Вибір, монтаж і експлуатація верстат-качалки для приводу штангового свердловинного насосу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вибір, монтаж і експлуатація верстат-качалки для приводу штангового свердловинного насосу

З М І С Т

Вступ

1. Загальна частина

1.1 Призначення і типи верстатів-качалок

1.2 Конструктивні особливості і принцип роботи верстата-качалки

2. Технічна частина

2.1 Обґрунтування конструкції свердловини

2.2 Вибір верстата-качалки

2.3 Технічна характеристика і кінематична схема верстата-качалки

2.4 Вибір штангового глибинного насоса, його технічна характеристика

2.5 Розрахунок потужності електродвигуна верстата-качалки, вибір типу електродвигуна і його технічна характеристика

2.6 Електропостачання верстата-качалки

3. Технологічна частина

3.1 Вибір метода і способу монтажу верстата-качалки

3.2 Підготовчі роботи перед монтажем

3.3 Спорудження фундаменту під верстат-качалку

3.4 Технологія монтажу верстат-качалки

3.5 Вибір типу урівноваження верстат-качалки

3.6 Механізми і обладнання , що використовуються при монтажі, їх технічні характеристики

3.7 Необхідна документація для монтажу верстатів-качалок

3.8 Наладка, обкатка, випробовування і передача верстата-качалки в експлуатацію

3.9 Експлуатація і технічне обслуговування верстата-качалки

4. Розрахункова частина

4.1 Розрахунок урівноваження верстата -качалки

4.2 Визначення зусиль в шатуні

4.3 Визначення максимального навантаження на головку балансира

4.4 Розрахунок балансиру

4.5 Розрахунок фундаменту під верстат-качалку

5. Економічна частина

5.1 Розрахунок собівартості монтажу та ефективності витрат на монтаж верстат-качалки

6. Охорона праці і навколишнього середовища

6.1 Основні заходи по техніці безпеки та промислової санітарії

6.2 Протипожежні заходи

6.3 Заходи по охороні навколишнього середовища

В с т у п

Експлуатація нафтових родовищ Чернігівщини почалась в 1960 році.

6 листопада 1960 року із залізнодорожної станції Прилуки на Херсонський газопереробний завод було відправлено перші дві цистерни нафти, видобутої із свердловини № 4 Прилуки. До кінця року її було видобуто і відвантажено 1,5 тис. тон.

В 1961 році було розпочато експлуатацію Гнідинцівського родовища.

Першою була введена в експлуатацію свердловина № 4, потім св. № 1,6,11. В 1961 році було видобуто 25 тис. тон на Гнідинцівському родовищі і 35 тис. тон на Прилуцькому.

В 1964 році розпочата експлуатація Леляківського родовища.

Першу нафту дала св. № 6. До кінця року були пущені в експлуатацію ще 8 свердловин.

Гніденцівське і Леляківське стають основними в забезпеченні неперервного нарощування обсягів видобутку нафти на Чернігівщині.

В 1962 році було видобуто 251 тис. тон, в 1964 році видобуток перевищив 1 млн. тон.(1183 т.т.), в 1967 році було видобуто майже 5 млн. т. (4853т.т.). В 1967 році було відкрито Богданівське нафтогазове родовище, а вже через рік почали видобуток нафти з свердловини № 4.

В 1970р. було відкрите і введене в дію Монастирищенське, а в 1971р. Молодівецьке нафтові родовища.

Завдяки інтенсивній розробці нафтових родовищ на Чернігівщині видобуток нафти в 1972 році досяг максимального обсягу - 8230 тис. т. Крім цього в 1972 році було видобуто 88 тис. т. конденсату, що в сумі складає 605 видобутку України. На Малодівецькому родовищі була введена сама високодебітна свердловина в Україні № 12. У вересні 1975 року її дебіт сягав 953 тис. т. нафти, а за 1976р. з неї видобуто 234 тис.т. нафти, що рівнялось видобутку НГВУ „Чернігівнафтогаз”(240 тис.т.).

В 1974 році почався видобуток нафти на Скороходівському родовищі в новому нафтопромисловому районі, так званої Талалаївської групи родовищ.

В наступні роки тут були введені в експлуатацію Талалаївське, Матлахівське, Ярошівське, Бережівське, Софіївське та інші родовища.

Не дивлячись на значну кількість відкритих і введених в розробку родовищ, на загальний видобуток нафти вони вплинули дуже мало, бо запаси нафти в них були не великі, а по деяким незначні (Нинівське, Ромашівське і ін.).

Загальні запаси нафти всіх відкритих після 1962 р. родовищ значно менші одного Леляківського чи Гнідинцівського родовища. Основні родовища Чернігівщини майже повністю вироблені через те, що починаючи з 1972 року видобуток нафти невпинно знижується. В 1996р. видобуто на Чернігівщині 610 тис.т . В Україні - 3860 т.т. в т.ч. по АТ „Укрнафта” 3192 т.т.

Загальний видобуток нафти з конденсатом на 1.01.1997р. становить по підприємству „Чернігівнафтогаз” 110159,6 т.т. в т.ч. конденсату 2683 т.т.

Крім нафти, на Чернігівщині ведеться видобуток природного газу і газового конденсату. Перше газоконденсатне родовище Гнідинцівське, було відкрито в 1965 році, і введено в дію 1968 року., в 1968р. було видобуто 105 млн.м3 газу і 1,4 т. т. конденсату.

Після Гнідинцівського в 1972 р. почали видобуток природного газу на Богдановському родовищі. Потім природний газ і конденсат почав видобуватись на Мільківському, Талалаївському, Скороходівському і Матлахівському родовищах.

Видобуток природного газу і конденсату наростав високими темпами і досягнув максимальних обсягів в 1972 р. коли було видобуто 864 млн.м3 газу і 87 т.т. конденсату. Станом на 1.01.1997 р. по НГВУ „ЧНГ” видобуто 10753,2 млн.м3 природного газу і 2683,4 т.т. конденсату.

Хоча видобуток нафти і газу на Чернігівщині продовжує зменшуватись, тут видобувають ще біля 205 нафти з конденсатом України. З шести нафтовидобувних районів по обсягах видобутку нафти Чернігівщина займає друге місце.

