Промислова вентиляція

У разі відмінності матеріалу повітропроводу від оцинкованого сталевого необхідно враховувати поправку на шорсткість

,(68)

де коефіцієнт еквівалентної шорсткості повітропроводу, мм.

Для повітропроводів прямокутного перерізу величина визначається через еквівалентний діаметр

,(69)

де і сторони прямокутного перерізу.

Коефіцієнти місцевих опорів визначають із таблиць за довідником [4, 11] чи [13, 14]. З місцевих опорів необхідно особливо відзначити трійники. Оскільки в промислових спорудах часто розгалуження повітроводів виконують під кутом 90°, то трійники наближаються за формою до уніфікованих.

Розрахунки виконують у табличній формі (див. таблицю 14 цих указівок).

10.3 Складання розрахункової схеми

Розрахункова схема викреслюється на кожну вентиляційну систему, що розраховується, у фронтальній аксонометричній проекції і наводиться в пояснювальній записці. На схемі повинні бути відтворені всі повороти й інші елементи, що мають бути враховані як аеродинамічний опір. Дотримання масштабу не обов'язкове. На кожній ділянці схеми проставляються значення витрат повітря, довжини і номер ділянки. Відсмоктувачі варто розглядати як самостійні ділянки, що не мають довжини. Номери ділянок доцільно проставляти в процесі виконання розрахунків (для наступних розрахункових ділянок).

10.4 Розрахунок систем природної вентиляції

Розрахунок пояснимо на прикладі. Розрахункова схема з проставленими навантаженнями і довжинами показана на рисунку 2. Така схема повинна бути наведена в пояснювальній записці. Температуру повітря в приміщеннях приймемо рівною 18°С. Розрахунок указуватимемо у формі таблиці 14.

Рисунок 2 - Розрахункова аксонометрична схема вентиляційної системи ВГ-1

Таблиця 14 - Аеродинамічний розрахунок системи ВГ-1

№ з/п	L, м3/год	l, м	v, м/с	aв, см	F, м2	dэ, мм	R, Па/м	Kэ, мм	n	Rln, Па/м	Pдин, Па/м	о	Z, Па	Rln+ Z, Па
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
РІІ=0,9(10-6)(12,45-11,88)=2,05 Па; РІ=0,9(10-2)(12,45-11,88)=4,1 Па
1а
1	80	-	0,56	20х20х2	0,0396	-	-	-	-	-	0,19	2	0,38	0,38
2	80	1	0,59	14х27	0,0378	180	0,04	4	1,33	0,053	0,21	3	0,63	0,68
3	205	2	0,71	25х32	0,08	280	0,035	1	1,12	0,078	0,31	2	0,62	0,7
	315	3	0,6	35х42	0,147	380	0,016	0,1	1	0,048	0,22	1,3	0,29	0,34
														2,1
Нев'язка (2,05-2,10)/2,05=-0,02 (2%)
Р4,5=4,1-1,04=3,06 Па
4а	125	-	0,88	20х20х2	0,0396	-	-	-	-	-	0,47	2	0,94	0,94
4	125	4	0,92	14х27	0,0378	180	0,087	4	1,43	0,5	0,51	3,2	1,63	2,13
5	125	1,5	0,63	25х22	0,055	235	0,037	1	1,12	0,06	0,24	0,9	0,22	0,28
														3,35
Неув'язка (3,06-3,35)/3,06=-0,095 (менше ніж 10%)
Далі повинен наводитись розрахунок ділянок 6 та 7

Размещено на http://www.allbest.ru/

1 Визначаємо циркуляційний тиск Р, Па, для кожного з відга-лужень за формулою

,(70)

де g - прискорення вільного падіння, м/c²;

- різниця висот устя шахти і центрів вентиляційних решіток даного відгалуження, м;

- густина зовнішнього повітря, кг/м³ , при температурі +5°С при нормальному барометричному тискові (0,1013 МПа), =1,245 Н/м³;

- густина повітря приміщення; при нормальному барометричному тиску може визначатися з рівняння

,(71)

де - температура повітря, °С. У нашому випадку при °С

кг/м³.

Тоді для другого і першого поверхів відповідно отримаємо значення циркуляційного тиску:

Коефіцієнт 0,9 уведений для того, щоб розрахунок на випадок неврахованих місцевих опорів здійснювався із запасом тиску 10%.

2Виявляємо розрахункову гілку системи. Як правило, за розрахункову приймається найдовша гілка з верхнього поверху. Ділянки цієї гілки нумеруємо ( на схемі вони мають номери 1а, 1, 2, 3) і записуємо порядково в таблицю 14, заповнюючи графи 1,2,3.

3Виходячи зі швидкостей, що рекомендуються, попередньо знахо-димо розміри всіх ділянок схеми та проставляємо їх на схемі. Швидкості для ділянок, приміщень верхнього поверху приймаємо 0,5ч0,8 м/с, для інших ділянок Ї 0,7ч1,0 м/с. Для ділянок розрахункової гілки визначаємо фактичні швидкості й заповнюємо графи 4, 5 і 6 таблиці.

4Обчислюємо еквівалентні діаметри повітропроводів розрахункової гілки та записуємо в графу 7. Діючи далі, як зазначено вище, заповнюємо графи 8,9,10,11,12. Графа 9 заповнена з урахуванням того, що вертикальні канали цегляні, горизонтальні Ї шлакогіпсові, а витяжна шахта оббита зсередини покрівельною сталлю.

