Главная Коллекция "Revolution" Производство и технологии Каховська зрошувальна система

Каховська зрошувальна система

Ознайомлення з агротехнікою вирощування основних сільськогосподарських культур при зрошенні. Характеристика процесу організації та технології будівництва гідромеліоративної системи. Аналіз спостережень за меліоративним станом зрошувальних земель.

Рубрика Производство и технологии
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 15.03.2017
Размер файла 262,5 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

056-261493

Зм.

Кільк.

Арк.

№ док.

Підп.

Дата

Зав. каф.

Стадія

Аркуш

Аркушів

Керівник

Гіроль А.М.

КП

2

Студент

Тимчук В. В.

ФВГ, ТГВ-41

Рецензент

Н.контр.

Зміст

Паспорт системи

Вступ

1. Оцінка природних умов

1.1 Рельєф території

1.2 Клімат

1.3 Інженерна геологія

1.4 Грунтово-меліоративні умови

1.5 Гідрогеологічні умови

1.6 Характеристика джерела зрошення

2. Сільськогосподарське використання земель

2.1 Сучасне сільськогосподарське використання земель

2.2 Використання зрошувальних земель

2.3 Агротехніка вирощування основних сільськогосподарських культур при зрошенні

2.4 Система добрив

3. Розрахунок і проектування зрошувальної мережі

3.1 Схема технічних рішень

3.2 Обгрунтування способу і техніки зрошення

3.3 Режим зрошення сільськогосподарських культур

3.4 Технологія зрошення сільськогосподарських культур дощувальною машиною «Zimmatic 800M»

3.5 Графік роботи дощувальних машин «Zimmatic 800M»

3.6 Проектування зрошувальної мережі в плані

3.7 Розрахункові витрати води та гідравлічний розрахунок зрошувальної мережі

3.8 Поздовжні профілі зрошувальної мережі каналів

3.9 Автоматизація водорозділу. Гідротехнічні споруди на зрошувальні мережі

3.10 Скидна мережа

4. Насосна станція

4.1 Визначення подачі насосів і діаметрів напірних водопроводів

4.2 Встановлення величини повного напору насосної станції

4.3 Підбір марки робочого насоса

4.4 Графічна характеристика сумісної роботи одного насоса на один водовід

4.5 Підбір вантажопідйомного обладнання

4.6 Вибір типу і визначення основних розмірів будівлі насосної станції

5. Організація та технологія будівництва гідромеліоративної системи

5.1 Визначення обсягів робіт

5.1.1 Відкрита зрошувальна мережа

5.1.2 Споруди на системі

5.1.3 Дороги на системі

5.1.4 Ліквідаційні роботи

5.2 Технологія робіт

5.2.1 Технологія будівництва відкритої зрошувальної мережі

5.2.2 Технологія будівництва гідротехнічних споруд

5.2.3 Технологія будівництва доріг

5.2.4 Технологія ліквідаційних робіт

5.2.5 Технологія виконання робіт в зимовий період

5.3 Календарне планування

5.3.1 Встановлення нормативного строку будівництва системи та послідовності виконання основних комплексів робіт

5.3.2 Побудова об'єктного календарного плану виконання робіт

5.3.3 Побудова графіків руху робочої сили та роботи машин і механізмів

5.3.4 Техніко-економічні показники календарного плану

5.4 Визначення кошторисної вартості будівництва

6. Експлуатація та управління зрошувальною системою

6.1 Організація зрошувальної системи ПСП «Сонячне»

6.1.1 Завдання служби експлуатації

6.1.2 Структура та штат служби експлуатації

6.2 Організація експлуатаційної гідрометрії та спостережень за меліоративним станом зрошувальних земель

6.2.1 Експлуатаційна гідрометрія

6.2.2 Спостереження за меліоративним станом зрошувальних земель

6.3 Внутрішньогосподарське водокористування в ПСП «Сонячне»

7. Охорона праці та техніка безпеки

7.1 Заходи охорони праці при будівництві насосної станції

7.2 Заходи пожежної безпеки

7.3 Техніка безпеки при виконанні робіт на будівельному майданчику

8. Природоохоронні заходи

9. Винос проекту в натуру

9.1 Мета розбивочних робіт

9.2 Порядок розбивочних робіт

9.3 Способи основних розбивочних робіт

10. Розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень

Список використаної літератури

Паспорт системи

№ п/п

Найменування показників

Одиниці виміру

Характеристика числове значення

1

2

3

4

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

Площа зрошувальної системи:

брутто

посівна

зрошувальна

Коефіцієнт земельного використання

Кількість водокористувачів

Довжина внутрішньогосподарських каналів

в тому числі:

а) господарських

б) розподільчих

в) зрошувачів

Кількість гідротехнічних споруд

Джерело зрошення

Водозабір на систему

Насосна станція:

- висота піднімання води

- тип насосної станції

- кількість насосів

- марка насосів

- подача насоса

Потреба господарства в воді:

а) на поля

б) в точці виділу

Середньодекадна потреба господарства в воді

ККД зрошувальної мережі

Середньозважена зрошувальна норма

Середня кількість поливів

Служба експлуатації

в тому числі ІТР

Гідрометричні пости

Кількість свердловин для спостережень за рівнем грунтових вод

Довжина доріг на системі

Вартість валової продукції

На 1 га площі зрошення

Приріст вартості валової продукції

на 1 га площі зрошення

га

га

га

%

шт.

км.

км.

км.

км.

шт.

шт.

м.

шт.

м3/с

т.м3

т.м3

т.м3

м3/га

шт.

чол.

чол.

шт.

шт.

км.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

1772,5

1642,9

1539,2

94

1

29,87

5,161

4,872

19,837

22

Головний Каховський магістральний канал.

Механічний.

1

4,45

Підземний з мокрою камерою

3

10ПВ-2500-4.2 0.717

5479,23

5561,38

397,24

0,985

3560

8

14

2

1

11

10,032

150957,3

98,1

79645

54,7

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

Кошторисна вартість системи

в тому числі:

- меліоративне будівництво

- сільськогосподарське освоєння

Питомі капіталовкладення

на 1 грн. приросту валової продукції

на 1 га меліоративних земель

Щорічні експлуатаційні затрати

на 1 га площі

в тому числі:

а) амортизаційні відрахунки

на 1 га площі

б) на поточний ремонт

на 1 га площі

в) заробітна плата

на 1 га площі

Строк будівництва системи:

а) за нормою

б) проектний

Сумарні затрати праці:

а) по нормі

б) згідно проекту

Чистий прибуток (додатковий)

Строк окупності капіталовкладень

Коефіцієнт загальної економічної ефективності

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

міс.

