Розробка нових форм одягу з використанням традицій трипільської культури

9,6

Артрит, поліартрит, ревматизм, хвороба Бехтерева, остеохондроз шийного відділу хребта

9,7

Ішиас

10

Серцеві захворювання

15

Сонячне сплетіння

Тому для захисного орнаменту необхідно проектувати лише симетричні орнаменти [15].

Також необхідно враховувати місце розташування орнаменту на одязі. Наприклад, ближче до голови рекомендується використовувати орнаментальні композиції з ритмом 3 і 6 ,так як вони відповідають частотам сну, трансу і стимуляції образного мислення головного мозку людини, тому частота 6,3 Гц в практиці біорезонансної терапії використовується для впливу на парасимпатичну і центральну нервову систему. Даний ритм знаків в орнаменті благотворно впливає і на функціонування головного мозку.

З врахуванням вище наведеного було розроблено орнаменти технікою „мережка „. Останні представлено в табл. 2.3.3.

Таблиця 2.3.3

Ритмічний ряд знаків і їх можлива дія на організм людини

Ритм знаку	Знак	Ритм орнаменту	Орнамент	Дія
3:3		3:3:4		Благотворно впливає на кров, лімфу, кістки, м'язи, шкіру, з'єднувальні тканини
3:6		3:6		Пом'якшує негативну дію гепатогенних зон, повязує з родом, благотворно діє на серце,
3:9		3:9		Благотворно діє на дихальні шляхи, репродуктивні органи та кишківник, стимулює імунітет,
6:9		6:9		Профілактика поліартриту, ревматизму, остеохондрозу шийного відділу хребта, артриту
3:6:6		3:3:3:6		Сприятиме гарній роботі нервової системи, головного мозку та швидкому загоєнню ран
3:5		2:5		Заспокоює нервову систему, відновлює сон, запобігає жовчно- або сечокам'яній хворобі, синуситу, запобіжить набрякам, гематомам,вегетативній дистрофії

Для трипільської культури характерним є не лише поодинокі знаки або смужкові орнаменти на посуді і антропоморфній кераміці, але зустрічаються також цілі орнаментальні композиції.

Зрозуміло, що найкраще відтворити даний розпис можна аплікацією або клаптиковим шиттям. Тому для декорування виробу було обрано техніку квілту, як один з різновидів клаптикового шиття. Квілт - це вид рукоділля, в якому вручну або на машині прошиваються не менше трьох шарів тканини. При цьому на поверхні квілта утворюється рельєфний візерунок і вона стає троьохвимірною. не зважаючи на те, що слово „квілт” звучить дещо чужорідно, воно найбільш компактно відтворює той самий задум, що і клаптикове шиття. В квілті верхній шар - декоративний, він виконується зазвичай в техніці клаптикового шиття або печворк, або в комбінації її з аплікацією, вишивкою, колажем і т.д. Середній шар - прокладка, зазвичай з синтепона чи ватина. Нижній шар - підкладка, робиться, як правило, з бавовняної тканини. Всі три шари обов'язково простьобуються разом.

Виходячи з вище сказаного випливає, що орнамент :

? управляє енергетичними потоками елементарних різнополярних енергій навколо тіла людини;

? структурує енергетичний взаємозв'язок;

? дає можливість керувати людським духовним розвитком і творчістю.

Так, як, творча концепція образу жінки - Прародительки витікає з антропоморфної пластики та знакових систем трипільської культури, тому досліджено її орнаментальні композиції і їх вплив на людину.

В результаті аналізу можливостей орнаменту розроблено мережані орнаменти, використання яких допоможе вирішити деякі проблеми, з якими може зіткнутися майбутня мати. Правильно обраний і розміщений орнамент сприятиме наступному:

? покращенню стану нервової , серцево - судинної системи та загального фізичного стану рожаниці ;

? розвитку механізмів адаптації матері та дитини в утробі матері до несприятливих змін обстановки на Землі ;

? захисту від дії геопатогенних зон ;

? правильному формуванню крові, лімфи, кістків, м'язів, шкіри, органів дихання, ШКТ та нервової системи дитини;

Саме тому вирішено розробити ескізи сучасного жіночого одягу, в яких використовувались би розроблені орнаменти.

2.4 Розробка творчих ескізів моделей жіночого одягу

Головним у творчій діяльності художника-модельєра являється створення нових форм костюму, які б відповідали вимогам сучасної моди і вдосконалювали зовнішній вигляд людини.

Створюючи одяг, важливо наділити його не тільки функціональним, а також естетичним змістом - красою, гармонією, співрозмірністю частин цілого.

Перш ніж виконати виріб в матеріалі завжди передує графічна робота, тобто виготовлення ескізу. В процесі створення форма костюму постійно змінюється, уточнюється і конкретизується. Знайдене на папері модельєр перевіряє в тканині, робить деякі уточнення, корегування моделі, що в майбутньому переноситься в малюнок [4].

Ескіз (від французького - попередній набросок) - фіксуючий задум художнього витвору чи окремої його частини. В ескізі зазвичай намічаються композиційна побудова, головні колірні співвідношення, конструктивна основа майбутнього одягу. Попередні замальовки є дуже важливим етапом роботи над костюмом, етапом накопичення інформації, аналізу зібраного матеріалу, що сприятиме образному розкриттю теми , виникненню творчих задумів, пошуку оригінальних рішень.

Основою творчості при проектуванні одягу є асоціативне мислення проектувальника і образно - асоціативний підхід до створення одягу [3]. Тому фор - ескізи нового одягу створено з застосуванням асціативного методу (табл.2.4.1).

Використовуючи розроблені фор - ескізи та орнаменти були розроблені творчі ескізи одягу з елементами трипільської культури, які представлено в додатку А.

фігурка
ескіз

Висновки

Аналіз і систематизація елементів трипільської культури дозволили обрати образ жінки і створити для нього стилізований одяг з етнічними мотивами, який би гармонійно поєднував у собі елементи традицій трипільської культури та сучасні форми.

На основі дослідженого матеріалу визначено джерела формування образу Жінки-Матері і з них обрано археологічне, як найбільш об'єктивне і численне.