5У графу 13 записуємо дані за допомогою таблиць [11,12, 14, 15]. Докладніше про визначення КМО див. нижче.

6Після заповнення граф 14 і 15 одержуємо повні опори всіх ділянок . У результаті їх додавання Ї повний опір розрахункової гілки, що в даному випадку виявилося рівним 2,10 Па.

7Отриманий опір гілки зіставляємо з розрахунковим тиском (у даному випадкові 2,05 Па). Обчислюємо відсоток неув'язки, що в даному випадку виявився рівним 2%. При абсолютному значенні неув'язки, більшому ніж 10%, слід змінити розмір однієї з ділянок чи решіток.

8Переходимо до розрахунку відгалужень від розрахункової гілки. Ділянки чергового відгалуження нумеруємо (див. ділянки 4 і 5 ) та записуємо в таблицю. Для кожного відгалуження можна простежити свою гілку, частина ділянок якої входить у розрахункову гілку й у такий спосіб уже розрахована. Розрахунковий тиск для відгалуження знайдемо як різницю розрахункового тиску ділянок даного поверху та опорів уже розрахованих ділянок гілки (див. таблицю). Площі перерізу ділянок 4а, 4 і 5 повинні бути підібрані так, щоб їх загальний опір відрізнявся від розрахункового тиску в меншу або більшу сторону не більше ніж на 10% (у даному випадкові нев'язка 9,5%). Аналогічно розраховується друге відгалуження (ділянки 6 та 7). У таблиці 14 розрахунок другого відгалуження не наведений. До таблиці мають бути додані пояснення щодо визначення місцевих опорів ділянок. У вказаному прикладі ці пояснення подані у вигляді таблиці 15.

Таблиця 15 - Визначення КМО ділянок

№ ділянки	Назва елемента і розрахунки	КМО	Примітки
1	2	3	4
1а	Решітка щілинна витяжна	2,0	[9, с.252]
1	2 коліна зі співвідношенням сторін 2:1 2·1,2·0,9=2,16	2,2	[9, с.253]
	трійник у відгалуженні:	0,8	[9, с.248]
	Усього по ділянці 1	3,0
2	Трійник на протитечію	2,0	Приблизно
3	Випуск через шахту із зонтом Н при	1,3	[9, с.252]
4а	Решітка щілинна на витяжці	2,0	[9, с.252]
4	3 коліна зі співвідношенням сторін 2:1 2·1,2·0,9=2,16	3,2	[9, с.258]
5	Трійник на прохід: (див. діл.1)	0,6	[9, с.248]

10.5 Розрахунок систем механічної вентиляції

Розрахунок системи механічної вентиляції розглянемо на прикладі, наведеному в [12]. Схема системи подана на с.274, таблиця розрахунку на с.277 (табл.12.57). Розглядається припливна система з металевими повітроводами круглого перерізу, з відгалуженнями під гострим кутом. Нижче викладено хід розрахунку.

1 Вибирається розрахункова гілка. Звичайно за таку приймають найдовшу гілку, однак якщо витрати повітря в найдовшій гілці малі, то доцільно за розрахункову прийняти трохи коротшу, але більш навантажену гілку. Ділянки розрахункової гілки нумеруються й записуються в таблицю розрахунку (розрахунковий бланк) підряд, порядково. Решітки рекомендується розглядати як самостійні ділянки. У припливних системах у розрахункову гілку, крім ділянок повітроводів, уводяться також повітроприймальні решітки, шахта, утеплений клапан, фільтр і калорифер. Доцільно всі ці елементи розглядати як самостійні ділянки повітряного тракту та записувати їх у бланк окремими рядками [12, табл.12.57].

2 Перерізи всім ділянкам схеми призначають за рекомендованими швидкостями. На ділянках, що межують з повітроприймальними пристроями (місцевим відсмоктувачами), орієнтуються на рекомендовану швидкість повітря в місцевому відсмоктувачі. Для ділянок розрахункової гілки можна приймати швидкості за даними таблиці 16.

Таблиця 16 - Швидкості руху повітря для механічних систем цехів

Витрати повітря, м3/год	<100	100-1000	1000-10000	10000-50000	50000-100000	>100000
Швидкість,	2,5	2,5-4,5	4,5-7	7-12	12-20	20-25

У коротких бічних відгалуженнях від розрахункової гілки швидкості потрібно приймати вище від зазначених, щоб зменшити надлишковий тиск.

Перерізи ділянок розрахункової гілки необхідно занести в бланк. Перерізи інших ділянок надписати на схемі, як попередні.

3 Підраховуються втрати тиску ділянок розрахункової гілки. Операція ця вже знайома, відзначимо лише наступне:

а) якщо застосовано радіальний вентилятор, то для знаходження КМО дифузора за [12, табл.12.42] потрібно попередньо визначити номер вентилятора і знайти в довіднику розмір його вихідного отвору;

б) опори калорифера та фільтра заносяться на підставі раніше проведеного розрахунку (див. відповідні розділи посібника);

в) КМО утепленого клапана можна приймати рівним 0,5, відносячи його до швидкості в живому перерізі клапана;

г) опір шумоглушника (якщо передбачається його встановлення) попередньо можна оцінити величиною КМО, рівного 2,0.