Нафтогазовидобувне управління „Чернігівнафтогаз” призначене для видобування і транспортування продукції по нафтопроводах до Гнідинцівського нафтогазопереробного заводу. Збір і транспорт продукції нафтових родовищ здійснюється по герметизованій напірній однотрубній системі. Газорідинна суміш від свердловини по викидних лініях подається на автоматизовані блочні групові замірні установки (ГЗУ) типу „Спутник”, на які здійснюється замір дебіту нафти. Від ГЗУ продукція свердловин під тиском, що створюють глибинні насоси, або пластовим, по нафтогазозбірних трубах поступає на вузли сепарації найближчої дотискувальної насосної станції (ДНС), де відбувається перша ступінь сепарації. На Леляківській, Талалаївській, Прилуцькій та Молодівецькій ДНС розташовані також установки попереднього скидання вільної пластової води (УПС), обладнані трьохфазними сепараторами, у яких здійснюється розподіл газу, нафти і води. Від сепарований газ по системі між промислових газопроводів подається на Гніденцівський газопереробний завод (ГПЗ). Нафта із рештками води та розчиненого газу перекачується насосними агрегатами по між промислових нафтопроводах на кінцеву сепараційну установку Гніденцівського ГПЗ. Там здійснюється кінцева сепарація нафти та її підготовка до товарної кондиції - обезводненя, обезсолювання та гаряча сепарація (стабілізація), після чого подається на Кременчуцький нафтопереробний завод.

1. Загальна частина

1.1 Призначення і типи верстатів качалок

Верстат-качалка призначений для видобутку нафти глибинно-насосним способом за допомогою колони штанг.

Призначення проводу штангового насоса перетворювати обертання вала електродвигуна в зворотно-поступовий рух точки під'єднання штанг.

Верстат-качалка також призначений для видобування води із глибинних свердловин і колодязів, з великою подачею, в районах без атмосферних опадів.

Роз'яснення позначення верстата - качалки

UР 9 Т - 2500 - 3500

Навантаження на полірованому щитку, у тоннах

Конструктивний варіант:

Т - Редуктор на опорах.

S- Редуктор на основній рамі

Довжина ходу, у мм

Макс. момент на редукторі, у кгс/м2.

У - Балансирне зрівноважування

С - Комбіноване зрівноважування

М - Роторне зрівноважування

Верстат-качалка пускається в роботу після того, як виконаний перевірний розрахунок його навантаження в умовах даної свердловини.

Не допускається перевищувати номінальні параметри закупленого верстата-качалки: навантаження на полірованому штоку, момент редуктора й число подвійних ходів у хвилину.

При роботі верстата - качалки енергія від електродвигуна передається через редуктор до кривошипно шатунного механізму, який переробляє обертовий рух вихідного вала редуктора через балансир зворотно поступальний рух колони штанг. Зв'язаний з колоною плунжер також виконує зворотно поступальний рух. При ході плунжера вверх нагнітальний клапан закритий тиском рідини, яка знаходиться над плунжером і стовп рідини в колоні насосно - компресорних труб рухається вверх - виникає її відкачка. В цей час впускний всмоктувальний клапан відкривається, і рідина заповнює об'єм циліндра насоса під плунжером. При русі плунжера вниз всмоктувальний клапан під тиском стовпа рідини закривається, нагнітальний клапан відкривається і рідина перетікає в над плунжерний простір циліндра. Відкачуюча рідина рухається із колони через боковий відвід остьового сальника і подається в промисловий колектор.

ГОСТ на верстат-качалки передбачає їх випуск з допустимим навантаженням на головку балансира від 20-200кН. Довжина хода може змінюватися від 0,3 до 6 м. Число ходів головки балансира ГОСТом не регламентується. Але досвід експлуатації установок показує, що її необхідно обмежувати 15 ходами за хвилину у верстат-качалках малої потужності і 8-10 у потужних верстат-качалках. Найбільший крутячий момент на веденому валу редуктора складає від 2,5 до 125 кНм.

Типи верстатів - качалок, їх особливості

UP 5,2t - 2100-3500m

U 6,4t-3500-5550m

7t-2000-2000m

7t-2000-3500m

9t-2500-3500m

9t-2500-5500m

9t-4000-7500

10t-3600-7500m

12t-3000-5500m

12t-3000-7500m

12t-5000-7500m

12t-5000-10000m

15t-4000-7500m

15t-4000-10000m

15t-5000-10000m

19,3t-3550-7500m

19,3t-3650-10000m

Верстат качалки відрізняються між собою вагою, габаритними розмірами, потужністю двигуна. Є верстат - качалки балансирні і не балансирні. Ще вони відрізняються між собою максимальним навантаженням полірованому штоку, максимальним моментом редуктора, довжиною ходів, максимальним числом подвійних ходів/хв., передаточним числом редуктора, кількістю клиновидних пасів, вагою редуктора.

1.2 Конструктивні особливості і принцип роботи верстата-качалки

Конструктивні особливості верстатів-качалок типів UР 9 Т - 2500 - 3500 слідуючі:

1. Всі верстати мають закриті двохступінчаті редуктори з циліндричними зубчатими колесами в зачепленні Новикова, розміщені симетрично відносно його поздовжньої осі. Передаточні циклічні шестерні редуктора стальні, мають шевронні фрезеровані зубці, які працюють в масляній ванні. Опори валів редуктора майже у всіх верстатах виконані на підшипниках кочення;

2. Редуктори оснащені двохколодочними гальмами для можливості зупинки балансира в будь-якому положенні після зупинки двигуна;

3. Передача руху від двигуна до редуктора здійснюється клиновидними пасами. Вони водонепроникні, можуть працювати без захисту від атмосферних опадів, безпечні в пожежному відношенні;

4. Балансири мають обертаючу на 180° навколо вертикальної осі головку, що забезпечує вільне проходження талевої системи при ремонтах свердловини і безпечність ведення робіт ( в останні роки головки балансира виконують тільки поворотної конструкції);

5. На всіх верстатах застосовується канатна підвіска, що полегшує регулювання штока при посадці плунжера в циліндрі насоса.

Верстат-качалка складається із слідуючи основних вузлів: рами зі стійкою, балансира з головкою і противагами, редуктора з двома кривошипами на яких закріплені противаги і траверси з двома шатунами.

Рама виготовлена зі сталі ( двутавр) і складається з двох поздовжніх балок, з'єднаних між собою поперечниками і косинками на зварюванні. Рама встановлюється на масивний бутобетонний фундамент або на збірний фундамент з окремих бетонних блоків і кріпиться до нього анкерними болтами. В передній частині рами монтується на болтах стійка балансира, яка представляє зварну конструкцію.

Балансир виготовлений з двох двутаврових балок, з 'єднаний між: собою накладками з листової сталі і приєднаний до квадратного опорного вала скобами, які охоплюють вал і кріпляться за нижні палки балок.

Головка балансира на якій закріплена канатна підвіска має циліндричну лобову частину з радіусом, який рівний довжині переднього плеча балансира. Оскільки головка балансира рухається по дузі, то для з'єднання її з гирловим штоком і штангами призначена гнучка канатна підвіска. За її допомогою регулюють посадку плунжера в циліндр насоса для попередження ударів плунжера до всмоктувального клапана або виходу плунжера із циліндра, а також: встановлюють динамограф для дослідження роботи обладнання.

