Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра теплогазопостачання та вентиляції

Посібник із курсового та дипломного проектування

з дисципліни “ Промислова вентиляція ”

для студентів спеціальності 6.092100

“Теплогазопостачання та вентиляція”

денної і заочної форм навчання

Полтава 2007

Посібник із курсового та дипломного проектування з дисципліни “Промислова вентиляція” для студентів спеціальності 6.092100 “Теплогазопостачання та вентиляція” денної і заочної форм навчання. - Полтава: ПолтНТУ, 2007. - 82 с.

Укладачі:Д.В. Гузик , канд. техн. наук, доцент;

Б.А. Кутний, канд. техн. наук, доцент

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри теплогазопостачання та вентиляції А.Ф.Строй, доктор техн. наук, професор

Рецензент: О.Б.Чумуріна, ст. викладач

Затверджено радою університету

Протокол № від 2007 р.

Редактор Я.В. Новічкова

Коректор Н.О. Янкевич

вентиляція виробничий тепловий аеродинамічний

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

1.1 Указівки щодо виконання курсового проекту

1.2 Указівки щодо виконання відповідних розділів дипломного проекту

2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩО ДО УСТРОЮ ВЕНТИЛЯЦІЇ У ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕННЯХ РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

3. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ ЗАВДАННЯМ, ДОБІР І ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕССІВ (на прикладі термічного цеху)

5. ВИБІР РОЗРАХУНКОВИХ ПАРАМЕТРІВ

5.1 Розрахункові параметри зовнішнього середовища

5.2 Санітарно-гігієнічні умови в приміщенні

6. СКЛАДАННЯ ТЕПЛОВОГО БАЛАНСУ ПРИМІЩЕННЯ В РІЗНІ ПЕРІОДИ РОКУ

6.1 Розрахунок тепловтрат

6.2 Теплонадходження в приміщення

6.3 Складання теплового балансу

7. МІСЦЕВА ВЕНТИЛЯЦІЯ

7.1 Місцева витяжна вентиляція

7.2Повітряні душі

8. ПОВІТРЯНИЙ РЕЖИМ ПРОМИСЛОВОЇ СПОРУДИ. ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНИХ ПОВІТРООБМІНІВ

8.1 Визначення повітрообміну по боротьбі зі шкідливими речовинами

8.2 Визначення повітрообміну по боротьбі з надлишками тепла

8.3 Складання зведених теплоповітряних балансів

9. КОНСТРУЮВАННЯ ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ СИСТЕМ

9.1 Конструктивні рішення систем вентиляції і опалення

9.2 Розрахунок повітророзподілювачів

9.3 Визначення площ аераційних отворів

9.4 Розрахунок повітряно-теплових завіс

9.5 Чергове опалення

10. АЕРОДИНАМІЧНИЙ РОЗРАХУНОК СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ

10.1 Загальні відомості

10.2 Визначення втрат повного тиску на окремій ділянці повітропроводу

10.3 Складання розрахункової схеми

10.4 Розрахунок систем природної вентиляції

10.5 Розрахунок систем механічної вентиляції

11. ВИБІР ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ

11.1 Підбір калориферів

11.2 Підбір фільтрів

11.3 Підбір пилоочисних пристроїв

11.4 Підбір вентиляторів

12. ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ КАЛОРИФЕРІВ

13. ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНЬ

13.1 План-схема

13.2 Плани і розрізи будівель

13.3 Схеми систем вентиляції та теплопостачання

13.4 Припливна камера

14. СКЛАДАННЯ СПЕЦИФІКАЦІЙ ВЕНТСИСТЕМ

15. ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

1.1 Указівки щодо виконання курсового проекту

У якості об'єкта для розроблення курсового проекту з вентиляції вибирається промислова споруда, що має технологічні процеси пов'язані з необхідністю влаштування різноманітних вентиляційних систем.

Проект виконують на двох листах формату А1 (594841мм) олівцем або на ЕОМ, в об'ємі технічного проекту. Окремі вузли (по вказівці керівника) розробляють детально.

Розрахунково-пояснювальна записка повинна містити пояснення до проекту, обґрунтування прийнятих рішень і розрахунків. Її об'єм не повинен перевищувати 40ч45 сторінок формату А4 (297210 мм).

На першому листі зображаються: план-схема, план будівлі, експлікація технологічного обладнання, окремі елементи, фрагменти вузлів і деталей. На другому листі розтин будівлі, схеми вентиляційних систем, схема теплопостачання калориферів, схема обвязки калориферів, плани і розрізи вентиляційних камер, специфікації обладнання та матеріалів.

Конструювання вентиляційних систем та зображення їх на планах і розтинах та у вигляді схем обов'язкове для всієї будівлі. Розрахунки в повному обсязі повинні бути виконані лише для 1-ї припливної системи, 1-ї витяжної механічної системи та 1-ї витяжної гравітаційної системи. Для цих же систем складаються специфікації на матеріали й устаткування. Для всіх інших вентиляційних систем виконується підбір діаметрів повітропроводів по обсягам та швидкостям повітря, підбір вентиляторів по витратам повітря і максимальному ККД, підбір калориферів.

Роботу над проектом рекомендується вести у послідовності викладеній нижче у таблиці 1:

Таблиця 1 - Трудомісткість робіт

		Трудомісткість
№	Вид робіт	Відсоток по виду робіт, %	Загальний відсоток, %
1	2	3	4
1	Ознайомлення із завданням, добір і вивчення літератури. Вибір вихідних даних.	5	5
2	Складання теплового балансу для 3-х періодів року.	10	15
1	2	3	4
3	Визначення повітрообмінів для місйцевої витяжної і припливної вентиляції.	5	20
4	Визначення повітрообміну по шкідливим газам.	5	25
5	Визначення повітрообміну по тепловому балансу для 3-х періодів року	5	30
6	Складання зведених теплоповітряних балансів.	5	35
7	Конструювання вентиляційних систем.	5	40
8	Аеродинамічний розрахунок систем вентиляції.	10	50
9	Вибір вентиляційного обладнання.	10	60
10	Виконання креслень 1-й лист.	15	75
11	Виконання креслень 2-й лист.	15	90
12	Оформлення розрахунково-пояснювальної записки	10	100

Проти кожного пункту зазначена трудомісткість його у відсотках до всього проекту, а також трудомісткість наростаючим результатом.

