Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 631.358.1: 78

«Поліпшення використання паливно-мастильних матеріалів у ТзОВ «Лішнянське» Дрогобицького району Львівської шляхом розробки пристрою для заправлення нагнітачів консистентних мастил»

Дипломний проект. - Дубляни: Львівський національний аграрний університет, 2009. - 73 с.

Табл. 19; рис. 1; бібліогр. джерел 33; арк. граф. част. форм. А1 - 6.

У дипломному проекті проведений аналіз організації нафтогосподарства і використання ПММ у ТзОВ «Лішнянське», розкриті наявні недоліки і встановлені фактичні втрати ПММ.

Розроблені організаційні заходи щодо поліпшення організаційної схеми нафтогосподарства, вирішені технічні питання, застосування яких дозволить істотно знизити втрати ПММ. Розроблено заходи щодо реорганізації існуючого нафтоскладу і боротьби з втратами нафтопродуктів протягом їх проходження від прийому на центральній нафтобазі до заправлення тракторів і автомобілів.

Розроблена конструкція пристосування для заправки шприців пластичними мастилами, що дозволить знизити до мінімуму втрати останнього.

Проаналізований стан безпеки життєдіяльності у господарстві і розроблені заходи щодо його поліпшення, в т.ч. працюючих на нафтоскладі.

Виконані техніко-економічні розрахунки запропонованих заходів, завдяки яким знижуються втрати паливно-мастильних матеріалів.

Зміст

• Вступ
• 1. Виробничо-технічна характеристика господарства
• 1.1 Характеристика господарства
• 1.2 Структура машинно-тракторного парку
• 1.3 Показники використання машинно-тракторного парку
• 1.4 Витрата палива по господарству
• 1.5 Організація нафтогосподарства
• 2. Розробка питань організації та експлуатації нафтогосподарства
• 2.1 Призначення нафтогосподарства
• 2.2 Розрахунок потреби в ПММ
• 2.3 Розробка організаційної схеми постачання
• 2.4 Визначення місткості резервуарного парку та розрахунок коефіцієнта оборотності
• 2.5 Розрахунок потреби в заправних агрегатах
• 2.6 Вибір типу нафтосховища технологічне планування і підбір устаткування
• 2.7 Заходи щодо скорочення втрат нафтопродуктів
• 2.8 Приймання, зберігання і видача нафтопродуктів
• 2.9 Вимір кількості й облік нафтопродуктів
• 2.10 Збір і здача відпрацьованих олив
• 2.11 Технічне обслуговування обладнання нафтобази
• Висновки за розділом
• 3. Конструктивна частина
• 3.1 Призначення й область застосування конструктивної розробки
• 3.2 Обґрунтування обраної конструкції
• 3.3 Розрахунки на надійність
• Висновки за розділом
• 4. Охорона праці
• 4.1 Аналіз стану організації робіт з безпеки життєдіяльності
• 4.2 Проектні рішення із забезпечення рівнів безпеки праці до нормативних значень
• 4.3 Вимоги безпеки при експлуатації конструкторської розробки
• Висновки за розділом
• 5. Охорона довкілля
• 5.1 Охорона та раціональне використання ґрунтів
• 5.2 Охорона та ефективне використання водних ресурсів
• 5.3 Охорона атмосферного повітря
• 5.4 Зберігання і використання паливно-мастильних матеріалів
• 5.5 Охорона рослинного і тваринного світу
• 6. Розрахунок техніко-економічних показників
• 6.1 Техніко-економічні показники проекту
• Висновки за розділом
• Висновки і пропозиції
• Бібліографічний список

Вступ

Проблема економії використання нафтопродуктів в сільському господарстві України в даний час є досить актуальною.

Невід'ємною частиною ефективної експлуатації машинно-тракторного парку є раціональне використання нафтопродуктів, від якості яких у значній мірі залежить надійність роботи тракторів, автомобілів і мобільних сільськогосподарських машин.

Якість палива і мастильних матеріалів у значній мірі визначає величину експлуатаційних витрат, трудомісткість технічного обслуговування, а також довговічність роботи сільськогосподарської техніки.

Незадовільна робота сільськогосподарської техніки дуже часто пов'язана з неправильним застосуванням палива, мастильних матеріалів і технічних рідин та їхньою низькою якістю, вибором продуктів невідповідних сортів і марок тощо .

У сучасних умовах постійного зростання цін на нафтопродукти їх раціональне та ефективне використання є однією з найважливіших задач. Тому виникає необхідність у розробці організаційних і технічних заходів, які б забезпечували високу якість та економію ПММ.

Мета проекту - розробка організаційних і технічних заходів, спрямованих на зниження втрат ПММ та їх раціонального використання в господарстві.

1. Виробничо-технічна характеристика господарства

1.1 Характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лішнянське» розташоване в північній частині Дрогобицького району Львівської області і відноситься до західного агрогрунтового району. Воно утворилася в результаті реструктуризації у 1995 році колективного господарства.

Господарство знаходиться у с. Лішня на відстані 7 км від районного центру м. Дрогобич та 75 км від обласного центру м. Львів. Воно має дещо розгалужену форму, оскільки земельні угіддя розміщені в різних місцях. Місцевість рівнинна (схили до 2) з окремими невеликими пагорбами. Такий рельєф суттєво не впливає на застосування машинно-тракторних агрегатів. Центральна садиба розміщена в с.Лішня. В ньому також знаходиться контора, тракторна бригада, склади, нафтозаправка, потужна ремонтна майстерня.

ТзОВ «Лішнянське» різнопрофільне господарство. Свою продукцію реалізує в основному у містах Дрогобичі, Трускавець, Борислав.

В таблиці 1.1 показано земельний фонд господарства.