Амплітуду руху головки балансира (довжину ходу гирлового штока) регулюють зміною місця з'єднання кривошипа з шатуном відносно осі обертання (перестановки пальця кривошипа в інший отвір).

Частота руху головки балансира (кількість гойдань) Змінюється за рахунок зміни ведучого шківа на валу Електродвигуна на другий (більший або менший) діаметр, тобто регулювання роботи верстата-качалки дискретне.

Канат підвіски перекинутий через ролик, який встановлений на верхній частині головки і утримується в його канавці фігурною скобою і гайкою, яка нагвинчується на вісь ролика.

В середній частині верстата-качалки на болтах закріплений двохступінчатий редуктор закритого типу. Загальне передаточне число редуктора рівно 39,13. На виступаючих з редуктора кінцях веденого валу насаджені два масивних чавунних кривошипа з отворами для приєднання пальців кривошипа. Кінці вала мають по дві шпоночні канавки, зміщені відносно один одного на 90°. Це дає можливість після певного строку експлуатації змінити положення кривошипів по відношенню до веденої шестерні і тіш. самим переносити максимальне навантаження на менше зношених зубців.

На кожному кривошипі встановлено по два чавунних важелі, які призначені для урівноважування верстат - качалки і можуть пересуватися вздовж кривошипа.

На задньому плечі балансира закріплений підшипник підвіски траверси. Поперечна траверса служить для підвішування двох паралельно працюючих шатунів кривошипно-шатунного механізму, який передає рух від редуктора до балансира. Для швидкої зміни і натягування пасів електродвигун встановлено на поворотні полозки. У необхідному (крайньому верхньому) положенні головки балансир фіксується за допомогою гальмівного барабана (шківа).

Відомі інші індивідуальні механічні приводи, які містять також двигун, трансмісію і перетворювальний механізм. Для приводу з одноплечим балансиром характерним є розміщення опори на закріпленому кінці балансира, а точки з'єднання шатуна з балансиром - між головкою балансира й опори. Зрівноваження може бути як вантажним, так і пневматичним за рахунок стискання повітря в пневмоциліндрі з гідравлічним затвором. Повітря підкачується в систему зрівноваження невеликим компресором.

2. Технічна частина

2.1 Обґрунтування конструкції свердловини

Конструкцію свердловини необхідно вибирати з урахуванням глибини залягання нафтових і газових пластів, тиску в них, характеру розбурюваних порід, наявності ускладнень при бурінні свердловини, умов експлуатації, а також можливості проведення ремонтних робіт.

Конструкція свердловини повинна бути міцною і забезпечувати ізоляцію продуктивних горизонтів, мінімальні затрати коштів на розвідування і розробку родовища досягнення необхідного режиму експлуатації, максимального використання пластової енергії для транспортування нафти і газу, доведення свердловини до проектної глибини.

При бурінні свердловини на нафту і газ їх стволи повинні бути закріплені обслуговуючою колоною. В наш час використовують 5 типів обсадних колон.

1. Направлення - для кріплення стінок свердловини від гирла до верхньої лінії пластів, що мають щільність для попереджень їх обвалу, якщо верхні шари складаються з сипучих порід. Глибина спуску 3-5 м.

2. Кондуктор - для ізоляції верхніх водоносних горизонтів з метою попередження забруднення джерел прісної води і для ізоляції верхніх газоносних горизонтів з метою попередження можливості перетікання газу з нижніх високо напірних газових горизонтів вгору. Глибина спуску 150-400 м. Якщо не забезпечується нормальна герметизація різьбових з'єднань обсадної колони, то в газових свердловинах башмак кондуктора рекомендується встановлювати в щільних малопродуктивних породах. Міцність порід, що залупають нижче башмака кондуктора повинна перевищувати розривне зусилля , здійснюване на них тиском газу, відкритого в нижніх горизонтах. Виходячи із сказаного, орієнтовану глибину встановлення кондуктора повинна перевищувати розривне зусилля, здійснюване на них тиском газу, відкритого в нижніх горизонтах. Виходячи із сказаного глибину встановлення кондуктора можна визначити по формулі Н = 5рпл, де рпл - величина пластового тиску газу в першому відкритому газовому горизонті в МПа (після спуску кондуктора ). Кондуктор служить також основою для обладнання гирла свердловини.

3. Проміжна колона - перекриття мінералізованих вод, що забруднюють буровий розчин, зон поглинання або сильних газо-проявів що виникають при незначних коливаннях густини бурового розчину, зон обвалювання, потужних відкладень солі, зон ускладнень, що потребують промивочних рідин, які різко відрізняються своїми параметрами.

Коли ускладнення спостерігається в двох різних горизонтах після спуску кондуктора або при аварії з проміжною колоною, спускають 2 проміжні колони. Глибина спуску проміжних колон 1800-5000 м. Якщо проміжна колона перекриває газоносні горизонти, то її башмак повинен бути достатньо віддалений від підошви пласта.

4. Експлуатаційна колона - для вилучення нафти або газу, а також для оцінки продуктивності свердловини, коли стінки її не стійкі і не дозволяється спустити випробувач пластів. Глибина спуску відповідає глибині залягання самого продуктивного горизонту.

Хвостовик являє собою укорочену обсадну колону, верхній кінець якої не менше ніж на 30 м входить в попередню колону. Хвостовик підвішується на проміжній колоні чи герметично приєднується до неї.

Конструкцію свердловини починають вибирати з діаметра експлуатаційної колони. При цьому необхідно пам'ятати, що збільшення діаметра свердловини збільшує вартість її буріння і закачування, що повинно компенсуватися очікуваним економічним ефектом.

Діаметр експлуатаційної колони повинен забезпечувати перевід свердловини з фонтанного видобування на насосне, а також розміщення обладнання для одночасної роздільної експлуатації декількох горизонтів.

Вирішальним фактором при виборі діаметра експлуатаційної колони для нафтових свердловин завжди слід орієнтуватися на мінімально можливий діаметр. Рекомендовані діаметри експлуатаційної колони 114-168 мм.

Після вибору діаметра експлуатаційної колони вирішується питання про необхідність спуску проміжної колони (на основі геологічного розрізу і можливостей подолання ускладнень ). Якщо 1-ї проміжної колони не достатньо, вирішується про питання про число і глибину її спуска.

Якщо перекриття пластів верхнього інтервалу в свердловину спускають кондуктор на визначену глибину. Якщо верхні шари порід стійкі, в них немає водоносних або поглинальних зон, кондуктор можна не спускати або спускати без демонтування, а потім витягти.

2.2 Вибір верстата-качалки

Для свердловини, що експлуатуються насосним способом, устаткування добирають залежно від заданого відбору і висоти підйому рідини з урахуванням геолого-технічної характеристики свердловини (конструкція свердловини, газопроявлення, виділення піску, густина нафти, вміст парафіну в нафті, корозійні властивості рідини і газу).

