Розробка та виготовлення свердлильно-фрезерного верстата. Електромеханічна частина

С_{год.сер.} = = 14,712 грн.

Отже, середня годинна тарифна ставка С_{год.сер.} = 14,712 грн.

Визначаємо годинну тарифну ставку ІТР за формулою:

С _год= (4.6)

С _{год. ІТР}

Отже, годинна тарифна ставка ІТР становить С _{год. ІТР} = грн.



5. Економічна частина

5.1 Визначення вартості матеріальних та енергетичних витрат для виготовлення свердлильно-фрезерного верстата

Розрахунок вартості матеріальних витрат виконується на підставі нормативно-довідкових документів, комплектувальної та матеріальної відомостей, специфікацій, креслення, прайс-листів гуртових цін на матеріали, вільних ринкових цін комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Розрахунок витрат на основні матеріали виконуємо в табл.5.1.

Таблиця 5.1 - Відомість витрат на основні матеріали

Найменування матеріалу	Одиниця виміру	Кількість	Ціна за одиницю, грн.	Вартість, грн.
Дерев'яний брус	м	4	12,00	48,00
Припій олов'яний	кг	0,3	160,00	48,00
Склопластик	м2	0,3	164,00	49,20
Разом				145,20

Вартість витрат на основні матеріали становить 145,20 грн.

Розрахунок витрат на комплектуючі вироби виконуємо в табл. 5.2.

Таблиця 5.2 - Відомість витрат на комплектуючі вироби

Найменування виробу	Одиниця виміру	Кількість	Ціна за одиницю, грн.	Вартість, грн.
Шаговий двигун PM55L-048 NBM	шт.	2	54,40	108,80
Двигун ПБМГ 200-265	шт.	1	56,00	56,00
Двигун постійного струму	шт.	1	50,00	50,00
Системний блок	шт.	1	250,00	250,00
Монітор	шт.	1	180,00	180,00
Миша	шт.	1	70,00	70,00
Клавіатура	шт.	1	65,00	65,00
Контроллер	шт.	1	100,00	100,00
Сталева шпилька М 5	шт.	2	4,93	9,86
Гайка М 5	шт.	2	1,02	2,04
Разом		897,70

Вартість витрат на комплектуючі вироби становить 897,70 грн.

Розрахунок витрат на допоміжні матеріали виконуємо в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Відомість витрат на допоміжні матеріали

Найменування матеріалу	Одиниця виміру	Кількість	Ціна за одиницю, грн.	Вартість, грн.
Бензин	л	0,5	16,00	8,00
Уайт- спірит	л	0,4	20,00	8,00
Разом				16,00

Вартість витрат на допоміжні матеріали становить 16,00грн.

Загальна сума витрат на основні та допоміжні матеріали і комплектуючі вироби становить:

В_сум.=145,20+897,70+16,00=1052,90 (грн.).

Вартість транспортно - заготівельних витрат становить 15 % від загальної суми:

В _тр.заг = 1052,9 0,15 = 157,94(грн.).

Загальна вартість матеріалів і комплектуючих виробів з урахуванням транспортно-заготівельних витрат становить:

В _заг=1052,9+157,94=1210,84 (грн.).

Загальна вартість матеріалів і комплектуючих виробів з урахуванням транспортно-заготівельних витрат відноситься на статтю калькуляції "Сировина і матеріали".

Визначаємо витрати на електроенергію за формулою:

В _{ел..енер.} = Р • Q • Т, (5.1)

де Р - потужність електрообладнання верстата, кВт; приймаємо для верстата Р= 0,043 кВт;

Q - ціна електроенергії, грн./кВт; приймаємо Q = 5894 грн/кВт.

Т - умовний час роботи електрообладнання, год.; приймаємо Т =150 год.

Обчислюємо витрати на електроенергію для виготовлення свердлильно-фрезерного верстата з ЧПУ 2905ПФ 3

В _{ел..енер} = 0,043 грн.

Вартість витрат на електроенергію вноситься на статтю калькуляції "Паливо і енергія на технологічні цілі".

5.2 Розрахунок фонду заробітної плати бригади та єдиного соціального внеску

Оплата праці згідно із законом України "Про оплату праці" - це ціна трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі, що залежить від кількості і якості витраченої праці, попиту та пропозиції праці.

Заробітна плата - сукупність винагород у грошовій чи натуральній формі, отриманих за фактично виконану роботу, а також за періоди, що включаються в робочий час.