При роботі над проектом рекомендується постійно користуватися відповідними розділами ДБН, довідниками, підручниками, БНіП (СН, ВБН та іншою літературою) з проектування промислових будинків даного призначення. У наведених прикладах даються посилання на довідкову літературу, що знаходиться в бібліотеці університету в достатній кількості.

1.2 Указівки щодо виконання відповідних розділів дипломного проекту

При виконанні відповідних розділів дипломного проекту з вентиляції промислових будівель обсяг робіт (вид будівлі, архітектурно-планувальні рішення або типовий проект) призначається керівником (консультантом) студента-дипломника. Тому, обсяг аркушів креслень із ДП та кількість сторінок розрахунково-пояснювальної записки може бути встановлено остаточно лише при виконанні роботи.

Обсяг розрахунків, кількість систем, що тією чи іншою мірою підлягають розрахункам, визначається керівником. Але, головним завданням дипломника є демонстрація вміння виконувати різноманітні проектні розробки та розрахунки. Саму роботу над відповідним розділом дипломного проекту рекомендується вести у послідовності, що зазначена у таблиці для курсового проектування.

Особливу увагу дипломникам слід звернути на ув'язку режимів роботи вентиляційного обладнання, системи опалення та технологічного обладнання в цеху. Рекомендується розглянути декілька варінтів проектних рішень з вибором найбільш економічного. Бажане також використання ЕОМ для підбору і розрахунку обладнання та систем вентиляції. Позитивним моментом вважається використання нових видів обладнання на яке є прайс-листи, каталоги, діски та інша довідникова інформація.

2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УСТРОЮ ВЕНТИЛЯЦІЇ У ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕННЯХ РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Велике різноманіття технологічних процесів, режимів роботи технологічного обладнання, виділення шкідливих речовин, теплової енергії та водяної пари в різних цехах не дозволяє уніфікувати проектні рішення. Тому в кожному випадку, як правило, доводиться застосовувати свої, найбільш ефективні підходи до проектування вентиляційного устаткування.

У першу чергу проектують місцеві витяжні та припливні вентиляційні системи. Повітрообміни для місцевої витяжної вентиляції визначаються типом місцевих відсмоктувачів, технологічним обладнанням, видом шкідливих речовин та іншими факторами. Вони можуть задаватися технологом цеха, визначатися за довідниковою літературою (для типового устаткування) та на основі розрахунків (для місцевих відсмоктувачів чи укриття виготовлених власними силами, на підприємстві).

На наступному етапі визначається можливість об'єднання місцевих відсмоктувачів від різних видів обладнання в одну вентиляційну систему. При цьому, необхідно враховувати ряд факторів: ритмічність роботи технологічного обладнання та його розташування, вид шкідливих речовин, механічне чи гравітаційне спонукання для вентиляційного устаткування. Бажано об'єднувати між собою вентиляційні системи з механічним спонуканням від однотипного обладнання та обладнання де виділяються хімічні речовини, що не вступають між собою в хімічні реакції, та знаходяться на невеликій відстані одна від іншої і мають приблизно однаковий режим роботи. Від обладнання, шо виділяє гарячі гази бажано влаштовувати гравітаційні витяжні системи, які не об'єднуються між собою.

В дипломному проектуванні на такому обладнанні бажано влаштовувати засоби утилізації теплової енергії, за умов переведення самої системи на примусове спонукання руху повітря.

Біля устаткування, що інтенсивно виділяє тепло чи шкідливі речовини необхідно встановлювати засоби місцевої припливної вентиляції (душі). Вид душуючих патрубків та параметри повітря, що подається визначаються розрахунком. Оскільки, як правило, повітря для душів готується одним кондиціонером, бажано підбирати душуючі патрубки таким чином щоб температура повітря, що подається з них була однаковою. Крім того, для економії енергоресурсів ця температура повинна бути такою, щоб в теплий період року можна було обійтися лише адіабатним охолодженням зовнішнього повітря в кондиціонері.

Після визначення повітрообмінів переходять до проектування загальнообмінних витяжних та припливних вентиляційних системи. Необхідно враховувати, що в кожний період року може застосовуватися своя схема роботи вентиляційного устаткування. Як правило, в теплий період року застосовується аерація. При значних надлишках теплоти аерацію також можна застосовувати і в перехідний період. В холодний період, як правило, застосовується лише механічна загальнообмінна вентиляція - хоча при певних умовах може бути застосована і аерація.

Температура припливного повітря, що подається механічними системами загальнообмінної вентиляції визначається з системи рівнянь теплового і повітряного балансу цеха. При значних теплових надлишках в цеху ця температура може виявитися занадто низькою для якісної роздачі повітря існуючими повітророзподілювачами. У цьому випадку рекомендується виключити з теплового балансу систему опалення, або перевести її на черговий режим роботи. Для “холодних” цехів характерною є висока температура припливного повітря, що теж погано, оскільки нагріте повітря має здатність підійматися вгору де видаляється засобами загальнообмінної витяжної вентиляції. У цьому разі бажано знижувати тепловтрати цеха (наприклад застосувавши локальний обігрів робочих місць або за рахунок утеплення) або компенсувати тепловтрати за рахунок роботи системи опалення.

Подача припливного повітря засобами загальнообмінної механічної вентиляції залежить від температури припливного повітря та параметрів мікроклімату, які необхідно створити в робочій зоні цеха. Для аерації в теплий період відкривають вікна нижнього ярусу. Для аерації в перехідний період відкривають вікна верхнього ярусу. В холодний період подачу нагрітого повітря здійснюють в робочу зону, подачу оходженого повітря похилими струменями по схемі зверху-вниз. При виділенні пилу, “важких” шкідливих речовин подачу припливного повітря бажано застосовувати по схемі зверху-вниз повітропроводами рівномірної роздачі.