З археологічних даних можна почерпнути інформацію про одяг та знакові системи.Серед численної кількості жіночих статуеток обрано теракоти доби трипільської культури і визначено такі його характерні риси, як виділення стегон та грудей, заглиблений візерунок, який можна інтерпретувати як мережку, та відсутність промальовок формотворчих елементів одягу ,що дозволяє припустити використання косого крою для створення даних силуетів. Враховуючи всі вище названі характеристики було вирішено розробити одяг косого крою з використанням орнаментів, для повного захисту від негативних енергетичних впливів.

В результаті аналізу орнаменту і його можливостей розроблено мережані орнаменти, використання яких допоможе вирішити деякі проблеми, з якими може зіткнутися майбутня мати, а саме покращить стан нервової , серцево - судинної системи та загального фізичного стану рожаниці ; захистить від дії геопатогенних зон; сприятиме правильному формуванню крові, лімфи, кістків, м'язів, шкіри, органів дихання, ШКТ та нервової системи дитини та інші.

На основі проведеної роботи асоціативним методом були виконані творчі ескізи нових моделей жіночого одягу, що повністю відображають авторську творчу концепцію створення образу Жінки - прародительки Всесвіту.

3. Конструкторська проробка нових форм жіночого одягу

3.1 Характеристика методів формоутворення одягу

одяг трипільський крой косий

Форма виробу являє собою сукупність поверхонь, що не розгортаються складної конфігурації. На ділянках опорної поверхні одяг більш або менш щільно прилягає до тіла людини, повторюючи його форму. В сучасному проектуванні одягу прийнято розділяти формоутворення на композиційне та конструктивне.

Композиційне формоутворення як категорія художньої діяльності виражає процес становлення та творення форми, просторової організації елементів виробу, засоби і методи якої пов'язують людину з річчю. Композиційними елементами формоутворення є форма, об'єм, лінія, рух, простір, площина, колір, світло, звук, геометричний вид, конструкція, маса, силует, фактура, колір.

Конструктивне формоутворення деталей швейних виробів з пласких матеріалів може бути виконано шляхом механічної, фізико - механічної і фізико - хімічної дії.

Відповідно до видів дії на сьогоднішній день виділяють три основні методи формоутворення.

1.Конструктивний. При конструктивному методі за рахунок механічної дії відбувається членування полотен швейних матеріалів, з'єднання окремих деталей. Додатково вводяться інші конструктивні елементи : виточки, рельєфи, складки, зборки. Процес конструювання включає в себе сукупність методів виконання пласких креслень деталей. Це методи триангуляції, геодезичних ліній, розрахунково-графічний,4-х координат, міжрозмірних приростів, допоміжних ліній розсортування, макетно-жилетний, муляжний та ін. Засоби утворення форми одягу даним методом предствалено на рис.3.1.1.

При аналізі даного методу було виявлено такі переваги:

необмеженість застосування, незалежно від властивостей матеріалів, можливість створення будь-якої форми, висока точність відтворення форми, стійкість форми при експлуатації, використання інженерних розрахунків.

Рисунок 3.1.1 Утворення об'ємної форми конструктивним методом

Було помічено і недоліки: збільшення числа членувань та площі лекал при отриманні складних форм, і як результат - збільшення затрат часу та сил на виготовлення одягу. Приклади застосування конструктивного методу на різних деталях одягу показано на рис.3.1.2.

Рисунок 3.1.2 Приклади застосування конструктивного методу на різних деталях одягу

2. Дія на ”тонку” структуру тканини. В основу методу покладена властивість волокна розгойдувати молекулярну структуру при тепловій дії, в результаті чого деформація тканини полегшується. Такі процеси в основному відбувається в матеріалах з синтетичних волокон. Для матеріалів з натуральних волокон одного тепла для здійснення формування замало, так як в багатошарових пакетах неможливе швидке і рівномірне прогрівання всіх шарів.

В залежності від волокнистого складу матеріалу і технології його обробки використовуються різні способи термічної дії.

а)видавлювання. Формування видавлюванням передбачає створення об'ємно - просторової форми способом сухої термічної обробки в прес-формах без використання вологи. Цей спосіб найкраще використовувати для синтетичних матеріалів. Задана форма зберігається без закріплення останньої швами і виточками.Деякі види пресів для видавлювання показано на рис.3.1.3.

Рисунок 3.1.3 Форми подушок пресів

б)волого-теплова обробка. Під час використання цього методу відбувається деформація як „грубої”, так і „тонкої” структури матеріалу, з подальшою фіксацією деформації. Остання може проводитися статичною або динамічною дією деформуючих поверхонь. Статичне формування здійснюється при постійному тиску на напівфабрикат і одночасній дії тепла і вологи. Серед способів динамічного формування найбільш перспективним є віброформування. При такому способі деталь вкладається на нижню , нерухому подушку преса, і за рахунок вібрації верхньої подушки здійснюється її формування. Прийоми волого - теплової обробки, зокрема відтягування та спрасування показано на рис.3.4.1.



Рисунок 3.1.4 Використання волого-теплової обробки при формуванні деталей одягу

в)волого-теплова обробка з використанням хімічних засобів. Останнім часом ведуться дослідження параметрів і процесів обробки виробів хімічними речовинами. Найбільш розробленим є спосіб фронтального дублювання з одночасним формоутворенням. Інший напрям - формування з матеріалів або оброблених попередньо, або в процесі формоутворення різними хімічними пропитками. Також ведуться розробки в напрямку пошуку найбільш раціональних пакетів одягу, призначених для формування з одночасним дублюванням.

3. Дія на „грубу” структуру тканини. Одною з основних властивостей матеріалів, що використовуються при формуванні швейних виробів є рухомість їх сітчастої структури. Відомо, що ці системи утворюють прямокутні чарунки, в яких сторонами є нитки основи і утоку. Всі тканини побудовані по такому принципу, і при огинанні кривих поверхонь під дією зовнішніх сил здатні приймати вигляд паралелограма, тобто здатні змінювати кут між системами ниток без зміни довжини сторін. Перші теоретичні дослідження, проведені П.Л.Чебишовим, показали можливість одягання кривих поверхонь оболонками з матеріалів сітчастої структури. Зміну кута між нитками в різних переплетеннях показано на рис.3.1.5. Ця задача була вирішена Чебишовим у вигляді складних математичних формул [5].