міс.

люд.дн.

люд.дн.

тис. грн.

років

310580,7

209783,1

100797,6

256

201,78

22641,2

12477,3

8,11

7337,6

4,77

1804,3

1,17

39,5

30

17522,1

15774

44385

7

0,14

Вступ

За природно-кліматичних умов близько половини території України знаходиться в зоні недостатнього зволоження. Особливий вплив засух відчутний в степовій частині, де розташовано 48 % орних земель. В посушливі роки наша держава не добирає близько третини валового збору зерна та іншої сільськогосподарської продукції.

Із загального фонду іригації зараз зрошується лише шоста частина. Зрошення на сьогодні снує лише на 7,6% земель, які знаходяться в обробітку, що значно менше ніж в країнах Європи з подібними кліматичними умовами. При цьому на зрошувальних землях в степовій зоні виробляється 29% продукції рослинництва.

Значне місце в концепції землеробства України відведено меліорації суттєва особливість якої заключається в покращенні агрофізичного стану земель та підвищення їх біологічної продуктивності. Подальше вдосконалення меліоративних систем направлене на отримання найбільшого в конкретних природно-кліматичних і соціально-економічних умовах приросту сільськогосподарської продукції з найменшими затратами на одиницю її виробництва. Поливна техніка являється найбільш динамічною зрошувальних систем. Перспективним являється впровадження напірних широко захватних машин.

Даний дипломний проект розроблений з використанням фактичних матеріалів Каховської зрошувальної системи згідно виданого завдання. В ньому передбачені оцінка природних умов об'єкту зрошення та сільськогосподарського використання земель, розрахунок та проектування зрошувальної мережі з насосною станцією, організація та техніка безпеки на будівництві, експлуатація та управління системою, охорона навколишнього середовища та економічне обґрунтування.

Об'єкт зрошення розташований в степовій зоні України, на території ПСП «Сонячне» Якимівського району Запоріжської області. З Півночі та Сходу внутрішньогосподарські дороги відокремлюють його від інших земель ПСП. В західній частині він обмежений Головним Каховським магістральним каналом (ГКМК). На Півдні об'єкт межує із землями колгоспу «40 років Жовтня» Генічеського району Херсонської області.

ПСП «Сонячне» об'єднує чотири несених пункти. Адміністративним центом господарства є с. Розовка, розташована на віддалі 10 км на Північ від об'єкта зрошення. Районний центр -- смт. Якимівка -- розташована на віддалі 35 км від ПСП, обласний центр -- м. Запоріжжя -- 180 км.

Виробний напрямок господарства - ефіроолійний з відкормом худоби для виробництва м'яса. Площа землекористування ПСП складає 8421 га, із них 7774 га ріллі, 149 га багаторічних насаджень, 115 га пасовищ. В структурі посівних площ зернові культури займають 41,6%, ефірноолійні - 38,7%, кормові - 16,5%.

Загальна чисельність зайнятих в сільськогосподарському виробництві становить 443 чоловіка, із них 360 постійних робітників. На одного працездатного в господарстві приходиться 17,6 га ріллі і багаторічних насаджень.

В межах об'єкту зрошення проходять лінії електропередачі ЛЕП-10 кВ, ЛЕП-330 кВ, ЛЕП-154 кВ; електричні лінії зв'язку ЛЕЗ-16пр, КПБ 1,2Ч1,2, МКВВ; дороги, які сполучають с. Зірку з с. Новогригор'ївським, с. Розовка, с. Сокологорним, ГКМК.

1. Оцінка природних умов

1.1 Рельєф території

Територія об'єкта зрошення являє собою слабопохилу степову рівнину одноманітність якої порушується декількома заначними по площі подоми та численними малими подовими пониженням і верхів'ям улоговини. Основний похил території має напрямок з Півночі на Південь. Максимальні відмітки знаходяться у північно-західній частині масиву і становлять 27,5 км, мінімальні -- у північно-західній - 24,2м.

1.2 Клімат

Зрошувальний масив розташований на Півдні України, в степовій зоні. Клімат даного району помірно жаркий, дуже посушливий. Сума температур вище 100С становить 3300-3400 оС, кількість опадів протягом року не перевищує 330-380 мм.

Зима в районі м'яка, малосніжна. Висота снігового покриву становить 14 см. Однак, в більш чим 50% зим за багаторічний період спостережень стійкий сніговий покрив відсутній. Пересічна температура січня становить -3,8оС, абсолютний мінімум рівний -37 оС. Середня глибина промерзання грунту складає 18-37см, найбільша не перевищує 100 см. Перші заморозки з'являються в третій декаді жовтня, останні в середині декаді квітня.

Середня тривалість без морозного періоду становить 180-200 діб, вегетаційного 225-230 діб. Літній період (середньодобова температура перевищує 15 оС) продовжується до 5 місяців, протягом яких випадає більша частина річної кількості опадів 200-220 мм. Середня температура повітря в червні опівдні становить 24-25 оС, в липні - серпні 27-28 оС. Максимальна температура може досягати 38-40 оС. Кінець літа падає на третю декаду вересня.

Тривала відсутність значних опадів при підвищеній температурі повітря в поєднанні з незначними запасами вологи в грунті обумовлює засуху. Ймовірність засух на території об'єкта зрошення найвища на Україні. Вони спостерігаються через рік, іноді декілька років підряд.

Нерідкі в районі масиву суховії ( поєднання відносної вологості повітря менше 30%, температури повітря вище 25 оС і швидкості вітру 5м/с і більше). За період квітень-жовтень їх буває до 20 діб. В середньому за рік майже третя частина суховіїв приходиться на червень і серпень. В липні їх число зменшується в зв'язку з активізацією злив. Найбільш інтенсивні суховії спостерігаються в 40-50% років.

Порівняно часто на території об'єкта зрошення бувають вітри, які можуть переходити у пилові бурі.

Найбільш репрезентативною метеостанцією, що характеризує кліматичні умови об'єкта зрошення, є Мелітополь.

1.3 Інженерна геологія

Згідно геоморфологічному районуванню територія об'єкта зрошення лежить в межах Асканійсько-Мелітопольської терасової верхньопліоценової рівнини, де переважають слідуючі форми рельєфу:

- акумулятивні, до яких відносяться лесова водо роздільна рівнина, замкнуті котловини, поди і пологі пониження типу степових посадочних блюдець;

- акумулятивно-ерозійні, до яких відносяться днища балок.

Водороздільна рівнина займає більшу частину описуваної території. На протязі антропогену тут накопичилось близько 25м суглинистого осаду переважно еолово-делювіального генезису. Подові пониження зустрічаються різноманітних розмірів і форм. Глибина подів незначна - в середньому 1-2,5 м, крутизна схилів не перевищує 2о. По умовах стоку територія подів відноситься до мало похилих (похил менше 0,002).

