У сьомому розділі узагальнено закономірності фазоутворення при взаємодії титанових сплавів з вуглець-азот-кисневмісними середовищами та запропоновано механізми утворення карбооксидної та карбонітридної сполук.

Взаємодія вуглецю з титановою поверхнею відбувається завдяки двом механізмам: 1) за рахунок утворення монооксиду вуглецю СО за реакціями 2С^гр. +О₂ 2СО і СО₂ + С^гр. 2СО та його дисоціації на поверхні з вивільненням атомарного вуглецю (взаємодія через газову фазу за реакцією 2СО С^ат. + СО₂); 2) в результаті твердофазної реакції між насичувальною поверхнею та графітом (вимагає наявності ділянок контакту). При цьому результат насичення визначається не лише температурою процесу та парціальним тиском кисню в середовищі, але і способом розміщення зразків: у графітовій засипці („контактний” спосіб) чи над поверхнею графіту („неконтактний” спосіб). При контактному способі насичення вуглецем здійснюється за одночасного перебігу обох процесів. Неконтактне насичення вуглецем відбувається лише внаслідок його транспортування через газову фазу.

На початковому етапі карбооксидування взаємодія титану з киснем середовища призводить до утворення оксидної плівки з рутилу ТіО₂. Крім того, кисень, взаємодіючи з графітом, утворює монооксид вуглецю СО, концентрація якого з підвищенням температури та збільшенням парціального тиску кисню зростає. СО на поверхні титану дисоціює на атоми вуглецю та диоксид вуглецю СО₂, який взаємодіючи з графітом, сприяє процесу регенерації в газовому середовищі монооксиду вуглецю.

При збільшенні тривалості обробки, а також з підвищенням її температури виникає градієнт концентрації кисню по глибині поверхневого шару, який стає рушійною силою початку процесу розчинення оксидної плівки та ослаблення зв'язків у кристалічній ґратці TiO₂, що призводить до його трансформації у нижчі оксиди (рис.12а).

Внаслідок взаємодії кисню з титановою поверхнею, а також з графітом його парціальний тиск знижується, тоді як парціальний тиск СО підвищується. Встановлення градієнта парціального тиску монооксиду вуглецю біля поверхні створює сприятливі умови для її насичення вуглецем. При цьому падіння парціального тиску кисню у динамічному середовищі є тимчасовим, оскільки насичення носить циклічний характер. Поява нестехіометричного карбіду титану TiC_x у вигляді острівців (рис. 12б) фіксується в поверхневому шарі після обробки при температурі 850 ^оС протягом 1 год. Внаслідок його взаємодії з киснем починає формуватися потрійна сполука - карбооксид титану. Спочатку карбооксид співіснує у покритті одночасно з нижчими оксидами титану (рис.12в), які з часом зникають і формується монофазове карбооксидне покриття (рис. 12г).

Рис.12. Механізм формування карбооксидного покриття у поверхневому шарі титану при термодифузійному насиченні

Відмінність механізму карбонітридоутворення полягає у присутності у системі третьої активної компоненти - азоту, яка бере участь у формуванні не лише потрійної, але й нітридних сполук. Механізм доставки вуглецю до поверхні титану при карбонітруванні аналогічний до карбооксидування і відбувається за участю кисню.

В процесі обробки диоксид титану, сформований на початковому етапі, послідовно трансформується до нижчих оксидів, а вивільнений кисень дифундує в глибину металу, формуючи газонасичений шар (рис.13а). За умови підтримки постійного парціального тиску азоту у середовищі останній взаємодіє з титаном і бере участь у формуванні мононітриду нестехіометричного складу TiN_x (рис.13б). Водночас, завдяки пришвидшеному транспортуванню до поверхні, вуглець взаємодіє з нітридом титану і відбувається утворення карбонітридної сполуки ТіC_xN_1-х, тоді як активне нітридоутворення веде до утворення підшару з нітриду нижчої комплектності Ti₂N (рис.13в). За вищої температури можливе також утворення підшару нестехіометричного нітриду TiN_x (рис.13г). Подальший характер фазоутворення залежить від умов насичення: якщо у системі підтримується постійний вміст кисню, а відтак, безперервне поступлення вуглецю до поверхні, а також з ростом температури насичення (а, відтак, активності його взаємодії з титаном), то відбувається збільшення його вмісту у складі карбонітриду, поступова трансформація нітриду у потрійну сполуку і формування монофазового покриття (рис.13д), якщо ж вміст кисню знижується, взаємодія азоту з поверхнею приводить до зростання азотної складової в карбонітридній сполуці і поступової трансформації ТіC_xN_1-х у TiN. Тобто, при повному виснаженні насичуючого середовища киснем, коли доставка вуглецю до поверхні стає неможливою, буде реалізовуватись азотування.