Основними елементами фонду оплати праці є наступні складові. Основна заробітна плата нараховується за фактично відпрацьований час і усі виконані на підприємстві роботи. Додаткова заробітна плата включає виплати за не відпрацьований на підприємстві час, що установлені закотом: оплата відпусток і вихідних; допомога при звільненні; пільгові години при укороченому робочому дні для підлітків; доплати за роботу в нічний час; доплати бригадирам; одноразова винагорода за вислугу років.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати. В основі розрахунку фонду заробітної плати бригади лежить відрядна форма оплата праці, а точніше пряма відрядна система. При прямій відрядній системі розмір заробітку визначається кількістю виробленої за визначений відрізок часу продукції чи кількістю виконаних операцій і відрядною розцінкою.

Фонд оплати праці визначається як сума основної і додаткової заробітної плати. (Приймаємо, що компенсаційні виплати в даному періоді не здійснюються). При нарахуванні заробітної плати на підприємстві необхідно розрахувати суму нарахувань на фонд заробітної на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту і включає матеріальне забезпечення громадян у. випадку: хвороби; повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності: втрати годувальника; безробіття по ' незалежним від них причинам і в інших випадках.

Зарплата працівників визначається на основі середньогодинної ставки і визначеної трудомісткості виконуваних робіт. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту і включає матеріальне забезпечення громадян у. випадку: хвороби; повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності: втрати годувальника; безробіття по ' незалежним від них причинам і в інших випадках. Зарплата працівників визначається на основі середньогодинної ставки і визначеної трудомісткості виконуваних робіт.

Знаходимо основну зарплату працівників за формулою:

З_о=Т_р Сгод.сер (5.2)

Обчислюємо основну заробітну плату робітників бригади

З_ор= 29814,712 = 4384,18 грн

Обчислюємо основну заробітну плату ІТР

З_оІТР= 182= 3103,10 грн.

Крім того робітники отримують додаткову зарплату, яка включає доплати і премії. Додаткова зарплата складає 35 % від основної і визначається за формулою:

З_д=(35 % · 3_О)/100 (5.3)

З_др = 4384,18 0,35 = 1534,46 грн.

З_дІТР = 3103,10 0,35 = 1086,09 грн.

Заробітна плата робітників основна і додаткова вноситься на статтю калькуляції "Заробітна плата виробничих робітників".

Визначаємо загальну зарплату за формулою:

З_з=З_о+ З_д (5.4)

З_зр = 4384,18 + 1534,46 = 5918,64 грн.

З_зІТР = 3103,10 + 1086,09 = 4189,19грн.

На фонд зарплати проводяться нарахування. ВР України прийняла 24 грудня Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році".

З 1 січня 2016 року єдиний соціальний внесок незалежно від класу професійного ризику виробництва сплачуватимуть всі роботодавці за ставкою 22 % від основної і додаткової заробітної плати. Соціальний внесок вноситься на єдиний рахунок Головного управління Державного казначейства України.

Розщеплення суми єдиного соціального внеску здійснює Держказначейство, зараховуючи складові соціального внеску на рахунки відповідних соціальних фондів. Єдиний внесок (загальна сума нарахувань) становить:

ЄВ = 22 % від (З_о + З_д) (5.5)

ЄВ_зр = 0,22 5918,64 = 1302,10 грн.

ЄВ_зІТР = 0,22 4189,19= 921,62 грн.

Загальна сума нарахувань на фонд заробітної плати (ЄВ) вноситься на статтю "Єдиний внесок".

5.3 Визначення вартості виготовлення свердлильно-фрезерного верстата

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції групуються за статтями калькуляції:

- сировина та матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

- паливо й енергія на технологічні цілі;

- зворотні відходи;

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата;

- відрахування на соціальні заходи;

- загальновиробничі витрати;

- втрати від браку;

- інші виробничі витрати;

- попутна продукція.

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вноситись зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї кілька статей калькуляції.

Планування витрат групується у такій послідовності:

- складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції і послуг допоміжних цехів;

- складаються кошториси витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих та інших виробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству;

- складається зведений кошторис витрат на виробництво з розрахунками до нього;

Собівартість - це грошовий вираз витрат, спрямований на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг.

За виробничим призначенням витрати групуються в статті калькуляції залежно від виробничого призначення.

Стаття "Сировина і матеріали" включає витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, а також транспортно-заготівельні витрати; вартість зворотних відходів віднімається за ціною їх можливого використання чи реалізації.

Стаття "Паливо і енергія на технологічні цілі" включає витрати на паливо, електроенергію, пару та ін., які використовуються у технологічному процесі, за нормами витрат, тарифами і цінами.

Стаття "Заробітна плата виробничих робітників" містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій, тарифних ставок або відрядних розцінок, витрати на оплату відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін., обчислюється у відсотках до основної.

Стаття "Єдиний внесок" включає відрахування на обов'язкове соціальне страхування, пенсійне страхування, встановлюється у 22 відсотки від основної і додаткової заробітної плати, незалежно від класу професійного ризику виробництва.