До акумулятивно-ерозійного типу рельєфу відноситься верхів'я балки, яке має V-видний профіль з симетричними схилами, розвинуте в південно-східній частині масиву.

Із сучасних фізико-геологічних явищ на території масиву найбільш поширені еолові процеси. Вони проявляються в розвіюванні і перевіюванні грунту в місцях відсутності рослинного покриву, а також утворення горбів.

Регіональний водо упор, який відокремлює зону активного від зони затрудненого водообміну, представлений нижньосарматськими глинами і залягає на глибині 130-210 м шаром від 15-20 м до 50-70м. В товщі вище залягаючих відкладів виділяються (з низу вверх) слідуючі основні геолого-літологічні комплекси порід:

- міоцен - нижньопліоценові вапняково-мергелисті і піщані відклади потужністю від 15-20м до 110-130м;

- нерозшаровані середньо-верхньопліоценові піщано-глинисті відклади потужністю від 15-20м до 50-70м;

- четвертинні переважно суглинисті відклади потужністю від 10-15м до 20-30м.

Міоцен-нижньопліоценові вапняково-мергелисті і піщані відклади залягають безпосередньо над регіональним водо упором. Їх верхня частина представлена переважно вапняками, рідше мергелями, з різним ступенем тріщинуватості і закрстованості. В низах товщі розвинені нижньосарматські піски і глини.

Нерозшаровані середньо-верхньопліоценові піщано-глинисті відклади по генезису належать до алювіально-морських (делювіальних). Їх характерною особливістю є різна фракційна неоднорідність в плані і розрізі - часте чергування глин і пісків.

До комплексу четвертинних відкладів входять нижньо-, середньо- і верхньочетвертинні породи різного страти графо-генетичного походження, а також сучасні відклади. Нижньочетвертинні породи представлені переважно еолово-делювіально-елювіальними важкими суглинками і супісками. Вони мають червоно-бурий і бурий колір. Середньочетвнртинні відклади представлені еолово-делювіальними і рідше подовими важкими суглинками жовто-бурого кольору. Верхньочетвертинні відрізняються в них більш легких різновидів суглинків того ж генетичного типу. Лесовидні породи мають характерну стовпчасту окремість, з різним ступенем макропористості, карбонатизованості, містять вапнякові конкреції, місцями зосереджені у вигляді прошарків. По всій товщі зустрічаються одиничні включення і скупчення кристалів гіпсу. Подові відклади представлені середніми і важкими суглинками зеленовато-бурого кольору. Сучасні відклади представлені грунтовим комплексом і улоговинами алювіально-делювіальними утвореннями, в літологічному складі яких переважають суглинки і глини.

1.4 Грунтово-меліоративні умови

Об'єкт зрошення розташований в південній частині Причорноморської рівнини на верхньопліоценової терасі і приурочений до перехідної зони темно-кашанових грунтів і чорноземів південних. Грунтоутворюючих породою являється буровато-полевий, ущільнений, тонкопористий, карбонатний, важкосугинистий лес. В межах подів і подових понижень лес сильно видозмінений оглеєнням. Грунтові води на території масиву знаходяться на глибині 15-20м і на процеси ґрунтоутворення не впливають. Вони середньо мінералізовані (3-5 г/л), переважно сульфатно-карбонатно-натрієво-магнієвого типу хімізму. По умовах залягання, агрономічних властивостях, рівню родючості і відношенню до меліорації грунти масиву об'єднані в дві грунтово-меліоративні грунти (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1. Грунтовий покрив об'єкту зрошення

Меліоративна група

Шифр грунту

Найменування грунту та ґрунтоутворююча порода

Площа

га

%

І

1

2

3

Темно-каштанові на лесові

Темно-каштанові слабо солонцюваті легко глинисті

Рекультивовані гумусовані середньо потужні слабо солончакуваті легко глинисті

Темно-каштанові намиті легко глинисті

2097

40

14

2151

89,8

1,7

0,6

92,1

Всього

ІІ

4

5

Лугово-каштанові на лесі

Лугово-каштанові поверхнево глеюваті слабо осолоділі легко глинисті

Лугово-каштанові поверхнево глеєві середньо осолоділі

Всього

163

21

184

7,0

0,9

7,9

Разом

2335

100

Перша грунтово-меліоративна група об'єднує грунти, що залягають на рівнинних територіях, відвалах ГКМК і тальвезі улоговини.

Переважають темно-каштанові слабо солонцюваті легко глинисті грунти, які створюють фон об'єкту і займають 92,1% його території. Вони мають досить розвинений гумусовий профіль, потужність найбільш гумусованої глини якого складає 48-56 см. Простежується тенденція до збільшення потужності гумусових горизонтів в напрямку з Південного Заходу на Схід. Верхній гумусовий дещо ілювійовальний горизонт співпадає по потужності з орним шаром (28-30см). Він темно-сірий з каштановим відтінком, грудковато-порошистий кремнеземною присипкою, легко глинистий. Гумусовий перехідний помітно ілювійований горизонт має темно-сірий колір з бурим відтінком. Він грудкуватий з домішками горіхуватих окремостей, помітно ущільнений. Нижче, з глибини 48-56см забарвлення грунту світліше і стає сіровато-бурим з темно-сірим гумусовими запливами. агротехніка гідромеліоративний зрошувальний

Рекультивовані грунти мають потужність гумусового шару до 40см. Нижня залягає баз гумусова лесова порода відвалу, яка містить гнізда гіпсу.

Грунти першої меліоративної групи відносяться до мало гумусових. В орному шарі темно-каштанових грунтів міститься 2,8-3,4% гумусу, в однорідному 1,8-2,7%. Сума поглинутих основ цих грунтів складає 28-30 мг-екв. Поглинаючий комплекс на 99-100% насичений двовалентними катінами при досить вузькому співвідношенні кальцію і магнію. Натрію міститься не більше 0,9%, однак, фізична солонцюватість (щільність, горіхуватість, глянцюватість) виражена добре. Реакція грунтового розчину в орному горизонті даних грунтів близька до нейтральної, в карбонатних горизонтах, що містять соду, збільшується до лужної.

Грунти відносяться до категорії незасолених. Мінеральний залишок водної витяжки у них не перевищує 0,088%. Переважає сульфатно-гідрокарбоатно-магнієво-кальцієвий або нартієво-кальцієвий тип хімізму. В горизонтах карбонатного ілювію виявлена незначна кількість соди, однак, міграція її в гумусові горизонти не спостерігається. В грунтах спостерігаються гнізда скупчень солей, переважно сульфатів, що зустрічаються на різній глибині в лесовидних відкладах, починаючи з 50см.