Межі відбору рідини для нових свердловин заздалегідь встановлює геологічна служба промислу на підставі даних сусідніх свердловин, або на підставі попередньої експлуатації даної свердловини іншим способом.

Окремі елементи устаткування (підземного і наземного) штангової насосної установки взаємозв'язані. Від діаметра насоса і глибини його спуску залежать також навантаження на верстат і відповідно на головку балансира, число качань і довжина ходу плунжеру, а отже, і тип верстата-гойдалки .

Таким чином, вибір устаткування для експлуатації свердловин штанговими глибинними насосами повинен бути комплексним, тобто одночасно повинне підбиратися і підземне і наземне устаткування з урахуванням всіх його параметрів.

Верстат-гойдалку для свердловини добирають на підставі визначення максимального навантаження на головку балансира, виходячи з кількості рідини, що добувається з свердловини, і глибини, з якою потрібно відкачувати рідину.

Навантаження на верстат-гойдалку складається з ваги штанг, занурених в рідину, вагу стовпа рідини, що знаходиться в трубах, і динамічних зусиль, що виникають унаслідок вкорінення руху маси насосних штанг в рідині при зміні напряму ходу (сили інерції).

Для елементарних розрахунків навантаження на верстат-гойдалку можна користуватися наступною формулою :

Р=Рж+Ршт+Рі

де Р - загальне навантаження на верстат-гойдалку; Рж - навантаження від ваги всієї рідини; Ршт - навантаження від ваги штанг; Рі - динамічні навантаження;

Рж=(F-f)Lсg;

Ршт=fL(с1-с)g

де F - площа перетину труб в м2; f - площа перетину штанг в м2; L - довжина штанг в м; з - густина рідини в кг/м3; с1 - густина матеріалу штанг в кг/м3 ; g10 м/сек2 - прискорення сили тягаря.

Максимальне розрахункове навантаження від ваги штанг в рідині буде при знаходженні динамічного рівня у прийому насоса; якщо динамічний рівень знаходиться вище прийому насоса, у формулах розрахунку навантаження величина L відповідає відстані від гирла до динамічного рівня.

Для наближених розрахунків динамічні навантаження Рі приймаються рівними 10-15 % від статичних навантажень (Рж+Ршт).

По підрахованій формулі навантаженню на головку балансира і добирають верстат-гойдалку.

Допустиме навантаження на балансир беруть з технічних паспортів верстата-гойдалки .

Паралельно з вибором устаткування для насосної експлуатації свердловини встановлюють депресію в свердловині і глибину підвіски насоса.

З рівняння притоку рідини при заданому відборі і відомому коефіцієнті продуктивності можна визначити депресію :

Q=K(hд-hст)

де Q - дебіт рідини в т/добу; K - коефіцієнт продуктивності; hд і hст - відстані від гирла свердловини до динамічного і статичного рівнів в м.

З цього рівняння маємо

(hд-hст)=Q/K

а знаючи величину статичного рівня, можна визначити динамічний рівень

hд=Q/K+hст .

Встановлений на підставі дослідження режим роботи свердловини необхідно систематично перевіряти повторними дослідженнями і вимірами динамічного рівня. По положенню динамічного рівня в затрубному просторі при роботі глибинного насоса можна судити про стан роботи як насосного устаткування, так і самої свердловини.

В результаті підбору із урахуванням геолого технічних характеристик свердловини, підбираємо верстат-качалку типу UР-9Т-2500-3500.

2.3 Технічна характеристика і кінематична схема верстат-качалки

Таблиця 2.1. Технічна характеристика UP-9T-2500-3500

	UP-9T-2500-3500
Максимальне навантаження на полірованому штоку	9000 кг
Максимальний момент редуктора	3500 кг
Довжина ходів	2000 мм 1500 мм 1200 мм
Максимальне число подвійних ходів / хвилин	6,15
Передаточне число редуктора	1:36,34
Діаметр клинопасового шківа	800мм
Ефект статичного урівноваження	5950кг
Кількість клинових пасів	6
Профіль і довжина пасів	8/7100
Ємність ванни редуктора	150л
Вага редуктора	2647 кг
Вага верстат-качалки	12,692 кг
Конструктивна неврівноваженість	240 кг

Верстат-качалка складається з наступних основних частин:

I. Основна рама - складається із двох поздовжніх швелерів, скріплених з'єднувальними траверсами.

2. Стійка - триножного типу, складається з кутового профільного прокату, зібраного у верхній частині за допомогою зварювання, а також болтів з гайками; кесонного конструктивного типу.

Стійка кріпиться жорстко на основній рамі за допомогою болтів і гайок.

3.Постамент редуктора - зі стінками, виготовленими з листової й листової сталі, служить опорою редуктора й установлюється на основну раму, до якої прикріплюється за допомогою болтів і гайок.

4. Балансир - зварений зі швелерного або двотаврового прокату й кріпиться на стійці за допомогою центрального підшипника.

5. Головка балансира - зварена у вигляді решітної балки, з вертикальною відкидною віссю.

Операція відкидання здійснюється завдяки наявності відповідного механізму, розташованого на балансирі.

6. Шариковий підшипник,(9) - центральний підшипник і (10) шаровий шарнір, сконструйовані із застосуванням підшипників кочення, а для ущільнення передбачені кільця Зиммеринг або войлок.

7. Траверсу - виготовляється у вигляді прямої балки кесонного типу звареної зі листової сталі, по обох кінцях якої є болти й втулки для підвіски шатунів.

8. Шатуни - виготовлені із труби з увареними головками з кованої сталі.

9. Кривошипи - виготовлені із сірого чавуну, із зубчастими рейками по двох опорних поверхнях противаг, з якими зчіплюється шестерня, що переміщає противаги при зміні рівноваги.

У середній частині кривошипи передбачені декількома отворами, відповідно до гами довжини ходів, у які встановлюються шатуни, за посередництвом кульових шарнірів.

Малогабаритні верстати-качалки, як Р 0,9Т, Р1,5T і Р 3 Т мають зрівноважування балансирного типу й кривошипи з литої сталі, передбачені осьовим гвинтом для зміни положення кульового шарніра уздовж ходу. Через це послабляється гайка на пальці кривошипа й тільки після цього повертається рухомий гвинт. Потім виробляється блокування за допомогою затягування.

12.Канатна підвіска - виготовляється у варіанті з поперечною траверсою з литої сталі. Кінці каната кріплять свинцем, литим у гнізда у формі усіченого конуса, передбачені на корпусі траверси.

Конструктивний варіант із двома траверсами й гніздами для кріплення каната й полірованого штока використається рідше й виготовляється на прохання.