4 Додаються втрати тиску на ділянках розрахункової гілки. У [12, табл.12.57] додавання ведеться послідовно по ділянках в останньому стовпчику. Загальні втрати тиску виявилися рівними 120 Па. Такий тиск повинен розвивати вентилятор.

5 Розраховуються відгалуження від розрахункової гілки. Розрахунковий тиск для відгалужень може встановлюватися так само, як для природної вентиляції: від загального тиску (в даному випадку тиск вентилятора) віднімаються опори вже розрахованих ділянок. Однак тут можна діяти простіше: розрахунковий тиск для будь-якого відгалуження можна визначити за опором паралельних ділянок головної гілки, оскільки цей тиск дорівнює повному тиску в точці відгалуження. Так, тиск для ділянки 10 дорівнює сумі втрат тисків ділянок 1 і 2, що становить у цьому випадку 32 Па. Цифру цю можна відразу прочитати в останньому стовпчику таблиці, у рядку ділянки 2.

Неув'язка між фактичним опором відгалуження при розрахункових витратах та розрахунковому тиску допускається до 10% у більшу чи меншу сторону. Ув'язку відгалужень виконують шляхом підбору перерізів ділянок або вентиляційних решіток відгалуження. При дуже малих витратах повітря через решітку для підвищення аеродинамічного опору можна частину перерізу решітки мінімального розміру закривати металевою пластиною. В крайньому випадку на відгалуженні встановлюється діафрагма для поглинання надлишкового тиску.

Для підбору діафрагми спочатку визначають, який коефіцієнт місцевого опору вона повинна мати, для чого ділять невитрачений тиск на швидкісний тиск у ділянці, на котрій ставиться діафрагма,

.(72)

Потім за [12, табл.12.52] (діаграма для підбору діафрагм наведена також у [4, с.205]) визначають розміри отвору діафрагми. Однак таблицею можна користатися тільки тоді, якщо переріз ділянки точно збігається з одним із перерізів, наведених у таблиці. У більш загальному випадку діаметр отвору діафрагми можна визначити за формулами:

при ;

при ,

де - площа перерізу ділянки повітроводу, ;

- КМО діафрагми , віднесений до швидкості в ділянці.

Місце встановлення діафрагми і розмір її отвору повинні бути чітко зазначені на схемі повітроводів. Отвір може бути прямокутним зі збереженням площі.

11. ВИБІР ВЕНТИЛЯЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ

11.1 Підбір калориферів

Калориферну установку необхідно підібрати для тієї припливної вентиляційної системи, для якої виконано аеродинамічний розрахунок. Підбір калориферів інших припливних вентиляційних систем доцільно виконувати на ЕОМ.

При підборі калориферної установки визначається тип і номер калорифера чи декількох калориферів, що забезпечують потрібне нагрівання повітря. Одночасно вибирається схема з'єднання калориферів по повітрю й теплоносію, і виявляється опір установки по повітрю і воді.

При теплоносії воді застосовують багатоходові калорифери. У даному проекті рекомендується вибирати калорифери марок КСк3, КСк4, КВСБ-П і КВББ-П, описаних у довіднику [11], на сторінках 299-325.

Калориферна установка може бути підібрана в декількох варіантах. Найкращий варіант повинен задовольняти чотири вимоги.

Поверхня калориферної установки повинна мати запас у межах від 0 до 10% (це вимога БНіП 2.04.05-91^*У).

Масова швидкість повітря повинна бути близька до оптимальної (при якій річні приведені витрати будуть мінімальними). Як правило, в цьому випадку втрати тиску на калорифері знаходяться в межах 30ч120 Па.

Мінімальна швидкість руху води в трубках калорифера має бути не менше ніж 0,12 м/с.

Втрати тиску по воді повинні бути максимально можливими, але не перевищувати 1 м.в.ст.

Витрати тепла на нагрівання припливного повітря, Вт, визначаються за формулою

Q=0,278L c (t_k-t₃) , (73)

де L - кількість нагрітого (припливного) повітря, м³/год; с - масова теплоємність повітря, кДж/кг⁰С; густина повітря при температурі t_k, кг/м³; t_k - кінцева температура повітря після калориферної установки, ⁰С; t₃ початкова температура повітря, що приймається за параметром клімату “Б”,⁰С.

Необхідна площа живого перетину в калорифері для проходу повітря, м²,

, (74)

де масова швидкість повітря, кг/м²с, яка приймається за економічними міркуваннями в межах 712 кг/м²с, для оребрених калориферів - 25 кг/м²с.

По знайденому живому перерізові для проходу повітря, користуючись табличними даними [11], вибирають модель, номер та кількість калориферів, що встановлюються паралельно за напрямом повітря, а також відповідну йому дійсну площу живого перерізу по повітрю f_д і живого перерізу трубок по воді f_тр, м².

За f_д уточнюється масова швидкість повітря , кг/м²с,

(75)

і розраховується швидкість води в трубках калорифера, м/с,

,(76)

де Q - витрата тепла на підігрів припливного повітря, Вт; с теплоємність води, яка дорівнює 4,19 кДж/кг⁰С; n - кількість калориферів, приєднаних паралельно по теплоносію; f_тр - живий перетин трубок калориферів по воді, м²; t_г, t_о - температура води в подавальній і зворотній магістралях відповідно, ⁰С.