По вмісту легкодоступних форм фосфору темно-каштанові грунти відносяться до середньо забезпечених для найменш вимогливих культур. Забезпеченість калієм від середньої до високої.

По механічному складу грунти групи відносяться до легко глинистих (вміст частинок «фізичної» глини 60-65%). Вниз по профілю питома вага «фізичної» глини зменшується до 52-58%, що характеризує нижні горизонти як важкі суглинки.

Водно-фізичні властивості темно-каштанових грунтів задовільні. Питома вага з глибиною збільшується в зв'язку з пониженням гумусності грунтового профілю. Обємна вага також збільшується від верхніх горизонтів до нижніх, при цьому найменша щільність (1,19 г/см3) спостерігається в орному шарі, а найбільша (1,52-1,54 г/см3) в горизонті породи.

Дані грунти здатні накопичувати значні запаси доступної для вологи. Водопроникність їх досить низька, коефіцієнт фільтрації змінюється від 0,26 м/добу в орному шарі до 0,23 м/добу в горизонті карбонатного ілювію. Сквапність аерації при вологості рівній повній польовій вологоємкості благоприємства для росту і розвитку сільськогосподарських культур (18-20% об'єму).

Таким чином, природна родючість грунтів групи в цілому висока, що зумовлено задовільною гумусованістю, непорушністю, поглинаючого комплексу і насиченістю його кальцієм, благо приємними водно-фізичними властивостями. Грунти придатні для зрошення і можуть бути використанні під всі районовані культури. Зрошення досить можливість отримувати стабільні високі врожаї. Поливи слід проводити дощуванням з інтенсивністю дощу не більше 0,22 мм/хв. і нормою не більше 639 м3/га. Необхідно постійно підтримувати оптимальну вологість грунту в зоні кореневого живлення рослин -- перед поливна вологість не повинна опускатись нижче 75% повної польової вологоємкості. Для забезпечення грунтів елементами живлення необхідне систематичне внесення високих доз органічних і мінеральних добрив. Оптимальне співвідношення поживних речовин (N:P:K:) в добривах для грунтів даної групи 1:0,6:0,1. В профілактичних цілях для нейтралізації негативного впливу зрошуваних вод на поглинаючий комплекс грунтів слід проводити гіпсування малими дозами (1,5-2 ц/га).

До другої грунтово-меліоративної групи відносяться лугово-каштанові поверхнево глеюваті слабо осолоділі легко глинисті грунти, а також їх середньо осолоділі глеєві варіанти, які сформувались на оглеєних лесах подів і подовидних понижень. Для них характерна наявність ознак гідромофності і перерозподілу колоїдів вниз по профілю під впливом поверхневих вод, що просочились в грунт: починаючи з перехідного горизонту спостерігається оглеєння (сизувато-сірий відтінок, більш виражений у середньо осолоділих варіантів, залізо марганцеві бобовини), орний шар набуває характерного попелястого відтінку (також більш вираженого у середньо осолоділих грунтів), а гумусовий перехідний горизонт відрізняється помітним ущільненням, тріщинуватою будовою, грудкувато-горіхувато-призмовидною структурою. Загальна потужність гумусових горизонтів лугово-каштанових грунтів складає 56-65см. В орному шарі міститься 2-3% гумусу, в підорному кількість його різко зменшується до 0,5-1%. Сума обмінних основ складає 19-23 мг-екв на 100 г грунту, з них 70-75% займає кальцій, 24-29% - магній, біля 1% - натрій. Реакція грунтового розчину в орному шарі знаходиться в інтервалі «слабо кисла - близька до нейтральної», вниз по профілю збільшується до слабо лужної.

По механічному складу орного шару грунти групи відносяться до легко глинистих і важко суглинистих, нижче розміщені горизоти мають легко глинисті склад (вміст «фізичної» глини 65-67%).

Водно-фізичні властивості цих грунтів в порівнянні з грунтами першої меліоративної групи помітно погіршені. Вони характеризуються низькою водо проникністю (0,19-0,22 м/добу) перехідного до породи горизонту і породи, високою щільністю і низькою аерацією (біля 9% об'єму.)

Таким чином, гарантоване тримання високих врожаїв на грунтах другої групи можливе тільки при захисті їх від перезволоження, покращенні водно-фізичних властивостей і регулярному внесенні органічних і мінеральних добрив. Нижньою межею оптимальної вологості для даних грунтів являється вміст вологи в них в кількості 80% від повної вологоємкості в кореневмісній зоні. Розрахункова поливна норма складає 564 м3/га для шару 0-75см. Поливи слід проводити при мінімальній інтенсивності дощу. З метою покращення водно-фізичних властивостей грунтів необхідно раз в 3-4 роки проводити безвідвальне рихлення на глибину 75см.

1.5 Гідрогеологічні умови

Об'єкт зрошення розташований в межах півнчно-східного крила Причорноморського артезіанського басейну. На його території виділяються слідуючі водоносні комплекси і горизонти: водоносний комплекс в нижньо-верхньочетвертинних відкладах (vdeІ+vdІІ-ІІІ),

- водоносний горизонт у відкладах не розшарованої товщі середньо-верхньопліоценового періоду (N22-3),

- водоносний горизонт в середньо пліоценових (кіммерійських) відкладах (N22),

- водоносний комплекс в понт-меотис-сарматських відкладах (N2ph-N1S2).

Водоносний комплекс нижньо-делювіально-ілювіальних і еолово-делювіальних відкладів відокремлених від нижче залягаючого куяльницького водоносного горизонту шаром куяльницьких глибин потужністю до 10м. В місцях відсутності глибин водомісткі породи комплексу залягають на пісках куяльницького ярусу. Потужність водо насиченої товщі змінюється від часток метра до 15м і зменшується в напрямку ерозійних врізів - області виклинювання і розгрузки грунтових вод. Глибина залягання грунтових вод змінюється від 15м до 20м. Загальний напрям руху грунтового потоку з Північного Заходу на Південний Схід.

Характерною особливістю лесових порід є їх слабка водовіддача і низька водопроникність. Коефіцієнти фільтрації коливаються в широких межах 0,04-0,3 м/добу, розрахункові значення для суглинків еолово-делювіальних середньо-верхньочетвертинних 0,24 м/добу, еолово- делювіально-ілювіальних нижньо-четвертинних - 0,07 м/добу. Водо провідність обводненої частини цих грунтів знаходиться в межах 0,1-10 м2/добу, на переважній площі об'єкта зрошення вона складає 2-4 м2/добу. Недостача водо насичення грунтів зони аерації змінюється в межах 0,01-0,12.

