Державна система стандартизації в Україні
Проблеми розвитку та становлення системи стандартизації України. Особливості захисту прав споживачів в Україні та за кордоном. Роль стандартизації в розвитку економіки країни. Загальна характеристика міжнародної та національної системи стандартизації.
| Рубрика | Производство и технологии |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.01.2013 |
| Размер файла | 214,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат
Випускна робота "Державна система стандартизації України" присвячена проблемам розвитку та становлення системи стандартизації України. Для досягнення поставленої мети необхідно було розв'язати такі завдання: проаналізувати зарубіжний досвід розвитку і взаємодії національних систем стандартизації і сертифікації в міжнародному форматі; обґрунтувати необхідність гармонізації вітчизняних систем для розвитку економіки України; визначити принципи, механізми і результати державного регулювання національних систем стандартизації і сертифікації щодо їх гармонізації; виявити сучасні тенденції впровадження міжнародних стандартів в Україні; проаналізувати існуючі організаційні підходи до сертифікації продукції і систем якості; обґрунтувати напрямки удосконалення організаційних, інформаційних і комунікативних механізмів взаємодії Держспоживстандарту України з міжнародними і регіональними організаціями. Випускна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Текст роботи викладений на 96 сторінках друкованого тексту. Матеріали роботи містять 1 таблицю. Список використаної літератури складається з 14 найменувань.
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Особливості захисту прав споживачів в україні та за кордоном
- 1.1 Основні етапи розвитку руху споживачів
- 1.2 Характеристика міжнародних організацій
- 1.3 Керівні принципи Організації Об'єднаних Націй (ООН) по захисту прав споживачів
- 1.4 Особливості розвитку руху споживачів в Україні
- Розділ 2. Теоретичні та методичні основи стандартизації
- 2.1 Аналіз розвитку стандартизації
- 2.2 Роль стандартизації в розвитку економіки країни
- 2.3 Основні поняття та визначення в галузі стандартизації
- 2.4 Основні принципи стандартизації
- 2.5 Характеристика методів стандартизації
- 2.6 Аналіз форм виявлення стандартизації
- Розділ 3. Загальна характеристика міжнародної та національної системи стандартизації
- 3.1 Основні положення Національної стандартизації України
- 3.2 Загальна характеристика органів стандартизації та їх функції
- 3.3 Особливості нормативної документації
- 3.4 Порядок розроблення, затвердження та впровадження нормативних документів
- 3.5 Порядок перегляду, зміни та скасування нормативних документів та державний нагляд за їх додержанням
- 3.6 Аналіз міжгалузевої системи стандартизації
- 3.6.1 Загальна характеристика системи конструкторської та технологічної документації
- 3.6.2 Особливості державної метрологічної системи
- 3.7 Загальна характеристика міжнародної стандартизації
- 3.7.1 Значення міжнародної стандартизації в розвитку торговельно-економічних зв'язків між країнами
- 3.7.2 Аналіз міжнародної організації зі стандартизації системи (ISO)
- 3.7.3 Характеристика міжнародної електротехнічної комісії (IEQ)
- 3.8 Економічна ефективність застосування стандартизації
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Одне з основних завдань економічної політики будь-якої країни в сучасний період - всебічне підвищення технічного рівня та якості товарів і послуг. Якісні й конкурентоспроможні товари та послуги, що реалізуються на внутрішньому та зовнішньому ринках, мають відповідати останнім досягненням науки, найвищим техніко-економічним, естетичним та іншим споживчим вимогам. Одним із ефективних засобів підвищення якості товарів і послуг на всіх стадіях є стандартизація. Суть її полягає в забезпеченні діяльності на всіх рівнях виробництва й обігу з установлення та використання у різких галузях економіки обов'язкових норм і правил, спрямованих па прискорення технічного прогресу та досягнення високої якості токарів і послуг. Стандартизація розглядається як нормативно-правова основа всіх видів діяльності.
Розділ 1. Особливості захисту прав споживачів в україні та за кордоном
1.1 Основні етапи розвитку руху споживачів
Проблема захисту державою прав громадян, у тому числі їхніх прав як споживачів, має довгу історію. Споживач с дуже важливою ланкою в системі економічних та ринкових відносин. Між товаровиробником (постачальником, продавцем) та споживачем завжди існували протиріччя, які намагалася врегулювати третя сторона - держава. Ці спроби полягали у регулюванні якості та безпеки товарів і послуг шляхом розробки законів та НД.
Захист прав споживачів мас за мету, по-перше, інформувати споживачів про товари і послуги, що є на споживчому рийку; по-друге, захистити споживача, якщо його права обмежуються.
У своєму розвитку рух споживачів пройшов три основних історичних етапи і продовжується сьогодні Протягом першого етапу (кінець XIX - початок XX ст.) сформувалися перші громадянські виступи па захист прав споживачів, викликані певними політичними, соціальними, економічними та моральними причинами. Створення перших товариств споживачів пов'язано зі зростанням цін, широким розповсюдженням фальсифікації м'ясних консервів та інших продуктів харчування, а також ліків. Захист прав споживачів мас тривалу історію і бере свій початок у XIX ст. У той час з'явилися необхідні передумови для появи організованого руху споживачів. Важливу роль у процесі формування руху споживачів відіграла поява перших товариств, метою яких був захист своїх членів від неякісної та фальсифікованої продукції, а також протидія свавіллю виробників та продавців. Уперше таке товариство під назвою "Товариство чесних піонерів" виникло у Великобританії в 1844 р. Подібні товариства з'являються у Франції (1848 p.), Німеччині (1850 p.), Італії та інших країнах світу.
Поштовхом для формування руху споживачів став науково-технічний прогрес, який у XIX ст. призвів до якісних змін економічного і соціального розвитку суспільства. Досягнення науки і техніки дозволили виробляти різні якісні товари, але і дали змогу виробникам здійснювати їх фальсифікацію, використовувати хімічні консерванти, отруйні барвники та інші недозволені органами охорони здоров'я види сировини, що практично ніким не контролювалося.
Перші офіційні акції а дослідження в сфері фальсифікації продуктів були здійснені в США в 80-х pp. XIX ст. У результаті починає активно розвиватися наукова методика аналізів для визначення якості продуктів харчування, що стало основою захисту споживачів від придбання фальсифікованих продуктів. Паралельно розроблялися і процедури та техніка інспектування. Ці перші кроси призвели до створення у 1931 р. Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів.
На початку XX ст. товариства з профспілками очолили боротьбу проти зловживань монополій на ринку споживчих товарів та послуг, а також за прийняття законів щодо захисту прав споживачів та створення державних органів нагляду за якістю та безпекою товарів.
