Технологічні процеси проведення ремонтних робіт

Електрозварювальні та газорізальні роботи, що проводяться в місцях проходу (проїзду) людей, слід обов'язково огородити щитами заввишки не менше 1,8 м з негорючого матеріалу.

Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, усунути можливі причини виникнення пожежі, при потребі місце полити водою, а черговий персонал має забезпечити перевірку місця проведення цих робіт упродовж 2-х годин після закінчення.

Якщо вогневі роботи проводились на трактах паливоподачі, в кабельних спорудах, на складах з горючими матеріалами та в інших пожежовибухонебезпечних місцях, нагляд за місцем проведення вогневих робіт після їх закінчення збільшується до 3-х годин.

Установка для ручного зварювання має бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчиком величини зварювального струму та захисним пристроєм у первинному ланцюзі.

Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення.

З'єднання зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів з наступним ізолюванням їх за допомогою гумового шланга. Підключення електропроводів до електротримача зварю-вального виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтовими з'єднаннями.

Забороняється використовувати оголені або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні запобіжники.

Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.

У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають використовуватись механічно міцні шлангові кабелі.

Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщатися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менше 1 м.

Зворотним провідником, який з'єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювальна конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за правилами нагрівання проходження струму.

З'єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний провідник, треба виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів.

Використання в якості зворотного провідника внутрішніх залізничних шляхів, мереж заземлення чи занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного устаткування забороняється.

При проведенні електрозварювальних робіт у вибухо-пожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварювального виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід.

Конструкція електротримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів. Держак електротримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізоляційного матеріалу.

Електроди, які використовуються під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

При заміні електродів їхні залишки (недогарки) необхідно класти у спеціальний металевий ящик.

Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного зварювального обладнання, у зварювальних установках необхідно заземлювати затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

Над переносними і пересувними електрозварювальними установками, які використовуються на відкритому повітрі, слід спорудити навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.

Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегата (трансформатора, щіток, контактів вторинного кола та ін.) не повинна перевищувати 75° C.

Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижче 0,5 МОм.



4.3 Розрахунок заземлення

Потужність електроустаткування цеха 150 кВт, для заземлення вибрано труби із зовнішнім діаметром d=5 см і довжиною l=300 см, відстань між трубами а=600 см, труби розмішено по контуру, глибина заземлення від поверхні землі до труби . Заземлювачі з'єднані між собою сталевою штабою шириною b=3 см глибина закладення штаби h=70 см.

Рис. 4.1 - Заземлення

Відстань від поверхні землі до середини труби:

Питомий опір ґрунту 70000 Ом*см

Опір одного заземлювача:

Коефіцієнт сезонності у=1,2

Опір однієї труби:

Необхідна кількість труб:

Де: - гранично допустиме значення опору;

- коефіцієнт електронування труб, який визначають на відповідній відстані від заземлення довжини ТО умовно прийнятої кількості заземлювачів. Умовно прийняту кількість заземлювачів визначають за формулою:

Довжина з'єднувальної штаби:

Опір штаби:

Опір штаби з урахуванням коефіцієнта сезонності:



Коефіцієнт екранування штаби

Опір всього заземлення:

Розрахункове значення треба порівняти з допустимим за нормою

4.4 Екологія навколишнього середовища

Газовикористовуюче обладнання підлягає режимному теплотехнічному налагоджуванню як при роботі на газі, так і на резервному паливі (при необхідності на змішаних видах палива) та повинно включати такий комплекс робіт:

- налагоджування газовикористовуючого обладнання, засобів автоматичного регулювання та безпеки, теплоутилізаційних пристроїв, допоміжного обладнання (в т.ч. для котелень - обладнання хімводопідготовки, водяний режим котлів, пароконденсатний баланс по підприємству);

- визначення еколого-теплотехнічних характеристик газовикористовуючого обладнання;

- виконання комплексної інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Остаточним результатом проведення налагоджування газовикористовуючого обладнання є встановлення оптимальних екологотеплотехнічних режимів роботи обладнання з врахуванням технологічних умов, мінімально можливих питомих витрат палива і викидів забруднюючих речовин в атмосферу, які не перевищують встановлених технічних норм.