Необхідна площа поверхні нагрівання калориферної установки F_у, м²,

,(77)

де К - коефіцієнт теплопередачі калорифера, Вт/м^{2 0}С [11]; Т_ср - середня температура теплоносія, ⁰С,

,(78)

t_сер середня температура повітря, яке проходить через калорифер, ⁰С,

.(79)

Загальна кількість калориферів n (у шт.) дорівнює

,(80)

де F_к - площа поверхні нагрівання одного калорифера, прийнятого в розрахунку, м².

При підборі калориферів запас на розрахункову площу поверхні нагрівання визначають за формулою

,(81)

при запасі більше ніж 10% необхідно застосувати іншу модель або номер калорифера і провести повторний розрахунок.

Опір проходу повітря калориферної установки визначається залежно від [11] з урахуванням кількості рядів калориферів за напрямом повітря.

Опір проходу води через калориферну установку визначається залежно від [11] з урахуванням кількості паралельних рядів та кількості калориферів у кожному ряді.

11.2 Підбір фільтрів

У разі необхідності для очищення припливного повітря від пилу рекомендується застосовувати рулонні фільтри для типових припливних камер типу І ПК [4] або масляні стільникові фільтри ФяРБ [12] для індивідуальних припливних камер.

Розміри фільтра і його аеродинамічний опір визначають за кількістю очищуваного повітря, та номінальному питомому повітряному навантаженню фільтра.

Необхідна площа фільтруючої поверхні повітряного фільтра F_ф, м², визначається за формулою

,(82)

де L - витрати фільтруючого (припливного) повітря, м³/год; q_{ф -} рекомендоване повітряне навантаження на 1 м² фільтруючої поверхні, м³/(год·м²), [10, 4].

Виходячи з питомого навантаження, необхідно визначити кількість стільників з огляду на те, що робоча площа одного стільника - 0,22 м², і визначити аеродинамічний опір фільтра у чистому стані, вважаючи його пропорційним квадрату навантаження. Отриманий опір заноситься в бланк аеродинамічного розрахунку припливної системи, а сам фільтр зображується в масштабі на кресленні припливної камери.

При витратах повітря більше ніж 20000 м³/год доцільніше застосовувати рулонні чи кишенькові фільтри, що випускаються у вигляді окремих секцій (див.[12], стор. 374ч377).

Кінцева пилоємність фільтра визначається за формулою, г/м²,

Gy = Gn · g₀ / 100,(83)

де g₀ кінцева пилоємність фільтра у % від номінальної; Gn- номінальна пилоємність фільтрувального матеріалу, г/м². Питоме повітряне навантаження фільтра, м³/м² ,

, (84)

де L - витрати повітря, м³/год; f - площа фільтра, м².

Початкові втрати тиску на фільтрі () можна визначити за діаграмою [10, рис. 4.4 стор.107] залежно від . Залежно від кінцевої пилоємності (Gy) за [10, рис. 4.4 стор.108] визначаються кінцеві втрати тиску () при номінальному навантаженні і проскок фільтра (1-E, %). Кінцеві втрати тиску на фільтрі при заданих витратах повітря

, (85)

де - номінальне повітряне навантаження фільтруючого матеріалу, м³/м² (рис.4.4). Період роботи фільтра між регенераціями

, (86)

де с₁ - початкова концентрація пилу в повітрі, мг/м³ ; Е - ефективність фільтра в частках одиниці; t кількість годин роботи припливної системи на добу, год. Залишкову запиленість повітря після фільтрування знаходимо, мг/м³

. (87)

Необхідність установлення фільтрів у системах припливної вентиляції визначається на стадії ознайомлення студента з об?єктом будівництва залежно від технологічних вимог щодо підтримки внутрішніх параметрів мікроклімату у виробничому приміщенні по відношенню до пилового фактора.

11.3 Підбір пилоочисних пристроїв

Залежно від дисперсного складу пилу та необхідної ефективності очищення в пилоочисних установках можуть застосовуватися різноманітні пиловловлювальні пристрої. Для грубодисперсного пилу (наприклад будівельний пісок, металеві ошурки) можна використовувати пилоосаджувальні камери. Для вловлення пилу середньої дисперсності зазвичай використовують різноманітні циклони. Для тонкодисперсного пилу доцільно застосовувати рукавні фільтри, електрофільтри та кишенькові фільтри “тонкого” очищення. Якщо потрібна дуже висока ефективність вловлення пилу, застосовують 2- або 3-ступеневі пилоочисні установки.

Розглянемо спрощені методики підбору головних пиловловлюючих пристроїв.

Метою розрахунку пилоосаджувальної камери є знаходження її розмірів при необхідності забезпечення заданої ефективності очищення. Крім того, визначають аеродинамічний опір камери (втрати тиску).

Спершу розраховують горизонтальну швидкість повітря в пилоосаджувальній камері

, (88)

де витрати повітря, м³/год; ширина пилоосаджувальної камери, м; її висота, м. Рекомендована висота пилоосаджувальної камери 12 м, а горизонтальна швидкість у межах 0,050,2 м/с.

Після цього знаходимо розмір найменших частинок із тих, що повністю осядуть у камері

(89)

і визначаємо їх швидкість осідання, м/с,

,(90)

де густина пилу, кг/м³; прискорення вільного падіння, м/с²; в'язкість повітря.