Видалення повітря з верхньої зони засобами загальнообмінної вентиляції виконується у всіх випадках. Додаткова загальнообмінна витяжка з робочої зони встановлюється при виділенні “важких” газів та парів. У випадку застосування аерації відкривають вікна аераційного ліхтаря. Якщо застосовується механічна витяжка вмикають дахові вентилятори. Розташування дахових вентиляторів повинне відповідати двом вимогам: рівномірності їх розміщення по площі даху та переважній локалізації біля джерел інтенсивних тепловиділень. Для великих цехів кількість дахових вентиляторів приймається не менше двох (за умови надійної роботи).

Ливарні цехи

В залежності від об'єму цеха він може містити: склад формувальних матеріалів, землепідготовлююче відділення, відділення розмолу вугілля і глини, плавлення і заливання металу, формування та сушки форм і стержнів, очистки, обрубки, термообробки та лиття.

Шкідливими надходженнями у чавуно- і сталеварних цехах є надлишкове конвективне і променеве тепло, пара, газ, пил.

Надлишкове конвективне і променеве тепло виділяється при плавленні і заливанні метала, охолодженні залитих форм, сушінні форм і стержнів.

Виділенням водяної пари супроводжуються процеси переробки свіжої та обробленої землі , сушінні опок та стержнів.

Виділення газів (в основному СО) відбувається в періоди завантаження вагранок, заливки метала у форми, сушінні форм.

Виділення пилу супроводжує приготування сумішей, формовку при обробці висушених стержнів.

В складах формовочних матеріалів, металу, коксу, флюсу і вуглекислоти для локалізації пилу використовуються місцеві відсмоктувачі. Повітропроводи, що транспортують пилоповітряну суміш, обладнують герметичними люками для очищення від пилу, що осів. Перед викидом в атмосферу повітря очищується.

Коли виробничий процес супроводжується виділенням пилу і вологи, додатково до місцевої витяжної вентиляції влаштовується витяжка з верхньої зони з кратністю повітрообміну 5.

При надлишкових тепловиділеннях організацію повітрообміну необхідно виконувати по схемі „знизу вгору” з видаленням повітря з верхньої зони природним шляхом через ліхтар або шахту з дефлектором.

Ковальські цехи

Основні шкідливі виділення в ковальських цехах, окрім конвективного і променевого тепла, - продукти горіння, що містять оксиди вуглецю, сірчистий газ, дим.

Для локалізації шкідливих виділень використовують місцеві відсмоктувачі- зонти, які встановлюються над горнами, зонти-козирки, які розміщують над завантажувальними отворами печей, а також укритя і бортові відсмоктувачі. Для асиміляції надлишкової теплоти широко використовується аерація. Аераційне повітря подається через прорізи, розташовані в нижній зоні приміщення на висоті 0,3ч0,8 м, з напрямком потоку на робочі місця. З верхньої зони повітря видаляється через ліхтарі, шахти або дахові вентилятори.

Термічні цехи

Основні шкідливі виділення :

а) тепловиділення від гарячих поверхонь печей і нагрітих виробів;

б) випромінювання з відкритих завантажувальних отворів печей, розігрітих дверок і стінок;

в) оксиди вуглецю при неповному згоранні палива і витік газу в робоче приміщення через нещільності печей;

г) пара і пил (свинцю, ціаністих з?єднань вуглеводнів) від ванних печей при гартуванні виробів.

Для локалізації шкідливих виділень застосовують зонти, кільцеві відсмоктувачі (для ванної печі), укриття ванної печі з верхнім або нижнім відсмоктувачем. Також застосовується механічний і природний приплив повітря і витяжка.

Гальванічні цехи

В приміщеннях гальванічних цехів виділяються різноманітні шкідливості: тепло, волога, пара, гази, краплі, рідкі аерозолі, пил. Особливою токсичністю вирізняються пари і аерозолі цианідів, солей хромової та азотної кислоти.

Найбільш поширеними пристроями для локалізації шкідливих виділень є бортові відсмоктувачі, які розміщують по довгій стороні ванни, в деяких випадках, якщо дозволяє технологічний процес,- зонти і ширми, що відділяють майданчик з обладнанням.

При виборі бортових відсмоктувачів перевагу слід надавати „перевернутим” як найбільш ефективним. Місцеві відсмоктувачі від ванн для обезжирення деталей органічними розчинами, від ванн з розчинами цианідів, процесів хромування і нікелювання слід об?єднати в самостійні вентиляційні установки. Системи місцевих відсмоктувачів від ванн з ціаністими розчинами, азотною і соляною кислотою повинні мати резервні вентилятори з автоматичним увімкненням їх при зупинці основного.

При виборі вентиляційного обладнання необхідно дотримуватись правил пожежо- і вибухобезпечності: для витяжних систем, що виділяють пари розчинювачів чи газів від електролітичних ванн, вентилятори і електродвигуни виконують іскрозахищеними, повітропроводи заземлюють.

Зварювальні цехи

Електричне дугове зварювання супроводжується виділенням у повітря тепла, пилу, газів- оксидів азоту, оксидів вуглецю, фтористих з”єднань. Основний принцип вентиляції зварочних цехів і відділень- місцева витяжка від зварювальних постів та різки невеликих деталей, і загальнообмінна пипливно-витяжна вентиляція, призначена для розбавлення невловленої місцевими витяжними пристроями частини шкідливих речовин і асиміляції таплонадходжень в приміщення.

Цехи металопокриття

У випадку електролітичного знежирення в повітрі виділяються аерозолі водних розчинів лугів - їдкого натра, фосфорнокислого і вуглекислого натрія, при застосуванні бензина і керосина - їх пари, а у випадку використання сірчаної, соляної та азотної кислот- туман кислотних розчинів, сірчистий ангідрид і оксиди азоту.

Найбільш цілісне видалення шкідливих надходжень - це повне укриття ванн в капот з верхнею кришкою, що відсувається. Якщо повне укриття неможливе у зв?язку з особливостями технологічного процесу (при механізованому завантаженні деталей, корткочасності процесу, необхідності постійного нагляду), то для видалення шкідливих парів необхідно передбачити бортові відсмоктувачі.

Фарбувальні цехи

У фарбувальних цехах влаштування вентиляції залежить від способу нанесення лакофарбових матеріалів на різні по розміру вироби. В якості розчинників найбільш часто використовують ароматичні вуглеводі : толуол, ксилол, сольвент, спирти, ефіри, вуглеводні.