Живлення водоносного горизонту іде за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і іригаційних вод вздовж каналу. По величині перетоку із четвертинного водоносного горизонту в пліоценові піски, який не перевищує 30 мм/год, і при відсутності бокового відтоку грунтових вод, по природній дренованості територія оцінюється як безстічна.

Водоносний горизонт в четвертинних відкладах відокремлений від нижче залягаючого напірного горизонту в пісках пліоцену шаром глин і суглинків нижньочетвертинного-пліоценового віку. Потужність його не витримала по площі і змінюється в межах 3-7м. Коефіцієнт фільтрації даного шару змінюється від 1·10-3м/добу до 2·10-5м/добу, розрахункове значення для глин 4·10-4м/добу, для суглинків 5·10-3м/добу.

Води комплексу різноманітні, як по хімічному складу, так і по мінералізації. Величина сухого залишку коливається від 0,5 г/л до 20 г/л. Переважають хлоридно-сульфатні і сульфатно-хлоридні води з мінералізацією до 3 г/л.

Водоносний горизонт у відкладах не розшарованої товщі середньо-верхнього пліоцену приурочений до мілких пісків і є першим від поверхні напірним горизонтом. Покрівлею для нього є водотривкі глини. Потужність горизонту 7-12м. Відмітки п'єзометричної поверхні іноді співпадають з відмітками грунтових вод, але частіше п'єзометричний рівень встановлюється на 0,5-1м вище або нижче. Живлення горизонту відбувається за рахунок перетікання вод із вище залягаючих четвертинних водоносних горизонтів. По типу води горизонту хлоридно-сульфатні магнієво-натрієві. Сухий залишок складає 0,9-10,9 г/л, переважає значення 2 г/л.

Водоносний горизонт в середньо пліоценових (кіммерійських) відкладах залягає а пісках і залізистих піщаниках кіммерійського ярусу. Глибина залягання горизонту коливається від 45м до 80м, потужність - від 5-6м до 20м, частіше становить 5-10м. Горизонт напірний. Рівень встановлюється на одних відмітках з вище залягаючим куяльницьким горизонтом. Величина напору збільшується в денному напрямку. Південного Заходу на Південь і Південний Схід. Живлення горизонту відбувається за рахунок перетоку із вище залягаючого. Сухий залишок вод горизонту коливається в широких межах від 3-4 г/л до 65,5 г/л, переважно 3-10 г/л.

Водоносний горизонт в піках пліоцену відокремлений від водоносного комплексу в вапняках неогену товщею глин кіммерійського ярусу неогену в межах від 0 до 32,8м. Коефіцієнт фільтрації кіммерійських глин змінюється від 3·10-3м/добу до 3·10-5м/добу, розрахункове значення 7·10-4м/добу.

Водоносний комплекс в понт-меотис-сарматських відкладах являється основним водоносним горизонтом для водопостачання. Водомістка порода представлена потужною товщею світло-сірих і сірих грунтах органогенно-детритусових вапняків, часто кавернозних з малопотужними прошарками піску і мергелю, які залягають на спільному водо упорі - глинах нижнього сармату. Глибина залягання комплексу змінюється від 50м до 90м, потужність - від 20-30 до 120м. Глибина залягання рівня на 10-15м більша глибини залягання кіммерійського горизонту і змінюється від 5-10м до 40-45м. Коефіцієнт водо провідності вапняків змінюється в дуже широких межах. В цілому спостерігається зменшення їх водо провідності з Північного Заходу на Південний Схід. Хімічний склад вод комплексу різноманітний. В північній частині переважають хлоридно-сульватні натрієві і натрієво-магнієві води. Далі на Південь кількість сульфатів зменшується. Мінералізація вод вапняків коливається в межах 1-3 г/л. Взаємозв'язок комплексу з нижчезалягаючим водоносним горизонтом в тортонських відкладах практично відсутній, так як нижньосарматські глини надійно його ізолюють.

1.6 Характеристика джерела зрошення

Джерелом зрошенням сільськогосподарських угідь об'єкту є ГКМК, в який головна насосна станція подає воду Каховського водосховища. Згідно ГОСТ 25 900-83 «Вода для зрошення Півдня України» вода даного джерела відноситься до класу Т-1 (вода придатна для зрошення без застосування меліоративного покращення). Хімічний склад даної води приведений в таблиці 1.2, характеристика придатності її для зрошення в таблиці 1.3.

Таблиця 1.2. Хімічний склад зрошуваної води

Хімічні елементи

pH

PO-3

NO2-

NH4+

HCO3-

Cl-

SO42-

Ca2+

Mg2+

Na++K+

Одиниці виміру

мг/л

мг/л

мг/л

Вміст елементів в зрошувальні воді

7,8

6,8

-

3,0

3,4

1,2

2,0

2,5

1,8

2,3

Таблиця 1.3. Характеристика якості води по придатності для зрошення.

Метод оцінки

Розрахункові формули, допустимі значення

Показники якості води

Оцінка якості води

1

2

3

4

1.По класифікації ЮНЕСКО

До 3 г/дм3

0,358

Прісна

2.По Буданову

4

Тип води прісна.

Придатна для зрошення будь-яких грунтів.

3.По Мотейко і Воротнику

до 1г/дм3

0,358

Вода безпечна від осолонцювання, слабо мінералізована.

4.По методу Департаменту с/г США

Степінь небезпеки осолонцювання низька.

5.По Стеблеру

Вода добра

6.По Грілло

Cl ? 4 моль/л

1,2

Вода придатна для зрошення

7.По ГОСТ 25 900-83

Скид води

1,1

Вода придатна для зрошення без примінення хімічних меліорацій на всіх типах грунтів.

Проектований під зрошення масив розташований на Півдні України, в степовій зоні. Він характеризуєть високою забезпеченістю ресурсами тепло і сонячної радіації. Природна родючість грунтів, що його покривають в цілому висока, що зумовлено задовільною їх гумусоватістю, значним вмістом глинистих часитнок, непорушністю поглинаючого комплексу і насиченістю його кальцієм, благо приємними водно-фізичними властивостями. Однак, ці природні ресурси реалізуються в богарному рослинництві лише частково через недостатню кількість вологи. Опади, що випадають літом при значній сухості повітря, випаровуються і не використовуються рослинами. Запаси продуктивної вологи в метровому шарі грунту під кінець вегетації більшості культур становлять 30% від оптимальних. За зиму їх кількість дещо збільшується, однак, весною перед початком вегетації ранніх ярових вони виявляються значно нижчими від повної польової вологоємкості. В літній період дефіцит вологи в грунті інтенсивно наростає і до липня-серпня продуктивна волога майже вичерпується.