Рисунок 3.1.5 Зміна кута між системами ниток

Пізніше МТІЛПом було розроблено наближений метод розрахунку розгорток деталей одягу з врахуванням того, що їх формування відбувається при невеликому куті перекосу ниток тканини. Однак дослідження показали, що створення об'ємної форми залежить від формувальних властивостей матеріалів. Було встановлено, що формувальні властивості характеризуються:1)кутом перекосу тканини при розтязі її під кутом 450 ;2) коефіцієнтом поперечного звуження тканини при повздовжньому її розтязі;3)відносною величиною примусової усадки тканини при одноразовій обробці на пресі.

Дослідження, що проводилися для тканин не сітчастої структури показали, що при одяганні поверхні відбувається зміна кутів прямокутних клітин, що були нанесені на матеріал. Але на відміну від тканин змінюється не тільки кут, а й довжини сторін. Використовуючи даний метод можна зменшити кількість швів, зберігаючи при цьому задану форму деталей , і максимально автоматизувати виробництво. Деякі приклади використання цього методу представлено на рис.3.1.6

Однак дослідженнями в Івановському інституті було доведено, що з часом форма деталей змінюється за рахунок перерозподілу перекосу. Додаткове закріплення форми вимагає матеріально-трудових затрат. Тому доцільним є використання цього методу на опорній поверхні.



Рисунок 3.1.6Формування деталей одягу зміною кута між нитками

З принципу формування деталей одягу за рахунок зміни кута між нитками переплетення можна окремо виділити і спосіб „ косого крою”. При діагональному розтягуванні тканини, вона значно змінює лінійні розміри, що робить процес формоутворення значно швидшим і легшим [16]. Ці можливості показано на рис.3.1.7

Рисунок 3.1.7 Формоутворення з використанням „косого крою”

До способів формування поверхні одягу через дію на „грубу” структуру також відноситься властивість матеріалів драпіруватися. На неї впливають різні фактори, найбільш істотними серед яких є оздоблення матеріалів, властивості волокон і ниток, що формують матеріал. Найкраще властивості тканини до драпірування проявляються на неопорній поверхні одягу. На опорній поверхні проявляється властивість тканини розтягуватися і облягати фігуру. Такі властивості роблять можливим створення форми без використання виточок та рельєфів. Під дією власної сили тяжіння виникає напружений стан форм, що залежить від структури матеріалу і геометрії поверхні. Формоутворення за рахунок драпірувальності дозволяє отримати складні форми. Цей спосіб доцільно використовувати при формуванні одягу у поєднанні з членуванням полотен і зміною кута між системами ниток, так як при драпіруванні завжди проявляється перекіс системи ниток тканини, особливо, якщо формоутворення здійснюється під кутом до ниток основи і утоку.

Перевагами даного методу вважається: можливість використання тканин будь - якого волокнистого складу, одержання об'ємної форми без додаткових швів, можливість отримання самих складних і різноманітних форм, збереження працевтрат на виготовлення. До недоліків методу можна віднести обмеженість його використання через різні властивості матеріалів, складність догляду за формою виробу. На сьогоднішній день відсутні узагальнюючі дослідження щодо формувальних властивостей і можливої зміни лінійних розмірів виробу, що ускладнює використання даного методу [24,25].

Переваги і недоліки даного методу показано на табл.3.1.1.

Таблиця 3.1.1

Переваги і недоліки методу впливу на „грубу” структуру

Переваги	Недоліки
* можливість використання тканин будь - якого волокнистого складу; * одержання об'ємної форми без додаткових швів; * отримання складних форм; * збереження працевтрат на виготовлення	* обмеженість його використання через різні властивості матеріалів; * складність догляду за формою виробу

Всі методи і елементи формоутворення, представлено на рис. 3.1.9.

Виходячи з табл.3.1.1 для подальшої роботи було вирішено створювати форму виробу комбінуванням конструктивного методу та методу впливу на грубу структуру матеріалу, а саме, використанням способу „косого крою”.

Але на сьогодні відсутні узагальнюючі дані щодо взаємозв'язку властивостей матеріалів, волокон , що формують матеріал та структури матеріалу з їх можливостями до формування поверхонь різної геометричної та силуетної форми з деталей, скроєних по косій. Так, як, з часом форма таких деталей змінюється за рахунок перерозподілу перекосу, а додаткове закріплення форми вимагає матеріально-трудових затрат, то зазвичай такий тип формоутворення використовується на опорній поверхні. Також відсутні дані про поводження матеріалів, викроєних по косій на опорних поверхнях, що одягаються, різної кривизни та невідомі границі відхилень лінійних розмірів на фігурі відносно початкових. Тому темою дослідно-експериментальної частини магістерської роботи є: «Дослідження властивостей матеріалів при формоутворенні сучасного одягу з застосуванням принципів косого крою»

Рисунок 3.1.9 Складові формоутворення одягу

3.2 Принципи розробки виробів за допомогою косого крою

Розробляти одяг за допомогою косого крою почали ще з давніх давен. По багатому археологічному матеріалу часів трипільської культури, котрий було проаналізовано в підрозділі 2.2 можна прослідкувати численні косі лінії та бездоганно облягаючі силуети на антропоморфній пластиці. Це дозволяє дійти висновку, що ще у VI ст. до н.е. „косий крій” широко використовувався. Через деякий період часу, а саме в ІІ ст. до н.е. в Древній Греції знову почали формувати одяг , користуючись таким способом. Але на відміну від трипільців, греки прагнули не досягти прилеглості, а створити гармонічні драпіровки. Хоча і ті, і ті особливим кроєм одягу хотіли підкреслити жіночні форми, бо як було розглянуто в підрозділі 2.1, жінка в давнину дуже шанувалась.

На деякий час про існування такого методу створення форми одягу забули. Але на початку ХХ ст. на нього знову звернули увагу.

В 1922 році Мадлен Віоне почала використовувати „діагональний крій”. Вона ввела нове розуміння одягу - не як штучної оболонки, а як природного продовження і прикрашання фігури, що підкорюється тілу, слідкуючи за його рухами . Віоне враховувала важкість матеріалу і його еластичність, будувала збалансовану конструкцію тільки за рахунок крою. При цьому дуже стримано використовувалась бахрома і вишивка, які розташовувались по напрямку нитки основи або по лініям членування. Мадлен ВІоне виявила, що в матеріалі одягу діють вертикальні напруження розтягу, що пов'язані як з вагою самої тканини, так і з рухами людини. І якщо тканину розмістити так, щоб її нитки складали кут 450 з вертикальними навантаженнями, то можна використати велике поперечне звуження і досягти ефектного облягання фігури. Такі закономірності закладені навіть в природі, і можливо тому були відомі вже давнім трипільцям, котрі широко використовували прилеглий силует у одязі. Виявиляється, що тіло черв'яків може розтягуватись за рахунок того, що його шкірка армована системою гелікоїдно розміщених колагенових волокон. Скроєний по косій одяг розміщується на тілі людини, так само, як шкіра на черв'яку [10].