Гальмовий пристрій складається із власно гальма
барабанного типу з колодками й кулачковим приводом, а його керування виробляється через механізм передачі, використовуючи при цьому рукоятку керування.

Редуктор - двохступінчастий, із симетричним розташуванням коліс, що утворюють зачеплення циліндричного типу, косозубе з вольвентним профілем.

Вали, виготовлені з легованої сталі з термообробкою, мають підшипникові опори (виключенням є редуктори 5500, 7500 і 10.000 кг\см, у яких опорами головного вала служать бронзові вкладиші).

Змащення зачеплення, а також змащення підшипників привідного і головного валів (тільки у випадку прокладочного типу опор) виробляються маслом з масляної ванни способом розбризкування, маслозабору й напрямку; інші підшипники змазуються вазеліном.

На прохання замовника можуть поставлятися верстати качалки конструктивного типу з усіма підшипниками редуктора, що мають спосіб, що розприскує, змащення (останнє особливо важливо для країн із тропічним кліматом).

Замовник ознайомиться зі змістом гл.8, п.3 і передбачить відхід (змащення) відповідно до поставлених варіантів.

На одному торці швидкохідного вала редуктора встановлюється гальмо, а на іншому - передатний шків з ремінними щитами.

У торців головного вала монтуються кривошипи із противагами за допомогою напруженої посадки й високих шпонок.

15. Постамент двигуна виготовлений із двох балок, скріплених єднальними перемичками. На останній встановлені напрямні рейки, що дозволяють переміщення двигуна в поперечному й поздовжньому напрямках, через його центрування й, відповідно, натягу ременів передачі, за допомогою двох регулюючих болтів.

16. Ремінні щити виготовляються у вигляді легкої конструкції, із трубчастою рамою й стінками із дротяної сітки, а також
покриттям зі сталевого аркуша по всій довжині щита.

17. Загородження - складається з легких панелей (трубчата рама й стінки із дротяної сітки), що прикріплюють до стійок, що укладають у ґрунт.

18. Сходи (24,25 площадки - на прохання) для доступу
до місць змащення або ремонтного втручання зварені зі сталевих
смуг і брусків.

19. Фундамент верстата - качалки складається з металевої
частини для укладання в бетон, а саме анкерних труб і болтів із планками, що поставляють заводом, як і з бетонної частини, виготовленої замовником відповідно до плану фундаменту.

Станок - качалка поставляється із приводним електроустаткуванням (двигун і автомат для пуску й захисту) або для відповідного устаткування в замовника, як електричного, так і термічного.

Ремінні шківи двигуна передбачаються залежно від числа обертів двигуна й числа подвійних ходів/хв., необхідних в експлуатації верстата-качалки, що уточнюється при укладанні договору.

До верстата-качалки спеціальний і стандартний інструмент, що поставляє відповідно до приписань у договорі.

Кінематична схема UР -9Т

А	Роликопідшипник з циліндричними роликами
В	Сферичне зчеплення
С	Сферичний підшипник
D	Центральний підшипник
Е	Роликопідшипник з бочкоподібними роликами
F	Роликопідшипник з циліндричними роликами

2.4 Вибір штангового глибинного насоса, його технічна характеристика

При насосній експлуатації підйом рідини з свердловин на поверхню здійснюється глибинно-насосними установками різних типів :

а) штанговими насосними установками, в яких глибинний насос, спущений в свердловину, приводиться в дію двигуном, розміщеним на поверхні, за допомогою спеціального приводу через колону насосних штанг; для відкачування рідини застосовуються глибинні штангові насоси;

б) безштанговими насосними установками, при яких насос спускають в свердловину одночасно з двигуном, що представляє разом з насосом єдиний агрегат. Агрегат спускають в свердловину на насосних трубах, насосні штанги в цій установці відсутні. Насоси, вживані для цього виду експлуатації, називаються безштанговими зануреними насосами.

Безштангові занурені насоси у свою чергу діляться на відцентрові електронасоси і гідравлічні поршневі насоси. Техніка експлуатації свердловин штанговими і безштанговими насосами різна.

По величині запланованого відбору рідини і глибини спуску насоса з урахуванням підземного устаткування (насос, труби, штанги). Глибинний насос повинен бути вибраний з урахуванням можливості роботи на заданій глибині. Вибором діаметра і типу глибинного насоса визначається мінімальний діаметр насосних труб, але тип насоса залежить від газонафтопрояву свердловини і від фізико-хімічних властивостей відкачуваної рідини.

Плунжер насоса вибирають в одному з виконань. Підгонку плунжеру до циліндра насоса необхідно добирати з урахуванням умов роботи насоса в свердловині. Сучасні глибинні насоси задовольняють всім умовам експлуатації свердловин.

Для заданого відбору рідини необхідно вибирати насос такого можливе меншого діаметра, щоб при максимальній величині ходу і при малому числі ходів в хвилину продуктивність його вистачала для відкачування тієї кількості рідини, яке може дати свердловина.

Глибину спуску насоса встановлюють по положенню динамічного рівня і глибині занурення насоса під цей рівень, тобто

L=hд+h

де L - глибина спуску насоса в м; hд - відстань від устя до динамічного рівня в м, h - глибина занурення насоса під динамічний рівень в м.

Звичайно глибину занурення для нормальних умов приймають рівній 50-60 м, в малодебітних свердловинах глибину занурення можна зменшити до 10-20 м. При значному газовому чиннику збільшують занурення насоса до 200-300 м і більш.

Після пуску свердловини в експлуатацію необхідно її ретельно досліджувати лунометруванням і динамометруванням. Ці дослідження допоможуть уточнити правильність вибору насосного устаткування; на їхній основі встановлюють найвигідніший режим роботи свердловини.

Якщо динамічний рівень знаходиться на значній висоті від прийому насоса, а коефіцієнт подачі достатньо високий, це означає, що темп відкачування рідини нижче за можливу здобич з свердловини; в цьому випадку треба збільшувати темп відкачування або замінити устаткування більш могутнім (збільшити діаметр насоса, встановити верстат-гойдалку з довгим ходом плунжеру і більшої вантажопідйомності і т.п.). Якщо при тих же умовах коефіцієнт подачі незначний, отже, не гаразд насос або насосні труби; треба з'ясувати причину низької продуктивності підземного устаткування і усунути її. Якщо динамічний рівень знаходиться у прийому насоса, а коефіцієнт подачі невеликий, це означає, що продуктивність насосної установки вище за можливу здобич з свердловини; треба збільшити занурення насоса або замінити насос іншим, меншого діаметра.