Стаття "Загальновиробничі витрати" містить виробничі накладні витрати на організацію виробництва і управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, обчислюються шляхом складання кошторису цих витрат на певний період і розподілу їх на одиницю продукції пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.

Стаття "Адміністративні витрати " відображає загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: до них належить витрати на утримання адміністративно - управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних актів загальногосподарського призначення, охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати та

ін., обчислюються згідно із встановленими нормами, тарифами і цінами.

Стаття "Підготовка та освоєння виробництва" містить витрати на освоєння нових підприємств, цехів, підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості; списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їхнього відшкодування.

Стаття "Інші виробничі витрати" включає сплату процентів за короткострокові позики банків, оплату робіт із сертифікації та інші витрати, які включаються у собівартість продукції, але не віднесені до перелічених раніше статей.

Стаття "Витрати на збут" містить витрати на пакувальні матеріали, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрат на маркетинг та рекламу.

Сума перших п'яти статей становить цехову собівартість продукції; восьми - виробничу і усіх статей - повну собівартість продукції.

Вартість виготовлення свердлильно-фрезерного верстата - це сума коштів, необхідних для виконання робіт сторонній організації, яка обчислюється на основі чинної кошторисно-нормативної документації та складається із оптової вартості виготовлення та податку на додану вартість.

Оптова вартість виготовлення свердлильно-фрезерного верстата включає суму коштів, необхідних для виконання робіт, яка обчислюється на основі чинної кошторисно-нормативної вартості, та прибутку.

Величина прибутку встановлюється, виходячи із норми рентабельності на продукцію.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень до бюджету. ПДВ встановлюється у вигляді процентної надбавки до цін, в Україні встановлена єдина ставка ПДВ: 20 % - включення в ціни товарів, робіт, послуг.

Розрахунок вартості виготовлення свердлильно-фрезерного верстата зводимо в таблицю 5.4.

Таблиця 5.4 - Розрахунок вартості виготовлення свердлильно-фрезерного верстата

Найменування статей витрат	Методика розрахунку	Сума, грн.
1. Сировина та матеріали	Дані в розділі 5.1	1210,84
2. Паливо та енергія на технологічні цілі	В розділі 5.1	10,25
3. Заробітна плата виробничих робітників: основна додаткова	Тр. • Сг 35 % від 30	4384,18 1534,46
4. Єдиний внесок	22 % від (Зо + Зд)	1302,10
5. Загальновиробничі витрати	270 % від Зо	11837,29
6. Адміністративні витрати	130 % від Зо	5699,43
7. Комерційні витрати	20 % від Зо	876,84
8. Повна собівартість витрат на виготовлення свердлильно-фрезерного верстата	? з 1 по 7 статтю	22470,70
9. Прибуток	18 % від статті 8	4044,73
10. Оптова вартість виготовлення свердлильно-фрезерного верстата	стаття 8+9	26515,43
11. Податок на додану вартість	20 % від статті 10	5303,09
12. Вартість виготовлення свердлильно-фрезерного верстата	стаття 10+11	31818,52

Вартість виготовлення свердлильно-фрезерного верстата складає 31818,52 грн.



6. Заходи щодо техніки безпеки та протипожежної техніки

6.1 Причини виникнення та розвитку пожеж і пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і довкілля. Закон України "Про пожежну безпеку" [55]визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їхньої діяльності та форм власності.

У Законі про пожежну безпеку відображені: правова основа діяльності в галузі пожежної безпеки; порядок організації пожежної безпеки, обов'язки державних органів, підприємств, установ та організацій, громадян щодо забезпечення пожежної безпеки; права та обов'язки державного пожежного нагляду; вивчення правил пожежної безпеки та порядок погодження нормативно-технічних документів і проектної документації; дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, будівництві та реконструкції об'єктів виробничого та іншого призначення; організація наукових досліджень з проблем пожежної безпеки; державна, відомча, сільська та добровільна пожежні оборони; гасіння пожеж; відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки; відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про пожежну безпеку; контроль і нагляд за додержанням законодавства з питань пожежної безпеки та інші питання.

У системі заходів, направлених на охорону матеріальних цінностей громадян, на запобігання впливу на людей небезпечних і шкідливих чинників пожежі й вибуху, питання пожежної і вибухової безпеки займають важливе місце.

Основні положення пожежної і вибухової безпеки відображені у відповідних стандартах.

Пожежа - це неконтрольований процес горіння, який завдає матеріального збитку.

Пожежо- і вибухонебезпечність речовин і матеріалів - це сукупність властивостей, яка характеризує їхню здатність до виникнення і поширення горіння. Наслідком горіння залежно від його швидкості й умов протікання можуть бути пожежа (дифузійне горіння) або вибух (дефлаграційне горіння попередньо перемішаної суміші пального з окиснювачем).