Серйозної шкоди сільському господарству на даній території завдають суховії. Вони порушують водний баланс рослин, особливо при нестачі вологи в грунті, так як інтенсивне випаровування не можна компенсувати поступанням вологи через кореневу систему. При тривалій дії суховіїв наземна частина рослин жовтіє, листя скручується, наступає їх «запал».

Все це свідчить про високу потенційну ефективність зрошення на даній території. Адже, компенсація дефіциту водоспоживання підвищує продуктивність клімату в степовій зоні України на 40-52%. В поєднанні з високою агротехнікою вона може підняти бонітети грунтів з 53-63% до 90%. Зрошення є також основним міроприємством по боротьбі з засухами і суховіями.

2. Сільськогосподарське використання земель

2.1 Сучасне сільськогосподарське використання земель

Використання сільськогосподарських культур на території об'єкту зрошення велось в богарних умовах. Структура посівних площ і врожайність культур приведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур

№ п/п

Назва культури

Площа зайнята під культуру

Врожайність, т/га

га

%

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Люцерна

Озима пшениця

Кореандр

Кукурудза на силос

Шавлія

Ярий ячмінь

568,9

296,9

159,9

151,8

312,0

153,4

34,63

18,07

9,73

9,24

18,99

9,34

5,5

3,0

0,4

28,0

2,8

1,5

Всього

1642,9

100

2.2 Використання зрошуваних земель

Згідно перспективного розвитку сільського господарства в районі проектом передбачається введення в дію 1539 га зрошувальних земель. На виділеному під зрошення масиві передбачається організація 4 полів 6-пільної сівозміни і 7-пільної сівозміни. Склад культур в сівозмінах, їх чергування, врожайність (проектна), посівна і зрошувальна площі приведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

№ сівозміни

№ поля

Назва культури

Проектна врожайнійність

Площа поля, га

Посівна

Зрошувана

1

2

3

4

5

6

1

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Люцерна

Люцерна

Озима пшениця.

Однолітні трави на 3К

Кореандр

Кукурудза на зерно

Ярий ячмінь

Люцерна 1 року

8,4

8,4

4,8

25,0

1,0

132,2

153,7

154,9

159,9

129,8

129,9

154,9

154,8

Всього

600,7

569,4

2

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Люцерна

Люцерна

Озима пшениця.

Однолітні трави на 3К

Кукурудза на силос

Шавлія

Шавлія

Ярий ячмінь

Люцерна 1 року

8,4

8,4

4,8

25,0

41,0

9,0

9,0

3,3

142,4

140,6

142,0

151,8

160,2

151,8

153,4

134,7

135,9

137,5

140,1

136,4

135,8

149,4

Всього

1042,2

969,8

Разом

1642,9

1539,2

2.3 Агротехніка вирощування основних сільськогосподарських культур при зрошенні

Розглянемо агротехніку вирощування слідуючих сільськогосподарських культур: люцерни, озимої пшениці, ярого ячменю, кукурудзи.

Люцерну висівають під покровом ярого ячменю. Обробкою грунту створюють глибокий рихлий шар, необхідний для покращення аерації і водопроникності, активізації мікробіологічних процесів. Це досягається глибокою осінньою оранкою плугами з передплужниками на повну глибину родючого шару. Весною за своєчасно боронують і шлейфують для більш повного очищення грунту від бур'янів і зберігання вологи в посівному шарі. Якщо весною дається вологозарядковий полив, після нього грунт перед посівом обробляють культиваторами, а при значному ущільнені - чизелями з послідуючими боронуванням і молованням. Щоб запобігти пошкодженню проростків шкідниками і ураженню хворобами, насіння завчасно (за 1-1,5 місяці перед сівбою) протруюють препаратом ТМТД (3-4 кг/т). найбільпоширений спосіб посіву - звичайний рядковий під покрив ранніх зернових (спочатку висівають покривну культуру, а потім впоперек її рядків-люцерну). Сіють трави зерно-трав'янини сівалками. Норма посіву 20-25 кг на 1 га, глибина посіву 3-3,5см. Щоб зменшити негативний вплив на трави покритих культур, норму висіву їх знижують на 20-30% проти повної. Догляд за травами включає підкормку мінеральними добривами, руйнування грунтової кірки, знищення бур'янів, боротьбу з шкідниками і хворобами. Покривні культури збирають в максимально стислі строки прямим (однофазним) комбінуванням або роздільно (двофазним) з підбиранням валків за 3-4 дні і одночасним подрібненням та вивезенням соломи. При надмірному відростанні після виходу з-під покриву трави скошують за 1-1,5 місяці до закінчення вегетації. За умов рослини накопичують достатню кількість запасних поживних речовин і добре перезимовують. В осньо-зимовий період проводять підживлення, снігозатримання, руйнування льодової кірки, боротьбу з гризунами. Якщо підживлення восени не проводити, добрива вносять по мерзло-талому грунті весною. Боронують посіви на початку весняних польових робіт. Там, де травостій зріджений, на весні підсівають дисковими сівалками багаторічні або однорічні кормові культури. Боронувати і підживлювати трави необхідно і після кожного із укосів. На посівах минулих років проводять також обробіток культиваторами з долотоподібними робочими органами, а осінню - волого зарядку.

Основний обробіток грунту під озиму пшеницю складається з лущіння на 6-8 чи 8-10см і оранки, глибина якої залежить від строків проведення, попередника, засміченості поля, норм добрив і послідуючого режиму зрошення. Пласт люцерни після другого укосу піднімають на глибину 28-30см, після третього на 20-22см. За основним обробітком грунту слідує вологозарядковий, або передпосівний полив. По мірі достигання оброблюваного шару поле боронують важкими боронами. Закінчується обробіток передпосівною культивацією на глибину загортання насіння. Сіють озиму пшеницю звичайним рядковим способом з міжряддям 15см. Норма висіву 5-6 млн зерен на 1 га, глибина висіву 6-8см. Оптимальний період висіву з 15 по 25 вересня. Догляд за посівними включає прикатування, проведення підкормок, весняне боронування, боротьбу з поляганням, бур'янами, шкідниками і хворобами. Необхідно проводити снігозатримання. Весняний догляд за посівами починається з внесення добрив до відновлення вегетації у вологий грунт за допомогою дискових сівалок в зону розміщення кореневої системи. На полях, підготовлених до поливів, проводиться боронування з врахуванням особливостей поливної мережі. З метою запобігання полягання пшениці і підвищення її продуктивності весною, в фазу початку виходу в трубку, посіви обробляють препаратом ТУР дозою 2-4кг на 1га. Площі зріджених озимих після перезимівлі пересівають і підсівають ярими культурами. Урожай збирають при восковій стиглості зерна - двофазним способом. Зібране зерно очищають, сортують, при потребі сушать до вологості 14-15%.