Визначають мінімальну довжину пилоосаджувальної камери, м,

.(91)

Якщо отримана довжина пилоосаджувальної камери завелика - збільшують її ширину. Якщо це не допомагає - переходять до розрахунку циклонів.

Втрати тиску в пилоосаджувальній камері, Па,

, (92)

де швидкість повітря у вхідному патрубкові пилоосаджувальної камери, м/с. Її визначають за формулою, м/сек,

,(93)

де діаметр вхідного патрубка, м.

У першому наближенні циклони можна підбирати за умовною швидкістю в перерізі чи вхідному патрубку циклона, таблиця 17.

Таблиця 17 - Характеристики циклонів

Характеристики циклонів	ЦН-11	ЦН-15	СИОТ	УЦ-38	Ц	ВЦНИИОТ
1	2	3	4	5	6	7
Рекомендована швидкість перерізі, м/с	2,2-2,8	2,5-4
Рекомендована швидкість у вхід-ному патрубкові, м/с			16-20	12-16	16-20	14-16
(до швидкості в перерізі)	250	147
(до швидкості у вхідному патрубкові)			4,2/6		5,4	11

Для пилу, що не злипається, застосовують циклони ЦН-11 і ЦН-15. Циклон ЦН-11 має трохи вищу ефективність. Циклони СИОТ застосовують для очищення повітря від сухого, неволокнистого пилу і пилу, що не злипається. Циклони ВЦНИИОТ застосовують для сухого, неволокнистого пилу, що має абразивні властивості, та для слабо злипненого пилу (сажа, тальк).

Електорофільтри підбирають за швидкістю повітря в активній зоні на рівні 1м/с. Втрати тиску в них становлять 100ч150 Па.

Для підбору рукавних фільтрів застсовують величину питомого повітряного навантаження м³/(м²год). Отже, необхідну площу фільтрації визначаємо за формулою

.(94)

Втрати тиску на рукавних фільтрах 1ч1,5 кПа.

11.4 Підбір вентиляторів

При підборі вентилятора визначається його тип і номер, частота обертання вала та потужність електродвигуна, діаметр робочого колеса й коефіцієнт корисної дії. Вибір повинен бути зроблений так, щоб вентилятор, який працює на цю систему, давав необхідну продуктивність та тиск при максимальному значенні його ККД.

При виконанні курсового й дипломного проектів із вентиляції рекомендується вибирати наступні вентилятори:

-при встановленні витяжних вентиляторів усередині повітропроводів (температура середовища до 70^ОС) - осьові вентилятори серії 06-300, описані в [4], їх аеродинамічні характеристики наведені на с.160;

-при встановленні витяжних вентиляторів на даху Ї дахові радіальні чи осьові, описані в [4,10,12];

-для переміщення повітря, забрудненого аерозолями кислот чи лугів, пластмасові вентилятори серії Ц4-76 (виконання 1) , описані в [4, с.148, 156].

-для припливних систем - радіальні ВЦ 4-75 виконання 1 або 6 у вигляді готових вентиляторних агрегатів (комплектів), що складаються з вентилятора й електродвигуна, змонтованих на загальній рамі; аеродинамічні характеристики цих вентиляторів подані в [12, с. 382-387]; габаритні розміри на с.389-395.

-для переміщення запиленого повітря радіальні пилові В-ЦП7-40 та В-ЦП6-45 (виконання 6), описані в [4, с.149, 157-158].

Якщо в системі можливі невраховані втрати або підсоси повітря через нещільності у повітроводах (наприклад, при прокладанні магістральних повітроводів по підвалах чи горищах), то розрахункові витрати повітря необхідно приймати із запасом 10ч15%. Як підбирати вентилятор, покажемо на такому прикладі.

Нехай вентиляційна мережа повинна пропускати витрати повітря 7000 м³/год, причому відповідно до аеродинамічного розрахунку загальний опір мережі становить 367 Па. З огляду на можливі нещільності повітроводів будемо підбирати вентилятор на продуктивність і тиск, узяті із запасом 10%. Тоді розрахункова продуктивність вентилятора виявиться , а тиск Па.

Далі порядок дій такий.

1. Послідовно наносимо точку м³/год, Па (точка А) на характеристики вентиляторів ВЦ 4-75 різних номерів і вибираємо той номер, для якого точка буде відповідати найбільшому ККД вентилятора. В цьому випадку це буде вентилятор № 6.3 [12, с.385, рис.1.16].

Як видно з рисунка, ці вентиляційні агрегати випускаються тільки з кількістю обертів за хвилину 950 і 1450. Найближче до нашої точки проходить лінія 950 об/хв; отже, приймаємо вентилятор № 6.3 із частотою обертів 950 об/хв.

2. Оскільки наша точка А не лягла точно на лінію 950 об/хв, потрібно знайти точку спільної роботи вентилятора й мережі накладенням характеристики мережі. Для побудови останньої через нашу точку проводимо пряму, паралельну лініям ККД, до перетину з кривою 950 об/хв. Точка перетинання В і буде робочою точкою. Їй відповідає витрата 8300 та тиск 470 Па. Рисунок характеристики, що пояснює положення робочої точки, має бути наведений у пояснювальній записці (див. рис.3).