Віоне плідно працювала до другої світової війни, а потім про косий крій забули..

Традиції косого крою продовжив Джон Гальяно. В своїх колекціях майстер використовує не тільки такі характеристики даного крою, як прекрасна драпіруємість і додаткова пластичність, а й можливість зміни напрямку малюнків тканини, таких як клітинка і смужка.

Ідея косого крою є актуальною не тільки в проектуванні одягу, а й в ракетобудуванні. В часи Віоне корпус ракети почали будувати у вигляді циліндричної труби, що отримувалась гелікоїдною (спіральною) намоткою двух груп скловолокон, повязаних між собою смолою. При розміщення намотки під кутом осьова деформація збільшується, що є менш небезпечним для палива. Розміщення скловолокон в корпусі ракети показано на рис.3.2.5.

Рисунок 3.2.5 Розміщення скловолокон в намотці корпусу ракети

Вирішення задач проектування бажаної трьохвимірної форми і при проектуванні одягу, і при проектуванні вітрил, повітряних куль, надувних човнів є майже однаковими. Приклад вирішення її щодо вітрил показано на рис.3.2.6. Принциповим є розподіл напружень, які мають проходити по ниткам основи. При зсуву ниток може відбутися розрив волокон. При розміщенні матеріалу по косій цього не станеться.



Рисунок 3.2.6 Напрям ниток при пошитті вітрил

З вище проаналізованого можна сказати, що проектування одягу за допомогою косого крою зазвичай використовують у двох випадках:

¦ Коли прагнуть досягти нового оптичного ефекту, варіюючи напрям малюнку. Частіше всього це роблять на тканинах в клітинку або смужку.

¦ Для придання виробу абсолютно нового вигляду, завдяки додатковій пластичності тканини в результаті такого розкрою.

Більш цікавим для дослідження є другий спосіб Завдяки йому тканина може утворювати прилягаючу форму одягу на типологічно складній формі людської фігури під час вільного спадання, облягати випуклі форми і западати у ввігнуті. Вільне падіння тканини може створюватися від всіх опорних конструктивних поясів : шиї ,плечей, надгрудного, грудного, підгрудного, талієвого, стегнового і т.д. [11]. Рухома структура тканин при косому крої дозволяє мінімальними конструктивними зусиллями отримати прилеглий силует , модну пластичну форму, що будуть ефектно облягати фігуру. Як видно з рис.3.2.7 при діагональному розтягуванні тканини поперечні розміри зменшуються значно більше, ніж при повздовжньому. При чому, чим більш вільно зіткана тканина, тим більшою буде різниця між її поведінкою в діагональному і поздовжньо-поперечному напрямках.



Рисунок 3.2.7 Розтяжність тканини в різних напрямках

На сьогоднішній день крій під кутом 450 до ниток основи є одним з перспективних прийомів створення одягу. В останніх колекціях і українських, і зарубіжних кутюр'є, зокрема Валентино, Гальяно, Бірюкова, Моняка , Вествуд, прослідковується частота його використання не тільки в тканинах, але й в трикотажі, при чому в різних асортиментних і класових групах.

Виходячи з історичних і технічних даних щодо використання крою по косій для розробки одягу, можна виділити ряд принципів. Це :

¦ можливість використання тканин будь - якого волокнистого складу,

¦ одержання об'ємної форми без додаткових швів;

¦ збереження працевтрат на виготовлення;

¦ можливість отримати складні та різноманітні форми;

¦ статична й динамічна відповідність фігурі;

¦ зниження зминальності;

¦ виключення роздвигання ниток в швах;

¦ можливість залишати косі зрізи не обробленими так, як вони не осипаються;

¦ необхідність враховування можливої зміни лінійних розмірів.

Всі ці принципи можна класифікувати на конструктивні і технологічні. Така класифікація представлена на рис.3.2.8.

Виходячи з вище названих принципів видно, що „косий крій” має ряд переваг. Тому перспективним є розширення асортименту виробів різних форм саме за рахунок використання „косого крою”.

В результаті було вирішено більш ретельно дослідити можливість утворення одягу різних силуетних форм, прослідкувати поводження матеріалів з різними властивостями і характеристиками будови, та можливу зміну лінійних розмірів тканин на опорній та неопорній поверхнях при косому крої, щоб полегшити проектування якісного одягу.

Рисунок 3.2.8 Класифікація принципів розробки виробів за допомогою косого крою

3.3 Характеристика властивостей матеріалів та їх вплив на формоутворення одягу за допомогою косого крою

Сучасний стан проектування одягу відкриває для дизайнерів широкий спектр засобів для прийомів та формотворчих пошуків. Останні розробки текстильної промисловості значно розширюють можливості модельєрів до експериментів з формою одягу. Сьогоднішній асортимент тканин є дуже різноманітним як за зовнішнім оформленням, так і за властивостями.

Властивості матеріалів грають важливу роль на всіх етапах виробництва швейних виробів. Всебічне їх врахування допомагає створювати вироби, що відповідають сучасним вимогам - отримати максимально корисний ефект як при виготовленні, так і при експлуатації виробу в системі „людина-одяг-середовище”.

При розробці нової моделі одягу важливого значення набувають наступні групи характеристик матеріалу:

¦ геометричні (довжина, ширина і товщина тканини);

¦ фізичні ( проникність, маса, зміна лінійних розмірів);

¦ механічні ( жорсткість, гнучкість, драпірувальність і зминаємість);

¦ естетичні( фактура, художнє оформлення, колір);

¦ оптичні ( блиск, прозорість);

¦ тактильні (туше);

Всі вище перераховані властивості матеріалів впливають на формоутворюючу здатність матеріалу. Графічно властивості матеріалів представлено на рис. 3.3.1. Геометричні характеристики впливають в першу чергу на крій, який використовується: велика ширина тканини дає змогу моделювати форму від цілого шматка, а вужча - застосовувати криволінійний крій. Маса матеріалу безпосередньо впливає на сприйняття форми. Група механічних властивостей : жорсткість, гнучкість, драпірувальність і зминальність, дають змогу експериментувати з формою і, в принципі, задавати її.