Таблиця 1.1. Земельний фонд господарства

Показники	2006	2007	2008
Усього землі, га	5029,6	5029,6	5029,6
у тому числі рілля	3490,2	3490,2	3422
пасовища	1246	1246	1345
площа лісу	256	256	256
будівлі і двори	71	71	75
ставки і водойми	2	1	1

1.2 Структура машинно-тракторного парку

Склад машинно-тракторного парку і розподіл його за бригадами наведений в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Автотракторний парк господарства

Марка трактора, комбайна, автомобіля	Кількість	Тракторна бригада	Автогараж
		1	2	3
Трактори усього	29	8	9	12	-
Т-150	3	1	2	-	-
Т-150К	4	2	2	-	-
ДТ-75	4	1	1	2	-
ДТ-75М	1	-	-	1	-
МТЗ-80	9	3	2	4	-
ЮМЗ-6Л	5	-	2	3	-
Т-40	1	1	-	-	-
Т-25	1	-	-	1	-
Т-16	1	-	-	1	-
Комбайни	13	3	3	7	-
СК-5 "Нива"	6	2	2	2	-
Силосозбиральні	2	-	1	1	-
Кормозбиральні	5	1	-	4	-
Автомобілі	16	-	-	-	16
КамАЗ - 5410	1	-	-	-	1
ЗИЛ	1	-	-	-	1
ГАЗ-53А	1	-	-	-	1
ГАЗ-САЗ	5	-	-	-	5
ГАЗ-53Б	8	-	-	-	8

1.3 Показники використання машинно-тракторного парку

На даний час господарство має власний склад ПММ. Показники використання ПММ приведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Потреба господарства в ПММ, тонни

Вид нафтопродукту	Рослинництво	Тваринництво	Ін.
Бензин на роботу автомобілів	44	16	28
Весняні польові роботи	4	-	-
Догляд за посівами	22	-	-
Осінні польові роботи	18	-	-
Дизельне паливо	300	40	10
Весняні польові роботи	68	-	-
Олива дизельна	13	-	-
Олива трансмісійна	7	-	-

1.4 Витрата палива по господарству

Дані витрати палива за 2008 рік наведені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Дані витрати палива по центральній нафтобазі

Вид палива	Од	Видано по місяцях
		Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень
Бензин	кг %	13982	1723 3	2718 5	9729 18	12456 23	5100 9	18346 34	2431 4
Дизельне паливо	кг %	2042 1,62	1716 1,36	2157 1,72	9501 7,18	32566 25,98	23490 18,74	30391 24,24	28473 18,72

Таблиця 1.5. Дані по бригадах нафтобази

Вид палива	Од.	Видано палива за місяцями
		Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень
Дизельне паливо	кг %	282 0,51	719 1,30	1047 1,90	4663 8,47	13766 25,03	11500 20,89	13238 24,05	9828 17,85
Дизельне паливо	кг %	1105 1,93	281 0,49	1060 1,85	3398 5,95	15420 27	9140 16	15407 27,98	11285 19,76
Дизельне паливо	кг %	655 4,95	716 5,42	50 0,37	1450 10,9	3380 25,59	2850 21,57	1746 13,22	2360 17,68

Аналізуючи таблицю 1.5 можна зробити висновок, що найбільша потреба господарства в паливо-мастильних матеріалах спостерігається в травні, червні, липні, серпні і вересні.

1.5 Організація нафтогосподарства

Основною задачею нафтогосподарства є придбання і доставка нафтопродуктів від постачальних організацій, збереження придбаного запасу ПММ, заправка машинно-тракторного парку, облік і контроль нафтопродуктів, збір і видача відпрацьованих олив на регенерацію, технічне обслуговування обладнання нафтоскладу. З районної нафтобази ПМ матеріали надходять на центральну нафтобазу господарства, а потім паливозаправниками розвозяться по бригадах. На рисунку 1.1 представлена схема забезпечення ПММ.



Рис. 1.1. Схема забезпечення господарства ПММ

Доставка дизельного палива і бензину з районної нафтобази в господарство проводиться автобензовозами. У господарстві є два бензовози. Оливи й інші мастильні матеріали доставляються безпосередньо на тракторні бригади. Заправлення тракторів на бригадах №1, №2 і №3 проводиться від колонки.

1.5.1 Резервуарний фонд господарства та його коефіцієнт оборотності

Таблиця 1.6. Резервуарний фонд господарства

Найменування	Кількість резервуарів	Загальна місткість, м3	Резервуар під бензин, м3	Резервуар під дизельне паливо, м3
Центральна нафтобаза	7	99	10	80
Бригада №1	1	10	-	10
Бригада №2	1	10	-	10
Бригада №3	1	5	-	5

Коефіцієнт обороту резервуарного парку визначається за формулою

, (1.1)

де - коефіцієнт обороту;

- річна витрата палива, т;

- щільність нафтопродуктів, т/м³;

- місткість резервуарного парку, м³.

Величина коефіцієнта оборотності в бригадах і центральних нафтобазах представлена в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7. Коефіцієнт обороту

Нафтобаза	Вид нафтопродукту	Витрата за рік, т	Місткість резервуарів, м3	Коефіцієнт оборотності
Центральна	Бензин ДП	88 350	10 80	10,7 5,3
Бригада №1	Бензин ДП	140	10	1,7
Бригада №2	Бензин ДП	160	10	1,9
Бригада №3	Бензин ДП	50	5	10

Як видно з таблиці 1.7 коефіцієнт оборотності по центральній нафтобазі та бригадах не високий. Це, з одного боку, пояснюється зменшеними обсягами використання нафтопродуктів, а з іншого -- достатніми місткостями резервуарів.

1.5.2 Розрахунок існуючих втрат нафтопродуктів

Боротьба із втратами нафтопродуктів повинна починатися на нафтопереробних заводах і продовжуватися на всьому шляху проходження -від заводу до паливного бака автомобіля. Дотримання основних правил і вимог, які запропоновані до транспортування, зберігання і видачі палива, значною мірою може знизити втрати.

Втрати нафтопродуктів під час їх транспортування, зберігання і видачі обумовлюються їхніми фізико-хімічними властивостями, станом нафтосховищ та технічним станом засобів транспортування.

Економію палива і мастильних матеріалів можна одержати тільки на технічно справному автомобілі. Тому знання умов роботи, а також підтримка мобільних енергетичних засобів в технічно справному стані, що забезпечується своєчасним і високоякісним технічним обслуговуванням - запорука успіху в роботі.

Особливу роль у боротьбі за економію палива відіграє правильна організація обліку, без якої неможливо знайти причини перевитрати палива і мастильних матеріалів.

В автогосподарствах повинен бути налагоджений строгий облік витрат бензину і дизельного палива за кожним автомобілем. Мають місце втрати нафтопродуктів і під час перевезення їх з районної нафтобази на нафтосклади господарства, але вони можуть бути значно скорочені або ліквідовані, якщо дотримуватись встановлених правил і вимог їх економного використання.

Так дизельне паливо, бензин, гас, оливи необхідно перевозити тільки технічно справними автоцистернами, підготовленими до перевезення даного нафтопродукту. Невелику кількість олив можна перевозити в металевих бочках встановлених в один ярус.

Втрати нафтопродуктів можуть бути кількісними, якісними і змішаними. Кількісні втрати спостерігаються на всіх етапах руху бензину від заводу до бака автомобіля, вони відбуваються під час випаровування, переливах, підтіканнях, просочуванні і т.д. Бензин - рідина, що просочується через такі найтонші пори, по яких не можуть проникнути вода і гас. Якщо через нещільність просочується одна крапля бензину в секунду вагою 40...45 мг, то у добу буде загублено біля чотирьох кілограмів бензину.

Великі втрати бензину і при неправильній заправці машин. Якщо заправка проводиться випадковими пристосуваннями, що не призначені для цього, то буде втрачатися не менш як 1,5...2,2 % бензину. Приблизно стільки ж втрачається і під час заправки з каністри через лійку в бак.

Якісні втрати - обводнення, забруднення, окислення призводять до того, що властивості нафтопродуктів змінюються. Ці незначні втрати якості завдають значної шкоди, тому, що знижується надійність, довговічність, ефективність використання техніки.

Відбуваються і змішані втрати, коли не тільки погіршується якість нафтопродуктів, але і зменшується їх кількість. Цей тип втрат найбільш характерний для автомобільних бензинів, при випарі легких фракцій, через що не тільки погіршуються пускові якості, знижується октанове число, але і зменшується кількість палива. Всі ці види втрат спостерігаються при експлуатації техніки, транспортуванні, зберіганні.

До кількісно-якісних втрат відносяться втрати від випарювання, при яких зменшується кількість нафтопродуктів і погіршується їх якість. Кількість цих втрат залежить від стану складу нафтопродуктів, а також від способу заправки машин. Частина втрат є неминучою внаслідок специфічних властивостей нафтопродуктів. Бензин легко випаровується навіть за мінусової температури, олива залишається на внутрішніх стінках тари при зливі або заправці. Але ці втрати не перевищують встановлених норм.

Втрати бензину від «великих подихів». Надходження повітря в резервуар і вихід парів бензину з нього при зливі і заповненні називають великими подихами. При відпусканні бензину кількість палива в ємності поступово зменшується, а кількість парів постійно збільшується. Якщо бензин наливається в герметичний резервуар, то суміш повітря з парами бензину стискається до тиску, на який відрегульована запобіжна апаратура.

Як тільки тиск у резервуарі досягає величин навантаження запобіжного клапана, пари бензину починають виходити з резервуара. Втрати бензину в наслідок великого подиху залежать від ступеня наповнення резервуара. У резервуарах, не розрахованих на внутрішній тиск, обсяг парів приблизно дорівнює обсягові бензину, що заливається в резервуар.

Для визначення втрат бензину в кг при «великому подиху» використовуємо наступну формулу:

, (1.2)

де G - маса бензину, яка випаровується з 1 м³ повітря що міститься в газовому просторі резервуара;

С - об'ємна концентрація пар бензину в повітрі, визначається за формулою:

, (1.3)

де Р - пружність пар бензину в залежності від температури ( );

Р_а - абсолютний тиск пароповітряного простору в резервуарі під час його наповнення, Р_а=1 кг/см²;

За один злив

кг.

З усіх видів нафтопродуктів саме для бензинів втрати від різних витоків особливо великі, тому устаткування для перевезення, збереження і видавання повинно бути за можливістю сучаснішим.

Втрати бензину від «малого подиху». Вихід бензину з резервуара в результаті підвищення температури газового простору резервуара називається втратами бензину від малого подиху. В день повітря в газовому просторі резервуара нагрівається за рахунок сонячної реакції. Газ (суміш повітря з парами бензину) від нагрівання розширюється і тиск зростає. Як тільки тиск газів в резервуарі досягає величини навантаження дихального клапана, повітря, насичене парами бензину, починає виходити з резервуара. При зниженні температури тиск в резервуарі падає й атмосферне повітря входить в резервуар (відбувається вдих).

Приблизний розрахунок втрат бензину від малого подиху з 1м³ газового простору резервуара при зміні температури на 1^о С визначається за формулою:

, (1.4)

де G_м.д. - втрати бензину, кг;

С - об'ємна концентрація пар бензину в повітрі (С<1).

.

Втрати палива від витоку. Витік моторних палив з бензоцистерни і резервуарів проходить через нещільності швів і фланцевих з'єднань, через сальники і засувки.

Втрати бензину під час заправки каністрами. Під час заправки каністрами втрачається від 1 до 1,3 % палива. В господарстві є випадки заправки техніки каністрами. Втрати бензину під час заправки каністрами можна визначити за формулою:

, (1.5)

де Q - обсяг палива, що заправляється каністрами.

,

Втрати бензину під час заправки рукавами без кранів. Під час заправки рукавами без кранів трапляються часті переливи бочок або баків, а також залишки палива в рукавах, що випливає в наслідку руху. За даними ГОСНИТИ під час заправки таким способом втрачається від 0,48 до 0,55 % палива. Якщо прийняти, що 10000 літрів бензину заправляється рукавами без кранів, тоді втрати бензину G визначаються за формулою:

, (1.6)

де Q_p - обсяг палива під час заправки рукавами.

.

Останні дослідження показали, що середньорічні втрати дизельного палива під час тривалого зберігання в наземних резервуарах для всіх кліматичних зон практично однакові і складають в середньому 1,4 кг/м³ парового простору або 0,41 % від загальної кількості палива в господарстві.

Втрати дизельного палива визначаються за формулою:

, (1.7)

де Q - обсяг палива, що витрачається за рік, т.;

Р - відсоток втрат під час заправки, Р = 0,41;

т.

Втрати дизельного палива під час заправки рукавами без кранів. За даними ГОСНИТИ під час заправки рукавами без кранів втрачається в середньому 0,48...0…0,55% палива. Припустимо, що в рік заправлено 20000 кг дизельного палива рукавами без кранів Тоді втрати дизельного палива складатимуть:

кг.

Втрати олив під час ручної заправки дуже великі. У бочці після закінчення видачі може залишатися до 2...3 кг олив. Крім того, під час заправки з бочки може розлитися до 8...10 кг олив, причому ці втрати тим більші, чим менша кількість, що одночасно відпускається.

Під час заправки з кухля в картер деяка кількість олив (5...8 %) може залишатися на її стінках. При кожній заправці втрачається в загальному невелика кількість олив, питома вага цих втрат досягає великих значень з погляду на те, що одночасна доливка рідко перевищує 3…4 кг. За такого способу заправки загальні втрати можуть становити до 10 %. Втрати оливи для дизельних двигунів під час видачі з бочок у мірний кухоль шляхом перекидання бочки складають 10 % від кількості використаних за рік олив.

кг.

Втрати автолу під час видачі з бочок у мірний кухоль або цебро складуть до 10 % від використання автолу:

кг.

Втрати консистентних мастил (солідолів) на шляху від бочки до вузла під час нагнітання шприцом складуть 20 %:

кг.

Таблиця 1.8. Дані про кількісні втрати

Вид нафтопродукту	Причина втрат	Втрати, %	Величина
Дизельна олива Олива для карб. двигунів Трансмісійна олива Консистентні мастила	Неповний злив -//- -//- Залишок в бочках	1 1 1 20	130 157 76 100

За існуючої організації нафтогосподарства втрати всіх видів нафтопродуктів за даними бухгалтерії складають 18518 гривень за весь 2008 рік. Питомі витрати на доставку, зберігання і заправку 1т ПММ в господарстві складають 102,8 грн.

нафтогосподарство паливний мастильний заправка

Висновки за розділом

1. Господарство повинно мати нафтосклад, що забезпечує зберігання необхідних запасів нафтопродуктів для безперебійного забезпечення техніки.

2. На центральному складі, на бригадах немає достатньої механізації всіх операцій з нафтопродуктами, в результаті чого спостерігається їх втрата. Серед існуючих схем отримання і видачі паливно-мастильних матеріалів є схема, в якій нафтопродукти доставляють на склад господарства, а звідти заправні агрегати доставляють їх до тракторів і комбайнів.

3. Втрати нафтопродуктів від випаровування в резервуарних парках наносять господарству великий матеріальний збиток. Проведення спеціальних організаційних і технічних заходів щодо боротьби з втратами нафтопродуктів від випаровування повинно сприяти їхньому скороченню. До таких заходів варто віднести: зменшення обсягу газового простору резервуарів; зберігання нафтопродуктів під надлишковим тиском; вловлювання пар нафтопродуктів, що виходять з резервуарів; скорочення коливань температури газового простору резервуарів; раціональний вибір і правильна експлуатація резервуарів.

2. Розробка питань організації та експлуатації нафтогосподарства

2.1 Призначення нафтогосподарства

Призначення нафтогосподарства - складання планів завезення нафтопродуктів; одержання різних видів нафтопродуктів від постачальних організацій; транспортування нафтопродуктів на склад господарства і заправка машин; відпустка й облік нафтопродуктів; зберігання виробничих запасів палива, мастильних матеріалів і контроль їхнього якісного стану; збір відпрацьованих олив і здача їх на регенерацію; експлуатація і технічне обслуговування установок; забезпечення пожежної безпеки і дотримання норм і правил охорони праці та застосування заходів для боротьби з втратами нафтопродуктів.

2.2 Розрахунок потреби в ПММ

Потреба нафтопродуктів визначається, виходячи з роботи тракторів, комбайнів, автомобілів, роботи стаціонарних двигунів, ремонту, обкатки техніки.

Потреба в паливі для роботи тракторів визначається за формулою:

, (2.1)

де - обсяг усіх тракторних робіт, ум. га;

- витрата палива на один ум. га.

т.

Потреба в паливі для роботи комбайнів визначається за формулою:

, (2.2)

де - обсяг комбайнових робіт у фіз. га;

Q - витрата палива на один фіз. га.

т.

Визначаємо необхідну кількість бензину

, (2.3)

де S - пробіг за рік, км;

- витрата палива на один км.

т.

Потребу в мастильних матеріалах визначаємо з процентного співвідношення до потреби основних видів палива:

Дизельна олива - т;

Нігрол - т;

Солідол - т.

2.3 Розробка організаційної схеми постачання

Вибір організаційної схеми постачання в кожному конкретному випадку повинен встановлюватися з економічної точки зору, особливо з обсягу запасу нафтопродуктів.

Перш ніж почати будівництво необхідно розробити схему організації нафтогосподарства в цілому. Під час вибору схеми враховують: концентрацію тракторів та іншої техніки, розташування господарства стосовно баз одержання нафтопродуктів і бригад у господарстві, стан доріг тощо.

До складу нафтогосподарства можуть входити:

а) центральний склад нафтопродуктів;

б) склад бригади, відділення;

в) стаціонарний пост заправлення при центральному складі або бригаді;

г) пересувні заправні агрегати;

д) транспортні засоби.

З багатьох схем може бути обрана одна найвигідніша і найекономічніша.

Найбільш доцільною є схема, коли нафтопродукти завозять на склад господарства, а звідти заправні агрегати доставляють їх до техніки.

Під час вибору схеми варто враховувати наступні основні рекомендації.

Необхідність організації центрального складу в господарстві викликане усуненням перебоїв в одержанні нафтопродуктів, які викликаються різними причинами. Деякі схеми реалізовують змішане використання стаціонарних і пересувних заправних засобів при наявності центрального складу в господарстві. Крім стаціонарної заправки в бригаді використовують механізований заправний агрегат. Така організація нафтогосподарства раціональна, її застосовують в бригадах, які нараховують більш 20 тракторів. Широко поширена схема організації нафтогосподарства, коли нафтопродукти зберігаються на центральному нафтоскладі, звідки їх механізованими заправними агрегатами доставляють до місця роботи тракторних агрегатів і комбайнів. За цією схемою витрати на заправку найменші. Вибравши раціональну схему для свого господарства, зазвичай приступають до визначення запасу нафтопродуктів. Збільшений запас нафтопродуктів допускається для господарства, розташованого на великій відстані від бази нафтопостачальної організації, за умови розливу рік, сніжних заметів і ін.

Запас нафтопродуктів розраховують за їх максимальною витратою при проведенні весняної сівби або збиранні з таким розрахунком, щоб забезпечити безперебійну роботу машинно-тракторного парку господарства в напружений період роботи. Досвід показує, що при централізованій доставці нафтопродуктів в господарство і задовільному стані доріг цілком достатньо мати запас нафтопродуктів в господарстві, рівний 5-10 % річної потреби. За незадовільного стану доріг, а також при доставці нафтопродуктів транспортними засобами господарства виробничий запас підвищують до 15-20 % річної потреби.

Якщо нафтопродукти одержують транзитом залізницею, склад повинен мати резервну ємність об'ємом 50 м³. Варто також враховувати, що в залежності від обраної схеми організації нафтогосподарства виробничий запас нафтопродуктів розміщується на центральному складі та у стаціонарних місцях заправлення бригад і відділень. У бригадах і відділеннях резервуарна ємність стаціонарних місць заправлення повинна забезпечувати безперебійну роботу машин протягом 10-15 діб напруженого періоду польових робіт. В даний час існує два види заправки тракторів - пересувний і стаціонарний.

Стаціонарний спосіб здійснюється на стаціонарному пості. Стаціонарний спосіб заправлення організовується на центральному складі, окремо у центральній садибі господарства, а також на тракторних бригадах.

Стаціонарний спосіб заснований на будівництві наземних і підземних ємностей. Цей спосіб розповсюджений у бригадах з парком 5-15 тракторів і радіусом роботи в межах 2-2,5 км від стану бригади. В даний час у господарствах найбільш поширені заправні пости з підземним розташуванням резервуарів для збереження дизельного палива, з яких паливо видається через колонку.

Пересувний пост заправлення (механізований агрегат) призначений для доставки нафтопродуктів зі складу до місця роботи тракторів і комбайнів та для механізованої заправки машин нафтопродуктами. Досвід використання механізованих заправних агрегатів показав, що витрати на заправку однієї тони дизельного палива обходиться господарству на 60% менше, ніж під часи виконання цих операцій спеціальними та іншими способами.

Виходячи з умов господарства, робота заправного агрегату може бути організована за двома схемами:

- агрегат одержує нафтопродукти на базі і доставляє їх до місця роботи машин. За цієї схеми роботи агрегату на польовому стані бригади стаціонарний пост заправлення не організують, усі машини заправляються з механізованого агрегату.

- агрегат одержує продукти на складі бригади і доставляє їх до місця заправки тракторів і комбайнів, що працюють на полях даної бригади.

Рис. 2.1. Схема нафтопостачання

Вибір такої схеми постачання господарства нафтопродуктами організований наступними принципами. У господарстві всі бригади розташовані не в одному місці, тому кожній бригаді необхідні окремі схеми заправки. Враховуючи те, що тракторна бригада №3 розташована недалеко від центрального нафтоскладу, заправка в цій бригаді буде здійснюватися безпосередньо на центральному нафтоскладі за допомогою механізованих заправних засобів. Автогараж також розташований поруч з центральним нафтоскладом господарства. Тому заправка автомобілів також буде відбуватись безпосередньо механізованими заправними агрегатами.

Через те, що бригада №2 розташована на відстані більшій 2 км, то заправка буде здійснюватись за допомогою механізованого заправного агрегату на шасі автомобіля. Варто враховувати, що на перегін трактора на відстань більш 2 км затрачається понад 30 хвилин часу. Крім того, в більшості випадків трактори працюють з начіпними і напівначіпними знаряддями, зняття яких для переїзду на заправку не раціонально, а переїзд із начіпними знаряддями не дозволяє якість доріг. Підрахунки показали, що якщо кожну зміну трактор для дозаправки буде долати відстань 2 км, то при двозмінній роботі його загальний перегін у рік складе близько 800 км. Для цього трактору буде потрібно до 1 т палива і відповідна кількість мастильних матеріалів. Крім того, будуть зношуватись механізми трактора, особливо деталі ходової частини, а також затрачено робочий час.

На центральному нафтоскладі зберігається як дизельне паливо, так і інші нафтопродукти. Це дає можливість організувати необхідний штат працівників, а отже, підібрати необхідне устаткування, налагодити облік нафтопродуктів, механізувати всі види заправки, більш строго і вчасно проводити технічне обслуговування. Заправка тракторів, комбайнів буде здійснюватися як на стаціонарній посаді заправлення, так і механізованими заправними агрегатами. Це пов'язано з тим, що трактори, самохідні комбайни працюють на відстані, більшій 2 км від нафтоскладу.

Агрегати, що працюють на відстані, меншій 2 км від нафтоскладу, заправляються безпосередньо на стаціонарному пості заправки. Тут не буде проводитися заправка автомобілів. Пропонована схема спрямована проти втрат нафтопродуктів під час зливу і наливу, а також при транспортуванні до робочих машин та до місця їх роботи. Це пояснюється тим, що більшість палив буде заправлятися безпосередньо через механізовані заправники, що дозволять підвищити пожежну безпеку та зменшити їх втрату. У запропонованій схемі цілком виключена ручна заправка тракторів і автомобілів. Через це втрати:

- бензину від малого і великого подиху скорочуються за рахунок зливо-наливних операцій на 50 кг і складуть від великого подиху 840 кг;

- дизельного палива скорочуються за рахунок ліквідації ручних операцій, але під час зберігання можливі для всіх кліматичних зон на рівні 0,41 % втрат від загальної кількості палива і складають 8750 кг;

- консистентних олив скорочуються за рахунок застосування механізованих солідолонагнітачів до 4 % і складають 121 кг;

- дизельних олив скорочуються за рахунок механізованої роздачі до 0,8% і складають 240 кг;

- трансмісійних олив скорочуються до 0,8 % і склали 64 кг.

2.4 Визначення місткості резервуарного парку та розрахунок коефіцієнта оборотності

У випадку, коли механізованих заправних засобів у господарстві недостатньо або дорожні умови і відстань не дозволяють у визначені періоди року безперебійно забезпечити нафтопродуктами, будують стаціонарний пункт заправлення з необхідною кількістю ємкостей для збереження певного запасу нафтопродуктів. Місткість центрального нафтоскладу визначається за формулою:

, (2.4)

де V_p - місткість резервуарного парку нафтоскладу, м³;

Q_т - необхідна кількість нафтопродуктів для найбільш напруженого місяця року, т/міс;

Q_п - перехідні запаси нафтопродуктів, встановлені планувальними органами, т, Q_п = 6 %;

Q₃ - середньомісячне завезення нафтопродуктів в господарство, т/міс.;

q - середня питома вага нафтопродуктів, 0,82 г/м³;

0,95 - коефіцієнт заповнення ємкостей.

Визначаємо місткість резервуарного парку для збереження дизельного палива.

.

Зі збільшенням витрат у майбутньому, приймаємо місткість об'ємом 60 м³.

Визначаємо місткість резервуарного парку для збереження бензину:

, (2.5)

.

З урахуванням збільшення витрат у майбутньому приймаємо місткість об'ємом 30 м³.

Розраховуємо коефіцієнт оборотності резервуарного парку

, (2.6)

де К - коефіцієнт оборотності;

Q - річна витрата палива, т;

q - щільність нафтопродукту, т/м³;

V - місткість резервуарного парку, м³.

Для дизельного палива

Для бензину

.

2.5 Розрахунок потреби в заправних агрегатах

Основна виробнича задача - заправка тракторів всіма видами нафтопродуктів і водою. Поряд з цим на пункті заправки виконуються операції з прийому нафтопродуктів, їх зберіганню, здійснюється облік і контроль їх якості. Відповідно до цих вимог пункт заправки повинен мати відповідне устаткування для прийому нафтопродуктів, для збереження виробничого запасу нафтопродуктів, для заправки тракторів всіма їх видами, для обліку кількості нафтопродуктів, що відпускають на заправку, для контролю якості нафтопродуктів, що надходять на пункт і які заправляють в трактори.

При наземному розташуванні резервуарів на пункті заправки (табл. 2.1) встановлюють приймально-роздавальний стояк із пристроєм для приєднання напірних рукавів транспортної автоцистерни. Приймально-роздавальний стояк 03-97-21 може виконувати прийом і видачу дизельного палива, бензину в автоцистерни, а також видавати паливо в баки машин. В цьому випадку колонку встановлювати недоцільно. Запаси олив зберігають в бочках, пластичні мастила в бочках і фанерних барабанах, індустріальні і спеціальні оливи в отриманій з нафтобази тарі.

Таблиця 2.1. Техніко-економічна характеристика пункту заправки

Найменування	Значення
Площа ділянки, га Будинок заправного пункту, м2 Склад олив, м2 Заправний острівець для автомобілів, м2 Заправний острівець для тракторів, м2 Загальна резервуарна ємність, м3 Резервуари для бензину 20 м3, шт. Теж, ємністю 10 м3, шт. Резервуари для дизельного палива 10 м3, шт. Резервуари для олив ємністю 5 м3, шт.	0,28 37,6 15,8 11,0 7,0 80 2 2 1 2

Для заправки тракторів і комбайнів в полі застосовуються механізовані заправники.

Кількість механізованих заправників визначається за формулою

, (2.7)

де V_сут. - добова витрата палива, кг;

V - ємність заправника, л;

- щільність палива, ;

- коефіцієнт використання місткості заправника;

n_i - кількість тракторів і комбайнів працюючих одночасно в напружений період;

t_3i - тривалість заправки одного трактора;

K_i - середня кількість заправки трактора;

Т_сут. - тривалість роботи одного заправного агрегату в добу, хв.;

t_i - тривалість поїздки одного заправного агрегату, км. визначається по формулі:

, (2.8)

де S - загальний пробіг агрегату за одну їздку, км. визначається за формулою:

, (2.9)

де l_c - середня відстань проїздів від одного трактора до іншого;

V_б - місткість паливного бака;

L_y, - відстань від полів до нафтоскладу;

t_max - час одержання нафтопродуктів на складі;

V_max - технічна швидкість заправника.

;

;

шт.

2.6 Вибір типу нафтосховища технологічне планування і підбір устаткування

Для збереження автомобільного бензину і дизельного палива застосовуються горизонтальні, сталеві, наземні резервуари. Кожен резервуар встановлений на дві опорні секції. Опорні стінки для застосовуваних резервуарів споруджуються так, щоб вісь резервуарів проходила через середину опорних стінок. Фундамент виконується з бетону, а опорні стінки з цегли. Поверхні опорних стінок повинні бути вирівняні розчином за шаблоном і за всією довжиною дуги стикатися з корпусом резервуара. Для попередження корозії в місцях зіткнення його корпуса з опорними стінками необхідно укласти два шари рубероїду на бітумній основі.

З метою забезпечення зручного огляду резервуара між нижньою частиною його корпуса і рівнем ґрунту повинний бути просвіт, рівний 0,8 м. резервуари, що встановлені на опорних стінках повинні знаходитися з нахилом і = 0,005 вбік водозливної пробки.

Для забезпечення нормальної експлуатації резервуарів, з дотриманням необхідних правил техніки безпеки і протипожежних заходів, всі резервуари повинні бути обладнані комплектами нафтоарматури.

При монтажі між фланцями арматури горизонтальних резервуарів встановлюються прокладки з маслобензостійкої гуми товщиною 2-3 мм. Після установки резервуарів, їхню зовнішню поверхню і трубопроводи фарбують у білий колір олійною фарбою. На кожном резервуарі написом необхідно вказати марку і вид збереженого палива. Відстань між резервуарами з дизельним паливом не менш 4 м, а між резервуарами з бензином не менш 5 м.

Для запобігання розтікання палива за всією території при аварії навколо резервуарів необхідно зробити обвалування.

Земляний вал повинний мати:

1) висоту 0,75...1 м;

2) ширину по верху не менш 0,5 м;

3) відстань від обвалування до резервуарів не менш 2 м.

Обрана для будівництва нафтоскладу площадка повинна мати природний схил зі сходу на захід. Це буде сприяти стокові дощових і малих вод з нафтопродуктами. Приймально-роздавальне устаткування встановлюється на відстані 25 м.

Загальна довжина трубопроводів нафтоскладу повинна відповідати розмірам складу і кількості ємкостей.

Теоретично необхідний діаметр трубопроводів визначається з умов максимальної продуктивності. Максимальна продуктивність трубопроводу дорівнює 10 м³/год.

Діаметр труби визначаємо за формулою:

, (2.10)

де F_тр. - площа перетину трубопроводу, см²;

, (2.11)

де Q - продуктивність трубопроводу, м³/год;

V - швидкість руху рідини, м/с. V = 1,5...2 м/с.

,

Тоді

.

За ГОСТ 3262-82 приймається діаметр трубопроводу d_т = 50,8 мм.

Трубопроводи на території нафтобази монтуються на опорах із труб, відстань між опорами 6 метрів. З'єднання на прямих ділянках виконується за допомогою фланців.

Усі трубопроводи встановлюються з ухилом і = 0,01 вбік резервуарів. Для заправки автомобілів застосовується паливо-роздавальні стояки ТК-40. Для заправки тракторів використовують заправний агрегат 03-1576, а для заправки агрегату і відпустки дизельного палива бензином застосовуються приймально-роздавальні стояки. Для прийому бочкотари передбачено два бочкопідйомника.

2.7 Заходи щодо скорочення втрат нафтопродуктів

Значна частина нафтопродуктів втрачається під час наливу, транспортування, зливу в резервуари складу, при збереженні і видачі його зі складу.

Заходи щодо боротьби з втратами палива. Використання автоцистерн для перевезення палива й олив є найбільш раціональним і економічно вигідним способом. Такий спосіб зменшує втрати під час випару і виключає розлив, забезпечує чистоту нафтопродуктів. проте при заповненні автоцистерни паливом відкритим струменем, частина палива розбрискується і випаровується, тому заправляти автоцистерни (бочки) виконується тільки закритим методом. При такому методі втрати бензину скорочуються в 3 рази.

Втрати палива при його наливі в автоцистерну або механізований заправний агрегат відбуваються також через витиснення суміші пар палива з повітрям з цистерни при його заповненні паливом. Ці втрати складають до 2…3 кг на одну тону палива.

Під час технічного обслуговування і щоденного огляду автоцистерни особлива увага повинна бути звернена на справність повітряного клапана і герметичність кришки цистерни.

Щоб скоротити втрати, що відбуваються через витиснення суміші пар палива з повітрям під час заповнення автоцистерни, застосовують газову оболонку.

При цьому способі приймально-роздавальний стояк 03-9721, крім з'єднання має рукав для приєднання до цистерни. По даному рукаві пароповітряна суміш з цистерни надходить у той резервуар, з якого відбувається наповнення паливом. У цьому випадку пароповітряна суміш з цистерни в атмосферу не надходить, а втрати виключаються.

Втрати під час зберігання палива. Причини втрат: несправність трубопроводів, насосних установок, резервуарного устаткування (повітряних клапанів, кранів, засувок і негерметичність люків і кришок), тріщини в корпусі резервуарів, перелив нафтопродуктів під час заповнення резервуарів, цистерн, бочок, малі подихи від нагрівання й охолодження резервуарів тощо.

Щоб скоротити такі втрати необхідно, насамперед, впорядкувати склад, його устаткування й організувати збереження нафтопродуктів відповідно до технічних вимог.

Видимі витоки нафтопродуктів завжди можуть і повинні бути усунуті негайно. Зберігання бензину в резервуарі, що має навіть невеликий отвір у кришці або щілину, веде до великих втрат.

Основою і невидимою причиною втрат палива під час зберігання в резервуарах є випар. Щоб скоротити і ліквідувати дані втрати можна використовувати ряд заходів: зменшити обсяг газового простору резервуара, скоротити число резервуарів за рахунок раціонального збільшення їхньої ємності, скоротити амплітуду і кількість коливань температури палива, зберігати паливо під деяким тиском.

Втрати палива при зливі (великі подихи) можна скоротити, зменшивши обсяг витиснутих пар і уловлюючи їх шляхом газової обв'язки резервуарів. Заповнювати резервуари раціонально в прохолодний час доби, а спорожнювати - в спеку. Обсяг газового простору в резервуарі залежить від того, на скільки заповнений резервуар паливом. Чим більше палива в резервуарі, тим менший обсяг газового простору.

Втрати від теплого розширення палива і пароповітряної суміші (втрати при малому подиху) можна значно скоротити за рахунок зниження інтенсивності нагрівання резервуара. Зберігання бензину в резервуарах розташованих під землею - найкращий спосіб боротьби з втратами від випару. Незважаючи на те, що значні витрати на будівництво обмежують застосування підземних сховищ бензину в сільському господарстві, такі заправки швидко себе окуповують.

У підземних резервуарах немає малих подихів від температурних коливань зовнішнього середовища. В них можуть бути лише втрати, пов'язані зі зміною тиску внаслідок коливання барометричного тиску. Ці коливання відбуваються рідко і тому втрати палива досить малі.

Втрати бензину в підземних резервуарах приблизно в 3 рази менше, ніж під час зберігання бензину в надземних резервуарах.

Під час заправки машин паливом за допомогою несправного і недосконалого інвентарю втрати палива складають до 1-2%. Особливо великі втрати палива при заправці відкритим струменем. Заправляти машини нафтопродуктами потрібно тільки закритим способом. Заправка через рукав з роздавальним краном 03-1551 скорочує втрати до 0,18-0,20.

Подальше зниження втрат під час заправки можна досягти в результаті застосування крана 03-4382, що автоматично закривається в момент повного заповнення бака. Заправка машин паливом через автоматичний кран цілком усуває переповнення баків машин паливом.

З огляду на властивості нафтопродуктів під час нагрівання розширятися, паливні баки машин варто заповнювати до 90-95% їхньої ємності, тобто не доливати 3-5 літрів.

Якщо роздавальний кран опущений у горловину бака, то втрати від випару і розливу можуть бути зменшені до 0,06%. Під час заправки машин багато палива витрачається на проведення технічного обслуговування, промивання фільтрів, деталей вузлів і картера двигуна в процесі зміни олив. Цю витрату можна значно скоротити, якщо не виливати паливо разового промивання і використовувати його після фільтрації кілька разів. Це дозволяє заощадити за сезон до 150 кг палива на трактор.

Незважаючи на те, що витрата олив стосовно палива складає 5-7%, вартість їх вище вартості палива і боротьба за економію олив має велике економічне значення.

Ліквідація проміжної ланки - мірного кухля і застосування оливороздавальної колонки дозволяє звести втрати олив до мінімуму.

Консистентним мастилам - синтетичним солідолом змазують більшість підшипників, вузлів тракторів і інших машин. Для нагнітання змащення застосовують різні шприци. Разова подача солідолу в підшипник складає від 4 до 12 гр. При такій кількості разової заправки невеликі за величиною втрати солідолу призводять до значних втрат. Для зниження втрат солідолу під час змащення підшипників за допомогою ручного важільно-плунжерного шприца розроблений спосіб зарядки шприців солідолом.

Труба з поліамідної плівки розрахована для разового заправлення шприца. Для заправки трубою відвертають головку шприца, стискають пружину, вставляють у циліндр шприца тупим кінцем трубу і відкривають її другий кінець. Відпустивши шток замка, пружина натискає на трубу і солідол надходить в отвір до плунжерної пари і нагнітається через наконечник у маслянку.

2.8 Приймання, зберігання і видача нафтопродуктів

Під час одержання нафтопродуктів на нафтобазах замовник представляє доручення господарства і паспорт на калібрування автоцистерни за підписом уповноваженого Держкомітету стандартів, мір і вимірювальних приладів.

У випадку відпустки олив, що затарені у бочки, допускається обмін цих бочок на порожню однойменну тару такого ж призначення.

Нафтопродукти, що доставляються в автоцистернах, приймають у першу чергу в частково заповнену тару цим же продуктом, а потім у порожні резервуари. Під час зливу змішування нафтопродуктів різних сортів не допускається.

Після прибуття автоцистерни з нафтопродуктом на склад завідувач (комірник, заправник) перевіряє документи (рахунок-фактуру, рахунок, паспорт), видані нафтобазою. Перевіряють обсяг нафтопродукту за тарувальною планкою, визначають щільність і масу шляхом множення обсягу автоцистерни на щільність. Розбіжність між визначеною масою та вказаною у рахунку-фактурі не повинна перевищувати 0,5%.

Паливо в автоцистерни і механізовані заправні агрегати відпускається з нафтоскладу господарства через приймально-роздавальні стояки або за допомогою мотопомпи, а заправлення машин паливом проводиться через заправні колонки.

З нафтоскладу господарства відпускають нафтопродукти, перевірені на відповідність ГОСТу і паспортові на відсутність в них механічних домішок і води. Відпуск нафтопродуктів зі складу господарства проводиться з обов'язковим оформленням документів, затверджених для обліку в сільському господарстві. Величина природних втрат під час відпустку визначається за затвердженими нормами.

Кількість природних втрат нафтопродуктів під час відпуску списується з балансу нафтоскладу комісією наприкінці місяця або кварталу під час зняття залишків.

У проектах нафтоскладів передбачені типи і кількість ємкостей, механізований закритий прийом і видача нафтопродуктів, стаціонарний пункт заправки.

Зберігання в залізобетонних резервуарах, як спосіб скорочення втрат нафтопродуктів, одержало широке застосування як в нашій країні, так і за кордоном. У наземних залізобетонних резервуарах втрати від малих подихів скорочуються в 3-5 разів, а в заглиблених - у 8-10 разів.

Термін служби залізобетонних резервуарів у 2-3 рази більше, ніж наземних металевих. Річна вартість зберігання однієї тонни бензину в залізобетонних резервуарах з врахуванням скорочення втрат від випару, є нижча вартості спорудження й експлуатаційних витрат атмосферних резервуарів і резервуарів підвищеного тиску.

Газова обв'язка резервуарів - це система газопроводів, що з'єднує газові простори резервуарів, в яких зберігаються нафтопродукти одного сорту. Газова обв'язка забезпечує циркуляцію пароповітряної суміші за замкнутим контуром, що запобігає втратам парів нафтопродуктів в атмосферу, сприяє зниженню втрат під час прийому та відпуску. Для скорочення втрат від випару дуже важливо, щоб резервуарні ємності та інше технологічне устаткування знаходилося в справному стані. Резервуарні ємності повинні бути обладнані повітряними клапанами відповідно до стандарту, а кришки резервуарів бути герметичними.

2.9 Вимір кількості й облік нафтопродуктів

Якісний облік у господарстві ведеться у вагових одиницях. Об'ємний метод застосовується тільки для внутрішнього обліку під час видачі нафтопродуктів, які використовуються під час експлуатації автомобілів і тракторів.

Основним недоліком цього методу є те, що обсяг нафтопродуктів, змінюється зі зміною його температури. Тому на початку перевіряється обсяг, фактичний висотний трафарет, пізніше - висота води і загальна висота палива. Замір обсягу палива, що знаходиться в баці трактора і комбайна, проводиться мірною лінійкою, що має шкалу поділок. Заправка проводиться за допомогою заправних бензоколонок через лічильники в літрах. Щільність нафтопродуктів визначається нафтоденсиметром.

Основними документами для списання відпущених нафтопродуктів на нафтоскладі є лімітно-забірна відомість. Відомість виписується бухгалтерією на термін не більш 15 днів. Відпуск нафтопродуктів повинен здійснюватись в межах встановлених лімітів.

2.10 Збір і здача відпрацьованих олив

Відпрацьовані нафтопродукти повинні бути зібрані, піддані регенерації і повторно використані в промисловості й у сільському господарстві. Оливи збирають в резервуари, бочки, бідони. На кожній ємності повинна бути позначена група зібраних олив в дану ємність.

Під час збору і зберігання відпрацьованих нафтопродуктів необхідно стежити за недопущенням подальших забруднень і обводнювань. Час зберігання відпрацьованих нафтопродуктів варто використовувати для відстою від води і механічних домішок.

Відпрацьовані нафтопродукти госпо...