Протягом цього періоду уряди найбільш розвинених держав здійснили окремі акції, націлені на обмеження свавілля виробників продукції та торгових працівників. Досконалість прийнятих актів виявилась досить високою. У США, наприклад, були прийняті закони щодо якості продуктів та ліків (1906 p.), контролю за м'ясними продуктами (1906 p.), була створена Федеральна торгова комісія (1915 p.), прийняті антимонопольні закони. У Франції в 1912 р. відбулося об'єднання споживчих товариств у Національну федерацію споживчих кооперативів і був прийнятий закон "Про фальсифікацію та підробки у сфері товарів і послуг", який захищав прана споживачів. Приклад США і Франції наслідували Канада, Швеція. Німеччина та інші країни. Окремі закони, що прийняті в той період у Німеччині та Франції, діють і сьогодні.
У подальшому розвиток руху споживачів уповільнився. Причини цього явища крилися у відносно низькому рівні розвитку науки, промисловості та суспільства. Негативно на розвиток конс'юмеризму вплинула Перша світова війна, а також економічна криза І спад виробництва у 20 - 30-х pp. XX ст.
На другому етапі (30 - 50-ті pp. XX ст.) здійснюється процес удосконалення законодавства та створення національних асоціацій споживачів, відбувається пожвавлення руху на захист прав споживачів. У країнах розширюються державні соціальні програми, прискореними темпами розвивається наука, техніка і промисловість, ринок значно насичується рівними товарами та послугами, які стають більш доступними населенню.
Споживчі товариства не обмежуються тільки активізацією пропагандистської діяльності, вони здійснюють контроль за процесом виробництва і збуту товарів, займаються підвищенням технічної та юридичної компетенції споживачів під час вибору товарів та послуг, надають інформацію про якість та асортимент товарів і послуг.
Виникають передумови для перших розробок концепції руху споживачів, а також появи його як соціального явища, яке отримало назву - "конс'юмеризм". Конс'юмеризм (consumer - споживач) - це організований рух громадян, а також діяльність державних і громадських установ за розширення прав і впливу споживачів на виробників і продавців у комерційних і некомерційних сферах.
Однак на ринку поширюються зловживання бізнесу та реалізація фальсифікованих продуктів. Виявляються недоліки законів щодо якості товарів та послуг, які були прийняті на початку тисячоліття. Ці закони для свого часу вважалися досить суворими, однак в ході стрімкого розвитку науки і зміні технологій вони безнадійно застаріли,
З метою посилення контролю за якістю продукції в США був створений Союз споживачів (1936 p.), який став моделлю для споживацьких об'єднань в інших країнах, з'явились періодичні видання. що віддзеркалювали інтереси споживачів, тощо.
Особливо бурхливий розвиток конс'юмеризму спостерігається після Другої світової війни. У 1948 р. Генеральна асамблея ООН приймає "Загальну декларацію орав людини", яка стимулювала створення національних асоціацій споживачів у різних країнах. Так, організації, що покликані захищати інтереси споживачів, сформувалися у Франції і ФРН (1951 p.), Великобританії (1957 p.), Канаді (I960 p.), країнах Скандинавії, Японії та інших.
Проте конс'юмерський рух другого історичного періоду не отримав рішучої підтримки з боку урядових установ і був приречений на дрібні епізодичні акції протесту проти свавілля виробників і торгових підприємств, під час яких інколи домагався галасливих локальних перемог.
Третій етап (60-90-і pp. XX ст.) в історії конс'юмеризму пов'язаний з тим, що рух споживачів набуває міжнародного характеру І знаходить підтримку па державному рівні.
З 1960 р. рух споживачів виходить на міжнародний рівень. Створюється Міжнародна організація споживчих товариств - International Organization of Consumer Union (IOCU) з резиденцією в Гаазі (Нідерланди). У 1995 р. організація отримала нову назву - Всесвітня організація споживачів (Consumer International - СІ), її резиденція міститься в Лондоні. У західноєвропейському регіоні з 1962 р. діє Європейське бюро споживачів, штаб-квартира якого знаходиться в Брюсселі (Бельгія).
Швидкий розвиток ринкових відносин супроводжувався не тільки збільшенням та поширенням асортименту товарів та послуг, але і реалізацією недоброякісних товарів (побутової техніки, ліків, продуктів харчування, косметичних засобів, автомобілів та ін.), що спричиняло збитки здоров'ю й майну людини і суспільству в цілому.
Президент США Джон Ф. Кеннеді 15 березня 1962 р. па урядовому рівні висловив думку про захист прав споживачів і звернувся до Конгресу та громадських організацій, проголосивши перевагу споживача над виробником. У своїй промові він задекларував такі права споживачів:
на безпеку товарів та послуг;
на вибір і вільний доступ до товарів та послуг за доступними цінами;
на інформацію про товари та послуги;
бути вислуханим.
Цей послідовний перелік прав споживачів па законодавчі основі стан застосовуватися не тільки в СІНА, але й у всьому світі, тобто були розроблені зовсім нові методологічні підходи щодо подальшого розвитку конс'юмеризму.
Ці права споживачів доповнювались і удосконалювались у процесі розвитку та активізації конс'юмеризму. Свій внесок у цю справу зробила "Хартія захисту споживачів", прийнята 25-ю сесією Євросоюзу в 1973 р. (резолюція 543). Активну позицію в розробці та відстоюванні інтересів і пряв споживачів займає СІ та інші впливові міжнародні організації.
У 70-80-х pp. XX ст. в країнах почали формуватися урядові структури, діяльність яких була націлена на захист інтересів і прав споживачів. Так, у СІЛА інтереси споживачів захищає Управління у справах споживачів в системі федеральних урядових органів, Комісія безпеки споживчих товарів та відділ захисту споживачів у Міністерстві юстиції; у Канаді - Міністерство споживачів; у Франції - Національний комітет споживання та Національний інститут споживання: у Великобританії - Управління приватної торгівлі та Консультативний комітет захисту інтересів споживачів. Законодавчі органи цих держав розробили, прийняли та впровадили закони: і найрізноманітніших сфер правового захисту споживачів.
Керівні принципи ООН на захист прав споживачів стали програмою дій для урядів як розвинених держав, так і країн, що розвиваються, а згодом - і для урядів постсоціалістичних країн. Вони вказали на необхідність і важливість надання в системі ООН систематичної допомоги в плані відпрацювання механізму руху споживачів та активізації міжнародного співробітництва.
Сьогодні, можна сказати, почався четвертий етап розвитку конс'юмеризму, і в країнах світу інтереси споживачів представляє чимало державних та недержавних організацій, міністерств та установ. В основу адміністративно-правового механізму захисту прав споживачів закладені методологічні засади основних міжнародних документів руху споживачів. Процес законотворчості та практичних дій на рівні виконавчої влади, а також ініціативи громадських національних споживчих організацій вийшли за кордони окремих держав. Активно діють регіональні споживчі організації: Європейське бюро споживачів, Міжскандинавський комітет з питань споживання, Міжнародна конфедерація товариств споживачів країн СНД (КонфТС). Функціонує Міжнародний дослідницький центр з питань споживачів у Лондоні.