Рисунок 3.3.1 Класифікація властивостей матеріалів, що впливають на формоутворення виробу

Окрему групу становлять естетичні показники, до яких належать фактура, художнє оформлення тканини та колір. Естетичні характеристики не лише формують сприйняття тієї чи іншої форми, але й є потужним засобом її увиразнення. Однією з цікавих характеристик матеріалу є його фактура (гладенька, шершава, рельєфна, ворсова, войлокоподібна тощо). Фактура належить до одного з основних засобів композиції для увиразнення поверхні, але якщо при розробці ескізу її створюють за допомогою різноманітних художньо-графічних прийомів, то в тканинах це прерогатива текстильних технологій. В залежності від величини і кількості елемента фактури на одиницю площі, тканини мають різну за своєю виразністю поверхні. Наприклад, гладенькі поверхні зорово зменшують об'єм і надають м'якості формі одягу, в той час як тканини з рельєфною поверхнею зорово збільшують об'єм,ворсові - надають округлості.

Художнє оформлення тканини та кольорова гама формують окремий підхід до моделювання форми, який базується на використанні художньо-графічного рішення матеріалу у формотворчих цілях. В першу чергу, це матеріали з специфічним та цікавим вирішенням, наприклад, тканини в смужку, картаті тощо. При роботі з тканинами з різним художньо-графічним рішенням слід особливу увагу звертати на рапорт, масштабність, пропорції, величину і масу рисунка, оскільки невдале рішення може звести нанівець оригінально задуману форму. Також на форму виробу впливають оптичні властивості матеріалів - блиск і прозорість. Ці характеристики в більшій мірі пов'язані із зоровими ілюзіями, які виникають. Окрему групу характеристик матеріалу становлять тактильні властивості або туше, відчуттів, наприклад, сухі, папероподібні створюють стійку форму з чіткими контурами, а рихлі, об'ємні, пористі - нестійкі, м'які форми [31].

Вперше питання про вплив властивостей і структури матеріалів на формоутворення поверхонь, що не розгортаються розглянув П.Л.Чебишев. Основою його розрахунків було вирішення задачі диференціальної геометрії щодо покривання криволінійної поверхні тканиною. Чебишов зробив висновок, що тканина помітно опирається розтягуванню лише тоді, коли воно спрямоване вздовж ниток основи або утоку. Найбільше розтягування відбувається в діагональному напрямку. Внаслідок цього значно змінюються лінійні розміри.

Дослідженнями вище названих властивостей матеріалів для проектування одягу з заданими властивостями та формою займались Б. А. Бузов, Т. А. Модестова та Т. А. Алименкова. Питанням проектування формостійкого одягу з врахуванням та впливом на властивості матеріалів займалась А.П. Рогова.

В результаті аналізу даних наукових робіт було виявлено недостатню вивченість поводження матеріалів при використанні косого крою. У підрозділі 3.2 було проаналізовано принципи створення виробів за допомогою косого крою, який має великі перспективи використання.

Виходячи з середовищного підходу, для проектування одягу важливим є використання екологічно чистих натуральних матеріалів. Провідну роль серед них займає лляна тканина, як така, що відома ще з часів трипільської культури. Суттю вище названого підходу є природність не тільки матеріалів, але й форм. Саме косий крій і дає можливість натуральним лляним тканинам, що мають невелику розтяжність, обтікати фігуру людини, підкреслюючи при цьому її природність. Але на сьогоднішній день вироби з лляних тканин виготовляють переважно прямого силуету, що суперечить цілі середовищного підходу. Тому актуальним є розширити асортимент виробів з лляних тканин шляхом введення нових силуетних форм.

З ранніх джерел відомо, що тканина є анізотропним матеріалом, тобто по різному змінює розміри в різних напрямках. Як згадувалось вище, дослідженням структури тканини і поводження її при зсуві займався П.Л. Чебишев. Його дослідженнями обґрунтовується залежність зміни розмірів тканини і її формувальних властивостей від переплетення ниток при одяганні криволійної поверхні. Але залежно від кривизни поверхні лінійні розміри змінюються по-різному. Тому необхідно досліджувати можливу зміну лінійних розмірів (ЗЛР) не тільки на випуклих, але й на ввігнутих поверхнях, бо як видно з рис.3.3.2 на фігурі людини є і ті, й інші.

Переважна більшість лляних тканини мають полотняне переплетення, що робить структуру тканини досить рухомою, і може істотно впливати на ЗЛР деталей одягу, особливо при косому крої.

Щоб перевірити, як поводитиме себе тканина при косому крої в різних силуетних формах, а також можливість створення цих форм з мінімальними конструктивними елементами було вирішено провести експеримент.



Рисунок 3.3.2 Опорні поверхні тіла людини

Як відомо, силуетну форму задає прибавка по лінії талії. Тому особливу увагу в експерименті було приділено області лінії талії, і вирішено дослідити її по переду, по спинці, а також на фігурі з виступом живота. У розділі 2.1 було сформовано образ Жінки-Матері, тому особливо актуальним дослідження було для фігури з виступом живота, так , як виточки і інші формоутворюючі елементи будуть давити на тіло майбутньої матері, створюючи при цьому дискомфорт.

Питаннями прогнозування формувальної властивості лляних тканини займались Н.А. Смирнова та Л.В. Морілова. Зокрема Л.В. Морілова розробила методику визначення анізотропії ЗЛР тканин на неопрорній поверхні одягу косого крою; метод, що дозволяє прогнозувати ЗЛР лляних тканин в одязі косого крою по характеристикам їх будови і проектувати тканини з заданими технологічними властивостям та пристрій для визначення ЗЛР тканин при формоутворенні одягу косого крою на опорній поверхні.

Ціль дослідження. Розширення асортименту лляних тканин та виробів з них за рахунок використання різних силуетів та підвищити якість виробів косого крою через врахування формувальних властивостей матеріалів.

Для виконання даної цілі необхідно було дослідити формувальні властивості лляних тканин та їх можливі ЗЛР на різних силуетних формах. Тому було вирішено провести два експерименти.