Налагоджувальні роботи та інвентаризація викидів забруднюючих речовин на газовикористовуючому обладнанні проводиться спеціалізованими налагоджувальними організаціями та налагоджувальними службами підприємств незалежно від підпорядкованості та форм власності.

Під спеціалізованими налагоджувальними організа-ціями слід розуміти організації, основним видом діяльності яких є проведення ними пусконалагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні, які мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виконання цих робіт.

Дозвіл Держнаглядохоронпраці спеціалізованим нала-годжувальним організаціям на виконання налагоджувальних робіт на паливовикористоючому обладнанні видається при наявності висновків Держгазінспекції Держнафтогазпрому і Мінекобезпеки України та ліцензії на вид діяльності від головних або регіональних центрів з ліцензування органів у справах містобудування та архітектури.

Налагоджувальні організації і налагоджувальні служби підприємств повинні бути зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці, Держгазінспекції та Мінекобезпеки України.

Спеціалізованим організаціям, які виконують налагоджувальні роботи на паливовикористовуючому обладнанні, заборонено без дозволу Держнаглядохоронпраці та без ліцензії органів Держкоммістобудування на вид діяльності займатися цими роботами, а підприємствам (організаціям) заборонено укладати договори підряду з налагоджувальними організаціями, які не мають такого дозволу та ліцензії.

Спеціалізовані налагоджувальні організації, налагоджувальні служби підприємств, які виконують тільки режимні випробування (сервісне обслуговування) на діючому паливовикористовуючому обладнанні оформляють документи на право проведення цих робіт в Держнаглядохоронпраці, Держгазінспекції та Мінекобезпеки України без оформлення ліцензій в головному або регіональних центрах з ліцензування органів у справах містобудування та архітектури.

Налагоджувальні роботи на газовикористовуючому обладнанні, системах автоматизації, теплоутилізаційних пристроях, допоміжному обладнанні (в т.ч. для котелень - обладнанні хімводопідготовки), а також інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферу повинні виконуватись на підставі методик, погоджених в органах Держгазінспекції та Мінекобезпеки України та затверджених у встановленому порядку.

Налагоджувальні організації, які проводять налагоджувальні роботи на паливовикористовуючому обладнанні, повинні бути забезпечені приладами, що дозволяють виконувати виміри згідно з затвердженою методикою. Не дозволяється під час налагоджування виконувати аналізи складу та виміри температури викидних димових газів з використанням щитових приладів налагоджувального паливовикористовуючого обладнання.

Працівники налагоджувальних організацій (підприємств) повинні пройти навчання та перевірку на знання Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 1 листопада 1994 року N 355 ( z0281-94 ), технології проведення налагоджувальних робіт, керівних, інструктивних і нормативних документів з питань використання газу та резервного палива, охорони навколишнього природного середовища (термін проведення навчання та атестації - один раз на три роки).

Налагоджувальна організація повинна мати в своєму складі постійних працівників, які допущені до виконання всього комплексу робіт, передбачених п.1.1 цих Вимог.

Порядок реєстрації і одержання в Державній інспекції з ефективного використання газу заключень про підготовленість налагоджувальної організації до проведення налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні .

Газовикористовуюче обладнання підлягає режимному теплотехнічному налагоджуванню як при роботі на газі, так і на резервному паливі (при необхідності на змішаних видах палива) та повинно включати такий комплекс робіт:

- налагоджування газовикористовуючого обладнання, засобів автоматичного регулювання та безпеки, теплоутилізаційних пристроїв, допоміжного обладнання (в т.ч. для котелень - обладнання хімводопідготовки, водяний режим котлів, пароконденсатний баланс по підприємству);

- визначення еколого-теплотехнічних характеристик газовикористовуючого обладнання;

- виконання комплексної інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Остаточним результатом проведення налагоджування газовикористовуючого обладнання є встановлення оптимальних екологотеплотехнічних режимів роботи обладнання з врахуванням технологічних умов, мінімально можливих питомих витрат палива і викидів забруднюючих речовин в атмосферу, які не перевищують встановлених технічних норм.