Пожежна безпека - це такий стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Система запобігання пожежі забезпечується комплексом організаційних і технічних заходів, направлених на неприпустимість умов виникнення пожежі, а система протипожежного захисту - сукупністю організаційних і технічних заходів, направлених на запобігання впливу на людей шкідливих чинників пожежі й обмеження матеріальних збитків від неї.

Під системою протидимового захисту розуміють комплекс організаційних і технічних заходів, направлених на запобігання впливу на людей диму, підвищеної температури і токсичних продуктів горіння.

Пожежонебезпечною речовиною є така речовина, що має підвищену пожежну небезпеку. Горючість речовин - це здатність речовин горіти під дією джерела запалювання.

6.2 Характеристика способів і засобів електробезпеки

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

- система технічних засобів і заходів;

- система електрозахисних засобів;

- система організаційно-технічних заходів і засобів.

Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки поділяються на дві групи:

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:

- ізоляцію струмовідних частин;

- недоступність струмовідних частин;

- блоківки безпеки;

- засоби орієнтації в електроустановках;

- виконання електроустановок, ізольованих від землі;

- захисне розділення електричних мереж;

- компенсацію ємнісних струмів замикання на землю;

- вирівнювання потенціалів.

Із метою підвищення рівня безпеки, залежно від призначення, умов експлуатації і конструкції, в електроустановках застосовується одночасно більшість з перерахованих технічних засобів і заходів.

Ізоляція струмовідних частин. Забезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність потраплянь людини під напругу, замикань на землю і на корпус електроустановок, зменшує струм через людину при доторканні до неізольованих струмовідних частин в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі за умови відсутності фаз із пошкодженою ізоляцією.

Захисне розділення електричних мереж. Загальний опір ізоляції проводів електричної мережі відносно землі і ємкісна складова струму замикання на землю залежать від протяжності мережі і її розгалуженості. Зі збільшенням протяжності і розгалуженості мережі ГІЗ зменшується паралельна робота ізоляторів (накопичення дефектів) і збільшується ємкість. Розділення такої протяжної мережі на окремі, електрично не зв'язані між собою частини за допомогою трансформаторів з коефіцієнтом трансформації, рівним одиниці, сприяє підвищенню опору ізоляції та зменшенню ємкості, і, як результат, призводить до підвищення рівня безпеки.

Захисне розділення електричних мереж може реалізовуватись як у межах електричних систем, так і в межах окремих підприємств. Зокрема, воно може реалізовуватись при використанні розділю-вальних трансформаторів як засобу підвищення електробезпеки.

Принципова схема розділювального трансформатора як засобу захисту в установках напругою до 1000 В при виконанні робіт в особливо небезпечних умовах щодо електротравм.

При реалізації схеми розділювального трансформатора як засобу захисту необхідно дотримуватись таких вимог безпеки:

- підвищена міцність самої конструкції й підвищений опір ізоляції;

- від трансформатора дозволяється живлення тільки одного споживача електроенергії з номінальним струмом плавкої вставки не більше 15 А;

- заземлення вторинної обмотки трансформатора не допускається;

- корпус трансформатора заземлюється чи занулюється залежно від режиму нейтралі мережі живлення трансформатора;

- напруга на низький стороні трансформаторів обмежується величиною 380В.

Застосування малих напруг. До малих напруг належать напруги 42 В і менше змінного струму частотою 50 Гц і 110 В і менше постійного струму.

Чинні нормативні документи виділяють два діапазони малих напруг змінного струму: 12 В і 42 В. Напруга до 42 В змінного і до 110 В постійного струму застосовується в приміщеннях з підвищеною небезпекою електротравм, особливо небезпечних і поза приміщеннями для живлення ручного електрифікованого інструменту, ручних переносних ламп, світильників місцевого освітлення з лампами розжарювання, в яких конструктивно не виключена можливість контакту сторонніх осіб зі струмовідними частинами, світильників загального освітлення з лампами розжарювання при висоті підвісу світильників меншій 2,5 м.

Із метою забезпечення надійного захисту понижувальні трансформатори як засоби захисту повинні мати електрично не зв'язані обмотки високої і низької сторін (не типу автотрансформаторів з однією обмоткою), розділені екраном. Для захисту від переходу високої напруги на сторону низької один із виводів вторинної обмотки заземлюється через пробивний запобіжник.

Технічні заходи попередження електротравм при переході напруги на неструмовідні частини електроустановок. Поява напруги на неструмовідних частинах електроустановок пов'язана з пошкодженням ізоляції і замиканням на корпус. Основними технічними заходами щодо попередження електротравм при замиканнях на корпус є захисне заземлення, занулення, захисне відключення.