Перший - для визначення загально можливої ЗЛР тканин на опорній поверхні - було виконано за методикою Л.В. Морілової . Дана методика ґрунтується на визначенні можливості ЗЛР лляних тканин на основі розрахунку такої характеристики будови тканини, як коефіцієнт зв'язності ниток в тканині.

Другий - для визначення ЗЛР на опорній і неопорній поверхні тіла людини при різних силуетних формах.

І Визначення ЗЛР з врахуванням властивостей тканин

Ціль експерименту - дослідження можливої ЗЛР лляних тканин з різними характеристиками на опорній поверхні тіла людини.

Задачі експерименту:

1. Визначення характеристик будови лляних тканин;

2.Розрахунок ЗЛР на опорній поверхні;

3.Вивчення взаємозв'язку здатності лляних тканин до зміни лінійних розмірів з характеристиками їх будови;

Метод проведення. Експеримент проводився по методу, розробленому Моріловою Л.В. Обробка експериментальних даних здійснювалась на ПЕОМ за допомогою програмного забезпечення МS Excel.

План експерименту:

Відбір зразків;

Розрахунок коефіцієнту переплетення F;

Визначення щільності тканини;

Визначення лінійної щільності ниток в тканині;

Розрахунок коефіцієнту зв'язності С;

Розрахунок зміни лінійних розмірів;

Формування таблиці результатів;

Побудова графіку залежності

1.Дослідження проводились в стандартних кліматичних умовах. Для дослідів було відібрано 8 зразків тканин з різними величинами характеристик будови. В характеристики будови було включено: коефіцієнт переплетення, число ниток основи і утоку, лінійна щільність ниток в тканині. Зразки тканин представлено в додатку Б.

Всі зразки містять 100% лляне волокно, окрім 1 ,склад якого 90%- льон та 10% ПЕ. Всі зразки мають полотняне переплетення, окрім 3, який має просте саржеве переплетення.

2.Для виконання експерименту було розраховано коефіцієнт переплетення :

, (3.1)

Ro,Ry - число ниток основи і утоку в рапорті переплетення;

t-число ниток основи і утоку в рапорті:

, (3.2)

де to, ty - число зв'язків основи і утоку в рапорті в напрямку основи і утоку відповідно.

Для всіх зразків значення коефіцієнту переплетення F дорівнює 2, окрім 3-го зразка, значення якого 3.

3. Щільність тканини на 1 см відповідно в напрямку основи і утоку По,Пу було визначено шляхом підрахунку кількості ниток основи і утоку на 10 см, так як деякі з використаних зразків були дуже нерівно щільними, при подальшому перерахунку її на 1 см, як того вимагає формула.

4. Для визначення середньої лінійної щільності ниток в тканині Тср, було підготовано по дві проби з кожного зразку. Перша - з напрямком ниток по снові, друга - по утоку, розміром 100*50

мм. З цих зразків було вийнято по 50 ниток, які зважувались на

торсіонних вагах. Визначення Тср відбувалось на кафедрі матеріалознавства КНУТД.

5. Для визначення закріпленості ниток в тканині було використано коефіцієнт зв'язності, запропонований Н.С.Ереміною. Він розраховується за наступною формулою :

, (3.3)

де По,Пу - щільність тканини на 1 см відповідно в напрямку основи і утоку;

Тср-середня лінійна щільність ниток в тканині, текс

Fn -коефіцієнт переплетення тканини.[6].

6. Залежність зміни лінійних розмірів лляних тканин при

формоутворенні опорної поверхні одягу косого крою від коефіцієнта зв'язності було розраховано за допомогою рівняння

, % (3.4)

де ЗЛРоп- зміна лінійних розмірів тканини на опорній поверхні, %;

С-коефіцієнт зв'язності(за Н. С. Ереміною) [39].

7.Дані і результати розрахунків представлено в табл. 3.3.1.

8. Графік залежності ЗЛР лляних тканин на опорній поверхні тіла людини при косому крої від коефіцієнта зв'язності С представлено на рис.3.3.3.

Таблиця 3.3.1

Зміна лінійних розмірів на опорній поверхні одяг

№ зразка	t	F	Пo,од	Пy,од	Tcp,текс	C	ЗЛР,%
1	2	2	4	5	6	7	8
1	2	2	26,0	20,0	33,9	8,8	7,9
2	2	2	12,0	9,4	118,9	6,7	9,3
3	3	3	22,0	22,5	42,4	7,0	9,1
4	2	2	15,8	13,6	29,6	2,5	19,1
5	2	2	6,5	6,8	122,4	2,7	18,1
6	2	2	6,5	7,5	112,4	2,7	17,8
7	2	2	14,5	11,0	88,9	7,1	9,0
8	2	2	16,0	13,4	66,6	7,1	8,9

Рисунок 3.3.3 Зміна лінійних розмірів лляних тканина опорній поверхні по методу, розробленому Моріловою Л.В.

Результат експерименту. Експеримент показав вплив характеристик будови : переплетення та поверхневої щільності на ЗЛР. Відповідно до графіка на рис. 3.4.3 найбільші зміни лінійних розмірів мають тканини з найменшим коефіцієнтом зв'язності ниток в тканині. Тобто, чим менший коефіцієнт зв'язності, тим більшою є ЗЛР лляних тканин. Значення ЗЛР складають від 8 до 19%.

Висновки. Використання даних експерименту дозволить проектувати лляні тканини з заданою властивістю до ЗЛР для виробів, кроєних по косій, шляхом варіювання характеристик будови - лінійної щільності ниток, щільності тканин і переплетень.

ІІ Визначення ЗЛР з врахуванням різних силуетних форм

Ціль експерименту - дослідження ЗЛР лляних тканин при різних силуетних формах та аналіз можливостей створення об'ємної форми без використання виточок.

Задачі експерименту:

Визначити напрямки деформації тканини на різних опорних поверхнях при різних силуетних формах;

Визначити ЗЛР;

Визначити залежність ЗЛР від силуетної форми та кривизни опорної поверхні.

Метод проведення. Експеримент проводився з використанням методу наколки з подальшим зняттям вимірів. Обробка експериментальних даних здійснювалась на ПЕОМ за допомогою програмного забезпечення МS Excel.