У нашому випадкові витрата повітря при роботі вентилятора на дану мережу відхилилася від необхідної менше ніж на 10%. Таке відхилення можна визнати припустимим. При відхиленні, більшому ніж на 10%, потрібно скоригувати аеродинамічний розрахунок мережі таким чином, щоб точка А лягла на точку характеристики вентилятора С (див. рисунок 3) чи спробувати підібрати вентилятор з іншою робочою характеристикою.

Рисунок 3 - Знаходження робочої точки

3. Записуємо позначення вентагрегату. В цьому випадку воно А 6.3 100-1. Розшифрування такого позначення можна знайти у [12, с.388]: вентилятор ВЦ 4-75, № 6,3 з нормальним колесом (1,0D_н), на одному валу з електродвигуном 4А 100 В6; електродвигун потужністю 2,2 кВт із частотою обертання 950 об/хв; габаритні розміри [12, с.389]. Розшифрування позначення повинне бути наведене в специфікації устаткування.

12. ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ КАЛОРИФЕРІВ

Гідравлічний розрахунок систем теплопостачання калориферів виконують за методикою розрахунку систем опалення [6] з урахуванням заданого тиску в системі (див. завдання, розділ «Г»). Потрібно звернути особливу увагу на вимоги [1] п. 3.24* про те, що трубопроводи від розподільних колекторів слід, як правило, прокладати окремо:

а) для систем опалення з місцевими опалювальними приладами;

б) для систем вентиляції, кондиціювання і повітряного опалення;

в) для повітряних завіс та інших періодичних діючих систем чи установок, якщо вони можуть порушувати гідравлічну стійкість постійно діючих систем.

Конструктивно для розподілу теплоносія між різними споживачами в межах цеху застосовується тепловий вузол. Зазвичай він розміщується в окремому приміщенні цеху на першому поверсі. Головною його частиною є гребінка. Діаметр трубопроводів гребінки визначається за швидкістю теплоносія на рівні 0,10,15 м/с. Гребінка подавального трубопроводу встановлюється на висоті 1,5 м над рівнем підлоги, гребінка зворотного 0,8 м над рівнем підлоги цеху.

Орієнтовно діаметри трубопроводів можна визначити по швидкості руху теплоносія, яку задають на рівні 0,51 м/с. Подальше їх уточнення виконується на основі гідравлічного розрахунку з ув'язкою всіх відгалужень. Результати розрахунку заносять в таблицю 18.

Таблиця 18 Гідравлічний розрахунок системи теплопостачання калориферів

№ ділян-ки	Q, Вт	G, кг/год	l, м	тр, мм	V, м/с	R, Па/м	Rl, Па		Z, Па	Pi, Па	Pi, Па	Вид
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

При виконанні цього розділу в курсовому проекті достатньо нанести трасу систем теплопостачання калориферів із їх маркуванням, викреслити аксонометричну схему теплопостачання та визначити діаметри трубопроводів з умов відомих витрат теплоносія і рекомендованої швидкості руху води в трубах. В дипломному проекті обсяг робіт із проектування систем теплопостачання виробничих приміщень установлює керівник проекту.

13. ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНЬ

Загальний обсяг графічного матеріалу курсового проекту повинен становити в середньому два аркуші формату А1.

На перший аркуш виносять план цеху, креслення припливних і витяжних камер (по одній), креслення окремих конструктивних елементів чи деталей прийнятих систем, експлікацію технологічного устаткування. На другому аркуші зображають: розріз цеху, аксонометричні схеми систем вентиляції, аксонометричну схему теплопостачання калориферних установок, специфікацію обладнання і матеріалів розрахованих систем вентиляції й теплопостачання.

При виконанні дипломного проекту обсяг та склад креслень студент-дипломник погоджує зі своїм керівником.

Загальні рекомендації до оформлення креслень

Плани і розрізи викреслюють у масштабі 1:100 - для планів та 1:100 або 1:50 для розрізів.

На план наноситься все розташоване в цеху технологічне обладнання, що потребує використання витяжної чи припливної вентиляції, вентиляційне й опалювальне обладнання, повітропроводи і трубопроводи. Повітропроводи, вентиляційне та опалювальне обладнання, приймачі місцевих відсмоктувачів викреслюють із дотриманням масштабу.

Залежно від характеру об'єкта кількість розрізів може бути один або два. За розрізом установлюють розташування вентиляційного й опалювального обладнання, відмітки прокладання повітропроводів і трубопроводів, висоту витяжних шахт та ін.

Кількість розмірів повинна бути достатньою для пояснення особливостей прийнятих конструктивних рішень. Особливо необхідно звернути увагу на розміри прив'язки вентиляційного обладнання до будівельних конструкцій.

Аксонометричні схеми вентиляційних систем викреслюють у масштабі 1:100 в одну лінію. Оформлення (надписи) виконують згідно з ЄСКД [18].

Креслення припливних і витяжних камер виконують у масштабі 1:50 або 1:25.

Зображення приводять у двох проекціях та розробляють детальну конструкцію, якщо прийняте нетипове рішення.

Креслення окремих конструктивних елементів або деталей прийнятих систем виконують у масштабі 1:10 або 1:15. До таких креслень відносять душувальні пристрої, приймачі місцевих відсмоктувачів, елементи кріплення обладнання і повітропроводів.

Обсяг графічної частини дипломного проекту визначається відповідно до завдання на дипломний проект та вказівок керівника.

13.1 План-схема

План-схема виконується в масштабі 1:400, 1:500 чи 1:800. Креслиться контур будинку, наносяться осі, тепловий ввід і жирними крапками відзначаються положення всіх вентиляційних систем, уключаючи витяжні шахти систем гравітаційної вентиляції. Над крапками підписуються номери вентиляційних систем.

13.2 Плани і розрізи будівель

Як відмічалося раніше, плани виконуються, як правило, в масштабі 1:100. Будівельна частина креслиться спрощено, тонкими лініями, розміри не проставляються, осі будинку проставляються. Елементи вентиляційних систем виконують товстими лініями, з дотриманням масштабу й винесенням розмірів перерізів і „прив'язки” до будівельних конструкцій. Горизонтальна січна площина зберігається такою, як прийнята в будівельних кресленнях через вікна та двері, однак на план наносяться суцільними лініями також вентиляційні пристрої, розміщені під стелею (решітка, горизонтальні канали). Вентиляційні отвори в стелі повинні бути показані товстою штрихпунктирною лінією. Такою ж лінією показуються пристрої, розташовані вище від стелі (витяжні шахти, дахові вентилятори), якщо вони зображуються в плані цього поверху.

Для багатоповерхових виробничих споруд при розміщенні частини вентиляційних пристроїв на горищі чи на технічному поверсі необхідно накреслити план горища (технічного поверху). При розташуванні пристроїв у підвалі повинен бути накреслений також план підвалу, або пристрій у підвалі необхідно показати пунктиром на плані першого поверху. Плани горищ і підвалів дозволяється виконувати в масштабі 1:200.

Площина вертикальних розрізів вибирається таким чином, щоб найбільш повно показати висотне положення вентиляційних пристроїв. Масштаб приймається 1:100. Приклад приблизного виконання креслень розрізу будівлі наведено в альбомі роздавальних матеріалів.

Як у планах, так і в розрізах, на каналах, що перетинають площину креслення, необхідно підписувати номер системи, до котрої канал належить, якщо тільки цей номер не відомий із креслення.

Системи, для яких не виконувалися аеродинамічні та інші розрахунки, теж зображуються, але з наближеним дотриманням масштабу (пропорцій).

13.3 Схеми систем вентиляції та теплопостачання

Схеми систем кресляться у фронтальній аксонометричній проекції -бажано з дотриманням масштабу 1:100 ( див. додатки Б та В посібника). На ділянках схеми повинні проставлятися тільки ті дані, що потрібні при монтажі й налагодженні систем після монтажу: перерізи каналів і решіток, витрати повітря, відмітки низу прямокутних та центра круглих повітропроводів, положення й діаметри дросельних діафрагм. На відміну від розрахункових схем (див. рис.2), номери і довжини ділянок не вказуються. Припливні установки зображуються спрощено, як зазначено в [6, 18] або в додатках Б та В посібника.

За необхідності (відповідно до завдання для виконання КП чи за вимогою керівника ДП) кресляться схеми систем теплопостачання опалювально-вентиляційних приладів та схеми обв'язки теплоносієм калориферних установок. Приклади оформлення таких схем наведено в додатку Г.

13.4 Припливна камера

Плани й розрізи установок систем вентиляції виконуються з дотриманням масштабу 1:50 або 1:100, вузли установок - у масштабі 1:20, а при детальному зображенні вузлів - у масштабі 1:2 чи 1:10. У курсовому проекті необхідно накреслити план і розріз однієї з припливних камер (див. додаток Г).

При виконанні дипломного проекту кількість припливних камер (ПК), що детально розробляються, встановлює керівник дипломного проекту.

Зазвичай масштаб вибирається 1:50. Загальне компонування, як указувалося, може бути взяте з [4,10,13], але при цьому мають бути дотримані такі вимоги:

а) все обладнання, включаючи шумоглушники, повинне бути накреслене з дотриманням масштабу, і на ньому мають бути проставлені позиції (марки) специфікації;

б) на кресленні мають бути вказані основні, необхідні для виконання монтажу, розміри.

14. СКЛАДАННЯ СПЕЦИФІКАЦІЙ ВЕНТСИСТЕМ

У проектах повинні бути складені специфікації всіх систем, для яких виконувався аеродинамічний розрахунок.

Специфікація містить перелік складових частин вентиляційних систем із їх повною технічною характеристикою. Специфікація використовується для складання кошторисів, для завчасного замовлення обладнання і матеріалів, а також при організації монтажних робіт. Специфікації слід складати окремо по кожній системі. В першу чергу необхідно вказувати вентагрегати, калорифери та фільтри як вироби заводського виготовлення. Потім Ї вентиляційні решітки, витяжні шахти, металеві повітроводи й інші вироби, що виготовляються, звичайно, в заготівельних майстернях. Металеві повітроводи Ї різних перерізів у погонних метрах. Матеріали для будівництва підпільних каналів Ї не включати.

Специфікацію бажано розмістити на одному аркуші з припливною камерою. За відсутності місця на аркушах специфікацію можна розмістити в пояснювальній записці. Детальний приклад специфікації наведено в [13, 16], також фрагмент специфікації подано в додатку Е цих методичних указівок.

15. ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

У розрахунково-пояснювальній записці потрібно в логічному порядку описати всі прийняті рішення і подати виконані розрахунки. Останні просто переписуються начисто з чернетки.

На початку пояснювальної записки необхідно підшити завдання, отримане студентом. Потім слід подати зміст, у якому дається перелік розділів і підрозділів записки з їх номерами й наведенням відповідних сторінок. Далі міститься текст пояснювальної записки. Наприкінці необхідно розмістити перелік використаних літературних джерел. Нижче наводиться орієнтовна побудова тексту записки.

Більш повна інформація щодо структури та оформлення пояснювальної записки при виконанні КП та ДП наведена у [16].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1 СНиП 2.04.05-91*У. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция, кондиционирование. Издание неофициальное.Ї К.: КиевЗНИИЭП, 1996. - 64 с.

2 CНиП 2.01.01-82. Строительная климатология и геофизика/ Госстрой СССР. - М.: Стройиздат,1982. -136 с.

3 ГОСТ 12.1.005-76 Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования.

4 Проектирование промышленной вентиляции: Справочник. Б.М.Торговников, В.Е.Табачник, Е.М.Ефанов - К.: Будівельник,1983. - 256 с.

5 СНиП II-3-79*. Строительная теплотехника / Минстрой России. -М.: ГП ЦПП, 1996. - 29 с.

6 Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-технические устройства: В 2-х ч. / Под ред. И.Г.Староверова. - 3-е изд., перераб. и доп. - Ч. І. Отопление, водопровод и канализация. - М., 1975.

7 Рысин С.А. Вентиляционные устройства машиностроительных заводов. Справочник. - М., 1964.

8 Указания по проектированию отопления и вентиляции предприятий машиностроительной промышленности. Термические цехи. Серия АЗ-194Н. - М., 1966.

9 Гримитлин М.И. и др. Вентиляция и отопление цехов машиностроительных заводов. - М.: Машиностроение, 1978.

10 Внутренние санитарно-технические устройства: В 3 ч. - Ч.3. Вентиляция и кондиционирование воздуха. Кн.1 / В.Н.Богословский и др.; Под ред. Н.Н.Павлова и Ю.И.Шиллера. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Стройиздат, 1992. - 319 с.: ил. - (Справочник проектировщика).

11 Внутренние санитарно-технические устройства: В 3 ч. Ч.3. Вентиляция и кондиционирование воздуха. Кн.2 / Б.В.Баркалов и др.; Под ред. Н.Н.Павлова и Ю.И.Шиллера. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Стройиздат, 1992. - 416 с.: ил. - (Справочник проектировщика).

12 Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-технические устройства: В 2-х ч. / Под ред. И.Г.Староверова. - 3-е изд., перераб. и доп. - Ч.II: Вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1977. - 502 с.

13 Волков О.Д. Проектирование вентиляции промышленного здания. - Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1989. - 185 с.

14 Справочник по теплоснабжению и вентиляции. -Кн. 2: Вентиляция и кондиционирование воздуха / Под ред. Р.В. Щекина. - К.: Будівельник, 1976. - 352 с.

15 Отопление и вентиляция жилых и гражданских зданий. Проектирование: Справочник / Г.В.Русланов, М.Я.Розкин, Э.Л.Ямпольский. - К.:Будівельник, 1983. - 272 с.

16 Курсовое и дипломное проектирование по вентиляции гражданских и промышленных зданий: Учебное пособие для вузов / В.П.Титов и др. - М.: Стройиздат, 1985. - 208 с.

17 Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий (СН 245-71). - М.: Издательство литературы по строительству, 1972. - 97 с.

18 ГОСТ 21.602-79. СПДС. Отопление, вентиляция и кондициониро-вание воздуха. Рабочие чертежи. - М.: Издательство стандартов, 1980. - 65 с.

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

Приклади оформлення схем вентиляційних систем

ДОДАТОК В

Приклади оформлення схем теплопостачання вентиляційного устаткування

ДОДАТОК Г

Приклади оформлення планів і розрізів устаткування припливних камер

ДОДАТОК Д

Приклад оформлення специфікації обладнання вентиляційної системи

№ мар-ки, пози-ції	Позначення	Найменування елементів системи	Кільк. еле-ментів	Маса, кг	Примітка
П2.1	П2 Сер. А8-156И	Агрегат вентиляторний А6.3100-1 Вентилятор радіальний Ц4-70 № 6,3, виконання 1, положення В Електродвигун 4А100В6, N = 2,2 кВт п = 930 про/хв	1	199
П2.2	ГОСТ 7.202--80	Калорифер КВБ-6П	2	145,4
П2.3	Фя	Фільтр комірковий	6	47,4	Розмір однієї комірки 510x510
П2.4	ОВ-02-ОЗ.6	Утеплений клапан СУ-3 (990x950)	1	29,7
П2.5	ОВ-1 109-114	Змішувальний клапан (1200x200)	1	19,0
П2.6	ТД сер. 62л-16	Жалюзійні ґрати (990x950)	1	21,3
П2.7	ОВ-02-12у	Віброоснова 1Д051	1	15,06
П2.8	ГОСТ 19904--74	Шибер до вентилятора (520x520)	1	14,2
П2.9	Сер. 2.494-8 Вик. 1	Вставка гнучка	1	10,22
П2.10	--	Приєднання вентилятора до стінки камери тип. ІІІ	1	2,89
П2.11	Сер. 4.904-25	Підставка під калорифер	8	16,8
П2.12	Сер. 4.904-62	Двері герметичні уте-плені Ду 1,25x0,5	1	36,0

Размещено на Allbest.ru

...