонального економічного розвитку. Зокрема це можливо виконати за рахунок надання екпортних субсидій та забезпечення безперешкодного доступу до кредитування тощо. При цього, варто зазначити, що в процесі реалізації державної політики стосовно розвитку малого та середнього бізнесу необхідно безперервно оцінювати її ефективність за рахунок проведення діагностики розвитку малих та середніх підприємств.

Висновки

Таким чином, беручи до уваги все вище наведене можна дійти висновку, що в цілому, зарубіжні країни забезпечують розвиток малого та середнього підприємництва за рахунок: фінансово-кредитного, податкового та інвестиційного сприяння; залучення підприємств малого та середнього бізнесу до реалізації державних замовлень; допомоги експертній діяльності підприємств малого та середнього бізнесу; допомоги в процесі розробки та реалізації наукових досліджень підприємств малого та середнього бізнесу; кадрового сприяння малого та середнього бізнесу; регіонального розвитку підприємств малого та середнього бізнесу. Водночас на сьогоднішній день державна політика сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Україні вимагає вагомих змін, оскільки саме даний бізнес у вітчизняних умовах максимально забезпечує населення робочими місцями, тому може виступати найголовнішим фактором не лише державного, але і регіонального економічного розвитку.

Література

1. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід і проблеми України). Тернопіль: Збруч, 1995. 181 с.

2. Біла І.С., Салатюк Н.М. Світовий досвід державного регулювання підприємництва. Проблеми економіки. 2014. № 1. С. 26-30.

3. Бондарчук М.Ю. Системи підтримки малого підприємництва в Україні та Республіці Польща. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2014. № 9. С. 80-84.

4. Капітан В.О. Зарубіжний досвід формування державної стратегії розвитку малого бізнесу задля забезпечення зайнятості населення. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 4. С. 115-119.

5. Бондарчук М.Ю. Системи підтримки малого підприємництва в Україні та Республіці Польща. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2014. № 9. С. 80-84.

6. Толмачова Г.Ф., Ляшенко В.І., Колєснікова Г.В. Регулювання розвитку малого і середнього підприємництва: досвід зарубіжних країн для України. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 1 (47). С. 157-185.

7. Якушева О. В. Регіональні особливості економічного розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Економіка і суспільство. 2017. № 8. С. 455-461.

8. Науменко Н.С., Рибалко М.О. Регулювання малого бізнесу в Німеччині: досвід для України. https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/21204/1/%D0%9D%D0%BE%D0% B2% D0%B0%20%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA% D0%B0%2022%20-%2023%20%D0%93%D 1%80%D 1%83%D0%B4%D0%BD%D 1%8F% 202017.pdf#page=24.

9. Капітан В.О. Зарубіжний досвід формування державної стратегії розвитку малого бізнесу задля забезпечення зайнятості населення. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 4. С. 115-119.

10. Біла І.С., Салатюк Н.М. Світовий досвід державного регулювання підприємництва. Проблеми економіки. 2014. № 1. С. 26-30.

11. Капітан В.О. Зарубіжний досвід формування державної стратегії розвитку малого бізнесу задля забезпечення зайнятості населення. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 4. С. 115-119.

12. Біла І.С., Салатюк Н.М. Світовий досвід державного регулювання підприємництва. Проблеми економіки. 2014. № 1. С. 26-30.

13. Берницька Д.І. Проблеми розвитку підприємництва в умовах фінансової та економічної нестабільності. Економічний форум. 2016. № 3. С. 170-177.

References

1. Melnyk, A.F. (1995). Derzhavne rehuliuvannia ekonomiky perekhidnoho periodu (svitovyi dosvid i problemy Ukrainy) [State regulation of the economy of the transition period (world experience and problems of Ukraine)]. Ternopil: Zbruch [in Ukrainian].