План:

Визначення силуетних форм;

Формування різних силуетних форм з різних тканин на манекені на різних опорних поверхнях : на переді без виступу живота, з виступом живота та на спинці;

Вимірювання поперечних розмірів;

Вимірювання повздовжніх розмірів;

Визначення зміни поперечних і поздовжніх лінійних розмірів;

Формування таблиць з числовим та процентним значенням даних;

Побудова графіків залежності.

1.Даний експеримент проводився з тими ж зразками лляних тканин, що і при попередньому експерименті.

Для дослідження властивостей лляних тканих при косому крої було взято чотири силуети: прилеглий, напівприлеглий розширений до низу, вільний зафіксований на стегнах та вільний. Перші три - виходячи з аналізу антропоморфної трипільської пластики, та четвертий - для більшої повноти дослідження. Зображення силуетів представлено на рис.3.3.4. За опорну поверхню було взято область переду з виступом живота, без виступу живота та ззаду.

Рисунок 3.3.4 Силуетні форми одягу, що досліджувались

2. З кожного із зразків тканини по черзі муляжним методом було сформовано по чотири силуетних форми на вище згаданих ділянках манекену, що імітував форму тіла людини розмірами 158-88-92. Фото наколок подано у додатку В.

3. Поперечні розміри вимірювались між боковими швами на рівні лінії талії, попередньо позначивши цю відстань нитками різного кольору, на кожному виді поверхні тіла окремо. Спочатку вимірювались поперечні розміри у прилеглому силуеті на різних за кривизною ділянках в області лінії талії, а потім при всіх інших силуетах , між тими ж позначками, що і при прилеглому.

4. Повздовжні розміри вимірювались між позначками на місці яремної западини та низу тканини. Ці позначки для всіх силуетних форм і видів ділянок тіла були однаковими. Для моделювання поводження тканини при експлуатації, дані експерименту брались через 30 хв. після „наколювання” зразка.

5. ЗЛР визначались різницею розмірів на фігурі при різних силуетних формах та лінійних розмірів тканини у спокійному стані, Ці числові дані потім перераховувались у процентне відношення.

6. У числовому та процентному вигляд результати експерименту подано і у табл. 3.3.2 та 3.3.3.

7. Графіки залежності ЗЛР від силуету подано на рис.3.3.5 - 3.3.10

Результат експерименту. В кінці експерименту було побудовано графіки, з яких видно, що поперечні розміри тканини в області лінії талії збільшуються тільки при наявності виступу живота у прилеглому та напівприлеглому силуетах на 0,4 - 20%. В решті випадків поперечні розміри зменшуються, що зумовлено не випуклістю, а навпаки, ввігнутістю опорної поверхні. Повздовжні розміри збільшуються у всіх випадках : мінімально при наявності виступу живота в прилеглому силуеті --4,3 % лише за рахунок важкості тканини, максимально -18,8% у вільному силуеті. І лише в одному випадку - поперечні розмірина опорній поверхні без виступу живота збільшуються, а повздовжні зменшуються у прилеглому силуеті на +1,7 та -0,4 відповідно.

Висновок. Використовуючи дані експерименту можна буде проектувати одяг різних силуетних форм на різні опорні поверхні з прогнозованими формувальними можливостями.

Отже, проведені експериментальні дослідження дають можливість:

полегшити проектування одягу з лляних тканин за допомогою косого крою;

проектувати тканини з заданими формувальними властивостями;

прогнозувати поводження тканини на різних силуетних формах;

вибирати тканину, що підходить для проектування одягу на фігуру з виступом і без виступу живота;

здійснювати обґрунтоване конфекціонування лляних тканин для одягу косого крою;

коректувати розміри деталей з врахуванням будови тканини, що використовується на етапі проектування виробів;

розширити асортимент виробів з лляних тканин;

підвищити якість виробів, скроєних по косій.

Таблиця 3.3.2

Виміри поперечних змін лінійних розмірів, см та %

№ зразка	Перед	Спинка
	З виступом живота	Без виступу живота
	см %	см %	см %	см %	Спокій см	см %	см %	см %	см %	Спокій см	см %	см %	см %	см %	Спокій см
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1	54,0 виточка Гв=1,0	45,7 -7,6	51,4 +12,9	49,0 -1,0	49,5	36,0 +1,7	34,9 -1,4	35,7 +0,8	34,8 -1,7	35,4	35,0 -2,7	35,8 -0,6	35,8 -0,6	35,9 -0,7	36,0
2	53,5 +12,3	46,5 -2,9	50,0 +4,3	48,6 +1,5	47,9	36,0 -6,4	38,0 -1,2	36,7 -4,7	38,6 +0,2	38,5	36,5 -5,2	35,5 -7,8	36,0 -6,5	36,8 -0,5	37,0
3	54,0 +14,8	42,5 -9,6	53,0 +12,7	48,0 -2,1	47,0	35,5 -13,4	35,0 -14,6	36,5 -10,9	37,0 -9,7	41,0	35,7 -10,7	35,0 -12,5	35,4 -11,5	37,0 -7,5	40,0
4	53,5 +7,8	37,5 -24,3	47,4 -4,4	42,3 -14,7	49,6	36,7 -18,4	34,1 -24,2	34,4 -23,6	37,8 -16,0	45,0	36,8 -9,2	32,4 -23,8	34,4 -19,1	36,5 -14,1	42,5
5	54,0 +20,0	36,4 -19,0	43,5 -3,3	39,5 -12,2	45,0	36,5 -18,2	32,5 -27,1	34,6 -22,4	39,0 -12,6	44,6	35,0 -26,0	33,2 -29,8	36,0 -23,8	38,8 -17,9	47,3
6	54,0 +11,5	36,5 -24,5	50,6 +4,5	42,0 -13,2	48,4	35,5 -18,0	32,2 -25,6	38,9 -10,2	33,8 -21,9	43,3	35,1 -20,2	32,5 -26,1	33,7 -23,4	37,5 -14,8	44,0
7	54,0 виточка Гв=3,5	47,0 -3,9	51,8 +5,9	50,3 +2,8	48,9	36,0 -6,0	35,0 -8,6	34,8 -9,1	35,5 -7,3	38,3	34,8 -7,9	34,2 -9,5	35,8 -5,3	36,0 -4,8	37,8
8	54,0 виточка Гв=1,0	46,2 -7,6	50,2 +0,4	48,8 -2,4	50,0	35,0 -7,4	35,5 -6,1	34,5 -8,7	37,5 -0,8	37,8	36,0 -13,0	36,8 -11,1	36,5 -11,8	40,0 -3,4	41,4