Технічна характеристика насосів НГН1 дана нижче :

Параметри і основні розміри насосів НГН1 Табл. 2.2

Умовний діаметр насоса, мм	Довжина ходу плунжера (від - до), мм	Продуктивність (теоретична) при 10 подвійних ходах в хвилину і коефіцієнті подачі, рівному (від - до), м3/сутки	Число втулок в циліндрі (від - до)	Гранична глибина спуску насоса, м	Умовний діаметр підіймальних (насосних) труб по ГОСТ 633-63, мм	Габаритний діаметр насоса, мм
28	600 600-900	5,5 5,5-8,0	2 6-7	400 1200	48х4,0	56
32	600 600-900	7,0 7,0-10,5	2 6-7	400 1200
43	600 600-900	12,5 12,5-19,0	2 6-7	400 1200	60х5,0	73
55	600-900	20,5-31,0	6-7	1000	73х5,5	89
68	900	50,0	7	800	89х6,5	107

Примітка. Теоретична продуктивність насоса підраховується залежно від конкретного числа подвійних ходів в хвилину.

Технічна характеристика насосів НГН2: Табл.2.3.

Умовний діаметр насоса, мм	Діаметр ходу плунжера (від - до), мм	Продуктивність (теоретична) при 10 подвійних ходах в хвилину і коефіцієнті подачі, рівному 1 (від - до), м3/добу	Число втулок в циліндрі (від - до)	Гранична глибина спуску насоса, м	Умовний діаметр підіймальних (насосних) труб з гладкими кінцями по ГОСТ 633-63, мм	Габаритний діаметр насоса, мм
28 32 38 43	600-3600 600-4200 600-4200 600-6000	5,5-32,0 7,0-49,0 10,0-69,0 12,5-125,5	6-16 6-18 6-18 6-24	1200	48х4,0	56
					60х5,0	73
55 68 82 93	600-6000 900-6000 1800-6000 1800-6000	20,5-205,5 47,0-314,0 137,0-456,5 176,0-587,0	6-24 7-24 10-24 10-24	1000 800 800 650	73х5,5 89х6,5 102х6,5 114х7,0	89 107 121 133

Примітки.

1. Теоретична продуктивність насоса підраховується залежно від конкретного числа подвійних ходів в хвилину.

2. Припускає збільшення граничної глибини спуску насосів умовним діаметром 43, 55 і 68 мм, укомплектованих сталевими втулками, відповідно до 1500, 1200 і 1000 м.

2.5 Розрахунок потужності електродвигуна верстата качалки, вибір типу електродвигуна і його технічна характеристика

Для визначення потужності двигуна верстата-качалки існує декілька формул. Найбільш поширеною і яка дає більш близьке значення до фактичних показників є формула Д.В. Єфремова.

N =0,0409*?*Dпл2*k*H*s*n*?* (2.1.)

де, Н - висота підйому рідини (відстань від гирла до динамічного рівня), Н=1800 м;

? - відносна густина рідини, ? = 870 кг/м ;

?н - ккд насоса, ?н =0,85 + 0,95. Приймаємо ?н =0,9;

?ск -ккд верстата-качалки, ?ск =0,8 -Ю,85. Приймаємо ?ск =0,85;

?- коефіцієнт подачі насосної установки ? =1,16 для плунжера діаметром 32 мм таб.48[3.ст. 122];

?- коефіцієнт який враховує степінь урівноважування верстата-качалки. Приймаємо к =1,2.

N=0,0409*3,14*0,032*1,2*1800*2,5*12*870*=33,9 кВт

До визначеного розрахунку потужності електродвигуна верстата- качалки типу UP-9T-2500-3500, яка складає 33,9 кВт , вибираємо тип електродвигуна. Це буде коротко замикаючий асинхронний електродвигун з підвищеним пусковим моментом в закритому обдуваю чому виконанні серії АОП-82-4, номінальна потужність якого складає 40 кВт.

Технічна характеристика АОП -82-4: Табл.2.4.

Електродвигун	Номінальна потужність, кВт	При номінальній потужності	J пуск/ J ном	М пуск поч.. / М ном.	М пуск Макс. / М ном	Маховий момент ротора, кгс*м	Маса, кг
		Частота обертання в хв.	Сковзання, %	Струм статора, А1	ККД, %	соs ?
АОП-82-4	40,0	1470	2,0	76,5	90,0	0,88	7,0	1,9	2,6	2,800	495,0

2.6 Електропостачання верстату - качалки

Ящик з приводом двигунів насосних станцій перекачування типу КУП 0,38/50 сконструйований у вигляді зовнішнього шафи і містить прилади вимірювання, керування і захисту асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором, напругою 380 в, частотою 50 гц і потужністю 36квт. Ящик забезпечений приборами для пуску асинхронних електродвигунів безпосередньо приєднанням до мережі.

Технічна характеристика :

Напруга номінальною380/220 в

Струм номінальний 9т=100А;12т=160А

Частота току50 гц

Напруга току керування220 в, 50 гц

Режим роботи: АСЗ - привід асинхронних двигунів короткозамкнених або з колекторними кільцями, без реверсування току в русі.

Напруга живлення котушок приборів схеми 220 в, 50 гц

Діапазон регулювання перевантажувального реле(0,6-1) Ін

Частота включень20 вкл/год.

Міцність на механічний і електричний знос120.000 вкл.

Можливість закривання контактора при випадковому

пуску/максим.20 закривань/при 1,1х380 в=1600 А.

Здатність до розриву контактора при випадковому пуску/максим. 20 відкривань/при 1,1х380 в=1200 А.

Забезпечення роботи приладів при подачі до котушки контактора напруги (0,85?1,05)х220 в.

Прилад залишається ввімкненим з легкою вібрацією при приєднанні до котушки контактора напруги (0,7?0,85)х220 в.

Час повернення реле повторного включення 0,5 сек.

Для приєднання до мережі і відключення від мережі ящик забезпечений контактором на 200 А, 220 в, 50 гц.

Для захисту проти короткого замикання двигуна ящик забезпечений запобіжниками з великою розривною потужністю.

Для захисту від перенавантаженні і двохфазної роботи двигуна, ящик забезпечений блоком теплових реле з робочим потоком 100/4,5 А.

Для повторного автоматичного уповільненого ввімкнення двигунів при виникненні напруги, ящик забезпечений реле часу з часовим механізмом на 220 в, 50 гц з витримкою часу 0,3…..6.

Зміна потоку здійснюється за допомогою амперметра А, встановленого за допомогою токового редуктора 0,5 кв, 150/5 А.

Освітлення внутрішньої частини ящика здійснюється автоматично при відкриванні зовнішніх дверей за допомогою вимикача і лампи.

Від'єднання двигуна від мережі здійснюється за допомогою вимикача.

Оперативна напруга для живлення схеми керування і зовнішнього освітлення - 220 в, 50 гц. Захист ланцюгів керування і освітлення забезпечений автоматичними однополюсними вимикачами. Звертається увага на те, що ящик функціонує при робочому нулі.