Налагоджувальні роботи та інвентаризація викидів забруднюючих речовин на газовикористовуючому обладнанні проводиться спеціалізованими налагоджувальними організаціями та налагоджувальними службами підприємств незалежно від підпорядкованості та форм власності.

Під спеціалізованими налагоджувальними організаціями слід розуміти організації, основним видом діяльності яких є проведення ними пусконалагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні, які мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виконання цих робіт.

Дозвіл Держнаглядохоронпраці спеціалізованим налагоджувальним організаціям на виконання налагоджувальних робіт на паливовикористоючому обладнанні видається при наявності висновків Держгазінспекції Держнафтогазпрому і Мінекобезпеки України та ліцензії на вид діяльності від головних або регіональних центрів з ліцензування органів у справах містобудування та архітектури.

Налагоджувальні організації і налагоджувальні служби підприємств повинні бути зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці, Держгазінспекції та Мінекобезпеки України.

Спеціалізованим організаціям, які виконують налагоджувальні роботи на паливовикористовуючому обладнанні, заборонено без дозволу Держнаглядохоронпраці та без ліцензії органів Держкоммістобудування на вид діяльності займатися цими роботами, а підприємствам (організаціям) заборонено укладати договори підряду зналагоджувальними організаціями, які не мають такого дозволу та ліцензії.

Спеціалізовані налагоджувальні організації, налагоджувальні служби підприємств, які виконують тількирежимні випробування (сервісне обслуговування) на діючому паливовикористовуючому обладнанні оформляють документи на право проведення цих робіт в Держнаглядохоронпраці, Держгазінспекції та Мінекобезпеки України без оформлення ліцензій в головному або регіональних центрах з ліцензування органів у справах містобудування та архітектури.

Налагоджувальні роботи на газовикористовуючому обладнанні, системах автоматизації, тепло утилізаційних пристроях, допоміжному обладнанні (в т.ч. для котелень - обладнанні хімводопідготовки), а також інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферу повинні виконуватись на підставі методик, погоджених в органах Держгазінспекції та Мінекобезпеки України та затверджених у встановленому порядку.

Налагоджувальні організації, які проводять налагоджувальні роботи на паливовикористовуючому обладнанні, повинні бути забезпечені приладами, що дозволяють виконувати виміри згідно з затвердженою методикою. Не дозволяється під час налагоджування виконувати аналізи складу та виміри температури викидних димових газів з використанням щитових приладів налагоджувального паливовикористовуючого обладнання.

Працівники налагоджувальних організацій (підприємств) повинні пройти навчання та перевірку на знання Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 1 листопада 1994 року N 355 ( z0281-94 ), технології проведення налагоджувальних робіт, керівних, інструктивних і нормативних документів з питань використання газу та резервного палива, охорони навколишнього природного середовища (термін проведення навчання та атестації - один раз на три роки).

Налагоджувальна організація повинна мати в своєму складі постійних працівників, які допущені до виконання всього комплексу робіт.

Порядок реєстрації і одержання в Державній інспекції з ефективного використання газу заключень про підготовленість налагоджувальної організації до проведення налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні.



5. Організаційна частина

5.1 Періодичність і тривалість ремонтів обладнання. Графік ремонтного циклу машини.

Ремонт устаткування - це ремонт, який за змістом, обсягом та складністю підрозділяється на:

1) поточний ремонт - він в свою чергу ділиться на: малий заміна чи ремонт змінних деталей і регулювання механізмів; середній заміна чи відновлення спрацьованих деталей, часткове розбирання машин (середні ремонти при періодичності більше року відносяться до капітальних і витрати на їх проведення враховуються в нормах амортизації);

2) капітальний ремонт - повне розбирання агрегатів із заміною усіх спрацьованих частин, виправлення деталей, які не замінюються; супроводжується звичайно модернізацією обладнання;

3) відновний ремонт - ремонт обладнання, яке вийшло з ладу внаслідок аварій, стихійних лих, тривалої без дії.

Терміни проведення, складність та обсяг ремонтних робіт звичайно передбачаються системою планово-запобіжного ремонту (обслуговування).

Ремонт із заміною деталей проводиться досить часто. Іноді нові деталі виготовляються самими ремонтними підприємствами. На практиці часто трапляється, що, виходячи з реальних технічних і економічних інтересів, машини ремонтуються відновленими деталями.

Табл. 5.1 - Періодичність і тривалість ремонтів

Назва обладнання, тип	Поточний ремонт	Кап. ремонт	Структура ремонтного циклу	Кат. Склад.	Трудомісткість ремонту (чол.-годин)
	П1	П2	Період. (чисель-ик)			Поточного	Кап.
	Тривалість (чисельник) Доба/роки				П1	П2	К
Машина під'ємна пневматична навантажувальна	30/8	90/16	4/48	32П1+15П2+К	7	24	38	395

Табл. 5.2 - Графік ТОіР на 2015 рік для машини ППН-3

Найменування устаткування	Дата остан. кап. Рем.	Вид ремонту по місяцях року
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
	Травень2011					К
Машина ППН-3

Графіки ТОіР складаються для кожного виду обладнання. В них вказується найменування, його місце знаходження, інвентарний номер, коротка технічна характеристика, дата останнього капітального ремонту, види ремонту по місяцях року. Графіки ТОіР складаються на основі ремонтних нормативів, які вибираються з «Положення про технічне обслуговування та ремонт обладнання».

5.2 Визначення трудомісткості ремонтних робіт і чисельність робітників для капітального ремонту

Для підготовки робочого місця до роботи, яка вимагає зняття напруги, слід вжити у вказаному порядку таких технічних заходів:

- здійснити необхідні відключення і вжити заходів, що перешкоджають помилковому або самочинному ввімкненню комутаційної апаратури;

- вивісити заборонні плакати на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційною апаратурою;

- перевірити відсутність напруги на струмовидних частинах, які слід заземлити для захисту людей від ураження електричним струмом;

- встановити заземлення (ввімкнути заземлювальні ножі, встановити переносні заземлення);

- обгородити, за необхідності, робочі місця або струмовидні частини, що залишилися під напругою, і вивісити на огородженнях плакати безпеки. Залежно від місцевих умов, струмовидні частини обгородити до чи після їх заземлення.

Під час оперативного обслуговування електроустановки двома і більше працівниками в зміну перелічені в цьому пункті заходи мають виконувати два працівники. В разі одноособового обслуговування їх може виконувати одна особа, крім накладання переносних заземлень і здійснення перемикань, що проводяться на двох і більше приєднаннях в електроустановках напругою понад 1000В, які не мають діючих пристроїв блокування роз'єднувачів від неправильних дій.

Визначення чисельності робітників для виконання капітального ремонту.

Явочна чисельність робітників:

(чоловік)

- нормативна трудомісткість поточного ремонту, людино-годин;

t - тривалість ремонту, години.

Облікова чисельність робітників:

(чоловік)

де - коефіцієнт облікового складу.



де - кількість робочих днів у році за прийнятим режимом роботи підприємства, =251;

В - середня кількість явок робітника на роботу за рік.

В=(365-104)*0,96=250

де 104 - вихідні дні;

0,96 - коефіцієнт, що враховує інші поважні причини не виходів на роботу.

При виконанні капітального ремонту потрібно 9 робітників.

Таблиця 5.3 - зведення відомств робітників за розрядами

Назва професії робітника	Облікова чисельність	В тому числі за розрядами
		1	2	3	4	5	6
Слюсар з ремонту устаткування та інші робітники	9			2	5	2

Таблиця 5.4 - годино-тарифні ставки

Найменування фаху	Розряд
	1	2	3	4	5	6
Слюсар з ремонту устаткування та інші робітники			18.86	20.75	22.86



6. Економічна частина

6.1 Визначення витрат на слюсарно-складальні роботи

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Розрізняють дві основні форми оплати праці: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників:

виробіток яких неможливо чітко нормувати;

в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції;

виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Функції ж робітника зводяться тільки до налагоджування, спостереження і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці. Погодинна оплата передбачає просту погодинну систему, що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання норми, ріст продуктивності праці, якість робіт і продукції, економію ресурсів.

Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів.

Премія - це одна з форм заохочення успіхів, досягнутих в праці. Премії можуть мати форму нагород, медалей, дипломів, грошових заохочень.

Для розрахунку вартості матеріалів і запасних частин застосовуються норми витрат на одиницю ремонтної складності (Нм = 150 - 250 грн).

Приймаю Нм = 200 грн

(грн.)

Визначити заробітну плату:

Основна заробітна плата визначається за формулою

де Тс.сер - середньогодинна тарифна ставка

(грн.)

де Тс3 - Тс5 - годинні тарифні ставки відповідні розрядам робітників;

Ч3 - Ч5 - чисельність робітників за розрядами.

До додаткової заробітної плати відносяться:

Премія за виконання плану. Сума премії визначається за формулою:

де n - розмір премії у відсотках до тарифної заробітної плати (n = 20 - 40).

Приймаю n = 30.

Доплати і надбавки.

Доплати за роботу у вечірні та нічні години нараховуються так:

(грн.)

де tв - кількість годин, відпрацьованих у вечірній час (з 18 до 22);

tн - кількість годин, відпрацьованих в нічний час (з 22 до 6).

Інші доплати складають 1% від тарифної заробітної плати:

де Д - сума всіх доплат.

Винагорода за вислугу років визначається за формулою:

Всі розрахунки по заробітній платі зводимо до таблиці 6.1

Таблиця 6.1 - Фонд оплати праці (ФОП).

Склад фонду оплати праці	Сума, грн
1. Основна заробітна плата	998,4
2. Додаткова заробітна плата	534,82
2.1 Премія	299,52
2.2 Доплати і надбавки · За роботу у вечірні і нічні години · Інші доплати Винагорода за вислугу років	235,3 83,2 0,2 151,9
Всього фонд оплати праці (ФОП)	1616,62
Доплати і надбавки у відсотках до основної заробітної плати	32%

Відрахування на соціальні заходи.

Єдиний соціальний внесок, тис. грн., складають 36,3% від витрат заробітної плати, розраховують за формулою:

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

Вони складають 250 - 300% від основної заробітної плати і визначаються за формулою:

Цехові витрати

Цехові витрати складають 120 - 150% від основної заробітної плати і визначаються за формулою

Кошторис витрат на слюсарно-складальні роботи зведемо до таблиці 6.2

Таблиця 6.2 - Кошторис витрат на слюсарно-складальні роботи.

Статті витрат	Сума, грн
1. Матеріали і запасні частини	1400
2. Основна заробітна плата	998,4
3. Додаткова заробітна плата	534,8
4. Єдиний соціальний внесок	586,8
5. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	2995,2
6. Цехові витрати	1497,6
Разом	8012,8

6.2 Розрахунок собівартості відновлення деталі

Вартість матеріалів визначається за формулою:



де Ц = 48 грн - ціна 1 кг наплавочного дроту;

Q - витрати дроту на відновлення.

де n = 1 шт - кількість поверхонь, що наплавляються;

D1 = 50 мм - діаметр деталі до наплавлення;

D2 = 60 мм - діаметр деталі після наплавлення;

L1 = 40 мм - довжина поверхні, що відновлюється;

q = 7,85 - питома вага сталі.

Таблиця 6.3 - Визначення основної заробітної плати.

Назва операції	Тшт, хв	Розряд	Тс, грн	Розцінка, грн
005 Наплавлення	25,4	4Р	20,75	8,8
010 Токарно-гвинторізна	23,1	4Р	20,75	7,9
015 Круглошліфувальна	11,1	5Р	22,86	4,2
Разом основна заробітна плата Зо	20,9

Додаткова заробітна плата

Премія.

де n - розмір премії у відсотках до тарифної заробітної плати (n = 20 - 30)

Приймаю n = 30.

Доплати і надбавки

Доплати і надбавки приймаю у розмірі 32% (дивитися таблицю 6.1)



Всього додаткова заробітна плата дорівнює:

(грн.)

Відрахування на соціальні заходи

Єдиний соціальний внесок, тис. грн., визначається за формулою:

).

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання складають 250 - 300% від основної заробітної плати. Приймаю 300%.

Тоді:

Цехові витрати

Цехові витрати складають 120 - 150% від основної заробітної плати.

Приймаю 150%

Калькуляцію собівартості оновлення деталі зведемо до таблиці 6.4



Таблиця 6.4 - Калькуляція собівартості оновлення деталі.

Статті калькуляції	Сума, грн
Матеріали	26,4
Основна заробітна плата	20,9
Додаткова заробітна плата	12,97
Єдиний соціальний внесок	12,3
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	62,7
Цехові витрати	31,35
Разом	166,62

6.3 Розрахунок собівартості виготовлення деталі

Вартість матеріалу на виготовлення деталі визначається за формулою

Де: - маса заготовки;

Ц - ціна 1 кг сталі;

- маса деталі;

- ціна відходів.

=14,3*56-(14,3-11)*4,5=800,8-14,85=785,9 (грн.)

Таблиця 6.5 - Визначення основної заробітної плати

Назва операції	Тшт, хв	Розряд	Тс, грн	Розцінка, грн
005 Свердлильна	13,3	3Р	18,86	4,2
010 Токарно-гвинторізна	17,4	4Р	20,75	6
015 Зубонарізна	91,6	4Р	20,75	31,7
020 Долбильна	86,3	5Р	22,86	32,8
025 Шліфувальна	11,1	5Р	22,86	4,2
Разом основна заробітна плата Зо	78,9

Додаткова заробітна плата. Премія.



де n - розмір премії у відсотках до тарифної заробітної плати (n = 20 - 30)

Приймаю n = 30.

Доплати і надбавки

Доплати і надбавки приймаю у розмірі 32% (дивитися таблицю 6.1)

Всього додаткова заробітна плата дорівнює

(грн.)

Відрахування на соціальні заходи

Єдиний соціальний внесок, тис. грн., визначається за формулою

).

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання складають 250 - 300% від основної заробітної плати. Приймаю 300%.

Тоді:

Цехові витрати

Цехові витрати складають 120 - 150% від основної заробітної плати.

Приймаю 150%

Калькуляцію собівартості виготовлення деталі зведемо до таблиці 6.6

Таблиця 6.6 - Калькуляція собівартості виготовлення деталі.

Статті калькуляції	Сума, грн
Матеріали	785,9
Основна заробітна плата	78,9
Додаткова заробітна плата	48,92
Єдиний соціальний внесок	46,4
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	236,7
Цехові витрати	118,35
Разом	1315,47

6.4 Кошторис витрат на капітальний ремонт машини

Кошторис виробництва - це витрати підприємства, пов'язані з основною його ресурси діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормових виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції включаються прямі матеріальні витрати; витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загальновиробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підрозділу. Побудова його за елементами витрат показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва і, що важливо, дає змогу чіткіше пов'язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи. На практиці для центрів відповідальності високого рівня домінує постатейна структура кошторисів.

Шахматна форма кошторису, у якій витрати групуються постатейно і поелементно, є більш інформативною. На її основі досить легко розподілити всі витрати на змінні та постійні, що є необхідною умовою надання кошторису властивості гнучкості при по варіантних обчисленнях і визначенні планових витрат на фактичний обсяг виробництва.

Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва, узагальнюючи по елементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції. Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.[3]. Кошторис (бюджет) виробництва - це план випуску продукції в натуральному виразі. Його складають, виходячи з бюджету продаж з врахуванням виробничих потужностей, збільшення і зменшення запасів, а також величини зовнішніх закупок.

Кошториси складаються в цілому на рік зі щоквартальною (чи щомісячною) розбивкою.

Розрізняють два підходи до розрахунку кошторисів:

1. Розробка кошторису з «нуля». Застосовується у випадку, якщо проектується нове підприємство чи підприємство змінює профіль роботи.

2. Планування від досягнутого. Застосовується у випадку, якщо профіль роботи підприємства не змінюється.



Таблиця 6.7 - Кошторис витрат на капітальний ремонт

Назва статей	Витрати, грн.
	На слюсарно-складальні роботи	На оновлення деталі	На виготовлення деталі	Всього
1.Матеріали	1400	26,4	785,9	2212,3
2.Основна заробітна плата	998,4	20,9	78,9	1098,2
3.Додаткова заробітна плата	534,82	12,97	48,92	596,71
4.Єдиний соціальний внесок	586,8	12,3	46,4	645,5
5.Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	2995,2	62,7	236,7	3294,6
6.Цехові витрати	1497,6	31,35	118,35	1647,3
Разом	8012,8	166,62	1315,47	9494,89

6.5 Визначення економічного ефекту від зниження трудомісткості ремонтних робіт

Економічний ефект - корисний результат економічної діяльності, що вимірюється як різниця між грошовими доходами від такої діяльності та грошовими витратами на її здійснення.

Економічний ефект - кількісна та якісна характеристика впливу елементів економічної системи на результативність її функціонування. На відміну від технічною, технологічного та інших неекономічних ефектів, економічний ефект існує переважно у грошовій формі й є грошовим доходом. Тому в певному значенні поняття «економічний ефект» і «грошовий дохід» тотожні. Залежно від характеру впливу окремих елементів на результативність функціонування економічної системи виділяють позитивний, плюсовий (зі знаком «+», «плюс-ефект»), негативний, від'ємний (зі знаком «-», «мінус-ефект», або, як його часто називають, дефект) і нульовий ефект.

Залежно від способу виміру розрізняють валовий (загальний, інтегральний) ефект, умовно чистий (квазічистий) ефект, чистий ефект. Під валовими (загальним, інтегральним) економічним ефектом розуміють валовий дохід фірми (або іншого суб'єкта економіки) як суму валової виручки від реалізації продукції чи послуг. Під умовно чистим ефектом валовий дохід мінус експлуатаційні витрати (амортизація, матеріали, заробітна плата). Під чистим ефектом умовно чистий ефект мінус податки і прирівняні до них витрати. Поняття «умовно чистий економічний ефект» практично тотожне поняттю «умовно чистий валовий прибуток», а поняття «чистий ефект» поняттю «чистий прибуток».

У сучасній економічній науковій літературі виділяють також ефект у суто економічній і бухгалтерській інтерпретації. В суто економічному розумінні ефект - це сума платежів за ресурси, зокрема й такий специфічний ресурс, як підприємницькі здібності, або сума доходів усіх власників ресурсів (відсоток, рента, заробітна плата, нормальний прибуток). Таким чином, економічний ефект, як і всі інші суто економічні поняття (категорії), має як дохідний, так і витратний вимір. Він водночас с певною сумою грошових доходів і певною сумою грошових витрат (платежів). У суто бухгалтерському розумінні ефект - це різниця між валовою виручкою від реалізації продукції чи послуг і т.зв. експлуатаційними витратами (амортизація, матеріальні витрати, трудові витрати на заробітну плату). Як і ефект в економічному значенні, він також може виступати як сума грошових доходів або грошових витрат. Але і в першому, і в другому способах його вимірювання віднімають витрати й доходи, пов'язані з таким специфічним ресурсом виробництва, як підприємницькі здібності. В окремих випадках у науковій економічній літературі під поняттям «економічний ефект» розуміють наслідки впливу певного економічного процесу, дії на результативність функціонування економічної системи. Так, вплив зміни реальних доходів на сукупний ринковий попит відображають ефектом багатства ставки відсотка ефектом відсоткової ставки, зовнішньої торгівлі ефектом імпортних закупівель тощо.

Економічний ефект як економічний наслідок, так само, як і економічний ефект як дохід, існує в грошовій формі як зміна певного грошового доходу або грошових витрат.

Від економічного ефекту слід відрізняти ефект соціальний та ефект духовний. Вони також мають суспільне походження, певною мірою генетичне й функціонально між собою пов'язані. Однак між ними існують суттєві відмінності. Соціальний ефект - це кількісна й якісна характеристика впливу певного елемента економічної системи на результативність функціонування соціальної системи (сфери) суспільства, духовний ефект - той же вплив на результативність функціонування духовної системи (сфери) суспільства. Коли говорять, що певний елемент економічної системи має більший соціальний або духовний ефект, ніж інший елемент цієї ж системи, то мають на увазі різну міру його впливу на розвиток соціальних умов життя людини або її духовний та інтелектуальний розвиток. На відміну від економічного ефекту, ефекти соціального і духовного порядку лише у своїй певній частині набувають грошової форми існування. Переважно і в своїй основній частині ці ефекти не можуть бути акумульовані ні в грошових доходах виробників, ні в грошових витратах споживачів тобто вони мають позаекономічну форму існування, яка може бути відображена в таких спеціальних параметрах та індикаторах, як величина вільного часу, духовне здоров'я нації, рівень життя населення та ін.

Визначення економічного ефекту

За рахунок впровадження організаційно-технічних заходів трудомісткість ремонтних робіт може бути знижена на 5%

Де - загальна трудомісткість ремонту.

Основна заробітна плата визначається за формулою

де Тс.сер - середньогодинна тарифна ставка

(грн.)

де Тс3, Тс5, годинні тарифні ставки відповідні розрядам робітників;

Ч3, Ч5, чисельність робітників за розрядами.

Визначаю зменшення основної заробітної плати за формулою

Додаткова заробітна плата:

Премія

Інші доплати і надбавки:

Д= 32%=49,9 32%=15,9 (грн.)

Єдиний соціальний внесок:

Фонд оплати праці:

ФОП=Зо+ЗД+Єв=49,9+30,87+29,6=110,37 (грн.)



Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

ВУЕО= Зо 300%=149,7 (грн.)

Вц= Зо 150%=74,85 (грн.)

Визначаю економію від зниження часу на ремонтно-складальні роботи за формулою:

Всі техніко-економічні показники розрахунків зведемо до таблиці 6.8

Таблиця 6.8 -Техніко-економічні показники

Показники	Одиниці вимірювання	Кількість
1.Трудомісктуість ремонту (К)	людино-години	395
2.Тривалість ремонту	години	48
3.Облікова чисельність робітників	чол.	9
4.Фонд оплати праці бригади (ланки)	грн.	110,37
5.Кошторис витрат на слюсарно-складальні роботи	грн.	8012,8
6.Собівартість виготовлення деталі	грн.	1315,47
7.Собівартість оновлення деталі	грн.	166,62
8.Загальні витрати на капітальний ремонт	грн.	9494,89
9.Економія від зниження трудомісткості ремонтних робіт	грн.	334,92

Размещено на Allbest.ur

...