В фарбувальних камерах використовують місцеві відсмоктувачі. Влаштування природного притоку повітря не допускається, так як пил в поступаючому повітрі може призвести до пошкодження продукції. Тому, перед подаванням в цех припливне повітря необхідно обов'язково очищати від пилу.

Вентиляційні системи фарбувальних цехів не можуть об'єднуватися з вентиляційними системами інших виробництв. Системи місцевих відсмоктувачів і системи загальнообмінної вентиляції проектуються окремо. При здійсненні витяжної вентиляції однієї постійно діючої місцевої системної чи загальнообмінної установки передбачають резервний вентиляторний агрегат, який автоматично включається при зупинці першого. Аварійна вентиляція і рециркуляція повітря не передбачаються. Вентилятори повинні бути в іскрозахисному виконанні.

Дробильно-розмольні цехи

Виробничий процес супроводжується виділенням пилу. Тому приміщення, в яких відбувається розмелення, дробіння, обробка готових виробів абразивами, магнітна сепарація, змішування і транспортування готових матеріалів, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Використовуються місцеві відсмоктувачі та укриття.

Механічні цехи

Основні шкідливі виділення в механічних цехах - тепло, волога, пил, що утворюються в процесі обробки крихких матеріалів. Джерелами таплонадходжень є верстати, люди, сонячна радіація, штучне освітлення. Для асиміляції теплоти використовується механічна чи природна припливно-витяжна вентиляція з подачею повітря через витяжні ліхтарі, шахти чи дахові вентилятори.

Видалення пилу здійснюється місцевими відсмоктувачами у вигляді кожухів і відсмоктуюючих воронок.

Деревооброблюючі цехи

Основні шкідливі виділення наступні: дерев?яний пил, що утворюється при обробці деталей на станках; пари клею в складальному відділенні, пари розчинників фарб і лаків у малярно-оздоблювальному відділенні, надлишкове тепло і водяна пара у відділенні сушильних камер, наждачний і металевий пил, що утворюється при точінні інструментів.

В столярно-складальному і малярному відділенні рекомендується влаштовувати місцеву і загальнообмінну вентиляцію. В сушильних цехах витяжка організовується зонтами над розвантажувальними воротами сушильних камер. У станочному відділенні витяжна вентиляція виконується місцевими відсмоктувачами від станків. Для видалення відходів з підлоги необхідно встановлювати відсмоктувачі на підлозі.

Особливостю вентиляційного обладнання деревообробних цехів є те, що відходи деревообробки видаляються з цеха через місцеві відсмоктувачі в обладнанні за допомогою систем аспірації і пневмотранспорту.

Системи аспірації - створюють розрідження в обладнанні, перешкоджаючи надходженню пилу в приміщення. Видаляють пил, стружки, ошурки і подають забруднене повітря в пиловловлювач. Вони можуть бути з розрідженням і з надлишковим тиском повітря. Характеризуються невисокою концентрацією суміші, що транспортується. В системах аспірації вихідним параметром є витрати повітря, які необхідні для створення заданого розрідження в місцевих відсмоктувачах.

Системи пневмотранспорту - застосовуються для переміщення матеріалів в технологічних цілях. Характеризуються максимальним значенням . Теж можуть бути з розрідженням і з надлишковим тиском. В системах пневмотранспорту вихідним параметром є вага матеріалу, який необхідно перемістити за одиницю часу.

Обмеження - всмоктуючі системи можуть працювати з розрідженням не більше 9,5 кПа. Тому, якщо довжина системи велика - частину її роблять з розрідженням, а частину з надлишковим тиском.

В малих деревообробних цехах і майстернях застосовується розгалуджена схема аспірації. Радіус дії такої схеми не перевіщує 30м, а максимальна кількість верстатів 15 шт.

В промисловості часто застосовують колекторну схему. Колектори бувають вертикальні і горизонтальні. Така схема може обслуговувати до 20ч25 верстатів. Часто застосовується комбінований варіант розгалуджено-колекторна схема.

Порівняно великі швидкості руху повітря (15ч20 м/сек) в елементах пневмотранспорту і аспірації диктують необхідність застосування специфічних елементів.

Трійники. Застосовують лише штаноподібні з кутами розкриття 30 і 45^о, оскільки вони мають невеликий аеродинамічний опір. Характерно, що навіть незначна зміна витрат повітря через такий трійник призводить до різкої зміни коефіцієнта місцевого опору.

Конусні діафрагми. Звичайні “тонкі” діафрагми забиваються стружкою і щепою, тому застосовують конусні. Кут розкриття 20ч35^о. Їх встановлюють лише на вертикальних ділянках повітропроводів.

Лючки для огляду і можливості очищення повітропроводів від завалів відходів деревини встановлюють через 46 м, звичайно в особливо “небезпечних” місцях на збірних та магістральних повітропроводах.

Резино-матерчасті гофровані рукави встановлюють там де місцевий відсмоктувач рухається разом з робочим інструментом станка. Аеродинамічний опір такого рукава приблизно вдвічі більший за аеродинамічний опір звичайного металевого повітропровода. Тому, при розрахунках їх можна заміняти звичайними повітропроводами подвоєної довжини.

Вентиляція гаражів

Основні шкідливі виділення в гаражах - оксид вуглецю, акролеін і формальдегід.

В приміщеннях гаража, крім розміщеного в підвальних поверхах, повинна бути передбачена природна вентиляція.

В ізольованих приміщеннях для 10 автомобілів у гаражах усіх категорій дозволяється влаштування лише однієї витяжної вентиляції. В приміщеннях для випробування двигунів повинні влаштовуватися місцеві відсмоктувачі. В приміщеннях для регенерації мастила і зарядження акумуляторів необхідно передбачити самостійні для кожного приміщення системи витяжної механічної вентиляції з іскрозахисними вентиляторами.

В гаражах, обладнаних механічною вентиляцією, і в оглядових ямах повинен бути передбачений приплив зовнішнього повітря, нагрітого до температури приміщення. В стоянках гаражів використовують зогальнообмінну вентиляцію, розраховану на розчинення оксидів вуглецю та інших газів не вище гранично допустимих концентрацій.

3. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ ЗАВДАННЯМ, ДОБІР І ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ

Проект “Вентиляція промислової споруди” розробляють на основі завдання, виданого кафедрою. Проект є самостійною творчою роботою студента і виконується під наглядом викладача.

Робота над проектом допомагає студенту закріпити теоретичний матеріал з курсу, набути практичні навички конструювання і розрахунку систем опалення і вентиляції промислових будівель.

При розташуванні вентиляційного обладнання необхідно звертати увагу на призначення помешкань, на можливість розміщення вертикальних каналів у стінах, на можливі місця прокладання горизонтальних збірних каналів, на розташування приміщень для розміщення припливних і витяжних центрів.

Для будинків каркасного типу по перерізу необхідно уявити собі, в якому напрямку йдуть балки (ригелі) каркаса, щоб не робити помилок при конструюванні систем.

Під час вивчення літератури особливу увагу слід звернути:

а) на кліматичні дані та параметри мікроклімату в приміщеннях, на робочих місцях та за їх межами для 3-х періодів року;

б) на технологію процесів в цехах, розташування і режим роботи обладнання, вид і кількість шкідливостей, що виділяються в цеху;

в) на визначення теплових балансів в приміщеннях;

г) на розрахунок повітрообмінів для 3-х періодів року;

д) на конструктивні особливості різноманітних вентсистем;

При проектуванні потрібно дотримуватись відповідних норм. Розв'язуючи питання, за котрими норми не дають конкретних указівок, проектувальник діє на свій розсуд.

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ (НА ПРИКЛАДІ ТЕРМІЧНОГО ЦЕХУ)

Виробничі процеси в термічних цехах відрізняються значною різноманітністю операцій залежно від вимог, що стосуються оброблюваних деталей.

До виду головних операцій відносять:

а) обпалювання і нормалізація з нагріванням виробів з вуглецевої сталі до 800900 ^ОС і легованої до 11001200 ^ОС для надання металу однорідної структури і рівномірної твердості. Нагрівання ведуть в камерних або шахтних печах або в електродно-соляних ваннах з розплавленим хлористим барієм, інколи струмами високої частоти (СВЧ);

б) цементація - це процес збагачення поверхневого шару металу вуглецем. Виконується при температурі 900950 ^ОС в муфельних або камерних печах в присутності середовища, що має вуглець (порошкове вугілля - твердий карборизатор або збагачений вуглецем газ - газова цементація). В якості газу застосовують нафтовий газ, природні гази (пропан, метан, бутан), продукти гідролізу нафти;

в) закалювання - надання металу твердості нагрівом до температури 750850 ^ОС з подальшим швидким охолодженням. Нагрів ведуть в камерних або шахтних печах; закалювання - в масляних або водяних ваннах. Інколи приймають повітряне закалювання шляхом обдування нагрітих виробів струменем стисненого повітря;

г) відпуск - зняття внутрішніх напружень в металі, що утворилися в процесі закалювання. Низький відпуск може проводитись при температурі від 200 до 350 ^ОС в масляних або свинцевих ваннах; високий відпуск-при температурі 450700 ^ОС в селітрових або соляних ваннах, оснащених електронагріванням;

д) ціанування - одночасне збагачення поверхневого шару металу вуглецем (для надання твердості) та азотом (для надання стійкості проти стирання) шляхом занурення обробляюваних виробів в тигельні пічі або в ванну з електронагрівом, що мають розплавлені солі ціаністих сполук при температурі 830870 ^ОС;

е) азотування - надання поверхні металу зносостійкості за рахунок збагачення азотом. Процес ведуть в камерних печах при температурі 500600 ^ОС в середовищі аміаку, який при дисоціації вивільнює азот, що поглинається поверхнею металу. Водень при цьому згорає. В деяких випадках замість аміаку в піч надходить газоподібний азот із балона.

Для роботи вище наведеного обладнання (печі і соляні ванни) використовують в якості палива мазут, природній чи генераторний газ або застосовують електронагрівачі. Конструкції різних типів теплового обладнання досить різноманітні.

5. ВИБІР РОЗРАХУНКОВИХ ПАРАМЕТРІВ

5.1 Розрахункові параметри зовнішнього середовища

Розрахункові метеорологічні умови зовнішнього повітря вибирають для трьох періодів року (холодного, перехідного і теплого) для заданого населеного пункту згідно з нормами [1,2].

У першу чергу необхідно виписати розрахункові параметри «Б» для холодного періоду року й параметри «А» для теплого, а також розрахункову швидкість вітру і географічну широту.

Перехідний період, незалежно від кліматичного району будівництва характеризується температурою зовнішнього повітря t_з = +8 ^ОС і питомою ентальпією 22,5 кДж/кг.

5.2 Санітарно-гігієнічні умови в приміщенні

До шкідливих виділень, які впливають на склад і стан повітря в термічних цехах, відноситься:

конвективне і променеве тепло від нагрітих поверхонь печей, ванн та оброблюваного металу;

променеве тепло від завантажувальних отворів і відкритих поверхонь печей та соляних ванн;

водяні пари від закалочних ванн, а також пари масла від масляних закалочних ванн;

гази (продукти згорання), що містять окис вуглецю, сірчистий ангідрид, сажу, а також різноманітні газоподібні сполуки (аміак, окисли азоту, вуглеводи, продукти розкладання масла та ін.);

пил селітри і різних солей, що завантажуються у ванни, вугільний і вапняковий пил який входить до складу карборизаторів і т.п.

Розрахункові параметри повітря в середині промислових приміщень визначають по ГОСТ 12.1.005-076 , табл. 1 або [1, дод.2; 4, табл. 1.2 та 1.3].

По категорії робіт, наприклад, термічні цехи підрозділяються : на цехи з важкою працею - пічні зали і відділи високотемпературного ціанування; працею середньої ваги - 2б, відділи низькотемпературного ціанування, печі, що працюють на струмах високої частоти, допоміжні приміщення.