Захисне заземлення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання з землею чи її еквівалентом металевих неструмовідних частин електроустановок, які можуть опинитись під напругою.

Захисному заземленню підлягають:

- електроустановки напругою 380 В і більше змінного струму і 440 В і більше постійного струму незалежно від категорії приміщень (умов) щодо небезпеки електротравм;

- електроустановки напругою більше 42 В змінного струму і більше 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою електротравм, а також електроустановки поза приміщеннями;

- всі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах (з метою попередження вибухів).

Відповідно до зазначеного заземлюються:

- неструмовідні частини електричних машин, апаратів, трансформаторів;

- каркаси розподільчих щитів, шаф, щитів управління, а також їх знімні частини і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму.

- металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні коробки й інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучкі рукави і труби електропроводки, електричні світильники;

- металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі електроенергії;

- опори повітряних ліній електропередач тощо.

Не заземлюються неструмовідні частини електроустановок, розміщених на заземлених металоконструкціях, за умови надійного контакту між ними, за винятком електроустановок, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах.

Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюючого пристрою проходженню струму замикання на землю.

Відповідно до чинних нормативів величина опору заземлюючого пристрою в установках напругою до 1000 В не повинна перевищувати:

- 10 Ом за сумарної потужності генераторів (трансформаторів) 100 кВА і менше;

- 4 Ом за сумарної потужності генераторів більше 100кВА. Опір заземлюючого пристрою електроустановок, що живляться від мережі напругою більше 1000 В, повинен бути:

- не більше 0,5 Ом в мережах з ефективно заземленою нейтраллю;

- в мережах, ізольованих від землі, не більше визначеного з виразу 125113.3. і приймається розрахунковим, але не більше 10 Ом. Конструктивно захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і провідник, що з'єднує заземлюючий пристрій з обладнанням, яке заземлюється - заземлюючий провідник.

Для заземлюючих провідників використовують неізольовані мідні провідники поперечним перерізом не менше 4 мм 2 або сталеві струмопроводи діаметром 5... 10 мм. Заземлюючі провідники між собою і з заземлювачами з'єднуються зварюванням, а з обладнанням, що заземлюється - зварюванням або за допомогою гвинтового з'єднання з застосуванням антикорозійних заходів. У виробничих приміщеннях заземлюючі провідники прокладаються відкрито, а обладнання приєднується до внутрішньої магістралі заземлення індівідуально шляхом паралельних приєднань. Заземлюючі пристрої можуть бути природними і штучними. Як природні заземлюючі пристрої використовуються прокладені в землі трубопроводи, оболонки кабелів, арматура будівельних конструкцій, що має контакт із землею тощо. Штучні заземлюючі пристрої - це спеціально закладені в землі металоконструкції, призначені для захисного заземлення. Штучними заземлювачами можуть бути металеві, вертикально закладені в ґрунт електроди (стержні, труби, кутова сталь тощо), з'єднані між собою за допомогою зварювання з'єднувальною смугою, смугова і листова сталь і т. ін.

Закладені в ґрунт вертикальні електроди, з'єднані металевою смугою в загальну мережу, використовуються, переважно, для цехових заземлюючих пристроїв при значній кількості електроустановок, що заземлюються, заземлюючих пристроїв відкритих трансформаторних підстанцій тощо. У цьому випадку заземлюючий пристрій виконується у вигляді контурного або виносного.

Занулення, відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, занулення в загальному розумінні - це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин, які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження ізоляції.

Занулення в електроустановках - це навмисне з'єднання елементів електроустановки, які не знаходяться під напругою, з глухо-заземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленим вводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.

Для забезпечення ефективності захисту при застосуванні занулення необхідно, щоб струм короткого замикання Ікз відповідав струму спрацювання захисту від короткого замикання Івст. Останнє досягається обґрунтованим визначенням можливого струму короткого замикання, відповідним вибором каліброваних вставок плавких запобіжників, регулюванням автоматичних електромагнітних засобів захисту від короткого замикання, забезпеченням цілісності нульового проводу. Щоб створити умови для спрацювання зану-лення при обриві нульового провода останній періодично.

Вимоги щодо застосування занулення залежно від величини напруги і категорії приміщень за небезпекою електротравм аналогічні вимогам до застосування захисного заземлення. За величиною напруги мережі живлення застосування занулення обмежується напругою до 1 кВ.

Згідно з чинними нормативами можливі два варіанти реалізації занулення:

- заземлена через певні відстані (100...200 м) нейтраль мережі виконує функції нульового робочого і нульового захисного провідника одночасно;

- для занулення обладнання прокладається окремий провідник, який виконує функції тільки нульового захисного.