Усі каркаси і підставки електроприладів, які нормально не знаходяться під напругою, але могли б попасти під неї у випадку несправності, приєднані до болта заземлення ящика.

Конструктивне виконання

Ящик має двоє дверей, одна з яких захищає прибори зміни і пуску в дії, друга решту приборів.

Повітренепроникність дверей забезпечена гумовими прокладками. З'єднання між приборами здійснені проводами, ізольованими полівініл хлоридом. Розмір ящика 540х1100х480мм. Вага спорядженого ящика до 90кг.

Монтаж

Ящик для приводу двигунів насосної станції перекачування встановлюється на підставку висотою до 1600 мм над рівнем ґрунту, поза зоною Ех.

Керування, догляд і експлуатація

Перед запуском двигунів здійснюється наступна регулювання і перевірка :

- перевіряється, щоб кнопка взводу реле перенапруги знаходилась в положенні “ручний взвод”;

- регулюється витримка часу автоматичного пуску двигуна при появі напруги згідно програми пуску усіх двигунів відповідної схеми, шляхом встановлення стрілки реле на визначений час;

- перевіряється опір ізоляції індуктором 1000 в, причому значення повинно бути не менше 2 Мом.

Пуск і зупинка двигуна здійснюється в наступному порядку :

- перевіряється наявність міжфазної і фазної напруги за допомогою портативного вольтметра;

- закривається вимикач, який забезпечує живлення схеми керування.

Догляд і експлуатація.

Періодично перевіряється :

- робота контакторів, теплових реле і реле часу;

- періодично чистяться контакти контактора, видаляючи наплави металу. Після чищення перевіряється сила натиску на контакт а також відстань між контактами і контактний хід, який повинен відповідати значенням, приведеним в наступній таблиці :

Сила натиску на контакт /кг/	Початкова відстань між контактами /мм/	Контактний хід /мм/
4,2±0,2	6,5±1,4	5,5±1,3

Коли товщина контакту зменшується на половину, контакт заміняють. Зношені контакти заміняються оригінальними із запасу.

Маркування і упаковка

В ящику знаходяться : таблиця з технічними даними, електрична схема і етикетка з знаками попередження на випадок наявності напруги всередині ящика.

Транспортування і зберігання ящика - у вертикальному положенні, в оригінальній упаковці.

3. Технологічна частина

3.1 Вибір метода і способу монтажу верстата -качалки

В наш час верстат-качалки встановлюються на фундаменти, котрі ділять на три групи:

а) бутобетонний або бетонний ;

б) із бетонних тумб;

в) металевий постамент різних конструкцій.

Бутобетонний фундамент для верстат-качалки нормального ряду складаються з використанням дерев'яної опалубки; стіни цоколя викладаються із бутового каменя.

При спорудженні бутобетонного фундаменту з використанням дерев'яної опалубки рекомендується витримувати наступну послідовність роботи: спланувати місцевість під фундамент, розмірити місце під котлован і вирити котлован, встановити дерев'яну опалубку , підвести бутовий камінь, забутувати котлован і опалубку цоколя бутовим камінням і залити цементним розчином, після затвердіння цементу розібрати дерев'яну опалубку цоколя вирівняти поверхню цоколя цементним розчином.

При спорудженні бутобетонного фундаменту з кладкою стін цоколя із бутового каменю використовується та ж послідовність, що при спорудженні фундаменту з дерев'яною опалубкою.

Послідовність робіт при спорудженні фундаменту із бетонних тумб : спланувати місцевість під котловани, підтягнути бетонні тумби до місця установки, встановити в котловани бетонні тумби з перевіркою по рівню.

Послідовність робіт при установці металевого постаменту на дерев'яних брусках наступна: спланувати місцевість під фундамент; розмірити місце рід котлован і вирити його; вложити в котлован чотири бруска розміром 2,5*0,3*0,4 м, вирівняти їх по рівню і засипати щебенем; прив'язати канат до металевого постаменту, при підняти його і піднести до котловану, захисту постамент на бруски, зацементувати його і засипати котлован з постаментом землею за допомогою бульдозера.

Послідовність робіт при установці металевого постаменту на бетонні плити та ж, що і при установці його на дерев'яні бруски. В цьому випадку на дно котловану вкладають 12 бетонних плит, котрі до установки на них постаменту засипають шаром землі або гравію.

В даному випадку при монтажі верстата-качалки використовується бетонний фундамент.

Чисельний і кваліфікаційний склад бригади монтажу нафтопромислового обладнання.

Трудомісткість монтажу визначається згідно “Галузевих норм часу на монтаж та демонтаж бурової установки та обладнання для буріння свердловин”. Трудомісткість монтажу противикидного обладнання для буріння свердловини глибиною 4300 м складає 13.50 людино-годин.

Чисельність робітників в бригаді визначається згідно “Галузевих норм часу на монтаж та демонтаж бурової установки та обладнання для буріння свердловин”. Монтаж противикидного обладнання для буріння свердловини глибиною 4300 м здійснює ланка вишкомонтажників, в склад якої входять один вишкомонтажник 6-го розряду і два вишкомонтажника 4-го розряду.

Нормативи чисельності призначені для визначення чисельності та розміщення робітників по робочих місцях. При розміщенні робітників рекомендується, виходячи із виробничих можливостей, вводити широке сумісництво професій і розширення зон обслуговування.

3.2 Підготовчі роботи перед монтажем

Схема розміщення обладнання перед монтажем нафтопромислового обладнання:

На будівельному майданчику устаткування і матеріали мають у своєму розпорядженні таке розміщення, щоб не допускати зайвих переміщень їх у процесі монтажу і не створювати незручностей при роботі. Порядок розташування на площадці устаткування, блоків, деталей і будівельних матеріалів визначається монтажною схемою бурової, способом її спорудження, рельєфом місцевості, станом ґрунту і наявністю під'їзних колій. Усі ці фактори повинні враховуватися при складанні схеми розміщення устаткування і матеріалів на будівельному майданчику.

Раціональною є схема, що передбачає розміщення устаткування і матеріалів у два ряди по боках робочої площадки, рівнобіжного повздовжньої осі бурової (осі прийомного містка). За такою схемою в першому ряді розташовують ті матеріали й устаткування, що будуть використані або змонтовані в першу чергу, а в другому ряді - у наступну чергу після звільнення площадки першого ряду.

Обладнання повинне знаходитися на можливо близькій відстані від місця їхнього монтажу. Відстань між устаткуванням і матеріалами повинна бути необхідною і достатньою для проїзду і маневрування різних механізмів і транспортних засобів, використовуваних у роботі.

Бутовий камінь, гравій або щебінь, пісок і цемент розміщають поблизу тих місць, де будуть споруджуватися фундаменти. Устаткування і конструкції, встановлювані при монтажі на викладеннях з колод, а не на фундаментах, що спеціально споруджуються, по можливості, вивантажують із транспорту і встановлюють на місці монтажу.