В термічних цехах в холодний і перехідний період року температуру повітря в робочій зоні приймають tр.з. = 1521^оС. В теплий період року температуру повітря в робочій зоні допускається приймати не більше ніж на 4^оС вище розрахункової температури зовнішнього повітря по параметрам “А” , але не більше ніж температура, що наведена у знаменниках граф 7 та 8 обов?язкового додатку 2 [1]. Коли розрахункова температура зовнішнього повітря по параметрам “А” більше 25^оС при роботі середньої ваги і більше 23^оС при важкій роботі, розрахункову внутрішню температуру можна збільшити керуючись вказівками наведених додатків [1] , або .

6. СКЛАДАННЯ ТЕПЛОВОГО БАЛАНСУ ПРИМІЩЕННЯ В РІЗНІ ПЕРІОДИ РОКУ

6.1 Розрахунок тепловтрат

1. Втрати тепла через зовнішні огороджуючі конструкції (стіни, перекриття, підлогу, застелення поверхонь, ворота) необхідно розраховувати за формулою, Вт

,(1)

де F - розрахункова площа огороджуючої конструкції, м²; R - опір теплопередачі огороджуючої конструкції, м^2ОС/Вт; t_в - розрахункова температура повітря в приміщенні, ^ОС; t_з розрахункова температура зовнішнього повітря (самої холодної п'ятиденки забезпеченістю 0,92),^ОС; n - поправковий коефіцієнт, який враховує положення зовнішньої поверхні огородження відносно зовнішнього повітря, [5, табл.3^*]; - величина додаткових тепловтрат , [1, дод.12^*].

Температура повітря в виробничих приміщеннях змінюється по висоті і приймається рівною:

при розрахунку тепловтрат через підлогу t_в = t_р.з;

при розрахунку тепловтрат через перекриття t_в=t_в.з, (t_в.з- температура повітря у верхній зоні приміщення );

для вертикальних огорож (стін, вікон, воріт) температуру tв можна прийняти спрощено : t_в = (t_р.з + t_в.з)/2.

Оскільки температура t_в.з залежить від багатьох факторів (температури припливного повітря, способу його роздачі і т. п.), які на даному етапі ще не розглядалися, можна прийняти :

t_в.з = t_р.з + (H - 2) .

де - температурний градієнт , ^ОС/м , для термічних цехів 0,8; H - висота цеха, м; 2 висота робочої зони, м.

2. Витрати теплоти на нагрівання інфільтрованого повітря визначаються за формулою, Вт :

,(2)

де L_i - витрати інфільтрованого повітря, м³/год через огороджуючі конструкції приміщення; с - питома теплоємність повітря, кДж/кг^ОС; t_в , t_з розрахункові температури повітря в приміщенні та зовнішнього повітря в холодний період року (параметри “Б”), ^ОС; с - густина повітря, кг/м³ ; К - коефіцієнт урахування зустрічного теплового потоку (К=0,8 - для вікон з роздільними рамами, К=1- для інших конструкцій).

В курсовому проекті допускається визначення цих тепловтрат за спрощеною залежністю

.(3)

3. Витрати тепла на нагрівання ввезених в цех матеріалів, Вт [4, с. 25; 7, с.195]:

Q = 0.28CG (t_р.з. + t_м ),(4)

де с - питома теплоємкість матеріалів кДж/кг ^ОС; для чавуна і сталі в інтервалі температур від - 30 до + 30 ^ОС можна прийняти с = 0,46 кДж/кг ^ОС; G - кількість ввезеного матеріалу, кг/ч; t_р.з. - температура повітря робочої зони приміщення, ^ОС; t_м - температура ввезених матеріалів:

t_м = t_н.о. - для метала і металічних виробів і матеріалів;

t_м = t_н.о. + 10 - для несипучих металічних виробів і матеріалів;

t_м = t_н.о. + 15 - для сипучих матеріалів;

- коефіцієнт врахування інтенсивності поглинання тепла з часом (табл.2).

Таблиця 2 - Значення коефіцієнту в

Час знаходження матеріалів у приміщенні, год.	Коефіцієнт в
	для несипучих матеріалів і транспорту	для сипучих матеріалів	для одягу
1	2	3	4
1 2 3	0,5 0,3 0,2	0,4 0,25 0,15	0,35 0,20 0,10

Якщо час між завозами матеріалів більше 3 год., достатньо визначити втрати теплоти на нагрівання матеріалів лише для першої години. При частих завозах (з періодом менше 3 год.) необхідно врахувати накладання втрат теплоти пов'язане з двома послідовними доставками.

4. Витрати теплоти на нагрівання транспорту, Вт:

Q = Q₁ , (5)

де Q₁ - загальні витрати теплоти на нагрівання транспорту, Вт [4, с. 26ч27].

При знаходженні транспорту в приміщенні більше однієї години кількість асимільованого тепла приймають пропорційно фактичному часу перебування, Вт

Q = Q₁,(6)

де - час перебування транспорту в приміщенні, хв.

Приклад 1.

Виконати розрахунок тепловтрат для приміщення термічного цеху, розміром 48х48х15, що розташований у м. Харкові, де виконуються роботи середньої тяжкості.

Розрахунок

Тепловтрати через підлогу на ґрунті.

Розбиваємо площу підлоги на двохметрові зони по периметру. Знаходимо окремо площу кожної зони:

Опір теплопередачі кожної зони становить, (м²·^оС)/Вт:

Тепловтрати для кожної зони розраховуємо за такою залежністю ( 1 ):

Q = (tв - tн)(1+) n

При значенні ; розраховуємо

Вт ? 5827 Вт

Аналогічно розраховуємо тепловтрати для інших зон, результати додаємо і знаходимо загальні втрати тепла через підлогу 13905, Вт.

Тепловтрати через покриття:

Для даного розрахунку знаходимо температуру верхньої зони

t_в.з = t_р.з. + (H - 2)=15+0,8(15 - 2)=25,4^оС .

Загальна площа перекриття

.

Розраховуємо тепловтрати через покриття

Вт? 118740 Вт.

Тепловтрати через зовнішні стіни

Розраховуємо внутрішню температуру повітря за залежністю:

tв = (tр.з + tв.з )/2=(15+25,4)/2=20

Знаходимо загальну площу зовнішніх стін виключаючи площу віконних прорізів та воріт

За залежністю наведеною раніше знаходимо, що тепловтрати становлять 82715, Вт.