Другий варіант є обов'язковим для житлових, адміністративно-побутових приміщень, приміщень масового перебування людей, що будуються.

Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолюючі штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавиці тощо), огороджу-вальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук).

Ізолюючі електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.

Основні ізолюючі електрозахисні засоби розраховані на напругу установки і при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників.

Додаткові електрозахисні засоби навіть у разі дотримання функціонального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюючих і застосовуються одночасно з основними для підвищення рівня безпеки. У разі застосування основних електрозахисних засобів достатньо використовувати один додатковий засіб. Для захисту працівників від напруги кроку достатньо використовувати діелектричне взуття без застосування основних засобів.

Діелектричне взуття, діелектричні килими, ізолюючі підставки, ізолюючі накладки, ізолюючі ковпаки, сигналізатори напруги та інші засоби захисту.

Для захисту працівників при виконанні робіт в умовах електричного поля, параметри якого перевищують допустимі, застосовуються індивідуальні екранувальні комплекти одягу та екрану-вальні пристрої.

Вимоги щодо комплектування електроустановок електрозахисними засобами регламентуються Правилами, Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ДНАОП 0.00-4.26-96), галузевими чинними нормативами тощо.

Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників і комплектування електроустановок засобами захисту згідно з нормами комплектування, за організацію належних умов зберігання, створення необхідного запасу, своєчасне проведення періодичних оглядів і випробувань, вилучення непридатних засобів та організацію обліку несе власник цих засобів.

Електрозахисні засоби повинні зберігатись у приміщеннях в спеціально відведених місцях сухими і чистими, в умовах, що виключають можливість їх механічних ушкоджень, шкідливої дії вологи, агресивного середовища, мастила тощо.

У встановлені нормативами терміни електрозахисні засоби повинні оглядатись з перевіркою їх наявності згідно з вимогами до комплектування, очищатись від пилу, забруднень тощо, періодично проходити спеціальні випробування на відповідність їх діелектричних, механічних і т. ін. показників чинним вимогам.

Крім того, електрозахисні засоби повинні оглядатись перед кожним їх застосуванням. При таких оглядах увага звертається на справність засобів захисту, відсутність тріщин, подряпин та деформації ізолюючих елементів, терміни чергової перевірки. У разі виявлення перерахованих дефектів чи простроченого терміну чергового випробування, користування електрозахисними засобами забороняється. При оглядах діелектричних рукавиць і діелектричного взуття увагу слід звертати на наявність вологи, забруднень, розривів, інших механічних пошкоджень. Відсутність розривів і проколів рукавичок перевіряється скручуванням їх від нарукавника в бік пальців.

Вимоги до термінів випробування електрозахисних засобів, методики і параметрів цих випробувань регламентуються Правилами залежно від типу електрозахисних засобів.

Електричні випробування електрозахисних засобів проводяться спеціально підготовленими працівниками. Кожний засіб захисту перед випробуваннями необхідно оглянути з метою перевірки розмірів, справності, комплектності, стану ізоляційної поверхні, наявності номера. Випробування проводяться напругою змінного струму частотою 50 Гц при температурі повітря 25±10 °С і регламентованій Правилами швидкості підвищення напруги. Результати випробувань оцінюються за величиною струму, що протікає через засоби захисту.

При позитивних результатах випробувань на засобах захисту проставляється штамп, що відповідає інвентарному номеру засобу захисту, даті наступного випробування та граничній напрузі застосування. Штамп на засобах захисту, застосування яких не залежить від напруги електроустановки (діелектричні рукавиці, ізолювальний інструмент), не містить величини напруги застосування. Результати випробувань засобів захисту оформляються протоколом встановленої форми.

Електрозахисні засоби застосовуються в закритих електроустановках без будь-яких погодних обмежень, ау відкритих електроустановках і на повітряних лініях - тільки в суху погоду, за відсутності наморозі, мряки, опадів. Просто неба в сиру погоду застосовуються засоби захисту спеціальної конструкції, призначені для виконання робіт за таких умов.

Ізольовані електрозахисні засоби необхідно застосовувати за їх прямим призначенням згідно з вимогами Правил і тільки за напруги, що не перевищує ту, на яку вони розраховані.

В електроустановках напругою від 1 до 35 кВ ізолювальні штанги (крім вимірювальних), переносні заземлення, штанги-порохотяги, покажчики напруги, ізолюючі та вимірювальні кліщі застосовуються тільки в комплекті з додатковими засобами захисту - діелектричними рукавичками. При більших значеннях напруги застосування діелектричних рукавичок повинно регламентуватись інструкціями з експлуатації ізолюючих штанг. При використанні ізолюючих електрозахисних засобів необхідно тримати їх за рукоятки до обмежувального кільця на них, на витягнутих руках, не допускати наближення ізолюючої частини цих засобів до струмовідних елементів інших фаз установки на небезпечну відстань, регламентовану правилами безпечної експлуатації електроустановок. У разі заміни запобіжників за допомогою ізолюючих кліщів, крім діелектричних рукавичок, необхідно застосовувати захисні окуляри.

