Виготовлення постижерних виробів

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

I. Творча частина

1.1 Характеристика Стародавнього Риму, як історичної епохи (стилю)

1.2 Характеристика особливості сучасної моди в зачісках з використанням постижерних виробів

II. Технологічна частина

1.1 Характеристика сучасної моделі зачіски відповідно до стилю Стародавнього Риму

2.2 Розробка постижерного виробу до обраної моделі зачіски

2.3 Технологічна послідовність виконання постижерного виробу

2.4 Технологічна карта

III. Охорона праці

3.1 Аналіз умов праці при виготовленні постижерних виробів

3.2 Організація безпеки на робочому місці

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Зачіска - це цілий технологічний процес, у результаті якого навколо голови народжується справжній твір - художній малюнок. Зачіска відбиває неповторні риси індивідуальності не лише людини, а й того майстра, який її створив. Це відбиток його смаку і поглядів.

У зачісці найяскравіше проявляється подих епохи, вона відтворює національні та расові риси, класову приналежність, соціальний стан у суспільстві, а також ознаки статі та віку. Завдяки зачісці можна підкреслити привабливість обличчя і завуалювати деякі недоліки.

У періоди різноманітних стилів форми укладки, завивки та стрижки мали свої характерні риси. Поняття «стиль» включає мову епохи, якою вона виявляє своє ставлення до навколишнього світу: економіки, культури, мистецтва, моди. Основні риси стилю виявляються в архітектурі, музиці, образотворчому мистецтві, він відображає те розуміння чарівності й краси, яке сформувалося у певний період розвитку суспільства, досягло своєї досконалості, та завершеності.

Сучасне та майбутнє не може бути без минулого. У перукарській справі творчі образи для створення нових зразків зачісок, нових колекцій, треба шукати в минулому. Адже ні для кого не секрет, що нове - це добре забуте старе, що саме з історичних джерел черпають творче натхнення сучасні стилісти-перукарі.

Розвиток майстрів перукарів - це історичний процес, в якому кожне нове покоління увібрало досвід своїх попередників, їхні досягнення і намагалося створити щось нове, небувале, задовольняючи смаки й потреби клієнтів.

Епоха Стародавнього Риму вражає витонченістю форм, своїми силуетами, складністю виконання моделей, їх оформленням, а особливо використанням великої кількості декоративних прикрас, постижерних виробів. Вражає пишність і водночас легкість витвору. Саме зачіски цієї епохи вказують, що таке справжнє мистецтво.

Завжди особливо цінується краса, створена своїми руками, яка є неповторним, ексклюзивним виробом.

От чому тема даної роботи - «Розробка та конструювання постижерного виробу для сучасної моделі зачіски на основі жіночих зачісок Стародавнього Риму» є актуальною та своєчасною.

При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв'язки. Об'єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної інформації. Предмет дослідження - це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт.

Об'єкт дослідження - історична і художня складові моди в зачісках епохи Стародавнього Риму.

Предмет дослідження - постижерні вироби як елементи зачісок.

Мета курсової роботи - це оволодіння не тільки пакетом теоретичні знань, а й практичними навиками виготовлення постижерних виробів.

Завдання курсової роботи:

- здійснити історичний екскурс у минуле Стародавнього Риму;

- провести дослідження, виконати аналіз стану і досвіду виконання зачісок в моді Стародавнього Риму та сучасності з використанням постижерних виробів;

- розробити постижерний виріб до обраної моделі зачіски;

- показати практичне використання прийомів виготовлення постижерного виробу;

- опанувати правила техніки безпеки при виготовленні постижерних виробів.

Курсова робота по вибраній темі має велике практичне значення. Вільно орієнтуючись у величезній різноманітності постижерних виробів, можливо самостійно розробляти та виготовляти постижерні прикраси, за допомогою яких виконувати безліч композицій, які допоможуть проявити індивідуальність і не тільки додати зовнішньому вигляду людини певний шарм, але й створити зовсім новий імідж, неповторний образ.

Структура роботи. Курсова робота складається з титульного аркушу, змісту, вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел (18 найменувань), додатків. Текст роботи проілюстрований 1 таблицею.

I. Творча частина

1.1 Характеристика Стародавнього Риму, як історичної епохи (стилю)

Кожна історична епоха вносила свої особливості у розвиток світового мистецтва й залишила в історії перукарства свій відбиток, свої творчі знахідки, знання яких допоможуть сучасним та майбутнім майстрам створити собі ім'я, знайти власний стиль, знайти себе у світі перукарського мистецтва. зачіска постижерний стиль виріб

За легендою, Рим було засновано 21 квітня, 753 р. до н. е. братами-двійнятами Ромулом (лат. Romulus) і Ремом (лат. Remus). Вони були онуками латинського царя, Нумітора з Альба-Лонгі. Царя скинув з престолу його жорстокий брат Амулій, в той час як дочка Нумітора, Рея Сільвія, народила від Марса (первісно італійський бог родючості, рослинності й дикої природи) напівбожественних дітей - двійнят. Новий цар боявся, що Ромул і Рем відберуть назад трон, тому наказав їх утопити.

Вовчиця (або, за деякими переказами, дружина чабана) врятувала і виростила їх, і коли вони стали дорослими, то повернули трон Нуміторові.

Згодом двійнята заснували їхнє власне місто, але під час сварки за право стати царем Риму Ромул вбив Рема, хоча деякі джерела визначають причину сварки тим, що кожен хотів назвати нове місто своїм ім'ям. Зрештою Ромул дав місту своє ім'я. Оскільки місту бракувало жінок, за легендою, латиняни запросили на свято плем'я сабінів і викрали їх незаміжніх дівчат, започаткувавши інтеграцію латинян і сабінів.

За іншою легендою, записаною грецьким істориком Діонісієм, Еней (найславетніший герой Трої, родич троянського царя Пріама, владар карданів) очолював групу троянців у морській подорожі.

Після довгих мандрів бурхливим морем, вони висадилися на береги річки Тібр. Незабаром після висадки, чоловіки забажали знову вийти в море, але жінки, які були з ними, не захотіли їхати далі. Одна жінка, на ім'я Рома, запропонувала іншим жінкам спалити кораблі, аби запобігти відплиттю. Спочатку чоловіки розгнівалися на Рому, але потім зрозуміли, що вони знаходилися в ідеальному місці для оселення. І вони назвали нову колонію на честь жінки, яка спалила їх кораблі.

Корінне населення Стародавнього Рима називало себе патриціями, від латинського слова «патер» - батько. Вони вважали, що ведуть свій рід від засновників міста.

Поступове населення Рима збільшилося за рахунок припливу рабів. Римляни, що володіли хороброю, войовничим удачею, скоряли сусідні землі, приєднуючи них до своїм. Нових жителів, на відміну від патриціїв, сталі називати плебеями. Незважаючи на те, що деякі плебеї були досить заможними, вони не мали ніяких прав.

Історію Рима прийнято поділяти на два періоди - Римську республіку і Римську імперію.

Часи Римської рабовласницької республіки були ознаменовані пануванням аристократів у Римі, розширенням територій за рахунок завойованих земель. До початку III століття до нашої ери римляни скорили весь Апеннінський півострів. Римська республіка перетворилася в найсильнішу рабовласницьку державу на Середземному морі.

З Пунічних воєн з Карфагеном Римська республіка вийшла переможцем, і Рим став безроздільно панувати на західному Середземномор'ї.

Римляни безжалісно грабували завойовані країни. Частина завойованих скарбів передавалася в римську скарбницю, але велика частина награбованих багатств діставалася рабовласникам. Основна маса народу жила бідно, незважаючи на приплив рабів. Це приводило до повстань; самим значним було повстання рабів під предводительством гладіатора Спартака. Повстання зазнало невдачі, але воно сприяло ослабленню могутності Римської республіки. Панування рабовласників трималося тільки завдяки сильним арміям, керованими талановитими полководцями. Один з них, Гай Юлій Цезар, став на чолі держави, проголосивши себе диктатором.

Римська республіка перетворилася в Імперію. Період Імперії характерний небувалою розкішшю: зводилися палаци і тріумфальні арки, колони на честь військових перемог, храми.

Грецька культура вплинула на побут населення і на всю римську культуру. Але оптимізм, життєрадісність, що були властиві грекам, не відповідали характерові і духові римлян. Вони влаштовували серйозні й урочисті свята, що мало походили на розваги, скоріше, на вшанування богів. Вдачі і звичаї римського суспільства часів Республіки були досить суворі. Кращими якостями вважалися дисципліна і виконання військового боргу. В часи Імперії економіка, культура, мистецтво, що розквітли в період Республіки, стали неухильно деградувати

Численні придворні інтриги, постійна боротьба за владу, міжусобні війни, голод, масові епідемії настільки послабили і знекровили країну, що вона не в силах була захищати свої границі від навали варварських племен. Войовничий характер Римської республіки, а потім Імперії не міг не накласти свій відбиток на ідеал краси древніх римлян. Скульптури, що дійшли до нас, зображують високих, струнких, мускулистих, суворих воїнів. Пізніше цей ідеал трохи змінився. Після завоювання Древньої Греції римляни стали вважати достоїнством пропорційна атлетична статура.

Перукарське мистецтво в древніх римлян, так само як у древніх греків, користувалося особливою увагою. Зачіски їх були прості, але згодом римляни перейняли основні силуети в греків, трохи видозмінивши них. Форма і прикраса зачіски часто залежали від достатку, положення в суспільстві. У цілому ж форми зачісок були однакові для всіх шарів населення.

З усієї багатющої художньої спадщини Стародавнього Риму скульптурному портрету належить ледь чи не перше місце. Скульптурний портрет найбільш повно відобразив тоді і марні спроби повернутися до старого і пошуки багатьма майстрами нових засобів вираження. Пластика мармурових і бронзових портретних статуй і бюстів тієї складної і суперечливої епохи відобразила в художній формі характер думок і почуттів римлян.

У скульптурних зображеннях того часу утілилися представлення про красу.

Чоловічі зачіски представляли усілякі фасони стрижок. Але характерної була зачіска з густим чубчиком, що закривав усе чоло до брів або до середини чола. Уся маса волосся підстригалася до мочки вуха і легко підвивалася. На скульптурних портретах періоду Республіки ми не бачимо вигадливих або складних зачісок. Чоловіки добре підстрижені, багато хто - досить коротко. Молоді римляни чисто виголювали підборіддя, у зрілому віці починали носити бороди, але вони були значно менших розмірів, чим у греків, ассирійців.

В часи Римської імперії чоловічі зачіски стали більш різноманітними. Вони загубили відбиток аскетизму і суворості, отримавши деякі риси зніженості.

Після довгих років наслідування в зовнішньому вигляді древнім грекам, римляни зуміли створити свій стиль. Так само як і в древніх греків, причісування стало важливою церемонією. Спеціальні раби («тонсорес» та «кіпасіс») виконували зачіски гарячою завивкою, робили і «мокру» холодну укладку, стригли особливими серпоподібними бритвами. Кожен виконував свою операцію.

Римські жінки значну увагу приділяли зачіскам. Жіночі зачіски стрімко змінювались і вражали різноманітністю. Деякі модниці власний мармуровий портрет замовляли із мармуровою зачіскою, яку можна було знімати, змінювати на нову, сучаснішу, модну, часто підмальовану. Таким чином, римлянка мала можливість милуватися своєю збереженою у мармурі молодістю із зачіскою за останньою модою.

У республіканський період їхні зачіски нагадували давньогрецькі. Найчастіше волосся розділяли на прямий проділ, пасма зачісували до потилиці і укладали у вузол. Вуха та чоло залишали відкритими.

У Стародавньому Римі винайшли спеціальний валик для підтримування волосся у жіночих зачісках над чолом - «падус». Ця зачіска нагадувала грецький вузол, але мала індивідуальні особливості. Над чолом робили невеликий валик, на скронях волосся закручували в джгути в напрямку до потилиці. Знизу на потилиці робили різноманітної форми валики, вузли, плетіння. Часто для оформлення зачісок використовували хвилі. Крім зачісок грецького типу можна було побачити зачіски геометричної форми, які нагадували єгипетські.

Наприкінці республіканського періоду зачіски стали складнішими. Використовували завивку, складні плетіння, валики. Особливо складними та декоративними були зачіски в імператорський період. Застосовували каркаси, велику кількість накладного волосся, набули популярності перуки. Для каркасів використовували мідний дріт, спеціальні м'які підкладки, обручі, картон, діадеми.

Культура Рима періоду Республіки пронизана інтересом до особистості, внутрішньому світові людини. Скульптурні портрети правдиво передають риси людини. Зображували не героїв, а людей. Суворий погляд, строгість, чіткість ліній зачісок властиві всім портретам.

Великий вплив на формування моди в період Імперії робили скульптурні мармурові портрети імператорів і імператриць.

На скульптурних портретах портрет епохи Стародавнього Рима ми бачимо декілька напрямків моди жіночих та чоловічих зачісок.

У жінок витончені зачіски, які складаються з різного виду локонів. Ряд локонів над чолом, від нього волосся розходяться великими хвилями. На скронях рівнобіжні ряди круто завитих локонів, покладених чітко об'ємними півкулями. На чолі легкий чубчик, що складається з дрібних кілець. За вухами закріплені змієподібні спускні локони, що розподілені по обох сторонах шиї.

Вражають високі зачіски. Рамка каркаса такої зачіски дозволяє розташувати волосся у вигляді равликів густою масою. Чоло з двох сторін закрите витонченими локонами, що додає обличчю трикутну форму.

Дуже оригінальні зачіски, локони волосся яких піднімаються над головою у вигляді німба, прикріплені на невидимий дротовий каркас, що дає міцність і стійкість зачісці. Великі завиті локони викладались по колу, створюючи видимість волосяного кокошника. Волосся потиличної частини заплітались в дрібні, тонкі кіски і покладені в круглий пучок, закріплювались тонкою довгою шпилькою

Інший напрямок моди - уся зачіска виконувалась у вигляді хвиль із завитого волосся. На потилиці низько укріплений широкий, щільний пучок.

У період імперії законодавцями моди на зачіски були імператори, їхні дружини, наближені до них особи. Особливо уславився мистецтвом винаходу нових зачісок близький друг імператора Нерона - Гай Петроній. Винахідливість перукарів позначилася на виготовленні перук із натурального волосся.

Перукам намагалися надати живого вигляду за допомогою фарб і жирних кремів. Знатні римлянки мали декілька перук. Щоб надати волоссю золотавого кольору, жінки вигадували будь-що: посипали волосся золотим порошком, для знебарвлення використовували суміші сірки або міді. Крім білого та золотавого волосся в Стародавньому Римі популярним було волосся вогняно-руде з червоним відтінком.

Зачіска нареченої виконувалась із шести кіс, укладених навколо голови, до зачіски кріпили червоні стрічки, фату жовтого кольору або оранжево-червону хустку. З часом зачіски стали вишуканими, багатоярусними, їх почали прикрашати золотом, перлами, коштовностями. Такі зачіски робили спеціальні рабині «ортотрікс», вони виконували також й інші перукарські процедури.

Особливо незвичайними, складними та гарними зачіски були в період панування імператора Нерона. Форми зачісок нагадували амфори, водоспади, корони. У зачіски вплітали стрічки, золоті шнури і навіть смуги тканин. Доповнювали їх намистом, брошками. У пізній період жінки почали закривати волосся вуаллю.

Римлянки змінювали колір волосся, фарбували його або надягали перуки. Фарбування вимагало спеціальних знань і відбувалося декілька етапів. Спеціальні рабині, застосовували для цього розчин лугу. Для прикрашання зачісок жінки використовували вінки з троянд, посипаючи волосся золотистою пудрою.

Головними уборами жінок були стрічки, покривала, в урочистих випадках надягали невеликі діадеми з дорогих металів, інкрустованих перламутром, пластинами і розетками з каменів. При виході на вулицю на зачіску накидали покривало або вуаль. На ніч для збереження зачіски надягали сітки, сплетені з тонких золотих або срібних ниток, мішки з тонких сортів льону, шарфи з легкого шовку.

Жінки Древньої Греції і Рима зовсім не відрізнялися від сучасних дам у своєму прагненні виглядати як можна більш привабливими. Звичайно, на відміну від нас, вони були набагато більш обмежені у своїх можливостях.

Самою натуральною і разом з тією найпоширенішою прикрасою волосся в римських жінок були вінки, що спліталися з квітів і листів різних рослин. Вінки були не тільки жіночою, але і чоловічою прикрасою. Вінками прикрашали себе архонти й оратори, ними нагороджувалися переможці в змаганнях і почесних громадянах.

У більш пізніший час дами античних часів перестали задовольнятися тим, що їм давала на вінки природа, і стали заміняти яскраві квіти золотом.

Крім вінків, римські жінки вплітали у своє волосся пов'язки, з яких найбільш відома пов'язка, що походить на пращу, що часто прикрашалася золотом, перлами і дорогоцінними каменями. Своєю високою і широкою серединою вона виділялася з волосся на зразок діадеми або ж утримувала волосся на потилиці. Вона нічим не відрізнялася від налобника.

1.2 Характеристика особливості сучасної моди в зачісках з використанням постижерних виробів.

Постижерні вироби застосовуються у перукарській справі здавна. Різноманітні перуки, шиньйони, штучні коси, накладки, окремі пасма, локони, вії, брови застосовуються і сьогодні не тільки як експонати музеїв чи історичний матеріал для вивчення, не тільки на театральній та естрадній сценах, демонстраціях і конкурсах, не тільки під час рекламних компаній, на манекенах, у вітринах магазинів, а й у повсякденному житті сучасної людини.

Прикраси клеєні з волосся, постижерні доповнення до зачісок забезпечують утілення найфантастичніших задумів модельєрів, досягненні несподіваних зорових ефектів, посилюють естетичність сприйняття зачісок як витворів мистецтва.

У перукарській теорії та практиці постижерна справа відокремлюється як самостійний вид робіт. Уміння та навички виготовлення й використання виробів з волосся потрібні кожному перукарю - від початківця до досвідченого фахівця.

Майже в кожній вечірній, весільній, видовищній, конкурсній, нарядній зачісці використовуються постижерні прикраси. Фантазійні зачіски можуть на 90% складатися з постижерних виробів і декоративних доповнень. Підготовлені заздалегідь деталі дають змогу значно прискорити виконання складної зачіски, урізноманітнити модель, досягти ефекту наявності власного довгого волосся, об'ємності.

Для прикрашання і створення зачіски використовуються різноманітні пристосування. Декор в оформленні зачіски грає не маленьку роль. Так як він не лише прикрашає, а й розкриває суть образу і характер автора. Наприклад у весільні зачіски додають декор у вигляді перлин, квіточок і навіть діадем, адже вони підкреслюють невинний, романтичний і світлий образ нареченої. Також дуже важливим є кольорове рішення і матеріал з якого він зроблений. На теперішній час існує багато видів декору - стрічки, обручі, шпильки, резинки тощо. А матеріал зовсім різноманітний - тканини, тваринного походження, рослинного походження, металеві і навіть з людського волосся - постижерні вироби.

На сьогоднішній день постижерні вироби користуються великою популярністю. Їх використовують при створенні зачіски для надання густоти у вигляді тресованих пасом. Багато дівчат використовують шиньйони, а чоловіки накладки, також досить часто жінками використовуються перуки.

Ведучі стилісти для втілення своїх фантазій у зачіску, також застосовують постижерні вироби, а особливо у фантазійних зачісках - роблять високі зачіски прикрашені клейовими прикрасами у вигляді бантів, квітів, шарів тощо.

Постижер - майстер, який займається виготовленням накладних зачісок, париків, шиньйонів з натурального або штучного волосся, клейових прикрас.

Постижерні вироби широко застосовуються в гримі, укупі з мальовничим і пластичних методом, дозволяють досягти вражаючих ефектів і повністю змінити зовнішність актора, зробивши її відповідної режисерської задумом.

Крім мистецтва гримування, постижерні вироби можуть застосовуватися в естетичних цілях, при створенні складних урочистих і святкових зачісок.

Постижерне мистецтво і зараз є сучасним елементом у створенні іміджу. Шиньйони, перуки і накладки різних видів і фасонів можуть бути корисні тим, хто мріє перетворити за короткий час, або ж вирішити проблеми з волоссям, не бажаючи псувати свої волосся постійної забарвленням та іншими процедурами, але змінюючи свою зовнішність і імідж без шкоди для здоров'я. У цих цілях використовуються постижерні вироби більш стриманого і природного вигляду, ніж театральні.

За останні роки обсяг виробництва постижерних виробів по замовленнях населення в Україні значно виріс і це перетворилося на самостійний вигляд послуг. Постижерні вироби виготовляють з різних матеріалів і для різних цілей.

На сьогоднішній день постижерна справа є популярною і високо цінується. Щодня перукар не може обійтись без постижерного виробу при виконанні зачіски, тому що за допомогою цих виробів можна збільшити об'єм, зробити довшим волосся, доповнити зачіску прикрасами з волоссям чи плетінням.

Кращим матеріалом для виготовлення пастіжерних виробів є натуральне волосся людини. Вони красиві і легко піддаються різним видам обробки: миття, фарбування, хімічну завивку і пр. Однак натуральне волосся надходять у виробництво в обмеженій кількості, тому виникає необхідність в матеріалах, які їх замінюють.

Найбільшу популярність отримали штучні волосся з волокна канекалон. Вироби з канекалона не піддаються фарбуванню та хімічній завивці. Оформлення їх у модельну зачіску вимагає дотримання певних правил. Перука довго буде виглядати ошатним, якщо його правильно зберігати і систематично доглядати за ним.

Приступаючи до того чи іншого виду обробки перуки, спочатку визначається, з якого матеріалу виготовлена його основа (монтюр), а також які структура і якість його волосся, так як догляд за перукою з натурального та штучного волосся різний.

Натуральні волосся володіють значною опірністю до загнивання, тому вони стійкі до біологічних впливів. Ось чому вироби з натурального волосся при правильному догляді та зберіганні дуже довго зберігають свої основні якості.

Людський волос гігроскопічний, тобто здатний вбирати вологу, а також гліцерин, тваринні і рослинні жири. При цьому обсяг волоса збільшується на 10 - 25%. Не проникають всередину волосини і залишаються на його поверхні такі речовини, як мінеральні масла, вазелінове масло і вазелін.

Луги і окислюється речовини зменшують міцність волосся і підсилюють їх здатність вбирати воду, від чого волосся може збільшувати свій об'єм у 2 - 3 рази. При натягуванні і закручуванні волосся, змочених лужним розчином, відбувається необоротна зміна форми волосся, тому їх можна завивати.

Окисляючи засоби (наприклад, пероксид водню) стоншує волосся, роблять їх менш еластичними, більш ламкими і пористими. Вироби, виготовлені з освітленого волосся, необхідно періодично обробляти поживними препаратами.

Волосся людей європейської групи по структурі вважаються ідеальним матеріалом для виготовлення різних пастіжерних виробів. Особливо цінні волосся, що не піддавалися забарвленні і зберегли натуральний колір. Вони дозволяють підібрати найбільш подібні відтінки з волоссям основного контингенту замовників.

Тонкі і еластичні за структурою волосся європейської групи добре піддаються будь-якій обробці. Лускатий шар на цих волоссі повністю зберігається, тому при неправильній чищенні і митті вони легко звалюються.

У сучасному пастіжерном виробництві застосовуються як пофарбовані, так і незабарвлені натуральне волосся. Незабарвлені волосся після обробки та сортування по довжині надходять у виробництво. Це волосся вищої якості: гнучкі, м'які, блискучі і шовковисте. Вироби з таких волосся мають природний вигляд, забарвлення їх більш стабільна. Волосся перуки можна укладати феном, завивати щипцями, можна змінювати зачіску перуки. Але вироби з натурального волосся не зберігають завивки протягом тривалого часу і поступово стають абсолютно прямими, тому виникає необхідність у хімічній завивці.

Волосся, що відносяться до азіатській групи, також високо цінуються в пастіжерном виробництві. З них в даний час виготовляється близько 80% усіх випущених у світі пастіжерних виробів.

Волосся цієї групи піддають спеціальній хімічній обробці (облагороджують), в процесі якої їх стоншується, повністю освітлюють і потім фарбують в необхідний колір. Після фарбування пори волосся заповнюють спеціальними складами, в результаті чого волосся набуває красивий і цілком здоровий зовнішній вигляд. Проте надалі вироби з цих волосся не можна піддавати хімічній завивці, забарвленні та іншим видам обробки.

В даний час для виготовлення пастіжерних виробів у великих кількостях використовують спеціально розроблені для цих цілей штучні волокна - канекалон, лафін та ін Ці волокна мають переваги і недоліки і відрізняються лише хімічними дополнитель і формою поперечного перерізу.

Синтетичні волокна - замінники натурального волосся, призначені для виготовлення пастіжерних виробів, повинні відповідати наступним вимогам:

- як можна краще імітувати натуральне волосся як по природному м'якому блиску, кольору, так і на дотик;

- зберігати колір і форму завивки після миття;

- бути стійкими до температурних змін: сприйнятливість до температури, на жаль, є найбільшим недоліком більшості замінників (в інших відносинах чудових).

Замінники натурального волосся - можна віднести до трьох основних груп:

- акрилові й модакрилові волокна (дінель і канекалон) - відповідають двом першим вимогам, але не витримують температуру понад 60 ° С; перуки з таких волокон не рекомендується мити гарячою водою;

- вінілові волокна - витримують температуру до 100 ° С, мало застосовуються для виготовлення перук, так як після миття вони втрачають хвилястість;

- поліамідні волокна - відрізняються високою жаростійкістю (до 200 ° С); їх можна завивати щипцями.

До постижерного виробництва можна віднести тресування, тулірування, виконання постижерних прикрас, тамбурування вій, перук, накладок, борід, вус.

У постижерній справі існують два способи закріплення волосся на основі. Один з них - тресування й наступне пришивання готового тресу до монтюру, другий - тамбурування - безпосереднє закріплення волосся на основі спеціальним постижерним гачком.

Основою більшості виробів з волосся, виконаних ручним способом, є трес, що представляє собою ряд сплетених по певній системі волосся.

Виготовлення тресу зумовлюється в його довгому плетінні з достатньо тонкого пасма волосся. Цей процес потребує терпіння і окремих зусиль. Довжина волосся тресу обирається за бажанням. Частіше за все для тресування використовують довге натуральне волосся однієї структури.

Перед початком роботи здійснюють попередню обробку натурального волосся, яка зводиться до таких операцій: сортування за кольором, довжиною, якістю; дезінфекція; визначення положення головок і кінців; складання волосся в одному напрямку; розчісування на карді; знебарвлення, тонування або фарбування; промивання після фарбування; просушування; розчісування закатних головок; змішування волосся різного кольору; зв'язування пасмом.

Під час підготовки волосся визначають положення волосся, складають в одному напрямку, щоб запобігти заплутування.

Далі волосся розчісують на карді - це пристрій у вигляді пластини з рядами металевих зубців для первинної обробки стриженого волосся, розчісування та змішування волосся різних відтінків.

Пасма починають розчісувати з кінців. їх кладуть на зубці корди, тримаючи за середину, кілька разів просмикують крізь зубці. Коли кінці волосся почнуть вільно проходити крізь корду, пасма перевертають і прочісують волосся з боку голівок. Тривалість розчісування в обох напрямках залежить від довжини та ступеня заплутаності волосся.

Пострижене волосся в пасмі має різну довжину. Цю різницю зберігають і у тресі, для чого після розчісування на карді відокремлюють, довге волосся від короткого й чергують при тресуванні.

Тресування - виготовлення тресу вплетеного в пасма волосся за певною системою між міцними нитками та подальшого пришивання готового тресу до основи постижерних виробів. Виготовлення тресу виконуються на тресбанку - це основний пристрій для тресування, який складається з двох металевих або дерев'яних стійок для натягування ниток тресу. Стійки кріпляться до робочої поверхні струбцинами, які утримують їх у вертикальному положенні. Одна стійка (права) має три отвори - гнізда, в які вставляють спеціальні кілки з намотаними нитками. Номер нитки повинен бути №10, (синтетична).

Для виготовлення постижерних прикрас використовують скляний посуд потрібного діаметра й форми, пензлики для нанесення клею БФ-6.

Перед проклеюванням продумують композицію прикраси, фарбують окремі пасма у різні кольори.

Підготоване пасмо волосся розчісують, прикладають до скла, пензликом наносять на нього клей.

Після повного висихання пасмо відокремлюють від скляної поверхні, підправляють його форму ножицями.

Аналогічно заготовляють усі окремі деталі прикраси.

Пасма можуть бути плоскими, завитими, вигнутими, хвилястими залежно від форми предмета, який слугував основою під час проклеювання. Пасма проклеєного волосся компонують за розміром і кольором та фіксують згідно розробленої композиції прикраси.

Ефектними додатками до постижерних прикрас можуть бути стрази, бісер, намистинки, пір'їнки, які закріплюються клеєм.

II. Технологічна частина

2.1 Характеристика сучасної моделі зачіски відповідно до історичної епохи

Рішенням курсової роботи стала постижерна прикраса у вигляді троянди для вечірньої святкової зачіски.

У виборі моделі зачіски для курсової роботи посприяла історична епоха Стародавнього Риму та напрям сучасної моди.

Вивчивши конструкції зачісок які донесли до сучасності скульптурні портрети Стародавнього Риму, я зупинилась на портретах епохи солдатських імператорів які розвили строгу лінію, намічену при епосі правителів з династії Севера. На перший план вийшла характеристика особистості (на відміну від колишнього інтересу до мальовничих проблем).

Велику роль у посиленні емоційного впливу портрета цієї епохи відіграє зіставлення яскраво освітлених і затінених частин скульптури. Настрій моделей несе деякі риси невпевненості в навколишньому світі і бажання розраховувати тільки на себе. Що характерно і сучасному світі.

Сучасне моделювання святкових зачісок увібрало в себе всі елементи, які були присутні в зачісках Стародавнього Риму: локони, джгути, косички, вузли. Всі елементи кардинально змінились, широко вдосконалилися. виготовляються за новими технологіями та формами.

Святкові зачіски відрізняються ошатністю, вони прикрашають людину, підкреслюють її неповторність, мають ознаки піднесення, урочистості, святковості.

Діапазон призначення святкових зачісок досить широкий для домашнього свята, відвідування театрів, концертів, офіційних урочистостей, знаменних подій у житті людини - закінчення навчального закладу, весілля, ювілей.

Для святкових зачісок характерні:

- нейтральні форми - невимушені, компактні, прості, лаконічні, стримані за стильовим рішенням, які відображають класичне трактування можливостей сучасних технологій та вимог моди;

- активні форми - складні, декоративні, динамічні й рухомі, в яких застосовуються високохудожні, багатоелементні, в тому числі фантазійні рішення.

Створюючи зачіску, враховують стиль поведінки та індивідуальні риси людини, її зовнішність, художнє рішення святкового костюма.

До моделювання зачісок застосовують два основних підходи:

- виконання кардинально нової зачіски, нетрадиційної для конкретної людини форми й оздоблення;

- видозміна звичайної, традиційної форми зачіски, надання їй декоративності, художньої насиченості.

Вечірній святковий стиль у зачісках створюють як сукупність декількох стилів. Зачіска може бути класичною і сучасною, волосся підібраним або таким, що вільно спадає, гладенько розчесаним або накрученим. Ознаками сучасної вечірньої святкової зачіски стали легкість і швидкість виконання.

Перевагу надають комбінованому укладанню зі сполученням пасом прямого і накрученого волосся, комбінаціям волосся, зібраного у «хвости», різноманітним завиткам, плетінню.

Актуальним залишається стиль епохи Стародавнього Риму з пасмами, завитками та шиньйонами. Домінують об'ємність, кучеряве, завите волосся, легкі, вільні, наближені до натуральних форми зачісок.

Виконуючи вечірню святкову зачіску, застосовують нестандартні форми, комбінації з буклів, валиків, пучків, плетення сіткою, джгутами, косичками. Створити враження власного довгого волосся, уможливити оригінальні зачіски для урочистостей дозволяють постижерні вироби - шиньйони, «хвости», пасма, клеєні прикраси.

Жінки Стародавнього Риму від природи мали чорне, густе волосся різної довжини. Пізніше вони висвітлювали волосся. Щоб курсова робота відповідала епосу Стародавнього Риму, обрана зачіска із темного волосся середньої довжини.

Вона проста у виконанні, а виглядає дуже ефектно, підійде для побачення, світського виходу, весілля або випускного. Для надання зачісці модності та сучасної стильності додамо косички, що миттєво видозмінює обраний зразок жіночої зачіски епохи солдатських імператорів Стародавнього Риму і робить набагато виразніше.

Для виконання вечірньої зачіски на потилиці прикрашеної кіскою нам потрібні: гребінець, щипці для волосся, шпильки, лак для волосся. Щоби зробити вечірню зачіску на потилиці прикрашену косичкою треба розчесати волосся і зробити проділ посередині. Відокремити з кожного боку від проділу по прядці і з кожної заплести косичку по тому принципу що плететься грецька кіска. Плести приблизно до вуха, а з решти кінчиків сплести найпростішу косичку. Основну масу волосся зачесати назад. Можна зробити невелике начісування для додання обсягу. Кіски з'єднати між собою за допомогою шпильок. Тепер потрібно відокремлювати по прядці від основної частини волосся ззаду і накручувати на гарячі щипці. Потім кожен локон накрутити на палець і закріпити на потилиці за допомогою шпильки. Скропити зачіску лаком.

Завершального та святкового вигляду надає постижерний виріб, який гармоніє із природнім волоссям і доповнює художній задум роботи.

Для надання зачісці неповторного, ніжного вигляду використовується троянда.

Використовуючи у вечірній святковій зачісці квітку, кожна жінка може відчути себе романтичною, казковою принцесою. Троянда має прекрасний вигляд, підкреслюючи природну красу, навіть на розпущеному волоссі, незалежно від його кольору, довжини та форми.

2.2 Розробка постижерного виробу до обраної моделі зачіски

В перукарській теорії та практиці постижерна справа виділяється як самостійний вид роботи. Вміння та навички виготовлення і використовування виробів з волосся потрібні кожному сучасному перукарю.

Завдяки сучасним технологіям постижерні вироби навчились робити швидко і якісно у відповідності до вимог сучасної моди.

Постижерні вироби виготовляють із натурального волосся та синтетичного волокна. Для виготовлення постижерної прикраси курсової роботи було обране натуральне волосся.

Волосся на 80-95 % складається з молекул твердого білка - кератину. До складу якого входять: вода, ліпоїди, пігменти, мікроелементи.

Якість і здоров'я волосся, його густота залежить від багатьох факторів: екології, наслідування, догляду за волоссям, загального здоров'я організму. Волосина складається з двох частин: стержня, який знаходиться над шкірою, і кореня , що закінчується цибулиною і находиться у глибині шкіри. Цибулина волосини складається з клітин базального шару, який розмножуючись утворює волосину.

Видима частина волосини - стержень, що складається з трьох шарів: внутрішнього (серцевини), середнього (коркового), зовнішнього (кутикули).

Товщина волосся залежить від віку та індивідуальних особливостей людини. У новонародженого товщина волосини від 20 до 40 мкм, у дорослої людини від 70 до 100 мкм, у літніх людей волосся знову потоншується - 50-70 мкм. Волосся блондинів тонше, ніж у брюнетів, а найтовстіше волосся у рудих. Волосяний покрив голови брюнетів в середньому складає 100 000, а у блондинів 150 000 волосин і більше; тонке волосся найчастіше світлих тонів, темне ж значно товстіше. За властивістю волосся розрізняють такі типи - нормальне, жирне, сухе.

Три етнічні групи мають слідуючи ознаки:

1. Монголоїдна - товсте, чорне, жорстке та найчастіше пряме волосся;

2. Негроїдна - темне, жорстке товсте, кучеряве волосся;

3. Європеоїдна - середньої товщини, пряме або хвилясте, м'яке або жорстке.

Пряме або злегка хвилясте волосся мають кругле січення, хвилясте - овальне.

Фізичні властивості волосся - міцність, адсорбція, гігроскопічність, довговічність, еластичність, пористість.

Адсорбція це здатність волосся поглинати та утримувати запахи.

Гігроскопічність це здатність волосся поглинати рідину.

Міцність це здатність волосся протистояти механічному та хімічному впливу.

Еластичність це здатність волосся розтягуватись і повертатись в первинний стан.

Пористість, утримування вологи всередині волосини.

Хімічні властивості волосся - це стійкість на хімічні препарати та протистояння ним.

Виготовлення постижерного виробу це тонка, майже ювелірна робота.

Виконання постижерної прикраси у вигляді троянди для вечірньої зачіски - особливе завдання для постижера, так як слід враховувати і поєднувати деякі особливості:

- прикраса не повинна бути складною, повинна відрізнятися легкістю і витонченістю, поєднуватися з зачіскою.

- прикраса повинна бути елегантною, але в теж час простою, так як образ зачіски повинен бути романтичним;

- прикраса повинна бути незвичайною, але в той же час не варто перевантажувати її великою кількістю дрібних деталей і аксесуарів;

- прикраса на тримачі - шпильці повинна бути достатньо міцною, щоб витримати навантаження, але не варто перевантажувати її лаком, так як волоссю необхідно зберегти природний вид;

- зачіска та прикраса повинні складати єдине ціле.

Для курсової роботи була обрана вечірня святкова зачіска на основі зачіски епохи Стародавнього Риму. Актуальним в сьогоднішній моді є історичний культовий елемент: локони, джгути, косички, вузли. Але взагалі, будь-яку історичну зачіску можна видозмінити, поєднавши її з сучасними декоративними прикрасами.

Для надання романтичного образу жінки Стародавнього Риму волосся прикрашали як живими, так і декоративними квітами. Отже і я обираю постижерну прикрасу у вигляді троянди. Вибираючи троянду на тримачі - шпильці, я виходила з того, що вона повинна, по-перше, добре дивитися у волоссі, а по-друге, тримати покладену зачіску на волоссі будь-якої довжини.

Для прикраси будь-якої зачіски можна використати різні види шпильок, але вони не повинні суперечити якості й формі зачіски.

Шпильку можна використати не тільки для прикраси зачіски, але й для приховання різних недоліків: порожніх місць в об'ємній структурі зачіски, вихідних точок розворотів пасом, зайвих проділів.

Даний виріб гармонійно вписується у форму зачіски. Органічність виробу та зачіски досягається завдяки точно підібраному кольору волосся на виробі та кольору натурального волосся моделі. Особливий ефект прикраси додає довжина пелюстків і завитків троянди. Для виконання цієї прикраси було обрано темне натуральне волосся, що дозволило максимально точно вирішити індивідуальний задум, цілісність побудови романтичного образу.

2.3 Технологічна послідовність виконання постижерного виробу

Розробку технологічної послідовності виконання постижерного виробу необхідно розпочати з визначення початкових даних, тобто з'ясовуємо, якими операціями та в якій послідовності обробити волосся, щоб досягти бажаного результату. Визначаємо характеристику волосся, як матеріалу для створення виробу.

Волосся потребує певних технологічних операцій, або процесів по підготовці його до безпосереднього виконання виробу, а саме дезінфекції волосся.

Отже, на кожні 200 грамів волосся потрібно приготувати розчин, в який входять 50 грамів рідкого мила або шампуню і 30 грамів соди на 1 літр теплої води. Якщо кількість волосся котре потрібно дезінфікувати, більше, або менше вказаного, то потрібно змінити кількість компонентів. В приготовлений розчин опускаю волосся на 2 години. Потім волосся виймають з розчину і кип'ятять 15-20 хвилин в чистій воді. Після цього волосся ретельно промивають водою, в яку для нейтралізації додають оцтову кислоту, відтискають і закладають в сушильну шафу. Для рівномірного просушування прядок, волосся потрібно вкладати в шафу тоненьким шаром. Сушка продовжується 3 години при температурі 60-70 C.

Розпочинаємо створення постижерного виробу.

У курсовій роботі постижерним виробом є троянда виготовлена з натурального волосся.

Матеріали які використовувалися для виготовлення троянди:

- скляна або пластикова дошка формату А 4;

- медичний клей БФ-6;

- клей «Момент»;

- лак для волосся;

- локони натурального волосся;

- щипці для випрямлення волосся;

- фігурний келих;

- гребінець з дрібними зубцями;

- ножиці;

- гумка для волосся;

- гладка паличка 15-20 см завдовжки або олівець;

- акрилові фарби;

- пензлик;

- блискітки для прикраси;

- голка;

- мононить;

- проста шпилька - тримач.

Спочатку підготовлюю всі матеріали та інструменти, оскільки зборка виробу проводиться в досить швидкому темпі і все необхідне має бути під руками.

Створення постижерного виробу розпочинаємо з підготовки до роботи основного матеріалу - волосся.

Якщо локони завиті - обов'язково випрямляю їх щипцями для полегшення решти прийомів роботи. Тепер пасма волосся повністю готові до подальшої роботи.

Розміщую локон на поверхні дошки і, притримуючи за кінчик, ретельно розчісую його. Потім зигзагоподібної лінією наношу клей БФ-6. Зворотною стороною гребінця рівномірно розподіляю клей по поверхні волосся.

Рівномірно розподілений по заготовці клей залишаю до повного висихання і приступаю до формування фігурного локона.

Для формування фігурного локона, з якого надалі зроблю пелюстки троянди, беру фігурний келих і прикладаю до нього локон. Повторюю всю послідовність дій: розчісую локон, рівномірно і зигзагоподібно наношу клей на його поверхні і розподіляю зворотною стороною гребінця. При цьому контролюю щільність прилягання локона до основи. Таким чином обклеюю весь келих по колу.

Клей БФ-6, повністю висихає за 10-15 хвилин, готовність до подальших дій вкаже відсутність липкості і твердість локона. Після висихання клею, гострими ножицями акуратно обрізаю зайве волосся по краю келиха.

Наступним кроком роботи є підготовка прикраси у формі завитка. Для цього знадобиться гладка паличка і тонкий локон волосся. Один кінець локона затискаю пальцями, інший - щільно обмотую паличку, фіксую гумкою і акуратно змащую клеєм.

За допомогою гребінця обережно знімаю підготовлені локони з поверхні скляної дошки. Якщо залишилися не проклеєні волоски, обережно їх відрізаю.

Добре проклеєна смужка волосся, пластична і міцна. З неї я роблю серединку для нашого постижерного виробу - троянди. Для цього обмотую смужку навколо пальця в довільному порядку і фіксую її за допомогою мононитки.

Після цього обережно знімаю з келиха всі локони, обрізаю їх за формою пелюсток і по черзі закріплюю, знизу підшиваючи мононитки.

Завершальний етап - оздоблення троянди декоративними пелюстками і завитками. Для цього, із залишених смужок, волосся обрізаю по формі подовженого листа, складаю біля основи і закріплюю монониткою. Кінці листа, для посилення декоративного ефекту, розділяю за допомогою голки. З'єдную всі деталі в загальну композицію. Для додання виробу закінченого і нарядного виду збризкую лаком та прикрашаю його по краях золотими блискітками, листки злегка тоную зеленої акриловою фарбою.

2.4 Технологічна карта

№ п/р	Найменування операцій	Матеріали, сировина	Інструменти та пристосування	Аксесуари та прикрашення
1.	Дезінфекції волосся	Локони натурального волосся, рідке мило або шампунь, сода, вода, оцтова кислота	Ваги, мірна чаша, годинник, металева ємність, електроплита, сушильна шафа.	-
2.	Вирівнювання волосся	Локони натурального волосся	Щипці для випрямлення волосся	-
3.	Виготовлення смужок, декоративних пелюсток	Підготовлене волосся, медичний клей БФ-6	Скляна пластикова дошка, гребінець, пензлик, ножиці, голка, мононить	-
4.	Виготовлення фігурних локонів	Підготовлене волосся, медичний клей БФ-6	Фігурний келих, гребінець, пензлик, ножиці, мононить	-
5.	Виготовлення завитків	Підготовлене волосся, медичний клей БФ-6	Гладка паличка, гребінець, пензлик, гумка для волосся, ножиці, мононить	-
6.	З'єднання деталей композиції	Підготовлені деталі	Голка, мононить, клей «Момент», ножиці	Шпилька - тримач
7.	Завершальний етап	Підготовлений виріб	Лак для волосся, акрилові фарби, пензлик	Блискітки для прикраси

III. Охорона праці

3.1 Аналіз умов праці при виготовленні постижерних виробів.

Умови праці - це складне об'єктивне суспільне явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, техніко-організаційного і природно-природного характеру і впливаючи на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і ступінь задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і всебічний розвиток людини, як головної продуктивної сили суспільства.

Для правильної організації робіт визначені небезпечні і шкідливі виробничі чинники, які підрозділяються за природою дії на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних відносяться підвищена або знижена температура повітря, рівень вібрації, гострі та ріжучі поверхні перукарських інструментів, електричні пристрої.

До хімічних чинників відносяться дії аміаку, ацетону, сірководню, метилового спирту. При проникненні цих речовин в організм може відбутися хімічне отруєння або інші захворювання.

До біологічних чинників у приміщенні відноситься загальне мікробне забруднення повітря, воно не повинне перевищувати 4000 колоній / бактерій, 50 колоній / приводять до кокової мікрофлори.

До психологічних чинників відносяться емоційне навантаження, стомлюваність і дратівливість.

Роботи за професією постижер відносяться до першої категорії тяжкості робіт. До першої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в комфортних умовах зовнішнього виробничого середовища при допустимих величинах фізичної, розумової і нервово-емоційної навантажень. У практично здорових людей такі умови підвищують тренованість організму і його працездатність. Стомлення в кінці зміни незначне. В цих умовах реакції організму є оптимальним варіантом нормального функціонального стану.

При роботі постижера велике значення має організація робочого місця.

Робоче місце постижера обладнане столиком (довжина - 80см, ширина - 60см, висота - 70см.) і стільцем. У столику є ящики для дрібного інструмента, сировини, елементів декору. Поверхня стола повинна бути гладкою, щоб легко піддавалась вологому та сухому прибиранню. Стілець повинен обертатися навколо своєї осі.

Предмети, які найчастіше використовуються в роботі повинні знаходитися найближче до майстра.

Роботу постижера можна порівняти з тонкою й точною роботою годинникового майстра, тому освітлення має велике значення для якості роботи та продуктивності праці. Для правильного визначення кольору й відтінку волосся необхідно, щоб джерело світла було досить сильним, але розсіяним, щоб розходження в ступені освітленості робочого залу були мінімальними, тобто освітлення має бути рівномірним.

Найкращим для задоволення цієї умови є природне освітлення. Крім того, ультрафіолетові промені не тільки знищують більшість шкідливих мікробів, але й сприяють підвищенню активності працівників, поліпшують їхню працездатність і настрій.

Штучне освітлення повинно так само, як і природне, забезпечити рівномірну й достатню освітленість кожного робочого місця. Однак виконати ці вимоги при штучному освітленні складніше. Джерела світла мають бути досить сильними, тому необхідно захистити їх плафонами з матового скла чи іншого матеріалу, що добре розсіює світловий потік.

Найкращі джерела загального освітлення - люмінесцентні лампи, світловий потік яких схожий на природний. Люмінесцентні лампи практично не виділяють тепла при світінні, що вигідно відрізняє їх від звичайних джерел світла, а також вони належать до ламп, що споживають мало електроенергії.

Додатково біля кожного робочого місця, крім загального освітлення робочого залу, має бути передбачене місцеве освітлення. Як джерело світла використовують лампи розжарювання, галогенні лампи в колбі з молочного скла, які не мають засліплюючого ефекту. Застосовуються пристрої місцевого освітлення на гнучких кронштейнах, що дає змогу змінити напрямок світлового потоку, та з арматурою, яка забезпечує захисний куг не менше 30°.

Для запобігання зоровому дискомфорту і для захисту від прямого сонячного проміння на вікнах установлюють сонцезахисні пристосування (козирки, жалюзі, штори).

У робочих приміщеннях за допомогою систем опалення, вентиляції, кондиціювання підтримують температуру повітря 18-20°С. Системи вентиляції регулюють також склад повітря, рівень вологи та газоподібних речовин, що входять до складу препаратів, застосованих для обробки волосся, а також вилучають із приміщення надмірне тепло. Вентиляційна система салону не повинна в робочій зоні повітря перевищувати 3 градуси.

Відповідно до санітарних норм усі приміщення з кількістю робочих місць від трьох до десяти необхідно обладнати припливною вентиляцією, від десяти до двадцяти - припливно-витяжною, а для приміщень з великою кількістю робочих місць бажано передбачати кондиціювання повітря та повітряно-теплову завісу головного входу в приміщення.

У приміщеннях, де розміщено до трьох робочих місць, допускається природна вентиляція через кватирки і фрамуги.

Для розміщення інструментів та препаратів використовуються тумбочки, візки, шухляди в столиках та шафах.

...