Тепловтрати через вікна

Знаходимо аналогічно тепловтратам через стіни, враховуючи що площа вікон становить тоді Вт ? 253975, Вт.

Тепловтрати через ворота

Площа воріт

Опір теплопередачі сталевих воріт ( Вт/м^оС, мм) знаходимо за такою формулою



Враховуючи, що в даному цеху двоє воріт площу помножимо на 2 і знаходимо тепловтрати за залежністю розглянутою раніше, вони становлять 5565, Вт.

Тепловтрати через аераційний ліхтар

Площа аераційного ліхтаря.Тоді Вт

Тепловтрати на нагрівання ввезеного матеріалу і транспорту

Розраховуються за залежністю ( 4 ):

Q = 0.28CG (tр.з. + tм )

і становлять:

Вт

6.2 Теплонадходження в приміщення

1. Надходження теплоти від газових печей, разом з теплотою нагрівання металу, при випуску продуктів згорання в приміщення розраховуються за формулою, Вт:

Q = (0.95 - 0,98)V К_од Q^Р ,(7)

де Q^Р теплота згорання газу, Дж/м³; V - кількість спалюваного газу, м³/с; К_од - коефіцієнт одночасності роботи газових печей.

Теплоту спалювання приймають за характеристикою палива. Якщо характеристика газу не приводиться, розрахунок треба вести по умовному паливу Q^Р 37 10⁶ Дж/м³ .

Коефіцієнт одночасності роботи печей можна прийняти за табл. 3 (оріентовні значення).

Таблиця 3 - значення коефіцієнту одночасності роботи газових печей, К_од.

Загальна кількість газових печей в цеху	До 3	До 5	Більше 5
Коефіцієнт одночасності	1	0,9	0,8

В тих випадках, коли газові пічі обладнано зонтами або ковпаками для відводу продуктів горіння за межі цеха, теплонадходження приймають , Вт:

Q = (0,45…..0,53)V К_од Q_н^Р,(8)

2. Пічі, що працюють на рідкому паливі, обладнано боровами для відводу димових газів і біля завантажувальних отворів - зонтом. Теплонадходження від таких печей, Вт:

Q = (0,45…..0,53)GК_од Q_н^Р,(9)

де Q_н^Р теплота згорання палива, Дж/кг .

Якщо розрахунок ведуть за умовним паливом, Дж/кг

Q_н^Р = 29,3 10⁶,

де G - кількість спалюваного рідкого палива.

3. Теплонадходження від електропечей і ванни з електропідігрівом визначають за потужністю N_х , Вт :

Q = N_х К_од 10³,(10)

де К_од див. формулу (7).

Потужність N_х є потужністю печі або ванни в режимі, коли тепловий стан їх встановився і підтримується незмінним. N_х визначається втратами теплоти піччю (ванною) в оточуюче середовище.

Якщо відома встановлена потужність печі або ванни, Вт:

Q = N_у 10³,(11)

де N_х потужність х.х., кВт ; N_у встановлена потужність, кВт; коефіцієнт, що враховує відношення потужності х.х. до встановленої потужності. Деякі значення приведені в таблиці 4.

Таблиця 4 - значення коефіцієнту

Обладнання
Камерна піч	0,33…..0,36
Камерна піч з штовхачем	0,30
Методична піч	0,22…..0,26
Коьерна піч	0,30
Шахтна піч	0,22…...0,30
Електродні ванни	0,20
Масляні закалювальні ванни	0,20
Піч для азотування	0,22……0,27

4. Тепловиділення від устаткування на СВЧ, які застосовують в термічних цехах, приймають, Вт:

Q = N_{у заг} К_од 10³,(12)

де N_у - встановлена потужність, кВт; _заг - коефіцієнт завантаження обладнання _заг = 0,080,12; К_од - див. формулу (7).

Формула (12) не враховує теплоту, яка знаходиться в нагрітому тілі яку необхідно розрахувати окремо .

5. Теплонадходження від металу, що охолоджується визначають за формулою, Вт :

Q = G_м (I_м - I_к) B10³,(13)

де G_м - маса металічних виробів, що охолоджуються, кг/с; I_м, I_к - ентальпія металу при початковій і кінцевій температурах відповідно, кДж/кг (табл. 5); В - коефіцієнт, що враховує інтенсивність виділення теплоти під час охолодження (табл. 6).

Таблиця 5 - ентальпія металу при відповідних температурах I, кДж/кг

Температура, ОС	Сталь	Чувун	Мідь	Алюміній
1	2	3	4	5
100	46,5	54,8	38,9	93,8
200	97,9	112,2	79,5	189,6
300	153,2	172,3	122,2	272,9
400	214,3	234,4	166,2	383,0
500	280,5	296,7	211,4	485,6
600	356,6	372,1	260,4	586,9
700	419,0	451,9	308,9	1017,6
800	504,8	562,2	357,9	1073,3
900	583,9	645,1	398,1	1216,0
1000	675,2	731,8	462,5	1311,9
1100	743,8	817,5	727,5	-
1200	815,4	1101,0	779,4	-
1300	887,8	1188,9	830,5	-
1400	968,2	-	880,3	-
1500	1050,2	-	931,8	-

Коефіцієнт В=1 , якщо між черговими порціями надходження металу інтервал менше однієї години.

Для устаткування СВЧ теплонадходження від металу, що охолоджується, Вт:

Q = 100 N_у К_од ,(14)

Якщо метал після нагрівання в закалюючих печах подають на закалювання у водяні або масляні ванни, можна вважати, що температура метала при його перенесенні від печі до закалюючих ванн знижується в середньому на 100 ^ОС, тому в приміщенні виділяється лише незначна частина явного тепла. Інше тепло, яке знаходиться в металі, практично все витрачається на випаровування води або масла.

Таблиця 6 - Розподілення тепловиділень по годинам

Вага відливки (виробу), кг	Перша година	Друга година	Третя година
1	2	3	4
До 200	0,75	0,15	0,10
200-1000	0,55	0,30	0,15
Більше 1000	0,40	0,35	0,25

6. Теплонадходження від електродвигунів для обладнання ковальських та термічних цехів можна прийняти, Вт:

, (15)

де загальна потужність встановлених електродвигунів, кВт.