Система організаційно-технічних заходів і засобів. Основні організаційно-технічні заходи і засоби щодо попередження електротравм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, за якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на власника.

Згідно з чинними вимогами власник повинен:

- призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок (далі - відповідальний за електрогосподарство);

- створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;

- розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках з урахуванням їх особливостей;

- створити на підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких покладено обов'язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог.

6.3 Розрахунок освітлення лабораторії

Штучне освітлення - освітлення приміщень штучним світлом за допомогою електричних ламп - газорозрядних чи розжарювання.

За конструктивним виконанням штучне освітлення може бути трьох систем - загальне, місцеве і комбіноване.

Загальне - освітлення, при якому світильники розміщаються у верхній зоні приміщення рівномірно (загальне рівномірне освітлення), або стосовно до розташування устаткування (загальне локалізоване освітлення).

Місцеве - освітлення, додаткове до загального, створюваними світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Місцеве освітлення приймається лише разом із загальним освітленням.

Комбіноване - освітлення, при якому до загального освітлення додається місцеве.

За функціональному призначенню штучне освітлення підрозділяють на наступні види: робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче - освітлення приміщень будинків, а також ділянок відкритих просторів, призначених для роботи, проходу людей і руху транспорту.

Чергове - освітлення в неробочий час.

Аварійне - освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення.

Евакуаційне - освітлення для евакуації людей із приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення.

Охоронне - освітлення уздовж границь територій, які охороняються у нічний час.

Як джерела світла для освітлення промислових підприємств, суспільних будинків і споруджень, суднових приміщень застосовують газорозрядні лампи і лампи розжарювання. Лампи розжарювання (ЛР) відносяться до джерел світла теплового випромінювання. Усі ЛР розділяють звичайно на лампи загального призначення і лампи спеціального призначення. Лампи розжарювання можуть бути підібрані по каталогами, або в спеціальній довідковій світлотехнічній літературі.

Важливе значення для забезпечення якісного й ефективного освітлення має застосування світильників. Світильник являє собою сукупність джерела світла і освітлювальної арматури. За розподілом світлового потоку в просторі розрізняють світильники прямого, переважного прямого, розсіяного, переважно відбитого і відбитого світла. У залежності від конструктивного виконання суднові світильники бувають захищені, водозахищені, герметичні, вибухозахищені. За призначенням світильники поділяються на світильники загального і місцевого освітлення. За видом джерела світла - світильники з лампами розжарювання і світильники з газорозрядними лампами.

Кожному світильнику за винятком світильників спеціального призначення і для установки на транспорті (у тому числі суднові), відповідно до ДСТ 13828-74 привласнюється шифр.

Вибір світильників провадиться на основі обліку вимог:

1) світлотехнічних;

2) економічних, у тому числі енергетичних;

3) зв'язаних з умовами середовища;

4) естетичних.

Проектуючи освітлювальну установку, необхідно вирішити наступні питання:

- вибрати тип джерела світла. Для освітлення виробничих приміщень, як правило, застосовують газорозрядні лампи. Лампи розжарювання використовують у приміщеннях з температурою повітря менш +5 °С і при спаданні напруги в мережі змінного струму нижче 90 % номінального, а також для місцевого освітлення;

- визначити систему освітлення. Для приміщень з роботами розрядів I - IV, V_a и V_б застосовують систему комбінованого освітлення. Основне освітлення суден повинне виконуватися у виді системи загального освітлення чи системи комбінованого освітлення;

- вибрати тип світильників з урахуванням вимог до якості освітлення, економічності, безпеці і надійності роботи, а також вимог технічної естетики й архітектури приміщення;

- розподілити світильники і визначити їхню кількість. Вони можуть розміщуватися рядами, у шаховому порядку, ромбоподібно. Якість освітлення залежить від відношення відстані між центрами світильників "L" до висоти їхнього підвісу над освітлюваною поверхнею "h";

- визначити норму освітленості на робочому місці. Для цього необхідно установити характер виконуваної роботи з номінального розміру об'єкта розпізнання, контрасту об'єкта з фоном і фоном на робочому місці. Відповідно до обраної системи освітлення і джерелом світла знайти мінімальну нормовану освітленість.

Найбільш розповсюджений метод - метод коефіцієнта використання світлового потоку. Призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь при відсутності великих предметів, що затінюють, з урахуванням світла, відбитим стінами і стелею.

У методі коефіцієнта використання розрахунок світлового потоку джерела проводиться по формулі:

, (6.1)

де Е_н - нормативна освітленість, лк;

S - освітлювана площа, м²;

Z - коефіцієнт мінімальної освітленості:

;

К - коефіцієнт запасу, що враховує погіршення характеристик джерел при експлуатації;

N - число світильників;

n - кількість ламп у світильнику;

з - коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт використання визначається по індексу приміщення In і коефіцієнтам віддзеркалення потоку, стін і підлоги по спеціальній таблиці.

Індекс приміщення розраховується за формулою:

, (6.2)

де а і b довжина і ширина приміщення;

h - висота підвісу світильників.

За формулою (6.1) знаходимо кількість світильників:

(6.3)

Розрахунок освітлення

Для розрахунку освітлення задамо параметри приміщення:

ѕ довжина: a=6,3 м.

ѕ ширина: b=5,6 м.

ѕ висота розташування світильників: h=2,7 м.

За формулою (6.1) визначимо показник приміщення:

Для освітлення виберемо світильники серії ЛСП 01.

Прийнявши коефіцієнт віддзеркалення стелі рівним 50 %, по довіднику визначимо коефіцієнт використання світильника: з = 48 %.

Визначимо коефіцієнти формули (6.3):

Ен = 300 лк (для середньої точності робіт при комбінованому освітленні);

S = a·b = 6,3 5.6 = 35,28 м ²;

Z = 1,1 - коефіцієнт мінімальної освітленості для люмінесцентних ламп;

К = 1,25 - коефіцієнт запасу для газонаповнених ламп;

n = 2 - кількість ламп у світильнику ЛСП 01;

F = 3200 лм - світловий потік лампи ЛБ 80 (по довіднику);

За формулою (6.3) знаходимо:

світильників.

Приймаємо для рівномірного освітлення 5 світильників в 3 ряди. Загальна потужність освітлювальної установки

Pз = Pл·N·n = 40·5·2 = 400 Вт.



7. Охорона навколишнього середовища

7.1 Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення

Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти. Цей перелік можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не шкідливий. Однак за своїм впливом на організм людини шум більше шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні 30 років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази. Шум знизив продуктивність праці на 15-20 %, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що в великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у зашумлених районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них трапляється утричі частіше. Зростає також загальна захворюваність.

Особливо вражає вплив шуму на міських жителів. Якщо на 100 тисяч сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в містах ця цифра виростає в 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі - в 2 рази пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти стають більш агресивними та вередливими.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін - "шумова хвороба". Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становить 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище міста. У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі в 80 дБ.

Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум має й інші можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість життя дерев коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму. При дії шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.

Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми, включаючи людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно суворо дотримуватись чинних нормативів. На сьогодні на вулицях великих міст шум не спускається нижче 80 дБ. Для того щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки. Конструктори працюють над малошумними двигунами й транспортними засобами, житлові забудови віддаляють від вуличних магістралей, останні відокремлюють від будинків бетонними екранами, поліпшують покриття.

Ефективним заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найбільш потужне джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50-70 м.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії. Найбільш небезпечним випромінювання є тоді, коли людина (а особливо дитина) спить.

Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно. Головне - дотримуватись певних правил:

ѕ у спальні не варто встановлювати комп'ютер, "базу" для радіотелефона, а також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів;

ѕ телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з електромережі;

ѕ електронний будильник не повинен стояти в головах;

ѕ потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від часу треба звертатися до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.



Перелік посилань

1. Свердлильні верстати// Українські реферати - http://ukrefs.com.ua/91283-Sverlil-nye-stanki.html.

2. Фрезерні верстати// Пятифан - http://5fan.ru/wievjob.php?id=13357.

3. Системи числового програмного управления// Студопедия - http://studopedia.ru/2_19452_sistemi-chislovogo-programmnogo-upravleniya.html.

4. Контроллер шагового двигателя// Казус - http://kazus.ru/shemes/ showpage/0/843/.

5. Пристрої формування звукових сигналів. Пристрої управління двигунами постійного струму. Пристрої комутації// Радио-втс - http://radio-vtc.inf.ua/mps/lesson/L19_2012.htm.

6. Теория управления шаговым двигателем// Open Library - http://oplib.ru/random/view/430575.

7. Контроллер для ЧПУ станка// Самодельный ЧПУ станок - http://homecnc.ru/electro/35-kontroller-chpu-stanka.

8. Диоды выпрямительные 1N4001-1N4007// supply.in - http://supply.in.ua/komponenty/diody/1N4007.html.

9. Программа для управления самодельным станком с ЧПУ// Самодельный станок с ЧПУ - VRI-cnc - http://msevm.com/cnc/soft.htm.

Размещено на Allbest.ru

...