Основний обробіток грунту під ярий ячмінь після стерньових попередників складається з лущіння стерні та зяблевої оранки, яку проводять в кінці вересня - на початку жовтня. Після кукурудзи доцільно застосовувати плоско різний обробіток. Глибина його залежить від конкретних грунтово-кліматичних умов і коливається від 20-22 до 25-27см. Навесні грунт розпушують і вирівнюють поверхню. Для цього використовують шлейфи, культиватори з стрілчастими або пружинними робочими органами, борони, а при необхідності й котки. За 10-15 днів до сівби зерно протруюють гранозаном 1 кг/т. Сівбу проводять у найраніше строки, коли дозволяє стан грунту. Норма висіву 3,5-4 млн зерен на 1га. Спосіб сівби звичайний рядковий. На вологих грунтах загортання насіння становить 5-6см. При нестачі вологи в грунті поле після сівби коткують, що поліпшує умови проростання насіння. Після дощів і поливів, щоб запобігти утворенню грунтової кірки, грунт обробляють ротаційними мотиками. При двофазному способі збирання ячмінь треба скошувати у валки в середині й не пізніше як у кінці воскової стиглості зерна, коли пожовтіє більше як 80% колосся. При настанні повної стиглості зерна застосовують однофазний спосіб.

Характер обробки грунту під кукурудзу при зрошенні залежить від попередника, строків його збирання, засмічення поля, типу грунтового покриву, вологості і потужності гумусового шару. Площі з рано зібраними попередниками обробляють по системі, яка включає лущіння стерні дисковими лущильниками, оранку на глибину 28-30см і декілька культивацій по мірі появи бур'янів. На полях, які пізно звільняються з-під основних чи проміжних культур, проводиться оранка без попереднього лущіння. В Півдня України оранка на глибину 28-30см підвищує врожай кукурудзи. Важлива роль в системі підготовки грунту під кукурудзу належить поточному плануванню. Поля, на яких проведенні вирівнювання і волого зарядка, підлягають обов'язковому чизелюванню в осінній період. Весняний обробіток звичайно складається з боронування і двох культивацій з одночасним боронуванням - першої на глибину 12-14см і другої - передпосівної на глибину загортання насіння. На полях, де сильно ущільнилась, першу культивацію проводять на глибину 14-16см. Посів кукурудзи проводиться в період, коли середньодобова температура досягає 10-12о. Спосіб посіву - пунктирний, сівалкою точного висіву СПЧ-6, ширина міжряддя 70см. Якщо кукурудза вирощується на зелений корм, то сіють її суцільним рядком способом звичайними зерновими сівалками. Глибина загортання насіння на важких грунтах становить 5-6см. В умовах сухої весни після посіву проводять прикатування кольчато-шпоровими котками. На зрошуваних землях посіви кукурудзи згущуються більше, чим на богарних. При оптимальному зволоженні грунту, в умовах Півдня України посіви до 70-80 тис. рослин на 1 га, якщо вирощується кукурудза на зерно, до 80-90 тис - на силос. З метою максимального зниження засміченості посівів поле боронують до появи сходів; боронування проводиться ще і при появі 2-3 і 4-5 листків. Щоб зменшити непродуктивні витрати вологи і покращити водопроникність грунту під час вегетації рослин, посіви кукурудзи необхідно утримувати в рихлому і чистому від бур'янів стані. Це досягається системою міжрядних обробок. Кукурудзу на зерно починають збирати у кінці стиглості, коли вологість зерна становить 30%.

2.4 Система добрив

Для формування високої врожайності в умовах зрошення культурним рослинам необхідна значна кількість поживних речовин. Максимальний урожай сільськогосподарської культури дають при вирощуванні їх на фоні поєднання органічних і мінеральних добрив. Добрива вносять під планований урожай з врахуванням виносу поживних речовин з грунту і рівня його ефективності родючості. Основні добрива вносять до сівби і більшу частину фосфору і калій під зяблеву оранку, азотні - після оранки і вологозарядкового поливу чи весною під культивацію. Рядкове внесення добрив забезпечує легкодоступними поживними речовинами рослини, які мають слаборозвинені корені. Зрошення створює умови для широкого примінення підкормки, яку виконують в поєднанні з поливами.

Норми і дози добрив встановлюють у відповідності з біологічними особливостями культур, грунтовими умовами, режимом зрошення, агротехнікою.

Загальна кількість добрив необхідна для підвищення врожайності сільськогосподарських культур на даному масиві, приведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Загальна потреба в мінеральних і органічних добривах сільськогосподарських культур

Культури

Плоша під культурою

Норми добрив, кг/га д.р.

Органічні добрива на 1 га, т

Загальна кількість органічних добрив, т

Загальна кількість добрив, кг д.р.

N

P

K

N

P

K

Озима пшениця

Ярий ячмінь

Кукурудза на зерно

Коріандр

Шавлія

Кукурудза на силос

Багаторічні трави

Пожнивні посіви

287,8

287,8

149,2

149,2

277

138

575,4

952,8

180

120

200

80

90

180

60

100

90

90

150

70

75

150

40

70

45

60

90

90

30

40

20

40

5968

2984

5544

51804

34536

29840

11936

24948

24948

34524

95280

25902

25902

22380

10444

20790

20790

23016

66646

12951

17268

13428

12474

17262

Всього

На 1га

1865

14496

7,7

307798

165

224165

120,1

73383

39,3

3. Розрахунок і проектування зрошувальної мережі

3.1 Схема технічних рішень

Проектом передбачено будівництво зрошувальної системи в ПСП «Сонячне» Якимівського району Запоріжської області. Вода на зрошення сільськогосподарських угідь подаватиметься насосною станцією із ГКМК в магістральний канал системи х-1. З магістрального каналу передбачено подавати воду у два зрошувачі О-1 і О-2 та у мережу розподільчих каналів, які підводитимуть воду до інших зрошувачів. Так розподільчий канал х -1-1 підводить воду до зрошувачів О-3, О-4; канал х -1-2 - до зрошувачів О-6, О-7; канал х -1-3 до зрошувачів О-8, О-9; канал х -1-4 до зрошувачів О-10, О-11. У зрошувач О-5 вода поступає безпосередньо із магістрального каналу.