Рис.13. Механізм формування карбонітридного покриття у поверхневому шарі титану при термодифузійному насиченні

У восьмому розділі розглянуто закономірності впливу структурно-фазового стану карбонітридних та карбооксидних покриттів на триботехнічні, корозійні, механічні властивості титанових сплавів та оцінено їхню ефективність у порівнянні з однокомпонентними покриттями.

У результаті дослідження впливу структурно-фазового стану карбооксидних шарів у висококонцентрованому розчині сульфатної кислоти (80% H₂SO₄) встановлено, що найбільш ефективними щодо захисту від дії агресивного середовища є карбооксидні покриття складу близького до еквіатомного (TiC_0,52О_0,48). Для покриттів вказаного складу спостерігається ушляхетнення потенціалу корозії у порівнянні, наприклад, з покриттям складу TiC_0,42O_0,58 (0,37 і -0,35 В відповідно) та зниження струмів корозії, наприклад, відносно покриття складу TiC_0,66O_0,34 (0,050 і 0,316 А/м² відповідно) (рис.14). Тривалі витримки у корозійному середовищі (до 100 діб) показали, що втрати маси від корозії таких покриттів є найнижчими у порівнянні з карбооксидними покриттями іншого компонентного складу.

Таким чином, корозійна тривкість карбооксиду визначається співвідношенням величин вуглецевої та кисневої компонент: зменшення або збільшення вмісту вуглецевої та кисневої компонент відносно еквіатомного складу послаблює тривкість карбооксидної сполуки.

Рис.14. Потенціодинамічні криві карбооксидних покриттів різного компонентного складу, зняті у 80 % водному розчині сульфатної кислоти

Дослідження впливу структурно-фазового стану модифікованих шарів, сформованих карбонітруванням, на захисні властивості у висококонцентрованих 40%-і 80%-них водних розчинах сірчаної кислоти показали, що їхня електрохімічна та корозійна поведінка обумовлюється складом потрійної сполуки та співвідношенням фазових складових у покритті. Найнижчі анодні струми розчинення та найвищі потенціали корозії притаманні покриттям, сформованим на основі карбонітриду складу близького до еквіатомного TiC_0,49N_0,51 (рис.15).

Порівняльна оцінка антикорозійної ефективності багатокомпонентних покриттів, сформованих на основі потрійних сполук еквіатомного складу, проводилась разом з покриттями, сформованими на основі бінарних сполук. Для цього були реалізовані режими обробки, після яких на поверхні технічно чистого титану ВТ1-0 були сформовані, відповідно, бінарні оксидні (на основі TiO₂), нітридні (на основі TiN і Ti₂N) та багатокомпонентні карбооксидні (на основі TiCO), карбонітридні (на основі TiCN) покриття. За середовища для корозійних досліджень були обрані висококонцентровані водні розчини неорганічних кислот (сульфатної та хлоридної).

Встановлено, що у 80%-ному водному розчині сульфатної кислоти на часовій базі 15 діб швидкість корозії зразків з карбонітридним та карбооксидним покриттями порівняно зі зразками з однокомпонентними покриттями на два порядки нижча, причому карбонітридне покриття виявило найвищу корозійну тривкість (табл.3).

Таблиця 3. Швидкість корозії (г/(м²год)) титану ВТ1-0 з термодифузійними покриттями у водних розчинах неорганічних кислот

Результати досліджень у 20%-ному водному розчині хлоридної кислоти виявили аналогічну тенденцію. Щоправда, внаслідок меншої агресивності цього розчину, корозійні втрати істотно нижчі, ніж у сульфатній кислоті та знаходяться в межах одного порядку (табл.3). Швидкість корозії титану з карбонітридним покриттям є найнижчою.

Таким чином, термодифузійні карбонітридні та карбооксидні покриття у 80%-ному водному розчині сульфатної та 20%-ному водному розчині хлоридної кислот забезпечують титану вищий захист від корозії порівняно з бінарними покриттями.

Трибологічні властивості титану ВТ1-0 з карбооксидними і карбонітридними покриттями оцінювалися при терті у парі з бронзою БрАЖ9-4л та сталлю ШХ15 при використанні в якості мастила гідрорідини АМГ10 при навантаженні 2 МПа та порівнювались з властивостями бінарних покриттів.

Інтенсивність зношування пар тертя з бронзовим контртілом у випадку багатокомпонентного насичення є найнижчою (рис.16). Причому мінімальні втрати маси притаманні карбонітридному покриттю. Зношування проявляється у вигляді утворених на поверхні покриття неглибоких канавок зносу. Переносу матеріалу контртіла на поверхню диску не спостерігається.

Рис.16. Інтенсивності зношування титанового диску зі сплаву ВТ1-0 з термодифузійними покриттями (а) та бронзової колодки з БрАЖ9-4л (б)

Дещо нижчу зносостійкість забезпечує титану карбооксидування. Інтенсивність зношування пари тертя майже вдвічі перевищує знос пари з карбонітридованою поверхнею. Під час тертя відбувається перенос матеріалу бронзової колодки на поверхню, що зумовлює незначний приріст маси титанового диску. Оскільки такий же характер зношування властивий і під час тертя титану з оксидним покриттям, це може свідчити, що заміна у складі потрійної сполуки азотної компоненти на кисневу (карбонітрид на карбооксид титану) змінює характер зношування.

Схожі закономірності властиві при терті титану з багатокомпонентними покриттями у парі зі сталевою колодкою: інтенсивність зношування багатокомпонентних покриттів є найнижчою.

У цілому, карбонітридні і карбооксидні покриття дозволяють ефективно покращити триботехнічні властивості титану при терті у парі з бронзою та сталлю порівняно з нітридним та оксидним покриттями. Той факт, що зношування карбооксидного покриття при терті у парі з бронзою майже вдвічі перевищує знос карбонітридного покриття дозволяє диференціювати використання багатокомпонентних покриттів у різних умовах трибологічних навантажень: при терті з бронзою доцільніше використовувати карбонітридне покриття.

Часто поряд з необхідністю підвищити трибологічні та корозійні властивості поверхні до титанових виробів висуваються вимоги збереження втомних та інших механічних властивостей. Розроблені багатокомпонентні шари характеризуються високою поверхневою мікротвердістю та значною глибиною приповерхневого зміцнення. Оскільки відомо, що шари з високою твердістю погіршують втомні характеристики, а формування дифузійного шару підвищує їх, то для забезпечення високої зносо- та корозійної тривкості при збереженні механічних характеристик потрібно було обґрунтувати морфологію модифікованого шару, яка б забезпечувала оптимальне поєднання поверхневої мікротвердості, якості поверхні, розмірів покриття та дифузійного шару. Відтак, було сформовано модифіковані шари на основі потрійних (карбонітриди, карбооксиди) та бінарних (нітриди, оксиди) сполук втілення співмірних розмірів (товщина покриття 3 мкм, глибина газонасиченого шару 50...60 мкм) за близьких температурно-часових параметрів (800…850^оС, 4...6 год), що виключало суттєві відмінності у структурі металу та вплив масштабного фактору. Це дозволило встановити вплив фазового стану модифікованих шарів на трибологічні, корозійні властивості та комплекс механічних характеристик (короткочасна міцність, пластичність, довготривала міцність, втомна довговічність).

Встановлено, що формування карбонітридних та карбооксидних покриттів у порівнянні з покриттями на основі бінарних сполук веде до підвищення тимчасового опору руйнуванню та співмірного зниження пластичності (табл.4). Причому формування покриттів неконтактним способом забезпечує вищі характеристики. Дослідження на сповільнене руйнування під статичним навантаженням виявило підвищення руйнівних напружень для усіх досліджуваних покриттів, однак максимальне для карбонітрування неконтактним способом. Для оцінки впливу методів термодифузійного насичення титанових сплавів на опірність втомі визначали малоциклову втому методом симетричного чистого згину. Показано, що формування багатокомпонентних покриттів забезпечує високу опірність втомі (табл.4).

Таблиця 4. Механічні характеристики (короткочасна міцність, пластичність, статична міцність, втомна довговічність) титану ВТ1-0 у вихідному стані та після різних режимів хіміко-термічної обробки

Встановлено, що покриття даної морфології, сформовані на основі потрійних сполук втілення (карбонітридів, карбооксидів титану) дозволяють підвищити зносо- та корозійну тривкість поверхні титанових сплавів у порівнянні з покриттями на основі бінарних сполук (рис.17). Можливість їх формування за температур нижче поліморфного перетворення обумовлює мінімальні втрати механічних властивостей титанових сплавів, а використання неконтактного способу насичення забезпечує вищі характеристики.

Рис.17. Інтенсивність зношування (І) при терті у парі з БРаЖ9-4л (2 МПа) та швидкість корозії (К) у 20% HCl термодифузійних покриттів на титані ВТ1-0: 1 - оксидне; 2 - нітридне; 3 - карбооксидне (неконтактний спосіб); 4 - карбонітридне (контактний спосіб); 5 - карбонітридне (неконтактний спосіб)

Основні результати та висновки

У роботі запропоновано новий підхід до вирішення науково-технічної проблеми підвищення зносо- і корозійної тривкості титанових сплавів, який полягає у формуванні регламентованого фазово-структурного стану карбонітридних і карбооксидних поверхневих шарів (покриття на основі потрійних сполук еквіатомного складу та газонасичений шар) шляхом термодифузійного насичення з багатокомпонентних середовищ в області температур нижче поліморфного перетворення.

Основні результати і висновки дисертації є наступними:

1. Обґрунтовано доцільність формування на титанових сплавах функціональних покриттів на основі потрійних сполук втілення (карбонітридів та карбооксидів титану) з підвищеним відносно бінарних сполук рівнем фізико-механічних властивостей та розроблено фізико-хімічні основи термодифузійного карбонітрування та карбооксидування з графіту у кисень-азотовмісних середовищах.

2. Встановлено насичувальні середовища, які дозволяють сформувати покриття на основі потрійних сполук втілення на поверхні титанових сплавів шляхом термодифузійного насичення за температур нижче поліморфного перетворення. Зокрема, карбооксидування доцільно проводити з графіту у динамічному розрідженому кисневмісному середовищі. Встановлено, що підвищити активність вуглецьазотвмісного середовища при карбонітруванні можна шляхом збільшення у ньому вмісту кисню і тому карбонітрування найбільш ефективно проводити з графіту в динамічному азоткисневмісному середовищі (азот технічної чистоти, вміст кисню у якому до 0,4 об.%).

3. Встановлено вплив температурно-часових та газодинамічних параметрів термодифузійного насичення на закономірності формування покриттів регламентованого фазово-структурного стану на поверхні титанових сплавів. Встановлено нижні межі інтервалів температур, за яких відбувається формування карбонітридних та карбооксидних сполук (800 і 850^оС відповідно). Показано, що з підвищенням температури насичення внаслідок зростання активності взаємодії титану з вуглецем вміст вуглецевої складової у потрійній сполуці збільшується. Подовження тривалості насичення сприяє зростанню вмісту вуглецевої компоненти у складі потрійної сполуки за умови підтримки сталого вмісту кисню у середовищі.

4. Встановлено закономірності впливу газодинамічних параметрів (парціальних тисків кисню та азоту) насичувальних середовищ на фазово-структурний стан модифікованих шарів при багатокомпонентному насиченні титанових сплавів при температурах нижче поліморфного перетворення. Зокрема, для карбооксидування встановлено граничний інтервал парціального тиску кисню насичуючого середовища (10^_2…10² Па), за якого відбувається формування карбооксидної сполуки і показано, що збільшення вмісту кисню в цих межах викликає зростання кисневої та зменшення вуглецевої компоненти у складі потрійної сполуки. Для карбонітрування встановлено граничні інтервали парціальних тисків азоту (1...10⁵ Па) та кисню (10^-3...10² Па), в межах яких відбувається формування покриття на основі потрійної сполуки.

5. Показана можливість безконтактного термодифузійного карбонітрування та карбооксидування титанових сплавів у динамічних (азот-кисень та кисневмісних) середовищах за температур 800...850^оС. Встановлено, що за цих умов взаємодія титану з вуглецем відбувається через газову фазу, де роль транспортного агенту відіграє монооксид вуглецю СО. Киснева складова насичуючого середовища відіграє ключову роль у забезпеченні газофазної взаємодії. Безконтактне карбонітрування та карбооксидування забезпечує вищу якість поверхні покриття (шорсткість та фазова однорідність) на сплавах титану.

6. Запропоновано механізми формування потрійних сполук втілення при багатокомпонентному термодифузійному насиченні титанових сплавів. Зокрема, утворення карбооксидів відбувається шляхом: насичення поверхні киснем з утворенням плівки диоксиду титану в модифікації рутилу; його трансформації до нижчих оксидів; насичення поверхні вуглецем з формуванням нестехіометричного карбіду титану; взаємодії останнього з киснем з утворенням карбооксиду титану. При карбонітруванні внаслідок присутності у системі азоту останній бере участь у формуванні нестехіометричного нітриду TiN_x який взаємодіє з вуглецем з утворенням карбонітриду, а також утворенні фазового підшару з нітриду Ti₂N. За умови зменшення вмісту кисню у середовищі доставка вуглецю до поверхні сповільнюється і відбувається трансформація потрійної сполуки у бінарну (карбонітриду TiCN у нітрид TiN).

7. Показано, що багатокомпонентне насичення завдяки утворенню потрійних сполук втілення забезпечує покриттям вищу поверхневу мікротвердість у порівнянні з однокомпонентним. Максимальне зміцнення поверхні досягається за умови формування потрійних сполук складу близького до еквіатомного. Участь у процесах газонасичення кисню поряд з азотом та вуглецем (у випадку карбонітрування) та вуглецем (у випадку карбооксидування) сприяє зростанню глибини дифузійної зони та приповерхневого зміцнення титанових сплавів у порівнянні з однокомпонентним насиченням (азотуванням, оксидуванням, навуглецюванням).

8. Показано, що формування покриттів на основі потрійних сполук забезпечує титановим сплавам вищий антикорозійний захист у висококонцентрованих розчинах неорганічних кислот (сульфатної, хлоридної та фосфатної) у порівнянні з покриттями на основі бінарних сполук. Встановлено вплив компонентного складу багатокомпонентних покриттів на корозійно-електрохімічну поведінку. Показано, що найвищий рівень захисних властивостей забезпечують карбонітридні та карбооксидні покриття складу, близького до еквіатомного.

9. Встановлено, що карбонітридні і карбооксидні покриття дозволяють ефективно покращити триботехнічні властивості титану при терті у парі з бронзою та сталлю порівняно з нітридним та оксидним покриттями. Обґрунтовано доцільність диференційованого використання карбонітридних та карбооксидних покриттів у парах тертя залежно від матеріалу контртіла.

10. Встановлено, що реалізація багатокомпонентного насичення за температур 800...850^оС забезпечує мінімальне зниження механічних властивостей титанових сплавів у порівнянні з формуванням оксидних та нітридних покриттів за ідентичних температурно-часових умов, причому використання неконтактного способу насичення дозволяє досягнути вищого рівня характеристик.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Федірко В.М. Термодифузійне багатокомпонентне насичення титанових сплавів / В.М.Федірко, I.M.Погрелюк, О.І.Яськів. - К.: Наук. думка, 2009.- 165 с.

2. Вплив активного середовища на навуглечування титанових сплавів / В.Федірко, С.Миник, І.Погрелюк, О.Яськів // Машинознавство. - 2001. - № 4-5. - С. 46-50.

3. Вплив температури на зміну фазового складу поверхневих шарів при навуглецюванні титанового сплаву ВТ1-0 з графіту в атмосфері аргону / В.М.Федірко, С.В.Миник, І.М.Погрелюк, О.І.Яськів // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2002. - №1. - С. 69-73.

4. Погрелюк І.М. Корозійна тривкість титанового сплаву ОТ4 після навуглечування в атмосфері аргону / І.М.Погрелюк, С.В.Миник, О.І.Яськів // “Фізико-хімічна механіка матеріалів” (спецвипуск). - 2002. - №3. - С. 570-572.

5. Погрелюк І.М. Кінетика навуглецювання титанових сплавів у вуглецькисеньвмісному середовищі / Погрелюк І.М., Миник С.В., Яськів О.І. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2002. - №6. - С. 58-62.

6. Закономірності утворення оксикарбідних шарів на титані при насиченні у вуглецькисеньвмісному середовищі / Погрелюк І.М, Федірко В.М., Гурин С.В., Яськів О.І. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2003. - №3. - С. 81-84.

7. Вибір середовища для карбооксидування титанових сплавів / Гурин С.В., Федірко В.М., Погрелюк І.М., Яськів О.І. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2003. - №6. - С. 66-70.

8. Вплив параметрів насичення на взаємодію титанових сплавів з вуглецьазотовмісним середовищем / Погрелюк І.М., Федірко В.М., Яськів О.І., Дюг І.В. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2004. - №3. - С. 81-87.

9. Вплив умов насичення титану з графіту у вакуумі на структурно-фазовий стан поверхневих шарів / Федірко В.М., Гурин С.В., Погрелюк І.М., Яськів О.І. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2004. - №4. - С. 75-78.

10. Електрохімічна поведінка титану з карбооксидними покривами у водному розчині сульфатної кислоти / Федірко В.М., Гурин С.В., Яськів О.І., Дюг І.В. // Фізико-хімічна механіка матеріалів (спец. видання). - 2004. - №4. - С. 513-515.

11. Яськів О.І. Залежність взаємодії титану з вуглецьазотовмісним середовищем від параметрів насичення / О.І.Яськів, І.М.Погрелюк, І.В.Дюг // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2005. - №2. - С. 71-75.

12. Дослідження термодифузійних карбонітридних покривів на титанових сплавах / Погрелюк І.М., Дюг І.В., Федірко В.М., Яськів О.І. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2005. - №4. - С.59-65.

13. Насичування титанових сплавів з графіту в азоткисневмісному середовищі / Погрелюк І.М., Яськів О.І., Федірко В.М., Дюг І.В. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2005. - №5. - С. 49-54.

14. Корозійна тривкість титанових сплавів з карбооксидними та карбонітридними покривами / Яськів О. І., Федірко В. М., Погрелюк І. М., Гурин С. В. // Фізико-хімічна механіка матеріалів (Спец. випуск). - 2006. - Т.2, № 5. - С. 574-579.

15. Федірко В.М. Формування на титані функціональних покривів на основі сполук втілення за термодифузійного насичення / В. М. Федірко, І. М. Погрелюк, О. І. Яськів // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2006. - №3. - С.17-26.

16. Підвищення корозійної тривкості карбонітруванням титанового сплаву системи Ti-Al-Mo-V / Погрелюк І. М., Федірко В. М., Яськів О. І., Тихонович В. В., Проскурняк Р. В. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2006. - №4. - С.78-83.

17. Морфологія приповерхневих шарів титанового сплаву системи Tі-Al-Mо-V після карбонітрування / Погрелюк І. М., Яськів О. І., Федірко В. М., Грипачевський О. М., Проскурняк Р. В. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2006. -№6. - С. 61-66.

18. Карбонітрування титанових сплавів у вуглець-азотвмісному середовищі, що містить кисень / Проскурняк Р. В., Яськів О. І., Погрелюк І. М., Федірко В. М. // Наукові нотатки. - 2007. - С.392-397.

19. Формування карбонітридних покривів контактним і неконтактним способами / Погрелюк I. M., Федірко В. М., Яськів О. І., Проскурняк Р. В. // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2008. - №3. - С. 43-49.

20. Яськів О. І. Еволюція фазового складу покривів за термодифузійного неконтактного карбонітрування титану / О. І. Яськів // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2008.- №4. - C.114-120.

21. Яськів О. І. Поверхневе зміцнення титану шляхом термодифузійного карбонітрування неконтактним способом / О. І. Яськів // Фізико-хімічна механіка матеріалів. - 2008. - №5. - C.63-68.

22. Коррозионная стойкость сплавов с термодиффузионными слоями / Федирко В., Мынык С., Яськив О., Погрелюк И. // Acta Mechanika Slovaka. - 2002. - №2. - S.17-20.

23. Влияние кислорода на фазовый состав и структуру поверхностных слоев титановых сплавов при обработке в углеродкислородной среде / Федирко В. М., Гурын С. В., Погрелюк И. Н., Лукьяненко О. Г., Яськив О. И. // Acta Mehanica Slovaka. - 2003. - №4-A. - S. 45-50.

24. Wpіyw temperatury na tlenonawкglanie stopуw tytanu / Fedirko V. M., Pohrelyuk I. N., Jaskiv O. I., Guryn S. V. // Inzynieria Powierzchni. - 2004. - №1. - S. 12-16.

25. Wytwarzanie warstwy wкgloazotkуw na tytanie w њrodowisku azotu w z?oїu grafitowym nasyconym / Pohrelyuk I. N., Guryn S. V., Jaskiv O. I., Dyug I. V. // Inzynieria Powierzchni. - 2006. - №1. - S. 23-28.

26. Яськив О. И. Фазовый состав поверхностного слоя на титане, образующийся при взаимодействии с углерод-азотсодержащей средой / О. И. Яськив, И. Н. Погрелюк, В. Н. Федирко // Металловед. и терм. обработка металлов. - 2006. - 599, №3. - C.35-40.

27. Формирование функциональных покрытий при многокомпонентном насыщении титана элементами внедрения / Федирко В. Н., Погрелюк И. Н., Яськив О. И., Гурин С. В. // Титан. - 2007. - №1(20). - С. 52-58.

28. Pohreliuk I. Formation of carbonitride coatings on titanium through thermochemical treatment from carbon-nitrogen-oxygen-containing media. / I. Pohreliuk, О. Yaskiv, V. Fedirko // JOM Journal of the Minerals, Metals and Materials Society. -2007. - Vol. 59, Number 6.- P. 32-37.

29. Патент України 7085 С23С8/72. Спосіб хіміко-термічної обробки для підвищення корозійної тривкості титанових сплавів / Федірко В. М., Погрелюк І. М., Гурин С. В., Яськів О. І., Дюг І. В. - №20040706175; заявл. 26.07.04; опубл. 16.06.05, Бюл. №6.

30. Патент України 11724. С23С8/72. Спосіб хіміко-термічної обробки титанових сплавів / Федірко В. М., Яськів О. І., Погрелюк І. М., Гурин С. В., Дюг І. В. - №u200504816; заявл. 23.05.05; опубл. 16.01.06, Бюл. №1.

31. Патент України 11725. С23С8/72. Спосіб хіміко-термічної обробки титанових сплавів / Федірко В. М., Погрелюк І. М., Гурин С. В., Яськів О. І., Дюг І. В. - №u200504816; заявлено 23.05.05; опубл. 16.01.06, Бюл. №1.

32. Насыщение титана и его сплавов из графита в разреженной динамической атмосфере азота / Яськив О. И., Погрелюк И. М., Федирко В. Н., Дюг И. В. // Оборудование и технологии термической обработки металлов и сплавов: 5-я междунар. конф., 27 сент.-01 окт. 2004 г.: сборник докл. - Харьков, 2004. - С. 184-187.

33. Влияние технологических параметров насыщения на карбооксидирование титана / Федирко В. Н., Гурын С. В., Погрелюк И. Н., Яськив О. И. // Оборудование и технологии термической обработки металлов и сплавов: 5-я междунар. конф., 27 сент.-01 окт. 2004 г.: сборник докл. - Харьков, 2004. - С. 188-190.

34. Yaskiv O. Technology of new carbonitride coatings formation to improve the wear- and corrosion resistance of titanium alloys / O. Yaskiv // Surface modification technologies: International seminar, 18-13 June 2006. - Seoul, 2006. - P. 55-62.

35. Yaskiv O. Application of multicomponent diffusion coatings to improve the antifriction properties of titanium alloys / O. Yaskiv, I. Pohrelyuk, V. Fedirko // Материаловедение тугоплавких соединений: достижения и проблемы: междунар. конф., 27-29 мая 2008 г.: тезисы докл. - К., 2008. - С. 171.

36. Fedirko V. Physical and chemical fundamentals of development of coatings based on interstitial elements to enhance the service properties of titanium alloys / V. Fedirko, I. Pohrelyuk, O. Yaskiv // Материалы и покрытия в экстремальных условиях: исследования, применение, экологически чистые технологии производства и утелизации изделий: 5-я междунар. конф., 22-26 сентября 2008 г.: тезисы докл. - Ялта, 2008. - С. 26.

37. Механічні характеристики титану з багатокомпонентними термодифузійними покриттями / Федірко В., Погрелюк І., Яськів О., Ткачук О. // Механіка руйнування матеріалів і міцність конструкцій. Під заг. ред. В. В. Панасюка. - Львів: Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України, 20-22 травня 2009. - С. 497-502.

Размещено на Allbest.ru