Проблема захисту споживачів стала предметом зацікавленості багатьох впливових міжнародних організацій, таких як GATT/WTO, Міжнародна організація зі стандартизації, Організація економічного співробітництва і розвитку та інших. Гарантом захисту інтересів та прав споживачів с діяльність Організації Об'єднаних Націй.
1.2 Характеристика міжнародних організацій
На міжнародному рівні рух споживачів представлений двома незалежним некомерційними, аполітичними організаціями споживачів: Всесвітньою організацією споживачів (СІ) і Європейським бюро споживачів (ЄБС).
Всесвітня організація споживачів (СТ) була заснована у 1960 р. як Міжнародна організація споживчих товариств невеликою групою національних споживчих організацій. У рік заснування вона об'єднувала 21 національну споживчу організацію з 18 країн світу, сьогодні до її складу входять майже 270 національних державних, громадських, регіональних та інших споживчих організацій і груп 110 країн світу. Крім основного центру в Лондоні, СІ має три регіональні центри - в Сант'яго (Чилі), Пенанзі (Малайзія), Харарі (Зімбабве); а також чотири субрегіональні центри - в Сенегалі, Новій Зеландії, Індії та Гватемалі.
СІ створювалася як інформаційний центр для обміну досвідом у проведенні порівняльних випробувань товарів широкого вжитку, а з 1964 р. вона має значний вплив у міжнародних організаціях зі стандартизації. Завданням СІ с координація та планування інформаційної та видавничої роботи національних споживчих організацій; реєстрація всіх незалежних випробувальних лабораторій; сприяння міжнародному співробітництву в проведенні порівняльних випробувань товарів; регулювання класифікацій та оцінка товарів; публікування матеріалів з оцінками товарів та послуг; фінансування організацій, що захищають права та інтереси споживачів тощо.
Членами СІ можуть стати тільки некомерційні організації, що не пов'язані з промисловістю або торгівлею. Структура СІ демократична. Кожна споживча організація має один голос у Генеральній асамблеї, яка обирає Раду, що складається з одного представника від 20 організацій та восьми виконавчих членів. Великий вплив у структурі СІ мас її Виконавчий комітет.
Фінансується СІ за рахунок членських внесків, прибутків від своїх публікацій, грандів від фундацій урядів та багатосторонніх агенцій. Організації, що входять в СІ як асоціативні (з правом голосування), не можуть отримувати матеріального прибутку та субсидії від комерційних або політичних організацій, не повинні дозволяти використання своєї назви з комерційною метою. Організації, що не є асоціативними членами, входять до СІ як фактор підтримки.
Сьогодні СІ вважають голосом міжнародного руху споживачів щодо таких різних понять, як товари й продукти харчування, здоров'я і права пацієнтів, навколишнє середовище та споживання, регулювання міжнародної торгівлі тощо. СІ намагається сприяти розвитку суспільства через захист усіх споживачів, включаючи бідних, малозабезпечених та людей з вадами здоров'я, підтримуючи членські організації і рух споживачів у різних країнах. СІ через "Consumer Interpols" організувала інформаційну мережу попередження про небезпечні товари та послуги, координує всесвітню кампанію проти недоброякісної реклами та спонсорства тютюнових підприємств тощо, заохочує дослідження і діяльність з глобальних проблем конс'юмеризму, презентує інтереси споживачів перед політичними структурами
Через своє центральне відділення в Лондоні та регіональні відділи в Західній та Східній Європі, Північній Америці, Азії та Тихоокеанському регіоні, Латинській Америці й Карибському басейні, а також через представництво у впливових міжнародних організаціях СІ презентує інтереси своїх членів і підтримує їх, особливо молоді споживчі групи. Вона організовує щорічні міжнародні семінари в різних регіонах світу, а раз на три роки - всесвітні споживчі конгреси.
У рамках СІ розроблені та впроваджуються в життя регіональні програми підтримки та розвитку руху споживачів у різних частинах світу, які націлені на привернення більшої уваги до специфічних умов, потреб та інтересі]) споживачів у країнах, що розвиваються, надання їм конкретної допомоги у розвитку руху споживачів; сприяння та координацію роботи молодих споживчих груп, які не мають достатніх ресурсів і відповідних технологій; встановлення між споживчими організаціями регіону тісних контактів, залучення їх до міжнародних організацій споживачів; проведення конкретної роботи з урядами та посадовими особами країн щодо політики на захист прав споживачів, якості та безпеки товарів та послуг і їх відповідності НД. Серед них програма "PRODEC", яка реалізується з 1993 р.
СІ мас консультативний статус в ООН та Інших міжнародних організаціях, представлена в ISO та її Комітеті з питань політики споживачів.
Європейське бюро споживачів (СЕС) засновано в 1972 р. і об'єднує майже 20 споживчих організацій з усіх 15-ти країн - членів ЄС. Штаб-квартира організації розташована в Брюсселі. У 1973 р. уряди членів ЄС підписали "Хартію на захист споживачів", яка складається з п'яти розділів основних прав споживачів:
Право споживачів на захист і допомогу.
Право на компенсацію в разі збитків.
Право на споживчу інформацію.
Право на споживчу освіту.
Право на представництво та консультації.
Хартія вміщує положення щодо зобов'язань держав й урядів на національному рівні розв'язувати проблеми руху споживачів, здійснювати розробку його законодавчо-правової основи, сприяти розвитку конс'юмеризму на рівні неурядових організацій та інше.
У 1981 р. ЄБС розробила нову концепцію в галузі захисту прав споживачів і запровадила практичні кроки щодо її реалізації. Так, були вироблені директиви урядам країн ЄС з таких питань: запобігання фальсифікації продуктів; несправедливих умов контрактів; розрахунків розміру ставок із кредиту споживачів; нечесної і оманливої реклами; організації недоброякісних комплексних туристських поїздок; маркування та етикетування товарів тощо. Уже набули чинності більше 290 директив, постанов і рішень ЄС щодо охорони навколишнього середовища (забруднення води і повітря, викидів небезпечних хімічних речовин та ін.), які ставлять за мету зберегти, захистити навколишнє середовище, здоров'я людей, забезпечити раціональне використання природних ресурсів.
Європейська економічна комісія, створена в 1947 р. в Женеві, розробила майже 300 пропозицій, які набули юридичної сили для всіх країн - членів ЄС: усунення митних формальностей; уведення контролю за виробництвом і торгівлею молоком, виробництвом гормональних стимуляторів росту тварин, дозуванням вихлопних газів пасажирських і комерційних автомобілів, процедурою затвердження типів автотранспортних засобів; визнанням дипломів про вищу освіту; використанням смакових та консервуючих харчових добавок; узгодженням законів щодо торговельних знаків; проведенням єдиної сільськогосподарської політики тощо.
Заслуговує на увагу практика уніфікації споживчого законодавства в рамках ЄС згідно з Директивою про відповідність законів, положень та адміністративних постанов країн-членів щодо відповідальності за дефектну продукцію (1985 p.). За рішенням Європейської економічної комісії вироблена процедура звертання до судових інстанцій, проведення інформаційної компанії, що націлена на забезпечення безпеки дітей, зниження нещасних випадків, що призводять до тимчасової непрацездатності та смерті в результаті дефектів продукції та неякісних послуг.
Міжнародна консультативна політична організація Європейська рада (заснована в 1949 р. в Страсбурзі, Франція) об'єднує 24 країни, не мас конкретної структури, але мас свій вагомий внесок у справі захисту споживачів. Конвенція Євроради про захист особистості у зв'язку з автоматизованою обробкою особистих даних є єдиним міжнародним юридичним документом у сфері захисту даних і ратифікована більшістю держав Євросоюзу.
Велику роботу щодо захисту прав споживачів проводить і Організація економічного співробітництва та розвитку, яка заснована в 1961 р. в Парижі і об'єднує 24 країни. До її складу входить спеціальний Комітет з політики захисту споживачів, основними функціями якого с вивчення проблем руху споживачів в різних країнах, міжнародних та регіональних організаціях; сприяння подальшому розвитку і зміцненню співробітництва в цій галузі; вивчення та інформаційне висвітлення конкретних аспектів політики споживачів; організація та проведення нарад й консультацій з питань захисту прав споживачів та інші.
1.3 Керівні принципи Організації Об'єднаних Націй (ООН) по захисту прав споживачів
Гарантом захисту інтересів і прав споживачів у світі є ООН. У рамках ООН питання щодо захисту споживачів уперше було поставлене в резолюції Економічної та Соціальної Ради ООН у 1977 p., в якій здійснювався огляд організаційних та правових заходів щодо захисту індивідуального споживача на національному рівні та їх координація в рамках ООН. Керівні принципи па захист інтересів споживачів (резолюція,№248) прийняті ООН 09.04.1985 р. У прийнятих Керівних принципах було закріплено вісім основних прав споживачів, які поширили вищевикладені права - споживче навчання, задоволення базових потреб, якість, відшкодування збитків.
Міжнародний досвід споживачів у Керівних принципах висвітлюється у чотирьох розділах: пріоритетні напрямки; загальні принципи; керівні принципи; міжнародне співробітництво та 46 статтях.
Захист прав споживачів у більшості країн перебуває в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти і купівельної спроможності, тому ООН визначила пріоритетні напрямки (цілі) своєї діяльності в сфері захисту інтересів і прав споживачів:
а) сприяти країнам у встановленні та подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів;
б) допомагати у створенні структур виробництва та розподілення, здатних задовольнити потреби та палити споживачів;
в) заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом та розподіленням товарів та послуг для споживачів;
г) сприяти країнам у боротьбі із шкідливою діловою практикою підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;
д) допомагати у створенні незалежних груп споживачів;
є) розширювати міжнародне співробітництво в галузі захисту інтересів споживачів;
є) заохочувати створення ринкових умов, які надають споживачам найширший вибір при найнижчих цінах.
Більшість положень Керівних принципів віддзеркалювали ситуацію в різних країнах. Метою документа стало розповсюдження в країнах, що розвиваються, споживчих методів, які притаманні розвиненим країнам світу. Адже проблема захисту споживачів загострюється в країнах, що розвиваються, унаслідок недосконалості рівня політичного і соціально-економічного розвитку, розширення міжнародної торгівлі та діяльності багатонаціональних компаній, постійного контролю за конкуренцією, ціновою політикою, рекламною практикою компаній, що впливає на структуру споживання у країнах, здоров'я їхнього населення та стан навколишнього середовища тощо. Вони також містять ряд положень щодо анти монопольного законодавства, міжнародної торгівлі, контролю за іноземними інвестиціями та ін.
Розповсюдження сучасних споживчих методів у країнах, що розвиваються, можливе тільки за допомогою розвинених країн і при підтримці впливових міжнародних організацій. Тому Керівні принципи потребують адаптації цих методів до місцевих умов.
Керівні принципи не мають обов'язкової сили, але визнані більшістю країн світу. Вони стали методологічною основою для національних споживчих організацій, орієнтиром для адміністративних та судових інстанцій держав, заклали передумови щодо подальшого поглиблення міжнародного руху споживачів. Документ став могутнім стимулом для подальшої активізації руху споживачів в економічно розвинутих країнах, а також для формування і розвитку руху на захист прав споживачів у країнах, що розвиваються, та у постсоціалістичних державах.
Керівні принципи значно вплинули на характер роботи урядів різних країн у сфері розробки і реалізації політики конс'юмеризму, вказали на важливість і необхідність падання в системі ООН систематичної допомоги у справі методології і відпрацювання механізмів руху споживачів; підтвердили установку на активізацію міжнародного співробітництва в галу,її політики, що орієнтована на захист прав та інтересів споживачів. Спільні заходи надали країнам світу можливість використовувати взаємний досвід та уникати непотрібного дублювання.
Молодий рух споживачів країн Центральної та Східної Європи враховує досягнення міжнародного досвіду й отримує різнобічну підтримку і допомогу з боку міжнародного руху споживачів. У рамках ООН та СІ в 90-х pp. XX ст. були розроблені та впроваджувалися різні регіональні програми щодо розповсюдження, підтримки та розвитку руху на захист прав споживачів у різних регіонах світу, допомоги молодим споживчим організаціям у їх становленні та спробах знайти порозуміння з впливовими міжнародними організаціями.
Отже, конс'юмеризм - це особливий вид діяльності, метою якого с захист споживача, його інтересів, посилення його ролі та правових позицій у системі ринкових відносин. Ця діяльність забезпечується підтримкою урядів країн, впливовими міжнародними організаціями, законодавчою діяльністю і технічним регулюванням як усередині держав, так і па основі міжнародного співробітництва.
1.4 Особливості розвитку руху споживачів в Україні
Першим споживчим товариством в Україні із затвердженим статутом було Харківське товариство, яке виникло у I860 р. Товариство об'єднувало 356 членів, мало три магазини, завод мінеральних вод, швейну майстерню, їдальню, кафе. На жаль, серед товариства не було комерсантів, обізнаних у справі бізнесу, що призвело кооперативний рух у Харкові до швидкого банкрутства.
У 1868 р. було створено Київське споживче товариство, фундаторами і членами якого були науковці та громадські діячі. У 1869 р. це товариство об'єднало 330 членів і зав'язало контакти з подібними товариствами Одеси, Керчі. Київське споживче товариство проіснувало до 1873 р.
Упродовж 1866 - 1870 pp. в Україні було засновано 17 споживчих товариств (у Києві, Харкові, Одесі. Миколаєві, Катеринославі, Полтаві, Балті, Бердянську. Борзні, Ізюмі), які об'єднували в основному інтелігенцію. Однак лише Миколаївське товариство виявилося життєздатним, а всі інші розпалися.
у 70-80-х pp. XIX ст. рух споживачів в Україні розвивався повільно. Значна його активізація спостерігається в 90-ті pp. та на початку XX ст., коли почали виникати споживчі товариства, організовані підприємцями і сільськими робітниками. Упродовж 1891 - 1904 pp. Україні з'явилося 469 нових споживчих товариств. У 1900 р. українських споживчих товариств було 182, а в 1906 р. - уже 572. Так. наприкінці 1904 р. сільські споживчі товариства становили приблизно половину всієї кількості кооперативів. У 1905 р. стали виникати робітничі споживчі кооперативи, створені на кошти самих робітників. У 1908 р. була створена Київська спілка споживчих товариств, яка обідняла 220 товариств Київщини, Поділля, Чернігівщини, Волині. Діяльність товариства висвітлювалася на сторінках періодичних видань "Вестник кооперации", "Наше дело".
Після оприлюднення перших радянських декретів щодо розвитку споживчої кооперації, як вже було сказано, рух споживчої кооперації в Україні втратив незалежність і функції захисту твоїх членів як споживачів.
Появі конс'юмеризму в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, передували певні доробки в галузі управління та створення систем якості, які вперше були запроваджені па українських підприємствах: львівський варіант системи бездефектної праці (60 - 70-ті pp. XX ст.), система управління якістю підприємств Дніпропетровщини (70 - 80-ті pp. XX ст.) та ін.
Наприкінці 80-х pp. XX ст. па теренах Радянської України виявив себе і громадський рух споживачів. Перші центри з'являються в Одесі, Києві, Доненьку, Дніпропетровську, Харкові. На загальній хвилі демократизації суспільства в період перебудови з'явились перші зареєстровані громадські конс'юмерські організації. У 1989 р. було засновано Українську асоціацію споживачів в Києві, Всеукраїнську громадську професійну організацію - Українську асоціацію якості, а також конс'юмерські центри в інших містах України.
В Україні рух споживачів виникає в процесі розбудови незалежної держави і впровадженні ринкових відносин па основі досягнень міжнародного досвіду, а також специфічних умов сучасного соціально-політичного та економічного розвитку. Розвивається законотворча діяльність у цій галузі. Першою серед колишніх радянських республік Україна приймає закон "Про захист прав споживачів" (1991 p.), права споживачів гарантуються Конституцією України. Реалізація загальнодержавної політики впровадження і розвитку конс'юмеризму в Україні почалась і: і забезпечення правової, організаційно-структурної бали та затвердження нормативно-правової бази.
У 1992 р. був створений Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, який займався перевіркою, обстеженням та експертизою якості товарів та послуг, додержання правил торгівлі та послуг. Аналіз цієї роботи засвідчив, що характерною особливістю нових часів стало порушення у сфері торгівлі та наданні послуг. що пов'язано з відсутністю чіткого механізму контролю за якістю товарів та послуг. Тому 15 грудня 1993 р. Верховна Рада України затвердила Порядок змін та доповнені, до закону України "Про захист прав споживачів", який містив у собі систему контролю за якістю товарів та послуг, додержанням правил торгівлі та наданням послуг, а також норми адміністративної відповідальності, що настає при порушеннях прав споживачів. Із 1997 р. Держспоживзахист України став членом СІ. Держспоживзахист став основним органом серед тих, які здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів. Рішення Держспоживзахист України як центрального органу виконавчої влади, підвідомчого Кабінету Міністрів України, стали обов'язковими для центральних і місцевих органів державної влади, а також підприємств і організацій.
Державний комітет України у справах захисту прав споживачів у 2000 р. увійшов до структури Держспоживстандарту України як його підрозділ.
Права споживачів закріплені в Конституції України. Так, у ст.42 Конституції записано "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів". Сьогодні нормативно-правова база конс'юмеризму її Україні нараховує понад 30 законів та підзаконних нормативних актів, прийнятих для захисту прав громадян. Національна нормативно-правова база конс'юмеризму сьогодні перебуває а стадії гармонізації з нормами міжнародних угод і договорів.
Україна встановила технічне регулювання в інтересах національної безпеки, запобігання зловживанням, охорони життя, здоров'я та безпеки майна громадян, охорони навколишнього середовища. Наша країна уживає відповідні заходи щодо укладання угод про співробітництво з державами - торговими партнерами України, а також бере участь у міжнародних і європейських організаціях стандартизації, метрології, оцінки відповідності та захисту прав споживачів.
Основним органом серед тих, що здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, с Держспоживстандарт України. Важливу роль у цій сфері відіграють й інші відповідні державні структури: Державна митна служба, Антимонопольний комітет, Державна інспекція з контролю за цінами, Міністерство економіки та інші галузеві міністерства, Міністерство охорони здоров'я та інші.
В Україні створено систему та організаційно-правові засади діяльності недержавних організацій у сфері забезпечення прав споживачів. Громадські конс'юмерські об'єднання - Українська асоціація споживачів, Українська асоціація якості, незалежні об'єднання споживачів, Українська партія захисту прав споживачів, які мають право проводити незалежну експертизу та випробування продукції, знайомитися в державних та господарчих органах а інформацією про товари, організовувати юридичну й консультативну допомогу споживачам, брати участь у розробці НД, захищати інтереси споживачів в органах державного управління та судах тощо.
У 90-х pp. XX ст. в Україні виникне конс'юмерський рух як організований рух громадян, а також державних і громадських органів за розширення прав та впливу споживачів стосовно виробників як у комерційні, так і позакомерційні діяльності. Перехід України до ринкової економіки відзначається розвитком принципово нових організаційно-правових форм господарювання, змінами у системі економічних відносин з державою, власниками, господарськими партнерами, працівниками та посиленням правових позицій у розв'язанні проблем захисту прав споживачів від неякісних товарів і послуг.
Розвивається конс'юмерська освіта, налагоджується система підготовки фахівців з питань захисту прав споживачів. Активну позицію в цьому питанні зайняв Київський національний торговельно-економічний університет, який одним із перших в Україні організував підготовку спеціалістів з проблем конс'юмеризму та експертизи якості товарів та послуг.
Проблема захисту інтересів споживачів є актуальною в теперішній час, оскільки від цього залежить економічна та політична незалежність України, добробут населення та міжнародні зв'язки.
Нині Україна є у списку неблагополучних країн Європи, в яких процвітає підробка та фальсифікація товарів. Це завдає величезних матеріальних та моральних збитків не лише фірмам-виробникам оригінальної продукції, а й покупцям. Тому сьогодні у державі проводиться жорстка політика з питань захисту прав споживачів: підписано цілу низку відповідних нормативних документів, розробляються нові види захисту товарів від підробок і фальсифікації. Велика кількість підроблених товарів, аудіо - та відеопіратство и Україні вимагають постійного пошуку захисту від контрафакції.
Даний етап розвитку конс'юмеризму в Україні, як і в інших державах СНД, можна кваліфікувати як початковий.
державна система стандартизація україна
Розділ 2. Теоретичні та методичні основи стандартизації
2.1 Аналіз розвитку стандартизації
У процесі розвитку суспільства вдосконалювалася трудова діяльність людей, створювалися нові знаряддя праці та різні вироби, опановувалися нові способи та навички їх застосування. Тому з'явилася потреба у відборі та фіксуванні найбільш вдалих результатів трудової діяльності з метою їх повторного використання.
Стандартизація виникла у глибоку давнину, розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному та економічному прогресу па всіх ступенях цивілізації. Роботи зі стандартизації до 1901 р. здійснювалися, в основному, шляхом приватної ініціативи на території окремої країни, міста, підприємства.
Писемність, система числення, грошові одиниці, одиниці мір й ваги, архітектурні стилі, різні гіпотези й теорії, закони й моральні норми - все це прояви фактичної стандартизації, які виникла в далеку давнину. Фактична стандартизація розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному й економічному прогресу цивілізації. Фактична стандартизація сприяла появі офіційної стандартизації, яка займається розробкою, затвердженням і впровадженням нормативних документів на різні об'єкти.
Суспільство на початку свого розвитку зрозуміло переваги використання єдиних розмірів ари виготовленні різних виробів. Так, за 2400 років до п. є. у Китаї було впроваджено єдину систему п'яти мір. За одиницю цієї системи мір була прийнята відстань між двома вузлами бамбукової жердини, які давали звуковий тон.
Елементи стандартизації з'явилися тоді, коли ще не існувало поняття про цей термін. Так, під час будівництва у III тис. до я. є. піраміди Хеопса - найвищої єгипетської піраміди - використовували каміння, що було оброблене до точно визначених розмірів. У Давньому Єгипті під час будівництва споруд застосовували стандартну цеглу розміром 410 х 200 х 130 мм, а спеціальні чиновники займалися контролем розмірів цегли. Чудові пам'ятки грецької архітектури - знамениті храми, їхні колони, портики - зібрані з невеликої кількості "стандартних" деталей. У Давньому Римі також використовували Цеглу стандартних розмірів і застосовували принципи стандартизації під час будівництва водопроводу - труби цих водопроводів були визначеного діаметра. Для вибору розмірів водяних коліс римляни застосовували метод пропорційних чисел.
У стародавні часи на лісових складах Японії продавали різні будівельні деталі стандартних розмірі", що були готові для використання. Як будівельний стандарт для вимірювання площі забудови використовували спеціальну циновку (татамі), довжина якої відповідала зросту найвищого японця.
У середні піки з розвитком ремесел методи стандартизації почали застосовувати все частіше. Було встановлено єдині розміри ширини тканини, єдина кількість ниток в її основі, а також єдині вимоги до сировини, яку використовували у ткацькому виробництві.
В епоху Відродження (XV ст.) з розпитком торговельно-економічних зв'язків між країнами методи стандартизації знаходили все більше застосування. Виникла потреба у будівництві великої кількості кораблів, для чого необхідно було по-новому організовувати їх виробництво. Оснащення флоту Венеції, великої па той час морської держави, здійснювалось із заздалегідь виготовлених уніфікованих деталей та вузлів (вітрил, щогол, весел, керма тощо). Єгипетські воїни були озброєні однаковими, "стандартними" луками і стрілами. Римські легіонери також мали уніфіковане озброєння.
Широкого розвитку стандартизація набула під час переходу до машинного виробництва. Так, у 1785 р. французький інженер Леблан виготовив партію (50 піт.) замків для рушниць, які були придатні для будь-якої із виготовлених рушниць і мали важливу якість взаємозамінність. Ця ідея привернула увагу військових, і в 1793 р. американський фабрикант С. Вітней уклав з урядом СІПА угоду щодо постачання великої партії рушниць із взаємозамінними частинами. Виготовлення таких рушниць відкрило шлях до їх масового виробництва, але ігри цьому виникла потреба у стандартизації основних параметрів. Тому в Німеччині па королівському збройному заводі "Оберндорф" прийняли стандарт на рушниці, згідно з яким їхній калібр мав становити 13,9 мм.
її другої полонини ХІХ ст. роботи зі стандартизації здійснюються майже па всіх промислових підприємствах. Унаслідок внутрішньозаводської стандартизації виробів, що виготовлялися, стала можливою раціоналізація процесів виробництва. Основна мета, про яку дбали підприємці під час упровадження стандартизації виробів, отримання більш високих прибутків. Найактивніше стандартизація розвивалася на великих фірмах, окремих підприємствах.
У процесі розвитку суспільного розподілу праці й торгівлі найбільшого значення набуває національна та міжнародна стандартизація. Знач нога подією стало введення у 1841 р. в Англії, а потім і в інших країнах єдиної системи щодо параметрів гвинтового різьблення, розробленої Джоном Вітвортом. У цій системі спочатку використовувались виміри у дюймах, згодом ця система в більшості країн була замінена метричною. У 1846 р. у Німеччині стандартизовано ширину залізничної колії і розміри зчепів для вагонів; у 1869 р. уперше видано довідник, у "кому подано розміри стандартних профілів катаного заліза. У 1870 р. у деяких країнах Європи було встановлено стандарти на розміри цегли. Ці перші результати національної та міжнародної стандартизації мали велике практичні; значення для розпитку продуктивних сил і торгівлі між країнами.
У 1875 р. у Парижі представники 19 країн припиниш Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваг, що стало значною подією для того часу і подальшого розвитку суспільства та науково-технічного прогресу. Створення метричної системи пов'язано з підвищенням вимог до точності вимірювань і можливістю покласти край невиправданому різноманіттю, непостійності мір і ваги, що значно заважало розвитку промисловості та торгівлі.
Наприкінці XIX і початку XX ст. було досягнуто великих успіхів у розвитку техніки, промисловості та концентрації виробництва. Розширення робіт в стандартизації викликало потребу в координації та організації національної стандартизації економічно розвинутих країн. Тому в 1901 р. у Великобританії був організований Комітет технічної стандартизації, який пізніше перетворили у Британську асоціацію стандартизації (ВАС).
Наполеглива мілітаризація багатьох країн па початку XX ст. вимагала виробництва великої кількості озброєння при обов'язковому додержанні принципу взаємозамінності. Це завдання можна було вирішити тільки за допомогою стандартизації. Так, під час Першої світової війни засновано декілька національних організацій зі стандартизації, наприклад: у Голландії (1910 p.), Німеччині (1918 p.), Франції, Швейцарії і СІНА (1918 р.)
Після Першої світової війни стандартизація все більше сприймається як об'єктивна економічна потреба. Створюються організації зі стандартизації в багатьох країнах: Бельгії і Канаді - (1919 p.), Італії, Японії й Угорщині (1921 p.), Австралії і Швеції (1922 p.), Норвегії (1923 p.), Польщі та Фінляндії (1924 p.), Данії (1926 p.). У цей же період набуває поширення стандартизація в міжнародному масштабі. Постійне поширення міжнародного товарообміну та потреба у співробітництві в галузях науки і техніки сприяли утворенню в 1926 р. Міжнародної асоціації зі стандартизації (1СА). У 1939 р. робота ІСА була перервана Другою світовою війною.
У 1943 р. при Організації Об'єднаних Націй створено Координаційний комітет: і питані, стандартизації і бюро в Лондоні га Нью-Йорку. У 1916 р. у Лондоні, на базі існуючого бюро, засновано Міжнародну організацію зі стандартизації (ISO), до окладу якої увійшли 33 країни. Нині ISO - одна з найбільших міжнародних організацій зі Стандартизації, до якої входять близько 160 країн.
Крім ISO, стандартизація впроваджується багатьма міжнародними і регіональними організаціями. У 1953 р. створено Координаційну комісію зі сталі, що уповноважена розробляти Європейські стандарти для шести країн - Франції. Бельгії, Нідерландів, ФРН, Італії, Люксембурга, які входили до Європейського об'єднання вугілля.
У 1961 p. на нараді is Парижі представники національних організацій зі стандартизації різних країн, що входять до складу Європейського економічного товариства, Європейського товариства вільної торгівлі, Комітету із загального ринку, утворили Комітет європейської координації стандартів - нині Європейський комітет стандартів з великою кількістю робочих груп, головним чином, таких галузей промисловості, як металургія, будівництво, суднобудування, текстильна та нафтова промисловості тощо. На сьогодні членами Комітету є Австралія, Бельгія, Великобританія, Данія та інші країни Європи. Основна задача Комітету розробка загальних стандартів для країн, які входять до складу Європейського економічного товариства і Європейського товариства вільної торгівлі.
Світова стандартизація пройшла великий і тяжкий шлях, який можна поділити на декілька етапів:
1. період природного розвитку стандартизації (виникнення мови, писемності, мір та ваги);
2. початковий період стандартизації (кінець ХIХ перша половина XX ст.) розвиток національних систем стандартизації;
3. сучасна стандартизація (друга половина XX ст. - 1990 р.) - упровадження нових технологій та нових видів техніки;
4. стандартизація високого рівня (з 1990 р.) загальний світовий характер стандартизації, розвиток інформаційних технологій.
Перші відомості про стандартизацію у Росії датуються 1555 р. За часів Івана Грозного спеціальним указом (Двінська грамота) пули встановлені постійні розміри гарматних ядер і впроваджені калібри для перевірки цих розмірів. Ллє ще раніше будівельники на Русі використовували цеглу "стандартної" форми, створюючи при цьому з обмеженої кількості цегляних профілів безліч різних сполучень.
Початком широкого впровадження стандартизації у виробництво можна вважати XVII XVIII ст. (за часів Петра 1). Стандартизацію використовували при виробництві військової техніки, продуктів харчування, а також у будівництві флоту. Укази, згідно з якими слід було виробляти різні вироби за точними зразками, можна вважати за прототипи сучасних стандартів.
Па початку XIX ст. методи стандартизації були широко використані при організації масового виробництва стрілецької зброї. Розвиток промисловості та транспорту в Росії привів до поширення робіт зі стандартизації і взаємозамінності.
V1860 р. встановлено єдиний розмір ширини залізничної колії (1524 мм), затверджені габаритні норми наближених споруд і пересувного складу. У 1889 р. прийнято перші технічні умови щодо проектування і спорудження залізниці, у 1898 р. - єдині технічні вимоги до постачання основних матеріалів і виробі - для потреби залізничного транспорту, у 1899 р. випущено єдиний сортамент профілів прокатної сталі. Перші правила та норми проектування й експлуатації електротехнічних пристроїв прийняті у 1900 р.
Незважаючи на те що методи та принципи стандартизації використовувались у різних галузях промисловості, на підприємствах і фірмах стандартизація до 1925 р. не зазнала розвитку на державному рівні. У країні діяли три системи мір - старовинна російська (аршин, фунт), британська (дюйм) і метрична (метр), що перешкоджало розвитку стандартизації.
Офіційною датою виникнення стандартизації в колишньому СРСР вважається 15 вересня 1925 p., коли був створений Комітет зі стандартизації при Раді праці та оборони. Комітетом запроваджено перші обов'язкові стандарти, які одержали силу державного закону. У цей час спеціалісти різних галузей промисловості розробляють дуже важливі для народного господарства стандарти. На початок Великої Вітчизняної війни діяло більше 6000 стандартів, з яких 35 % належало до машинобудівельної та металургійної промисловості. За роки війни затверджено близько 2000 нових стандартів і понад 1000 стандартів набули змін, що було обумовлено воєнним часом та необхідністю економії матеріальних ресурсів, заміною дефіцитних матеріалів на менш дефіцитні.
Після війни особливого розвитку стандартизація набула в галузях машинобудування, металургії, хімії. Одночасно з державною розвивалась галузева та заводська стандартизація. У 19-17 р. країна вступає до ISO.
У післявоєнні роки система управління державної стандартизації зазнала деяких змін. У 1951р. створено Комітет стандартів, мір та вимірювальних приладів для координації роботи зі стандартизації в галузях економіки країни. Зростає роль стандартизації як засобу прискорення технічного прогресу, поліпшення якості продукції і створення основи для поширеної спеціалізації виробництва. Розробляються єдині системи нормативно-технічної, проектно-конструкторської і технологічної документації, міжгалузеві системи, Державна система стандартизації (ДСС) тощо.
Швидкий розвиток народного господарства в країні, бурхливий темп технічного прогресу в усіх галузях промисловості викликали нові, більш високі вимоги до організації роботи зі стандартизації. У 1970 р. Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів перетворено на Державний комітет зі стандартизації (Держстандарт). Період 70-х і 80-х років XX ст. характеризується тісним зв'язком робіт зі стандартизації з розв'язанням важливих завдань розвитку економіки. Уперше застосовуються економічні санкції до випуску продукції, яка не відповідає вимогам стандартів і технічних умов. Відбувається перетворення набутого досвіду в галузі стандартизації, удосконалюється Державна система стандартизації, яка визначає правила проведення робіт зі стандартизації в країні та прогресивні вимоги до якості продукції.
У 1992 p., після здобуття незалежності, в Україні створено Державний комітет технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), який є національним органом державного управління, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі стандартизації єдності вимірювань, акредитації органів і випробувальних лабораторій, сертифікації і державного нагляду, створює сприятливі умови для економічного розвитку країні!, підвищення конкурентоспроможності українських виробів на світовому ринку, представляє інтереси держави в міжнародних організаціях. Україна з 1993 p. c членом Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та інших міжнародних організацій.
...Подобные документы
Роль стандартизації товарів та послуг для суспільства. Стандартизація і економія матеріальних ресурсів. Принципи концепції технічної гармонізації і стандартизації ЄС. Характеристика організацій ЄС, що займаються сертифікацією та безпекою продуктів.
реферат [23,4 K], добавлен 21.10.2010Зміст і завдання сертифікації продукції, систем якості, послуг. Застосування стандартів у технічних регламентах та інших нормативно-правових актах. Порядок впровадження стандартів, державний нагляд за їх додержанням. Міжнародні організації стандартизації.
курс лекций [516,7 K], добавлен 25.03.2010Поняття стандартизації продукції. Категорії нормативних документів, порядок розроблення, затвердження та впровадження стандартів. Держане регулювання сертифікації продукції. Реалізація заходів з стандартизації та сертифікації продукції на підприємстві.
реферат [41,9 K], добавлен 01.10.2011Історія вітчизняної метрології. Об'єкти вимірів і їхні міри. Методи і засоби виконання вимірів. Обробка результатів вимірів. Вимір температури. Система стандартизації і основні нормативні документи в Україні. Стандартизація і контроль якості за кордоном.
курс лекций [1,2 M], добавлен 12.12.2011Сучасний стан стандартизації в галузі текстильного та шкіряного виробництва в Україні і за кордоном, нормативно-регулятивна політика держави. Заходи щодо поновлення діючих документів. Методика розробки стандарту в форматі консорціуму W3C та OASIS.
дипломная работа [94,3 K], добавлен 23.01.2012Історична роль інженерної діяльності в створенні і розвитку виробництва мінеральних добрив і органічних фарбників, металургії та конструкційних матеріалів, телебачення і радіотехніки. Розвиток винахідницької справи, патентоведення, стандартизації.
курс лекций [712,3 K], добавлен 23.05.2010Сучасна ситуація на світовому ринку. Захист внутрішніх ринків. Міжнародні організації із стандартизації. Встановлення обсягів поставок на внутрішній ринок будь-якої продукції, продаж квот на аукціонах. Нова концепція технічної гармонізації й нормування.
контрольная работа [19,5 K], добавлен 08.11.2013Становлення багатовимірної, поліцивілізаційної структурно-функціональної системи. Роль технологічного розвитку. Сутність і основні напрямки прискорення науково-технічного прогресу. Прогресивні хіміко-технологічні процеси. Прогресивні види технологій.
реферат [26,9 K], добавлен 27.10.2008Системний підхід до дослідницьких і проектно-конструкторських робіт. Особливості проектної діяльності й формування дизайнерських вирішень меблів. Адаптивна, інструментальна, результативна й інтегративна функції предмета. Завдання і методи стандартизації.
реферат [19,4 K], добавлен 15.10.2010Система кращих чисел як теоретична база й основа стандартизації на сучасному етапі. Особливості застосування кращих чисел, критерії їх оцінювання, вимоги до рядів. Визначення посадок гладких сполук. Вибір і розрахунок насадок кілець підшипників кочення.
курсовая работа [111,9 K], добавлен 21.12.2010Загальна характеристика текстильної промисловості України. Сучасний рівень розвитку та особливості розміщення текстильної промисловості. Основні проблеми та перспективи розвитку текстильної промисловості. Інтеграція України до світового ринку текстилю.
курсовая работа [434,6 K], добавлен 24.11.2008Використання галузевих стандартів. Види і система сертифікації. Суть і принцип комплексної стандартизації. Основні поняття про доступи і посадки. Розрахунок та вибір посадок гладких циліндричних з'єднань з зазором. Вибір посадок підшипників кочення.
курсовая работа [80,7 K], добавлен 04.07.2010Призначення та область використання конвективної сушарки деревини, її технічна характеристика. Опис та обґрунтування вибраної конструкції сушильної камери. Розрахунки, що підтверджують працездатність та надійність конструкції. Рівень стандартизації.
дипломная работа [2,6 M], добавлен 24.05.2012Методологічні принципи оцінки економічної ефективності стандартизації, її основні показники. Відтворення еталонів одиниці фізичної величини. Види міжнародних та національних еталонів. Визначення виду і параметрів посадки при з'єднанні гладких поверхонь.
контрольная работа [58,5 K], добавлен 23.10.2013Нормативна база зі стандартизації у сфері ресторанного господарства. Сертифікат відповідності при сертифікації послуг харчування за схемою, що передбачає обстеження процесу надання послуги. Оцінка якості послуги харчування, перелік необхідних вимог.
презентация [661,8 K], добавлен 19.05.2016Тривалість лабораторних занять, вимоги до їх виконання, оформлення. Перелік тематик. Вивчення показників якості промислової продукції. Дослідження показників контролю якості, основ сертифікації. Класифікатор державних стандартів, складання технічних умов.
методичка [2,0 M], добавлен 18.12.2010Головні етапи та напрямки становлення та розвитку ракетобудування в Радянському Союзі та незалежній Україні. Фірми, що займаються серійним виробництвом надлегких літальних апаратів в державі, їх сучасні досягнення та оцінка подальших перспектив.
реферат [49,0 K], добавлен 15.05.2019Виробництво майонезу в Україні та за кордоном, його поживна цінність. Товарознавча експертиза, аналіз асортименту та споживчих переваг продукту, визначення фізико-хімічних показників якості взірців, що реалізуються у ТД "Купечеський" м. Севастополя.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 17.09.2011Дослідження цілей автоматизації технологічних процесів. Аналіз архітектури розподіленої системи управління технологічним процесом. Характеристика рівнів автоматизації системи протиаварійного автоматичного захисту і системи виявлення газової небезпеки.
реферат [164,1 K], добавлен 09.03.2016Особливості і фактори розміщення атомної енергетики України, основні етапи і сучасні проблеми розвитку атомної енергетики України, територіальна організація атомної енергетики України, перспектива розвитку і розміщення атомної енергетики України.
курсовая работа [36,0 K], добавлен 04.03.2004