Таблиця 3.3.3

Виміри повздовжніх змін лінійних розмірів, см та %

№ зразка

Перед

Спинка

З виступом живота

Без виступу живота

см %

см %

см %

см %

см %

см %

см %

см %

см %

см %

см %

см %

Спокій см

1

2

3

4

5

7

8

9

10

12

13

14

15

16

1

128,0 +1,4

127,5 +1,0

128,0 +1,4

128,6 +1,9

125,7 -0,4

126,8 +0,5

126,9 +0,5

126,5 +0,2

127,2 +0,7

128,1 +1,5

127,6 +1,0

126,0 -0,1

126,2

2

135,3 +4,4

136,9 +5,4

136,0 +4,8

135,7 +4,5

132,1 +1,8

134,9 +3,9

134,8 +3,8

135,3 +4,2

130,5 +0,5

134,5 +3,6

132,3 +1,9

133,8 +3,1

129,8

3

136,0 +1,4

143,5 +7,1

138,7 +3,0

140,0 +4,5

139,5 +4,1

144,0 +7,4

140,2 +4,6

140,6 +4,9

137,0 +2,2

141,0 +5,2

137,5 +2,6

138,5 +3,3

134,0

4

132,2 +10,2

137,9 +14,9

135,4 +12,8

135,5 +12,9

129,0 +7,5

136,2 +13,5

135,5 +12,9

133,7 +11,4

127,9 +6,5

136,3 +3,5

132,0 +10,0

134,9 +12,4

120,0

5

138,1 +11,2

146,7 +18,1

143,5 +15,5

146,5 +17,9

141,0 +13,5

147,0 +18,4

145,5 +17,1

144,0 +15,9

141,0 +13,5

146,5 +17,9

143,1 +15,2

145,9 +17,5

124,2

6

134,1 +10,8

143,7 +18,8

138,0 +14,0

142,5 +17,7

136,5 +12,8

142,7 +17,9

140,8 +16,4

140,2 +15,9

137,0 +13,2

141,6 +17,0

139,5 +15,3

139,7 +15,4

121,0

7

141,5 +1,5

144,7 +3,8

143,0 +2,6

143,8 +3,2

141,0 +1,1

144,7 +3,8

141,8 +1,7

142,5 +2,2

140,0 +0,4

143,6 +3,0

140,8 +1,0

142,5 +2,2

139,4

8

151,1 +4,9

157,2 +9,2

155,4 +7,9

155,0 +7,6

151,0 +4,8

155,9 +8,2

151,8 +5,4

153,8 +6,8

149,0 +3,5

154,4 +7,2

153,0 +6,2

153,0 +6,2

144,0

Рисунок 3.3.5 Зміна поперечних лінійних розмірів на поверхні переду з виступом живота



Рисунок 3.3.6 Зміна повздовжніх лінійних розмірів на поверхні переду з виступом живота



Рис.3.3.7 Зміна поперечних розмірів на поверхні переду без виступу живота



Рис.3.3.8 Зміна повздовжніх лінійних розмірів на поверхні переду без виступу живота



Рис.3.3.9 Зміна поперечних розмірів на поверхні спинки



Рис.3.3.10 Зміна повздовжніх лінійних розмірів на поверхні спинки

3.4 Композиційно-конструктивний аналіз нової форми одягу

Для більш точного відтворення обраної форми одягу за ескізом був проведений композиційно-конструктивний аналіз, що включав в себе характеристику принципів утворення силуетних, конструктивних і декоративних ліній у цілому, гармонійну форму з врахуванням властивостей матеріалів, з яких буде виготовлятися модель.

В попередньому розділі було проведено експеримент на визначення відповідності тканин силуетним формам.На його основі було обрао тканину, що відповідатиме заданій силуетній формі. А саме, зразок № 8, у котрого ЗЛР 9-10%.

Характеристики композиційно-конструктивного аналізу є вихідними даними для побудови первинних креслень деталей конструкції нових моделей одягу.Їх представлено в табл. 3.4.1.Модель виконувалась на фігуру 164-84-88 [2].

Враховуючи особливості виготовлення одягу за допомогою косого крою було вирішено виконати перпендикулярну розкладку деталей одягу по таким причинам:

?така розкладка більш економічна;

?перпендикулярна розкладка мінімізує проблему різного натягу ниток по різним діагоналям за рахунок врівноваження сил основних і уточних ниток.

Принцип перпендикулярної розкладки показано на рис.3.4.1



Рисунок 3.4.1 Розміщення деталей при перпендикулярній розкладці

Таблиця 3.4.1

Аналіз композиційно-конструктивного рішення нових моделей одягу

Конструктивний параметр	Характеристика конструктивного рішення
	вербальна	кількісна, см	графічна
1	2	3	4
1. Характеристика об'єму	Мала обємна форма	Пг=1,0 Пт=4,0 Пб=2,0	164-84-88
2. Характеристика силуетних ліній
2.1. Лінія грудей	Виражена	Пг=1,0
2.2. Лінія талії	Н/П силует Природна	Пт=3,0
2.3. Лінія стегон	Прилеглий силует Виражена	Пб=2,0
2.4. Лінія низу	Завужена відносно ЛБ	Відносно ЛБ Пзав = 4,0
3.Бретелі	Прямі	Шир б=5,0
4.Застібка	відсутня
6. Характеристика декору	По пілочці 5 V-подібних мережаних смуг 2- га та 3-тя сходяться в точці сонячного сплетіння, 5-та у точці пупка,	Шир .мер. = 1,2-1,7 Відстаь між мережками=3,0 - 4,0

Висновки

Аналіз методів формоутворення одягу дозволили обрати метод створення заданої форми одгу. Було вирішено створювати форму виробу комбінуванням конструктивного методу та методу впливу на грубу структуру матеріалу, а саме, використанням способу „косого крою”.

Виходячи з історичних і технічних даних щодо використання крою по косій для розробки одягу, було виділено принципи косого крою, що діляться на конструктивні і технологічні, з яких видно що „косий крій” має ряд переваг. Це робить розширення асортименту лляних виробів перспек...