Для підтримання необхідних рівнів води в магістральному каналі влаштовуються дві підпірні споруди на ПК-21+77 і ПК-42+35. Для регулювання подачі води в головах розподільчих каналів Х-1-2 і Х-1-4 влаштовуються водовипускні споруди. Для спорожнення мережі відкритих каналів передбачено влаштування скидних споруд на зрошувачах О-3, О-4, О-5, О-6, О-7 та розподільчому каналі х -1-4. При чому, надлишок води із зрошувачів О-3 і О-4 поступає в розподільчий канал х -1-2, з нього у зрошувачі О-6 і О-7, які скидають воду у мережу трубопроводів. З метою зменшення кількості скидних споруд розподільчий канал х -1-3 і зрошувачі О-1, О-2, О-8, О-9, О-10, О-11 будують з оберненим похилом. Вода із скидної мережі трубопроводів Т-1, Т-2, Т-3, Т-4 поступає у регулюючий басейн, за межами об'єкту. Для вільного проїзду по території системи влаштовується мережа доріг із трубами-переїздами.

3.2 Обгрунтування способу і техніки зрошення

При виборі способу зрошення і поливної техніки враховується кліматичні, грунтові, геоморфологічні, гідрологічні, біологічні, господарські, водогосподарські і економічні фактори.

До кліматичних факторів, які впливають на вибір способу і техніки зрошення, відносяться зволоженість території, випаровуваність, температурна і вологість повітря, вітровий режим.

Однією з характеристик зволоженості території є гідротермічний коефіцієнт (ГТК), рівний відношенню суми опадів за період з температурою вище 10о С до суми температур за цей період, зменшеної в 10 разів. Для території об'єкта зрошення ГТК рівний 0,6. Згідно [1,с.9], при ГТК менше 0,8 землеробство можливе лише на основі зрошення. Випаровування з водної поверхні на даній території значне згідно таблиці 1.1, тому приміщення поверхневого способу зрошення не бажане. Висока температура і сухість повітря під час зрошення зменшуються, а вітровий режим при наявності лісосмуг дає можливість використовувати дощувальну техніку. Отже, спосіб зрошення дощуванням більш благо приємний в кліматичних умовах об'єкту зрошення. Основне обмежуюче значення з грунтово-меліоративних факторів згідно [2,с.12] мають швидкість впитування води в грунт, потужність грунтового шару, степінь засолення грунту, глибина залягання грутнових вод. Оскільки територію об'єкту покривають легко глинисті грунти з низькою водопроникністю [3,с.53], орієнтовно підбираються способи зрошення дощуванням з інтенсивністю дощу до 0,1…0,2 мм/хв., або по смугах. При виборі дощувальних машин необхідно враховуючи також стійкість грунтів проти запливання внаслідок ударної сили краплин, на легко запливаючих грунтах примінення далекоструминних машин не допускається. Отже, в умовах об'єкту зрошення можна використовувати лише низько- і середньо-струминні дощуальні машини.

До геоморфологічних факторів, які впливають на розміщення зрошувальної мережі і вибір техніки поливу, відносяться похил поверхні землі і протяжність схилів. Необхідно враховувати можливість виникнення іригаційної ерозії на території об'єкту зрошення. При похилах поверхні землі від 0 до 0,02, інтенсивність ерозійного процесу дуже слабка. Крім того, каштанові грунти стійкі до ерозійного впливу. Похил території об'єкти дає можливість застосування будь-якої поливної техніки.

До біологічних фактрів, які впливають на вибір способу та техніки зрошення відносяться вимоги культур до режиму зрошення, характер розвитку рослин, технологія їх вирощування. Оскільки, в сівозмінах присутні такі культури як кукурудза, озима пшениця і ярий ячмінь виключене приміщення дощувальних машин «Волжанка», «Ока».

До господарських факторів, які впливають на вибір способу і техніки зрошення відносяться розміщення і спеціалізація сільськогосподарського виробництва, сівозміни (розміри, полів і види сівозміни, організація території, конфігурація ділянок зрошення). При виборі дощувальної техніки мають значення розміри і конфігурація полів. На території об'єкту зрошення поля мають прямокутну форму і значні по площі, що дає можливість використовувати перспективну широкозахватну дощувальну техніку.

До водогосподарських факторів, які визначають способи і техніку зрошення, відносяться водозабезпеченість території, коефіцієнти використання води, якість, температура і мінералізація зрошуваної води. В умовах степової зони - районі з дефіцитом водних ресурсів згідно [3,с.55] перевага надається дощуванню. Якість води Каховського водосховища, яке є джерелом зрошення для даної території, дає можливість використовувати будь-яку дощувальну техніку.

Підбирає дощувальну техніку, яка найбільше підходить для умов об'єкту зрошення. Дощувальна машина «Zimmatic 800M» відповідає майже всім вимогам приведеним вище, за винятком інтенсивності дощу, яку можна корегувати технологічною схемою роботи машини.

3.3 Режим зрошення сільськогосподарських культур

Режим зрошення сільськогосподарських культур характеризує і норми подачі зрошувальної води на поле з метою підтримання необхідної для росту і розвитку рослини вологості грунту, отримання високих врожаїв на зрошуваних землях.

Розробка режиму зрошення згідно [2,с.20] включає слідуючі елементи:

- розрахунок сумарного водоспоживання,

- розрахунок дефіциту водоспоживання - зрошувальної норми,

- розрахунок поливних норм,

- визначення числа строків проведення поливів.

В основу розрахунку величини сумарного дефіциту водоспоживання покладений удосконалений біокліматичний метод розрахунку сумарного випаровування, розроблений УкрНДГіМ. За характеристику, що враховує вплив кліматичних факторів на процес випаровування, прийнято випаровування з водної поверхні випаровувала ДГІ-3000.

Величина зрошувальної норми розраховується по рівнянню:

де: M - зрошувальна норма, м3/га

Е - сумарне випаровування, м3/га

Р - опади, м3/га

WГ - величина підпитування активного шару грунту грутовими водами, м3/га.

Величина сумарного випаровування визначається за формулою:

де: АП - степінь покриття поверхні поля рослинами,

КП - коефіцієнт використання з оголеної поверхні поля,

Кб - біологічний коефіцієнт водоспоживання,

ЕП - випаровування з водної поверхні ДГІ-3000.

Велична випаровування з поля до сходів визначається другим додатком (АП=0). При покритті поверхні грунту рослинами більше ніж на 60% сумарне випаровування визначається першим додатком (АП=1).

Коефіцієнт КП знаходиться з виразу:

де: Р - сума опадів за розрахунковий період,

Np - кількість діб в розрахунковому періоді з кількістю опадів більше 1мм.

В зв'язку з тим, що для окремих режимів повністю або частково відсутні дані спостережень по випаровувачу ДГІ-3000, величина ЕП

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены