Механізми непереривного транспорту

Трубопровідний транспорт є ефективним видом транспорту, який забезпечує безперервне передавання рідких, газоподібних і твердих речовин спеціальними трубами під тиском.

В Україні трубопровідним транспортом передаються рідке паливо, газ, хімічні продукти. Цей вид транспорту поділяється на магістральний (передача від місць видобутку до місць споживання чи переробки) і промисловий (переміщення в межах промислового підприємства, населеного пункту). Трубопровідний транспорт посідає перше місце за вантажооборотом в Україні

Трубопровідний транспорт -- новий вид транспорту. В Україні він виник у 20-ті роки XX ст. в Передкарпатті, де вперше на сучасній території держави був прокладений магістральний газопровід Дашава -- Стрий -- Дрогобич (1924 р.). У грудні 1929 р. було завершено спорудження газопроводу Дашава -- Львів. У повоєнні роки будівництво газопроводів розширювалося. У 1948 р. було здано в експлуатацію ' газопровід Дашава -- Київ, який пізніше (1951 р.) продовжено до Москви. Протягом 1956-1964 pp. були збудовані газопроводи з Передкарпаття до Мінська, Риги, міст Польщі, а також Шебелинка -- Харків, Шебелинка -- Полтава -- Київ, Шебелинка -- Дніпропетровськ -- Кривий Ріг -- Ізмаїл. У 1967 р. введено в дію магістральний газопровід «Братерство» від м. Долини (Івано-Франківська обл.) до Чехословаччини. Пізніше було побудовано газопроводи «Союз» і Уренгой (Західний Сибір) -- Помари -- Ужгород.

Видобуток нафти в Україні не забезпечує внутрішніх потреб у рідкому паливі і продуктах його переробки. Потужним трубопроводом, що простягається з Поволжя, є нафтопровід Самара -- Лисичанськ -- Кременчук -- Херсон з відгалуженням на Одесу. У 1963 р. збудовано транс-європейський нафтопровід «Дружба», що починається в Росії і перетинає усю територію нашої країни від східного до західного кордону України. Проведено також нафтопроводи Качанівка -- Охтирка, Гнідинці -- Прилуки -- Кременчук на Лівобережжі і Долина -- Дрогобич, Битків -- Надвірна та інші у Передкарпатті. Протяжність трубопроводів у 1997 р. становила близько 45 тис. кілометрів, що майже вдвічі більше, ніж довжина залізничних колій загального користування.

3. Безпечні прийоми праці

3.1 Правові основи ОП

Правові основи охорони праці України

Служба охорони праці

Законодавча база охорони праці України - ряд законів, основними з яких є Закони України:

· Закон України "Про охорону праці"

· Кодекс законів про працю (КЗпП)

· Закон України "Про колективні договори і угоди"

· Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

· Закон України "Про охорону здоров'я"

· Закон України "Про пожежну безпеку"

· Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

· Закон України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку"

· Закон України "Про дорожній рух"

· Закон України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"

Доповнюють Закони державними міжгалузевими та галузевими нормативними актами - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України або на які розповсюджується сфера дії цих актів (міжгалузевий і галузевий принцип дії).

Основними законодавчими актами з охорони праці є:

Конституцiя України;

Кодекс законів про працю України;

Закон України про охорону праці;

нормативні документи з охорони праці.

Держава турбується про поліпшення умов з охорони праці, гарантує працюючим право на відпочинок, охорону здоров'я. Закріпила за громадянами право на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, втрати працездатності.

Згідно з кодексу законів про працю забезпечення здорових та безпечних умов праці покладається на адмiнiстрацiю підприємств, установ, органiзацiй. Вона повинна забезпечувати надійне технічне обладнання всіх робітничих місць та створити на них умови праці, відповідні правилам та нормам з охо-рони праці.

Закон України визначає основні положення, що відносяться до реалiзацiї конституцiйного права громадян на охорону працi та здоров'я у процесi працi, регулює за участю відповідних державних органiв стосунки мiж органiзацiєю (власником) та трудiвником з питань безпеки, гiгiєни працi і виробничого середовища, установлює порядок органiзацiї охорони праці в Українi.

Деталiзованi та конкретизованi вимоги з охорони праці викладенi у Правилах та Нормах, якi є обов'язковими для всiх пiдприємств та органiзацiй незале-жно від їх відомчого пiдпорядкування. До мiжгалузевих правил та нормам по охоронi працi відноситься: "Система стандартiв безпеки працi (ССБП)", “Правила влаштування електроустановок”, "Правила технiки безпеки"(ПТБ), ”Будiвельнi норми та правила (БН) ", "Санiтарнi норми (СН) " та iнші.

Органiзацiйнi аспекти охорони праці:

Відповідальнiсть за органiзацiю охорони праці на підприємстві несе керiвник, головнi фахiвцi, керiвники цехів, дiльниць, майстри. Адмiнiстрацiя пiдприємства зобов'язана: забезпечити безпечні умови працi працюючих; ор-ганiзувати та проводити iнструктажi, навчання працiвникiв охороні праці; органiзувати роботу по професiйному відбору на робiтничi мiсця; здiйснювати контроль за роботою по охороні праці.

Органiзацiя роботи по охороні праці проводиться службою охорони праці. Вид служби охорони праці, чисельнiсть її спiвробiтникiв залежить від кiлькостi працюючих на пiдприємствi. На великих пiдприємствах є віддiл з охорони праці, на бiльш дрiбних - бюро (2-3 чол.), iнженер з охорони праці. На підприємствах виробничої сфери з кількістю працюючих менше 50 чоло-вік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

В обов'язки служби охорони праці входить: розробка заходів по запобiганню нещасних випадкiв, - по попередженню захворювань; заборона роботи, у випадку порушення правил та норм по охороні праці, на відповідних дiлянках; навчання працюючих охороні праці.

Навчання працюючих охорони праці:

Навчання охорони праці на виробництвi складається з:

- курсового (по спеціальній програмi);

- виробничого (в учбових лабораторiях, майстернях пiд керiвництвом майст-ра);
- через iнструктажі з охорони праці.

По характеру та часу проведення iнструктажі пiдроздiляються на: вступні, первинні, повторні, позапланові та цільові.

Вступний інструктаж проводиться з всiма, що приймаються на роботу, про-ходять виробниче навчання, практику, з відрядженими.

Первинний - на робiтничому мiсцi з всiма прийнятими на пiдприємство, що виконують нову роботу, пеpеведеними з одного пiдроздiлу у iнше (проводить керiвник робiт).

Повторний - проходять всi працюючi не рiдше чим через 6-ть мiсяцiв, а з пiдвищеними умовами небезпеки - 1 раз у квартал.

Позаплановий - проводиться всьому персоналу при змінах правил з охорони праці, технологiчного процесу, замiни обладнання, вихiдного сировини та iнших факторiв, впливаючих на безпеку праці, при перервах у роботi бiльше нiж 2 місяці.

Поточний - проводиться з працюючими перед виробництвом робiт, на якi оформляється наряд-допуск.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

3.2 Безпечна експлуатація пристроїв

Підйомно -транспортні механізми можуть експлуатуватися тільки при повній справності і в тому випадку, якщо вони здатні безаварійно витримувати граничну робоче навантаження протягом тривалого часу. Справність і міцність підйомно- транспортних механізмів визначають при технічному огляді перед пуском їх в експлуатацію і потім періодично не рідше ніж через 12 місяців.

Технічне опосвідчення включає ретельний огляд підйомно- транспортного пристрою і його окремих вузлів, статичне і динамічне випробування вантажем. При огляді перевіряється наявність і справність запобіжних і блокувальних приладів і огороджень, стан і ступінь зносу канатів, ланцюгів, гаків, зубчастих і черв'ячних передач, гальм, і т. п., стан кріплень, кінцевих обмежувачів, поручнів і т. д.; у електричних підйомно- транспортних механізмів при огляді перевіряється стан заземлення, наявність огорож та блокувань, які перешкоджають випадковому дотику до струмоведучих частин електричного обладнання. Статичне випробування передбачає перевірку загальної міцності пристрою, справність гальм на механізмі підйому, а для стрілових кранів - стійкість проти перекидання.

При введенні в експлуатацію знову встановлених або виготовлених кранів, а також після реконструкції, капітального ремонту металоконструкцій або монтажу крана на новому місці установки статичне випробування проводиться навантаженням, на 25 % перевищує вантажопідйомність крана. При періодичних технічних оглядах, а також після капітального ремонту або зміни механізму підйому, гака або канатів (вантажних, стрілових, вантових ) статичне випробування крана може проводитися навантаженням, на 10 % перевищує вантажопідйомність крана. В обох випадках контрольний вантаж піднімається загарбним пристроєм на висоту 100 мм і залишається в підвішеному стані протягом 10 хв. Наприкінці випробування проводиться вимір стріли прогину.

Гранично допустима величина пружного прогину залежить від типу підйомного пристрою і довжини прольоту ( стріли крана, ферми, балки ) і допускається: для ручних кранів - не більше 1 / 400 довжини прогону, для електричних кранів не більше 1 / 700 довжини прогону, для електричних кранбалок - не більше 1 / 500 довжини прогону. Залишкова деформація не допускається.

Під час статичного випробування ліфти і товарні підйомники, експлуатовані з провідником, навантажують. додатково проти граничної робочого навантаження на 100 %, а вантажні ліфти і підйомники, експлуатовані без людей, - на 50 %.

Динамічне випробування проводять у тому випадку, якщо результати статичних випробувань визнані задовільними. Це випробування зводиться до повторного підйому і опускання вантажу (або кліті ліфтів ), що перевищує робоче навантаження на 10 %. При цьому випробовуються всі рушійні механізми, гальма, обмежувачі ходу крана і візка, а для ліфтів ще і надійність уловлювачів. Обмежувач ходу механізму підйому відчувають при підйомі гака без вантажу.

Результати випробування фіксують у спеціальному журналі, який заводиться на кожне підйомно- транспортний пристрій. Нагляд за безпечним станом вантажопідіймальних машин покладається адміністрацією підприємства на спеціально виділена особа високої кваліфікації, у якого зберігаються журнали; в них він відзначає про всіх перебудови й ремонтах підйомних механізмів.

Повсякденне спостереження за справністю роботи доручається кваліфікованим монтерам і слюсарям, які пройшли технічний мінімум з поводження з цими машинами і здали відповідний іспит. До кожного підйомно-транспортному влаштуванню правилами Держгіртехнагляду пред'являються вимоги безпеки залежно від типу, специфіки роботи, призначення та характеру обслуговування. Всі частини, деталі та допоміжні пристрої підйомно- транспортних механізмів щодо виготовлення, матеріалів, якості зварювання, міцності, установки, експлуатації повинні задовольняти відповідним технічним умовам, ГОСТам, нормам і правилам.

3.3 Перша допомога потерпілому при ураженні електричним струмом

Ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті людини з побутовим, виробничим або природним (блискавка) джерелом електрики. Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.

Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:

1. Струм побутового напруження (до 380 В) - електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця;

2. Струм напруженням до 1000 В - судоми, спазм дихальних м'язів, раптова зупинка серця;

3. Струмом напруженням вищим за 10000 В - електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.

Найбільш вірогідні причини смерті при ураженні електричним струмом: раптова зупинка серця, набряк головного мозку, спазм дихальних м'язів, ушкодження внутрішніх органів. Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов'язково сухим!), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо - переріжте електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм.

При ураженні електрострумом високого напруження пам'ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов'язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок.

Надання першої допомоги при ураженні струмом високого напруження або блискавкою можуть ускладнюватись появою опіків, кровотечі, обвуглювання тканин. У постраждалих можуть спостерігатися повторна зупинка серця, пригнічення дихання, порушення психіки.

При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.

Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м'язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.

Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.

При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев'яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо.

Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:

- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);

- при раптовій зупинці серці - нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;

- при кровотечі - накладіть кровоспинний джгут, стисну пов'язку;

- при електричних опіках і ранах - накладіть стерильні пов'язки;

- при переломах кісток кінцівок - шини (можна використати будь-які підручні засоби)

- викличте швидку допомогу.

Неприпустимо:

- торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення;

- втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум;

- припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям);

- наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками;

- закопувати ураженого блискавкою в землю.

4. Графічна частина

Пересувний стрічковий конвеєр (до частини 3)

а) - загальний вигляд;

б) - кінематична схема;

в) - розташування стрічки на роликах;

1 - натяжна барабан; 2 - приймальня злодійка; 3 - механізм нахилу; 4 - вантажна стрічка; 5 - ролик-опори; 6 - рама; 7 - мотор-барабан ; 8 - очисний пристрій; 9-підтримуюча ролик-опора; 10 - ходові колеса; 11 - канатний поліспаст; 12 - пульт управління

Ковшовий елеватор

а) - стрічкового з розставленими ковшами;

б) - двох-ланцюгового з розставленими ковшами;

в) - одно-ланцюгового з зімкнутими ковшами;

г) - похилого з зімкнутими ковшами в кожусі;

д) - відкритого похилого з зімкнутими ковшами.

Звільнення потерплого від дії струму(до частини IV.3)

а- відключенням електроустановки;

б- відкиданням проводу сухою дошкою, рейкою;

в- перерубуванням дротів;

г- відтягуванням за сухий одяг;

д- відтягуванням в рукавицях.

Список використаної літератури

1. [Електронний ресурс] http://stroy-technics.ru.

2. [Електронний ресурс] http://www.svitosvit.ua.

3. [Електронний ресурс] http://ua.textreferat.com.

4. [Електронний ресурс] http://uk.wikipedia.org.

5. [Електронний ресурс] http://kuncevo.ucoz.ru.

6. [Електронний ресурс] http://posibnyky.vntu.edu.ua.

7. [Електронний ресурс] http://vsikonstrukcii.ru.

8. Мала гірнича енциклопедія. В3-хт. / За ред. В.С. Білецького. Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3.

9. Дуд Т. Дж. Обзор гидротрубопроводных систем, построенных в мире за последнее время 20-я Международная техническая конференция по утилизации угля и топливным системам, Клиэрустэр, шт. Флорида, США, 20-23 марта 1995 г.

10. Смолдырев А.Е. Гидро- и пневмотранспорт в металлургии (техника и технология, инженерные расчеты). М., “Металлургия”, 1985. 280 c.

11. Світлий Ю.Г., Білецький В.С.. Гідравлічний транспорт (монографія). Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. 436 с. ISBN 978-966-317-038-1.

12. Круть, Олександр Анатолійович. Водовугільне паливо: Монографія. К.: Наук. думка, 2002. 169 с.

13. Світлий Ю.Г., Круть О.А. Гідравлічний транспорт твердих матеріалів. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. 268 с.

Размещено на Allbest.ru