7. Теплонадходження від людей розраховують за формулою, Вт:

, (16)

де q виділення явної теплоти однією людиною, Вт/люд; n кількість людей, що одночасно працюють в цеху, чол.

Виділення явної теплоти від людей залежить від категорії здійснювальної роботи і температури повітря в приміщенні. Для термічних цехів можна прийняти на рівні Вт/чол.

В тих випадках, коли об'єм приміщення перевищує 100 м на кожного працюючого, теплопостачання від людей можна не враховувати.

8. Теплонадходження від нагрітих поверхонь визначають за формулою, Вт:

, (17)

де - загальний коефіцієнт теплообміну біля поверхні, Вт/(мград).

,

температура тепловіддаючої поверхні, ; температура повітря в робочій зоні приміщення, ; площа тепловіддаючої поверхні, м.

З достатньою точністю коефіцієнт конвективного теплообміну можна визначити за формулами:

для вертикальної поверхні:

;

для горизонтальної поверхні:

потік знизу вверх

;

потік зверху вниз

Коефіцієнт теплообміну випроміненням

,

де температура нагрітої поверхні, К; температура поверхонь в робочій зоні, К; приведений коефіцієнт випромінення, який можна прийняти Вт/(мград).

9. Теплонадходження за рахунок сонячної радіації через світлові отвори і покриття необхідно враховувати лише в теплий період року .

Тепловий потік через світлові отвори розраховують по формулі, Вт:

, (18)

де кількість теплоти, яка надходить в приміщення в липні через одинарне застеклення світлових отворів відповідно опромінених в розрахункову годину сонцем та знаходяться в тіні, Вт/ м; площа світлових отворів, що опромінені та знаходяться в тіні, м; коефіцієнт теплопропускання сонцезахисних пристроїв [4, табл. 2.25].

Значення и визначають за формулами, Вт/м:

;,

де і надходження теплоти відповідно від прямої і розсіяної сонячної радіації в липні через вертикальне застеклення [4, табл. 2.19].

За розрахункову годину приймають час доби з найбільшими загальними теплонадходженнями через світлові отвори і покриття. Розрахункову годину визначають після підрахунку теплонадходжень від сонячної радіації по годинам доби протягом робочого часу.

В сучасних цехах, які мають значні площі застеклених поверхонь, за розрахункову годину можна прийняти годину, коли спостерігаються максимальні теплонадходження через вікна.

Так, для цеха з вікнами південної орієнтації - це час з 12 до 13 години; з вікнами східної орієнтації розрахунковий час з 8 до 9 години (оскільки початок роботи зазвичай з 8 години); з вікнами західної орієнтації при однозмінній роботі - з 15 до 16 години; при двохзмінній - з 16 до 17 годин.

Для вікон розташованих в стінах різноманітної орієнтації максимальні теплонадходження та розрахункову годину визначають розрахунком по наведеним вище формулам по годинам доби.

В курсовому проекті розрахункові теплонадходження за рахунок сонячної радіації через світлові отвори можна прийняти в розмірі 60% максимальних, Вт:

Через покриття середньодобові надходження визначають за формулою, Вт:

, (19)

де площа покриття, м; опір теплопередачі покриття, розрахований для теплого періоду, м/Вт; умовна середньодобова температура зовнішнього повітря, ; температура повітря в приміщенні, .

Опір теплопередачі покриття в теплий період відрізняється від опору теплопередачі в холодний період, оскільки опори теплопередачі від зовнішнього повітря до покриття зимою та влітку різні .

Умовна середньодобова температура зовнішнього повітря

,(20)

де розрахункова температура зовнішнього повітря - середня температура за липень місяць , ; коефіціент поглинання сонячної радіації зовнішньою поверхнею [5, дод.7]; середньодобова кількість теплоти сумарної сонячної радіації, яка надходить в липні на горизонтальну поверхню [2, дод.5; 10 табл.2.12], Вт/м; коефіцієнт теплопереходу від зовнішнього повітря до покриття, Вт/м,

,(21)

де н середня швидкість вітру за липень місяць [2, дод.4], м/с.

Приклад 2.

Визначити теплонадходження в цех за рахунок сонячної радіації через покриття площею 5700 м. Опір теплопередачі =1,0 (м/Вт). Температура повітря в приміщенні =28. Верхній захисний шар покриття - асфальтобетон. Розрахунок виконувати для умов м. Полтави.

Розрахунок

Знаходимо =24,5; =53,6 кДж/кг; =4,4 м/с, географічна широта 48 півд. шир., [1, дод.8^*]; =328 Вт/м; =20,6 ; =0,9 [5, дод.7].

Коефіцієнт теплопередачі, Вт/м

,

умовна середньодобова температура зовнішнього повітря, ^ОС:

,

середньодобові теплонадходження, Вт:

.

6.3 Складання теплового балансу

Тепловий баланс складають для кожного приміщення для трьох розрахункових періодів року (табл.7). Таблиця містить всі статті витрат і надходження тепла.

Таблиця 7 - Тепловий баланс приміщення

Найменування приміщення
	№ з/п	Статті балансу тепла	період року
			Холодний =	Перехідний	Теплий =
„А” Втрати теплоти,, Вт.	1	Через загорожі приміщень
	2	На нагрів завезених матеріалів
	3	На нагрів транспорту
	4	На інфільтрацію
	5	Інше
	Всього по „А”
„Б” Теплонадходження, Вт	1	Від теплового устаткування
	2	Від устаткування з електо двигунами
	3	Від охолодження металу
	4	Від сонячної радіації
	5	Від людей
	6
	7	Інше
	Всього по „Б”
Загальне , Вт
Теплонапруга приміщення q, Вт/м

Примітки: 1. Сонячну радіацію необхідно враховувати лише для теплого періоду року. 2. Теплонадходження (пп. 1ч3) можна приймати постійними протягом усього року.

Втрати теплоти через зовнішні огорожі приміщень, а також втрати теплоти, пов'язані з нагріванням завезених матеріалів, заїзджаючого транспорту і т.п., залежать від температури зовнішнього повітря і можуть бути знайдені за формулою, Вт:

, (22)

де розрахункові втрати теплоти, визначені при температурі зовнішнього повітр...