Доставлені на будівельний майданчик матеріали й устаткування до їхнього використання або установки на місце монтажу підлягають тимчасовому збереженню на відкритій площадці з дотриманням визначених правил.

Круглий ліс і пиломатеріали укладають роздільно на стелажі або підкладку з колод штабелями щільно в рядах. Штабелі із сирих дощок укладають рядами з прокладками з тих же дощок. Між вертикальними рядами залишають вільні проміжки 35 - 50 см для доступу повітря.

Труби укладають у штабель на підкладках і прокладках з кінцевими упорами для запобігання розкочуванню і прогинам. Між рядами повинно бути прокладено не менше трьох дерев'яних прокладок.

Цемент розсипом зберігають у закритих ємностях, що запобігання попадання в нього вологи, а в мішках - на стелажах з покриттям штабеля непромокальною тканиною.

Дотримання правил збереження устаткування і матеріалів підвищує їхнє зберігання і термін служби.

Підготовчі роботи

Перед монтажем верстата-качалки ведуться наступні підготовчі роботи. Постійно діючій комісії при обов'язковій участі представників технологічного відділу нафтопромислів, головного інженера, або начальника монтажного цеха. Видача місця під верстат-качалку оформлюється актом.

При видачі місця на місцевості відстань від нього повинна бути не менше:

а) 500 м від населеного пункту, або жилих приміщень;

б) 80 м від магістральних трубопроводів;

в) 20 м від місцевих трубопроводів;

г) 90 м від лінії електропередач і зв'язку;

д) 80 м від шосейних доріг, дренажних каналів.

Одночасно з актом на видачу місця під верстат-качалку технологічний відділ нафтопромислу видає вишко-монтажній бригаді схему розташування верстата-качалки на місцевості з вказівками під'їзної дороги , ЛЕП, і точного місце установки. Схема повинна бути узгоджена з земле господарем і з підприємствами, що експлуатують різного роду комунікації.

Після очищення місцевості визначають границі території під верстат-качалку. Розмір будівельної площадки визначається висотою і типом.

Потім виконують наступні роботи: будівництво об'їзних доріг що передбачені проектом. Підвід електроенергії, виконання планувальної площадки. Якщо відсутні лінії електропередач, то на площадці встановлюють пересувну електростанцію.

На земельних роботах застосовують зрихлювачі, грейдери, скрепери, бульдозери. Ями під опори електропередач бурять буровою машиною, що знаходиться на шасі автомобіля. Яму під фундамент риють екскаватором, а якщо скельний ґрунт, що не піддається розробці землерийними машинами , проводяться підривні роботи.

Потім підносяться краном і розміщуються по схемі на будівельній площадці обладнання, механізми, будівельні і монтажні матеріали, деталі верстата-качалки.

Кількість обладнання, матеріалів і засобів механізації будівельно-монтажних робіт, одночасно розташованих на площадці перед початком і в період монтажу повинен бути оптимальним.

Для безперервної роботи вишко-монтажної бригади повинна мати визначений мінімум технічних засобів асортимент і кількість яких визначаються способом спорудження верстата-качалки.

3.3 Спорудження фундаменту під верстат-качалку

Верстат - качалка монтується на бетонному фундаменті, до якого кріпиться за допомогою болтів, гайок та анкерних труб.

Фундамент повинен забезпечити добру роботу на довгий період, в умовах надійної експлуатації. Закладання фундаменту являється важливою операцією в підготовці монтажу і запуску в дію верстата-качалки.

Фундамент повинен бути виготовлений з співвідношенням до креслення фундаменту.

Прикладений проект фундаменту співпадає для ґрунту з припущенним тиском 0,15МПа. Для іншого ґрунту треба провести перерахунок розмірів фундаменту.

Матеріали які використовуються для закладки фундаменту.

бетон будівельний “В110” для наземної частини фундаменту, “В200” для підземної частини;

- використаний пісок повинен бути чистим, без домішок глини та солей ;

бутовий або битий ( 250-400 мм.) камінь рівно як і щебінь повинні бути однакового опору з використаним бетоном і очищені від домішок. В використаних матеріалах не допускаються сліди масла або вазеліну. Укладка повинна проходити одним прийомом, а в випадках, коли це не можливо, перерви не повинні бути більше 8-10 годин.

В випадках коли потрібні перерви більше 10 годин, при укладці наступного шару бетону необхідно зробити наступним чином :

розбивається верхній шар укладеного фундаменту, так, щоб отримана поверхня була чистою і на стільки можливо неправильною, яка потім омивається водяним потоком. Спочатку наноситься шар цементного молока в великих порціях, після чого заливається цементний розчин.

Послідовність операцій при будівництві фундаменту :

вибирається майданчик для розміщення фундаменту, висота насосної головки і перевіряється вертикальність останньої.

Напрямок довгої вісі фундаменту встановлюється в залежності від напрямку вітру та рельєфу місцевості. Якщо умови природного просочування відсутні , біля фундаменту повинні бути споруджені жолобки або похили, які забезпечують відвід води або інших рідин від фундаменту.

Забезпечуються матеріали і все необхідне для закладки фундаменту :

А) водопровід для подачі води до місця роботи (в випадку , якщо це можливо );

Б) бачок для води 2-3 м3. і ящики для змішування суміші , а також для зберігання сухого цементу.

В) цемент, бутовий камінь, битий камінь, пісок, дерево для опалубок, шаблон для закріплення анкерних труб до фундаменту.

Г) звільняється і вирівнюється майданчик.

Д) маркірується центр копання котловану для фундаменту.

Е) у випадку появи підземної води під час копання котловану, навколо нього треба викопати водозабірний жолоб глибиною 0,5 м, із якого вода потім видаляється.

Ж) при споруджені фундаменту на ділянках з м'яким, слабким насипним ґрунтом, його необхідно встановити на сваях.

З) перевіряються розміри копання та вирівнюється дно котловану.

І) закладається перша кладка бутового каменю на сухий ґрунт, використовується для першого шару бутовий камінь великого розміру, засипаний шматками битого каменю. Кам'яний шар заливається цементним розчином до повного проникнення і заповнення всіх пустот між каменем. Кутові камені повинні бути більших розмірів. Слідуючи шари до рівню ґрунту викладаються більш щільним розчином з великою з'єднувальною силою, “В200” з піском у співвідношенні 1:5.

Й) цоколь ( надземна частина фундаменту ) повинен бути монолітною брилою, спорудженню із бетону “В110” на основі цементу, піску, щебеню або битого каменю в співвідношенні 1:2:4. Перед закладкою цоколя перевіряють положення опалубки та її висоту відносно насосної головки. Камені, покладені в фундамент, повинні бути розміщенні на 50 мм. від стінок.

...